Акультурація фітнесу до вітчизняної системи фізичного виховання дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Акультурація фітнесу до вітчизняної системи фізичного виховання дітей дошкільного віку



ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасна система дошкільної освіти орієнтована на здоров'язбережувальне навчання та виховання. З огляду на це особливої актуальності набуває пошук нових засобів і методів підвищення ефективності фізкультурно-оздоровчої роботи та створення оптимальних умов для всебічного фізичного розвитку дитини, збереження її здоров'я. Одним з таких засобів є фітнес, елементи якого все частіше використовується в роботі з дошкільниками. фітнес дитячий фізичний оздоровчий

«Фітнес» в перекладі з англійської означає «придатність» (від «to be fit for» годитися до чого-небудь, бути бадьорим, здоровим). Проте, як вказують американські дослідники фітнесу Хоули та Френкс, зміст слова «фітнес» поступово еволюціонував від «фізичної придатності» до позначення соціального явища, культурного феномену XX століття. Фітнес є здобутком американської системи фізичного виховання. В результаті процесів глобалізації та міжкультурної взаємодії він набув широкого розповсюдження у всьому світові. В той же час дослідники наголошують, що нині є важливим не пряме запозичення зарубіжних систем фізичного виховання, а акультурація їх елементів до простору вітчизняної фізичної культури й підвищення міри їх відповідності традиціям вітчизняної практики фізичного виховання, які історично склалися [3, 12, 13].

Сучасна практика фізичного виховання дошкільників накопичила значний досвід адаптації різних напрямів фітнесу до можливостей дітей. Проте, як показує його аналіз, чіткої системи впровадження різних видів фітнесу майже не існує. Адаптовано до можливостей дітей переважно танцювальну аеробіку, степ-аеробіку, фітбол-гімнастику [4, 8, 14, 17, 19, 20], а такі напрями фітнесу як каланетика, стретчинг, елементи східних оздоровчих систем та ін. залишалися поза увагою.

Останнім часом в ЗДО активно працюють гуртки оздоровчої спрямованості. Однак, керівники гуртків добирають зміст роботи, орієнтуючись, передусім, на його емоційну привабливість, ігровий характер, а не на освітньо-виховний вплив: не враховуються закономірності формування рухових навичок; не в системі розвивають фізичні якості, які є важливою складовою фізичної підготовленості дошкільників.

Дослідники зазначають, що найбільш ефективними засобами розвитку фізичних якостей є вправи, які вимагають комплексного прояву швидкості, сили, спритності, витривалості, координації рухів. Саме ці особливості притаманні більшості вправ фітнесу [6, 7, 13, 17].

Отже, аналіз теорії та практики дозволив нам виділити низку суперечностей: між запитом практики щодо впровадження елементів фітнесу до системи фізичного виховання дошкільників і відсутністю навчально-методичного забезпечення акультурації кожного з його видів та засобів, виходячи не тільки з вікових психофізіологічних особливостей дітей дошкільного віку, але й з традицій системи фізичного виховання в країні; між можливостями фітнесу як системи розвитку та оздоровлення дошкільників і невмінням педагога використати ці можливості для забезпечення оптимального рівня фізичної підготовленості дошкільників, зокрема розвитку їх фізичних якостей. Необхідність вирішення вказаних суперечностей визначила актуальність нашого дослідження.

Об'єкт дослідження: процес акультурації елементів фітнесу до до фізкультурно-оздоровчої роботи дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: педагогічні умови акультурації елементів фітнесу до фізкультурно-оздоровчої роботи дітей дошкільного віку.

Мета дослідження: вивчити педагогічних умов акультурації елементів фітнесу до традиційної системи фізкультурно-оздоровчій роботі з дітьми дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження: акультурація фітнесу в систему фізкультурно-оздоровчої роботи сучасного ЗДО можлива за таких умов: визначення освітньо-виховних можливостей різних видів фітнесу та формулювання на цій основі завдань роботи з дітьми; добір фітнес-вправ, які відповідають психофізичним особливостям дошкільників, та поєднання їх з програмовими гімнастичними вправами; включення вправ фітнесу до різних форми роботи з фізичного виховання.

Ми також передбачали, що заняття фітнесом суттєво вплинуть на розвиток фізичних якостей дошкільників як провідного компоненту фізичної підготовленості.

Завдання дослідження:

1. З'ясувати теоретичні засади проблеми акультурації фітнесу до вітчизняного освітнього простіру.

2. Виявити вплив фітнес-комплексів на розвиток фізичних якостей дітей 5-6 років як провідного компоненту фізичної підготовленості.

3. Визначити педагогічні умови акультурації фітнесу до системи фізкультурно-оздоровчої роботи закладу дошкільної освіти.

4. Розробити організаційно-методичне забезпечення впровадження елементів фітнесу до системи фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Науковою новизною нашої роботи є аналіз найбільш поширених видів фітнесу для дорослих, адаптування їх елементів до психофізичних особливостей дошкільників та створення на цій основі парціальної програми «Чарівні сходинки». Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, який дав змогу встановити концептуальну базу застосування фітнесу, чинники його запровадження до освітнього середовища ЗДО; емпіричні методи (спостереження, експеримент, тести), що дозволило визначити та експериментально перевірити умови акультурації фітнесу до фізкультурно-оздоровчої роботи ЗДО та його вплив на розвиток фізичних якостей дошкільників; кількісний та якісний аналіз експериментальних даних. Результати дослідження докладалися на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Актуальні проблеми дошкільної освіти: перспективи, інновації, розвиток (Глухів, 2017р.); Днях науки БДПУ; Всеукраїнському освітньому форумі «Простір Grou up» (Бердянськ, 2017р.).



РОЗДІЛ 1. ФІТНЕС ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН СУЧАСНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

1.1 Науково-теоретичний аналіз уявлень про фітнес, історія його розвитку як оздоровчої системи

Починаючи з 80-х років у сфері вітчизняної оздоровчої фізичної культури з'являються інноваційні технології, що в основному були запозичені з-за кордону. Поява фітнесу і розвиток фітнес-індустрії була покликана сприяти зміцненню здоров'я, підвищення фізичної працездатності людей і залучення їх до здорового способу життя. З іншого боку, фітнес доповнив традиційну фізичну культуру, підняв її на новий, рівень відповідно до мінливих умов життєдіяльності сучасної людини. Дослідники вважають, що фітнес не може бути розглянутий як продовження традиційних занять фізичними вправами, він є інновацією в сучасній оздоровчій фізкультурі, новим витком її розвитку. Це можна підтвердити наступними фактами:

- містить нові види рухової активності, що не існували в історії фізичної культури раніше: аеробіка, фітбол-аеробіка, каланетика, стретчинг та ін.;

- сприяє появі нових видів спорту: спортивної аеробіки, бодібілдингу, художнього плавання та ін.;

- на заняттях фітнесом використовуються нові технології, нові засоби, форми і методи організації виконання вправ, а також новий спортивний інвентар й обладнання (фітболи, степи, тери, нудли та ін.);

- до тезаурусу фізичної культури вноситься нова термінологія;

- фітнес є деяким ідеологічним продуктом, в якому віддзеркалюються ідеї, властиві новій логіці мислення сучасного світу: гуманізм, демократія, пріоритет культури та здоров'я [3, 5, 10, 12, 13, 18, 22].

Термін «фітнес» був введений в США для визначення фізичної придатності. Проте, як вказують Хоули і Б. Френкс, зміст слова «фітнес» поступово еволюціонував від «придатності до фізичної праці» до «прагнення мати оптимальну якість життя, яка забезпечує розвиток соціального, психічного, духовного і фізичного компонентів особистості» (22, с 54-55).

Найбільш поширеним в літературі є визначення фітнесу як добровільних систематичних занять фізичними вправами, що базуються на інноваційних засобах, методах, формах і технологіях, спрямовані на підтримку і поліпшення рівня фізичної дієздатності і стану здоров'я (фізичного, психічного, духовного, соціального) з метою підвищення якості життя і ефективності професійної діяльності [5, 10, 17, 18, 22].

Чинниками виникнення фітнесу, на думку дослідників Г. Крауса і С. Вебер, стала індустріалізація, яка позначилася на способі життя людей: знизилося фізичне навантаження на підприємствах, поширився сидячий спосіб життя та ін. Тому в США була ініційована кампанія зі зміцнення здоров'я нації і розвитку фітнесу. У 1956 р. була створена Національна асоціація оздоровлення, яка приділяла велику увагу фізкультурній роботі на виробництві «fitness in bisness» (за П. Виноградовим, С. Гуськовим). У 1962 році президент Джон Ф. Кеннеді заснував Президентську раду з фітнесу. На думку М. Ментцер саме в цей час офіційно з'явився термін «фітнес», що означає тренувальні програми для фізичної підготовки.

Наукове обґрунтування фітнес отримав у книзі К. Купера «Аеробіка» (1968 р.), яка дала поштовх для розвитку сучасного фітнесу. З середини 70-х років аеробіка Купера завоювала популярність в усій Європі. У цей же період американська актриса Д. Фонда поширювала систему Workout. Саме вона уперше запропонувала об'єднати загальнорозвивальні та танцювальні вправи в безперервно виконуваний комплекс.

У 80-ті роки зароджується й фітнес-індустрія: почалося виробництво фітнес-товарів, започатковано видання журналу «Dance Exercise Today», у продаж поступили перші відеозаписи програми Д. Фонди, Американський коледж спортивної медицини (ACSM) розпочав підготовку фітнес-інструкторів, відкрилися перші оздоровчі центри, а вже в 1983 році в США уперше був проведений національний чемпіонат з аеробіки.

Дослідниця Т. Кудра, розглядаючи подальший розвиток фітнесу в США, зазначає, що у 90-ті роки з'являються його нові напрями: аква-аеробіка, аква-шейпинг; степ-аеробіка (розробники Д. Міллер і К. Вільям); йога-аеробіка (розробник Ч. Гарфильд) та її різновиди, так звані програми «розум-тіло» (Mind - Body Fitness, MBF) - пілатес, йога, тай-цзи та ін.

Пропаганда здорового способу життя, фітнесу знайшла віддзеркалення в загальних культурних тенденціях: стало модним виглядати молодим, здоровим, тренованим. Саме 90-і роки знаменні науковими відкриттями, які стали відправною точкою у зародженні методології фітнесу: вивчався стан здоров'я населення, розроблялися оцінки міри його рухової активності, можливості реалізації фізичних здібностей у побутовій і професійній діяльності (Е. Rice, J. Hutchinson, М. Lee, N. Ross, L. Dalleck, T. Kravits та ін.). На підставі цих досліджень ACSM розробив стандарти оптимальної фізичної підготовленості людей різного віку, що визначали physical fitness - фізичну придатність до американського способу життя.

Починаючи з 2000 року відбувається злиття психічного і фізичного тренінгу (програми з Mind - Bodi fitness). У 2002 р. Департамент охорони здоров'я США в програмі соціально-культурного розвитку на період 2000-2010 р.р. поставив фізичну активність і фітнес на чолі списку пріоритетних сфер розвитку суспільства.

На пострадянському просторі фітнес з'явився понад 20 років тому. Історія його становлення пов'язана з роками перебудови, яка внесла у функціонування системи фізичної культури певні деструктивні тенденції (розпалися багато добровільних фізкультурно-спортивних об'єднань; скоротилася мережа дитячо-юнацьких спортивних шкіл; сталася комерціалізація використання спортивних закладів і послуг, що обмежило доступ до них широких мас населення та ін.). У зв'язку з цим, як констатує Л. Матвєєв, чисельність залучених до фізкультурних занять людей різко скоротилася. На тлі цього у світі проходила активна пропаганда фітнесу американськими засобами масової інформації. У 1991 році Д. Фонда відвідала Москву і продемонструвала оздоровчу програму з аеробіки, яка викликала величезний інтерес. Саме цей період можна вважати відправною точкою для розвитку фітнес-індустрії в нашій країні. (Т. Лисицька, Н. Семенова). В цей період поняття «фітнес» ототожнювали з аеробікою.

З середині 1990-х років в Україні на базі стадіонів і спортивних центрів, у порожніх приміщеннях заводів стали створюватися місця для занять спортом під самими різними назвами: фітнес-клуб, фітнес-центр, фітнес-студія та ін. (М. Кінгисепп). У 1997 р. на спортивному ринку з'являється перший клуб мережі «Планета Фітнес»; на початку 2000 р. - клуби «Sport Life», «Спорт Ленд» та ін. Зараз тільки в Києві налічується понад 200 спеціалізованих спортивних і оздоровчих установ («DanceFam», «Fitness Club», «FitnessEra», «Workshop», «Атлантида», «Арена» та ін.), де надаються фітнес послуги.

Нині існує більше 200 видів найрізноманітніших напрямів фітнесу і розроблених за цими напрямами фітнес-програм (за даними А. Григоренко, М. Ієвлєва, І. Лінн). Найповніша характеристика напрямів фітнесу представлена в роботах В. Григорьєва, Т. Лисицької, Л. Сиднєвої. Спроби створити класифікацію напрямів фітнесу робилися авторами: Л. Кудашовою, Е. Крючек, Е. Поповою, Е. Сайкіною, Л. Сиднєвою та ін.

Концептуальною базою застосування фітнесу в нашій країні є вчення про єдність свідомості і діяльності (М. Бернштейн, Є. Ільїн, О. Леонтьєв, В. Озеров, С. Рубінштейн та ін.). Доводячи взаємодетермінацію психіки і моторики, вітчизняні вчені підкреслюють, що наявність між ними причинно-наслідкового зв'язку дозволяє визнати фізичну активність як засіб збереження здоров'я людини та її психофізичного розвитку.



1.2 Дитячий фітнес, його напрями та чинники акультурації

Рухова активність є біологічною потребою організму дитини. Сучасному дошкільнику необхідна така рухова активність, яка б не тільки підвищувала його життєвий тонус та задовольняла інтереси, але й відповідала запитам суспільства в цілому. Це можливо за умов доповнення традиційної системи фізичного виховання інноваційними технологіями, до яких відноситься й фітнес.

Акультурація фітнесу в освітнє середовище ЗДО обумовлена такими причинами: змінилася освітня парадигма (в дошкільній освіті переважають тенденції загально гуманного, гуманітарного, оздоровчого характеру); гостро повстало завдання залучення дітей до культурних цінностей суспільства (фітнес є феноменом сучасної фізичної культури); поступово відбувається відхід від жорсткої регламентації змісту навчально-виховного процесу (з'явилися варіативні освітні програми фізичного розвитку дітей, а батьки мають змогу обирати додаткові освітні послуги, заняття фітнесом зокрема); зовнішня привабливість занять для дітей (вони докорінно різняться з традиційними заняттями з фізичної культури невимушеністю, свободою, руховою творчістю) [3, 5 8, 10, 13].

На думку дослідників та педагогів-практиків, які активно запроваджують фітнес у роботу з дошкільниками, дитячий фітнес - це щось середнє між фітнесом взагалі, ЛФК та ігровими вправами [11, 14, 16, 19, 20, 23]. Дійсно, у комплексах з фітнесу нині використовується більш ніж 30 різновидів оздоровчої гімнастики. Вони виникли на основі традиційних видів в результаті модернізації або стилізації останніх (Ю. Менхін).

О. Сайкіна пропонує класифікувати програми дитячого фітнесу за напрямами, що обумовлені спрямованістю засобів, які використовуються.

До гімнастично-атлетичного напряму відносяться: ритмічна гімнастика та її напрями: ритмопластика, степ-аеробіка, аерофітнес, силові напрями аеробіки (з гантелями, еспандерами), стретчинг, сімейна гімнастика (побудована на основних рухах гімнастики), фітбол-гімнастика, елементи шейпінгу, калланетики, художньої гімнастики, креативна гімнастика та ін.

Заняття цими видами гімнастики є основою для освоєння різних видів рухів, чинять комплексну дію на організм, сприяють розвитку рухових здібностей - сили, гнучкості, витривалості, координації рухів.

Ігровий напрям включає програми, засновані на рухливих, музичних, розвивальних іграх, естафетах і елементах спортивних ігор та ігровому методі проведення. До них відносяться: танцювально-ігрова гімнастика «Са-Фі-Дансе», руховий ігротренінг, ігровий стретчинг та ін. Завдяки використанню вправ цього напряму розширюються можливості для розвитку творчих здібностей дітей, їх пізнавальної активності, фантазії, вільного самовираження і комунікативних якостей. Вправи перетворюють процес занять на захоплюючу гру і не лише збагачують внутрішній світ дитини, але й чинять позитивну дію на розвиток рухових здібностей.

Корегувальний, лікувально-профілактичний напрям представлено програмами: лікувально-профілактичний танець «Фітнес-данс», танцювальна терапія, релаксаційна гімнастика «Лого-аеробіка», програмами на фітболах та ін. Цей напрям включає вправи лікувальної фізкультури і корегувальної гімнастики, які є основою оздоровлення і розвитку дитячого організму, формування свідомого прагнення до здорового способу життя, а також спрямовані на профілактику і корекцію захворювань опорно-рухового апарату, дихальної, серцево-судинної і нервової системи дитини.

Танцювальний напрям містить усі види танцювальної аеробіки: аероданс; хіп-хоп, фанк, джаз, латина, афро, фолк та ін., а також танцювальні програми на степах і фітболах («Танці на м'ячах»). Ці програми включають основи хореографії і сучасного танцю. Танцювальний напрям дитячого фітнесу є основою для розвитку почуття ритму і рухових здібностей, дозволяє вільно, красиво виконувати рухи під музику, відповідно до її структурних особливостей та засобів музичної виразності.

До напряму фітнесу, який базується на елементах східно оздоровчих систем і бойових мистецтв відносяться: йога-аеробіка, ушу, тайбо, кібо та ін. Ця група фітнес-програм поєднує статодинамічні положення тіла (асани), дихальні вправи, елементи релаксації та стретчингу. Вони спрямовані на розвиток гнучкості у поєднанні із засобами психоемоційної регуляції. Заняття допомагають дітям навчитися володіти собою, контролювати свої емоції, через образ і пластику набути відкритості та внутрішньої свободи.

Циклічний напрям представлено заняттями на спеціальних тренажерах, що імітують ходьбу, біг, їзду на велосипеді та ін., а також класичною аеробікою. Заняття проводяться з метою поступового підвищення функціональної підготовленості, сприяють розвитку серцево-судинною і дихальною систем організму, фізичної працездатності.

Науково-методичне обґрунтування дитячої аеробіки представлено у роботах Т. Лисицької, Л. Сидневої, С. Колісникової та ін.; рухового ігротренінгу - у роботах А. Потапчук, Т. Овчиннікової; фітбол-аеробіки - у роботах О. Сайкіної, С. Кузьміної; лікувально-профілактичного танцю «Фітнес-данс» - у роботах Ж. Фірільової, О. Сайкіної, танцювального напряму - у роботах О. Мартиненко та ін.

У дисертаційних дослідженнях, присвячених використанню здоров'язбережувальних технологій в освітньому процесі закладів освіти (О. Кирилова, М. Кузьменко, М. Мельничук, Е. Стрибко, О. Чорнобильська, С. Шарманова та ін.) підкреслюється, що фітнес може стати ефективним засобом рухового розвитку дитини, зокрема формування якісної сторони рухових дій, тобто рухових якостей.

Оскільки ми передбачили, що організація занять фітнесом може покращити рухові якості дитини, то виникла необхідність дати їм характеристику та з'ясувати, які умови дослідники вважають найсприятливішими для їх розвитку.



1.3 Вплив фітнесу на розвиток фізичних якостей дітей дошкільного віку

Вивчення динаміки розвитку рухових якостей в зв'язку з ростом дітей та під впливом спеціально організованої діяльності (заняття фізичною культурою, рухливі ігри, відвідування спортивних гуртків та ін.) є важливою умовою раціонального управління процесом фізичного виховання дошкільників. Науковими дослідженнями (О. Вавілова, Е. Вільчковський, В. Заціорський, А. Коробков, В. Фарфель, В. Філін та ін.) встановлено, що рухові якості є основою для формування різноманітних навичок та вмінь. Від рівня їх розвитку залежить ефективність навчання фізичним вправам, техніка їх виконання та становлення рухової функції дитини. В публікаціях іноземних авторів (H.Hofman, K.Joiger, P.Schmidt, H.Westphal) теж обґрунтовується необхідність переважаючого розвитку фізичних якостей в процесі занять фізичною культурою.

Дослідженнями, проведеними в лабораторії фізичного виховання НДІ вікової фізіології дітей та підлітків під керівництвом З. Кузнєцової, було встановлено, що розвиток моторики дитини залежить від змісту і методики занять фізичними вправами. Шляхом їх правильного добору можна впливати на біологічний хід розвитку різноманітних рухових якостей.

Фітнес є тим засобом, який може активно впливати на розвиток фізичних якостей, в першу чергу, витривалості, гнучкості, спритності й сили [4, 10, 11, 14, 18, 21, 23]. Щоб спрямовувати цей вплив, слід розумітися на особливостях розвитку означених якостей.

Спритність - це здатність людини чітко виконувати рухи в складних координаційних умовах. Координаційна складність рухових дій слугує одним із основних критеріїв спритності. До другого критерію відносять точність руху, що включає в себе просторові, часові та силові характеристики.

Значна частина авторів (Е. Вільчковський, В. Заціорський, Н. Зимкін, А. Коробков, А. Новіков, С. Янаніс та ін.) в пряму залежність від рівня розвитку спритності ставлять швидкість формування рухових навичок. Здатність до оволодіння новими руховими діями розвивається з віком лише до певного періоду, досягаючи найвищої точки у препубертатний період. Потім ця здатність стабілізується і до 25-30 років значно погіршується (В. Філіпович). Вміння довільно координувати свої рухи вдосконалюється впродовж всього дошкільного періоду, що є основою для розширення можливостей дошкільників в управлінні різноманітними руховими діями і свідчить про фізіологічну готовність рухової функції.

Е. Вільчковський дійшов висновку, що якість спритності як здатності дитини чітко виконувати різноманітні рухи в дошкільний період поступово зростає. Ці зміни обумовлені не тільки становленням рухової функції дітей в процесі їх природного розвитку але й існуючим в них руховим досвідом, активним вдосконаленням нервово-координаційної діяльності рухового аналізатору. Темпи розвитку спритності в дітей різні, але найбільші показники приросту спостерігаються у віці 4 років.

На думку вчених (В. Назаров, Н. Фомін, В. Філін та ін.), на розвиток спритності впливають різноманітні фізичні вправи. Їх широке застосування у процесі різних форм роботи з фізичного виховання в значній мірі збагачує руховий досвід дітей, розвиває координацію. Вправи, що входять до комплексів фітнесу, потребують координації, швидкої реакції на зміну рухової ситуації, тому сприяють розвитку спритності [15, 17, 20].

Гнучкість - це здатність виконувати рухи з найбільшою амплітудою. Отже, гнучкість характеризує ступінь рухливості різноманітних ланок опорно-рухового апарату людини. Вона залежить від форми та побудови суглобів, від еластичності м'язів та зв'язок, а також від функціонального стану центральної нервової системи та рухового апарату (В. Гориневський, А. Цейтлін, Е. Янкелевич).

Досліджуючи гнучкість в дітей 3-7 років Е. Вільчковський та О Вавілова встановили, що, її показники у порівнянні з іншими руховими якостями, не мають чіткої тенденції до поступового збільшення. Однак, вік 6 років має самі високі показники приросту гнучкості.

Вчені вважають, що для оптимального розвитку гнучкості у дошкільників слід використовувати вправи, що стимулюють розтягування м'язів та зв'язок опорно-рухового апарату. Ці вправи виконуються з широкою амплітудою і найбільшого ефекту досягають під час їх систематичного використання. Фітнес створює найкращі умови для розвитку гнучкості [9, 14]

Сила є результатом прояву функціональних особливостей нервово-м'язового апарату на вплив зовнішнього середовища. Розвиток м'язової сили є необхідним компонентом всебічного, гармонійного розвитку.

Дослідження Н. Зимкіна, А. Цейтліна свідчать про те, що, силова підготовка сприяє формуванню життєво важливих рухових навичок, постави. Під час виконання різноманітних рухів сила вступає у взаємозв'язок з іншими руховими якостями: швидкістю, спритністю, гнучкістю та витривалістю, тому достатньо важко виокремити її «чистий» прояв. Дошкільникам, особливо молодших груп, не завжди вдається реалізувати свої можливості в силі шляхом максимальної мобілізації м'язових зусиль за короткий час. Збільшення сили обумовлене темпами зростання сили різноманітних груп м'язів. Період від 3 до 5 років характеризується інтенсивним зростанням показників сили у дітей двох статей (Е. Вільчковський, В. Урицька Е. Черник та ін.), але після 5 років темпи росту показників знижуються, особливо у дівчаток.

На думку вчених, для оптимального розвитку сили у дітей дошкільного віку слід використовувати вправи з обтяжуванням невеликої маси. Проте про вправи зі статичним напруженням, які входять до програм різних напрямів фітнесу не йдеться [8, 13, 22].

Витривалість це - здатність людини до довготривалого виконання динамічної праці на потрібному рівні інтенсивності. Витривалість в цілому забезпечується підвищеними можливостями функціональних систем організму. При різноманітних умовах рухової діяльність будуть різними й механізми втоми. В залежності від об'єму роботи м'язових груп вирізняють місцеву та загальну втому. Тому витривалість поділяють на загальну та спеціальну. В процесі фізичного виховання дошкільників частіше за все приходиться зіштовхуватися з загальною втомою дітей, викликаною впливом різних видів вправ. О. Вавілова встановила, що результати статичної витривалості (абсолютної і відносної) у хлопчиків усіх вікових груп вищі, ніж у дівчаток. На кінець дошкільного віку ця різниця в показниках збільшується. Однак розвиток загальної витривалості у дітей не виключає також вдосконалення спеціальної витривалості до деяких статичних зусиль. Саме такі зусилля необхідні під час виконання фітнес комплексів [6, 22].

Розглянувши особливості розвитку фізичних якостей, слід зазначити, що вони постійно змінюються, що свідчить про наявність непереривних, але й неоднакових за темпами процесів формування нервово-м'язової системи організму у взаємозв'язку з морфологічними і біохімічними змінами. На думку Е. Вільчковського збільшення показників рухових якостей у дітей 3-7 років відбувається стрибками, в різному темпі. Найбільш високі щорічні темпи росту відмічені в показниках м'язової сили, потім спритності, витривалості і швидкості, найменші - в показниках гнучкості у дошкільників всіх вікових груп. Однак період від 4 до 6 років являється найбільш сприятливим для інтенсивного розвитку більшості рухових якостей. Все це підтверджує необхідність своєчасного і раціонального використання засобів та методів фізичного виховання дошкільників, які відповідають їх віковим можливостям. До таких засобів належать й заняття фітнесом (О. Кирилова, М. Кузьменко, М. Мельничук, Е. Стрибок, О. Чорнобильська, С. Шарманова)

Фітнес є оригінальною та самостійною системою фізичного виховання, яка зародилася у Америці, але поширилася всім світом. З кінця 90-х років фітнесом зацікавилися педагоги різних ланок освіти. Зараз дитячий фітнес посів чільне місце у фізичній підготовці дошкільників. У більшості випадків педагоги орієнтуються на розробки конспектів занять, які пропонує Інтернет, які не завжди складені з урахуванням психофізичних можливостей дошкільників. Ситуація, що склалася, вимагає проведення досліджень щодо визначення умов акультурації найбільш популярних напрямів фітнесу до системи фізкультурно-оздоровчої роботи ЗДО.



РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ АКУЛЬТУРАЦІЇ ЕЛЕМЕНТІВ ФІТНЕСУ ДО СИСТЕМИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2.1 Особливості розвитку фізичних якостей дітей 5-6 років

Метою нашої роботи було з'ясування педагогічних умов акультурації елементів фітнесу до системи фізкультурно-оздоровчої роботи ЗДО. На думку дослідників цей процес буде відбуватися успішно, якщо запозичена оздоровча система (в нашому випадку - система занять фітнесом) буде органічно поєднана зі здобутками вітчизняної системи фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Експериментальна робота проводилась на базі ДНЗ №39 м. Б. де був створений гурток з фітнесу. (його відвідували 32 дитини середньої та старшої групи: 20 дівчаток й 12 хлопчиків) - вони склали експериментальну групу (ЕГ); діти цих же груп, які не відвідували гурток, склали контрольну групу (КГ) - 15 дівчаток та 20 хлопчиків. Експеримент було започатковано у жовтні 2016 року, одже ми мали змогу спостерігати та оцінювати досягнення дітей впродовж майже півтора року (до грудня 2017 р.).

Оскільки ми ставили завдання визначити вплив занять фітнесом на розвиток фізичних якостей дитини, то на констатувальному етапі було вивчено рівень їх розвитку. Для вивчення були обрані ті якості які найбільш яскраво виявляються під час виконання фітнес-комплексів, а саме: витривалість, спритність, гнучкість, координаційні здібності та ритмічність. Для цього застосовувалися апробовані в теорії фізичного виховання дошкільників діагностичні методики: рівень розвитку витривалості визначався на основі рухового тесту «Вис на перекладені»; розвитку спритності - за показниками «Човникового бігу»; гнучкості - за допомогою тесту «Нахил тулуба вперед»; координації - за показниками тесту «Дзеркало»; ритмічності - за показниками тесту «Передай телеграму» (останні два тести апробовані в дослідженнях О. Мартиненко, Г. Шевчук). Опис процедури обстеження та отримані показники подано у додатку А.

Результати обстеження аналізувалися та співставлялися, що дало змогу визначити рівні розвитку фізичних якостей у дітей ЕГ та КГ (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Показники розвитку фізичних якостей у дітей 5-6 року життя за результатами констатувального експерименту (у %)

Фізичні якості	Кіл-сть дітей: ЕГ / КГ	Рівні
		високий	середній	низький
		ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
Витривалість	32 / 35	2	6,3	3	8,6	11	34,4	18	51,4	19	59,4	14	40,0
Спритність	32 / 35	7	21,9	7	20,0	12	37,5	15	42,9	13	40,6	13	37,1
Гнучкість	32 / 35	7	21,9	9	25,7	14	43,8	11	31,4	11	34,4	15	42,9
Координація	32 / 35	6	18,8	8	22,9	11	34,4	16	45,7	15	46,9	11	31,4
Ритмічність	32 / 35	4	12,6	3	8,6	7	25,0	12	34,3	20	62,5	20	57,1
Узагальнені показники	32 / 35		15,6		17,1		34,4		41,1		50,0		41,8

Отримані дані ми порівняли з віковими нормами фізичної підготовленості дітей 5-6 років. Так, у висі на зігнутих руках та при оцінці міри витривалості діти КГ і ЕГ показали низький результат, проте показники хлопчиків дещо вищі за показники дівчат. У тесті на гнучкість майже усі дівчатка показали добрі результати, показники хлопчиків нижчі за середні. Хорошу координацію рухів продемонструвала незначна кількість дітей, проте показники дівчаток знов таки вищі за показники хлопчиків. Більшість дошкільників змогли відтворити задану комбінацію з двома, трьома, а іноді чотирма помилками. Сформоване почуття ритму виявили лише троє дітей. Отже, виявлено тенденцію до збільшення результатів у хлопчиків у тих завданнях, що вимагають виявлення сили та фізичної працездатності. У дівчаток більш високі показники гнучкості, координації рухів та ритмічності.

Як видно з таблиці, високий рівень розвитку фізичних якостей мають лише 15,6% обстежених дітей ЕГ та 16,1% дітей КГ. Однак наявність дітей з високим рівнем розвитку дає змогу передбачити, що за умови спеціально організованого навчання показники інших дітей можуть бути покращені. Як засіб ефективного впливу на розвиток фізичних якостей ми розглядали заняття фітнесом.

2.2 Педагогічні умови акультурації елементів фітнесу до системи спортивно-оздоровчих заходів для дітей 5-6 років

Експериментальну роботу ми розпочали з добору вправ, орієнтуючись на специфічні особливості дитячого фітнесу, а також на вікові психологічні особливості та фізичні можливості дітей дошкільного віку. Щоби забезпечити оздоровчу спрямованість занять, для більшості видів фітнесу переважно добиралися вправи аеробного характеру (із збільшенням частоти серцевих скорочень в межах 130-150 уд./хв), для спретчингу та каланетики - статичне розтягування (Static Stretching).

Аеробний характер вправ давав можливість не тільки поліпшити функції опорно-рухового апарату (збільшенням сили м'язів, рухливості в суглобах, гнучкості), але й підвищити рівень загальної витривалості. Кожен з видів вправ, що входив до змісту фітнес-занять, мав свій переважний вплив на психофізичний розвиток дитини, на функції органів та систем. Так, серії бігових і стрибкових вправ впливали переважно на сердечно-судинну систему; нахили і присідання - на руховий апарат, методи релаксації і навіювання - на центральну нервову систему. Вправи в партері розвивали силу м'язів і рухливість суглобів, бігові серії - витривалість, танцювальні - ритмічність та пластичність рухів.

В залежності від переважання вживаних засобів були визначені типи занять фітнесом: атлетичний (стретчинг, каланетика), танцювальний (аеробіка, степ-аеробіка), психорегулюючий (ігротренінг, психогімнастика) або змішаний характер, що відбивалося у завданнях, які вирішуються на заняттях. Умовно їх можна об'єднати у декілька груп: завдання щодо зміцнення здоров'я; щодо корекції фізичного розвитку; щодо удосконалення психомоторних здібностей; щодо психорегуляції та підвищення емоційного рівня.

1. Завдання зміцнення здоров'я: сприяти оптимізації росту і розвитку опорно-рухового апарату, вдосконаленню функціональних систем організму; підвищувати працездатність і рухову активність; формувати правильну поставу та склепіння стопи.

2. Завдання корекції фізичного розвитку: здійснювати корекцію порушень постави, склепіння стопи та неправильних рухових стереотипів; сприяти усуненню функціональних порушень з боку багатьох органів і систем (запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, дискінезія жовчовивідних шляхів, вегетоневрози, послаблення механізмів імунного захисту та ін.).

3. Завдання удосконалення психомоторних здібностей: розвивати рухові якості: м'язову силу, витривалість, гнучкість, швидкість реакції, координаційні здібності, здатність застосувати дозовані зусилля; розвивати почуття ритму, музичний слух, вміння узгоджувати рухи з музикою, синхронність рухів; формувати виразність, пластичність та граціозність рухів.

4. Завдання психорегуляції та підвищення емоційного рівня: розвивати здатність до різноманітних емоційних проявів, розкутість і творчість у рухах, рухову пам'ять, увагу; формувати потребу в систематичних заняттях спортом; виховувати морально-вольові якості: наполегливість, ініціативність, почуття впевненості в собі, здатність до колективної взаємодії; сприяти покращенню психічного стану, зменшенню психологічної напруги.

Нами було визначено особливості планування та проведення занять фітнесом.

Зміст занять складали різні фізичні вправи, послідовність яких відповідала загальноприйнятій трьохчасній структурі. У першій частині діти виконували стройові вправи, різні форми ходьби та бігу, нескладні стрибки, вправи на увагу та швидкість реакції, короткі танцювальні комбінації, які складалися із раніше засвоєних елементів, музичних ігор та ін. Далі, в основній частині, йшло розучування або закріплення фітнес-комплексу.

Основна частина заняття була найбільш змінною. Перші три місяці це були комплекси ігростретчингу та аеробіки. З грудня ми ввели степ-аеробіку й працювали за парціальною програмою «Чарівні сходинки», яка була розроблена нами (додаток Б). З березня вводилися елементи каланетики, східних оздоровчих систем. Наприкінці навчального року на одному занятті використовувалися декілька видів фітнесу. Наприклад, аеробіку поєднували зі степ-аеробікою та психогімнастикою; стретчинг з каланетикою та футбол-гімнастикою.

Заключну частину складали дихальні вправи та елементи психогімнастики.

Обов'язково враховувалися особливості виконання вправ кожному виду фітнесу. Так, заняття степ-аеробікою вимагають постійного контролю за поставою дітей. Тому ми спонукали дітей тримати плечі розгорнутими, сідниці напруженими, коліна розслабленими; уникати зайвого прогинання спини; не дивитися на ноги та ін. Під час виконання стретчингових вправ знижували темп, вимагали утримувати статичне положення у кінцевій точці амплітуди руху від 5 до 10 секунд.

Фітнес-комплекси виконувалися упродовж 9-12 занять, вправи поступово ускладнювалися, навантаження збільшувалося. Ускладнення відбувалося за рахунок зміни вихідних положень, рухів рук та темпу музичного супроводу. При дозуванні вправ враховувався рівень підготовленості і індивідуальні можливості дітей, що вимагало чергування більш складних вправ з менш складними.

Зміст фітнес-програм мав гнучкий варіативний характер, щоб їх можна було використовувати залежно від умов матеріально-технічної бази, рівня підготовленості та фізичного розвитку дошкільників.

Враховуючи конкретність сприйняття дошкільників, складну для розуміння термінологію фітнесу ми замінили на ігрові назви, адже значно легше діти засвоюють і запам'ятовують ті вправи, які відображають конкретний образ. Так, у степ-аеробіці крок basic step -отримав назву «Оловяний солдатик», крок - «Метелик»; стретчингові статичні розтягування (Static Stretching) ми назвали: «Складочка», «Півник», «Чобіток».

Ще однією особливістю занять фітнесом є те, що він вимагає постійного контролю за поставою дітей. Тому ми нагадували дітям про необхідність збереження правильного положення тіла під час усіх рухів. Так, існують правила збереження правильного положення тіла під час виконання вправ на степі: тримати плечі розгорнутими, сідниці напруженими, коліна розслабленими; уникати зайвого прогинання спини; не робити нахил вперед від стегна, нахилятися всім тілом; при підйомі або опусканні із степ-платформи завжди використовувати безпечний метод підйому; не робити різких рухів, а також рухів однією кінцівкою не більше однієї хвилини; під час розучування вправи необхідний зоровий контроль, а коли вправа засвоєна вимагати від дітей не дивитися на ногу, бо це порушує поставу.

Ефективність занять у багатьох випадках обумовлювалася темпом рухів і інтенсивністю виконання вправ, що залежало від музичного супроводу, який повинен бути яскравим, ритмічним, життєрадісним, емоційним. Ми використовували як дитячі пісні, так і сучасні естрадні або інструментальні твори, знайомі дітям, тому що навіть на підсвідомому рівні людина мимоволі наслідує музичний ритм.

Так, найбільш оптимальним для танцювальної аеробіки є ритм, що включає три мелодійні фрази з 32 тактів. Кількість тактів в хвилину синхронізовано з ударами серця. Темп супроводу для різних видів аеробіки не має бути занадто швидким: підготовчі і відновні вправи на початку і у кінці заняття виконувалися під музику, кількість тактів в хвилину в якій не перевищує 140. Під час самого тренування супровід уповільнювався, щоби діти встигали вірно відтворювати вправи.

Для занять стретчингом, каланетикою, для психогімнастики добирався спокійний акомпанемент, так звана релаксаційна музика.

Кожному етапові заняття відповідав власний музичний ритм. Ритмічна організація заняття сприяла синхронізації рухів, знімала емоційну напругу.

Проведення занять фітнесом вимагає дотримання основних правил техніки безпеки, з якими ми знайомили дітей: так, слід:

• виконувати степ-кроки в центр платформи; піднімаючись, ставити на степ-платформу усю ступню, а, спускаючись, ставити ногу близько до неї;

• під час футбол гімнастики утримувати тіло на центрі м'яча, міцно триматися за «ріжки»;

• стретчингові розтягування робити до появи незначного неприємного відчуття, а якщо воно з'явилося, повільно, а не різко повертатися у вихідне положення.

В результаті пошукової роботи ми дійшли висновку, що елементи фітнесу можна використовувати в різних варіантах: у формі занять оздоровчо-тренувального характеру (гурткові заняття) та як частину традиційного фізкультурного заняття; у формі ранкової гімнастики та як фізкультурну паузу; як показові виступи дітей на святах та як спортивну розвагу.

Наявність фітнес-обладнання у спортивних куточках груп сприяло його застосуванню у самостійній руховій діяльності дітей впродовж дня. Крім того, степ-платформи, фітболи можна використати як звичайне знаряддя під час навчання основних рухів та в рухливих іграх, починаючи з раннього віку. Так, роль степ-платформи на кожному з етапів фізкультурного заняттях може бути різноманітною: у підготовчій частині вони виступають в якості орієнтирів, які спрямовують рух дітей під час ходьби, бігу та стрибків з просуванням вперед. В основній частині степ-платформи використовуються під час виконання загальнорозвивальних вправ, основних рухів, а також у рухливих іграх та естафетах. Загальнорозвивальні вправи доцільніше виконувати у вигляді будь-якого виду аеробіки. Але це можуть бути й програмові вправи, які виконуються з різних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачі) на степі, або вправи на футболах.

Степ-платформа може бути використана й під час діагностики функціонального стану, працездатності і оцінки впливу на організм різноманітних засобів та методів фізичного виховання (Проба RWC 170 з використанням степ-тесту).

2.3 Експериментальне підтвердження результативності акультурації елементів фітнесу до фізкультурно-оздоровчої роботи закладу дошкільної освіти

Акультурація елементів фітнесу до фізкультурно-оздоровчої роботи з дошкільниками відбувалося впродовж півтора року. У січні 2018 р. ми провели контрольний зріз, за результатами якого можна зробити перші висновки щодо ефективності впливу фітнес-комплексів на розвиток фізичних якостей дітей та фізичної підготовленості взагалі. Було застосовано ті ж самі тести. Результати обстеження представлено у таблиці 2.2.



Таблиця 2.2. Показники розвитку фізичних якостей у дітей 5-6 року життя за результатами контрольного експерименту (у %)

Фізичні якості	Кіл-сть дітей: ЕГ / КГ	Рівні
		високий	середній	низький
		ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
Витривалість	32 / 35	12	37,5	9	25,7	16	50,0	19	54,3	4	12,5	7	20,0
Спритність	32 / 35	18	56,3	12	34,3	13	40,6	18	51,4	1	3,1	5	14,3
Гнучкість	32 / 35	13	40,6	14	40,0	14	43,8	14	40,0	5	15,6	7	20,0
Координація	32 / 35	15	46,9	11	31,4	10	31,2	16	45,7	7	21,9	8	22,9
Ритмічність	32 / 35	10	31,2	5	14,3	13	40,6	16	45,7	9	28,2	14	40,0
Узагальнені показники	32 / 35		43,8		28,6		40,6		48,6		15,6		22,8

Отримані результати дозволяють констатувати, що за період експерименту відбулися позитивні зміни у показниках всіх фізичних якостей. Ефективність розробленої програми підтвердилася достовірним поліпшенням результатів тестування, як у хлопчиків, так і дівчаток порівняно з даними на початку педагогічного експерименту (таблиця 2.3, 2.4).

Таблиця 2.3. Показники фізичної підготовленості хлопчиків 5-6 років ЕГ і КГ на початку і в кінці педагогічного експерименту (X ± у)

	ЕГ	КГ
Фізичні якості	Початок експерим.	Кінець експерим.	Початок експерим.	Кінець експерим.
Витривалість (сек)	4 ± 0,75	8,8 ± 0,6	3,1 ± 1,46	2,9 ± 1,46
Спритність (сек)	12,5 ± 1,6	20,4 ± 3,5	13,7 ± 1,66	14,1 ± 1,73
Гнучкість (см)	2 ± 0,75	6,14 ± 0,8	1,86 ± 0,83	2,71 ± 0,88
Координація (бали)	3,6 ± 0,7	5,4 ± 0,5	3,6 ± 0,73	3,6 ± 1,05
Ритмічність (бали)	1,2±0,3	1,7±0,5	1,0±0,4	1,2±0,3



Під час оцінці гнучкості хлопчики ЕГ виконали нахил в три рази більше первинного результату, в тесті на вияв спритності підвищили результат до високого рівня, в тесті на координацію рухів хлопчики допустили в середньому по групі одну помилку, у висі на зігнутих руках поліпшили свій показник в два рази. Хлопчики КГ не показали істотних змін.

Таблиця 2.4. Показники фізичної підготовленості дівчаток 5-6 років ЕГ і КГ на початку і в кінці педагогічного експерименту (X ± у)

	ЕГ	КГ
Фізичні якості	Початок експерим.	Кінець експерим.	Початок експерим.	Кінець експерим.
Витривалість (сек)	3,5 ± 0,8	6,4 ± 0,8	3 ± 1,22	2,5 ± 1,5
Спритність (сек)	12,6 ± 2 22	22 ± 2,5	11,5 ± 1,69	13,8 ± 1,64
Гнучкість (см)	5,25 ± 1,6	10,1 ± 2	5 ± 1,12	5,5 ± 0,86
Координація (бали)	2,6 ± 0,7	5,4 ± 0,5	3,3 ± 0,6	3,1 ± 0,78
Ритмічність (бали)	1,4±0,2	1,9±0,9	1,2±0,2	1,4±0,5

Оцінка гнучкості показала, що дівчатка ЕГ поліпшили свій показник в два рази. Показники спритності у всіх обстежених сягали високого рівня. У тісті на координацію рухів дівчатка ЕГ впоралися із завданням, допустившись в середньому по групі одну помилку, у висі на зігнутих руках поліпшили свій показник до рівня вище за середній. Дівчатка КГ істотних змін не показали. Нами також були розраховані темпи приросту середньо групових показників ЕГ та КГ. Аналіз даних показав, що найбільша зміна за період педагогічного експерименту у хлопчиків ЕГ відмічена в показниках гнучкості і силової витривалості. Аналіз середньо групових показників дівчаток показав, що найбільші темпи приросту відмічена в показниках координації рухів, гнучкості і силової витривалості.

Різниця між отриманими даними темпів приросту в ЕГ і природними темпами приросту в КГ є результатом дії розробленої нами системи занять фітнесом, що підтверджує порівняльна діаграма (рис. 2.1).



Умовні позначки : високий середній низький рівень

Рис. 2.1. Діаграма «Порівняльні результати обстеження рівнів розвитку фізичних якостей»

Таким чином, експериментальна робота не тільки підтвердила наше припущення про можливість акультурації елементів фітнесу у традиційну систему фізичного виховання дошкільного навчального закладу, але й дала ефективні результати: рухи дітей стали більш координованими, ритмічними, зросла витривалість та загальна фізична працездатність, підвищився інтерес дітей до занять фізичними вправами, що отримало підтримку з боку батьків (більш ніж третина дітей стала відвідувати секції дитячої спортивної школи та гуртки з естрадного танцю).

Експериментальна робота підтвердила висунуту гіпотезу: елементи фітнесу можуть бути акультуровані до традиційної системи фізичного виховання дошкільників - фітнес-комплекси органічно поєднувалися з програмовими фізичними вправами, а в якості самостійних виступили як зміст гурткової роботи з фізичного виховання.

Педагогічними умовами акультурації є: визначення освітньо-виховних можливостей фітнесу та формулювання на цій основі завдань роботи з дітьми; добір вправ фітнесу з урахуванням психофізичних особливостей дошкільників, їх комплексне використання та поєднання з програмовими гімнастичними вправами; визначення кола спеціальних термінів фітнесу та адаптація їх сприйманню дітей; добір оптимального для різних видів фітнесу музичного супроводу; навчання дітей техніки безпеки під час виконання фітнес-комплексів.

Результати обстеження рівня розвитку фізичних якостей дітей 5-6 років засвідчили значні прирости показників гнучкості, координації рухів, силової витривалості, ритмічності, спритності у дітей ЕГ у порівнянні з КГ



ВИСНОВКИ

1. Процеси глобалізації та взаємопроникнення різних культур обумовили появу у вітчизняній системі фізичної культури фітнесу як самостійної та оригінальної системи оздоровлення. Нині активно відбувається його акультурація у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку. Об'єктивними чинниками цього процесу є : зміна освітньої парадигми, залучення дітей до культурних цінностей суспільства, поява варіативних та парціальних програм, які включають до змісту фізичного виховання дітей новітні оздоровчі технології та ін. Вивчення методичних засад дитячого фітнесу дозволило нам скласти парціальну програму «Чарівні сходинки», яка дозволяє ефективно використовувати елементи степ-аеробіки у системі фізкультурно-оздорової роботи з дошкільниками. Продовжується робота над парціальним програмами з ігрового стретчингу, каланетики, футбол-гімнастики.

2. Вправи з фітнесу дозволяють навантажувати ті групи м'яв, які не завжди працюють в процесі традиційних фізичних вправ, що дає змогу більш ефективно розвивати певні фізичні якості дитини, зокрема: витривалість, силу, гнучкість, координацію рухів та ритмічність. Діагностика їх прояву на етапах констатації та контролю підтвердила ефективність застосування фітнес-комплексів: приріст показників у дітей ЕГ у декілька разів перевищує показники дітей КГ.

3. Експериментально підтверджено ефективність педагогічних умов акультурації елементів фітнесу у систему фізкультурно-оздоровчої роботи ЗДО, до яких ми віднесли: визначення освітньо-виховних можливостей фітнесу та формулювання на цій основі завдань роботи з дітьми; добір вправ фітнесу з урахуванням психофізичних особливостей дошкільників, їх комплексне використання та поєднання з програмовими гімнастичними вправами; визначення кола спеціальних термінів фітнесу та адаптація їх сприйманню дітей; включення фітнес-вправ у різні форми роботи з фізичного виховання; добір оптимального для різних видів фітнесу музичного супроводу; навчання дітей техніки безпеки під час виконання фітнес-комплексів.

4. Підготовлено методичне забезпечення процесу акультурації елементів фітнесу до системи фізичного виховання дітей дошкільного віку, зміст якого апробовано під час виступів на методоб'єднані інструкторів з фізичного виховання ЗДО м. Бердянська та на майстер-класі для слухачів Всеукраїнського освітнього форуму «Простір Grou up».

5. Експериментальна робота не тільки підтвердила наше припущення про можливість акультурації різних видів фітнесу до традиційної системи фізичного виховання дошкільників, але й дала ще й не передбачені результати: підвищився інтерес дітей до занять фізичними вправами, змінилося ставлення батьків до рухової діяльності і нині переважна більшість дітей, яких ми випустили минулого року, відвідує секції дитячої спортивної школи та гуртки з естрадного танцю.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого / В.К. Бальсевич. - М.: ФиС, 1988. - 285 с.

2. Бекина С. И. Музыка и движение (упражнения, игры и пляски для детей 5-6 лет) / С.И. Бекина. - М.: Просвещение, 2004. - 180 с.

3. Булатова М. М. Современные физкультурно оздоровительные технологии в физическом воспитании // Методика физического воспитания различных групп населения / М. М. Булатова, Ю. А. Усачев. - К.: Олимпийская литература, 2003. - 320 с.

4. Буренина А. И. Ритмическая мозаика. Программа по ритмической пластике для детей дошкольного и младшего школьного возраста / А.И. Буренина. - СПб.: ЛОИРО, 2000. - 120 с.

5. Борилкевич В. Е. Об идентификации понятия «фитнес» / В.Е. Борилкевич // Теория и практика физической культуры. - 2003. - № 2. - С. 18-19.

6. Вавилова Е. Н. Развивайте быстроту, силу, выносливость / Е.Н. Вавилова. - М.: Просвещение, 1981. - 144 с.

7. Вильчковский Э.С. Развитие двигательной функции у детей / Э.С. Вильчковский. - К.: Здоров'я, 1983. - 204 с.

8. Горцев Г. Ничего лишнего: аэробика, фитнес, шейпинг / Г. Горцев. - Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 256 с.

9. Кряж В. Н. Гимнастика. Ритм. Пластика / В. Н. Кряж, Э. В. Ветошкина, Н. А .Боровская. - Мн.: Полымя, 2001. - 340 с.

10. Кудра Т. А. Фитнес. Американская концепция достижения здоровья средствами физической культуры / Т.А. Кудра. - Владивосток: МГУ им. адмирала Г. И. Невельского, 2002. - 222 с.

11. Левченкова Т.В. Технология проведения занятий по программе «Детский фитнес» с детьми раннего возраста / Т.В. Левченкова //ЧВестник Адыгейского государственного университета. - 2013. - №3. - С. 123-148.