Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи рухової діяльності дітей раннього віку
• 1.1 Аналіз психолого-педагогічних досліджень із розвитку рухової діяльності
• 1.2 Розвиток рухової діяльності у дітей раннього віку
• 1.3 Характеристика рухливих ігор як засобу розвитку рухової діяльності у дітей
• Розділ 2. Експериментальна робота
• 2.1 Характеристика рівнів розвитку рухової діяльності у дітей раннього віку
• 2.2 Апробація системи рухливих ігор з розвитку рухової діяльності у дітей раннього віку
• 2.3 Порівняння аналіз результатів експериментальної роботи
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Актуальність даного дослідження полягає в тому, що недостатня рухова активність може негативно впливати на фізичний розвиток дітей, сприяти розвитку гіподинамії, швидкій втомлюваності малят. Це в свою чергу позначається на їхньому розумовому розвитку, пізнавальній активності, засвоєнні рухів, розвитку фізичних якостей. Основою системи фізичного виховання у закладі дошкільної освіти залишається руховий режим як сукупність різних способів та організацій форм роботи з дітьми. Дуже ефективним засобом активізації рухової діяльності є рухлива гра. Це знаходить своє відображення у Базовому компоненті дошкільної освіти, програмах навчання і розвитку дошкільників "Українське дошкілля", "Дитина", "Впевнений старт".

Проблемі розвитку рухової діяльності в ранньому віці приділяли увагу психологи (Є. Адашкевич, Л. Виготський, Є. Вільчковський, О. Запорожець, Г. Костюк, Н. Левітов, С. Рубінштейн, В. Шишкіна), фізіологи (П. Павлов, Ж. Піаже), педагоги (К. Ушинський).

Рухова діяльність полягає в системі рухових дій, що забезпечують взаємодію людини із навколишнім середовищем. Наслідком такої взаємодії є розвиток психомоторних функцій і психіки індивіда в цілому. Опанування і вдосконалення прийомів організації, побудови рухової діяльності та управління нею здійснюються в онтогенезі на базі актуалізації філогенетичних утворень шляхом формування адекватного ставлення до ситуації, що виникла, та вибору оптимального способу її вирішення з урахуванням можливостей людини, смислової структури та завдань, що стоять перед руховою діяльністю.

Питанням розвитку рухової діяльності у дітей раннього віку у приділяли увагу психологи: Є. Аркін, А. Адлер, В. Гориневський, П. Лесгафт, фізіологи: Є. Дементьєв, Я. Коменський, К. Левін, О. Леонтьєв, Є. Покровський, педагоги: Дж. Локк, А. Сікорський, К. Ушинський, В. Штерн, та ін.

Гра займає найважливіше місце в житті дитини раннього віку, і тому розглядається педагогами, як один з головних засобів виховання. У практиці закладу дошкільної освіти широко використовуються ігри рольові, дидактичні, будівельні, рухливі, ігри зі співом та інші. Але серед усього різноманіття ігор слід виділити особливо рухливі ігри, в яких всі гравці обов'язково залучаються в активні рухові дії. Ці дії обумовлені сюжетом і правилами гри і спрямовані на досягнення певної умовної мети, поставленої перед дітьми дорослими або самими граючими. У зв'язку з тим, що ігри, як правило, проводяться на вулиці, на свіжому повітрі, це сприяє зміцненню здоров'я.

Особлива увага цієї проблеми визначає необхідність подальшого дослідження і зумовила вибір теми нашої курсової роботи "Рухливі ігри як засіб активізації рухової діяльності дітей раннього віку"

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити систему роботи використання рухливих ігор як засобу активізації рухової діяльності дітей раннього віку.

Завдання дослідження:

1. Вивчити та проаналізувати стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі.

2. Визначити критерії і показники та схарактеризувати рівень рухової діяльності дітей раннього віку

3. Розробити систему використання рухливих ігор як засобу активізації рухової діяльності дітей раннього віку

Об`єкт дослідження: процес рухової діяльності дітей раннього віку.

Предмет дослідження: використання рухливих ігор як засобу фізичного виховання діяльність дітей раннього віку.

Методи дослідження: спостереження, експеримент який поділяється на констатувальний і формувальний; методика "вивчення особливостей прояву рухової діяльності" М. Геворкян, з метою виявлення показників сформованості рухової діяльності дітей раннього віку.

Структура роботи: курсова робота складається з титульної сторінки, змісту, вступу, основної частини (теоретичний і практичний), висновків, списку використаних джерел, додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи рухової діяльності дітей раннього віку

1.1 Аналіз психолого-педагогічних досліджень із розвитку рухової діяльності

Проблемі розвитку рухової діяльності в ранньому віці приділяли увагу психологи (Є. Адашкевич, Л. Виготський, Є. Вільчковський, О. Запорожець, Г. Костюк, Н. Левітов, С. Рубінштейн), фізіологи (П. Павлов, Ж. Піаже,), педагоги (К. Ушинський).

Рухова діяльність - це основа індивідуального розвитку і життєзабезпечення організму дитини. Вона підпорядкована основному закону здоров'я: набуваємо, витрачаючи, сформульованому Г. Костюком. Теорія індивідуального розвитку дитини заснована на енергетичному правилі рухової діяльності. Відповідно до цієї теорії, особливості енергетики на рівні цілісного організму і його клітинних елементів знаходяться в прямій залежності від характеру функціонування скелетних м'язів в різні вікові періоди. Рухова діяльність є фактором функціональної індукції виховних процесів (анаболізму) [15, 112 с.].

Як зазначав О. Запорожець, у дитячому віці рухову діяльність можна умовно розділити на 3 складові частини: активність в процесі фізичного виховання; фізична активність, яка здійснюється під час навчання, суспільно корисної і трудової діяльності; спонтанна фізична активність у вільний час. Ці складові тісно пов'язані між собою [13, 292 с.].

С. Рубінштейн підкреслює, що рухова діяльність належить до числа основних факторів, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової та серцево-судинної системи. Вона пов'язана тісно з трьома аспектами здоров'я: фізичним, психічним і соціальним і протягом життя людини відіграє різну роль [26, 101 с.].

Ж. Піаже вважає, у групах раннього віку вирішуються завдання формування основних навичок руху, правильної постави, найпростіших навичок роботи з м'ячем. Основним напрямком в роботі з дітьми старшого дошкільного віку є розвиток психофізичних якостей (сила, витривалість, швидкість, спритність, гнучкість), формування найбільш важливих рухових умінь і навичок, відповідно до біологічних ритмів року [23, 191 с.].

Н. Левітов вважає, фізичний розвиток дитини, стан її здоров'я, рухова підготовленість залежать від тих умов, у яких вона живе, та запропонованого загального режиму, невід'ємною частиною якого є руховий режим. До його змісту входять комплекс організаційних форм фізичної культури (заняття, ранкова гімнастика, фізкультхвилинки та ін.), який використовується в педагогічному процесі дошкільного закладу, та самостійна рухова діяльність дітей [16, 320 с.].

За дослідженнями А. Вільчковського визначили, що на підвищення рухової діяльності малюків у самостійних іграх та вправах впливає правильне розміщення обладнання, іграшок та посібників, новизна ігрового матеріалу, достатня площа для ігор. Бажано, щоб у груповій кімнаті для дітей двох-трьох років була гімнастична стінка (один-два прольоти), драбинка-стрем'янка, гімнастична лава, куби, м'ячі, обручі, різні іграшки (автомобілі, візки), які стимулюють різноманітну рухову діяльність дітей. Вони розміщуються з таким розрахунком, щоб сприяти виникненню рухової творчості малюків, закріпленню набутих вмінь та навичок [7, 176 с.].

П. Павлов показав, що рухова діяльність людини ґрунтується на її руховій діяльності. Ці поняття розглядаються у невід'ємній єдності, оскільки рухова діяльність - це по суті активна рухова діяльність, тобто рухова діяльність, що характеризується певним ступенем рухової активності [25, С. 12-14].

У визначенні Є. Адашкевич, рухова діяльність у найбільш спрощеному трактуванні - це сума рухів, що виконуються людиною у процесі життєдіяльності, сукупність рухових актів. У поглибленому трактуванні це вид діяльності людини, за якого активація обмінних процесів у скелетних м'язах забезпечує їхнє скорочення, а отже переміщення людського тіла чи його частин у просторі. Отже, це сумарна величина певних рухових дій за певний проміжок часу. Рухова діяльність може вимірюватися одиницями витраченої енергії за певний час або кількістю здійснених рухових дій (локомоцій), наприклад, кроків при ходьбі. Рухова дія - це цілеспрямований руховий акт, який свідомо здійснюється з метою вирішення певного рухового завдання [1, 93 с.].

За визначенням К. Ушинський, рухова діяльність - це специфічна діяльність, сутність якої полягає в системі рухових дій, що забезпечують взаємодію людини із навколишнім середовищем. Наслідком такої взаємодії є розвиток психомоторних функцій і психіки індивіда в цілому. Опанування і вдосконалення прийомів організації, побудови рухової діяльності та управління нею здійснюються в онтогенезі на базі актуалізації філогенетичних утворень шляхом формування адекватного ставлення до ситуації, що виникла, та вибору оптимального способу її вирішення з урахуванням можливостей людини, смислової структури та завдань, що стоять перед руховою діяльністю [29, 98 с.].

Л. Виготський вважав, опанування руховою діяльністю в онтогенезі відбувається як за рахунок триваючого в перші роки після народження дозрівання вроджених механізмів, що беруть участь у координації рухів, так і в результаті навчання - формування нових зв'язків, що лягають в основу програм тих чи інших конкретних рухових актів. З початку навчання центральна нервова система справляється з труднощами, зумовленими великою кількістю ступенів свободи в опорно-руховому апараті і впливом на результат руху сил ваги й інерції, за допомогою додаткового м'язового напруження. М'язовий апарат жорстко фіксує суглоби, що не беруть участь у русі, і активно гальмує інерцію швидких рухів. Такий спосіб подолання перешкод вимагає зайвих енерговитрат. Використання зворотних зв'язків ще недосконале. Тому складна рухова діяльність на перших етапах навчання нераціональна, досить напружена. В ході навчання поступово виробляється така структура рухового акту, за якої в його динаміку включаються не м'язові сили, які стають складовою частиною рухової програми. М'язове напруження при цьому усувається, рух стає більш стійким до зовнішніх впливів. М'язова діяльність стає більш економічною, точною, ефективною і красивою [5, 138 с.].

М. Геворкян визначив показники сформованості у дітей раннього віку таких вольових якостей, як: біг - природний руховий акт, що супроводжує людину протягом усього її розвитку, лазіння - пересування по спеціальних гімнастичних приладах або перешкодах за допомогою рук або рук та ніг, стрибки - відштовхування ногами (однією або двома) від площі опори і перебування деякий час всього тіла в повітрі [10, с. 694].

Як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури Рухова діяльність - це основа індивідуального розвитку і життєзабезпечення організму дитини.

1.2 Розвиток рухової діяльності у дітей раннього віку

Питанням розвитку рухової діяльності у дітей раннього віку у приділяли увагу психологи: Є. Аркін, А. Адлер, В. Гориневський, П. Лесгафт, фізіологи: Є. Дементьєв, Я. Коменський, К. Левін, О. Леонтьєв, Є. Покровський, В. Шишкіна, педагоги: Дж. Локк, А. Сікорський, К. Ушинський, В. Штерн, та ін.

О. Леонтьєв підкреслює, рухи є біологічною потребою організму, що росте, без задоволення якої дитина не може правильно розвиватися і рости здоровим. Змістом рухової діяльності є різноманітні рухи: ходьба, біг, стрибки, лазіння, метання. Вони сприяють розвитку всіх систем організму і особливо серцево-судинної, дихальної, кістково-м'язової, нервової. Під впливом рухів поліпшується обмін речовин, розвивається емоційна, вольова, пізнавальна сфера малюка [18, 36 с.].

Як досліджувала В. Шишкіна, в результаті спеціальних встановлено орієнтовні норми рухової активності дітей. Перш за все - в умовних кроках. Для цього використовується спеціальний прилад - крокомір. Це так званий обсяг рухів. Для дітей двох років при 9-годинному перебуванні в дитячому саду він дорівнює приблизно 5,5 тисячі, двох з половиною - трьох років - 6,3 н 6,8 тисячі кроків. Як бачимо, з віком кількість рухів у дітей збільшується.

Іншим показником є тривалість рухової активності дошкільнят. Діти повинні рухатися не менше 50-60% всього періоду неспання. Інтенсивність рухової активності - середня кількість рухів в хвилину-становить приблизно 38-41 у дітей двох років, 43-50-двох з половиною, 44-51-трьох років. Це означає, що разова тривалість рухів дуже мала - в середньому від декількох секунд до 1,5 хвилини. Дітям властива часта зміна рухів і поз - до 550-1000 разів. в день, завдяки чому відбувається почергове напруження і відпочинок [30, С. 5]. фізичний виховання рухливий гра

Спеціальними дослідженнями встановлено значні відмінності в рухової активності дітей. Так, у двох-трьох літніх дітей обсяг рухів за день становить: у одні, - в межах 2160, у інших більш 13 тисяч кроків, а в середньому близько 6 тисяч кроків. Час рухової активності вагається в межах 1-3 годин, а інтенсивність від 21 до 108 рухів в хвилину (в середньому 38-51). Таким чином, можна умовно виділити три групи дітей: великий, середній і малої рухливості. Діти середньої рухливості відрізняються найбільш рівним і спокійним поведінкою, рівномірної рухливістю протягом всього дня. У кожній групі дитячого садка їх приблизно половина або трохи більше. Серед них виділяються діти з кілька підвищеною або зниженою інтенсивністю рухової активності, що не позначається на їх загальному поведінці. При хороших умовах в групі вони самостійно активні. Рухи зазвичай впевнені, чіткі, цілеспрямовані. Середньодобова кількість кроків у цих дітей в межах 5300-6700 кроків, тривалість рухової активності 2,5-3 години, інтенсивність - 32-56 рухів в хвилину [30, С. 7].

Програмою виховання в дитячому саду виділено два основних компоненти рухового режиму: організована і самостійна рухова діяльність. Щоб віддати перевагу тій чи іншій формі рухової діяльності в групах раннього віку, розглянемо співвідношення часу, витраченого на виконання різних режимних моментів, і рухову активність дітей (дані В. Шишкіної):

Таблиця 1.1. Організована і самостійна рухова діяльність дітей раннього віку

Форми діяльності	Тривалість діяльності	Рухова активність і діяльності
	хв	%
Самостійна Організована Побутова (годування і т. д.)	195 33 132	54,1 9.2 36,7	30 2,8 6,6
Всього	360	100	39,4

Як видно з таблиці 1.1., організована діяльність.в цих групах займає небагато часу, всього 9,2% від загального періоду неспання (дані взяті в дитячих садах при 9-годинному перебуванні дітей, з них 3 години йде на сон). Рухова активність в організованих заходах становить всього 2,8%. Час побутової діяльності становить в середньому 132 хвилини, рухова активність дітей при цьому - 6,6%. Найтриваліше займає в цих групах самостійна діяльність дітей, яка склала 54,1%. Рухова активність дітей в цій діяльності також найвища - 30% з 39,4% загального часу рухової активності за день. Таким чином, основний резерв рухового режиму дітей - в їх самостійних рухах. Необхідно шукати шляхи збільшення рухової активності і в побутовій діяльності, а також шляхом включення різних рухів і дій в заняття з розвитку мовлення, образотворчої діяльності і т. д. [30, С. 8-9].

Я. Коменський зауважував, що рухова діяльність не тільки підвищує резервні можливості організму дитини, а й є профілактикою захворюваності. Недолік руху викликає цілий комплекс порушень у функціонуванні організму. Для малюків втрата в рухах - це втрата в розвитку, здоров'я, знаннях. Дитина активно пізнає світ, використовуючи для цього весь, поки ще не досить великий, запас рухів. Його рухи ще не координовані, кроки при ходьбі і бігу, відсутня узгодженість в роботі рук і ніг, при різких рухах він часто падає [14, 203 с.] .

Щодо значення фізичного виховання як складової частини всебічного розвитку дітей Дж. Локк у теорії відобразив систему рухливих ігор, спорту та спортивних ігор [20, 178 с.].

К. Ушинський показав, що чим багатша, різноманітніше руху, яке виконує дитина, чим багатша його руховий досвід, тим більше інформації надходить в мозок, що сприяє інтелектуальному розвитку малюка. Тому в практиці роботи з дітьми раннього віку намагаюся так організувати їхнє життя, щоб повністю задовольнити потребу в русі [29, 103 с.].

В. Гориневський підкреслював, ранкова гімнастика є одним з найважливіших оздоровчих заходів формують основу рухової культури дошкільнят. Проведення ранкової гімнастики в нашій групі тісно пов'язане з організованим початком дня, перемиканням уваги дітей на режимні процеси, самообслуговування, гри-заняття і т. д. [11, 104 с.].

Є. Аркін підкреслював, рухливі ігри займають велике місце в житті малюків і являють собою ефективний засіб розвитку рухової активності, в процесі яких вони проробляють різноманітні рухи: бігають, стрибають, кидають, лазять і т. д. Виконуючи дані руху, діти збагачують свій руховий досвід, вчаться орієнтуватися в просторі, розвивають спритність, швидкість, витривалість [3, 71 с.].

П. Лесгафт визначив, фізичне виховання належить одне з провідних місць в системі виховно-освітньої роботи, так як воно сприяє різнобічному розвитку дитини, вдосконалення його рухової сфери, підвищенню витривалості та розвитку фізичних якостей, поліпшенню стану здоров'я [19, С. 3-6].

За дослідженнями К. Ушинського, підвищення рухової діяльності дітей раннього віку досягається перш за все заохоченням їх до індивідуальних ігор з м'ячами, іграшками, а також підвищення рухливості дітей у сюжетно-рольових іграх. Однак найсуттєвіше значення для створення повноцінного рухового режиму мають рухливі ігри, що організуються вихователем, та різноманітні самостійні ігри, а також вправи та ігри спортивного характеру, які виконуються дітьми під час прогулянок [29, 105 с.].

Основні умови підвищення рухової активності дітей в іграх (на думку І. Сікорського) такі:

1) правильний підбір іграшок, достатня кількість рухових іграшок, зручне їх розміщення для ігор, новизна ігрового матеріалу;

2) своєчасна допомога дитині у виборі іграшки, сюжету та змісту гри, особливо при переході від одного режимного моменту до іншого;

3) збагачення рухових навичок дітей у процесі, гри з різними іграшками та предметами;

4) організація активного спілкування дітей в іграх [27, 302 с.].

К. Левін вважає, що прогулянка - найбільш сприятливий час для проведення різноманітних фізичних вправ та рухливих ігор. Засоби фізичного виховання підбираються з урахуванням періоду року та погодних умов; раціонального використання обладнання та фізкультурного інвентарю на майданчику; активізації самостійності дітей, створення у них позитивних емоцій, стимулювання індивідуальних можливостей кожної дитини [17, 76 с.].

За визначенням В. Штерн, при розподілі ігор та фізичних вправ протягом дня слід враховувати співвідношення програмного матеріалу, який планується на занятті з фізичної культури (як в залі, так і на майданчику), з щоденними вправами та іграми, які виконуються дітьми під час ранкової та вечірньої прогулянок. Застосовуючи ці засоби, враховують період року та погодні умови. У теплий період (влітку, травень та вересень) реальні для виконання практично всі основні рухи, а також ігри, де переважає біг та метання, ігри-естафети [31, 88 с.].

А. Адлер вважав, що значне місце на прогулянці відводиться вправам спортивного характеру, які планують залежно від періоду року (взимку - катання на санчатах, ковзання на льодових доріжках; ходьба на лижах; весною та влітку - катання на велосипеді або самокаті, роликових ковзанах). Регулярно впроваджуючи їх під час прогулянок, можна істотно активізувати рухову діяльність дітей, особливо в несприятливих погодних умовах (низька температура, сніг) [2, 11 с.].

Таким чином, рухової діяльності у дітей раннього віку виявляє їх психологічну потребу в підвищення рухової діяльності дітей раннього віку досягається перш за все заохоченням їх до індивідуальних ігор з м'ячами, іграшками, а також підвищення рухливості дітей у сюжетно-рольових іграх. Однак найсуттєвіше значення для створення повноцінного рухового режиму мають рухливі ігри, що організуються вихователем, та різноманітні самостійні ігри, а також вправи та ігри спортивного характеру, які виконуються дітьми під час прогулянок.

1.3 Характеристика рухливих ігор як засобу розвитку рухової діяльності у дітей

Гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку, гравці керуються в основному безпосереднім інтересом до самого процесу гри чи до її змісту. Мотивом до гри є можливість перевірити свої здібності, силу, намагання отримати позитивні емоції, радісне почуття задоволення своєю активністю, досягнутими успіхами.

П. Лесгафт вважає, що до рухливих ігор належать ігри, які містять елементи загальнорозвиваючих вправ, ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння тощо. Представлена класифікація рухливих ігор за П. Лесгафтом містить сюжетні ігри, ігрові вправи (несюжетні ігри) та ігри з елементами спорту (городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей) [19, 36 с.].

В основу сюжетних рухливих ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів). Наприклад, з оповідей дорослих, телепередач, спостережень за навколишнім життям діти дізнаються про поведінку тварин і птахів (як стрибає зайчик, як він ховається від лисички, як дзьобає зернятко горобчик), а потім під час гри відтворюють рухи, характерні для того чи іншого образу [19, 37 с.].

Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані з її сюжетом. Наприклад, зайці стрибають у лісі, а мисливці полюють на них; бджілки літають, сідають на квіточки, збирають мед. Більшість сюжетних ігор - колективні, і дитина привчається в них погоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як вимагають правила [19, 38 с.].

Для ігрових вправ (несюжетних ігор) характерна конкретність рухових завдань відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних іграх основну увагу гравців спрямовують на створення образів, досягнення певної мети і точне виконання правил, що часто призводить до ігнорування чіткості у виконанні рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята повинні бездоганно виконувати основні рухи (влучити м'ячем у ціль, підлізти під мотузку, не доторкнувшись до неї, та ін.). Такі вправи застосовують здебільшого для вдосконалення в дітей певних рухів. Дозування вправ в цих іграх, на відміну від сюжетних ігор, визначають конкретніше, що також є однією з їхніх позитивних сторін [19, 43 с.].

В. Гориневский вважав, що рухливі ігри як "вид вправ" найбільш придатний в дитячому віці, кращий гігієнічний засіб фізичного виховання та має "глибокий вплив на весь розумово-моральний склад" вихованців. Привабливість рухливих ігор В. Гориневский пояснював їх змагальним характером, надаючи граючим, з одного боку, можливу самостійність і самодіяльність, з іншого боку постійний контроль їхніх дій. Серед умов проведення рухливих ігор В. Гориневський підкреслював систематичність, поступове і послідовне ускладнення шляхом введення нових рухів і умов [11, 50 с.].

А. Макаренко вважав, що ігри - один з діючих засобів підготовки дітей і молоді до праці. Він показав значення ігор для виховання в учнів свідомої дисципліни, почуття відповідальності. В педагогічному досвіді А. Макаренка гра служила найважливішим засобом виховання підлітків у колективі і через колектив під керівництвом педагога. На думку А. Макаренка, для дітей гра має те ж значення, що і трудова діяльність для дорослого. З віком дитини гра поступово переходить у роботу. Говорячи про те, що гра подібна з працею - "гарна гра схожа на гарну роботу, погана гра схожа на погану роботу", - А. Макаренко відзначав і головну відмінність гри від праці. "Робота є участь людини в суспільному виробництві, у створенні матеріальних, культурних, інакше кажучи, соціальних цінностей. Гра не переслідує такої мети, до суспільної мети вона не має прямого відношення, але має до неї відношення непряме: вона привчає людину до тих фізичних і психічних зусиль, що необхідні для роботи" [21, 368 с.].

"У грі виховується якість майбутнього працівника і громадянина", - говорив А. Макаренко найбільш корисними у виховному відношенні А. Макаренко вважав, ігри, що вимагають від дітей "робочого зусилля". Він засуджував як невтручання батьків і педагогів у гру дітей, так і зайву допомогу дитині в його іграх. Перебільшена опіка над дітьми в іграх веде до розвитку в граючих непевності у своїх силах, до прояву страху перед поразкою. А. Макаренко розрізняв три стадії в розвитку дитячої гри відповідно від віку (до 6 років, до 12 років і старше). Однак такий розподіл ігор за трьома стадіями варто вважати умовним. [21, 373 с.].

О. Запорожець вважає, що успіх гри значною мірою визначається правильною організацією дітей. Перед тим як пояснювати нову гру, слід повторити з дітьми найскладніші для них рухи. Важливий момент у керівництві грою - дозування рухів, особливо в іграх з бігом, лазінням, стрибками. Тривалість безперервного бігу зі швидкістю вище середньої для дошкільнят цієї групи становить 30 - 35 с за одне повторення гри. Кількість повторень залежить від її змісту, але не повинна перевищувати 4 - 5 раз. Між повтореннями - короткі паузи для відпочинку [13, 298 с.].

Таким чином, проведення рухливих ігор сприяє розвитку в дітей таких рухових навичках: ходьба, біг, рівновага, лазіння, метання і стрибки. Методика проведення рухливих ігор передбачає правильність організації дітей, повторення найскладніших рухів перед поясненням нової гри. Важливий момент у керівництві грою - дозування рухів, особливо в іграх з бігом, лазінням, стрибками. Тривалість безперервного бігу зі швидкістю вище середньої для дошкільнят цієї групи становить 5 - 10 сек. за одне повторення гри. Кількість повторень залежить від її змісту, але не повинна перевищувати 2 - 3 раз. Між повтореннями - короткі паузи для відпочинку. Дуже важливо регулювати навантаження в рухливих іграх узимку, коли одяг утруднює рухи. Потрібно стежити, щоб діти не перегрівались і не втомлювалися.

Розділ 2. Експериментальна робота

2.1 Характеристика рівнів розвитку рухової діяльності у дітей раннього віку

Метою констатувального етапу експериментального дослідження виступило характеристика рівнів розвитку рухової діяльності у дітей раннього віку.

База дослідження: ЗДО № 248, м. Одеса. У експерименті брали участь 20 дітей (контрольної і експериментальної групи) раннього віку.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив мені визначити показники прояву рухової діяльності у дітей раннього віку, а саме: біг - природний руховий активний, що супроводжує людину протягом усього її розвитку, лазіння - пересування по спеціальних гімнастичних приладах або перешкодах за допомогою рук або рук та ніг, стрибки - відштовхування ногами (однією або двома) від площі опори і перебування деякий час всього тіла в повітрі.

На підставі означених показників, було схарактеризовано рівні розвитку рухливої діяльності у дітей раннього віку. Опишемо їх.

Високий - дитина прагне до вирішення завдань діяльності без допомоги дорослих; вміє поставити мету діяльності, не спираючись на вказівки, при цьому може знайти собі заняття і організувати свою діяльність, здійснюючи елементарне планування, реалізуючи задумане адекватно поставленої мети.

Середній - дитина прагне до вирішення завдань діяльності однак іноді потрібна допомога дорослого; вміє поставити ціль діяльності, але спирається на вказівки при цьому може знайти собі заняття і організувати свою діяльність, здійснюючи елементарне планування, реалізуючи задумане адекватно поставленої мети.

Низький - дитина не прагне до вирішення завдань діяльності, їй завжди потрібна допомога і підтримка дорослого; не вміє поставити мету діяльності, не може знайти собі заняття і організувати свою діяльність, здійснюючи елементарне планування, реалізуючи задумане адекватно поставленої мети; не здатний до прояву ініціативи і творчості у вирішенні виникаючих завдань, виконує рішення задач тільки з нагадуваннями дорослого, при цьому може відстояти свою думку, якщо йому це важливо.

За визначеними показниками були дібрані діагностичні завдання "Миші й кіт", "Доженіть мене" (додаток А), "Мавпочки" (додаток Б)

Діагностичне завдання "Миші й кіт"

Мета: привчати дітей легко бігати на носках, не наштовхуючись один на одного; орієнтуватися в просторі, змінювати рухи за сигналом вихователя.

Хід завдання

Діти сидять на ослонах чи стільчиках. Це миші в нірках. З протилежного боку кімнати чи майданчика сидить кіт. Він засинає (заплющує очі), а миші розбігаються по всій кімнаті. Але нарешті кіт прокидається, потягується, нявкає і виходить на полювання. Миші швидко тікають і ховаються в нірках (займають свої місця). Пійманих мишей веде до себе. Коли всі сховаються, кіт ще раз проходить кімнатою, потім повертається на своє місце і знову засинає.

Вказівки до проведення: миші можуть вибігати з нірок тільки тоді, коли кіт заплющить очі й засне, а повертатися до нірок - коли кіт прокинеться і занявкає. Вихователь стежить, щоб усі діти вибігали і розбігалися щонайдалі від своїх місць. Нірками, крім стільців, можуть служити дуги для підлізання. Коли миші повертаються назад, вони можуть просто забігти за свій стільчик чи дугу і сховатися, присівши за ними.

Результати констатуючого експерименту дітей експериментальної групи подано у таблиці 2.1. (див. Таблиця 2.1.)

Таблиця 2.1. Результати дітей констатуючого експерименту дітей експериментальної групи

	біг	лазіння	стрибки
	Обс.	%	Обс.	%	Обс.	%
Високий рівень	-	-	-	-	-	-
Середній рівень	4	40 %	1	10 %	6	60 %
Низький рівень	6	60 %	3	30 %	4	40 %

Як бачимо з таблиці 2.1., більшість дітей експериментальної групи, які відносяться до критерію "біг" відноситься 6 дітей (60%), в свою чергу мають "низький рівень", до критерію "лазіння" відноситься 3 дітей (30 %), які в свою чергу мають "низький рівень", до критерію "стрибки" відноситься 4 дітей (40 %), які в свою чергу мають низький рівень". До "середнього рівня" відносяться 4 дітей (40 %) з критерієм "біг, 1 дитина (10 %) з "лазіння", 6 дітей (60 %) з "стрибки". Проблеми в розвитку експериментальної групи очевидні, тому що більшість дітей мають "середній" та "низький" рівні, це означає, що в групі є діти, яких не достатньо розвинена рухова діяльність, вони не вміють досконало бігати, лазити та стрибати.

Динаміка рівнів розвитку рухливої діяльності у констатуючому експерименті дітей експериментальної групи подано у Діаграмі 2.1

Діаграма 2.1

Результати констатуючого експерименту дітей контрольної групи подано у Таблиці 2.2. (див. Таблиця 2.2.)

Таблиця 2.2. Результати констатуючого експерименту дітей контрольної групи

	біг	лазіння	стрибки
	Обс.	%	Обс.	%	Обс.	%
Високий рівень	-	-	-	-	-	-
Середній рівень	1	10 %	6	60 %	1	10 %
Низький рівень	3	30 %	4	40 %	3	30 %

Як засвідчили результати таблиці 2.2., до "середнього рівня" відносяться 1 дитина (10 %) з критерієм "біг", 6 дітей (60 %) з "лазіння", 1 дитина (10 %) з "стрибки". Проблеми в розвитку контрольної групи очевидні, тому що більшість дітей мають "низький" рівень, це означає, що в групі є діти, яких не достатньо розвинена рухлива діяльність, вони не вміють досконало бігати, лазити та стрибати.

Динаміка рівнів розвитку фізичної діяльності у констатуючому експерименті дітей контрольної групи подано у Діаграмі 2.2

Діаграма 2.2

З метою виявлення сформованості рухової діяльності у дітей експериментальної групи та контрольної групи, нами проводились рухливі ігри: "По доріжці", "Не спізнися", "У ворітця", "Кролики", "Зайці на галявинці", "Котик", "Курочка та Курчата".

Проведенню рухливих ігор слідував аналіз за схемою:

1. Чи вміє дитина утримувати та досягати цілі, поставлені дорослим.

2. Чи вміє самостійно ставити мету і керуватися нею у діяльності, досягати результату. Причини того, що мета не досягається.

3. Чи вміє дитина стримувати свої емоції (не заплакав, якщо боляче) і безпосередні бажання (Допомогти черговим, вихователю, коли хочеться грати, не викрикувати, а почекати своєї черги).

4. Які фізичні якості у дитини сформовані:

Швидкість - це здатність людини виконувати різноманітні дії (фізичні вправи, трудові операції) у мінімальний для даних умов відрізок часу.

Сила - це здатність людини подолати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.

Гнучкість - це здатність виконувати рухи з найбільшою амплітудою.

Витривалість - здатність організму до тривалого виконання будь-якої роботи без помітного зниження працездатності.

Координація - це діяльність, спрямована на узгодження, упорядкування дій у керованій системі, приведення їх у відповідність з поставленою метою.

Спритність - це здатність людини чітко виконувати рухи у складних координаційних умовах.

Дисциплінованість - підпорядковується дитина суспільних правил поведінки та діяльності; усвідомлено виконує суспільні правила поведінки та діяльності.

Результати дослідження помістили в таблицю 2.3

Таблиця 2.3 Сформованість рухової діяльності у дітей раннього віку

№	Прізвище та ім'я дитини	Які рухові якості сформовані у дитини
		1	2	3	4	5	6	7
1	Катя М.	+	+	-	+	+	+	+
2	Даня З.	-	+	+	-	-	+	+
3	Віолета К.	+	+	+	-	-	-	+
4	Ольга К.	-	+	+	+	-	-	+
5	Карина Р.	+	-	+	-	+	-	+
6	Марина П.	-	+	+	-	-	-	-
7	Вадим В.	-	+	+	-	-	-	-
8	Віталій А.	+	-	-	+	+	+	+
9	Микита В.	+	-	+	-	+	+	+
10	Руслана Я.	-	-	+	+	+	-	+
11	Данило В.	+	+	+	+	+	+	-
12	Юля С.	-	-	-	-	+	-	-
13	Юля К.	+	+	-	-	-	+	-
14	Настя Х.	-	-	-	+	-	-	+
15	Владислав Д.	-	-	+	+	+	+	+
16	Артем П.	-	-	-	-	+	-	-
17	Андрій М.	-	-	-	-	+	+	-
18	Карина Ф.	-	-	+	-	-	+	-
19	Владислава Б.	+	-	+	-	-	-	-
20	Єлизавета З.	-	-	-	+	-	+	-

Отже, з таблиці 2.3. бачимо, що багато дітей переважає швидкість, і сила; слабко розвинені такі рухові якості, як гнучкість, витривалість, координація. Слід зазначити, деякі діти не мають достатньої дисциплінованості і спритності.

Динаміка рівнів розвитку рухових якостей у дітей експериментальної та контрольної груп подано у Діаграмі 2.3

Діаграма 2.3

Таким чином, констатуючий експеримент показав, що більшість дітей як контрольної, так і експериментальної групи було віднесено до "низького рівня", що є підставою розпочати формувальний експеримент з розвитку фізичної активності дітей раннього віку.

2.2 Апробація системи рухливих ігор з розвитку рухової діяльності у дітей раннього віку

Розпочинаючи формувальний експеримент, нами був дібраний комплекс рухливих ігор "По доріжці", "Не спізнися", "У ворітця", "Кролики", "Зайці на галявинці", "Котик", "Курочка та Курчата" (див. Додаток В), які проводились відповідно до циклограми (див. Додаток Д).

Наведемо експериментальний протокол проведення рухливої гри.

Гра "Кролики"

Мета: вчити дітей стрибати на двох ногах, просуваючись уперед, пролазити під ніжками стільців, розвивати спритність, упевненість.

Хід гри: з одного боку кімнати півколом розставлено стільці, сидіннями всередину. Це клітки кроликів. З іншого боку - будинок сторожа. Посередині розташована галявина, на яку кроликів випускають гуляти. Діти (по двоє або по троє) стають позаду стільців, за вказівкою вихователя вони сідають навпочіпки - кролики сидять у клітках. Вихователь - сторож підходить до кліток і випускає кроликів на галявину. Діти проповзають під стільцями, а потім стрибають, просуваючись уперед усією галявиною. За сигналом вихователя "Біжить у клітки!" кролики повертаються на свої місця, знову проповзаючи під стільцями.

Вказівки до проведення: вихователь має стежити за тим, щоб діти, проповзаючи під стільцями, намагалися не зачіпати їх спинами.

Замість стільців можна використовувати дуги для під повзання та інші снаряди.

2.3 Порівняння аналіз результатів експериментальної роботи

З метою перевірки ефективності дібраного комплексу рухливих ігор, нами був здійснений контрольний зріз сформованості рівнів розвитку рухової діяльності у дітей раннього віку. З дітьми контрольної та експериментальної груп була проведена повторно методика "вивчення особливостей прояву рухової діяльності" М. Геворкян.

Результати контрольного зрізу сформованості рівнів розвитку рухової діяльності дітей раннього віку подано у Таблиці 2.4. (див. Таблиця 2.4.)

Таблиця 2.4. Результати контрольного експерименту дітей експериментальної та контрольної групи

Рівні	Експериментальна група	Контрольна група
	Об.	%	Об.	%
Високий рівень	4	40 %	3	30 %
Середній рівень	3	30 %	5	50 %
Низький рівень	3	30 %	2	20%

Як подано у таблиці 2.4., на низькому рівні було зафіксовано 30% дітей експериментальної групи та 20% дітей контрольної групи. До середнього рівня було віднесено 30% дітей експериментальної групи та 50% дітей контрольної групи). Високий рівень розвитку вольових якостей показало 40% дітей експериментальної групи та 30% дітей контрольної групи.

Динаміка рівнів розвитку рухової діяльності у дітей констатуючого, контрольного та формувального експерименту груп дітей подано у Діаграмі 2.4.

Діаграма 2.4

Динаміка змін рівнів розвитку рухової діяльності у дітей експериментальної та контрольної груп подано у Діаграмі 2.5 (див. Діаграма 2.5).

Діаграма 2.5

Згідно контрольного експерименту до низького рівня було віднесено 30% дітей експериментальної групи та 20% контрольної групи. На середньому рівні було виявлено 30% дітей ЕГ та 50% КГ. Високий рівень показали 40% дітей ЕГ та 30% дітей КГ. Це довело ефективність запропонованої нами системи роботи з розвитку рухової діяльності дітей раннього віку в процесі рухливих ігор.

Висновки

Як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури Рухова діяльність - це основа індивідуального розвитку і життєзабезпечення організму дитини.

Рухова діяльність у дітей раннього віку виявляє їх психологічну потребу в підвищення рухової діяльності дітей раннього віку досягається перш за все заохоченням їх до індивідуальних ігор з м'ячами, іграшками, а також підвищення рухливості дітей у сюжетно-рольових іграх. Однак найсуттєвіше значення для створення повноцінного рухового режиму мають рухливі ігри, що організовуються вихователем, та різноманітні самостійні ігри, а також вправи та ігри спортивного характеру, які виконуються дітьми під час прогулянок.

Експериментальне дослідження проходило на базі ЗДО №248 м. Одеса. У експерименті брали участь 20 дітей (контрольної і експериментальної групи) раннього дошкільного віку.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам визначити показники прояву рухової діяльності у дітей раннього дошкільного віку, а саме: біг - природний руховий акт, що супроводжує людину протягом усього її розвитку, лазіння - пересування по спеціальних гімнастичних приладах або перешкодах за допомогою рук або рук та ніг, стрибки - відштовхування ногами (однією або двома) від площі опори і перебування деякий час всього тіла в повітрі.

З метою визначення рівня розвитку рухової активності, ми взяли 10 дітей експериментальної групи, та 10 контрольної групи та провели з ними ігри на розвиток рухових якостей (біг, лазіння, стрибки) дітей раннього віку.

Констатуючий експеримент показав, що більшість дітей як контрольної, так і експериментальної групи відносяться до "низького рівня" та "середнього рівня". Отже, необхідно проводити систематичну роботу з розвитку рухової діяльності дітей раннього віку.

Під час формувального етапу експерименту нами була упровадження система роботи з розвитку рухової діяльності дітей раннього віку засобами рухливих ігор з дітьми експериментальної групи. Нами були підібрані і проведені рухливі ігри, а саме: "По доріжці", "Не спізнися", "У ворітця", "Кролики", "Зайці на галявинці", "Котик", "Курочка та Курчата".

З метою перевірки запропонованої нами системи роботи з розвитку рухової діяльності дітей раннього віку в процесі рухливих ігор, нами був здійснений контрольний експеримент. З дітьми контрольної та експериментальної груп була проведена повторно методика "вивчення особливостей прояву рухової активності" М. Геворкян.

Як бачимо з таблиці, до критерію "низький рівень" - 2 дітей (20%) контрольної групи, до критерію "середній рівень" відносимо 5 дітей (50%). А ось до критерію "високий рівень" відносяться 3 дітей (30%). Проблеми в русі дітей у контрольної групи 20%, це означає, що в групі є діти, в яких не достатньо розвинена рухлива діяльність, вони не вміють досконало бігати, лазити та стрибати.

Згідно контрольного експерименту до низького рівня було віднесено 30% дітей експериментальної групи та 20% контрольної групи. На середньому рівні було виявлено 30% дітей ЕГ та 50% КГ. Високий рівень показали 40% дітей ЕГ та 30% дітей КГ. Це довело ефективність запропонованої нами системи роботи з розвитку рухової діяльності дітей раннього віку в процесі рухливих ігор.

Список використаних джерел

1. Адашкевич Э.И. Воспитание двигательной культуры дошкольников / Э.И. Адашкевич. - М.: Просвещение, 1983. - 93 с.

2. Адлер Е.И. Гимнастика и массаж в раннем возрасте: Пособие для воспитателя / Е.И. Адлер. - М.: Просвещение, 2001. - 11 с.

3. Аркин Е.Д. Теория и методика физического воспитания детей раннего и дошкольного возраста / Е.Д. Аркин, А.И. Сильвестру. - М. : Просвещение, 1983. - 71 с.

4. Вавилова Е.Н. Развивайте у дошкольников ловкость, силу, выносливость: пособие для воспитателей детского сада / Е.Н. Вавилова. - М.: Просвещение, 1981. - 96 с.

5. Виготський Л.С. Развитие двигательной функции детей / Л.С. Виготський. - М.: Просвещение, 1998. - 138 с.

6. Вильчковский Е.С. Повышение двигательной активности младших дошкольников на занятиях физической культуры / Е.С. Вильчковский // Дошкольное воспитание. - 1986. - №3. - С. 12-13.

7. Вільчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку / Е.С. Вільчковський. - К.: Рад. Школа, 1989. - 176 с.

8. Вільчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку / Е.С. Вільчковський. - К.: Рад. Школа, 1989. - 184 с.

9. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч. посіб. / Е.С. Вільчковський, О. І. Курок. - Суми: Універсистетська книга. - 2004. - 427 с.

10. Головей Л.А. Теория и методика физического воспитания детей раннего и дошкольного возраста / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. - СПб.: Речь, 2002. - 694

11. Гориневський В.В. Методи соціальної психології / В.В. Гориневський. - К. : Освіта, 1995. - 104 с.

12. Дементьєв Е.И. Методика физического воспитания в детском саду / Е.И. Дементьєв. - М.: Просвещение, 1984. - 55 с.

13. Запорожец А.В. Психология личности и деятельности дошкольника / А.В. Запорожец, Д.Б. Ельконин. - М.: Просвещение, 1965. - 292 с.

14. Коменський Я.А. Физическое воспитание детей дошкольного возраста / Коменський Я.А., Є. К. Ягловская // Щоденник вихователя: розвиток дітей дошкільного віку / за ред. О.М. Дьяченко, Т.В. Лаврентьєва. - К. : Освіта, 2001. - 203 с.

15. Костюк Г.С. Спортивные упражнения и игры для детей дошкольного возраста / Г.С. Костюк. - К.: Рад. Школа. - 1983. - 112 с.

16. Левитов Н.Д. Воспитатель по физической культуре в дошкольнх учреждениях: учеб. пособ. / Н.Д. Левитов, Л.А. Рыжова, М.М. Самодурова; под ред. С.А. Козловой. - М.: Академия, 2002. - 320 с.

17. Левін К.Ц. Занятия физической культурой в детском саду / К.Ц. Левін, В. Є. Семенова - Львів. : Освіта, 1987. - 66 с.

18. Леонтьєв О.М. Співпраця дошкільнят на заняттях з фізичного виховання /О.М. Леонтьєв // Освітня робота в дитячому саду за програмою "Розвиток" / за ред. О.М. Дьяченко, В.В. Холмовской. - К. : Освіта, 2001. - 36 с.

19. Лесгафт П.І. Ігри для розвитку дошкільників / П.І. Лесгафт // Палітра педагога. - 2008. - №3. - С. 3-6.

20. Макаренко А.С. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка: учеб. пособ. / А.С. Макаренко. - М., 2001. - 368 с.

21. Мигунова Е.Л. Гимнастика с детьми до семи лет / Е.Л. Мигунова. - М.: Просвещение, 1980. - 55 с.

22. Пиаже Ж. Развитие двигательной деятельности дошкольников / Ж. Пиаже. - К., 1971. - 199 с.

23. Покровський Є. В. Фізична культура для немовлят / Є. В. Поковський. - К. : Освіта, 1998. - 55 с.

24. Павлов П.І. Розвиток рухової діяльності у дітей раннього дошкільного віку / П.І. Павлов // практична психологія та соціальна робота. - 2002. - №4. - С. 12-14.

25. Рубінштейн С.Л. Фізичне виховання дітей трирічного віку / С.Л. Рубінштейн, Е.А. Панько. - К. : Освіта, 1999. - 101 с.

26. Сикорський І.А. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку / І.А. Сикорський. - К. : Світич, 2001.- 302 с.

27. Ушинський К.Д. Педагогіка родинного виховання / К.Д. Ушинський В.Л. Омелянко. - К. : Знання, 2006. - 98 с.

28. Шишкина В.А. Движение + движение / В.А. Шишкина - М.: Просвещение, 1992. - 159 с.

29. Штерн У.І. Загальнорозвиваючі вправи в дитячому садку / У. І. Штерн - К. : Освіта, 2000. - 88 с.

Размещено на Allbest.ru