Художнє оформлення дошкільного закладу як засіб естетичного виховання дітей

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА ЛОГОПЕДІЇ

Курсова робота

Художнє оформлення дошкільного закладу як засіб естетичного виховання дітей

Студентки 4 курсу групи сцлз 1

заочної форми навчання

Інституту корекційної педагогіки і психології

Бойко Оксани Василівни

м. Київ

2013р.



Зміст

Вступ. Поняття естетичного виховання

1. Шляхи естетичного виховання

1.1 Джерела естетичного виховання

1.2 Засоби та методи естетичного виховання

2. Художнє оформлення дошкільного закладу як засіб естетичного виховання дітей

2.1 Основи естетичного оформлення дошкільного навчального закладу

2.2 Проблема організації естетичного розвиваючого середовища в дошкільному навчальному закладі

2.3 Зміст і специфіка художнього оформлення дошкільного закладу

2.4 Інтер'єр ДНЗ

Висновок

Список використаної літератури



Вступ. Поняття естетичного виховання

Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку дитини є естетичне виховання.

Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною засадою естетичного виховання є етика - наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка дошкільника.

Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.

Естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

Естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.

Естетична поведінка - риси прекрасного у вчинках і діях людини, у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

У процесі естетичного виховання важливо навчити дітей розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишитися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Під час естетичного сприймання виникають різні емоції. Завдання виховання - створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери дітей. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.

Складною є проблема формування сприймання мистецтва.

Щоб сприймати художній чи музичний твір, треба мати елементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей принциповий підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.

Сформовані естетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного.

Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому повну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мислительні операції.

Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в дітей формується естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

Важливе значення має виховання у дошкільників естетики поведінки - акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушено, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості дитини.

Естетичне виховання - це розвиток здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті і в мистецтві, це виховання прагнення самому брати участь в перетворенні оточуючого світу за законами краси, це залучення до художньої діяльності і розвиток творчих здібностей.

Особлива роль в естетичному вихованні відводиться мистецтву. Хвилюючи і радуючи, воно розкриває перед дітьми соціальний сенс життєвих явищ, примушує їх пильніше вдивлятися в оточуючий світ, спонукає до співпереживання, до засудження зла. В.А. Сухомлинський говорив: „Чуйність, сприйнятливість до краси в дитячі роки незрівнянно глибші, ніж у більш пізні періоди розвитку особистості. Потреба у прекрасному затверджує моральну красу, породжуючи непримиренність до всього вульгарного та потворного”.

Актуальними питаннями сьогодення є питання естетичного виховання і розвитку естетичної культури підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.

Сприйняття і розуміння прекрасного починається у дитинстві. «Все прекрасне, що існує в навколишньому світі і створене людиною для інших людей, повинно доторкнутися до серця дитини і облагородити його», - стверджував В. Сухомлинський.

Перші кроки у безмежному,складному і загадковому світі дитина робить у дошкільному віці. За словами Януша Корчака, вона прагне створити у ньому свій світ дитинства, добра і краси, своєрідний мікроскоп реального світу. Дорослий допомагає їй знайти, відчути і зрозуміти красу поезії, музики, живопису, а через мистецтво глибше усвідомити все, що її оточує: природу, предмети, працю людини і її духовні надбання. Краса нерозривна з добротою, вона облагороджує життя, надихає людину на добрі справи. Введення дитини в світ краси і гармонії є важливим завданням естетичного виховання.

Працюючи над курсовою роботою, мною визначено актуальність даної проблеми: ця тема є досить актуальна на етапі підготовки майбутніх спеціалістів до педагогічної практики і роботи в дошкільному закладі.

Мною також визначено:

Об'єкт дослідження: художнє оформлення дошкільного навчального закладу.

Предмет дослідження: художнє оформлення дошкільного навчального закладу як естетичне виховання.

Мета дослідження:

- розкрити поняття естетичного виховання та шляхи його формування;

- розкрити засоби та методи естетичного виховання дошкільників;

- розкрити зміст і специфіку художнього оформлення дошкільного навчального закладу.

Методи дослідження: аналіз, синтез, проблемно-пошуковий метод, дослідницький метод.



1. Шляхи естетичного виховання

1.1 Джерела естетичного виховання

В естетичному вихованні дошкільників використовують різні джерела:

а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери;

б) музику, яка, відражаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-чуттєву сферу людини, на її поведінку;

в) художню літературу. Головним виразником в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література - важливий засіб розвитку інтелекту учнів;

г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх утому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю); г) поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій;

д) природу: її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі;

е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями;

є) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).



1.2 Засоби та методи естетичного виховання

Основою процесу естетичного виховання є спільна діяльність педагога і дитини, спрямована на розвиток у неї здібностей до сприймання прекрасного, мистецьких цінностей і продуктивної діяльності. До загальних умов естетичного виховання належать: відповідно організоване середовище, в якому росте і виховується дитина; використання в оформленні приміщення дошкільного закладу творів мистецтва (репродукцій картин, естампів, скульптур та ін.); залучення дітей до художньої діяльності; врахування інтересів, нахилів.

Засобами естетичного виховання є відібрані педагогом і спеціально організовані для виховання дітей предмети і явища навколишньої дійсності. До них належать:

1. Естетика побуту. Покликана навчити дитину відчувати і розуміти красу життя, виховати в неї прагнення створювати і берегти її. Художнє оформлення дошкільного закладу обумовлюється змістом виховної роботи, вимогами щодо охорони життя і зміцнення здоров'я дитини, її художнього розвитку. Чистота і порядок є не лише гігієнічними, а й естетичними вимогами до інтер'єру дитячого садка. Важливо, щоб його оформлення було стильово витриманим. В оформленні приміщень можна використовувати малюнки дітей, батьків, вихователів. Відповідним гігієнічним та естетичним вимогам має відповідати й оформлення майданчика дитячого садка.

2. Твори мистецтва, їх використовують в оформленні побуту, під час навчання, самостійної діяльності. З цією метою підбирають твори побутового і казкового живопису (портрети, натюрморти, пейзажі), графіки (естампи, гравюри, офорти, книжкові ілюстрації), малі форми скульптури (вироби з фаянсу, гіпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, художнє скло, народні декоративні вироби та ін). Різноманітні заходи у дитячому садку обов'язково супроводжуються музикою (ранкова гімнастика, дозвілля тощо).

3. Природа. Виростаючи серед природи, дитина вчиться бачити гармонійність, красу, багатство барв кожної пори року, відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках та ін. Усе це супроводжується розповідями педагога про те, що природа є наймогутнішим і найдосконалішим творцем прекрасного, у ній черпають натхнення живописці, композитори, письменники (наприклад, «Пори року» П. Чайковського, репродукції картин С. Васильківського, І. Шишкіна та ін.).

Ефективними є екскурсії в природу, адже пережиті дитиною у дошкільному віці враження залишають слід на все життя. В. Сухомлинський радив використовувати природу для виховання у дітей поваги до всього живого, з якої починається повага до людини, інтерес до її життя, гуманізм. Для педагога важливо підібрати такі слова для супроводу спостереження, які відповідали б завданням естетичного виховання.

4. Спеціальне навчання. Формуванню уявлень про прекрасне, навичок художньо-творчої діяльності, розвитку естетичних оцінок, переживань і смаків сприяє спеціальне навчання дошкільнят у дитячому садку. Для цього використовують різні види занять, художньо-дидактичні ігри, свята, ранки, екскурсії, прогулянки, перегляди кіно і телепередач, спектаклів тощо.

5. Самостійна художня діяльність дітей. Вона є важливим засобом естетичного виховання дошкільників. У процесі художньої діяльності вони реалізують свої творчі задуми, задатки, які згодом можуть розвинутися у здібності до художньої творчості.

Розвиток самостійної художньої діяльності стимулюють такі чинники:

-- процес навчання на заняттях, його розвивальний характер, формування способів самостійних дій;

-- художні враження дітей, що спонукають до подальшого втілення їх у діяльності;

-- педагогічне доцільне естетичне предметне середовище;

-- заохочувальний вплив батьків, які стимулюють творчі пошуки і спроби дітей;

-- опосередкований вплив педагога, який ініціює самостійний пошук дітей.

Для розвитку самостійної художньої діяльності в групі створюють спеціальні зони (центри) з необхідним обладнанням, матеріалами, якими діти можуть вільно користуватися. Педагог при цьому дбає про урізноманітнення діяльності дітей, поєднання різних видів художньої діяльності: зображувальної, художньо-мовленнєвої, театрально-ігрової, музичної.

6. Свята. З ними пов'язані яскраві естетичні переживання дітей, прагнення випробувати себе у різних жанрах мистецтва. Підготовка до свята, участь дітей у створенні його програми, умов проведення, очікування святкового дійства формують особливий передсвятковий колективний настрій. До участі у підготовці та святкуванні часто залучають батьків дітей, що додає їм емоційної теплоти.

Найцікавіші задуми вихователя щодо організації естетичного виховання дошкільнят можуть досягти своєї мети за правильного добору і комбінування його методів, які класифікують за різними критеріями:

-- за головною педагогічною метою. До таких методів належать переконання; вправляння у практичних діях, спрямованих на перетворення навколишнього середовища; проблемні ситуації, які спонукають до творчих і практичних дій; спонукання до співпереживання, емоційно-позитивного відгуку на прекрасне, негативного ставлення до потворного;

-- за загальною та спеціальною спрямованістю. До цієї групи зараховують загальнопедагогічні та спеціальні методи, добір яких залежить від виду мистецтва, до якого педагог прагне прилучити дітей;

-- методи навчання художній діяльності. Серед них виокремлюють наочні (зразок, показ прийомів виконання дій), словесні (бесіди, інструкції, вказівки, поради, оцінка і самооцінка результатів діяльності дітей);

-- методи розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Ґрунтуються вони на виробленні у дітей уміння діяти під час вирішення проблемно-пошукових завдань у нестандартних ситуаціях.

Дослідники пропонують використовувати в естетичному вихованні дошкільнят ігрові прийоми навчання, ігрові ситуації, обігрування дитячих робіт на заняттях, що створює позитивну емоційну атмосферу, сприяє ефективному оволодінню зображувальними навичками та вміннями, підвищує якість роботи та сприяє розвитку інтересу до зображувальної діяльності. Особливо важливо забезпечити поєднання різних видів діяльності у розвитку художніх умінь дошкільників.

Оскільки у дошкільному віці дитина налаштована передусім на гру, необхідно широко використовувати з метою розвитку її творчості різноманітні ігрові прийоми:

-- ігрові ситуації, які допомагають розвинути пізнавально-творчу активність;

-- пісні, загадки, вірші, казки, музичні твори;

-- демонстрування епізодів лялькових спектаклів, які і зосереджують увагу, викликають позитивні емоції, інтерес до зображуваного, уяскравлюють, поглиблюють естетичне і задоволення, але не впливають на результати роботи;

-- розповіді-малювання з елементами казки; пошукові ситуації; уявні ситуації.

Діти, в яких виявлено певні навички, інтереси до художньо-зображувальної діяльності, утворюють контингент дошкільних закладів художньо-естетичного спрямування, в яких під керівництвом педагогів з художньою освітою функціонують гуртки, студії, творчі майстерні. Залучають до участі у них дітей відповідно до їхніх задатків та інтересів. Художня діяльність створює неабиякі можливості для вияву індивідуальності дитини, тому її знання, розвиток художніх здібностей є першочерговою умовою усвідомлення дитиною себе як наділеної творчим потенціалом особистості, виховання в собі відповідальності за свій талант як Божий дар, прагнення, долаючи найжорсткіші випробування, неповторно реалізувати свій талант. Історія світової культури знає багато прикладів, коли все це дитина починала усвідомлювати у ранньому віці. Тому кожен педагог повинен виходити з того, що, можливо, і його вихованці виношують такі мрії.

Естетичний розвиток пов'язаний з формуванням усіх граней особистості. У дошкільному віці формуються основи потреб і смаків, народжується любов до мистецтва, заявляють про себе творчі здібності, якими різною мірою наділена кожна дитина. Для їх реалізації необхідне правильно організоване виховання і навчання, яке враховує особливості віку, індивідуальність.



2. Художнє оформлення дошкільного закладу як засіб естетичного виховання дітей

2.1 Основи естетичного оформлення дошкільного навчального закладу

Питання художньо-естетичного оформлення середовища дошкільного закладу вивчене недостатньо і часто не розглядається як необхідна складова виховання дошкільників, хоча педагогами-психологами вже доведена пряма закономірність дії середовища на розвиток особистості дитини.

Таким чином, актуальність цієї проблеми вагома, а в наші дні набуває особливого значення, так як сучасна концепція освіти розглядає мистецтво (складовою якого є дизайн і художньо-оформлювальне мистецтво, як базу для духовного відродження нації.

Дійсно, дитинство - яскравий безпосередній вік, коли розвиток дитини цілком залежить від емоційного сприймання дійсності, що формує пізнавальні потреби дітей, їх мислення, стійкий інтерес до навколишньої дійсності, потреби у спілкуванні, їх соціальне становлення.

Тому інтер'єр дошкільного закладу, що викликає радісні почуття і який має освітню складову, є необхідною умовою для розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Позитивна атмосфера творчості сприяє формуванню їх художнього смаку, становленню позитивної життєвої позиції і активізації творчого потенціалу, тим більше, якщо враховувати принцип співтворчості дітей і дорослих.

Художнє оформлення середовища - особливий вид мистецтва, який представляє собою комплексний підхід до перетворення простору через синтез кількох видів мистецтва, причому кожний з них вирішує єдине концептуальне завдання зі створення художнього образу шляхом зображальних можливостей і особливостей свого виду, узагальнюючи загальний зміст. Існує незаперечний закон створення естетичного середовища, це - цілісність змісту, стильового і колористичного вирішення художнього образу.

Важливі умови художньо-естетичного оформлення дошкільного закладу:

Не нехтувати дрібницями - всі деталі художнього оформлення (елементи меблів, світильники, двері, дверні ручки і т.д.) повинні відповідати єдиному художньому задуму.

Доповнювати і вдосконалювати, а не переробляти (тим більше, якщо враховувати матеріальні умови ДНЗ), тобто, відповідно до головної дизайнерсько - оформлювальної ідеї загальний образ приміщення повинен поступово насичуватися додатковими елементами, що збагачують художній задум в цілому.

Художньо - естетичне оформлення дитячого закладу повинно реалізовуватися з урахуванням фізичних, психологічних та емоційних особливостей дітей дошкільного віку, так як найважливіша умова перебування дітей в ДНЗ - здоров'язбереження. Тому необхідно дотримуватись наступних правил:

Всі матеріали, застосовувані в оформленні дитячої установи, повинні бути нешкідливими і мати сертифікати якості.

Гострі кути в інтер'єрі, по можливості, мають бути «згладжені» конструктивно або за допомогою візуальних ефектів.

Фоновий колорит повинен бути світлих тонів «мажорного звучання» з яскравими колірними акцентами.

Відповідно вимогам райСЕС рівномірне фронтальне освітлення має поєднуватися з додатковим спрямованим освітленням, тому що воно створює зони емоційного тяжіння, викликаючи у дітей естетичні почуття, тим самим сприяючи оптимізації педагогічного процесу.

Дитячі меблі повинні відповідати санітарним стандартам (з урахуванням ростових особливостей дітей), бути багатофункціональними.

Стінові розписи повинні відповідати освітній програмі ДНЗ, носити фризовий характер або ж їх інформативна частина повинна локалізуватися на рівні очей дитини.

Особливу роль в інтер'єрі ДНЗ грають підвісні просторові композиції - «мобілі». Дані конструкції повинні нести смислове навантаження, розвиваючу загальну тему оформлення інтер'єру. Займаючи «мертву зону» приміщення, «мобілі» перетворять її в центр всієї композиції, будучи яскравим художнім акцентом. «Мобілі живуть» у дитячому інтер'єрі, незмінно привертаючи увагу своєю елегантною рухливістю.

Задовільно «вписувати» в інтер'єри ДНЗ «Зелені зони», так як вони, будучи «острівцями природи», грають важливу роль у розвитку у дітей естетичних почуттів і уявлень.

У деяких випадках доцільно передбачити можливість використання змінних декоративних композицій (на приклад з урахуванням зміни пір року.)

Специфіка дитячого закладу диктує необхідність включення в його інтер'єри наочної інформації для батьків та педагогів. Вона може бути представлена у вигляді стендів або у формі підвісних конструкцій.

Із вищесказаного випливає, що результатом художньо-естетичної діяльності з оформлення ДНЗ є:

- створення єдиного художньо-естетичного простору, що сприяє забезпеченню цілісного педагогічного процесу, актуального, найближчого і перспективного розвитку кожної дитини в дитячому закладі;

- створення творчої атмосфери в роботі педагогів;

- забезпечення комфортного перебування дітей, їх батьків та співробітників в ДНЗ.

Таким чином, беручи до уваги серйозність вимог, що пред'являються до художнього оформлення середовища ДНЗ, до його здійснення повинні залучатися фахівці, що володіють особливим художньо - естетичним смаком і синтетичним художньо-творчим мисленням, мають знання основ образотворчого мистецтва і навички роботи в різних областях образотворчої діяльності, здатні до універсальної реалізації своєї творчої індивідуальності і розуміючі вікові особливості сприйняття та розвитку дітей даного віку.

У результаті ж об'єднання всіх учасників педагогічного процесу Ї педагогів, дітей та їх батьків під ідеєю перетворення художньо - естетичного простору ДНЗ, може створитися творча співдружність, кожен член якого, беручи участь в плідній колективної діяльності, здатний внести посильний внесок у загальну справу, тим самим розвиваючи свій внутрішній потенціал.

2.2 Проблема організації естетичного розвиваючого середовища в ДНЗ

Естетичне виховання - цілеспрямований процес формування творчої особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне і створювати художні цінності.

Таке визначення Б.Т.Ліхачева має відношення до зрілої особистості. Однак і діти в дошкільному і навіть у ранньому віці здатні реагувати на прекрасне в оточуючому їх середовищі, музиці, поезії, творах образотворчого мистецтва, природі, самі прагнуть малювати, ліпити, співати, танцювати, складати вірші. Ці спостереження за дітьми дають підстави вважати, що естетичне виховання можливо і необхідно вже стосовно до дітей дошкільного віку.

Естетичне виховання - найважливіша сторона виховання дитини. Воно сприяє збагаченню чуттєвого досвіду, емоційної сфери особистості, впливає на пізнання моральної сторони дійсності (відомо, що для дошкільника поняття «гарний» і «добрий» майже ідентичні), підвищує і пізнавальну активність, навіть впливає на фізичний розвиток. Результатом естетичного виховання є естетичний розвиток.

Складовою цього процесу є художня освіта - процес засвоєння мистецтвознавчих знань, умінь, навичок, розвиток здатності до художньої творчості.

Завдання естетичного виховання дошкільнят, виходячи з його мети, можна представити двома групами:

Перша група завдань спрямована на формування естетичного ставлення дітей до оточуючого. Передбачається наступне: розвивати вміння бачити і відчувати красу в природі, вчинках, мистецтві, розуміти прекрасне; виховувати художній смак, потребу в пізнанні прекрасного.

Друга група завдань спрямована на формування художніх умінь у сфері різних мистецтв: навчання дітей малюванню, ліпленню, конструюванню, співу, рухам під музику; розвиток словесної творчості.

Для реалізації завдань естетичного виховання дітей дошкільного віку необхідні певні умови. Насамперед, це середовище, в якому дитина живе і розвивається. Вона надає на дитину вплив, який за своєю силою та значенням навряд чи може зрівнятися з іншими.

Художньо-естетична середовище, що включає в себе як матеріальне, так і духовне, соціальне, народжує в дитини сприйняття краси, вміння демонструвати свою творчість, порівнювати з еталонами, згодом дає можливість включення в загальн\е творче середовище. Занурення в світ мистецтва вже вимагає від дитини усвідомлення краси навколишньої дійсності.

Матеріальна середовище: художній матеріал, естетика оформлення - стимулює інтереси дитини.

Духовне - це світ почуттів, взаємин, знайомство з кращими духовними зразками мистецтва, такими як музика, література, театр і т. д., представляють дитині можливість «оживляти» образи, одухотворяти красу, давати їй розвиток і творче творення.

Соціальне - встановлює взаємозв'язок у мистецтві, вихід творчості в зовнішнє соціальне середовище, внесення образу в розвиток суспільства, його історичні процеси. Своїми малюнками і виробами дитина без певного наміру відображає ідеологічну та культурну спрямованість суспільства, що його оточує. Перебуваючи в пошуку внутрішнього змісту власного світу, дитина привласнює цінності, властиві тій країні, тому регіону, де вона живе. Звідси і зростаючий інтерес до національної культури, здатної значно підвищити духовний потенціал особистості дитини.

Таким чином, коли ми застосовуємо термін «художньо-естетична середовище», то маємо на увазі простір, в якому відбувається самостійна художня діяльність, і матеріали, посібники, предмети, що дозволяють дітям здійснювати свої художні задуми.

Організація просторового середовища для художньо-естетичної діяльності - складне питання, яке вимагає і теоретичного обгрунтування, і практичного вирішення. У своєму дослідженні Г. Н. Пантелєєв, спираючись на аналіз мистецтвознавчої літератури, показав, що просторове середовище повинне постачати дитину певною художньою інформацією і враховувати характер її художньої діяльності. З'являється необхідність функціонального підходу до просторового середовища дошкільника. Відомо, що потрібні умови для занять, ігор, відпочинку, їжі дітей. Створюючи різну обстановку для рухливих ігор або для спокійних занять, ми зобов'язані пам'ятати, що самостійна художня практика дітей - реальність, вона існує, незважаючи на умови, в яких вона відбувається. Ось чому виникає питання про зонування -виділення «малих» просторів у великому приміщенні групової кімнати, в якій протікає життя дитини в дитячому садку. Зрозуміло, це не маленькі приміщення, розділені перегородками, це і не так звані куточки, а зони, які «натякають» на те, чим тут можна зайнятися. Тому всі елементи, що входять в ту чи іншу зону, повинні відрізнятися полегшеним рішенням. Невисокі пересувні ширми, витончений екран, легкі меблі, конструкції, пристосовані для зберігання театралізованих костюмів, ляльок, складаний мольберт - все повинно бути не тільки красивим, але і портативним, легко транспортабельним. Зміни в обстановці вносять не тільки дорослі, але й діти.

Власне предметне середовище прямо пов'язане з практичними художніми діями дітей. Природно, що номенклатура предметів, матеріалів визначається, насамперед, специфікою кожного виду і підвиду художньої діяльності. Колектив дослідників працював над класифікацією посібників та їх різних модифікацій у зв'язку з художньо-словесною, музичною, образотворчою та театралізованою діяльністю (Л. Н. Коміссарова, Г. Н. Пантелєєв. Л. В. Пантелєєва, Л. С. Фурміна, А. Є. Шібіцкая). Класифікація всього предметного світу, пов'язаного з художньою діяльністю, складна в силу її багатозначності. Тому при обгрунтуванні були підкреслені різні можливі до неї підходи.

Перш за все, враховували, як уже зазначалося, специфіку кожного виду діяльності, яка вимагала свого обладнання, наприклад серію наборів лялькових персонажів, атрибутів декорацій для драматизованих ігор або дитячих музичних інструментів з їх підрозділом на духові, струнні, ударні, клавішні для музичної діяльності.

Відбір предметів відбувається з урахуванням вікових особливостей дітей. Відомо, що їх прагнення все розглянути, повертіти, подзенькати - зорієнтуватися в призначенні предмета. Враховується також реальна можливість розміщення предметів, різна в них необхідність. Деякі предмети служать як би символом, умовним знаком, що свідчить про призначення зони. Інші лежать на виду, щоб у будь-який момент їх можна було взяти, треті прибрані, але так, щоб діти завжди і легко змогли їх дістати.

2.3 Зміст і специфіка художнього оформлення дошкільного закладу

Розглянемо, які чинники впливають на особливості організації художньо-естетичного середовища в ДНЗ.

Тип ДНЗ.

До системи дитячих освітніх установ належать дитячі садки і дитячі ясла. Правда, необхідно відзначити, що кількість настільки поширених в нашій країні 10-15 років тому ясел, стрімко скоротилася за так званої оплачуваної декретної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

До системи ДНЗ відносяться також «сімейні дитячі сади» - приватні дошкільні установи на 0,5 і 0,25 дитячої групи - тобто на 10 і 5 дітей, що розміщуються безпосередньо в житлових квартирах (приватних житлових будинках) власника ДНЗ.

У житлових комплексах можуть передбачатися чергові групи короткочасного нагляду - денні, де дитину можна залишити на кілька годин, і цілодобові - надають послуги з догляду та нагляду протягом декількох діб. Чергові групи короткочасного нагляду можуть виконувати роль притулку строком до декількох тижнів, з наданням дитині психологічної допомоги.

Художньо-естетичне середовище цих різних за типом ДНЗ відрізняється залежно від архітектури і планування приміщень будівель, в яких вони поміщаються. Сьогодні дитячі дошкільні установи будуються в нашій країні за типовими і індивідуальними проектами. Є певні суперечності між естетичними якостями архітектури дитячих дошкільних установ та їх інтер'єрами, які є частиною художньо-естетичної середовища.

Архітектор, по суті, не бере участі у розробці інтер'єрів, а тим більше окремих елементів меблів або обладнання. Причина цього - дуже низька вартість типового проектування. Специфікація меблів та обладнання виконується технологами за єдиними для всіх каталогами. Звідси - безликі стандартні казенні інтер'єри. Щирі наміри персоналу та адміністрації закладу згодом виправити становище нерідко призводять до непрофесійних рішень, позбавлених стилістичної цілісності, і характеризуються елементами вульгарності і несмаку.

Ось у цих-то конфліктних протистояннях морально застарілої архітектури і вимог до оновлення дизайну і виявляються знання, смак і такт персоналу дитячого закладу. Саме від їх внутрішньої культури і залежить в кінцевому результаті, яким буде вигляд дитячого закладу та рівень естетичного виховання дітей засобами обстановки.

Типи будівель дитячих дошкільних установ мають суттєві відмінності між собою (загальні відрізняються від оздоровчих, постійні від сезонних). Ці відмінності визначаються і умовами будівництва, і кліматом, і особливостями місцевості. Наприклад, з метою створення естетичного комфорту в будинках дитячих садів північних районів країни фахівці рекомендують «розкріпачувати» предметно-просторове середовище як би зсередини. Дотримуючись цієї рекомендації, будівельники створюють закриті прогулянкові веранди, з'єднані заскленими переходами. У приміщеннях влаштовуються зимові сади і плавальні басейни з постійним мікрокліматом, фотарій та інші зручності. Стіни будівлі забарвлюються в яскраві сонячні кольори, в оформленні будівлі використовуються барвисті вітражі, квітучі композиції.

Суттєво впливають на художньо-естетичне середовище і розміри будівлі або приміщення, де розміщений ДНЗ. Представляється, що в невеликих дошкільних установах - малокомплектних дитячих садках, міні-дитячих садках, де все планування нагадує звичайну квартиру, навряд чи є можливість створення окремого приміщення для занять театральною або образотворчою творчістю. Тут скоріше може бути влаштована малювальна «стіна творчості» - стіна, на якій розміщена смуга шпалер або лінолеуму. Діти можуть писати на ній крейдою, фарбами, вугіллям, створюючи як індивідуальні, так і колективні картини.

Спрямованість виховного процесу.

Система дошкільних установ формується різними видами дошкільних освітніх установ відповідно за спрямованістю їх діяльності:

дитячий садок;

дитячий садок загальнорозвиваючого типу з пріоритетним здійсненням одного або декількох напрямків розвитку вихованців (інтелектуального, художнього, фізичного та ін);

дитячий садок з нагляду та оздоровлення з пріоритетним здійсненням санітарно-гігієнічних, профілактичних та оздоровчих заходів і процедур;

дитячий садок комбінованого типу (до складу комбінованого дитячого садка можуть входити загальнорозвиваючі, компенсуючі та оздоровчі групи в будь-якому поєднанні);

центр розвитку дитини - дитячий садок із здійсненням фізичного та психічного розвитку, корекції та оздоровлення всіх вихованців.

Само собою зрозуміло, що художньо-естетичне оформлення дитячого садка, яке обрало в якості пріоритетного напрямку «Естетичне виховання дошкільнят», помітно відрізняється від тих, для яких головний акцент робиться, наприклад, на фізичному і психологічному здоров'ї дітей.

Прекрасне музичне середовище: музичний зал, музична вітальня, костюмерна. У ДНЗ повинно бути піаніно, дитячі музичні інструменти, аудіо та відеотехніка, відеокамера для зйомки свят, розваг, занять дітей та багато іншого, що забезпечує психологічний комфорт перебування дітей у ДНЗ. У всіх вікових групах створені центри музичної та театралізованої діяльності. Програми забезпечують високий рівень художньо-естетичного розвитку дітей.

Незважаючи на відмінності, на різні пріоритети у виборі провідного напряму виховного процесу в ДНЗ, існують загальні вимоги до організації художньо-естетичного середовища:

комплексний підхід до обладнання та оформлення приміщень;

відповідність оформлення призначенням приміщень;

виявлення головного в оформленні приміщень різного призначення архітектурно-художніми засобами;

створення емоційного клімату приміщення засобами раціонального і красивого планування, освітлення і колірної обробки;

зонування приміщень та художньо-образне, привабливе рішення фрагментів (зон);

наявність сучасного матеріального оснащення (комплектних меблів, устаткування, посібників, іграшок, фізкультурного та іншого інвентарю), розміщеного педагогічно і естетично доцільно;

організація та ефективне використання прогресивних систем вбудованого, секційного, збірно-розбірного обладнання (стелажних конструкцій, стрічкових підвіконних столів і т. д.);

широке використання в оформленні приміщень високохудожніх і якісно виконаних творів станкового, монументально-декоративного і прикладного мистецтва;

використання в оформленні мотивів національного мистецтва, творів майстрів народного декоративно-прикладного мистецтва;

різноманітність і естетична завершеність куточків природи, композицій з природного матеріалу і цілорічного озеленення приміщень;

загальна культура взаємин дітей і персоналу, охайний і красивий їх зовнішній вигляд (одяг, взуття, зачіска, манера поведінки, тон).

Розглянемо детальніше, як ці вимоги можуть втілитися при організації художньо-естетичного розвиваючого середовища і як його частин, інтер'єру ДНЗ.

2.4 Інтер'єр ДНЗ

дошкільний заклад естетичний оформлення

Інтер'єр дошкільного закладу, як ансамбль розумно і естетично організованого предметно-розвиваючого середовища, створюється в результаті комплексного використання різних виразних засобів-компонентів, що складають інтер'єр. У формуванні інтер'єру беруться до уваги:

1) колірне оздоблення і освітлення;

2) меблі, обладнання для педагогічного процесу і технічні пристосування;

3) мистецтво в інтер'єрі;

4) природа та озеленення інтер'єру;

5) участь дітей і персоналу в оформленні інтер'єру.

Колірне оздоблення і освітлення

Кольорове оформлення дитячого інтер'єру слід вибудовувати відповідно до законів кольорознавства і кольоросприйняття, призначенням приміщень та умовами його експлуатації.

Кольорове рішення інтер'єрів дошкільних установ активно впливає на дитину: або позитивно впливає на його розвиток, самопочуття, в тому числі психологічне, або стає перепоною, що заважає дитині проявити творчу індивідуальність, може негативно вплинути навіть на процес навчання.

Тому дуже важливо створити правильну «колірну обстановку», що відповідає різноманітним потребам дітей і здатну запобігти «згасання орієнтовних реакції» зорових відчуттів.

Вітчизняні та зарубіжні дослідження показали, що дітям більше подобаються червоний, пурпурний, рожевий, жовтий, помаранчевий, бірюзовий кольори, особливо червоний. Їх приваблюють яскраві, контрастні поєднання, наприклад червоного і зеленого, помаранчевого і синього, жовтого і фіолетового.

А ось чорний, сірий і темно-коричневий кольори викликають негативні емоції.

Залежно від призначення приміщень їх колірні рішення можуть бути різними. Тривалий час діти проводять в груповій та ігрової кімнатах. Характер використання цих приміщень вимагає створення спокійної колірної гами, тому для фарбування їхніх стін бажано використовувати світлі теплі тони, наприклад, жовтувато-зелені, які служать сприятливим фоном для різноманітної дитячої діяльності. В інтер'єр цих приміщень бажано включати невеликі яскраві плями: іграшки, дитячі малюнки, предмети обстановки і т. д. Для фіранок краще використовувати легкі світлі тканини, гладкі або з неяскравим малюнком. Золотистий тон фіранок створить відчуття сонячного освітлення. Якщо вікна виходять на північ, укоси доцільно пофарбувати у світло-жовтий колір: тоді світло, яке потрапляє в кімнату, здається більш теплим і сонячним.

Коротке перебування дітей в роздягальні, на східцях і у внутрішніх переходах дозволяє активізувати просторово-колірну характеристику цих приміщень за рахунок більш насичених кольорів: червоного, помаранчевого, жовто-зеленого.

Для спалень доцільно застосовувати розбілені і приглушені тони.

Плитки, що використовуються для покриття підлоги, дозволяють створити геометричний орнамент або геометричні композиції. Найбільш доцільно робити підлогу світлого кольору з графічним виділенням окремих зон. Можна застосовувати і ворсові тканини, краще зеленого кольору, що нагадає дітям зелений луг.

Коли розмірковують над кольором стін, меблів, фіранок, необхідно вирішити, чи гармонійною буде композиція, складена з цих квітів, адже гармонія створюється в результаті виконання певних правил поєднання кольорів і відтінків. Але у випадку ремонту є можливість узгодити кольори меблів, завіс та інших великих колірних елементів оформлення інтер'єру з обробкою стін. У цьому випадку доцільніше колір стін підбирати з урахуванням загального колориту декоративного оздоблення.

Можна поєднувати відтінки одного кольору: розбілюючи або «утемнюючи» який-небудь колір, можна отримати його відтінки, що відрізняються за світлістю і насиченістю (блакитний, біло-блакитний, світло-блакитний, темно-блакитний) або колірним тоном (наприклад, для жовтого - жовтувато-рожевий, жовто-зелений та ін.)

При поєднанні двох контрастних кольорів один з них повинен домінувати, тобто займати найбільшу площу, і бути неяскравим, а другий колір може бути яскравіше, але займати меншу площу. Можна колір замінювати його відтінками, наприклад з помаранчевим поєднувати синій, а синьо-зелений і синьо-фіолетовий. З контрастними тонами добре виглядають білий колір і невелика кількість світло-сірого.

При поєднанні трьох різних кольорів один повинен переважати (колір стін або колір меблів, якщо вона закриває більшу поверхню стін), два інших - бути доповненням (килимки, фіранки та ін.)

Кольорове рішення інтер'єрів дитячих садків в цілому має бути світлим. Не слід використовувати багато яскравих кольорів - це може викликати враження хаосу, занепокоєння, в той же час «одноколірність» створить враження одноманітності, нудьги і незавершеності оформлення. Слід дотримуватися головного правила: колір, який займатиме найбільшу площу, повинен бути неяскравим, а чим яскравіше колір, тим меншу площу він повинен займати.

Колір можна використовувати і для візуальної зміни висоти, довжини, величини приміщення: теплі кольори, темні тони мають властивість наближати поверхні, а холодні кольори, насамперед білий, світлі тони - віддаляти. Так, для «зменшення» довжини коридорів їх торцеву стіну слід зробити теплою (за кольором) або більш темною. А ось стелю краще робити білою або світлішою від стін.

Продумане використання кольору в інтер'єрі дошкільного закладу дозволяє створити правильне кольорове оформлення, більш сильне по емоційному впливу на дітей і більш економічне, особливо в порівнянні з різноманітними, дорогими оздоблювальними матеріалами.

Висвітлення дитячих приміщень і зон діяльності дитини має велике значення в організації виховної роботи, підвищення працездатності, зниженні стомлюваності і короткозорості у дітей. Воно функціонально пов'язано з колірною обробкою приміщень і тому багато в чому визначає успіх естетичного виховання малюка. Нормативне освітлення підвищує настрій дітей, активізує або заспокоює їх.

Світильники в приміщеннях дитячого садка необхідні для створення сприятливих умов виховання та розвитку дитини. Форма і зовнішній вигляд світильника, його потужність, спрямованість світлового потоку, висота і характер підвісу - все це має виявляти доцільність його застосування. Світильник повинен добре освітлювати приміщення, місце занять дитини, спрямовувати увагу дітей на цікаве в інтер'єрі, будь то естамп, твори декоративного мистецтва або ігровий куточок. Завжди треба стежити за тим, щоб освітлення виявляло кольорове оформлення інтер'єру.

Меблі й технічні пристосування

При організації інтер'єру особлива роль відводиться меблям і спеціальному обладнанню - технічним пристосуванням.

Естетична взаємозумовленість інтер'єру та формоутворюючого його компоненту - меблів - очевидна. Як функція приміщень визначає склад, зовнішній вигляд і забарвлення предметів благоустрою, так і самі меблі як би «розкривають» зміст, функцію будь-якого приміщення.

Комплектність меблів значною мірою визначає його естетичний вигляд. Краса і ритм їх розташування - неодмінна умова грамотного архітектурно-художнього рішення інтер'єру дошкільного закладу.

До меблів відносяться стільці та крісла, столи дво-та чотиримісні, стрічкові столи, полиці і мольберти, шафи та стелажі, ліжка і комбіновані меблі, що поєднують в собі різні функції. За конструктивними ознаками розрізняють меблі розбірні і нерозбірні, складні, ті, що складаються і трансформуються. Меблі бувають пересувного і вбудованого типу (корпусні, збірно-розбірна, стелажна, навісні).

Розрізняють меблі суворо функціональні, жорстко конструктивні (стілець, стіл, шафа, ліжко) і меблі-іграшки (з елементами образного, ігрового характеру). Наприклад, до спинки стільця кріпиться декоративне зображення голівки тварини, стіл з відкидними кришками-мольбертами може бути виконаний у формі квітки з пелюстками. Різновид таких меблів представляє «меблі-перевертиші». Каталка-автомобіль в перевернутому положенні стає гойдалкою, стіл зі стільцем виявляються будиночком. Є ще меблі-конструктори. Вони цікава тим, що діти з окремих деталей збирають різне обладнання, в основному для гри.

В оформленні інтер'єру естетичні якості меблів заявляють про себе відразу. Це зручність меблів, доцільність, простота і лаконічність форми, зорова «легкість», висока якість обробки. Краса меблів - в гармонійному поєднанні окремих виробів і груп предметів з інтер'єром, зв'язок з архітектурою. Сучасним меблям притаманні витонченість і чіткість ліній, пластичність, раціональне використання кольору і матеріалу.

У створенні зовнішнього вигляду дитячого садка велике значення мають стінні шафи, перегородки та інше вбудоване обладнання. Це дуже зручно і з метою зонування приміщення. Вбудоване обладнання, по-перше, дозволяє використовувати весь простір від підлоги до стелі і тим самим значно збільшити корисну площу для ігор дітей, по-друге, підвищує загальну освітленість, аерацію і інсоляцію приміщення, тобто покращує мікроклімат приміщення і вивільняє стіни і простінки для розміщення корисної художньо-дидактичної інформації; додаткова освітленість дозволяє скоротити площу вікон (без шкоди загальної освітленості), що утеплює будівлю (особливо в північних районах країни) і також звільняє площі стіни, по-третє, надає приміщенню привабливий зовнішній вигляд, так як органічно вписується в його архітектуру.

Вбудоване обладнання ясно, ритмічно і одночасно контрастно по відношенню до форм іграшок, посібників, елементів декоративного оздоблення приміщення. А це дуже важливо для розвитку у малюків зорової орієнтації, естетичного відношення до оточуючого їх предметного світу.

Вбудовані шафи важливі й тому, що вносять порядок у розміщення величезної кількості дрібного устаткування, іграшок та навчально-наочних посібників, які часом хаотично наповнюють кімнати дитячого садка.

Вбудована шафа або перегородка може включати в себе не тільки ємності для зберігання, але і різні конструкції: полиці, столи, лави, мольберти і ліжка (відкидаються, висуваються і т. д.).

Сучасний інтер'єр дитячої установи повинен передбачати і технічні пристрої, що дозволяють вихователю швидко і легко організувати педагогічний процес. У цих цілях використовуються прийоми об'єднання, трансформації та універсального використання приміщення.

Помости-подіуми застосовуються рідко, але заслуговують на увагу з позиції архітектурно-художньої організації простору. Фахівцями давно помічено, що зміщення рівня підлоги, як і стель різної висоти, і виступи стін значно й на краще змінюють сприйняття простору. Посилюється емоційний вплив інтер'єру, поліпшується психологічний комфорт - почуття затишку.

Твори образотворчого мистецтва

Велике значення для організації художньо-естетичного середовища дошкільника має образотворче мистецтво. Картини, скульптура, графіка, розпис, вітражі, вироби народного прикладного мистецтва з дитинства входять у свідомість і почуття дитини, розвивають сприйняття прекрасного, естетичні почуття і уявлення дітей. Всі види мистецтва, природа і побут сприяють цьому, викликають безпосередню емоційну чутливість, радість, хвилювання, захоплення, захопленість. В інтер'єрі дитячого садка можна зустріти картини, естампи і репродукції, скульптуру і дрібну пластику. Всі ці твори художників чудово доповнюють оформлення інтер'єру сучасного дошкільного закладу.

Твори монументально-декоративного мистецтва використовуються в оформленні в тих місцях, де вони підходять за масштабом, добре виглядають і тим привертають увагу дітей. У дитячому закладі краще виглядатимуть композиції середнього формату стосовно стіни, адже дошкільник ще не може сприймати великі за розміром композиції, як їх сприймає доросла людина. До того ж розписувати, наприклад, стіни в умовах дошкільного закладу просто нерозумно, так як санобробка, дезінфекція та регулярний ремонт можуть безповоротно зіпсувати настінний живопис. Більш прийнятні в умовах дитячого садка композиції, виконані зі світло-і водостійких, міцних до механічних пошкоджень матеріалів (кераміка глазурована, кольорове скло і камінь, метал, дерево та інші матеріали, виконані прямо на стіні, або на знімних каркасах).

Все більше і більше в наш побут входить народне мистецтво, мистецтво рукотворне, що ушляхетнює побут, робить його радіснішим, затишнішим, приємнішим для ока. Дитячий інтер'єр повинен збагатитися виробами самодіяльного ремесла вихователів і дітей. У цьому велика виховна сила народного прикладного мистецтва. Народному, традиційному мистецтву зараз надається особливо велике значення. Необхідно, щоб народне мистецтво органічно входило в дитячий інтер'єр якомога раніше і якомога якісніше.

В інтер'єрі дитячого садка вироби плоскорельєфної різьби використовуються в оформленні залу, вестибюля, сходів у поєднанні з озелененням, керамікою. В оформленні зон самостійної художньої діяльності невеликі різьблені панно можуть прикрасити книжковий і музичний куточки.

В оформленні зон образотворчої діяльності дітей можна вдало застосувати розписні вироби з дерева. Взагалі треба сказати, що розписне дерево (плоске, токарне, довбання) завжди прикрашало інтер'єр народного жилища, виконуючи насамперед утилітарну функцію. Невеликі деталі образотворчого фольклору, навіяні мистецтвом минулого, цілком доречні в оформленні дитячого садка. Ці деталі слід «обігравати» і застосовувати як твори народного мистецтва, що додають колорит, індивідуальність вигляду дитячого інтер'єру, і ні в якому разі не намагатися повторити оформлювальними засобами «хату», «вікно з геранню і віконницями» або «дубові глухі ворота з різьбленою дугою ».

Народні іграшки з дерева та глини вже давно використовуються як національні сувеніри, як елементи прикраси інтер'єру. Це й зрозуміло, оскільки для малюків зараз випускається величезний асортимент більш легких барвистих, небитких, оригінальних іграшок. Іграшка з дерева і глини в основному служить дидактичним цілям на заняттях, але нерідко прикрашає куточок народного мистецтва в залі, методичному кабінеті. Якщо іграшку-зразок добре видно дитині, якщо вона з вигадкою, грамотно поєднується з іншими (в сюжетній композиції), добре освітлена, її естетична роль висока. В оформленні куточка народного мистецтва використовуються споріднені виробам матеріали - тканини (ситець народної набійки, полотно, льон), дерево, кераміка, соломка і інший природний матеріал у поєднанні з виробами народного мистецтва даної місцевості.

Образотворче мистецтво надає оригінальний характер інтер'єру і дитячому закладу в цілому. Сучасна тенденція до звільнення зовнішнього вигляду дитячої установи від стереотипу, штампа проявляється навіть у назвах дитячих садків: «Казка», «Сонечко», «Теремок» і ін. замість знеособлених номерних знаків. Тут самі назви підказують відповідні мотиви розпису, вітража, мозаїки та інших творів монументального та декоративно-прикладного мистецтва. Завжди треба пам'ятати, що діти -це головне при вирішенні інтер'єру засобами мистецтва.

Природа і озеленення

Велике значення в організації художньо-естетичного оформлення грає фітодизайн. Фітодизайн являє собою як складання окремих об'ємних або плоских композицій з живих або засушених квітів і рослин, так і цілісне оформлення інтер'єрів квітами, травами, деревами, корчами і т.п. Правильно підібрані і розміщені з гарним смаком рослини створюють психологічний комфорт у приміщенні, покращують його мікроклімат. Потрібно подбати про те, щоб підібрати рослини за формою і кольором, скласти букет, вінок, гірлянду, кошик на основі композиційних закономірностей, відповідно зі стилями та школами аранжування квітів.