Проектування електромеханічних виробів

Більш детальну інформацію щодо оформлення текстової документації можна знайти в ГОСТ 2.105-79.

Розділ 2. Конструювання нестандартних комутаційних пристроїв

2.1 Конструювання панелей і шкаф керування

2.1.1 Призначення і конструкція панелей і шаф керування

Щити, шафи й пульти призначені для розміщення на них засобів контролю й керування процесом, контрольно-вимірювальних приладів, сигнальних пристроїв, апаратури керування, автоматичного регулювання, захисту, блокування, лінії зв'язку між ними і т.п.

Щити, шафи й пульти встановлюються у виробничому й спеціальному щитовому приміщеннях: операторських, диспетчерських, апаратних і т.п.

Шафи й пульти повинні відповідати ДЕРЖСТАНДАРТ 36.13 - 76, ОСТ 36.ЭД1-13-79 і керівним матеріалам РМЗ -82 -830 Вони призначені для установки в закритих приміщеннях з температурою навколишнього середовища від -30 до +50С при відносній вологості не більше 80 % і відсутності вібрації, агресивних газів, парів і струмопровідного пилу.

Якщо на щиті або пульті будуть установлені прилади або апаратура, розрахована на роботу в меншому діапазоні зміни температур або при меншій вологості, то вимоги до температури навколишнього середовища в місці установки щита або пульта повинні визначатися технічними умовами на експлуатацію цих приладів або апаратури.

Основні вимоги до проектування щитів , шаф і пультів, до складу й правил виконання проектної документації на них наведені в РМ4-107-82.

З огляду на конструктивні особливості, у тому числі ступінь захисту від дотику до струмоведучих частин за ДСТ 14254-80, рекомендується застосовувати:

Щити, шафи одиночні, двох- і трисекційні із задніми дверима, а також малогабаритні - у виробничих приміщеннях, а також у щитові (операторських і диспетчерських) приміщеннях у технічно обґрунтованих випадках (наприклад, при необхідності установки апаратури з відкритими струмоведучими частинами - щитів , шаф живлення, шаф затискачів і т.п.);

Щити, шафи панельні з каркасом всіх типорозмірів і допоміжні елементи до них (ступінь захисту JP00) - у диспетчерських й операторських приміщеннях;

Щити, шафи шафові з передніми й задніми дверима (ступінь захисту JP30) -- у якості релейних й інших допоміжних щитів , шаф двостороннього обслуговування;

стативи всіх типорозмірів (ступінь захисту JP00) - як конструкція для установки допоміжних апаратур (реле, апаратури живлення, перетворювачів, що регулюють і функціональних блоків системи «Старт» і т.п.), розташовуваної в апаратних залах або в просторі за щитом в операторському й диспетчерському приміщеннях;

5) пульти - як пристрої для розміщення апаратів керування й сигналізації в щитових і виробничих приміщеннях.

Щити, шафи шафові, у тому числі малогабаритні, панельні з каркасом і пульти не призначені для установки різного роду безшкальних датчиків, до яких підводять імпульсні трубні проводки.

При розміщенні приладів й апаратури на щитах і пультах не допускається:

установка приладів і засобів автоматизації (СА) на бічних стінках і дверях щитів , шаф (крім дверей малогабаритних щитів , шаф);

установка внутріщитових апаратур на дверях і бічних стінках малогабаритних щитів , шаф, а також панелях пультів;

установка приладів й інших СА на допоміжних елементах щитів , шаф і пультів, панелі допоміжної із дверима, панелі допоміжної, панелі торцевий декоративної, вставках кутових, а також на кришках щитів , шаф. Виключення становить пристрій уведення проводок (сальники, уведення з'єднувачі й т.п.), установлювані на кришках щитів , шаф.

Щити, шафи шафові й панельні з каркасом, а також стативи не призначені для спільної установки на них апаратури систем автоматизації технологічних процесів і магнітних пускачів, контакторів, рубильників, автоматичних вимикачів, запобіжників, використовуваних для керування й захисту силового електроустаткування, електроприводів технологічних агрегатів і запірних органів (крім електроприводів виконавчих механізмів систем регулювання).

Допускається установка органів дистанційного керування, контролю й сигналізації електроприводів (ключів керування, кнопок, сигнальних арматур, електровимірювальних приладів), якщо, виходячи із прийнятої організації керування даним технологічним процесом, агрегатом і т.п., ці органи керування необхідно сполучити на загальному щиті з апаратурами систем автоматизації.

Конструкція шаф, щитів і пультів

Конструкція й типи щитів , шаф і пультів визначаються структурою, представленої на мал. 2.1. Основні елементи щитів , шаф і пультів визначені по ОСТ 36.13 - 76

Каркас - твердий, несучий, об'ємний або плоский металевий кістяк, призначений для установки на ньому панелей, стінок, дверей, кришок, поворотних або стаціонарних рам, уніфікованих монтажних конструкцій і монтажу приладів, апаратів, арматур, настановних виробів, електричної й трубної проводок.

Шафа - об'ємний каркас на опорній рамі із установленими на ньому панеллю, стінками, дверима, кришкою.

Панель із каркасом - об'ємний каркас на опорній рамі із установленої на ньому панеллю.

Стійка - об'ємний або плоский каркас на опорній рамі.

Корпус пульта - об'ємний каркас із установленими похилою стільницею, стінками, дверима.

Щит шафової - шафа із установленими (на уніфікованих монтажних конструкціях, поворотній або стаціонарній рамі) апаратурами, арматурами, настановними виробами й з електричною й трубною проводками, підготовленими до підключення зовнішніх ланцюгів і приладів, установлюваних на об'єкті.

Щит панельний з каркасом - панель із каркасом із установленими на уніфікованих монтажних конструкціях, поворотній або стаціонарній рамі апаратурами, настановними виробами й з електричною й трубною проводками, підготовленими до підключення зовнішніх ланцюгів і приладів, установлюваних на об'єкті.

Статив - стійка з об'ємним каркасом із установленими на уніфікованих монтажних конструкціях апаратурами, настановними виробами й електричною й трубною проводками, підготовленими до підключення зовнішніх ланцюгів і приладів, установлюваних на об'єкті.

Статив плоский - стійка із плоским каркасом із установленими на уніфікованих монтажних конструкціях апаратурами, арматурами, настановними виробами й електричною й трубною проводками, підготовленими до підключення зовнішніх ланцюгів і приладів, установлюваних на об'єкті.

Пульт - корпус із установленими на уніфікованих монтажних конструкціях апаратурами, арматурами, настановними виробами й електричною й трубною проводками, підготовленими до підключення зовнішніх ланцюгів і приладів, установлюваних на об'єкті.

Панель допоміжна й панель допоміжна із дверима - панелі, призначені для оформлення багатопанельних каркасних щитів , шаф.

Рис. 2.1. Конструктивна структурна схема основних елементів щитів , шаф і пультів

Панель декоративна - панель, призначена для декоративного оформлення верхньої частини панельних щитів , шаф з каркасом, а також для монтажу елементів мнемосхеми. Вставка кутова - елемент, призначений для з'єднання двох суміжних щитів , шаф або пультів, установлюваних під кутом один до одного. Каркас є конструктивною основою для виготовлення шаф, панелей з каркасом, стійок і корпусів щитів , шаф. Каркаси для виготовлення шаф, панелей з каркасом і стійок тих самих розмірів однакові.

Конструкція стійок, панелей з каркасом і шаф

Стійки, панелі з каркасом і шафи виготовляють одиничними, а також або трисекційними. Стійки, панелі з каркасом і шафи випускають у двох виконаннях (I й II), що відрізняються один від одного кількістю фасадних панелей. Стійка статива типу являє собою уніфікований каркас, закріплений на одиночній або багатосекційній опорній рамі. Виконання I стійки не містить фасадних панелей, у той час як на стійці виконання II установлюють панель.

Рис. 2.2. Габаритні й настановні розміри стативів плоских

Стійка плоского статива типу СП являє собою плоский каркас, установлений на плоскій опорній рамі . Панель із каркасом являє собою стійку із закріпленими на ній фасадними панелями. Залежно від типу шита панельного з каркасом (ЩПК) може бути встановлена одна бічна стінка з лівої або правої сторони.

Таблиця 2.1

Умовне найменування	Розміри, мм
СП	L	A
	600	400
	800	600
	1000	800

Шафа щита типу ЩШ-3Д являє собою стійку з фасадними панелями із установленими бічними стінками, кришкою й дверима.

У щитах ЩПК і ЩШ-3Д можуть бути встановлені поворотні рами для розміщення апаратур.

Шафа типу ЩШ-3Д має двері з передньої й задньої сторін.

Конструкція шаф малогабаритних.

Шафа малогабаритна (мал. 2.3) для щитів , шаф типу ЩПМ являє собою зварений каркас 7, на якому за допомогою педель 4 установлені двері 3, що замикають замком і знімні кришки 6, 12, що закріплюють за допомогою болтових з'єднань. Нижня кришка 12 має чотири отвори, що закривають заглушками 10, 11, для уведення зовнішніх проводок. На дверях і каркасі є косинці 2 для кріплення джгута електричних проводок. На задній стінці каркаса за допомогою болтових з'єднань установлені два знімних оцинкованих швелери 8, що утворять вертикальні паралельні ряди настановних отворів діаметром 6,6 мм із кроком 25 мм для закріплення деталей для монтажу апаратур і проводок.



Рис. 2.3. Шафа малогабаритна: 1 - замок; 2 - косинець; 3 - двері; 4 - петля; 5 - кронштейн; 6 - кришка верхня; 7 - каркас; 8 - швелер; 9 -накладка; 10, 11 - заглушки; 12 - кришка нижня

Шафа типу ЩШМ розрахована на установку на підлозі на спеціальній підставці (ТКЗ-136-78) і на начіпну установку за допомогою кронштейнів 5.

При установці на підлозі використовуються отвори в каркасі шафи, призначені для кріплення нижньої кришки.

Унифіковані елементи корпусів пультів. Основною несучою металоконструкцією корпусів пультів є каркас. Каркас пульта складається з бічних стінок, з'єднаних між собою поздовжніми швелерами за допомогою болтів. Бічні стінки виконані з відбортовками по периметру. До внутрішньої сторони стінки приварений косинець з отворами діаметром 6,6 мм.

До елементів панельного типу корпусів пультів відносяться двері поворотна панель стільниці і панель похилої приладової приставки пульта ПНП. Елементи панельного типу являють собою прямокутні коробчасті деталі. Двері встановлюються з передньої й задньої сторін каркасів пультів і виконують захисні функції. Стільниця і приладова панель служать для установки й кріплення апаратур установлюваних виробів. На стільниці із внутрішньої сторони встановлені скоби й косинець із отворами діаметром 6,6 мм, розташованими із кроком 25 мм, службовці для кріплення деталей

Конструкція допоміжних елементів щитів , шаф і пультів. До допоміжних елементів для побудови операторських і диспетчерських приміщень відносяться:

панель допоміжна із дверима Пнв-д;

панель допоміжна Пнв;

панель декоративна ПнД-ЩПК;

панель торцева декоративна Пнтд-щпк;

вставка кутова ВУ;

вставка кутова для панелей декоративних ВУ-Д-ЩПК;

вставка кутова до пультів ВУ-П;

вставка кутова до пультів з похилою приладовою приставкою ВУ-ПНП.

Панель Пнв-д утвориться шляхом зборки каркаса плоского із плоскою опорною рамою за допомогою кріпильних виробів й установки на каркас уніфікованих дверей.

Панель ПнВ також утвориться шляхом зборки за допомогою болтових з'єднань каркаса плоского із плоскою опорною рамою за допомогою кріпильних виробів й установки на каркасі уніфікованого швелера і типових панелей.

Панелі декоративні Пнд-щпк, Пнтд-щпк являють собою прямокутні коробчасті конструкції. Із внутрішньої сторони панелей приварені куточки й скоби з отворами для кріплення за допомогою болтових з'єднань панелей між собою й до щитів , шаф ЩПК.

Установка панелей на щитах ЩПК здійснюється за допомогою кронштейнів, пластин, косинців, що входять у комплект панелей.

Вставки кутові ВУ й ВУ-Д-ЩПК виготовляються у вигляді швелерів з розкритими на заданий кут бічними полками, на яких є отвори для кріплення відповідно до щитів , шаф ЩПК, панелям допоміжним і декоративним.

Вставка кутова до пультів ВУ-П являє собою суцільнозварну конструкцію, відкриту з бічних сторін.

Вставка кутова до пультів ВУ-ПНП являє собою конструкцію що складається із вставки кутової і вставки кутової похилої приладової приставки, з'єднаних за допомогою болтових з'єднань.

Занулення (заземлення). Між всіма металевими частинами щитів , шаф, стативів і пультів, що скріплюють між собою, забезпечується надійне електричне з'єднання.

У щитах шафових і панельних з каркасом, а також у стативах і пультах електричне з'єднання між металевими частинами каркаса забезпечується через болти, що кріплять, за рахунок контактного тиску останніх у місцях сполучення. Металеві частини каркаса в цих місцях зачищають від лакофарбового покриття.

Аналогічно забезпечується електричне з'єднання між фасадними панелями щитів , шаф шафових, панельних з каркасами, стативів і пультів, а також кришками малогабаритних щитів , шаф з каркасами.

Електричне з'єднання між каркасом і бічними стінками щитів, шаф і панелей з каркасом, кришками шафових щитів , шаф здійснюється за рахунок врізання приварних скоб.

Врізання відбувається при повороті скоб у процесі зборки металоконструкції.

Рис. 2.4. Електричне з'єднання каркаса з опорною рамою:

1-каркас; 2 -- опорна рама; 3 -- шина гнучка; 4 -- затискач заземлення

Електричне з'єднання каркаса щитів , шаф шафових і панельних з каркасом, стативів, допоміжних елементів Пнв і Пнв-д із заземлюючим затискачем Мб у їхніх опорних рамах (мал. 2.4), між поворотною рамою й каркасом щита, дверей, стільниць пульта й інших деталей здійснюється гнучкими провідниками по конструкторській документації заводів-виготовлювачів.

Електричне з'єднання між металевими деталями для монтажу апаратур і проводок і каркасом щита, статива й пульта здійснюють:

при лакофарбовому покритті каркасів щитів , шаф, стативів і пультів - гнучким провідником, що приєднують до всіх установлених основних металевих деталей для монтажу апаратур і проводок у місці їхнього кріплення до каркаса й до заземлюючого затискача щита, статива, пульта (мал. 2.5, а). Зазначений провідник передбачають у проектній документації;

при цинковому покритті каркасів щитів , шаф, стативів і пультів - контактним тиском через кріпильні гвинти.

Рис. 2.5. Приклади виконання занулення (заземлення) косинців, скоб (а), приладів і апаратів, що мають затискач «Земля» (б): 1 - косинець В, В3 (скоба З, З3); 2 - стійка щита, статива; 3 - гнучке нерозрізане провідників; 4 - заземлюючий затискач М6; 5 - кабельний наконечник; 6 -- прилад (апарат)

Занулення (заземлення) корпусів приладів й апаратів, що мають спеціальний вивід «Земля», виконують гнучким зануляючим (заземлюючим) провідником, що передбачають у проектній документації.

Для приєднання до виводів «Земля» по довжині провідника без його розрізу змонтовані наконечники на відстанях, що відповідають розташуванню занулюваних (заземлюваних) приладів й апаратів. Кінець провідника приєднують до заземлюючого затискача щита, статива, пульта.

Провідники приєднують до заземлюючих затискачів.

При необхідності допускається приєднання до вільних заземлюючих затискачів.

Занулення (заземлення) металевих оболонок, екранів кабелів і проводів виконують з'єднанням їх гнучкими зануляючими (заземлюючими) провідниками із заземлюючими затискачами щитів , шаф, стативів і пультів.

При великій кількості оболонок (екранів) кабелів застосовують загальний провідник без його розрізу.

При недостатнім числі заземлюючих затискачів можливе приєднання зануляючих (заземлюючих) провідників до зборок контактних затискачів, з'єднаних з нульовим Проводки м або із заземлюючим затискачем щита, статива, пульта. Провідник, що з'єднує контактні затискачі між собою й із заземлюючим затискачем щита, статива, пульта, повинен бути без розрізів.

проектування електроустановка технічний пристрій

2.1.2 Розміщення приладів і апаратури на фасадних частинах панелей і шаф керування

Загальні положення. Компонування приладів й апаратури на фасадних панелях щитів , шаф, стативів і пультів за ОСТ 36.13-76, ОСТ 36.ЭД1.13 -79 повинна бути виконана з урахуванням розмірів і конфігурації монтажних зон. показаних на мал. 8.27 - 8.36.

Розміри приладів й апаратури, установлюваних на фасадних панелях, а також відстані між ними варто визначати за РТМ 25-91-72,«Рекомендують расстояния, що, між приладами на фасадах щитів , шаф і пультів». Для щитів, шаф і пультів по ОСТ 36.13-76, ОСТ 36.ЭД1.13-79 термін «край панелі» варто розуміти як лінію, що обмежує монтажну зону. Взаємне розташування приладів й апаратури повинне відповідати вимогам РМ4-51-73 «Щити, шафи й пульти керування. Принципи компонування».



Рис. 2.6. Функціональні поля щитів , шаф шафових і панельних з каркасом: а -- виконання I,б -- виконання II

Щити, шафи виконання II застосовують при необхідності чіткого функціонального поділу приладів й апаратур і полегшення тим самим роботи оператора.

При нераціональності компонування приладів, органів керування й сигнальної арматур на поле 4 щитів , шаф виконання I їх розміщають на полях 2 й 3 щитів , шаф виконання II.

На полі 3 рекомендується розмішати сигнальні арматури, малогабаритні прилади, що показують (тягоміри, логометри, прилади систем «Старт» і т.п.), компактні мнемосхеми.

На полі 2 рекомендується розміщати самописні й великогабаритні прилади, що показують, а також органи керування (мал. 2.7).

Поле 1 щитів , шаф виконань I й II є декоративним; воно не призначено для установки приладів або апаратури.

При необхідності застосування розгорнутих мнемосхем їх рекомендується розташовувати на декоративних панелях.

Декоративні панелі з розташованими на них мнемосхемами встановлюють над шитами. При установці в щитах приладів, що мають глибину, рівну 300 мм і більше, незалежно від маси або з масою більше 10 кг, незалежно від глибини, хвостові частини їх повинні бути закріплені, як показано на мал. 8.39.

Хвостові частини приладів, установлюваних в одному горизонтальному ряді й віддаленому другу від друга, закріплюють хомутами (мал. 2.8,а), а розташовані впритул друг до друга - швелером зі шпильками (мал. 2.8,б).

Рис. 2.7. Приклад розміщення приладів й апаратури на фасадних панелях щитів , шаф: 1-табло світлове; 2 й 4 -- прилади що показують; 3 - прилад самописний; 5 -кнопка; 6 -- перемикач; 7 -- арматури сигнальна; 8 - рамка для напису

Прилади, що стоять в одному горизонтальному ряді, необхідно розташовувати так, щоб нижні крайки лицьових частин незалежно від їхніх розмірів перебували на одній лінії.

При визначенні відстані між горизонтальними осями приладів й апаратів по РТМ 25-91-82 необхідно, щоб між фланцями приладів, що вимагають кріплення хвостових частин, було не менш 70 мм знизу й не менш 30 мм зверху.



Рис. 2.8. Приклад кріплення хвостових частин приладів на каркасі щита: а -- одиночна установка приладів; б -- групова установка; 1 - підставка; 2 - підбивка; 3 -- прилад; 4 -хомут; 5 - швелер бічний ШБ; 6-опора; 7 - стійки каркаса шита; 8-шпилька; 9 - швелер Ш

Загальна маса приладів й апаратури, установлюваної на фасадних панелях щитів , шаф, не повинна перевищувати: для поля 3 -30 кг, для поля 2 -- 80 кг, для поля 4 -100 кг.

Щити, шафи шафові малогабаритні. У малогабаритних щитах установлюють прилади, органи керування, сигнальні арматури, необхідні для місцевого керування локальними установками або агрегатами. Загальна маса апаратури, встановлюваної на двері, не повинна перевищувати 10 кг. Пульти. У пультах стільниця призначена для розміщення електричних апаратур керування й сигналізації (кнопок і ключів керування, сигнальних арматур і т.п.). Приладова панель похилої приладової приставки призначена для розміщення приладів, сигнальних арматур, мнемосхем.

Рис. 2.9. Номограма для визначення відстані апаратів від краю стільниці пульта

Апаратура на стільниці повинна бути розміщена так, щоб була забезпечена можливість прокладки й закріплення з монтажної сторони панелі вертикальних джгутів проводів, а також виключалася можливість торкання апаратурами корпуса пульта. Для перевірки цього варто користуватися номограмами, наведеними на мал. 2.9 й 2.10, де товстими лініями показані корпус і стільниця пульта з нанесеною розмірною сіткою на них. Осі розмірної сітки відповідають осям установлюваних апаратів. При компонуванні намічають місце установки апарата й сполучають вісь апарата з віссю розмірної сітки. У результаті сполучення визначають можливість установки апарата по глибині з обліком його габаритних розмірів і підключення електричних проводок, а також радіуса R обертання апарата при підйомі стільниці. Апаратуру, розраховану на приєднання трубної проводки, установлювати на стільниці не допускається.

Загальна маса апаратури, установлюваної на стільниці, не повинна перевищувати 12 кг. Загальна маса приладів, установлюваних на панелі похилої приладової приставки, не повинна перевищувати 20 кг.

Рис. 2.10. Номограма для визначення відстані апаратури від краю стільниці пульта ПНП

Вузли кріплення стандартних приладів і деталі для їхньої установки на щитах і пультах у проектах автоматизації не розробляють, тому що заводи-виготовлювачі щитової продукції мають типові монтажні креслення й деталі для установки приладів й апаратури.

2.1.3 Розміщення апаратури, арматури і проводок в панелях і шафах керування

Загальні положення. Компонування апаратур, арматур і настановних виробів (надалі іменовані «апаратури») повинна бути виконана з урахуванням їхніх конструктивних особливостей, функціонального призначення, забезпечення зручності монтажу й експлуатації, розмірів монтажних зон щитів , шаф, стативів і пультів.

Позиційні позначення апаратур виконують штемпелюванням на вільних місцях деталей для монтажу апаратур і проводок у безпосередній близькості від відповідного апарата.

Позиційні позначення приладів й апаратури, установлених на фасадних панелях, виконують штемпелюванням на задніх поверхнях цих панелей у безпосередній близькості від приладу (апарата). Для забезпечення необхідних комфортних умов експлуатації й безпечного обслуговування прилади й СА в щитах і стативах рекомендується розташовувати на наступних відстанях від нижньої крайки опорної рами:

1700 - 1975 мм - трансформатори, стабілізатори, випрямлячі, сирени сигнальні (масою до 10 кг), пускачі, ревуни, дзвінки голосного бою, джерела живлення малої потужності, патрони для освітлення щита. Трансформатори, стабілізатори, випрямлячі (масою більше 10 кг) установлюють у нижній частині;

700-1700 мм - вимикачі, запобіжники, автоматичні вимикачі, розетки;

3)600-1900 мм - реле, регулятори, функціональні блоки, елементи аналогової й дискретної техніки, перетворювачі;

800-700 мм - апаратури пневматичного живлення;

350-600 мм - зборки контактних затискачів горизонтальні; 350-1975 - вертикальні.

У технічно обґрунтованих випадках горизонтальні зборки контактних затискачів можуть установлюватися поблизу апарата (наприклад, у блоків технологічної сигналізації типів БОЦ, БАС, БПС);

6) 1700--1975 мм -- перебіркові з'єднувачі; 500--750 мм -- у технічно обгрунтованих випадках.

Апаратури усередині малогабаритних щитів , шаф варто розташовувати з урахуванням висоти установки щитів , шаф над рівнем підлоги.

Усередині пультів установлювати апаратури не рекомендується. У технічно обґрунтованих випадках апаратури усередині пультів розташовують паралельно передній і задній стінкам на монтажному полі, утвореному косинцями із круглими настановними отворами.

Зборки контактних затискачів у щитах і стативах повинні бути встановлені горизонтально в один ряд на передній і бічній стінках. У пультах допускається установка зборки затискачів у два ряди паралельно передній стінці. У щитах і стативах висотою 2200 мм у випадку уведення електричних проводок зверху або в інших технічно обґрунтованих випадках зборки контактних затискачів можуть бути встановлені вертикально в один або два ряди.

Зборки перебіркових з'єднань для приєднання зовнішніх командних пневматичних ліній варто розміщати в щитах горизонтально зверху на правій бічній стінці монтажної сторони щита або в його кришці.

Зборки допускається розміщати й знизу, наприклад у днище малогабаритного щита.

Мнемосхеми, виконані на декоративних панелях, повинні мати індивідуальні зборки контактних затискачів, які рекомендується розташовувати горизонтально в нижній частині декоративної панелі.

Апаратури, розраховану на приєднання труб, установлювати на рухливих частинах (поворотних рамах, дверях малогабаритних щитів , шаф, стільниць пультів) не допускається.

Положення апаратів повинне відповідати вимогам інструкцій для експлуатації або технічних умов на даний апарат.

Розміщення приладів й апаратів не повинне погіршувати або робити скрутним монтаж й експлуатацію їх (зняття кришок, доступ до настановних отворів, а також органам керування апаратів).

Особливості установки апаратури. Апаратури варто встановлювати на деталях по типових монтажних кресленнях.

При необхідності його установку варто виконати по типовому монтажному кресленню (ТМ) апарата аналогічної конструкції. Якщо це неможливо, у складі проекту повинно бути розроблене відповідне креслення установки. Вибір типу деталі залежить від конструкції, типу й маси встановлюваного апарата.

Рис. 2.11. Приклад визначення «тіней» від приладу або апаратів: я - прилад на фасадній панелі; б - апарат на передньої площини; 1 п 8 - скоба СЗ; 2.5 й 7 - апарати; 3 -- прилад; 4 - косинець УЗ; б -- кришка апарата.

Усередині щитів, шаф із приладами й СА на фасадних панелях, електричні апаратури треба, як правило, розташовувати на лівій стінці, а пневматичну - на правій для забезпечення необхідної зручності монтажу й експлуатації.

Компонування апаратур рекомендується виконувати в наступному порядку:

визначити монтажну зону відповідної площини щита або статива;

визначити на бічних стінках розміри «тіней» (В_м) від приладів або апаратур, установлених на фасадній панелі або площині (мал. 3.11). з урахуванням втрат площі від конструкцій, що підтримують хвостові частини приладів (опор і бічних швелерів) (див. мал. 2.11);

намітити варіант взаємного розташування (композицію) установлюваних апаратів і місця прокладки горизонтальних джгутів проводів;

підібрати відповідний спосіб установки апаратів. Якщо апарат можна встановити на одній і тій же деталі декількома способами, перевагу варто віддати найбільш простому (по металоємності настановних деталей, кількості кріпильних деталей, компактності);

визначити монтажні зони апаратів у відповідних ТМ на основі прийнятих способів установки. Монтажні зони апаратів, відмінних від наявних габаритними розмірами аналогічних апаратів, варто визначати як суму габаритних розмірів установлюваного апарата й різниця розмірів монтажної зони й габаритних розмірів апарата-аналога ;

6) визначити вертикальний розмір монтажної зони горизонтального ряду скомпонованих апаратів, для чого до висоти монтажної зони апаратів ряду необхідно додати розмір місця для прокладки джгута проводів.

При установці електричних апаратів між відкритими струмоведучими частинами різних фаз (полярності) поряд зі встановленими апаратами, а також між струмоведучими частинами й неізольованими металоконструкціями повинні бути забезпечені відстані не менше: 20 мм - по поверхні ізоляції й 12 мм - по повітрю,

При компонуванні усередині щитів , шаф апаратури варто розміщати на бічних стінках щита; якщо там місця недостатньо, то застосовують поворотну раму. На поворотній рамі повинна бути встановлена апаратура з заднім приєднанням проводок.

Загальна маса апаратур, установлюваної на поворотній рамі, не повинна перевищувати 30 кг. Апаратури варто розміщати на внутрішній стороні поворотних рам. Типові рамки, пластини й тому подібні вироби з написами усередині щитів , шаф прикріплюють до настановних косинців і скоб з апаратурами за допомогою косинця ТКЗ-246-83 по ТМЗ-145-83. Коли ширина апаратів, установлених в один ряд, наприклад автоматичних вимикачів А63. менше довжин рамок, останні встановлюють у шаховому порядку, використовуючи для цього верхній і нижній косинці (скоби).

Електричні проводки. Електричні проводки варто виконувати настановними й монтажними проводами, обираними за ОСТ 36.13-76 й ОСТ 36.ЭД1.13-79.

При виборі марок і перетинів проводів варто звертати увагу на клас жили, що показує ступінь її гнучкості. Проводки з жилами класів I, II призначені для нерухомої прокладки, а з жилами класів IV, V -- для рухомої. Проводки в межах щитів , шаф, стативів і пультів повинні бути зібрані в джгути. Прокладка проводів джгутами повинна бути виконана з дотриманням наступних вимог:

джгути проводів необхідно прокладати горизонтально або вертикально по найкоротших відстанях з мінімальним числом вигинів і перехрещувань;

джгути проводів не повинні закривати доступ до контактного, до кріпильних пристроїв приладів і апаратури й затрудняти їхнє обслуговування;

горизонтальні джгути проводів повинні бути прикріплені до малої полиці скоб і косинців (на які встановлюється апаратура) за допомогою перфорованої стрічки із кнопками або іншими аналогічними способами, причому, якщо апарати захищеного виконання із заднім приєднанням проводок установлені на двох скобах (косинцях), то горизонтальні джгути проводів повинні бути прикріплені тільки до нижньої скоби (косинцю);

4) у випадку кріплення хвостових частин приладів з подовженим корпусом або важкими приладами електричні проводки до них варто прокладати по підтримуючий прилад конструкціям;

при переході джгутів, проводів з нерухомої частини на рухому (поворотну раму, двері малогабаритного щита, стільницю пульта) необхідно передбачати місце для кріплення й розміщення компенсатора :

довжина прогину петлі компенсатора залежно від діаметра джгута, а також марки проводів повинна бути не більше 200 мм. від нижньої точки кріплення джгута:

Джгути проводів, що йдуть від апаратів, установлених на рухомій частині щитів , шаф і пультів, повинні приєднуватися до зборок контактних затискачів, установлених на нерухомій частині. Вертикальні джгути проводів прокладають на стійках, швелерах або косинцях каркаса, перфорованих круглими отворами. До одного виводу апарата (плоскому, штировому, гніздовому) варто приєднувати один провідник. Якщо буде потреба допускається приєднувати два провідники. Кінці проводів, підключені до приладів, апаратів і зборок затискачів, повинні мати маркування, зазначене в таблиці з'єднань.

Маркування виконують пластмасовими окінцівниками або відрізками полівінілхлоридних труб білих кольорів за ДСТ 19034-82 довжиною 15-20 мм.

2.1.4 Розміщення і установка панелей і шаф керування в щитових приміщеннях

Для розміщення щитів , шаф, стативів і пультів із установленими на них приладами в проектно-кошторисній документації передбачають спеціальні приміщення систем керування.

Залежно від призначення приміщень розрізняють: пункти оперативного контролю і керування (операторські), апаратні зали, допоміжні приміщення й т.п.

В операторських приміщеннях, як правило, зосереджена вся апаратура, необхідна для оперативного контролю й керування, мнемосхема технологічного процесу. Відповідно до прийнятої структури керування на великих об'єктах передбачаються центральні пункти керування (ЦПК) заводом і пункти контролю й керування окремими виробництвами. Кожен пункт обслуговується одним або декількома операторами.

Апаратна зала служить для розміщення неоперативних технічних засобів, функціональні блоки, релейна й інша допоміжна електроапаратура, установлювана на об'ємних й плоских стативах, релейних щитах і щитах затискачів. Апаратна зала не має постійного обслуговуючого персоналу.

У виробничих будівлях операторські пункти керування доцільно розміщати над апаратною залою. Для виробництва з розташуванням технологічного устаткування на відкритих площадках, де для щитових приміщень передбачають окремо будинки, апаратну залу розмішають над операторським пунктом керування. Між цими приміщеннями розташовують кабельний напівповерх, через який здійснюють введення зовнішніх електричних і трубних проводок.

Компонування центрального щита. Проектування центрального щита на базі щитів , шаф панельних з каркасом і секцій з них, а також пультів виконують із урахуванням:

вимог до організації робочого місця оператора (диспетчера), викладених у ДЕРЖСТАНДАРТ 21958-76 «Система «людина - машина». Взаємне розташування робочих місць. Загальні ергономічні вимоги» i у керівному матеріалі РМ4-51 - 73 «Щити, шафи й пульти керування. Принципи компонування»;

вимог до виконання інтер'єрів диспетчерських приміщень, вимог до будівельної й сантехнічної частин і освітленню цих приміщень;

вимог повнозбірного монтажу, що передбачають поставку щитів , шаф можливо більшими монтажними одиницями;

принципу ідентичності компонування щитів і пультів для однотипних технологічних установок або агрегатів.

Номенклатура щитів панельних з каркасом і секцій з них, а також їхніх допоміжних елементів дозволяє виконати практично будь-яку форму центрального щита.

При цьому рекомендується:

повороти фронту щита виконувати під кутами 15, 30, 45⁰:

примикання торцевої частини до лінії фронту шита виконувати під кутом 90⁰.

В окремих випадках, обумовлених вимогами технічної естетики, допускається примикання торцевої частини щита до фронтального з кутом повороту, відмінним від 90⁰.

Повороти пультів по фронту виконують під кутами 15⁰ й 45⁰. Повороти фронту центрального щита й пультів повинні бути виконані із застосуванням кутових вставок. Примикання торцевої частини до лінії фронту центральною щита здійснюють із застосуванням допоміжних панелей

Установлювати пульти впритул до панелей нейтрального щита до стін щитового приміщення не допускається.

При установці щитів , шаф панельних з каркасом і стативів у щитових приміщеннях повинні дотримуватися наступні вимоги:

відстань від найбільш виступаючих відкритих струмоведучих частин апаратів (у тому числі й настановних виробах - зборок затискачів, запобіжників, рубильників і т.п.) і приладів, розташованих на протилежно встановлених рядах щитів , шаф, повинно бути не менше 1500 мм, причому ширина проходу у просвіті між рядами щитів, шаф повинна бути не менше 800 мм;

відстань від найбільш виступаючих відкритих струмоведучих частин апаратів і приладів, установлюваних на внутрішніх конструкціях щита, до розташованої позаду стіни приміщення повинна бути не менше 1000 мм при ширині проходу не менше 800 мм. Допускається звуження проходу в окремих місцях, наприклад, між будівельними конструкціями, до 600 мм:

ширина проходу обслуговування перед щитом повинна бути не менше 800 мм;

проходи обслуговування між щитами при довжині щита більше 7 м повинні мати два виходи.

Ширина проходу між щитами панельними з каркасом і щитами шафовими, установленими в щитовому приміщенні, повинна бути не менше 800 мм.

Розташування устаткування (щитів , шаф живлення, релейних щитів , шаф, стативів з допоміжними приладами й апаратурами й т.д.) в просторі за центральним щитом повинне забезпечувати зручність експлуатації й монтажу при мінімальній витраті кабелів.

Шафи перебіркових з'єднань і щити затискачів рекомендується розташовувати поруч із вводами в щитове приміщення електричних проводок

2.2 Ергономічні рекомендації по проектуванню панелей і шаф керування

Загальні положення

Робота оператора складна й має ряд специфічних особливостей:

Найбільш характерною рисою операторської праці є те, що оператор має справу не із самим керованим об'єктом, а з його моделлю, що заміщає об'єкт у процесі сприйняття й переробки інформації.

У процесі керування операторові доводиться одночасно вирішувати різні завдання. За показниками приладів, що представляють інформацію, оператор контролює хід технологічного процесу й виявляє зміни, що відбуваються в ньому. Серед безлічі сигналів і показань приладів на щиті оператор повинен помітити нові й визначити, якому агрегату або ділянці вони належать, чи є знову інформація, що надійшла, відхиленням від норми, який фізичний зміст змін, що наступили, до яких наслідків вони можуть привести. Виділяючи основні параметри, що характеризують відповідні порушення й несправності, і визначаючи причини їхньої появи, оператор приймає відповідне рішення й робить керуючі впливи на об'єкт, контролюючи правильність зроблених ним дій. При цьому він повинен відтворювати в пам'яті схему технологічного процесу, основні агрегати й вузли, їхню технологічну послідовність, взаємозв'язок і призначення. Операторові доводиться в кожному конкретному випадку визначати пріоритетність подій, прийнятих рішень і керуючих впливів. В обов'язки оператора входить також запис показань приладів, ведення оперативного телефонного зв'язку й т.д.

Оператор, як правило, відокремлений від керованого об'єкта. Між оператором й об'єктом є дистанційні системи керування й контролю (маються на увазі різні дистанційні системи, у тому числі й телемеханічні). Інформацію про стан об'єкта він одержує по каналах контролю у вигляді закодованих повідомлень, а вплив на об'єкт здійснюється шляхом дистанційного керування.

Органи чуттів оператора навантажені таким чином, що майже всю інформацію про керований об'єкт він одержує через зоровий канал, у той час як при безпосередній роботі з об'єктом людина оціню його стан, ґрунтуючись на сприйнятті органів зору, слуху, органів почуттів, що створюють відчуття руху, нюху.

Швидкоплинність процесів вимагає від оператора швидкості реакції. У багатьох промислових автоматизованих системах в аварійних ситуаціях оператор діє в умовах дефіциту часу. У нормальних режимах оператор працює у відносно спокійній і тихій обстановці, в умовах небагатолюдності (часом самітності), що накладає певний вплив на його психофізіологічний стан.

Ефективність роботи складних систем, у яких людина розглядається як ланка системи керування, залежить від досконалості технологічного устаткування , прийнятої системи автоматизації, професійної майстерності оператора, взаємної пристосованості людини й автомата як ланок єдиної системи керування.

Із цього, зокрема, випливає, що організація подання інформації операторові повинна щонайкраще відповідати закономірностям сприйняття й подальшої переробки її людиною, оскільки значна кількість помилок, що допускають оператори, пов'язана з тим, що щити, шафи й пульти, на яких відображається інформація й з яких ведеться керування об'єктом, у багатьох випадках не забезпечують оптимальних умов виконання розв'язуваних оператором завдань.

Щоб забезпечити ефективну роботу оператора, необхідне проектування щитів, шаф і пультів, а також операторських і диспетчерських пунктів у цілому вести не тільки на основі технічних вимог і передумов, але із залученням даних інженерної психології й методів художнього конструювання (технічної естетики).

Поява інженерної психології обумовлена необхідністю вивчення людини як ланки системи керування.

Конструкторів сучасної техніки цікавлять не тільки питання оптимальної робочої пози людини, раціональної організації його рухів і т.п., але й характеристики сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, тому що головним змістом діяльності людини у виробничій сфері стає прийом інформації від машини, її перетворення, формування рішень, виконання керуючих дій.

Основним предметом дослідження інженерної психології є система «людина-машина», у тому числі і її різновид - система «людина - автомат», у якій людина управляє машиною (системою) за допомогою автомата (автоматів).

Інженерна психологія займається виявленням шляхів узгодження характеристик технічних пристроїв із психофізіологічними характеристиками оператора з метою забезпечення надійної й ефективної роботи як оператора, так і всієї системи «людина - машина» у цілому.

Коло проблем, досліджуваних інженерною психологією, широкий. Основними з них є: аналіз завдань людини в системах керування й способів його зв'язку з іншими компонентами системи; дослідження групової діяльності людей, що обслуговують систему керування; аналіз структури діяльності оператора; дослідження факторів, що впливають на ефективність і надійність дій оператора; вивчення процесу прийому людиною інформації про стан керованого об'єкта; аналіз процесів переробки інформації людиною; дослідження керуючих дій людини.

Інженерна психологія є частиною більше загальної наукової дисципліни - ергономіки (від грецького ergo - робота й nomos - закон, наука про закони праці), що поєднує в собі ряд наук, що безпосередньо вирішують завдання підвищення ефективності трудової діяльності людини.

Ергономіка містить у собі: інженерну психологію, психофізіологію праці, організацію праці, гігієну праці, професійну патологію й ряд інших предметів. До ергономіки відноситься й технічна естетика, що вивчає закономірності прояву краси в техніці й шляхи їхнього використання для підвищення продуктивності праці.

Приладові панелі

1. Безпосередньому компонуванню приладів й апаратури на панелях повинен передувати етап прийняття компонувальних рішень пункту керування в цілому.

Виходячи з функцій, що відводять операторові в тій або іншій системі, визначаються прилади й групи панелей, які безпосередньо потрібні операторові для ведення технологічного процесу (оперативної роботи), а також групи панелей, які в оперативному керуванні не беруть участь. Таке просторове рознесення приладових панелей (іноді навіть із виносом у сусіднє приміщення) знижує загальне число елементів, що оточують оператора, що різко поліпшує умови його роботи.

Ухвалені рішення щодо компонування приладових панелей повинні базуватися на ретельному технічному й психофізіологічному аналізі майбутньої діяльності оператора як у нормальному режимі роботи, так й у можливих аварійних ситуаціях.

Такий аналіз дозволяє також виявити вимоги до контрольно-вимірювальних приладів й органів керування, намітити доцільне угруповання й послідовність розміщення приладів, сигнальних пристроїв, органів керування. При цьому необхідно прагнути скоротити потік інформації, що надходить до оператора до необхідного мінімуму, виключити другорядну інформацію, відокремити інформацію, що надходить епізодично, для того щоб її можна було одержувати «за вимогою».

3. При компонуванні приладів на панелях повинні враховуватися наступні фактори:

важливість - прилади, що відображають найбільш відповідальні параметри роботи системи, розташовуються в межах оптимальної зони поля зору (про оптимальну зону зору - див. далі);

частота використання - прилади, найбільше часто використовувані оператором, розміщаються в межах оптимальної зони;

функціональні зв'язки - прилади, що вимірюють параметри того самого або зв'язаних між собою об'єктів, поєднуються на панелі в компактну групу, досить чітко зорово розмежовану з іншими групами;

послідовність використання - при розміщенні приладів усередині функціональних груп варто дотримуватися тієї послідовності, у якій оператор звичайно зчитує їхні показання, при цьому розміщення приладів виконується зліва направо і зверху вниз;

конструктивні особливості - прилади, найменш вдалі за інженерно-психологічними характеристиками, які доводиться застосовувати через брак кращих, варто прагнути розміщувати так, щоб компенсувати їхні недоліки й забезпечити операторові нормальні умови зчитування їхніх показань.

4. Стрілкові контрольно-вимірювальні прилади значно полегшують операторові не тільки зчитування показань, але й зіставлення значень декількох параметрів між собою й швидке знаходження їхніх відхилень. Треба по можливості використати прилади, що мають однакові форму й модуль оцифрування.

На шкалах приладів рекомендується відзначати межі різних режимів роботи - норма, відхилення, аварія. Кращими є прилади, у яких оцифровані тільки основні розподіли, а всі написи й цифри мають просту конфігурацію й орієнтовані вертикально. Не рекомендується застосовувати прилади з рухливими, опуклими й нерівномірними шкалами. При розташуванні приладів у горизонтальний ряд рекомендується, щоб нульове положення стрілок приладів відповідало положенню годинної стрілки «на 9 год.», а при вертикальному розташуванні приладів - «на 12 год.».

Цифрові прилади (із багатокатодними цифровими лампами, електролюмінісцентні й ін.) рекомендується застосовувати у випадках, коли операторові потрібна точна кількісна інформація про миттєві значення параметрів без зіставлення значень декількох параметрів або пошуку їхніх відхилень.

Точність застосовуваних приладів не повинна перевищувати потрібну для ефективного керування.

У вертикальній площині панелей установка приладів із частим спостереженням виконується в зоні, обмеженій наступними межами: не вище 1,8 м і не нижче 1,0 м від підставки; якщо потрібно особливо точний відлік показань, то ці межі змінюються відповідно до 1,6 й 1,2 м.

У горизонтальній площині оптимальний кут огляду без повороту голови становить 30--40°, припустимий -- 60°; у вертикальній площині оптимальний кут огляду становить 0 -- 30° униз від горизонтальної осі зору, припустимий -- 30° вгору і 40° униз.

Для поліпшення огляду щита й зниження шкідливого впливу паралакса на зчитування показань приладів крайні приладові панелі рекомендується розвернути так, щоб вісь зору оператора була по можливості перпендикулярна до них.

10. Особливу увага варто приділяти об'єднанню окремих приладів у групи за функціональною ознакою. Якщо цього зробити не можна, то їх можна об'єднати єдиним по кольорах тлом, при цьому колірне тло не повинне створювати строкатість на робочій площині панелі. При числі приладів на панелі більше 20 їх варто також розбивати на декілька візуально помітних груп.

Прилади, що вимірюють подібні параметри, рекомендується групувати у вертикальні ряди, а прилади, що контролюють різні параметри одного процесу або агрегату,- у горизонтальні.

Прилади, що мають кругову шкалу й рухливу стрілку, повинні так сполучатися з обертовими органами керування, щоб поворот органа керування по годинній стрілці викликав аналогічне по напрямку обертання стрілки приладу. Поворот органа керування й стрілки приладу по годинній стрілці повинен, як правило, відповідати збільшенню чисельного значення регульованого параметра, а поворот проти стрілки - зменшенню.

Якщо поруч із приладом на панелі щита розташовується відповідний до нього орган керування, необхідно, щоб рука оператора в момент виконання перемикання не загороджувала шкалу приладу. Для цього ручки, керовані правою рукою, варто розташовувати нижче й правіше приладу, а ручки, керовані лівою рукою,- нижче й лівіше відповідних приладів.

Написи на сигнальних світлових табло, установлюваних на приладових панелях, повинні читатися при включеному й виключеному сигнальному підсвічуванні, однак різниця між цими станами повинна бути досить виразною. Текст на сигнальні табло повинен бути максимально коротким (у межах 30 знаків) і однозначно зрозумілим.

Для аварійних і попереджувальних сигналів варто застосовувати миготливе світло із частотою миготіння 3 - 8 Гц. Корисно передбачати можливість відключення за бажанням оператора сигналізації положення органів керування й стани основних і допоміжних агрегатів при нормальній роботі устаткування ; однак сигналізація відхилень режиму від норми при цьому відключатися не повинна. Необхідно також забезпечувати контроль справності сигнальних лампочок; іноді для ефективнішого знаходження перегорілих лампочок доцільно застосовувати поагрегатне випробування лампочок або розташовувати сигнальні елементи по чітких фігурах для того, щоб при випробуванні перегорілі лампочки спотворювали ці фігури й легко виявлялися.

15. Написи на приладових панелях рекомендується виконувати відповідно до вимог, наведеними нижче.

Пульти

Пульт керування є основним робочим місцем оператора. Він повинен забезпечувати зручне й раціональне розташування органів керування, окремих приладів, сигнальних пристроїв, засобів зв'язку, можливість ведення записів, перегляду й зберігання поточної документації. Пульт повинен бути оснащений спеціальним сидінням, що забезпечує підтримування зручної, ненапруженої робочої пози оператора.

На габаритні розміри й геометричну форму пульта вирішальний вплив робить не тільки апаратура, установлювана на пульті, але й обрана основна робоча поза оператора, обумовлена характером його діяльності. Як правило, в системах керування технологічними процесами робота оператора за пультом планується в положенні сидячи.

Кількість органів керування на пульті повинне бути мінімальним, але достатнім для виконання поставлених перед оператором завдань по керуванню об'єктом. Функції керування максимально, наскільки це можливо, повинні перекладатися на автоматичні пристрої.

Групування органів керування на пульті повинна виконуватися з урахуванням їхнього функціонального призначення, ступеня важливості й частоти використання.

Органи керування на пульті повинні розташовуватися так, щоб робота могла виконуватися правою й лівою руками оператора, при цьому правою рукою повинні виконуватися операції найбільш відповідальні, потребуючі великої точності.

Найбільш важливі органи керування варто розташовувати попереду й праворуч від оператора в зоні досяжності правої руки. Максимальні розміри зони досяжності для обох рук наступні: глибина 700 мм, ширина 1100 мм. Розмір зони досяжності по ширині може бути збільшений в окремих випадках на 200 - 300 мм за рахунок того, що оператор повинен буде робити нахил корпуса. Усередині зони досяжності може бути виділений оптимальний робочий простір, описуваний кожною рукою оператора при обертанні в ліктьовому суглобі (радіус дуги 340 мм), у якому рекомендується встановлювати аварійні й особливо відповідальні органи керування.

7. Прилади, окремі сигнальні й друкуючі пристрої, пристрої відображення інформації (не пов'язані з роботою органів керування), установлювані на пульті, повинні, як правило, розміщатися на приладових приставках.

Глибина робочої площини пульта (стільниці) не повинна перевищувати 800 мм, нахил стільниці 10 -- 20°, висота пульта для роботи сидячи 750 -- 850 мм.

При розміщенні органів керування варто прагнути такого розташування, при якому робочі рухи оператора зводилися б по можливості до рухів передпліччя, кисті, пальців рук. Загальна кількість і траєкторія робочих рухів повинні бути скорочені до мінімуму. Число операцій, виконуваних оператором для виконання якої-небудь функціональної дії, повинне бути мінімальним.

Найменш зручні місця на пульті повинні призначатися для пристроїв, пов'язаних з настроюванням і перевіркою.

Якщо органи керування використовуються двома операторами, то при наявності вільного місця варто встановлювати дублюючі апаратури або розміщувати органи керування таким чином, щоб ними могли користуватися обоє операторів (між операторами).

Положення органів керування на пульті повинне по можливості відповідати взаємному положенню пов'язаних з ними сигнальних елементів і приладів на щиті, (наприклад, якщо прилади розташовуються в горизонтальному порядку, то й відповідні органи керування розташовуються в тому ж порядку).

У горизонтальній площині органи керування розміщуються зліва направо, у вертикальній - зверху вниз; при розміщенні органів керування рядами - ряди розташовують зверху вниз, а в кожному ряді - зліва на право.