Екологічне виховання школярів у позакласній роботі з біології. Розділ рослини
Екологічне виховання - провідний чинник гармонійного розвитку особистості, його зміст. Сутність нових підходів у здійсненні екологічної освіти учнів. Дослідження ефективності використання різноманітних форм роботи в екологічному вихованні учнів.
Рубрика | Педагогика |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 27.01.2012 |
Размер файла | 729,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
50
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Дипломна робота
Екологічне виховання школярів у позакласній роботі
З біології. Розділ рослини
План
Вступ
1. Огляд літератури із досліджуваної проблеми
2. Екологічне виховання як провідний чинник гармонійного розвитку особистості
2.1 Завдання і зміст екологічного виховання
2.2 Нові підходи у здійсненні екологічної освіти і виховання учнів
3. Шляхи, форми і методи екологічного виховання
4. Педагогічний експеримент
4.1 Стан екологічної освіти і виховання учнів (констатуючий експеримент)
4.2 Ефективність використання різноманітних форм роботи в екологічному виховані учнів(формуючий експеримент)
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Тема екологічного виховання в наш час дуже актуальна. Це пов'язано з тим, що у своїх стосунках з природою людина дійшла крайньої межі, коли головним питанням стало не просто забруднення і знищення природи, а, навіть можливість подальшого існування людської цивілізації.
Навколишнє середовище знаходиться в кризовому положенні, що пов'язано з надмірним антропогенним втручанням, що веде за собою порушення природної рівноваги, загибель природних об'єктів, а саме флори і фауни, забруднення життєво важливих систем (атмосфери, гідросфери, літосфери, біосфери). Сьогодні екологічна криза із локальної набула глобального характеру.
Людство є частиною природи і його доля на пряму пов'язана зі станом довкілля. Утім людина у своєму розвитку часто забуває про це: вона творить науку і техніку, не передбачаючи можливих наслідків. Науково-технічний прогрес почав працювати проти нас - шкідливі викиди промисловості, сільського господарства, транспорту спричиняють зменшення чисельності лісів на планеті, опустелювання земель, глобальне потепління, забруднення навколишнього середовища. Розвиток промисловості та нових технологій призвів до збільшення смертності населення.
В Україні питання забруднення навколишнього середовища і його охорони набули ще більшого значення після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Її наслідки згубні для життя і здоров'я українців. Незважаючи на те, що в Україні прийнято понад 100 природоохоронних законів, указів та угод. Ситуація в природі не змінилась на краще. За даними ООН, сьогодні Україна знаходиться на 92 місці по рівню соціально-економічного розвитку. І це становище має важливий вплив на природоохоронну діяльність в державі.
Але головну причину скрутного екологічного становища, насамперед, необхідно шукати в суспільстві загалом і в кожній окремій людині. Це пов'язано із загальним падінням рівня культури населення і її важливої складової - екологічної культури. Таке явище пов'язано із незнанням або ігноруванням законів природи, егоїстичним, споживацьким ставленням до природних ресурсів. Людиною править спрага наживи, егоїзм, та інші негативні якості. Не слід забувати, що від рівня нашої екологічної свідомості і культури залежить майбутнє нашої планети.
У покращенні екологічного становища значна роль належить загальноосвітній школі, так як через школу проходить все суспільство, а екологічна освіти і виховання - це підсистема всієї системи освіти.
У школах природоохоронне виховання учнів здійснюється в різних напрямках: уроках, в позакласній роботі: заняття гуртків, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно корисної праці, різних масових заходів тощо. Часто учні вступають пропагандистами природоохоронних знань серед своїх товаришів, місцевого населення, беруть участь в озелененні, доглядають лісопарки та ліси, охороняють рідкісні рослини і тварин, береги водойм.
Успіху природоохоронної освіти сприяє й дослідницька робота учнів, під час якої вони розширюють свій екологічний світогляд, оволодівають методами дослідження природи, нагромаджують певний досвід у справі охорони природи. Серед учнів поширені цікаві форми екологічного виховання : екологічні експедиції, екологічна агітбригада, екологічна стежка, рейди екологічних загонів.
Екологічна освіта учнів нині реалізується й позашкільними освітньо виховними закладами різних типів, іншими закладами освіти як центрами позашкільної роботи в позаурочний час.
Проте не всі учні до кінця усвідомлюють цінність і глобальність проблем охорони природи, їх соціально-економічний, політичний, морально-етичний, естетичний, правовий, ідеологічний аспекти. Як правило, питання охорони природи розглядається учнями відірвано від складних наукових, природно-соціальних явищ, зокрема, таких, як закони функціонування природних систем на різних рівнях їх організації і задоволення потреб суспільства відповідно до дії цих законів.
Формування в учнів відповідального відношення до природи - важкий педагогічний процес. В умовах загальноосвітньої школи він направлений не тільки на оволодіння знаннями і навичками, але і на розвиток мислення, логіки, волі підлітка, їх діяльності по захисту, догляду і поліпшенню природного середовища.
Вирішити всі ці задачі можливо лише шляхом органічного єднання класної і позакласної роботи.
Позакласне виховання в галузі навколишнього середовища, на думку більшості фахівців, має широкі можливості, створюючи передумови для розвитку соціальної активності школярів, їхньої самостійності, усвідомлення природи як системи цінностей, розвиваючи здатність до моральних оцінок як індивідуального так і суспільного ставлення до навколишнього середовища.
Проблемі екологічного виховання в позакласній роботі присвячено ряд робіт видатних біологів-методистів: І.Т. Суравєгіна, A.M. Захлєбний, Н.С. Дєжнікова, І.Д. Звєрєв, Н.М. Верзілін, Б.В. Всесвятский; вчителі та викладачі О.В. Прохоренко, А.С. Волкова, М.М. Листопад, А.О. Боренко, О.О. Любчак, Т.В. Збаржевська та інші.
Але слід відмітити, що за останні десять років інтерес до позакласної роботи знизився. Таким чином, необхідність екологічної освіти й виховання в позакласній роботі не викликає ніякого сумніву. Тому ми й вирішили зайнятись цією проблемою.
Об'єктом дослідження даної роботи є цілеспрямований процес екологічного виховання учнівської молоді у позакласній роботі, розділу Рослини.
Предмет дослідження -сутнісні аспекти екологічного виховання, його основні завдання та шляхи їх реалізації при вивченні біології.
Мета роботи - вивчити теоретичні основи екологічного виховання, його значення для формування майбутніх громадян нашої держави; надати характеристику головних напрямків виховання екологічної культури; дослідити процес екологічного виховання учнівської молоді у позакласній роботі, розділу Рослини.
Для виконання поставленої мети необхідно виконати такі завдання:
1) опрацювати педагогічну, психологічну, методичну літературу і періодичні видання з даної теми;
2) виявити педагогічні основи екологічного виховання в позакласній роботі;
3) сформулювати основні завдання, які поставлені перед вихованням екологічної культури в сучасних умовах екологічної кризи;
4) дати визначення основних засобів та шляхів реалізації екологічного виховання дітей та молоді;
5) експериментально дослідити процес екологічного виховання учнівської молоді у позакласній роботі, розділу Рослини.
Гіпотеза - добре поставлена позакласна робота має велике значення в навчально-виховній роботі. Вона дає змогу значно розширити, усвідомити і поглибити збуті на уроках знання, перетворити їх в стійкі переконання. Мають більше можливості для використання спостережень і експерименту - основних методів екологічної науки. Все це сприяє розвитку мислення учнів, спостережливості, вимушує замислитись над тим, що раніше проходило повз їхню увагу.
Методи дослідження - аналіз психо-педагогічної літератури та періодичних видань з даної теми, аналіз педагогічної документації та педагогічної діяльності різних вчених дослідників, спостереження, опитування, природний педагогічний експеримент, методи абстрагування і конкретизації, аналізу і синтезу, математичної статистики.
Наукова новизна дослідження заключається в постановці питання екологічного виховання учнів, шляхом застосування різноманітних форм та залучення їх до участі у акціях різного статусу.
Тема даної курсової роботи має важливе практичне значення для роботи майбутніх педагогів-вихователів. Вона забезпечує теоретичними знаннями з теорії виховання, що буде мати важливе значення в їх практичній діяльності.
Розділ І.Огляд літератури з проблем екологічного виховання школярів у позакласній роботі
Із давніх часів людину хвилювали питання про місце людини в світі, про відношення людини до природи. Природні ресурси і умови їх використання являються первинною передумовою діяльності людей. Аналіз історичних фактів переконує в тому, що в різні епохи взаємодія природи і людини в більшості випадків розвивалось стихійно, а відсутність осмисленого, наукового аналізу і прогнозу про всебічні наслідки впливу суспільного виробництва на природне середовище призвело поступово до небажаних змін [20].
Небачений масштаб дій людини на природу став головною відмінністю сучасності. В кінці XIX ст., коли в світі зароджувався суспільний рух охорони природи, по своєму змісту воно зводилось лише до захисту унікальних природних об'єктів, деяких зникаючих видів рослин і тварин. На цьому етапі цей рух не зачіпав проблем забруднення і виснажування природних ресурсів[21].
Від середини 1960-х років потреба у захисті природного середовища зпричинила в більшості країн світу появу законодавства про його захист. На міжнародному рівні відправним пунктом в цьому напрямку стала Конференція ООН з питань навколишнього середовища у Стокгольмі (1972 р.)[29] Важливою подією стала Конференція ООН по оточуючому середовищу (3-11 червня 1992р., Ріо-де-Жанейро). Там був прийнятий Порядок денний на XXI століття, близький міжнародній багатосторонній угоді, який відобразив основні екологічні проблеми сучасності[21]:
¦ збереження і покращення оточуючого середовища;
¦обов'язковість держав співпрацювати у справі охорони і покращення
довкілля;
¦ збереження ресурсів Землі;
¦ підтримка організацій і груп громадян, що приймають участь в охороні природи;
¦ суворе дотримання всіх діючих міжнародних угод по збереженню флори, фауни і довкілля тощо.
Тому, власне, необхідність екологічної освіти і виховання всього населення, зокрема учнівської молоді, визначається потребами розвинутого суспільства, в якому збереження природного середовища, сприятливого для здоров'я і життя людини, вважається однією з найбільш актуальних проблем.
Основною рисою екологічної культури є вміння прогнозувати віддалені наслідки втручання людини в природні взаємозв'язки, широкий погляд на багатогранність цінностей природи, вміння підпорядковувати всі види своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, турбуватися про поліпшення навколишнього середовища, не допускати його руйнування і забруднення.
Велика роль в цій справі належить загальноосвітній школі, яка охоплює все підростаюче покоління людей. Від того, наскільки повноцінно усвідомлять учні необхідність дбайливого, бережливого ставлення до природи ж національного, суспільного багатства, вмітимуть передбачати наслідки своєї поведінки[25]. Виходячи з важливості і складності цих завдань, екологічне виховання школярів має здійснюватись із першого по випускний клас.
Питанням екологічної освіти значну увагу приділяли і педагоги минулого. Сократ, Платон, Аристотель широко пропагували форму публічних лекцій на природі для широкого екологічного виховання. Аристотель говорив: "Природа дала людині у руки зброю - інтелектуальну і фізичну сили, але вона може використовувати зброю і в зворотному напрямі. Тому людина без моральних устоїв є істотою самою негативною і дикою, с. иною своїх статевих і смакових інстинктах"[1].
Природоохоронному вихованню велику роль приділяли відомі педагоги - ЯА. Коменський, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, І.Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, Ф.А. Дістервег.
К.Д. Ушинський вважав, що "людина як частина природи підчиняється І головним, загальним законам, які діють як в світі рослин і тварин, так і в відношенні людини." Він намагається сформулювати загальні закономірності природи і виховання. [62]
Видатний швейцарський педагог І.Г. Песталоцці вважав, що єдиний справжній фундамент людського пізнання - сприймання природи. Увесь запас знань, яких набуває людина за допомогою відчуттів, є результатом бережливого ставлення до природи. [47]
В.О. Сухомлинський [61] зазначає роль природа в розумовому вихованні: „В природі немає ніякої магічної сили, яка безпосередньо впливає на розум, почуття й волю. Природа стає могутнім джерелом виховання лише тоді, коли людина пізнає її, проникає думкою в причинно-наслідкові зв'язки.”
На сьогодні педагоги також не залишають поза увагою проблему екологічного виховання. Так, доктор педагогічних наук, професор - С. Дєжнікова [16] вважає, що головна причина екологічної кризи заключається не тільки у відсталих технологіях, а й в дуже низькій культурі людей. Тому потрібно зробити школу такою, де підлітки могли б не тільки отримати : різноманітні знання по екології, а й стати активними учасниками створення нових цінностей. Основою кризового стану сучасної системи освіти є розрив між результативністю системи освіти та потребами реального життя суспільства, одним з пріоритетів моделі освіти XXI століття визначено екологічну освіту як спосіб виховання екологічної культури [3].
A.A. Горєлов [14] зазначає, що розвиток наукових спрямувань проникає в межах тенденції екологізації людської діяльності. Екологізація- урахування можливих наслідків впливу людини на природне середовище з метою звести до мінімуму негативні наслідки природо перетворюючої діяльності. Така тенденція - необхідність нашого часу. "Золоте правило " екології: відносься до всієї природи так, як ти хотів би, щоб відносилися до тебе.
А. Батовкіна [2] погоджується з іншими вченими-методистами, що екологічна освіта і виховання спрямовується на подолання споживацького ставлення до природи і її ресурсів, поєднання раціонального у взаєминах людини природи.
А на думку доктора філософських наук, професора М.М. Мамедова і доктора педагогічних наук, професора І.Т. Суравєгіної [39;40] однією з причин логічної безвідповідальності є " не розробленість змісту базових знань з екології, обов'язкових для кожного учня". Базові знання повинні включатися до кожного з основних напрямків сучасної екології: класичної (біологічної) екології, глобальної екології, екології людини й соціальної екології.
Тому на сьогоднішній день багато науковців, вчителів, педагогів займаються проблемою екологічної підготовки школярів. Виділені цілі й завдання екологічного навчання й виховання. Доктор філософських наук М.Н. Мамедов та доктор педагогічних наук І.Т. Суравєгіна [39;40] метою екологічного навчання вважають:
¦ формування пізнавального (когнітивного) рівня пізнання, вивчаючи принципи організації й функціонування екосистем, що визначають якість природного середовища та здоров'я людини;
¦ виховувати потребу екологічної діяльності ж необхідної умови стійкого розвитку системи "суспільство - природа".
¦ засвоєння й розвиток природничо-наукових, суспільних та технічних знань про взаємодію суспільства й природи;
¦ формування ціннісного відношення людей до світу й до праці;
¦ розвиток потреби спілкування з природою, виявлення активного відношення до неї, турботу про її стан сьогодні і в майбутньому.
І.Д. Звєрєв [23;71] виділяє мету і задачі екологічного навчання і виховання: формування системи наукових знань, поглядів і переконань, що забезпечують відносини учнів до навколишнього середовища у всіх видах діяльності.
Задачами екологічного навчання і виховання вважає наступне:
1) Засвоєння ведучих ідей, головних понять й наукових фактів, на боці яких визначається оптимальний вплив людини на природу відповідно до її законів.
2) Розуміння багатосторонньої цінності природи як джерела матеріальних та духовних сил суспільства.
3) Набуття прикладних знань, практичних вмінь та навиків раціонального природокористування, розвивання здібностей оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильні рішення по його поліпшенню, передбачати можливі наслідки своїх дій й не допускати негативних впливів на природу у всіх видах суспільно-трудової діяльності.
4) Свідоме дотримання норм поведінки в природі, що виключає нанесення їй шкоди, забруднення чи руйнування природного середовища.
5) Розвиток потреби в спілкуванні з природою, бажанні до пізнання навколишньої природи в поєднанні з морально-естетичними переживаннями.
6) Активізація діяльності по поліпшенню й видозмінного середовища, не стримуючи відношення до діяльності людей, що спричиняють їй шкоду, пропаганда природоохоронних ідей.
Так, кандидати педагогічних наук A.C. Прутченков і В.А.Самкова [55]
вважають, що виховання екологічної культури включає обов'язкову активну участь учнів в різноманітній інтелектуальній та практичній діяльності. Тільки тоді учні оволодівають уміннями аналізувати вчинки по відношенню до оточуючого середовища, залучаються до самостійного вирішення екологічних задач.
Багато авторів, зокрема І.Д. Звєрєв [23] вважає, що в екологічній освіті і вихованні слід застосовувати якомога більше різноманітних методів, методичних прийомів і форм навчання для того, щоб екологічна освіта була ефективнішою. Звєрєв підкреслює, що в екологічному навчанні будь-який вид діяльності організовувати як колективний. Ігрова, навчальна, трудова діяльність не повинні розглядатися ізольовано.
Чи необхідна допомога психологів в екологічному вихованні? На це запитання відповідає Лаптєва [34] в своїх статтях: "В екологічному вихованні дітей необхідна допомога психологів. Адже потрібно навчити людей відчувати красу природи й біль при її загибелі. Навчити всі свої дії і вчинки звіряти з тим, як вони відгукнуться на природі і людях, що живуть поряд". З точки зору американських психологів Д. Бехнета, Дж. Бутлера, Лрошанського ставлення до навколишнього середовища формується в процесі взаємодії емоційної, інтелектуальної і вольової сфер поведінки психіки людини. Впливаючи одна на одну, вони створюють систему психологічних установок особистості, які проявляються в формі оціночного судження, поведінки діяльності в навколишньому середовищі.
Пустовіт Г.П. вважає, що антропоцентрична екологічна свідомість як психічна основа екологічно безграмотних дій людини в довкіллі, результатом якої є ініційовані нею численні екологічні кризи і навіть екологічні катастрофи, призвела сьогодні до нагального створення нової системи взаємодії людини і природи.
Дослідження вчених-психологів підтверджують, що екологічна освіта і виховання неподільні. Зокрема, Є.М.Кудрявцева [33] зазначає, що екологічна освіта сьогодні є прикладом здійснення психолого-педагогічного принципу виховання в результаті якої формується особистість школяра, світогляд.
У розв'язанні цих проблем пріоритет належить формам позакласної, позаурочної та позашкільної екологічної освіти й виховання. Освіта в галузі навколишнього середовища нині розглядається суспільством європейських країн, як безперервний процес, що стосується усіх вікових, соціальних та професійних груп населення. Проте її загальною ланкою є школа, оскільки саме за шкільних років формування особистості відбувається найінтенсивніше. Тому у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях зазначається, що екологічна освіта є творчим процесом.
В останні роки державою прийнята концепція неперервної біологічної світи, яка впроваджується через традиційні дидактичні форми навчально виховної роботи: класно-урочну, домашню, позакласну, позашкільну. Значущість системних досліджень позакласної роботи з біології здійснює екологічну підготовку школярів, знижує можливість підготовки до пошукової діяльності, до ранньої спеціалізації молоді. Чи ж залишилась позакласна робота незмінною в своїх завданнях, принципах визначення змісту і формах проведення на етапі реформуванні шкільної освіти? Насамперед візьмемо на себе сміливість виявити, що сама назва цієї форми - „позакласна робота" - втратила на сьогодні першочергове значення.
Так вважають А.М.Захлєбний та І.Т.Суравєгіна [22], що в позакласній роботіі вчитель має більші можливості для організації дискусії та обговорень екологічних проблем, які виконують інтегруючу роль в навчанні. Крім того, вона відіграє роль відпочинку від напруженої роботи в класі. Різноманітна діяльність учнів реалізується в усіх типах позакласної роботи: індивідуальній, груповій, масовій. Індивідуальна - спостереження в природі, написання рефератів. Групова в літній час - екологічно-польова практика. Масова - конференції, екологічні кампанії, екологічні вечори, виставки, ділові ігри на екологічні теми, агітбригади, екскурсії.
Нетрадиційним формам і методам екологічної освіти і виховання присвячена стаття Т. Остроуменко [45]. Серед них автор визначає: екологічні конгреси, рейди екологічних загонів, екологічні експедиції, захист екологічних проектів, екологічних віталень
Аргументи на користь розвитку позакласних форм екологічної освіти висловлюють спеціалісти різних країн. Так, навчання поза класом, як відзначається в додатку до навчальних програм шкіл Великої Британії - це не самостійний навчальний предмет, це перш за все можливість істотно доповнити процес підготовки підростаючого покоління до життя.
Наведені докази переваг екологічної освіти учнів у позакласний час підтверджують високу зацікавленість ними педагогічної громадськості різних країн світу, оскільки вона дає змогу повніше врахувати знання й інтереси школярів, їхні пізнавальні й інтелектуальні можливості, використання набутих знань, умінь та навичок у практичній діяльності з охорони навколишнього середовища. Доцільно організована з точки зору педагогічних вимог спілкування школярів з природою, спостереження за наслідками природо перетворюючої діяльності людини і, головне, її оцінка та особиста участь у природоохоронній роботі сприяє формуванню гуманістичних якостей особистості [56].
Підлітковий вік характеризується пошуком гармонії у світі природи, осмисленням особистої позиції у взаємовідносинах з ним. Педагогічна стратегія цього віку полягає в стимулюванні такої інтелектуальної діяльності учнів, у якій на світоглядному, абстрактному рівні формуються педагогічно бажані зв'язки в індивідуальній картині світу[16].
Таким чином, оглянувши педагогічну, методичну і психологічну літературу по проблемі екологічного виховання школярів, ми можемо зробити такі висновки.
Вивченням проблеми екологічного виховання школярів займається багато педагогів, методистів і психологів. Вони визначили цілі і завдання екологічного виховання (М.Н. Мамедов, І.Т. Суравегіна, І.Д.Зверев), розробили різноманітні форми, методи і методичні прийоми екологічного виховання у позакласній роботі з учнями усіх вікових груп (І.Д.Зверев, А.М.Захлебний, Т.П. Остроуменко), а також запропонували новітні, неординарні підходи у вирішенні цієї проблеми (А. Наесс, В. Скребець).
Але, нажаль, нам зустрілося дуже мало джерел в яких були б розроблені форми і методи екологічного виховання в позакласній роботі з молодшими підлітками. Тому ми і вирішили зайнятися вивченням цієї проблеми.
Розділ ІІ. Завдання і зміст екологічного виховання
2.1 Зміст екологічної освіти і виховання
У ході своєї історії людство піддавалося впливу багатьох природних і соціальних катаклізмів. Воно випробувало і пережило катастрофічні кліматичні зміни - великі посухи і повені, землетруси й епідемії. Воно перетерпіло також не менш драматичні, колізії в соціально-політичному аспекті. Однак аж до середини XX століття всі проблеми, що вставали перед людством, носили скоріше локальний, а не глобальний характер. Вони ніколи не загрожували самому існуванню всього людства в цілому.
Однією з найгостріших задач, що постали перед світовою цивілізацією, є проблема екологічної проблеми на планеті. Вплив негативних чинників антропогенного характеру на природне оточення сьогодні значно перевищує компенсаційні можливості біосфери. У свою чергу людство йде услід за екологічними подіями, що вже сталися, не випереджаючи їх, а лише реагуючи тільки на наслідки в формі регіональних катастроф.
Екологічна небезпека, що нависла над людством, пов'язана не тільки з інтенсивним забрудненням і погіршенням якості оточуючого людину природного середовища, але й з неконтрольованими і погано передбачуваними наслідками його грандіозної природо перетворюючої діяльності. З багатьох регіонів планети вилучаються, а в інші перекидаються величезні маси різних природних речовин. Багатомільйонні тонни перероблених речовин знову надходять у природу у виді далеко не небезпечних для життя відходів людської виробничої діяльності.
Своїм втручанням у природу людина несвідомо впливає на загально планетарні життєво важливі фізико-хімічні, геологічні, кліматичні і біологічні зв'язки. Це може привести і вже приводить незалежно від волі людини до руйнування зв'язків, що забезпечують гомеостаз для всієї системи життєзабезпечення планети. Тобто нині межі розвитку людства визначаються ступенем екологічних порушень, а не простим споживанням ресурсів. Утручання людини в природні процеси зайшло вже так далеко, що пов'язані з цим зміни можуть виявитись необоротними, а руйнівна діяльність і її наслідки не можуть бути виправлені господарськими природоохоронними заходами і вкладенням капіталу. Це зобов'язує її бути "екологічною", бо не будучи такою, вона навряд чи впорається з реальною екологічною небезпекою.
Але ситуація не є такою вже безнадійною. Радикальні зміни в усвідомленні людей стосовно свого відношення до оточуючого середовища можуть призвести до позитивних результатів. Люди повинні зрозуміти, що всі планетарні системи (атмосфера, гідросфера, літосфера, біосфера) перебувають у критичному стані і треба рятувати становище.
Таким чином, можна зробити висновок, що для всього людства настав час усвідомити необхідність докорінного перегляду відносин між людиною і природою, що можливо лише в межах сформованості екологічної культури.
Аналізуючи матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з питань екологічної культури та виховання, можна дати таке визначення “екологічної культури”: це певна програма, на основі якої суб'єкт природокористування будує свій історично конкретний процес взаємодії з природою [1]. Інакше кажучи, екологічна культура є основою діяльності людини (включаючи і наслідки такої діяльності), спрямованою на організацію і трансформацію природного світу відповідно до власних потреб і намірів.
Екологічна культура є складовою загальної культури людства. Це пов'язано з тим, що культура, як штучне творіння людства (мистецтво, релігія, література тощо), нерозривно пов'язана з природою. Екологічна культура звернена до двох світів - природного довкілля і внутрішнього світу людини. Своїми цілями вона спрямована на створення бажаного устрою чи ладу в природі, і на виховання високих гуманістичних цінностей та орієнтирів у людському житті. За своєю суттю екологічна культура є своєрідним "кодексом поведінки", що лежить в основі екологічної діяльності. Вона включає в себе зріз суспільно виробленого способу самореалізації людини в природі, культурних традицій, життєвого досвіду, моральних почуттів та моральної оцінки ставлення до природи. Це сукупність знань, норм, стереотипів та "правил поведінки" людини в оточуючому її природному світі.
Необхідність формування екологічної культури пов'язана з реакцією на глобальну екологічну кризу. Просуваючись до цивілізації, людина почала перетворювати природу значно раніше, ніж дійшла до думки про обов'язковість її охорони. Негативні зміни в природному середовищі під тиском сукупної дії виробничих чинників істотно прискорились в останні десятиріччя, а отже і відповідь на них повинна бути адекватною. Тобто збереження життя на Землі залежить безпосередньо від рівня і темпів формування екологічної культури. Дієвим засобом формування екологічної культури є екологічна освіта, екологічне виховання і екологічна діяльність.
Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.
Екологічне виховання іде поруч з екологічною освітою, що пов'язано з єдністю їх цілей, головною з яких є формування екологічної культури особистості, подолання споживацького ставлення до довкілля. Разом з тим, екологічна освіта, екологічні знання уже самі по собі мають великий виховний потенціал.
Основні завдання екологічного виховання: [10]
-- нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення;
-- прищеплення любові до природи, бажання берегти та примножувати її;
-- формування навичок і вмінь діяльності у природі.
Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:
-- осмислення екологічних явищ і вміння робити висновки щодо організації як власної діяльності, так і колективу в природному середовищі;
-- усвідомлення вихованцями необхідності екологічної безпеки України;
-- формування моральних почуттів обов'язку і відповідальності за збереження краси природи та участі в її охороні;
— спонукання вихованців до природоохоронної діяльності тощо.
Завідувач лабораторією екологічного виховання Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України, координатор Всеукраїнської дитячої спілки “Екологічна варта”, кандидат педагогічних наук м. Київ, Пустовіт Н.О. дав аналіз основних принципів, на яких повинна базуватись екологічна освіта та виховання. Ці принципи були визначені Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), проектом Концепції 12-річної школи та Концепції неперервної освіти та виховання в Україні [1].
Серед головних принципів, на яких базується екологічна освіта та виховання на Україні, слід відзначити такі:
1. принцип гуманізації, забезпечення пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії взаємодії людини і навколишнього середовища;
2. принцип всезагальності, неперервності та наступності, що забезпечує охоплення екологічною освітою та вихованням всіх верств населення через єдність ланок освіти України; забезпечує умови, коли здобуті знання і досвід базуються на раніше засвоєних і водночас є основою для наступних, що сприяє розвитку екологічної культури протягом усього життя людини;
3. системності та цілісності, який відображає цілісність навколишнього середовища і забезпечує формування у школярів розуміння єдності довкілля, взаємообумовленості його процесів, нерозривного зв'язку людини і природи;
4. міждисциплінарності - цей принцип обумовлюється характером науки екології як синтетичної науки та сфери практичної діяльності людини; він реалізується за допомогою міжпредметного підходу, який полягає в узгодженому використанні освітнього і виховного потенціалу всіх навчальних предметів, позаурочної роботи, самоосвіти та інших форм освіти з метою формування екологічної культури особистості;
5. особистісної орієнтованості. Екологічне виховання набуває особистісної орієнтованості за таких умов: відповідність педагогічного впливу психологічному механізму формування цінностей особистості; диференціація виховного впливу з урахуванням вікових, типологічних та індивідуальних особливостей школярів;
6. принцип єдності місцевого, регіонального й глобального підходів, який забезпечує ознайомлення з проблемами навколишнього середовища різного рівня і практичну участь у вирішенні екологічних проблем найближчого оточення.
Отже, навчальний і виховний зміст екологічної освіти зорієнтований на формування світогляду, цінностей культури, умінь критично мислити, здатності до самопізнання і самореалізації особистості в різних видах творчої діяльності, необхідних умінь та навичок для життєвого та професійного вибору.
2.2 Форми і методи екологічного виховання
Освіта та виховання з питань навколишнього середовища здійснюється в межах формальної і неформальної освіти. Формальна охоплює вихованців дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл усіх типів, студентів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, а також слухачів різних курсів підвищення кваліфікації, спеціалістів. Неформальна освіта охоплює молодь і дорослих з усіх верств населення, які одержують природоохоронні відомості індивідуально або колективно з джерел масової інформації, при участі в дитячих та молодіжних громадських організаціях природоохоронного спрямування. Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності: шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ін.; робота санітарних загонів захисту довкілля, які виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку; загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах і рибгоспах); групи швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період; кутки природи в школах, будинках школярів. З природоохоронною роботою пов'язана туристично-краєзнавча робота з дітьми, спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках та ін.
Екологічний аспект повинен органічно включатись у процес освіти і виховання всіх вікових категорій, що відповідає концепції "неперервної освіти".З метою удосконалення екологічного виховання нерідко звертаються до концепцій "виховання на природі" як джерела натхнення, пізнання і майстерності до педагогічних шкіл "натуралістичного виховання".
В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія дають комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину.
Екологічна освітянсько-виховна діяльність в навчальному закладі відрізняється надзвичайним різноманіттям форм та заходів:
- обов'язкові і факультативні;
- традиційні і оригінальні;
- індивідуальні, групові, масові;
- елементарні (доповідь) і комплексні (конференція);
- разові (тематичний вечір) і постійно діючі (гурток);
- усні (бесіда), друковані (газета), наочно-зображальні (виставка);
- радіомовні, кінодемонстраційні;
- інформаційні (лекція), ігрові (свято), змагальні (вікторина), ділові (зелений патруль).
Недоліки в системі екологічної освіти та виховання.
Як бачимо, основне навантаження з екологічної освіти та вихованні лягає на біологію, географію, природознавство, хімію, та й то як додаток до спеціальних дисциплін. Крім того, екологічні знання подаються відособлено від інших, недостатньо використовуються міжпредметні зв'язки. Екологічну освіту слід включити в процес викладення всіх дисциплін. Курс "Охорона природи" не повинен бути додатком до дисциплін. Потрібна інтеграція всіх навчальних предметів. У кожному з них закладений свій екологічний потенціал. Виявити його і змусити працювати - завдання викладачів усіх дисциплін. Серед чинників, які негативно впливають на результати навчально-виховного процесу з екологічної освіти, слід назвати такі: [1]
* недостатність самих знань про механізми функціонування біосфери, щоб управляти ними, чітко уявляти всі наслідки застосування потужних засобів упливу на природу;
* відсутність єдиної екологічної концепції, яку можна було б запропонувати для вивчення;
* невирішеність проблем підготовки педагогічних кадрів з екології у вищих навчальних закладах;
* питання екології недостатньо і відособлено відображені в навчальних програмах і не тільки гуманітарного циклу, неповно розкривають суть взаємозв'язку людської діяльності і природи
В умовах екологічної кризи, яка є наслідком, передусім, кризи духовної, суспільство покладає особливі надії на школу.. Саме вчитель повинен стати головним інформатором, носієм екологічно значущих, ціннісних підходів до природи. Знати - умова необхідна, але недостатня.
Сформувати відповідний світогляд і переконання лише на інтелектуальному рівні неможливо. Знання повинні пройти через світ емоцій, почуттів, отримати особисту оцінку і стати екологічним імперативом, трансформуватися в екологічні переконання, екологічні потреби. Отже, екологічний стиль мислення в школярів має розвиватися на раціональному та емоційно-чуттєвому рівнях. Прищеплення учням естетичного сприйняття природи, гуманістичних ідеалів закріплює, узагальнює, цементує знання, здобуті на уроках, пробуджує мотивацію і смисл власного дбайливого ставлення до навколишнього середовища.
Важливого значення в арсеналі засобів екологічної освіти і виховання набули позаурочні форми і напрямки формування правильного ставлення до навколишнього світу
Позакласна освіта і виховання в галузі навколишнього середовища має широкі можливості, створюючи передумови для розвитку соціальної активності школярів, їхньої самостійності, усвідомлення природи як системи цінностей, розвиваючи здатність до моральних оцінок як індивідуального так і суспільного ставлення до навколишнього середовища.
Мета виховання широкого екологічного кругозору учнів, формування відповідального відношення не тільки до людей, праці, але і до природи реалізується при умові взаємозв'язку навчання з різними формами екологічного виховання: екологічні експедиції, екологічні стежки, екскурсії, екологічні агітбригади, екологічні табори, захист екологічних проектів, екологічні вікторини, прес-конференції, брейн-ринг, еколого - туристичний похід, тиждень екології і т. д.
Однією із ефективних форм екологічного виховання є екологічна стежка. Екологічна стежка -- це своєрідна лабораторія в природі, де створюються умови для виконання системи завдань, які організовують і спрямовують діяльність учнів у природному оточенні. Цим визначається і ряд вимог до організації екостежки: вибір місця маршруту та його довжина, вибір природних об'єктів, підготовка екскурсоводів тощо. Організація екосте-жини сприяє тому, що учні вивчають об'єкти і явища в самій природі, визначають види рослин і тварин, з'ясовують шляхи впливу людини на довкілля, дізнаються про види природокористування, нагромаджують досвід оцінювання характеру і результатів взаємодії людини та природи, оволодівають навичками екологічно грамотної поведінки в природному середовищі, розвивають уміння пропагувати ідеї охорони природи серед однолітків та населення, розширюють свій кругозір щодо сучасних природоохоронних проблем і шляхів їх розв'язання.
Важливим моментом в організації і створенні екологічної стежки є підготовчий етап. Він починається з пошуку доступних естетично виразних і приваблюючих ландшафтів місцевості, де організовується стежка. Серед природних об'єктів ландшафту обираються найбільш інформаційно насичені (старе дерево, гайок, озерце, болітце тощо). На основі відібраних об'єктів розробляється маршрут стежки, який краще всього прокладати по вже протоптаних людьми стежках. Довжина маршруту не повинна перевищувати двох кілометрів, а тривалість екскурсії -- 2,5 години (ці параметри змінюються з урахуванням віку учнів).
Після того як маршрут прокладено, починається наступна стадія підготовчого етапу. Під керівництвом учителя розробляються тематика та зміст рефератів до кожного відповідного об'єкта. Реферативні повідомлення повинні бути змістовними та емоційними. На основі написаних рефератів здійснюється підготовка екскурсоводів, краще всього 2--3 різного віку на один об'єкт. Залежно від категорії відвідувачів стежки розробляється і рівень інформації про об'єкт.
Наступний етап -- розробка паспорта стежки (встановлення контактів з міською радою з метою отримання допомоги в проектуванні та обладнанні, яке передбачає створення інформаційних знаків та щитів, обладнання оглядових майданчиків тощо). Доцільно створити такі типи інформаційних щитів і знаків: загальний путівник-схема стежки, правила і норми поведінки, гасла, екологічні знаки тощо. Екологічна стежка допомагає ефективно реалізувати цілий ряд проблем комплексного виховання. Вона дає змогу поглиблено вивчити програмовий матеріал з біології та географії, є місцем проведення екскурсій, передбачених програмою, формує в дітей ініціативу і творчість, виховує доброту, відвертість, любов до ближнього, чуйність. Екостежка може бути місцем проведення екологічних акцій та фестивалів. Усі знання, навички, уміння, почуття, переконання, які формуються під час занять на навчальній екологічній стежці, спрямовані на вирішення одного з найгуманніших завдань сучасності -- збереження довкілля, у якому живе людина.
Важливе місце у навчально-виховній роботі з учнями займають екскурсії. Зони є однією з форм екологічної освіти і засобом виховання шкільної молоді. Взагалі, екскурсії є дуже активною формою організації природоохоронної діяльності учнів, під час яких у них формуються позитивні установки, навички спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах у природному середовищі, емоційно-естетичного сприйняття, відповідальність за її стан.. Проводяться вони з різною метою і в різних біогеоценозах а саме у лісі, парку , на луках . я.
Кожна екскурсія планується вчителем заздалегідь. Для того щоб її провести, педагог сам повинен добре знати особливості обраного ландшафту: його різною метою і в різних біогео-ценозах: у лісі, парку, на луках, біля боліт і озер. Об'єктами вивчення під час екскурсії є рослинний і тваринний світ, абіотичні умови природного середовища. Під час екскурсій учні навчаються спостерігати об'єкти і явища, аналізувати географічне розташування, кліматичні умови, експозицію і рельєф, ґрунти, характерних представників флори і фауни, їх пристосування до умов існування тощо. Знаючи це, учитель розробляє інструктивні картки-завдання для окремих учнів і цілих груп. За такими інструкціями учні краще орієнтуються на місцевості, ефективніше виконують завдання і пізнають навколишній світбиста ініціатива і творчість школярів, а допомогти їм у цьому мають учителі різних предметів.
Однією з форм екологічного виховання, спрямованого на пізнання природи і зрозуміння її законів, є туристичні походи. Еколого-туристичний похід -- це створення сприятливих умов для учнів, які прагнуть краще пізнати рідний край, вивчити його багатства, зрозуміти красу природи, а також для школярів, які не знаходять себе в стінах школи, не можуть виявити свої таланти і яскраві риси характеру. Саме такі діти розкриваються під час проведення туристичних походів, мають позитивний вплив на інших і допомагають учителю.
Турпоходи повинні проводитися цілеспрямовано, вони являють собою колективну творчу справу, у якій задіяні всі учасники походу. Турпохід складається з двох етапів: підготовчого і власне походу. На підготовчому етапі створюється організаційна рада, яка займається визначенням завдань і методів проведення походу, схеми маршруту. Рада розробляє програму проведення походу, певні критерії, розподіляє обов'язки між учасниками. Далі формуються загони: обираються командир, скарбник, встановлюється порядок чергування. Кожний загін повинен мати назву, девіз, пісню і забезпечити себе необхідним спорядженням
Перед тим як вирушити в подорож, треба дістати офіційний дозвіл адміністрації школи (видається відповідний наказ, у якому визначаються відповідальні особи; проводиться інструктаж з техніки безпеки). Тільки тоді можна вирушати в дорогу.
Збираючись у похід, необхідно своєчасно підготувати спорядження -- групове й особисте.
Групове спорядження: намет, карта місцевості, планшет, ліхтарик, відро, сокира, саперна лопатка, кухонний ніж, чайник, сковорода, черпак; сірники, ножиці, кухонний рушник, мотузка, аптечка, фотоапарат, шпильки, нитки, голки, мило, ремонтний набір, свічки, дратва, плоскогубці тощо.
Індивідуальне спорядження: рюкзак, спальний мішок, кухоль, ложка і миска, фляга для води, складний ніж, компас, годинник, ліхтарик, свічка, накидка від дощу, труси, майка або футболка, дві пари шкарпеток, легкий светр, сорочка, штормівка.
У похід необхідно брати зручний одяг, який можна буде легко комбінувати, а із взуття -- туристські черевики або кросівки з рифленою підошвою (у жодному разі не гумові). Не забувайте про похідну аптечку і навчіться надавати першу допомогу.
В процесі екологічної освіти і виховання учнів важливо використовувати різні види ігор. Ігри, які використовуються в екологічному вихованні різні по формі і змісту: дидактичні, рольові, ділові, ігри-вікторини, комп'ютерні ігри.
Особливе місце серед них займають рольові ігри, які найбільш сприятливі для розкриття сфери діяльності людей і стосунків між ними, між природою і суспільством. У середніх класах до рольових ігор готуються за спеціально рекомендованою літературою, при цьому учні можуть одержати консультації у вчителів, учених. Склад учасників гри, які виконують ролі спеціалістів, кореспондентів, учених та ін., визначається її навчальними завданнями. У процесі гри розв'язуються такі проблеми, які цікавлять учнів і не можуть бути повноцінно вирішеними на уроках. Під час гри школярі перевтілюються в нові для них ролі - вченого, інженера, практика-агронома і т.д. Важливо, щоб учні добре усвідомили зміст природоохоронної роботи за обраним фахом і завдання, які стоять перед ними. Рольові ігри можуть проводитися у формі конференцій, нарад, симпозіумів учених, семінарів, прес-конференцій, залежно від бажань учнів і змісту гри.
Одним із видів гри є вікторини екологічного змісту. Ігри вікторини є найбільш розповсюджений і популярний вид ігор, який використовується в школі. Вікторини складають по принципу "запитаня-відповідь" і сьогодні мають найрізноманітніші форми ("Що? Де? Коли?", "Щасливий випадок", "Брейн-ринг").
Однією з цікавих форм є проведення ток-шоу, які присвячені захисту навколишнього середовища, екологічним проблемам та участі учнів у їх рішенні. На цих заходах учні вчаться дискутувати, доводити свою думку, обґрунтовувати свою позицію. Перед кожним учасником стоїть завдання виявити рівень теоретичної підготовки в галузі екології, щоб учні вільно орієнтувалися в інформаційному просторі, мали міцні знання, уміли глобально мислити.
Незважаючи на різноманітність видів ігор екологічного змісту, відмінність у формах їх організації, спільним для них є те, що вони справляють великий удійний вплив на школярів. В процесі гри формується як уміння та навички спілкування з природою, так і позитивні взаємини між учнями, між учнями і вчителем, що є однією з умов ефективності екологічного виховання.
Нетрадиційною формою позакласної роботи з екологічного виховання є: екологічні вітальні. Ця форма роботи дає змогу провести обговорення проблем екології і охорони природи з використанням елементів художніх, музичних творів, включаючи театралізовані моменти. Гостями і співбесідниками в екологічних вітальнях бувають вчені, у процесі діалогу учні глибше вникають у проблеми екології рідного краю, країни.
Цікавою нетрадиційною формою екологічної освіти і виховання є також пересувні екологічні театри, вони сприяють поширенню і пропаганді екологічних знань серед населення. Виступ екологічного театру проходить у формі невеликої театралізованої вистави (для кращого сприйняття глядачами). Тематика виступів може бути найрізноманітнішою, залежно від того, для яких глядачів вона підготовлена: для діток з дитсадка, чи для учнів середніх класів, чи для старшокласників. Але одне з впевненістю можна відзначити, що ці форми роботи забезпечують масову участь школярів, створюють умови для самореалізації, формують творчу особистість.
Дієвою формою екологічного виховання є різноманітні екологічні акції. Акція може бути епізодичною (розчищення берегів водойми під час літнього пішохідного маршруту) або постійною. Такі заходи формують життєву активну позицію дитини, і тому їх треба проводити, починаючи з 1-го класу школи. Щорічними стали такі всеукраїнські акції:
«Не рубай ялинку», метою якої є попередження незаконного вирубування хвойних дерев, формування громадської думки про «ялинкову» проблему шляхом пропаганди заміни ялин, сосен аранжуваннями з гілок хвойних дерев, що повинно значно скоротити попит на великі дерева, або повна їх заміна на штучні; «Первоцвіт» -- еколого-просвітницька робота щодо роз'яснення важливості збереження ранньовесняних квітів. Якщо ми не змінимося духовно, не станемо на шлях проповідування філософії взаємозв'язку в природі всього живого і неживого, не відмовимося від ідеї споживацького ставлення до природи, не припинимо чинити над нею розправу, то ні про яку гармонію, співіснування і співрозвиток людини і природи мова не йтиме. Екологічна культура є однією з головних засад безпечного майбутнього нашої унікальної планети, однією з основ розбудови і національного прогресу України.
Велика увага приділяється практичній природоохоронній роботі. Ця діяльність здійснюється через різноманітні форми та методи - це зелені та голубі патрулі, шкільні лісництва, екологічні загони, групи зелених, наукові товариства.
Чимало можуть зробити для збереження води та охорони водойм учні шкіл, школах, поблизу яких є ставки, озера, річки, струмки, створюються загони шкільних патрулів. Вони є активними помічниками господарників по раціональному використанні води та утримань водойм у належному стані.
Значну природоохоронну роботу проводять зелені патрулі. Зелені патрулі регулярно проводять свої рейди в парку, лісі: вичищають дендропарк від сміття, ведуть боротьбу з тими, хто порушує закони про охорону природи, здійснюють пропагандистську діяльність. Чим активніша позиція людини у справі охорони природи, тим свідоміше ставлення до всього «того, що оточує її.
Найефективнішим у справі збереження біологічного та ландшафтного розмаїття окремого регіону, держави, континенту є створення мережі природно-заповідних територій, які в перспективі стануть природними центрами європейської екологічної мережі. Заповідні території є потужною потенціальною базою екологічного виховання.
Позакласні форми роботи з екологічної освіти і виховання мають на меті навчити учнів творчо думати, уміти аналізувати і критично ставитися до своєї роботи і роботи своїх товаришів, навчити одержували знання, уміти працювати з літературою, а головне, прищеплювати любов до землі, бережливе ставлення до природи.
2.3 Нові підходи у здійсненні екологічного виховання
Ефективність екологічної освіти й виховання школярів залежить не лише від обґрунтованого добору змісту навчального матеріалу, а й від особистісної орієнтації педагогічних технологій, яка досягається такими шляхами:
зосередження уваги під час вивчення матеріалу екологічного змісту на корекції наявного в учнів екологічного досвіду та відповідних ціннісних орієнтацій, оскільки вони досить часто мають споживацький характер;
розгляд проблем довкілля не в загальному плані, а як таких, що стосуються кожного й на які кожен впливає в повсякденному житті;
Подобные документы
Зміст та умови формування екологічного виховання учнів. Педагогічні вимоги до його якості. Методи екологічного розвитку учнів засобами природних традицій. Ігри як засіб засвоєння освітньої програми. Виховання учнів у позакласній роботі з біології.
курсовая работа [135,1 K], добавлен 23.01.2015Проблема екологічного виховання в теорії та практиці шкільного навчання. Аналіз теоретичних засад екологічної освіти національної школи. Екологічне виховання як систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.
реферат [27,7 K], добавлен 23.09.2009Історія та перспективи екологічної освіти. Її мета, зміст та задачі. Екологічне виховання та шляхи його реалізації. Його ціль, зміст, умови та практика. Екологічне виховання на уроках природознавства. Методологічні особливості екологічної освіти.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 14.05.2009Пошук науково обґрунтованої стратегії системи відносин "людина - суспільство - природа". Педагогічні умови використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів. Методика експериментального дослідження та її результативність.
дипломная работа [68,3 K], добавлен 19.09.2009Дидактика словесних методів навчання і виховання у початковій школі. Зміст та види бесіди у навчально-виховному процесі початкової школи. Особливості використання бесіди в екологічному вихованні молодших школярів. Практичні аспекти застосування бесіди.
курсовая работа [82,4 K], добавлен 01.06.2014Аналіз стану проблеми екологічної освіти та виховання. Зміст Концепції загальної середньої освіти в Україні та її екологічної складової. Екологічне виховання у процесі навчальної діяльності. Методичні розробки екологічного виховання на уроках хімії.
дипломная работа [925,5 K], добавлен 09.07.2011Екологічне виховання як педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості. Педагогічні основи екологічного виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів шляхом використання методу освічення та переконання.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 18.06.2012Методологічні проблеми екологічної освіти. Необхідність розробки програми підготовки вчителів української мови і літератури до екологічного виховання школярів. Спільна співпраця учнів й вчителя з екологічного виховання на уроках української літератури.
реферат [29,0 K], добавлен 21.10.2012Позашкільні заклади як форма організації освітнього процесу влітку. Сутність, завдання, методи, принципи, форми та засоби екологічного виховання учнів. Особливості природоохоронної діяльності школярів. Методика природоохоронної самоосвіти учнів.
курсовая работа [59,4 K], добавлен 03.01.2014Формування екологічної культури, гармонійних відносин людини й природи. Сутність та структура екологічного виховання учнів засобами народних звичаїв і традицій, його педагогічні основи. Українські звичаї і традиції як засіб екологічного виховання.
дипломная работа [120,5 K], добавлен 23.10.2009