Формування професійної компетентності майбутніх фахівців з обліку і оподаткування: філософсько-освітній аспект

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури. Це надає стимулу до більш інтенсивного розвитку всіх галузей української економіки. Освітній простір не може залишатися осторонь цих перетворень, оскільки саме освіта повинна активніше реагувати на зміни в базових характеристиках суспільства. Прагнення адаптуватися до європейських стандартів в освіті викликає необхідність першочергового вирішення таких ключових питань, як визначення місця вищої освіти у сучасному світі та її зміни, а отже і пов'язаної з цим модернізації освітніх структур, впровадження новітніх технологій в освітній процес та удосконалення методики викладання. Разом з цим, статус системи вищої освіти в Україні набуває нового змісту на шляху до громадського суспільства, розбудова якого поставила низку сучасних питань та призвела до оновлення Переліку галузей знань і спеціальностей, відповідно до якого перед навчальними закладами вищої освіти постало завдання забезпечити підготовку фахівців за новою спеціальністю, а саме «Облік і оподаткування» (галузь знань «Управління і адміністрування»).

Розбудова єдиного європейського освітнього простору нині здійснюється на компетентнісно-орієнтованій основі. Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій» «...компетентність/компетентності -- здатність особи до виконання певного виду діяльності, що виражається через знання, розуміння, уміння, цінності, інші особисті якості». Тобто майбутні фахівці з обліку і оподаткування в процесі професійної підготовки мають набути певних компетентностей (знання, розуміння, уміння та ін.), які відповідатимуть їх певному кваліфікаційному рівню.

Тож яким має стати майбутній фахівець і які саме професійні уміння (компетентності) він здатен продемонструвати після завершення навчання, щоб відповідати вимогам сучасного ринку праці?

Варто зазначити, що у реформуванні освіти в Україні значною мірою має враховуватися об'єктивний вплив загальних для сучасної цивілізації тенденцій розвитку. З одного боку ці тенденції обумовлені розвитком науки, технологій, виробництва, що призводить до формування загального світового економічного простору, планетарного інформаційного поля та інтенсивного обміну результатами матеріальної і духовної діяльності. З іншого, формуванням позитивних умов для індивідуального розвитку особистості та її самореалізації у світі. Проте сучасна вища освіта, яка була сформована під впливом педагогічних і філософських ідей доби Просвітництва та переважно зорієнтована на репродуктивне знання, вже не відповідає вимогам і запитам сьогодення, оскільки в умовах динамічного, сповненого ризиків світу, не здатна запропонувати механізми адаптації людини до життя та презентувати орієнтири подальшого розвитку соціуму.

Вище окреслені обставини так чи інакше змінюють традиційні підстави і принципи освіти та позначаються на складі компетентностей майбутніх фахівців з обліку і оподаткування, що потребує окремого наукового аналізу та філософського осмислення.

Проблеми освіти є центральними з погляду політичного, матеріально-технічного та культурного розвитку країни. Це твердження корелюється з прогностичним аналізом тенденцій розвитку освіти, здійсненим В.П. Андрущенком, який підкреслює пріоритетність освіти, від розвитку якої багато в чому залежить вигляд майбутнього суспільства, культури та особистості. Оскільки освіта, зокрема і вища, як процес носить суспільний характер, здійснюється в суспільстві і за суспільно визначеними стандартами, то саме суспільство має визначати суть і спрямованість освіти, її результативність й пріоритети.

Слід зазначити, що до недавнього часу навчання в українських закладах вищої освіти переважно зводилося до поступового накопичення матеріалу та його шаблонного застосування, а компетентність майбутніх фахівців окреслювалась скоріше їх здатністю швидко та правильно виконувати однотипні завдання за єдиним зразком чи конкретною інструкцією, ніж можливістю творчо мислити та використовувати інформацію, що здобули на практиці. За таких умов інформація та знання розглядалися як джерело домінування та влади, а не як засіб особистісного зростання та плекання власної самобутності людини і розвитку її креативних можливостей. С. Пролєєв зазначає, що освітньому процесу імпліцитно властива репресивність, оскільки вона є тим «... соціальним інструментом, через дію якого людський індивід підпорядковується вимогам соціуму і стає його часткою у вигляді типового соціального персонажа...».

На думку К. Мангейма система освіти, у якій багато уваги надається оцінкам чи вигадуванню фактів, по суті вбиває живий дух експериментаторства, який присутній епосі змін. Дослідник звертає увагу, що ті традиційні методи викладання, які є виправданними для статистичного суспільства, не прийнятні для світу, який постійно змінюється, оскільки нищать дух авантюризму та утруднюють творче прилаштування до не передбачуваних обставин.

Протягом останніх десятиліть ХХ століття усі аспекти сучасного людського життя та діяльності були пронизані інформацією, під впливом якої створилися нові соціальні структури і виник новий спосіб розвитку людської цивілізації -- інформаціоналізм. Тож інформація стала розглядатися як неодмінний атрибут епохи, як певна практична цінність. Водночас в ході вдосконалення електронної техніки і технологій відбувся бурхливий розвиток засобів масової комунікації, особливо телебачення, створення і широке поширення персональних комп'ютерів; було побудовано глобальні інформаційні мережі; розроблено технологій віртуальної реальності та інші технологічні інновації. Все це докорінно змінили життя суспільства, висунувши на передній план інформаційну діяльність, тобто діяльність, яка пов'язана з виробництвом, споживанням, трансляцією і зберіганням інформації. Так М. Мак-Люен стверджував, що зміна технологій, створення нових технічних засобів: від алфавіту і листа до друкарського верстата, а потім і до електронних засобів комунікації, визначає зміну соціально-економічної системи. За теорією М. Мак-Люена, ідея світу набуває нового сенсу «глобального села», в якій нічого не можна приховати, і всі відповідальні за все.

Значний внесок в розвиток ідей інформаційного суспільства внесла концепція Елвіна Тоффлера, викладена в його книзі «Третя хвиля». Е. Тоффлер виділяє в історії цивілізації три хвилі: перша хвиля -- аграрна (до XVIII століття), друга -- індустріальна (до 1950-х рр. XX століття) і третя -- пост- або суперіндустріальна (починаючи з 1950-х років). Останній період відзначився подіями, які істотно трансформували сучасну соціокультурну реальність. А відомий соціолог М. Кастельс у своїй роботі «Становлення суспільства мережевих структур» робить висновок про те, що нова пост- або супер- індустріальна хвиля викликала становлення суспільства мережевих структур (network society): «...в умовах інформаційної ери історична тенденція призводить до того, що домінуючі функції і процеси все більше виявляються організованими за принципом мереж. Саме мережі складають нову соціальну морфологію наших суспільств, а поширення «мереженої» логіки значною мірою позначається на хід та результати процесів, пов'язаних з виробництвом, повсякденним життям, культурою і владою».

Глобальні інформаційні технології привчили користувачів комп'ютерів та Інтернету не тільки до електронних форм комунікації, а й до нових форм роботи з текстами в електронному вигляді, зокрема, до інтертекстуальності, до дискурсу в рамках глобальної інформаційної мережі. А віртуальний простір став простором не тільки науки, а й системи освіти. Віртуальні університети, дистанційна освіта, спілкування по електронній пошті і т.ін. -- все це стає буденною справою і тягне за собою цілий ряд наслідків, які ще не осмислені в повному обсязі. Тож в умовах становлення інформаційного суспільства зростає соціальна потреба в знанні, в підвищенні рівня освіти, яка сама стає інформаційно-комунікативної системою.

Змінюється і призначення самої освіти, адже тепер освітній процес має на меті не просто передачу готових знань індивіду, а й вказати напрямок або шлях, по якому він повинен рухатися в просторі змісту освіти. Тим самим змінюється статус змісту освіти: з предмета освіти він стає процесом. Так американський постмодернізм Дж. Кінчелоу замінює слово «теорія» (theory) на слово «теоретизування» (theorizing), а слово «теоретик» (theoretician) на -- «теоретізатор» (theorizer). Це пов'язано з новим баченням світу як мінливої нестабільної реальності і метафізичним визнанням відсутності абсолютної істини і, отже, теорії як закінченого продукту. На відміну від теорії, що представляє панування одного дискурсу, теоретизування легітимізує безліч, плюралізм дискурсів, наративів, методів інтерпретації. В той же час Дж. Кінчелоу зазначає, що основними рисами інноваційного суспільства є не відтворення знань, а «виробництво своїх власних знань»; відкриття в собі нових можливостей, самореалізація свого потенціалу (інсайт).

Таким чином, проведені дослідження дають підстави стверджувати, що в умовах становлення інформаційного суспільства зростає соціальна потреба в знанні, в підвищенні рівня освіти, яка сама стає інформаційно-комунікативної системою.

Сучасні умови існування освітнього середовища та оновлення змісту освіти обумовлюють необхідність розвитку професійної компетентності майбутніх фахівців з обліку і оподаткування, яка виражається через здатність до оцінки і класифікації даних, вмінні перетворювати інформацію в знання, її аналіз, зберігання та ефективне застосовування у своїй професійній діяльності. освітній інформаціоналізм професійний компетентність

Порушені в статті питання не є вичерпаними й потребують доповнень і уточнень щодо складових системи професійних умінь майбутнього фахівця з обліку і оподаткування у процесі професійної підготовки.

Размещено на Allbest.ru