Шляхи попередження конфліктних ситуацій між педагогом та учнями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми (конфліктні ситуації між педагогами та учнями)

1.1 Аналіз виникнення проблеми конфліктних ситуацій між педагогом і учнями в науковій педагогічній літературі

1.2 Особливості конфліктів між педагогом та учнями в сучасній школі

1.3 Психологічно-педагогічні основи розвитку конфліктів між учнем та вчителем

Розділ ІІ. Шляхи попередження конфліктних ситуацій між педагогом і учнями

2.1 Діагностика конфліктних ситуацій між педагогом та учнем

2.2 Ефективні форми і методи вирішення конфліктів між педагогом та учнем

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність теми. Кожна особистість має свої погляди, бачення, вірування, захоплення та інтереси, адже кожен із нас - індивідуальність. Зіткнення інтересів несе в собі суперечність, яка може призвести до певних ускладнень чи дій.

Кожна з сторін намагається зайняти таку позицію, яка буде суперечити інтересам протилежної сторони. Саме таку ситуацію називають конфліктом. Її розв'язанням займається така наука, як «конфліктологія».

Проблема конфлікту завжди була та залишається однією із актуальних тем, які потребують розв'язку.

Сьогодення несе в собі не лише великий науково-технічний прогрес, а й наростання агресії людей. Вони стають більш жорстокими, нетерпимими та заздрісними один до одного. Це, на мою думку, пов'язано зі зникненням певних заборон та погіршення стану виховання, що призводить до прояву найгірших інстинктів, які притаманні людині - до агресії та вседозволеності.

Агресивність - це величезна перепона при формуванні відносин, моралі, спільної діяльності людей.

Дана проблема непідвласна адміністративним методам її вирішення.

Сьогодні дуже важливо виховувати дітей правильно, плекаючи в них любов до оточуючих, уважне ставлення до них, вчити співпрацювати з ними.

Саме для цього педагог має оволодіти вміннями та навичками попередження та розв'язання ситуацій конфлікту, тому що проблема взаємодіяння учасників в педагогічному процесі набуває все більшого напруження у сучасних школах.

Повертаючись до такої галузі знань, як конфліктологія, яка вивчає протиріччя та їх розвиток, подолання в спілкуванні суб'єктів, переживає етап своєї розбудови.

Розробка проблем несе в собі інтеграцію різних наук, які включають в себе педагогіку та різні підвиди психології.

Неможливо не вказати, що саме викладачі психології (Л.А. Петровська, М.М. Рибакова) першими стали досліджувати конфлікти у шкільному житті.

Педагогічні проблеми та їх актуальність зумовлені саме потребами школи та іншими значимими процесами.

Довгий час конфлікти у спілкуванні між учнем та його вчителем оцінювалися дещо односторонньо, ніби це небажані явища, слідства помилкової лінії поведінки педагога, його вимогливість.

По суті, педагогічними можна визнавати конфлікти, що виникають у такій системі, як «вчитель-учні». Подолання таких конфліктів передбачає використання своєрідної технології. Саме такі конфлікти є поширеними, а їх подолання вимагає величезної професійної майстерності вчителя.

У великій кількості публікацій, де розповідається про проблеми шкіл, не рідко зазначається, що головною бідою є відсутність вчительського інтересу до особистості учня і небажання зблизитись з ним, щоб пізнати його душу. З цього й випливає конфлікт між педагогом та учнем, сім'єю та навчальним закладом.

У цьому проявляється не стільки лінь та нехіть вчителів, а скільки їх не вміння, відсутність досвіду та безпорадність у вирішенні значної кількості конфліктів.

В роботі розглянуто деякі типи конфліктів у педагогіці і шляхи, завдяки яким їх можна вирішити. Цим і спричинена актуальність теми.

Мета: розглянути діяльність класного керівника і виділити діючі методи і форми роботи, завдяки яким можна минати конфлікти.

Завдання дослідження:

ь Вивчити види, типи, особливості і групи педагогічних конфліктів;

ь Визначити причини виникнення конфліктів у навчальних закладах;

ь Проаналізувати можливі варіанти вирішення педагогічних конфліктів;

ь Обґрунтувати рекомендації вирішення педагогічного конфлікту.

Об'єктом даного дослідження є діяльність педагога з учнями.

Предмет дослідження: зміст, види та типи конфліктних ситуацій між педагогом та учнями та їх вирішення.

Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, узагальнення, порівняння, конкретизація, анкетування.

Теоретичне значення даного дослідження полягає в узагальненні отриманих результатів.

Практичне значення даного дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів дослідження при подальшому вивченні конфліктних ситуацій між вчителем та учнями.

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми (конфліктні ситуації між педагогами та учнями)

1.1 Аналіз виникнення проблеми конфліктних ситуацій між педагогом і учнями в науковій педагогічній літературі

Сучасна освіта робить основний акцент на гуманістичну спрямованість педагогічного процесу. У цьому, перш за все, передбачається ставлення до школяра не як до об'єкта виховання та навчання, а як до суб'єкта спілкування. Це потребує розвитку самоорганізованості в учнях, здібності вступати в діалог з іншою людиною та самостійності. [21; 331]

Освітня практика розв'язання цих завдань стримує наявність двох суперечностей: засади освіти та технологічний характер її реалізації.

У звичайному навчальному закладі вчитель та учень протиставлені один одному не тільки за статусом, а й за цілями, функціями, віком. Досить часто у взаємній дії учня з педагогом спостерігається відсутність взаєморозуміння, і саме це веде до того, що виникають конфлікти.

Сьогодні конфлікт став однією із найскладніших проблем сучасного навчального закладу. Учні, при взаємодії з педагогами, досить часто стикаються з конфліктами, і це призводить до їх зростання у системі «учитель-учень».

На даний час, відсутність позитивних взаємовідносин між педагогом і школярем сприймається як норма, між ними збільшується емоційна дистанція. Це навіть призводить до того, що знижується мотивація учнів і погіршується рівень їх навчання.

Неконструктивна поведінка обох сторін у конфліктній ситуації веде до переростання ділових конфліктів у емоційні, котрі призводять до негативних наслідків, таких, як підвищення рівня тривожності та постійної емоційної напруженості.

Якщо довго не розв'язувати конфлікти, то вони негативно вплинуть на міжособистісні стосунки та психологічний баланс у шкільному колективі.

Аналіз психолого-педагогічних джерел демонструє, що у вітчизняній педагогіці інтерес до процесу виховання дітей, їх поведінки, тощо, почав формуватися ще в 20-х 30-х роках минулого століття, віднайшовши свій прояв у роботах Л. Виготського, О. Залужного та інших. Ці праці розглядали лише загальні питання важкого дитинства, не акцентуючи увагу саме на проблеми конфлікту. [16; 69]

Проблема конфліктів турбувала й А. Макаренка (стаття «Про вибух), який висловлював свою думку про запобігання та розв'язання конфліктів у дитячому середовищі. [21]

Йшли роки, але проблема конфліктів у педагогічному процесі жорстоко ігнорувалася. У радянських школах, при виникненні конфлікту між учнем та його педагогом, зазвичай робилося зауваження, або ж проблема взагалі ігнорувалася. Іноді, вчителі пригрожували покаранням або ж карали дітей, що також не вирішувало конфлікту.

Н. Гришина вважає, що це все було наслідком стереотипу, згідно з яким професійно обов'язкові якості вчителя - це вміння налагоджувати стосунки та знайти підхід до кожного учня, бути нескінченно терплячим, ніколи не бути роздратованим, користатися довірою і любов'ю своїх учнів тощо. Існування уявлення, згідно з яким конфлікти з учнями не сумісні з образом ідеального педагога, призводило до зниження особистісної та професійної самооцінки вчителів, якщо конфлікти все ж виникали.[11; 464]

Перейшовши до аналізу праць В. Сухомлинського, можна зробити висновок, що цей видатний педагог вважає, що без конфліктів навчально-виховного процесу не існує. Автор вказує, що конфлікт - це повсякденне природне явище, яке є невід'ємною складовою процесу навчання, а їх подолання - це «будні щоденної виховної роботи» [27; 124].

Кажучи більше, тихе, спокійне життя колективу, життя без конфліктів і загострень - небезпечне свідчення того, що в юних душах немає напруження сил, необхідного для становлення мужності, ідейної стійкості й незламності” [27;155].

Також, В. Сухомлинський вважає, що неминучим є виникнення конфліктів при вихованні важких або байдужих до навчання дітей. Особливо конфліктним періодом автор вважає період підліткового віку учня. Цей період, «за В. Сухомлинським», вимагає від вихователя великого такту і вміння читати душу людини. У житті підлітка бувають такі дні, коли його не можна викликати для відповіді, бо надто збуджена в ньому нервова система. Не вмітимеш читати душу - неминучі конфлікти ” [27; 360].

Неможливо не вказати, що на думку В. Сухомлинського, відповідальність за народження конфлікту і його налагодження повністю лягає на педагога.

За В. Сухомлинським, до факторів, які спричиняють конфлікти, насамперед потрібно відносити непрофесійність педагога або ж його неграмотність. [27; 641]

Адресуючи слова до педагогів, В. Сухомлинський підкреслив, що вчителем та вихователем не буде той, хто має нескінченні конфлікти з дітлахами. Педагог тоді стає педагогом, коли він знаходить розуміння того, як вирішувати конфлікти. Вчитель має відчувати, «що дитина, це істота, яка повсякчас змінюється». [27; 423]

Конфліктні ситуації між педагогом та його учнями неминучі, якщо педагог обирає за мету лише дисципліну, відповідальність, та слухняність учнів. [27; 83]

Також важливим фактором виникнення конфліктних ситуацій є надзвичайно велике навантаження у школі як вчителів, так і їх учнів. Нервова система дітей знаходиться у напруженні протягом уроку, тому втримати їх увагу та допомогти засвоїти знання у такій обстановці вкрай важко. [27; 119-120]

Під час виникнення конфлікту раціональним методом його розв'язання В. Сухомлинський вважає вчительське слово, проповідь, пояснення, естетичну бесіду, переконання, тощо. Цей педагог не жалів ні сил, ні часу на проведення численних виховних бесід, які сприяли налагодженню стосунків і подоланню конфліктів в учнівському середовищі, між учнями, їх батьками та вчителем.

У розв'язанні та запобіганні конфліктів В. Сухомлинський надає перевагу особистості вчителя, його вмінню володіти власними емоціями та взагалі собою та ситуацією. [27; 426]

В. Сухомлинський вважав, що педагог, який вміє розуміти дитину, її світ, сутність мотивів та вчинків, любити її та шанобливо до неї ставитися, здатний запобігти виникненню конфлікту. Він вважав, що конфлікт виникає тоді коли вчитель оцінює дитину не справедливо.

Уміння уникати конфлікту - одна з найголовніших рис, які несуть в собі педагогічну мудрість вчителя. Запобігаючи конфліктові, учитель своїми руками ліпить виховну та могутню силу колективу. [27; 629]

Отже, аналізуючи проблеми конфліктних ситуацій між педагогом та учнями в наукові педагогічні літературі, можна зробити такий висновок:

У педагогічному процесі виникнення конфліктних ситуацій неминуче, але вчитель має робити все, щоб розв'язати конфлікти доцільними йому методами.

1.2 Особливості конфліктів між педагогом та учнями в сучасній школі

Кoнфлікт - це ілюзoрні або ж рeaльні, сyб'єктивні або ж oб'єктивні, yсвідомлені по - різному прoтиріччя мiж людьми, зі спрoбами їx вирiшення емoційно. [25; 31]

Конфлікт набуває все більшого значення для сучасних шкіл. Це проблема, яка породжується завдяки динамічному розвитку суспільства, зміні соціальних орієнтирів, які поглиблюють проблему поколінь, ускладнюють стосунки вчителів та учнів, тощо.

Конфлікти у школі можна поділити на прості та складні.

- Простий конфлікт можна вирішити вчителем без зустрічної протидії учнів за допомогою організації їх поведінки у навчальному закладі (зупинення сварки чи бійки між учнями, тощо).

- До складних педагогічних конфліктів можна віднести конфлікти діяльності, конфлікти поведінки, конфлікти взаємин.

Конфлікти діяльності - це ті конфлікти, які виникають з приводу виконання учнем навчальних завдань, успішності, пізнавальної діяльності. Вчитель висловлює незадоволення, учні вступають у суперечку або демонструють образу.

Конфлікти поведінки - такі конфлікти виникають з приводу порушення дитиною (учнем) правил поведінки у навчальному закладі та поза ним. В такій ситуації вчитель висловлює незадоволення порушенням поведінки учня, яка не пов'язана з навчальною діяльністю.

Конфлікти взаємин - такі конфлікти виникають у сфері емоційно-особистісних стосунків між вчителем та учнем. Такі конфлікти найбільш деструктивні та найбільш тривалі. З'являються такі конфлікти на базі антипатії у стосунках учня та вчителя. Це є наслідком постійних попередніх конфліктів діяльності або вчинків, поведінки. Вони створюють взаємно упереджене сприйняття вчителем і учнем.

За іншими категоріями, конфлікти поділяються на:

Мотиваційні конфлікти - виникають між вчителем та його учнями у зв'язку зі ставленням дитини до навчання. Інколи такі конфлікти розростаються та призводять до неповаги між вчителем та учнями, протиріч між ними та навіть до боротьби.

Конфлікти, пов'язані зі слабкою організацією навчального процесу у школі - це такі конфлікти, у яких йдеться про чотири конфліктні періоди, які долають учні під час навчального процесу. [28; 60]

У першому класі першокласник переживає складний етап свого життя, на якому відбувається зміна його діяльності ( з ігрової на навчальну). До першокласника ставляться нові вимоги та обов'язки.

Наступним періодом є перехід до п'ятого класу. У дитини замість одного педагога з'являється багато вчителів - предметників, і вони ставлять до учня вищі вимоги, ніж раніше. Також, дитині доводиться опанувати нові, більш складні предметні дисципліни.

Черговим конфліктним періодом є закінчення школи та вибір майбутньої професії. Цей період часто супроводжується невдачами, за якими слідують зриви та інші проблеми.

Конфлікти взаємодії між вчителями, учнями, школярами, вчителів між собою та шкільною адміністрацією - це конфлікти, які відбуваються з різних суб'єктивних причин. Найбільш поширеними є конфлікти лідерства, конфлікти груп хлопчиків та дівчаток між собою, тощо.

У конфліктах «вчитель - директор» школи здебільшого стаються через проблеми субординації. [22; 11]

Всі конфлікти, а особливо педагогічні конфлікти, мають свою певну структуру, сферу і динаміку протікання.

Конфліктна ситуація складається з внутрішньої та зовнішньої позицій учасників взаємодії та предмету конфлікту.

- До внутрішньої позиції можна віднести зацікавлення учасників, їх мету та мотиви. Внутрішня позиція впливає безпосередньо на конфліктну ситуацію і часто не обговорюється під час виникнення конфлікту.

- До зовнішньої позиції можна віднести поведінку сторін, які конфліктують, яка віддзеркалюється в їх поглядах.

Зовнішню та внутрішню позицію просто необхідно розрізняти, щоб за зовнішнім ситуаційним розгледіти внутрішнє суттєве.

Частою причиною виникнення конфліктів є те, що одна сторона зосереджується на меті, яку необхідно досягнути, а інша - на жертвах, які для неї неминучі.

Зазвичай об'єкт конфлікту дуже важко виявити, адже нерідко для конфліктуючих сторін він різний.

Сфера конфлікту може бути або діловою, або особистою. Дуже важливо, щоб конфлікт, який відбувається у діловій сфері, не переходив до особистої. [18; 100]

Динаміку конфлікту можна поділити на три основні стадії:

- наростання,

- реалізація,

- згасання.

Отже, конфлікт - річ не проста. Вирішення конфлікту на пряму залежить від того, які він несе в собі особливості, мотиви, та який у конфлікту рівень складності.

1.3 Психологічно-педагогічні основи розвитку конфліктів між учнем та вчителем

Будь який конфлікт має свої основи розвитку, і конфлікт між педагогом та учнем - не виключення.

Основу конфлікту між учнем та вчителем складає ситуація, яка включає в себе суперечливі позиції сторін або оскарження цілей їх досягнення чи неспівпадання інтересів, що, з рештою, утримує суб'єктів можливого конфлікту. Але для того, щоб конфлікт почав свій розвиток, необхідний інцидент, за яким одна з сторін розпочинає дію, при цьому зачіпаючи інтереси протилежної сторони. Якщо інша сторона відповідає взаємністю, конфлікт із потенційного стає актуальним. [17; 221]

Сучасна психологія вирізняє такий ряд основних елементів конфлікту:

ь Конфліктуючі сторони;

ь Умови, за якими проходить конфлікт;

ь Образи у конфліктній ситуації;

ь Ймовірні дії учасників конфлікту.

Кожен конфлікт, тим паче конфлікт між учнем та вчителем, має свої стадії розвитку:

1. Незадоволення. Це саме та стадія, під час якої відбувається формування суперечностей норм, інтересів, поглядів, думок, цінності та ін..

2. Суперечності переходять до рівня реальних взаємовідносин викладача та його учня(учнів).

3. Виникає певна протидія (розлюченість, дратування, підвищення рівня тривожності, ігнорування вимог, тощо).

4. Протистояння - всі сили спрямовуються на іншу людину, розриваються зв'язки між ними, виникає зневага та образа, тощо.

5. Виникає інцидент, тобто зіткнення, яке несе в собі неприємний характер (педагог скаржиться на свого учня і т.д.). Конфлікт потребує негайного вирішення. Таким чином спостерігається деструкція взаємин між педагогом та учнем на емоційному, поведінковому та навіть когнітивному рівнях. [7; 12]

Початок відвертого протистояння - це результат саме конфліктної поведінки, тобто дій, які спрямовані на захоплення чи утримання об'єкта, або ж змушення опонента відмовитись від його цілей чи змінити їх.

Така поведінка буває:

- активно-конфліктною (виклик),

- пасивно-конфліктною (відповідь на цей виклик),

- компромісною,

- компромісно-конфліктною.

Залежно від установок і поведінки сторін конфлікт набуває логіки свого розвитку, створюючи причини для його поглиблення або ж розростання.

Під час цієї стадії розвиток конфлікту охоплює такі фази:

1. Перехід у відкрите протистояння сторін. На даній фазі конфлікт ще є локальним, адже боротьба проходить за обмеженими ресурсами та ще існують можливості розв'язання проблеми іншими методами;

2. Розширення меж протиборства. Для досягнення своєї цілі суперники залучують нові ресурси, випускаючи можливість знайти якийсь компроміс. Конфлікт стає непередбаченим, ним вже не можливо керувати.

3. Вершина конфлікту. Сторони, які конфліктують, забувають про істинні причини і цілі. Головною метою є нанесення максимальних втрат противнику.

Інтенсивність та протяжність напряму залежить від цілей установок обох сторін, методів ведення боротьби та ін..

На стадії вирішення конфлікту можливі різні варіанти розвитку подій:

- палкої боротьби до повної поразки однієї із сторін;

- затягування протистояння через нестачу ресурсів;

- поступки сторін; припинення конфліктної ситуації під дією третьої

сторони, тощо.

Конфлікт між вчителем та учнем триватиме до тих пір, поки не буде створено належних умов для його припинення. [4; 203]

Такими умовами можуть бути:

§ Усунення або ж зникнення об'єкту конфлікту;

§ Заміна об'єкту конфлікту іншим;

§ Зміна позицій однієї з конфліктуючих сторін;

§ Одержання потоку нової інформації від об'єкта;

§ Недопущення до взаємодії учасників конфлікту;

§ Вироблення конфліктуючими узгодженого рішення, тощо.

Найпоширенішими основами виникнення конфлікту між педагогом та його учнем у систему «педагог - учень» є:

— Нездатність педагога прогнозувати поведінку його учнів під час уроку.

Непередбачена поведінка учнів та їх вчинки часто порушують плановий перебіг уроку і викликає у педагога роздратування та прагнення подолати цей конфлікт усіма підвладними йому способами.

— Намагання педагога будь-якими засобами вберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня. Вчитель вдається до виразів низького стилю ( «роззявив рота», «що ти несеш?», «витріщив баньки», «розвісив вуха»). Це є порушенням принципів взаємодії вчителя та учня і доводить ситуацію до розгортання конфлікту;

— Оцінювання вчителем не вчинку учня, а його особистості;

— Суб'єктивне сприйняття вчителя учинку учня, недостатній рівень інформованості про мотиви;

— Намагання покарати свого учня, мотивуючи це суворістю та дисципліною;

— Не здатність до самоконтролю ( роздратованість, мстивість, грубість, вживання не лексичних слів, тощо). Саме вчителі з негнучким мисленням конфліктують з учнями. Такі вчителі свою прискіпливість до дітей вважають звичайною вимогливістю, а вимогливість учнів до себе сприймають як посягання на його безцінний авторитет;

— Недостатній рівень педагогічних здібностей, тобто їх брак;

— Погана організація роботи у педагогічному колективі;

Кожен невірний крок вчителя, його помилка при вирішенні конфліктних ситуацій може травмувати учнів, вселяти недовіру до педагога, та порушувати систему їх взаємовідносин. [5; 68]

Неможливо не виділити негативні стереотипи поведінки вчителів, що несуть за собою незадоволення учнів вчителями та стимулюють розгортання конфліктів:

· Дратівливість через нісенітниці;

· Дії без підстав;

· Використання суворих методів дисциплінування;

· Розподіл учнів за власними симпатіями;

· Залякування, погрози;

· Фіксація уваги на недоліках учнів;

· Образи, які вчитель робить привселюдно;

· Втручання в особистий світ учня;

· Втручання в особисте життя хлопців та дівчат;

· Негативна оцінка дій інших педагогів, їх критика при учнях, тощо.

Для того, щоб розгорівся вогонь достатньо лише іскри. Це ж відбувається і з конфліктом, який може розростися з маленької іскорки і стати великим полум'ям, яке знищує на своєму шляху все живе.

конфлікт педагогічний учень психологічний

Розділ ІІ. Шляхи попередження конфліктних ситуацій між педагогом і учнями

2.1 Діагностика конфліктних ситуацій між педагогом та учнем

Управлінню конфліктом між педагогом та учнем передує стадія його діагностики, завдяки якій ми можемо визначити основні причини конфлікту та його складові.

Для проведення досконалої діагностики конфліктної ситуації необхідні такі критерії визначення:

— З'ясування джерела конфлікту, суб'єктивних чи об'єктивних переживань обох сторін, способів боротьби, протиріччя думок, потреб, інтересів та подій;

— Вивчення конфлікту, його історії розвитку, тла, на якому він розвивався та прогресував, кризи цього конфлікту, тощо;

— Визначення усіх учасників взаємодії: груп, підрозділів або осіб;

— З'ясування стосунків між сторонами, їх позицій, очікувань та ролей;

— Визначення вихідного відношення до конфлікту - чи сторони мають бажання вирішити конфлікт самостійно, які їхні очікування та надії, умови, чи не спровоковано конфлікт спеціально, тощо. [14; 239]

Для діагностики конфліктних ситуацій я використовувала різноманітні методи . Найпоширенішим був метод анкетування.

Найпершою була методика з книги Д. Джонсона і Ф. Джонсона.

Методика №1: Методика діагностики стратегій розв'язання конфліктних ситуацій Д.Джонсона і Ф.Джонсона (адаптований варіант)

(Методика діагностики стратегій розв'язання конфліктних ситуацій Д. Джонсона і Ф. Джонсона //Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 1. - С. 24-25.)

Мета дослідження. Дослідження стратегій розв'язання конфліктів.

Інструкція для учасників дослідження. Уважно прочитайте дібрані вислови та прислів'я, що в тій чи іншій мірі характеризують стратегію поведінки особистості в умовах конфлікту. У бланку для відповідей згідно запропонованої шкали оцінювання, обведіть, будь ласка, кружечком одну з цифр, аналізуючи наскільки кожен вислів або прислів'я відповідає Вашим діям під час конфліктів:

5 - відповідає у всіх випадках;

4 - відповідає у більшості випадків;

3 - деколи відповідає;

2 - відповідає, але дуже рідко;

1 - ніколи не відповідає.

Обробка даних.

Кількість балів, яка набрана учасником опитування по кожній стратегії, дає уявлення про те, наскільки виражена у нього та чи інша форма поведінки в конфліктній ситуації. Чим більшою є загальна сума балів за певною стратегією розв'язання конфліктів, тим частіше Ви схильні застосовувати її в умовах конфліктної ситуації. Чим менша загальна сума, тим рідше Ви користуєтесь нею.

Аналізуючи відповіді класного кервіника 5-А класу, який працює у Житомирському колегіумі №3, було виявлено, що цей педагог - акула. Акули ж перемагають опонентів тим, що силою примушують опонента приймати рішення, яке потрібно саме їм. Акули плекають лише власні цілі, а стосунки з іншими людьми для них не мають особливого значення.

Інтерпретація результатів дослідження.

Аналізуються індивідуальні дії та стратегія поведінки особистості під час конфлікту з урахуванням двох умов: важливості досягнення мети та підтримання хороших стосунків з опонентами.

Важливість досягнення мети для кожної конфліктуючої сторони може мати неабияке значення або ж не мати ніякого. Тому вирішення конфлікту частково залежить від наполегливості, з якою опоненти прагнуть задовольнити особисті інтереси.

Підтримання хороших стосунків на даний момент і в майбутньому для конфліктуючих сторін може бути важливим або ж не мати жодного значення. Важливість хороших стосунків з іншими людьми, готовність врахувати їхні інтереси також впливають на дії під час конфлікту.

Характеристика основних стратегій розв'язання конфліктів у відповідності до індивідуальних дій особистості у конфліктній ситуації, які визначаються за допомогою методики.

Відповіді:

1. Втеча (черепаха).

Черепахи втікають і ховаються у свій панцир, щоб обминати конфлікти. Вони відмовляються від власних цілей та стосунків; тримаються далі як від спірних питань, через які виникає конфлікт, так і від людей, до яких він причетний. Черепахи почувають себе безпомічними, вважають, що намагатися вирішувати конфлікт - справа повністю безнадійна. Вони переконані, що легше втекти (фізично та психологічно) від конфлікту, аніж зіткнутися з ним.

2. Примус (акула).

Акули намагаються перемагати опонентів тим, що силоміць примушують їх приймати потрібне їм рішення конфлікту. Для акул найважливішими є власні цілі, а стосунки з людиною мають дуже невелике значення. Вони будь-якою ціною готові добиватися своїх цілей. Потреби інших людей їх не турбують. Їх мало хвилює те, чи подобаються вони комусь, чи виявляє хтось до них прихильність. Вони переконані, що конфлікти вирішуються тоді, коли один перемагає іншого. Акули хочуть бути переможцями. Поразка викликає почуття безсилля, неадекватності та невдачі. Вони намагаються здобути перемогу, приголомшуючи суперників, нападаючи раптово, а також залякуючи або загрожуючи їм з позиції сили.

3. Згладжування (плюшевий ведмедик).

Для ведмедиків - стосунки з іншими людьми найважливіші, а власні цілі, навпроти, не мають великого значення. Ведмедики хочуть подобатися, хочуть, щоб їх усі любили й цінували. Вони вважають, що краще уникнути конфлікту заради гармонії й упевнені, що конфлікти не можна обговорювати без шкоди для стосунків. Ведмедики бояться завдати болю, образити, псувати стосунки під час конфлікту. Заради збереження стосунків, вони готові пожертвувати особистими цілями. Плюшеві ведмедики немовби кажуть: «Я пожертвую власними цілями, роби все, що ти хочеш, аби тільки я тобі подобався». Плюшеві ведмедики будь- що намагаються залагодити конфлікт, боячись зіпсувати стосунки.

4. Компроміс (лисиця).

Лисиці невибагливі як у своїх цілях, так і в стосунках з іншими людьми. Лисиці шукають компромісу. Вони пожертвують частиною своїх домагань під час конфлікту і переконуватимуть іншу особу поступитися теж якоюсь часткою своїх цілей. Вони шукають такого рішення конфлікту, коли б обидві сторони мали якусь вигоду - «золоту середину», між двома крайніми позиціями. Заради досягнення згоди, лисиці готові пожертвувати для спільного добра як частиною своїх домагань, так і стосунків.

5. Конфронтація (сова).

Сови дуже високо цінують власні цілі та стосунки. Вони розглядають конфлікти як проблему, яку треба розв'язувати, і шукають таке рішення, яке б задовольнило як їхні власні цілі, так і цілі супротивної сторони в конфлікті. Сови сприймають конфлікт як засіб поліпшення стосунків шляхом послаблення напруження між двома людьми. Вони намагаються розпочати дискусію, яка розцінила б конфлікт як проблему. Шукаючи рішення, які б задовольнили як їх самих, так і іншу особу, сови підтримують стосунки. Вони не заспокоюються доти, доки не буде знайдено рішення, що задовольнятиме і власні, й чужі цілі. Вони також не заспокоюються доти, допоки напруга не спаде, а негативні емоції не будуть повністю зняті.

2.2 Ефективні форми і методи вирішення конфліктів між педагогом та учнем

Конфлікт - це прямий наслідок певного інциденту або ж непорозуміння, в якому ще немає відкритого протистояння, а наявні лише нестриманість учнів та їх незадоволення. На мою думку, це абсолютно не можна обминати увагою, адже нерідко учні трактують такі ситуації як конфлікт.

Педагог може вчасно не усвідомити цього, тому дана ситуація може набрати деструктивного характеру. Гарно продумані, делікатні дії педагога можуть зняти напругу між ним та учнем, відкриваючи простір для позитивних емоцій. [9; 100]

Часом, ефективним може бути аналіз ситуації та компроміс.

Найреальнішим механізмом налагодження нормальних відносин є запобігання конфліктних ситуацій завдяки правильній тактиці спілкування зі школярами, навіть з тими, які просто прагнуть протистояння.

Усуненню та розрядженню конфлікту сприяє переключення уваги від проблеми (проблем), яка була причиною загострення обстановки, провокувала протилежні погляди, різнобій інтересів, тощо.

Навіть у найнапруженішій ситуації вчитель має «тверезо» мислити та аналізувати ситуацію, залишаючись перш за все педагогом, а не людиною, у якої власні інтереси беруть верх над професійністю. [9; 104]

Поведінка вчителя у конфліктній ситуації.

Для вдалого подолання конфліктної ситуації педагог має обрати необхідну поведінку, враховуючи власні вподобання та стиль. Також він має враховувати стиль поведінки втягнутих до конфлікту дітей.

Психолого-педагогічна славетна наука відокремлює п'ять стилів поведінки педагога у конфліктних ситуаціях:

1. Суперництво (конкуренція) або ж прагнення стати центром у певній ситуації. У такій позиції погляди інших учасників та їх потреби сприймаються як незначущі. Кожен відстоює свою думку або поведінку, і вона здається йому правильною. Тому міркування інших просто ігноруються. Це дуже активний, навіть агресивний наступ, який постає у намаганні вирішити конфлікт, ігноруючи інтереси інших. Виявляється він у задоволенні своїх інтересів та вчинення шкоди іншим учасникам конфлікту.

2. Уникнення. Цей тип поведінки виявляється з намаганням перемістити (відсунути) конфліктну ситуацію якомога далі, сподіваючись, що все вирішиться саме по собі. Така стратегія не є свідченням про намір уникнути від вирішення проблеми. Також така стратегія може бути конструктивною реакцією на конфлікт, коли вирішення її краще відкласти на пізніше. Але, якщо довго притримуватись стратегії уникнення, то можна втратити особистісні позиції у колективі.

3. Пристосування. У цьому стилі йдеться про взаємне пристосування партнерів, за яким людина діє, не відстоюючи власні інтереси.

4. Співробітництво. Головне для цієї стратегії - це прагнення знайти ефективне вирішення конфлікту або ситуації, враховуючи інтереси потреб усіх сторін, пошук вигідних для них умов і шляхів, за якими можна досягнути порозуміння. Ця стратегія є однією із найефективніших для налагодження гарних стосунків, але вона вимагає набагато більше часу, ніж інші. Крім того, обидві конфліктуючі сторони мають вміти пояснювати свої бажання, висловлювати власні потреби, вислуховувати один одного, виробляти альтернативні варіанти подальших дій.

5. Компроміс. Виявляється ця стратегія у старанні не загострювати ситуації у конфлікті за рахунок поступок інтересами обох сторін. Компроміс схожий на співпрацю, але його досягнення відбувається на зовсім поверхневому рівні людських стосунків.

Вчитель має вміти вдало використовувати кожен із стилів вирішення конфліктної ситуації, враховуючи усі обставини: вміти йти на поступки, компроміси, встановлення партнерських стосунків , розширюючи арсенал своїх стилів, але не діяти за одним стандартом. [8; 231]

Не можливо не розглянути стратегії вирішення конфлікту діяльності, конфлікту поведінки, конфлікту взаємин та вчинку.

Конфлікти діяльності. Ймовірні варіанти вчительської тактики:

— Відкладання виконання педагогічної вимоги, коли вчитель не наполягає на реалізації його розпорядження і виказує впевненість у тому, що учень і сам зрозуміє його необхідність. Замість образ, погроз та тому подібного застосовується віра та розсудливість;

— Поступка виявляється або у послабленні вимог, дозволі на її часткове використання або невиконанні за певних умов;

— Поступка, обумовлена тим, що вчитель дещо погоджується з аргументами його учня, або розуміє його почуття і змінює своє рішення, не висуваючи умов, і висловлюючи віру в те, що його поведінка в майбутньому покращиться;

Конфлікти вчинків та поведінки. Такі конфлікти вирішувати складніше, бо в них утягуються в більшій мірі «важкі» учні. При цьому дуже важливо уникнути перебільшень, стереотипів та негативних узагальнень. Такі учні сприймають зауваження як вияв недоброзичливості з боку педагога та відповідають йому грубощами, підтримуючи тим самим стан конфлікту.

Діти з важким характером потребують більшої уваги до себе, ніж інші. Тому вчитель має демонструвати свої миролюбні наміри, які є найефективнішим способом погашення конфлікту.

Конфлікт взаємин . Такий конфлікт - найважчий щодо усунення через вияв ворожнечі та упередженості. Ці почуття заважають не тільки учневі, але й педагогові бути приязним та привітним, без чого надзвичайно важко поліпшити стосунки.

Виправлення таких конфліктів - справжнє випробування професіоналізму. Педагог має стати вище власних почуттів та образи, неприязні, щоб показати учневі шляхетність так культуру в стосунках.

Розмова з учнем, у якій вчитель зазнає свої помилки чи вибачається, пропонуючи забути образи, може стати переломним моментом. Далі ж потрібно прикласти усі старання, щоб зміцнити нові стосунки посиленням співпраці та дружнього спілкування.

Проблема спілкування з'являється у вчителів найчастіше саме в гострих випадках, а саме коли педагог або учень роздратовані чи незадоволені, як, наприклад, після кількох зауважень, зроблених за порушення дисципліни учневі. [12; 120]

В таких ситуаціях варто дотримуватись правил:

— Для розмови потрібно вдало обирати час. Розмова, яка ведеться «по гарячих слідах» просто приречена на невдачу, бо злість та роздратованість - жахливий союзник. Вчитель має набратись терпіння і викроїти час для розмови. Крім того, за цей час він сам зрозуміє помилковість власної поведінки;

— Для розмови потрібно обрати вдале місце. Розмова з учнем на очах у класу може викликати у нього бажання продемонструвати свою сміливість та незалежність. Також, не можна розмовляти з учнем в присутності інших педагогів, які розпочинають вставляти власні коментарії і висловлювати претензії до дитини. Одним з найкращих варіантів для такої розмови є прогулянка, під час якої забувається буденність та послаблюється щоденна знервованість.

Ігрові методи вирішення конфлікту

За конфліктної ситуації педагог може спрямувати власну активність на краще розуміння свого співрозмовника, регуляцію особистого психологічного стану для погашення конфлікту. В першому випадку, ситуацію з конфліктом можна вирішити, відновивши взаєморозуміння. [15; 112]

Проблема відновлення взаєморозуміння не є простою, тому її вирішенню сприяє володіння кількома методами:

Метод інтроспекції. Цей метод полягає у умінні поставити себе на місце іншого, уявити його почуття та думки, зробити висновки про мотиви його вчинків та уявити зовнішні подразники його поведінки.

Цей метод є дуже ефективним, але існує загроза прийняття власних думок та почуттів за думки іншого, неправильно відтворюючи образ опонента. Щоб поставити себе на місце іншого потрібно порівнювати дії та поведінку людини, уявляючи її.

Метод емпатії. Цей метод засновано на техніці проникнення у хвилювання іншої людини. Ефективно послуговуються ним емоційні, здатні до інтуїтивного мислення особи, котрі довіряють своєму інтуїтивному відчуттю, заздалегідь зупиняють інтелектуальні інтерпретації.

Метод логічного аналізу. Цей метод зорієнтовано на людей із раціональним мисленням. Для того, щоб зрозуміти співрозмовника, така людина відтворює уявлення про нього, застосовуючи інтелектуальну систему уявлень.

В іншому випадку, педагог, зберігаючи внутрішню стабільність та спокій, намагається повністю уникнути конфлікту.

Інший позбувається можливості зародити конфлікт або ж взаємодіяти в «конфліктному режимі», якщо один із партнерів по спілкуванню зберігає спокій, стриманість, рівновагу та певну відчуженість. [20; 20]

Вчитель як посередник у конфліктних ситуаціях.

Педагог може опинитися в ситуації, коли необхідно вирішувати конфлікт, який спалахнув між батьками, між учнями або між іншим учителем та дирекцією школи. У такому випадку він може знайти вихід за допомогою спеціальних дій посередника.

Ця роль значно відрізняється від ролі судді або ж арбітра. Посередник у конфліктній ситуації закріплює основні елементи спілкування, розвиває їх, вирішує конфлікт, намагаючись у інтересах обох конфліктуючих сторін змінити орієнтацію з «я виграв - ти програв» на встановлення співпраці: «я виграв - ти виграв». [25; 200]

Посередник не має право прийняти точку зору однієї із сторін, які конфліктують. Головний пріоритет педагога-посередника - нейтралітет.

Важливо зберігати спокій, гарний настрій а не потрапляти під вплив негативних емоцій конфліктуючих.

Отже, існує багато методів розв'язання або ж запобігання конфлікту. Провідну роль в них відіграє вчитель, і саме від його компетентності, навичок, досвіду та уважності залежить усе, розпочинаючи із розв'язання конфлікту і завершуючи шляхами попередження конфліктних ситуацій. [25; 211]

На закінчення, хочу виділити декілька порад В. Сухомлинського, які завжди є та будуть актуальні:

Ш “Чим суворіші будуть заборони й покарання, тим більше процвітатиме зло”.

Ш “Коли дитину звинувачують і судять, педагог має бути тільки захисником і оборонцем”.

Ш “Доброзичливість, розумна доброта -- ось що має бути атмосферою життя дитячого колективу, головним тонусом взаємовідносин педагога і дітей. Яке це прекрасне слово й водночас яке це глибоке, складне, багатогранне людське ставлення -- доброзичливість”. [27]

Висновок

В даній курсовій роботі я досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики - проблему конфліктів між педагогом та учнями та їх попередження.

У попередженні або ж розв'язанні конфліктів між педагогом та учнем важливе місце займає саме педагог та його мудрість.

Під поняттям «конфлікт» розуміються об'єктивні та суб'єктивні, реальні або ж ілюзорні, усвідомлені протиріччя між людьми, зі спробами їх вирішення емоційно. Усі конфлікти можна поділити на дві групи - прості, та складні.

Великим впливом на конфліктну поведінку учнів є поведінка їх педагога, його особистість.

Дослідження у курсовій роботі показує, що стиль спілкування педагога, його педагогічний такт впливає на формування міжособистісних стосунків учнів. Педагогічна тактика «співпраця» обумовлює найбільш безконфліктні стосунки учнів між собою та зі своїм педагогом.

Педагог, як умілий керівник, має втручатися в конфлікти своїх учнів та регулювати їх, придушуючи. Головне для нього - це зосередження на проблемі, а не на учасниках конфлікту. Педагог має уміти погасити прояв негативних емоцій і усунути відчуття загрози, об'єктивно розібравшись у конфліктній ситуації.

Для того, щоб розв'язати конфлікт, педагог має провести досконалу діагностику:

— З'ясування джерела конфлікту,

— Вивчення конфлікту,

— Визначення усіх учасників взаємодії: груп, підрозділів або осіб;

— З'ясування стосунків між сторонами, їх позицій, очікувань та ролей.

Для того, щоб попередити конфліктну ситуацію між педагогом та учнями, вчитель має вчасно , усвідомити характер конфліктної ситуації, його стадію, об'єкт і не допустити щоб ситуація набрала деструктивного характеру. Гарно продумані, делікатні дії педагога в змозі зняти напругу між конфліктуючими, відкриваючи простір для позитивних емоцій.

Педагог має спілкуватися з його учнями, навіть із тими, які прагнуть протистояння. Спілкування - це застава одного з найефективніших механізмів налагодження нормальних відносин.

Також, педагог має вміти переключити увагу конфліктних сторін від проблеми, яка була причиною загострення обстановки, провокуючи протилежні погляди.

Навіть у найнапруженішій ситуації педагог має «тверезо» мислити та аналізувати ситуацію, залишаючись перш за все педагогом, а не людиною, у якої власні інтереси беруть верх над професійністю.

Провівши ряд методик у 5-А класі, я визначила їх інтереси, сильні сторони та захоплення. Також, завдяки цим методикам я дізналась, хто у 5-А класі «важкі учні» і пильно спостерігала за ними.

Таким чином, можна зробити висновок: вчитель відіграє головну роль у запобіганні або ж протіканні та розв'язанні конфлікту. Саме від його професійності та досвіду залежить те, як буде протікати конфліктна ситуація, та які в неї будуть наслідки.

Список використаної літератури

1. Андрєєв В.І. Конфліктологія. Мистецтво суперечок, ведення переговорів, вирішення конфліктів / В.І. Андрєєв /. М.: Просвещение. - 1995. - 138с

2. Андрєєв В.І. Основи педагогічної конфліктології / В.І. Андрєєв /. М.: Просвещение. - 1995. - 67с

3. Анцупов А.Я. Профілактика конфліків в шкільному колективі. - М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - 208 с.

4. Анцупов А.Я., Шипілов, А.І. Конфліктологія: Підручник для вузів / А.Я. Анцупов А.І. Шипілов /. М.: ЮНИТИ. - 1999. - 551с

5. Афонькова В.М. До питання про конфлікти в процесі спілкування в колективі // Спілкування як педагогічна проблема / В.М. Афонькова /. М.: Просвещение. - 1974. - 231с

6. Белінськ А.Б. Соціальні технології врегулювання конфліктів: Учеб. посібник / А.Б. Бєлінська /. М.: Прометей. - 2000. - 212с

7. Бодальов А.А. Особливості міжособистісного спілкування як чинника можливого виникнення конфліктів / / Конфлікти у шкільному віці: шляхи їх подолання та попередження / А.А Бодальов /. М.: Аграф. - 1986. - 18-26с

8. Вахоцька І.О. Психологічні особливості міжособистісного взаєморозуміння в системі «вчитель - учень» як умова попередження конфліктів: дис. ... канд. психол. наук: спец. 19.00.07 / І. О. Вахоцька. - К.,2002. - 243 с.

9. Воробйова Л.І. Несвідомі причини конфліктної поведінки / / Конфлікти у шкільному віці: шляхи їх подолання та попередження / Л.І. Воробйова /. М.: Просвещение. - 1986. - 104-111с

10. Виготський Л.C. Збірка творів: В 6 т. - М.: Педагогіка, 1981-1985. - Т.2: Проблеми загальної психології. - 504 с.; Т.3: Проблеми развитку психіки. - 366 с.

11. Грішина Н.В. Психологія конфлікта. - СПб.: Пітер, 2003. - 464 с.

12. Донцов А.І., Полозова Т.А. Проблеми конфлікту в західній соціальній психології // Психологічний журнал, 3980 /. - Т.1 № 6. - 119-133с

13. . Єршов А.А. Внутрішньогрупові конфлікти / / Спілкування як предмет теоретичних і прекладних досліджень / А.А. Єршов /. Л.: Магма. - 1973. - 59-60с

14. Ємельяненко Л.М. Книга: Конфліктологія

15. Здесенко А.П. Конфліктологія: навчальний посібник -- Д.: ДДУ, 1996 р. -- 112 с.

16. Залужний О. Педологія на Україні після Жовтня // Комуністична освіта. - 1932. - № 10. - С.69-84.

17. Зеркин Д.П. Основи конфліктології.: Курс лекцій. (Серія «Підручники і навчальні посібники») / Д.П. Зеркин /. Ростов-н / Д.: Фенікс. - 1998. - 480с

18. Козирєв Г.І. Введення в конфліктологію: навчальний посібник для студентів вузів. - М.: Гуманіт. Вид. центр ВЛАДОС, 2001. - 176 с

19. Ложкіна Г.В. Словник-довідник термінів з конфліктології / Під ред. проф. М.І. Пірен, проф.. -- Київ-Чернівці, 1995.

20. Ломов Б.Ф. Проблема спілкування в психології / Б.Ф. Ломов /. М.: Просвещение. - 1981. - 3-23с

21. Макаренко А.С. Сочинения: В 7 т. - М.: Изд-во АПН, 1960. - Т.5. - 558 с

22. Первишева Є.В. Міжособистісні конфлікти як фактор соціалізації підлітків. Дис. канд. психол. Наук / Є.В. Первишева /. М.: Просвещение. - 1989. - 45 с

23. Петровський А.В. Особистість. Діяльність. Колектив. / О.В. Петровський /. М.: Просвещение. - 1982. - 137с

24. Пискунів А.І. Хрестоматія по історії закордонної педагогіки / А.І. Пискунів. - М.: Освіта, 1981. - 91 с.

25. Потанін Г.М., Сахаров А.І. Конфлікти: сутність і подолання / Г. М. Потанін, А. І. Сахаров /. М.: Просвещение. - 1990. - 211с

26. Слободяник Н.В. Психолого-педагогічні умови формування гуманних

взаємин підлітків: дис. ... канд. психолог. наук.: спец. 19.00.07

Н.В. Слободяник. - К., 2001. - 182 с

27. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. - К.: Радянська школа, 1976-1977. - Т.1. - 654 с.; Т.2. - 670 с.; Т.3. - 670 с.; Т.4. - 640 с.; Т.5. - 639 с.

28. Рояк А.А. Психологічний конфлікт та особливості індивідуального розвитку дитини / А.А. Рояк /. М.: Просвещение. - 1988. - 74 с.

Додаток

Методика діагностики стратегій розв'язання конфліктних ситуацій Д. Джонсона і Ф. Джонсона (адаптований варіант)

(Методика діагностики стратегій розв'язання конфліктних ситуацій Д. Джонсона і Ф. Джонсона //Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 1. - С. 24-25.)

Мета дослідження. Дослідження стратегій розв'язання конфліктів.

Інструкція для учасників дослідження. Уважно прочитайте дібрані вислови та прислів'я, що в тій чи іншій мірі характеризують стратегію поведінки особистості в умовах конфлікту. У бланку для відповідей згідно запропонованої шкали оцінювання, обведіть, будь ласка, кружечком одну з цифр, аналізуючи наскільки кожен вислів або прислів'я відповідає Вашим діям під час конфліктів:

5 - відповідає у всіх випадках;

4 - відповідає у більшості випадків;

3 - деколи відповідає;

2 - відповідає, але дуже рідко;

1 - ніколи не відповідає.

ПРИСЛІВ'Я :

1. «Від суперечки легше втриматися, аніж потім здихатися її».

2. «Якщо Ви не здатні примусити людину думати так, як Ви робите, то примусьте її робити так, як Ви думаєте».

3. «Теплі слова розтоплюють холодні серця».

4. «Послуга за послугу».

5. «Давай приходь і подумаємо разом».

6. «Під час суперечки заслуговує поваги той, хто перший замовкне».

7. «Чия сила, того й правда».

8. «Солодкі слова роблять солодким рух уперед».

9. «Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі».

10.«Істина знаходиться в знаннях».

11.«Той, хто б'ється і тікає, доживає до нової битви».

12.«Той перемагає блискуче, хто примушує ворогів тікати врозтіч».

13.«Убий ворога своєю надмірною добротою».

14.«Чесний обмін думками не стане приводом для суперечки».

15.«Ніхто не може претендувати на істину, але кожен може зробити свій внесок у неї».

16.«Тримайся подалі від тих, хто не згоден з тобою».

17.«Тільки той, хто вірить у перемогу, перемагає на полі битви».

18.«Добре слово мало коштує, та дорого цінується».

19.«Зуб за зуб - це чесна гра».

20.«Тільки той, хто готовий відмовитися від власного права на істину, збагатиться від істин, які знають інші».

21.«Уникайте сварливих людей - вони зроблять ваше життя нещасним».

22.«Людина, яка не втікає сама, змушує втікати інших».

23.«М'які слова забезпечують гармонію».

24.«Хочеш мати хорошого друга - зроби йому щось приємне».

25.«Відкрито говори про свої конфлікти і йди їм назустріч - тільки це приведе їх до найкращого вирішення».

26.«Найкращий спосіб улагодження конфліктів - уникнути їх зовсім».

27.«Займаю тверду, рішучу позицію (на тім стою і не можу інакше)».

28.«Лагідність перемагає гнів».

29.«Краще щось, аніж нічого з того, що ти хочеш».

30.«Щирість, чесність і довіра гори здолають».

31.«Немає нічого важливішого, ніж те, за що тобі треба боротися».

32.«У світі були і будуть переможці й переможені».

33.«Вони до тебе з каменем, а ти до них з прихильністю».

34.«Якщо двоє ідуть на компроміс, то справедливе рішення гарантовано».

35.«Правди можна домогтися воюючи».

Ключ-таблиця для відповідей:

Обробка даних.

Кількість балів, яка набрана учасником опитування по кожній стратегії, дає уявлення про те, наскільки виражена у нього та чи інша форма поведінки в конфліктній ситуації. Чим більшою є загальна сума балів за певною стратегією розв'язання конфліктів, тим частіше Ви схильні застосовувати її в умовах конфліктної ситуації. Чим менша загальна сума, тим рідше Ви користуєтесь нею.

Інтерпретація результатів дослідження.

Аналізуються індивідуальні дії та стратегія поведінки особистості під час конфлікту з урахуванням двох умов: важливості досягнення мети та підтримання хороших стосунків з опонентами.

Важливість досягнення мети для кожної конфліктуючої сторони може мати неабияке значення або ж не мати ніякого. Тому вирішення конфлікту частково залежить від наполегливості, з якою опоненти прагнуть задовольнити особисті інтереси.

Підтримання хороших стосунків на даний момент і в майбутньому для конфліктуючих сторін може бути важливим або ж не мати жодного значення. Важливість хороших стосунків з іншими людьми, готовність врахувати їхні інтереси також впливають на дії під час конфлікту.

Характеристика основних стратегій розв'язання конфліктів у відповідності до індивідуальних дій особистості у конфліктній ситуації, які визначаються за допомогою методики.

1. Втеча (черепаха).

Черепахи втікають і ховаються у свій панцир, щоб обминати конфлікти. Вони відмовляються від власних цілей та стосунків; тримаються далі як від спірних питань, через які виникає конфлікт, так і від людей, до яких він причетний. Черепахи почувають себе безпомічними, вважають, що намагатися вирішувати конфлікт - справа повністю безнадійна. Вони переконані, що легше втекти (фізично та психологічно) від конфлікту, аніж зіткнутися з ним.

2. Примус (акула).

Акули намагаються перемагати опонентів тим, що силоміць примушують їх приймати потрібне їм рішення конфлікту. Для акул найважливішими є власні цілі, а стосунки з людиною мають дуже невелике значення. Вони будь-якою ціною готові добиватися своїх цілей. Потреби інших людей їх не турбують. Їх мало хвилює те, чи подобаються вони комусь, чи виявляє хтось до них прихильність. Вони переконані, що конфлікти вирішуються тоді, коли один перемагає іншого. Акули хочуть бути переможцями. Поразка викликає почуття безсилля, неадекватності та невдачі. Вони намагаються здобути перемогу, приголомшуючи суперників, нападаючи раптово, а також залякуючи або загрожуючи їм з позиції сили.

3. Згладжування (плюшевий ведмедик).

Для ведмедиків - стосунки з іншими людьми найважливіші, а власні цілі, навпроти, не мають великого значення. Ведмедики хочуть подобатися, хочуть, щоб їх усі любили й цінували. Вони вважають, що краще уникнути конфлікту заради гармонії й упевнені, що конфлікти не можна обговорювати без шкоди для стосунків. Ведмедики бояться завдати болю, образити, псувати стосунки під час конфлікту. Заради збереження стосунків, вони готові пожертвувати особистими цілями. Плюшеві ведмедики немовби кажуть: «Я пожертвую власними цілями, роби все, що ти хочеш, аби тільки я тобі подобався». Плюшеві ведмедики будь- що намагаються залагодити конфлікт, боячись зіпсувати стосунки.