Навчання техніки читання

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

1.Особливості навчання техніки читання:

1.1 Поняття про техніку читання.Провідні завдання техніки читання

1.2 Види та форми техніки читання

2. Навчання читання вголос

3. Навчання читання про себе

4. Психо-фізіологічні особливості розвитку молодших школярів

5. Труднощі засвоєння іншомовного алфавіту і буквенно-звукових співвідношень

6. Використання наочності для навчання техніки читання

Висновок

Використана література

Вступ

Дитина читає... Спрага знань, інтерес до нового, прагнення прекрасного - все це втамовується дитячим читанням, яке по праву можна назвати рушієм загального розвитку. А якщо не читає, або читає мало - це обмежує її розвиток настільки, що роки подальшого життя не можуть заповнити вакууму духовності, освіти в дитинстві.

Дитяче читання відіграє велику роль у житті кожного з них, далеко більшу, ніж у житті дорослих. Книга, прочитана в дитинстві, залишається в пам'яті на все життя. Не залишається безслідним її вплив на розвиток та виховання підростаючого покоління.

Навчити дітей читати - одне з основних завдань школи. Його важливість підкреслював В.Сухомлинський [3,ст..257], стверджуючи, що "читання - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе".

Від учителя початкових класів значною мірою залежить, чи стануть діти активними читачами, полюблять книжку, чи лишаться байдужими. Якщо дитина подружиться з книжкою на все життя, то матиме широкий світогляд, різнобічні знання, глибоке розуміння суттєвого.

На важливу освітню і виховну роль книжки в житті дитини вказував і К.Д.Ушинський. За його словами, вона впливає не лише на розум, а й почуття дитини. Тому й написав цінні методичні вказівки щодо керівництва дитячим читанням. Він писав, що зустріч з книжкою має бути якомога ранішою: "Шестимісячний вік - це вже не рано. Не бентежтесь, якщо дитина не все розуміє... Нехай малюк звикає до вашого голосу ... в поєднанні з книжкою"[4,ст..238].

Величезну роль читання усвідомлювали і зарубіжні вчені, письменники. Про роль книги йдеться у розділі з філософських "Дослідів" Монтеня, войовничих памфлетах Вольтера і Свіфта, ліричних роздумах Пруста. Дж.Мільтон писав: "Книгу не можна вважати неживою річчю, в ній приховані життєві сили, спроможні виявитися тією мірою, якою цю здібність виявляє геній, що створив її... Я знаю, що книги володіють життєвою і плодотворною силою, схожою на зуби легендарного Дракона, і якщо їх посіяти, то із землі можуть вийти воїни".

Читання в історії людства виникло пізніше усного мовлення та на його основі.Воно стало автономним способом спілкування та пізнання[5,ст..260].

Читання являється рецептивним видом діяльності,яке заключається у сприйнятті та переробці читаючим об'єктивно існуючого тексту - продукту репродуктивної діяльності автора.Завдяки читанню,в процесі якого відбувається витяг інформації з тексту,можлива передача та присвоєння досвіду,здобутого людством в найрізноманітніших областях соціальної,трудової і культурної діяльності.В цьому відношенні велика роль належить результату читання,тобто взятій інформації.Проте і сам процес читання,що припускає аналіз,синтез,узагальнення,висновки та прогнозування,виконує значну виховну та освітню роль.Воно шліфує інтелект і загострює відчуття.В багатьох мовах для характеристики особистості використовують слова,які вказують на відношення людини до читання , «начитана людина»[2,ст..139].

1.Особливості навчання техніки читання

1.1 Поняття про техніку читання.Провідні завдання техніки читання

Навчити читати іноземною мовою - одне з практичних завдань учителя в середньому навчальному закладі.Відповідно до стандарту учні повинні навчитися самостійно читати нескладні автентичні тексти різного характеру і типу.

Реалізація кінцевої мети навчання залежить від ефективності вирішення проміжних завдань,які сформульовані в програмах з іноземних мов для кожного класу.

В умінні читати виділяють два основних аспекти:технічний та змістовий/смисловий.Під технікою читання розуміють навичку швидко сприймати графічні образи слів і точно співвідносити їх з відповідними звуковими образами,а також зі значеннями слів.Невід'ємним компонентом техніки читання є швидкість виконання операцій зорового сприймання та ідентифікації сприйнятих графічних образів з відбитками,які зберігаються в довготривалій пам'яті читача.Показником сформованості навичок техніки читання є високий автоматизм цих операцій[4,ст..25].

Процес оволодіння технікою читання на початковому ступені включає розв'язання таких завдань:

Засвоєння конфігурації літер іноземного алфавіту в рецептивному і репродуктивному планах:зорове сприймання,розпізнавання та ідентифікація літери,з одного боку,і написання її чотирьох функціональних варіантів - великої та малої літери,друкованої і рукописної літери,з іншого.

Оволодіння звуко-буквенними та буквенно-звуковими зв'язками(а не назвою букви,яка не допомагає,а лише створює інтерференцію).

Розвиток автоматичного здійснення операції аналіз-синтез на матеріалі ізольованих слів,результатом чого має бути швидке й точне зорове сприймання,правильне озвучування та адекватне розуміння значення сприйнятого слова.

Поступове засвоєння основних правил читання голосних та приголосних літер,їх комбінацій.

Оволодіння багатокомпонентною технікою читання на початковому ступені та вдосконалення її в наступних класах є обов'язковим складником навчання читання англійською мовою,оскільки смисловий бік читання повністю залежить від технічного та удосконалюється разом з ним від ступення до ступеня[12,ст..33-34].

Проміжними завданнями у процесі навчання читання англійською мовою,від успішного вирішення яких залежить реалізація кінцевої мети,є:оволодіння графікою англійської мови,засвоєння буквенно-звукових і звуко-буквенних відповідностей,правильне і швидке читання вголос ізольованих слів,засвоєння правил читання,правильне членування речень на синтагми,а неважких навчальних текстів - на смислові відрізки при читанні вголос,поступовий перехід до читання мовчки з безпосереднім розумінням,досягнення певної швидкості читання[1,ст.З-4]

1.2Види та форми техніки читання

Залежно від цільової установки,розрізняють ознайомлювальне,вивчаюче, оглядове та пошукове читання. Зріле вміння читати передбачає як володіння усіма видами читання, так і легкість переходу від одного його виду до іншого в залежності від зміни мети отримання інформації з даного тексту.

Ознайомлювальне читання представляє собою пізнавальне читання, при якому предметом уваги читача стає мовленнєвий твір (книга, стаття, розповідь) без наголосу на отримання певної інформації. Це читання «для себе», без попередньої спеціальної установки на подальше використання або відтворення отриманої інформації.

При ознайомлювальному читанні основне комунікативне завдання, яке стоїть перед читачем, полягає в тому, щоб в результаті швидкого читання всього тексту, взяти з нього основну інформацію, тобто,з'ясувати, які питання і яким чином вирішуються в тексті,про що саме йдеться в ньому. Воно вимагає вміння розрізняти головну і другорядну інформацію[2,ст..54].

Вивчаюче читання передбачає максимально повне і точне розуміння всієї інформації в тексті і критичне її осмислення. Це вдумливе читання, передбачає цілеспрямований аналіз змісту прочитаного з опорою на мовні та логічні зв'язки тексту. Його завданням є також формування в учня вміння самостійно долати труднощі в розумінні іноземної мови. Об'єктом «вивчення» при цьому виді читання є інформація, що міститься в тексті, але ніяк не мовний матеріал. Саме вивчаюче читання вчить бережного ставлення до тексту.

Оглядове читання передбачає отримання загального уявлення прочитаного матеріалу. Його метою є одержання самого загального уявлення про тему і колі питань, що розглядаються в тексті. Це швидке, вибіркове читання, читання тексту по блоках для більш детального ознайомлення з його «фокусними» деталями і частинами. Воно також може завершуватися оформленням результатів прочитаного у вигляді повідомлення чи реферату.

Пошукове читання орієнтоване на читання газет та літератури орїєнтуєчись на інформацію,яку шукають. Його мета - швидке знаходження в тексті або в масиві текстів цілком певних даних (фактів, характеристик, цифрових показників, вказівок). Читачу відомо з інших джерел, що така інформація міститься в даній книзі, статті. Тому, виходячи з типової структури даних текстів, він одразу ж звертається до певних частин або розділів, які й піддаються пошуковому читанню без детального аналізу. При пошуковому читанні витяг смислової інформації не вимагає дискурсивних процесів і відбувається автоматизовано. Таке читання, як і оглядове, передбачає наявність уміння орієнтуватися в логіко-смисловій структурі тексту, вибрати з нього необхідну інформацію певної проблематики, вибрати і об'єднати інформацію кількох текстів з окремих питань.

Окрім видів,читання має дві форми:воно здійснюється про себе(внутрішнє читання) та вголос(зовнішнє читання).Читання про себе - основна форма читання - її ціллю є отримання інформації,воно є «монологічним» та звершується наодинці з собою;читання вголос - другорядна форма,воно є «діалогічним»,його призначення ,в основному,для передачі інформації іншій особі.

Всі вміння види та форми читання шліфуються по мірі дорослішання людини,надбання нею грамоти,розвитку її загальної культури,тобто,перетворення її в «людину читаючу»;набувши цих вмінь,людина з ними не розлучається,тому вони можуть стати основою для «переходу» на іншу мову[2,ст..140-141] .

2.Навчання читання вголос

Після усного вступного курсу учні переходять до читання, яке починається з його голосно-мовленнєвої форми - читання вголос.

У рідній мові читання про себе і вголос співіснують, доповнюючи один одного: у першому випадку інформація з тексту вилучають для себе, у другому - для інших.Іноземною мовою ці комунікативні функції зберігаються, але читання вголос виконує ще одну важливу навчальну функцію: вона є засобом навчання читання про себе. Це обумовлено тим, що головні механізми, що лежать в основі навчання обох форм читання, є загальними, тому формуванням механізмів читання про себе легше управляти через зовнішню форму читання, коли всі процеси оголені й піддаються безпосередньому спостереженню у читача.

Крім того, читання вголос дає можливість посилити і зміцнити лексичну базу, що лежить в основі всіх видів мовленнєвої діяльності, що особливо важливо на початковому етапі і не втрачає актуальності для наступних етапів. Тому читання вголос повинно супроводжувати весь процес навчання іноземної мови, проте його питома вага в порівнянні з читанням про себе змінюється від етапу до етапу.

На початковому етапі основною формою читання є читання вголос, що стосується читання про себе, то тут лише застави основи. На середньому етапі обидві форми представлені в однаковому обсязі, на старшому - основною формою читання є читання про себе, але читання вголос також має місце, воно повинно займати невеликий обсяг у порівнянні з читанням про себе, але проводитися на кожному занятті по одному - двом абзаців тексту .

При навчанні читання вголос на початковому етапі можна умовно виділити дотекстовой і текстової періоди. Мета дотекстового періоду полягає у відпрацюванні первинної матерії - графіки, тобто відправного моменту в сприйнятті під час читання; якщо в усному мовленні абсолютним позначенням є фонема, то при читанні таку роль виконує графема. Графеми вводяться ще під час усного вступного курсу в послідовності, що дозволяє прочитати спочатку склади, а потім слова і словосполучення, засвоєні в усному вступному курсі. Так, наприклад, на уроках англійської мови дітей знайомлять із приголосними літерами і тими звуками, які вони можуть передавати. Літери пред'являються не в тій послідовності, як представлені в алфавіті, а в залежності від частотності їх появи в мовних моделях,якими оволодівають діти.

Для кращого засвоєння особливостей графіки, її диференціюючих ознак слід користуватися прийомом «друкування». Опанування учнями написанням друкованих літер активізує сприйняття учнями друкарського шрифту.

Вивчивши всі приголосні літери, паралельно збільшивши свій словниковий запас, учні переступають до читання голосних літер у різних словах.

У дотекстовой період освоюються також правила читання. Зазвичай вони поширюються на буквосполучення, оволодіння якими сприяє пізнанню слів. На цей же період припадає засвоєння найпростішої символіки, необхідної для подальшої розмітки текстів (вертикальні рисочки для позначення пауз, знак словесного і фразового наголосу, знак підвищувальних і понижувальних тонів і т. д.)[7,ст..70-74].

У дотекстовой період учні вчаться читати не тільки слова, але і словосполучення і прості речення. У зв'язку з останніми необхідно засвоїти деякі заборонні правила, зокрема: не ставити наголос на службові слова,артиклі, зв'язки і прийменники; не робити пауз між артиклем і наступним словом. Дотекстовой період триває, поки учні читають окремі елементи тексту, тобто склади, слова, словосполучення та пропозиції, що не відображають ситуацію. З появою простих, але зв'язних текстів настає текстової період, який поширюється на всі етапи навчання. Тому що в цей період текст виступає як смислове ціле, але читати його слід повністю або, якщо він великий, по смислових шматках.

Завдання текстового періоду читання вголос полягає в тому, щоб привести учнів до одночасного сприйняття і розуміння тексту. При цьому розвиток і вдосконалення сприйняття здійснюється в єдності з рішенням смислових завдань. Для цього важливо продовжувати роботу над наступними компонентами змісту навчання читання вголос паралельно зі стимулюванням і контролем розуміння: графемно-фонемного асоціаціями, словесним і фразовим наголосом, паузаціей, мелодикою, побіжністю читання. Для оволодіння цими компонентами читання вголос слід користуватися єдиним видом читання - «рівномірно уважним читанням» (Л. М. Шварц), при якому сприйняття і розуміння здійснюються синхронно на всьому протязі невеликого за обсягом тексту або його фрагмента. Рівномірно уважне читання вголос на початковому етапі - це, фактично, елементарна фаза вивчаючого читання. При його здійсненні використовуються наступні режими, в сукупності, складові підсистему навчання читання вголос (класифікація Роговий Г.В.)[8,ст49-52]:

I режим. Читання вголос на основі еталона.

Еталон може виходити від вчителя, він може бути даний в записі. В обох випадках читання вголос передує певна аналітична стадія, яка полягає в звукобуквенному аналізі важких явищ і в розмітці тексту. Еталон звучить двічі: виразно, суцільним текстом, потім з паузами, під час яких учні читають, намагаючись наслідувати еталон («паузоване читання»). На закінчення настає суцільне читання тексту учнями, спочатку пошепки, потім - вголос. Показником правильності / неправильності розуміння виступає інтонація і вирішення елементарних смислових завдань .

Проте зловживати читанням вголос на основі еталона не слід, так як велика питома вага імітації може призвести до пасивності сприйняття, що сповільнить навчання читання. Тому цей режим необхідно поєднувати з самостійним читанням без еталона.

II режим. Читання вголос без еталона, але з підготовкою в часі.

Цей режим максимально активізує сприйняття графічної матерії учнями, підвищує їх відповідальність. Послідовність роботи при цьому така:

1) «Репетиція» у вигляді читання про себе з наступною розміткою тексту. Тут читання про себе виступає як засіб знаходження інтонації, тобто як стадія читання вголос.

2) «Взаємне читання». У ході парної роботи учні спочатку перевіряють розмітку тексту один у одного, потім по черзі читають один одному текст. Взаємне читання посилює спрямованість та загальну виразність читання. Учитель підключається до робочих пар, вишукуючи їх сильні і слабкі сторони для подальшого доопрацювання. Показники правильності / неправильності розуміння ті ж: інтонація і рішення смислових завдань.

III режим. Читання без еталона і попередньої підготовки.

Тут розрізняються дві послідовні стадії: читання без еталона та попередньої підготовки опрацьованих раніше текстів і нових.

Читання вголос раніше опрацьованих текстів спрямовано, насамперед, на розвиток швидкості та виразності читання. Адже швидкість читання створює умови для охоплення сенсу повністю і одномоментно. Тут підказка йде від самого тексту, його знайомого змісту. Читати текст про себе для знаходження правильної інтонації немає потреби.

Читання опрацьованих текстів без підготовки в часі треба проводити періодично в кінці роботи над темою, коли накопичується 3-4 тексти. Таке читання потрібно влаштовувати як своєрідний «огляд сил», його можна організувати у вигляді «конкурсу на кращого читця». У журі відбираються учні, які на попередньому конкурсі посіли перші призові місця (3-4 людини), і вчитель як «перший серед рівних», щоб із серелини направляти роботу. Послідовність роботи така:

1) Перед конкурсом важливо з усім класом визначити параметри, за якими має проводитися перевірка. Вийде щось на кшталт «Наказу журі», при якому актуалізуються найважливіші компоненти змісту навчання читання вголос: якість найбільш важких звуків, наголосів (словесний і фразовий), паузи, мелодика, швидкість і виразність.

2) Читання тексту учасниками конкурсу (тексти можуть бути різні, учні витягають їх, як квитки на іспиті).

3) Рішення смислових завдань, що відрізняються від тих, які пропонувалися при першому зверненні до цих текстів.

4) Оцінка читання членами журі, визначення призових місць.

Читання нових текстів також проводиться без підготовки в часі. Коли відповідно до календарного плану починається тема, то спочатку опрацьовується новий лексико-граматичний матеріал у вправах, що випереджають читання тексту. Зміст тексту при цьому не повинен порушуватися. Потім учні читають новий текст вголос. Можливий, проте, і такий варіант для середнього і особливо старшого етапу: учні відразу приступають до читання тексту, самостійно виділяючи незнайомий мовний матеріал для розкриття його значення. Зрозуміло, що в цьому випадку кількість незнайомого матеріалу не повинно бути більше 6-8%; інше - міцно засвоєний активний лексико-граматичний матеріал у нових комбінаціях, що диктується змістом, який складає опору в розумінні нового тексту[5,ст..60-63]. С. К. Фоломкіна встановила у своїх дослідженнях, що сам по собі незнайомий матеріал не змінює характеру читання, тобто у зв'язку з новим текстом проявляється перенесення навичок читання, придбаних раніше, як у рідній мові, так і в іноземній.

Читання нових текстів уголос максимально наближається до природних умов читання іноземною мовою, при яких учні виділяють незнайомий мовний матеріал, розпізнають потенційний словник, в цілому долучаються до сприйняття і розуміння незнайомих частин тексту. Цей режим читання вголос передбачає активізацію розумових процесів, оскільки мислення активізується в ситуації зустрічі з труднощами, у даному випадку труднощі є переборною, тому що читання нових текстів забезпечується інтенсивною підготовкою за допомогою попередніх режимів. Читання вголос нових текстів також можна проводити у вигляді «Конкурсу на кращого читця». Цей конкурс в порівнянні з попереднім можна розцінювати як II тур, так як він являє собою більш високу ступінь випробування. Організація конкурсу така ж[9,ст..89-90].

Всі названі режими навчання читання вголос повинні використовуватися в сукупності. I режим, тобто читання на основі еталона з підготовкою в часі найчастіше використовується на початковому етапі в період формування графемно-фонемних відносин і засвоєння основних компонентів інтонації. Але і на подальших етапах без еталона, що задає рівень, також не можна обійтися. Читання вголос вже опрацьованих текстів та нових повинно проводитися систематично. Для перших можна використовувати частину уроків, призначених для повторення. Читання нових текстів можна організувати на початку роботи над темою і тоді використовувати тексти параграфа. Крім цього, фрагменти текстів, призначені для домашнього читання, також можуть бути прочитані в цьому режимі.

Органічне включення всіх режимів читання вголос у навчальний процес призведе до шліфування та автоматизації сприйняття, що забезпечить в цілому успішне функціонування механізмів читання, властивих також читанню про себе, і, отже, підготує цю форму читання[11,ст..24].

3. Навчання читання про себе

В основі обох форм читання лежить рух мовлення. При читанні вголос,в зовні вираженій формі читання, він повністю проявляється. При читанні про себе мова згорнута і функціонує лише в рудиментарно. Існує такий взаємозв'язок: чим краще виражений і відпрацьований мовний рух при читанні вголос, тим більше шансів його «зняття» при читанні про себе. У курсах навчання прискореного читання про себе на рідній мові вживаються спеціальні зусилля для повного звільнення читача від руху мовлення, оскільки встановлено, що він сповільнює хід читання. При навчанні читання про себе на іноземній мові в шкільних умовах не робиться наголос на швидкість читання. Тому навчання читання вголос і пов'язаний з ним розвиток руху мовлення не сприймається як перешкода, а скоріше як допомога, що забезпечує чіткість і правильність сприйняття графіки, що, у свою чергу, стимулює якість розуміння[4,ст..76-78].

Залучення до читання про себе починається вже на початковому етапі, будучи підлеглою формою читання вголос. Іноді воно використовується як певна стадія навчання читання вголос, коли процеси сприйняття і розуміння ще не стали симультанними; учні очима пробігають текст, схоплюючи його загальний зміст, відшукуючи адекватну інтонацію (II режим читання вголос). Потім читання про себе починає «пробиватися» як самостійна діяльність спочатку в невеликому обсязі, а потім розширюючись від класу до класу.

При цьому потрібно підкреслити,що досвід кращих вчителів підтверджує, що читання є видом мовленнєвої діяльності, у зв'язку з яким в середній школі можна досягнути цілком відчутних результатів, тобто може бути досягнутий рівень, який буде стимулювати подальше читання, створюючи стійку потребу в ньому, бо, чим більше учень читає, тим охочіше і краще він читає. У цьому випадку його любов до читання, придбана у рідній мові, пошириться і на іноземну.

Щоб долучити учнів до читання іноземною мовою, необхідно, по-перше, стимулювати мотивацію читання, по-друге, забезпечити успішність його перебігу за допомогою відповідних завдань до вправ. Ці моменти взаємозалежні і взаємозумовлені. Для розвитку мотивації читання виняткову роль відіграє якість текстів. Їх практичне, загальноосвітнє, виховне значення може виявитися тільки в тому випадку, якщо вони імпонують учням. Багато методистів вважають, що текст набуває для учня сенс, коли він може встановити певне співвідношення між своїм життєвим досвідом і змістом цього тексту. Прямолінійний і поверхневий дидактизм текстів учні не приймають. Майкл Уест вважав, що цікавий текст - головна передумова звернення учнів до читання іноземною мовою. У свою знамениту навчальну серію він включив самі захоплюючі твори світової літератури[5,ст..46-47].

Дослідниками-методистами відмічено, що учні краще справляються з більш важкими, але захоплюючими текстами, ніж з легкими, але беззмістовними.

4.Психолого-фізіологічні особливості розвитку молодших школярів

При дослідженні передумов успішності раннього шкільного навчання іноземної мови вихідними вважають психолого-фізіологічні фактори,оскільки суб'єктом навчального процесу є учень як такий.А тому неможливо організувати навчання іноземної мови,не беручи до уваги вікових фізіологічних,психічних та індивідуально-психологічних характеристик учнів початкових класів,не враховуючи природи навичок і вмінь іншомовного спілкування,а також досвіду дітей у рідній мові,не вирішуючи провідних психологічних завдань початкової освіти,зокрема створення ситуації соціального розвитку молодшого школяра та формування його навчальної діяльності.

Звернемося до праць,які містять переконливі дані про те,що дитина засвоює іноземну мову легше ,ніж доросла людина.Цікавими в цьому плані є дослідження Л.С.Виготського,Ш.О.Амонашвілі,Дж.Брунера,В.Пенфілда,Л.Робертса та інших учених.Узагальнюючи погляди цих дослідників,можна стверджувати,що розквіт людських здібностей до засвоєння другої(нерідної) мови безпосередньо пов'язаний із чинниками фізіологічного характеру.Він припадає на період від 4 до 9 років або від 5 до 10 за даними різних учених.На цей період уже визначилась функціональна локалізація мозку,насамперед локалізація мовних функцій як у лівій,так і частково у правій півкулі.Дитина досить добре засвоїла рідну мову.

Така оптимальність нейронної бази забезпечує високу сенситивність молодших школярів до мовних явищ,особливо фонологічного характеру - артикуляційну гнучкість дітей,здатність до точного наслідування,легкого вироблення моторних навичок.Точність наслідування за вчителем(фонограмою) окремих звуків,інтонаційних моделей,зразків мовлення захоплює дитину,приносить їй насолоду,викликає приємні емоції,чого,як зазначають психологи,зокрема В.І.Андрієвська,І.О.Зимня,не можна сказати про підлітків[9,ст..18-19].

Перевагою молодших школярів є також потенційно великі можливості довготривалої пам'яті,що пояснюється наявністю явища «імпринтингу»,тобто закарбування мовного або мовленнєвого матеріалу у свідомості за умови необхідної мотивації,стимулу.Практика,наприклад,доводить,що за умови стимулювання ігрової або пізнавальної мотивації і послідовної орієнтації на досягнення практичного результату засвоєння нового матеріалу діти досить легко й міцно запам'ятовують окремі іншомовні слова,словосполучення,мовні кліше,вірші,тексти пісень тощо[11,ст..3].

Точність наслідування,а також імітативні здібності дітей не означають про те,що раннє шкільне навчання іноземної мови повинно базуватися на імітації мовленнєвих зразків,які практикувалися упродовж тривалого часу.Дослідниками раннього навчання іноземної мови переконливо доведено,що імітація не є основним прийомом оволодіння іноземною мовою в дитинстві.Більш вирішальну роль відіграють процеси мовних узагальнень і так звані мета лінгвістичні здібності,іншими словами,здатність гнучко і на абстрактному рівні засвоювати мову,помічати її відмінності від явищ рідної мови,свідомо оперувати нею[9,ст..18-19].

Підростаючий організм дитини вимагає руху.Заторможеній під час уроку руховій енергії дітей необхідно дати вихід. «Дайте дитині трохи порухатися і вона знову одарує вас десятьма хвилинами уваги,а десять хвилин уваги,якщо ви змогли ними скористатися,дадуть вам в результаті більше цілого тижня напівсонних занять» - писав К.Д.Ушинський.Рухливі ігри на уроках іноземної мови,підчинені загальному навчальному завданню,допомагають розрядити напругу,стимулюють розумову активність учнів[11,ст..3-4].

5. Труднощі засвоєння іншомовного алфавіту і буквенно-звукових співвідношень

У шкільній практиці навчання техніки читання англійською мовою ускладнюється рядом чинників об'єктивного і суб'єктивного порядку.Передусім слід назвати об'єктивні труднощі орфографічної системи англійської мови,характерною особливістю якої є часті невідповідності між літерою і звуком,графічним і звуковим образом слова.Так,за даними англійських лінгвістів,26 літер англійського алфавіту дають 104 графеми,причому одна і та ж графема може вимовлятися по-різному(pin - kite,bread - speak,through - thought)[1,ст..4].

У процесі оволодіння технічними навичками читання учні стикаються з певними труднощами,які ускладнюють формування цих навичок.Так,графічні труднощі спричиняються:

тотожністю букв у рідній та англійській мовах:p,n,o,a,e(cup);

наявність диграфів:ee,/i:/,триграфів:igh/ai/,поліграфів:ough/ou/;полісемії букв:s/z/,/s/,/?/,/?/;

відсутністю кількісної адекватності між буквою і звуком:sh/?/;

наявність буквеної синонімії /k/:c,k,ch,q;

наявність буквосполучень,які передають один звук:th /?/ або /р/;

відсутністю звучання окремих букв(daughter) та ін..[8,ст..177].

Труднощі суб'єктивного порядку виникають із-за одноманітності вправ з навчання техніки читання,відсутності спеціальної графічної наочності,нічим не виправданого скорочення обсягу класної роботи з розвитку цієї складної навички,недооцінки вправ на засвоєння правил читання та важливості проведення буквенно-звукового і звуко-буквенного аналізу,відсутності вправ на запам'ятовування графічних образів слів з опорою на наочність,ігнорування контролю техніки читання за допомогою спеціальних прийомів.

Про складність організації навчання техніки читання свідчить різноманітність методичних підходів до розв'язання цього завдання.Так,учителям добре відомі розроблені англійськими фахівцями методи цілих слів,цілих речень і тексту.В сучасній практиці навчання читання англійською мовою використовуються фонетичний (звуковий) аналітико-синтетичний метод,а також методи навчання за ключовими словами і правилами читання[1,ст..4].

6.Використання наочності для навчання техніки читання

Результативність навчально-виховного процесу значною мірою залежить від уміння вчителя творчо працювати.Щоб навчитися цього,потрібно оволодіти вмінням дослідної діяльності.А це вимагає не тільки опанування методами дослідження,але й усвідомлення сутності дослідної діяльності як такої,її значення для професійної майстерності вчителя-придметника.

Розкриємо зміст дослідної діяльності.

В дослідній діяльності вчителя іноземної мови доцільно розрізнювати гностичні та власне дослідницькі вміння[10,ст..58-62].Власне гностичні,або аналітичні вміння - це вміння вчителя аналізувати,систематизувати,узагальнювати,класифікувати,оцінювати педагогічні явища,які є об'єктом дослідження,виявляти їх зв'язки і відносини(Н.В.Кузьміна).В іншій трактовці - це вміння оцінювати методи викладання й виховання,визначати сферу їх застосування,прогнозувати труднощі засвоєння навчального матеріалу(Н.В.Язикова)[9,ст..16].

Формування взаємовідносин дітей в учнівському колективі вимагає багато професійних зусиль учителя початкових класів,тому що раннє запровадження іноземної мови створює додатковий резерв для вирішення завдань соціалізації молодших школярів.І його треба використати якнайкраще.

Можливість організації навчання іноземної мови як засобу спілкування і побудови його як процесу,максимально наближеному до використання рідної мови,зумовлене іншою важливою перевагою дошкільного і молодшого шкільного віку - наявністю глобально діючої у дітей ігрової мотивації.Тому за допомогою гри у навчальному процесі можна зробити комунікативно цінними практично будь-які мовні одиниці.А доповнення гри застосуванням прийомів соціального тренінгу (типу line up,smile,kind words,politeness,gratitude),а також взаємодією учнів у парах,малих групах,командах,за даними психології і методики,створює психологічно цінне середовище для формування відносин творчого співробітництва учнів і педагога в системах «дитина-діти», «дитина-вчитель».

Велике значення для залучення уваги під час проведення уроку має використання наочних посібників.Вміло підібрана наочність впливає на розум та почуття дітей,викликає цікавість до предмету,робить їхню мову більш образною та емоційною.Цікавість,в свою чергу,стимулює пам'ять,яка забезпечує накопичення мовного матеріалу.

Гра - природний вид діяльності,властивий дитині.Цікавість дитини до ігр,старанність,з якою він бере участь в них,дозволило психологам назвати ігри дітей серйозним заняттям.В процесі гри учень формується як суб'єкт діяльності.Гра як організована дія в класі викликає напругу емоцій і розумових зусиль учня та передбачає прийняття швидкого рішення,миттєвої реакції:що сказати?як вчинити?Пошук відповіді на ці питання загострює розумову здатність учня і розвиває кмітливість.Знання,здобуті в результаті певного зусилля,розумового чи фізичного,більше міцніші,ніж ті,які отримані в готовому виді.

Сучасний урок іноземної мови немислимий без великої інтенсивності і вимагає від учнів концентрації уваги і напруги сил.Використання гри дозволяє зберегти ентузіазм і працездатність учнів на протязі всього уроку [11,ст..4].

Урок англійської мови дає невичерпні можливості для організації рольових ігр.Творчо працюючий вчитель будь-яку ситуацію може перетворити в гру,яка служить завданням навчання.

Творчий підхід вчителя до організації навчальної діяльності учнів на уроці допоможе розкрити всі резерви особистості дитини і підвищити ефективність навчання іноземної мови на початковому етапі[11,ст..7].

Розглянемо творчий підхід до вивчення англійської мови на прикладі запропонованих наочностей вчителя англійської мови м.Раменське,Московська обл.,І.П.Гладіліної.

«На уроках англійської мови при роботі зі школярами 1-4 класів я використовую казки,пісні,віршики,головоломки,ребуси і т.ін.

Наприклад,щоб краще запам'ятати форми дієслова to be,ми з дітьми співаємо пісеньку «I am,He is».

I am,he is,she is,it is,we are,you are,they are.

I am,he is,she is,it is,we are,you are,they are.

Пісню я використовую:

для фонетичної зарядки на початковому етапі уроку;

з метою відпрацювання звуків та інтонації;

на етапах введення та закріплення граматичного матеріалу;

при роботі над аудіюванням.

Також дітям подобається пісенька «Jingle Bells» та «Animal Friends».

Я стараюся давати дітям такі завдання на уроках,які стимулювали б їхнє творче мислення,наприклад:ребуси,головоломки,чайнворди і т.ін.

Приведу приклади завдань.

Із названих двох предметів,представлених на малюнках,скласти нове слово(bookshelf).

Якщо біля малюнка розміщена яка-небудь буква,її потрібно включити в слово так,щоб вийшло інше слово(three).

H

До букви (або букв) додати назву предмета.Виходить нове слово(that).

T

навчання читання алфавіт наочність

Відновіть порядок слів питального речення.Потім дайте відповідь на питання.

Like you to do ask question?

(Do you like to do question?)

Поступово діти самі починають складати подібні завдання.При цьому вони міцно засвоюють лексичний матеріал,запам'ятовують написання слів,навчаються працювати зі словником.

Один із видів творчої діяльності,який ми використовуємо на уроках в початковій школі, - це казки.Діти розігрують казки за ролями і дуже люблять їх ілюструвати.Другокласники з задоволенням малюють «мультик» по мотивам казки «Каченя та курча».Казку ми ділимо на 12 сценок,і до кожної з них діти готують свої малюнки.

The Duckling and the Chick

1.The Duckling jumped out of the egg. «I am here»,she said.

2. «Me too!» said the Chick.

3. «I am going for a walk»,said the Duckling. «Me too!», said the Chick.

4. «I am digging a hole»,said the Duckling. «Me too!»,said the Chick.

5. «I have found a worm»,said the Duckling. «Me too!»,said the Chick».

6. «I have cought a butterfly»,said the Duckling. «Me too!»,said the Chick».

7. «I want to swim.I am going to the river», said the Duckling. «Me too!»,said the Chick».

8. «Look!I am swimming!», said the Duckling.

9. «Me too!»,said the Chick and jumped into the river.

10. «Oh,Help!» cried the Chick.

11.The Duckling pulled the Chick out of the river.

12. «I am going to swim again»,said the Duckling. «Not me!» cried the Chick»[13,ст..41-43].

Також незвичайним подразником,який викликає мимовільну реакцію учнів і сприяє зняттю втоми та роздратування,являється сміх.Для цього потрібно розказати учням що-небудь цікаве,смішне,дотепне із класичного життя.Можна використовувати розповіді в картинках,смішні іграшки,за допомогою яких можна розігрувати різні сценки[13,ст..57].

Висновок

Читання як вид мовленнєвої діяльності є однією з головних практичних цілей навчання іноземної мови в середній школі.

Проте не меншу роль відіграє читання у навчальному процесі як засіб навчання.

Воно допомагає в оволодінні мовним матеріалом, в його закріпленні та нагромадженні. Так, мнемічна діяльність, яка супроводжує процес читання, забезпечує запам'ятовування лексичних одиниць, зв'язків між ними, а також граматичних явищ, наповнення граматичних структур, порядку слів у структурах та ін.

Читання допомагає удосконалювати вміння усного мовлення: під час читання як уголос, так і про себе функціонують провідні мовні аналізатори - слухові та мовленнєво-рухові, характерні для говоріння. Уміння читати дає можливість у разі потреби підібрати необхідні друковані матеріали та препарувати їх з метою підготовки усного повідомлення.

Читання має багато спільного з аудіюванням та письмом. Для цих трьох видів МД характерними є функціонування мовленнєво-рухового аналізатора у внутрішньому мовленні.

Читання іншомовних текстів розвиває мислення учнів, допомагає усвідомити особливості системи іноземної мови і глибше зрозуміти особли-вості рідної. Інформація, яку отримує учень з іншомовних текстів, формує його світогляд, збагачує країнознавчими знаннями про історію, культуру, економіку, політику, побут країни, мову якої він вивчає. Велика розумова робота, котра виконується читцем з метою проникнення у зміст тексту, розвиває мовну здогадку та антиципацію, самостійність у подоланні мовних та смислових труднощів, інтерес до оволодіння іноземною мовою.

Використана література

1.Бігич О.Б. «Вправи з навчання техніки читання та письма англійською мовою на початковому ступені/Київ:Ленвіт,2000.

2.Демьяненко М.Я.,Кислая С.В.,Лазаренко К.А. «Основы общей методики обучения иностранным языкам» - К.:Вища школа,1976.

3.Купин В.В.,Дж.Мильтон «Корабли мысли»:Сборник.Английские и французские писатели о книге и чтении,библиофилах. - М.,1986.

4.Методика навчання іноземних мов:Базовий курс лекцій:Посібник для студентів пед.. Вузів і вчителів/О.М.Соловова. - М.:Просвещение,2003.

5.Уест М. «Методика навчання читання»/Іноземні мови в школі - 2003. - №3.

6.Ушинський К.Д. «Избранные педагогические произвидения» - М.:Педагогика,1986. - Т.2.

7.Рогова Г.В. и др. «Методика обучения иностранным языкам в средней школе» - М.:Просвещение,1991.

8.Рогова Г.В.,Верещагина И.Н. «Методика обучения англ. Языку на начальном этапе в средней школе»:Пособие для учителя. - М.:Просвещение,1998.

9.Роман С.В. «Методика навчання англійською мовою у початковій школі [Текст]:навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів .:Ленвіт,2005.

10.Роман С.В. «Про підготовку студентів до дослідницької діяльності вчителя іноземної мови під час педагогічної практики в школі»//Методика викладання іноземних мов:Вип. 15 - К.:Освіта,1986.

11.Сухолуцкая М.Э.,Машков В.В. «Методические рекомендации по начальному обучению английскому языку для учащихся младших классов. - К.,1990.

12.С.Ю.Ніколаєва «Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах»:Підручник - К.:Ленвіт,1999.

13.Некоторые приёмы работы на уроках английского язика в начальной школе/И.П.Гладина//Иностранные язики в школе - 2003 -№3 .

Размещено на Allbest.ru