Принцип наступності дошкільної та початкової освіти у фаховій підготовці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

З педагогіки вищої школи

на тему:

Принцип наступності дошкільної та початкової освіти у фаховій підготовці

Сучасний етап характеризується яскраво вираженою тенденцією зростання ролі людського фактору та зростання потреби у підвищенні мобільності кожного фахівця у сфері реалізації професіональної діяльності, відповідальності за свої дії перед суспільством.

Формування готовності майбутнього фахівця до вирішення нетипових чи неординарних завдань, ефективність вирішення яких залежить від аналітичних навичок для раціонального вибору дієвих шляхів подолання протиріч - лежить в основі концептуальних ідей в аспекті прогресивних зрушень в сучасній системі фахової підготовки (Бондар В., Зязюн І., Ничкало Н., Мороз О., Сисоєва С., Чернілевський Д. та ін.).

Мобільність, конструктивність, творчість, відповідальність та передбачуваність наслідків взаємодії з дитиною повинні слугувати базисною основою фізкультурно-оздоровчої діяльності майбутнього вихователя. При цьому вихователь має виявляти активну життєву позицію, бути не байдужим та сприятливим до інноваційних здобутків в галузі фізичного і валеологічного виховання, оздоровлення дошкільників. Не менш важливою ця позиція є і для ефективного вирішення проблеми підготовки дітей дошкільного віку до їх навчання у школі. Проблема різних аспектів підготовки майбутніх вихователів до проведення роботи з фізичного виховання з дітьми була предметом дослідження Вільчковського Е., Денисенко Н., Ленінець Н., Петренко С. та інших, проте питання наступності дошкільної та початкової освіти потребують подальшого дослідження.

Підготовка фахівця з дошкільного виховання передбачає оволодіння студентами інформаційним та діяльнісним компонентом навчальних дисциплін оздоровчого спрямування “Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку” та „Теорія і технологія валеологічного виховання дітей дошкільного віку”, основною з метою засвоєння основ професійної діяльності педагога в галузі фізичного та валеологічного виховання дошкільників.

Досягнення оптимального рівня здоров'я та гармонійного розвитку дітей дошкільного віку є критерієм ефективності організації навчально-виховного процесу в ДНЗ. Для того, щоб лише зберегти той потенціал здоров'я, який закладений до народження дитини необхідно виховувати свідоме ставлення до нього.

Лише на основі прийняття фахівцями та розуміння цінності і пріоритетності даного напрямку педагогічної діяльності та їх активного залучення до самостійної пізнавальної діяльності дозволить нам підготувати фахівця високої кваліфікації. Звичайно, зміни пріоритетних напрямків в освіті, не можуть стояти осторонь дошкільного дитинства, і тому реалії сьогодення спонукають науковців та практичних працівників до творчого переосмислення цілей, структури та змісту, науково обґрунтованої організації дошкільної освіти. Посилює актуальність змін в дошкільній освіті вступ дітей шести років до першого класу і все це є реальністю сьогодення, незалежно від нашого ставлення та оцінки тих змін, що відбуваються. Шестирічні діти, які вже сьогодні ідуть до школи, змінюють власну соціальну позицію і тому питання готовності дитини до наступних змін стає однією із провідних напрямків роботи з дітьми в ДНЗ.

Закономірно, що на цьому етапі перед педагогами дошкільної ланки постає проблема наступності і вирішення цієї проблеми особливо актуальна в процесі фахової підготовки майбутніх вихователів. Одним із важливих змістовних модулів професійно спрямованих навчальних дисциплін у ВНЗ є проблема підготовки дитини до навчання в школі. В процесі оволодіння ним, студенти переконуються, що подальший розвиток та оновлення освіти неможливий без забезпечення організаційної і змістовної єдності, наступності і взаємозв'язку всіх ланок системи неперервної освіти. Особливий наголос при підготовці майбутнього вихователя, на нашу думку, слід робити на системному підході, як методологічному інструменті організації педагогічного процесу у ДНЗ.

Розгляд педагогічного процесу як системи дозволяє студентам усвідомити взаємозв'язки та взаємозалежність всіх структурних компонентів цієї системи та вимоги об'єктивних закономірностей, що виявляються у педагогічному процесі, притаманні йому протиріччя, типові труднощі, що виникають у роботі з дітьми.

Все це стимулюватиме налаштованість майбутнього фахівця раціонально і творчо будувати власну професійну діяльність з навчання, виховання та особистісного розвитку дошкільників; свідомо визначати свою роль і місце в багато аспектній навчально-виховній роботі з дітьми. Наступність перших ступенів освіти слід розглядати не лише як узгодженість програм навчання та виховання, але й як зв'язок і перспективність кожного компоненту освіти, що забезпечує ефективний розвиток дитини, а саме: цілей, завдань, змісту, засобів, методів та форм організації. Ось чому в процесі вивчення курсу ми опираємося на порівняльну характеристику всіх структурних елементів дошкільної та початкової освіти, визначаючи їх єдність та відмінність. Знайомство з Базовим компонентом дошкільної освіти забезпечує розуміння студентами основних концептуальних засад найбільш значимої освітянської ланки для становлення особистості, зміною світоглядних позицій, переорієнтацією цінностей, що потребують кропіткого переосмислення та впровадження фундаментально-методологічних підходів у навчально-виховний процес.

Враховуючи, що в законі України “Про дошкільну освіту” визначається дошкільний вік як базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини, при вивченні інших державних документів в процесі підготовки фахівців основний акцент робиться на усвідомленні ними основних завдань фізичного та валеологічного виховання дошкільників.

Свідоме осмислення студентами сучасних державних документів сприяє формуванню у них переконаності, що основною метою модернізації дошкільної освіти є цілісний розвиток дитини як особистості, в освітній роботі точкою відліку є дитина, діяльність якої виступає умовою її розвитку [5]. Тобто, рівень розвитку дитини знаходиться у прямій залежності від рівня, інтенсивності та змісту її власної активної діяльності.

Саме ці позиції спроможні надати змістовій стороні підготовки фахівця основної спрямованості не на підготовку до школи, а на реалізацію оздоровчої та розвиваючої функцій фізичної та валеологічної освіти дошкільників, в процесі реалізації яких і буде забезпечена їх готовність до навчання в школі. Весь процес вивчення навчальних дисципліни будується нами на основі активізації навчальної діяльності студентів як суб'єктів процесу фахової підготовки, широке використання колективних дискусій, презентація результатів аналізу теоретичних джерел, вирішення проблемних питань в процесі самостійної підготовки допомагає студентам визначити поняття „готовність до навчання в школі”, що розглядається як загальна готовність.

З метою свідомого ставлення майбутніх фахівців до цієї проблеми досить доцільно, на нашу думку, використовувати структурно-логічні моделі, що готуються самими студентами (рис. 1.1.) або структурно-образні моделі. Це дає можливість студенту структурувати зміст навчального матеріалу, цим самим забезпечуючи його краще запам'ятовування і усвідомлення.

Презентація структурно-логічної схеми проблеми, що розглядається, дискусія та обговорення надають можливість найбільш повно висвітлити компоненти готовності та їх критерії. Використання студентами різних літературних джерел (публікації Божович Л., Венгер Л, Котирло В, Корепанової М., Вільчковського Е. тощо), дає можливість пересвідчитися у різноманітності підходів науковців до зазначеної проблеми, сприяє формуванню педагогічного стилю мислення, уміння доводити та обґрунтовувати власну точку зору на основі здійсненого аналізу [3, 4, 7, 9].

Саме педагогічний стиль мислення передбачає здатність майбутнього вихователя застосовувати теоретичні положення навчальних дисципліні всіх циклів у вирішенні конкретних навчальних завдань; оцінювати різні точки зору, свідомо аналізувати, порівнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, узагальнювати результати у формі власних суджень через побудову умовисновків та зіставлення різних точок зору, визначати педагогічну істину.

оздоровчий компонент дошкільний виховання

В процесі вивчення навчальної дисципліни „Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку” студенти розглядають фізичну готовність як одну із складових компонентів готовності дошкільника до навчання в школі, що включає стан здоров'я, навички самообслуговування, розвиток загальної, в тому числі, і дрібної моторики, рівень рухової підготовленості, правильну тілобудову та поставу тощо.

При цьому, на основі системного підходу до розгляду компонентів готовності дошкільників до навчання в школі слід формувати у студентів вміння виважено та обґрунтовано доводити взаємозв'язок і взаємообумовленість всіх структурних компонентів цієї готовності, визначати два основних напрямки готовності - фізична і психологічна (інтелектуальна, емоційно-вольова, особистісна, соціальна) готовність.

Для фахової підготовки майбутнього вихователя важливо, щоб він засвоїв наступну закономірність, що проблема фізичної готовності до школи повинна ґрунтуватися не лише на основі оцінки рухового досвіду дітей, розвитку фізичних якостей, а насамперед, на зміцненні їх здоров'я. забезпеченні високого рівня працездатності, витривалості та низької втомленості, самостійності та творчості - а це тривалий період, що починається з народження дитини і уособлює в собі цілий арсенал засобів фізичного виховання.

Тому дуже важливо, щоб студенти вчилися сумісно з викладачем визначати основні передумови, що забезпечують оптимальну готовність дитини до навчання в школі. Тобто, вивчення змісту цього змістовного модулю забезпечує актуалізацію знань студентів всіх модулів навчальної дисципліни.

Узагальнення змісту навчальної дисципліни допомагає сформулювати вимоги до організації навчально-виховної роботи з дітьми і представити її у навчальному проекті:

* Педагогічний процес у ДНЗ повинен будуватися на чіткому дотриманні розпорядку дня, послідовності проведення всіх процесів життєдіяльності дітей, що упереджує перевтому дітей, зміцнює нервову систему, формує звичку.

* Основними показниками фізичного здоров'я дитини є загартованість організму (ступінь розвитку адаптивних можливостей організму до негативних змін навколишнього середовища); її повноцінний фізичний розвиток; рівень рухової підготовленості; розвиток фізичних якостей та тренованість організму.

Для загартування дітей вагоме значення має доцільний вибір різноманітних видів загартування (обтирання, обливання холодною водою, контрастне обливання, ходіння босоніж, полоскання горла, використання сауни, плавання у басейні тощо). Важливою запорукою позитивних зрушень є: систематичність, послідовність, забезпечення позитивного ставлення дитини до загартовуючи процедур, відсутність примусу.

* Фізичний розвиток дитини залежить від рівня рухової активності дитини, врахування закономірностей її організації (тривалості, чередування вправ великої, середньої та низької інтенсивності). Систематичність, оптимальна кількість різних форм роботи з фізичного виховання впливає на тренованість організму, рухову підготовленість та розвиток фізичних якостей.

Результати фізіологічних досліджень засвідчують, що мінімум 4 години активної рухової діяльності в тиждень мають тренувальний ефект на організм дитини, заняття фізичними вправами нижче цього порогу не мають ніякого ефективного впливу. У нагоді стане технологія тренування Дубогай О. - щоденне вправляння у відбиванні м'яча від стіни, стрибки на скакалці, сідання з положення лежачи на спині, збільшуючи кількість повторень щодня на 1 раз.

* Виходячи із досліджень Кононко О., в основі концептуальних змін в дошкільній освіті лежить активність та діяльність самої дитини [5]. Тому дуже важливо формувати у дитини самостійність, надаючи їй можливість, в процесі вправлянь, проб та експериментування самостійно визначити спосіб виконання руху: пролізання у вузький отвір (боком), відбивання м'яча від підлоги (однією рукою), підлізання під високою чи низькою перешкодою (способом прогнувшись чи з опорою на коліна та кисті рук).

Вміння дитини робити самостійний вибір забезпечить швидку адаптацію до певних змін, більш усвідомлене сприйняття причинно-наслідкових зв'язків (прогнув спину - не зачепив мотузку, енергійно відштовхнув м'яч - далі метнув), ефективність розвитку самостійності, кмітливості, творчості та ініціативності.

* Актуалізація знань дітей, умінь та навичок, особистісних досягнень в сфері рухового досвіду сприятиме і залучення їх до планування рухових завдань на прогулянці, під час пішого переходу, варіантів виконання рухових завдань. Більшої самостійності діти потребують і під час організації рухливих ігор: можливість самостійно організовувати знайомі ігри, розподіляти ролі, продумувати та ускладнювати їх правила.

Саме такий підхід змінить фактичну неспроможність деяких дітей, які перебувають під сильною опікою дорослих, доцільно і цікаво організовувати власне дозвілля, заповнюючи його і різноманітними рухами, і ігровими вправами та рухливими іграми. Активність та самостійність дітей у здобутті рухового досвіду дозволить сформувати у них здатність генерувати ідеї, асимілювати власний досвід, передбачати результати. Все це позначиться на рівні їх фізичної компетентності, формуванні активної життєвої позиції.

* Особливої актуальності при підготовці до школи набуває розвиток у дітей фізичних якостей, особливо сили і витривалості, від яких в значній мірі залежить успішне навчання в школі, адаптація до переважаючого статичного положення, підвищення рівня розумової діяльності. Це можливе лише при систематичному щоденному виконанні рухових дій, поступовому підвищенні рівня фізичного навантаження, забезпеченні активного рухового режиму в ДНЗ і, нарешті, від відповідальності педагогічного персоналу ДНЗ за створення оптимальних умов для повноцінного фізичного розвитку дошкільника.

* Враховуючи твердження Беха І., що особистісно орієнтоване виховання є новою освітньою філософією, за якої виховна позиція полягає у розумінні дитини, визнанні її та сприйнятті, стає очевидним зростання значущості гуманістичної спрямованості виховання [1, 2].

В процесі організації рухової діяльності віра в дитину, її можливості, перспективи прогресивних досягнень мають складати основу взаємовідносин. Оцінка рівня рухової підготовленості має базуватися не лише на кількісних та якісних показниках, а й на індивідуальних можливостях кожної дитини, врахуванні зусиль, які дитина прикладає для досягнення певного результату.

* Для формування правильної самооцінки у дитини, її самоствердження та самопізнання вихователю слід формувати у неї віру у власну значущість, неповторність та унікальність. Лише на основі сформованої у дитини віри у власні сили та можливості, бажання і намагання досягти значних результатів можна гарантувати готовність дитини до навчання в школі. Активізуючи діяльність дітей, надаючи руховій сфері пізнавального характеру, забезпечуючи стійкий інтерес дитини до занять фізичною культурою, створюючи передумови для удосконалення її фізичних здібностей, ми забезпечимо особистісну готовність кожної дитини до переходу в іншу соціальну позицію - позицію учня початкових класів.

Крім цього, зведення міцного і здорового фундаменту життя дитини, відкриває їй доступ до різних видів людської діяльності, можливість насолоджуватися власними пластичними, впевненими і вправними рухами.

Загальновідомо, що діти з ослабленим здоров'ям, швидше втомлюються, а отже менш ефективно сприймають і запам'ятовують навчальний матеріал. Тому формування фізичного здоров'я особистості, забезпечення повноцінного фізичного розвитку, формування міцних, пластичних рухових навичок та розвиток фізичних якостей створює передумови для швидкої адаптації кожної дитини до навчання в школі, успішного оволодіння змістом початкової освіти.

Участь студентів у виконанні завдань аналітичного характеру з зазначеної проблеми забезпечує їх розуміння важливості системного і цілісному застосування дієвих засобів фізичного виховання з метою ефективної реалізації діяльнісного компоненту фізичної освіти.

Питання формування мотиваційної сфери у дитини, її переконань щодо активного збереження здоров'я, усвідомлення чинників здоров'я розглядаються у змісті навчальної дисципліни „Теорія та технологія валеологічної освіти дітей дошкільного віку”. Так як вивчення цього предмету передбачає формування професійного досвіду майбутнього вихователя в галузі валеологічного виховання з метою збереження всіх аспектів здоров'я дитини, а саме - фізичного, психічного (інтелектуального та емоційного), духовного (морального) та соціального. Перевагою вивчення цієї навчальної дисципліни є комплексне вивчення студентами проблеми готовності дитини до школи. Головним результатом фахової підготовки є переконаність студентів у тому, що формування у дітей уявлень про власний організм, чинники здоров'я, тобто свідоме ставлення до зміцнення здоров'я і повинно стати прерогативою виховного процесу в ДНЗ. “Здоров'я як цінність для особистості - це смислова позиція, яка має утвердитися на світоглядному зрізі”, стверджує Бех І.Д, причому це має бути основою світогляду як педагога так і вихованця [2].

З цією метою досить важливо залучати студентів до розробки навчальних проектів, що стосуються питань створення умов збереження здоров'я дитини. Наводимо один із прикладів системного підходу до організації навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі: Готовність колективу ДНЗ працювати по - новому; створення здоров'язберігаючого простору на основі поваги до дитини і віри у її досягнення; позитивно-доброзичливих взаємовідносин; врахування базових можливостей дитини і результативності її здобутків; поєднання любові зі сторони дорослих з об'єктивною вимогливістю; власного відчуття щастя і надання дитині можливості відчувати себе щасливою.

Здоров'язберігаючий простір - це той простір, в якому дитині приємно і комфортно знаходитися; під „здоров'язберігаючим освітнім простором” слід розуміти створення у навчально-виховному процесі атмосфери комфортного особистісного зростання (розвитку та ефективної самореалізації) кожної дитини, забезпечення психолого-педагогічних та оздоровчих адекватних умов для формування та зміцнення всіх компонентів здоров'я.

Забезпечення оптимальної реалізації власного потенціалу кожної дитини - один із вагомих кроків до створення здоров'язберігаючого простору (зникає елемент невдоволення, неуспішності). Застосування особистісно-значущих способів діяльності, завдання різних видів і відповідних рівнів. Переконлива особистісна налаштованість працівників ДНЗ і батьків на збереження здоров'я малюків як основного елементу загальнолюдської культури. Відповідність змісту навчання, адекватність методів та засобів навчання, форм організації навчання віковим особливостям дітей, їх інтересам та потребам.

Гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу: повага до дитини, віра у її можливості, відсутність критиканства, а об'єктивно-оптимістичний аналіз. Адекватність самого процесу життєдіяльності дітей тим основам безпечного та здорового способу життя, що ми декларуємо. (Абсурд, якщо роз'яснювати дітям, яке значення мають позитивні емоції, а в реальному житті гримати на них, застосовувати щоденні покарання тощо).

Забезпечення ефективного усвідомлення дітьми чинників здоров'я. Валеологічний аспект виховання має бути спрямований на вибір доцільного змісту, що відповідає потребам безпечної життєдіяльності дітей: Знати - це усвідомлювати правила оздоровчої, безпечної і адекватної поведінки. Вміти - це володіти сформованою системою поведінкових навичок. З правилами безпечної поведінки на природі, соціумі з незнайомими людьми, побутовій діяльності, чинниками здоров'я, емоціями, правилами етичної поведінки тощо допоможуть ефективно ознайомити бесіди, розповіді, наочність, художня література аналіз життєвих ситуацій, щоденне вправляння.

З цієї метою використовуються: заняття, міні-заняття, свята, розваги, валеохвилинки; емоційно-насичені ігрові технології (засобами яких слугують дидактичні ігри, сюжетно-рольові, театралізовані ігри, рухливі ігри, ігри змагального характеру, імітаційні вправи, пантоміми, рухові шаради тощо), ігротерапія (емоційні стани), казкотерапія, імітаційне розігрування життєвих ситуацій, тощо. Використовуються різні види діяльності: рухова, ігрова, мовленнєва, зображувальна, трудова тощо.

З власним організмом, частинами тіла знайомлять дітей не заради знань, а заради свідомого збереження власного здоров'я. В першу чергу, інформація, яку отримують діти повинна бути доступною та зрозумілою для них, відповідати вимогам життя, забезпечувати комфортну та безпечну життєдіяльність дітей сьогодні (не з анатомічною будовою вуха, ока знайомляться діти, а з тим, які функції ці органи виконують: чують звуки, слова, бачать форми, кольори, людей і основне - знайомляться з правилами їх охорони).

Засоби лікування - не ліки розглядати (це прерогатива батьків і лікарів), а вчити заварювати цілющий трав'яний чай, розчин для полоскання горла, готувати вітамінні салати тощо. Тобто, формування адекватних уявлень, знань відбувається в процесі життєдіяльності дитини, на основі її інтересів та можливостей. Зробити життєдіяльність дітей дошкільного віку оптимально активною, насиченою різноманітними видами діяльності, а отже цікавою і корисною - це основне завдання, що стоїть перед працівниками ДНЗ. Слід відходити від декларативного стилю виховання до дієвого і пам'ятати, що навчає не лише те, що озвучується дорослим, а те, що здійснюється, тому поведінка дорослого щодня, щохвилини слугує яскравим прикладом для наслідування. Важливо переконати майбутніх фахівців, що необхідно перетворювати процеси життєдіяльності у приємні розвивальні події, які дитина радісно сприймає.

Ось чому, актуальним питанням є організація життєдіяльності, що відповідала б потребам і інтересам дитини, виконувала стимулюючу роль у реалізації її потенційних можливостей. Якщо люблячий дорослий уміє прислухатися до мудрої природи дитячих потреб, виявляє любов, турботу, терпимість і витримку у вихованні дитини, то успішні результати гарантовані.

Таким чином, розкриті нами основні аспекти змісту, сутності та організації фахової підготовки майбутніх вихователів до здійснення ефективної підготовки дитини до навчання в школі ґрунтуються на активній навчальній діяльності студентів, формуванні у них педагогічного мислення, уміння обґрунтовувати власні позиції стосовно організації навчально-виховного процесу. Дослідження питання переконливо свідчить, що базисною, системоутворюючою основою навчально-виховного процесу ДНЗ має бути формування здоров'я дітей, що слугує запорукою їх особистісного розвитку, адекватної поведінки, мотиваційної готовності до навчання, оволодіння прийомами мислительної діяльності тощо.

Література

1. Бех І. Виховання особистості: У 2-х книгах. - Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. - К.: Либідь, 2003. - 280 с.

2. Бех І. Виховання особистості: У 2-х кн.-ах. - Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. - К.: Либідь, 2003. - 280с.

3. Божович Л.И. Психологические вопросы готовности ребенка к школьному обучению //Вопросы психологии ребенка дошкольного возраста /Под ред. А.Н. Леонтьева, А.В. Запорожца. - М., 1995. - С. 132-142.

4. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі. - Суми: Мрія ЛТД. 2001.

5. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посібник /Наук. ред. О. Кононко. - К.: Редакція журналу „Дошкільне виховання”, 2003. - 243 с.

6. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. - - К.: 1997.

7. Корепанова М.В., Забровская О.В. В семье - первоклассник //Здоровье и Екологія. - 25.08. 2006. - С. 87.

8. Котырло В.К., Кононко Е.Л. Самостоятельность дошкольника как проявление волевой регуляции поведения. Новые исследования в психологии, - 1982. - №1,- С. 44-48

9. Ульенкова У. Особенности формирования общей способности к учению у шестилетних детей //Дошк. воспитание. - 1989. - №3. - С. 14-16.

Размещено на Allbest.ru