Проблеми сучасної сім'ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність. Сім'я є одним з вирішальних чинників становлення та розвитку особистості. Виховання - складний, комплексний, багатовимірний процес, здійснюваний різними суспільними інститутами. Ми можемо говорити про виховання у широкому розумінні ? стосовно до всієї сукупності суспільних відносин, включеність в які і прямо, й опосередковано формує особистість, і у вузькому ? як про систему конкретних прийомів і впливів, що дозволяють досягти необхідного виховного ефекту. Однак і в першому, і в другому випадку своєрідним центром і фокусом виховання, безсумнівно, буде виступати сім'я.

Від того, настільки гармонійні сімейні стосунки, залежить ступінь досягнення головної мети виховання ? формування всебічно розвиненої особистості.

Актуальність досліджень в царині сімейної проблематики зумовлена загальною кризою сім'ї, яку відзначають педагоги, психологи, соціологи, демографи. Ця криза є доволі поширеною, виявляється у кількісних (зменшення показників народжуваності дітей, значна кількість розлучень, проблемних сімей) та якісних показниках (трансформація суспільних та сімейних цінностей, ослаблення виховної функції сім'ї, психологічні проблеми членів сім'ї тощо). Очевидно, що за таких умов необхідними є ґрунтовні дослідження сучасної сім'ї та пошук ресурсів для подолання негативних явищ.

Ступінь розробленості теми. Найбільш значний внесок у дослідження проблем сім'ї внесли: С.В. Дармодехін (державна сімейна політика), А.Г. Харчев (теорія), М.С. Мацковський (методологія і методика), А.І. Антонов (народжуваність), В.А. Сисенко (стійкість шлюбу), І.С. Голод (стабільність сім'ї), В.А. Борисов (потреба в дітях), Л.А. Гордон, Е.В. Клопов (життєвий цикл сім'ї), І.А. Герасимова (демографічна типологія сімей), В.Л. Ружжо (типологія сімейних груп), І.В. Бестужев-Лада (прогнозування сім'ї), Н.В. Малярова (типологія подружніх конфліктів), Т.М. Гурко (молода сім'я), В.Б. Голофаст (функції сім'ї), І.С. Кон (сексуальна поведінка), Е.М. Черняк (соціологія сім'ї).

У дослідженні велику допомогу нам надали роботи таких авторів, як А.І. Антонов, Ю.А. Гаспарян, Т.С. Зубкова, Н.В. Тимошина та ін., в яких показана робота з сім'єю, її структурні та функціональні зміни, форми і методи соціальної роботи з молодими сім'ями.

Об'єкт дослідження - сучасна сім'я.

Предмет дослідження - проблеми сучасної сім'ї та її вплив на становлення особистості.

Мета дослідження - дослідити проблеми сучасної сім'ї.

Завдання дослідження:

1. Визначити сутність поняття «сучасна сім'я», визначити її сутність та тенденції розвитку.

2. З'ясувати вплив родини на становлення особистості.

3. Охарактеризувати проблеми молодих сімей.

4. Знайти шляхи вирішення сімейних проблем.

Методами дослідження даної курсової роботи є теоретичний аналіз наукових літературних джерел; синтез (ми досліджували об'єкт у його цілісності, у єдиному і взаємному зв'язку його частин); узагальнення (в нашому дослідженні мав місце перехід від окремих фактів, ситуацій, подій та явищ до ототожнення їх в думках і до створення щодо них загальних понять і суджень). Також були застосовані порівняння, конкретизація, спостереження, систематизація, анкетування.

Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що завдяки здійсненню аналізу проблем сім'ї як соціального інституту, як мікросоціального суб'єкта культуротворчості представляється можливою подальша теоретична розробка питань, пов'язаних з сучасними формами сім'ї основними направленнями трансформації родинного інституту, прогностико-аналітичних досліджень родинної політики, соціальної підтримки сім'ї т. п.

Практичне значення дослідження. Результати дослідження можуть бути використані в розробці навчально-методичних посібників, в організації позашкільної і позакласної роботи з учнями та студентами, спецкурсів і спецсемінарів для закладів підготовки і підвищення кваліфікації вчителів.

1. Сучасна сім'я: поняття, сутність, тенденція розвитку

Сім'я - це мала соціально-психологічна група, заснована на шлюбі або кровній спорідненості, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною відповідальністю. Одночасно - це соціальний інститут, що задовольняє потреби суспільства у відтворенні населення, організації навчально-виховної роботи, реалізації суспільного споживання, передачі культурної спадщини та ін. [15, С. 48].

Шлюб - це вільний, добровільний, рівноправний союз чоловіка і жінки заснований на почуттях взаємної любові та поваги, що полягає для створення сім'ї і породження взаємних прав та обов'язків подружжя [10].

А.Г. Харчев розкриває поняття шлюбу як історично мінливу форму відносин між чоловіком і жінкою, через які суспільство впорядковує статеве життя і встановлює подружні і родинні права та обов'язки.

Ю.І. Семенов вважає, що шлюб - це певна соціальна організація відносин між статями. Він припускає наявність певних прав і обов'язків між пов'язаними їм сторонами.

Таким чином, шлюб - це, перш за все, офіційне визнання взаємних зобов'язань двох дорослих людей. Але не кожен шлюбний союз можна назвати сім'єю; гарний тому приклад - так званий фіктивний шлюб, який укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. [21].

Отже, шлюб - це історично змінна соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, з якої суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їх подружні і батьківські права й обов'язки. Існуючі з давніх часів моральні норми шлюбних відносин доповнюються релігійними і юридичними установами, за допомогою яких держава і суспільство захищають шлюб і карають порушників установлень.

Говорячи про сім'ю і шлюб, слід мати на увазі те, що виникли вони в різні історичні періоди, а також те, що сім'я являє собою більш складну систему відносин, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але і їхніх дітей, інших родичів або просто близьких подружжю і необхідних їм людей.

Сім'я є об'єктом вивчення багатьох наук: соціології, психології, педагогіки, демографії, етики, історії та інших, цей факт обумовлює існування досить різних визначень даного поняття.

На думку А.Г. Харчева, сім'ю можна визначити як історично конкретну систему взаємовідносин між подружжям, члени якої пов'язані шлюбними чи родинними відносинами, спільністю побуту, емоційним зв'язком і взаємними моральними обов'язками.

Таким чином, сімейні відносини можуть складатися як реально існуючі союзи незалежно від форми їх укладення, тобто фактичні (незареєстровані) та зареєстровані шлюби. На думку В.П. Шахматова, «шлюб і сім'я існують лише тоді, коли обоє визнають себе одруженими - усвідомлюють себе членами однієї сім'ї» [25, С. 8].

А.І. Антонов визначає сім'ю дещо іншим чином: «це заснована на інтимній загально сімейній діяльності спільність людей, пов'язаних узами шлюбу-батьківства-споріднення і тим самим здійснює відтворення населення і наступність сімейних поколінь, а також соціалізацію дітей і підтримку існування членів сім'ї» [1, С. 90]. Тобто тут йдеться про сім'ю як про триєдність: подружжя-батьківство-спорідненість, інші типи сім'ї А.І. Антонов називає «сімейними групами». Таким чином, з точки зору даного автора, головною ознакою сім'ї є наявність у ній дітей.

Оскільки сім'я - органічна єдність, що становить складну систему структурних елементів і функціональних взаємодій, то неможливо дослідити чи описати її одним способом, або вплинути на одну відокремлену ланку.

Сімейне життя - процес, який розгортається в часі і проходить в соціальному оточенні. Сім'я - один з найбільш консервативних соціальних інститутів, вона противиться змінам; іноді може створитися враження, що хвилі суспільних змін обтікають її, як острів в бурхливому морі.

Знадобилося чимало зусиль і часу, щоб у сучасному суспільстві утвердився термін «молода сім'я». У категорії родин, що потребують особливої допомоги, вона посідає перше місце. Це поняття не є особливим типом. Її проблеми входять складовою частиною в коло проблем сучасної сім'ї. Тому ставлення до молодої родини визначається тією соціальною політикою, яка проводиться відносно інституту сім'ї в цілому [14, С. 58].

«Молода сім'я - це сім'я в перші 3 роки після укладення шлюбу (у разі народження дітей - без обмеження тривалості шлюбу) за умови, що один з подружжя не досяг 30-річного віку» [11].

Таким чином, законодавчо встановленими ознаками молодої сім'ї є: наявність офіційно укладеного шлюбного союзу; тривалість спільного життя - до 3 років; межа віку подружжя - від 18 до 30 років [5, С. 37].

Молоду сім'ю відрізняє від інших типів сім'ї те, що в ній основна вісь відносин визначається не спорідненістю і батьківством, а подружніми відносинами, які домінують у порівнянні з усіма іншими. Разом з тим не можна не враховувати особливого значення і особливої функції сучасної молодої родини в житті суспільства. Це необхідно бачити і розуміти при визначенні її інноваційного потенціалу, стилю життя і діяльності.

Враховуючи те, що більшість молоді є студентством, більш детально розглянемо поміж молодих родин саме студентські. За статистикою, з 10 молодих людей, які навчаються в ВНЗ і технікумах, одружуються під час навчання 7 дівчат і 6 юнаків [3, С. 7]. Як правило, студентські шлюби - це союз людей з близькими дошлюбними соціокультурними характеристиками. Це дає можливість прогнозувати більшу вірогідність успішності шлюбів цієї соціальної групи. Таким сім'ям притаманні певні особливості та проблеми. Родина становить для студентів унікальне мікросередовище, де задовольняються такі життєві потреби, як любов, відпочинок, інтелектуальне спілкування, психологічний комфорт.

10-15 років тому студентська сім'я вважалася звичним явищем, що було обумовлено цілою низкою причин: соціальним захистом дітей, самих молодих батьків, пільговим наданням житла, безкоштовною освітою, підвищеною стипендією, помірною платою за гуртожиток, тобто держава, стимулювало створення студентських сімей [3, С. 7].

В даний час відзначається середній відсоток студентських сімей у зв'язку зі зміною соціально-економічної ситуації в країні, зниженням рівня життя, появою платної освіти, відсутністю фінансування для здійснення державної політики в галузі сім'ї.

Демографічну кризу можна простежити на прикладі молодої сім'ї: зменшення кількості укладених шлюбів, збільшення числа розлучень, зростання кількості одиноких матерів, позашлюбної народжуваності, зростання кількості неповнолітніх матерів. Молода сім'я - одна із самих незахищених груп населення. Високий відсоток молодих шлюбів - наслідок приходу вагітності або навіть народження дитини. Серед молоді «побутує» спотворене уявлення про шлюб та родину. Кожен четвертий молодий чоловік готовий на вільні стосунки, без шлюбу, але засуджує вільне сексуальне життя. У ряді набутих життєвих цінностей на перше місце молодь відносить стосунки в родині, задоволеність в любові, інтимному житті, наявність дітей, бо як вже згадувалось сім'я задовольняє потреби суспільства у відтворенні населення.

Громадська думка стверджує, що шлюб без дітей не можна вважати повноцінним. Проте склалося стійке уявлення, що лише однодітна сім'я, максимум двохдітна відповідає сучасній дійсності.

Змінилися духовно-моральні орієнтири молоді на здобуття освіти, престижну роботу, відсунувся вік вступу в шлюб. Великий вплив на цей процес має й зміна культури відносин між статями: особисте щастя, задоволення сімейними і інтимними стосунками стають життєвими пріоритетами для молоді. Зростає орієнтація на емоційну сферу особистості, його почуття, настрої, прагнення.

Нестабільність студентських сімей менш помітна, ніж наприклад, асоціальна поведінка, але не менш небезпечна і руйнівна, оскільки призводить до розбитих надій, покинутих дітей.

У сучасному суспільстві склалися досить стійкі уявлення про загальність сімейного призначення кожної людини, а родина розуміється обов'язково сім'єю з дітьми. Найчастіше дитина з'являється на світ в перші роки шлюбу; користуватися засобами планування сім'ї подружжя починає, як правило, після її народження. Тільки у половини сімей в перші ж п'ять років на світ з'являється друга дитина [7, С. 45].

Створення сім'ї починається з вироблення загального стилю життя, з взаємного пристосування подружжя, зі зближення смаків і т. п. Розглянемо докладно період становлення молодої сім'ї, так як він виявляє і визначає основні труднощі і проблеми в родині. Саме в цей час молода сім'я потребує певної підтримки «ззовні» і, тим самим, стає об'єктом соціальної роботи [2, С. 65].

Зближення смаків, оцінок у майбутнього подружжя відбувається, як правило, ще до вступу в шлюб. Молоді люди прагнуть зрозуміти, прийняти, полюбити все, що дороге йому(їй). На початку спільного життя яскраво проявляється бажання подружжя до ще більшого духовного зближення, співпереживання, прагнення жити інтересами один одного. З часом партнери починають розкриватися з різних сторін, інколи не тільки несподіваних, але навіть небажаних. І виникає перша сварка, перший конфлікт, перша образа.

Численні дослідження соціологів, психологів, педагогів говорять про те, що стабільна сім'я може бути створена при певній готовності молодих людей до сімейного життя. О.Н. Сізанов стверджує, що поняття «готовність до сімейного життя» включає в себе соціально-моральну, мотиваційну, психологічну та педагогічну готовність [17, С. 85-86].

Соціально-моральна готовність до сімейного життя передбачає громадянську зрілість (вік, середня освіта, професія, рівень моральної свідомості), економічну самостійність, здоров'я. Створити сім'ю можна в 18 років, але найбільш сприятливий з медичної точки зору вік вступу в шлюб - 20-22 роки для дівчат і 23-28 для юнаків (тут враховується той факт, що чоловічий організм досягає повної зрілості пізніше жіночого). При вивченні успішних і неуспішних шлюбів (до успішних відносяться ті, де партнери задоволені своїми відносинами і вважають свій шлюб міцним) з'ясувалося, що в першій групі лише 43% жінок вступили в шлюб до 21 року, а в другій - 69% [22, С. 130].

Рівень моральної свідомості молодих людей - одна з важливих умов готовності до створення сім'ї. Він визначається розумінням молоддю соціальної значущості сім'ї, серйозним ставленням до шлюбу, продуманим вибором партнера, почуттям відповідальності за створювану родину, глибокою повагою до майбутнього чоловіка (дружини), представників старшого покоління, інших членів сім'ї.

Готовність до створення сім'ї і її благополуччя багато в чому залежить від стану здоров'я молодих людей, що вступають у шлюб. Здоровий спосіб життя сприяє розвитку духовної культури людини, зміцненню внутрішньосімейних відносин, підтримці дружніх та високоморальних стосунків з оточуючими людьми, а також дозволяє людині значно легше долати психоемоційні труднощі і стресові ситуації, що часом виникають у сімейному житті.

Молодим людям, які збираються створити сім'ю без міцного матеріального фундаменту, зазвичай доводиться вислуховувати чимало цілком справедливих застережень. Та все ж створення такої сім'ї має набагато більше раціональних підстав, ніж це уявляється тим, хто визнає обов'язковим матеріальну забезпеченість молодят. Як правило, тривалий період залицяння може призвести до спаду любовних відносин [6, С. 107].

Статистика свідчить, що до віку 25 років у шлюб вступають більш 80% жінок і близько 70% чоловіків [18, С. 2]. Мотиваційна готовність до сімейного життя включає в себе любов як основний мотив створення сім'ї, почуття відповідальності за створювану сім'ю, готовність до самостійності, народження й виховання дітей. За даними соціологів, найчастіше сім'ї створюються в любові - приблизно 70-75%, без сильного почуття, серцевого потягу, по розуму створюють сім'ю 15-20% молодят, близько 5-10% створюють сім'ю з матеріальних міркувань [6, С. 78].

Психологічна готовність до створення родини - це наявність розвинених навичок спілкування з людьми, єдності або схожості поглядів на світ і сімейне життя, вміння створити здоровий матеріально-психологічний клімат у сім'ї, стійкості характеру і почуттів, розвинених вольових якостей особистості. Від атмосфери сім'ї, в батьківських сім'ях, залежить багато в чому і те, як складеться доля майбутньої сім'ї, чи буде вона благополучною або, навпаки, зіткнеться з проблемами і труднощами.

Отже, стабільна щаслива родина може функціонувати тільки при певній підготовці молодих людей до спільного сімейного життя.

Соціальна робота серед молоді має значний вплив на становлення молодих сімей. Вона розглядається як забезпечення найбільш сприятливих соціально-економічних умов розвитку кожної молодої людини, яка сприяє соціальному становленню особистості, набуття нею всіх видів і свобод і повноцінної участі індивідів у житті суспільства.

2. Вплив сім'ї на становлення особистості

Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім'єю. У ній закладаються основи особистості дитини.

Для жінки сім'я - це можливість нормального існування, спокій і впевненість у собі, матеріальна і моральна підтримка, відчуття радості й щастя, повноцінне виховання дітей. Чоловіку сім'я надає стимул до життя, допомагає у подоланні утруднень і негараздів. Для дитини сім'я відіграє важливе значення насамперед тому, що дає перші й найважливіші знання про життя, про взаємини з людьми. Сім'я «створює матеріальні та моральні умови для її зростання, формує моральні життєві основи та статево-рольові установки» [4, С. 76].

Метою сімейного виховання є формування таких якостей і властивостей особистості, які допоможуть гідно долати труднощі та перепони, що зустрічаються на життєвому шляху.

Розвиток інтелекту, творчих здібностей, пізнавальних сил і первинного досвіду трудової діяльності, моральне та естетичне формування, емоційна культура і фізичне здоров'я дітей - все це належить до завдань сімейного виховання.

Сімейне виховання засновується на емоційному, інтимному характері відносин, виявляється в глибокій кровній любові батьків до дітей і дітей до батьків. Байдужість батьків, які не задовольняють прагнення дитини до спілкування, до спільної емоційно забарвленої і значущої діяльності, призводить до затримки соціального розвитку дитячої особистості, тобто гальмуванню засвоєння нею норм, правил, звичок соціальної поведінки і навіть до формування її асоціального характеру. Це зумовлено тим, що внутрішньосімейні взаємини виступають для дитини першим специфічним зразком суспільних відносин, до яких вона залучається вже з перших днів появи на світ, і які мають значний (якщо не домінуючий) вплив на формування загальної моделі її життя в майбутньому.

Український педагог К.Д. Ушинський повчав: «Родина - перша школа, а мати - перша вчителька». Родина як перша школа навчає дитину рідної мови, практикує релігійне життя, плекає християнські традиції, формує характер і виховує чесноти як богословські, так і громадські, зокрема: правдомовність, точність, щирість, патріотизм, чесність і милосердя.

Широкий спектр проблем щодо виховання дітей у сім'ї містять роботи В.О. Сухомлинського. Зазначаючи, що виховує дитину сім'я в цілому, її загальний дух, культура людських стосунків, педагог підкреслював, що створюють цей дух самі батьки. «Без батьківської мудрості, - писав він, - немає виховної сили сім'ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей; сімейні відносини, побудовані на відповідальності, мудрій любові і вимогливості батька і матері, самі стають великою виховною силою» [24, С. 21].

Спираючись на це твердження, В.О. Сухомлинський визначив і сформулював певні умови успішного виховання дітей у сім'ї. До них він відносив:

• суспільну і моральну відповідальність батьків за дітей;

• сприятливий сімейний мікроклімат;

• спільну трудову діяльність батьків і дітей у сім'ї;

• розумну організацію життя і побуту.

Надаючи сімейному вихованню одну з провідних ролей у формування дитячої особистості, В.О. Сухомлинський особливу увагу фокусує на аналізі такого його феномену, як батьківська любов, у якій він убачав гармонію доброти й вимогливості, ласки й суворості. Однак, звертаючи увагу на роль батьківської любові у формуванні дитячої особистості, педагог водночас застерігав від помилкового її розуміння, від хибних дій, які є цілком прийнятними з погляду батьків, а насправді приносять гіркі плоди. Серед значної кількості різновидів «цієї безглуздої любові» В.О. Сухомлинський вирізняв три основні види: любов замилування, деспотичну любов і любов відкупу [24, С. 22].

На рівні фактів доводиться відзначати, що руйнування родин в традиційному розумінні продовжує зростати. Доводиться констатувати ослаблення внутрішньосімейних зв'язків, зниження народжуваності. Статистика фіксує велику кількість розлучень, що призводять до таких наслідків: діти залишаються без одного з батьків; передаються в будинок дитини; під опіку та усиновлення; відбираються у батьків, які не забезпечують нормального виховання; деякі тікають з дому; ставляться на облік в інспекції у справах неповнолітніх; доставляються в органи внутрішніх справ; вчиняється багато різних злочинів; роблять замах на життя або здійснюють вбивства; здійснюють згвалтування. Саме серед останніх дітей найбільш часто встановлюється діагноз хворих алкоголізмом та наркоманією.

У педагогіці існує класифікація сімей не тільки по складу, але і за характером взаємин у них. Ю.П. Азаров ділить сім'ї на три типи: ідеальна, середня, негативна [1].

Ідеальна - це коли одружуються, бо присутнє справжнє кохання. Коли у відносинах, або шлюбі немає навіть тіні розрахунку або користі. В таких родинах немає місця зрадам, немає сварок, а є здорова дискусія. Кожен з подружжя намагається догодити іншому. Саме в таких сім'ях, на нашу думку, діти мають гордість за батьків. В них є гарний приклад того як потрібно поводитися в своїй майбутній родині, яку вони згодом створять.

Середня сім'я - це та, що поєднує в собі стосунки, що складаються в ідеальних та негативних родинах.

Негативна, або скандально-дратівлива сім'я характеризується постійними сварками, недовірою, зрадою та багато чим іншим.

Сучасні молоді сім'ї також можна класифікувати, наприклад, за структурою - повні і неповні сім'ї.

На думку Ф.А. Мустаєвої, існує три типи молодих сімей [19, С. 109-110].

Перший тип - традиційний. Сім'я такого типу характеризується орієнтацією подружжя виключно на сімейні цінності, на двохдітну (або більше) сім'ю. Лідером в сім'ї, принаймні, формальним, є чоловік. Однак лідерство в сім'ї значною мірою визначається лідерством в господарсько-побутовій сфері її діяльності (фінанси, влаштування житла). Коло друзів у подружжя, як правило, загальне і досить обмежене. Дозвілля частіше спільне.

Другий тип - подружжя орієнтоване переважно на розвиток особистості, мають установку на малодітну сім'ю. Спостерігається соціально-рольова рівновага (по можливості використовується допомога батьків подружжя). Сім'я може бути і відкритою, і закритою для мікрооточення. Тип лідерства - демократичний: спільний або роздільний за сферами життєдіяльності сім'ї.

Третій тип - молоде подружжя, орієнтоване переважно на розваги. При цьому чоловік і дружина мають як спільних друзів, так і кожен своїх з числа, як правило, колишнього оточення. Репродуктивні установки припускають бездітну або малодітну сім'ю. Лідерство в сім'ї може бути як авторитарним, так і демократичним.

У педагогів-практиків прийнято розділяти сім'ї на «благополучні» та «неблагополучні», хоча благополуччя нерідко носить лише видимий характер і визначається за анкетними даними: наявність батьків, їх працевлаштування, матеріальне становище в сім'ї. Безперечно, всі ці показники мають вплив на сімейне виховання. Але часто за цим анкетним благополуччям приховуються глибокі внутрішньосімейні протиріччя. Це сім'ї псевдоблагополучні, псевдосолідарні.

Відомо, що в благополучних сім'ях батьки передають дітям власні духовні цінності, як «сукупність пріоритетів, що визначають інтереси, потреби, запити, мотиви матеріальні й духовні, на основі яких вибудовуються певні моделі життя, здійснюється сучасна і проектується майбутня діяльність» [4, С. 24].

Неблагополучними прийнято вважати ті сім'ї, в яких чітко простежуються дефекти виховання. Саме в таких родинах діти часто хворіють, адже за постійну напруженість в сім'ї дитина розплачується неврозами і іншими хворобами. У неблагополучній родині доводиться спостерігати явне або приховане емоційне напруження дитини, що переходить у відторгнення. Часті покарання, окрики, незадоволення з боку батьків змушують дитину прийти до висновку що її не люблять, що вона нікому не потрібна. У відповідь на цю ситуацію дитина замикається, йде в свій вузький і нерадісний маленький світ або намагається привернути до себе увагу, змушує батьків полюбити себе. Все це призводить до того, що дитина не може знайти своє місце в сім'ї, а потім в житті [20, С. 475-481].

Родина - це особливого роду колектив, який грає у вихованні основну, довготривалу і найважливішу роль. Так, у тривожних матерів часто виростають тривожні діти; честолюбні батьки нерідко так пригнічують своїх дітей, що це приводить до появи у них комплексу неповноцінності; нестриманий батько, що виходить з себе з щонайменшого приводу, нерідко, сам того не розуміючи, формує подібний тип поведінки у своїх дітей і т.д.

Від умов виховання в сім'ї залежить адекватна і неадекватна поведінка дитини. Зокрема діти, у яких занижена самооцінка, виростають в сім'ях, де батьки постійно засуджують дитину, або ставлять перед ним завищені завдання. Дитина відчуває, що не відповідає вимогам батьків, породжує комплекси, від яких потім неможливо позбавитися.

Неадекватність також може виявлятися і завищеною самооцінкою. Це відбувається в сім'ї, де дитину часто хвалять, і за дрібниці, і досягнення дарують подарунки (дитина звикає до матеріальної винагороди). Дитину карають дуже рідко, система вимог дуже м'яка.

Зупинимося на найбільш поширених стилях сімейного виховання, що визначають особливості відносин підлітка з батьками і його особистісний розвиток.

Демократичні батьки цінують в поведінці підлітка і самостійність, і дисциплінованість. Вони самі надають йому право бути самостійним в певних сферах свого життя; не порушуючи його прав, одночасно вимагають виконання обов'язків. Контроль, заснований на теплих почуттях і розумній турботі, зазвичай не дуже дратує підлітка; він часто прислухається до пояснень - чому не варто робити одного і варто зробити інше. Формування дорослості при таких взаємовідносинах проходить без особливих переживань і конфліктів.

Авторитарні батьки вимагають від підлітка беззаперечного підпорядкування і не вважають, що повинні йому пояснювати причини своїх вказівок і заборон. Вони жорстко контролюють всі сфери життя, причому можуть це робити і не цілком коректно. Діти в таких сім'ях зазвичай замикаються, і їх спілкування з батьками порушується. Частина підлітків йде на конфлікт, але частіше діти авторитарних батьків пристосовуються до стилю сімейних відносин і стають невпевненими у собі, менш самостійними.

Ситуація ускладнюється, якщо висока вимогливість і контроль поєднуються з емоційно холодним відношенням до дитини. Тут неминуча повна втрата контакту. Ще більш важкий випадок - байдужі і жорстокі батьки. Діти з таких родин рідко ставляться до людей з довірою, зазнають труднощів у спілкуванні, часто самі стають жорстокими, хоча мають сильну потребу в любові.

Поєднання байдужого батьківського відношення з відсутністю контролю - гіперопіка - теж несприятливий варіант сімейних відносин. Підліткам дозволяється робити все, що заманеться, їх справами ніхто не цікавиться. Поведінка стає неконтрольованою. А підлітки, як би вони іноді не бунтували, потребують батьківської опори, вони повинні бачити зразок відповідальної поведінки дорослого, на який можна було б орієнтуватися.

Гіперопіка - зайва турбота про дитину, надмірний контроль за всім її життям, заснована на тісному емоційному контакті, - приводить до пасивності, несамостійності, труднощів у спілкуванні з однолітками.

Проблеми виникають і при високих очікуваннях батьків, виправдати які дитина не в змозі. З батьками, що мають неадекватні очікування, в підлітковому віці зазвичай втрачається духовна близькість. Підліток хоче сам вирішувати, що йому потрібно, і бунтує, відкидаючи чужі йому вимоги.

Таким чином, для того, щоб максимізувати позитивні і звести до мінімуму негативні впливи сім'ї на виховання дитини, необхідно пам'ятати про внутрішньосімейні психологічні фактори, які мають виховне значення і представляють собою необхідні форми поведінки батьків:

• брати активну участь в житті сім'ї;

• завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною;

• цікавитися проблемами дитини, допомагати розвивати їй свої уміння і таланти;

• не чинити на дитину ніякого тиску, допомагаючи йому тим самим самостійно приймати рішення;

• мати уявлення про різні етапи в житті дитини;

• поважати право дитини на власну думку;

• вміти стримувати власницькі інстинкти і відноситися до дитини як до рівноправного партнера, який просто поки що володіє меншим життєвим досвідом;

• з повагою ставитися до прагнення всіх інших членів родини робити кар'єру і самовдосконалюватися [23, С. 451-476].

Таким чином, сім'я може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім самих близьких для нього в сім'ї людей - не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується стільки про нього. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, стільки може зробити родина.

сім'я виховання молодь моральний

3. Проблеми молодих сімей

У будь-якій сім'ї виникають певні проблеми, які інколи стають причинами розлучень або згасання почуттів подружжя.

Проблеми сімейного виховання завжди привертали увагу педагогічної науки, адже сім'я - один із найважливіших виховних інститутів, значення якого для особистості важко переоцінити. Сьогодні сім'я переживає серйозні труднощі, що значною мірою зумовлено кризовими явищами, притаманними українському суспільству в цілому, що негативно позначаються на внутрішньосімейній атмосфері, знижують дієвість виховної функції сім'ї, вносять далеко не завжди педагогічно виправдані зміни в її зміст, призводять до того, що сімейне виховання стає об'єктом критики з боку держави, яка вимагає підвищення відповідальності батьків за виховання дітей.

Труднощі сімейного виховання і причини, що викликають зниження виховного потенціалу сім'ї, вивчаються соціологами, психологами, педагогами. Результати проведених досліджень вказують на існування певних чинників, що зумовлюють суперечності та складності у внутрішньосімейних взаєминах між дітьми і дорослими, не зважати на які було б прикрою помилкою.

Відомо, що стиль сімейного виховання, його зміст і цілі найчастіше формуються неусвідомлено, на основі установок, традицій, наслідуваних із батьківських родин. Однак, порівняно з попередніми роками, реалії сьогодення спричинюють розвиток такого феномена як аномія, що суттєво впливає на стан сучасної української сім'ї, процес сімейного виховання дітей.

Наступним соціально-психологічним чинником, існуючим у масштабах України і справляючим вплив на розвиток інституту сім'ї, є зруйнування колишньої тоталітарної системи моральних і поведінкових цінностей без достатньої заміни її ієрархією прийнятих у цивілізованому світі загальнолюдських ідеалів і гуманних норм поведінки. Це зумовлює «розрив поколінь»: норми і догми «батьків», а особливо «дідів» заперечуються молоддю - з відмовою від досвіду пращурів та їхньої сучасної поведінки як прикладу для наслідування. Культурно-технологічний «зліт», коли діти прагнуть до швидкого і різнобічного освоєння нової складної техніки, яка в недалекому минулому була для більшості сімей недоступною, а нині важко приймається «батьками». Все це призводить до масової деформації сімей, відчуженню їхніх членів один від одного. На тлі відмови від єдиної системи впливу на дітей у межах колишніх ідеологізованих канонів виявляється недостатність системи позитивного виховання молодих поколінь - у плані особистісного саморозвитку, формування вольових механізмів, духовної культури, вмінь конструктивного спілкування, вироблення ціннісних орієнтацій, утвердження моральних поведінкових норм, навичок відповідальної, соціально зумовленої, нормативної поведінки.

До причин, що знижують виховний потенціал сім'ї, відносимо також невикористання в силу об'єктивних і суб'єктивних причин ряду можливостей, які сім'я має як своєрідний виховний інститут, її певну відмежованість від здобутків психолого-педагогічної науки, зокрема незнання батьками сучасних технологій сімейного виховання дітей, мета яких полягає у поліпшенні внутрішньосімейного мікроклімату, створенні сприятливих умов для функціонування сімейного колективу, усуненні підґрунтя сімейних конфліктів як між самими дорослими членами родини, так і між батьками та дітьми.

Значну увагу проблемам сімейного виховання приділяв А.С. Макаренко, вбачаючи його сутність в організації сімейних відносин, у створенні правильного загального способу життя, життєрадісної щасливої атмосфери. Недоліки у поведінці й характері дітей, на його переконання, є сигналом для перегляду батьками власної поведінки і загалом взаємовідносин у сім'ї [16, С. 56].

Родина є одним з головних об'єктів соціальної роботи. Сучасна сім'я переживає складний етап - перехід традиційної моделі до нової. Тож вчені характеризують нинішні умови родин як кризові, що спричинило за собою падіння народжуваності, зростання кількості розлучень і збільшення числа самотніх людей.

У молодих сімей існує безліч проблем: матеріально-побутові проблеми; житлова проблема; проблема працевлаштування; психологічні проблеми; медичні проблеми (див. Додаток А).

Матеріально-побутові або фінансові проблеми. В основній масі молода сім'я є низько прибутковою, а багато з них перебувають за межою бідності. Бюджет складається із заробітної плати (зарплати молодого фахівця, стипендії), допомоги на дитину, вторинних заробітків (непостійних і мінімальних), допомога батьків.

Житлові проблеми теж є одними з найважливіших для молодих сімей. Вони викликані скороченням житлового будівництва, згортанням практики надання безкоштовного житла державою та через дорожнечу житла на вільному ринку.

Існує кілька варіантів проживання - державна, кооперативна чи приватна квартира, гуртожиток. Тільки невелика кількість молодих сімей має власне житло; 13-14% молодих людей відокремлюються від батьків ще до весілля. У більшості випадків самий кращий варіант - проживання з батьками. Це покращує матеріальне становище сім'ї, допомагає вихованню дітей, молодь має час для вторинного заробітку, навчання, дозвілля [12].

Таким чином, проблеми матеріальної та житлової забезпеченості стоять на 1-му місці зміцнення родини. Спільним прагненням молодих сімей є окреме проживання. Проблема працевлаштування молодого фахівця, низька зарплата, особливо в бюджетній сфері, незадоволеність вторинними заробітками штовхає молодих фахівців шукати роботу в іншому місті і навіть виїжджати за кордон. Робота ж пов'язана з тривалою відсутністю вдома, не сприяє зміцненню сім'ї, створенню в ній атмосфери любові, взаєморозуміння, доброзичливості. До психологічних проблеми можна віднести спільні емоційні відносини, психологічну сумісність, звикання подружжя до змін способу життя, захоплень, проявів характеру один одного [8, С. 99-105].

Найщасливішими для молодої сім'ї є перші місяці шлюбу, коли сім'я продовжує жити в святковій атмосфері. З часом починають виникати перші конфлікти при спільному вирішенні матеріально-економічних і психологічних проблем, тобто зі зміною рольової структури відносин, поділу домашніх обов'язків. У більшості сімейних пар, партнери схильні звинувачувати один одного в тому, що їх роль в сім'ї принижена. Основний тягар з виконання домашньої роботи, як і раніше лягає на плечі жінки.

У шлюбі молоді сім'ї на перше місце ставлять взаєморозуміння, доброзичливість; на друге - емоційні відносини; на третє - матеріальне благополуччя, і лише на четверте місце - дітей.

У ранньому шлюбі формується єдина ціннісна система сім'ї, велике значення для цього має спільне дозвілля. Партнери воліють ходити разом відвідувати друзів, проводити відпустку, дивитися телевізор, читати книги і газети, і в останню чергу - займатися спортом, туризмом, що пояснюється об'єктивними умовами (платними послугами).

Причинами медичних проблем досить часто є непідготовленість молодих сімей до шлюбу та недостатнє статеве виховання, що проявляється у відсутності культури інтимних відносин, неусвідомленим ставленням молодих людей до репродуктивної поведінки.

Жінки, які не перебувають у шлюбі, страждають хронічними захворюваннями більше, ніж заміжні жінки з повних сімей. Сімейна невлаштованість, відсутність чоловічої опори істотно впливають на виникнення у чоловіків хронічних захворювань. Виявлено зв'язок між неблагополучним сімейно-психологічним кліматом і ризиком виникнення хронічних захворювань [7, С. 66-75].

В результаті глибокої соціально-економічної кризи значна частина населення нашої країни опинилася в зоні проблем. Відбулися значні деформації в структурі задоволення матеріальних і духовних потреб людей. У групу малозабезпечених в даний час потрапляють не тільки багатодітні, неповні та безробітні, але також молоді, студентські сім'ї, ті які мають малолітніх дітей. У категорії родин, що потребують особливої допомоги, на перше місце висувається молода сім'я. І все це визначає необхідність розгляду питань того, як сьогодні така сім'я захищена державою, що зроблено, і що належить зробити для поліпшення її життя [15, С. 55].

Таким чином, складний процес виховання дітей вимагає тонкого уміння, постійного самовдосконалення - коли дорослий разом із дитиною начебто заново освоює світ, пізнає оточуючих. Нетворчий підхід до цієї складної і досить важливої справи, невміння, а іноді й небажання вникнути у потреби дітей породжує добре відому проблему поколінь, а іноді обертається значними втратами для обох сторін.

4. Шляхи вирішення сімейних проблем

Сім'я в соціальному розумінні - це фундамент будь-якої особистості. Саме в сім'ї формуються життєві та моральні цінності, ставлення до себе й до інших. Проблеми були і є завжди. Але у одних обставини складаються вдаліше, в інших - більш драматично. І все ж при бажанні і наполегливості майже завжди можна знайти якесь рішення.

Необхідними умовами щасливих сімейних відносин є: спрямованість на іншого (уміння розуміти його, уважно до нього ставитися, враховувати смаки, інтереси і бажання); нормальне, безконфліктне спілкування; довірливість і емпатія; розуміння один одного [13, С. 17].

Існує значна кількість всіляких моментів, що спотворюють та порушують процес вирішення сім'єю її проблем: неусвідомлювані мотиви, невірні постулати, недолік емпатії (здатність зрозуміти, прийняти іншого), соціально-економічні умови. Успішність їх вирішення залежить від того, наскільки сильні в даній родині навички ефективного розгляду та вирішення сімейних проблем. Якщо родина взагалі вміє вирішувати проблеми, якщо у неї є значний досвід спільного обговорення і вирішення різних (можливо, навіть дуже далеких від життя цієї сім'ї) проблем, то вона стійка проти спотворюючих чинників. Слабкість таких навичок робить родину дуже вразливою.

Невміння сім'ї обговорювати і вирішувати проблеми може бути викликане низьким культурним рівнем сім'ї, своєрідністю її традицій або традицій соціального прошарку, до якого належить родина, вихованням, яке отримали її члени, і т.д.

Незважаючи на те, що в сучасному суспільстві зростає число сімей, члени яких мають високий освітній рівень, існує дуже мало сімей, де у вирішенні проблем заохочується самостійність. Значно частіше в якості джерела правильних рішень і життєвої мудрості розглядаються традиції, досвід старших, поради фахівців.

Значною кількість сімей бачать джерело своїх проблем у тому, що вони в чомусь відхиляються від нормального (у їхньому уявленні - найбільш поширеної або похвальної поведінки). Існують рекомендації щодо подолання конфліктних ситуацій (див. Додаток Б).

Всі зазначені фактори позбавляють сім'ю можливості вчитися самостійно вирішувати проблеми, набиратися досвіду. Таким чином, вельми істотним завданням є формування навичок ефективного вирішення проблем взагалі і родинних зокрема. Чим краще члени сім'ї уявляють собі і контролюють хід цього процесу, чим міцніше навички і більше досвіду вирішення найрізноманітніших проблем, тим сильніший опір сім'ї впливу різних факторів [9, С. 197-199].

У вихованні дітей батькам потрібно користуватися біблійними принципами, серед яких любов - найвища ознака злагоди і довіри. На наш погляд, релігійне виховання в сім'ї має носити здебільшого профілактично-пропедевтичний характер, оскільки прилучення дитини, підлітка до норм християнської моралі запобігає таким негативним явищам, як підліткова злочинність, наркоманія, проституція, бродяжництво, суїцид тощо.

Отже, гідне пошанування батьками один одного є найкращим прикладом наслідування для дітей. Батьки стосовно дітей повинні зберігати рівність поглядів і переконань, щоб діти не відчували різниці між наказами матері і батька, а також розуміли однакову відповідальність перед ними. Однакова любов до всіх дітей у родині сприятиме любові дітей між собою, а також до батьків. Старші брати чи сестри повинні відчути обов'язок допомагати батькам у вихованні і навчанні молодших.

Висновки

Здійснене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Визначено сутність поняття «сучасна сім'я», її сутність та тенденції розвитку.

Сім'я - це форма спільності людей, яка складається з чоловіка і жінки, поєднаних шлюбом, їх дітей (власних або усиновлених). Її єдність забезпечується взаємною любов'ю та повагою, моральними, економічними, правовими та іншими видами взаємної відповідальності, взаєморозумінням та емоційним зв'язком.

Важливе значення має підготовка молоді до майбутнього родиннного життя, усвідомлення справжньої важливості і значимості сім'ї в житті як окремої людини, так і всього суспільства.

Прогрес взаємин у родині тільки тоді стає сприятливим для подружжя, їх творчим вільним вибором, коли кожен має право сам визначати напрямок свого розвитку, зберігаючи в числі найважливіших духовних цінностей родину.

У студентській сім'ї спільність діяльності (навчання) передбачає і справедливий розподіл домашніх обов'язків між подружжям і це потрібно враховувати і дружині і чоловікові. Більшості студентських пар притаманні духовна та моральна єдність, засновані такі сім'ї на коханні та спільності інтересів.

2. З'ясовано вплив родини на становлення особистості.

Сім'я здійснює різноспрямоване виховання підростаючого покоління. Ефективність цього процесу залежить від здатності батьків уникати помилкового впливу на дітей.

Різні стилі догляду, спілкування, взаємодії батьків з дітьми сприяють розвитку та закріпленню певних особливостей дитячої поведінки і характеру, визначають напрям розвитку самосвідомості. З огляду на це, найголовнішим показником сприятливості батьківсько-дитячих взаємин є їх адекватність, що означає тотожність, достатню відповідність можливостям, здібностям, індивідуальним особливостям дитини. Прийняття дитини такою якою вона є, з її своєрідністю природженого темпераменту, характеру, що формується, особливостями особистості, що розвиваються, неодмінно визначає адекватні уявлення про неї та необхідні способи поводження.

3. Охарактеризовано проблеми молодих сімей.

В сучасних соціальних умовах сучасна сім'я піддається впливу несприятливих соціально-економічних факторів. Безсумнівно, це позначається на функціонуванні родини як системи, і найчастіше саме соціально-економічні фактори є причиною розпаду сімей.

Проблеми родини негативним чином позначаються на її основних функціях; несприятливі умови виховання в сім'ї мають далекоглядні наслідки, відбиваючись на вихованні наступних поколінь дітей.

Студентські сім'ї стикаються з такими труднощами як погані житлові умови, невлаштований побут, низький матеріальний рівень, дефіцит вільного часу.

4. Знайдено шляхи вирішення сімейних проблем.

Безсумнівною умовою стійкості і міцності родинних взаємин є здатність зрозуміти і прийняти іншу людину такою, яка вона є, вміння членів сім'ї ставити і досягати спільних цілей.

При аналізі літератури з теми даного дослідження було враховано погляди багатьох дослідників, що займалися вивченням провідних факторів стійкості сім'ї - особливостей міжособистісних відносин її членів.

Перспективи дослідження. Дана курсова робота не вичерпує всіх аспектів проблеми. Та й не можливо на 30 сторінках тексту викласти всю інформацію з цієї теми. Передбачається продовження наукового пошуку у вдосконалення і методичного забезпечення (створення підручників, в яких би детально описувались шляхи подолання проблем сім'ї.

Список джерел

1. Азаров Ю.П. Семейная педагогика. Педагогика любви и свободы / Ю.П. Азаров. - М.: Аргументы и факты, 1993. - 400 с.

2. Антонов А.И. Социология семьи / А.И. Антонов, В.М. Метков. - М., 2003. - 165 с.

3. Балцевич В.А. Студенческая семья: состояние, проблемы, перспективы / В.А. Балцевич, С.Н. Бурова [и др.]. - Минск, 1991. - 102 с.

4. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - О.І. Бондарчук. - К.: МАУП, 2001. - 96 с.

5. Гаспарян Ю.А. Семья на пороге ХХІ века / Ю.А. Гаспарян. - С-П., 1999. - 320 с.

6. Гребенников И.В. Основы семейной жизни / И.В. Гребенников. - М.: Просвещение, 2002. - 243 с.

7. Дементьева И.Ф. Первые годы брака. Проблемы становления молодой семьи / И.Ф. Дементьева. - М., 2001. - 140 с.

8. Дорохова М.В. Основные проблемы семей, обращающихся в Центр социально-психологической реабилитации / М.В. Дорохова. - М., 1999. - 128 с.

9. Эйдемиллер Э.Г. Семейная психотерапия / Э.Г. Эйдемиллер, В. Юстицкис. - М., 1999. - 189 с.

10. Зритнева Е.И. Семьеведение / Е.И. Зритнева. - М., 2002. - 105 с.

11. Зубкова Т.С. Организация и содержание работы по социальной защите женщин, детей и семьи / Т.С. Зубкова, Н.В. Тимошина. - М., 2004. - 224 с.

12. Інформаційний бюллетень: по правилах надання молодим сім'ям субсидій для закупівлі житла. - 2007.

13. Ковалев С.В. Психология семейных отношений / С.В. Ковалев. - М.: Педагогика, 1987. - 208 с.

14. Кузнецова М.В. Молодая семья и ее социальная защита в современном обществе. Социальная работа с семьей / М.В. Кузнецова. - М., 2005. - 254 с.

15. Лисовский В. Книга молодой семьи / В. Лисовский, Л. Вебер [и др.]. - Л.: Лениздат, 1990. - 242 с.

16. Макаренко А.С. Книга для родителей / А.С. Макаренко. - М.: Педагогика, 1988. - 336 с.

17. Мацковський М.С. Соціологія сім'ї: проблеми теорії, методології, методики / М.С. Маяковський. - М.: Наука, 2007. - 350 с.

18. Моніторинг Міністерства соцполітики України [Електронний ресурс] // Підсумки підрахунків на березень 2010 року. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/mart2010/21.htm

19. Мустаєва Ф.А. Основи соціальної педагогіки: підручник / Ф.А. Мустаєва - 2-ге вид. - М.: Академічний проект, 2001. - 416 с.

20. Педагогика: учебник / под ред. П.И. Пидкасистого. - М., 1995. - 638 с.

21. Сімейний кодекс України: відомості Верховної Ради України (ВВР). - К., 2002. - 135 с.

22. Социология семьи: учебное пособие. 3-е изд. / под ред. Е.М. Черняка. - М., 2004. - 238 с.

23. Филип Райс. Психология подросткового и юношеского возраста / Филип Райс. - СПб., 2000. - 624 с.

24. Циба В.Г. Соціологія особистості: системний підхід: навчальний посібник / В.Г. Циба. - К.: МАУП, 2000. - 152 с.

25. Шахматов В.П. Молодая семья: жизнеспособность, демография, право / В.П. Шахматов. - Красноярск: Кн. изд-во, 1985. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru