Главная
База знаний "Allbest"
Педагогика
Інформаційні технології в освіті та формування інформаційного суспільства
Інформаційні технології в освіті та формування інформаційного суспільства
Проведення інформатизації суспільства, особливості його становлення. Освіта в інформаційному суспільстві. Інформаційні технології як основа процесу інформатизації освіти. Напрями застосування та особливості впровадження інформаційних технологій навчання.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.04.2015 |
| Размер файла | 71,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Кафедра педагогіки
Реферат на тему:
"Інформаційні технології в освіті та формування інформаційного суспільства”
Підготував
аспірант кафедри інформатики
Мамон Олександр Васильович
Харків-2010
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Інформатизація суспільства та освіти
- 1.1 Напрямки проведення інформатизації суспільства. Становлення інформаційного суспільства
- 1.2 Освіта в інформаційному суспільстві
- Розділ 2. Інформаційні технологи - основа процесу інформатизації освіти
- 2.1 Інформаційні технології навчання: сутність, педагогічні завдання та принципи
- 2.2 Напрями застосування та особливості впровадження інформаційних технологій навчання
- 2.3 Основні типи педагогічних програмних засобів
- Висновки
- Література
Вступ
Актуальність теми дослідження
Кінець XX - початок XXI століття характеризуються зростаючим впливом масових комунікацій в житті сучасного суспільства. А нинішнє століття все частіше називають "віком глобального інформаційного суспільства". Це поняття відбиває об'єктивну тенденцію нового етапу еволюційного розвитку цивілізації, пов'язаного з появою телекомунікаційних та інформаційних технологій.
"Епоха інформації та знань, ера інформації" - так сьогодні характеризують нове століття і новий цивілізаційний цикл, в який вступило людство. Це ера інформаційного суспільства, найважливішим фактором якого є ефективне використання інформації та наукових знань.
В контексті інноваційних змін, що відбуваються у суспільстві, викликаних повсюдним упровадженням комп'ютерних технологій, однією з найактуальніших задач є усвідомлення того, що необхідні істотні зміни в традиційних освітніх системах і технологіях, і відповідно - розробка нових шляхів їхнього розвитку. Тенденції розвитку сучасного суспільства, його яскраво виражена інформатизація пояснюють необхідність усе більш широкого використання інформаційних технологій у сфері освіти.
У сучасному суспільстві засвоєння людиною культури відбувається, головним чином, у процесі навчання. У зв'язку з цим проблеми освіти виявляються ключовими серед проблем, що постають перед людиною в нових умовах.
Інформатизація суспільства не тільки ставить нові цілі перед системою освіти, що орієнтуються на задоволення потреби людини до активної плідної діяльності в новому соціоприродному оточенні, вона надає і засобом підвищення ефективності освіти. В інформаційну еру знання набувають нового змісту, зростає їхня якість та обсяг, що презентує нові вимоги до всієї системи освіти.
Ступінь наукової розробки теми
Тематика інформаційного суспільства, розвитку світового ринку телекомунікацій, Інтернету, а також застосування інформаційних технологій в галузі освіти не сходить зі сторінок провідних ділових вітчизняних та зарубіжних видань.
Наукова західна література про особливості, досягнення і втрати епохи інформації, розвиток інформаційного суспільства та методологію впровадження інформаційних технологій у різні галузі суспільної діяльності, зокрема освіту, надзвичайно обширна.
Аналіз тенденцій розвитку, переваг інформаційного суспільства, а також досвід по залученню інформаційних технологій в освіту, зокрема при використанні дистанційного навчання, міститься у працях Пітера Найта [1], Рассела Ньюмана та Едварда Мюрроу [2].
У вітчизняній літературі, яка налічує десятки публікацій, достатньо докладно викладена концепція інформаційних технологій навчання. Цьому присвячені праці Беженар Г. та Волинко О. [3], Бикова В.Ю. [5, 20], Гуржій A. M. [8, 9, 10], Жалдак М.І. [14], Кременя В. [23, 24], Рак В. [31], Сік орського П.І. [35], Тихонової О., Хаустова В. та ін.
Ракітов А.І. [32] досліджує передумови комп'ютерної революції та розвитку інформаційного суспільства. Аналізу соціально-економічних проблем інформаційного суспільства присвячені праці Мельника Л.Г. [36].
Дослідження розвитку Інтернет-технологій навчання проводять Биков В.Ю. [5] та Хуторський А. В [42]. Питанню дистанційної освіти присвячені праці Данильченко В.М. [11], Овчарук О.В. [27], Романенко Т. [33].
У багаточисельних книгах, статтях і дисертаціях, присвячених досвіду впровадження комп'ютерних технологій у навчальну діяльність, досліджуються різноманітні аспекти методології даного процесу, позитивно оцінений вплив означених ідей на розвиток системи освіти. Також достатньо широка полеміка навколо окремих дидактичних аспектів інформаційних технологій навчання.
Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процес інформатизації освіти у контексті становлення інформаційного суспільства.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є сутність, особливості впровадження інформаційних технологій у систему освіти, методологія використання інформаційних технологій навчання.
Мета дослідження. За мету роботи поставлено віднайти ті нитки, які пов'язують у фундаментальну єдність загальне бачення картини використання інформаційних систем та технологій в освіті.
Завдання дослідження:
проаналізувати передумови, значення та напрямки процесу інформатизації суспільства й освіти;
обґрунтувати особливості інформаційного суспільства та окреслити тенденції його розвитку в контексті їх впливу на принципи сучасної освіти;
внаслідок необхідності розширення методологічної бази теорії навчання привернути увагу до значних для педагогіки положень та ідей, що стосуються впровадження нових інформаційних технологій в освіту;
розглянути глобальні напрямки та моделі дистанційної освіти у контексті розвитку інформаційних технологій навчання.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та літератури. Запропонована структура роботи у логічному порядку висвітлює питання, що пов'язані з процесами інформатизації суспільства та освіти.
інформаційна технологія освіта навчання
Розділ 1. Інформатизація суспільства та освіти
1.1 Напрямки проведення інформатизації суспільства. Становлення інформаційного суспільства
Протягом останнього десятиріччя у світі йде формування інформаційного суспільства, а тому все більше розвиваються обчислювальні й інформаційні мережі - унікальний симбіоз комп'ютерів і комунікацій.
З розвитком новітніх технологій все помітнішим став їх вплив на людину, суспільство в цілому. Виникають нові типи відносин між людьми, нові концепції щодо організації соціуму, зокрема - інформаційне суспільство, що є соціологічною концепцією, яка визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації [32, с.45]. При розгляді розвитку суспільства як "зміни ступенів", прибічники теорії інформаційного суспільства пов'язують його становлення з домінуванням "четвертого", інформаційного сектору економіки, який іде після сільського господарства, промисловості та економіки послуг. Завдяки можливості спілкування, інформаційні технології приводять до того, що в інформаційному суспільстві класи змінюються соціально недиференційованими "інформаційними спільнотами".
Проблема становлення інформаційного суспільства стала об'єктом дослідження і обговорення широкого загалу дослідників, економістів, політиків. Особливо це стосується висвітлення діяльності міжнародних і національних організацій з розробки і реалізації стратегій інформаційного розвитку. До найбільш цікавих джерел можна віднести Європейську Комісію Ради Європи, Організацію економічної співпраці розвитку, Всесвітній Союз Зв'язку, адміністративні органи, відповідальні за побудову "інформаційної супермагістралі" в США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Франції, Австралії, Японії та інших країнах [36, с.60]. Актуальність входження України в інформаційне суспільство поступово усвідомлюється вітчизняним науковим і політичним співтовариством, про що свідчить велика кількість законодавчих актів у сфері інформації.
Глобальна мережа зв'язку перетворюється цифровими технологіями, волоконною оптикою, новими супутниковими системами з високою здатністю; ці зміни дають можливість людям в усіх куточках світу поєднуватися, поширювати, передавати інформацію, обумовлюють становлення інформаційного суспільства [1, с.1].
У 1988 році Національна адміністрація США з телекомунікацій і інформації опублікувала свою доповідь "NTIA Telecom 2000 report", в якій підкреслювалося, що телекомунікаційна та інформаційна інфраструктури життєво важливі для підтримки дієздатності американської і світової економіки. У 1993 році колишній віце-Президент США Альберт Гор використав поняття "інформаційна супермагістраль" [18].
У наступному 1994 році на конференції Міжнародного Союзу Зв'язку Ал Гор уже говорив про Глобальну Інформаційну Інфраструктуру. Державні органи провідних країн посіли надзвичайно активну позицію у справі формування інформаційного суспільства.
У рамках конференції Міжнародного союзу зв'язку А. Гором була висунута ідея необхідності створення мережі мереж - Глобальної Інформаційної Інфраструктури [2, с.4]. Було поставлено далекоглядний проект допомоги правлінням країн у формуванні інформаційної мережі.
Альберт Гор, обґрунтовуючи необхідність створення Глобальної Інформаційної Інфраструктури, зазначив, що вона". допоможе навчати наших дітей і дозволить нам обмінюватися ідеями в межах суспільства, а також між країнами. Вона буде засобом, за допомогою якого родини і друзі подолають часові бар'єри і бар'єри дистанції. Вона зробить можливим існування глобального інформаційного ринку, на якому споживачі зможуть купувати або продавати продукцію" [2, с.2].
Інформаційне суспільство в американській національній інформаційній інфраструктурі визначається як суспільство, в якому: кращі школи, вчителі та курси стають доступними всім студентам незалежно від географічних умов, відстані, ресурсів і працездатності; величезний потенціал мистецтва, літератури і науки стає доступним не тільки у великих організаціях, бібліотеках, музеях; послуги охорони здоров'я і соціальні послуги стають доступними в Інтерактивному режимі кожному своєчасно і в необхідному місці; у кожного є шанс жити в різних місцях без втрати можливості повноцінно працювати в офісі через електронні магістралі; невеликі фірми можуть отримувати замовлення з усього світу електронним шляхом; кожний може дивитися останні фільми, звертатися в банк, магазин зі свого будинку; кожний може отримувати державну інформацію прямо або через місцеві бібліотеки, легко вступати в контакти з державними службовцями; державні, ділові структури можуть обмінюватися інформацією електронним шляхом, знижуючи обсяг паперової роботи і поліпшуючи якість послуг [39, с.76].
Виділяють наступні характерні риси сучасного стану інформаційного суспільства є [29, с. 20]:
вибуховий процес залучення до формалізації знань мільйонів працюючих у найрізноманітніших сферах, з різним освітнім рівнем та індивідуальними інтересами;
різке прискорення технологічного циклу "інформація - знання - виробництво - навчання - знання - інформація" провідних галузей суспільного виробництва;
будь-яка особа, колектив, підприємство чи організація у будь-якій точці країни й у будь-який час можуть отримувати на основі дистанційного автоматизованого доступу будь-яку інформацію і знання. Для цього в суспільстві виробляється, функціонує і стає доступною для будь-якої людини сучасна інформаційна технологія;
є розвинуті інфраструктури, які забезпечують створення національних інформаційних ресурсів у обсязі, необхідному для підтримання постійно прискорюваного науково-технічного і соціально-історичного прогресу.
Дедалі актуальнішим стає питання необхідності розвитку й удосконалення мережевих технологій, оскільки світовою системою комп'ютерних комунікацій щодня користуються понад 30 мільйонів людей [14, с.7]. Інформація стає вирішальним чинником у праві, політиці, економіці, торгівлі, виробництві, саме вона є продуктом наукової та дослідницької діяльності. Перехід до ринкових відносин в економіці й науково-технічний прогрес надзвичайно прискорили темпи впровадження в усі сфери соціально-економічного життя суспільства останніх досягнень в області інформатизації.
Термін "інформатизація" уперше з'явився при створенні локальних багатотермінальних інформаційно-обчислювальних систем і мереж масового обслуговування. Під інформатизацією суспільства розуміється повсюдне впровадження комплексу заходів, які спрямовуються на забезпечення повного і своєчасного використання достовірної інформації, узагальнених знань у всіх соціально значимих видах людської діяльності [36, с.49]. Ці заходи забезпечать не тільки зростання економічних показників розвитку народного господарства, але і отримання якісних наукових досягнень у фундаментальних та прикладних науках, які спрямовані на розвиток виробництва, створення нових робочих місць, підвищення життєвого рівня населення, захист навколишнього середовища.
Інформатизація - об'єктивний і закономірний етап, через який в тій чи іншій формі повинно пройти кожне суспільство, яке вступило на шлях інтенсивного розвитку. Сучасна інформатизація - це глобальний процес, який пов'язаний з кардинальними змінами структури і характеру світового і соціального розвитку, з переходом до нових поколінь наукомістких технологій, технічних систем, матеріалів, а також нових видів інформаційного обміну, які дозволяють вирішальним чином змінювати характер праці і умови життя людини [6].
Інформатизація в усіх сферах діяльності людини дозволяє активно і широко застосовувати все багатство інтелектуального наслідування і уроків розвитку нашого суспільства. З цією метою все ширше розгортається використання інформаційних технологій в усіх сферах людської діяльності, як от проведення референдумів, опитування суспільної думки за різними аспектами життя суспільства, впровадження інформаційно-довідкових систем в різноманітних галузях (наприклад, транспорту, зв'язку, торгівельних). Інформаційні технології стали широко застосовуватись в сфері відпочинку і розваг. Використання електронних систем в бібліотеках, музеях, відеофільмотеках і створення для будь-яких груп населення інтелектуальних відеоігор відкриває якісно нові форми творчого розвитку людини, збереження багатств вітчизняної та світової культури. Інформаційні технології в галузі медицини дозволяють підвищити якість медичного обслуговування. В галузі освіти вони створюють умови для безперервної освіти, розвитку індивідуальних форм і інтенсифікації технологічних процесів навчання [38, с.72]. Циклічний розвиток поколінь техніки стає причиною необхідності оперативно підвищувати кваліфікацію і змінювати сферу професійної діяльності. Доступність міжнародної системи баз даних і знань для кожного члена суспільства дозволить безперервно виявляти і розвивати творчі здібності індивідуума. У сфері матеріального виробництва створюються і впроваджуються інтегровані системи автоматизованого проектування, виробництва і контролю, які охоплюють весь життєвий цикл виробу "науковий пошук - проектування - виробництво - експлуатація - модернізація - зняття виробу з виробництва".
На європейському континенті проблемам інформатизації та інформаційним системам приділяється значна увага. Працює Програма технологічного розвитку Євросоюзу, складовою частиною якої є Європейська стратегічна програма інформатизації [6]. Головна мета цієї Програми - скорочення розриву у технологічному відставанні від США і Японії та зменшення залежності в інформаційних технологіях від цих країн. Пріоритетні напрями її такі: освоєння та реалізація багатьох основних транс'європейських інформаційних послуг; підвищення технологічної і промислової ефективності сфери інформатизації та інформаційних систем; впровадження інформаційних технологій у соціальну сферу; розширення сфери використання інформаційних технологій; інтенсифікація розробки нових інформаційних технологій.
Автори Європейської стратегічної програми розглядають напрями інформатизації і обирають з них два найважливіші.
Перший з них включає два основні проекти: "Інтернет для шкіл" та "Навчання в інформаційному суспільстві" [20, с.39]. Країни Євросоюзу в межах виконання цих проектів широко впроваджують нові підходи та прийоми, що зорієнтовані на специфіку і можливості інформаційних технологій. У багатьох країнах Європи питанням реалізації цих проектів приділяється увага на урядовому рівні. Так, наприклад, уряд Франції реалізує програму, розраховану на три роки. Вона передбачає забезпечення доступу до освітянських мультимедійних засобів і адресу електронної пошти усім студентам, школярам та вчителям. Супутниковий зв'язок забезпечить приєднання до мережі всіх шкіл, що розміщені у віддалених та важкодоступних районах. Телекомунікаційним операторам Франції запропоновано надати школам пільгові тарифи.
Інший важливий напрям впровадження інформаційних систем - це електронна комерція. Передбачається десятиразове зростання використання електронної комерції у приватному секторі.
Можна стверджувати, що інформаційні системи дедалі більше проникають в усі сфери діяльності суспільства. Але слід підкреслити, що процеси створення та впровадження інформаційних систем в Україні здійснювалися майже стихійно. Важливі кроки у напрямі ефективної координації цих робіт було здійснено Національним агентством з інформатизації при Президентові України [8, с.5]. Ці зусилля за підтримки державних, наукових, освітніх установ та установ недержавної форми власності завершилися перемогою. Верховною Радою України було прийнято три Закони України: "Про Концепцію Національної програми інформатизації", "Про Національну програму інформатизації" [16], "Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки". Також у Державному бюджеті України на 1998 р. було виділено кошти на фінансування заходів з виконання завдань Національної програми інформатизації.
1.2 Освіта в інформаційному суспільстві
Тенденції розвитку сучасного суспільства, його яскраво виражена інформатизація пояснюють необхідність усе більш широкого використання інформаційних технологій у сфері освіти. В даний час культурній людині незалежно від її професії та особливостей діяльності необхідно володіти уміннями роботи з електронними засобами обробки і передачі інформації.
Постіндустріальний стан людської цивілізації правомірно пов'язують з розвитком інформаційного суспільства - суспільства, рівень якого у вирішальній ступені визначається кількістю і якістю накопиченої інформації, її свободою і доступністю. Виникнення інформаційного суспільства нерозривно пов'язано з усвідомленням фундаментальної ролі інформації у суспільному розвитку, розглядом у широкому соціокультурному контексті таких феноменів, як інформаційні ресурси, нові інформаційні технології, інформатизація [9, с.3]. В останні роки пильна увага дослідників стала приділятися освітнім аспектам формування інформаційного суспільства. Вони пов'язані, насамперед, з аналізом проблем інформаційного суспільства як суспільства, "що навчається", оскільки для всіх членів такого суспільства зростає потреба постійного підвищення кваліфікації, відновлення знань, освоєння нових видів діяльності.
Становлення інформаційного суспільства зажадало забезпечити адекватність освіти динамічним змінам, що відбуваються в природі і суспільстві, усьому навколишньому середовищі людини, зростаючому обсязі інформації, стрімкому розвитку нових інформаційних технологій. У зв'язку з цим на зміну парадигми "підтримуючої" чи "просвітительської" освіти [17, с.53], прийшла інноваційна парадигма освіти, найважливішою складовою якої стала ідея "освіти протягом усього" життя чи безупинної освіти.
Україна не може залишатися в стороні від глобальних світових тенденцій освітнього простору. Першою з них є те, що світ дедалі більше використовує науково-інформаційні технології, які, у свою чергу, спричинюють два важливі наслідки [19, с.146]. По-перше, нині розвиток людини, особистості, як ніколи раніше, стає показником, виміром прогресу будь-якої країни. По-друге, цей розвиток індивідуальності стає головним важелем подальшого поступу країни.
Друга тенденція - глобалізація. Це означає, що конкуренція, суперництво націй, країн, держав набуває глобального, загальнопланетарного характеру і охоплює буквально всі сфери життя. [23, с.24; 24, с.22]
Відповідно суттєвий вплив глобалізація справляє і на національні системи освіти. Інтеграційні процеси у світі дали новий поштовх до розробки стратегії національного розвитку за теорією людського потенціалу, яка віддає беззаперечний пріоритет освіті всього населення з метою його підготовки до виробничої та суспільної діяльності в умовах жорсткої міжнародної конкуренції. Дуже гостро постає проблема поєднання національного характеру освіти з інтернаціоналізацією, глобалізацією навчально-наукових зв'язків [12, с.76].
Йдеться про те, щоб формувати не лише носія знань, а й творчу особистість, здатну використовувати отримані знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя, тобто для інноваційного розвитку суспільства. І ось ця обставина, врешті-решт, визначатиметься характером, спрямованістю освітянської діяльності у будь-якій країні.
Зрозуміло, що вирішальним для реформування суспільства є реформування вищої школи, формування нової незакомплексованої генерації фахівців, нової української еліти [22, с.386]. Саме цей напрямок допоможе країні піти по шляху дійсно демократичної держави, сприятиме становленню гідної сучасного українця системи освіти та виховання.
Сучасні інформаційні технології є основою процесу інформатизації освіти, реалізація якого припускає [29, с. 20]:
поліпшення якості навчання за допомогою більш повного використання доступної інформації;
підвищення ефективності навчального процесу на основі його індивідуалізації та інтенсифікації;
розробку перспективних засобів, методів і технологій навчання з орієнтацією на розвиваючу, випереджальну і персоніфіковану освіту;
досягнення необхідного рівня професіоналізму в оволодінні засобами інформатики та обчислювальної техніки;
інтеграцію різних видів діяльності (навчальної, учбово-дослідницької, методичної, наукової, організаційної) у рамках єдиної методології, заснованої на застосуванні інформаційних технологій;
підготовку учасників освітнього процесу до життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства;
підвищення професійної компетентності і конкурентноздатності майбутніх фахівців різних галузей;
подолання кризових явищ у системі освіти.
Відповідно до чинних законодавчих та нормативних документів про правила і вимоги щодо отримання освіти, організації навчально-виховного процесу у закладах освіти, зокрема Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про позашкільну освіту", інформатизацію навчання визначено як глобальний і пріоритетний напрям удосконалення змістовних та операційно-діяльнісних компонентів освіти для реалізації усіх її стратегічних та поточних завдань [10, с.9].
В Україні за досить короткий період відбулися кардинальні перетворення: змінилися правові, організаційні, економічні відносини у суспільстві. Ці зміни продемонстрували, що розвиток країни відбувався не лінійним, передбачуваним чином, а за своїми "правилами" самоорганізованих систем: нелінійності, нерівноваги, спонтанності, хаотичності, випадковості і непередбачуваності. На зміну традиційній системі освіти приходить система, яка має установку на формування і становлення розвинутої, творчої особистості, здатної легко адаптуватись до умов довкілля, які постійно змінюються, орієнтуватись у потоці інформації, безперервно саморозвиватись.
Ретроспективний аналіз процесу впровадження і використання засобів обчислювальної техніки і комп'ютерних технологій в навчальному процесі дозволяє виділити три етапи інформатизації освіти (умовно названі електронізацією, комп'ютеризацією та інформатизацією освітнього процесу), [19, с.144; 25; 30, с.125].
Перший етап інформатизації освіти (електронізація) характеризувався широким впровадженням електронних засобів і обчислювальної техніки в процес підготовки студентів спочатку технічних спеціальностей, а потім гуманітарних спеціальностей і припускав навчання основам алгоритмізації і програмування, елементам алгебри логіки, математичного моделювання на ЕОМ.
Подібний підхід передбачав формування в студентів алгоритмічного стилю мислення, оволодіння деякими мовами програмування, освоєння умінь роботи на ЕОМ за допомогою обчислювально-логічних алгоритмів [25, с.219]. Відносно мала продуктивність комп'ютерів того часу, відсутність зручних у роботі, інтуїтивно зрозумілих для звичайного користувача (не програміста) та маючих дружній інтерфейс програмних засобів не сприяли широкому використанню обчислювальної техніки в сфері гуманітарної освіти.
Другий етап інформатизації освіти - комп'ютеризація - пов'язаний з появою більш могутніх комп'ютерів, програмного забезпечення, що має дружній інтерфейс, і характеризується в першу чергу використанням діалогової взаємодії людини з комп'ютером. Студенти як суб'єкти освітнього процесу вперше одержали можливість, працюючи на комп'ютері, взаємодіяти з моделями - "заступниками" реальних об'єктів і, що саме головне, керувати об'єктами вивчення. Комп'ютерні освітні технології дозволили на основі моделювання досліджувати різні (хімічні, фізичні, соціальні, педагогічні і т.п.) процеси і явища. Комп'ютерна техніка стала виступати як могутній засіб навчання в складі автоматизованих систем різного ступеня інтелектуальності. У сфері утворення все більше стали використовуватися автоматизовані системи навчання, контролю знань і керування навчальним процесом [25, с.220].
Діалоговий спосіб спілкування людини з ЕОМ відкрив зовсім нові можливості як у різноманітних сферах людської діяльності, так і в сфері освіти.
На цьому етапі інформатизації освіти почали реалізовуватися такі задачі інформатизації, як поліпшення якості навчання і підвищення ефективності навчального процесу, розробка програмно-методичного забезпечення навчального процесу. Поява персональних комп'ютерів, дещо недорогих і досить надійних у роботі, сприяла підвищенню темпів комп'ютеризації діяльності людини, у тому числі й освіти.
Третій, сучасний, етап інформатизації освіти характеризується використанням могутніх персональних комп'ютерів, швидкодіючих нагромаджувачів великої ємності, нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, мультимедіа-технологій і віртуальної реальності, а також філософським осмисленням процесу інформатизації, що відбувається, і його соціальних наслідків.
Найважливіші задачі інформатизації освіти [5, с.183]:
підвищення якості підготовки фахівців на основі використання в навчальному процесі сучасних інформаційних технологій;
застосування активних методів навчання, підвищення творчої та інтелектуальної складових навчальної діяльності;
адаптація інформаційних технологій навчання до індивідуальних особливостей того, кого навчають;
розробка нових інформаційних технологій навчання, що сприяють активізації пізнавальної діяльності того, кого навчають, і підвищенню мотивації на освоєння засобів і методів інформатики для ефективного застосування в професійній діяльності;
забезпечення безперервності і наступності в навчанні;
розробка інформаційних технологій дистанційного навчання;
удосконалювання програмно-методичного забезпечення навчального процесу;
впровадження інформаційних технологій навчання в процес спеціальної професійної підготовки фахівців різного профілю.
Однієї з найважливіших задач інформатизації освіти є формування інформаційної культури фахівця, рівень сформованості якої визначається, по-перше, знаннями про інформацію, інформаційні процеси, моделях і технологіях [4, с.83]; по-друге, уміннями і навичками застосування засобів і методів обробки та аналізу інформації в різних видах діяльності [35, с.30]; по-третє, умінням використовувати сучасні інформаційні технології в професійній (освітній) діяльності; по-четверте, світоглядним баченням навколишнього світу як відкритої інформаційної системи [4, с.84].
Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації [37, с.24].
Використання інформаційних технологій у системі освіти сприяло створенню "комп'ютерної методології навчання", що орієнтована на застосування в навчальному процесі таких методів, як комп'ютерне моделювання учбово-пізнавальної діяльності, метод інформування, програмування навчальної діяльності, асоціативний метод, метод тестування, ігровий метод активного навчання, метод проектів [44, с.7], метод "непоставлених задач" [40, с. 197], метод ситуаційного моделювання [40, с. 198] та ін.
Застосування комп'ютерної методології навчання орієнтовано в першу чергу на інтеграцію усіх видів навчальної діяльності і підготовку суб'єктів освітнього процесу до життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.
В даний час у розвитку процесу інформатизації освіти виявляються наступні тенденції [23; 43, с.83]:
формування системи безупинної освіти як універсальної форми діяльності, спрямованої на постійний розвиток особистості протягом усього життя;
створення єдиного інформаційного освітнього простору;
активне впровадження нових засобів і методів навчання, орієнтованих на використання інформаційних технологій;
синтез засобів і методів традиційної і комп'ютерної освіти;
створення системи випереджальної освіти.
Слід також згадати про ряд соціальних наслідків процесу інформатизації освіти. Використання інформаційних технологій у навчальному процесі істотно змінює роль і місце викладача та учня в системі "вчитель - інформаційна технологія навчання - учень". Інформаційна технологія навчання - не просто передатна ланка між вчителем і учнем; зміна засобів і методів навчання приводить до зміни змісту навчальної діяльності, що стає усе більш самостійною і творчою, сприяє реалізації індивідуального підходу в навчанні. Різкий стрибок у розвитку комп'ютерної техніки і програмного забезпечення сприяв впровадженню в навчальний процес таких технологій, як мультимедіа-технології, Інтернет-технології, Web-дизайн, а їхнє правильне використання сприяє комплексному розвитку особистості і здібностей людини. Змінюється також зміст діяльності викладача - він перестає бути просто "репродуктором" знань, стає розроблювачем нової технології навчання, що, з одного боку, підвищує його творчу активність, а з іншого боку - вимагає високого рівня технологічної і методичної підготовленості. З'явився новий напрямок діяльності педагога - розробка інформаційних технологій навчання і програмно-методичних навчальних комплексів.
Отже, в інформаційному суспільстві, коли інформація стає вищою цінністю, а інформаційна культура людини - визначальним фактором їхньої професійної діяльності, змінюються і вимоги до системи освіти, відбувається істотне підвищення її статусу.
Розділ 2. Інформаційні технологи - основа процесу інформатизації освіти
2.1 Інформаційні технології навчання: сутність, педагогічні завдання та принципи
Мета створення, функціонування та широкого розповсюдження інформаційних технологій полягає у вирішенні проблем інформатизації суспільства і всієї життєдіяльності в країні.
Технологія - це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах праці, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, засобах їх об'єднання для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам [7, с.148]. Тому технологія нерозривно пов'язана з машинізацією виробничого або невиробничого, насамперед управлінського процесу. Управлінські технології ґрунтуються на застосуванні комп'ютерів і телекомунікаційної техніки.
Відповідно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія - це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих опрацюванням і збереженням інформації; обчислювальну техніку і методи організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, практичні додатки, а також пов'язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми [6]. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великих початкових витрат і наукомісткої техніки. Їхнє введення повинно починатися зі створення математичного забезпечення, формування інформаційних потоків у системах підготовки спеціалістів.
Поняття "інформаційна технологія" може вживатися у значенні наукового напрямку або способу роботи з інформацією. Отже, існує два трактування поняття "інформаційна технологія":
1) спосіб збору, переробки й передачі інформації для одержання нових даних про досліджуваний об'єкт;
2) сукупність знань про способи і засоби роботи з інформаційними ресурсами [37, с.24].
Інформаційні технології залежать від різних компонентів, зокрема:
· технічних засобів;
персоналу, здатного використовувати їх;
організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі;
інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.
Інформаційними технологіями навчання (ІТН) називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео) [37, с.24].
Коли комп'ютери стали широко використовуватися в освіті, з'явився термін "нова інформаційна технологія навчання". Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп'ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією.
Під інформаційною технологією навчання розуміють таку модель навчально-виховного процесу, у якій мета досягається насамперед за рахунок найповнішого використання можливостей комп'ютерів та програмного забезпечення [7, с.153].
Основною метою нових інформаційних технологій є підготовка учнів до комфортного самопочуття в умовах інформаційного суспільства [29, с. 20]. Нові інформаційні технології передбачають:
Інтенсифікацію навчання;
Формування інформаційної культури учнів;
Підготовку фахівців у галузі інформатики.
Педагогічні завдання застосування інформаційних технологій навчання [29, с. 20; 37, с.25]:
інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;
формування умінь учнів та студентів працювати з інформацією, розвиток комунікативних здібностей;
підготовка особистості "інформаційного суспільства";
збільшення обсягу навчального матеріалу для творчого засвоєння й використання його студентами;
формування дослідницьких умінь, умінь приймати оптимальні рішення тощо.
Інформаційні технології навчання відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи.
Використання комп'ютера на інших уроках передбачає знання учителем принципів роботи комп'ютера, його можливостей, а також доцільності застосування комп'ютера при вивченні тих чи інших тем. Важливою умовою успішного використання комп'ютера на уроках є співпраця вчителя інформатики і вчителя предметника. Вчитель інформатики забезпечує технічний бік процесу навчання, консультує вчителя-предметника з питань програмного забезпечення.
Цільові установки інформаційних технологій навчання [13, с.77]:
· формування умінь працювати з інформацією, розвиток комунікативних здібностей;
· підготовка особистості "інформаційного суспільства";
· необмежене навчання;
· формування дослідницьких умінь, умінь приймати оптимальне рішення.
Концептуальні положення (принципи) інформаційних технологій навчання [21, с.36; 37, с.26; 42, с.144]:
· реалізація ідей конструктивізму в навчанні;
· навчання - це спілкування дитини з комп'ютером;
· принцип адаптивності: пристосування комп'ютера до індивідуальних особливостей учнів;
· діалоговий характер навчання;
· керованість - в будь-який момент можлива корекція вчителем процесу навчання;
· взаємодія учнів з комп'ютером може здійснюватися за принципами: суб'єкт-об'єкт, суб'єкт-суб'єкт, об'єкт-суб'єкт;
· оптимальне поєднання індивідуальної і групової роботи;
· підтримка в учні стану психологічного комфорту при взаємодії з комп'ютером;
· необмежене навчання: зміст, його інтерпретація і додатки як завгодно великі.
Основні проблеми, які вирішує запровадження інформаційних технологій навчання: удосконалення процесу навчання, підвищення його ефективності і якості завдяки додатковим можливостям пізнання навколишньої дійсності і самопізнання, розвитку особистості студента; управління навчально-виховним процесом, навчальними закладами, системою навчальних закладів; проведення моніторингу (контролю, корекції результатів навчальної діяльності, комп'ютерного педагогічного тестування і психодіагностики); поширення науково-методичного досвіду; організація інтелектуального дозвілля, розвиваючих ігор [37, с.26].
Інструментарій інформаційної технології - один або декілька взаємозалежних програмних продуктів для певного типу комп'ютера, технологія роботи в яких дозволяє досягти поставленої користувачем мети.
У якості інструментарію можна використовувати такі поширені види програмних продуктів для персонального комп'ютера як текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи керування базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі, інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу та ін.), експертні системи і т.д.
Інформаційні технології ґрунтуються на використанні певної формалізованої моделі змісту, втіленого у педагогічні програмні засоби, записані в пам'ять комп'ютера, і можливостях телекомунікаційної мережі. Головною особливістю фактологічної частини змісту навчання є багатократне збільшення "підтримуючої інформації", наявність комп'ютерного інформаційного середовища, що включає на сучасному рівні бази інформації, гіпертекст і мультимедіа (гіпермедіа), мікросвіти, імітаційне навчання, електронні комунікації (мережі), експертні системи [18, с.35; 37, с.27].
2.2 Напрями застосування та особливості впровадження інформаційних технологій навчання
Інформаційна навчальна технологія є цілісним алгоритмом організації засвоєння знань, умінь, навичок, у якому основним засобом навчання є комп'ютер. Використання інформаційних засобів і технологій в освіті має такі особливості [31, с. 202]:
специфіка освітньої інформації відповідає певним дидактичним вимогам;
інформаційні потоки багато структурні, що спричинено багатогранністю освітніх процесів;
високий рівень методичної підготовки вчителів, викладачів до використання інформаційних засобів і технологій у своїй професійній діяльності;
застосування різних інформаційних засобів та технологій обґрунтовано з погляду його доцільності, ефективності, економічності й безпечності.
З урахуванням цих особливостей визначаються такі основні напрями діяльності з використання комп'ютерної техніки і комп'ютерних технологій у середніх і вищих закладах освіти [41, с.114; 44, с.8]:
використання комп'ютерів для спрощення ведення діловодства, збереження баз даних, складання розкладу занять, ведення бухгалтерських справ тощо;
комп'ютеризація навчальних закладів; організація вивчення комп'ютерних навчальних дисциплін засобами комп'ютерних технологій;
використання комп'ютерів під час проведення лабораторних і практичних робіт, виконання графічних побудов;
фрагментарне використання комп'ютерів під час читання лекцій, проведення семінарських занять (узагальнюючі таблиці, схеми, малюнки тощо);
комп'ютеризація контрольних зрізів (індивідуалізація і автоматизація перевірки);
розроблення електронних текстів лекцій, семінарських і практичних занять, поступовий перехід від механічного записування студентами лекційного матеріалу до організації його сприймання і осмислення на основі готових текстів;
психолого-педагогічне обґрунтування суті комп'ютерних технологій навчання, особливостей їх застосування під час організації засвоєння навчальних дисциплін;
напрацювання навчально-методичного програмного забезпечення для засвоєння знань, пріоритетне використання комп'ютерних технологій для поліпшення ефективності вивчення іноземних мов;
психолого-педагогічне й технічне забезпечення застосування комп'ютерних технологій у дистанційному навчанні;
комп'ютеризація бібліотечної справи, вільний пошук інформації за допомогою Інтернету.
Окрім того, деякі автори виділяють наступні напрямки застосування інформаційних технологій в навчальному процесі [15, с.3; 19, с.153]:
використання в процесі навчання автоматизованих систем і комплексів;
використання експертних систем і систем підтримки прийняття рішень;
освоєння інформаційних технологій з орієнтацією на подальше застосування в професійній діяльності;
використання інформаційних технологій як дидактичного засобу і для моделювання різних об'єктів і процесів;
підвищення творчої складової навчальної і дослідницької діяльності.
У Національній доктрині розвитку освіти інформаційні технології задекларовано пріоритетним розвитком галузі, визначено програму поступової інформатизації такої системи, в якій буде впроваджено дистанційне навчання, комп'ютеризовано бібліотечну справу, навчання вестиметься за індивідуальними модульними навчальними програмами різних рівнів складності і електронними підручниками, в якій буде створено індустрію сучасних засобів навчання [26, с.3]. Одним із заходів, що сприятиме втіленню цієї програми, є підписання у 2003р. меморандуму про співпрацю між Міністерством освіти і науки України і корпорацією Microsoft. Основними напрямками співпраці визначено сприяння широкому використанню програмних продуктів Microsoft в середніх і вищих навчальних закладах; сприяння розвитку науково-дослідних робіт у царині інформаційних технологій.
Узагальнення досвіду розробки та впровадження інформаційних освітніх технологій дає змогу зробити висновок, що високу педагогічну ефективність мають лише ті з них, які забезпечують діалоговий режим у процесі вирішення різних пізнавальних завдань; містять довідники; забезпечують моделювання даних і пропонують індивідуальні завдання; звільняють викладача і студента від рутинної роботи (підрахунки, різні обчислення); дають можливість шляхом машинного експерименту порівняти різні методи і підходи, знайти певні закономірності; проводять оперативне і поточне тестування на основі спеціального банку запитань і відповідей; роблять можливим довільно переривати і продовжувати роботу; оцінюють якість роботи студента з урахуванням кількості запитань, помилок і повторних помилок; зберігають результати навчальної роботи, необхідні для студентів і викладачів [20; 29].
2.3 Основні типи педагогічних програмних засобів
Педагогічні програмні засоби, поширені в закладах освіти, можна класифікувати наступним чином [3, с.14]:
Електронні навчальні посібники та підручники.
Довідники та енциклопедії.
Програми для перевірки знань і тренажери.
Допоміжні програмні засоби для забезпечення математичної обробки результатів навчальних досліджень та експериментів.
Прикладні програми загального призначення.
Засоби мультимедіа.
Використання першої групи програмних засобів - електронної навчальної літератури - це не заміна традиційних підручників, інших засобів навчання та навчальної літератури [10, с.10]. Завдання, призначення електронних навчальних посібників (ЕНП), електронних підручників (ЕП) набагато ширші. До основних можна віднести [10, с.11; 31, с. 202]: подання необмеженої кількості текстової, ілюстративної інформації із застосуванням гіпертекстових, гіпермедійних структур, що створює сприятливі умови для індивідуалізації навчання, повнішої реалізації системи дидактичних методів, способів, прийомів організації процесу навчання, самонавчання; перетворення ЕНП і ЕП на відкриту і доступну інформаційну систему для користувача, який обирає потрібну інформацію, самостійно визначає структуру, форми її подання, а також здійснює повнотекстовий пошук інформації з необхідними поясненнями, ілюстраціями, термінологічними словниками, переліками понять тощо.
Звичайно, створення електронних навчальних посібників - складна і багатогранна проблема, успішне вирішення якої залежить від багатьох організаційно-педагогічних, технічних проблем. При цьому слід зазначити, електронний навчальний посібник - це видане масовим тиражем комп'ютерне новітнє навчальне обладнання, де електронним способом зафіксовано систематизовану базу інформації, за допомогою якої можна продемонструвати, пояснити явища та процеси, що вивчаються; забезпечити можливість контролю якості виконання поставлених завдань (теоретичних, практичних).
Електронні підручники - важливі складові ЕНП, які як засоби навчання дають змогу самостійно або за допомогою вчителя, викладача, методиста отримати потрібну інформацію про явища і процеси, що вивчаються [38, с.74]. Крім того, зазначені програмні засоби можуть надавати потрібні пояснення, здійснювати управління пізнавальною діяльністю у процесі освоєння його змісту, виконання поставлених завдань.
Електронний підручник, як правило, містить три взаємопов'язані основні елементи, які відрізняються між собою чітко визначеними змістовими і операційно-діяльнісними призначеннями [10, с.13]. Перший призначений для подачі навчально-наукової інформації про явища і процеси, що вивчаються. Другий призначений для формування умінь та навичок використовувати здобуті знання у практичній діяльності. Третій призначений для діагностики і контролю знань. При цьому усі елементи містять організаційну інформацію для управління пізнавальною діяльністю студентів (учнів).
Другу групу програмних засобів - програми довідкового характеру - ширше застосовують під час самостійної роботи учнів. Нині практично будь-яку довідкову інформацію учні можуть знайти завдяки Інтернету, тому ці засоби так широко, як розраховували їхні розробники, не використовують.
Програми перевірки знань і тренажери корисні як допоміжні засоби засвоєння та перевірки набутих знань, тому з ними працюють і на уроках, і в позаурочний час.
Застосування програм комп'ютерної обробки повинне скоротити тривалість обробки одержаних учнями експериментальних даних до кількох хвилин. Це дає змогу приділити більше уваги теоретичним основам та виконанню дослідів і експериментів [17, с.83].
Програми загального призначення під час уроків використовують порівняно нечасто. Це зумовлено як складністю самих програм, що вимагає від учнів попереднього вивчення і практичного освоєння, так і задачами, які повинен розв'язати учитель під час уроку і які можуть не збігатися з можливостями та призначенням програм.
Винятком можна вважати програму GRAN-1, що здійснює дослідження графіків функцій та електронних таблиць Microsoft Excel, щоб виконати математичну обробку певних даних, хоча їх використання вимагає значно довшого часу і спеціальної підготовки.
Засоби мультимедіа належать до найновіших комп'ютерних технологій - це інтерактивна система, що вводить у "світ, названий віртуальною реальністю" [3, с.15]. Майже всі сучасні комп'ютерні засоби навчання розробляються на основі технологій мультимедіа. Вони сприяють зростанню в учнів інтересу до навчання. Над розробкою мультимедійних засобів навчання сьогодні працюють десятки науковців, тому їх впровадження в навчальний процес багатьох шкільних предметів відбувається досить інтенсивно.
Висновки
Одним із засобів керування розвитком інтелекту людини і підвищення його організованості на сучасному етапі є інформатизація суспільства, що ґрунтується насамперед на розвитку інформаційних комп'ютерних технологій. Значення інформаційної технології величезне - вона формує передній край науково-технічного прогресу, створює інформаційний фундамент розвитку науки і всіх інших технологій. Головними, визначальними стимулами розвитку інформаційної технології є соціально-економічні потреби суспільства, і саме зараз суспільство як ніколи зацікавлене в якомога швидшій інформатизації та комп'ютеризації всіх без винятку сфер діяльності.
Безсумнівною перевагою інформаційної технології є те, що вона сама створює засоби для своєї еволюції. Формування системи, що саморозвивається - найважливіший підсумок, досягнутий у сфері інформаційної технології.
Сучасні інформаційні й телекомунікаційні технології стали настільки важливою частиною інфраструктури суспільства, що від них залежить не тільки технологічний, але й соціальний поступ, економічна конкурентоспроможність країни в цілому, її місце у світовій економіці, роль у міжнародному розподілі праці, здатність розвивати демократичні інститути, зростання нових робочих місць. Тобто інформаційні технології із технологічного чинника розвитку перетворилися у важливий елемент функціонування сучасного суспільства.
Розвиток комп'ютерних й інформаційних систем призвів до постановки нових завдань перед системою освіти.
Найбільш перспективним для освітніх установ є шлях мобільної інтеграції як по вертикалі, так і по горизонталі, що повинен привести до створення інтегрованого освітнього простору на базі інформаційних технологій. Практична реалізація цього шляху можлива тільки при наявності концепції безупинної освіти, починаючи з молодшої школи і закінчуючи різноманітними освітніми програмами на рівні післядипломної освіти. Технологічною базою такої концепції повинні стати сучасні інформаційні технології. Запровадження інформаційних технологій в освіті, окрім усього іншого, є обов'язковою передумовою формування інформаційного суспільства. Їх використання в сучасній освіті дасть змогу реалізувати низку актуальних завдань у процесі становлення інформаційного суспільства, розширити пізнавальну основу суспільства.
Подобные документы
Напрям сучасної науково-технічної революції, на якому ґрунтується перехід від індустріального етапу розвитку суспільства до інформаційного. Основні процеси інформатизації. Нові інформаційні технології навчання. Риси сучасних інформаційних технологій.
презентация [791,6 K], добавлен 13.11.2010Інформаційно-технологічне середовище як основоположний елемент сучасної школи. Позитивні і негативні сторони інформатизації сучасного суспільства. Впровадження новітніх інформаційних технологій у навчально-виховний процес, програми і їх реалізація.
реферат [20,8 K], добавлен 10.06.2011Поняття "інформаційні технології", їх класифікація та характеристика. Значення і місце інформаційних технологій в розвитку сучасної освіти. Дослідження студентів для аналізу готовності майбутнього педагога-початківця до застосування інноваційних методик.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 22.04.2013Процес інформатизації суспільства. Розвиток засобів інформатизації (комп`ютерів, комп`ютерних комунікацій, різних електронних пристроїв). Вибір навчальних програм. Дидактичні можливості. Формування мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенцій.
статья [18,3 K], добавлен 03.01.2009Перспективні напрями застосування комп’ютерних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах. Вимоги до матеріальної бази закладів освіти, щодо впровадження інформаційних технологій. Вимоги до вчителя, що бажає працювати з комп’ютерним забезпеченням.
курсовая работа [103,1 K], добавлен 21.01.2013Болонський процес як засіб інтеграції та демократизації освіти України. Основні завдання та етапи формування Європейського простору вищої освіти. Використання Болонського процесу у Тернопільському державному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка.
курсовая работа [83,9 K], добавлен 23.03.2011Головні особливості Болонського процесу. Структурне реформування вищої освіти України. Нові інформаційні технології у навчанні. Кредитно-модульна система організації навчання у вищих навчальних закладах. Особливості організації навчального процесу у ВУЗі.
реферат [21,0 K], добавлен 04.01.2011Визначення стану інформатизації навчального закладу на сучасному етапі. Основні складові процесу комп'ютеризації, розкриття їх змісту в управлінні освіти. Пошук шляхів якісного процесу керування освітніми закладами в умовах інформатизації суспільства.
статья [272,8 K], добавлен 16.10.2010Інформаційна культура людини. Сутність нових технологій навчання та методологій навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання. Система безперервної освіти. Особливості застосування комп'ютерних формул мовного етикету.
статья [24,7 K], добавлен 03.01.2009Сутність понять "освітні технології", "педагогічні технології", "технології навчання". Характеристика окремих технологій навчання географії. Методичні рекомендації із застосування інноваційних технологій навчання в процесі викладання географії.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 11.12.2011
