Використання рідної мови у процесі навчання іноземної у ДНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кафедра іноземних мов

Курсова робота

на тему:

«Використання рідної мови у процесі навчання іноземної у ДНЗ»



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аспект використання рідної мови на початковому етапі навчання іноземної мови в ДНЗ

1.1 Зміст, методи і завдання вивчення іноземної мови в дошкільному закладі

1.2 Особливості навчання дошкільнят іноземній мові

1.3 Доцільність використання української мови під час опанування дітьми англійської мови

Розділ 2. Експериментальне дослідження використання рідної мови під час вивчення іноземної

2.1 Аналіз методик використання рідної мови під час вивчення іноземної мови

2.2 Розробка систем завдань для дошкільнят

2.3 Експериментальна перевірка результативності використання

розробленої системи завдань на контрольному етапі

Висновки

Рекомендації

Література

Додатки



Вступ

Виголошені в державній національній програмі «Освіта» принципи: гуманізації, гуманітаризації і національного характеру освіти, її розвитку на основі нових прогресивних концепцій, запровадження в усіх освітніх ланках сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень поставили перед педагогічними навчальними закладами завдання підвищити загальну культуру, розширити межі професійної кваліфікації майбутніх педагогів. В наш час залучення дітей дошкільного віку до вивчення іноземної мови набуло поширення і закріплено в державному документі про освіту. У відповідності з сучасними концепціями дошкільної освіти в дошкільних закладах створюються лінгвістичні групи, де діти 4-6 років вивчають іноземну мову. Проведені в останнє десятиліття дослідження показали, що найбільш сенситивним періодом для оволодіння іноземною мовою є старший дошкільний та молодший шкільний вік. Це вік, коли на думку багатьох дослідників забезпечується порівняно легке оволодіння іноземними мовами. З урахуванням чутливості дитини до сприйняття і відтворення мови в ранньому віці можна розвинути і зберегти гнучкість мовного апарату для формування і удосконалення мовних властивостей людини на все її життя. Встановлено, що дитина здатна правильно вимовляти звуки будь-якої мови. Навчання дошкільників іноземної мови має забезпечувати не лише практичне оволодіння цією мовою, але й сприяти розвитку її мислення, пам'яті, уваги, уяви, кращому сприйманню рідного мовлення.

Дошкільнята, спираючись на відомий їм словниковий запас в рідній мові, намагаються методом співставлення наблизити іноземну мову до рідної. Відомо, що діти, якщо їм не вистачає знань, намагаються при складанні речень переносити слова з рідної мови в іноземну, або навпаки. Таким чином, у дітей з`являється «двомовлення». Учені доказали, що маленькі діти сприймають світ переважно образами, оскільки права півкуля мозку, яка відповідає за інтуїцію, просторову орієнтацію, у дітей від народження розвинена краще. Ліва півкуля мозку, яка відповідає за обробку мовленнєвої інформації, логіку, дозріває у більшості дітей до 12-13 років. Період найбільш інтенсивної роботи уяви дитини - вік до п'яти років. Тому саме цей вік особливо сприятливий для розвитку особистості. Тільки потрібно робити це правильно, використовуючи методики навчання, які відповідають природним фізіологічним процесам. Тому, вихователь повинен звертати багато уваги на сприймання дитиною нового матеріалу. Рідна мова повинна обов'язково використовуватися під час вивчення іноземної мови, оскільки дитина, почувши незнайомі слова і фрази, може розгубитися, перелякатися і вивчення нової мови буде для неї проблематичне. Тож, розгляд проблеми використання рідної мови під час вивчення іноземної є продуктивним.

Під час вивчення іноземної мови дуже важливо використовувати рідну мову, яка є вже звичною для дітей. Вважаємо, що тема є актуальною для розгляду. Над цією проблемою працювали С. М. Рицлін, С. С. Збандуто, С. В. Заке. Вони зазначали, що при вивченні нового звука або слова іноземною мовою діти порівнюють цей звук чи слово рідною мовою.

Отже, об`єкт дослідження - це процес навчання іноземної мови у дитячому садку.

Предмет дослідження - особливості використання рідної мови в процесі навчання іноземної мови.

Мета курсової роботи: проаналізувати й експериментально перевірити доцільність використання рідної мови в процесі навчання іноземної дітей дошкільного віку.

Гіпотеза курсової роботи: використання рідної мови в процесі навчання підвищить ефективність засвоєння іноземної мови дітьми дошкільного віку.

Завдання:

проаналізувати літературу з даної теми, встановити актуальність розглядуваної теми;

розробити конспекти та фрагменти занять з використанням рідної мови в процесі навчання іноземної;

практично дослідити значення використання рідної мови в процесі навчання англійської;

розробити висновки, методичні рекомендації з проблеми доцільності використання рідної мови при вивченні англійської.

Методологічна основа дослідження: методики з розглядуваної теми, наукова література щодо вивчення мови.



Розділ І. Теоретичний аспект використання рідної мови на початковому етапі навчання іноземної мови в ДНЗ

1.1 Зміст, методи і завдання вивчення іноземної мови в дошкільному закладі

Іноземна мова дедалі наполегливіше входить в наше життя, інтегруючи українське суспільство зі світовим культурним простором. А відтак, знання іноземних мов стає потребою часу, необхідним компонентом освіченої сучасної людини. Потрібна іноземна мова й нашим дітям. Звісно, не всі вони будуть читати в оригіналі Шекспіра, Гейне, вчитися за кордоном, проте майже кожен із них буде слухати іноземну музику, дивитиметься фільми, «подорожуватиме» Інтернетом. Тож знання мов стане в пригоді. Вивчення хоча б однієї іноземної мови розвине не лише індивідуальні мовленнєві здібності дитини, а й створить передумови для оволодіння в подальшому іншими мовами, виховає толерантне ставлення до носіїв інших культур [7, 3].

Основними елементами мови є її словниковий склад та граматична будова. Кожне слово є носієм смислового розрізнювального значення, цілісним звуковим комплексом, який складається із низки звуків - фонем. Кожна мова має свою, характерну лише їй, систему фонем. Знання окремих слів - ще не є знанням мови. Для спілкування, обміну думками потрібні знання граматики, яка встановлює норми і правила зміни словоформ, сполучення слів у реченні. Засвоєння дітьми мовних знань ще не забезпечує досягнення практичної мети навчання іноземної мови.

Слово завжди є носієм певного образу, уявлення, думки про означуваний предмет, разом із тим воно виражає почуття, прагнення, інтереси та потреби людей. Ця семантична сторона слова і становить його значення. Основним у значенні слова є його зв'язок із реальними предметами і явищами дійсності. Тому у дошкільному навчанні іноземної мови на перший план виходить лексика. Реалізація практичної мети навчання вимагає засвоєння базової лексики дитячого спілкування і формування навичок її використання [22, 44]. Гнучкість артикуляційного апарату дітей дає змогу імітувати англомовні звуки і звукосполучення. Тому і вимову звуків, і інтонацію речень діти мають засвоювати завдяки імітації. Самостійному використанню мовленнєвих одиниць має передувати їх розуміння на слух, що відповідає психолінгвістичним закономірностям навчання мовлення. О.Ю.Протасова наголошує, що для дітей повторення почутого є природною потребою, і якщо вона правильно спрямовується, то таке повторення може стати свідомим і ефективним [12, 40]. Метою навчання інтонації є формування основ рецептивних ритмічно-інтонаційних навичок аудіювання та продуктивних ритмічно-інтонаційних навичок говоріння. На відміну від слуховимовних (артикуляційних) навичок, які є мовленнєвомоторними, інтонаційні навички є мовленнєвими. Вони визначаються тим, з ким ми розмовляємо, де знаходимось, який комунікативний намір здійснюємо за допомогою інтонації. Оцінюючи мовлення дітей, педагог повинен враховувати і коригувати лише суттєві фонологічні помилки (тобто ті, що впливають на зміст). Фонетичні помилки (тобто ті, що впливають на якість звучання) відповідно до принципів апроксимації не треба враховувати [23, 63].

Педагог має обов'язково відзначити, похвалити тих дітей, які намагаються правильно імітувати звуки та інтонацію англійської мови, однак не протиставляти їх тим дітям, які з певних причин не досягнули позитивних результатів в оволодінні вимовою. Мовленнєвий розвиток дитини є важливим чинником формування її життєвої компетенції. Залучення дошкільників до занять іноземною мовою сприяє соціальному становленню дитини, всебічному розвитку особистості.

Вибудовуючи концептуальний підхід до навчання дошкільнят іноземної мови, враховується рівень психофізіологічного і фізичного розвитку дошкільника та досягнення психолого-педагогічної науки в пізнанні законів опанування іноземної мови дитиною, спираючись на сучасну парадигму дошкільної освіти та державний стандарт - Базовий компонент дошкільної освіти. На цьому підґрунті визначалися мета та цілі навчання дітей іноземної мови, зміст і технології навчання, підходи до вибору організаційних форм навчання іноземної мови та вимоги до їх реалізації, принципи добору та використання навчальних засобів, критерії оцінювання досягнень. Дошкільне навчання є підготовчим етапом в оволодінні іноземною мовою. Саме його пропедевтичний характер дає змогу забезпечити пріоритетність процесів пізнання, розвитку та виховання, не перетворюючи при цьому дошкільника на школяра. Адже в дошкільній ланці освіти ці процеси найбільше об'єднуються, підпорядковуючись головній меті - гармонійному розвитку дитини, а їхня суть і шляхи реалізації докорінно відрізняються від шкільних. Тому навчально-виховний процес вивчення іноземної мови в дошкільному закладі й у родині покликаний сприяти формуванню духовності дитини, збагаченню її досвіду. Важливою рисою організації життєдіяльності дошкільнят є створення повноцінного розвивального середовища, в якому відбувається формування життєвої компетентності дитини. Традиційні заняття поступаються місцем інтегрованим, оскільки забезпечення інтегративного характеру процесу навчання іноземної мови стає важливою передумовою успіху [18, 12].

Навчання дошкільнят іноземної мови має будуватися на принципі культуровідповідності. Тож важливим є поєднання особистісного розвитку з формуванням у дошкільника базису особистісної культури та його збалансованість з національною культурою, мовою, традиціями українського народу та народу, мову якого він вивчає. Головне не те, що повинна знати й уміти дитина, а те, як це сприяє формуванню культури її творчої праці, гуманістичного спілкування, пізнання, світогляду, естетичного сприйняття дійсності.

Відповідно до вікових можливостей дітей визначається мета використання іноземної мови в освітньому процесі. А саме:

сприяти повноцінному й різнобічному розвитку дошкільника;

виховувати його почуття, волю, інтелект, моральність;

створювати сприятливі умови для оволодіння основами спілкування іноземною мовою;

збалансовувати розвивальні, виховні, освітні та практичні цілі [18, 12].

Розвивальна, виховна й освітня цілі навчання мають провідне значення в порівнянні з практичними, а не навпаки. Процес навчання має бути засобом соціалізації дитини, допомагати розкрити її особистий потенціал з урахуванням індивідуальних особливостей. Практична ціль дошкільного навчання іноземної мови передбачає формування елементарної іншомовної комунікативної компетентності дитини. Вона базується на мовленнєвій, мовній, соціокультурній, навчальній компетентностях.

Відповідно до визначеної мети основними завданнями навчання іноземної мови дітей дошкільного віку є:

виховання інтересу, поваги, толерантності і ціннісного ставлення до культури, традицій та звичаїв народів , які розмовляють іншою мовою;

ознайомлення з елементами соціокультури іншомовних країн;

прищеплення елементарних навичок усного мовлення (аудіювання, говоріння);

створення умов для оволодіння елементарним умінням спілкуватись іноземною мовою у межах комунікативного мінімуму, пов'язаного зі світом дитинства;

сприяння набуттю початкових лінгвістичних знань;

розвиток мовленнєвих здібностей;

залучення дитячого досвіду спілкування рідною мовою для навчання спілкуватись іноземною;

виховання культури та відкритості спілкування [7, 5].

Процес навчання дошкільнят іноземної мови будується за рядом загальнодидактичних та методичних принципів. Серед загальнодидактичних першорядного значення набувають принципи наочності, доступності, міцності та свідомості знань, науковості, активності, систематичності й послідовності, концентричності і повторюваності, індивідуалізації, розвивального і виховного навчання. Найважливішими методичними принципами у дошкільній лінгводидактиці є принципи комунікативності, домінуючої ролі вправ, взаємозв'язку різних видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови. Ця система доповнюється також деякими принципами, запозиченими з методик інтенсивного навчання, зокрема, принципом поетапно - концентрованої організації навчального процесу.

Зміст навчання іноземної мови в сучасному дошкільному закладі дібраний автором відповідної програми Т.М. Шкваріною з урахуванням: забезпечення наступності іншомовного навчання у дошкільному та молодшому шкільному віці; мотивації, змісту й характеру спілкування дітей; частотності вживання лексичних одиниць дітьми певного віку; забезпечення повторюваності оперування лексичними одиницями, зразками мовлення, дібраними для вивчення та опрацювання у різних ситуаціях спілкування та мовленнєвих функціях; поступового ускладнення матеріалу в умовах системного навчання.

З огляду на те, що дошкільна освіта спрямована на формування у кожної дитини життєвої компетенції, то й іншомовна комунікативна компетенція (як її складова) також має формуватися за основними сферами життєдіяльності, визначеними Базовим компонентом дошкільної освіти. Відповідно до кожної сфери життєдіяльності педагог планує навчальний матеріал (лексичний, фонетичний, граматичний, зразки мовлення) за такими орієнтовними темами спілкування: у сфері "Люди" -- "Знайомство", "Моя сім'я”; у сфері "Природа" -- "Тварини", "Їжа", "Овочі і фрукти", "Пори року"; у сфері "Культура"-- "Будинок", "Меблі", "Одяг", "Ігри"; у сфері "Я сам"-- "Тіло людини", "Робочий день". Ці теми можна варіювати, змінювати. Оскільки педагоги мають право користуватися різними посібниками та альтернативними програмами, не варто жорстко регламентувати, нормувати зміст та обсяг навчального матеріалу. Послідовність опрацювання тем має визначатися логікою появи та ускладнення комунікативних функцій: від слухання й розуміння до говоріння. Відтак, плануючи систему занять на навчальний рік, педагог самостійно визначає послідовність тем, добірку основних мовленнєвих зразків, сутність спілкування та дидактичних матеріалів для їх опрацювання з дітьми [7, 6]. Формування іншомовної комунікативної компетенції інтегрує мовленнєвий, мовний і соціокультурний розвиток дитини. Дошкільнята мають оволодіти певними мовленнєвими функціями. А саме: навчитися привітатися, попрощатися; відрекомендуватися, розповісти про себе; розпитати про вік, місце проживання; розповісти про сім'ю; назвати особу, предмет; дати команду, виконати команду іншого; попростити когось щось дати або виконати; висловити подяку; описати когось, щось; висловити свою думку, запитати про ставлення інших до чогось; надати інформацію у межах теми спілкування [18, 13]. Мовна компетентність дошкільнят формується у процесі засвоєння ними мовленнєвих зразків. Основи лексичної, граматичної, фонетичної компетентності закладаються в процесі роботи зі зразками мовлення. Завдання формування соціокультурної компетентності обмежуються опрацюванням норм поведінки, правил етикету, загальноприйнятих в Україні та інших країнах, вивченням ігор, пісень, інших різновидів дитячого фольклору країни, мова якої вивчається.

Провідним методом і засобом навчання та вправляння на заняттях з іноземної мови виступають дидактичні ігри на основі елементарної лексики дитячого спілкування. Зокрема, використовуються такі види їх: мовні (фонетичні -- на формування навичок правильної іншої звуковимови; лексичні та граматичні на засвоєння базової лексики і граматичних структур); мовленнєві -- на формування та розвиток елементарних навичок аудіювання та говоріння; комунікативні -- на формування навичок спілкування. На кожному занятті з іноземної мови слід широко застосовувати різноманітну наочність як опору для кращого запам'ятовування дітьми мовленнєвого матеріалу і як засіб семантизації (з'ясування та уточнення значення слів, зворотів тощо). Варто, зокрема, надавати перевагу предметній наочності (іграшки, реальні речі, макети) та ілюстративній (картинки, ілюстрації, слайди, кадри відеофільмів). Показ може супроводжуватися мімікою, жестами, певним рухом, дією, що сприяє кращій семантизації слів. Надзвичайно цінним у такій роботі є елемент здогаду - він зацікавлює дітей, розвиває самостійне мислення.

1.2 Особливості навчання дошкільнят іноземній мові

Вивчення іноземної мови - це дуже позитивне явище, оскільки навчання дітей іноземної мови забезпечує не тільки її теоретичне і практичне засвоєння, а й сприяє розумовому розвитку дошкільнят, а також стимулює досконаліше опанування ними рідної мови. Раннє оволодіння іноземною мовою (у дошкільному віці), на думку багатьох дослідників (Н.Басова, М.Безруких, В.Бухбіндер, І.Вронська, Н.Гальскова, Г.Рогова та ін.), є найбільш сензитивним. У цьому контексті саме опанування іноземної мови розглядається як одна з умов підвищення якості мовленнєвої активності дітей. Особливо це стосується навчання дітей старшого дошкільного віку. У.Вайнрайх, Н.Імедадзе, М.Павлович та інші вбачають основу успішного навчання дошкільників іноземної мови саме у специфіці психофізіологічних можливостей дітей цього віку. Так, на думку У.Пенфілда, фізіологічна причина успіху навчання мови полягає в тому, що в цей період мозок дитини має спеціалізовану здатність до навчання мови, яка з віком зменшується [8].

У дітей 4-5 років з'являється інтерес до осмислення свого мовного досвіду, вони легко і міцно запам'ятовують невеликий за обсягом мовний матеріал і добре його відтворюють, а надалі ці сприятливі чинники слабшають. Мовна здібність ґрунтується на певних природжених передумовах розвитку, які існують у людини у вигляді задатків. На думку А.А.Алхазішвілі, здібність має універсальний характер, тому що в ній «не записані» мова чи кількість мов, якими дитина повинна оволодіти. З віком ця здібність іде на спад: найбільш високою є в перші роки життя дитини і залишається досить високою до 10-12 років, а потім різко знижується. Тобто існує так званий «критичний період», упродовж якого для вивчення мови існують найбільш сприятливі умови [1].

Під час навчання іноземної мови дітей дошкільного віку необхідно вирішувати завдання, пов'язані, в першу чергу, з мотивацією вивчення іноземної мови, з організацією елементарної комунікації іноземною мовою, розвитком психічних процесів і властивостей дитини, її етичним вихованням.

Зауважимо, що на першому році навчання важливо виявити і розвивати здібності до сприйняття, вимови (імітації), до операцій з лексичними одиницями, відтворенням, а також уміння виконувати запропоновані види завдань, працювати в різних режимах (хором, індивідуально, у групах). Формування фонетичної, лексичної та граматичної правильності мовлення здійснюється у взаємозв'язку. Так, формування вимовних навичок відбувається за допомогою інтеграції фонетичних вправ:

з ігровими діями;

з рухливими іграми;

з музикою;

з театралізуванням і драматизацією, тобто постановкою нескладних п'єс;

з декламацією/розучуванням чистомовок, скоромовок;

з рольовими іграми [4, 38].

Засвоєння граматичної сторони мовлення відбувається на основі зразків мовлення, які вживаються функціонально, для висловлювання комунікативного наміру того, хто говорить. Для формування лексичних і граматичних навичок у дошкільників можна рекомендувати такі вправи:

відгадування;

малювання, аплікація й називання зображеного;

гра на увагу/розуміння;

змагання;

лото з картинками/доміно;

вибір слів/картинок за темою або за ситуацією;

ознайомлення з навколишнім світом і називання знайомих слів англійською;

називання якостей предметів;

виконання розпоряджень-прохань у режимах педагог-учень, учень-учень;

гра «Магазин» тощо.

Вивчення іноземної мови стане цікавим і більш ефективним, якщо в основу навчального процесу буде покладено прагнення дітей до ігрової діяльності, бажання спілкуватися у грі, задовольнятиметься потреба у руховій діяльності. Гра як провідна форма дитячої діяльності має бути основним методом і формою проведення занять. Час проведення занять визначається дошкільним закладом і залежить від того, хто їх проводить. Якщо це робить вихователь з правом проведення англійської мови, який працює з групою, то він сам обирає зручний для занять час, розділяючи групу на підгрупи. Якщо ж заняття проводить учитель іноземної мови, то складається спеціальний розклад. Кількість занять на тиждень визначається керівництвом навчального закладу з урахуванням думки батьків дітей [18, 18].

Досліджуючи мовлення дітей 6 років, А.Н.Гвоздьов, Н.І.Гаврилова, А.Д.Павлова дійшли висновку, що засвоєння граматичного матеріалу в дитини починається з речення, точніше, з суб'єктно-предикатних відносин, які, за словами В.Г.Адмоні, становлять структурний каркас висловлювання [20, 32]. Процес засвоєння дітьми речень - складний і багатоступеневий. На початковому етапі засвоєння мови спостерігаються чітко окреслені обмеження в обсязі речення, превалювання простого синтаксичного цілого, яке складається з одного ізольованого слова. Прикладами таких слів-речень в англійській мові є наказові речення. Засвоєння дітьми наказового способу дієслова пояснюється тим, що цей спосіб виражає бажання дитини і є важливою умовою для ігор. Розширення речення з одного слова до трьох становить значні труднощі для дитини, після подолання яких подальше розширення обсягу речення не викликає проблем. Діти швидко схоплюють закономірність утворення однини і множини, що є важливим чинником в їхніх іграх.

Процес засвоєння дітьми часів дієслів англійської мови має здійснюватися в такій послідовності:

Present Continuous - теперішній тривалий;

Present Indefinite - теперішній неозначений;

Present Perfect - теперішній доконаний;

Past Indefinite - минулий неозначений;

Future Indefinite - майбутній неозначений [20, 32].

Пріоритетність вживання теперішнього тривалого часу зумовлена характерною властивістю дітей супроводжувати дії коментарем (Я стрибаю - I am jumping; Котик вмивається - A kitten is washing). Одночасно з теперішнім неозначеним часом з переважанням речень на вживання 3-ї особи однини діти починають вживати теперішній доконаний час, що пояснюється їхньою зацікавленістю у результаті. Форми минулого і майбутнього часу вживаються ще пізніше. Діти, як у рідній, так і в англійській мові, пізно починають вживати умовний спосіб дієслова. Вживання заперечних речень викликає значні труднощі у дітей, крім того, заперечні речення зустрічаються в дитячому мовленні досить рідко. Серед запитальних речень першими вживаються загальні та спеціальні запитання зі словом “Where”, пізніше зі словом “What”, потім “Who”. Інші запитальні слова вводяться ще пізніше.

Так, у процесі оволодіння іноземною мовою можна виділити 3 етапи:

І етап. Ознайомлення із значеннями мовних одиниць - простих (дитина дізнається, як предмет, явище чи дія називаються іноземною мовою) і складних (слів-речень). Складання дітьми речень з 2-3 слів сприяє синтаксичному засвоєнню мови - у вигляді граматично об'єднаних в одне семантичне ціле окремих мовних одиниць.

а) звернення до людини та наказ виконати певну дію (Bob, play!);

б) наказ виконати дію та об'єкт дії (Take the ball!);

в) наказ рухатися та напрямок (мета) руху (Come to me!);

г) суб'єкт дії та дія, яку він виконує (Ann is playing).

ІІ етап. Пасивне мовлення - усвідомлене запам'ятовування словесного виразу, тобто багаторазове зіставлення дитиною значущої мовної одиниці з відповідними предметами та явищами реальної дійсності.

ІІІ етап. Активне мовлення - використання слів чи виразів у мовленні, що визначає рівень сформованості мовленнєвої навички [15, 22].

Важливо створити в процесі навчання дітей іноземної мови такі умови, щоб матеріал засвоювався природно, щоб діти вчилися легко, з інтересом і бажанням, без зайвого напруження емоційно-вольових та інтелектуальних сил. Щоб полегшити процес навчання дитини іноземної мови, слід максимально наблизити його до процесу оволодіння рідною мовою. На початку навчання педагог повинен дуже вдумливо поставитися до добору лексики в процесі спілкування з дітьми: вона має бути конкретною і максимально зрозумілою дошкільнятам. Успішність оволодіння іноземною мовою залежить від фонетичної правильності мови дитини. Тому важливо знати, коли дитині краще починати опановувати фонетичну будову нерідної мови. Малята краще засвоюють фонетику іноземної мови тоді, коли вони вже опанували правильну звуковимову рідної мови. Темп та обсяг опанування цих навичок індивідуальні для кожної дитини. Але в цілому до 4-5 років усі діти навчаються чітко артикулювати всі звуки рідної мови. Подаючи на заняттях певний матеріал, бажано кожне нове слово пов'язувати з конкретним образом. Такий підхід зумовлений особливістю мислення дошкільнят: у малих дітей воно конкретне. Отже, на початковому етапі оволодіння мовою малята засвоюють її переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Це дає можливість багато разів повторювати нову лексику, вводити її у власне мовлення [15, 23].

Іноземну мову, як і рідну, дитина запам'ятовує у два способи: прямим - безпосереднім зіставленням значення та звучання слова з предметом (явищем, дією) реальної дійсності, що його цим словом названо, та непрямим - через здогадку про значення слів та словосполучень на основі базових знань. Причому в другий спосіб дитина оволодіває значно меншим обсягом лексики, і процес цей триваліший. Вживання цих слів та зворотів розраховано не на заучування, а на розуміння їхніх значень після багаторазового повторення в однакових ситуаціях протягом кількох занять. Поступово дитина починає розуміти і сприймати їх не лише в контексті, а й поза ним, а потім й вживати в своєму мовленні. Якщо діти знаходять схожість у звучанні між новими словами і вже відомими їм (у тому числі й зі словами рідної мови), вони легко їх засвоюють. Отже, в ході вивчення іноземної лексики педагог має допомагати дітям знаходити зв'язки між новою та вже відомою лексикою. Не всі дошкільнята однаково легко запам'ятовують нові слова, тому їх треба повторювати протягом кількох занять і переходити до вивчення наступної теми лише тоді, коли більшість дітей вже засвоїла попередній матеріал [15, 23].

Очевидно, всі діти певною мірою здібні до навчання іноземної мови. Успішність навчання залежить від правильної організації спілкування як важливого показника психологічного клімату, формування відносин співпраці. Спілкуючись не тільки з педагогом, одне з одним, але й зі співрозмовниками - іграшками, героями казок, - діти стають безпосередніми учасниками процесу навчання.

1.3 Доцільність використання української мови під час опанування дітьми англійської мови

Під час вивчення іноземної мови дуже важливо використовувати рідну мову, яка вже є звичною для дітей. Є 2 протилежні точки зору, щодо ролі рідної мови у процесі навчання іноземної. Одні дослідники наполягають на тому, щоб виключити рідну мову під час занять з англійської мови (Є.С.Царапкіна, В.Аркавина, Т.І.Альошина). Інші ж вважають використання рідної мови обов'язковою умовою для оволодіння іноземною (С.М.Рицлін, С.С.Збандуто, С.В.Заке). За спостереженнями цих дослідників дошкільники намагаються порівнювати новий звук або слово іноземною мовою зі словом або звуком рідної мови. Наприклад, при вивченні теми «Animals» діти вперше почули англійське слово «a cat», яке сподобалося малюкам тим, що воно співзвучне з українським «кіт» і російським «кот». І один із малюків склав віршик «Сat, кот, кіт опинився біля воріт, а кот, кіт, cat сів на паркет». Ця творчість є яскравим прикладом того, що діти, спираючись на відомий їм словниковий запас в рідній мові, намагаються методом співставлення наблизити іноземну мову до рідної.

Дитина, вважав К.Д.Ушинський, починає засвоювати елементи народної культури вже в ранньому віці, і перш за все шляхом пізнання рідної мови: "Дитя входить в духовне життя оточуючих його людей єдино за посередництвом рідної мови, і, навпаки, світ, що оточує дитину, відображається в ній своєю духовною стороною тільки за посередництвом того ж середовища - рідної мови ". Тому вся виховно-пізнавальна робота в сім'ї, в дитячому садку, в школі повинна вестися рідною, материнською мовою [14]. Видатний педагог дав цінні поради з розвитку мовлення та мислення дітей, починаючи з раннього віку; ці поради не втратили свого значення і в наш час. Він довів, що розвиток мови у дітей тісно пов'язано з розвитком мислення, і вказував, що думка і мова перебувають у нерозривній єдності: мова - вираження думки у слові. "Мова, - писав Ушинський, - не є будь-що відчужене від думки, а, навпаки - органічне її створення, в ній корениться і постійно з неї виростає". Головне в розвитку мовлення дітей - розвивати розумові здібності, навчити правильно висловлювати свої думки. "Розвивати мову окремо від думки неможливо, але навіть розвивати її переважно перед думкою позитивно шкідливо". Він вважав, що рідна мова "є найбільшим народним наставником, яка вчила народ тоді, коли не було ще ні книг, ні шкіл", і продовжує вчити його і тоді, коли з'явилася цивілізація. Виходячи з того, що рідна мова "є єдине знаряддя, за допомогою якої ми засвоюємо ідеї, знання, а потім передаємо їх", К.Д.Ушинський вважав головним завданням елементарного навчання оволодіння рідною мовою. "Ця робота поступового пізнання рідної мови повинна початися з самих перших днів навчання і за своєю першорядною важливістю для всього розвитку людини повинна становити одну з найголовніших турбот виховання"[14]. Рідна мова в народній школі, на думку К.Д.Ушинського, повинна становити "предмет головний, центральний, що входить у всі інші предмети і збирає в собі їх результати".

При поданні матеріалу педагог має перекладати його українською мовою. Діти повинні розуміти все, про що йдеться на занятті, а тому в разі потреби вихователь пояснює дітям рідною мовою артикуляцію звуків, правила гри тощо. Її пряме використання обмежується тоді, коли всі діти розуміють і адекватно реагують на прості звертання, вказівки, прохання іноземною мовою. Оскільки вихователь і обслуговуючий персонал, зазвичай, не володіють вільно іноземною мовою, неможливо створити в дошкільному закладі умови для постійного «занурення» дітей у потік іншомовного мовлення. Це відбувається безпосередньо тільки на заняттях з англійської мови. На тлі мовленнєвого спілкування та ігрової форми навчання педагог використовує елементи: рухової діяльності (фізкультпаузи з кількох простих вправ у супроводі окремих вказівок, команд чи римованих текстів; рухливі ігри; рухові вправи; імітації рухів тварин чи предметів; змагання в рухах тощо); образотворчості (малювання, ліплення за завданням педагога, за власним задумом, із подальшим відгадуванням зображеного та описом його); трудової діяльності (доручення із самообслуговування, господарсько-побутової праці, праці у природі, чергування на заняттях; ручна праця: робота з папером, ножицями, клеєм, тканиною, природним матеріалом та ін.); театралізованої (драматизації, театралізації із серією попередніх репетицій); музичної діяльності (спів, танцювальні рухи до пісеньок, рухливих ігор та ін., інструкції щодо їх виконання) [7, 7]. Ігрова діяльність - основа організації інтегрованого навчання дошкільників. Навчання на основі гри дозволяє врахувати специфіку дошкільного навчання і виховання. Гра є провідною діяльністю дітей 4-5 років, тому існує природна мотивація до здійснення ігрової діяльності. Поєднання різних видів ігор, організованих із навчальними цілями, та інтегрованих відповідним чином зі знайомими дітям музичними, художніми, спортивними та іншими діями дозволяє забезпечити природну мотивацію мовлення. Таким чином, інтеграція дозволяє задовольнити природну потребу дітей у грі, у художній і фізичній діяльності. При цьому використовується вже існуюча здатність дітей до мимовільного запам'ятовування, до імітації. Завдяки тому, що вихователь поступово вводить англійську лексику в звичні для дітей завдання, режимні процеси, дошкільнята непомітно входять у світ іноземної мови.

Усвідомлене оволодіння вимовою має будуватися з урахуванням особливостей звукового складу англійської і рідної мови. Навчаючи англійської мови дітей, для яких рідною є українська, можна усі звуки англійської поділити на три підгрупи.

1. Звуки, що майже однакові за вимовою, не вимагають спеціального навчання і засвоюються дітьми шляхом переносу: [m, b, s, z, g]. Наприклад, педагог, розпочинаючи з дітьми гру, знайомить їх із гостями - Пані Вимовою і її друзями - звірятами, птахами, які добре знають англійську мову. Пані Вимова і її друзі вітаються з дітьми: «Доброго ранку, діти!» і знайомляться з ними.

I am a goose - Я гуска (3р.)

[g-g-g] - говорить гуска.

I am an owl - Я сова (3р.)

[u-u-u] - говорить сова.

I am a cow - Я корова (3р.)

[m-m-m] [mu-mu-mu] - говорить корова.

I am a parrot - Я папуга (3р.)

[g-g, u-u, m-m] - передражнює усіх папуга.

Пані Вимова просить усіх дітей повторити звуки, які вимовляють птахи і тварини: «Дітки, повторіть за англійською гусочкою [g-g-g]!». Діти із задоволенням виконують такі вправи фонетичної зарядки.

2. Звуки, які дещо відрізняються від аналогічних у рідній мові [t, d, n, l, e, p, k] і тому вимагають корекції. Педагог має пояснити дітям, у чому відмінності звуків англійської і рідної мови і як потрібно вимовляти англійські. Наприклад, дітям у процесі гри пропонують імітувати навколишні звуки. Педагог звертається до дітей: «Дітки, англійський годинник цокає «tick-tock» (тренування звуків [t-t-t, k-k-k]), а український «тік-так». Повторюйте за мною тричі: «tick-tock». Молодці! А тепер давайте задмемо свічку - округлюємо губи і кажемо [w-w-w]. Добре! А тепер покладіть на долоньку пір'їнку, повторюйте з придихом англійський звук [p-p-p]. Наші пір'їнки розлетілися».

3. Звуки, які повністю відрізняються від звуків рідної мови [w, r, h].

До першої групи відносяться вправи, в яких використовують прийоми свідомої чи несвідомої імітації. До вправ другої групи належать: а) вправи на диференціацію звуків, слів, зразків спілкування на слух; б) вправи на звуковий аналіз. Такі вправи використовують як ігрові. На цьому етапі роботи над вимовою доречно скористатися пропозицією Т.К.Полонської використовувати спеціальні музичні вправи, що знайомлять дітей з особливостями звуків у їх музичному вираженні (висота, тривалість, тембр, сила) [10]. Для фонетичного аналізу слів варто використовувати такі вправи:

1. Прослухайте звуки і підніміть руку (чи плесніть в долоні), коли звучатиме потрібний звук. Педагог: «Діти, прослухайте звуки, а коли почуєте звук [t], плесніть у долоньки. Слухайте: [g, m, t, e, r, t, k, l, t]».

2. Прослухайте слова і скажіть, які із них мають звук, який вивчається (гра «Де сховався звук?»). «Діти, у якому слові ви чуєте звук [d-d-d]? A doll, a ball, red, bad».

3. Вимовте звук, а потім слово з цим звуком. «Дітки, повторюйте за мною звук [w-w-w], а тепер слова з цим звуком: window, what, why, we».

4. Прослухайте вимову двох звуків і скажіть, який із них англійський, а який український: [t-t-t], [т-т-т].

5. Вимовте англійський звук і порівняйте його з українським. «Дітки, повторіть англійський звук [r], а тепер порівняйте його з українським [р]: [r-r-r - р-р-р]» [23, 63].

Педагог майже постійно повинен порівнювати звуки української мови зі звуками англійської мови, щоб показати різницю і діти не робили помилки при говорінні. Матеріал для роботи над фонемами англійської мови є в римах, пісеньках, лічилках. Потрібний дидактичний матеріал педагог зможе знайти в різних дидактичних іграх, магнітофонних та відеозаписах казок, дитячих оповідань, що мають слова, які можна використати при вивченні фонетики.

Недоліки розвитку рідного мовлення вимагають переоцінок поглядів на зміст і технологію навчання дітей дошкільного віку іноземної мови. Кожен, хто навчає дошкільників, повинен відкинути як антипедагогічну поширену думку, що діти - це «маленькі папуги і мавпочки», які, повторюючи за дорослим, здатні запам'ятати як завгодно багато слів і фраз, що само по собі автоматично забезпечить навченість використовувати ці слова і фрази у мовленні. Сучасні дослідження лінгводидактів однозначно довели помилковість переконань, що засвоєння зовнішньої, звукової (фонетичної) сторони слів і на такій основі фраз (речень, віршів, пісень) автоматично забезпечує здатність дитини розуміти внутрішню, смислову (семантичну) сторону слів і побудованих на їхній базі фраз, використовувати їх у власному мовленні в інтересах спілкування [22, 44].

Засвоєння мови дитиною є складним процесом. Він відбувається в нерозривному зв'язку із загальним психічним розвитком дитини, формуванням її пізнавального досвіду, розвитком мислення. Розвиток зв'язного зовнішнього і внутрішнього мовлення породжує низку розумових змін, перетворень, які відбуваються у психіці дитини. Тому, скільки б слів, речень, текстів, віршів і пісень іноземною мовою не завчила дитина, без спеціального роз'яснення вона не поділить мовний потік на слова. Розуміння і творення мовлення має бути вмотивованим, відбуватися лише внаслідок розумової трансформації сприйнятої звукової словесної інформації з урахуванням досвіду власної предметно-практичної діяльності. Мотиви діяльності можуть бути зовнішні і внутрішні. Зовнішні мотиви (переконування дитини батьками вчити іноземну мову для майбутньої дорослої діяльності, заклики педагога бути уважними, коли він говорить текст іноземною мовою) самі по собі не забезпечують ні уваги, ні активності дитини на занятті. Щоб у дитини підтримувалося бажання відвідувати заняття з іноземної мови, брати активну участь у занятті, педагог зобов'язаний перевести зовнішні мотиви у внутрішні, такі, що «спонукають до дії переживаннями чогось значущого, що надає даній дії сенсу для індивіда» [13, 188].

Такий стан психіки дитини виникне за умови, коли вона стане не об'єктом навчання, а його діяльнісним суб'єктом. Лише за цієї умови їй буде цікаво брати участь у занятті, мимовільно прикладати зусилля для сприймання і породження іншомовної інформації, напружуючи пам'ять, вправлятися у вимові звуків, запам'ятовуванні іншомовних слів і фраз, виголошувати фонеми, згадувати раніше вивчені слова і лексико-мовленнєві зразки, видозмінювати їхнє словесне наповнення, самостійно будувати словосполучення, фрази чи текст, здобуваючи нові навички. Таку ситуацію можна створити, коли заняття відбуватиметься у привабливій для дітей формі дидактичної гри; ігрові ситуації будуть мати комунікативну спрямованість, орієнтуватимуть дітей на особливості чужої мови, опрацювання відсутніх у рідній мові явищ на основі усвідомлення реальних відношень, пов'язаних з такими явищами, комбінуванням мовних елементів відповідно до самостійного творчого задуму [6].

Відповідно до даних психолінгвістичних експериментів, проведених О.Й.Негневицькою і А.М.Шахнарович, при навчанні дітей іноземних слів відбувається процес узагальнення, і вони зберігаються в пам'яті у вигляді груп, пов'язаних семантичними ознаками. Для практики навчального процесу це означає: не можна пропонувати дітям завчати ізольовані за значенням слова; відібраний для вивчення лексичний матеріал необхідно об'єднувати з темою (назві дій, кольорів; продуктів, іграшок). І разом з тим необхідно враховувати висловлену Т.К.Полонською думку, що тематика занять з іноземної мови має бути узгоджена з тематикою рідного мовлення і в жодному разі її не випереджати [11].



Розділ 2. Експериментальне дослідження використання рідної мови під час вивчення іноземної

2.1 Аналіз методик використання рідної мови під час вивчення іноземної мови

Розглянувши методичні посібники з даної теми, можна сказати, що використання рідної мови під час вивчення іноземної мови є важливим компонентом в розвитку дитини.

Державні освітні програми навчання і виховання дітей дошкільного віку по-різному підходять до проблеми вивчення іноземної мови дітьми. Так, програма «Малятко» і програма «Дитина в дошкільні роки», що є найбільш наближеною до Базового компонента дошкільної освіти, містять невеликі розділи «Спілкування іноземною мовою» та «Навчання іноземної мови», відповідно. Але на жаль, у них не передбачений розподіл лексичного і граматичного матеріалу за темами, немає обсягу слів та виразів, необхідних для засвоєння дітьми. Автори подають лише загальні вказівки щодо знань і вмінь дітей у сфері володіння іноземною мовою. Деякі програми, зокрема «Українське довкілля» та «Дитина» (1992р.) взагалі не містять розділу навчання дошкільників іноземної мови.

Із упровадженням особистісно-орієнтованої моделі організації навчально-виховного процесу була апробована і впроваджена у сферу дошкільної освіти Базова програма розвитку дитини «Я у світі». Ця програма є третьою складовою комплекту нормативних документів та наочно-методичних матеріалів, пов'язаних з модернізацією змісту дошкільної освіти в Україні та гуманізацією її цілей і завдань. Вона розроблена науковцями на виконання Закону України «Про дошкільну освіту» згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні та затверджена Міністерством освіти і науки України. Програма орієнтує педагога на відкриття дитині світу в єдності та різноманітності чотирьох світів - Природи, Культури, Людей, Власного «Я». вона спрямована на формування в дошкільника цілісної картини світу - уявлення про навколишнє середовище та внутрішнє, духовне життя. Програма актуалізує проблему формування в дошкільника елементарної форми світосприйняття - реалістичного й оптимістичного, яке визначає можливості організації знань та управління своєю діяльністю. У розділі «Іноземна мова з дошкільного віку» вона містить вимоги щодо змісту, організації та навчання дітей іноземної мови [2, 5].

Видається періодична методична література. Наприклад, «Англійська мова для дітей дошкільного віку» Т.М. Шкваріної. У посібнику системно викладено основи дидактики та методики дошкільного навчання англійської мови дітей 5-6 років у дошкільних закладах і перших класах загальноосвітніх шкіл з урахуванням орієнтовної навчальної програми навчання англійської мови в дитячих садках, затвердженої Міністерством освіти і науки України. Пропонується перевірений на практиці тематичний план і розробка змісту занять з дітьми на навчальний рік [17]. Також є «Англійська для малят 4-6 років» І.А.Шишкової, М.Є.Вербовської. Книжка являє собою початковий курс англійської мови для дітей 4-6 років. Видання ґрунтується на методиці, розробленої та апробованої авторами в ході багаторічної роботи з дітьми. Ігрові вправи допоможуть дітям виробити правильну вимову, картинки, які супроводжуються підписами, послужать опорою при накопиченні активної лексики, мовних стереотипів і граматичних структур, дозволять дитині запам'ятати зорові образи англійських слів, що надалі полегшить навчання читання та письма. Підручник може бути використаний у дошкільних навчальних закладах, початковій школі, батьками - для самостійного навчання дітей англійській мові [16].

Також створено ряд авторських програм навчання дошкільників іноземної мови, зокрема таких як «Speak English you and me» («Ти і я говоримо англійською») Д.Ніч, «Англійська мова для дошкільнят» Л.Стецюк, «Фонетична робота з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку в умовах багатомовності» О.Дем'яненко, «Англійська веселка» О.Сидельникової та ін. Однак, не зважаючи на чисельні дослідження у галузі навчання іноземної мови дошкільників, в Україні на сьогодні не існує єдиної оптимальної програми, якою б могла користуватися переважна кількість вихователів українських ДНЗ. навчання мова дошкільна завдання

Розробка систем завдань для дошкільнят

Навчання дошкільників англійської мови - це особливий вид освітньої діяльності. У процесі навчання мова є одночасно предметом і провідним засобом навчання. У процесі навчання діти не вивчають складові частини незнайомої мови, а одразу опановують її як засіб спілкування. Більшість сучасних науковців вважають, що іноземна мова має засвоюватися дітьми свідомо (Т.М.Баранов, А.М.Богуш, І В.Карпов, Д.І.Писарєв, Т.М.Шкваріна та ін.). У наукових дослідженнях вони наголошують, що навчальний процес у дошкільному навчальному закладі не повинен перетворюватися на імітаційний, а мати розвивальний характер, підпорядкований комунікативній меті. Тому варто використовувати українську мову в процесі навчання іноземної мови, так як вона сприяє кращому засвоєнню нового лексичного матеріалу.

Після теоретичного вивчення проблеми дослідження, аналізу діючих програм та методичних матеріалів, з метою підтвердити або спростувати висунуте нами припущення про те, що використання рідної мови в процесі навчання іноземної підвищить ефективність засвоєння іноземної мови дітьми дошкільного віку нами було розроблено систему завдань для дошкільнят та апробовану дану експериментальну методику на базі ДНЗ «Фіалка» міста Глухова Сумської області з 21 березня 2011 року по 29 квітня 2011року. В експериментальному дослідженні брали участь 30 дітей середньої групи віком від 4-х до 5-ти років, які ми поділили на 2 підгрупи: експериментальну (15 чол.) та контрольну (15 чол.). У зв'язку з тим, що в обраному дитячому садку іноземна мова як навчальний предмет не введена, ми не мали змоги провести констатувальний експеримент, щоб з'ясувати наявний рівень знань дошкільнят з іноземної мови. Тому наше дослідження носило більше формувальний характер.

Розроблена нами система вправ передбачала використання цікавих завдань, ігор, дидактичного матеріалу, фізкультхвилинок, виконання і пояснення яких супроводжувалося рідною мовою і було доступне для дітей даного віку. Для проведення експерименту ми розробили 4 заняття на теми: «My family and I», «Мy family», «Domestic animals», «We are in Africa» (див. додатки 1-4). Ці ж самі заняття проводилися і в контрольній групі, але вони не супроводжувалися використанням рідної мови, а проводилися переважно іноземною.

Наведемо зразки вправ та фрагменти занять, дібрані нами для проведення дослідження.

Фрагмент №1. Тема: «My family and I»(див. додаток 1)

Основна частина:

Фонетична зарядка.

Mr. Tongue пояснює вимову складних звуків.

I am a snake [th-th-th] - я змія. Вимовляється подібно до [z], але без голосу. Не можна плутати з українським [з, с].

I am an owl [a:-a:-a:] - я сова.

I am a parrot [t-t-t] - я папуга.

I am a dog [g-g-g] - я собака.

Дидактична гра «Будь ласка, покажи мені».

Вихователь показує картинки із зображенням членів сім'ї. Потім пропонує дітям у відповідь на прохання - «Please, show me a father» - показати картинку із зображенням тата і сказати: «This is a father». Таким чином вихователь просить показати інших членів сім'ї.

Розучування вірша «Це моя сім'я».

Дитина розучує цей вірш, використовуючи ляльок пальчикового театру.

There is my mother - Це моя мама.

There is my father - Це мій тато.

There is my sister - Це моя сестра.

There is my brother - Це мій брат.

Father, mother, sister, brother - Тато, мама, сестра, брат

Hand in hand - Рука в руці

With one another - Одне з одним.

Фрагмент №2. Тема: «Мy family».(див. додаток 2)

Основна частина.

Дидактична гра «Казковий капелюшок».

Вихователь пояснює дітям, що, відповідаючи на запитання «Who is this?», можна назвати або ім'я людини, або назву тварини. «Who is this? (This is) Masha. Who is this? (This is) a dog». Ведучий стоїть спиною до інших дітей. До нього підходять діти по черзі і запитують: «Who is this?». Ведучий повинен визначити за голосом, хто підійшов: «(This is) Anna».

Дидактична гра «Коти м'яч».

Вихователь показує картинку із зображенням члена сім'ї, потім котить м'яча дитині і запитує: «Who is this?». Дитина: (This is) a sister.

Фізкультхвилинка.

Hands up! Hands down! Hands on hips!

Sit down! Stand up! Stand still!

Вихователь разом з дітьми промовляють слова і виконують рухи.

Дидактична гра «Хто відсутній?»

Вихователь розкладає картинки картинки із зображенням членів сім'ї на столі. «Зараз я заберу одну картинку, а ви скажете, кого немає. Наприклад, я забираю картинку із зображенням мами. Кого немає? - Мами - Правильно. Тепер скажіть це слово англійською - а mother».

Зараз я запитаю: «Хто відсутній? Who is absent?», а ви відповісте: «A mother» або «A mother is absent».

Перед тим як заховати картинку, вихователь дає наказ: «Close your eyes!» - «Закрийте очі!». Вихователь забирає картинку: «Open your eyes! - Відкрийте очі!». Діти відкривають очі і говорять, якої картинки не вистачає.

Дидактична гра «Хто це?»

Вихователь приносить 4 капелюхи: жіночий, чоловічий, для дівчинки і для хлопчика. Ці капелюшки виносять за двері. Одна дитина йде за двері і одягає капелюх на свій вибір.

У кімнаті діти діляться на гостей і господарів. Хтось стукає у двері: «Knock» (3t.).

Діти: Come in!

Гості питають: Who is this?

Господарі відповідають: This is my brother (sister etc.).

Фрагмент №3. Тема: «Domestic animals»(див. додаток 3)

Основна частина.

Ознайомлення з новими привітаннями.

Діти, ми з вами вміємо вітатися і прощатися англійською мовою: Hello! - Привіт!, Good bye! - До побачення! Але так ми можемо привітатися тільки зі своїми друзями. А як ми ще можемо вітатися і прощатися українською мовою?

Children: доброго ранку, доброго дня, доброго вечора, на добраніч.

Teacher: Молодці! Ви чемні діти. А тепер Містер Язичок та я навчимо вас так само вітатися і англійською мовою. Яке спільне слово є у цих привітаннях?

Children: Добрий…

Teacher: Так діти. А слово «добрий» англійською мовою буде «Good». Повторіть! (діти повторюють). Слово «ранок» англійською перекладається «morning». Як ми скажемо «доброго ранку»? Так, Good morning! Повторіть ще раз! (таким чином вводять інші форми привітання і прощання).

Гра «Привітання» (фізкультхвилинка).

Давайте з вами пограємо в одну цікаву гру, а заодно і відпочинемо. Вставайте всі і ставайте біля своїх стільчиків. Ручки опущені. Уявіть, що ваші ручки - це промінці сонечка. Зранку сонечко прокидається: Good morning! Ручки-промінці потроху піднімаються. Вдень сонечко піднялося і світить яскраво, промінці піднялися вгору: Good day! Ввечері сонечко починає опускати свої промінчики: Good evening! Ручки трішки опускаються. Вночі сонечко лягло спати, промінчики зовсім опустилися і сховалися: Good night! (повторити 3-4 рази).