Особливості організації туристсько-краєзнавчої учнівської молоді в Україні

2

2

Маршрутне геологічне знімання. Відслонення гірських порід

2

6

Геологічне картування

2

Занесення художніх робіт до альбому

1

Гідрогеологічні дослідження

18

6

12

Метеорологічні дослідження

10

3

7

Гідрологічні дослідження

18

6

12

Дослідження грунту

15

4

11

Геоботанічні дослідження

10

3

7

Зоогеографічні дослідження

9

3

6

Фенологічні дослідження

8

3

5

Економічні дослідження

20

6

14

Топонімічні дослідження

9

3

6

Комплексні дослідження під час походів

28

28

Підсумки роботи за рік

8

2

6

3.3 Методична розробка заняття туристсько-краєзнавчого гурта

Для того, щоб краще зрозуміти що таке гурток та заняття, які там проводяться і чим саме вони відрізняються від звичайних уроків було розроблено конспек заняття за програмою Штангея Ю. В., де заняття відноситься до розділу ІІІ «Топографічна підготовка географа-краєзнавця».

Тема: Орієнтування на місцевості рідного краю

Мета: ознайомити учнів з основними способами орієнтування на місцевості та правилами поведінки, на конкретних прикладах показати як і за допомогою чого можна орієнтуватися на місцевості, простежити за роботою компаса, а також за живими організмами, які також значно допомагають при орієнтуванні на місцевості, розвивати в дітях дослідницькі навички орієнтувальної роботи, аналізувати та порівнювати здобуті дані при здійсненні орієнтування, працювати самостійно, розвивати логічне мислення, пам'ять, увагу, вміння спостерігати, порівнювати й описувати, виховувати бережливе ставлення до природи, шкільного обладнання, науковий світогляд, охайність, працелюбність, наполегливість, повагу до думки іншого, інтерес до предмета.

Обладнання: польовий щоденник, олівці, компас, рулетка, годинник.

Методи і методичні прийоми: проведення інструктажу з техніки безпеки, фронтальне опитування, прийом «Історична добавка», «Запам'ятай», «Знав - дізнався», пояснювально-ілюстративний, бесіда, робота з компасом, картою, робота в групах, робочими щоденниками, демонстрування, пояснення вчителя, розповідь учителя, частково-пошуковий, розповідь з елементами бесіди, репродуктивний, бліцопитування, розповідь з демонстрацією дій,

Тип заняття: застосування знань, умінь і навичок

Форма проведення: краєзнавчо-туристичне заняття на місцевості

Структура заняття:

Організаційний момент - 5 хв

Актуалізація опорних знань - 10 хв

Повідомлення теми і мети заняття -2 хв

Мотивація навчальної діяльності - 2 хв

Теоретична частина викладу нового матеріалу - 45хв

Практична частина - 40 хв

Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу - 10 хв

Підсумки заняття - 4 хв

Завдання додому - 2 хв

Хід заняття

I. Організаційний момент

Вчитель збирає групу учнів біля школи, відмічає присутніх та перевіряє їх готовність до заняття. Вчитель проводить інструктаж з техніки безпеки (заносить результати до журналу).

II. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування. Репродуктивний метод

- Пригадайте, що називається горизонтом або обрієм. (це уявна межа між земною поверхнею і небом.)

- У вигляді якої геометричної фігури можна зобразити горизонт? (Круга.) Зобразіть його.

- За яких умов розширюється горизонт? (Зі збільшенням висоти огляду місцевості).

- Що таке місцевість? (це частина земної поверхні з усіма її елементами: рельєфом, ґрунтами, водами, рослинністю, шляхами сполучення сільськогосподарськими і соціально-культурними об'єктами.)

- Яку місцевість називають відкритою? (Рівнинна місцевість, де добре видно горизонт і лінію горизонту, немає високих дерев, горбів, гір, будинків).

- Скільки існує основних сторін горизонту? Назвіть їх. (Є чотири основні сторони горизонту, які називаються: північ, південь, схід і захід)

II. Повідомлення теми і мети уроку

Темою нашої сьогоднішньої екскурсії є «Спортивно-туристичне орієнтування на місцевості», а метою - вміння орієнтуватися на місцевості; визначати сторони горизонту за місцевими ознаками та з допомогою компасу.

III. Мотивація навчальної діяльності

Прийом «Історична добавка»

Уміння орієнтуватися на місцевості є дуже важливим у житті людини. Відомі випадки, коли через втрату орієнтиру гинули цілі експедиції. І навпаки, вміння знайти орієнтири на місцевості допомагало людям вижити.

IV. Теоретична частина викладу нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди. Демонстрування. Робота з робочими щоденниками

Учні коротенько занотовують розповідь вчителя.

Отже, орієнтування на місцевості - це визначення свого місцезнаходження, положення топографічних об'єктів на місцевості відносно сторін горизонту, рельєфу і місцевих предметів. (учні занотовують до своїх щоденників)

На місцевості можна орієнтуватися різними способами

- Як ви вважаєте, за якими саме? (за місцевими ознаками, Сонцем, зорями, компасом, картою. Для всіх способів спільним є те, що спочатку визначають, де північ).

На сторони горизонту вказують місцеві ознаки. Так:

o Мурашники майже завжди знаходяться з південної сторони дерева, пенька чи куща.

o Трава на північних околицях лісу, у північній частині луків, а також з південної сторони біля деяких дерев, пеньків, великих каменів звичайно густіша.

o Кора деяких дерев із північної сторони грубіша, інколи покрита мохом. Якщо мох росте по всьому стовбуру, то на північній стороні його більше, особливо біля коріння.

o Мох покриває велике каміння і скелі з північної сторони.

o Ягоди і фрукти раніше достигають з південної сторони.

В ясну погоду можна орієнтуватися за Сонцем. Опівдні, о 12 год, Сонце перебуває в зеніті. Тому тінь від предметів буде спрямована на північ. Лінію тіні північ -- південь називають полуденною лінією

Пояснювально-ілюстративний матеріал

Або ж тримаючи годинник перед собою, повертати його в горизонтальній площині так, щоб годинна стрілка була спрямована на те місце горизонту, над яким знаходиться Сонце; тоді пряма, що ділить пополам кут між годинною стрілкою і цифровою 1 на циферблаті, покаже своїм кінцем напрям на південь.

- Уночі, коли не видно місцевих ознак і немає Сонця, можна орієнтуватися за ...

Так за зорями. Для цього потрібно знайти на нічному небі Полярну зорю. Вона вказує напрямок на північ. Щоб не помилитися, спочатку знаходять сім зірок сузір 'я Великого Возу (Великої Ведмедиці), яке нагадує ківш з довгою ручкою. Потім подумки з'єднують прямою лінією дві зорі, що знаходяться на краю ковша. Після цього продовжують лінію до крайньої зорі на «ручці» сузір'я Малий Віз (Мала Ведмедиця). Ця крайня яскрава зоря і є Полярною.

Знаючи хоч одну сторону горизонту, легко визначити всі інші. Щоб за напрямком, наприклад, на північ визначити інші сторони, потрібно стати обличчям на північ і розвести руки в сторони. По праву руку буде схід, по ліву -- захід, а позаду -- південь. (Учні уважно спостерігають за діями учителя та деякі дії повторюють за ним).

Розповідь учителя. Демонстрування. Робота з робочими щоденниками та компасом

Найточніше сторони горизонту можна визначити за приладами, зокрема за компасом. Намагнічена стрілка компаса завжди темним кінцем спрямована на північ. Для визначення сторін горизонту компас кладуть на горизонтальну поверхню (або долоню). Потім його повертають так, щоб позначка Пн. на шкалі компаса збіглася із темним кінцем стрілки. Це означає, що ви зорієнтували компас. Тоді позначки на циферблаті компаса вказуватимуть напрямки сторін горизонту.



Щоб не заблукати в незнайомій місцевості під час прогулянки в лісі, походу по гриби, туристичного поході, потрібно з'ясувати за компасом, в якому напрямку ви вирушаєте. Лише в такому разі ви зможете встановити, в якому напрямку потрібно повертатися. Якщо, наприклад, ви вирушили на південний схід, то повертатися слід на північний захід.

Часто напрямки на потрібний предмет не збігаються ні з основними, ні з проміжними сторонами горизонту. Тоді точний напрямок можна встановити за шкалою компаса, обчисливши азимут.

Азимут -- це кут між напрямком на північ і напрямком на якийсь предмет на місцевості.

Відлік азимута починають від напрямку на північ праворуч, за годинниковою стрілкою (мал. 41). Оскільки окружність циферблата компаса, як і всяке коло, має 360°, то величина азимута виражається в градусах від 0 до 360°. Наприклад, якщо предмет міститься точно на сході, то його азимут дорівнює 90°, якщо на півдні -- 180°, на заході -- 270°, на півночі -- 0 або 360°.

Для визначення азимута компас повертають так, щоб поділка 0 збіглася з темним кінцем стрілки. Потім на скло кладуть тоненьку паличку так, щоб вона кінцем вказувала на предмет (мал. 42). У тому місці, де паличка кінцем, спрямованим на предмет, перетинає шкалу, визначають величину азимута.

Пояснення вчителя. Демонстрування. Робота з робочими щоденниками та компасом

- Як рухатися за азимутом?

Уявіть, що вам потрібно пройти за азимутом 50° 300 кроків, а потім за азимутом 130° 400 кроків і там зустрітися з товаришами. Порядок дій має бути таким: станьте на тому місці, звідки починається рух. Зорієнтуйте компас за сторонами горизонту. Знайдіть на циферблаті компаса 50°, що означає величину азимута, за яким вам потрібно пройти першу відстань. Покладіть на скло компаса тоненьку паличку так, щоб вона з'єднала центр стрілки з цим числом. Паличка вкаже напрямок руху .

Якщо напрямок палички збігається з яким-небудь видимим предметом на місцевості, наприклад високим деревом, то компас можна сховати і рухатися в напрямку цього дерева, відраховуючи дорогою потрібну кількість кроків (мал. 43). Якщо такого предмета немає або ви йдете лісом, то потрібно тримати компас перед собою так, щоб його нульова поділка збігалася з темним кінцем стрілки, і йти в заданому напрямку. Пройшовши першу відстань (300 кроків), визначають новий азимут і продовжують рух.

Знаючи азимут свого шляху, можна рухатися вночі, у туманну погоду, у хуртовину чи в густому лісі.

Щоб за азимутом знайти об'єкт, потрібно правильно виміряти відстань на місцевості. Невеликі відстані між близько розміщеними об'єктами вимірюють рулеткою або метром. Так можна виміряти довжину і ширину вашого класу.

Відстань між двома об'єктами, що розміщені далеко один від одного, зручніше вимірювати кроками. Для цього потрібно знати середню довжину свого кроку. Щоб її визначити, відміряють на місцевості рулеткою відстань, наприклад 50 м. Потім звичайним кроком пройти цю відстань, відраховуючи кроки. Припустимо, що 50 м ви пройшли, зробивши 80 кроків. Отже, середня довжина вашого кроку дорівнює приблизно 62 см (50 м переводимо в сантиметри; 5 000 см: 80 = 62 см).

Приблизно відстань можна визначити за часом, затраченим на ходьбу. Так, якщо 1 км ви проходите за 15 хвилин, то за годину пройдете близько 4 км.

Пояснення вчителя. Демонстрування. Робота з картою

Також орієнтування можна здійснювати за допомогою карти. Карта являє собою зображення на площині земної поверхні в зменшеному вигляді. Внаслідок кривизни земної поверхні її не можливо зобразити на папері без викривлень. Чим більша площа тим більше викривляється її зображення. Тільки невеликі ділянки землі можна вважати плоскими і зображувати їх на папері з дотриманням всіх обрисів місцевості. Зменшення зображень на площині земної поверхні чи окремих її частин чи з врахуванням кривизни землі називається картою, а зменшене і детальне зображення на площині невеличкого клаптика земної поверхні - планом.

V. Практична частина

Розповідь з демонстрацією дій. Бесіда

Вивчення правил визначення сторін горизонту за Сонцем

Для того, щоб визначити сторони горизонту, не опираючись на місцеві ознаки, слід використати полуденне сонячне світло.

Для цього потрібно:

1. Опівдні стати спиною до Сонця. Тінь від нашого тіла покаже напрям на північ. Позаду (за спиною) буде південь.

2. Розвести руки в різні боки. Права рука показує напрям на схід, ліва -- на захід.

Практична робота. Спробуйте самі визначити, де знаходиться південь, північ, захід, схід. Позначте їх умовно на землі.

- Назвіть самостійно проміжні сторони горизонту. Скільки проміжних сторін горизонту? Де вони знаходяться? Як дають їм назви?

Размещено на http://www.allbest.ru/

Робота в групах. Частково-пошуковий

1. Визначити за допомогою компаса захід (або схід) і назвати предмети, виготовлені людиною, які знаходяться у цьому напрямку.

2. Назвати об'єкти неживої природи, що знаходяться у південному (або північному) напрямку. Напрямок визначити за компасом.

Виграє та група, яка правильно визначить задану сторону горизонту і назве швидше та більше об'єктів.

VI. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу

Бліцопитування

1. Які вам відомі способи орієнтування на місцевості?

2. Визначте, в якому напрямку від вашої школи знаходяться пошта, магазин та будинок, в якому ви проживаєте.

3. У якому напрямку рухалася група туристів, якщо Полярну зорю вони бачили праворуч від себе?

4. Що таке азимут? Як його визначають?

5. Як можна вимірювати відстані на місцевості?

Підсумки заняття

Прийом «Запам'ятай»

- На місцевості можна орієнтуватися різними способами: за місцевими ознаками, Сонцем, зорями, компасом, картою.

- Азимут -- кут між напрямком на північ і напрямком на якийсь предмет на місцевості.

- Відстань на місцевості можна виміряти рулеткою, кроками або за часом, затраченим на ходьбу

Прийом «Знав - дізнався»

Учні розповідають про те, що сподобалось їм під час проведення екскурсії, та що знали, а що дізналися нового

ХІ. Завдання додому

Вивчити конспект.

Зробити завдання:

З пункту А до пункту Б учень пройшов 100 м (умовно позначте в зошиті цю відстань 10 см) за азимутом 360°. Від пункту Б до пункту В він пройшов таку саму відстань за азимутом 90°. Від пункту В знову пройшов таку саму відстань за азимутом 180°. Накресліть шлях учня в зошиті і визначте, яку відстань і за яким азимутом йому залишилося пройти до пункту А.

Висновки

Туристсько-краєзнавча діяльність - це організована під керівництвом педагога багатогранна навчально-освітня, пошуково-дослідницька, спортивна, рекреаційно-оздоровча та суспільно корисна робота учнівської молоді у процесі комплексного вивчення рідного краю, своєї країни, інших країн [1].

Туристсько-краєзнавча діяльність пройшла довгий шлях свого становлення від давніх віків і продовжує формуватись і удосконалюватись і в наш час. На території України туристсько-краєзнавча діяльність почала розвиватися у ХІХ ст. у різних напрямках, але активного розвитку набула в ХХ ст.

Краєзнавчо-туристична робота найефективніша тоді, коли має ідейно-моральну спрямованість, підпорядкована навчально-виховним завданням школи, пов'язана з життям і практикою, а її методи відповідають віковим особливостям та інтересам учнів.

Краєзнавчу роботу потрібно проводити планово, дотримуючись наступності. Корисно при цьому підтримувати зв'язки з відповідними установами та організаціями, поєднувати комплексні дослідження з докладним вивченням окремих питань.

Краєзнавчо-туристична діяльність характеризується надзвичайною різноманітністю її організаційних форм. Найпоширеніші з них: гурток, секція, клуб, товариство, краєзнавчий музей.

Найпоширенішою формою групової позакласної роботи є гурток (географічний, краєзнавчий, методологічний, гідрологічний, туристичний та ін.).При організації гуртка обов'язковою умовою є врахування спільних інтересів учнів, їх підготовку, вік.

Дидактичними цілями роботи гуртка є розширення та поглиблення природничих знань, засвоєння елементарних умінь дослідницької діяльності, поглиблення пізнавального інтересу до вивчення природи, розвиток індивідуальних здібностей і нахилів дітей, оволодіння практичними уміннями і навичками природоохоронної роботи.

Участь у роботі гуртка добровільна. Проте, потрібно вимагати утворення сталого складу гуртка, дотримання окремих правил, які регулюють його діяльність.

На першому занятті вчитель знайомиться з складом гуртка, пояснює учням чим вони будуть займатися, виявляє рівень їх мовної підготовки і інтереси, наявність дружніх зв'язків, мотиви, які спонукали записатися саме до цього гуртка. Структура занять і зміст роботи гуртка визначаються виходячи з його цільових установок, особливостей контингенту учнів з врахуванням можливостей школи, особистості і рівня педагогічної майстерності вчителя [16].

Бажано, щоб форма проведення занять гуртка була нетрадиційною, відрізнялась від уроку. Вірний вибір місця для проведення занять гуртка або інтер'єру кабінету сприяє створенню природного фону для мовленнєвого спілкування учнів, стимулює їх активність.

При створенні гуртків враховуються інтереси учнів, і звичайно, можливості і смаки вчителя, оскільки без цього практично неможливо керувати гуртком.

Список використаних джерел

1. Колотуха О.В. Географія дитячо-юнацького туризму в Україні: [Навч. посібник] / О. В. Колотуха. - К.: Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, 2008. - 278 с.

2. Колотуха О.В. дитячо-юнацький туризм в Україні / О. В. Колотуха. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. - 42 с.

3. Копернік С.Г. Методика викладання географії в школі / С.Г.Копернік, Р.Р. Коваленко, П.О. Масляк, О.Я. Скуратович. - К.: Стафед-2, 2010.

4. Костриця М.Ю. Шкільна краєзнавчо-туристична робота: [Навч. посібник] / М.Ю. Костриця, В.В. Обозний. - К.: Вища шк., 1995. - 223 с.: іл.

5. Краєзнавство: [програма профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, 70 годин] // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2004. - №42. - С.9-18.

6. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм: [Навч. посібник] / М.П.Крачило. - К.: Вища шк.,1994. - 191 с.: іл.

7. Крачило М. Основні форми туристсько-краєзнавчої роботи / М. Крачило // Географія. Практичні заняття. - К., 2006. - С. 22- 24.

8. Куйбіда В. Організація туристсько-краєзнавчої роботи / В. Куйбіда, Н. Пангелова // Рідна школа. - 2009. - №10. - С. 55-57.

9. Мащенко А. Краєзнавчий кабінет у школі / А. Мащенко // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2006. - №9. - С. 18.

10. Нагорна Г.І. Реалізація краєзнавчого принципу в навчально-виховному процесі / Г.І. Нагорна // Початкова школа. - 2009. - №9-10. - С. 42-45.

11. Останец А.А. Педагогика туристско-краеведческой роботы в школе / А. А. Останец. - М.: Педагогика, 1985. - 104 с.

12. Остапець-Свешников А.А. Система туристско-краеведческой деятельности общеобразовательной школы / А.А. Остапець-Свешников. - М.: Педагогика, 1989. - 32 с.

13. Пангелов Б.П. Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей: [Навч. посібник] / Б.П. Пангелов. - К.: Академвидав, 2010. - 248 с.

14. Пилат И.Н. Внешкольная туристско-краеведческая робота как фактор нравственного воспитания подростков / И. Н. Пилат. - М.: Педагогика, 1971. - 208 с.

15. Треф'як Я. Методика краєзнавчої роботи в школі / Я. Треф'як // Історія в школах України. - 2011. - №1. - С.33-37.

16. Швець М. Краєзнавство й туризм у системі навчально-виховної роботи/ Микола Швець // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2009. - №28. - С.3-15.

17. Штангей Ю.В. Орієнтовні навчальні програми туристсько-краєзнавчих обєднань учнівської молоді / Ю.В. Штангей. - К.: ІЗМН, 2007. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru