Система екологічного виховання учнів на уроках географії

Размещено на http://www.allbest.ru/

60

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система екологічного виховання учнів на уроках географії

ВСТУП

екологічний освіта географія

Зміст екологічної освіти комплексний. Він включає ідеологічні, наукові, етично-естетичні, праві, особистісно-світоглядні і практичні аспекти. Для їх реалізації в шкільному курсі географії склалися найбільш сприятливі умови, ніж в інших предметах. Цілі і завдання географічного і екологічного виховання тісно взаємозв'язані між собою і доповнюють один одного.

Мета екологічної освіти полягає у формуванні відповідального ставлення до природи, яке повинне стати важливим елементом у системі соціальних відносин майбутнього громадянина. Це визначило основне завдання екологічного виховання - подолати споживчий підхід до природи, впливаючи на аспекти свідомості: науковий, художній, етичний. Завданням же шкільної географії є перш за все - формування знань і умінь, необхідних для раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, оцінки природною і господарського становища в своїй місцевості; виховання норм і правил поведінки в природі.

Питання взаємодії природи і суспільства завжди розглядалися в шкільній географії. Екологізація шкільного курсу географії почалася з 80-х років, коли була прийнята програма, в якій закладені наукові основи екологічної освіти (посилений понятійний апарат, виділені екологічні аспекти її змісту). Подальший розвиток екологізація шкільного курсу географії отримала в 1986р.. Зокрема, приділено більше уваги основам природокористування, екологічним проблемам, екології людини, рекреаційній географії, географічному прогнозу.

В даний час на Землі немає жодної ділянки, яка прямо або побічно не випробовувала би на собі впливу людської діяльності. Тому навчальний матеріал по предмета включає систему знань про господарську діяльність людини, її результати і наслідки, рекомендації з охорони навколишнього середовища. Оскільки всі зміни природного середовища викликані діяльністю людини, впливають на умови життя і здоров'я населення, то й розгляд цього взаємозв'язку здійснюється через систему знань про значення окремих компонентів і природи в цілому для життя і господарської діяльності людини, про необхідність раціонального використання природних ресурсів і їх відновлення.

Вивчення основ природокористування, розгляд питань ролі прогнозування змін навколишнього середовища сприяють розумінню учнями важливості обліку особливостей природи в процесі трудової діяльності людини. В цілому шкільна географія допомагає учням усвідомити значення природи для суспільства, з'ясувати, що природа -- основне джерело задоволення життєвих і духовних потреб людини, осмислити необхідність відповідального відношення до неї.

Зміст шкільного курсу географії має в своєму розпорядженні об'єктивні можливості формування і розвитку у школярів етичних норм і звичок поведінки в природі, ціннісних орієнтації. Істотною особливістю цих знань і умінь є наявність в їх складі оцінного і правового компонентів, розкриття їх в курсі географії здійснюється в процесі вивчення навчального матеріалу про роль природи в житті і господарській діяльності людини, режимі економії, ощадливості (комплексна переробка сировини, використання вторинних ресурсів і відходів виробництва, безвідходна технологія і т. д.).

Розвитку ціннісних орієнтації сприяє виконання учнями практичних робіт оцінного характеру (наприклад, оцінка ресурсозабезпечення і т. д.). Для екологічної освіти важливе значення мають роботи на місцевості за оцінкою характеру впливу дії людини на навколишнє середовище, передбачені програмою. На їх основі у школярів виробляється звичка правильно, критично оцінювати свою поведінку в природі, вчинки інших людей, вибрати лінію поведінки, відповідну законам природи і суспільства. Знання і дотримання учнями правил поведінки в природі під час екскурсій, туристичних і краєзнавчих походів свідчать про ступінь сформованості їх екологічної культури.

Правовий компонент знань екологічного характеру в шкільному курсі географії розкривається в процесі ознайомлення учнів з основами природоохоронного законодавства України. При розгляді багатьох питань програми (наприклад, раціональне використання ресурсів, збереження, відновлення і поліпшення навколишнього середовища) надається можливість підкреслити, що дбайливе відношення до природи є громадянським обов'язком людини. Природоохоронне законодавство передбачає права і обов'язки громадян з охорони природи і раціонального використання її багатств, спрямовані на попередження порушень правил поведінки в природі. Ознайомлення учнів з основними розділами його змісту має велике значення для виховання відповідальності за збереження навколишнього середовища для подальших поколінь.

В екологічній освіті не меншу роль, чим етичне, відіграє естетичне виховання, в яке істотний внесок вносить і географія. На її уроках учні збагачуються новими естетичними враженнями, чому сприяють різноманітні засоби навчання (картини, кінофрагменти, кінофільми, діафільми, діапозитиви і т. д.), що формують образи територій, різних об'єктів природи, що розвивають у дітей емоційну сприйнятливість до краси взагалі, прекрасному в природі і естетичне сприйняття навколишнього середовища. Побачити прекрасне в природі, житті і діяльності людей, правильно зрозуміти красу праці людини по освоєнню навколишнього світу, усвідомити негативну поведінку людей по відношенню до природи допомагає читання географічних описів, широко представлених в різноманітній науково-популярній, періодичній літературі, в книгах для читання, хрестоматіях.

Таким чином, зміст шкільного курсу географії сприяє екологічній освіті школярів і має для цього величезні можливості. У їх реалізації і підготовці екологічно грамотного покоління основна роль належить вчителеві, його творчій ініціативі.

РОЗДІЛ І. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

екологічний освіта географія

1.1 Загальні питання екологічного виховання

Екологічна криза, що виникла через непродумане господарювання людини, змушує змінити своє ставлення до довкілля. Цій меті покликана служити система екологічного виховання, яка є окремим напрямом педагогічної теорії та практики.

Екологічне виховання -- систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.

Завдання екологічної освіти і виховання - прищепити підростаючому поколінню правильні погляди на взаємозв'язок людини з природою, навчити бачити результати свого впливу на навколишнє середовище, сприяти виробленню екологічного мислення і свідомості.

Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі.

Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього -- екологічні знання, наслідок -- екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.

На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.

Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:

-- національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;

-- гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);

-- збереження фізичного і духовного здоров'я людини;

-- об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;

-- зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.

Практична реалізація завдань і мети екологічної освіти в сучасній школі будується на засадах: комплексного розкриття проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, трудові екологічні практикуми, польові табори тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри, екологічні клуби та ін.); поєднання класної, позакласної і позашкільної природоохоронної роботи.

Загальною задачею екологічної освіти є формування екологічної свідомості особистості. У відповідності з трьома підструктурами екологічної свідомості ця загальна задача конкретизується на рівні трьох основних задач екологічної освіти:

1) Формування адекватних екологічних уявлень. Така система уявлень дозволяє особистості знати, що і як відбувається в світі природи і між людиною і природою, і як потрібно поступати з точки зору екологічної доцільності.

З позицій екологічної психопедагогіки саме через підструктуру уявлень в найбільшій ступені формується психологічна включеність в світ природи, яка властива екологічній особистості. Тому головним орієнтиром при розв'язанні даної задачі екологічної освіти є формування у особистості розуміння єдності людини і природи, яке сприяє виникненню у неї психологічної належності до світу природи.

2) Формування відношення до природи. Сама по собі наявність екологічних знань не гарантує екологічно доцільної поведінки особистості, для цього необхідно ще і відповідне відношення до природи. Воно визначає характер цілей взаємодії з природою, його мотивів, готовність вибирати ті або інші стратегії поведінки, іншими словами, стимулює поступати з точки зору екологічної доцільності.

3) Формування системи умінь і навичок (технологій) взаємодії з природою. Для того, щоб екологічно доцільно поступати, особистості необхідно уміти це робити: і розуміння, і прагнення виявиться недостатньо, якщо вона не зможе їх реалізувати в системі своїх дій. Освоєння відповідних технологій і вибір правильних стратегій і дозволяють поступати з точки зору екологічної доцільності.

Екологічна культура, освіта і виховання - це категорії, які відображають певну етапність у формуванні людської особистості. Екологічна освіта представлена системою знань, направлених на засвоєння теорії і практики загальної екології, включає елементи географічних, біолого-медичних, геохімічних, соціально-економічних і технічних галузей знань.

Екологічне виховання здійснюється посередництвом впливу на свідомість в процесі формування особистості з метою розвитку соціально-психологічних установок і активної громадянської позиції.

Екологічна культура - складова частина загальноосвітньої культури, характеризується глибоким і узагальнюючим осмисленням важливості екологічних проблем в майбутньому розвитку людства.

Екологічна освіта озброює людину необхідними знаннями про особливості взаємодії суспільства і природи, ходу природних процесів, впливу на них антропогенних навантажень і несприятливих наслідків такого впливу.

Екологічне виховання формує певні навики поведінки людини в природному середовищі. І тільки осмислена поведінка в природі у відповідності з отриманими знаннями і навичками є свідченням екологічної культури особистості.

Триєдність екологічної освіти, виховання культури передбачає їх послідовний взаємопов'язаний розвиток. Кожен із названих компонентів займає відведену йому “екологічну нішу”, а процес формування можна вважати цілеспрямованим за умови поточної реалізації освітніх і виховних екокультурних завдань.

Екологічну культуру розуміють як цілісну систему, яка складена:

- екологічними знаннями;

- екологічним мисленням;

- культурою вчинків;

- культурою екологічно оправданої поведінки, яка характеризується ступенем перетворення екологічних знань, мислення, культури почуттів у щоденну норму вчинків.

Проявом екологічної культури є екологічно обумовлена діяльність.

Формування екологічної культури особистості як мети екологічної освіти передбачає комплексний вплив на сфери свідомості: когнітивну, афективну, діяльну. Отже, екологічна освіта повинна включати загальнонаукові, морально-естетичні і практичні аспекти.

Специфіка екологічної освіти полягає в тому, що вона повинна базуватись на принципі “випереджуючого відображення”. Тобто у свідомості людини повинна відбуватись постійна оцінка можливих наслідків втручання у природу.

Специфіка екологічного виховання полягає у формуванні такого світоглядного становлення до цілісної суперсистеми “суспільство-природа”, яке базується на діяльній участі особистості в її розвитку.

Основними принципами екологічного виховання є принципи: матеріальної єдності світу, краєзнавчий, принцип комплексності, безперервності, патріотизму і т. і.

Провідним принципом екологічної освіти і виховання повинні “мислити глобально - діяти локально”.

1.2 Форми і методи екологічного навчання

Форми і методи навчання тісно пов'язані з іншими компонентами навчального курсу і є важливішою умовою організації взаємодії учителя і учнів. Визначальним фактором вибору форм і методів навчання є мета і зміст програмного матеріалу.

На етапі осмислення єдності людини зі світом природи доцільно використовувати методи і форми, які здатні актуалізувати ціннісні орієнтації, усвідомити важливість екологічної проблеми, викликати емоційний стан, співчуття.

Такий стан можна створити з допомогою емоційної розповіді, вірша, показу слайдів, відвідування парку, лісу і т. і. Важливе місце тут відводиться навчальним завданням.

На етапі формування екологічної проблеми як реального протиріччя у взаємодії суспільства і природи застосовують методи, які стимулюють пізнавальну діяльність. При цьому ефективними є евристична бесіда, проблемний виклад матеріалу, диспут, виконання завдань типу “що буде, коли…”

На етапі теоретичного обґрунтування взаємодії суспільства і природи необхідно поєднувати різні форми і методи навчання (конкурси рефератів, завдання з моделювання ситуацій морального вибору: “Яким афоризмом можна виразити Ваше відношення до природи?”).

Важливе місце в обґрунтуванні взаємодії суспільства і природи займають спостереження під час екскурсій, практикумів в природі, походів. Спілкування з природою викликає емоційно значимі переживання.

Практична діяльність школярів повинна бути орієнтована на вирішення реальних місцевих екологічних проблем, проведення природоохоронних акцій (ялинка, первоцвіт, джерело і т.п.). Реальна проблема завжди захоплює школярів.

Методи навчання тісно пов'язані з методами екологічних досліджень: спостережень, вимірів, взяття проб, експериментального картування, моделювання, прогнозу і т.п.

Значна кількість прийомів і методів знаходять своє відображення у фронтальній, індивідуальній, колективній формах організації навчальної діяльності і їх поєднанні.

До фронтальної роботи звертаються при ознайомленні школярів з екологічним матеріалом, при запровадженні екологічних понять, при поясненні практичних завдань на уроці, під час екскурсії в природу.

При індивідуальній формі організації навчальної діяльності кожен школяр виконує завдання самостійно. Ця форма важлива для відпрацювання вмінь, виховання почуття індивідуальної відповідальності при прийнятті рішень (робота над рефератом, доповіддю, кросвордом і т. і.).

Важливе місце у формуванні екологічної культури мають рольові ігри, які розвивають екологічне мислення, емоційність, творчість, самостійність школярів. Цим напрацьовується соціальний досвід в прийнятті екологічно грамотних рішень. В рольовій грі присутня імітаційна модель реальної дійсності (заповідник, експедиція). Особливість рольової гри - їх міжпредметна і краєзнавча направленість.

У формуванні екологічної культури особливе місце займають дискусії. Проблемність у поєднанні з груповим обговоренням створюють ситуацію “конфлікту” ідей. Це можуть бути і міжпредметні уроки-дискусії, коли на дану проблему дивляться з різних позицій.

Робота в парах - основа для організації самостійної роботи на уроці, проведення взаємоперевірок. Особливо цінною ця форма роботи є на факультативах, практикумах, коли школярі зайняті науковими дослідженнями, працюють в польових умовах.

В останні роки при виборі методів навчання перевагу надають блочно-модульному принципу групування матеріалу. Це робота з логічно завершеними блоками навчальної інформації. Їх вибір повинен відповідати меті комплексного впливу на всі форми свідомості (інтелектуальну, емоційну, ціннісну, вольову), що створює умови для розкриття екологічних проблем і формування знань учнів.

РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАВДАНЬ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

2.1 Екологічна освіта в курсі фізичної географії

Однією з особливостей даного географічного курсу є те, що в ньому починається формування уявлення про географію як науку про Землю і суспільство. В процесі його вивчення закладаються основи ціннісних орієнтації учнів, розуміння ними взаємозв'язків між окремими компонентами природи, людиною і навколишнім середовищем, необхідності дотримання в повсякденному житті правил поведінки в природі. Загальні глобальні питання взаємодії природи і суспільства конкретизуються прикладами господарської діяльності населення своєї місцевості, дбайливого відношення до її природи, закріплюються в ході виконання учнями елементарної практичної роботи з вивчення і охорони навколишнього природного середовища.

ВСТУП

Вже на першому уроці важливо показати учням комплексність географії як науки про природу Землі, населення і його господарську діяльність. З цією метою, використовуючи хрестоматію з початкового курсу фізичної географії, вчитель може зачитати уривки із статті «Що вивчає фізична географія».

Узагальнюючи прочитане, вчитель підкреслює, що опис побаченої природи, особливостей господарства населення було першим завданням географії.

-- Як же змінилася сучасна географія? Які завдання стоять перед ученими-географами сьогодні?

Відповіді учнів на поставлені питання дають змогу вчителеві виявити кругозір учнів, той мінімум уявлень про географію, який вони могли отримати з різних джерел інформації (радіо, телебачення, кінофільми і т. д.). Для розвитку пізнавального інтересу учням можна привести слова відомого географа академіка І.П. Герасимова: «Об'єктом вивчення сучасної географії є давно відкриті землі і країни, освоєні людиною, з глибоко зміненою природою, густим населенням, з багатобічно розвиненим господарством. Головним завданням сучасної географії у всьому світі виявляється не допомога в справі піонерного освоєння нових земель і природних багатств, а всебічне обслуговування великої роботи людства з використання вже відкритих природних багатств, перетворення природи і господарства вже освоєних районів і країн».

На наший планеті постійно відбуваються зміни: руйнуються гори, утворюються нові вулкани, під дією морських хвиль розмиваються береги, заростають озера, створюються штучні річки (канали). Сучасні географи навчилися передбачати не тільки ті зміни, які постійно відбуваються в природі, але і ті, які можуть відбутися в результаті людської діяльності.

Таким чином, поле діяльності сучасного географа розширилося у зв'язку з потребами суспільства.

Для розвитку пізнавальної самостійності учнів вчитель пропонує їм до наступного уроку підібрати замітки з журналів, газет, книг, в яких були б показані роль сучасної географії, участь географів в дослідженні природи, розвитку господарства.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ НА МІСЦЕВОСТІ

Програмою з географії передбачено виконання практичних робіт на місцевості. Вибираючи на місцевості ділянку для практичних робіт, вчителеві необхідно врахувати не тільки природні, але і господарські об'єкти, розташовані поблизу досліджуваної території або в межах її, виявити вплив господарської діяльності людини на природу, встановити природоохоронні заходи, що відбуваються в цій місцевості, і визначити конкретну посильну допомогу учнів з охорони природи.

В процесі роботи на місцевості вчитель звертає увагу учнів на наукову, практичну, естетичну цінність об'єктів природи, що сприяє формуванню у них відношення до природи як до об'єкту різноманітних потреб людини -- естетичних, пізнавальних, практичних.

Для цього в ході спостережень розглядається роль конкретного об'єкту в природі, житті і господарській діяльності людини, необхідність дбайливого відношення до нього. При цьому увага учнів націлюється на прекрасне в природі, правильне розуміння ними краси праці людини з освоєння природи, усвідомлення неправильної поведінки людей в навколишньому природному середовищі як порушення моральних і правових норм.

При визначенні впливу господарської діяльності людини на досліджуваний об'єкт (форми рельєфу, заплава, водоймище і т. д.) необхідно підкреслити думку про уразливість природного середовища. Такий підхід дає змогу, з одного боку, конкретизувати знання, засвоєні учнями в процесі вивчення теоретичного матеріалу, а з іншої -- викликати у них бажання висловити свої етичні позиції, закріпити в свідомості звичку правильно, критично оцінювати свою поведінку в природі, вчинки інших людей.

Слід показати і значення рослин в кругообігу води.

РУХ ВОДИ В ОКЕАНІ

При вивченні цієї теми вчитель звертає увагу учнів те, що у ряді районів земної кулі забруднення морів і океанів досягає значних розмірів. Це явище повинне турбувати людей, що живуть не тільки в даних районах, але і у всьому світі. Чому? З чим це пов'язано?Уточнюючи відповіді учнів, вчитель підкреслює, що рух вод морях і океанах сприяє перенесенню забруднюючих речовин на великі відстані від місць забруднення. Наприклад, на східному побережжі Північної Америки численні крупні міста і промислові центри забруднюють виробничими відходами прибережну частину Атлантичного океану. Течія Гольфстрім, а потім його продовження -- Північноатлантична течія -- переносять забруднюючі речовини від берегів Америки до берегів Євразії. В результаті виявляється, що забруднюється не тільки північна частина Атлантичного океану, але і підвищується забруднення Баренцового моря. На підтвердження сказаного бажано прочитати уривок з книги Т. Хейердала про подорож на човні «Ра», в якому описується ступінь забруднення Атлантичного океану.

Закінчуючи розгляд питання про рух вод в океані, вчитель звертає увагу учнів на необхідність міжнародної співпраці в справі охорони природи і пропонує відповісти на питання: чому у вирішенні проблем охорони морів і океанів необхідне об'єднання зусиль всіх країн і всіх народів?

ВОДИ СУШІ

Перш ніж перейти до екологічних проблем, пов'язаних з водами суші, вчитель пропонує пригадати про взаємодію суші і Океану в процесі Світового кругообігу води. Використовуючи схему кругообігу води в природі, вчитель проводить бесіду, в ході якої ставить перед учнями питання: яка роль Океану в кругообігу води? Що приводить до порушення природного ходу процесу випаровування? До яких наслідків це може привести?

Розповідаючи про різноманітність поверхневих вод, вчитель може використовувати текст з будь-якого джерела, що характеризує співвідношення різних видів вод. Цифровий матеріал, необхідний для порівняльних характеристик, бажано дати у вигляді стовпчастих діаграм, що показують співвідношення різних видів вод. Це допоможе краще представити загальну картину їх розподілу. 60 млн. км3 вод зосереджено на глибині десятків і сотень метрів від земної поверхні. Ця вода стає доступною завдяки артезіанським свердловинам. Декілька менше води -- близько 50 мл. км3 -- зосереджено у верхніх шарах земної поверхні, на глибині декількох метрів, і в ґрунті. Ми можемо побачити її в колодязях, глибоких канавах. Ще менше -- близько 20 млн. км3 -- води у вигляді льодовиків покривають Антарктиду, Гренландію, острови Північного Льодовитого океану і вершини гірських хребтів.

750 тис. км3 води знаходиться в озерах, і лише близько 1 тис. км3 -- в річках. Цікаво, що навіть в клітках, тканинах рослин і тварин води міститься значно більше, чим в річках. Якби «вижати» цю воду (близько 7 тис. км3), то її вистачило б на живлення всіх річок протягом двох місяців.

Найціннішими для господарства і потреб населення є прісні води суші -- підземні, річкові, води озер, водосховищ, ставків.

-- З якою метою людина споживає воду і чим відрізняється її використання від використання інших природних багатств?

Підкреслюючи значення прісних вод в житті і діяльності людини, вчитель може привести будь-який фактичний матеріал. Наприклад, без прісної води не можна виготовити папір, тканини, метал, їжу і так далі Немає жодного виробу або продукту, при виготовленні якого не витратилася б вода. Підрахунки показують, що потреба в прісній воді зростає дуже швидко. І разом з тим немає такої речовини в природі, до якої було б таке марнотратне і недбале відношення, як до води.

Для закріплення отриманих на уроці знань учні відповідають на питання: чому людині для господарства і особистих потреб потрібна саме прісна вода?

Річка

Перед вивченням теми, з метою естетичного виховання учнів, вчитель може запропонувати їм випереджаюче завдання: 1) підібрати ілюстрації (бажано кольорові) із зображенням різних річок; 2) вивчити невеликий вірш про річку. З художньої літератури вчитель підбирає цікаві, барвисті описи річок, вірші про них.

На уроці, послідовно чергуючи роботу з ілюстративним матеріалом і читанням описів річок і віршів про них, вчитель формує у школярів образне уявлення про об'єкт, що вивчається, будить у них відчуття прекрасного. Потім розкриває значення річок для життя і діяльності людей.

З давніх часів людина селилася біля річок. Річки поїли і годували її, служили зручними шляхами сполучення. Селища, міста обов'язково виникали у річок. Із старовини людина навчилася використовувати їх енергію. Від водяних млинів він прийшов до будівництва крупних гідроелектростанцій. Відвіку почалося освоєння людиною заплавних земель. Саме у долинах Нілу, Тигру і Євфрату, що відрізняються могутніми розливами, виникали перші землеробські цивілізації. (Вчитель пропонує показати їх на карті і назвати стародавні держави, які виникли на цих річках.)

Проте не тільки практичні цілі керували людьми при виборі місць поселення біля річок. Людині завжди було властиво відчуття краси, яке також визначало вибір місця для поселення: на високому живописному березі або при впаданні притоки. Значення річок в житті людини із століттями не зменшувалося, а різко зростало.

-- Як використовує річки сучасна людина?

Учні, як правило, безпомилково перераховують способи використання річок в даний час. Проте забувають, що річки є місцями відпочинку і туризму, творчої діяльності художників і письменників. На цю особливість необхідно звернути їх увагу.

Для розвитку пізнавальної самостійності слід обговорити питання: до чого призвело широке використання річок в господарській діяльності людини?

Попередня підготовка учнів дозволяє їм відповідати на поставлене питання. Узагальнюючи бесіду, вчитель може запитати:

-- Чи можна зробити так, щоб на відвіку освоєних територіях з крупними промисловими і сільськогосподарськими підприємствам, річки стали б чистими?

Розповідаючи про заходи з охорони річок, необхідно підкреслити думку про те, що доля річок в руках людини, все залежить від її відповідальності за долю рідної природи.

ПІДЗЕМНІ ВОДИ

Відомо, що людина використовувала підземні води ще в глибокій старовині. Так, в II і III тис. до н.е. в Єгипті споруджували колодязі завглибшки до 100 м. Є відомості про використання підземних вод в давнину і на території нашої країни. На Керченському півострові був виявлений колодязь, викопаний в I в. н.е. Таким чином, підземні води служать людині з давніх часів і по теперішній час. Запаси їх складають 4,39% від загального об'єму води на Землі, тоді як об'єм води в річках складає лише 0,0001%.

Підземні води володіють великими перевагами перед поверхневими. У посушливих районах запаси підземних вод не виснажуються так швидко, як запаси поверхневі. І поширені вони більш рівномірно. У посушливих областях, де поверхневі водотоки нечисленні або відсутні, підземні води служать єдиним джерелом водопостачання.

Вчитель підводить учнів до висновку про те, що стан підземних вод, тобто їх кількість і якість, пов'язані з іншими компонентами природного середовища і багато в чому залежить від їх стану. Проте зв'язок цей взаємний: підземні води у свою чергу роблять на них вплив.

Розкриваючи взаємозв'язок атмосфери з підземними водами, використовується схема «Світовий круговорот води». При цьому наголошується, що в результаті господарської діяльності людини в атмосфері збільшується зміст вуглекислого і інших газів, пилу. Всі ці речовини забруднюють атмосферні опади і поверхневі води. Унаслідок чого у водоносні горизонти поступає вода з підвищеним вмістом шкідливих для живих організмів домішок. Іноді підземні води стають непридатними для пиття.

Дія забруднених підземних вод на атмосферу невелика. Впливає лише підвищення або пониження їх рівня. В результаті збільшується або зменшується випаровування з поверхні, що впливає на ступінь вологості атмосферного повітря.

На закінчення підкреслюється, що в даний час все більше на Землі районів, де стан підземних вод змінюється під впливом діяльності людини. Швидке зростання крупних міст, промислових районів, розширення сільськогосподарських угідь, будівництво метрополітенів, осушення боліт, видобуток корисних копалин, відведення невеликих річок в підземні колектори, створення каналізацій, засипка ярів, прибирання снігу -- все це призводить до порушення природних умов підтримки певного рівня підземних вод. Абсолютно очевидна необхідність їх охорони.

Вчитель пропонує самостійно визначити, які заходи слід прийняти, щоб попередити забруднення підземних вод.

В першу чергу повинні бути названі заходи охорони повітря, поверхневих вод, ґрунтів. Охорона підземних вод повинна здійснюватися також при будівництві житлових будинків, видобутку корисних копалин, сільськогосподарських роботах, водопостачанні. Широке застосування підземних вод вимагає вживання заходів з штучного заповнення їх запасів шляхом спорудження підземних водосховищ, які заповнюються річковими, дощовими або талими водами, а в деяких випадках очищеними стічними. Підземні водосховища заповнюються в період паводків. Вони мають великі переваги перед поверхневими, оскільки не вимагають затоплення великих площ, виключається втрата води випаровуванням.

АТМОСФЕРА І ЇЇ БУДОВА

При вивченні цієї теми перш за все звертається увага учнів на значення атмосфери для життя на Землі.

Способи підтримки чистоти атмосферного повітря

Вивчення питань охорони атмосфери може бути конкретизоване прикладами охорони повітря своєї місцевості. Вчитель з невеликою групою учнів заздалегідь знайомиться із заходами по охороні повітря найближчої території (міста, селища, району і т. д.), виявляє, на яких підприємствах встановлені пиловловлювачі, спеціальні фільтри, яка робота ведеться в місцевості з ліквідації підпалів звалищ, відходів виробництв, ремонт двигунів транспорту, з озеленення.

Іншій групі учнів дається випереджаюче завдання: підібрати з різної літератури малюнки, фотографії, на яких були б зображені джерела забруднення повітря (наприклад, труби підприємств, лісові пожежі, спалювання сміття на звалищах, автомобільний транспорт, викид попелу, золи і клубів диму з кратерів вулканів і т. д.). Набір подібних малюнків повинен бути і у вчителя, оскільки учні не завжди можуть зробити таку підбірку.

Демонструючи за допомогою проектора відповідні малюнки (фотографії), вчитель проводить бесіду і підводить учнів до висновку про причини забруднення атмосферного повітря. Далі перед учнями ставиться питання:

Для чого необхідно піклуватися про чистоту атмосферного повітря?

Відповіді учнів вчитель направляє так, щоб в них прозвучала турбота про здоров'я людини. Потім проводиться коментоване читання невеликого тексту з хрестоматії або іншої літератури, де розповідається про вплив забрудненого повітря на здоров'я людини.

Розглядаються причини забруднення повітря і способи підтримки чистоти атмосферного повітря у своїй місцевості і звертають увагу на такі:

1. Встановлення спеціальних фільтрів

2. Встановлення пиловловлювачів.

3. Перехід підприємств на газове паливо

4. Контроль за справністю двигунів автомобілів

5. Встановлення фільтрів на вихлопних трубах автомобілів

6. Озеленення території

7. Заборона відкритого спалювання сміття, відходів виробництв

Виявляються заходи, які не приймаються в своїй місцевості, але які необхідно приймати і у зв'язку з цим визначається суспільно корисна робота, посильна для учнів даного віку.

КЛІМАТ

У шкільній програмі з географії приділено достатньо уваги питанню про зв'язок стану природного середовища і здоров'ям населення. У початковому курсі фізичної географії найдоступніший для учнів розгляд впливу природного стану навколишнього середовища на здоров'я людини при вивченні погоди і клімату. З цією метою в ході фронтальної бесіди виявляються показники клімату, які визначають природні умови. Узагальнюючи відповіді учнів, вчитель підкреслює, що сукупність кліматичних показників -- температури, вологості повітря, атмосферного тиску, режиму вітру, атмосферних опадів, повторюваності різних типів погоди -- впливає на здоров'я людини і його діяльність.

Давно відомо, що зміна пір року, погода роблять вплив на наше здоров'я. Так, ще в 400-х роках до н.е. Гіппократ встановив тісний зв'язок між хворобами людини і погодою. Вчитель пояснює, чому людина реагує на зміни погоди. Людський організм випробовує вплив багатьох явищ природи, реагує на сезонні зміни температури, на інтенсивність сонячного випромінювання, перепади атмосферного тиску. Для конкретизації цієї думки наводяться приклади, що показують реакцію організму на показники погоди. Так, дослідження показують, що в зонах, що відрізняються особливими кліматичними умовами (наприклад, тропіки), артеріальний тиск у людей виявляється зниженим. На станціях, що дрейфують, на мисі Челюскін, в Антарктиді у практично здорових людей спостерігається понижений артеріальний тиск. Після повернення їх на Батьківщину артеріальний тиск підвищувався. У жителів Узбекистану і Туркменії була виявлена закономірність до зниження артеріального тиску. У осіб, що постійно проживають в умовах тропічного клімату Ханою, артеріальний тиск взагалі нижчий за загальноприйняті норми.

Встановлено, що особливо гостро організм людини реагує на зміну температури при насиченості повітря вологою. Зокрема, в умовах жаркого і вологого клімату особливо інтенсивно відбувається виділення поту, що є нормальною реакцією організму до жари. В той же час висока вологість повітря перешкоджає швидкому випаровуванню поту, що виділяється, і нормальний ефект майже не досягається. У міру виділення потовими залозами поту організм людини швидко втрачає вологу і разом з нею солі. Це призводить до «сольового виснаження» організму, на першій стадії якого у людини розвивається втома. Подальшим його наслідком є обезводнення організму, що призводить до смертельного результату. Тому відпочинок в найспекотнішу полуденну годину у населення жарких країн є способом пристосування людини до жаркого і вологого клімату. Учені відзначають, що при температурі вище 32°С фізичну роботу стає виконувати дуже складно. Успіх шкільних занять знижується у міру зростання температури і вологості повітря. Реакції організму людини за цих умов помітно сповільнюються. На виробництвах збільшується число травм, нещасних випадків. Вивчення цього явища показало, що найбільш сприятливі умови для роботи створюються при температурі від 12 до 24 °С.

Низькі температури також викликають значні зміни в організмі людини. Тривале перебування людей в умовах низьких температур і особливо при сильному вітрі приводить до серйозних порушень діяльності внутрішніх органів: змінюється глибина і частота дихання, знижується швидкість кровообігу, постачання киснем тканин і клітин і, як наслідок цього, порушується обмін речовин. При особливо лютих морозах, коли не прийняті відповідні запобіжні засоби, працездатність людини різко знижується і відбувається обмороження. Встановлено, що температура повітря 18--21 °С і відносна вологість 40--60% є найбільш сприятливими для людини.

Показники клімату можуть бути сприятливими для діяльності людини і його здоров'я. Саме такі умови склалися в багатьох районах земної кулі. Вчитель питає, як учні розуміють сприятливі кліматичні умови. Узагальнюючи їх відповіді, він дає визначення поняття «Сприятливі кліматичні умови»: сукупність температур, вологості, атмосферного тиску, опадів, режиму вітрів, при якій в організмі людини не відбувається відхилень від нормальної діяльності всіх органів і систем.

ВПЛИВ ЛЮДИНИ НА БІОСФЕРУ

На початку вивчення теми «Біосфера» вчитель пропонує декільком учням випереджаюче завдання: за різними джерелами (енциклопедії, довідковій літературі, книзі Р.К. Баландіна «В.І. Вернадський» і ін.) підготувати коротке повідомлення про життя і діяльність Володимира Івановича Вернадського.

Спочатку вчитель повідомляє, що геолог, геохімік, мінералог, кристалограф, основоположник біогеохімії, вчення про біосферу В.І. Вернадський -- один з організаторів і керівників Комісії з вивчення вічної мерзлоти. Він збагатив геологічну науку багатьма ідеями в області мінералогії, геохімії, утворення корисних копалини. Був першим видатним дослідником основних закономірностей будови і складу Землі. Під його керівництвом вперше у нас в країні було проведено вивчення родовищ радіоактивних елементів. Це далеко не весь перелік наукового внеску і досягнень Володимира Івановича Вернадського.

Потім з підготовленими повідомленнями в логічній послідовності виступають учні. Узагальнивши їх повідомлення, вчитель на різних прикладах розкриває питання про вплив людини на біосферу.

Необхідно сформувати лише елементарне уявлення про дію людини на біосферу. З цією метою розкриваються відмінності між впливом на природу людини і інших організмів. Оцінюючи дію різних груп організмів на земну поверхню, В.І. Вернадський відзначав, що роль людини за останнє сторіччя почала значно перевершувати роль інших, навіть найбільш активних в біологічному відношенні організмів. Дія людини на природу Землі принципово відрізняється. Воно пов'язане не з біологічною, а з виробничою діяльністю людини, що направляється його розумом. Кажучи про розумну дію людини на природу, В. І. Вернадський мав на увазі наукове обґрунтоване комплексне використання її багатств, що передбачає відновлення того, що вже зруйноване.

Вплив людини на природу почався з тих пір, як з'явилася людина. Для виготовлення знарядь праці, жител і одягу людина завжди використовувала природні матеріали (дерево, природні волокна, камінь і т. д.). Цю думку необхідно підтвердити прикладами, які могли б найяскравіше проілюструвати історичний процес одночасного розвитку суспільства і підвищення ступеня дії людини на природу. Наприклад, перехід людини до скотарства і землеробства викликав зміну складу рослинного покриву на великих територіях. Можна також використовувати приклад про розвиток металургії.

Варто наголосити на тому, що незадовго до смерті В.І. Вернадський писав: «Людство, узяте в цілому, стає могутньою геологічною силою. І перед ним, перед його думкою і працею, стає питання про перебудову біосфери на користь вільного мислячого людства як єдиного цілого. Це новий стан біосфери, до якого ми, не помічаючи цього, наближаємося, і є ноосфера». Під ноосферою В.І. Вернадський розумів сферу розуму, яка повинна прийти на зміну біосфері, сфері життя. На жаль, за сорок з гаком років, що пройшли після цих слів, ми могли переконатися в тому, наскільки безрозсудними були багато змін, внесених людиною в біосферу.

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКИ КОМПОНЕНТІВ ПРИРОДИ

Перш ніж почати розгляд цього складного питання, вчитель пропонує привести приклади, підтверджуючі взаємозв'язок компонентів природи. Узагальнюючи їх відповіді, вчитель розвиває основну ідею змісту питання.

Навколишній нас світ -- це складна взаємозв'язана система. Всі природні компоненти мають своє певне місце і несуть свою закономірну функцію. У природі немає нічого «шкідливого» або «корисного». Для того, щоб учні усвідомили важливість цього, слід привести приклади, які підтверджують дану думку. Наприклад, свого часу розвернулася кампанія по знищенню бакланів, що поїдають, як це здавалося, багато риби. Баклани були визнані «шкідливими» птахами, і у ряді районів їх проживання вони були знищені. Через деякий час в цих місцях спалахнули масові епідемії серед риб і птахів. Була встановлена причина цього явища. Виявилось, що «шкідники» (баклани) харчуються переважно хворою рибою і тим самим попереджають виникнення масових захворювань. Довелося відновлювати чисельність бакланів.

Хорошими санітарами є щуки. Вони поїдають головним чином хвору рибу. Можна запропонувати питання:

-- Як ви думаєте, комарі, москіти -- корисні або шкідливі комахи?

Учні правильно відзначають, що комарі є хорошим кормом для риб. І якщо знищити всіх комарів, то різко скоротиться кількість мальків і відповідно риби у водоймищах.

Вчитель підкреслює, що найважливішою властивістю природи є її цілісність. З цього витікає основний наслідок: дія на один з компонентів природи неминуче призведе до зміни інших і всієї природи в цілому. У своїй повсякденній і трудовій діяльності людина завжди має про це пам'ятати.

На етапі закріплення знань доцільно провести коментоване читання відповідного тексту з хрестоматії або іншої літератури.

Доцільно звернути увагу учнів на цей компонент природи.

Бесіду про ґрунти можна почати з питання:

-- Чому наука про грунт склалася тільки в кінці XIX в., хоча люди почали освоювати грунт з моменту переходу до землеробства, тобто 7 тис. років назад?

Коректуючи відповіді, вчитель підводить учнів до визначення поняття «грунт», засвоєного ними в курсі природознавства.

На перший погляд питання про грунт досить просте. Ми «живемо на ґрунті», ходимо по ньому. Але дати вичерпну відповідь на питання, що таке грунт, вельми складно. Чому?

Річ у тому, що грунт далекий не простий «витвір» природи. Учені довго сперечалися, доводячи свою точку зору на таке складне явище, яким є утворення грунту. Одні вважали, що оскільки грунт знаходиться на самій поверхні літосфери, його слід відносити до геологічних утворень. Згідно думки інших учених, характер грунту повністю визначається особливостями клімату.

Треті заперечували проти перших двох ідей і стверджували, що серед складових частин грунту є рослинні і тваринні організми. Варто відокремити їх від ґрунту, і процеси утворення ґрунту порушуються. Отже, грунт є продуктом діяльності рослинних і тваринних організмів.

І ця ідея була відхилена. Отже, грунт не можна віднести ні до геологічних, ні до кліматичних, ні до твариною, ні до рослинних утворень.

В кінці минулого століття російський природодослідник Василь Васильович Докучаєв виклав свою теорію утворення ґрунтів. Грунт -- це самостійна природна освіта, яка є результатом взаємодії: гірських порід, клімату, рослинності, тварин, а частково рельєфу місцевості і часу.

Таким чином, всі чинники, про які говорив В.Докучаєв, були відомі. Але вони висувалися вченими ізольовано один від одного. Причому, кожен з цих чинників розглядався як одна визначальна умова утворення ґрунту. В.В. Докучаєв різко заперечував проти такого тлумачення поглядів про грунт, підкреслюючи, що виникнення ґрунту відбувається лише в результаті сумісної дії всіх чинників.

Читаючи свої лекції з ґрунтознавства, він образно говорив про значення всіх чинників утворення ґрунту: «Якби, припустимо, медик задався питанням, що важливіше для організму людини: вода, повітря або їжа, то, без сумніву, таке питання всі б визнали дозвільним і даремним. І вода, і повітря, і їжа однаково необхідні, бо без кожної з цих речовин окремо неможливо існувати. ... Так само абсолютно марно задаватися питанням про те, який саме з ґрунтоутворювачів грав найважливішу роль в історії утворення грунту. Кожен з них окремо однаково важливий».

Пізніше до чинників ґрунтоутворення, перерахованих у визначенні В.Докучаєва, були додані вода і господарська діяльність людини.

Вивчення ґрунту має величезне практичне значення, і в першу чергу для сільського господарства, де вона є основним засобом виробництва. Крім сільського господарства, вивчення ґрунту має велике значення для будівництва доріг, магістральних трубопроводів, осушувальних і зрошувальних систем, гідротехнічних споруд, для лісового господарства, а також для цілей охорони здоров'я людей. Шкідливі речовини, що забруднюють грунт, через воду і продукти харчування можуть потрапити в організм людини і викликати серйозні захворювання, а іноді і невиліковні.

Програмою з географії передбачено проведення практичної роботи з вивчення компонентів природи своєї місцевості. В процесі проведення цієї роботи бажано познайомити учнів з впливом діяльності людини на грунт.

Для роботи на місцевості вчиться пропонуються наступні завдання:

1. Обійдіть різні ділянки території і встановіть, як використовуються ґрунти вашої місцевості.

2. На ріллі визначите способи оранки: чи застосовуються добрива і сівозміни? Чи є луги, як вони використовуються?

3. У якому співвідношенні знаходяться території, зайняті сільськогосподарськими, промисловими, міськими, транспортними об'єктами, зонами відпочинку, заповідниками і т. д.?

4. Якщо ведуться будівельні роботи, то встановіть, як чинять будівельники з верхнім родючим шаром ґрунту?

5. Запишіть в щоденник загальний висновок про використання ґрунту вашої місцевості і відношення до неї населення.

ВЗАЄМОДІЯ ПРИРОДИ І СУСПІЛЬСТВА

На початку уроку вчитель розкриває сенс поняття «Екологічні проблеми».

-- Чи доводилося вам чути про науку екологію і чи знаєте ви, які завдання вона вирішує?

Термін «екологія»-- учення, тобто вчення про будинок або місце, в якому ми живемо. Він був введений в 1869 р. німецьким біологом Э. Геккелем і позначав розділ біологічної науки про взаємини організмів і місці їх існування. В даний час виділилася екологія людини, комплексна наука, що вивчає закономірності взаємодії природи і суспільства.

Пояснення взаємодії природи і суспільства проводиться на конкретних прикладах. Можна запропонувати таким, що вчиться наступне питання:

--Які наслідки вирубки лісів?

Учні наводять багато прикладів зміни природи, які можуть відбутися в результаті рубки лісу. Проте не завжди вони називають наслідки в логічній послідовності. Тому завдання вчителя полягає у встановленні причинно-наслідкових зв'язків даного явища. Узагальнення відповідей проводиться у формі доказу наслідку, що витікає з якої-небудь причини. Наприклад, так.

Ліс -- це перш за все будинок для його мешканців -- птахів, звірів, комах. Вирубавши його, ми лишаєм їх необхідних умов для життя. Що відбудеться з мешканцями лісу? Одні з них перемістяться на нові житла. Інші загинуть, і в першу чергу молодняк.

Яка роль лісу в природі?

Він забезпечує надходження кисню в атмосферу і поглинання з неї вуглекислого газу. Отже, в районі обширних вирубок лісу зменшиться надходження кисню в атмосферу і поглинання вуглекислого газу. Таким чином, відбудуться небажані для всієї живої зміни в газовому складі атмосфери.

--Що ж відбувається після вирубки лісу?

Починається руйнування ґрунту, її змив у водоймища, що викликає їх обміління, а іноді і знищення. Якщо територія складена рихлими породами, то швидко почнуть розвиватися яри.

Швидкий стік з поверхні, позбавленої рослинності, приводить до того, що мало води просочується в грунт. Отже, знижується рівень ґрунтових вод, а це означає, що зменшується об'єм підземних вод, живлення річок.

Обміління річок викликає наступний ланцюжок взаємозв'язаних проблем. Такі річки втрачають свою естетичну цінність, людина не може використовувати їх в своїй господарській діяльності. Від вирубки лісу в першу чергу страждають малі річки і не тільки тому, що вони позбавляються живлення ґрунтових вод. Часто їх використовують як транспортні шляхи і сплавляють по ним зрубані дерева. Багато хто з них намокає і тоне, покриваючи дно товстим шаром; утворюються затори, порушується перебіг річки. Поступово вона заростає, замулюється і припиняє своє існування. Адже ця маленька річка так живописно вписувалася в загальну картину навколишньої природи, служила джерелом життя великої річки, лісових мешканців! Знищивши її, людина нанесла важку рану природі і, в першу чергу, собі.

-- Як же людина повинна використовувати ліс, щоб в природі не відбувалося подібних змін?

Багато учнів відповідають, що ліс зовсім не треба рубати. В цьому випадку необхідно пояснити, що людина не може обійтися в своїй господарській діяльності без лісу. Проте розпоряджатися нашим багатством, яким є ліс, необхідно гранично розумно. Перш за все, не можна вирубувати ліс на великих площах. Вирубку треба вести вибірково, залишаючи молоді дерева і не наносячи їм шкоди. Вільні від вирубаних дерев місця відразу ж повинні бути засаджені саджанцями. У такій роботі по відновленню лісу беруть активну участь школярі багатьох районів наший країни. Тим самим вони вносять свій внесок до справи охорони природи не тільки свого краю, але і всій наший країни в цілому.

Закінчуючи бесіду про вплив діяльності людини на природу, необхідно показати вплив зміненої людиною природи на її життя і здоров'я. При вивченні впливу погодних змін на стан здоров'я людини учні засвоїли ідею про те, що людина, будучи частиною природи, зберегла з нею щонайтісніший зв'язок, не дивлячись на тривалу історію свого розвитку. Все те, з чим так тісно пов'язана людина, - сонце, річки, гори, ліси, степи -- створює умови, необхідні для її життя. Порушуючи цей зв'язок, людина наносить шкоду і природі, і своєму здоров'ю.