Педагогічну практику проходила у Відокремленому підрозділі "Луганський професійний торгово-кулінарний ліцей Луганського національного університету імені Тараса Шевченка". У ліцеї було створено всі умови для проходження педагогічної практики. Всі педагоги мають великий стаж роботи, високу фахову й методичну підготовку. Аудиторії достатньо обладнані технічними засобами навчання, забезпечені наочними посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Протягом усього перебування в ліцеї я мала змогу отримувати консультації як від педагогів-предметників і кураторів груп, так і від адміністрації ліцею.

Під час практики провела 3 уроки з дисципліни "Основи галузевої економіки", 2 виховних заходи. Усі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика у ліцеї допомогла виробити багато практичних умінь і навичок. Я навчилася:

1) проводити уроки різних типів з "Основ галузевої економіки";

2) перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та аналізувати їх;

3) планувати роботу з розвитку здібностей та умінь студентів;

4) працювати над наочністю в аудиторії, виготовляти дидактичний матеріал для уроків:

5) організовувати виховну роботу.

При проведенні уроків з "Основ галузевої економіки", в його закріпленні особливих труднощів не було. Складніше проводити виховні заходи.

За час педагогічної практики проводила виховну роботу із спеціальностями: "Продавець продовольчих товарів", "Контролер-касир".

Труднощі, які виникли під час їх проведення:

1. Не завжди могла підвести учнів до сприйняття наочності та організувати роботу з нею. Найчастіше наочність виконувала лише ілюстративну функцію, а не була важливим органічним елементом уроку.

2. Важко встановлювати зв'язок уже вивченого учнями матеріалу з тим, що вивчається, а також показувати перспективу практичного його використання.

3. Не завжди вдало могла визначити виховну мету уроку, хоча протягом уроку її забезпечувала.

4. Не завжди враховувала психічний і фізичний стан студентів на уроці й намагалася утримувати увагу зауваженнями до групи.

1. Загальна частина

Економічні інтереси"

1. Організаційний момент.

1.1 Привітання студентів.

1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка готовності до заняття.

1.3 Відмітка в журналі відсутній.

2. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування:

1. Що означає термін "економія"?"політекономія"?

2. Що є предметом економічної теорії?

3. Що таке економічна категорія?

4. Дайте визначення економічного закону?

5. Визначте ціль економічної теорії як науки.

3. Викладання нового матеріалу

3.1 Ознайомлення студентів з темою та навчальною метою:

Тема заняття: "Потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси" проецирується на екран та повідомляється викладачем усно.

3.2.1 Мета:

Побудувати високорозвинену ефективну економіку, досягти соціального прогресу суспільства можна, лише орієнтуючись на задоволення потреб та інтересів різноманітних суб'єктів економічної системи - ось чому вивчення і знання цієї теми необхідні студентам, по-перше, як громадянам ще молодої незалежної держави.

По-друге, ці знання необхідні студентам як майбутнім фахівцям, тому що Вам - технологам приготування їжі треба бути постійно вирішувати такі питання як: Які потреби людей ви маєте задовольнити? Які ресурси і як використати? Та інші.

По-третє, знання цієї теми необхідні як звичайним рядовим суб'єктам економіки, ринку, тому що кожна людина щодня споживає матеріальні блага, задовольняє свої потреби. Перед кожним з нас щодня стоїть проблема вибору придбання того чи іншого товару, послуги з метою найкращого використання.

3.2.2 Задачі:

1. розкрити сутність економічних потреб, ресурсів, економічних інтересів та їх структур;

2. вивчити закони збільшення та насичення потреб;

3. проаналізувати виробничі можливості, проблеми вибору та ефективності.

3.3 План вивчення нового матеріалу:

1. Економічні потреби, їх сутність і структура. Закон збільшення потреб.

2. Економічні ресурси, їх структура.

3. Виробничі можливості і проблема вибору.

4. Економічні інтереси, їх структура та суперечності.

4. Виклад нового матеріалу (40 хв.).

Постанова проблемного питання заняття: "Якщо хочеш зробити людину щасливою, не добавляй їй речей, а позбавляй бажань". Цей вислів суперечить принципам економічного мислення? Так? Ні? Чому?

Викладач повідомляє, що в кінці заняття студентам необхідно буде пояснити зміст цього вислову та відповісти на питання.

4.1 Економічні потреби, їх сутність і структура. Закон збільшення потреб.

Головна цінність на Землі - це людина, її життя у всіх її проявах. Вихідна складова природи людини - нужда і її задоволення є мета будь-якого виробництва.

Нужда визначається як те, що відчувається людиною почуття незадоволеності чимось чи брак чогось.

Нужди людей дуже різноманітні, численні й складні.

Кожна конкретна потреба може по-різному сприйматися окремими людьми. Це залежить від рівня освіченості та культури, характеру та інтересів кожної людини.

Якщо ж якась потреба людини не задовольняється, то вона буде шукати вихід зі становища, тощо. Виходу може бути два:

1) або знайти можливість для задоволення тієї чи іншої потреби,

2) або просто відмовитися від її задоволення.

Потреба людини в конкретній життєвій ситуації проявляється через потреби.

Потреби - це перш за все бажання людей придбати і використовувати товари та послуги, які їх задовольняють.

В економічній літературі зустрічаються й інші визначення потреб.

Потреба відноситься до числа первинних економічних категорій.

Природа потреб надзвичайно різноманітна і складна.

З одного боку, це потреби, закладені в організмі людини самою природою. До них відносяться: біологічні потреби, без задоволення яких не може протікати життєвий процес.

З іншого боку, (людина - істота не лише біологічна, а й соціальна, суспільна) - це соціальні потреби, які формуються соціальними групами, державою, суспільством.

З образом і рівнем життя людей найтіснішим чином пов'язані потреби.

Зв'язок зі способом життя проявляється через характер потреб. Вони можуть бути підвищені та занижені, раціональними та ірраціональними, шкідливими.

Зв'язок з рівнем життя проявляється через рівень задоволення потреб людей:

1. Мінімальний - забезпечує виживання людини і можливість появи соціальних і духовних потреб.

Цей рівень базується на нормативній потребі, котра характеризується нормою споживання. Вона встановлюється виходячи з аналізу, розрахунку, досвіду і можливостей.

2. Нормальний - це оптимальний рівень задоволення потреб, коли споживчий бюджет вважається достатнім для гармонійного розвитку особистості людини.

3. Рівень розкоші - це таке задоволення потреб, при якому вона стає самоціллю і (або) засобом демонстрації високого суспільного становища.

На цьому рівні людина "живе, щоб їсти, а не їсть, щоб жити".

Викладач повідомляє, що перш ніж розглядати класифікацію потреб та їх структуру, ми повинні мати на увазі, що потреби носять історичний характер (до слову, з часів Аристотеля відомо їх поділ на тілесні і духовні), тобто постійно змінюються з розвитком суспільства, і що нам поки невідомий повний перелік людських потреб і встановити його практично неможливо.

Класифікація потреб проецирується на екран. Викладач пояснює, що на розгляд виноситься сім критеріїв, відповідно до яких розрізняють види потреб. Акцентується увага на де яких видах: еластичні та нееластичні потреби.

Викладач ставить запитання, щодо потреб в їжі, одязі, сні, легковому автомобілі - це еластичні чи нееластичні потреби.

Відповіді студентів: потреби в їжі, одязі, сні - нееластичні, а потреба у легковому автомобілі - еластична.

Викладач звертає увагу на роздавальний матеріал № 4 "Класифікація потреб" та пояснює самостійну роботу на дім: студенти повинні заповнити таблицю, тобто дати характеристику кожного з видів потреб.

Кількість благ, товарів і послуг, в яких відчувають потребу люди, безперервно розширюється і росте як у кількісному, так і в якісному відношенні. Таку тенденцію і закономірність в економічній теорії називають законом зростання потреб.

Закон зростання потреб - закон, який виражає внутрішньо необхідні, постійні і сутнісні зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких сприяє появі нових потреб та способів їх задоволення.

Його дія вказує не тільки на прагнення до кількісного зростання споживання, але і до зміни структури потреб, розширення їх кола, різноманітності, зміщення пріоритетів, розвитку взаємозамінності, якісному вдосконаленню.

Суть закону насичення потреби, полягає в тому, що людина, відчуваючи безліч потреб, найбільш інтенсивно споживає якусь частину визначеного товару і в міру його споживання спочатку відбувається процес зменшення, а потім і повного насичення потреби.

Визначити тенденції і особливості потреб студентів взяла на себе група студентів.

4.2 Економічні ресурси, їх структура.

Ресурси - це фактори, що використовуються для виробництва економічних благ.

Під економічними ресурсами розуміються всі природні, людські і зроблені людьми ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

Джерелом будь-якого виробництва є ресурси, якими володіє та або інша держава. Економічна теорія характеризує ресурси як сукупність природного, соціального і духовного в процесі виробництва товарів, послуг та інших цінностей.

Ресурси прийнято ділити на чотири групи:

1. Природні - природні, наявні в природі економічні, виробничі ресурси у вигляді землі та земельних угідь, водних багатств, повітряного басейну. Вони в свою чергу діляться на:

1) вичерпані (поновлювані і не поновлювані);

2) невичерпні.

2. Матеріальні (капітальні) - всі створені руками людини засоби виробництва (знаряддя і предмети праці), які самі є результатом виробництва і знаходяться в матеріально-речовій формі;

3. Трудові - економічно активне, працездатне населення (частка населення, що володіє фізичними й духовними здібностями для участі в трудовій діяльності).

4. Фінансові (інвестиційні) - сукупність всіх видів грошових коштів, фінансових активів, якими володіє суспільство і в змозі виділити їх на організацію виробництва. Фінансові ресурси є результатом взаємодії "надходження і витрат", розподілу грошових коштів, їх накопичення і використання.

Викладач ставить питання перед студентами:

Як Ви розумієте поняття: вичерпані та невичерпні ресурси.

Визначте, які ресурси є вичерпані та невичерпні? - Кам'яне вугілля, Вода, повітря?

Поновлювані і не поновлювані? - Нафта, газ, повітря, земля (як верхній слой почви)?

Відповіді студентів: Кам'яне вугілля - вичерпаний ресурс. Вода, повітря - невичерпні.

Нафта, газ - не поновлювані. Повітря, земля (як верхній слой почви) - поновлювані (відносно).

Все розмаїття ресурсів можна класифікувати відповідно до різних підходів.

Ресурси поділяються на види:

1. Матеріальні - земля (або сировинні матеріали) і капітал;

2. Людські - праця і підприємницька здатність.

Земля - як фактор виробництва означає усі використовувані у виробничому процесі природні ресурси, природою даровані блага. Вона може використовуватися для виробництва сільськогосподарської продукції, для будівництва будинків, міст, залізниць і т.п.

Земля не може бути знищена чи примножена, але схильна до досить сильних руйнувань внаслідок хижацького використання, отруєння або ерозії.

Викладач звертається до студентів вспомніть визначення капіталу, з яким вони вже знайомились на попередньому занятті. Що таке капітал?

Відповідь студентів: Капітал - це все те, що здібно приносити доход.

Капітал - в широкому сенсі це все те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг.

У більш вузькому сенсі - це вкладене джерело доходу, що працює у справу, у вигляді виготовлених працею засобів виробництва. Капітал може бути збільшений до будь-яких розмірів.

Викладач ставить питання перед студентами: Що таке праця? Що Ви розумієте під підприємницькою діяльністю?

Відповіді студентів: Праця - це доцільна діяльність людини. Це діяльність, яка потребує застосовування розумових і фізичних зусиль.

А підприємницькі здібності це здатність до організації виробництва, вміння орієнтуватися в ринковій кон'юнктурі і безстрашність ризику.

Дійсно праця - усвідомлена, енергозатратна, громадська, доцільна діяльність людини, людей, що вимагає програми розумових і фізичних зусиль у процесі створення матеріальних благ і послуг, що реалізується через саму людину.

Праця як фактор виробництва вдосконалюється завдяки навчанню працівників та придбання ними виробничого досвіду.

Під підприємницькою здатністю розуміється особливий вид людських ресурсів, що полягає в здатності найбільш ефективно використовувати всі інші фактори виробництва.

Група студентів, оцінив себе як підприємців, задались питанням: Де, тобто в якому сегменті ринку вони можуть реалізувати свої підприємницькі здібності після закінчення технікуму (або в найближчому майбутньому, наприклад, на літніх канікулах)? По цьому приводу вони провели опитування мешканців міста, студентів і працівників технікуму:

1. Чи задовольняє Вас система суспільного харчування м. Маріуполя?

2. Чи достатня кількість підприємств суспільного харчування (столових, кафе, ресторанів) у нашому місті?

3. Яких підприємств, на Вашу думку, не хватає?

4.3 Виробничі можливості і проблема вибору.

Кількість виробничих ресурсів обмежено, що призводить до неможливості одночасного задоволення всіх потреб людини і суспільства. Знання економічних закономірностей допомагає розподілити виробничі ресурси у такий спосіб, щоб досягти максимального результату, тобто найбільш повного задоволення потреб.

Проблема вибору: внаслідок обмеженості виробничих ресурсів у порівнянні з масштабами потреб людини і суспільства завжди необхідно вибирати, на що використовувати ці ресурси.

Виробничі можливості - це можливості суспільства виробляти економічні блага за умови повного і ефективного використання наявних ресурсів.

Ефективне використання ресурсів передбачає:

1. Повну зайнятість ресурсів, тобто використання у виробництві всіх придатних для цього ресурсів. Придатність ресурсів визначається суспільними і законодавчими нормами

2. Повний обсяг виробництва, тобто використання ресурсів суспільства в такій комбінації, яка дозволяє досягти найкращого результату

Викладач знайомить студентів ще з двома важливими категоріями цього питання: альтернативна вартість і закон альтернативної вартості.

Альтернативна вартість - це вартість найбільш пріоритетного блага, від якого доводиться відмовлятися, щоб отримати певну кількість вибраного блага.

Закон збільшення альтернативної вартості: за збільшенням виробництва одного з товарів при повній зайнятості ресурсів альтернативна вартість кожної наступної одиниці даного товару зростає.

Викладач ставить перед студентами питання в вигляді тесту з метою закріплення знань:

Для студентів альтернативна вартість навчання в технікумі відображає:

а) розмір стипендії;

б) максимальний заробіток, який можна

отримувати покинувши навчання;

в) витрати держави на навчання

середньостатистичного спеціаліста;

г) витрати батьків на утримання студентів.

Відповідь студентів: варіант б), тому що альтернативна вартість представляє собою вартість блага, від якого прийшлось відмовитись.

Крива виробничих можливостей (КВМ) - це сукупність точок, координати яких означають можливі комбінації випуску продукції (набори) з наявних ресурсів. Це точки повної зайнятості ресурсів та ефективного виробництва.

Аналіз кривої виробничих можливостей (КВМ)

1. КВМ має вигнуту форму, тому що в міру збільшення виробництва однієї продукції альтернативні витрати для виробництва додаткової одиниці, виражені в можливостях виробництва іншої продукції, ростуть (див. графік: переміщення точки Б по кривій, закон збільшень альтернативної вартості).

2. Всі комбінації випуску продукції, розташовані на зовнішній від КВМ площині, нездійсненні, оскільки ресурси обмежені (див. графік: наприклад, точка В).

3. Всі комбінації випуску продукції, розташовані на внутрішній від КВМ площині, здійсненні, але небажані, тому що означають неповне використання ресурсів (див. графік: наприклад, точка А).

Висновок: вибір альтернативних варіантів передбачає раціональну поведінку суб'єктів економіки: вони повинні приймати економічні рішення з урахуванням обмеженості ресурсів і необхідності їх раціонального використання.

Можливі варіанти зміщення КВМ:

1. Зсув можливо при рівномірному підйомі економіки, який досягається завдяки збільшенню кількості і якості ресурсів, впровадження прогресивних змін у техніці і технології виробництва.

2. Зсув свідчить про неповне використання ресурсів і неповний обсяг виробництва, що відбувається в період економічних криз, спадів, техногенних катастроф і т.д.

3. Такі зміщення відбуваються, якщо має місце одностороннє зростання ефективності технології виробництва одного з двох альтернативних.

Основні принципи альтернативного вибору:

1) Максимізація вигоди при однакових затратах;

2) Мінімізація витрат при однаковій вигоді;

3) Багатофакторний порівняльний аналіз (сітка прийняття рішень).

Отже, основна проблема економічної теорії - проблема ефективності, яка досліджує шляхи найкращого використання або застосування рідкісних ресурсів з тим, щоб досягти найбільшого або максимально можливого задоволення безмежних потреб суспільства.

Викладач акцентує увагу на початку заняття: Якщо ж якась потреба людини не задовольняється, то вона буде шукати вихід зі становища, тощо. Виходу може бути два:

1) або знайти можливість для задоволення тієї чи іншої потреби,

2) або просто відмовитися від її задоволення.

Висновки студентів (далі): Є відповіді, в яких йде мова, що не тільки людина зі свого боку повинна піклуватися про задоволення своїх потреб, але і держава теж (слідкувати за рівнем інфляції, підвищувати заробітну плата, пенсії, стипендії и т.п.)

5. Закріплення знань студентів

1. Що таке альтернативна вартість?

2. Закон підвищення потреб?

3. Комбінації випуску продукції КВМ.

4. Зв'язок потреб з образом та рівнем життя.

5. Мотив, стимул відносного задоволення потреб.

6. Зв'язок задоволення потреб з державною політикою.

7. Економічні категорії теми.

6. Підсумок заняття (2 хв.)

6.1 Оцінка знання студентів.

Коментар відповідей.

6.2 Висновки щодо вивчення теми.

6.3 Зауваження щодо засвоєння студентами матеріалу.

7. Домашнє завдання (3 хв.).

1. Проаналізувати літературу.

2. Підготувати відповіді на контрольні та проблемні питання і ситуації.