Політичні партії

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМИЯ

ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Кафедра «Історії»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни «Політологія»

Перевірив доцент

_____ Т.М.Саламатіна

Виконав студент

групи 13-I-ЕП

_____ М.С.Скляр

Шифр 07

Харків 2011

Зміст

Вступ

1. З'ясуйте основні функції політичної діяльності в сучасному суспільстві

2. Визначте основні відмінності між кадровими та масовими партіями.

3. Охарактеризуйте основні партійні системи.

Література

Вступ

Політологія - наука, об'єктом якої є політика та її відносини з людиною й суспільством.

Щодо політології в зарубіжній та вітчизняній літературі часто вживаються терміни: політична наука ”, наука про політику ”, політична соціологія ”, що відображають традиції та особливості національних політологічних шкіл.

Як відносно самостійна галузь знань політологія сягає своїми витоками сивої давнини

Політологія, як і будь-яка наука, має загальні й спеціальні методи дослідження:

· діалектичний

· методсинергетичний метод

Предмет політології складають закономірності структури, функції, розвитку політичного життя в усіх його проявах.

Методи політології -це сукупність прийомів та операції практичного та теоретичного засвоєння політичної діяльності. Основними методами політичної науки є:

ь системний, що забезпечує цілісне сприйняття об'єкта дослідження та всебічний аналіз зв'язків між його складовими ;

ь порівняльний,який передбачає встановлення спільних і відмінних рис політичного життя різних народів,країн та епох ;

ь історичний, що спрямований на вивчення політичних процесів ,явищ,політичних систем в історичному плані з точки зору їх історичного розвитку та взаємозв'язку ;

ь соціально-психологічний ,який орієнтує на дослідження політичної поведінки окремих особистостей та груп.

Функції політології - це виконання політичною наукою комплексу завдань, пов'язаних з отриманням достойних знань,об'єктивних відомостей про політичні процеси та забезпечення їх розвитку в інтересах суспільного прогресу.

Політика - одна з найважливіших сфер життєдіяльності суспільства, взаємин різних соціальних груп та індивідів щодо утримання й реалізації влади задля здійснення своїх суспільно значущих інтересів і потреб, вироблення обов'язкових для всього суспільства рішень.

Функціонування політики розмежовують за різними критеріями:

За сферами суспільного життя: економічна; соціальна; культурна; національна; військова тощо.

За орієнтацією: внутрішня; зовнішня.

За масштабами: міжнародна; світова; локальна; регіональна.

За носіями й суб'єктами: політика держави: політика партії; політика руху; політика особи.

За терміном дії: короткострокова; середньострокова; довгострокова.

1. З'ясуйте основні функції політичної діяльності в сучасному суспільстві

Творцями політики виступають її суб'єкти - різні соціальні групи, соціально - політичні організації але насамперед індивіди-в процесі політичної діяльності. Політична діяльність-це свідома, цілеспрямована діяльність індивідів або суспільних груп щодо до реалізації своїх інтересів, цілей, доля в управлінні державою, у спільними справами.

Проблема участі людини в політиці до сих пір залишається дискусійною: одні вважають що політика - елітарний вигляд діяльностіінші - що це доступно шкіряному. Але цілком зрозуміло, що в сучасному світі роль людини яксуб'єктаполітики маєвелике значення: людина є первинним суб'єктом політики, оскільки в демократичному суспільстві народ - джерело державної влади. Це виявляється як в різних формах участі громадян в політичному житті, так і різноманітністю можливостей впливу на владу. Особістість як відносно самостійний активний учасник політичного життя, який має статус громадянина держави і виступає як суб'єкт політики.

Важліва категорія політології - політична суб'єктність: спроможність суб'єкта творити політику, тобто впевнено і досить самостійно брати доля в політичномужитті відповідно до своїх інтересів.В політико - правовому аспекті суб'єктність має декілька рівнів поклад від ступеня участі індививида у політичній діяльності:

- рядовий громадянин із мінімальним політичним впливом, який не бере участі в політичному процесі, не цікавиться політикою (має статус виключно об'єкта політики);

- пересічний громадянин, який характеризується високим політичним інтересом і політичною активністю. Він може бути членом суспільного руху або політичної організації;

-професійний політик - учасник діяльності в політичних структурах, для якого політична діяльність є не тільки головною спеціальністю, джерелом засобів існування, а водночас й головним змістом життя;

- політичний лідер (формальний і неформальний), який спроможний впливати на інших учасників політичних організацій та структур.

Треба зазначити, що особає об'єктомі суб'єктом політики водночас. З одного боку, людина, навіть усупереч бажанню, перебуває під впливом політики, а з іншого, як носійпевних політичних якостей залучається в конкретний політичний процес як передставник певної соціальної групи, народові, держави.

Політична доля: сутність, форми, суб'єкти, типи, мотивація

Одна з форм політичної діяльності - політична доля. На відміну від політичного функціонування - тобто професійної політичної діяльності і - політична доля - це добровільна активність громадян з метою впливати на формування політичних інститутів, функціону-вання політичної системи та процес прийняття політичних рішень.

Суб'єкті політичної участі: всі дорослі громадяни, соціальні групи і верства, конфесіональні,політично згуртовані спільноти.

Існують різні класифікації політичної участі. Так, Х.- М. Олінген виділив п'ять форм політичної участі:

- реалізація електоральних ролей (електоральна доля);

- доля у вирішенні специфічних електоральних проблем(референдум)

-партійно-політична діяльність(доля в роботі партій, організацій та ін.);

- громадянська непокірність(окупація службових приміщень);

- насильницькідії проти людей та їх майна(тероризм).

2. Визначте основні відмінності між кадровими та масовими партіями

Слово "партія" побутувало ще у часи Стародавнього Риму. Етимологія його бере початок з латинського -partis, що означає "частина". До початку XVIII ст. слово "партія" вживалося у негативному сенсі.

У західній політології немає згоди щодо дефініції цього поняття. Відомий американський політолог Ж. Лапаломбара пропонує при визначенні "політичної партії" вказувати на чотири ознаки:

1) як суб'єкт певної ідеології або особливої світоглядної орієнтації;

2) як організація, тобто достатньо тривке об'єднання людей на різних рівнях політики -- від місцевого до міжнародного;

3) мета партії -- завоювання та здійснення влади (хоча бувають партії, які вбачають свій обов'язок у пробудженні сучасної думки навколо болючих, на її погляд, проблем);

4) кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу -- від голосування за неї до активного членства.

Кадрові партії, які є об'єднанням невеликої за кількістю групи значних людей (політтехнологів, фінансистів, популярних особистостей) навколо конкретних політиків, для такого типу партій характерне вільне членство (немає системи реєстрації членів), відсутність регулярних внесків і нестабільність складу. Активність кадрових партій проявляється переважно під час виборів і направлена на організацію підтримки виборцями своїх кандидатів. Прикладом подібних партій, як правило, наводять Республіканську і Демократичну партії США (правда, сам М.Дюверже відносив їх до напівмасових). Кожна з цих партій нараховує дві-три тисячі професійних партійних функціонерів.

Кадрові партії -- це передусім партії впливових людей, котрі мають авторитет і можуть розраховувати на підтримку. Первинними осередками таких партій є комітети виборчого округу чи району, які намагаються залучити під час виборів якомога більше своїх прихильників. Кадрові партії слабко Ідеологізовані, тобто мало займаються розробкою ідеологічних доктрин, а здебільшого керуються виборчим прагматизмом. До типових кадрових партій належать Республіканська і Демократична партії США.

Масові партії відрізняються від кадрових набагато більшою кількістю членів; більш високим ступенем організованості; наявністю певної партійної дисципліни й ідеології; фіксованим членством. Ці партії, що працюють на постійній основі, мають розгалужений управлінський апарат і численну мережу місцевих організацій, партія орієнтується на рекрутування нових членів, вирішуючи тим самим фінансові (внески) і політичні проблеми, демонструючи під час виборів свою незалежність віл грошових мішків.

Початок цього етапу в Європі припадає на 1860-1880рр. Перехід цей від попереднього етапу є поступовим, а тому важко окреслити чітко його межі. Приблизно в цей же час розпочинається ІІІ етап формування політичних партій США та Австралії. В інших державах його початок співпадає з початком ХХ ст. В той час стирається виразна різниця між британськими політичними партіями та політичними партіями континентальної Європи.

Етап масових партій можна поділити на три періоди -

1) до 1917р.,

2) до закінчення ІІ світової війни,

3) до сучасних днів.

В перший період відбувається організаційне оформлення сучасних політичних партій і одночасно поява поряд із існуючими аристократично-буржуазними - нових масових партій - соціал-демократичних. В наступний період виникають комуністичні партії. В другий період виникають також фашистські партії, що зумовлює істотні зміни в міжпартійних стосунках. Третій період характеризується появою партій в країнах, що визволилися від колоніального гніту, формуваням реальної багатопартійної системи в країнах Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, а відтак домінуванням масових політичних партій по цілому світу.

Домінуючий протягом цілого ХІХ ст. конфлікт між консерваторами та лібералами, який виражає конфлікт між двома частинами пануючого класу, витісняється конфліктом між буржуазії та пролетаріатом. Приводить це до послаблення різниці між буржуазними партіями, а з виникненням, після Жовтневої революції 1917р., комуністичних партій, послаблюється протиріччя між буржуазними і соціал-демократичними партіями.

Новим явищем цього етапу є відродження народних фронтів і зростання їх впливу в політичному житті, а також поява політичних партій в країнах, що розвиваються, та нових демократичних країнах.

політичний партія система суспільство

3. Охарактеризуйте основні партійні системи

Партійна система -- це спільність взаємозалежних політичних партій, що прагнуть до встановлення, утримання і здійснення влади. Партійні системи об'єднують ті політичні партії, що справді виробили і дотримуються загальних принципів боротьби і взаємовідносин, дозволених законодавчими актами. Характер партійних систем визначає і вид політичного режиму, механізм і ефективність демократії.

Партійна система -- це частина (підсистема) політичної системи, що, в свою чергу, являє собою в широкому розумінні певну єдність політичних інституцій, політичних норм, політичної свідомості (ідеології та психології), політичних відносин (режиму функціонування, зв'язків політичних інституцій між собою та із зовнішньою сферою політичної системи), а у вузькому, чисто інституційному розумінні -- систему політичних інституцій, що беруть участь у здійсненні політичної влади.

Численні спірні проблеми виникають не тільки при визначенні, але й при класифікації партійних систем. У країнах Заходу панує спосіб класифікації партійних систем за кількістю партій, які ефективно беруть участь у завоюванні влади і її здійсненні. Звідси, всі партійні системи діляться на багато, дво- і однопартійні. Однак інколи можна зустріти класифікацію партійних систем, основану не на кількісних критеріях. Відомий французький соціолог Моріс Дюверже в питанні про класифікацію політичних партій і партійних систем відійшов від традиції, запропонував особливий тип партійних систем -- системи домінуючої партії. Соціолог Джованні Сарторі взагалі відкинув троїсту класифікацію партійних систем і запропонував їх поділити: на однопартійні, партії гегемона, домінуючі партії, двопартійні, помірно багатопартійні, вкрай багатопартійні, атомізовані. На думку Джованні Сарторі, існує сім типів партійних систем, що межать між полюсами однопартійної (моноідеологічної) і атомізованої (вкрай поляризованій ідеологічно, ідейно різнорідної) систем. Проміжні типи (системи з партією гегемоном, домінуючою партією, двопартійні, обмеженого плюралізму і радикального плюралізму) відображають різноманітні стадії і варіанти ідеологічного плюралізму, що супроводжують діяльність однієї або декількох політичних партій. Однак і така класифікація має слабкі сторони, зокрема, достатньо не враховує відмінності політичного ладу тієї а Здійснюючи взаємозв'язок між громадянами і державою, партії вступають у контакт не тільки з органами влади, але й одна з одною. Для позначення способу цього взаємозв'язку партій використовується термін "партійна система”. У найбільш загальному вигляді партійна система -- це сукупність зв'язків і відносин між: партіями, які претендують на володіння владою в країні.

Для визначення типу партійної системи нерідко використовується кількісний критерій (одно-, дво- і багатопартійні системи). До кількісного критерію часто додають такі показники, як наявність або відсутність домінуючої партії або здатність до укладення союзів, рівень загальності між партіями.

Різновидності партійних систем можуть виділятися на базі різноманітних ознак та критеріїв. Партійні системи є стабільні та консервативні; здатні зберігати цілісність і такі, що розпадаються; діючі в нормальній та у надзвичайній обстановці, поляризовані (біполярні), багатополярні та атомізовані; альтернативні та нєальтернативні; молоді і такі, що мають досить тривалу історію та ін.

Різноманітність визначення партійних систем, їх ролі і місця в політичному житті суспільства дає можливість виділити типи партійних систем в суспільстві: одно, двох і багатопартійні. Якщо для тоталітарних, авторитарних політичних режимів характерні частіше однопартійні системи, то сучасним розвиненим демократичним країнам властиві багатопартійні системи. Багатопартійна система -- це така система, де реальну боротьбу за владу веде декілька політичних партій.

Література

Мироненко О.М. Історія Конституції України. - К., 1997.

Пазенюк В. Соціальна демократія і соціальна етика. / Політика і час. - 1992. -

Пашков М., Тупчієнко Л. Держава і неформали. / Політика і час. - 1992. - №9-

Пойченко А.М. Політика: теорія і технологія діяльності - К., 1994.

Політологічний енциклопедичний словник. - К., 1997.

Політологія. Курс лекцій. За ред. І.С. Дзюбка. Київ, "Вища школа", 1993. С. 5-

Размещено на Allbest.ru