Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

довкілля освіта виховання екологічний

Сьогодні наша планета опинилась у небезпеці і захистити її від екологічної катастрофи може лише людина, яка здатна почути дихання листя й пісню жайворонка, яка вважає себе частиною природи і яка бажає зберегти цю природу для наступних поколінь.

Розвиток людського суспільства та його взаємодія із оточуючим середовищем, показує, що людство не тільки ставить та вирішує різноманітні завдання щодо вдосконалення умов свого існування, але й навпаки - часто стає тією руйнівною силою, що спричиняє екологічні кризові стани, або й екологічні катастрофи. Визнання цього драматичного факту стало одним із чинників, який сприяє виникненню екологічної психології як науки про психологічні аспекти взаємозв'язку та взаємодії людини з навколишнім середовищем, - природним, штучним, соціальним, - виникла наприкінці ХХ сторіччя.

Тому постала потреба формування здорової екологічної свідомості особистості. На формування екологічної свідомості роблять вплив екологічні знання і переконання. Цей процес забезпечує екологічне виховання. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Все на землі, все треба берегти -

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти -

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.

Б. Лепкий

1. Віковий підхід і проблеми екологічної освіти та виховання

Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в особистості екологічної культури. Завдання екологічного виховання - сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі. Мета екологічного виховання - формування відповідального відношення особистості до навколишнього середовища, яке відбувається за умов її екологічної свідомості.

В основі вирішення проблем, що призводять до глобальної екологічної кризи, лежать виховання екологічно грамотних установок та переконань в усій культурі. Існують дані про те, що якщо з раннього дитинства навчати людей за спеціальними освітніми програмами, які передбачають «занурення» учнів у атмосферу постійного підвищення екологічної свідомості, то в них з'являються правильні установки стосовно довкілля, і вони готові діяти у відповідності з цими установками. Але для цього недостатньо включити «екологічний розділ» до курсу природничих наук. Діти повинні безпосередньо спілкуватися з природою в колі сім» ї, друзів, під керівництвом вчителів, які можуть показати її красу та розповісти про наслідки насилля над середовищем досить яскраво та детально. Людина з раннього дитинства повинна засвоїти, що довкілля з його проблемами не існує десь окремо від неї, а починається саме всередині неї. [3]

Духовність і сім"я як основа формування екологічної культури

Ранній етап сімейного життя для людини пов'язується найперше з тим, що тут започатковується процес виховання і розвитку, відбувається «перший посів», який, будучи спочатку малопомітним, пізніше вирішує всю долю людини. Посилаючись на дані психологічних досліджень, Б. Цимбалістий, а за ним І. Гончаренко звертають увагу на той факт, що структура особистості, її ставлення до світу, життєвий оптимізм чи песимізм, довір'я до себе і до життя, самовпевненість чи закомплексованість, рівень емоційності мають своє коріння у переживаннях раннього дитинства. Якою була атмосфера сімейного життя, таким буде і життя в дорослому віці. Саме тут - у процесі «першого посіву» - складається майбутня структура характеру. Саме тут і бере початок основа екологічного виховання.

Перше оточення людини має подвійний характер. З одного боку, це людське оточення: мати, інші члени родини, родичі, близькі сусіди, а з іншого, - природне оточення: рідна хата, подвір'я, околиця, вулиця. Люди виступають для дитини першими носіями моральних, національних, суспільних, сімейних тощо цінностей, що реалізуються в їх стосунках, в їх ставленні до довкілля та до інших людей. Природне оточення дає перше розуміння простору, відчуття будови, форми, кольору і призначення. Так започатковується майбутній світогляд. У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди.

У перші роки життя дитини в родині закладаються основи її духовності. Якщо фізичний генотип формується в лоні матері, то духовність - у її аурі. Перші «несміливі» вияви моральної поведінки, перші вчинки, як правило, пов'язані з вірою і прагненням досконалості. Цей процес духовного самотворення надто прихований для батьків, але оточуючи дитину людяністю, маніфестуючи свою віру, упорядковуючи організаційно життя дитини, батьки можуть створити сприятливі умови для розвитку її духовних сил і уникнення всього брудного і потворного.

Духовне становлення людини розпочинається з образу матері, що сприймається дитиною ще у безсловесний період її життя. У християнській родині дитину дво-, трирічного віку ознайомлюють з елементами віри в Бога, навчають першої молитви, беруть зі собою до церкви, пояснюють доступно сенс релігійних свят та обрядів тощо.

Екологічна трансформація свідомості особистості й суспільства повинна йти від набуття екологічної грамотності до засвоєння екологічної культури. Очевидно, що розвиток повноцінної екологічної культури повинен відбуватися у процесі екологічного виховання. При цьому екологічна культура характеризується не тільки оволодінням технічними, науково-економічними знаннями, вміннями, навичками, а й естетичним ставленням до природи, розвитком емоційно-чуттєвої сфери людини, вихованням її естетичних потреб та інтересів, проявом творчої діяльності.

Упродовж віків наша сім'я виробила і передає з покоління в покоління і специфічні прийоми виховання (переконування, сугестія, виховання прикладом, стимулювання доброї поведінки, залучення до участі в обрядових дійствах тощо), що ґрунтуються на засадах віри в Бога і закріплюються в традиціях. Самі традиції виступають як надійний інструментарій виховання (обряди, свята, звичаї тощо). їхньою особливістю є те, що вони періодично, а отже, багаторазово повторюються. Цим забезпечується формування певних звичок поведінки. [5, 6]

В умовах шкільного виховання такої високої повторюваності виховної дії досягнути важко.

Але все одно екологічне виховання повинно здійснюватися на всіх етапах виховання особистості і особливо в шкільному віці.

Перший етап (молодші школярі) - формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні.

Другий (5-7 класи) і третій (8-9 класи) етапи передбачають накопичення знань про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналіз і прогнозування нескладних екологічних ситуацій, закріплення нормативних правил поведінки в навколишньому середовищі. Поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та обґрунтовуються шляхи збереження природних комплексів.

Четвертий етап (10-12 класи) - завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні програми запроваджуються інтегровані курси різних природничо-екологічних дисциплін.

В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія дають комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину. Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності: шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ін.; робота санітарних загонів захисту довкілля, які виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку; загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах і рибгоспах); групи швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період; кутки природи в школах, будинках школярів. З природоохоронною роботою пов'язана туристично-краєзнавча робота з дітьми, спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках та ін.

Результат екологічного виховання - сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природо-перетворювальної діяльності людини.

Отже, важливим завданням екологічної педагогіки та психології є виховання людини, яка б надавала перевагу духовним цінностям над матеріальними, у якої матеріальні запити досить скромні і яка може спокійно дивитись на рекламу різних привабливих товарів. [4]

Основним методологічним принципом екологічної психопедагогіки, як вважають провідні дослідники з екопсихології С. Дерябо і В. Ясвін, полягає у чіткій відповідності педегогічного процесу екологічного виховання психологічному процесу формування екологічної свідомості. Отже, цей принцип означає, що для ефективності педагогічного процесу, що формує екологічну свідомість особистості, необхідно задіяти у ньому якомога більше різноманітних психологічних факторів та механізмів, які сприяють формуванню екоцентричного типу екологічної свідомості. Крім того, дуже важливе значення для планування педагогічних заходів має віковий фактор. Саме вік вихованців чи учнів визначає форми та методи педагогічних заходів. У зв'язку з цим ми розглянемо різні підходи до формування екологічної свідомості, екологічних установок та екологічної поведінки у різних вікових групах.

Загальний підхід до аналізу формування суб'єктивного ставлення до довкілля. Ставлення до довкілля можна представити як трьохкомпонентну структуру, що складається з таких елементів:

емотивного (емоційного);

когнітивного (пізнавального);

конативного (поведінкового).

Отже, визначити ставлення людини до довкілля можна лише проаналізувавши усі три компоненти цього ставлення - емоції, пізнавальну діяльність спрямовану на довкілля та поведінку у оточуючому середовищі. Ці компоненти мають різну вагу, як у окремих вікових та соціальних групах, так і у окремих особистостей, одним з найважливіших завдань екологічного виховання є, з одного боку, формування усіх трьох компонентів, а з іншого - гармонійного їх поєднання. [6]

Дошкільний вік та формування суб'єктивного образу світу

Ставлення до довкілля у дітей дошкільного віку значною мірою визначаються особливістю мислення, яке Жан Піаже характеризував як егоцентричне. Егоцентричне мислення дитини дошкільного віку характеризується тим, що вона чітко не диференціює своє «Я» і навколишній світ, суб'єктивне та об'єктивне, переносить на реальні зв'язки між явищами світу власні внутрішні спонукання.

Окрім егоцентризму у ставленні до довкілля для дошкільників, особливо молодших, характерні також антропоморфізм, артифікалізм та прагматизм.

Антропоморфізм у ставленні до довкілля виражається у тому, що дитина пояснює усі причинно-наслідкові зв'язки, що існують у оточуючому середовищі, за аналогією із явищами, що існують у людському середовищі. Наприклад, часто маленькі діти погоджуються з тим, коли дорослі говорять їм, що «сонечко пішло спати», «квіточки хочуть пити» і т. п.

Артифікалізм (від лат. arte - штучно і facere - робити) - друга характеристика мислення дошкільника, у основі якої лежить уявлення, що усі об'єкти та явища довкілля створені самими людьми для власних цілей. Артифікалізм, властивий дітям дошкільного віку призводить до формуванню у них прагматичного ставлення до довкілля: «Дерева ростуть для того, щоб мені були яблука, груші, сливи; річка існує, щоб я у ній купався» та інше. Безумовно, таке ставлення до довкілля буде тим виразніше, чим менше впроваджуватиметься екологічне виховання.

У екологічній свідомості дошкільника переважає емотивний компонент - оточуюче середовище дошкільником сприймається досить емоційно.

У старшому дошкільному віці з'являються передумови для формування когнітивного компоненту екологічної свідомості. Ази екологічних знань можна давати дітям на заняттях з малювання, розвитку мовлення та вивчення рідного краю, формуючи когнітивний компонент ставлення до довкілля.

Що стосується емотивного та поведінкового компоненту, то їх доцільно формувати у безпосередній діяльності - екскурсіях по рідному краю та заходах, спрямованих на облаштування довкілля, таких, як прибирання та прикрашання території ігрового майданчика, насадження та доглядання за квітами, догляд за кімнатними тваринами.

Екологія дитячої іграшки. Іграшка у дошкільному віці відіграє одну з провідних ролей у розвитку дитини, у формуванні її психічних процесів, інтелекту та особистості. Іграшка для дитини є важливим елементом довкілля. За допомогою іграшок дошкільники вчаться освоювати навколишнє середовище: формувати його, взаємодіяти з ним. На жаль, екологічність дитячої іграшки не є проблемою для певного кола фахівців. Зазначимо, що в Україні не існує підготовки спеціалістів з виготовлення дитячої іграшки. А якщо і йде мова про екологію дитячої іграшки, то мається на увазі тільки ті її характеристики, що безпосередньо можуть впливати на фізичний стан - токсичність, гострі кути, розмір (занадто великий і важкий для дитини чи занадто малий, що можна проковтнути, засунути у вухо, у носа). При цьому не розглядаються проблеми того, яким чином та або інша іграшка впливає на емоційний стан дитини, як позначається на формуванні образу світу, і взагалі наскільки корисною або шкідливою вона може бути для дитячої психіки. Отже, проблема екології дитячої іграшки - це актуальна психологічна проблема, що потребує співпраці психологів, педагогів, художників та інженерів, що займаються створенням іграшок для дітей.

Ставлення до довкілля у молодшому шкільному віці

У молодшому шкільному віці відбуваються суттєві зміни у сприйманні оточуючого середовища, якщо їх порівнювати з дошкільним віком. Саме у молодшому шкільному віці починає стрімко формуватися поведінковий компонент екологічної свідомості. Саме у молодшому шкільному віці з'являється бажання та можливість самому доглядати тварин, вирощувати рослини, створювати комфорт та затишок навколо себе. Але потрібно враховувати можливості дитини і пропонувати їй догляд за невибагливими тваринами та рослинами, тобто такими, що не потребують занадто складних технологічних прийомів догляду. Це, наприклад, такі тварини, як морські свинки, ховрахи, черепашки. Серед рослин не потребують складного догляду кактуси, алое, каланхое.

Високий пізнавальний інтерес у молодшому шкільному віці до світу природи, а також спостережливість можуть бути використані для розширення екологічної ерудиції. Для формування когнітивного компоненту екологічної свідомості використовується література з яскравими фото та малюнками тварин і рослин, екскурсії на природу, до природничого музею чи до зоопарку, де кваліфікований працівник розповість багато цікавого про тварин та їх охорону.

Стосунки з довкіллям у підлітковому віці

Молодший підлітковий вік (9 - 10 років) вважається найбільш сприятливим для цілеспрямованого формування екологічної свідомості. Інтенсивність взаємодії із довкіллям у підлітка може бути досить високою. Поряд із пізнавальним інтересом до довкілля на високому рівні знаходиться тяжіння до практичної взаємодії з природою. На фоні цього тяжіння складаються сприятливі умови для формування екологічності поведінки, тому важливо використати ці умови, залучаючи підлітків не тільки до широкого вивчення довкілля, а й для активних дій щодо його охорони та поліпшення.

Середній підлітковий вік (11 - 13 років) перш за все, характеризується тим, що пізнавальний інтерес до світу природи починає втрачати своє першорядне значення і поступається місцем інтересу до людини, до взаємин між людьми, тому акцент на передачі школярам різноманітних даних про світ природи у цьому віці є не надто ефективним. Але, з іншого боку, середні підлітки вже можуть самостійно здійснювати досить складні технології взаємодії із природними об'єктами - наприклад, утримання кімнатних птахів або догляд за акваріумом, вирощування рослин на подвір'ї. Таким чином, особливу увагу у середньому підлітковому віці слід зосередити на організації їх участі у охороні довкілля, тобто у сфері формування стратегій та технологій екологічної діяльності.

Старший підлітковий вік (14 - 15 років) вважається критичним, а отже, найбільш психологічно складним етапом формування екологічної свідомості. У цьому віці вже домінує об'єктивне уявлення про світ природи, а прагматизм по відношенню до неї сягає максимуму. За даними С. Дерябо та В. Ясвіна, у старшому підлітковому віці вже чітко викристалізовуються групи школярів, що характеризуються високо інтенсивним ставленням до світу природи, і що відрізняються від більшості своїх ровесників за характеристиками екологічної свідомості. Як вважають психологи, яскраво виражений прагматичний характер ставлення до довкілля, який властивий переважній більшості старших підлітків, можна коригувати шляхом стимулювання у них екологічного колекціонування, що не пов'язане з відняттям життя у природних істот. Це може бути колекціонування птичого пір'я та насіння рослин, або ж збирання марок на тему «флора і фауна» та фотографування. У подібній діяльності в трансформованій формі, безпечній для довкілля, реалізується властива цьому віку потреба у добуванні «трофею» (особливо у хлопчиків), що підтверджує їх дорослість. Серед старших підлітків відзначається також зростання симпатій до так званих «благородних хижаків» - тигрів, левів, ягуарів. Такі симпатії можуть бути використані для формування пізнавального компоненту екологічної свідомості.

Отже, у цілому процес формування екологічної свідомості у старшому підлітковому віці є найбільш складний і такий, що потребує, в основному, нейтралізуючих та коригуючих дій екопсихологів.

Екологічне виховання - тривалий багатофакторний цілеспрямований процес формування екологічної свідомості й екологічної культури. Результатом екологічного виховання людини є формування мотивів, потреб, звичок цілеспрямованої екологічної поведінки та природоохоронної діяльності, здорового способу життя.

Юнацький вік

У юнацькому віці переважно виражене естетичне сприймання довкілля, ставлення до якого має об'єктивний характер, також як і у підлітковому віці, але він менш прагматичний, ніж у підлітків. Юнацький вік сприяє до пошуку гармонії у світі та усвідомленні власного місця у ньому. У юнацькому віці в основному завершується формування картини світу. Практична взаємодія із довкіллям здійснюється здебільшого у естетичному напрямку і виражається у малюнках, віршах, фотографіях, музиці. Отже психологічні особливості процесу формування екологічної свідомості у юнацькому віці обумовлюють спрямування педагогічних зусиль на допомогу юнакам в опануванні естетичних технологій взаємодії особистості із довкіллям. Однак, слід зазначити, що юнацтво ХХІ сторіччя відзначається також високою прагматичністю та інтелектуалізмом. Тому сьогодні педагоги досить успішно використовують такі форми заохочення до екологічної діяльності, як створення екологічних інтернет-проектів.

Екологічна свідомість у зрілому віці

Зрілий вік на сьогоднішній день характеризують дві стратегії ставлення до довкілля: господарська та завойовницька. Керуючись господарською стратегією, люди беруть з довкілля все необхідне для себе (як із власної комори) та намагаються підтримувати там лад. Якщо ж людина поводиться з довкіллям як завойовник, вона бере що хоче і як хоче, не зважаючи на об'єкт завоювання. Довкілля потерпає у обох випадках, оскільки суть стратегій як господаря, так і завойовника, одна - вилучення з довкілля певних речовин та енергії, перетворення їх згідно з волею людини (ця воля може протиставлятись загальнолюдській волі) та створення потрібних людині речей, які не завжди будуть безпечними для довкілля. Потерпає від таких стратегій і сама людина, оскільки вона є частиною довкілля. Таким чином, актуальними стають три аспекти даної проблеми:

виснаження природного середовища, вичерпання ресурсів;

заповнення цього середовища непотрібними компонентами, що робить його непридатним для життя;

завдання шкоди людству.

Отже, як зазначав В. Вернадський, людина стає дедалі більш значущою геологічною силою. Тобто вона своєю діяльністю перетворює навколишній світ, вклинюється в систему геохімічного перерозподілу атомів в універсумі, стаючи, з часом, домінантою цього процесу. Отже надзвичайно актуальною є потреба розробки третьої стратегії поведінки людини в довкіллі, яка була б однаково прийнятна як для людини, так і для довкілля. [1]

2. Застосування активних соціально-психологічних методів у екологічному вихованні та екологічній освіті

Ефективність застосування активних соціально-психологічних методів у вихованні та навчанні обумовлена принципом єдності розвитку психіки та діяльності, який полягає у тому, що психіка людини розвивається та проявляється у діяльності.

Для дошкільнят активними видами діяльності можуть бути: сімейна спільна праця на природі, прогулянки, збір гербарію та природних матеріалів, догляд за рослинами і тваринами, ручна робота з природними матеріалами, бесіди-діалоги на проблемні теми, складання казок, історій екологічного змісту, досліди, ігри й вікторини. А найперше це особистий приклад батьків.

Для школярів пропонуються різноманітні позашкільні форми екологічної освіти, такі як екологічні свята, екологічні ігри, екскурсії та тренінги. (Табл. 1)

У роботі із студентами на семінарських заняттях застосовуються такі активні методи, як «круглий стіл», «мозковий штурм» та командна ділова гра. Розглянемо кожен з них детально. [3]

«Круглий стіл» на семінарі з екологічної психології - це традиційне ділове обговорення тої чи іншої екопсихологічної проблеми на принципах демократичності та рівноправності усіх учасників (саме тому ця форма дискусії і називається - «круглий стіл»). Під час проведення «круглого столу» застосовуються тир основні принципи:

Чітко визначені позиції у проблемі, що обговорюється - відсутні.

Позиції усіх учасників рівні - ніхто не має права бути вищим за інших.

Мета «круглого столу» - визначитися в ідеях та думках відносно певної проблеми чи питання.

Отже, для проведення «круглого столу «студентам пропонується проблема, а також порядок денний та регламент Наприклад, для обговорення пропонується така тема: «Формування мотивації екологічної поведінки». Кожен учасник може висловити свою думку щодо цієї проблеми. Критика під час проведення «круглого столу» неприпустима, оскільки кожен учасник має право висловити свою думку. Головним результатом «круглого столу», що проводиться на практичних заняттях з екологічної психології є більш глибоке усвідомлення важливості вирішення окреслених проблем та стимулювання розвитку екологічної свідомості студентів.

«Мозковий штурм», на відміну від «круглого столу», є неупорядкованим обговоренням певного питання чи проблеми. У ньому пріоритет надається не порядку та організації, а нестандартним ідеям. Можна сказати, що «мозковий штурм» не є демократичним, оскільки він не гарантує рівності прав усіх учасників обговорення. Вище за формальну рівність тут є пріоритет ідеї. Основними принципами «мозкового штурму» є такі:

Має бути висловлена будь-яка, навіть, божевільна, ідея.

Немає ідеї - не виступай.

Якщо хтось говорить - не перебивай.

У рамках цієї активної форми навчання студентам можна запропонувати таку масштабну екопсихологічну проблему як «Заходи, спрямовані на збереження довкілля». Оскільки означена проблема є надто широкою, її можна поділити на складові. Так, серед факторів довкілля є фактори біогенні (природні) та антропогенні (створені людиною), які у свою чергу поділяються на окремі складові. Розглянемо їх.

Отже, під час проведення практичних занять студентам для розгляду пропонується один із факторів, що наведений вище (або подібний їм). Потрібно висловити якомога більше ідей відносно збереження, поліпшення чи оптимізації означеного фактору середовища.

Таким чином у результаті проведення «мозкового штурму» з вирішення проблем екологічної психології формується екологічна свідомість та екологічні установки.

Командна ділова гра на практичних заняттях з екологічної психології набуває форми групового захисту проектів. Група студентів ділиться на дві підгрупи. Одна з груп висуває екологічний проект - інша намагається його критикувати. Отже, ділова гра - це, по суті, перша практична апробація ідеї, яка має форму проекту. Одна із сторін пропонує свій проект щодо захисту чи поліпшення стану довкілля та обгрунтовує його. Інша сторона має знаходити слабкі місця у проекті та піддавати їх критиці. При цьому критика повинна бути не деструктивною, а конструктивною і не переходити на особистості. Під час проведення ділової гри ведеться протокол, виставляються очки за вдалі пропозиції та зауваження. Після завершення обговорення одного проекту групи міняються місцями - та що висувала проект стає колективним критиком, а інша - висуває свій проект.

Тему проекту пропонує сама група. Це, наприклад, може бути проект щодо зменшення забруднення повітря у місті вихлопними газами, або проект вдосконалення учбового корпусу, проект із запобігання знищенню зелених насаджень у цілому та ялинок під час Новорічних і Різдвяних свят зокрема і т.ін.

Як показує досвід проведення практичних занять з екологічної психології серед студентів-психологів, командна ділова гра є найбільш активною формою засвоєння певних екологічних цінностей і найбільш сприяє формуванню екологічної свідомості. [1]

Екологічне пластування як активний засіб екологічного виховання

Екологічне пластування в природі, я пропоную розглядати в контексті проведення пластових таборів чи вишколів практичного пластування, що є основною формою занять в природі з залученням великої кількості пластового загалу. Для початку, треба знівелювати ту думку, яка побутує в суспільстві, що природа є невичерпною. Наслідки втручання людини в природні процеси ми бачимо з попередніх гутірок, в яких куди не подивися, скрізь рослини чи тварини, які занесені до Червоної книги України. Оберігання природи - це не такий складний процес, як здається: він потребує невеликих зусиль людини, адже легше не смітити, аніж прибирати.

Принципів екологічного пластування слід дотримуватися не лише на таборі, але й в місті. Як сказав Махатма Ганді: «Якщо ти хочеш змін в майбутньому - стань цією зміною тепер». Кожна людина може допомогти природі, змінивши свій спосіб життя.

Для початку достатньо не викидати сміття на вулиці, а чемно заховати ці відходи до кишені чи в окремий ПЕТ-пакет, з яким і викинути його до смітника. Також, важливим є сортування сміття, оскільки, як вже зазначалося, пластмаса, скло чи бляшанки довго розкладатимуться, і тому потребують вторинного використання та переробки.

Не менш важливим є запобігання використанню для прання чи миття посуду побутової хімії вітчизняного виробництва, оскільки українська продукція містить багато фосфатів, тому рекомендується придбати продукцію виробництва країн Європейського Союзу через їхнє краще дотримання екологічних стандартів.

В процесі прання, рекомендують також ставити пральні машини на більш низьку температуру, що дозволить скоротити обсяг використання електроенергії на 80%.

У випадку спалювання сміття біля житлових кварталів чи масивів, слід негайно повідомити екологічну інспекцію та всіляко запобігати таким підпалам, оскільки вони негативно впливають на загальний екологічний стан міського середовища, який і без того потерпає від викидів промисловості шкідливих речовин в атмосферу.

Що стосується щоденного практикування дотримання правил екологічного пластування, то слід поступово відмовлятися від стандартних ПЕТ-пакетів для покупок, також від продуктів в одноразових упаковках, а використовувати екоторби, які виготовлені, переважно, з екологічно чистих тканин. В щоденному житті слід також практикувати використання економічних ламп для освітлення приміщень, оскільки вони працюють довше, заощаджують енергію та відповідно на смітнику опиняються рідше. Взагалі, потрібно заощаджувати електроенергію, виключаючи на ніч комп'ютер та іншу побутову техніку, коли вона не є потрібною. Не потрібно викидати до загального сміття батарейок, тому що вони повинні утилізовуватися в окремому порядку, тому слід використовувати акумулятори та постійно їх заряджати для загальної економії енергії та коштів. В процесі виховництва, також не потрібно забувати про сходини на природі з різного роду природничими точками, зокрема насадженням дерев. [9,10]

Таблиця 1. Види активних методів роботи в екологічному вихованні школярів

Висновки

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей, що робить украй актуальною проблему зміни ставлення людства до природи. Цій меті служить екологічне виховання.

Ефективне екологічне виховання передбачає:

- оптимізацію змісту неперервної екологічної освіти всіх вікових груп школярів, висвітлення екологічних питань у процесі вивчення окремих предметів, використання внутрі - та міжпредметних зв'язків;

- створення в школах належної навчально-матеріальної бази (куточків охорони природи, живих куточків та ін.);

- удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення школярів до природоохоронної роботи;

- формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства.

Результатом екологічного виховання має бути сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне та соціальне), наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи, екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я, набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях), безпосередньою участю у природоохоронній роботі, передбаченням можливих негативних наслідків природо перетворювальної діяльності людини.

Умови ефективності екологічного виховання.

Шляхами підвищення екологічної культури молоді й ефективності екологічного виховання є:

- розроблення орієнтовного змісту неперервної екологічної освіти для всіх вікових категорій підростаючого покоління, збільшення ваги екологічних питань як у рамках певних предметів, так і за допомогою налагодження внутрі - та міжпредметних зв'язків;

- створення в закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази: куточків охорони природи, живих куточків та ін.;

- удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення вихованців до природоохоронної роботи;

- формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства.

У формуванні екологічної культури провідна роль належить предметам природничого циклу. Однак і гуманітарні предмети передбачають щодо цього широкі можливості.

Суспільство попри свої буденні проблеми не зважає на глобальність тих речей, які є «під носом», оскільки якщо людина в прямому сенсі не потерпіла від наслідків цієї загрози, то вона про неї і не буде думати. З кожним роком, екологічна ситуація в світі і зокрема в Україні кидає нашим громадянам все нові та нові виклики, які все ж, не приводять до свідомості наше суспільство. Кожному зокрема потрібно нести свою відповідальність за довкілля і стати ініціаторами та каталізаторами руху за збереження природних ресурсів, чого, на жаль, не відбувається. Навіть, якщо такого і не відбудеться, будь-який внесок в цю справу є важливим, тому що насамперед треба почати з себе і тоді інші, дивлячись на тебе задумаються над кричущими проблемами.

Література

1. Льовочкіна А.М. Екологічна психологія у постчорнобильську епоху: Навч.посібник. - К., 2003

2. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. Посіб. - К. Академвидав, 2005. - 520 с.

3. http://www.refine.org.ua/pageid-4173-1.html

4. http://pidruchniki.ws/15980223/pedagogika/instituti_vihovannya_rozvitku

5. http://gendocs.ru/v23668

6. http://www.docme.ru/doc/141146/prezentac % D1% 96ya-na-metodob % D1% 94dnannya-po-ekolog % D1% 96chnomu-vihovannyu

7. http://pidruchniki.ws/17280924/pedagogika/ekologichne_vihovannya_studentskoyi_molodi

8. www.plast.org.ua

9. http://plastovabanka.org.ua/hutirky/hutirka-zasady-i-pravyla-ekolohichnoho-plastuvannya/

Размещено на Allbest.ru