Мій ідеал сучасного викладача

2

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

ім. Ю. Федьковича

Реферат

на тему:

“Мій ідеал сучасного викладача”

2009

Кожна людина повинна бути професіоналом у своїй справі. Ідеальний педагог любить свою справу, віддає частину душі студентам. Він підходить до викладання з творчістю, дає стимул до навчання, упроваджуючи індивідуальну навчальну програму. На жаль зараз таких викладачів дуже мало, але мені подобається те, що у нас на кафедрі дають можливість творчого прориву, реалізації своїх ідей і задумок.

На мою думку, ідеальний викладач не просто відчитає лекцію або пробубонить її з зошита. Він привертає увагу студента, не дає можливості нудьгувати: приводить багато прикладів з життя, фактів, висловлюється доступною мовою. Тоді студент сприймає думки викладача на ходу. Правильне відношення - офіційне, але таке, що не доводить до сильного напруження. Не можна допускати розв'язної поведінки, але й небажано, щоб студент відчував себе некомфортно. Добре, якщо викладачі враховують думку студентів, питають, що вони хотіли б почерпнути для себе на лекції. Хай тема тривіальна, але заняття можна побудувати в ігровій формі, внести елементи імпровізації, запропонувати помінятися ролями. Головне - щоб ці експерименти були до душі обом сторонам.

Мій ідеал - це викладач, який відхиляється від стандартної системи навчання, вводить нововведення. Педагог ХХ століття повинен ставитись творчо до процесу передачі знань, а не зациклюватись на застарілих підходах. Якщо це гуманітарний предмет, то ми повинні займатися не тільки писаниною, але і проводити більше бесід, роздумів, щоб людина могла себе проявити. Чим більше викладач спілкується із студентом, тим краще.

Для правильного засвоєння навчального матеріалу непогано б було, якби викладач сам слідував тим принципам, яким намагається навчити. Якщо він говорить, що ми повинні бути чесними, то він сам, в першу чергу, повинен бути чесним та справедливим по відношенню до всіх студентів в однаковій мірі, а не робити виключення для когось конкретно. Упереджене ставлення до одного та поблажливе до іншого негативно впливає на студентський колектив, відбиває охоту до навчання та викликає особисту неприязнь до такого педагога.

Як на мене, то найважливішим для викладача є уміння доносити інформацію до студентів у доступній формі, що можливо тільки тоді, коли викладач - людина не випадковий в своїй професії. Він уміє володіти словом настільки, щоб зуміти сформувати у студента певну "картинку", образ, тобто володіє своїм баченням предмету. Звідси і відбувається винахідливе відношення до лекцій, що дозволяє викладачеві вкласти частинку себе в процес навчання.

Важко помилитися, якщо просто сказати, що інформаційні технології треба розвивати в наших навчальних закладах, що це важливо і відставання тут загрожує втратою технологічних орієнтирів як освітньої системи, так і всієї держави. Але набагато складніше йде справа, якщо спробувати поглянути глибше, якщо задатися метою уяснити внутрішньо властиві об'єкту аналізу властивості організації, функціонування і зв'язків. Це дозволило б більш точно оцінити втрати і здобутки від впровадження або гальмування нових інформаційних технологій, виявити причинно-наслідкові зв'язки і значущі чинники, прогнозувати ефекти і наслідки, технологічно підтримувати ефективну діяльність індивідуумів і колективів.

Відповіді на ці питання повинні бути розвитком або додатком деякої теорії, яка змогла б оцінити, що може вийти, якщо, а також як і чому люди (соціальні системи), користуючись інструментами діяльності, технікою, технологіями і знаннями (технічні системи), виробляють товари, сервіс, цінності науки, культури і мистецтв, які оцінюються споживачем (зовнішнім середовищем). Такої розвиненої соціотехнічної теорії, зв'язуючої в єдину пояснювальну схему відносини технологій, людей і організований вихід їх діяльності, на жаль, не існує, і, може бути, побудувати таку єдину теорію взагалі неможливо. І проте, питання залишаються і інтерес до них не слабшає.

Враховуючи складну природу феноменів, що розглядаються, абстрагуємося від усього навколишнього контексту впровадження і розвитку нових інформаційних технологій в навчанні і зосередимо увагу на з'ясуванні сутнісних характеристик нових феноменів, їх внутрішніх властивостях, розглядаючи їх ідеальні моделі, що вийшли з розуму проектувальників і не викривлені спробами їх практичного використання в наших умовах.

У зв'язку з цим показовим був би як аналіз теоретичних моделей найбільш популярних технологій навчання, так і аналіз тих властивостей парадигми комп'ютеризації і інформатизації взагалі, які зумовили такі широкі можливості проникнення нових інформаційних технологій в сферу навчання і самонавчання.

Інформація, на відміну від інших продуктів діяльності, характеризується тим, що споживання інформації не приводить до її руйнування. Комп'ютерне відтворення копії інформаційного продукту істотно дешевше масового виробництва копії будь-якого іншого товару. Сучасні можливості подання інформації забезпечують якісний і адекватний вплив на всі органи сприйняття, а засоби віддаленої доставки інформації забезпечують всепроникливість і зручний доступ до інформації.

Підсумовуючи, перерахуємо ряд переваг, які привносять інформаційні комп'ютерні технології в процес навчання. До них можна б було віднести таке:

велика гнучкість у виборі місця і часі навчання;

навчальні і тренувальні матеріали можуть легко поновлюватися;

студенти, а не викладачі, можуть управляти вибором навчального матеріалу, комбінуючи курси різних навчальних закладів;

здатність стежити за виконанням інструкцій особою, що навчається, запам'ятовувати її відповіді, фіксувати доступ до навчальних матеріалів;

можливість моделювання аналізу середовища і ситуації взаємодії з тим, хто навчається;

забезпечення on-line зв'язку між студентом і віддаленим вчителем;

привабливість для сприйняття мультимедійного представлення інформації;

можливість організації контролю за порядком і темпом подачі матеріалу, навчальною активністю що навчається;

забезпечення ефекту симуляції складних процесів без ризику і з надзвичайно низькими витратами;

можливість настройки сервісу навчання і тренінгу на осіб з різним рівнем здібностей;

можливість ефективної доставки для користувача широкого діапазону тренувального матеріалу;

доступ до розподілених банків інформаційних ресурсів, навчальних і контролюючих матеріалів;

можливість ефективного поширення накопиченого досвіду;

потенціал величезного по діапазону і глибині репозитарію змістовної навчальної інформації;

пристосованість для реалізації моделі безперервної освіти;

свобода в пошуці і відборі матеріалу, співзвучного власним цілям і завданням навчання;

забезпечення більшого контролю з боку учня за процесом;

надання умов для створення середовища конкуренції навчальних курсів;

можливість організації незалежного централізованого і уніфікованого вихідного контролю знань і навичок;

забезпечення ефекту групової співпраці, створення корисного дискусійного середовища і ефективної спеціалізації учасників віртуальних робочих груп;

симуляція технологічного середовища представлення освітніх послуг, створення віртуальних навчальні закладів.

Акцентування уваги на окремих привабливих сторонах організації процесу навчання призвело до проектування декількох моделей нових технологій навчання. Кожна з них, як правило, експлуатує невелике число ідей: низьку собівартість надання освітніх послуг, розвиток пізнавальної активності учнів, зручність доступу до величезних гетерогенних джерел інформаційної підтримки навчальної діяльності, безперервний характер навчання, групову синергію (системне поєднання) і спеціалізацію, відхід від неефективної процедурної моделі організації навчання, перехід від моделі навчання, орієнтованої на викладача до студенто-орієнтованої моделі. На практиці спостерігається тенденція об'єднання фрагментів нових технологій, що добре себе зарекомендували, з метою використання всього кращого в контексті суб'єктивного досвіду і місцевих умов. Проте, вважаємо за важливе дати коротку характеристику найбільш популярних технологічних підходів.

Інструктивне дистанційне навчання базується на ідеї дистанційної доставки широкого спектру інструктивних навчальних матеріалів. Навчання, як правило, забезпечується процедурною схемою надання змістовної інформації, повчальних симулюючих програм, ілюстративних і довідкових даних, контрольних завдань і тестів.

Портфель навчальних інструктивних матеріалів може набиратися з різних курсів, підготовлених в різних закладах освіти. Завдяки конкуренції навчальних матеріалів забезпечується необхідний рівень якості. Вихідний контроль проводиться, як правило, централізовано і незалежно від творців навчальних курсів спеціально організованими сервісними тестовими службами і акредитуючими організаціями. Це виключає необ'єктивну і неузгоджену процедуру оцінювання, передбачає вхідний контроль і індивідуалізацію процесу навчання. Навчання часто супроводжується заздалегідь запланованими сеансами on-line консультацій. Найбільш сильними чинниками розвитку вважаються цінове змагання курсів і модуляризація (або артикуляція) навчальних планів, тобто можливість відбору найкращих модулів з запланованого навчальним планом стандартного сертифікованого набору, які можуть бути підготовлені різними університетами.

Ресурсно-орієнтоване навчання - філософія і методологія навчання, яка забезпечує викладачів цілісним підходом до організації навчального процесу. Воно направлене не тільки на засвоєння знань і придбання навичок, але і на тренінг здібностей самостійного і активного перетворення проблемно-інформаційного середовища шляхом розкриття і практичного застосування інформаційних ресурсів. Студенти розвивають навички інформаційної культури завдяки направлюваній викладачами і бібліотекарями практиці вирішення задач, що вимагають інформації з багатьох джерел. Студенти замість готових знань отримують допомогу в тому, щоб поступово розвинути спеціальні навички, що забезпечують своє власне саморозкриття тем курсу, з'єднуючи разом інформаційні нитки для формулювання важливих знань по темі.

Діалогічність навчання передбачає створення середовища циркуляції потоків значущих сутностей між учасниками обговорень, кожний з яких відкритий для реконструкції власної моделі знань і переконань. Тут кожний учасник говорить, або готується щось сказати, і кожний захищає свою точку зору, засновану на спостереженні, інтерпретації, припущенні або узагальненні. Ефективне обговорення передбачає підтримку динамічного балансу між відстоюванням своєї точки зору і дослідженням області пов'язаних з нею висновків.

Групова синергія разом з усім пов'язаним з предметом обговорення контекстом - істотна складова навчання через співпрацю. Інформаційні технології можуть тут дати в доступ величезні бази даних та інформаційні ресурси для ідентифікації можливих взаємозв'язків і взаємозалежності між різними елементами знань.

Посилення автономії - одна з істотних рис даної технології навчання - виявляється у вмінні студентів того, як взяти на себе відповідальність за визначення того, що вони повинні вчити, де і як знайти інформацію, що найкращим чином розкриває дану тему, яким чином зафіксувати і інтерпретувати інформацію, як її оцінити, як взаємодіяти з колегами по обробці інформації, як організовані інформаційні зв'язки і доступ до інформації, як інформація засвоюється в процесі навчання.

Як людині, студентові важливе безпосереднє ставлення до себе викладача. Викладач повинен бути поблажливим до студентів. Не варто відноситися звисока - багато із знайомих мені викладачів ведуть себе так, ніби вони знаходяться в дитячому садку або в школі. Але університет - це вже інший рівень і інші можливості для самих студентів. Викладач повинен відноситися до кожного з розумінням, адже студенти - теж люди. Потрібно знайти грань: не підніматися над студентами, мовляв, "я - викладач, ви - студент, я - все, ви - ніхто", але в той же час викликати до себе повагу, щоб лекція не ставала просто балаканиною. Деяким викладачам вдається так вести із студентом розмову, щоб він відчув себе людиною "на рівні". Тут важливе уміння викладача сприймати студентів як особу, тобто шукати до кожного індивідуальний підхід. Зрозуміло, це важко, але вже з перших пар можна визначити, у кого є бажання вивчати предмет, а у кого - ні, можна оцінити початковий рівень знань і, відштовхуючись від цього, визначати, чого кожен встиг досягти.

Деколи буває так, що предмет видається мені цікавим, але із-за невмілого викладання цей інтерес пропадає. Тема може бути одна і та ж, але різні викладачі висловлюють її по-різному. Зі свого досвіду знаю: цікавим предмет стає тільки тоді, коли ти можеш внести свій внесок в його дослідження. Деякі вчителі вважають, що "нікому це не потрібно, студентові б тільки конспект записати і піти скоріше". Але для того студента, якого справді цікавить предмет, активна участь у обговоренні проблеми і додаткові творчі завдання завжди буде тільки плюсом та мотивуватимуть його подальшу навчальну діяльність. Підібрати індивідуальний підхід до кожного студента - нелегка справа, але істинний педагог просто зобов'язаний це зробити.

Як підсумок, я хотів би зазначити, що, якщо викладач ставитиметься до студентів як до особистостей, то робота стане для нього місцем, де він може проявити свої організаторські і творчі здібності. І навпаки, від того, наскільки студенти поважатимуть викладача, залежить те, наскільки цінну інформацію вони отримають. Адже людина розкривається тільки тоді, коли її готові почути.

Використана література

1. Клещева Н.А. Вопросы эффективности программированного контроля знаний студентов // Актуальные проблемы преподавания физики: сб. науч. тр. - Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1991. - С.128-136.

2. Клещева Н.А., Штагер Е.В. Построение информационных моделей учебных дисциплин: учеб.-метод. пособие. - Владивосток: Изд-во ДВГТУ, 1998. - 80 с.