Педагогічні основи розвитку процесів запам’ятовування у молодших школярів

Міцне засвоєння знань, умінь і навичок реалізується на всіх етапах процесу навчання і знаходиться у прямій залежності від ступеня їх первинного сприймання, глибокого осмислення, закріплення, повторення, використання диференційованих завдань, цікавих завдань, застосування на практиці, перевірки самими учнями результатів навчання.

1. Повторення навчального матеріалу.

У процесі засвоєння знань важливо дбати не тільки про якість розумових операцій, а й про тривалість збереження в пам'яті результатів праці, адже без міцних знань не може бути й мови про розвиток дитини: мислення і пам'ять тісно взаємопов'язані [3, 98]. Серед засобів, які забезпечують міцність знань, умінь і навичок, повторенню належить виняткова роль, оскільки воно виконує незамінні функції у навчальному процесі: запобігає забуванню вивченого; допомагає актуалізувати здобуті раніше знання для успішного і якісного усвідомлення нового навчального матеріалу; дає змогу сформувати й удосконалити практичні навички й уміння, уточнити і поглибити засвоєне, узагальнити і систематизувати знання, виявити та ліквідувати прогалини у знаннях і вміннях учнів.

У дидактиці встановлено, що засвоєння навчального матеріалу має концентрований характер, за якого знання переходять у короткотривалу (оперативну) пам'ять, де інформація зберігається протягом обмеженого інтервалу часу і лише частково переходить у довготривалу пам'ять. Отже, більшість засвоєного навчального матеріалу поступово забувається. Тому, щоб запобігти забуванню, необхідно перевести знання у довготривалу пам'ять, тобто здійснити запам'ятовування, що вимагає організації різних видів повторення.

Проаналізувавши різні підходи до здійснення класифікації видів повторення (М.А. Данилов, Б.П. Єсипов, Л.І. Мартинова, Л.Д. Ніколенко, О.Я. Савченко, С.Х. Чавдаров, М.П. Щербов) і виходячи з вимог до організації навчального процесу в сучасній початковій школі, пропонуємо класифікацію цього важливого компонента навчальної діяльності молодших школярів, адаптовану нами до нової мети і функцій початкової освіти:

1) вступне;

2) поточне: пояснювальне, супровідне, самостійне;

3) закріплювальне;

4) удосконалювальне: тренувальне, коригувальне, поглиблювальне, узагальнювальне;

5) підсумкове.

Встановлено, що кожний із зазначених видів повторення має свою мету. Однак усі види тісно пов'язані між собою і складають у сукупності цілісну систему. Розглянемо особливості вступного повторення.

Відомо, що новий навчальний рік завжди розпочинається з повторення матеріалу, який вивчався у попередньому класі. Необхідність повторення на початку навчального року зумовлена тим, що учні за час літніх канікул забувають частину набутих знань, які необхідні для опрацювання нового матеріалу. Встановлено, що повторення на початку навчального року мобілізує до активного процесу сприйняття, поновлює знання в пам'яті учнів і готує їх до засвоєння нового програмового матеріалу на основі вивченого.

Цей вид повторення здійснюється як на спеціальних вступних уроках, так і на кожному уроці, ставши його складовим елементом. Однак вступне повторення особливо виправдовує себе на початку навчального року.

Отже, процес сприйняття і засвоєння нових знань на основі попереднього досвіду, запасу знань та залежно від психічного стану дітей у момент сприйняття називається вступним повторенням, або аперцептивним (аперцепція) повторенням (Л.Д. Ніколенко).

Слід зауважити, що чим молодші учні, тим менше у них знань і досвіду, тим вагоміше місце в педагогічному процесі повинна займати аперцепція. Частина набутих протягом навчального року знань і навичок за час літньої перерви забувається, втрачається. Зникають, зокрема, ті навички, які потрібні для напруженої самостійної роботи, наприклад, під час виконання вправ, письмових робіт тощо.

Повторення на початку навчального року є основою для запобігання прогалинам у знаннях, мобілізації сил та знань, активізації мислення та діяльності учнів, успішного сприймання і міцного засвоєння нового навчального матеріалу.

Розглянемо особливості поточного повторення.

У процесі сприймання нового навчального матеріалу учні повинні його усвідомити і запам'ятати. Однак пояснення вчителя ще не забезпечує усвідомлення, осмислення і запам'ятовування учнями нових понять і термінів. Окремі з них частково усвідомлюють пояснення, але запам'ятовують лише фрагменти з нього. Частина дітей здебільшого зовсім не розуміє пояснення. У навчальному процесі молодших школярів таке явище можна спостерігати досить часто, особливо у процесі вивчення теоретичного матеріалу з української мови та математики. Тому на етапі сприймання, усвідомлення і первинного запам'ятовування учнями нового навчального матеріалу необхідно, крім інших способів, організовувати поточне повторення.

Основне завдання поточного повторення - запобігти забуванню вивченого, забезпечити тісний зв'язок нового навчального матеріалу з раніше вивченим. На думку дослідників, поточне повторення за незначної затрати сил і часу дає ефективніші результати, ніж інші види повторення [2, 55]. Цей вид повторення застосовується, коли новий навчальний матеріал органічно поєднує в собі у тій чи іншій формі елементи раніше вивченого, на яких акцентується увага учнів, або коли з викладом нового матеріалу пов'язуються відповідні місця з раніше опрацьованого. Залежно від цього, поточне повторення може бути пояснювальним і супровідним.

До пояснювального повторення вдаються тоді, коли у змісті навчального матеріалу є достатня кількість елементів старих знань, що служать опорою для створення необхідних асоціацій. При пояснювальному повторенні кожний наступний етап викладання охоплює щойно пройдені, але ще не досить засвоєні елементи. Чим молодші учні, тим частіше потрібно застосовувати пояснювальне повторення. Це забезпечує певну неперервність процесу, сприяючи надійному просуванню учнів у знаннях.

Пояснювальне повторення потребує від учителя будувати пояснення навчального матеріалу так, щоб основні його терміни, факти, визначення повторювалися кілька разів через певні інтервали часу. Для цього учитель повертається до цих елементів, повторюючи і висвітлюючи їх із нової точки зору, у нових, змінених ситуаціях та комбінаціях.

Ефективним способом пояснювального повторення є вступні вправи, які передбачають завдання на осмислення, усвідомлення і первинне запам'ятовування понять, правил, законів, положень (логічні вправи); та які є першими спробами застосувати Ш правила на практиці у поєднанні з поясненням, обґрунтуванням своєї відповіді (пробні вправи). Зазначені вправи об'єднують такі мислительні операції, як порівняння, узагальнення, систематизація.

Наприклад, у процесі вивчення теми "Загальне поняття про іменник" третьокласники повинні усвідомити і запам'ятати істотні ознаки виучуваної частини мови (питання, значення, роль та зв'язок з іншими словами в реченні); навчитися розпізнавати іменники серед інших частин мови; групувати іменники за родовими та видовими ознаками та за смисловими групами. Реалізується ця мета у ході виконання комплексних вправ. Для їх побудови застосовують такі типи завдань:

1) вправи на осмислення, усвідомлення та засвоєння істотних ознак іменника (нових понять);

2) розпізнавання іменників серед інших частин мови та обґрунтування своєї відповіді;

3) розрізнення іменників за родовими і видовими ознаками та за смисловими групами;

4) включення нових знань у систему раніше вивчених.

Для осмислення, усвідомлення і засвоєння істотних ознак іменника пропонуємо такі завдання:

1. Прочитайте правило і дайте відповідь на запитання: "Як називаються слова, що є назвами предметів?" (Учні називають термін "іменник").

2. На які питання відповідають іменники? Наведіть приклади.

3. Як називаються слова, що є назвами предметів і відповідають на питання хто? Наведіть приклади.

4. Як називаються слова, що є назвами предметів і відповідають на питання що? Наведіть приклади.

5. На які питання відповідають назви людей і тварин?

6. На які питання відповідають назви рослин і речей?

7. До якої частини мови належать слова - назви рослин, речей, людей і тварин?

Такою комплексною постановкою завдань, що здійснюється через певні інтервали часу, досягається органічна єдність осмислення, усвідомлення та засвоєння нового навчального матеріалу.

Для перевірки засвоєння нових понять можна застосовувати картки оперативного контролю та тестові завдання. Наприклад:

1. Продовж речення.

Слова, що є назвами предметів, називаються _____________________.

Іменники, що є назвами істот, відповідають на питання____. Наприклад: _______________________________________________________.

Іменники, що є назвами неістот, відповідають на питання__? Наприклад: _______________________________________________________.

Іменники, які відповідають на питання хто? - є назвами __________.

Іменники, які відповідають на питання що? - є назвами ___________.

2. Доповни речення потрібним за змістом словом.

Іменник - це частина мови, що означає__________________________

і відповідає на питання ________________________________________.

Іменник вказує на _________________________________ предметів.

3. Підкресли правильну відповідь.

Слова, що є назвами предметів і відповідають на питання хто? що? - називаються:

а) прикметниками;

б) іменниками;

в) дієсловами.

На які питання відповідають іменники?

а) який? яка? яке? які?

б) хто? що?

в) що робить? що роблять?

Вправи на розпізнавання іменників та обґрунтування свого вибору можуть бути такими:

1. Пояснювальний диктант.

Запишіть під диктовку речення. Підкресліть іменники. Поясніть, за якими ознаками ви їх розпізнаєте.

а) Коли лелека викидає з гнізда яйце чи пташеня, то літо буде сухе, врожай поганим. (Народна прикмета).

б) Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють. (Т. Шевченко).

в) Мати перша в світі навчила любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвіт. (М. Стельмах).

2. Наступні завдання можна проводити у формі вибіркового диктанту або письмових вправ. Після повторення правила вчитель читає текст, а учні визначають і записують лише окремі частини продиктованого тексту; або учням пропонується записаний на дошці чи картці, дібраний учителем текст і завдання до нього.

а) Випишіть слова у три колонки за частинами мови.

Там, де суха верба стоїть

на полі серед проса,

сова в дуплі собі сидить

і світить оком косо.

А тільки день дзвінкий мине,

вона кричить-голосить,

та не злякати їй мене,

бо я - уже дорослий!

(А. Костецький).

Доведіть, що це дієслова, іменники, прикметники. Поставте до них запитання.

б) Запишіть слова, розміщуючи їх у три колонки за частинами мови: іменники, прикметники, дієслова. Поясніть свій вибір. Складіть і запишіть кілька речень з цими словами.

Мова, сильний, місто, розуміє, сниться, калина, Україна, співає, солов'їна, красива, малює, школа, дрімають, червона, стоїть, олівець, соловей, пише, холодне, зручна.

в) Випишіть іменники. Поставте до них питання.

Сосна сіє насіння

Була рання весна. Світило тепле сонце. Сніг ще вкривав землю. А на деревах він уже танув. Зігрітий сонячним промінням вітерець пробіг по соснах. Раптом почувся легкий тріск. Що це?

Соснові шишки з тріском розкрили свої лусочки. На сніг опустилися довгасті насінинки. Вони поринули під сніг. У землі соснове насіння проросте. З нього виростуть великі сосни. (В. Брагін).

Чим іменники відрізняються від інших частин мови? Доведіть правильність своєї відповіді.

г) Відшукайте у тексті п'ять іменників. Доведіть, що ці слова є іменниками.

Взимку в лісі багато звірів спить. З початком холодної пори гладкі, неповороткі борсуки залазять у нори й засинають на цілу зиму. Куняє їжак у теплій ямці, укритій сухим листям. Під буреломом у барлозі солодко сопе ведмідь. Сплять звірі. Не чутно їм, як тріщать люті морози, метуть злі хурделиці. Сплять аж до весни. (І. Прокопенко).

Для усвідомлення і первинного запам'ятовування змісту поняття "Іменники - назви істот та неістот" пропонуємо такі вправи:

1. Розпізнавання іменників - назв істот та неістот у грі "Хто? Що?".

Учитель показує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, рослин, речей тощо. У відповідь учні сигналізують картками "Хто?", "Що?".

2. Робота з таблицею та предметними малюнками. На дошці прикріплено таблицю з кишеньками:

Учитель роздає дітям предметні малюнки, а вони вкладають їх у відповідні кишеньки.

3. Випишіть іменники у дві колонки: назви істот і неістот.

Троянда, олень, вулиця, товариш, читання, журавель, береза, стаття, соловей, малина, шахтар, струмок, доброта, суддя, вулик, учениця, гора, змагання, ведмідь, криниця, записка, передача, брат, дідусь.

На які дві групи поділяються іменники? Що характерно для кожної з них?

Така вправа може бути використана для роботи у групах. Клас ділиться на дві групи, наприклад: група А і група В. Група А виписує іменники - назви істот, група В - іменники - назви неістот.

4. Прочитайте текст. Випишіть іменники - назви істот - в один стовпчик, а неістот - у другий.

На узліссі

Тихо у зимовому лісі. Прозоре настає світання. Узліссям прокрадається з нічного полювання старий рудий лис. М'яко порипує під лисовими ногами сніг. Лапка за лапкою проліг за ним слід. Прислухається звір, чи не вискочить необачний зайчисько. Чує і бачить він, як шаснула на верхівку дерева білочка. (За І. Соколовим-Микитовим).

Наступні вправи передбачають розрізнення іменників за родовими і видовими ознаками та за смисловими групами.

1. Знайдіть зайве слово у кожному рядку.

Вечір, ранок, сонце, день, ніч.

Літо, осінь, зима, сніг, весна.

Лінійка, книжка, квітка, щоденник, пенал.

Олень, ведмідь, карась, вовк, лисиця.

Барвінок, ромашка, білка, волошка, троянда.

Журавель, метелик, синичка, лелека, дятел.

Корова, порося, коза, кролик, лось.

2. Доберіть по два іменники і запиши. Почуття: сум, _______________.

Назви людей за родом занять: художник, _________________________.

Назви рослин: пшениця, _______________________________________.

Назви знарядь праці: молоток, __________________________________.

Назви явищ природи: грім, _____________________________________.

Назви тварин: кінь, ____________________________________________.

Назви речей: зошит, __________________________________________.

Назви подій: іменини, __________________________________________.

Назви установ і організацій: завод, ______________________________.

3. Допишіть загальну назву до кожної групи іменників.

Дуб, ясен, клен, береза - це ____________________________________.

Фіалка, тюльпан, лілія - це ____________________________________.

Орел, синиця, сова - це ________________________________________.

Оса, джміль, бджола - це _____________________________________.

Щука, окунь, карась - це ______________________________________.

Лев, заєць, ведмідь - це _______________________________________.

4. Назвіть усі предмети одним словом.

Сорочка, спідниця, кожух - це _________________________________.

Черевички, чобітки, кросівки - це _______________________________.

Стіл, ліжко, крісло - це _______________________________________.

Тарілка, чашка, чайник - це ____________________________________.

5. Згрупуйте слова зі спільним значенням: риби, птахи, дерева, одяг, професії, меблі.

Ластівка, стіл, дуб, камбала, костюм, учитель, дятел, шафа, плаття, береза, стілець, короп, соловей, диван, ворона, клен, шахтар, пальто, сокіл, агроном, каштан, артист, щука, хек, синиця, ясен, карась, куртка.

6. Вибірково-творчі диктанти.

а) Випишіть з тексту назви птахів. Допишіть ще 5 назв птахів, які ви знаєте.

Нові й нові голоси наповнюють ліс. Дзвінкою піснею заливається червоногруда вільшанка. Голосистий співець лісу, чепурний зяблик сипле свої короткі з розчерком колінця. Флейтою засвистів дрізд. Купаючись у ласкавому промінні ранкового сонця, підіймається у блакитну височінь сіренький лісовий жайворонок і звідти невидимкою ллє своє "юлі-юлі-юлі". (В. Пархоменко).

б) Випишіть назви рослин. Доповніть цей список своїми назвами рослин.

Властивості квітів люди помітили здавна. Тому на городі поміж капустою, картоплею, соняхами вони висаджували квіти. Проте не будь-які й не будь-де...

Чорнобривці й хризантеми відлякують своїм запахом шкідників і метеликів. Запах петрушки, кропу приваблює корисних комах. Чистотіл знищує шкідливі бактерії в самому ґрунті. (За М. Слабошпицьким).

в) Допоможіть гарбузові відібрати його родичів - городину.

Цибуля, смородина, морква, абрикос, помідор, ялина, яблуня, огірок, квасоля, гречка, пшениця, пастернак, мак, картопля, петрушка, овес, кабачок, кавун, конюшина, диня, груша, кропива, полуниця, буряк.

г) Виберіть із буйної зелені квіти і утворіть букет.

Пролісок, ясен, очерет, мальви, дуб, фіалки, подойник, гладіолус, троянда, щавель, буряк, чорнобривці, морква, мак, волошка, конвалія, ромашка, айстра, полин, м'ята, піон, спориш.

Таким чином, уже під час пояснення навчального матеріалу і виконання вступних вправ в учнів починають вироблятися перші навички практичного застосування набутих знань, виучуваних правил. Однак, вважають дослідники, необхідно забезпечити подальшу роботу з вироблення і зміцнення навичок і вмінь, які почали складатися. З цією метою учитель застосовує вправи на включення нових знань у систему раніше вивчених.

До таких вправ належать завдання, на основі яких у процесі багаторазового повторення відповідних дій чи операцій на застосування вивченого правила в учнів виробляються конкретні навички й уміння. Зазначені вправи характеризуються вищим ступенем самостійності учнів у процесі їх виконання, а також різноманітністю завдань. Виконання таких вправ, головним чином, організовується на матеріалах, підготовлених авторами підручника, зокрема, на спеціально дібраних словах, реченнях, текстах тощо. Враховуючи ступінь самостійності і творчої ініціативи учнів, такі вправи кожна проводити за зразком, за інструкцією, за окремим завданням.

Отже, пояснювальне повторення сприяє зацікавленості учнів навчальною роботою, концентрації, поглибленню й удосконаленню основних знань.

Досить ефективним є і супровідне повторення, яке застосовується, коли новий навчальний матеріал поєднується з раніше вивченим і вимагає побіжного повторення попереднього. Дослідниками виявлено, що супровідне повторення є також ефективним і дає змогу подовжити процес відтворення вивченого у різноманітних зв'язках, а також спонукає учнів до серйознішого вивчення нового навчального матеріалу. Супровідне повторення тим результативніше, чим органічніше і логічніше пов'язане вивчення нового і повторення старого матеріалу, чим більше використовуються способи зіставлення, протиставлення тощо. До супровідного повторення вдаються майже на кожному уроці. Особливо широко можна застосовувати таке повторення на уроках математики, української мови, природознавства. Наприклад, у процесі вивчення однорідних членів речення у 4 класі доцільно повторити матеріал про частини мови й члени речення, про головні та другорядні члени речення (програмовий матеріал 3 класу); вивчаючи тему "Апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї" (3 клас), учні обов'язково повторюють матеріал про вживання апострофа після букв б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї, повивчається у 2 класі.

Супровідне повторення має свої переваги:

1) Незважаючи на те, що цей вид повторення застосовується досить часто - він не викликає в учнів відчуття нудьги, а навпаки, дає почуття задоволення. Це пояснюється тим, що учні у процесі вивчення нового навчального матеріалу зустрічають у ньому вже відоме, раніше вивчене.

2) Зазначений вид повторення встановлює нові зв'язки і відношення між новим і раніше вивченим. Завдяки цьому закріплення відбувається логічним шляхом.

3) У процесі супровідного повторення раніше вивчений навчальний матеріал відтворюється у нових комбінаціях, що дає можливість вільно володіти знаннями, уміннями і навичками, застосовувати їх у стандартних і нестандартних ситуаціях.

Велике значення для ефективності супровідного повторення має планування навчального матеріалу. Тому необхідно домогтися такої послідовності у вивченні навчального матеріалу, у процесі якої кожний наступний крок буде охоплювати елементи вивченого, але ще не достатньо засвоєного навчального матеріалу. Наведемо приклад. Припустимо, що на уроці української мови учні навчилися виконувати морфемний аналіз простих за будовою слів. Однак протягом року вони ні разу не виконували таке завдання. Цілком зрозуміло, що учні втратять навичку, і коли знову виникне необхідність визначити у слові основу, закінчення, корінь, суфікс, префікс, учням доведеться не повторювати правила, а знову їх заучувати.

Ефективним способом організації супровідного повторення є порівняння. Застосування зазначеного прийому у процесі повторення сприяє кращому розумінню і запам'ятовуванню нового навчального матеріалу, неперервному і систематичному пригадуванню і закріпленню вивченого матеріалу, який для цього використовується. Порівняння допомагає створити в учнів уявлення про речі і явища, яких вони не бачили, виявити спільне і відмінне, встановити взаємозв'язки між явищами, що мають однакові закономірності і, з огляду на це, забезпечити наступність у навчанні.

На уроках природознавства необхідно застосовувати порівняння, щоб виявити характерні ознаки предметів або явищ, зробити відповідні висновки. Наприклад, вивчаючи трав'янисті рослини, варто порівняти їх з деревами, кущами. Вивчаючи тему "Дерева", учні розглядають таблиці із зображенням дерев, і вчитель пропонує порівняти сосну, що росте у лісі, із сосною, яка росте на просторі. Таке порівняння допомагає з'ясувати потреби сосни у світлі. Порівнюючи сосну і ялину, діти знаходять як спільні ознаки (хвойні дерева), так і ряд відмінностей (зовнішній вигляд, потреби у світлі та ін). Таким чином, систематично повторюється раніше вивчений матеріал і одночасно учні поступово усвідомлюють нові знання, роблять важливі висновки.

Плануючи уроки, необхідно враховувати, який навчальний матеріал можна закріпити супровідним повторенням, адже у тій чи іншій формі таке повторення можна застосовувати майже на кожному уроці. Супровідне повторення дає широкі можливості для використання різних схем, таблиць, малюнків тощо. Це привертає увагу дітей, викликає інтерес, розвиває активність і тому забезпечує велику результативність. Усі раніше здобуті знання й уміння, які пов'язуються з новими супровідним повторенням, є складовою програми, уроку і тому їх потрібно вимагати від учнів.

Іноді навчальний матеріал вимагає додаткового самостійного повторення. Самостійна робота учнів у процесі поточного повторення охоплює в собі:

добирання прикладів до вивчених правил і понять;

застосування певних правил для пояснення тих чи інших дій;

порівняння вивчених предметів і явищ;

систематизацію й узагальнення предметів та явищ за певними ознаками;

знаходження різних способів досягнення поставленої мети.

Самостійне повторення, що має своїм безпосереднім завданням зберегти в пам'яті учнів особливо важливі або спеціальні елементи знань протягом тривалого часу, називається спеціальним повторенням [2, 55]. У більшості випадків для такого повторення відводиться окремий час. Спеціальне повторення часто застосовується для вироблення навичок. Наприклад, на уроках української мови вчитель відводить час для відновлення в пам'яті учнів орфографічних правил тощо.

Практична дидактика пропонує такі прийоми роботи у процесі організації поточного повторення:

1. Закріплення на уроці: коротке повторення нового матеріалу; перегляд матеріалу в підручнику; виписування тез; акцентування уваги на основних положеннях; встановлення взаємозв'язків у вивченому матеріалі.

2. Специфіка домашніх завдань: з коментуванням; з вибором варіанта завдання (диференціація).

3. Домашня робота: читання підручника; використання плану; складання плану; письмові відповіді на запитання; формулювання запитань з вивченого матеріалу; аналіз структурно-логічних схем; взаємодопомога учнів.

4. Опитування на уроці: індивідуальне; з усним коментуванням; з використанням ТЗН; з попередньою підготовкою; з опорою на план; з опорою на унаочнення; фронтальне усне; у процесі бесіди; у процесі дискусії; із застосуванням взаємоконтролю учнів; письмове п'ятихвилинне; письмове, більш глибоке; письмове самодиференційоване; по картках та перфокартах; тестове альтернативне; тестове з конструйованими відповідями; шляхом взаємоперевірки домашніх завдань; шляхом самостійних робіт; шляхом аналізу допущених помилок [1, 48].

З усього зазначеного вище можна зробити висновок, що поточне повторення виконує такі функції:

1. Запобігає забуванню вивченого.

2. Забезпечує тісний зв'язок нового навчального матеріалу з раніше вивченим, що уможливить відтворення і застосування знань у змінених ситуаціях, у нових зв'язках.

3. Забезпечує ясність і глибину розуміння набутих знань, їх переосмислення.

4. Подовжує процес відтворення вивченого навчального матеріалу в різноманітних зв'язках.

5. Зберігає в пам'яті учнів найважливіші елементи знань протягом тривалого часу.

Таким чином, поточне повторення забезпечує перехід інформації з короткочасного "сховища" пам'яті у довготривале, але залишає нерозв'язаною таку проблему: велика кількість невпорядкованої інформації у довготривалому "сховищі" заважає швидкості відтворення [1, 49]. Отже, інформація повинна бути систематизована. Саме це завдання і виконує закріплювальне повторення.

Повернення до вивченого матеріалу відразу після його сприйняття або відтворення раніше сприйнятого навчального матеріалу з метою його систематизації, закріплення в пам'яті та вироблення певних умінь і навичок називається закріплювальним повторенням, яке найчастіше проводиться у кінці уроку.

Закріплювальне повторення, вважають дослідники, необхідне і для того, щоб пов'язати нові знання з раніше набутими. Цей вид повторення схожий на апперцептивний у тому, що в його основі лежить логічний зв'язок: у першому випадку раніше вивчений програмовий матеріал пов'язується з новим, а в другому, навпаки, новий навчальний матеріал пов'язується зі старим.

Установлено, що незалежно від якості викладу навчального матеріалу вчитель, повинен перевірити ступінь засвоєння його учнями і організувати закріплення здобутих знань і вмінь. Закріплення знань і вмінь учені вважають одним із найважливіших засобів забезпечення міцності їх засвоєння, який необхідно застосовувати на всіх уроках. Таким чином, закріплення - це керована вчителем діяльність учнів, спрямована на остаточне засвоєння навчального матеріалу. Відомо, що закріплення знань відбувається уже в процесі сприймання, усвідомлення й осмислення нового навчального матеріалу.

Однак, як показує практика, навіть зрозумівши сутність виучуваного навчального матеріалу, учень не завжди може відтворити його зміст, застосувати у практичній діяльності. Тому на уроках необхідно виділяти спеціальний час для закріплення знань, умінь і навичок учнів. Тобто важливо забезпечити діяльність, спрямовану на запам'ятовування, своєрідне присвоєння інформації. Необхідною умовою закріплення знань, умінь і навичок є повторення, яке передбачає не просте відтворення раніше вивченого навчального матеріалу, а його систематизацію і запам'ятовування на основі осмислення й усвідомлення зв'язків наявних знань зі щойно засвоюваними новими знаннями.

Оскільки тимчасові нервові зв'язки, що утворюються в корі головного мозку учнів у процесі сприймання нового навчального матеріалу слабкі і несталі, необхідно забезпечити їх своєчасне підкріплення. Експериментальними дослідженнями встановлено, що процес забування найінтенсивніше відбувається відразу після засвоєння. З метою тривалого утримування в пам'яті нової інформації важливо з самого початку забезпечити міцне її запам'ятовування і закріплення шляхом організації повторень у перші години, дні після її отримання. Далі, з часом, процес забування дещо уповільнюється. З огляду на це закріплювальне повторення особливо необхідно організовувати на кожному уроці вивчення нового навчального матеріалу. Це пояснюється ще і тим, що іноді учні можуть мати знання з відповідної теми, тобто знати правило, визначення, а застосувати їх на практиці не вміють.

Отже, метою зазначеного виду повторення є закріплення отриманих на уроці знань, їх систематизація. Як правило, цей вид повторення забезпечує закріплення основних, істотних елементів знань, висновків, термінів і складних частин. Після закріплення теоретичних знань необхідно організовувати закріплення знань і умінь шляхом їх практичного застосування. З цією метою у процесі закріплювального повторення пропонуються відповідні вправи і завдання для усного чи письмового відтворення засвоєних знань і вмінь, вироблення навичок. На думку вчених, цінність таких вправ і завдань полягає у тому, що вони сприяють одночасно закріпленню й удосконаленню вивченого навчального матеріалу, оскільки нові поняття і правила розглядаються з різних сторін, установлюються логічні зв'язки між різними темами, що вимагає виконання мислительних операцій на більш високому рівні [2].

Ефективним способом організації закріплювального повторення є тренувальні вправи, призначення яких учені вбачають у закріпленні та повторенні теоретичного матеріалу; в закріпленні первинно набутого уміння і формуванні навички [2]. Крім того, тренувальні вправи є одним із основних способів розвитку пам'яті; готують учнів до творчої діяльності, оскільки вони є базою для оволодіння складними уміннями; виховують уважність, зібраність, бо передбачають орієнтацію на зразок [3].

Залежно від ступеня пізнавальної діяльності, самостійності та творчої ініціативи учнів у процесі роботи тренувальні вправи поділяють на: вправи за зразком; вправи за інструкцією, вправи за завданням.

Вправи за зразком - "це завдання з повною орієнтувальною основою дії: учні знають, як виконувати його і які результати повинні отримати" [1]. Такі вправи особливо важливі у початковій школі, адже психологічною особливістю молодших школярів є здатність до наслідування, тобто до виконання дій за зразком. Необхідність застосовувати зазначений тип вправ зумовлена також відсутністю відповідного досвіду в учнів початкових класів. За допомогою вступних вправ відбувається ґрунтовне усвідомлення учнями теоретичних знань, які є основою для формування навичок.

Подаємо зразки таких вправ.

Українська мова, 3 клас

Тема. Чергування голосних і приголосних звуків у коренях слів.

Вправа.1. Змініть або доберіть споріднені слова так, щоб змінився голосний звук у корені. Побудуйте словосполучення з кожною парою слів.

[і] [о] Зразок. Міцний лід - міцного льоду.

лід - ... віз - ... сіль - ... стіл - ...

ніс -... кіт - ... колір - ... дзвін - ...

ніч -... ніж - ... кінь - ... радість -...

[і] [е] Зразок. Українська піч - української печі.

піч - ... осінь - ... папір -...

річ - ... лебідь - ... берізка - ...

іній - ... літати - ... ведмідь - ...

Вправи за зразком можуть виконуватися як письмово, так і усно. До усних вправ за зразком можна віднести розбір слова за будовою, аналіз речення, частин мови. Зазначимо, що зразки виконання усних і письмових вправ, зразки письмового оформлення вправ, а також зразки правильного прочитання наведених записів наводяться у чинних підручниках з української мови для початкових класів.

Зауважимо, що завдання для вправ за зразком мають відповідати запропонованому зразку і полягати у незначній реконструкції навчального матеріалу. Наведеними вище прикладами не вичерпуються вправи за зразком. Готуючи завдання для самостійної роботи, вчитель повинен, насамперед, визначити характер кожної вправи, ступінь самостійності та ініціативи дітей у процесі виконання і, відповідно до цього, її місце у системі вправ.

Письмові вправи за інструкцією.

До письмових вправ за інструкцією у процесі вивчення української мови можна віднести: добір синонімів, антонімів, омонімів з відповідними орфограмами, вибірковий диктант з ускладненими завданнями, відшукування у тексті прикладів на виучувані правила тощо. Зазначені вправи передбачають самостійну роботу учнів після детальної інструкції і перевірку та корекцію виконання.

Українська мова.4 клас.

Вправа 1. З поданими словами складіть словосполучення так, щоб кожне з цих слів було вжите у прямому і переносному значеннях.

Зразок. Золотий перстень - золотий характер.

Світлий, довгий, шовковий, холодний, біжить, ловить, вогонь, відпочиває.

Тренувальні вправи за зразком та за інструкцією певною мірою передбачають самостійність школярів у їх виконанні. Однак, щоб надати знанням дієвості, учні повинні самостійно оперувати ними у нових ситуаціях без зразків та інструкцій. Таким є ще один різновид тренувальних вправ - вправи за завданням - без детальних вказівок учителя, без зразка, але на поданому матеріалі, з чітко сформульованими завданнями чи запитаннями, які поступово переходять у творчі вправи [1].

Таким чином, виконання учнями тренувальних вправ забезпечує багаторазове повторення ними певних дій чи операцій, видів діяльності, що забезпечує їх засвоєння та закріплення.

Проаналізувавши сказане вище, можна зробити висновок, що закріплювальне повторення виконує такі функції у навчальному процесі:

1. Закріпити в пам'яті, учнів вивчений навчальний матеріал, вивчені явища, процеси та їх закономірності.

2. Систематизувати знання учнів з певної теми.

3. Встановити логічні зв'язки між новим навчальним матеріалом і раніше вивченим.

2. Використання пам'яток, таблиць, інструкцій, зорових опор.

У процесі виконання вправ, завдань учитель може використовувати пам'ятки, алгоритми, зразки міркувань, опорні таблиці, схеми. Пам'ятка допомагає розкрити зміст і послідовність дій, які учневі потрібно виконати; зразки міркувань конкретизують правило або висновок, формують уміння логічно мислити; алгоритм показує чіткий опис прийомів мислення або послідовність розумових Операцій, скерованих на виконання завдання. У навчальному процесі багато вчителів у своїй практичній діяльності поряд із запропонованими авторами підручників застосовують і свої алгоритми, пам'ятки, схеми тощо. Пропонуємо кілька таких пам'яток та схем.

Пам'ятка “Як готуватися до переказу”:

1. Уважно прочитай текст.

2. З'ясуй значення незрозумілих тобі слів.

3. Визнач головну думку тексту. Знайди ті слова, словосполучення, речення, які особливо важливі для її розкриття.

4. Розділи текст на частини. Добери до кожної з них заголовок.

5. Запиши план тексту.

6. Усно перекажи текст за планом.

7. Поясни правопис важких для тебе слів.

8. Уважно перечитай ще раз текст.

9. Запиши переказ.

Правила списування речення або тексту:

1. Прочитай текст, речення.

2. Подумай, чи розумієш ти, про що будеш писати.

3. Прочитай уважно кожне речення. Запам'ятай, як пишуться слова в реченні.

4. Списуй частинами або цілими реченнями.

5. Перевір правильність списаного.

Схема письмового аналізу речення:

1. Уважно прочитай речення.

2. Запиши речення.

3. Знайди та підкресли умовними лініями головні члени речення.

4. Знайди та підкресли другорядні члени речення.

5. Випиши з речення всі сполучення слів парами. У дужках пиши питання від слова до слова.

Зима засипала землю сріблястим снігом.

Зима (що зробила?) засипала,

засипала (що?) землю,

засипала (чим?) снігом,

снігом (яким?) сріблястим.

Схема аналізу дієслова як частини мови:

1. Аналізоване слово. На яке питання відповідає?

2. Граматичні ознаки: початкова форма (неозначена форма); яку дію означає (завершену чи незавершену); дієвідміна; час (теперішній, минулий, майбутній); особа (І, II, III); число (однина, множина); рід (для дієслів минулого часу).

3. Яким є членом речення?

4. З якими словами в реченні пов'язане?

Наприклад. У березовому гаю шелестить теплий вітер.

Шелестить - дієслово, що робить?, шелестіти, незавершена дія, II дієвідміна, теп. час, 3 ос. одн., присудок, пов'язане зі словом вітер.

Використання пам'яток і схем як опори для думки і практичної дії дає змогу всім учням, у тому числі й зі слабкою пам'яттю, навіть на початковому етапі успішно виконувати завдання. Завдяки багаторазовому звертанню до "опори" учень не лише досягає щоразу потрібного результату, а й без спеціальних зусиль, з мінімальними затратами нервово-психічної енергії запам'ятовує алгоритм дії. Спрацьовує механізм мимовільного запам'ятовування.

Заслуговує на увагу досвід відомих вчителів-новаторів С.М. Лисенкової і В.Ф. Шаталова.

"Опори" спрацьовують, якщо вони лаконічні, легко й швидко читаються дітьми. Перевагу має графічно-символічне унаочнення. Наприклад, алгоритм дії під час звукового аналізу слів, крім словесної пам'ятки, може бути поданий за допомогою символів таким чином:

1. Вимов слово і послухай його.

2. Вимов послідовно всі звуки у слові.

3. Поділи слово на склади. (У слові стільки складів, скільки голосних звуків).

4. Визнач наголошений склад.

5. Вимов голосні звуки.

6. Вимов приголосні звуки.

7. Вимов чітко слово.

Цікавим є своєрідний піктографічний спосіб запису інструкції-пам'ятки, яким скористалася О.Л. Сидорова [1].

Пам'ятка 1

1. Починай готувати уроки з вивчення вірша.

2. Тихо прочитай вірш. Пам'ятай: читаєш вірш для того, щоб вивчити! З'ясуй усі незрозумілі слова і звороти.

3. Голосно прочитай вірш. Намагайся відчути ритм вірша.

4. Прочитай вірш третій раз - голосно і виразно.

5. За 2 хвилини повтори вірш уголос напам'ять 2-3 рази, за необхідності заглядаючи в текст. Спробуй уявити події, які описано у вірші, або його настрій.

6. Через три години повтори вірш 2-3 рази, не заглядаючи в текст.

7. Перед сном ще раз повтори вірш.

8. Наступного ранку спочатку прочитай вірш, а потім розкажи напам'ять.

Пам'ятка 2

Якщо вірш треба вивчити не до наступного дня, то способи роботи з віршованим текстом можуть чергуватися так:

1-й день. Прочитай вірш мовчки. З'ясуй усі незрозумілі слова і звороти. Вдруге прочитай вірш мовчки.

2-й день. Домовся з товаришем, щоб він кілька разів прочитав тобі цей вірш. Намагайся запам'ятати його на слух. Зверни увагу на інтонацію, настрій вірша.

3-й день. Читай вірш і промовляй його тихо. Потім прочитай уголос і виразно. Розкажи вірш напам'ять. Перед сном пригадай вірш і розкажи його вголос.

Завдяки такому розподілу роботи з текстом у дитини задіяно кілька типів пам'яті: зоровий, слуховий і мовчазно-руховий.

Пам'ятка 3

1. Якщо вірш, який треба вивчити, не поділено на строфи, то поділи його сам за змістовими уривками. (Частини познач олівцем).

2. Вивчи перший уривок (чотиривірш).

3. Вивчи другий уривок (чотиривірш).

4. Повтори перший і другий уривки разом.

5. Вивчи третій уривок.

6. Прочитай напам'ять увесь вірш.

Учителі відзначають, що деякі діти "прив'язуються" до "опори" і дуже довго не в змозі перейти до самостійної роботи. Досвід підказує, що тут на допомогу приходять такі прийоми. Після 2-3 уроків з цієї теми плакат з "опорою" виводять з центру огляду (пересувають у правий бік дошки). За кілька днів плакат перевертають текстом до дошки і повертають знову лише на прохання учня. Таке переміщення допомагає учневі усвідомити тимчасову функцію "опори", створюючи установку на концентрацію уваги під час її сприймання. Другий прийом полягає в тому, що учень зі слабкою пам'яттю за завданням учителя коментує хід розв'язування задачі вголос, опираючись на схему.

3. Використання диференційованих завдань.

Диференційовані завдання дають можливість слабшим учням повірити у свої можливості, вселяють упевненість при виконанні завдання, сприяють свідомому і міцному засвоєнню знань, формуванню умінь і навичок. Для сильних учнів диференційовані завдання забезпечують просування вперед у їхньому розвитку.

Диференціацію завдань здійснюють в основному за рівнем складності та ступенем самостійності.

Розглянемо приклад диференціації завдань за ступенем самодостатності при розв'язуванні задачі.

Задача 225 (3 клас). Батькові 32 роки, а мати на 4 роки молодша. Скільки років їхньому сину, якщо він у 4 рази молодший від матері?

І варіант.

Прочитай задачу.

Розв'яжи задачу діями з поясненням.

Склади вираз.

Дізнайся на скільки років мати старша за свого сина. А батько?

ІІ варіант.

Прочитай задачу.

Розв'яжи задачу діями з поясненням.

Запиши відповідь.

ІІ варіант.

Прочитай задачу.

Розглянь короткий запис задачі.

Батькові - 32 роки

Мати - на 4 роки молодша від батька

Син - у 4 рази молодший від матері

Вказівка. Син молодший - це означає, що синові менше років, ніж матері.

Розв'яжи задачу за схемою і поясненням.

_ - 4 = _ (р) - матері;

_: 4 = _ (р) - синові.

Запиши відповідь.

Установка на запам'ятовування.

У програмах для початкових класів визначено матеріал, який учні повинні запам'ятати. Це правопис слів української мови, табличні випадки додавання, віднімання, множення і ділення, назви компонентів дій та інші. Тому вчитель повинен робити установку учням на необхідність запам'ятовування.