Система дитячого музичного виховання Карла Орфа
Теоретичні аспекти музичного виховання німецького педагога К. Орфа. Новаторство "елементарної музики", педагогічна концепція музичного виховання. Закладення передумов для участі дітей у музичній діяльності за допомогою музично-виховної системи К. Орфа.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.10.2012 |
| Размер файла | 44,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
19
Размещено на http://www.allbest.ru/
"Система дитячого музичного виховання Карла Орфа"
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні аспекти музичного виховання німецького педагога К. Орфа
- 1.1 Новаторство "елементарної музики" К. Орфа
- 1.2 Педагогічна концепція Карла Орфа у музичному вихованні
- Розділ 2. Значення системи музичного виховання Карла Орфа
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Результатом півстолітніх зусиль К. Орфа і його соратниці Г. Кеетман стала струнка концепція відродження і виховання природної музикальності людини, раціональні організаційні форми її реалізації, знайдені й удосконалені засоби втілення педагогічного задуму. Педагогічні принципи К. Орфа втілені у методичному посібнику під назвою "Schulwerk"
Система Орфа створює передумови для участі виховуваної в різноманітній музичній діяльності сучасної людини. Сюди відносяться всі форми музикування, починаючи з простих зразків європейської класики, хорового співу, виконань танцювальної музики і до музичення в джазових ансамблях і поп-групах. Сюди ж відноситься слухання всякої музики, побудованої на ладотональній основі, аж до тієї серйозної сучасної музики, де основи ладотонального мислення розширені і доведені до грані можливого в межах цього типу музичного мислення. Шульверк дає основу для розуміння музики позаєвропейської традиції: африканської, східної, латиноамериканської.
Ідеї К. Орфа відкрили реальний шлях до вирішення таких основоположних проблем музичної педагогіки, як виховання інтересу до музики, захоплення нею; визначення основи музичного виховання, його мети і завдань; досягнення цілісності уроку музики всупереч традиційному дробленню його на малопов'язані між собою частини (спів, музична грамота, слухання музики тощо); подолання суперечностей між змістом і структурою навчання, розриву між декларацією високих ідей та конкретним змістом програми тощо. Вони покладені в основу методичної системи, здатної практично забезпечити розкриття загальнолюдських цінностей у музиці й на цій основі сформувати духовну сферу особистості.
Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: "Система дитячого музичного виховання Карла Орфа в Україні".
Об'єкт дослідження - музичне виховання.
Предмет дослідження - система дитячого музичного виховання Карла Орфа.
Мета дослідження - розкрити зміст концепції музичного виховання Карла Орфа, а також її використання на уроках музики в школі.
Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:
1) вивчити теоретичні аспекти музичного виховання німецького педагога К. Орфа;
2) розглянути новаторство "елементарної музики"К. Орфа;
3) дослідити значення системи музичного виховання Карла Орфа.
Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, спостереження, бесіда.
Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Список використаних джерел включає 13 найменувань. Робота викладена на 21 сторінці друкованого тексту.
Розділ 1. Теоретичні аспекти музичного виховання німецького педагога К. Орфа
1.1 Новаторство "елементарної музики" К. Орфа
Новаторство німецького педагога і композитора особливо виявилось у продуманому використанні "елементарної музики". Який зміст вкладався ним у це поняття? Насамперед, слово "елементарний" означає: первісний, початковий, найпростіший, головний. Елементарна музика - це зовсім не примітивна музика, вона опирається на ті народні музичні й мовні джерела, які дали їй початок. "Елементарна музика - це не музика сама по собі: вона пов'язана з рухом, танцем і словом; її потрібно самому створювати, в неї слід самому включатися не як слухачу, а як її учаснику", - писав К. Орф [10, 8]. Елементарна музика у найпростішій формі може передавати значущий зміст і ні в якому разі не є примітивним, другорядним мистецтвом. Справді, хіба можна назвати примітивними такі, скажімо, українські народні пісні, як "'Щедрик" або "Дударик" з їх елементарними мелодіями?
Елементарна музика, елементарний інструментарій, елементарні словесні тексти стали для К. Орфа головними засобами виховання дітей. Він писав: "Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що пробуджує і розвиває духовні сили, створюють основу для розвитку особистості, основу, без якої ми прийдемо до душевного спустошення. Слід підкреслити, що елементарна музика у школі має бути не чимось додатковим, а основоположним. Йдеться не лише про власне музичне виховання, а й формування людської особистості: у навчальній роботі це виходить далеко за межі так званих уроків музики і співу. Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому віці. Усе, що дитина переживає, усе, що у ній пробуджене і виховане, виявиться протягом усього її життя" [10, 8].
Педагог вважав, що для дійового музичного виховання надзвичайно важливо, щоб дитина з ранніх років могла припасти до живих джерел мистецтва, навчалася зі слова, ритму, руху творити музику. Тому він відмовився від використання на першому етапі композиторської музики і обрав шлях активізації музичної діяльності дітей через їх власне музикування, спонукаючи цим до імпровізації й створення власної музики.
К. Орф дійшов висновку, що якщо музикування проводити на класичних музичних інструментах, то оволодіння складною технікою гри на них вимагатиме значних зусиль, тривалих вправлянь, неодмінно відволікатиме увагу дітей від музики, імпровізації. Він віддав перевагу елементарним інструментам, якими діти могли порівняно легко оволодіти. До складу орфівського дитячого оркестру входять мелодичні ударні інструменти (металофони, ксилофони, глокеншпілі), немелодичні ударні інструменти {дитячі литаври, барабани, тарілочки тощо), прості духові інструменти, близькі до народної сопілки (блокфлейти різного діапазону), смичкові інструменти для гри на "пустих" струнах [10, 8]. Відзначимо м'якість, чистоту і приємність звучання орфівських інструментів, розроблених ним спільно з музикознавцем К. Заксом.
Вільна імпровізація стала відправним пунктом орфівського "уроку". Хоча найпростіші ритми й мелодії були доступним елементарним матеріалом, імпровізація вимагала виявлення фантазії, яку слід було пробудити. З огляду на це К. Орф слушно підкреслював, що Ніщо не вимагає такої ретельної підготовки, як проведення творчих й імпровізаційних вправ, Які аж ніяк не дають учителю права імпровізувати.
Творчим імпровізаціям дітей мала сприяти опора на рух і гру на елементарних музичних інструментах, на мову, музичну декламацію і спів. Особливу увагу композитор приділяв слову - елементу мови й поезії, його метричній структурі, мелодико-інтонаційній вимові і його звучанню (світлому або тьмяному, прозорому або насиченому тощо). У єдності слова, жесту і мелодії він вбачав першооснову музики [10, 9].
К. Орф вважав, що особистість не можна виховати на випадковому і довільному матеріалі. На його думку, найкращим матеріалом для виховання дітей є дитячі лічилки, дражнилки, приказки, скоромовки, заклички, колискові пісні, колядки, веснянки тощо. Народна словесна творчість завжди діє на дітей безпосередньо і безвідмовно, тому педагог був переконаний, що стародавня обрядова поезія і казка не можуть бути виключені зі світу дитинства. Важливо те, що світ простих форм поезії не потребує "композитора", щоб покласти його на музику. Він сам насичений внутрішнім звучанням, і діти мимоволі стають творцями такої найпростішої музики. Обрядові тексти викликають посилену роботу уяви, активізують музичне мислення учнів.
Народне мистецтво, пісню і танець К. Орф розглядав не лише як найкращі зразки для виконання і слухання, а й як музику для дитячого виконання й інсценізації. Тому він добирав для роботи такі твори, які б давали дітям змогу брати участь у їх відтворенні. У цьому контексті "Шульвєрк" є ніби маленькою антологією світового фольклору з переважанням вітчизняних зразків.
На початку свого Шульверка Орф звертається до ритмів біологічного життя і голосів природи. У міру розвитку дитини звукові композиції все більш віддаляються від первинної реальності, стають піснею і музикою і приводять дитину до цінностей великого мистецтва. Твір спеціальний для дітей в певному стилі не зможе замінити історичний шар ранньої словесності і музичного фольклору. Витоки культури, до яких пропонує повернутися Орф, не знали ще певних традицій і конкретних стилів. Стиль - продукт розвиненої культури. Досвід показує, що дитина не схильна ні до якого стилю і не упереджена проти якого б то не було стилю. І початкове виховання не повинне бути вправою в "стилі". Дітям не слід починати із співу пісень, зроблених для них пихатими професіоналами, що затверджують і в дитячій пісні своє "я", як не слід починати малювати по гіпсових моделях грецьких скульпторів. Народне мистецтво, пісня і танець - найбільш відповідні зразки, хоч і доводиться миритися з тим, що цивілізація залишила народне мистецтво поза елементарним, так що матеріалом виховання нерідко виявляється все-таки псевдофольклор, спеціально оброблений і прикрашений.
Своїм музичним вихованням Орф менше всього піклується про пробудження дрімаючого музичного таланту. Його мета - формування особи. А особу не можна будувати на випадковому, довільному фундаменті. Шульверк - це вирішення проблеми "початку", яке відкривається в імпровізації, в грі. Вибір південнонімецької пісні і танцю, орієнтація на народну мову, що збереглася, виправдовується ще і тим, що відроджені діалекти і пісенна поезія одного народу можуть служити прецедентом для відродження національного багатства інших народів.
На думку Орфа, в ранньому дитинстві закономірно звертатися до старих мовних форм, які духовно відповідають раннім ступеням розвитку свідомості. Імена, заклики, співзвуччя, що римуються, чарівні змови, загадки, заклинання, казки з їх магією, сага і міф - ось якнайкращий матеріал для раннього гуманітарного виховання. Що передаються з покоління в покоління тексти Орф вважає такими, що не вимагають актуалізації і що завжди діють на дітей безпосередньо і безвідмовно. Збереження і культивування фольклору тлумачиться як збереження основ культури нації, захист культурного "місця існування". Орф завжди відносився скептично до нових поетичних творів для дітей. Дитина повторює в своєму дитинстві розвиток людського роду; якщо паралелізм історії роду і розвитку індивіда існує, то поняття і представлення технізованого світу сучасності не повинні складати первинне середовище для формування інтелекту і психіки дитини [7, 123].
Орфу далеко не байдуже, як обробляти народну пісню. Її текст, мелодію, ритм він не намагається наближати до сучасності, "причепурювати", вирівнювати. Пісню і танець він розглядає не як музику тільки для слухання, а як музику для виконання, розігрування, тому вона повинна давати достатньо приводів для співучасті в її відтворенні. Цією умовою визначається відбір пісень і танців, і Шульверк предстає як збірка простих партитур для декількох інструментів. В інструментальну партитуру включаються спів, мова, рух.
Шульверк - не більше ніж вправа в елементарній музиці, діатонічній, в діапазоні п'яти-семиступеневих звукорядів, що використовує прості інструменти, не пов'язані з складними навиками гри. Ксилофони, металлофоны, брязкальця і барабани зовсім не обов'язкові для дітей всіх країн світу. Вибір історико-етнографічного матеріалу (пісня, танець, інструментарій) повинен бути самостійним в кожній країні. Серйозна проблема для музичного вихователя - вибір моделі для імпровізації. Невдало вибрана модель веде до зловживання творчими зусиллями дитини. Поп-музыка безцеремонно нав'язує стереотипний матеріал при стереотипних моделях. Комерційний джаз диктує американізовані стандарти. Орф закликає шукати всякий раз новий матеріал стосовно країни і її традицій. Строгий вибір матеріалу і моделі вимагає від педагогів зусиль і ерудиції. Дитина з довірою бере матеріал від старших. 13-15-річні вже відносяться до матеріалу інакше: їх тримає в оковах мода і престиж моди. Проте відродження імпровізації в самодіяльному музиченні - стійка межа "музичної поведінки" молоді, яку Шульверк вітає і підтримує із самого початку, стараючись, проте, по можливості надати їй благородні форми.
Елементарна музика веде до сценічної гри. Театр вінчає собою всю споруду Шульверка. Курс початкового музичного виховання завершується спектаклем. У німецьких і австрійських школах це зазвичай різдвяна містерія, яку сьогодні, як і в стародідівські часи, з нетерпінням чекають діти всіх віків в невіруючих і віруючих сім'ях. По суті, весь Шульверк - це елементарний театр. Заняття по Шульверку замінюють систематичне проходження матеріалу "репетиціями" під керівництвом педагога-режисера. Дитина в групах елементарного музичення отримує, кінець кінцем, акторське виховання. Музично-сценічна гра з ролями, танцювальний театр, сцени з казок, діалоги-речитативи, ритмизованная мова - все це засоби активного художнього виховання, протилежного пасивному "вбиранню" дарів телебачення.
Отже, що ж дає вихованцю Шульверк Орфа? Система Орфа створює передумови для участі виховуваної в різноманітній музичній діяльності сучасної людини. Сюди відносяться всі форми музикування, починаючи з простих зразків європейської класики, хорового співу, виконань танцювальної музики і до музичення в джазових ансамблях і поп-групах. Сюди ж відноситься слухання всякої музики, побудованої на ладотональній основі, аж до тієї серйозної сучасної музики, де основи ладотонального мислення розширені і доведені до грані можливого в межах цього типу музичного мислення. Шульверк дає основу для розуміння музики позаєвропейської традиції: африканської, східної, латиноамериканської. Проте вихований орфовським методом слухач відмовиться, ймовірно, слідувати за горизонтально-вертикальними звуковими абстракціями Шенберга і помилково шукатиме "звукопис" в інструментальних мініатюрах А. Веберна, сприймаючи їх інакше, ніж вони задумані автором. Композитори неоавангарда зможуть зацікавити його лише в тій мірі, в якій вони "йдуть на компроміс" з ритмічними і ладотональными інстинктами слухача [7, 125].
Сьогодні в західній музиці відповідність системи і матеріалу музичного виховання системі і матеріалу сучасної композиції корінним чином порушена. Немає такої системи музичного виховання публіки, яка найкоротшим чином привела б її до розуміння експериментів неоавангарда. Системи, що все збереглися в ужитку, традиційні і для новітньої музики неефективні. Кодай, Орф і багато інших не погодилися з можливістю переважання в музиці "акустичних структур", що не спираються на відчуття первинного біологічного ритму, на здатність розрізнення висоти звуків і якісної оцінки інтервалів, що дають основу виразною, значущою інтонації, на відчуття ладотональной організації звуків, їх тяжіння до центру і один до одного.
У 50-х роках в західній музиці були зроблені деякі спроби орієнтувати музичне виховання на атональний музичний матеріал, у тому числі і на додекафонию. При цьому виходили з переконання, що органи музичного сприйняття ще ніяк не тренованих дітей - це tabula rasa, що немає природженого відчуття стійкості і нестійкості звуків, немає природженого прагнення голосу співати в тональності, немає відчуття виразності "тонально зв'язаного" інтервалу, немає органічної потреби в природній мелодійній логіці, немає жадання регулярного ритму в рухомому тілі.
1.2 Педагогічна концепція Карла Орфа у музичному вихованні
Педагогічна концепція і методична система видатного німецького композитора і педагога Карла Орфа (1895-1982) стали наслідком тривалої практичної роботи з дітьми. У працях К. Орфа відчутний, передусім, вплив ідей Е. Жак-Далькроза, Й. Песталоцці з його прагненням розвинути творче начало і самостійність мислення дітей; Й. Гердера, що вбачав у взаємозв'язку музики, слова і жесту новий шлях до художньої творчості; Б. Бартока, що підкреслював значення фольклору, народних ладів і ритмів у дитячому музичному вихованні.
Мета музичного виховання на думку Карла Орфа - формування музичної культури як невід'ємної частини духовної культури особистості. Але що розуміється під музичною культурою взагалі? Яке місце посідає у ній музична культура особистості? Розглянемо це питання докладніше.
У музичній естетиці під музичною культурою суспільства слід розуміти єдність музики та її соціального функціонування. Це складна система, що об'єднує музичні цінності (твори і їх виконавські інтерпретації), усі види діяльності щодо їх створення, збереження, відтворення, поширення, сприймання і використання; суб'єктів такого виду діяльності з їх знаннями, уміннями і навичками; відповідні заклади з їх матеріальною базою, що забезпечують цю діяльність [7, 126].
Музична культура особистості характеризується тим, якою мірою вона здатна засвоювати музичні цінності. На думку К. Орфа, музичну культуру особистості визначають любов до музики і розуміння її в усьому багатстві форм і жанрів; особливе "відчуття музики", що спонукає сприймати її емоційно, відрізняючи хорошу музику від поганої; уміння чути музику як змістовне мистецтво, що несе в собі почуття і думки людини, життєві образи й асоціації, здатність відчувати внутрішній зв'язок між характером музики і характером виконання тощо [16, с.5-35]. Отже, під музичною культурою особистості розуміють її індивідуальний соціально-художній досвід у сфері музичного мистецтва, зміст естетичного, ціннісного, особистісного ставлення до музики.
Намагаючись проникнути у таємниці природної музикальності людини, К. Орф виходив з того, що кожен крок в осягненні духовного у мистецтві є водночас утвердженням його елементарної першооснови. Першоджерелом музики він вважав ритм, якому не можна навчити, але який можна вивільнити у людині як живу силу організму і всього біологічного життя.
На думку Орфа, музичне виховання не повинно обмежуватися розвитком слуху, ритму, слуханням музики, навчанням співу і гри на інструментах. Завдання музичного виховання - стимулювати і спрямовувати творчу фантазію, уміння імпровізувати, творити у процесі індивідуального і колективного музикування. У цій роботі слід опиратися на зв'язок музики з жестом, словом, танцем, пантомімою.
Результатом півстолітніх зусиль К. Орфа і його соратниці Г. Кеетман стала струнка концепція відродження і виховання природної музикальності людини, раціональні організаційні форми її реалізації, знайдені й удосконалені засоби втілення педагогічного задуму. Педагогічні принципи К. Орфа втілені у методичному посібнику під назвою "Schulwerk" (Назва походить від двох німецьких дієслів "wirken" і "schulen" - "діяти" і "навчати", тобто "навчати в дії"). Це п'ятитомне зібрання найпростіших партитур для дитячих інструментів, пісень для хорового виконання в інструментальному супроводі, вправ у вимові та декламації, ритмічних вправ, театралізованих сценок. Збірки побудовані на народних піснях, фольклорних текстах (приказках, загадках, лічилках, дражнилках тощо). Партитури написані зовсім не для того, щоб діти їх розучували і демонстрували своє вміння. Це моделі, створені професійним композитором і призначені для стимулювання музичної творчості дітей. Це споріднює "Шульверк" з народним музикуванням, учасники якого також нерідко продовжують творити на основі вже складених у народних традиціях зразків. У посібнику даються також рекомендації щодо залучення дітей до музики, активної творчої діяльності, яка б приносила радість і задоволення [7, 128].
Власна дитяча творчість, навіть найпростіша, власні дитячі знахідки, навіть найскромніші, власні дитячі думки, навіть найнаївніші, - ось що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей, - така одна з головних ідей музично-педагогічної концепції К. Орфа. З нею нерозривно пов'язана й інша ідея - закласти міцний фундамент музикальності, під яким розуміється музично-ритмічне відчуття і музичний слух, що дають змогу переживати і розуміти музику та вільно в ній орієнтуватися і творити [7, 132].
Кінцевою метою музичного виховання К. Орф вважав виховання особистості в дусі гуманізму, вивільнення пригнічених цивілізацією її природних сил, розвитку творчих здібностей. "Ким би не стала надалі дитина - музикантом чи лікарем, учнем чи робітником, - писав К. Орф у "Шульверку". - завдання педагога - виховати у ній творче начало, творче мислення. В індустріальному світі людиyа інстинктивно хоче творити і цьому слід допомогти. Проте прищеплені бажання і вміння творити виявлятимуться у будь-якій сфері майбутньої діяльності дитини" [7, 135].
Вважаючи, що дитина у своєму розвитку сконцентровано проходить усі стадії, які раніше пережило людство, К. Орф дійшов думки, що музичне виховання слід здійснювати на початковому етапі на давній пентатонічній основі. Він розмістив пісенні зразки так, щоб вони вели від двозвучного наспіву до пентатоніки: "У мелодії вихідним пунктом стала для нас інтонація зозулі - низхідна терція, поспівка на двох ступенях, що поступово розширювалась і перетворювалась на звукоряд без півтонів, на мажорну пентатоніку. Мовною основою стали імена, лічилочки і найпростіші дитячі пісні. Це був світ, доступний усім дітям. Я не думав про виховання особливо обдарованих дітей, а мав на увазі виховання на ширшій основі, яка б дала змогу охопити й малообдарованих дітей" [7, 137].
Навчання нотній грамоті К. Орф не пов'язував з певним методом. Використовувалася водночас релятивна й абсолютна системи сольмізації й нотації. Наприклад, діти, наслідуючи спів зозулі, співали малу терцію ЗО-ВІ, допомагаючи собі рухами руки. Потім вони знаходили цю інтонацію на музичних інструментах, бачили її запис на нотному стані. Так поступово накопичувалися слухозорові враження. Що стосується виховання почуття ритму, то жива ритмізована мова допомагала без будь-якого відліку засвоювати метроритмічність музики і музичного запису [7, 139]. Ця робота починалась із проплескування ритму дитячих віршів, імен і засвоєння у такий спосіб певних ритмічних блоків, що використовувались потім у різних оогинатних супроводах до декламації, співу самих дітей. їм пропонувалося продовжити ритмічну побудову, виконану вчителем, "підхопити" перші або заключні такти почутої ритмічної побудови і придумати свою. Таким способом у дітей пробуджується відчуття форми, урівноваженості ритмічних структур, що утворюються.
Елементарне музикування, як правило, пов'язувалось зі сценічною грою. Тому курс початкового музичного навчання завершувався постановкою своєрідного Спектаклю. Ритмізована мова, діалоги-речитативи, музично-сценічна гра, сцени з казок - усе це ставало засобом активного виховання, протилежного пасивному сприйманню музики. З розвитком дітей музичні композиції дедалі більше відходять від елементарного музикування і приводять до цінностей великого мистецтва.
Розділ 2. Значення системи музичного виховання Карла Орфа
Музично-виховна система К. Орфа закладає хороші передумови для участі дітей у різноманітній музичній діяльності, оскільки ґрунтується не лише на інструментальному, а й ритмопластичному, танцювальному, співацькому музикуванні. Вона акумулює передові гуманістичні ідеї гармонійного розвитку особистості, пробудження її творчого потенціалу. Орієнтація на природні сили особистості, на елементарне музикування, на фольклор як першооснову музичної культури визначають прогресивність і плодотворність педагогічних пошуків К. Орфа.
Ніяка наука, ніяка практика музикування не знайшла сьогодні заміни первинної стихії людської природної музичності, на якій виросла музична культура народів світу. Людина, що знов народжується, генетично несе в собі початки тієї самої музичної свідомості, на якій у далекому минулому виросла могутня стихія музичного фольклору. Але питання полягає в тому, чи може сьогодні старий фольклор служити живильним грунтом для формування музичної свідомості. Ладотональна, тонально-функціональна настройка слуху нерідко оспорюється сучасними західними теоретиками, тому доводиться загострювати на цьому особливу увагу. Але відчуття елементарного ритму, потреба в періодичній повторності метроритмических акцентів - не менш важлива складова частина природної музичності, і доводити це, власне, немає особливої необхідності. Музика, яка сьогодні навмисно затемняє природність елементарного ритму, замінюючи його штучними побудовами, ризикує загубити в першу чергу всякий зв'язок із сприйняттям. Перекрутити ритмічне відчуття людини ще важче, ніж позбавити його орієнтації в звуковисотній і тонально-функціональній сфері. Ритм навіть по відношенню до інших простих елементів музики первинний. Порвати з елементарним біологічним ритмом для музики ще небезпечніше, ніж з ладом і звуком певної висоти. Музика, що відмовляється від орієнтації на природну музичність людини, неминуче обкрадає як себе саме, так і людей, причетних до її продукування і репродукції, присвячених в секрети новітньої техніки композиції. Люта полеміка з концепцією Орфа, кипляча і понині, свідчить про те, що помилки до цих пір не зжиті.
К. Орф прагнув засобами музики вилинути на духовний світ дитини, сприяти гармонійному розвитку особистості, вихованню емоційної чутливості та музичних здібностей, засвоєнню музики як специфічної мови людського спілкування. К. Орф був переконаний, що виховання музичності неможливе поза музичним сприйманням, що навчанню гри та співу то нотах має передувати досвід живого спілкування з музикою
Відродження інтересу до української духовної культури, народної пісні, пошуки нових шляхів музичного виховання спонукають до ґрунтовного вивчення методичної системи К. Орфа, можливостей використання його підходів, методів і прийомів у загальноосвітніх школах України. Дістали практичне поширення й окремі методичні знахідки Орфа: суміщення відносної й абсолютної сольмізацій, розвиток творчої фантазії й навичок імпровізації за моделлю, використання дитячої словесної творчості як матеріалу для елементарного музикування, простих музичних інструментів тощо.
Ідеї К. Орфа відкрили реальний шлях до вирішення таких основоположних проблем музичної педагогіки, як виховання інтересу до музики, захоплення нею; визначення основи музичного виховання, його мети і завдань; досягнення цілісності уроку музики всупереч традиційному дробленню його на малопов'язані між собою частини (спів, музична грамота, слухання музики тощо); подолання суперечностей між змістом і структурою навчання, розриву між декларацією високих ідей та конкретним змістом програми тощо. Вони покладені в основу методичної системи, здатної практично забезпечити розкриття загальнолюдських цінностей у музиці й на цій основі сформувати духовну сферу особистості. А це якісно новий етап розробки проблем музично-творчого розвитку дітей.
Висновки
Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної методики музичного виховання - система дитячого музичного виховання Карла Орфа в Україні. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:
1. Елементарна музика, елементарний інструментарій, елементарні словесні тексти стали для К. Орфа головними засобами виховання дітей.
2.К. Орф вважав, що особистість не можна виховати на випадковому і довільному матеріалі. На його думку, найкращим матеріалом для виховання дітей є дитячі лічилки, дражнилки, приказки, скоромовки, заклички, колискові пісні, колядки, веснянки тощо.
3. Результатом півстолітніх зусиль К. Орфа і його соратниці Г. Кеетман стала струнка концепція відродження і виховання природної музикальності людини, раціональні організаційні форми її реалізації, знайдені й удосконалені засоби втілення педагогічного задуму. Педагогічні принципи К. Орфа втілені у методичному посібнику під назвою "Schulwerk"
4. Кінцевою метою музичного виховання К. Орф вважав виховання особистості в дусі гуманізму, вивільнення пригнічених цивілізацією її природніх сил, розвитку творчих здібностей
5. Вважаючи, що дитина у своєму розвитку сконцентровано проходить усі стадії, які раніше пережило людство, К. Орф дійшов думки, що музичне виховання слід здійснювати на початковому етапі на давній пентатонічній основі.
6. Музично-виховна система К. Орфа закладає хороші передумови для участі дітей у різноманітній музичній діяльності, оскільки ґрунтується не лише на інструментальному, а й ритмопластичному, танцювальному, співацькому музикуванні. Вона акумулює передові гуманістичні ідеї гармонійного розвитку особистості, пробудження її творчого потенціалу.
дитяче музичне виховання орф
7. Орієнтація на природні сили особистості, на елементарне музикування, на фольклор як першооснову музичної культури визначають прогресивність і плодотворність педагогічних пошуків К. Орфа.
8. Ідеї К. Орфа відкрили реальний шлях до вирішення таких основоположних проблем музичної педагогіки, як виховання інтересу до музики, захоплення нею; визначення основи музичного виховання, його мети і завдань; досягнення цілісності уроку музики всупереч традиційному дробленню його на малопов'язані між собою частини (спів, музична грамота, слухання музики тощо); подолання суперечностей між змістом і структурою навчання, розриву між декларацією високих ідей та конкретним змістом програми тощо.
9. Відродження інтересу до української духовної культури, народної пісні, пошуки нових шляхів музичного виховання спонукають до ґрунтовного вивчення методичної системи К. Орфа, можливостей використання його підходів, методів і прийомів у загальноосвітніх школах України.
10. Дістали практичне поширення й окремі методичні знахідки Орфа: суміщення відносної й абсолютної сольмізацій, розвиток творчої фантазії й навичок імпровізації за моделлю, використання дитячої словесної творчості як матеріалу для елементарного музикування, простих музичних інструментів тощо.
Список використаної літератури
1. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, виховників, молоді та батьків. Полтава, 1994.
2. Вишневський О.І. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. Львів, 1996.
3. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. К., 1995.
4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. К., 1997.
5. Концепція безперервного національного виховання. К., 1994.
6. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 1996. - № 13. - С.5-6.
7. Леонтьева О.Т. Карл Орф. - М.: Музыка, 1984. - 334 с.
8. Падалка О.С., Нісімчук А.С., Смолюк I.О., Шпак О.Т. Педагогічні технології. К., 1995.
9. Підласий I. Ідеали українського виховання // Рідна школа. - 1999. - № 12. - С.12-13.
10. Ростовський О.Я. Методика викладання музики у початковій школі: Навч. - метод. Посібник. - Тернопіль, 2001. - 216 с.
11. Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2000.
12. Харламов И.Ф. Педагогика. - М., 1990.
13. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття про методи музичного виховання. Загальна характеристика прийомів, що використовуються під час слухання музики. Формування емоційної чуйності і уявлень про виразність мови музики. Ефективність використання сучасних методів музичного виховання.
курсовая работа [50,6 K], добавлен 07.10.2012Теоретичні основи розгляду проблеми музичного виховання молодших школярів, вікові особливості музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку. Методика проведення уроку музики з використанням мультимедійного посібника, аналіз результатів дослідження.
дипломная работа [141,4 K], добавлен 24.09.2009Навчання дітей гри на дитячих музичних інструментах за методикою німецького педагога Карла Орфа. Вільна імпровізація як вид творчої діяльності на занятті з музики, народна словесна творчість. Розучування музичного твору на дитячих музичних інструментах.
дипломная работа [2,9 M], добавлен 12.06.2013Музичний смак як основна складова музичного виховання. Значущість в естетичному розвитку дітей співу та слухання музики. Проблема розвитку музичного смаку у психолого-педагогічних працях. Індивідуально-психологічні особливості молодших школярів.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 06.06.2014Сутність естетичного виховання. Методика підготовки дітей до сприймання музичного твору. В. Сухомлинський про важливість музики в житті дитини. Технологія "Виховання розуму і серця" Д.Б. Кабалевського. Музично-естетичний розвиток молодших школярів.
курсовая работа [70,3 K], добавлен 10.03.2014Сутність, структура і зміст патріотичного виховання. Сукупність засобів музичного мистецтва, що впливають на ефективність виховного процесу. Створення педагогічних умов військово-патріотичного виховання студентської молоді засобами музичного мистецтва.
статья [24,1 K], добавлен 27.08.2017Інформаційні технології та їх вплив на зміст освіти. Методика та організація музичного виховання, використання засобів мультимедія в комплексі з традиційним навчанням. Використання звукових ілюстрацій для поліпшення сприйняття музичного матеріалу.
реферат [27,6 K], добавлен 27.09.2009Развитие музыкальных способностей детей разного возраста на основе использования системы немецкого педагога и музыканта К. Орфа. Педагогические условия использования новаторских технологий К. Орфа в обучении детей музыке. Биография и творчество К. Орфа.
курсовая работа [90,2 K], добавлен 22.12.2010Питання музичного виховання учнів на уроках музичного мистецтва засобами українського фольклору. Шляхи підготовки учнів в навчально-виховній діяльності в школі. Методичні прийоми стимулювання у них потреби у всебічному гармонічному самовдосконаленні.
статья [16,4 K], добавлен 22.02.2018Шляхи активізації музично-естетичного виховання засобами дидактичних ігор. Творчі аспекти розвитку здібностей школярів у процесі ігрової діяльності. Напрямки активізації ігрової діяльності. Методика застосування ігор у музично-естетичному вихованні.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 11.05.2009
