Формування екологічної культури молодших школярів

Виявлення основних педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування екологічної культури молодших школярів. Розробка експериментальної методики формування екологічної культури учнів початкових класів, оцінка її практичної ефективності.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 14.07.2009
Размер файла 529,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

3

Зміст

Вступ

1. Аналіз проблеми в психолого-педагогічній літературі та шкільній практиці

1.1 Екологічне виховання: зміст, завдання, принципи

1.2 Особливості формування екологічної культури

молодших школярів

1.3 Методи формування екологічної культури

1.4 Педагогічний досвід формування екологічної культури молодших школярів

2. Процес і результати експериментального дослідження

2.1 Педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів

2.2 Методика експериментального дослідження

2.3 Результати експериментального дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах сьогодення гостро постали перед людством екологічні проблеми: забруднення ґрунтів, повітря, водойм токсичними відходами, вимирання десятків видів рослин та тварин, озонові діри, збереження генофонду та ін. Головною причиною усіх негараздів природи була і є людина. Не усвідомлюючи свого місця у навколишньому природному середовищі, вона шкодить насамперед собі, своїм нащадкам. Ось чому зараз перед учителями та вихователями стоїть завдання екологічної освіти і виховання молоді, а починати слід з найменших школярів, враховуючи їхні морально-психологічні особливості. Діти цього віку сприймають на віру все сказане вчителем, його думка є для них більш вагомою, ніж думки друзів-однолітків, інших дорослих. Вони більш емоційні, ближче до серця сприймають негаразди інших, сильніше співпереживають. Тому саме початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини у довкіллі через ознайомлення із рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв'язків у природі, вивчення та дослідження рідного краю.

Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа - це першооснова існування людини, а людина - частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Слід зазначити, що педагогічна наука має значний доробок щодо екологічного виховання школярів. Теоретичні засади екологічного виховання (принципи, джерела) розглядаються у дослідженнях В.С. Крисоченко, Д.І. Струпнікової, Л.М. Гош, А.Н. Захлєбного та ін. Проблема екологічної освіти молодших школярів висвітлювалась у працях Н.О. Пустовіт, А.М. Кмець, Н.В. Жук. Однак особливості формування екологічної культури молодших школярів ще остаточно не визначені.

Предмет дослідження даної теми - педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування екологічної культури учнів початкових класів.

Об'єкт дослідження - процес формування екологічної культури молодших школярів.

Мета дослідження: виділити і експериментально перевірити методику формування екологічного виховання учнів початкових класів.

Завдання дослідження:

· вивчити стан проблеми дослідження у психолого-педагогічній літературі і шкільній практиці;

· виявити педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування екологічної культури молодших школярів;

· розробити експериментальну методику формування екологічної культури учнів початкових класів;

· зробити кількісний і якісний аналіз експериментального дослідження.

Методи науково-педагогічного дослідження:

а) вивчення психолого-педагогічної літератури;

б) педагогічний досвід;

в) аналіз педагогічної практики;

г) вивчення шкільних документів;

ґ) спостереження;

д) інтерв'ювання;

е) педагогічний експеримент.

Базою дослідження виступала Глещавецька ЗОШ І-ІІ ст. Теребовлянського р-ну, Тернопільської обл. Загалом до експерименту було залучено 50 учнів початкових класів.

Дипломна робота складається: вступ; 1 розділ: Аналіз проблеми в психолого-педагогічній літературі та шкільній практиці; 2 розділ: Процес і результати експериментального дослідження; висновки: список використаної літератури; додатки.

1. Аналіз проблеми в психолого-педагогічній літературі та шкільній практиці

1.1 Екологічне виховання: зміст, завдання, принципи

Необхідність подолання екологічних проблем сучасності поставила перед педагогічною теорією та шкільною практикою завдання: на основі біосферного підходу підготувати екологічно грамотну людину, яка розуміє значення життя як найвищої цінності, здатна визначати своє місце у світі, брати участь в охороні навколишнього середовища, раціонально використовувати природні багатства, приймати свідомі рішення у сферах життя, де перекриваються інтереси людини як живої істоти, суспільства і довкілля. У системі підготовки екологічно грамотної особистості важлива роль належить початковій школі, яку можна розглядати як початкову ланку збагачення людини знаннями про природне і соціальне середовище, ознайомлення її з цілісною картиною світу і формування науково обґрунтованого, гуманного ставлення до суспільства.

Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа - це першооснова існування людини, а людина - частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Екологічне виховання - це систематична педагогічна діяльність спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку в учнів основ екологічної культури. Самою природою обумовлено соціальне призначення дитинства - адаптація дитини до природи і суспільства, здатність брати відповідальність за свої вчинки перед людьми, рослинним і тваринним світом. Початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшої бази вивчення природничо-математичного циклу, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв'язків і взаємозалежностей у природі, вивчення та дослідження куточків рідного краю.

Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв'язками і залежностями. Учням початкових класів важко уявляти незнайомі предмети або явища природи. Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння знань є спостереження. Це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності. Воно підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль. Систематично спостерігаючи за об'єктами природи, діти вчаться спостерігати, у них формується така важлива риса, як спостережливість. Розвиток спостережливості впливає на структуру і зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращі результати у навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, позитивно впливає на поведінку.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

а) світ природи - середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі;

б) осмислення екологічних явищ, вміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею;

в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за збереження, спонукає до природоохоронної діяльності;

г) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

Завдання екологічного виховання:

o нагромадження екологічних знань;

o виховання любові до природи, бажання примножувати і берегти її;

o формування вмінь і навичок діяльності в природі.

Розв'язання цих завдань можливе безпосередньо на уроках природознавства та в позаурочний час. Тому вчитель має чітко визначати місце, призначення та перспективу кожного уроку, його зв'язок з іншими уроками курсу «Я і Україна». Організовуючи процес вивчення навколишнього середовища - світу природи і людини, педагог має дібрати методи і форми, які стимулюватимуть навчальну діяльність, робитимуть її творчою, бажаною і цікавою для кожної дитини.

Інструментом для залучення учнів до пізнавальне діяльності є завдання-запитання, вправи, проекти, ігри, вікторини, творчі завдання, загадки екологічного змісту. Значну роль в екологічній освіті молодших школярів відіграють і позакласні заняття: екскурсії, турпоходи, КВК, свята на екологічну тематику.

Процес пізнання природи і її законів нелегкий. Він здійснюється поступово, шляхом спостережень відкриттів. Головна роль у цьому процесі належить учителеві. На уроках і в позаурочний час він формує в учні уміння приймати екологічно правильні рішення, виховувати почуття любові й бережного ставлення до природи, вчить застосовувати набуті знання в повсякденному житті [3].

Екологічна освіта й виховання молодших школярів здійснюється, як відомо, на міжпредметній основі. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як «Ознайомлення з навколишнім», «Природознавство» та «Читання». Зміст чинних програм дає змогу сформувати у дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні уміння і навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою, природою і людиною [4].

Екологічна освіта - порівняно нова галузь педагогічної теорії і практики. Вона має забезпечувати реалізацію принципових загально-дидактичних положень, таких як системність і систематичність, наступність і неперервність, гуманізація і науковість тощо. Необхідність реалізації цих принципів посилює інтегрувальну функцію навчальних предметів початкової школи. На цьому етапі навчальної діяльності необхідно дати початкові уявлення та знання про природу і людину як основу екологічної культури та створити умови для аналізу природного довкілля [3].

Завдання екологічної освіти містять:

- формування системи знань про природу;

- розуміння взаємозв'язків і взаємозалежностей, що існують у природі;

- формування позитивного ставлення до природи, норм поведінки у природі;

- бажання зберігати і охороняти природу.

В останні роки екологічне виховання та екологічна освіта стали предметом уважного дослідження видатних представників педагогічної науки. Мабуть, найвагоміший вклад у становлення та формування екологічного напряму в педагогіці вніс А.Н. Захлєбний [5]. Йому належить думка про існування таких основоположних принципів екологічної освіти та виховання:

1) взаємозв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів;

2) принцип співпраці;

3) принцип прогностичності;

4) принцип міждисциплінарності;

5) принцип єдності теорії і практики;

6) принцип безперервності;

7) єдності інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності у практичній діяльності по її збереженню, догляду за нею і поліпшенню її якісного та кількісного складу.

Дещо по-іншому підходять до розв'язання цієї проблеми С.М. Глазачев і С.Е. Петров [20]. Для них характерне ототожнення термінів «природоохоронне виховання» і «екологічне виховання», що спрямовує процес екологічного виховання переважно на охорону природного середовища існування людини. До того ж до принципів виховання вони відносять:

o принцип комплементарності екологічного виховання до всіх інших напрямів виховної роботи з людьми;

o принцип використання навчальної (виховної) функції природи, яка змінюється і охороняється;

o принцип сполучення розгляду проблем охорони природи у світовому масштабі і певній місцевості.

Взагалі ж слід зазначити, що принципи організації екологічного виховання були колективно визначені представниками країн-учасників Ради Взаємодопомоги [10]. Ось вони:

- в процесі екологічного виховання слід враховувати взаємозв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів до розкриття екологічних проблем сучасності;

- екологічна освіта та виховання розглядаються як складова частина цілісного процесу виховання;

- забезпечення єдності інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності та практичної діяльності по її поліпшенню та захисту від різних впливів на неї;

- збереження принципів систематичності, безперервності, міждисциплінарності у змісті й організації екологічної освіти і виховання.

Ці принципи лежали в основі всієї організації природоохоронної освіти та екологічного виховання в недалекому минулому. Можна стверджувати, що вони належать до значних методичних надбань педагогічної науки і практики, і мали значний вплив на процес організації навчально-виховної роботи в школі. Немає, мабуть, потреби обґрунтовувати їх практичну цінність і в наші дні. Водночас хотілося б звернути увагу на важливість принципу, який відсутній серед перелічених вище. Його ми називаємо принципом «Я». наведемо коротку характеристику цього принципу. При цьому зазначимо, що проблема «Я» посідає чільне місце у педагогіці та психології. В зарубіжних психолого-педагогічних дослідженнях їй присвячена значна кількість наукових праць (Р. Ассаджолі, З. Фрейд, У. Джемс, І. Кон та ін.). Із українських психологів відомі своїми дослідженнями цієї проблеми Г.С. Костюк, І.Д. Бех та інші. Особливо слід відзначити працю Р. Бернса «Розвиток Я-концепції і виховання» [15]. Квінтесенцією цієї праці є твердження, що самооцінка дитини, її ставлення до самої себе та сприймання себе значною мірою впливають на її дії та вчинки, що «успіхи в школі, на роботі і в житті не менш залежать від уявлень людини про свої здібності, ніж від самих цих здібностей. Коли учень заявляє: «Я з цим ніколи не справлюся», це більше говорить про нього самого, ніж про предмет, про який він веде мову». Видатний педагог-психолог Р. Бернс стверджує, що «Я-концепція» являє собою сукупність усіх уявлень індивіда про себе в єдності з їх оцінкою. Змістом цього ж терміну можна вважати знання й уявлення індивіда про самого себе, своє місце у певній системі відносин, пор свої можливості та здатності впливати на свою власну долю і на долю свого оточення. «Концепція Я» - це «образ Я», відображення «Я» у самосвідомості.

Характерною особливістю концепцій екологічного виховання різних педагогічних шкіл є аналіз впливу природи, її явищ і процесів на становлення особистості школяра - його соціальний, фізичний, інтелектуальний, художньо-естетичний розвиток.

1.2 Особливості формування екологічної культури молодших школярів

Екологічна культура особистості формується в процесі виховання і навчання. Об'єктивним показником екологічної культури є рівень нашого спілкування з природою. Сприйняття природи допомагає розвивати такі якості, як емоційність, життєрадісність, чутливе, уважне ставлення до всього живого.

Екологічну культуру розуміють як цілісну систему, яка складена:

* екологічними знаннями;

* екологічним мисленням;

* культурою вчинків;

* культурою екологічно оправданої поведінки, яка характеризується ступенем перетворення екологічних знань, мислення, культури почуттів у щоденну норму вчинків [11].

Проявом екологічної культури є екологічно обумовлена діяльність.

Сьогодні мало говорити про проблеми навколишнього середовища. І кому як не вчителям потрібно керуватись простими положеннями екологічної моралі, здійснювати природоохоронну освіту і виховання учнів не лише на уроках, а і в позаурочний, позашкільний час на матеріалах природи [17].

Гострота сучасних екологічних проблем поставила перед педагогічною теорією і шкільною практикою завдання великої екологічної і соціальної значимості: виховання підростаючого покоління в дусі бережливого, відповідального ставлення до природи.

Починаючи з курсу природознавства початкової школи і закінчуючи курсом екології в старших класах, учитель весь час наголошує на зв'язках між неживою і живою природою, між різними компонентами живої природи, між природою і людиною. Вивчення екологічних зв'язків відіграє важливу роль у розвитку в учнів логічного мислення, уяви, мови.

Постійна увага вчителя на розкриття екологічних зв'язків значно підвищує інтерес учнів до предмета. Під час фактичного опису матеріалу зацікавленість в учнів знижується.

Якщо ж при вивченні природознавства розвиваються різноманітні і достатньо складні зв'язки, які існують у природі, теоретичний рівень матеріалу підвищується, пізнавальні завдання, поставлені перед учнями, відповідно ускладнюються, і це сприяє розвитку інтересу.

Саме підручник повинен бути тією ланкою, яка сполучає шляхи задоволення пізнавальних потреб учня і педагогічних намагань вчителя. Хоча, як відомо, один підручник не може задовольнити пізнавальні інтереси учнів, які відрізняються за рівнем природних здібностей. Постає питання, хто ж повинен стимулювати учня до пошуку додаткових знань? Звичайно, живе слово вчителя, яке зможе викликати інтерес до змісту предмета, підтримуючи постійну пізнавальну активність, розширити можливості для самостійної роботи учнів на уроках і в позаурочний час [7].

Екологізація біологічної освіти дає змогу розглядати природу як єдине ціле з урахуванням характеру і сили збалансованих взаємозв'язків між усіма явищами і процесами, що відбуваються в біосфері планети.

Зміст навчальних програм із різних предметів передбачає озброєння учнів знаннями, які мають пряме відношення до проблем охорони навколишнього середовища. Проте це повинна бути не лише механічна інтерпретація знань з різних предметів, потрібно сприяти формуванню в учнів цілісної картини світу на основі аналітичного і синтетичного розгляду дійсності.

У нашій країні за останні роки зросла увага до екологічного навчання і виховання. Оскільки для молодших школярів найдоступнішою є форма емоційно-естетичного сприйняття природного середовища, то педагогу необхідно знайти способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони.

Досить активною формою організації природної діяльності учнів І-ІІІ класів є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установки, навики спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах у природному середовищі. Тільки в природі учні можуть конкретно спостерігати зв'язок між предметами та явищами. Екскурсії, навіть у IV класі, створюють словесні образи та ілюструють повніше уявлення про предмети і явища довкілля.

Конкретні уявлення про природу, які створюються в учнів під час екскурсії в наступних класах при вивченні біології рослин, тварин, людини, допоможуть розкрити перед ними прості, доступні їхньому розумінню зв'язки між окремими предметами і явищами природи.

Відомо: на різних етапах свого життя учні по-різному усвідомлюють і сприймають навколишній світ. Тому для досягнення певної мети в екологічній освіті й вихованні важливо брати до уваги як вікові, так і індивідуальні риси характеру, ставлення до навчання, його мотивацію, комплексно підходити до вивчення довкілля з використанням міжпредметних зв'язків.

Досвідчені вчителі спонукають учнів до активного екологічного мислення за допомогою завдань і запитань типу «Чому ти так думаєш?», «Доведи, що… «, в яких певною мірою виявляються пізнавальні потреби, духовні запити, нахили і здібності. Під час розв'язання таких запитань в учнів виникають власні міркування, аналітичні підходи.

З метою активізації пізнавальної діяльності учнів учитель використовує репродуктивні, пошукові і творчі завдання.

На першому етапі роботи ставляться репродуктивні запитання, спрямовані на відтворення знань. Такими запитаннями при вивченні біології рослин можуть бути: «Яку роль відіграли вищі спорові рослини в утворенні кам'яного вугілля?», «Які хвойні рослини поширені у вашій місцевості?», «Які дерева найчастіше зустрічаються в лісах України?», «Що вам відомо про бук і дуб? До якої родини вони належать?». Такі запитання сприяють становленню рівня запам'ятовування та механічного відтворення засвоєних фактів.

На другому етапі екологічного навчання переважають запитання пошукового характеру. Вони здебільшого починаються словами: чому, для чого, навіщо. Мета таких завдань - встановлення взаємозв'язків між явищами, фактами та процесами. Наприклад: «Чому космічна біологія цікавиться одноклітинними водоростями? Що вам про це відомо?», «Чому там, де з'являється сфагнум, ґрунт заболочується?», «Чому деякі рослини вимирали, інші давали початок новим групам, а треті залишалися незмінними? Чи відбуваються зміни рослин у наш час? Якщо так, то як і чому?».

Аналіз зв'язків - це джерело становлення учнями нових, доти невідомих істин, і спрямований він на глибше і краще пізнання об'єктивної дійсності. Становлення та формування взаємозв'язків ставить високі вимоги до інтелектуальних можливостей учнів особливо тоді, коли йдеться про самостійний аналіз явищ, фактів, процесів, між якими існує даний взаємозв'язок [7].

Інші завдання сприяють формуванню критичного і функціонального мислення учнів і скеровують їх на діалектичне пізнання природної дійсності, її причинної зумовленості. Наприклад: «Рослини можуть діяти одна на одну. Яким чином?», «Відомо, що єгипетських фараонів ховали в тисових саркофагах? Як ви думаєте, чому?». Значення цих завдань у психологічному плані полягає передусім у тому, що завдяки своєму формулюванню вони дають учням можливість самостійно і до певної міри творчо розкривати взаємозв'язки і взаємовідносини. Оскільки у відповідях учні здебільшого користуються поясненнями, з якими їх у свій час ознайомив учитель, таке формулювання завдання змушує їх зосередити мислительні та інші психічні процеси на даній проблемі у зв'язку з рівнем її складності, порівняно із завданнями, які вимагають лише простого відтворення матеріалу. На третьому етапі варто ставити творчі завдання, які містять у собі проблемність. Наприклад, учитель зачитує рядки вірша, на які учні повинні дати відповідь.

Пекучий жаль серця людські бере, коли безвинно падають берізки, коли на чорнім цвинтарі дерев жовтіють пнів загнилі обеліски.

Та б'ється під корою дух творця, сліди дерев ніщо не може стерти.

Дерева не вмирають до кінця, вони, як люди, входять у безсмертя.

Або:

У лузі калина

Як пісня свободи.

Не руш? Ти ж людина.

Живи для природи.

Вчитель, зачитуючи ці рядки, створює проблемну ситуацію про взаємозв'язки всього живого на Землі. Ці рядки вказують на нерозривний віковічний зв'язок природи і людини, сприяють формуванню в учнів усвідомлення, що наш рідний край потребує справжніх друзів-охоронців.

Велике значення для екологічного виховання мають завдання, які спонукають учнів працювати з іншими логічними прийомами, і ставиться вимога зробити висновки. Наприклад: «Уявімо, що на Землі зникли усі живі організми, крім вищих рослин. Опишіть подальший розвиток подій». Під час обгрунтування цього завдання учень має включитися в такі ситуації, в яких він діятиме як у реальному житті. Це допоможе викликати у школярів співпереживання до всього живого, сприятиме реалізації набутих екологічних знань, спонукатиме до самовиховання, виховуватиме в них наполегливість дослідників.

Під час опанування таких прийомів нестандартного мислення необхідно, щоб учень самостійно переніс знання та вміння в нові умови, побачив нові проблеми у знайомих ситуаціях.

Осмислюючи такі завдання, учні закладатимуть підвалини обережного, дбайливого ставлення до природи, породжуватимуть неприйняття психології насильництва над нею. Саме так школярі будуть усвідомлювати закони розвитку природи, відчувати свою відповідальність за все живе на Землі.

1.3 Методи формування екологічної культури

Виховання - процес творчий. О. Вишневський мав рацію, порівнюючи процес виховання з роботою художника, який малює всю картину одночасно - спочатку весь сюжет штрихами, а відтак через деталізацію домагається очікуваного результату. Зусилля вихователя завжди зорієнтовані на всю систему цінностей. Можливо, саме тому, спрямовуючи їх на «систему екологічних цінностей, ми автоматично впливаємо на моральні пріоритети учнів. Одним із загальних методів виховання є визначення цінностей. Серед кодексу цінностей сучасного українського виховання ми не знайдемо окремо екологічних, але, якщо добре поміркувати, екологічність в широкому розумінні цього слова є в будь-якій цінності сучасного виховання.

Отже, представимо основні форми, методи та засоби екологічного виховання з огляду на концепцію демократизації українського виховання.

Серед засобів екологічного виховання учнів слід назвати структурні вправи тренінгу як самостійні одиниці, що можуть бути використані в структурі інших форм екологічного виховання, зазначених вище.

Прикладом тренінгових вправ є екологічні казки. Учням пропонують згадати в своєму житті якісь факти або події, пов'язані з природою (асоціації можуть бути як позитивні, так і негативні), які вразили їх настільки, що залишились у пам'яті. Приблизно через 10 хв. роздумів можна починати слухати «екологічні казки». Для допомоги учням можна запропонувати папір, олівці або фломастери [9].

Заняття, присвячені темам про біосферу, слід проводити на відкритому повітрі, в мальовничому природному куточку (бажано неподалік від школи). Це дає можливість учням глибше відчути свій зв'язок з живою природою. Крім того, вправи та режими, передбачені тренінговою формою роботи, найвдаліше реалізуються саме в природі. Особливого значення при проведенні таких занять набуває робота з відчуттями, коли учні після відповідного завдання обмінюються своїм почуттєвим досвідом перебування в природі.

Наприклад, мотивацією до діяльності може слугувати такий аргумент: з усіх відчуттів людина частіше і більшою мірою використовує зір для ознайомлення з довкіллям. Але при цьому значно менше уваги приділено відчуттям звуку, дотику. Учням пропонують розійтися на невелику відстань один від одного (так, щоб всі були в полі зору вчителя), влаштуватись зручніше і спробувати змалювати «звукову малу» на аркуші паперу акварельними фарбами (інтерпретація може бути іншою: учням зав'язують очі і вони малюють фломастерами або кольоровими олівцями).

Серед інших дієвих засобів екологічного виховання можна виділити такі:

Творча «терапія» - відображення людиною довкілля та почуттів, викликаних ним, засобами мистецтва. Досить широко можуть бути використані засоби образотворчого мистецтва, ліплення (глина, пластилін), моделювання природними матеріалами, музика. Доцільно використовувати творчу «терапію» в структурі екопсихологічного тренінгу після вправ на емпатію (співпереживання) та ідентифікацію з природними об'єктами. В структурі уроку творча «терапія» вдало інтегрується на будь-якому етапі його залежно від інформації, яку подає вчитель.

Імітаційне моделювання - прогнозування та демонстрація природних процесів і фрагментів екологічної реальності шляхом відбиття створеної моделі через особистісну включеність у неї.

На основі міждисциплінарного підходу до вирішення екологічних проблем рядом дослідників було розроблено та апробовано імітаційні екологічні ігри, спрямовані на моделювання предметного змісту екологічної діяльності. Але слід відзначити той факт, що більшою мірою імітаційні екологічні ігри досить успішно використовують у процесі екологічної освіти і мають на меті вдосконалення практичних навичок застосовувати знання в конкретній ситуації. Ми пропонуємо суттєво відмінний шлях моделювання через призму особистісного ставлення та почуттів, що стимулює екоатрибутивну поведінку особистості та є ефективнішим засобом у формуванні екологічного типу мислення учнів у процесі екологічного виховання їх на уроках або позакласних заходах з біології та екології. В процесі імітаційного моделювання беруть участь не один чи декілька, а всі учні класу. Прикладами можуть бути: імітація дощу (в структурі пояснення кругообігу води), складання листів-описів за слідами тварин та птахів на снігу (під час екскурсії в природу), імітація дерева, його росту та розвитку. Особливого сенсу тут набувають почуття, які посідають дуже важливе місце в екологічному вихованні учнів [11].

Пошук відповіді на питання - як вчити - виводить на категорію методів навчання. Без методів неможливо досягти мети, реалізувати зміст, наповнити навчально-виховний процес пізнавальною діяльністю. Роль методу в системі мета - зміст - методи - форми - засоби навчання є визначальною.

Метод навчання та виховання - це впорядкована діяльність педагога та учнів, спрямована на досягнення поставленої мети навчання та виховання.

В екологічному вихованні та освіті діють, зокрема, загальноприйняті методи виховання і методи екологічного виховання.

Розглянемо психолого-педагогічні методи екологічного виховання, запропоновані В.А. Ясвіним та С.Д. Дерябо [8].

Метод екологічних асоціацій (від лат. з'єднання) полягає в педагогічній актуалізації асоціативних зв'язків між різними психічними образами у контексті порушеної перед учнями проблеми. Цей метод часто використовують для встановлення певної аналогії між будь-якими проявами природних об'єктів і відповідними соціальними проявами. Уявлення, що виникає при цьому, сприяє розвитку суб'єктивного ставлення учнів до феномена, що вивчається. Прикладами реалізації цього методу у процесі розвитку ставлення до природи можуть бути використані вчителем або керівником гуртка такі асоціативні образи, як «танці» бджіл, «шлюбний» сезон у тварин, екологічна «піраміда» тощо.

Метод художньої репрезентації природних об'єктів (від франц. представництво) полягає в актуалізації художніх компонентів уявлення світу природи засобами мистецтва. Особливе значення в процесі розвитку ставлення до природи тут належить образотворчому мистецтву, музиці, літературним творам. Скажімо, ставлення учнів до луки, озера чи лісу буде формуватися значно ефективніше, коли поряд з науковою інформацією вчитель буде використовувати поезію, класичні літературні твори, музичні п'єси, твори живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва.

Метод екологічної лабілізації (від лат. нестійкий) полягає в цілеспрямованій корекційній дії на певні взаємозв'язки в образі світу особистості, внаслідок чого виникає психологічний дискомфорт, зумовлений розумінням неефективності усталених стратегій індивідуальної екологічної діяльності. Лабілізаційні прийоми можуть бути найрізноманітнішими. Один з таких прикладів наводить дослідник екологічної свідомості В.А. Ясвін. Зоолог Михайло Пупиньш, створюючи біотопні експозиції в природничому музеї, цілеспрямовано «додавав» до природного ландшафту кілька недопалків, залишки молочних пакетів тощо. В.А. Ясвін стежив за психологічними реакціями відвідувачів музею, які, милуючись чудовими панорамами, несподівано помічали ці «прикраси». Люди BJKG були налаштовані на милування, а сміття в експозиції блокувало цей процес: виникала внутрішня напруга. Саме в невеликому об'ємі панорами особливо гостро відчувалася неприродність, чужинність цих слідів індивідуальної людської діяльності, відвідувачі відчували дискомфорт, у них починалися лабілізаційні процеси.

Метод екологічної рефлексії (від лат. відображення) полягає в педагогічній актуалізації самоаналізу, осмисленні людиною своїх дій та вчинків щодо їх екологічної доцільності. Цей метод стимулює усвідомлення того, як поведінка людини може «виглядати» з погляду тих природних об'єктів, яких вона стосується. Скажімо, якщо школяр забув своєчасно полити кімнатні квіти, його можна запитати: «Що вони могли б про тебе подумати?». Безумовно, з погляду рослин він «виглядає» безвідповідальною, жорстокою людиною.

Метод екологічної ідентифікації (від лат. ототожнювати) полягає в педагогічній актуалізації особистої причетності людини до того чи іншого природного об'єкта, ситуацій, обставин, в яких він перебуває. Метод стимулює процес психологічного моделювання стану природних об'єктів, сприяє кращому розумінню цього стану, що поглиблює уявлення школярів про даний об'єкт. Крім того, такий механізм актуалізує відповідну поведінку стосовно об'єкта.

Ілюстрацією використання цього методу може бути така педагогічна ситуація. Під час вивчення риб у зимовий період учням пропонується затиснути пальцями власний ніс і, не відкриваючи рота, протриматися, скільки можливо, потім відпустити один палець і відкрити доступ повітря в одну ніздрю. Свої відчуття в цій ситуації учні проектують на стан риб, які перебувають під льодом, коли їм не вистачає кисню. Звільнення однієї ніздрі для дихання супроводжується значним полегшенням, моделюючи стан риб після того, коли будуть пробиті лунки в товщі льоду.

Метод екологічної емпатії (від грец. співпереживання) має на меті педагогічну актуалізацію співпереживання людини за стан природного об'єкта, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистих станів на природні об'єкти через ототожнення з ними (співпереживання), а також переживання особистих емоцій та почуттів з приводу стану природних об'єктів (співчуття). Таким чином, формується суб'єктивізація природних об'єктів.

Метод екологічної емпатії передбачає використання запитань, що актуалізують прояви емпатії до живих істот, на кшталт «Що він тепер відчуває?», «Який він має настрій?».

Метод екологічної турботи полягає в педагогічній актуалізації екологічної активності особистості, спрямованої на надання допомоги і сприяння благу природних об'єктів. Метод стимулює прояви співучасті, підтримки, опіки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних об'єктів. При цьому турбота про світ природи спонукає школярів до підвищення своєї екологічної компетентності - до оволодіння необхідними знаннями, уміннями і навичками. Адже для того, щоб надати кваліфіковану допомогу будь-якому природному об'єкту, слід знати і вміти, що і як потрібно зробити.

Метод ритуалізації екологічної діяльності полягає в педагогічній організації традицій і ритуалів, пов'язаних з діяльністю, спрямованою на світ природи. Потужний потенціал щодо реалізації цього методу акумульовано у традиціях українського народу (розчищення джерел і криниць, екологічні толоки, приваблювання і охорона птахів, Різдвяні та Новорічні свята з традиційним Дідухом замість ялинки). Цей метод дає можливість мотивувати і структурувати діяльність учнів через організацію екологічних клубів, рухів тощо. Важливою умовою реалізації цього методу є наявність відповідної символіки, ієрархії, статуту.

Метод екологічних експектацій (від англ. очікування) полягає в педагогічній актуалізації емоційно насичених очікувань майбутніх контактів особистості зі світом природи.

Наприклад, перед екскурсією до лісу педагог налаштовує учнів на те, що вони «йдуть у гості до лісу». Адже, коли збираються в гості, відповідно одягаються, не смітять тощо.

Найефективніше реалізація цих методів відбувається в умовах еколого-психологічного тренінгу, спрямованого на корекцію екологічної свідомості його учасників.

Розглянемо загальноприйняті методи виховання:

Метод бесіди:

o обґрунтування вчителем теми як життєво важливої, а не надуманої;

o формулювання запитань, які б спонукали до розмови;

o спрямування розмови у правильному напрямку;

o залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя і на цій основі формування у них ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов'язків;

o підсумки бесіди, формування на їх основі раціонального вирішення проблеми, яка обговорюється, прийняття конкретної програми дій для закріплення прийнятої в результаті бесіди норми.

Фронтальна бесіда з класом може проводитись на будь-яку тему. Але особливі труднощі виникають тоді, коли доводиться переконувати учнів у помилковості їх поглядів і переконань, неправильності їх поведінки. Тому педагогу слід знати різні прийоми, що підвищують ефективність фронтальної бесіди.

Одним з таких прийомів є розгляд допущеного учнем вчинку і оцінка його на основі вже відомого всім випадку.

Особливу трудність для педагога викликає індивідуальна бесіда, її треба проводити так, щоб ніхто не заважав. Бесіду треба проводити за наперед наміченим планом.

В індивідуальній бесіді важливо, щоб учень не тільки усвідомив зміст моральних аспектів, які доводять до його свідомості, а й переживав їх. З цією метою доцільно використовувати переконливі приклади. Одночасно вихованець повинен відчути, що педагог хоче йому допомогти, усвідомити, що всі зусилля вчителів у його інтересах, що вони знають, як допомогти стати кращим.

Метод прикладу: врахування специфіки наслідування прикладу різними віковими групами; етапність наслідування; джерела для наслідування; використання негативного прикладу у вихованні.

Виховні функції прикладу різні: він може служити педагогу для конкретизації того чи іншого теоретичного положення; на прикладі можна довести істинність певної моральної норми; приклад є переконливим аргументом. Особливість виховного впливу прикладу полягає в тому, що він діє своєю наочністю і конкретністю.

Метод інтерв'ю передбачає постановку уточнюючих запитань, які мають місце під час звичайної бесіди. Слід враховувати, що є такі типи респондентів: несміливий, боязкий, базіка, жартівник, сперечальник, самовпевнений.

Метод анкетування. Використовується для одержання інформації про типовість тих чи інших явищ навчально-виховного процесу. Анкети можуть бути: відкриті, закриті, напіввідкриті, полярні.

Метод педагогічного спостереження - спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження є пряме і опосередковане, відкрите і закрите, самоспостереження. При організації спостереження важливо мати його план, визначити його термін, фіксувати результати.

Метод гри. Екологічні ігри та завдання дають дитині змогу відчути себе частиною природи, реагувати на проблеми, викликають бажання допомогти природі, захистити її від небезпеки. Сюжетні ігри з екологічним змістом допомагають дітям ознайомитися з діяльністю людей, які досліджують стан природи та охороняють її.

Таким чином, для виховання справжньої людини, яка, крім всіх інших якостей, мала б сформований екологічний світогляд, необхідно шукати творчі шляхи, залучаючи мистецтво, туризм, відроджуючи традиції, створюючи дискусійні клуби тощо.

1.4 Педагогічний досвід формування екологічної культури молодших школярів

Одним із завдань нашого дослідження було вивчення масового педагогічного досвіду формування екологічної культури молодших школярів. Під поняттям «педагогічний досвід» розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи.

Опираючись на науковий фонд з проблеми екологічного виховання та на сутність поняття «педагогічний досвід», спробуємо охарактеризувати у загальних рисах масовий педагогічний досвід формування екологічної культури молодших школярів.

Нашу увагу привернув досвід роботи Тарасенко, яка розробила серію «уроків милування».

Вчителька формування екологічної культури молодших школярів здійснює під час екскурсій, прогулянок, подорожей. Учні на її уроках ознайомлюються з правилами поводження в лісі, біля річки, тощо, а також вчать правила збирання рослин (лікарських до букету), ягід, грибів, плодів, насіння дерев. Прогулянки для молодших школярів вона організовує екологічними стежками до пам'ятників природи, пов'язує з історією рідного краю, із звичаями пращурів.

Для молодших школярів пропонуються доступні види практично-природоохоронної діяльності: догляд за кімнатними рослинами, шкільними квітниками, участь в озелененні школи, вулиці, де живе учень; прибирання та догляд за певною територією школи, знищення шкідників на плодових деревах, збирання насіння квітів, насіння плодів дерев і кущів, підгодівля птахів узимку, розвішування годівниць, допомога дорослим у підгодівлі лісових тварин, догляд за домашніми і шкільними акваріумами, тераріумами, кімнатними птахами, свійськими тваринами, збирання попелу для добрива, допомога розпліднику у догляді за молодими ялинками чи плодовими деревами.

Простір для екологічного виховання забезпечують й інші види діяльності: проведення фенологічних спостережень, читання тематичних віршів, казок, творів, проведення конкурсів тощо. Ігрові форми: вікторини-головоломки, аукціони, ігри: «Відгадай за голосом», «Лікарські рослини», «Упізнай за пером» тощо.

Для повноцінного розвитку дитини потрібні живе спілкування з природою і творчість як дитини, так і самого вчителя. Тому більшість уроків з дітьми слід проводити на свіжому повітрі, так вважає вчителька початкових класів Хащуватської ЗОШ І-ІІІ ступенів Кіровоградської області Ольга Іванова. Вона розробила серію уроків навчання грамоти для шестиліток першого класу «Вчимося читати в русі» з використанням рухливих ігор.

Ось деякі з них: гра «Співаю - не співаю», допомагає вивчити голосні та приголосні звуки; «Додай літеру» (допомагає навчитись зливати літери у склади), «Швидше до мене» (сприяє кращому запам'ятовуванню вивчених літер на початковому етапі), «Чарівник» (на утворення складів, слів), «Кубики» (швидке причитування складів), «Твердий й м'який» (розпізнавання твердих і м'яких приголосних). До цієї мети пристосувала й відомі дітям ігри: «Морська фігура», «Хустинка», «Квач», «Фарби», та ін.

Уроки навчання грамоти (читання) з використанням вищезгаданих ігор мають свої переваги:

- по-перше, такі уроки проводяться безпосередньо на природі, на свіжому повітрі, тому є можливість милуватися природою, помічати зміни в природі, відчувати органічну єдність з навколишнім, залучати до словесного оцінювання об'єкти природи;

- по-друге, діти не втомлюються і не сприймають процес читання як щось важке, нецікаве, примусове.

Цікавими для дітей є і уроки математики на природі з використанням задач екологічного змісту (2-4 класи), а шестилітки можуть виконувати приклади, записуючи їх паличкою на піску, або ж пограти в математичні ігри з екологічним змістом. Наприклад: «Збери горішки» (активізує мислення дітей, допомагає підготувати до розв'язування рівнянь), «Вазони» (формує обчислювальні навички, розвиває мислення, швидкість реагування, увагу), «Склади стежину» (ґрунтується на розв'язуванні колових прикладів), «Віднови пейзаж» (розв'язавши приклади, записані на геометричних фігурах, учні складають з даних фігур цілісний пейзаж), «Кицьчин дім» (змагання командами) та ін.

На думку А. Лука, «дитячі ігри з їх вільним польотом фантазії, вірою в реальність цієї фантазії і в той же час з признанням якихось правил та обмежень, мають безумовну схожість з творчим процесом і служать доброю школою творчого «мислення» [10].

Створена грою творча пошукова атмосфера задовольняє вікові потреби молодшого школяра в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури.

Неабиякого значення слід надавати урокам милування природою. Вони відбуваються здебільшого на лоні природи і поєднують у собі музику та образотворче мистецтво, трудове навчання та ознайомлення з навколишнім, читання та валеологію. Такі уроки сприяють розвитку у дітей образного мислення, уяви, уваги, почуттів, мовлення і, звичайно, творчих здібностей. В системі цих уроків здійснюється екологічне виховання.

Під час екскурсій:

- проводимо спостереження і занотовуємо їх;

- малюємо пейзажі, передаючи почуття в кольорах;

- складаємо букети з природних матеріалів (сухих гілок, шишок тощо);

- декламуємо вірші, розповідаємо казки;

- проводимо словникову роботу (підбір гарних слів, римування, пояснення незрозумілих слів);

- виготовляємо картини з природного матеріалу.

Продовжуємо заняття в класі:

- вивчаємо твори відомих поетів та письменників;

- слухаємо музику та «малюємо» словесні малюнки;

- читаємо вірші під музичний супровід;

- підбираємо музику за настроєм;

- розучуємо і виконуємо пісні про природу та пори року.

Після таких уроків діти завжди радісні та збуджені, бо отримали насолоду і задоволення від своєї праці, зуміли побачити красу природи, відкрили свої серця назустріч добру і любові. Не лише на уроках, а й в позаурочний час Ольга Іванова намагається здійснювати екологічне виховання, влаштовуючи для дітей та батьків різні заходи.

Вчителька разом з дітьми вчиться не лише бачити красу природи, любити та співчувати їй, а й намагається допомогти: садить разом з дітьми дерева й квіти, доглядає за тваринами, підгодовує птахів узимку.

Неля Горпинич, вчителька ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 м. Гуляйполя Запорізької області. Вона вважає, що спілкування з природою найкраще відбувається на уроках художньої праці.

Основна мета її уроків художньої праці - донести до свідомості дітей уміння бачити навколо красу, відкривати для себе нове у навколишньому світі, радіти відкриттям. Головне - навчити дітей помічати і захоплюватися її неповторністю Тоді стане зрозумілою логіка взаємозв'язку природи і людини-творця, яка навчається в природи не тільки краси, а й мудрості, пізнає її таємниці

Перший урок художньої праці з першокласниками Неля Горпинич проводить серед природи Дійсно, краса навколо - куди не глянь! А чи вміємо ми бачити красу росинки, в якій відбивається небо, дерева, павутинки, ніжність трави, квітів? Чи завжди в малому ми бачимо велике?

Саме природа надихає людину. Але щоб відобразити її красу, людина повинна спочатку зрозуміти її, вивчити і відчути.

На початку уроку вчителька запитує дітей: «Хто ж є вчителем людини? Хто навчив її створювати легкі тканини, плести мереживо?» Діти розглядають павутинки, краплинки роси, рослини, комах і роблять висновок: «Звичайно ж, природа!» Людина, навчаючись у природи, спочатку вивчає її, замальовує форми, які найбільш сподобались, намагається точно передати колір, конструкцію, а потім використовує у своїх роботах, трішки змінюючи їх. Наприклад, побачила людина квітку дзвіночка, роздивилась її, помилувалась, потім перемалювала її форму, намагаючись точно передати колір - і раптом вирішила зробити світильник подібної форми. Також кетяги ягід калини, горобини, винограду підказали людині ідею створення прикрас.

Неля Горпинич пропонує школярам самостійно знайти у навколишньому середовищі аналоги природних форм. Діти помічають, що павутина підказала людині, як створити мереживо. До речі, оренбурзькі хустки так і називаються - «павутинки». А якщо подивитися через краплинку роси, то можна помітити, що вона збільшує зображення в кілька разів. Так на основі цього виникли оптичні прилади. І таких таємниць у природи безліч. Треба тільки навчитись їх бачити.

Олексій Хименець, вчитель ЗОШ №4 м. Ужгорода, вважає, що екологічні проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з другого - вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або її регіоні і, що найголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічна ситуація і економічне становище взаємопов'язані нерозривні і визначають майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому.

Багаторічний досвід нашої педагогічної роботи Олексія Хименця дає змогу стверджувати, що взаємозв'язок освіти, культури, економічного становища і екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль в вашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення. В першу чергу це зумовлено тим, що природні ресурси, їх відтворюваність мають скінченні величини, а тиск від діяльності людини на природу зростає з року в рік. В останні десятиріччя вплив людини на природу набагато збільшився і, що головне, став практично не контрольованим і майже не прогнозованим. Суспільству сьогодні потрібні виховані, грамотні та культурні в екологічному відношенні люди. Саме тому так важливо розпочати екологічне виховання з раннього дитячого віку.

Свідоме й бережливе ставлення до природи потрібно формувати з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формування екологічної культури та накопичення систематичних знань у цій галузі.

Загальноосвітня школа покликана виховувати у школярів любов до рідного краю, навчати основ охорони навколишнього середовища, науково обґрунтованого використання природних багатств.

Вчитель природоохоронну освіту учнів здійснюється в різних напрямках: на уроках, заняттях гуртків, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно-корисної праці, науково-дослідницької роботи і т. д.

Олексій Хименець вважає, що для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей. Особливе місце в екологічному вихованні має зайняти курс «Ознайомлення з навколишнім світом», під час вивчення якого діти ознайомлюються з навколишнім оточенням.

Олексій Хименець підводить дітей до думки, що людина - невід'ємна складова частина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище. Причому, цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. На уроках природознавства вчитель наводить приклади і показує, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі - навіть повністю зникли з поверхні Землі.

Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то педагог знаходить способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони. Під час сезонних екскурсій у природу вчитель акцентує увагу дітей на характерних ознаках кожної пори року, формує почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички грамотної поведінки в природі, оцінки позитивних і негативних дій людини стосовно навколишнього середовища.


Подобные документы

  • Стан проблеми формування екологічної культури молодших школярів під час вивчення курсу "Я і Україна" у педагогічній теорії та практиці. Зміст, форми та методи формування екологічної культури учнів початкової школи, методи та шляхи їх вдосконалення.

    дипломная работа [153,9 K], добавлен 23.10.2009

  • Теоретичні засади формування екологічної культури молодших школярів. Психолого-педагогічні основи екологічного виховання. Екологічна освіта молодших школярів на міжпредметній основі. Використання дитячої літератури для формування екологічної культури.

    дипломная работа [97,8 K], добавлен 17.06.2010

  • Психолого-педагогічна проблема формування екологічної культури. Сутність та структура екологічного виховання у початковій школі, практика забезпечення в сучасних умовах, вплив експериментальної методики на результативність процесу та шляхи вдосконалення.

    дипломная работа [117,2 K], добавлен 07.08.2009

  • Ознайомлення із змістом та цілями екологічної освіти та виховання. Особливості та переваги гурткової роботи у формуванні екологічної культури молодших школярів. Представлення авторської програми екологічного виховання дітей у рамках кружка "Юний еколог".

    курсовая работа [63,1 K], добавлен 26.02.2012

  • Завдання культури поведінки учнів початкових класів. Методи формування культури поведінки молодших школярів. Потенціал навчальних дисциплін у вихованні культури поведінки молодших школярів. Використання народної педагогіки у вихованні культури поведінки.

    дипломная работа [163,8 K], добавлен 11.08.2014

  • Поняття та формування інформаційної культури молодших школярів. Педагогічна сутність елементів комп’ютерної грамотності учасників навчально-виховного процесу. Мовна культура молодших школярів на уроках інформатики. Ігри "Віднови слово" та "Анаграма".

    курсовая работа [59,1 K], добавлен 20.04.2013

  • Стан проблеми формування екологічної свідомості. Роль і місце екології в навчанні. Методика формування екологічної свідомості в викладанні природничих дисциплін. Зв'язок екологічної освіти і природничих дисциплін. Умови формування екологічних знань.

    курсовая работа [59,8 K], добавлен 10.08.2010

  • Психолого-педагогічні основи правового виховання молодших школярів, його сутність і завдання. Шляхи, умови та засоби формування правової поведінки учнів молодшого шкільного віку. Розробка експериментальної методики правового виховання молодших школярів.

    дипломная работа [90,4 K], добавлен 07.08.2009

  • Особливості формування культури поведінки школярів в умовах дозвіллєвої діяльності. Зміст, форми і методи формування культури поведінки у школярів. Труднощі, які гальмують формування культури поведінки, оптимізація процесу формування культури поведінки.

    дипломная работа [95,2 K], добавлен 23.09.2012

  • Естетичне виховання школярів як психолого-педагогічна проблема. Роль естетичного виховання в розвитку особистості. Виховання культури поведінки молодших школярів на уроках в початкових класах. Методика формування культури поведінки школярів у школі.

    курсовая работа [49,8 K], добавлен 20.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.