Рівень сформованості уявлень про форму і геометричні фігури у дітей молодшої групи

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Основним завданням системи навчання на всіх її етапах є всебічний розвиток людини. Одне з провідних місць у цьому процесі належить математичній освіті. Це диктується бурхливим розвитком виробництва і науки, потребами всього суспільного життя.

Дослідження сучасних психологів і педагогів показали, що математичне мислення в своїй елементарній формі починає розвиватися у дітей вже в дошкільному віці в процесі формування у них початкових математичних уявлень і понять. Оскільки дошкільна освіта - перша ланка у неперервній системі освіти, від того, який «старт» буде дано малюкові, значною мірою залежатимуть якість та динаміка особистісного розвитку, життєві установки та світорозуміння дорослої людини.

У дошкільних закладах формування початкових математичних знань і вмінь спрямовується на математичний розвиток дошкільнят, на розвиток у них уміння порівнювати, протиставляти, аналізувати, робити елементарні математичні узагальнення, висновки. Головним завданням дошкільної математичної освіти є не тільки засвоєння дітьми системи спеціальних математичних знань, а й формування загально навчальних умінь, оволодіння загальними методами розумової діяльності та виконання елементарних розумових операцій (аналіз, синтез, узагальнення, аналогія, класифікація, порівняння) на основі логіко-математичних міркувань. Вагомого значення набуває також опанування початкових форм дослідництва, експериментування, винахідництва. Слід наголосити, що при цьому потрібно сформувати такий мінімально достатній і необхідний дитині перших шести років життя ступінь компетентності, який зміг би забезпечити її нормальну життєдіяльність. Це передбачає використання елементарних математичних знань, уявлень, практичних вмінь і навичок для адаптації дитини до життя та готовності до навчання в школі. В сучасних умовах реформування дошкільної освіти вивчення математики розглядається як засіб розвитку особистості. Отже, математичні знання і вміння - не самоціль; їх призначення (поряд з багатьма іншими) - збагачення розумового потенціалу дошкільника. Відповідно до цього підходу кожна сфера життєдіяльності включає блок як універсальних логіко-математичних уявлень, так і конкретних практичних умінь, наявність яких гарантує дитині компетентність і адекватну поведінку в різноманітних ситуаціях. Це передбачає поступовий перехід від навчально- дисциплінарної моделі до особистісно-орієнтованої, яка спрямована на організацію повноцінної життєдіяльності самої дитини як її активного суб'єкта.

Провідні психологи та педагоги проблему компетентності вважають однією із найактуальніших. Останнім часом компетентісний підхід входить до сучасних методик (В.Г. Грачова, І.А. Зазюн, Л.Г. Коваль О.Л. Кононко, І.А. Костюк). Так, О.Л. Кононко у своїх працях розкриває поняття життєвої компетентності дошкільника. У дослідженнях В.У. Кузьменко визначаються шляхи розвитку соціальної компетентності дітей дошкільного віку. Дослідниця Г.І. Раратюк розглядає компетентність дитини у предметному світі.

У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні визнано «за основні пріоритети життєву компетентність та морально духовний розвиток дошкільника». У ньому акцентується увага «на необхідності узгодженості таких основних життєвих сил дитини, як прагнення до самовираження, саморозвитку і самозбереження» [16, с.43]. Згідно з його положенням пріоритети змінюються. «Якщо традиційною метою занять було навчити, передати знання і вміння з того чи іншого предмету, то тепер мета стає глобальнішою - допомогти дошкільникові опанувати складну науку життя, набути компетентності у різних його сферах»[16, с.27].

Так, у згаданому документі визначено і логіко-математичну компетентність, яка передбачає наявність у дітей таких вмінь: використання початкових логічних прийомів; доведення правильності свого міркування; виявлення інтересу до логіко-математичної діяльності. Вперше визначення терміну «логіко-математичний розвиток» дала Н. Баглаєва. Логіко-математичний розвиток - це якісні зміни в пізнавальній діяльності дитини, що відбуваються внаслідок розвитку математичних умінь і, пов'язаних з ними логічних операцій. Логіко-математична компетентність - це вміння дитини самостійно здійснювати (в межах вікового періоду): класифікацію геометричних фігур, предметів; серіацію - упорядкування за розміром, формою, об'ємом; обчислення та вимірювання кількості, довжини, ширини, висоти, об'єму, маси, часу. Поняття „логіко-математична компетентність” уточнює в своїх дослідженнях В. Старченко [32, с. 22 - 23], зауважуючи, що ця компетентність передбачає сформоване вміння розмірковувати, доводити правильність власних суджень. Освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» передбачає результати роботи, де діти повинні знати назви сенсорних еталонів: кольорів, форм, величин; вживати слова, що їх характеризують; визначати форму предметів за допомогою геометричної фігури як еталона; вміти порівнювати предмети за їх основними властивостями та класифікувати їх, використовуючи умовно-символічні зображення, схеми. Тому, відповідно до положень Базового компонента дошкільної освіти необхідно формувати у дошкільників уміння міркувати, орієнтуватися у всьому, що їх оточує, приймати самостійні рішення, аргументувати свої міркування, помічати і розкривати причинно-наслідкові зв'язки в довкіллі. Усі названі вміння є складовими здібностей логіко-математичного розвитку дошкільників.

Переорієнтації освітнього процесу на особистість дитини у процесі вивчення елементів математичних знань сприяли дослідження К.Й Щербакової, О.О Фунтикової, В.А. Старченко та ін. Так, ефективність математичного розвитку дітей К.Й. Щербакова, О.Г. Брежнєва пов'язують з оптимізацією методів та прийомів навчання, формування пізнавального інтересу та самостійності.

Сьогодні в Україні розробляється особистісно-орієнтована модель навчання. Головною особливістю змістового компоненту є його спрямованість не тільки на те, щоб використовуючи математичний матеріал курсу, створити умови для цілеспрямованого розвитку і вдосконалення всіх пізнавальних процесів у дітей, а й на поступове зміщення акценту на розвиток мислення, що обумовлене специфікою навчального предмету математики. Логічні ігри, головоломки, логічні вправи математичного змісту сприяють розвитку у дітей пізнавального інтересу, здібності до творчого пошуку, бажання і уміння вчитися.

Поняття логіко-математичної підготовки дітей дошкільного віку є досить складним і багатогранним, але найважливішим підсумком його є розумовий розвиток дитини, формування у неї необхідних специфічних пізнавальних і розумових умінь. Дошкільники в ході навчання математики геометричні фігурам та формам предметів повинні оволодіти способам логічного мислення та математичним вмінням, стати спроможною усвідомлено застосовувати їх в процесі власної життєдіяльності в різних сферах буття.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити рівень сформованості уявлень про форму і геометричні фігури у дітей молодшої групи.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз психолого-педагогічних джерел з питань формування уявлень про геометричні фігури у дошкільників.

2. Вивчити стан організації роботи у ДНЗ щодо формування уявлень про геометричні фігури у дітей молодшого дошкільного віку.

3. Провести експериментальне дослідження та розробити систему роботи з формування уявлень про геометричні фігури та форму предметів у молодших дошкільників.

4. Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі

5. Дошкільного навчального закладу № 55 «Сонечко» у молодшій групі.

Розділ 1. Теоретичні засади формування уявлень про форму і геометричні фігури у дітей дошкільного віку

1.1 Формування уявлень про геометричні фігури у дітей дошкільного віку у психолого-педагогічній літературі

Проблема знайомства дошкільників з геометричними фігурами завжди знаходилася в центрі уваги як педагогів, так і психологів минулого та сьогодення. Так, Я. А. Коменський в «Материнській школі» вперше дає оцінку ролі сенсорного досвіду в розвитку дитини та вказує на необхідність ознайомлення дітей до школи з різними геометричними фігурами. Вчений вважав, що основи геометрії діти здатні засвоювати на другому році життя, відрізняючи велике від малого, внаслідок чого вони зрозуміють, що таке коротке, довге, широке, вузьке. Аа четвертому році життя діти зрозуміють відмінності деяких фігур. Й. Ф. Песталоцці, який першим в історії педагогіки ввів у початковій школі початки геометрії, в книзі «Азбука спостереження» також намагається покластися на сенсорний досвід дітей. Згідно Песталоцці, основними властивостями будь-якого предмета є число, форма та його назва. Ф. Фребель у праці «Дари» пропонує ознайомлення дітей з формою, величиною, кольором та іншими якостями предмета. Першим даром, на думку Ф.Фребеля, має бути м'яч, який немає вугловатих поверхонь (як кубик), так як він є найбільш зручним для дитини. Науковець приводить і ряд інших символічних доводів, наприклад: куля являється «єдністю в єдності», куля - символ руху, куля - символ безкінечності і т.д. Другим даром являються дерев'яні куля, кубик та циліндр (діаметр кулі, основа циліндра та сторона куба однакові). З їх допомогою дитина знайомиться з різноманітними формами предметів. Третій дар - куб, поділений на вісім кубиків (куб розрізаний навпіл, а кожна половина на чотири частини). За допомогою таких предметів діти знайомляться, на думку Ф. Фребеля, з цілісністю предмета і складовими його частинами. Четвертий дар - кубик тих же розмірів, який поділений на вісім плиток (кубик ділиться навпіл, а кожна половина - на чотири подовжені плитки, довжина кожної з яких рівна стороні кубика, товщина рівна одній четвертій цієї сторони). Можливість комбінацій будівництва у даному випадку значно розширюється. П'ятий дар - кубик, поділений на двадцять сім маленьких кубиків, де дев'ять з них поділені на більш менші частини. Шостий дар - кубик, який також поділений на двадцять сім кубиків, багато з яких також поділені на частини: плитки, по діагоналі і т.д. Останніх два «дари» дають безліч геометричних тіл, необхідних для будівельних ігор. Використання фребелівських посібників допомагає розвитку у дітей будівельних навиків і одночасно створює у них уявлення про форму, величину та просторові відношення. Крім вищезазначених дарів Ф. Фребель пропонував згодом давати дітям додатковий будівельний матеріал (арки і т.д.), а токож рекомендував проводити з ними заняття з ліплення, малювання, ігри-заняття з палочками і т.д. Найбільш послідовну дидактичну систему організації сенсорного відчуття у дітей розробили М. Монтессорі. У процесі виховання важливо організувати педагогічне «підготовче середовище», щоб дитина могла виявити можливості власного розвитку через самостійну діяльність. Одним із головних чинників цього середовища виступає дидиктичний матеріал для розвитку фізичних і психічних функцій дитини. Матеріал, розроблений М.Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше. Цей різноманітний, точно зроблений матеріал фіксує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета, наприклад, для об'єму - це циліндри, куби і призми; для довжини - палиці, поділені на дециметри і т.д. Для підготовки до вивчення математики М. Монтессорі використовує матеріали для розвитку стереогностичного відчуття, яке сприяє розвитку швидкості суджень та логіки математичного мислення. Дітям пропонується набір геометричних тіл: куля, куб, конус, трикутна і чотирикутна призми та піраміди, циліндр, еліпсоїд. Діти розрізняють геометричні тіла, вчать їх назви, сортують, знаходять предмети такої форми у своєму оточенні.

На сучасному етапі даною проблемою займаються такі науковці: Б.Г. Ананьєв, Л.В. Артемова, В.В. Давидов, А.В. Запорожець, В.П. Зінченко, А.В. Леонтьєв, А.М. Лєушина, Л.А. Венгер, Є.І. Тихеєва, Н.П. Сакуліна, А.Л. Смоленцева, С.Г. Якобсон та ін. Науковцями створено і впроваджується нове покоління підручників (В.В. Давидовим, Н.Б. Істоміною, Л.Г. Петерсоном, Л.В. Тарасовим та ін.)

В психолого-педагогічній літературі зазначається, що у процесі ознайомлення дитини 4-7 років з початками геометрії вчені виділяють два аспекти: формування уявлень про форму предметів та геометричних фігур на сенсорній основі і формування уявлень про геометричні фігури на основі їх елементів і властивостей.

Проблему знайомства дітей з геометричними фігурами та формою предметів такі педагоги як А.А. Столяр та А.М. Лєушина розглядали в плані сенсорного сприйняття. А.М. Пишкало та А.А. Столяр виділяють декілька рівнів «геометричних знань»:

1) Перший рівень характеризується тим, що фігура сприймається дітьми як ціле, дитина ще не вміє в ній виділяти окремі елементи, не помічає схожості та розбіжності між фігурами;

2) На другому рівні дитина вже виділяє елементи в фігурі встановлює відношення як між ними, так між окремими фігурами, але ще не усвідомлює загального між ними;

3) На третьому рівні дошкільник в змозі встановлювати зв'язки між властивостями і структурою фігур, зв'язки між самими властивостями.

Перехід від одного до іншого рівня не являється самостійним, який йде поруч із біологічним розвитком людини. Він протікає під впливом цілеспрямованого навчання.[34, с.233]

Також А.А. Столяр у книзі «Давайте поиграем» подає 59 логіко-математичних ігор,де вважає, що дуже важливу і головну роль у сприйнятті геометричних фігур і форм предмета має обстеження. Науковець відзначає, що у дітей дошкільного віку спостерігається низький рівень обстеження геометричних фігур і форми предметів, діти не розрізняють повністю такі фігури, як овал та коло, квадрат та прямокутник.

А.М. Лєушина вважає, що у пізнанні форми навколишніх предметів особлива роль належить геометричним предметам, з якими зіставляють предмети навколишнього світу. Тому, вона вважає якомога раніше познайомити дітей з основними геометричними фігурами, навчити їх розрізняти та правильно називати.

Велике значення в сенсорному вихованні має дидактична гра. «Для того, щоб знати, чому і як навчати дітей на різних етапах їх розвитку, треба, перш за все, проаналізувати особливості сприйняття дітьми форми предмета, в тому числі і фігури», - стверджує Л.А. Венгер.[8, с.89]

А.Л. Смоленцева пропонує вже в дошкільному віці знайомити дітей з колом, квадратом, овалом, прямокутником, трикутником. Вона пропонує організовувати такі дії з предметами, при яких для отримання потрібного результату, треба зіставити їх за формою. Спочатку дошкільнята не можуть виконати зіставлення візуально, тому використовується прийом накладання. Після цілеспрямованого вправляння в таких діях, діти поступово можуть встановлювати тотожність і відмінність між геометричними фігурами та формою предметів, які не можна накласти один на одного. Л.А. Венгер та А.Л. Смоленцева вважають за доцільне знайомити дітей з геометричними фігурами, пропонуючи їм овали з різними співвідношеннями осей і прямокутники, що розрізняються співвідношенням сторін, а також прямокутні, гострокутні, тупокутні трикутники.

Л.В. Артемова пропонує використовувати дидактичні ігри-заняття у роботі із дошкільниками для ознайомлення із основними ознаками предметів, таких як колір, форма, величина та кількість. Для проведення ігор-занять з дітьми науковець рекомендує виготовити разом із дітьми геометричні фігури та фланелеграф.

Т.І. Єрофеєва, Л.М. Павлова та В.П. Новікова у книзі «Математика для дошкільників» та розділі «Геометричні фігури» подають свою методику ознайомлення дошкільників із формою предметів та геометричними фігурами. Автори даної книги вважають, що знайомство дітей з геометричними фігурами потрібно розглядати у двох напрямках: сенсорне сприйняття форм геометричних фігур і розвиток елементарних математичних уявлень, елементарного геометричного мислення. Запропонована методика передбачає використання проблемно-пошукових методів, коли знання дітям не подаються у готовому вигляді, а досягаються ними шляхом самостійного аналізу, зіставлення істотних ознак предметів, встановлення взаємозв'язків.

Л.Г. Мацюк та В.Д. Крушинська розробили цілий ряд дидактичних ігор математичного змісту з метою виявлення, закріплення, повідомлення нових знань, формування вмінь, способів дій. Автори рекомендують знайомити дошкільнят з геометричними фігурами у формі словесних ігор, ігор з картинками і моделями, іграшками і предметами. А.А. Столяр пропонує проводити з дітьми 5-6 років ігри, насичені логічним та математичним змістом. В цих іграх моделюються такі математичні та логічні конструкції, а в процесі гри вирішуються такі задачі. Які сприяють прискоренню формування і розвитку у дошкільників найпростіших логічних структур мислення і математичних уявлень.

З. О. Михайлова пропонує проводити з дітьми дидактичні ігри та дидактичні ігрові вправи, основна мета яких - забезпечити вправляння дітей в розрізненні, виділенні та називанні предметів, геометричних фігур. В дидактичних іграх є можливість формувати нові знання, знайомити дітей із способами дій, а в дидактичних ігрових вправах - вправляти дітей, з метою вироблення в них вмінь та навичок.(Дод. А)

У списку найбільш відомих авторів методик раннього розвитку дітей - важливе місце займають Борис Павлович і Олена Олексіївна Нікітіни, класики вітчизняної педагогіки та автори ряду розвиваючих ігор для дітей. У своїй роботі «Сходинки до творчості або розвиваючі ігри» пропонують розвиваючі ігри, такі як «Склади візерунок», «Рамки та вкладиші», «Склади квадрат», за допомогою яких знайомлять дітей з геометричними фігурами, кольорами, дають змогу зрозуміти співвідношення цілого і частини, формувати логічне мислення, розвивати інтелект дитини.(Дод.А) Характерними рисами таких ігор є:

1. Кожна гра - набір задач, котрі дитина вирішує за допомогою кубиків, цеглинок, квадратиків з картону, пластику, деталей конструктора і т.ін.

2.Завдання до задач подаються дитині в різній формі (моделі, малюнка плоского в ізометрії, кресленні, письмовій чи усній інструкції - демонструючи різні способи передачі інформації.

3.В основі всіх ігор закладено принцип “від простого до складного”.

4.Ігри мають широкий діапазон складності, що дозволяє дитині весь час «іти вперед». Будуючи модель, дитина вчиться сама брати всю необхідну їй інформацію з реальної дійсності.

5.Ігри мають наочний розв'язок у вигляді простих речей, котрі можна побачити і потрогати. Таким чином, дитина може сама перевіряти себе і контролювати правильність виконання завдань.

6.Ігри - відкриті для вдосконалення. А можливість створювати нові варіанти завдань - це вже елемент творчості вищого рівня.

7.Завдання ігор дозволяють дитині досягати своєї “межі”, де іде найактивніший розвиток.[24, с.5]

Крім того, в іграх є об'єктивний критерій, за яким можна бачити коли дитина «виросла» настільки, що гра вже нічого їй не дає - це кількість самостійно виконаних завдань. Але й після цього в іграх залишаються дві істотні сходинки розвитку такі як:

1. скорочення часу, протягом якого дитина виконує завдання

2. власна творчість, придумування нових моделей.[24, с.5]

Таким чином, в психолого-педагогічні літературі зазначено, що формування уявлень про геометричні фігури та форми предметів є важливою частиною математичного розвитку дошкільників. Вивчення психолого-педагогічної літератури переконують в необхідності подальшого дослідження питання організації процесу навчання дітей дошкільного віку з основами геометрії, розробки та впровадження інноваційних технологій.

1.2 Методи і прийоми формування уявлень про геометричні фігури у дітей дошкільного віку

Процес навчання пов'язаний з використання певних способів, прийомів, завдяки яким діти опановують нові знання, розвиваються розумово, у них формуються необхідні для пізнавальної діяльності особистісні якості. Для позначення сукупності цих способів використовують поняття «метод» (грец. methodos - спосіб пізнання, шлях руху до істини). Водночас він і є сукупністю приписів, вимог, принципів, які регламентують процес вирішення конкретного завдання.

У сфері дидактики особливу роль відіграє метод навчання, в якому поєднується спосіб діяльності того, хто навчає, і спосіб навчальної діяльності дитини. Метод навчання -це спосіб спільної діяльності вихователя і дитини, внаслідок якої у дітей формуються знання, вміння і навички, а також розвиваються пізнавальні здібності. Структурним елементом методу навчання є прийом навчання - конкретна дія вихователя чи дитини.

В педагогічних системах Й.Г. Песталоцці, Ф. Фребеля, М. Монтессорі та ін. обґрунтовується необхідність математичного розвитку дітей, а в зв'язку з цим і висуваються ідеї щодо вдосконалення методів їх навчання. Ф.Фребель та М. Монтессорі значну увагу приділяли наочним та практичним методам. Ними розроблені спеціальні посібники, які забезпечували засвоєння достатньо усвідомлених знань у дітей.

В наш час в педагогіці існує декілька різних класифікацій дидактичних методів. Однією з перших була класифікація Я.А. Коменського, в якій домінували словесні методи. Я.А. Коменський, поряд із словесними, почав розповсюджувати і інший метод, який спирався на практичну діяльність дітей

На початку ХХ ст. однією з основних класифікацій методів навчання стала класифікація за джерелами, з яких діти здобувають знання. Відповідно до цього можна умовно виділити три групи методів: словесні, наочні та практичні:

1) До словесних методів належать: розповідь вихователя, пояснення, бесіда, словесні дидактичні ігри.

2) До наочних методів належать: демонстрація об'єктів, спостереження,розгляд моделей, таблиць та ін.

3) До практичних методів належать: вправи та дидактичні ігри, продуктивна діяльність.[38, с. 45]

Структурним елементом методу навчання є прийом навчання - конкретна дія вихователя чи дитини. Основними методичними прийомами є: показ зразка, способу дії, дидактичні ігри, порівняння, вказівки, запитання до дітей, обстеження та ін.

Ознайомлення дітей з формою предметів найкраще здійснюється при поєднанні різноманітних методів та прийомів. При цьому важливо, щоб діяльність вихователя та дітей, їхня активність на занятті перебували у правильному поєднанні, співвідношенні, щоб зразок і слово вихователя підводили дітей до осмислення необхідності й суті певної діяльності в засвоєнні ними знань.

Використовуючи наочні методи та прийоми: «Подивися та знайди таку ж фігуру», «На що схожа фігура» та ін. широкого застосування в навчанні набувають практичні методи та прийоми: «Знайди, покажи, принеси… виклади, накресли, зістав узор» та ін. Поряд з наочними та практичними методами та прийомами використовують і словесні: «Як називається, чим відрізняється, чим схожі; опиши, розкажи»… Отже, конкретний метод визначає особливості діяльності вихователя і дітей, напрям процесу навчання.

Найбільш поширеним словесним методом навчання математики є пояснення з елементами бесіди. Добре організована бесіда сприяє підвищенню розумової активності дітей. У процесі бесіди вихователь вчить їх давати спочатку повні, розгорнуті, а пізніше, у старших групах, обґрунтовані, аргументовані відповіді, самостійно робити висновки. Також бесіда використовується і як метод повідомлення, формування у дітей знань та як метод виявлення рівня цих знань. У ході бесіди вихователь стежить за правильним використанням дітьми математичної термінології, за граматичною побудовою мови. Повідомлення дітям знань і формування умінь, як правило супроводжується поясненням. Завдяки поясненням уточнюються безпосередні сприймання дітей.

Під час ознайомлення та закріплення знань про геометричні фігури доцільно використовувати художнє слово. Наприклад, казки про геометричні фігури з вигаданою країною, де мешкають об'ємні тіла та площинні геометричні фігури; а при ознайомленні дошкільників з елементами геометрії можна використовувати казки «Кутовасія», «Така вигадлива лінія». Підвищити інтерес до вивчення форм та геометричних фігур можна цікавими, веселими та пізнавальними вірами, загадками про ці фігури.

Широкого застосування в навчанні математики у дошкільному закладі набули наочні методи, до яких належать насамперед демонстрація і спостереження. Демонстрація - це активна форма чуттєвого пізнання. Вихователь використовує показ об'єктів: геометричних фігур, предметів різної величини, форм та ін. Під час навчання дошкільників прийомам накладання та прикладання також застосовується метод демонстрації.

До практичних методів навчання відносять вправи та дидактичні ігри, різноманітну практичну діяльність дітей.

Дидактичні ігри «Що предмет розповість про себе?», «Підбери схожі за формою», «Покажи предмет такої форми»; настільні ігри «Сім в ряд», «Геометрична мозаїка», «Геометричне лото», словесні ігри «Хто більше назве предметів круглої, прямокутної форми?» та інші дають можливість краще розуміти форму предметів.

Певні труднощі постають пред дітьми при виконанні завдань на співвіднесення із сенсорними еталонами предметів, які відрізняються за кількома ознаками. Використання сенсорних еталонів перебуває у прямій залежності від рівня оволодіння дошкільниками знань про геометричні фігури та зв'язки між окремими їх частинами. Тому дітей слід вести від практичного обстеження предметів та геометричних фігур до визначення форми предмета за допомогою еталонів, до пізнання характерних ознак, а далі - до зображення окремих предметів і фігур.

Н.А. Сакуліна запропонувала методичну модель навчання дітей обстеженню предметів, оприділяючи їх форму як основну властивість. В такій моделі виділяють п'ять компонентів:

1) цілісне сприйняття предмета;

2) аналіз предмета - виділення характерних особливостей, визначення форми окремих частин предмета (кругла, квадратна, трикутна), уподібення даної частини геометричній фігурі, найбільш близькій за формою;

3) сенсорні відчуття форми - обстеження предмета;

4) знову цілісне сприйняття предмета;

5) побудова моделі із заданих форм чи частин. [38, с.143]

На основі цієї схеми навчання дітей була розроблена конкретна методика - послідовність у формуванні знань про геометричні фігури (З.Е. Лебедева, Л.А. Венгер, Л.І. Сисуєва, В.В. Колечко, Р.Л. Непомняща):

1. Демонстрація геометричної фігури і її назва.

2. Обстеження геометричної фігури шляхом конкретних практичних дій.

3. Показ ще декількох таких же фігур, але різних за кольором і величиною. Порівняння геометричних фігур. При цьому звертається увага дітей на незалежність форми від величини і кольору фігури.

4. Порівняння геометричних фігур з предметами, близькими за формою; знаходження серед оточуючих предметів таких, які близькі за своєю формою з тією фігурою.

5. Порівняння предметів за формою між собою з використанням геометричної фігури як еталону.

6. Порівняння знайомих геометричних фігур, виділення загальних якостей і розбіжностей (овал і круг, квадрат і прямокутник і т.д.).

7. Закріплення властивостей геометричних фігур за допомогою вимірювання, ліплення, малювання, викладання, побудови і ін.[38, с.144]

Діти повинні навчитися основим діям з обстеження форми предметів. Обстеження геометричної фігури здійснюється шляхом конкретних практичних дій (обводити по контуру). Важливим елементом обстеження є порівняння фігур, різних за формою та величиною. Після того як діти навчились порівнювати геометричні фігури з предметами, близькими за формою, необхідно надати їм можливість закріплювати властивості геометричних фігур в малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні.

Дітей слід навчити правильно показувати елементи геометричних фігур (кути, сторони, основу і т.д.). При переліку кутів дитина повинна показувати тільки вершину кута. Вихователь не пояснює, що таке вершина, а показує точку, де поєднуються дві сторони. Показуючи сторони, дитина повинна проводити пальцями вздовж всього відрізку - від однієї вершини кута до іншої. Сам кут як частина площини показується одночасно двома пальцями - великим та вказівним. В об'ємних фігурах діти виокремлюють і називають бокові сторони і основу.

В кожній віковій групі методика ознайомлення з геометричними фігурами має свої особливості.

В другій молодшій групі діти вчаться розрізняти кулю та куб; коло та квадрат, користуючись прийомом порівняння: куля та куб, куб та брусок - цегла; коло та квадрат; куля та коло; куб та квадрат. При цьому предмет потрібно тримати в лівій руці, а вказівним пальцем правої руки обвести його по контуру. Для демонстрації геометричних фігур необхідно використовувати різні за величиною і кольором фігури.

Діти розглядають та порівнюють кулю та куб, знаходять подібне та відмінне в цих предметах (фігурах). Ставлячи запитання до дітей, вихователь звертає їх увагу на властивості фігур: «Що це?», «Якого кольору кулі?», «Яка з них менша?». За завданням вихователя одна дитина бере в руки маленьку кулю, а інша - велику. Діти передають кульки по колу: маленька кулька наздоганяє велику, потім напрям руху змінюється. Таким чином, в процесі таких рухливих ігор діти уточнюють якості та особливості кулі - що вона кругла, в неї немає кутів, її можна котити. Діти порівнюють кулі різноманітних розмірів та кольорів. Тим самим, вихователь доводить дошкільникам, що форма не залежить від кольору та розміру предмета. Аналогічно уточнюються та узагальнюються знання дітей про куб. Діти беруть куб в руки, намагаються його покотити, а він не котиться. В куба є кути та сторони (грані), він стійко стоїть на столі, підлозі. Із кубів можна будувати будинки, стовпчики, ставлячи один на інший.

Важливим моментом при ознайомленні дітей з формою є зорові та дотикові сприйняття форми, різноманітні практичні дії, які розвивають сенсорні здібності.

При організації роботи з ознайомлення дітей з формою предмета чільне місце посідає показ (демонстрація) самої фігури, а також способів її обстеження. Вихователь вчить дітей при обстеженні предмета тримати його в лівій руці, вказівним пальцем правої руки обводячи його по контуру.

Для розвитку у дітей навичок обстеження форми предмета і накопичення відповідних уявлень організовують різні дидактичні ігри та вправи. Так, з ціллю засвоєння та уточнення основних якостей окремих геометричних фігур педагог організовує ігри: «Назви геометричну фігуру», «Чарівний мішечок», «Доміно фігур» та ін.

У грі «Чарівний мішечок» вихователь вчить дошкільників вибирати фігури на дотик, знаходити їх за зразком. На столі розміщують знайомі дітям геометричні фігури, а в мішечок складаються такі ж. Спочатку звертається увага на геометричні фігури, які розміщені на столі і діти називають їх. Потім за вказівкою дорослого дитина знаходить у мішечку таку ж, яка стоїть на столі та показує її. Якщо дитина не може виконати завдання, то педагог використовує прийом нагадування: щоб дитина обстежила фігуру.

В іграх «знайди предмет такої ж форми», «Що лежить у мішечку?», «Геометричне лото» діти вправляються у знаходженні предметів за геометричними зразками. Такі завдання являються важкими, але в цілому доступними для дітей, вони розвивають в них здатність аналізувати оточуючий світ.

У вільний від занять час вихователь з дітьми даної вікової групи проводить різні ігри з картинками, мозаїкою, будівельним матеріалом.

У методиці навчання дітей середньої вікової групи відмінним являється більш детальне обстеження геометричних фігур. З новими геометричними фігурами дошкільників знайомлять, порівнюючи їх моделі із уже знайомими чи одну модель з іншою: прямокутник з квадратом, циліндр з кубом чи кулею. Від безпосереднього порівняння предметів з геометричними зразками діти переходять до словесного опису їх форми, до узагальнення. При розгляді і порівнянні фігур вихователь використовує запитання: що це? якого кольору? якого розміру (величини)? з чого виготовлені? чим відрізняються? Чим схожі?

Основними прийомами можуть бути: практичні дії з предметами (котять, ставлять); накладання та прикладання; обведення по контуру; вправи з групування та упорядковування - дидактичні ігри, вправи на засвоєння особливостей геометричних фігур; зіставлення форм предметів з геометричними зразками; аналіз складної форми. Від дітей вимагається розгорнуте словесне позначення свої дій (описати форму предмета. Який складається з 2-4 частин: неваляйка, машина і т.д.).

Л.А. Венгер, Л.І. Сисуєва, Т.В. Васильєва розробили три типи завдань з ознайомлення дітей 5-го року життя з формою предметів та геометричними фігурами:

1) завдання на засвоєння геометричних фігур;

2) завдання на порівняння форм реальних предметів з геометри чини фігурами;

3) завдання на просторовий аналіз складової форми.[21, с.145]

В старшій групі обстеження геометричних фігур стає ще більш детальним. Важливим елементом методики стає вимірювання умовною мірою. Робота з формування уявлень та понять про геометричні фігури будується на основі зіставлення та протиставлення геометричних фігур. Моделі спочатку зіставляються попарно, потім зіставляються відразу 3-4 фігури кожного виду, наприклад чотирикутники. Особливиго значення набуває робота із зображення та відтворення геометричних фігур: викладання з паличок, смужок паперу, паличок Кюїзенера, які розроблені бельгійським математиком Х. Кюїзенером. На основі виявлення істотних ознак геометричних фігур дітей підводять до узагальненого поняття «чотирикутники». В результаті певної роботи діти оволодівають здатністю переносити засвоєнні знання в незнайому ситуацію, використовувати їх в самостійній діяльності, на заняттях з конструювання.

Старші дошкільники здатні розчленовувати складний візерунок на складові його елементи, називати форму і просторове розташування, складати візерунки складної форми із геометричних фігур одного-двох видів, різних за розміром (величиною).

Методика формування геометричних знань в групі шостого року життя принципово не відрізняється. Але обстеження стає більш детальним. Поряд із практичним та безпосереднім порівнянням відомих геометричних фігур, накладанням та прикладанням, широко використовується як методичний прийом вимірювання умовною мірою. Вся робота з формування уявлень та понять про геометричні фігури будується на порівнянні і зіставленні їх моделей. Так, знайомлячи дітей з прямокутником, їм показують декілька прямокутників, різних за розмірами, виготовлених з різних матеріалів (паперу, картону, пластмаси), звертаючи їх увагу на те, що форма не залежить від розмірів, кольору та матеріалу.

Особливої уваги в цій групі слід приділяти зображенню геометричних фігур; викладанню із рахівних паличок, смужок паперу. Ця робота проводиться як із демонстративним, так із роздатковим матеріалом.

В старшому дошкільному віці у дітей формується здатність переносити здобуті знання у незнайому їм раніше ситуацію, використовувати ці знання у самостійній діяльності. Знання про геометричні фігури широко використовуються, уточнюються. Закріплюються на заняттях із зображувальної діяльності, конструювання. Такі заняття дозволяють дітям здобувати вміння у поділі складного малюнка на складові елементи, а також складати малюнки складної форми із одного-двох видів геометричних фігур різних розмірів. Так, під час одного із таких занять дітям розкладають конверти з набором моделей геометричних фігур. Вихователь показує аплікацію «робота», який складається із квадратів і разом послідовно розглядають зразок. В такій же послідовності діти створюють орнамент. Педагог показує два-три орнамента і пропонує дітям вибрати один із них, розглянувши його уважно, викласти такий же орнамент.

В об'ємних фігурах (таких як циліндр, куб) діти виділяють і називають бокові сторони і основу. При цьому їх можна показувати декількома пальцями чи всією долонею.

Діти виконують практичні дії, маніпулюють з геометричними фігурами, переконструйовують їх. В процесі такого навчання збагачується «математична» мова дітей. Ознайомлення з формою, як правило, займає частину заняття з математики, а також з конструювання, зображувальної діяльності. Під час занять широко використовуються накладання, прикладання, креслення по контуру, штрихування, вимірювання. Площинні геометричні фігури діти вирізають, об'ємні - ліплять з пластелину, глини, тіста. Ця робота тісно пов'язана з навчанням дітей елементам письма: обведенням клітинок, малюванням кружечків, овалів, проведенням прямих і косих ліній. Діти знайомляться із зошитами в клітинку.

Майбутніх школярів вчать розрізняти і називати багатокутники (трикутник, чотирикутник, п'ятикутник, шестикутник), називати та показувати їх елементи (сторони, кути, вершини), ділити геометричні фігури на частини, порівнювати між собою, класифікувати за розміром та формою.

Реформування змісту дошкільної освіти передбачає впровадження у педагогічну практику інтегративного підходу, суть якого полягає у пов'язанні між собою у ціле окремих частин освітнього процесу. Це сприяє інтеграції змісту дошкільної освіти, дає змогу доцільно об'єднати його елементи. Серед різноманітних методів навчально-виховної роботи в дошкільному закладі варто дібрати такі, що об'єктивно відповідають ідеї інтегрування:

- По-перше, це методи, пов'язані з передачею та сприйманням програмного матеріалу, які поділяються на словесні (розповідь, бесіда, пояснення), наочні (ілюстрації, картини, фото, технічні засоби навчання), практичні (досліди, логіко-математичні задачі вправи).

- По-друге, це логічні методи передачі та відтворення інформації: індуктивні, дедуктивні, моделювання, узагальнення, конкретизації, абстрагування.

- По-третє, методи за ступенем самостійності мислення: репродуктивний, творчий, проблемно-пошуковий.

Отже, на протязі дошкільного віку дітей вчать обстежувати просту та складну форму предметів, дотримуючись певної послідовності: спочатку виділяти загальні контури і основну частину, потім - форму, просторове положення, відносний розмір інших частин. Слід навчити дітей помічати не тільки подібність предметів, але і відмінності форми предмета від знайомої їм геометричної форми. Це має велике значення для вдосконалення зображувальної та інших видів самостійної діяльності дітей.

1.3 Роль дидактичних засобів у формуванні уявлень про форму і геометричні фігури у дітей дошкільного віку

В теорії навчання (дидактиці) особливе місце відводиться засобам навчання і впливу їх на результат цього процесу. Необхідним компонентом процесу навчання є дидактичні засоби, оптимальне поєднання яких допомагає дошкільникам глибше пізнавати дійсність, збагачує їх враженнями, дає матеріал для спостережень, які вони використовують у навчальній, а згодом і в інших видах діяльності. Ці засоби по-різному характеризуються у педагогічних дослідженнях, позаяк за основу їхньої класифікації кладуться різні критерії: від узагальненого погляду на них як на джерела отримання дитиною певної інформації до переліку конкретних предметів, символів тощо. Розробляючи теоретичні основи навчання дітей у дитячому садку та сім'ї, О.Усова одна з перших подала розгорнуту характеристику засобів навчання, що ними оперує дошкільна дидактика. Вона розглянула дві групи їх: перша - навчання веде дорослий, і головним у цьому процесі є слово; друга - дидактичний матеріал, дидактична гра та навчально-ігрові завдання. Науковці О.Данилов, І.Лернер, М.Снаткін виокремили наукові поняття «метода» і «засоби», під засобом маючи на увазі те, за допомогою чого забезпечується подання відповідної інформації, - слово, наочність, практичний показ способів дій. М. Поддяков зазначив, що у процесі навчання деякі абстрактні уявлення формулюються на основі вже отриманого дитиною досвіду - образів, предметів, явищ та дій, які закріпились у її свідомості як результат попередньої практичної діяльності. Тож можна виділити такі дидактичні засоби як слово (вихователя, дитини, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічних засобів, дидактичних матеріалів; об'єкти живої і неживої природи, їх зображення; існуючий в уяві дитини); дія (дитини, вихователя, дидактичні вправи, елементарні досліди). Добирають їх залежно від форм мислення, рівня розумового розбитку дошкільника.[9, с.14-15]

Використання дидактичних засобів на заняттях з формування елементарних математичних уявлень у дитячому садку зумовлено: по-перше, особливостями і рівнем розвитку мислення дітей дошкільного віку; по-друге, - потребою організувати практичну пізнавальну діяльність дітей. Мислительні процеси (аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення) у дошкільників ще пов'язуються з їх практичною діяльністю. У практичних діях з предметами досвід не тільки нагромаджується, а й узагальнюється, внаслідок чого і відбувається зрушення в розвитку мислення. Поступово в дітей дошкільного віку мислительні процеси набувають відносної самостійності і починають у певних умовах передувати їх практичній діяльності.

Об'єктом пізнання в математиці є приховані кількісні і просторові зв'язки між речами, явищами дійсності. Тому в засвоєнні математичних понять провідна роль належить розумовим діям. Проте самостійно виробити розумові дії дитина не може, а їх повинні в неї формувати дорослі спочатку як зовнішні, матеріальні. На цьому етапі неможливо навчати без дидактичного матеріалу. Діти повинні засвоїти дії з конкретним матеріалом. Потім поступово дії виконуються без наочності, про себе, як внутрішні (П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьєв). [19,с. 6]

При використанні дидактичних засобів треба виходити з основних завдань і принципів формування початкових математичних понять у дітей дошкільного віку. Психолого-педагогічні дослідження показали, що подання дітям початкових відомостей з математики є дуже цінним для дошкільнят тому, що вони повинні абстрагувати кількісні відношення предметів, які відрізняються зовнішнім виглядом, кольором, величиною, формою.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо проблеми формування елементарних математичних уявлень дошкільників свідчить про схильність науковців виокремлювати ефективність будь-якого одного дидактичного засобу навчання (Л.А.Венгер, Г.М.Леушина, Т.Д.Ріхтерман, О.О.Фунтікова та ін.). Водночас, перевага поєднання різних засобів навчання експериментально доведена в дослідженнях Т.М.Дударенко, О.М.Корніяки, О.П. Усової.

Суть засобів наочності полягає в необхідності демонстрації дітям конкретних предметів, явищ, моделей, що вони не тільки чули, а й бачили і завдяки цьому включали різноманітні психологічні механізми освоєння дійсності. На заняттях з математики в дитячому садку вихователь використовує залежно від дидактичних завдань різні засоби наочності: реальні (м'ячі, каштани, ляльки), умовні (палички, кружечки).

Увесь наочний матеріал умовно можна розділити на демонстраційний та роздатковий. До демонстраційного матеріалу, який застосовують для формування знань про форму, відносять:

- Набори зображень (дерев'яні, пластмасові, з картону тощо) геометричних фігур: куба, кулі, бруска, піраміди, конуса, циліндра, квадрата, груга, прямокутника, трикутника, овала, ромба, по 3-4 зображення кожної фігури різних кольорів і розмірів. Усі вони мають бути досить великими (наприклад, сторона квадрата 25-30 см, грань куба - 25*25 см).

- Набори іграшок, предметів, що близькі за формою до названих вище геометричних фігур.

- Фланелеграф, магнітна дошка, мольберт, крейдова дошка.

До роздавального відносять:

1. Набори зображень геометричних фігур (плоских і просторових), по 4-5 шт. однієї форми, але різних кольорів і розмірів.

2. Набори іграшок, предметів, що близькі своєю формою до геометричних фігур. Усі названі набори використовують для формування вмінь у дітей визначати форму предметів, знаходити спільне і відмінне у їх формі і формі геометричних фігур.

3. Геометричне доміно. У цій грі дії дітей, спрямовані на вичленення шуканої ознаки - форми, повинні сприяти формуванню у них узагальнених понять про геометричні фігури. Проходить вона так само, як і звичайна гра в доміно. Можливі такі варіанти об'єднання дітей у грі: 1) у грі бере участь четверо дітей, кожний грає сам за себе; 2) кількість гравців та сама, але грають вони партіями (два на два); 3) у грі беруть участь двоє чи троє дітей, кожний грає сам за себе.

4. Геометричні головоломки 3-ох рівнів складності (ігри «Танграм», «Колумбове яйце», «Монгольська гра», «Чарівний круг», «Піфагор», «В'єтнамський круг», «Чарівний листочок», набори паличок, типу лічильних за розробками О. Михайлової).[9]

Також доцільно використовувати розвиваючі ігри Б.П. Нікітіна, такі як «Склади узор»(складання узорів з кубиків, грані яких зафарбовані в різні кольори), «рамки і вкладиші Монтессорі» (для розвитку вміння пізнавати й розрізняти форму площинних фігур і закріплення їх назв), «Унікуб» (дані універсальні кубики вводять дитину у світ тривимірного простору).

До всіх вищеперелічених дидактичних засобів є такі вимоги: відповідність віку дітей; добре виражені особливості; не має зайвих деталей; яскравість; безпечність; стійкість; міцність; різноманітність; зберігається окремо від інших предметів та іграшок; демонструється на рівні очей дошкільників; частіше всього не використовується для ігор поза заняттями.

Завдання роздавального наочного матеріалу полягає насамперед у тому, що він дає можливість додати навчальному процесу діючий характер, включити дитину безпосередньо в практичну діяльність.

Також під час ознайомлення дітей із формою предметів та геометричними фігурами широко використовують словесну наочність - образний опис предмета чи об'єкта навколишньої дійсності, художні твори, усна народна творчість.

На заняттях з математики широко використовуються приладдя - аплікації (таблиці зі змінними деталями, які кріпляться на вертикальній або похилій площині, за допомогою магнітиків або іншими способами), фланелеграф. Ця форма наочності дає можливість дітям брати активну участь у виготовленні аплікацій, робити навчальні заняття більш цікавими і продуктивими. Наприклад, за допомогою фланелеграфа зручно перегруповувати геометричні фігури, дають можливість варіювати.

Для ілюстрації різних понять, пов'язаних з множинами предметів, нерідко використовуються універсальні множини. Такі множини або блоки у свій час були запропоновані Л.С. Виготським та угорським математиком Д. Денешем. Пізніше більш детально цей матеріал розробив і описав логічні вправи з ним А.А. Столяр. Комплект складається з 48 дерев'яних або пласА оволодінні способами дій, необхідних для формування у дітей математичних уявлень.

До наочності і відносяться технічні засоби навчання: діапроектори, комп'ютори, мультимедіа. Такі технічні засоби дають змогу вихователеві повніше реалізувати педагогічні можливості. Бо ще Я.А. Коменський у своїй праці «Велика дидактика» писав: «Все, що тільки можна давати для сприйняття чуттям, а саме: видиме для сприймання зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, доступне дотикові - через дотик. Якщо будь-які предмети відразу можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу сприймаються кількома чуттями…»[20, с.42]

Оптимальне поєднання слова, образу, дії у навчанні дошкільнят та індивідуалізація їх використання є важливою умовою забезпечення ефективності освітнього процесу. Такий висновок дає змогу виокремити три групи занять з математики, де враховано поєднання різних дидактичних засобів залежно від стану навчання, завдань і змісту конкретного заняття та індивідуальних особливостей дитини.

Перша група - заняття, на яких дітей знайомлять з новим матеріалом і де головне місце посідають слово та образ, а практичні дії мінімальні.

Друга група - заняття на закріплення, розширення і поглиблення математичних знань та вмінь, де слово і дії йдуть попереду образу.

Третя група - контрольні заняття на з'ясування рівня математичних знань і вмінь, набутих за певний час (квартал, півроку, рік), де образ і дії посідають головне місце, а слово - другорядне.

Поєднання дидактичних засобів у процесі навчання може бути різне: слово - образ - дія; образ - слово - дія; дія - слов - образ тощо. Насамперед, це залежить від змісту і програмних завдань конкретного заняття. Так, формуючи у дітей уявлення про кількість та лічбу предметів, доцільно вдаватися до такої комбінації: дія - образ - слово. Знайомлячись з формою та величиною, дитина зазвичай спочатку бачить об'єкт (предмет, геометричну фігуру), виконує стосовно нього певні дії, обстежує його, а потім закріплює це словом. Тому тут доцільніше дотримуватися іншої послідовності у використанні дидактичних засобів: образ - дія - слово. Зразок заняття подаємо у додатках. (Дод. Б)

Існує цілий ряд функцій дидактичних засобів, які:

- реалізують принцип наочності;

- переводять абстрактні математичні поняття в доступну для дітей форму;

- сприяють чуттєвого, логіко-математичного досвіду і оволодінню способами дій;

- збільшують об'єм самостійної діяльності дітей;

- роблять процес навчання більш інтенсивним.

Отже, ефективність навчання залежить від правильно підібраних вихователем дидактичних засобів, де поєднуються слова вихователя, практичні дії дітей і різні засоби наочності, що полегшує дітям пізнання дійсності, сприяє засвоєнню матеріалу завдяки враженням та спостереженням, на які спираються розумова та практична діяльність. Педагог повинен знати та враховувати під час навчання вікові та індивідуальні особливості дітей та ретельно готуватися до роботи з дошкільниками.



Розділ 2. Експериментальне дослідження сформованості уявлень про геометричні фігури у дітей молодшого дошкільного віку в ДНЗ № 55 м. Хмельницького

2.1 Виявлення рівня сформованості уявлень про геометричні фігури у дітей молодшої групи

На основі проведеного теоретичного дослідження, ми проаналізували і практично виявили рівень сформованості уявлень про форму та геометричні фігури у дітей молодшого дошкільного віку. Експериментальне дослідження ми проводили у молодшій групі на базі дошкільного навчального закладу №55 «Сонечко» м. Хмельницького.

Експериментальна робота розділилася на з етапи:

1) визначення стану проблеми (констатувальний експеримент);

2) проведення експерименту (формувальний експеримент);

3) аналіз результатів (контрольний експеримент).

Для визначення рівня знань ми використовували такі методи дослідження:

- спостереження за дітьми;

- діагностування;

- усне опитування;

- порівняльний аналіз.

З метою виявлення рівня сформованості уявлень про геометричні фігури та форму предметів нами був запропонований констатуючий експеримент, який включав в себе діагностичний комплекс завдань для дітей другої молодшої групи. Зміст знань дітей про геометричні фігури та форму предметів подається у Базовій програмі «Я у світі». Так, в другій молодшій групі дітей знайомлять з квадратом, кругом, трикутником, закріплюють знання про куб та кулю. Основним змістом являється навчання прийомам обстеження фігури. Діти повинні вміти: виділяти й називати геометричні фігури (куб, куля, круг, квадрат, трикутник); порівнювати однакові за формою, але різні за кольором та величиною знайомі фігури: круги, куби, квадрати, трикутники, кулі, бруски; порівнювати предмети за формою, використовуючи геометричні фігури як еталони, користуватися прийомом прикладання; знати характерні ознаки площинних фігур: кола, квадрата, трикутника та вміти розрізняти їх; знати об'ємні фігури: куб, кулю; знаходити в навколишньому середовищі, предмети, що нагадують геометричні фігури, визначанні програмою.