Анімалотерапія та образ тварин у народній педагогіці як засіб реабілітації осіб з психічними та фізичними порушеннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анімалотерапія та образ тварин у народній педагогіці як засіб реабілітації осіб з психічними та фізичними порушеннями

Анімалотерапія (від латинського «animal» - тварина) - вид терапії, що використовує людина з метою психотерапевтичної допомоги. Це цивілізований науковий метод лікування і профілактики фізичних та психічних порушень.

В даний час анімалотерапія отримала визнання у всіх Європейських країнах. У ряді країн існують спеціальні інститути, які займаються вивченням та дослідженням впливу тварин на людей. Активно проводяться міжнародні конференції та семінари, присвячені методикам лікування за допомогою тварин. В Америці, Великобританії, Фінляндії, Франції та Канаді були створені організації, які надають послуги анімалотерапії дорослим та дітям з фізичними або психічними порушеннями.

Дослідження показали, що сама присутність тварини може викликати седативний ефект у дітей з гіперактивністю. Дотик і близькість тварин приносять комфорт і підтримку. Наприклад, досвід у дитячих лікарнях західних країн показує, що взаємодія дітей з тваринами розкриває природні здібності тварин та є джерелом радості та задоволення для дітей, що проходять лікування і тим самим прискорює їх одужання.

Присутність поруч з людиною живої істоти, маленького і беззахисного, пробуджує почуття відповідальності. Догляд і турбота компенсують потребу бути значущим для інших. Тварини рятують людей від самотності, вони відчувають, коли господареві важко морально чи погано фізично і вчасно виявляються поруч. Маленькі улюбленці в сім'ї сприяють гармонізації міжособистісних відносин: спільна опіка та ігри з ними допомагають згуртувати родину, налагодити контакт з дітьми і між батьками.

Анімалотерапія дозволяє не тільки лікувати, але і попереджувати нервові розлади та депресії. У анімалотерапії широко застосовуються різні символи тварин: образи, малюнки, казкові герої, іграшки. Використовуються також і звуки тварин.

В цій статті ми хочемо висвітлити такий аспект (анімалотерапії) як образ тварин в народній педагогіці.

Робота з образами тварин включена у більшості видів психотерапії. Використовуються образи тварин і в народній педагогіці, для найменших у колискових, потішках, забавлянках, для старших у казках, легендах, епосі.

Відомо, що дитина народжується як чистий аркуш паперу, на якому з'являються нові образи які дитина отримує в наслідок взаємодії з дорослим та навколишнім світом. При взаємодії з дорослим малюк запам'ятовує голос, інтонацію, і легко ідентифікує його з поміж інших голосів. Важливим засобом розвитку та реабілітації для малюка з церебральними порушеннями є колискова. Колискові пісні мають неабияке значення. Слухаючи давно знайомий, приємний, ніжний голос матері який заспокоює дитину, налаштовує на хороший повноцінний сон, під час якого розвиваються компенсаторні механізми центральної нервової системи. Яка в подальшому і забезпечує сприятливий розвиток малюка.

Під впливом материнського голосу розвиваються естетичні почуття, емоційність: адже дитина не тільки слухає голос матері, а й бачить її обличчя, усмішку. Колискові пісні приваблюють своєю простотою, безпосередністю, ніжністю, співучістю. У багатьох колискових піснях є епізоди, пов'язані з тваринами, близькими дитині: котиком, мишкою, бджілкою, наприклад: «Котику сіренький», «Ой ну, коту, коточок», «Котик волохатий».

На їхній основі можна виховати любов до тварин, птахів, комах, бережливе ставлення до природи, що може вплинути на виховання таких важливих моральних рис, як доброта, чуйність. Розучування колискових пісень корисне і для розвитку мовлення та формування комунікативних здібностей дитини.

Колискові пісні - це своєрідні замовляння, в які кожний виконавець може вносити зміни, доповнення, найчастіше - це заміна загальних назв типу: дитина, мале, хлопець, дівка, лагідними і пестливими власними іменами дітей. При виконанні колискової використовується ім'я дитини:

Ходить кіт по горі,

Всім діткам дає,

Носить сон у рукаві,

А Юркові спать не дає.

Ясно, що в іншому варіанті спать не дає Костикові, Світланці, залежно від імені дитини, якій співають колискову. Колискові ніби наділені магічною силою. Вона проявляється і в мелодії - тихій, неквапливій, наспівній, і в словесних образах, в силі самого слова.

Образ кота у колискових наділений численими обов'язками він буде дитину колихати, бавити, воркотати: «Як кіт буде воркотати, То дитина буде спати». Крім того, на кота покладають й інші обов'язки (скопати грядку, вимести хатку, настелити сінця, тощо), часто перепадає котові й на горіхи, аби «по ночах не ходив, малих діток не будив». Таке суперечливе «становище» кота в колискових піснях, очевидне, оскільки потрібно співати ту пісню яка підходить та змальовує поведінку дитини щоб дитина могла провести аналогію. Якщо дитина поводить себе спокійно, засинає то потрібно сварити кота щоб він не будив дитину та не ходив по хаті. Бо дитина буде спати. А якщо дитина вередує та не лягає спати то потрібно співати колискову про кота який піде копати грядку. Таким чином дитина розуміє, що якщо вона не буде спати то піде копати грядку.

Важливими засобами розвитку мовлення є потішки або забавлянки (утішки, потішки, чукикалки) - жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту, ігрової спрямованості. Вони в собі поєднують єдність слова й розвиток загальної та дрібної моторики дитини «Сорока ворона, діткам кашку варила» вони супроводжуються не тільки відповідними рухами, а й розвивають мовленнєві здібності; залучають маленьку дитину до співучасті, привчаючи її до певних навичок і викликаючи увагу до ручок, ніжок, деяких речей. Незважаючи на простоту, забавлянки сприяють жвавому спілкуванні з довкіллям (форма - діалог), привчають до почуття прекрасного (їх співають або проказують речитативом).

Найпоширенішим засобом народної педагогіки залишається казка. Це народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події, осіб, іноді за участю фантастичних сил. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку.

І саме в українських народних казках, що використовують образи тварин, представлений найцінніший досвід спілкування і взаємодії з тваринами, який допомагає вирішити певні труднощі у дорослому житті. У них явно простежується включення знань про тваринний світ в систему образних засобів характеристики людини, розширення і поглиблення компетенцій про саму людину за допомогою порівняння і зіставлення.

В основі порівняння і зіставлення лежать ознаки подібності по загальному враженню, а також за психологічними особливостями. Казки про тварин хороші тим, що в них відсутні прямі моралі, повчання, їх герої - не люди, що виключає побудову прямих аналогій, а в метафоричній формі показуються ситуації і проблеми, які переживає у своєму житті кожна людина, це в свою чергу, дозволяє розширити картину бачення світу та побачити такі рішення проблеми, про які людина, можливо, і не підозрювала, вселити в неї віру та позитивні емоції. Образи тварин можуть використовуватися і для подолання страхів у дітей. Так, А. І. Захаров говорить про те, що в два роки страх може викликати образ «Вовка», здатного завдати болю. Однак знайомство з цим образом необхідно і корисно. Він знайомить дітей з негативними сторонами взаємовідносин людей, з жорстокістю, бездушністю і небезпекою взагалі. Разом з тим життєстверджуючий настрій казок, в яких добро перемагає зло, дає можливість показати дитині, один із прикладів, як подолати виникаючі труднощі і небезпеки. Незабаром після того, як з'являється образ «Вовка», починається боротьба з ним, як одна з форм підкресленого у цьому віці затвердження свого «Я». Свого апогею вона досягає в грі, коли мисливець вбиває «Вовка». Як результат, до трьох років «Вовк» переможений.

Узагальнивши, стан досліджень по даному питанні сучасної науково-методичної літератури та досвід провідних фахівців можна говорити про те, що метод анімалотерапії один із дієвих методів реабілітації при фізичних та психічних порушеннях у дорослих та дітей.

Крім того варто зазначити, що використовуючи засоби народної педагогіки де присутній образ тварин ми допомагаємо дитині, пізнати світ, проявити силу волі, перебороти страх, збагнути модель поведінки інших людей, виховати та навчити діяти на досвіді тварин які опинилися у схожій ситуації.

Найближчим часом ми плануємо провести дослідження, завдяки якому зробимо спробу визначити, вплив анімалотерапії на психічне та фізичне здоров'я дитини, простежити динаміку покращення на різних етапах.

Список використаної літератури

анімалотерапія психотерапевтичний образ тварина педагогіка

1. Анцупова І. І. Анімалотерапія - Москва, Навколо світу raquo;: журнал Навколо світу N12 (2795) Грудень, 2006.

2. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2 т. -- 1988. -- Т. 2. -- С. 11. 2

3. Чикилівська В. Вірування про кота // Бюлетень етнографічної комісії. -- 1929. -- № 11. -- С. 5-49.

4. Матвієнко Н. Колискова - пісняматері // Початкова школа. - 1994. - №1. - С.5-7.

5. Сивачук Н. Український дитячий фольклор: Підручник. - К.: Деміур, 2003. - 288 с.

6. Юркевич В. С.Одаренныйребенок. Иллюзии и реальность . - М.: Просвещение, 2000. - 136 с.

Размещено на Allbest.ru