Принципово нова політична, економічна і соціальна спрямованість України на сучасному етапі, її вихід як самостійного суб'єкта на міжнародний туристський ринок, створення рекреаційно-туристських зон для спорту, фізичної культури і відпочинку, організація спортивно-туристських заходів у державі та за її межами потребує якісно нового підходу до підготовки фахівців туристичної галузі і зокрема у сфері спортивного туризму. Підготовка кадрів зі спортивного туризму є складовою сучасної системи професійної освіти, концептуальні положення якої висвітлені у законах України "Про освіту", "Про вищу освіту" "Про туризм", Національній доктрині розвитку освіти, Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття"), а також Державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 роки [14].

Особливості професійної підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму схарактеризовано в працях російських вчених: І.В. Зоріна, В.О. Квартального; українських: В.К. Федорченка, А.П. Коноха.

Аналіз систем професійної підготовки фахівців зі спортивного туризму у вищих педагогічних навчальних закладах України показав, що цілеспрямованої багаторічної системи підготовки фахівців не існує [16]. Федерація спортивного туризму України розробила та прийняла комплексну систему підготовки кадрів зі спортивного туризму [74], але на сучасному етапі вона не працює.

Різноманітні види споживачів кадрів, різні системи підготовки кадрів та рекреаційна інфраструктура спортивно-оздоровчого туризму, яка перебуває у постійному розвитку потребує створення обов`язкового державного стандарту по підготовці фахівців з рекреації та спортивно-оздоровчого туризму. При цьому специфіка спортивно-оздоровчого туризму полягає у тому, що однією із основних цілей навчання є забезпечення безпеки туристського заходу. Останнє диктує наявність єдиного стандартизованого підходу до вивчення спеціальних дисциплін спортивно-оздоровчого туризму в усіх навчальних закладах та школах [57].

Функціонування та подальший розвиток самодіяльного туристичного руху неможливе без забезпечення достатньою кількістю підготовлених кадрів, здатних здійснювати організаційні функції на різних рівнях управління та самоуправління [36].

Вирішальне значення у цій відповідальній роботі має добре продумана і чітко спланована система поетапного навчання, виховання і тренування, яка розрахована на багаторічну туристську підготовку [38].

Велике значення у вирішенні питань спортивно-оздоровчого туризму та формуванні у населення стійкої зацікавленості до спортивно-оздоровчого туризму має якість туристської підготовки спеціалістів. На сучасному етапі специфіка підготовки кадрів зі спортивно-оздоровчого туризму полягає у тому, що має місце перехрестя завдань, цілей та потреб інфраструктури комерційного туризму (підготовка гідів-провідників, у тому числі для екстремальних і пригодницьких турів), системі рятувальних робіт (підготовка рятувальників), системі освіти (підготовка викладачів спортивного туризму у вузах), управлінської туристської інфраструктури (підготовка директорів туристських клубів, працівників туристських регіональних державних служб, директорів туристських притулків), туристських працівників національних та природних парків муніципальної влади (підготовка туристських організаторів) [57].

Результати здійсненого аналізу свідчать про відсутність в Україні фундаментальних теоретико-методологічних досліджень з проблем туристської підготовки спортсменів туристів.

На сучасному етапі розвитку спортивного туризму в Україні туристсько-спортивна потребує розробки моделі багаторічної туристсько-спортивної підготовки у ВНЗ.

Необхідність узагальнення, систематизації та осмислення вітчизняного досвіду і використання його у професійній підготовці фахівців з активного туризму, потреба обґрунтування туристсько-спортивної підготовки фахівців з фізичної культури, необхідність переосмислення традиційних уявлень про навчальний процес у вищих навчальних закладах фізкультурного профілю, обумовили вібір теми.

Мета роботи. Розробити та апробувати моделі туристсько-спортивної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури - організаторів туристської роботи.

Завдання:

Швидкі темпи розвитку світової економіки і вимоги підвищення ефективності навчально-методичної бази туристської освіти висувають також проблему забезпечення випереджаючих темпів і поглиблення змісту кваліфікаційної структури кадрового потенціалу. Це вимагає від системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів реалізації таких функцій [35].

Основи туристсько-спортивної підготовки, сутність її успішності в реалізації рекреаційних, та спортивних туристських заходів, базується на всебічній підготовленості їх учасників і керівників. Вони повинні володіти певною фізичною, морально-вольовою, теоретичною і техніко-тактичною підготовленістю, що дозволяє перенести труднощі подорожі, які характерні для даного туристсько-спортивного заходу, подолати без аварій класифіковані ділянки туристського маршруту та технічні етапи змагань, грамотно організувати і провести необхідний туристський похід, та здійснювати керівництво різноманітними туристсько-спортивними заходами. Така професійна туристсько-спортивна підготовка обов'язкова для вчителів фізичної культури, які організовують туристські подорожі з активними формами пересування та інструкторів туристичного супроводу, що проводять рекреаційно-туристські, туристсько-спортивні заходи. За своєю суттю - це процес професійної туристсько-спортивної підготовки, підвищення рівня вчителів фізичного виховання, як інструкторів активних подорожей до організації і проведення різних форм рекреаційних, спортивних туристських заходів, починаючи від оздоровчих походів, змагань, закінчуючи спортивними походами високої категорії та змаганнями з видів спортивного туризму на міжнароднрму та державному рівні.

У спортивно-оздоровчому туризмі професійна підготовленість фахівців з активного туризму дозволяє зокрема правильно оцінити і спланувати посильні для учасників туристсько-спортивних заходів, оздоровчі та фізичні навантаження, знайти найефективніші механізми організації активного відпочинку та оздоровлення учасників туристсько-спортивних заходів і забезпечити їм безпеку.

Туристсько-спортивна підготовленість майбутніх фахівців з туризму дозволяє їм зокрема: ефективно долати характерні природні перешкоди, правильно організувати життєзабезпечення подорожуючих груп туристів в районі подорожі, успішно орієнтуватися на маршруті, переносити граничні для походу даної складності фізичні і психічні навантаження, розробляти та реалізовувати для певної категорії активно-подорожуючих туристів, похідні туристичні маршрути [24].

Поняття туристсько-спортивна підготовка лише частково співпадає з поняттям "тренування туриста". Термін тренування означає систематичні вправи для придбання або вдосконалення спеціальних умінь і навичок. Поняття туристсько-спортивна підготовка, окрім власне тренування (розвитку) спеціальних рухових якостей, загальної і спеціальної витривалості, оволодіння технікою і тактикою подолання маршруту, включає і навчання методиці планування тренувального процесу, управлінню туристськими заходами, умінням і навичкам життєзабезпечення в екстремальних умовах середовища. Таким чином, поняття "туристсько-спортивна підготовка" охоплює всі теоретичні і практичні аспекти діяльності зі спортивно-оздоровчого туризму і передбачає різностороннє спортивно-педагогічне вдосконалення майбутніх фахівців сфери активного туризму.

Туристсько-спортивна підготовка майбутніх організаторів активного туризму, по відношенню до інструкторських кадрів туризму, повинна розглядатися як спрямований навчальний процес з різним спортивно-педагогічним вдосконаленням.

З погляду на підготовку громадських інструкторів туризму рекреаційних туристських заходів вона може бути як багаторічною (якщо інструктор присвячує свій вільний час туризму і захоплюється туристською діяльністю), так і короткочасною, що спирається на підготовку кадрів до даного окремого туристсько-спортивного заходу. У разі проведення розважальних туристських заходів (наприклад, корпоративного туристського зльоту, тренінгу по командній підготовці і т.д.) спеціальної підготовки самих учасників може взагалі не проводитися або вона проводиться в об'ємі, що потребується для забезпечиння безпеки, безпосередньо перед здійсненням самого заходу [43].

Професійна підготовка інструкторів туристського супроводу, менеджерів з організації подорожей із використанням активних форм пересування, здійснюється на базі науково-обгрунтованих навчально-тренувальних програм.

Туристсько-спортивна підготовка майбутніх фахівців організаторів туристської роботи направлена на вирішення наступних завдань:

придбання необхідного об'єму знань, умінь і навичок з основ туристсько-спортивної діяльності;

вивчення теорії, методики і організації фізичного виховання, спортивного тренування в туризмі;

забезпечення необхідного рівня фізичної готовності учасників та інструкторів, керівників до проведення туристсько-спортивних заходів;

виховання високих особових поведінкових якостей та навичок формування сприятливого психологічного клімату в туристських групах у інструкторів туристського супроводу та менеджерів з організації туристських подорожей з використанням активних форм пересування;

всебічне оволодіння технікою і тактикою з різноманітних видів спортивного туризму, альпінізму, скелелазіння, спортивного орієнтування;

вдосконалення майстерності в управлінні рекреаційними і спортивними туристськими походами і змаганнями (зокрема в управлінні ризиками).

Туристсько-спортивна підготовка представляє собою достатньо складну, цілеспрямовану систему, що складається з взаємозв'язаних напрямів (видів) підготовки. У спортивному туризмі прийнято виділяти наступні види туристсько-спортивної підготовки: загально-туристську (теоретична підготовка), спеціальну, фізичну і інтегральну (Федотов, Востоков, 2003).

Загально-туристська підготовка - це процес формування знань з дисциплін, необхідних в туристсько-активній діяльності. Сюди відноситься освіта в області екології і охорони навколишнього середовища, географії, історії, культури рідного краю та інших районів проведення походів. Крім того, до теоретичної підготовки відноситися і формування знань про нормативні, управлінські основи туризму, систему підготовки туристсько-спортивних кадрів.

туристська спортивна підготовка студент

Загально-туристська підготовка включає формування компетентності фахівців з активного туризму, організації і методики проведення туристських заходів різного рівня масовості та складності. Вона "озброює" майбутнього організатора з туризму методикою визначення цілей і задач туристського заходу, комплектування туристської групи, розробки маршруту походу і його плану-графіка, підготовки спорядження та раціону харчування туристів. В процесі туристсько-спортивної підготовки майбутній фахівець з туризму вчиться складати необхідну документацію, планувати дистанції туристських змагань та маршрутів походів і вирішувати організаційні задачі певних подорожей з активного туризму.

Загально-туристська підготовка це - теоретична підготовка, направлена на отримання різноманітних знань, необхідних для ефективного здійснення туристсько-спортивної діяльності фахівців з туризму [79].

Спеціальна підготовка це - з одного боку формування у майбутніх фахівців з туризму системи спеціальних знань. До категорії спеціальних знань відносяться знання методики організації і проведення туристських походів, змагань, знання технічних прийомів і засобів подолання природних перешкод маршруту, розрядних вимог у спортивному туризмі. З другого боку спеціальна підготовка направлена на формування комплексу практичних умінь і навичок в різних галузях туристсько-спортивної діяльності. При цьому під категорією "навичка" розумітимемо уміння виконувати певні дії, роботу, доведені до автоматизму в процесі теоретичного навчання та спортивного тренування [92, 99].

Формування туристсько-спортивних знань, умінь і навичок у майбутніх організаторів туристської роботи відбувається із значним акцентом на вид туризму за засобами пересування. Тобто, техніка організації страховки, спосіб подолання і сам характер природних перешкод вельми специфічні відносно пішохідного, лижного, водного, гірського, вело, авто, мото, вітрильного туризму. Така специфіка туристської подорожі (екстрим та пригодницькі тури) визначає особливості спеціальної туристсько-спортивної підготовки майбутніх фахівців з туризму. Чим вищі туристсько-спортивні цілі ставить перед собою студент в обраному ним виді туризму, тим більше різноманітною та вузьконаправленою повинна бути туристсько-спортивна підготовка майбутніх організаторів туристської роботи. Тому на практиці організатору туристської роботи потрібно бути хорошим спортсменом-туристом і підготовленим фахівцем у різних видах туризму. Якщо розглядати рекреаційний, оздоровчий туризм, де маршрут не є технічно складним, організатору туристської роботи не потрібно бути фахівцем "широкого профілю", а володіти достатнім мінімумом спеціальних знань, умінь і навичок для організації таких туристських заходів [100].

Топографічна підготовка передбачає формування знань, умінь і навичок з елементів топографії, що дозволяють читати карту і проводити необхідні вимірювання на місцевості, орієнтуватися на маршруті походу і на дистанціях змагань, володіти відповідними приладами і інструментами. Невід'ємною топографічною підготовкою є спортивне орієнтування.

Технічна підготовка дозволяє ефективно і безпечно долати природні перешкоди, що зустрічаються на маршруті походу і на дистанціях змагань з видів туризму. Вона включає формування компетентності з техніки туристської страховки, орієнтування на місцевості, організації бівуака, пошуково-рятувальних роботах і техніці подолання природних перешкодах.

Тактична підготовка - це формування у майбутніх організаторів туристської роботи компетентності в здійсненні цілеспрямованих дій, що оптимізують рішення різних туристських завдань. Тактична підготовка переслідує мету навчити майбутнього фахівця з туризму раціонально розподіляти сили туристичної групи на маршруті, вибирати оптимальний шлях руху і спосіб подолання перешкод, відновлювати сили після ходового дня. Тактична підготовка майбутніх фахівців з туризму направлена і на вирішення задач подорожуючих туристичних групах в цілому. У передпохідний період організатор активних подорожей звертається до відповідної тактичної схеми маршруту і класифікованих ділянок в районі подорожі, підбирає оптимальне похідне спорядження, засоби зв'язку, визначає рівень фізичної підготовленості майбутніх туристів.

Психологічна підготовка включає формування знань з основ психології, виховання в організаторів з активних подорожей особових психічних якостей (сміливості, цілеспрямованості, рішучості, терпіння і витримки, душевної чуйності і колективізму). Крім того, необхідними компонентами такої підготовки є формування знань з психології малих груп, умінь по створенню потрібного психологічного мікроклімату [58].

Підготовка по забезпеченню безпеки включає формування знань про об'єктивні і суб'єктивні небезпеки, характерні для туристсько-спортивних подорожей та змагань, знаня, уміння та навичок по наданню першої медичної допомоги потерпілим в польових умовах, та його транспортування підручними засобами. До даної підготовки відноситься формування компетентності у гализі радіозв'язку і володіння аварійними сигналами.

Фізична підготовка майбутнього організатора туристської роботи повинна забезпечити:

його загальну фізичну підготовленість;

спеціальну фізичну підготовленість (залежно від виду походу і специфіки подолання маршруту).

загартування організму, його опірність захворюванням при переохолоджуванні, перегріві, дій інших несприятливих чинників навколишнього середовища.

В процесі спортивних тренувань із загальної фізичної підготовки у майбутніх організаторів туристської роботи розвиваються необхідні для заняття спортивно-оздоровчим туризмом фізичні якості: загальна витривалість, сила, гнучкість тіла, швидкість рухів, спритність. При цьому розвиток загальної витривалості у спортивному туризмі має першорядне значення. Для туристських походів характерні значні за об'ємом навантаження в основному невеликого або середнього ступеня інтенсивності (у походах І-ІІІ категорії складності та спортивних походів високих категорій). Тренування загальної витривалості збільшує показник енергетичної продуктивності організму організатора туристської роботи і дозволяє без зусиль і граничної напруги функціональних систем організму виконати необхідну роботу на маршруті [60,50,47].

Фізична підготовка є основною складовою туристсько-спортивної підготовки майбутніх організаторів туристської роботи яка складається із загальної фізичної та спеціальної фізичної підготовки.

Загальна фізична підготовка служить основою спеціальної фізичної підготовки. Спеціальна фізична підготовка забезпечує розвиток специфічних фізичних якостей необхідних для певного виду туризму, та певних видів змагань: спеціальну витривалість, швидкісно-силову витривалість та ін. В процесі спеціальної фізичної підготовки майбутніх фахівців з туризму, що спеціалізується на гірському, пішохідному, лижному туризмі, розвивається спеціальна витривалість в подоланні різних форм рельєфу з обтяженням (рюкзак). Для організаторів туристської роботи у водному туризмі особливе значення має спеціальна витривалість і сила рук.

Інтегральна підготовка в спортивно-оздоровчому туризмі здійснюється безпосередньо в умовах туристських походів і змагань. Вона є основним засобом підвищення майстерності в подоланні природних перешкод маршруту і дистанцій змагань, отримання необхідних знань і навичок в організації і проведенні туристських заходів. Від інших видів підготовки інтегральна підготовка відрізняється максимальною цілісністю. З одного боку, всі накопичені раніше знання, уміння і навички реалізуються майбутніми фахівцями з туризму в поході або на змаганнях. З другого боку, сама участь у походах, змаганнях дає нову суму знань, умінь і навичок, в результаті рішення ситуативних задач, подолання характерних природних перешкод, життєзабезпечення в специфічних кліматичних, погодних умовах, які неможливо повністю змоделювати в рамках навчально-тренувального процесу. Таким чином, інтегральна підготовка дає безцінний туристсько-спортивний досвід, який неможливо замінити ніякою іншою підготовкою [52].

Перша інтегральна підготовка організаторів туристської роботи здійснюється в процесі проведення навчально-спортивних туристських заходів (навчальні походи, навчальні туристські збори). Особливістю навчально-спортивних туристських походів є те, що окрім досягнення власне спортивних цілей (подолання маршруту) в них свідомо переслідується і мета навчання фахівців. План проведення учбового походу передбачає навчання майбутніх організаторів туристської роботи різноманітним компонентам техніки і тактики безпосередньо на маршруті (на це відводиться значна частина похідного часу) [45].

Однією з особливостей спортивного туризму як виду спорту є достатньо жорстко регламентована послідовність у здійсненні спортивних походів різних категорій складності. Ця послідовність "від простого до складного" визначається таким головним нормативним документом як “Правела змагань зі спортивного туризму”. Поступовість в нарощуванні складності походів, придбання необхідного туристсько-спортивного досвіду - це один з принципів забезпечення безпеки туристсько-спортивних заходів

Процес туристсько-спортивної підготовки у спортивному туризмі є багаторічним і поетапним. Для виконання нормативів майстра спорту в спортивному туризмі (починаючи від рівня "новачка") потрібно як мінімум 6-10-літню туристсько-спортивну підготовку. Поетапно відбувається не тільки підготовка спортсменів-туристів, але і підготовка інструкторсько-викладацького складу зі спортивно-оздоровчому туризмі: від організатора туристських масових заходів до інструктора туристського супроводу екстримальних та пригодницьких подорожей.

У багаторічній спортивно-туристській підготовці прийнято виділяти наступні етапи:

ознайомлювальний і початковий етап підготовки;

базовий етап підготовки;

етап спортивного вдосконалення;

етап спортивної майстерності і підтримки досягнутого рівня майстерності (Ганопольський і ін., 1987).

Ознайомлювальний і початковий етапи забезпечують початковий рівень спортивно-туристської підготовки, де власне спортивні досягнення знаходяться на рівні участі в ступеневих походах і походах першої категорії складності.

Базовий етап підготовки передбачає участь у спортивних туристичних походах ІІ та ІІІ категорії складності, виконання норм присвоєння другого спортивного розряду.

Етап спортивного вдосконалення передбачає керівництво і участь в походах ІV та V категорії складності відповідно. В результаті даного етапу підготовки забезпечується виконання нормативів першого спортивного розряду та КМС.

Етап спортивної майстерності забезпечує виконання нормативу МС, придбання всіх необхідних для цього знань, умінь і навичок, та порівняльно тривала їх підтримка на даному рівні [2, 20].

Невідємною частиною туристсько-спортивної підготовки фахівців з туризму є навчально-тринувальний процес. Тренувальний процес у спортивному туризмі має визначену, методично обгрунтовану структуру, що характеризується таким поняттям, як циклічність. У формі циклів будується весь тренувальний процес - від його елементарних ланок до значних етапів багаторічної підготовки. Тренувальний процес має тенденцію до систематичного повторення основних елементів свого змісту (цикли), але зміст тренувальних занять у кожному циклі відповідає логіці конкретного етапу підготовки спортсмена (початкового, базового і т. д) і логіці підготовки до участі в походах і змаганнях певного рівня складності [63, 82].

Багаторівневий тренувальний процес у спортивному туризмі характеризується циклами тренувань, які направлені на зростання фізичної підготовки і техніко-тактичної майстерності організаторів туристської роботи. Зміст першого року тренувального процесу (циклу) це - оволодіння ними початковими уміннями і навиками в техніці туризму, а його головною спортивною метою є їх участь у поході першої категорії складності, та змаганнях з видів спортивного туризму.

Зміст подальших років тренувань (подальших циклів) направлений на спортивне, зокрема техніко-тактичне вдосконалення аж до досягнення базового рівня туристської підготовки, а головною спортивною метою є участь у походах 2-а, 3-а категорії складності і в змаганнях з видів спортивного туризму [5,102].

Структура тренувального процесу у спортивному туризмі обумовлена специфікою видів туризму і виходить, перш за все, з наступних її особливостей:

фізичне навантаження в поході справляє значну дію на туриста протягом довгого часу (ходовий час дня, бівуачні роботи).

подолання об'єктивно небезпечних природних перешкод вимагає високої технічної та тактичної майстерності і певних психологічних якостей.

На відміну від інших видів спорту, де прийнятий 4-х літній цикл тренувального процесу (цикл підготовки до головних змагань чотириріччя - олімпійським іграм), у спортивному туризмі традиційним є однорічний або дворічний тренувальний цикл (цикл підготовки до головного в сезоні спортивного походу або ключових змагань) [4,61,95].

Річний (дворічний) тренувальний цикл включає логічно зв'язані між собою елементи. В основі тренувального процесу лежать окремі вправи, направлені на розвиток тієї або іншої фізичної якості або уміння. В основному це рухові дії циклічного (біг, плавання, лижний хід) або ациклічного характеру. У тренуванні зі спортивного туризму використовуються елементи техніки туризму: в'язка вузлів, визначення азимута на видимий об'єкт та ін.

1.3 Особливості професійної туристсько-спортивної підготовки організаторів туристської роботи у вищих навчальних закладах України