Методика використання лекційно-семінарської системи в аграрних технікумах і коледжах при вивченні дисциплін економічного профілю

ТЕМА:

„Методика використання лекційно-семінарської системи в аграрних технікумах і коледжах при вивченні дисциплін економічного профілю"

План

Вступ

1. Лекційно-семінарська система організації вивчення економічних дисциплін

2.1 Лекція - основний метод вивчення економічних дисциплін

2.2 Семінарське заняття як основна форма організації контролю знань дисципліни.

2.3 Модульна система організації вивчення економічних дисциплін.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ.

Актуальність теми

Основною формою навчання в вищих навчальних закладах являється лекційно-семінарські заняття.

Використовуючи лекції і семінари викладач допомагає вихованцям набути нові знання ,формулювати нові проблеми , робити відкриття, висновки , бачити реальну оцінку своїх знань.

Заняття - лекція - це насамперед залучення студентів до творчої діяльності на навчальному матеріалі. Це заняття роздумів викладача й студентів. Його необхідно підготувати й провести так, щоб при розгляді теми було забезпечено належний науковий рівень викладу досліджуваного матеріалу і, з іншого боку, його доступність та евристичність. Саме під час лекції пробуджується інтерес студентів до навчальної діяльності.

Семінари ж характеризуються насамперед двома взаємозалежними ознаками: самостійним вивченням студентами програмного матеріалу й обговоренням на занятті результатів їхньої діяльності. На таких занятях студентах вчаться виступати з тематичними повідомленнями, дискутувати, відстоювати свої судження. Семінари сприяють розвитку евристичних умінь студентів, підвищенню культури спілкування.

Велику цінність мають евристичні семінари.

Евристичний семінар -- це форма занять, що забезпечує створення студентами особистих освітніх продуктів (ідей, понять, методів, способів діяльності).

Семінарські заняття -- це ефективна форма організації самостійної роботи студентів, засіб підвищення ефективності навчання. їх дидактичні цілі полягають у поглибленні знань і вдосконаленні умінь студентів, узагальненні, повторенні і систематизації вивченого, активізації пізнавальної самостійності .

Важливою методичною вимогою до проведення уроків-семінарів є зменшення керівної ролі педагога. Під час підготовки до семінарів студенти розширюють свої знання, вивчають додаткову літературу і водночас розвивають уміння самостійно здобувати знання. Ще однією прикметною особливістю семінарів є те, що вони можуть набувати форми дискусій (наприклад, найбільш раціонального способу розв'язання тієї чи іншої задачі).

Об'єкт, предмет і мета дослідження.

Об'єкт дослідження: лекційно - семінарська система вивчення організації вивчення дисциплін економічного профілю в Брацлавському агроекономічному коледжі ВДАУ.

Предмет: методика проведення лекційно - семінарських занять при вивченні економічних дисциплін.

Мета дослідження: дослідити методику проведення лекційних, семінарських занять.

Завдання дослідження.

Завдання:

1. Познайомитись з видами, структурою лекційних і семінарських занять.

2. Дослідити методику проведення лекційно-семінарських занять при вивченні економічних дисциплін в Брацлавському агроекономічному коледжі ВДАУ.

3. Дослідити організацію модульної системи вивчення дисциплін економічного профілю.

1. Лекційно-семінарська система організації вивчення економічних дисциплін

1.1 Лекція - основний метод вивчення економічних дисциплін

Широке застосування в навчальних закладах різних рівнів акредитації має лекція, яка відрізняється від розповіді та пояснення тим, що використовується для розгорнутого теоретичного повідомлення, наукового аналізу та обґрунтування складних і об'ємних наукових проблем

її типові ознаки -- системність, логічна послідовність, строга структурність, наукова обґрунтованість, які полегшують її сприйняття і розуміння; тривалість (як правило, дві навчальні години); запис плану і рекомендованої літератури; введення і характеристика певних загальних і наукових аспектів; розкриття й деталізація навчальної проблеми; завершальні висновки педагога; відповіді на запитання учнів.

Розрізняють кілька типів навчальних лекцій. Наприклад, В. Оконь їх розподіляє на традиційні (зміст матеріалу дається в готовому для запам'ятовування вигляді), проблемні (аналізується певна наукова або практична проблема) і розмовні (ґрунтується на переплетенні розмовних фрагментів лекції з відповідями слухачів або виконанням ними певних теоретичних чи практичних завдань).

За відповідної підготовленості студентів можна також застосовувати:

*курсові та монографічні лекції;

*лекції-дискусії;

*лекції-консультації;

*програмовані лекції;

*лекції з використанням техніки зворотного зв'язку.

Безумовно, ці види лекцій активізують навчально-пізнавальну діяльність студентів і сприяють підвищенню ефективності дидактичного процесу. Вони характеризуються проблемністю і концептуальністю(ДОДАТОК 1).

В навчальній практиці ми передусім використовуємо традиційні і проблемні лекції. Добір виду лекції залежить від багатьох факторів. МИ повинен враховувати рівень освіти студентів, наявність у них певних навичок і вмінь, зміст і особливості навчальної дисципліни тощо. Отже, лекцію, незалежно від її виду, можна проводити, тільки маючи впевненість у її доцільності, у відповідній розумовій підготовленості студентів і їхній здатності до активної роботи.

В іншому разі доцільною буде лекція-бесіда, під час якої значно спрощується зміст навчального матеріалу, більш детально аналізуються проблеми, підтримується тісний контакт педагога з студентами, з'ясовується рівень і глибина засвоєння матеріалу лекції. Особливість лекції-бесіди полягає в тому, що ми, висуваючи навчальні проблеми, обмірковуємо вголос, наводимо докази та анти докази, надає можливість студентам відповідати на поставлені запитання і обмінюватися думками, допомагає їм самостійно робити висновки для практичної діяльності.

Прийнявши рішення проводити лекцію, ми повинні досконало визначити її вид і зміст. Робота над змістом лекції включає добір і опрацювання матеріалу відповідно до рівня розумового розвитку більшості студентів. Вдале її читання вимагає вміння подавати навчальний матеріал, певної інтонації, темпу мовлення, міміки і жестикуляції.

Рішення щодо методики проведення лекції приймаємо самі. Молоді педагоги обов'язково повинні мати текст лекції, а також усвідомлювати необхідність підтримання постійного контакту з аудиторією. Безумовно, просте озвучення тексту лекції не сприяє такому контактові. З цією метою рекомендується пов'язувати матеріал, який вивчається, з життєдіяльністю навчального закладу, актуальними проблемами країни та світу. Від педагога вимагається:

по-перше, доведення до студентів за найкоротший час якомога більшого обсягу спеціальних та інших знань;

по-друге, сприяння формуванню рис громадянина Української держави;

по-третє, надання фахової допомоги в самовдосконаленні

студентів;

по-четверте, формування і розвиток мотивації навчально-пізнавальної діяльності та майбутньої професійної діяльності.

Незалежно від форми проведення й дидактично-виховних завдань лекція складається з трьох частин: вступної, основної та заключної(ДОДАТОК 2,3). У вступній частині студенти отримують інформацію про цілі, тему, актуальність і проблеми лекції. Основна частина дає всебічний аналіз проблем, які вивчаються, та їх систематизацію. В заключній частині коротко аналізуються розглянуті під час лекції проблеми, формулюються висновки і визначаються завдання для самостійної роботи.

Навчальна практика свідчить про те, що ефективність лекції залежить від таких факторів:

--старанної підготовки основних положень лекції та їх наукової й методичної обґрунтованості;

--доречного забезпечення лекції наочними та іншими засобами;

--відповідного оформлення та технічного забезпечення місця проведення лекції;

--вдалого, невимушеного початку лекції;

--постійного підтримування двостороннього інтелекту ально-емоційного контакту з учнями, заохочення до діалогу, доведення змісту лекції не за допомогою гасел та загальних

слів, а науковою аргументацією;

--доступного, послідовного й дохідливого викладу матеріалу та його зв'язку з попереднім навчанням і соціальною практикою;

--застосування під час лекції різноманітних прийомів активізації уваги студентів та актуалізації їхніх знань (наприклад пояснення, ілюстрація, демонстрація, фільм, телебачення тощо);

--прагнення зробити лекцію не тільки джерелом певних знань, а водночас надати їй консультаційної та орієнтовної функції щодо подальшого самостійного вивчення й дослідження студентами даної навчально-пізнавальної проблеми;

--синхронізації змісту матеріалу, що викладається, з відповідними навчальними посібниками, підручниками, інструкціями та засобами наочності;

--простого, природного, емоційно насиченого і науково ґ викладу змісту лекції;

--конспектування основних положень лекції як її обов'язкового елемента;

--урахування групових та індивідуальних інтересів учнів тощо.

1.2 Семінарське заняття як основна форма організації контролю знань дисципліни

Семінарське заняття багато в чому подібне до бесіди. Проте проблеми теоретичного й практичного характеру обговорюються більш ґрунтовно, всебічно і глибоко. Це колективний науковий пошук певної навчальної проблеми і шляхів її ефективного розв'язання. Учасники заняття аналізують проблему, виявляють причинно-наслідкові зв'язки, висувають шляхи її оптимального вирішення, відповідають на запитання і дискутують.

Умовно можна сказати, що семінар -- це творче поєднання позитивних властивостей бесіди й дискусії, але на більш високому методичному, науковому й теоретичному рівні, що передбачає відповідну підготовленість суб'єктів учіння. Проводиться, як правило, зі студентами, які мають відповідну підготовку й досвід самостійного вивчення складних наукових і практичних проблем.

Для забезпечення дієвості семінару рекомендується дотримуватися .вищевикладених рекомендацій і побажань щодо проведення бесіди й дискусії.

Ефективність семінару залежить від попередньої роботи педагога (організаційно-технічний, теоретичний і методичний напрями якої найбільш оптимальні) й студентів, їх активної і творчої взаємодії. (Додаток 4)

Готуючись до семінару ми:

--складаємо плану семінару з визначенням основної та додаткової літератури;

--опрацювуємо методичні вказівки для студентів;

--аналізуємо дидактичні, виховні і методичні підсумки попередніх семінарів і роботу над їх удосконаленням;

--вивчаємо рівні ознайомленості студентів з проблемами семінару і визначення змісту їх самостійної роботи;

--організовуємо індивідуальні і колективні консультації з студентами;

--надаємо допомогу студентам у самостійній роботі з літературою;

--підготовлюємо виставки літератури, наочних посібників та інших засобів забезпечення семінару;

--проводимо інструктаж доповідачів і допомогу їм у написанні доповідей;

-- готуємо місця проведення семінару тощо.

Готуючись до семінару, студенти повинні:

--ознайомитися з планом семінару, основною і додатковою літературою;

--розробити проблеми, які вимагають додаткового вивчення; --визначити план підготовки до семінару; --отримати консультації у керівника семінару; --занотувати основні положення, що стосуються розв'язання навчальної проблеми;

--підготувати реферати, доповіді тощо.

Слабка або недостатня підготовка будь-якої сторони не сприяє досягненню навчальної та виховної мети і взагалі може спричинити неуспіх усього заняття. Педагогу необхідно звернути особливу увагу на цей аспект. Можна сказати: якою була підготовка до семінару -- таким буде результат.

Добре підготовлений і проведений семінар виконує свої основні функції -- пізнавальну і виховну. Він також має допоміжну функцію -- контрольну, яка дає змогу оцінити рівень опанування учнями програмного матеріалу, внести в дидактичний процес певні корективи.

Отже, семінар -- це основний вид занять для поглиблення і закріплення знань, формування переконань та розвитку особистості учня.

Можемо виділити основні вимоги до семінару:

* продуманість змісту теми, її проблем та методики обговорення;

* визначення цілей, дидактичних і виховних завдань заняття;

*проблемна постановка запитань;

* увага до стрижневих питань та логіки їх розкриття;

* постійне керування перебігом семінару, створення атмосфери невимушеності, полемічності й творчої активності;

* стимулювання дискусії;

* забезпечення всебічного розгляду й аналізу навчальних проблем, об'єктивна оцінка виступів і відповідей, своєчасне їх коригування;

* орієнтація студентів на подальшу самостійну роботу над навчальним матеріалом тощо.

1.3 Модульна система організації вивчення економічних дисциплін

Відповідно до сучасних тенденцій розвитку суспільства для системи освіти більш характерними стають такі принципово нові риси, як динамізм, варіативність. Вітчизняна й зарубіжна практика показують перспективність принципово іншого щодо організації і технології модульного навчання, яке характеризується випереджаючим вивченням теоретичного матеріалу укрупненими блоками - модулями, алгоритмізацією навчальної діяльності, завершеністю й узгодженістю циклів пізнання та інших циклів діяльності.

Орієнтація на науковий підхід до розв'язання практичних проблем - це основний шлях підготовки спеціалістів економічних спеціальностей, спроможних кваліфіковано вирішувати суперечливі питання сучасності. У зв'язку з цим при вивченні економічних дисциплін висвітлюються ґрунтовні теоретичні положення, що містять загально та конкретно-методологічні і власне і теоретичні модулі.

Сучасні вимоги до навчального процесу потребують впровадження інноваційних технологій навчання. Вони можуть бути найрізноманітніші. У нашому коледжі при викладанні економічних дисциплін, зокрема, дисципліни «Контроль і ревізія», з 1990 року застосовується модульний метод навчання. Досвід роботи показав, що це один з кращих методів для підвищення рівня якості навчального процесу.

Модульний блок (модульна одиниця) - це логічна і прийнята частина роботи у межах виробничого завдання, спеціальності або професії з чітко позначеним початком і кінцем, яка звичайно не поділяється на дрібніші частини.

Весь курс дисципліни - це методично розроблений модуль, побудований на підставі професійно модифікованої характеристики молодшого спеціаліста та освітньо-професійної програми.

Модуль дисципліни розбитий на п'ять модулів-частин курсу, які мають повне самостійне значення і складені з близьких за змістом тем або розділів. Дисципліна вивчається в III та IV семестрах.

Власне теоретичні модулі, як інтегративна властивість, передбачають оволодінням системним змістом економічних дисциплін і спільних з ними наук та націлюють студентів на усвідомлення ними перспективних тенденцій розвитку економічних наук, на оволодіння цілями, змістом, засобами, методами, формами, прийомами економічних наук .

Робота з «Контролю і ревізії» за системою модульного навчання починається з перебудови робочої програми, яка складається з послідовно розташованих модулів. Кожному модулю визначається логічно обгрунтована система контролю знань (тести, реферати, контрольні роботи тощо). Робоча навчальна програма має частково змінений зміст і форму, як блоку форм, що завершують цикл даного матеріалу окремого модуля: лекція - групова диференційована або практична робота - контроль знань.

Робоча навчальна програма складається з таких структурних одиниць: кваліфікаційні вимоги до знань і умінь студентів, тематичний план, зміст навчального модуля, методичне забезпечення навчального модуля, питання для самостійної роботи й самоконтролю знань студентів, засоби та форми поточного та підсумкового контролю, критерії оцінки.

На початку вивчення дисципліни викладач пояснює студентам особливості модульно-рейтингової системи навчання. Приступаючи до вивчення кожного модуля, викладач визначає цілі з проблеми, яка вивчається, ознайомлює студентів з темами, з яких складається модуль, контрольними запитаннями до заліку і варіантами тестування за цими темами, літературою, .видами занять, графіком проведення заліку та тестування, кращими творчими роботами студентів.

Вивчення кожного модуля складається з теоретичного, практичного блоків та блоку контролю та самоконтролю. Вивчення теми навчального матеріалу відбувається не за частинами, а узагальнено на лекціях (фактологічних, проблемних) з визначенням опорних понять, категорій, закономірностей на семінарських заняттях. Під час навчання проводяться заняття-дискусії, ділові ігри, але переважають лекційні заняття. Для прищеплення студентам навиків практичної роботи передбачено практичні заняття. Під час опрацювання кожного модуля, студенти з'ясовують доцільність отримання знань та вмінь для подальшої роботи.

Практичний блок, оснований на теоретичних положеннях, передбачає розробку технології формування у студентів комплексних умінь з контрольно - ревізійної роботи. Процес засвоєння знань відбувається за шістьма рівнями:

1.На рівні пізнання студенти демонструють знання фактів, термінологій, структур, теорій, принципів, законів, тенденцій розвитку економічного контролю.

2.На рівні розуміння студенти показують свою спроможність глибшого засвоєння знань шляхом трансформації навчального матеріалу та інтерпретації основних категорій, законів, принципів.

З.На рівні застосування майбутні фахівці уміння використовувати навчальний матеріал у конкретних умовах -поєднання знань з бухгалтерського обліку, фінансів та ревізії* спираючись на засвоєні теоретичні положення.

4.На рівні аналізу студенти демонструють свою здатність робити висновки по конкретній ситуації.

5.На рівні синтезу вони застосовують своє вміння комбінувати елементи, щоб утворити цілісність з певною новизною (творчі завдання-створення схем, підготовка виступів, доповіді тощо).

б.На рівні оцінки -демонструють уміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу.

До практичного блоку відносяться практичні завдання різного рівня складності з альтернативною основою. Це рішення ситуативних задач; завдання на вивчення та аналіз економічної літератури.

Блок контролю та самоконтролю передбачає включення до процесу навчання питань, тестів, анкет, які дозволяють визначити факт засвоєння студентами навчального матеріалу з даної теми чи різноманітні тести пізнавання: розпізнавання, класифікація, тести конструктивного типу, тести "типова задача", тести-задачі.

Прийом заліків і тестування за кожним модулем проводиться як на заняттях, так і в поза аудиторний час. При цьому кожний студент усвідомлює, що йому треба систематично працювати з підручником та нормативно - довідковою літературою, оскільки його рівень знань контролюється на кожному етапі.

У процесі аналізу и оцінки навчальної діяльності студентів варто дотримуватися таких правил.

1.Пам'ятати, що аналіз и оцінка знань, умінь та навичок студентів - шлях забезпечення зворотного зв'язку у процесі навчання.

2.Дотримуватись систематичності в аналізі и оцінці знань, умінь і навичок студентів.

3.Створювати ситуацію значимості процесу перевірки й оцінки навчальної діяльності студентів.

4. повагою ставитись до навчальної праці вихованців та всіляко стимулювати її.

5.Чітко формулювати запитання, які спонукали б студентів до активних мислиневих дій, витримувати паузу, яка дає змогу всім студентам зібратися з думками; лише після цього запрошувати конкретного студента для відповіді.

6.Уважно слухати відповідь, схвальним словом, жестом і мімікою стимулювати розумову активність вихованців, не перебивати монологічну відповідь студента, аналіз робити після закінчення відповіді.

7.Після завершення відповіді робити її короткий аналіз, аргументовано й об'єктивно оцінювати.

8.Залишати за студентами можливість повторно опрацьовувати навчальний матеріал, виконувати навчальне завдання відповідно до їх індивідуальних розумових можливостей.

9. Під час відповідей студент може користуватися опорними конспектами, схемами, довідниками, іншими наочними матеріалами.

10.Забезпечувати оптимальні умови для всебічної перевірки знань, умінь і навичок студентів за допомогою різноманітних сласних технологій.

Під час використання модульної системи навчання педагог, в основному, здійснює консультативну, контролюючу, керуючу навчальними діями, комунікативну та виховну функції.

Із практики видно, що ця технологія дозволяє рівномірно та інтенсивно адаптувати студента до навчального процесу, глибше перевірити засвоєння ним матеріалу, підвищити його зацікавленість у вивченні дисципліни. Студент стає більш впевненим у результатах своєї діяльності.

Викладач і студент стають співавторами у навчальному процесі і працюють на кінцевий результат - якісні знання студента. Успішність в процесі навчання з дисципліни має тенденцію до зростання з кожним семестром.

Працюючи за модульною системою викладачі і студенти упевнились, що підвищується взаємна вимогливість між студентами і викладачем, відповідальність за якість знань.

Висновок

Отже, використовуючи лекційно - семінарське заняття та модульну систему організації навчального процесу ми можемо зробити висновок:

Лекції та семінари один із найефективніших методів навчання та контролю знань у вищій школі.

Застосування цих форм дає змогу дотримуватись систематичності в аналізі и оцінці знань, умінь і навичок студентів. Ці форми доцільно використовувати при вивченні

нового матеріалу, пов'язаного з раніше вивченим; при розгляді складного для самостійного вивчення матеріалу;

Подачі інформації великими частками в плані реалізації теорії укрупнення дидактичних одиниць у навчанні.

При виконанні низки завдань з однієї чи декількох тем, розділів; Застосуванні вивченого матеріалу при розв'язанні практичних задач. При узагальненні і систематизації знань і умінь учнів;

При проведенні занять, які присвячені різним методам розв'язання завдань, виконанню системи евристичних питань.

Модульна система навчання здійснює консультативну, контролюючу, комунікативну та виховну функції. Дозволяє глибше навчати та перевіряти засвоєння матеріалу студентами, підвищити зацікавленість студента у вивченні економічних дисциплін.

Основні компоненти структури лекцій

Лекція, як форма навчальної діяльності у вищому навчальному закладі має структуру, яка включає:

1. Організаційну частину.

1.1. Доповідь чергового про присутність студентів на заняття.

1.2. Перевірка готовності студентів до заняття.

2. Вступну частину;

2.1. Формування теми і мети лекції

2.2. Оголошення плану лекції.

2.3. Коротка характеристика ступеня розробки даної теми в літературі.

2.4. Визначення місця теми в навчальному курсі.

2.5. Встановлення між предметних зв'язків.

3. Виклад навчального матеріалу відповідно до плану лекції:

На лекцію рекомендується виносити 2-3 основних проблеми. Виклад матеріалу з кожного питання доцільно побудувати за схемою:

3.1. Формування центральної проблеми.

3.2. Логічне обгрунтування проблеми ( основні поняття і терміни, що вживаються, структура розгляду питання).

3.3.Фактичне обґрунтування проблеми (конкретні факти з реального життя, статистичні та експериментальні дані і т.д.)

3.4.Зв'язок проблеми з фаховою підготовкою і повсякденно -

практичною діяльністю.

3.5.Зв'язок проблеми із сучасністю.

3.6.Висновок з питання, що розглядається.

Зміст наступного питання повинен логічно випливати з попереднього; бути його продовженням, розвивати центральну проблему лекції.

4. Заключну частину: загальні висновки з конкретної теми.

5. Відповіді та запитання студентів.

6. Підсумки заняття.

6.1.Постановка конкретних домашніх завдань ( підготуватись до семінару самостійно опрацювати тему і т.д.)

6.2. Методичні поради щодо виконання домашнього завдання.

6.3. Біологічний огляд основної і додаткової літератури.

6.4. Висновки про рівень активності студентів протягом лекції (можливі оцінки).

Вступна лекція

Мета:Познайомити із специфікою навчальної дисципліни, розкрити її значення і функції в системі знань, роль і місце в житті людини, фахівця, суспільства в цілому.

Особливості:

1. Лекція відкриває студентам двері в поле знань конкретної науки, розділу чи об'ємної теми програми.

2. Задає робочий настрій, тон і ритм роботи з навчальної дисципліни.

3. Знайомить студентів із основними видами навчальної діяльності, які їм доведеться освоїти, вивчаючи предмет.

4. Доводить до відома студентів кваліфікаційні вимога до знань, вмінь і

навичок.

5. Знайомить з основною і додатковою навчально-методичною літературою з дисципліни.

Структура викладу матеріалу лекції:

1. Предмет науки, коло проблем, що їх вивчає дисципліна; основні принципи, категорії і закономірності.

2. Методологія і методика науки.

3. Функції науки, роль у формуванні особистості, фаховій підготовці, в житті суспільства в цілому.

4. Структура науки і навчальної програми.

5. Вимоги викладача до вивчення навчальної дисципліни, форми рубіжного і підсумкового контролю.

6. Методика конспектування лекцій, підготовка до семінарів і практичних занять.

Оглядова лекція

Мета: Познайомити студентів з основними навчальними та науковими

проблемами, що їх містить розділ, чи об'ємна тема, зробити огляд основних визначень і термінів, нагадати фактичний і статистичний матеріал, основну систему доказів провідних наукових шкіл.

Особливості:

1. Лекція застосовується в заочній формі навчання та в підготовці студентів денних відділень до державних іспитів.

2. В ході оглядової лекції викладач має нагадати студентам основні теоретичні положення розділу чи теми, охопити коло проблемних моментів, вказати напрями самостійної роботи в плані поглиблення знань.

3. Лекція носить яскраво виражений інформативний та інструктивнометодичний характер, в ході неї питання висвітлюються фрагментарно - епізодично. За своєю суттю це лекція - консультація.

Структура викладу матеріалу лекції:

1. Ознайомлення студентів із програмними вимогами і до викладу матеріалу, розділу чи об'ємної теми навчального матеріалу.

2. Виклад логічної структури основних навчальних питань теми,

3. Розкриття основних визначень, змісту термінів, категорій і

а. закономірностей, що вживаються в лекції. 4.Формулювання і виділення основних проблемних і питань лекції,

наведення логічної та фактичної аргументації провідних наукових шкіл.

5. Конкретні методичні порада щодо поглиблення і розширенню знань з провідних проблем теми.

6.Висновки, виділення дискусійних питань, наголос на ключових поняттях теми.

Проблемна лекція

Мета:Спонукати студентів до творчо-пошукового способу добування знань, зробити їх співучасниками творчої лабораторії викладача, навчити самостійно мислити, відстоювати власні наукові та світоглядні позиції. Особливості:

1. Застосовуються в середині вивчення курсу, розділу чи теми, коли студенти засвоїли певну суму знань, вмінь і навичок.

2. Домінуючим методом викладу знань викладачем та засвоєння їх студентами є творчо - пошуковий метод.

3. Проблемна ситуація може бути єдиною, а може являти собою, ланцюг взаємопов'язаних проблемних ситуацій відповідно до плану лекції, вирішення однієї з яких створює можливості для розв'язання інших.

Структура викладу матеріалу лекції:

1. У вступній частині лекції викладач формулює проблемну ситуацію, яка буде вирішуватись із студентами протягом лекції.

2. Основні критерії, поняття і факти викладач розкриває на основі загально-наукових методів пізнання - індукції, дедукції, абстрагування, аналізу і синтезу, порівняння і т.д, - підштовхуючи студентів до самостійних висновків.

3. В заключній частині лекції викладач разом із студентами вирішує проблемну ситуацію і формулює проблемне домашнє завдання, яке буде розглядатись на семінарі.

Лекція з елементами бесіди

Мета: Узагальнити і систематизувати знання студентів з теми, отримані ними при вивченні інших предметів, допомогти зрозуміти логіку аргументації основних проблем лекції, розвивати мистецтво полеміки. Особливості:

1. Застосовується тоді, коли є необхідність узагальнити попередній досвід студентів, систематизувати знання, отримані під час вивчення суміжних предметів.

2. Дозволяє встановити робочий контакт з аудиторією, постійний зворотній зв'язок, який допомагає управляти процесом засвоєння

знань студентами.

3. Допомагає тримати увагу аудиторії в напрузі.

4. Сприяє більш глибокому засвоєнню знань студентами.

Структура викладу матеріалу лекції:

1. Питання плану лекції представляються с у вигляді системи розгорнутих бесід.

2. Розробка основних і допоміжних запитань для бесід.

3. Розгортання колективної співбесіди на задану тему.

4. Обґрунтовані висновки, які складуть основу нового знання, котре мають засвоїти студенти.

Лекція з елементами розповіді

Мета: Пояснити студентам основні навчальні проблеми теми, дати максимальний обсяг фактичного матеріалу, особливо з питань недостатньо висвітлених в літературі. Особливості:

1. Застосовується тоді, коли необхідно пояснити студентам великі масиви, матеріалу, а відповідної навчально-методичної та довідкової літератури недостатньо.

2. Спрямована на максимальне запам'ятовування знань студентами з наступним їх відтворення.

3. Основним методом викладу матеріалу є ілюстративно -репродуктивний метод.

4. Є свого роду підготовчою до лекції-бесіди та проблемної лекції, оскільки створює мінімальну базу знань, необхідних для наступних роздумів.

Структура викладу матеріалу лекції:

1. Логічно - витриманий розподіл навчально-програмного матеріалу, відповідно до питань плану.

2. Основними методами викладання є демонстрація ілюстрації, характеристика, опис, інструктивна розповідь, розгорнута розповідь.

3. Поглиблений виклад основних теоретичних і фактичних даних.

4. Ґрунтовні висновки з кожного навчального питання як квінтесенція того, що необхідно запам'ятати.

Рекомендовані схеми семінарських занять.

Класичний семінар

1. Організаційна частина. 1.1 .Рапорт чергового.

1.2.Перевірка ступеня готовності студентів до семінару.

1.3.Призначення чергових на лави рецензентів, юрисконсультів,

прагматиків.

1.4.Інформаційне повідомлення про основні події в світі та державі за останні дні (5хв)лі

2. Вступне слово викладача

2.1. Значення теми в курсі та в ході підготовки до іспиту.

2.2. Мета та завдання заняття.

2.3. Формування проблем, що мають обговорюватись на семінарі(оголошення плану семінару).

3.Заслуховування та обговорення виступів студентів відповідно до плану семінарського заняття.

3.1.Основний виступ студента.

3.2. Відповіді доповідача на можливі запитання студентів.

3.3. Доповнення студентів до основного виступу 3.4 Виступ рецензента.

3.5. Виступи юрисконсульта та прагматика якщо є про що сказати.

3.6. Підсумки розгляду питання викладачем.

4. Заключне слово викладача:

4.1. Підсумки матеріалу теми.

4.2. Значення матеріалу теми для сучасності.

5. Відповіді на можливі запитання студентів.

6. Підсумки семінару

6.1. Аналіз активності студентів, рівня їх підготовки до семінару.

6.2. Оцінка за основні виступи.

6.3 Оцінки тим, хто виступав з доповненнями.

6.4. Оцінки за рецензії та консультації юрисконсультам і прагматикам.

Рекомендована схема семінару-дискусії

1. Організаційна частина.

1.1 Підготовка студентів до дискусії.

1.2. Рапорт чергового про присутність студентів.

2. Оголошення теми, мети та завдань дискусії.

3. Формування дискусійних проблем.

4. Укладення угоди про основні поняття ( терміни) дискусії. їх зміст і

тлумачення.

5. Визначення апологетів і опонентів, виділення неупередженого журі, чи групи експертів (практично цю проблему розв'язують:

а) поділом групи на команди;

б) шляхом визначення офіційних доповідачів та офіційних опонентів з дискусійних проблем, офіційних опонентів).

6. Підготовка апологетами та опонентами прикінцевих доповідей з певних проблем ( обговорення наперед підготовленого проекту, чи методом брейн-стормінгу).

7. Зіставлення позицій апологетів та опонентів із центральних проблем дискусії, виявлення спільних точок зору та розбіжностей ( виступи тих, хто захищає певні позиції і тих, хто їх спростовує).

8. Підведення підсумків дискусії:

8.1.Науковий та навчальний результат (ефект) дискусії. 8.2 Визначення переможців дискусії.

9. Підведення підсумків заняття:

9.1.Аналіз виступів апологетів та опонентів.

9.2. Підсумки викладача з центральних проблем дискусії.

9.3. Оцінки учасникам дискусії.

РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА СЕМІНАРУ ЗАХИСТУ РЕФЕРАТІВ СТУДЕНТАМИ.

1. Організаційний момент.

2. Вступне слово викладача

3. Захист студентами підготовлених рефератів.

3.1. Виступи студентів з науковими повідомленнями. 3.2.Відповіді доповідачів на запитання. 3.3 Виступи офіційних опонентів. 3.4. Виступи рецензентів.

4. Заключне слово викладача з даної теми.

5. Підсумки семінару.

Теми рефератів і вимоги до їх написання доводяться до студентів заздалегідь. Викладач управляє процесом підготовки реферату студентом (індивідуальні консультації, рубіжний контроль ступеня готовності).

Реферати повинні охоплювати основні навчальні проблеми теми. Вони виконуються до семінару і здаються на рецензію експертам. Протягом семінару не варто обговорювати більше як 3-5 рефератів.

РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА СЕМІНАРУ ФРОНТАЛЬНОГО

ОПИТУВАННЯ

1. Організаційна частина.

2. Вступне слово викладача.

3. Фронтальне опитування студентів з теми семінару за допомогою наступних методів:

3.1 Усне опитування з провідних проблем теми.

3.2. Письмове опитування за карточками-завданнями

3.3. Спільне розв'язування кросвордів, головоломок, навчально-виробничих ситуаційних завдань.

3.4 Обговорення практичних і фахових аспектів теми. 3.5. Виконання тестових завдань

4. Заключне слово викладача з теми.

5. Підсумки семінару

РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА СЕМІНАРУ-КОЛОКВІУМУ

1. Організаційна частина.

2. Вступне слово викладача

3. Індивідуальні співбесіди викладача із студентами групи вході яких виявляються:

3.1. Рівень та глибина засвоєння студентами матеріалу теми. 3.1.1. Знання основних визначень, теоретичних положень теми. 3.1.2.Знання основних концепцій і наукових шкіл з даної теми. 3.1.3. Знання фактичного матеріалу з теми.

3.1.4.Вміння аргументовано відстоювати теоретичні концепції основних наукових шкіл з даної теми.

3.2. Ступінь опрацювання студентами основної і додаткової літератури, періодики.

3.3.Характер ведення конспектів.

Вид заняття

ПЛАН ЗАНЯТТЯ №29 ЛЕКЦІЯ_

Навчальна дисципліна: "Контроль і ревізія"

Тема. "Контроль і ревізія стану бухгалтерського обліку і достовірності звітності"

Мета. Ознайомити студентів із порядком проведення ревізії стану бухгалтерського обліку і звітності, завданнями і джерелами перевірки

Методи: Пояснення, бесіда

Література.

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

2. Вітвицька Н.С. "Контроль і ревізія" ст. 153-158

3. Усач Б.Ф. "Контроль і ревізія" ст. 176-185

4. Шатковська Л.С. "Економічний контроль на с/г підприємствах" ст.265-269

Матеріально-технічне забезпечення, дидактичні засоби, ТЗН:

Опорний конспект, зразки актів ревізій.

Викладач: Павлічук Н.В.

Структура заняття

1. Організаційна частина заняття

а) перевірка присутності студентів;

б) відповіді на запитання студентів;

2.Актуалізація опорних знань (поєднання вивченого матеріалу тем з темою заняття):

1. Що таке інвентаризація?

2. В чому відмінність між основними і оборотними засобами ?

3. Що таке звітність? Хто несе відповідальність за її подання?

4. Які обов'язки головного бухгалтера?

5. Які документи визначають стан бухгалтерського обліку і звітності в Україні?

3. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань

Контроль і ревізія стану бухгалтерського обліку і достовірності звітності

4. Мотивація навчальної діяльності

Студенти повинні знати:

1. Мету, завдання, строки і порядок проведення інвентаризації.

2. Склад і призначення фінансової звітності,

3. Порядок оформлення первинних документів і реєстрів бух обліку

4. План рахунків бухгалтерського обліку

5. План заняття

1. Завдання, основні напрями і джерела ревізії.

2. Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві.

3. Перевірка стану бухгалтерського обліку.

4. Перевірка достовірності звітності і стану звітної дисципліни.

6. Підведення підсумків

а) узагальнення матеріалу_

б) завдання для самостійної роботи студентів Опрацювати тему по конспекту та по зазначеній літературі.

Семінарське заняття №1

Перелік питань

1. Суть, завдання і функції контролю.

2. Принципи контролю та їх характеристика.

3. Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю.

4. Суб'єкти контролю в Україні.

5. Предмет економічного контролю та його об'єкти.

6. Методи контролю.

7. Права, обов'язки та відповідальність ревізорів.

8. Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності.

9. Планування контрольно-ревізійної роботи. Організація і підготовка до проведення ревізії. 11 .Порядок проведення ревізій і перевірок.

12.Порядок вилучення документів під час ревізії.

13.Оформлення результатів ревізій.

14.0рганізація аудиторської роботи в Україні.

15.Реферат на тему: "Державна контрольно-ревізійна служба

та її функції в господарському контролі."

Іб.Реферат на тему: "Державна податкова служба як орган

державного контролю."

Література

1. Закон України "Про державну податкову службу в Україні."

2. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні."

3. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами ДКРС в Україні.

4. Бутинець Ф.Ф. "Контроль і ревізія" ст. 9-18,38-95,213-215,221-245.

5. Вітвицька Н.С. "Контроль і ревізія" ст.. 9-31.

6. Мамаєва О.О. "Контроль і ревізія " ст..6-61.

7. Мурашко В.М. "Контроль і ревізія" ст.. 5-36.

8. Конспект лекцій.

Семінарське заняття № 2 Перелік питань

1. Завдання, джерела і послідовність ревізії касових операцій.

2. Інвентаризація готівки в касі.

3. Документальна ревізія касових операцій.

4. Ревізія операцій на рахунку в банку.

5. Контроль і ревізія розрахунків з постачальниками та підрядниками.

6. Контроль і ревізія розрахунків з покупцями і замовниками.

7. Контроль і ревізія розрахунків з підзвітними особами.

8. Контроль і ревізія розрахунків по претензіях і відшкодуванню матеріальних збитків.

9. Порядок передачі матеріалів про нестачі органам суду.

10 Завдання, джерела і послідовність ревізії основних засобів.

11 .Ревізія операцій з основними засобами.

12.Особливості контролю нематеріальних активів. 13. Завдання, джерела і послідовність ревізії товарно-матеріальних цінностей.

14.0собливості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

15.Ревізія операцій з тарою та МШП.

Література

1. Порядок ведення касових операцій в національній валюті України.

2. ВітвицькаН.С "Контроль і ревізія" ст.. 36-47, 58-69, 83-91,96- 104.

3. Мамаєва О.О. "Контроль і ревізія" ст..81-171.

4. Мурашко В.М. "Контроль і ревізія" ст.. 92-123, 139-162.

5. Конспект лекцій.

Семінарське заняття №3

Перелік питань

1 .Завдання, джерела і послідовність ревізії розрахунків по оплаті праці.

2.Ревізія розрахунків по оплаті праці.

3.Ревізія розрахунків по соціальному страхуванню.

4.Контроль і ревізія витрат виробництва .

5.Ревізія собівартості продукції.

б.Ревізія готової продукції та її реалізації.

7.Ревізія доходів і результатів діяльності.

8.Оцінка ліквідності і платоспроможності підприємства.

9.Ревізія кредитних операцій.

10. Перевірка стану бух обліку і звітності.

11.Перевірка достовірності фінансової звітності.

12.0собливості контрольно-ревізійної роботи в інших

підприємствах АПК.

13.Реферат на тему: "Особливості контролю фермерських господарств."

Література

ЬВітвицька Н.С. "Контроль і ревізія" ст.. 69-71, 110-117,135-146, 153-158.

2.Мамаєва О.О. "Контроль і ревізія" ст..171-249,258-268. З.Мурашко В.М. "Контроль і ревізія" ст.. 123-139,175-192,203-217. 4.Конспект лекцій.

Список використаної літератури

1.Закон України «Про освіту» (зі змінами,

внесеними згідно із Законом №2628- 111(2628-

14)від 11.07.2001 р. 2.Закон України «Про вищу освіту».- к.:

Наукметодцентр аграрної освіти,2002.-69 с. З.Лузан П.Г., Решетник М.П. та ін. «Теорія

професійної підготовки спеціалістів» Видавничий

центр НАУ.2003 р. 4.Ягупов В. В. Педагогіка. Навчальний посібник.-

К.: Либідь,2002.-560 с. 5.Навчальні плани за спеціальностями. 6.Програми дисциплін.

7.Теоретичні основи методики навчання економічних дисциплін.-К.: Вища школа ,1995.-184 с.

8.Теорія професійної підготовки

спеціалістів(загальна методика)Методичний

посібник для викладачів вищих навчальних закладів.-К.: Видавничий центр НАУ.-2003.-134с.

9.Сучасні педагогічні технології у вищій школі// науково-методичний збірник.Вінниця -Київ,1995.-272 с.

10. Кирилова Г.Д. Теория и практика урока в условиях развивающего обучения. -- М. : Просвещение, 1980. --

159 с.

11. ОкуневА.А. Как учить не уча. -- СПб.:Питер Пресе, 1996. - 448 с.

Міністерство аграрної політики України Брацлавський агроекономічний коледж ВДАУ

Методична розробка відкритого заняття

з дисципліни „ Фінанси підприємств " тему „ Організація грошових розрахунків підприємств "

Тема:

«Організація грошових розрахунків підприємств»

Мета:

Набуття, формування та систематизація теоретичних знань з теми

«Організація грошових розрахунків підприємств»

План заняття

І.Суть грошових розрахунків підприємств. Готівкові та безготівкові розрахунки.

2.Види банківських рахунків , їх призначення 3.Принципи організації розрахунків.

4.Розрахунково - платіжна дисципліна та її вплив на фінансово -

господарську діяльність підприємств.

5.с.Форми безготівкових розрахунків(самостійне вивчення).

Література

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7.12.2000 р. № 212 Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Інструкція № 3.

Інструкція про безготівкові розрахунки, № 135.

А.М.Поддєрьогін Фінанси підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - С 21-46.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ № 2

Вид заняття. Лекція з елементами бесіди та ділової гри. Навчальна дисципліна: "Фінанси підприємств" Тема: Організація грошових розрахунків підприємств Мета: Набуття, формування та систематизація теоретичних знань з теми «Грошові розрахунки підприємств»

Методи: пояснення, бесіда

Література

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7.12.2000 р. № 212 Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Інструкція № 3. Інструкція про безготівкові розрахунки, № 135.

А.М.Поддєрьогін Фінанси підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 21-46.

1. Матеріально-технічне забезпечення, дидактичні засоби, ТЗН:

Зразки документів, схеми розрахунків.

Структура заняття 1. Організаційна частина заняття

а) перевірка присутності студентів: б) відповіді на запитання студентів:

2. Актуалізація опорних знань (Під час пояснення відбувається поєднання матеріалу ,що вивчається, з темами наступних дисциплін: »Бухгалтерський облік»- Облік операцій на поточному рахунку. «Фінанси»- Ринок цінних паперів.

«Фінанси підприємств»- Суть і функції фінансів підприємств. «Контроль і ревізія»- Ревізія розрахункових операцій

3. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань Організація грошових розрахунків підприємств

4. Мотивація навчальної діяльності

Студенти повинні знати: Класифікацію розрахунків; Принципи організації розрахунків;

Форми безготівкових розрахунків та порядок здійснення розрахунків за допомогою платіжного доручення платіжної вимоги-доручення , векселя , акредитива чека; Види банківських рахунків; Порядок відкриття рахунку у банку.

5. План заняття

1 .Суть грошових розрахунків підприємств. Готівкові та безготівкові розрахунки. 2.Види банківських рахунків, їх призначення 3.Принципи організації розрахунків.

4.Розрахунково - платіжна дисципліна та її вплив на фінансово - господарську діяльність підприємств.

5.с.Форми безготівкових розрахунків(самостійне вивчення).

6. Підведення підсумків а) узагальнення матеріалу

завдання для самостійної роботи студентів _Розглянути схеми розрахунків платіжною вимогою-дорученням , векселем , акредитивом, позпяхунковим чеком- виявити птитшшї та негативні сторони розрахунків за допомогою цих документів

Викладач: Павлічук Н.В.

Актуалізація опорних знань

дисципліна «Бухгалтерський облік»- Облік операцій на поточному рахунку

1. Що таке готівкові розрахунки?(приклади)

2. Що таке безготівкові розрахунки?(приклади)

3. Які рахунки підприємства можуть відкривати у банку?

4. Які документи слід подавати до установи банку для відкриття рахунку?

5. Для проведення яких розрахунків відкривають поточний рахунок?

6. Поясніть різницю між основним розрахунковим рахунком та допоміжним.

7. В якому випадку підприємство відкриває депозитний рахунок?

8. Які документи використовують підприємства для розрахунків?

І.Суть грошових розрахунків підприємств. Готівкові та безготівкові розрахунки.

Щодня кожне підприємство вступає в безліч фінансових відносин. У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного ряду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Сукупність усіх платежів створює грошовий обіг.

Грошовий обіг здійснюється за допомогою грошових коштів.

Грошові кошти - це кошти в касі підприємства та кошти на рахунках у банку.

. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обігу, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення : зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже маса грошей, яка перебуває в обігу завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий обіг.

Маса грошей, яка перебуває в обігу, має дві форми: готівкову і безготівкову. Розмежування грошового обігу на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обігу - грошової маси.

Більша частина грошового обігу припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, виплата з\п);

реалізація продукції(робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів; розрахунки з кредитними установами.

Від правильної організації грошових розрахунків залежить оперативність їх здійснення та фінансовий стан підприємств.

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення -виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувала коштів.

Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, в них також зацікавлена держава:

1. економне витрачання коштів.

2. вивчення, регулювання, контроль грошового обігу.

Між готівковою та безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Одна форма може переходити в іншу і навпаки.

Безготівкові розрахунки - це цілісна система „яка включає:

класифікацію розрахунків;

організацію розрахунків;

форми відповідних документів; взаємовідносини платників з банками.

Безготівкові розрахунки класифікують:

* За товарними операціями;(реалізація продукції, робіт, послуг) Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацію продукції,

виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обігу в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

* Нетоварними операціями;(розрахунки з фінансово-кредитною системою)

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємств:

1. Місцеві(один банк, одне місто)

2. Міжміські

3. Міжнародні

Розвиток ринкових відносин призвів до певних змін у колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зокрема розширив можливість застосування готівкової форми. З кінця 1998 р. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 р. № 473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть здійснюватись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з каси банків.