Шляхи розвитку творчої самостійності студентів у навчанні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

На тему: «Шляхи розвитку творчої самостійності студентів у навчанні»

Зміст

Вступ

1. Творча самостійність студентів

1.1 Методика творчої самостійності студентів

1.2 Теоретичні основи визначення рівнів сформованості творчої самостійності

2. Творча діяльність студентів

2.1 Формування та розвиток творчої діяльності студентів

2.2 Викладач як організатор пізнавальної діяльності студента

2.3 Комплексний підхід до розвитку творчої діяльності студента

3. Розвиток творчого потенціалу студентів

Висновки

Література

Вступ

Входження України в цивілізоване світове співтовариство неможливе без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищою освітою.

Існують суттєві суперечності між задекларованими положеннями державних документів, документами МОН України про входження в єдиний освітній простір, про підвищення творчої, пізнавальної активності, самостійності студентів, суттєве збільшення обсягу самостійної роботи студентів у загальній структурі навчального процесу і недостатніми концептуальними і процесуальними підставами для організації справді самостійної і одночасно справді творчої діяльності студентів.

Достатній рівень необхідних для професії знань, здібностей та умінь, (що складає основу компетентності випускника) досягається лише в тому разі, коли процес навчання стає для студента процесом постійної самостійної творчості. Тільки ті знання і уміння стають професійним і особистісним надбанням, які пройшли через самостійні творчі операції переосмислення, переформулювання, трансформації і застосування у нових умовах, згортання й розгортання змісту, його схематизації, узагальнення тощо. Евристична технологія навчання, якій присвячені попередні публікації автора, дозволяє вирішувати завдання творчої самореалізації тих, хто навчається і посилення продуктивного компонента їх освіти.

1. Творча самостійність студентів

Одним із головних протиріч сучасної освітньої практики є те, що студент, обравши собі спеціальність, недостатньо активний у навчанні й не завжди здатний працювати самостійно, тим більше творчо підходити до організації власної навчально-пізнавальної діяльності.

Підвищення вимог до наукової й практичної підготовки сучасної людини є причиною зростання ролі викладачів і їхньої відповідальності за професійно-особистісне виховання молодого покоління. Таким чином, на одне з перших місць в освіті виходить завдання підготовки молоді до творчої праці, розвитку творчих здібностей, що є каталізатором засвоєння нової наукової інформації, прискорює творче переосмислення й генерацію нових і корисних ідей.

Об'єктивні причини ускладнень, що виникають у студентів під час освоєння конструкторських дисциплін, обумовлені відсутністю домінанти формування творчої самостійності у процесі вивчення дисциплін професійного циклу, наявністю стереотипів у діяльності, відсутністю ефективної методики формування самостійної навчальної діяльності студентів, побудованій на творчому підході. У зв'язку з цим виникає необхідність науково обґрунтувати модель формування творча самостійність, визначити етапи, шляхи цілеспрямованого формування творча самостійність студентів під час їхньої професійної підготовки у вищому технічному навчальному закладі.

Динаміка розвитку самостійної творчої професійно - особистісної діяльності студентів в умовах технічного ВНЗ не достатньо відслідковувалася, не розкриті закономірності розвитку такої діяльності на лекціях, семінарах тощо. Тому значення цієї проблеми сьогодні стрімко зростає. Тільки завдяки її вирішенню можна виявити сильні й слабкі сторони самостійної творчої розумової діяльності студентів на заняттях, визначити перспективні шляхи її вдосконалення.

Розробка й побудова методики формування творчої самостійності, що ґрунтується на системному підході, забезпечить створення моделі методики й підпорядкування всіх компонентів такої системи єдиній меті - формуванню творчої самостійності; з'явиться можливість обґрунтування мотивів, цілей, а також визначення результатів застосування методики.

Створення методики на основі теорії діяльністного підходу [9], розвиваючого навчання забезпечить суб'єкт-суб'єктну систему навчання технічних дисциплін і цілеспрямований розвиток професійно-особистісної якості фахівця - творчу самостійність. Застосування теорії поетапного формування розумових дій допоможе обґрунтувати й розробити не тільки когнітивний, але організаційно-технологічний компоненти творчої самостійності майбутнього технолога. Змістовний компонент методики формування творчої самостійності базується на теорії проблемного навчання, що дозволяє максимально забезпечити суб'єктність навчання, мобілізувати мотиваційні, спонукальні й творчі ресурси студента.

Вибір форм і методів організації навчальної діяльності, контролю результатів навчання активізуються за допомогою ігрових технологій (ділова гра) і методу проектів (навчальне проектування), які виступають у методиці формування творчої самостійності і як метод навчання, і як форма контролю.

Забезпеченням технічних засобів навчання, інструментом інформаційної насиченості навчального процесу, засобом досягнення повноти використання професійних знань, навичок, умінь майбутнього технолога при формуванні творчої самостійності можуть стати інформаційні технології навчання.

Теорія особистості має величезне значення на всіх етапах розробки методики формування творчої самостійності як один із провідних аспектів формування професійно-особистісних якостей фахівця, його розвитку в процесі навчання майбутніх технологів технічним дисциплінам. У якості конкретної методологічної основи обґрунтування та розробки методики ми запропонували системний підхід і його функціональний аспект [13].

На думку В.П. Беспалько, завдання утворюють компоненти педагогічної системи: мета, зміст, стан учня; а технологію - процеси, форми, учитель або творча самостійність [12].

1.1 Методика творчої самостійності студентів

Метою, системо-утворювальним фактором експериментальної педагогічної системи підготовки фахівця середньої ланки є формування творчої самостійності студента в аспекті його відповідності вимогам ринку праці в сфері промислового виробництва й підвищення ролі його відповідальності.

Розроблена нами модель формування творчої самостійності (рис. 1) включає основні компоненти: мету, завдання, принципи, зміст, методи навчання, форми організації й технічні засоби забезпечення навчального процесу, методи оцінювання рівня сформованості творчої самостійності в процесі навчання технічним дисциплінам.

Мета методики - формування творчої самостійності студента при вивченні технічних дисциплін як значимої професійно-особистісної характеристики підготовки фахівця середньої ланки, що відповідає вимогам сучасного ринку праці у сфері промислового виробництва.

Завдання методики:

- формування в студентів емоційно-ціннісного ставлення до процесу навчання, творчої самостійної діяльності й потреби в ній;

- оволодіння систематизованими знаннями, навичками, уміннями, усвідомлення соціальної й особистої значимості творчої самостійної діяльності в сфері технологічних і конструкторських знань, прагнення й уміння вирішувати проблемні ситуації;

- розвиток умінь виділяти, аналізувати й врегульовувати проблемні ситуації в царині проектування й використання верстатних пристроїв, використовуючи знання з різних галузей науки; практично застосовувати отримані знання;

- забезпечення самостійного, рефлексивного (критичного) мислення, прогнозування й самооцінки результатів своєї діяльності.

Рис. 1. Модель формування творчої самостійності в майбутніх технологів

Методика базується на принципах навчання - організаційних і процесуальних, що є невід'ємним компонентом дидактичної структури формування творчої самостійності. Саме принципи навчання забезпечують шляхи досягнення поставленої мети, з яких у першу чергу варто виділити загально-дидактичні (науковість, системність, свідомість і активність, доступність і наочність, індивідуальність, оптимізація, зв'язок з життям, проблемність).

У розробленій методиці формування творчої самостійності майбутніх фахівців передбачений комплекс організаційних форм і методів навчання (лекції, практичні, лабораторно-практичні заняття, самостійна, консультаційна робота, ділові ігри, навчальне проектування, заліки), спрямовані на вивчення, обговорення й корекцію когнітивних і особистісних змін особистості, ціннісної орієнтації й методів організації навчальної діяльності [16].

Варто додати рефлексію, що повинна стати супутником студента на кожному етапі організації навчальної діяльності й застосовуватися у випадку виникнення труднощів, тому що без самостійного виявлення помилок і їх причин не може бути забезпечений необхідний рівень досягнення мети.

Рефлексія є важливою психологічною передумовою саморегуляції творчої, самостійної освітньої діяльності студентів, що забезпечує усвідомлення майбутніми фахівцями ціннісної орієнтації, способів і прийомів здійснення цієї діяльності. Тому основне завдання другого, моделюючого етапу формування творча самостійність, полягало в активізації рефлексивних процесів, забезпеченні усвідомлення студентами змісту навчальних дій [1].

Змістовно-цільовий етап (рис. 2) містить дві складові: теоретичну й практичну.

У рамках теоретичної підготовки необхідно було вирішити такі завдання:

- познайомити аудиторію з основними поняттями технологічного оснащення виробництва, термінологією; основними теоріями проектування верстатних пристроїв; історією й науковою основою розвитку моделювання оснащення;

- вивчити алгоритм проектування верстатних пристроїв і вибору технологічного оснащення;

- дослідити інформаційно-пошукові методи добору й проектування оснащення;

- обґрунтувати використання проектно-графічних систем CAD і САПР для проектування й моделювання верстатних пристроїв.

Технологією реалізації поставлених завдань стали проблемні й проблемно-пошукові лекційні заняття, лекції з елементами бесіди, практичними завданнями.



Рис. 2. Структура змістовно-цільового компонента формування творча самостійність студентів на прикладі навчального матеріалу дисципліни «Технологічне оснащення»

Друга складова змістовно-цільового етапу - практична, яка передбачала вирішення завдань із розвитку в студентів умінь аналізувати проектне завдання, пошукових здібностей виявлення й використання необхідної інформації, оволодіння творчими самостійними діями на прикладі навчального матеріалу конструкторського проектування й моделювання оснащення та формування мотивованого сприйняття роботи конструктора [14].

Досягнення поставлених завдань стало можливим під час проведення практичних і лабораторних занять, на яких реалізовувалися такі види завдань, як:

- обговорення доповідей студентів на запропоновані теми;

- проведення проблемних колективних порівнянь різних підходів до реалізації завдання;

- поетапне вирішення завдань проектування згідно набутим теоретичним знанням;

- створення власних компонувань змінних налагоджень і їх обґрунтування;

- складання критичного аналізу діючого макета пристрою із вказівкою його елементної структури й технічно вивіреним описом принципу дії;

- складання й оформлення в електронному вигляді конструкторської документації, аналіз проектної документації за зразком;

- використання комп'ютерних технологій для проектування, графічного зображення й моделювання верстатних пристроїв;

- індивідуальна проектно-дослідницька діяльність у рамках виконання єдиного завдання в проектній групі, відстоювання й захист результатів роботи;

- обговорення прикладів проектної діяльності, самооцінка й самоаналіз.

Констатація зміни рівнів сформованості всіх компонентів творчої самостійності й особистості в цілому в рамках розглянутого і дослідженого аспекту реалізується через технології контрольного тестування вмінь критичного мислення, аналізу ділових ігор, виконання й захисту курсового проекту.

Критерії, що дозволяють відслідковувати ефективність процесу навчання технічним дисциплінам, обґрунтовані нами з урахуванням компонентів творчої самостійності майбутнього фахівця. У мотиваційно-ціннісному аспекті - це переважні мотиви навчально-професійної діяльності, вибору професії, усвідомлена мотивація на досягнення успіху, інтерес до інформаційних технологій, потреба в самовираженні, особистісно-значима система ціннісних орієнтацій. У когнітивній сфері - знання з дисциплін, що вивчаються, розвиненість логічного мислення, знання співвідношення змісту майбутньої професійної діяльності із кваліфікацією обраної професії (професійна грамотність). В операційному компоненті - сформованість професійних умінь і навичок, що забезпечуються ВНЗ, організаторські й комунікативні вміння. У рефлексивній галузі - це здатність до самооцінки знань, до самоаналізу й самоконтролю, розвиток особистісного потенціалу, сформованість рівня креативності, самостійності, свободи вибору й особистої відповідальності в різних видах діяльності. Названі критерії мають інтегративний характер і свідчать про цілісність процесів формування творча самостійність [4].

1.2 Теоретичні основи визначення рівнів сформованості творчої самостійності

Теоретичною основою визначення рівнів сформованості творчої самостійності стали розробки сучасних учених, які запропонували такі градації рівнів:

Шамова Т.І. [16] - репродуктивний; частково-пошуковий; дослідницький;

Федорков Ч.М. [16] - перший або репродуктивний (низький); другий або продуктивний (середній); третій або творчий (високий).

Нами було встановлено три рівні сформованості творчої самостійності за компонентами:

- низький рівень характеризується перевагою мотиву матеріальних благ, рішення приймаються переважно на основі рекомендацій викладача або підказок і порад інших студентів, креативні показники самооцінки особистості зміщені до низьких значень; умінням більш-менш точно формулювати визначення, вибирати запропоновану схему без пояснень; заучуванням матеріалу без системності; теоретичною необґрунтованістю рішення завдань; мінімальним використанням джерел інформації. Відсутні уміння й навички володіння методами й механізмами творчого пошуку, навички організації самостійної діяльності. Лише зі сторонньою допомогою освоює конструкторську діяльність. У процесі навчання не проявляються творча активність, самостійність;

- середній рівень - великий вплив на мотив реалізації творчої самостійності мають зовнішні фактори, засновані на «помітності» особистості й можливості одержати схвалення своїм діям; особистий досвід превалює при виробленні рішення, а креативні показники самооцінки тримаються в рамках значень «середнє», «вище за середнє». Є присутнім технічно грамотне формулювання термінів, уміння застосовувати правило; уміння виділяти головне в досліджуваному матеріалі; рішення приймаються на теоретичній основі, але відсутнє всебічне дослідження ситуації; використання різних джерел інформації; алгоритмізоване рішення з елементами конструктиву. При цьому проявляється низька самостійність. Конструкторські вміння на рівні виконавця, що включають уміння виконання ескізу пристрою. Потребує допомоги при плануванні професійної діяльності. Правильне розуміння суті поставленого завдання, але утруднення в пошуку шляхів її вирішення. Не завжди адекватно оцінює себе за результатами своєї професійної діяльності. В особистісному аспекті нестійкі показники працездатності, прояв творчої активності не носить систематичного характеру;

- високий рівень - творча самостійність активізується внутрішніми мотивами особистості, прагненням до самовдосконалення, самореалізації; рішення приймаються не тільки на основі особистого знання, досвіду, але й використовуються всілякі інформаційні джерела; оцінка особистісних творчих резервів у студентів досить висока. Відпрацьовано вміння точно й технічно обґрунтовано формулювати визначення, указувати залежність одного поняття від іншого, робити конкретні теоретичні висновки; виділяти головне й уміти пов'язувати з попередніми знаннями; технічно грамотно описувати ситуацію й адекватно її оцінювати; мотивоване використання сучасних джерел інформації; власне бачення ситуації й вироблення власного стилю в ухваленні рішення. Технологічна сфера показує вміння організувати самостійну проектну діяльність, володіння методами творчої самостійної діяльності, уміння критично оцінювати результати діяльності; конструкторські вміння на рівні керівника проекту; самостійність при плануванні роботи; правильне осмислення змісту професійного завдання, виділення елементів і визначення способів виконання; постійно оцінює себе з погляду успішного виконання професійної діяльності.

Особистість показує високий рівень пізнавальної й творчої активності, самостійності, працездатності; продуктивність діяльності; уміння відстоювати прийняті технічні рішення; прагнення до вдосконалювання.

2. Творча діяльність студентів

Відтворення інтелектуального та духовного потенціалу народу, вихід вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національне відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні значною мірою залежить від того, наскільки ефективно у вищій школі формується нині творчий потенціал інженерів, конструкторів і вчених, організаторів наук, технологів, педагогів і працівників культури і лікарів. Сьогодні вища школа несе пряму відповідальність за кадрове забезпечення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності суспільного виробництва, духовного життя, розвитку науки. Творчість являє собою тип діяльності, який створює якісно нові матеріальні і духовні цінності або висуває нові, ефективніші способи розв'язання тих чи інших наукових, технічних, соціальних та інших проблем. У філософському енциклопедичному словнику творчість визначається як "діяльність, яка породжує щось якісно нове, чого ніколи раніше не було" [6]. Психолог К.К. Платонов характеризує творчість як "мислення у його вищій формі, яке виходить за межі того, що потрібно для розв'язування задачі, що виникла, вже відомими способами" [7].

Творча особистість виявляється в активній багатогранній діяльності людини, що полягає у засвоєнні і накопиченні знань, умінь, явищ, фактів у відповідній галузі матеріального і духовного виробництва і що є базою для інтелектуального пошуку, у наявності у неї культури мислення, постійного розширення бази знань для експериментування. Творчі здібності особистості являють собою категорію психології і характеризуються як психологічні особливості людини, від яких залежить набування знань, умінь і навичок. Творчі здібності людини, її обдарованість, задатки, які притаманні будь-якій людині, створюють лише передумови для виникнення і розвитку творчого процесу. Завдання особистості, колективу - розкрити і розвинути їх. [11]

Значну роль у розкритті творчих здібностей студента і перетворення їх на творчу діяльність відіграють мотиви і воля. Тому освітня діяльність вищої школи завжди має предметно формувати і збагачувати мотиви творчої діяльності спеціаліста. Виховний вплив викладача, колективу, суспільних організацій у свою чергу стимулює ідейно-моральне усвідомлення мотиву, що виник, духовні і фізичні можливості для досягнення цілей і певних результатів діяльності. У будь-якому змістовному вигляді творчої діяльності є два рівні: репродуктивний і продуктивний.

Для зручності їх часто називають репродуктивною і продуктивною діяльністю. Репродуктивна діяльність спрямована на одержання відомими засобами наперед визначеного результату і полягає у стереотипному тиражуванні одного й того самого. Продуктивна діяльність - це або створення нових цінностей, або досягнення, одержання відомого результату новими, більш ефективними способами. Ці два типи діяльності не можна протиставляти, відривати один від одного. Продуктивна діяльність неможлива без своєї основи - репродуктивної. Жодна людина не здатна стати творцем, не оволодівши нормами професійної майстерності. Якщо студенти не оволоділи правильним стилем роботи, якщо в них недостатньо сформувалися професійні знання, навички й уміння, суспільно-політичні знання і слабо засвоєні правила повсякденного людського життя, то їхній творчий потенціал успішно розвиватися не може.

Методологічною передумовою повноцінного формування творчої активності студентів є діалектична єдність репродуктивного і продуктивного типів діяльності в усій системі навчання, освіти і виховання, суспільному житті й спілкуванні. Знайти у кожному випадку оптимальний варіант такого поєднання - одне з найбільш складних і фундаментальних педагогічних завдань. Формування і розвиток творчої активності майбутнього спеціаліста вимагає адекватної системи взаємовідносин студента і викладача (оскільки творчу особистість може формувати лише творча особистість), відповідного стилю діяльності всіх суб'єктів навчально-виховного процесу, а також особливих зв'язків вищої школи із суспільством. Важливим фактором формування творчої особистості є розвиток самостійності і відповідальності студента у розв'язанні пізнавальних, суспільно-політичних, трудових і моральних проблем. Завдання педагогічного колективу і студентських організацій полягає в тому, щоб сформувати, міцно закріпити активну громадянську життєву позицію відповідно до потреб суспільства й особистості самого студента.

Важливою умовою формування творчої особистості студента є формування інтересу до його майбутньої професійної діяльності та стимулювання його творчості. У цьому зв'язку заслуговує на увагу досвід тих вузів, які проводять багатогранну роботу із залучення молоді до навчання у вищій школі, а також роботу з абітурієнтами, з виявлення і розвитку творчої індивідуальності майбутніх студентів на довузівському етапі професійної орієнтації. Цьому сприяє проведення різних творчих конкурсів, олімпіад, організація шкіл юних спеціалістів, залучення до цієї роботи творчо працюючих випускників вузів, створення при вузах ліцеїв і коледжів, впровадження угод між вузом і школою на умовах кураторства школи і потенційних випускників [11].

Не можна ігнорувати роль і характер педагогічних вимог до студента. Загальновизнано, що рівень цих вимог слід підвищувати. Будь яке зниження вимог до обсягу і характеру засвоєння необхідних знань знижує пізнавальну і творчу активність студента, створює неправильне уявлення про те, що вимагатиме від нього майбутня професійна діяльність. Разом з тим надмірність вимог теж може породжувати у свідомості студента негативний психологічний комплекс неповноцінності. Протиріччя між об'єктивними вимогами і суб'єктивними можливостями - джерело розвитку суб'єкта в навчанні. Це протиріччя може розв'язуватися шляхом диференціації єдиних за змістом завдань, різноманітністю типів і засобів педагогічного керівництва, якістю методичного забезпечення пізнавальної діяльності студента і контролю за її ходом.

Зростаюче значення у стимулюванні творчої діяльності майбутнього спеціаліста набуває науково-дослідна робота студентів, яка нині стає невід'ємною і все важливішою частиною їхньої пізнавальної діяльності. У цьому зв'язку необхідне вдосконалення організаційних форм наукової роботи як засобу розвитку творчого потенціалу студента, створення такої громадської думки, яка сприяє утвердженню у студентському середовищі думки про пріоритетність наукової роботи в підготовці висококваліфікованого, творчого спеціаліста.

2.1 Формування та розвиток творчої діяльності студентів

В чому полягають особливості проблеми формування та розвитку творчої активності студентів? По-перше, практика показує, що досягне ний рівень педагогічної діяльності виявляється недостатнім для повноцінного вирішення даної проблеми. Ще й досі випускаються спеціалісти з низьким потенційним потенціалом, тобто людей нетворчих, а іноді просто непідготовлених до роботи в сучасних динамічних виробничих та соціальних умовах.

По-друге, змінюються критерії оцінки здібностей спеціаліста. Професійна компетентність, ерудованість були й залишаються суттєвими професійними якостями спеціаліста. Але в умовах прискорення науково-технічного прогресу та ускладнених інформаційних процесів цього вже замало. Необхідне виховання і самовиховання високої методологічної культури мислення, здібності не лише орієнтуватися на потоках професійної та ідейно-політичної інформації, але й правильно її обробляти, вміти самому шукати нові знання.

По-третє, для сучасного підходу до проблеми суттєво і те, що акцент переноситься на самостійність та відповідальність студента за формування його творчої активності. Поки що нерідко студент виступає пасивним об'єктом. Відповідальність з нього часто знімається, самостійність суттєво звужена. Вже багато років пропагується, що студент повинен бути активним суб'єктом всього життя у ВНЗ.І по-четверте, розвиток творчої активності студентів потребують творчої самовіддачі від викладача, розвиток його творчого потенціалу, якісних перетворень в стилі педагогічної діяльності і підвищення її культури [10].

2.2 Викладач як організатор пізнавальної діяльності студента

Сьогодні найголовнішим є здатність викладача бути організатором пізнавальної діяльності студента, керівником його соціального і духовного розвитку. А це охоплює і викладання основ наук, і організацію науково-дослідної роботи студентів, і включення їх у різноманітну діяльність ВНЗ, у соціокультурні і суспільно-політичні процеси, в атмосферу гуманістичної праці і спілкування. Один з основних напрямків перебудови вищої школи -- зростання ведучої ролі науково-педагогічних кадрів у вирішенні проблем підготовки фахівців: Якість навчально-виховного процесу визначається насамперед складом професорів і викладачів. Весь хід суспільного розвитку висуває науково-педагогічні кадри на передній план боротьби за прискорення науково-технічного прогресу. І цим визначаються міра і характер педагогічної відповідальності. Концепція перебудови вищої освіти містить у собі і створення умов, і нові стимули розвитку творчої активності науково-педагогічних кадрів, зростання їхньої ініціативи, самостійності і відповідальності за навчання і виховання студентів відповідно до сучасних вимог [8].

Звичайно творчу активність студентів пов'язують з їх пізнавальною і суспільно-політичною діяльністю. Однак представляється, що аналіз творчої активності студентів, як і всякої людини, потрібно починати з проблеми життєвої позиції. По-перше, сьогодні важлива не тільки розвиненість усього комплексу особистості, її соціальної спрямованості. Цей комплекс інтегрально виявляється в життєвій позиції, тобто в діяльному характері і спрямованості суспільних відносин особистості, у соціально-моральному змісті її ціннісних орієнтацій, у їхніх світоглядних основах. По-друге, особливості життєвої позиції особистості визначають мотиви діяльності, рівень активності і, найголовніше -- спрямованість. Життєва позиція додає визначений соціальний і особистісний зміст тому, як і з якою ефективністю індивід використовує свої здібності, знання й уміння.

Задача педагогічних і студентських організацій, органів самоврядування вузів насамперед і полягає в тому, щоб сформувати, міцно зміцнити активну життєву позицію відповідно до потреб розвитку нашого суспільства. При цьому мова йде не просто про позиції фахівця, а про позиції громадянина! Розвиненість професійних аспектів життєвої позиції спеціаліста не може компенсувати нерозвиненість інших її соціальних компонентів і навпаки. Відрив професійного від морального згубний. Але і протиставлення морального професійному псує зміст повноцінної підготовки фахівців. Тому цілісний, гармонічний розвиток усіх -- професійних, моральних, ідейно-політичних, естетичних, поведінкових -- аспектів і компонентів життєвої позиції людини з вищою освітою є, як нам здається, основною ланкою у всьому комплексі проблем формування і розвитку активності студентів [10].

Складність і багаторівневий характер процесу формування, трансформації і визначення життєвих позицій обумовлюють необхідність проведення чіткої і продуманої лінії педагогічного впливу на особистість студента протягом усього періоду навчання. Простий ряд педагогічних ситуацій, що змінюються, і заходів, не об'єднаних цілеспрямованою системою, не формує суспільне коштовну життєву позицію майбутнього фахівця або, у всякому разі, малоефективний.

Досвід показує, що використовуються далеко не усі фактори педагогічного і суспільного управління процесом формування життєвих позицій студентів. Далеко не завжди з достатньою зрілістю і відповідальністю студенти усвідомлюють свої життєві позиції і цілеспрямовано коректують їх відповідно до суспільних інтересів і задач творчого саморозвитку особистості.

Резерви виховного впливу полягають насамперед:

- у підвищенні світоглядної підготовки та активності науково-педагогічних кадрів, їхньої педагогічної культури і майстерності, в активізації їхніх життєвих позицій;

- у посиленні світоглядної спрямованості і підвищенні рівня викладання;

- у творчому удосконалюванні і розвитку всієї системи вузівських відносин, морально-психологічної атмосфери, що сприяє повноцінному творчому спілкуванню, ініціативи і соціальної відповідальності студентів;

- у підвищенні ролі студентських колективів і громадських організацій, у вирішенні проблем вузівського життя;

- у зміцненні суспільної спрямованості, ідейно-морального змісту мотивів, інтересів і потреб відповідно до цінностей гуманістичного способу життя і наукового світогляду;

- у розвитку плідних зв'язків вузів, студентських колективів з виробничими підприємствами, установами освіти, науки і культури, з різноманітними трудовими колективами;

- у раціональній побудові навчального процесу, організаційному, технічному і методичному забезпеченні самостійності і активності студента;

- у демократизації всієї системи як внутрішньо - так і зовнішньо вузівських відносин, управлінської структури вищої освіти, діяльності суспільно-політичних організацій і партій [10].

Весь процес навчання повинен бути підпорядкований задачам формування та розвитку у майбутніх спеціалістів таких якостей та властивостей, які б забезпечили їм продуктивно та суспільне ефективну активність[7].

2.3 Комплексний підхід до розвитку творчої діяльності студента

Комплексний підхід до розвитку творчої діяльності студентів являє собою цілісну систему діалектичне взаємозалежних науково-педагогічних принципів, методів і засобів виховання їхньої активності. Комплексність у розвитку творчого потенціалу майбутнього фахівця виступає як спосіб оптимізації всього учбово-науково-виховного процесу, основа формування всебічно розвитий особистості.

Формування творчої активності особистості майбутнього фахівця обумовлює необхідність органічної єдності утворення, навчання і виховання, інтеграції навчальної, науково-дослідної і виховної роботи в рамках цілісного педагогічного процесу. Сьогодні це одне з головних вимог комплексного підходу, і випливає воно із сутності багатобічних задач, які стоять перед вищою школою в умовах якісного відновлення суспільства [10].

Професійно-трудове виховання полягає в тому, щоб студент усвідомив свою пізнавальну діяльність як специфічний вид праці, а творче, відповідальне відношення до оволодіння професією розглядав як найважливішу соціально-моральну задачу, чітку продуману систему організації навчального процесу. Уся розмаїтість діючих форм суспільне корисної праці в роки навчання повинна бути зорієнтована на виховання в майбутніх фахівців поваги до праці, вироблення уміння творчо застосовувати в праці отримані у вузі теоретичні і професійні знання. Професійна підготовка поза світоглядною, моральною основою може обернутися для майбутнього фахівця пересічним технократизмом та безпринципністю. Професійно-трудове виховання стимулює у студентів розвиток творчої активності за умови, що ці напрямки органічно пов'язані з моральним вихованням.

Джерела розвитку творчої активності особистості, що характеризується конструктивно-творчим типом діяльності, лежать у вузівському педагогічному процесі, у якому інтегруються всі принципи, методи і форми навчання, виховання й організації наукових досліджень. Тип організації педагогічного процесу має принципове значення у вихованні і розвитку творчої активності. Тому комплексний підхід до її розвитку нерозривно пов'язаний із забезпеченням єдності методологічних і організаційно-методичних основ педагогічного процесу [10].

3. Розвиток творчого потенціалу студентів

В Україні відбуваються трансформації в усіх сферах суспільного життя. Соціально-економічні і політичні реформи, взаємодія різних культур і господарських систем, конкуренція на ринку праці, грандіозний потік інформації, розвиток науки і техніки вносять суттєві зміни у наше життя, визначають нові пріоритети і цінності людей.

Суспільні перетворення накладають відбиток й на систему вищої освіти, висуваючи нові вимоги до організації та якості підготовки фахівців. Нині існує запит на виховання творчої особистості, індивідуальності, здатної на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Тому важливим завданням професійної підготовки фахівців є розвиток творчого потенціалу студентів. Результатом творчої співпраці викладачів і студентів можуть стати нові педагогічні проекти та моделі освіти, методи, технології навчання та виховання, навчальні програми, підручники та посібники.

Відомо, що цілеспрямована усвідомлена діяльність людини здатна змінити навколишнє середовище.

Виклад основного матеріалу. У визначенні С.У. Гончаренка активність особистості - це здатність людини до свідомої трудової і соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення нею навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння нею багатств матеріальної і духовної культури. Творчий потенціал особистості проявляється у творчості,творчих завданнях, спілкуванні. Тому у процесі підготовки фахівців слід звертати увагу на формування в студентів різноманітних, глибоких і міцних систем знань, на максимальну стимуляцію самостійної діяльності студентів, на розвиток стійких творчих інтересів, цілеспрямованості творчих пошуків, наполегливості під час виконання творчих завдань. Творчість - найфундаментальніша характеристика людської природи, це потенціал, притаманний кожній людині від народження. Саме цей чинник стимулює розвиток широкого спектру соціально-ціннісних якостей особистості, таких як ініціативність, самостійність, організованість, відповідальність, комунікативність, нестандартність мислення. Розвиток творчих засад навчального процесу у ВНЗ стає важливою умовою виховання загальнолюдських цінностей та гуманістичних ідеалів студентської молоді, що забезпечує їх перехід в особистісно-визнану суб'єктивну систему цінностей.

Таким чином, креативність як ціннісно-особиста категорія є істотним резервом самоактуалізації особистості і сьогодні значною мірою виступає своєрідним механізмом адаптації особистості до соціальних змін. Для того, щоб внутрішньо відповідати сучасній дійсності, фахівець має не просто адаптуватися до нової ситуації, а й бути спроможним змінювати її, змінюючись і розвиваючись при цьому сам [2].

Важливість проблеми формування творчої особистості в процесі професійного становлення визначають її значення: соціальне, тому що формується не просто нова людина з особливим складом мислення, здатним до радикальних змін і перетворень, а спеціаліст нової формації, який долучиться до прогресивних перетворень в суспільстві; наукове, тому що служить засобом пізнання творчих здібностей у галузі інтелектуальної й соціальної креативності.

Якщо раніше можна було обмежитись тим, що творчість - це лише властивість діяльності, то сьогодні варто особливу увагу звернути на те, що стрижнем творчості є взаємодія людей, детермінована не лише їх особистісними якостями, а й соціальними чинниками, наприклад, поділом праці й кооперацією діяльності, розбіжністю інтересів, потреб і необхідністю їх узгодження. Суспільне середовище як сукупність природних і соціальних умов, в яких відбувається розвиток і діяльність людського суспільства, виступає стосовно особистості необхідною умовою її становлення і розвитку у тому випадку, якщо особистість розглядається як активний суб'єкт історії, суб'єкт формування свого "Я", суб'єкт творення свободи діяльності. Творча спрямованість особистості є передумовою будь-якої творчої діяльності, в процесі якої формуються і розвиваються творчі здібності.

Велику роль у розвитку творчих здібностей відіграє навчальна діяльність. Це передбачає пошук нового змісту та організаційних форм у системі неперервної освіти, надає особливого значення його методологічній складовій. У спеціальних дослідженнях зокрема зазначається, що оскільки креативний підхід до проблеми навчання припускає не вирішення готових дидактичних завдань, а генерацію, творче формулювання і опрацювання ідей, задумів і проектів у широкому соціальному аспекті життя, то креативна технологія навчання має представляти собою спосіб виміру вихідної і основної установки професійної освіти, тобто домінувальна функція освіти.

Джерелом творчої активності студентів є, перш за все, інтерес до процесу та результату своєї праці. Зацікавленість студентів процесом і результатом своєї діяльності мають забезпечуватися наявністю пізнавальної мотивації, усвідомленням набуття знань, що веде до перебудови психологічних процесів сприймання, пам'яті, мислення, уяви. Як відомо, формуванню пізнавальних мотивів сприяють усі засоби удосконалення навчального процесу: оновлення змісту навчальних курсів, модернізація структури занять, налагодження міжпредметних зв'язків, удосконалення методів навчання, розширення форм самостійної роботи студентів. Вважаємо, що розвиток пізнавальної мотивації на заняттях з гуманітарних дисциплін, необхідно пов'язувати із засвоєнням високої методологічної культури мислення, усвідомленням громадського та особистого сенсу діяльності, утвердженням самоцінності кожної людини, прищепленням потягу до самостійного набуття знань, що, на нашу думку, забезпечить створення сприятливих умов для творчої самореалізації особистості. При цьому зміст навчальних курсів повинен виходити за межі загальноприйнятих програм, визначатися більшим рівнем узагальненості, враховувати інтереси студентів, стиль і темп засвоєння ними знання [15].

Посилена увага педагогічної науки і практики до розвитку творчої активності студентів знаходить своє вираження й у розробці та застосуванні ідей проблемного навчання, котре засноване на активізації мислення студентів у процесі самостійної діяльності. Важлива риса проблемного навчання, на думку І. Лернера - це домінанта творчої, продуктивної діяльності над репродуктивною. Саме проблемне навчання є рушійною силою формування креативних умінь самостійної діяльності студентів, адже у процесі творчого розгляду проблем або проблемних задач відбувається творче засвоєння знань і умінь оволодіння досвідом самостійної творчої діяльності особистості.

Метою проблемного навчання є засвоєння не тільки результатів наукового пізнання, системи знань, а й самого шляху, процесу одержання певних результатів. При цьому важливу роль відіграє пізнавальна самостійність студентів як здатність і потреба особистості бачити і вирішувати нові для себе проблемні завдання. Результатом такого підходу до вивчення дисциплін стає формування творчого мислення особистості, основними елементами якого виступають: уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, самостійно переносити знання у нову галузь, уміння бачити альтернативу рішень, уміння комбінувати раніше відомі й нові способи розв'язання тих чи інших завдань.

Цей перелік можна продовжувати, але зрозуміло, що всі ці властивості виробляються в людини не в результаті пасивного нагромадження інформації, а є результатом розвитку творчих засад діяльності.

Отже для розвитку творчої активності майбутнього фахівця необхідно оновлювати не лише зміст навчальних програм з усіх дисциплін, а й методики їх викладання; наполегливо впроваджувати в навчальний процес дискусійну форму проведення практичних занять; передбачати для студентів самостійний пошук причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей суспільних процесів та явищ; проводити творчі конкурси студентських робіт.

Потребує розв'язання й проблема творчої професійної діяльності викладача як організатора педагогічного процесу. Творчий потенціал викладача повинен включати не тільки нестандартний, пошуковий та інноваційний підхід до організації та здійснення педагогічного процесу, а й постійне його вдосконалення та збагачення. Сучасне психолого-педагогічне мислення передбачає також сміливе створення власних ефективних методик, які найбільш повно відповідають психолого-педагогічним особливостям педагога і випливають із новітніх педагогічних концепцій.

Основними характеристиками такого мислення науковці вважають якість, чіткість, логічність, системність, послідовність, самостійність, гнучкість, сміливість, оригінальність Творчий потенціал педагога не є сталим явищем, багажем, який людина носить все життя у незмінному вигляді. Він змінюється, розвивається, збагачується і в цьому розумінні є невичерпним. Не може бути й певної норми розвитку творчого потенціалу або якого-небудь загального стандарту. Рівень розвитку творчого потенціалу в кожного педагога свій. Цей факт виключає усереднення в освіті, обумовлює необхідність особистісно-орієнтованого навчання, врахування специфіки професійної підготовки студентів, їх інтересів та потреб, здібностей та можливостей.

Слід пам'ятати й про те, що творчість ніколи, ні за яких обставин, ні в якій діяльності не виникає під тиском чи примусом. Тому усі змістовні компоненти і форми педагогічної творчості мають відповідати принципам гуманної педагогіки, їх необхідно будувати на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників навчального процесу, що дасть можливість створити доброзичливий психологічний клімат у ВНЗ, який у свою чергу позитивно впливатиме на розвиток інтелектуальних, професійно-трудових здібностей і соціальних якостей майбутнього фахівця.

Різноманітними завданнями для встановлення зворотного зв'язку, основним призначенням яких є перевірка, закріплення й застосування засвоєних студентами теоретичних знань. До форм такої роботи ми відносимо: понятійний диктант, складання розгорнутого конспекту лекції, аргументований аналіз конкретних історичних подій, культурних явищ чи процесів, проблемно-пошукові завдання, завдання тестового характеру. Досить цікавою формою самостійної роботи, яка допомагає активізувати зусилля у навчальному процесі, є науково-дослідна робота. Саме вона створює можливість реального співробітництва між викладачем та студентами, посилює інтерес до професійної діяльності. Така робота змушує студентів по-іншому поглянути на суть і зміст навчання у ВНЗ.

Ефективним засобом педагогічного впливу ми вважаємо також прийом емоційного спонукання до активної творчої діяльності, що забезпечується використанням на заняттях записів наукових, публіцистичних, культурно-просвітницьких аудіо та відео програм. Результати такої роботи як правило обговорюються й коректуються на семінарських заняттях та індивідуальних консультаціях. Максимальний розвиток творчого потенціалу студентів відбувається в процесі спеціально організованої навчальної діяльності у вигляді ділової гри.

Ділові ігри дозволяють моделювати різні складні й конфліктні ситуації, аналогічні тим, з якими студент може зустрітися в житті. Гра завжди націлена на вироблення стратегії поведінки, сприяє формуванню інтуїції, умінь вільно орієнтуватися та діяти в складній ситуації, допомагає передбачати вірогідні наслідки тих чи інших рішень, аргументувати свій вибір. Таким чином, в процесі ділової гри створюються сприятливі умови для творчого застосування теоретичних знань в практичній діяльності.

Висновки

Творчість у навчанні, особливо на перших курсах ВНЗ, носить суб'єктивний характер, і представляє собою відкриття нового для себе. Тобто, у студентів формується звичка відкривати нове спочатку для себе, згодом - для інших, а пізніше робити відкриття, що мають суспільну цінність. Це важливо при підготовці не просто майбутніх фахівців, а й майбутніх науковців.

Творчість - один із видів людської діяльності, що виникає при вирішенні творчого завдання, для якого необхідні об'єктивні (соціальні, матеріальні) і суб'єктивні особистісні умови (знання, уміння, творчі здібності). Це вимагає індивідуалізації процесу навчання, надання можливості студентам вибору завдання. Як показала практика викладання, надання кваліфікованої педагогічної допомоги у виборі такого індивідуального завдання, підвищує успішність його виконання. Забезпечення студентів більшою свободою під час вивчення дисципліни розкриває нові психолого-педагогічні можливості процесу навчання для студентів і викладачів.

Якщо не «видавати» студентам готові знання, а підводити їх до самостійного відкриття, це призводить до підтримування ініціативності у пошуках власних нестандартних шляхів вирішення проблеми. Окремо хотілось би підкреслити важливість саморефлексії на заключних етапах роботи, адже не всі нестандартні підходи призводять до успіху. Саме тому студентів вже з перших курсів необхідно привчати до аналізу власної діяльності, оскільки розвиток рефлексивних умінь - процес складний і довготривалий. Стануть у пригоді колективні розмірковування усією групою разом з викладачем, проте тільки після індивідуального самостійного аналізу навчальної діяльності студентами, аби не видавати зразок який вони будуть наслідувати, не намагаючись знайти свій власний спосіб саморефлексії [9].

Найбільш розповсюджені евристичні і творчі самостійні роботи студентів наступні: самостійна робота з першоджерелами, самостійна підготовка доповіді, повідомлення, листа, реферату, рецензії, самостійна підготовка та участь у диспуті (дискусії), розв'язання евристичних завдань, творчих задач.

Відносно стимулювання творчої діяльності студента можна зазначити, що для її формування та впливу на неї, необхідне застосування засобів стимулювання педагогічними працівниками для досягнення більш успішних результатів. Для того щоб всі ланки управління процесом розвитку творчої активності студентів працювали як єдине ціле, необхідним є комплексний підхід до формування творчого спеціаліста передусім на кафедральному рівні. Таким чином збільшується координуюча роль ректоратів та громадських організацій ВНЗ у забезпеченні взаємодії колективів різних кафедр.

Управління вихованням передбачає підвищення ролі викладача як суб'єкта педагогічного процесу. Сьогодні діяльність усіх викладачів повинна оцінюватися не лише з боку їх педагогічної майстерності, але й з боку їх вміння допомогти спрямувати діяльність студента в потрібний йому бік.

Демократизація вузівського життя, розвиток самоуправління науково-педагогічних та студентських колективів створюють можливості для розвитку творчої активності студентів та викладачів. Але розвиток демократичних начал в педагогічному процесі передбачає підвищення особистої відповідальності кожного викладача за виховання творчої особистості. Створення колективу вихователів, здатних використати ефективні методи розвитку творчого потенціалу, - задача складна, її вирішення залежить від вміння органів управління ВНЗ координувати діяльність всіх суб'єктів педагогічного процесу.

Відносно розвитку творчого потенціалу студентів можна зробити наступні висновки - розвиток творчого потенціалу студентів має бути цілеспрямованим, методологічно обґрунтованим процесом, адже його метою є формування креативної особистості, максимально адаптованої до вимог сучасності. При цьому ефективність та результативність педагогічного здійснення забезпечується всією логікою побудови змісту навчального процесу, стилем навчання і виховання, відповідними організаційними формами та прийомами. І від того, як викладач і студент будуть враховувати їх у своїй діяльності залежатиме рівень професіоналізму і духовності майбутнього фахівця.

У якості напрямків що потребують ґрунтовних подальших досліджень можна виділити: вивчення можливостей формування творчої самостійності студентів технічного ВНЗ під час проходження технологічної й переддипломної практик; дослідження індивідуально-психологічних особливостей майбутніх фахівців у процесі формування творчої самостійності.

студент творчий викладач педагогічний

Література

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

2. Лузік Е. Креативність як критерій якості в системі підготовки фахівців профільних ВНЗ України // Вища освіта України. - 2006. - № 3. - С. 77 - 82.

3. Лернер И. Проблемное обучение - М. : Педагогика, 1984. - 64 с.

4. Вербицкий А. Активное обучение в высшей школе: контекстный поход - М., 1991. - 208 с.

5. Ягупов В.В. Педагогіка - К. : «Основи». - 560 с.

6. Выготский Л.С. Педагогическая психология. - Москва, 1996. - 243с.

7. Левин В.А. Воспитание творчества. - М.: Знание, 1977. - 64 с.

8. Лук А.Н. Мышление и творчество. - М.: Политиздат., 1978. - 98 с.

9. Міхно С.В. Діяльнісний компонент пізнавально-творчої самостійності студентів // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. - Умань: РВЦ «Софія», 2008. - Ч.1. - 254с.

10. Развитие творческой активности студентов: опыт, проблемы, перспективы / А.П. Дьяков, Г.В. Горченко, А.И. Стеценко и др., науч. ред. В.С. Рахманин. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 1991. - 160 с.

11. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. - К.: НПУ, 2000. - 210с.

12. Беспалько В.П. Основы теории педагогических систем. - Воронеж: Воронежский университет, 1977. - 240 с.

13. Макаров Р.Н., Неделько С.Н., Бамбуркин А.П., Григорецкий В.А. Авиационная педагогика: Учебник. - Москва - Кировоград: МНАПЧАК, ГЛАУ, 2005. - 433 с.

14. Федорков Ч.М. Воспитание учебно-познавательной самостоятельности в процессе изучения естественно-математических наук: Автореф. дисс... к.п.н. -13.00.01. -Минск, 1988. - С. 19.

15. Шамова Т.И. Активизация учения школьников. - М.: Педагогика., 1982. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru