Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Застосування методу вправ у ПТНЗ

Вступ

Успіх навчання у ПТНЗ залежить не тільки від правильного визначення його мети і змісту, а й від засобів досягнення цієї мети, тобто від методів навчання, які використовуються майстрами у різних навчально-виробничих умовах. Добір методів залежить від численних причин, зокрема від специфічних особливостей професії, рівня попередньої професійної підготовки і віку учнів, умов навчально-виробничого процесу. Крім того, добір методів визначається кваліфікацією і досвідом майстра виробничого навчання у ПТНЗ. Практичні методи навчання досить поширені. Основним видом практичних методів є вправи - багаторазове повторення навчальних дій з метою формування умінь і навичок.

Тема: застосування методу вправи - пояснення під час навчання у ПТНЗ.

Об'єкт дослідження: значення та ефективність методу вправа та пояснення під час навчання у ПТНЗ

Предмет дослідження: умови застосування вправи, як практичного методу навчання у ПТНЗ.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати умови ефективного застосування методу вправи у процесі навчання у ПТНЗ.

Гіпотеза дослідження:сутність та важливість вживання методу вправи під час проведення навчання у ПТНЗ буде ефективним якщо:

* вживання методу вправи допоможе з майбутньою професійною діяльністю учня;

* відчуття студентом труднощів, які породжують нові думки на основі розкриття шляхів дослідження метода вправ, пошуку і відкриття нових знань.

Завдання курсової роботи: розглянути метод вправи та пояснити його властивості, якості та недоліки.

1. Метод вправ. Загальна інформація про метод

Поняття «метод навчання». Слово «метод» у перекладі з грецької означає «спосіб дії для досягнення певної мети». Ширше тлумачення поняття істотно залежить від точки зору конкретного педагога. Методами виробничого навчання називаються основні способи спільної діяльності майстра та учнів у ПТНЗ, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають творчі здібності, розумові і фізичні сили. У теорії і практиці навчання у вищому навчальному закладі найпоширенішою є класифікація методів за ознакою джерела інформації: словесні, наочні і практичні методи. До словесних методів у цьому разі належать розповідь і пояснення бесіда, значною мірою інструктаж тощо. До наочних методів відносять демонстрацію природних об'єктів і наочного приладдя, показ операцій і процесів майстром, спостереження учнів. Інша група -- практичні методи, до яких відносять вправи, розв'язання виробничо-технічних завдань, лабораторно-практичні роботи.

Практичні методи навчання досить поширені. Більше того, у формуванні різноманітних умінь і навичок вони є основним засобом. Види практичних методів: - навчальні вправи; - ігрові вправи; - лабораторні досліди; - практичні роботи. Практичні методи використовуються у взаємодії слова викладача з різними видами унаочнення. Основним видом практичних методів є вправи - багаторазове повторення навчальних дій з метою формування умінь і навичок. Вправи можуть мати різну психологічну основу виконання. В одних домінують розумові дії, в інших - практичні, одні тренують слухові, інші - зорові або тактильні вміння. Отже,

Методи -- це способи взаємної діяльності учня і вчителя спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань. Вправи -- це метод, що передбачає планомірне, організоване, повторюване виконання певних дій з метою оволодіння ними, підвищення їх ефективності і формування вмінь та навичок. Вправи мають бути пов'язані зі залученням вихованця до конкретної діяльності, яка має певний сенс у його повсякденному житті.

1.1 Метод вправ, як основний вид практичних методів навчання

З метою формування певної групи вмінь і навичок бажано віднаходити нові сфери діяльності для вихованців. Грецький філософ Демокрит (460--370 рр. до н. е.) зауважував, що хорошими людьми стають більше від вправ, аніж від природи. Ж-Ж. Руссо також був схильний надавати вправам особливої ваги. Він писав, що справжнє виховання полягає не стільки в правилах, скільки у вправах. Вивчення вправ як методу навчання у ПТНЗ необхідно почати з його визначення і наступного аналізу цього визначення. З багатьох визначень поняття вправ як робітника можна взяти наступне: вправи -- це багаторазові повторення досліджуваних дій з метою їхнього свідомого удосконалювання. У процесі вправ у такий спосіб відбувається перехід кількості (у даному випадку кількості повторень, відтворень) у якість, що характеризується удосконалюванням знань, способів діяльності, утворенням умінь і навичок. Разом з тим не всі так просто: не кожне багаторазове повторення є вправою, не кожне дає збільшення якості. Можна часто повторювати ті самі дії, але поліпшення їх не відбудеться.

1. Вправи -- це не тільки повторення, але й обов'язковий рух уперед. Кожна вправа --це черговий крок в оволодінні професією.

2. Кожна вправа повинна мати чітку мету: навчальну -- чому навчитися, що освоїти, відробити, закріпити, удосконалити, розвити, чого досягти і т.п. і виробничу -- що, як і скільки зробити в процесі вправ. Мети ці повинні тісно сполучатися, причому досягнення виробничої мети є засобом досягнення навчальної мети, що є основний. Мети повинні бути чітко доведені до студентів і усвідомлені ними.

3. Вправи проводяться під керівництвом викладача. Ціль викладача при керівництві вправами повинна бути і метою студентів. Коректування діяльності студентів у процесі вправ виробляються насамперед з позицій реалізації навчальної мети.

4. Виконуючи вправи, студент повинен мати міцну свідому орієнтовану основу своєї діяльності, повинний чітко знати, «що», «як» і «чому так» потрібно робити.

5. Висока ефективність вправ забезпечується наявністю інтересу і позитивної мотивацією діяльності студентів у ПТНЗ.

6. У процесі вправ студент повинний мати чіткі орієнтири для самоконтролю ходу і результатів своїх дій (зоровий спосіб дії, еталон, робоче креслення, технічні вимоги, сигнал тренажера і т.п.).

7. У процесі вправ на кожнім його етапі студент повинен чітко представляти, яких результатів він домігся, наскільки успішно виконується його мета.

Розглядаючи цілепокладання як основну рису вправ як методу навчання, варто підкреслити, що навчальні цілі вправ повинні постійно і поступово підвищуватися по складності і ступеню досяжності, знаходитися в тісному взаємозв'язку. Кожна наступна мета обов'язково зберігає, включає попередню. Це забезпечує послідовний поступальний рух студетів в освоєнні основ професійної майстерності. Загальна характеристика вправ випливає розкриттям системи вправ, розглядаючи в даному випадку вправи і як метод, і як крок, етап, часовий період (відрізок) навчання у ПТНЗ.

Вимоги до системи вправ:

I. Наступність і взаємозв'язок вправ -- кожне попереднє вправа підготовляє учня до виконання наступного, а наступне сприяє засвоєнню нового і закріплює попереднє.

II. Поступове ускладнення вправ -- по змісту, дидактичним цілям, навчально-технічним вимогам, ступеню самостійності учнів у ПТНЗ.

III. Правильний розподіл вправ за часом:

· вправи спочатку повинні бути нетривалими і розділятися невеликими проміжками часу;

· перерви між вправами повинні бути такої тривалості, щоб учні не забули результатів попередніх вправ;

· в міру оволодіння уміннями і навичками вправи повинні ставати більш тривалими, а проміжки між ними -- збільшуватися;

· безупинні вправи можуть продовжуватися доти, поки відбувається удосконалювання процесу виконання трудової дії і не наступило стомлення учнів.

1.2 Класифікація вправ

Тут необхідно відзначити, що можливо дві підходи-підстави до класифікації вправ. По дидактичній меті: вправи у формуванні первісних умінь; вправи у формуванні навичок; вправи у формуванні складних умінь. Другий -- по змісту: вправи у виконанні трудових прийомів; вправи у виконанні трудових операцій, вправи у виконанні трудових процесів: вправи в керуванні технологічними процесами. Розподіл вправ по дидактичній меті менш прийнятно (хоча і припустимо), тому що дуже важко співвіднести такі вправи за часом виконання до якихось тимчасових періодів виробничого навчання -- формування умінь і навичок йде паралельно і безупинно. Класифікація вправ по їхньому змісті в більшому ступені відповідає тимчасовим етапам навчання у ПТНЗ, їх можливо виділити, обмежити визначеними тимчасовими рамками.

Далі варто дати характеристику кожному з видів вправ, керуючись наступної узагальнюючої таблицею.

Класифікація вправ

Виходячи з такої класифікації, весь процес навчання у ПТНЗ можна і потрібно розглядати як процес послідовно ускладнюються вправ з метою формування в основ професійної майстерності, що учаться. У цьому зв'язку цілком виправдане дидактичне твердження, що вправи є основним методом навчання. Таке твердження багаторазове розширює границі повсякденного розуміння вправ як способу відпрацьовування визначеного компонента діяльності з метою формування навички, а тим більше тренувального етапу оволодіння операцією.

Дійсно, оволодіння основами професійної майстерності -- це послідовні кроки-етапи рішення всі нових і нових навчально-виробничих задач, досягнення нових цілей, а це найважливіша ознака вправ. Спочатку, при вивченні прийомів і операцій -- це відпрацьовування правильності трудових дій, далі -- досягнення точності, вправності; при виконанні робіт комплексного характеру новими цілями виробничого навчання, тобто системи вправ, є досягнення заданої швидкості, освоєння різних варіантів сполучення операцій у реальному технологічному процесі, різних типових і специфічних способів використання інструментів, пристосувань, приладів і т.д. Постійними, наскрізними, усе більш ускладнюючими цілями є виробнича самостійність і, нарешті, вершина професійної майстерності -- творчість.

1.3 Вправи в сучасній дидактиці у ПТНЗ

Вправа - практичний метод навчання, який передбачає планомірне, організоване, повторне виконання дій з метою оволодіння ними або підвищення їх якості. В сучасній дидактиці класифікацію вправ здійснюють за характером навчальної діяльності студентів і на основі дидактичних цілей. За характером навчальної діяльності учнів вправи поділяють на усні, письмові, графічні, технічні. На основі дидактичних цілей вправи є: вступні, пробні, тренувальні, контрольні і творчі.

Вступні вправи передбачають демонстрування вчителем певних дій з наступним їх відтворенням студентами. Вид вправ, які застосовуються тоді, коли новий матеріал слабко засвоєний студентами - пробні вправи. Серед них виділяють:

- попереджувальні вправи (пояснення студента передує виконанню дій);

- коментовані (пояснення і виконання дій збігаються);

- пояснювальні (дія передує поясненню її виконання).

Тренувальні вправи вводяться за ступенем зростання складності завдань і спрямовані на засвоєння учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, за інструкцією, за завданнями). Вони відрізняються від пробних вправ вищим рівнем самостійності студентів.

Контрольні вправи використовуються з метою визначення ступеня сформованості в учнів практичних умінь і навичок. Творчі вправи передбачають застосування знань, умінь та навичок у нових (змінених) ситуаціях.

Умови ефективного застосування методу вправ:

· свідома спрямованість (усвідомлення мети) студентів на підвищення якості іяльності;

· теоретична підготовленість студентів до виконання вправ;

· послідовність виконання вправ;

достатня кількість вправ;

· перевірка практикою ступеня оволодіння студентами навичками й уміннями;

· контроль за ходом виконання вправ і розвиток в студентів уміння здійснювати самоконтроль.

Практичні методи навчання охоплюють надто широкий діапазон різноманітних виглядів діяльності навчаємих. Під час використання практичних методів навчання [Костюк Г.С. Развитие и воспитание.// Общие основы педагогики. Под ред. Королева Ф.Ф.] застосовуються прийоми: постановка завдання, планування його виконання, оперативного стимулювання, регулювання і контролю, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, корегування навчання для повного досягнення мети. До практичних методів відносяться також вправи, що виконуються навчаємими зі звукозаписною, звуковідтворювальною апаратурою, сюди ж відносяться комп'ютери. Використовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок. До них належать: вправи, лабораторні, практичні, графічні й дослідні роботи.

Вправи -- цілеспрямоване, багаторазове повторення студентами певних дій та операцій (розумових, практичних) для формування навичок і вмінь.

Їх особливості залежать від змісту і дидактичної мети навчання.

За формою навчальної діяльності студентів вправи поділяють на усні, письмові, графічні, технічні. Усні вправи широко застосовують при викладанні всіх предметів. Письмові вправи виконують при вивченні різних предметів. При виконанні графічних вправ студенти виражають свої знання зображальними способами.

За навчальною метою вправи бувають вступні, пробні, тренувальні, творчі, контрольні. Під час вступних вправ викладач поєднує пояснення з демонстрацією дій, а учні повторюють їх за викладачем. Пробні вправи застосовують, коли новий матеріал ще недостатньо засвоєний учнями. Їх три види: попереджувальні (пояснення учня передує виконанню дії), коментовані (пояснення і виконання дії збігаються) і пояснювальні (дія передує поясненню щодо її виконання). Тренувальні вправи від пробних відрізняються більшим ступенем самостійності студентів, поступовим наростанням їх складності. Це вправи за зразком, інструкцією, за завданням без зразка і докладних вказівок викладача. Вони наближаються до творчих вправ -- застосування знань, умінь і навичок в нових життєвих ситуаціях, розв'язування задач із зайвими або неповними даними тощо.

Виконання вправ передбачає певну послідовність дій, спершу матеріал вправ необхідно розчленовувати на окремі елементи, а студент повинен добре розуміти кожен із них. Наступним етапом є об'єднання розчленованих елементів для своєрідного «зв'язування» окремо вироблених навичок. Виконання вправ слід постійно контролювати, аналізувати, розвиваючи в студентах навички самоконтролю.

1.4 Педагогічне керівництво виконанням вправ

Особливість вправ - їх багаторазове виконання. Однак просте відтворення дій, які формують певне вміння чи навичку, малоефективне й нецікаве для студентів. Педагогічне керівництво виконанням вправ передбачає: мотивацію, доведення до свідомості дитини мети виконання певних дій, їх усталеної послідовності; врахування умов, в яких вони відбуваються; аналіз виконання, виявлення причин допущених помилок; пошук можливостей удосконалення вмінь і навичок з урахуванням індивідуальних досягнень учнів. Формування вмінь у процесі вправляння відбувається на основі поступового ускладнення умов виконання вправ. Спочатку засвоюють спосіб дії за зразком, який показує і коментує викладач, потім вправляються з опорою на різні види педагогічної підтримки (пам'ятка виконання аналогічних дій): після цього виконують вправи без підтримки, зберігаючи в пам'яті спосіб виконання; нарешті, виконують вправи на застосування засвоюваного способу дії в нових умовах. У системі уроків, метою яких є формування певних умінь, способів дій, треба розподіляти різні види вправ, що мають відповідати таким основним критеріям оптимізації: цілеспрямованість, системність і міра. Викладач має подбати про те, щоб система вправ: 1) була спрямована на розвиток і закріплення різних якостей знань і умінь (повноти, міцності, усвідомленості, гнучкості); 2) забезпечувала достатню повторюваність вправ за видами і кількістю протягом вивчення всієї теми; 3) передбачала економну форму пред'явлення, коли до одного запису, малюнка, об'єкта тощо можна поставити кілька тренувальних завдань; 4) включала різні форми керування роботою студентів залежно від ступеня засвоєння ними матеріалу та рівня готовності (опора на зразок, таблицю, поопераційне коментування, контроль кінцевих результатів тощо). У навчанні триває цілеспрямований розвиток процесів слухового і зорового сприймання. Через різноманітне вправляння розвиваються рухові вміння і навички учнів. Щоб праця давала задоволення, їхні руки мають бути вправними, натренованими в швидкому, точному, координованому виконанні багатьох рухів, потрібних у різних навчальних діях. Саме корисне й цікаве для учнів - це тренування слухової чутливості в процесі ігрових вправ на розрізнювання звуків.

2. Практичне завдання

дидактика програмування педагогіка

Дисципліна: Прикладне програмування

Тема: основи програмування у Visual Basic 6.

Мета роботи: Отримати навички роботи та засвоїти метод вправ у середовищі об'єктно орієнтованого програмування Visual Basic 6

Перший урок було присвячено ознайомленню студентів з інтегрованим середовищем проектування Visual Basic 6. На першому етапі уроку було представлено запуск Visual Basic 6 .

Після запуску програми студенти були ознайомлені з стартовим вікном створення нового проекта:

Більш детально було звернено увагу на вкладку New. Вона містить шаблони та майстри, які використовуються для утворення нового проекту.

Після вибору типу проекту ми перейшли до більш детального ознайомлення та тренуванню з важливими вікнами Visual Basic 6.

На уроці «Прикладне програмування» у Visual Basic 6.ми знайомимося з простими елементами програми та засвоюємо їх на практиці з домопомогою методу вправ. Учні повторюють певні операції, роблять завдання та вчаться основам програмування. Так як вправи -- це метод, що передбачає планомірне, організоване, повторюване виконання певних дій з метою оволодіння ними, підвищення їх ефективності і формування вмінь та навичок. То повторення певних дій та операцій в програмі Visual Basic 6. дає змогу учням правильно освоїти матеріал та в майбутньому вивчити цю програму вдосконально за допомогаю методів вправ.

Метод вправ дуже важливий в практичному методі навчання. Так як, ми вивчаемо дисципліну «Прикладне програмування», то там важливе саме практичні методи навчання. Учні не зможуть навчитися основам програмування тільки на теоретичних методів, цього буде мало. Саме практичні методи, а особливо метод вправ дуже важливий у навчанні та засвоєнні матеріалу. Якщо учні, не будуть використовувати цій метод, то без тренувальних вправ вони не смогуть, без підручника, зробити самі прості та важливі шаги у програмуванні в серодовищі Visual Basic 6.

Тому багаторазове повторення учнями методу вправ грає важливу роль у вивченні дисціплини «Прикладне програмування» у Visual Basic 6. А у майбутньому навички та вміння програмування допоможуть учням з вибором майбутньої професії.

Висновки

На протязі курсової роботи на тему: «Застосування методу вправи у ПТНЗ», ми розглянули що таке метод вправ, розглянули класифікацію цього метода, розкрили його сутність, важливість та правильність вживання під час навчання у ПТНЗ. Була розкрита головна проблема дослідження - важливість та доречність вживання метода вправи та його ефективність під час навчання у ПТНЗ. Було встановлено, що метод вправи домінує під час проведення практики у ПТНЗ, тобто він використовується частіше та на протязі всього навчання. Саме у методі вправи і відображається майстерність викладача - чим частіше студенти повторюють певні дій та операцій , тим ефективнішим буде проведення виробничого навчання у ПТНЗ і тим кращими будуть результати - навички та вміння, необхідні у працівній діяльності за спеціальністю. Також зрозуміли, що успіх навчання у ПТНЗ залежить не тільки від правильного визначення його мети і змісту, а й від засобів досягнення цієї мети, тобто від методів навчання, які використовуються майстрами у різних навчально-виробничих умовах. Добір методів залежить від численних причин, зокрема від специфічних особливостей професії, рівня попередньої професійної підготовки і віку студентів, умов навчально-виробничого процесу. Крім того, добір методів визначається кваліфікацією і досвідом майстра виробничого навчання у ПТНЗ.

Список використаних джерел

1. А.І. Бочачкін Методичний посібник з підготовки водіїв автомобіля. М, Ізво ДОСААФ, 2001р.

2. Волкова Н.П. Педагогіка. -Київ. - Академія. - 2001. - С. 196 - 201.

3. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - Київ, Вища школа, 2002.

4. Дидактика производственного обучения. /Под ред. О. Ф. Федоровой. -- М.: Высшая школа, 2000. -- 418 с.

5. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении. - М, 2003

6. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів/ За загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. -- К: Форум, 2002.

7. Зайченко І.В. Педагогіка: Навч. посібник. - Чернігів, 2003. - 528 с.

8. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций. - М.: Просвещение, 2004

9. Индивидуализация и дифференциация обучения. - М.: Педагогіка. - 2000. - 70 с.

10. М А Жіделі. "Методи виробничого навчання. Бібліотечка майстра виробничого навчання. Сб.2 М, Вища школа, 2002р.

11. Педагогіка. / За ред. М.Д. Ярмаченка. - К.: Вища школа,2006

12. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2004

13. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. - К.: Вид-во „Академія”, 2000. - 544 с.

14. Форми навчання в школі: Книга для вчителя / За ред. Ю.І. Мальованого. - К.: Освіта, 2002. - 160 с.

15. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. - М.: Юристь, 2005. - 512 с.

16. Чебышвва В. В. Психология трудового обучения. -- М.: Просвещение, 2003. - 303 с.

Размещено на Allbest.ru