Філософське вчення про буття, матерію, простір і час

Філософське і конкретно-наукове розуміння матерії. Гносеологічні та субстанційні сторони матерії. Рух, простір і час як категоріальні визначення буття. Основи функціонування енергії системи. Визначення поняття відображення. Рівні і форми відображення.

Рубрика Философия
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.01.2016
Размер файла 24,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона Макаренка

Контрольна робота

з дисципліни "Основи філософських знань"

Виконав:

студент групи 11 Піт 2/з

Чуб Микола Михайлович

Перевірив викладач:

Сухоніс Наталія Сергіївна

м. Київ 2016 рік

План

1. Філософське і конкретно-наукове розуміння матерії

2. Рух, простір і час як категоріальні визначення буття

3. Поняття відображення. Основні рівні і форми відображення

Список використаних джерел

1. Філософське і конкретно-наукове розуміння матерії

Питання про сутність поняття "матерія" зачіпає основи будь-якого філософського світогляду. Визначень поняття матерії безліч. Багато філософів вважають, що в якості початкового визначення слід взяти наступне: матерія - це об'єктивна реальність, існуюча незалежно від людської свідомості і відображається ним. Висловлені досить суттєві аргументи, що обґрунтовують пізнавальну ефективність цього визначення.

Інша сторона поняття матерії - філософсько-антологічна. З цього боку матерія є субстанція. Питання про характер субстанції - головний у визначенні сутності основних напрямів філософії. Через усю історію філософії пройшла конфронтація монізму ідеалістичного і монізму матеріалістичного, супроводжувана філософським плюралізмом. Матерія як субстанція несотворима, незнищенне, вона вічна й нескінченна. Матерія незнищенне не тільки в кількісному, але і в якісному відношенні, оскільки вона має здатність до породження будь-яких форм відображення, включаючи свідомість. Для матерії як субстанції притаманні каузальність (включає в себе загальну причинну обумовленість усіх явищ); моністічность (припускає єдину першооснову); цілісність (вказує на єдність сутності і існування). Підхід до матерії через поняття "субстанція" дозволяє розкрити її атрибути і більш чітко вловити демаркацію з ідеалістичним субстанціалізмом. При даному підході встановлюється нерозривний зв'язок філософсько-антологічних поняття, або аспекти матерії, з приватнонауковому уявленнями про її структуру, і, перш за все з фізичними видами матерії, які розглядаються в єдності.

Гносеологічні та субстанційні сторони поняття матерії доповнюють один одного.

В останні роки виявився новий підхід у характеристиці матерії і основного питання філософії. Передбачається, зокрема, крім антологічних та гносеологічної сторін, виділяти в ньому соціально-аксіологічний аспект.

Поняття "матерія" пройшло кілька етапів у своєму історичному розвитку.

Перший етап - етап наочно-чуттєвого її подання.

Другий етап - етап речовинно-субстратного подання про матерію. Матерія ототожнювалася з речовиною, з атомами, з комплексом їх властивостей, у тому числі властивістю неподільності. Найбільшого розвитку таке фізикалістськи (сцієнтистського) розуміння матерії досягло в працях французьких матеріалістів 19-го століття.

Третій етап - філософсько-гносеологічні уявлення про матерію.

Четвертий етап - етап філософського субстанційної-аксіологічного подання про матерію.

Філософське визначення матерії охоплює не тільки ті об'єкти, які пізнані сучасною наукою, а й ті, які можуть бути відкриті в майбутньому, і в цьому укладено його головне значення - методологічне. Для кожного матеріального освіти існувати - значить бути об'єктивною реальністю по відношенню до інших тіл, тобто перебувати у відносинах і зв'язках з ним, бути елементів загального процесу зміни і розвитку матерії.

Поняття матерії як об'єктивної реальності характеризує матерію разом з усіма її властивостями, формами руху, законами існування.

Структура матерії

а) конкретні матеріальні об'єкти і системи (за видами матерії - речовина, поле, космічний вакуум);

Речовина і поле - два основних відомих науці виду існування матерії. Деякі вчені, і автор в їх числі, схиляються до третього виду матерії - космічному вакууму.

Речовина має масу (масу спокою). Це як би ієрархічно вишикувані структури, починаючи з атома і кінчаючи як завгодно великими небесними тілами. Науці, до недавнього часу, було відомо чотири види агрегатного стану речовини: тверде, рідке, газоподібне і плазма. У 2001 році Нобелівський комітет присудив премію з фізики американським вченим Еріку Корнелла, Карлу Вайману і Вольфгангу Кеттерле за отримання п'ятого агрегатного стану речовини - конденсату Бозе - Ейнштейна, Що дозволяє проводити високоточні вимірювальні роботи (теоретичну можливість існування такого стану речовини допустив в 1924 р. індійський фізик Бозе. Він послав свої обчислення А. Ейнштейну, який в 1925 р. висунув гіпотезу про існування нового стану речовини - антипода плазмового).

Космічний вакуум - матерія з трансцендентними (лат. transcendere - переступати) характеристиками, які ще тільки вимагають свого наукового пояснення. Зокрема, специфічний запах, який супроводжує космонавтів, що перебувають на борту космічних станцій, "запах космосу", властивий космічного вакууму. Або "торсіонні поля", відкриті в космічному вакуумі, неземні властивості яких (або вакууму в цілому) можуть стати революційними для людства.

б) властивості цих матеріальних систем (фізичні, хімічні, атомні);

в) форми їх взаємодії і руху (на молекулярному рівні, гравітаційному, електромагнітному);

г) закони існування (тобто поняті стійкі, істотні, необхідні і повторювані зв'язку).

Всі вони мають різний ступінь спільності.

Матерія має різними властивостями. Вона існує у вигляді нескінченного розмаїття конкретних об'єктів і систем, кожна з яких володіє рухом, структурного, зв'язками і взаємодіями, просторово-тимчасовими і багатьма іншими загальними і приватними властивостями.

Ще на початку минулого ХХ століття задовго до відкриття структурної складності елементарних частинок В. Ленін писав: "Сутність" речей або "субстанція" теж відносні; вони висловлюють лише поглиблення людського пізнання об'єктів, і якщо вчора це поглиблення не йшла далі атома, сьогодні - далі електрона та ефіру, то діалектичний матеріалізм наполягає на тимчасовому, відносному, приблизному характері всіх цих віх пізнання природи прогресуючою наукою людини. Електрон також невичерпний, як і атом, природа безконечна ... "("Матеріалізм і емпіріокритицизм").

Тому будь-яка наукова теорія матерії може бути тільки нескінченно розвивається системою знань.

Іноді, характеризуючи той чи інший предмет, річ, їх розглядають лише як сукупність різних властивостей. У цьому випадку матерія, по суті справи, зводиться до суми властивостей. Однак матерію не можна розчиняти у властивостях. Властивості ніколи не існують саме по собі, без матеріального субстрату, вони завжди притаманні певним об'єктам.

Структурні рівні матерії

Перше - абіотичні матеріальні системи (нежива природа). До цього типу належать такі відомі науці структурні рівні матерії - елементарні частинки (античастинки) і поля, атомні ядра, атоми, молекули, агрегати молекул, макроскопічні тіла, геологічні утворення, Земля й інші планети, Сонце та інші зірки, місцеві скупчення зірок, Галактика , системи галактик, Метагалактика, що є однієї із систем нескінченної Всесвіту.

Друге - біотичні матеріальні системи (жива природа). До цього типу належать такі відомі науці структурні рівні матерії - а) внутріорганізменние біосистеми: молекули ДНК і РНК, як носії спадковості; комплекси білкових молекул; клітини (що складаються з під систем); тканини, органи; функціональні системи - нервова, кровоносна, харчова, газообміну ... і організм в цілому; б) надорганізменну біосистеми: сімейства організмів, колонії, різні популяції - види, біоценози, біогеоценози, географічні ландшафти і вся біосфера.

Третє - соціальні матеріальні системи. Структурувати їх можна наступним чином: людина (Homo sapiens), сім'я, різні колективи, спільноти людей, об'єднання та організації, інститути, партії, класи, страти, держави, системи держав, суспільство.

Кожен тип матеріальної системи представляє певну цілісність, Яка залежить від конкретних внутрішніх факторів.

У абіотичних матеріальних системах - це залежність від атомних, електромагнітних і гравітаційних сил зв'язку. Система буде цілісною, якщо енергія взаємодії між її елементами буде більше сумарної кінетичної енергії цих елементів спільно з енергією зовнішніх впливів, спрямованих на руйнування системи. Якщо енергія менше, то система розпадеться.

У біотичних - додатково до цих чинників цілісність визначається інформаційними процесами зв'язку та управління, саморегуляції і відтворення біосистем на різних структурних рівнях.

У соціальних - залежить від різноманітних відносин і зв'язків: економічних, екологічних, управлінських, наукових, педагогічних, художніх, медичних, фізкультурних, національних, етнічних, сімейних.

Крім того, матеріальні системи бувають простими і складними, природними та штучними.

Найважливішими формами буття, матерії є рух, простір, час, системність.

Рух, його сутність були предметом аналізу вже в античній філософії. Необхідність вивчення руху усвідомлювалася всіма філософами. В античній філософії також було відзначено протиріччя між емпіричним проявом руху та його теоретичним осмисленням.

У сучасній філософії поняття рух розкривається як будь-яка зміна взагалі. Таке розуміння руху застерігає проти відомості усього різноманіття видів руху до якого-небудь одному його виду і вказує на загальний характер і взаємоперевтілюваність форм руху. Рух суперечливо і абсолютно. Визнання абсолютності руху повністю виключає стан спокою як вічної незмінності об'єктів або процесів, але обов'язково передбачає стан відносного спокою, який є не зовнішньою протилежністю, а виразом його внутрішньої суперечливої сутності. Абсолютного спокою, рівноваги немає. Всякий спокій, рівновагу відносні, так як є визначення стану руху. У всіх матеріальних об'єктах, які постають як стабільні системи, відбувається рух частинок, атомів, молекул.

Відносний спокій, розуміється як момент тимчасової стійкості і рівноваги, властивий будь-якому конкретному станом матерії. Він надає їй якісну визначеність. Завдяки йому існують межі речей, світ постає як різноманіття якісно-кількісних утворень.

2. Рух, простір і час як категоріальні визначення буття

Онтологія (грец. ontos - єство, logos - вчення) - філософське вчення, яке досліджує сутність буття світу, глибинну основу (субстанцію) всього сущого - постійні (атрибути) і змінні (модуси) властивості світу речей: матерія, рух, розвиток, простір, час, зв'язки, взаємодії, структури тощо.

Теорія буття прагне пізнати сутність того, що існує, з'ясувати внутрішні істотні властивості предметів.

Філософські категорії у своїй сукупності відображають найсуттєвіші, найзагальніші якості і властивості буття як реальності (наявного). Реальність світу багатогранна. Вона охоплює світ природи і світ культури - того, що створено, породжено людиною.

Існуючи в єдності, що утворює цілісний світ явищ, процесів, предметів, речей, буття є диференційованим, структурованим, істотно різноманітним. Серед основних форм буття виділяють:

а) буття речей (тіл), процесів (стан природи), вироблених людиною культурних цінностей;

б) буття людини, що поділяється на власне людське (справжнє) існування і перебування людини у світі речей (несправжнє), функціональне існування;

в) буття духовного (ідеального), яке існує на індивідуальному і позаіндивідуальному рівнях;

г) буття соціального, яке має індивідуальний (окремішність) і суспільний (колективний) виміри.

Онтологічна характеристика світу (буття) речей уможливлена поняттям їх матеріальної природи.

Матерія (лат. materia - речовина) - філософська категорія, яка в натуралістичній традиції означає першооснову, субстанцію, що має статус першоначала.

В історії філософії матерію трактують як речі (першо-матерія), якості і відношення. Одне із найпоширеніших визначень матерії ототожнювало її з певною речовиною (річчю - "реізм"). Поняття "річ" у філософському сенсі набуло широкого значення. Обґрунтовуючи його, Арістотель виходив з того, що річ - це все те, чому притаманне самостійне, незалежне, стихійне існування у просторі й часі. Всі прихильники цієї ідеї зазначали, що світ речей (природний, культурний) є складною сукупністю конкретних речей, взаємодія яких утворює певні системи, зумовлює існування найрізноманітніших форм буття, множину об'єктів, що мають власні якісні і кількісні ознаки ("конкретизм"). У сучасній філософії існують такі підходи до розуміння речей:

а) онтологічний: річ - це будь-який носій якісних ознак;

б) гносеологічний: річ - це будь-який предмет думки;

в) семантичний: річ - це те, що може бути назване або визначене, тобто має інформаційно-смисловий вимір.

Тривалий час в історії філософії поняття "матерія" ототожнювалося з конкретним "матеріалом", з якого утворювались речі, тобто речовиною (деревина, вода, повітря, вогонь тощо). Платон називав матерію "годувальницею" (hyle), "матір'ю всього існуючого", визначав її як стійкий "початок іншого", змінного, непостійного, рухливого. Однак уже в ті часи виникло уявлення про матерію як про щось безмежне ("апейрон", Аиаксагор). В античну добу була висловлена думка, що найменшою часткою, з якої складаються всі тіла і взагалі все, що існує (навіть душа), є атом (грец. atomos - неподільний). Філософ Левкіпп (V ст. до н. е.) вважав, що сукупність атомів спричиняє вихор і породжує світи. Його учень, давньогрецький філософ Демокріт, поділяючи думку свого вчителя про атоми як частки, що не піддаються поділу, наголошував на атомістичній природі всієї існуючої множини речей. Атомістична теорія не одне століття домінувала в матеріалізмі (лінія Левкіппа - Демокріта).

Сучасна наука, насамперед фізична, спростувала переконання, що атом є найпростішою первинною "цеглинкою", з якої у різних комбінаціях складаються всі речі. Фізична модель матерії доводить, що атоми мають складну будову. Наука вже виявила існування до 300 різновидів елементарних (найпростіших) частинок: електрони, нейтрони, протони, нейтрино. Дослідження довели, що нейтрони і протони складаються з дрібніших часток - кварків, а електрони і нейтрино - з лептонів. Взаємодію між кварками забезпечують глюони - нейтральні частки. Доведено також, що субатомні елементи мають корпускулярно-хвильову природу: вони проявляються як окремі частки, промінь, пучок електронів (дискретно) і як безперервна хвиля. Матеріальні системи можуть існувати як речовини, тобто частки, яким притаманні відокремленість (переривчастість), маса спокою (елементарні частки, атоми, молекули) і поля. Поле - вид матерії, яка пов'язує частки і тіла між собою. Частки поля (електромагнітні, гравітаційні) не мають маси спокою, а існують як безперервний потік. Загалом сучасна теорія матерії виходить із факту існування різних рівнів структурно-системної організації матерії: нежива (неорганічна) матерія; жива (органічна) матерія; соціальна матерія. Система неживої природи охоплює елементарні частинки і поля, атомні ядра, атоми, молекули, макроскопічні тіла, геологічні утворення, планети, у т.ч. Землю, Сонце, зіркові системи, зокрема Галактику, систему галактик - метагалактику, яка є лише однією із систем нескінченого Всесвіту.

Система живої органічної матерії є сукупністю організмів, здатних до самовідтворення з передаванням і накопиченням у процесі еволюції генетичної інформації. У системі живої природи існують внутріорганізмова і надорганізмова біосистеми. Внутріорганізмовими є молекули ДНК і РНК - носії спадковості, комплекси білкових молекул, клітини, тканини, органи, функціональні системи, організм загалом. До надорганізмових систем належать сімейства організмів, різні популяції (види), біоценози (сукупність живих організмів, що населяють відносно однорідну ділянку водойми чи суші), біогеоценоз (складна природна система, що об'єднує сукупність живих організмів і неживих компонентів), географічні ареали, ландшафти і вся біосфера. матерія буття енергія відображення

Соціально організована матерія є сукупністю мислячих, суспільно організованих і таких, що відповідно діють, індивідів, людських спільнот: людина, сім'я, колективи, організації, партії, нації і держави, суспільство.

Соціальна матерія (суспільство) якісно відмінна від природи, але міцно з нею пов'язана системно впорядкованою сукупністю соціальних інститутів, організацій, людських спільнот, груп та індивідів (соціальний реалізм), життєдіяльність яких здійснюється у процесі взаємодії і спілкування. Вона має багаторівневу структуру, всі елементи якої (система управління, держава, її органи, громадянське суспільство тощо) історично еволюціонують, відображаючи у своєму поступі розвиток людських потреб, виникнення все нових інтересів. Життєдіяльність всіх її суб'єктів (колективних, індивідуальних) має загалом осмислений цілеспрямований характер, обумовлюється ціннісними уявленнями, серед яких особлива роль належить ідеалам людського блага - свободи, справедливості, добробуту. Представники сучасної некласичної філософії намагаються осмислювати суспільство, соціальність взагалі за допомогою всеохоплюючої концепції комунікації, в т.ч. смислової, мовної.

3. Поняття відображення. Основні рівні і форми відображення

Відображення є загальна властивість матерії, що визначається як здатність одних матеріальних явищ, предметів і процесів відтворювати у своїх властивостях особливості інших предметів, явищ і процесів при взаємодії з ними. Звичайно виділяють відображення в неживій природі, живій природі і на соціальному рівні.

Найпростіші форми відображення в неживій природі є слід, відбиток і прямий вплив, які хоча і є наслідком впливу іншого об'єкта (наприклад, найпростіший удар, який призвів до вм'ятини), але не служать орієнтиром для власної активності. Вони протікають самостійно і пов'язані з різними взаємодіями.

І тільки при переході від неживої природи до живої з'являється новий тип відображення -- інформаційний. Тут вже виникає ієрархія відображень, коли більш прості види відображення підготовляють більш складні. Інформаційне відображення пов'язане з активним використанням відбиваної інформації і здатністю об'єктів змінювати свій стан у результаті зовнішнього впливу. Але якщо друга з цих властивостей пов'язана в певних випадках і з неживою природою (наприклад, у результаті хімічних реакцій), то перша виникає тільки разом з появою відчуттів, тобто властива лише живій природі. Інформаційні відображення впливають вибірково, тому що пов'язані вже з роботою свідомості і психіки.

У живій природі відображення також можна класифікувати за їх ефективністю. Вони діляться на подразливість, чутливість і психічні відображення. Подразливість -- властивість найпростіших одноклітинних організмів до специфічної реакції у відповідь на дію подразників (вона також є і у рослин, і у тварин, і людині). Чутливість -- наступна, більш висока стадія відображення -- пов'язана зі здатністю тварин і людини до відчуття. Психічне відображення -- вищий з відомих людині як біологічній сутності способів відбиття -- пов'язане із збудливістю нервових тканин (цей тип відображення властивий переважно людині і пов'язаний з нейрофізіологічними процесами, але у слаборозвиненій формі існує й у тварин). Здійснення психічної діяльності виробляється переважно свідомістю. У цьому сенсі свідомість може розглядатися як вища форма відображення дійсності. Для людини найбільш характерними є почуттєвий і раціональний типи пізнання. Однак психіка людини не зводиться тільки до свідомої (раціональної) діяльності, у неї включаються також і несвідомі процеси.

І нарешті відображення на соціальному рівні пов'язують із формами суспільної свідомості, з індивідуальними формами відображення людини, і саме останнім часом з технічними можливостями зв'язку і керування. Згідно з К. Марксом, суспільна свідомість є породженням і відображенням суспільного буття. Вона може розумітися як усвідомлення суспільством свого буття і навколишньої дійсності. Звичайно ж, і тут пізнання виробляється реальним діючим суб'єктом, але тільки в інтегральній єдності групи суб'єктів проявляється феномен науки і суспільної свідомості, коли кожний з членів цієї групи виконує свою частину роботи, у цілому пізнавальні здатності суспільства багаторазово зростають. До форм суспільної свідомості відносяться: політична свідомість, правова свідомість і мораль, які пов'язані з регуляцією суспільних відносин; наука, мистецтво і філософія, що виступають формами духовного освоєння дійсності, а також релігія і міф, у яких світ розкривається у вигляді уявлень і думок, які активно впливають на суспільство. Кожна з цих форм має два підрівня психологічний і ідеологічний. Форми суспільної свідомості являють собою різні способи колективного освоєння (відображення) дійсності. Вони характеризують не стільки індивідуальну свідомість людини, скільки різні можливі способи пізнання і самовираження соціальних груп (своєрідних співтовариств вчених, художників, людей, що вірують тощо, об'єднаних за принципом діяльності і способу відображення дійсності).

Список використаних джерел

1. Горячев А.П. Семінарські заняття з філософії: навч. посібник / А.П. Горячев, Ю.М. Лопанцев, В.А. Мейдер та ін; під ред. К.М. Ніконова. - М.: Вид-во "Вища школа", 2009. - 287 с.

2. Афанасьєв В.Г. Основи філософських знань: навч. посібник / В.Г. Афанасьєв. - М.: Думка, 2014. - 423 с.

3. Хайдеггер М. О сущности истины. // Филос. науки. -- 2010. -- №4. - С. 88-104.

4.Хазиев B.C. Философское понимание истины. // Филос. науки. -- 2010. - №9. - С. 54-60.

5. Шевченко B.I. Концепція пізнання в українській філософії. -- К., 2013. - 168 с.

6. Ярошевець B.I. Людина в системі пізнання. -- К., 2013. -- 208 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Субстанціональна і реляційна концепції визначення понять простору і часу, динамічна і статична концепції часу. Єдині характеристики та специфічні властивості, притаманні простору і часу. Зв'язок простору, часу і матерії в теорії відносності А. Ейнштейна.

    доклад [13,2 K], добавлен 29.11.2009

  • Простір і час як атрибути буття матерії. Їх загальні та специфічні властивості. Простір як єдність протяжності (безперервно–кількісного аспекту) та розташування (дискретно–кількісного аспекту). Час як єдність тривалості, порядку та оборотності часу.

    реферат [14,1 K], добавлен 09.03.2009

  • Проблема нескінченносі і вічності буття - питання філософської науки усіх часів. Категорія буття, її сенс і специфіка. Основи форми буття, їх єдність. Світ як сукупна реальність. Буття людини, його основні форми. Специфіка і особливості людського буття.

    контрольная работа [22,7 K], добавлен 14.03.2008

  • Основні положення діалектично-матеріалістичного розуміння руху. Класифікація форм руху у творах Ф. Енгельса, наукові критерії та принципи классифікації. Філософія Освальда про існування енергії без матерії і матерії без енергії, ідея саморуху Лейбніца.

    доклад [14,1 K], добавлен 29.11.2009

  • Субстанціальний і реляційний підходи до розуміння буття. Трактування категорій простору та часу у в античній філософії та філософії середньовічної Європи. Категорії простору та часу в інтерпретації німецької філософії та сучасної буржуазної філософії.

    реферат [31,7 K], добавлен 05.12.2010

  • Питання розуміння буття і співвідношення зі свідомістю як визначне рішення основного питання філософії, думки великих мислителів стародавності. Установка на розгляд буття як продукту діяльності духу в філософії початку XX ст. Буття людини і буття світу.

    реферат [38,2 K], добавлен 02.12.2010

  • Методологічний аспект проблеми безсмертя. Складності сучасного дискурсу про безсмертя як феномен буття. Феномени життя й смерті. Розуміння "живого" як абсолютного способу існування Всесвіту. Безсмертя як універсальна та абсолютна цінність культури.

    реферат [17,2 K], добавлен 20.09.2010

  • Екзистенціальні витоки проблеми буття. Античність: пошуки "речових" першопочатків. Буття як "чиста" думка: початок онтології. Античні опоненти проблеми буття. Ідеї староіндійської філософії про першість духу. Ототожнення буття з фізичною природою.

    презентация [558,3 K], добавлен 22.11.2014

  • Філософське розуміння сенсу людського буття як теоретичне підґрунтя для тлумачення моральності. Роль та значення вчинку, поняття подвигу як першоелементу моральної діяльності. Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності, мотиви і результат дії.

    реферат [23,5 K], добавлен 07.12.2009

  • Філософсько-релігійне розуміння сенсу життя. Концепції природи людини. Визначення поняття "сенс життя". Шляхи реалізації сенсу життя. Осмислення буття людини і визначення сенсу власного життя. Питання про призначення людини, значимість її життя.

    реферат [38,3 K], добавлен 26.10.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.