Соціально-психологічне трактування тоталітаризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет Одеська юридична академія

Факультет адвокатури

Реферат з політології

На тему

Соціально-психологічне трактування тоталітаризму

Виконала Білик Тетяна Олегівна

Студентка 2 групи 2 курсу

План

1. Тоталітаризм. Поняття та основні ознаки

2. Психологічні і соціальні особливості харизматичного лідера

3. Психологічні і соціальні особливості тоталітарного соціуму

4. Вчені про соціально-психологічний аспект тоталітаризму

5. Історія тоталітарних держав

Висновок

Список літератури

1. Тоталітаризм. Поняття та основні ознаки

Що таке тоталітаризм? На чому він базується? Яке його соціальне та психологічне підґрунтя? В якому суспільстві він існувати може, а в якому - ні? Ось далеко не повний список питань запитань, які виникають при вивченні цього суспільно-політичного явища. Сам тоталітаризм виник ще задовго до появи самого поняття і зміг пройти крізь призму часу, зберігши свої основні особливості. Отже, тоталітаризм у політичному розумінні - це суспільство, у якому існує повний контроль держави над усім його життям, що знаходить своє вираження в одержавленні всіх легальних організацій, необмеженні законом повноваження влади, заборона демократичних інститутів, фактична ліквідація конституційних прав і свобод, мілітаризація виробництва і всього суспільного життя, жорстокі репресії щодо опозиції, як і будь якого інакомислення взагалі.

Тоталітарні держави завжди привертали увагу своєю зовнішньою силою і водночас внутрішньою слабкістю. Для існування такої держави завжди були необхідні дві невід'ємні складові - наявність харизматичного лідера, який зможе підпорядкувати собі суспільство і змусити його діяти, виходячи з власних інтересів і наявність пригнобленого суспільства, яке не хоче чи не може повалити диктаторський режим і таким чином змушена підкорятися його вимогам. Далі ми складемо і детальніше розглянемо психологічні портрети тих, хто стоїть на вершині тоталітарної влади і тих, хто потрапив під гніт диктаторського режиму.

2. Психологічні і соціальні особливості харизматичного лідера

Розглянемо характерні психологічні особливості людини, яка здатна керувати і встановлювати свої правила так, щоб суспільство почувалося себе захищеним, а не пригнобленим, щоб не намагалося втекти з держави чи повалити існуючий режим.1 Жорстокість. Більшість вчених, які займалися психологічними особливостями тоталітаризму називають це невід'ємною складовою характеру будь-якого диктатора. Інше питання виникає, а що ж саме породило цю нелюдську жорстокість у ньому? Причин може бути чимало, але так чи інакше вони є тісно взаємопов'язані між собою, найчастіше до них відносяться: страх, пригноблення, низька самооцінка, невпевненість в своїм силах і можливостях, наявність комплексів та інше. Інакше кажучи, проблеми власної самореалізації породжують агресію, озлобленість, несприйняття світу, а це, у свою чергу, породжує , тиранію, бажання отримати необмежену владу, вбивати і пригноблювати інших. Таким чином, ми приходимо до того, що слабкість породжує силу. Але лише та слабкість, яку намагалися подолати. Якщо проаналізувати біографію видатних диктаторів, то практично кожен із них мав у дитинстві комплекси чи проблеми із реалізацією власного «я». Згодом це трансформувалося у бажання пригноблювати інших, підвищувати свою самооцінку через постійне приниження.

2. Авторитет. Безсумнівно ніяке лідерство неможливе без цієї складової. Саме загальновизнана довіра і є тією вирішальною ланкою, яка дозволяє утримати суспільство у своєму підпорядкуванні. Тому диктаторам завжди притаманна зовнішня впевненість, яка має свої ознаки прояву: осанка, чітка вимова, впевнений погляд. Кожен рух, кожен жест робиться чітко, без вагань та страху.

Усі елементи зовнішнього вигляду є детально продуманими. Усе це само пособі створює певний кредит довіри, зосереджує увагу суспільства на конкретній особистості.

3. Лідерські якості. Це також одна з базових компонентів. Вміння керувати і підпорядковувати, ставити вимоги і досягати їх реалізацій, створювати централізаційні течії та згуртовувати народ. - ось перелік якостей, який дає можливість реалізовуватися диктаторові.

4. Стратегічне мислення. Практика показує, що будь-яка ідеологія, яку пропагандує диктатор, будь-яка політична програма завжди ретельно осмислені, проаналізовані, та складені з урахуванням прогнозів майбутніх моделей поведінки індивідууму та суспільства.

Підбивши підсумок під усім вище сказаним, можна прийти до висновку, що харизматичний лідер формується із людей, які в дитинстві зіткнулися із психологічними проблемами, або важкими життєвими ситуаціями. Це виробило у них ненависть до усього, що його оточувало, і підштовхнуло пригноблювати інакших, таким чином компенсуючи власні вади. Разом із тим така людина уміло маскує будь-які прояви невпевненості через агресію і тиранію. Усі зовнішні прояви свідчать про беззаперечну впевненість у своїх силах, думках, переконаннях. Такий своєрідний образ викликає у суспільства ілюзію непереборної сили, що здатна захисти від будь-яких негативних проявів зовнішнього світу.

3. Психологічні і соціальні особливості соціуму

Ми вже говорили про тих, хто стоїть на вершині тоталітарної влади, тепер проаналізуємо тих, хто цій владі підкоряється. Яким має бути суспільство, яке можливо взяти під повний контроль? Які соціальні передумови сприяють цьому? Що саме народ бачить чи хоче бачити у своєму лідері?

Для того, щоб розглянути природу тоталітарного суспільства, розберемо основні риси і характеристики окремо взятого індивідуума. Таку людину можна описати як «людину маленьку», «поневолену», яка прагне знайти для себе захисту. Їй тяжко орієнтуватися самій у світі, тому диктатора вона бачить як силу, яку їй не вистачає і до якої вона хоче приєднатися. Зазвичай це людина позбавлена амбіцій і поривань, вона має страх і не має об'єктивних джерел інформації. Саме така особистість вразлива і легко піддається різного виду маніпуляціям.

Якщо розглядати саме соціальні передумови, то тут також можна виділити певні особливості. Практика свідчить, що встановити тоталітаризм значно легше у суспільстві, яке перебуває у нестійкому психологічному стані, як наприклад після стихійних лих, що завдали значної шкоди або ж після затяжних воєнних дій. Тоді суспільство найбільш вразливе і шукає захисту.

Також однією із передумов становлення тоталітарного суспільства є відсутність належної проінформованості населення. Велику роль відіграють саме засоби масової інформації як засіб маніпуляції та встановлення тієї чи іншої ідеології.

Таким чином, ми розглянули суспільство, найбільш схильне до встановлення необмеженої влади. Але що ж відбувається в уже тоталітарному суспільстві?

Тоталітаризм продукує деградацію як соціуму, так і особистості. Основою цього стає безсилля і ізоляція індивіда в світі. На цьому етапі виникає таке поняття як деструктивність. Деструктивність - відповідь людини на злам нормальних умов її життя. За своєю природою людина не руйнівник, властива їй деструктивність - набута якість. Тому не свобода народжує деструктивність, а втеча від свободи, а задушена внутрішня свобода породжує синдром насилля. Агресія - соціально набуте явище, а людина - не маріонетка обставин, вона має свободу волі і свободу вибору. А виникнувші на цьому підґрунті відчужених людей складають потенційну опору диктатур, тоталітаризму. В країнах «вільного світу» місце диктатора, харизматичного політика займають поп-зірки, спортсмени і система масового маніпулювання, анонімний авторитет.

Також у тоталітарному суспільстві виділяють загальновідомий тип пересічної особистості , який по-рабськи підкоряється шефу, але тероризує свою сім'ю. Така особистість може при бажанні вести себе як тиха, спокійна людина, а в тоталітарному суспільстві перетворюватися на тирана і деспота. У таких ситуаціях агресивність зазвичай знаходиться поруч із цілим набором визначених ознак системи, таких як сувора ієрархічність, лідерство, класові протиріччя.

Варто додати, що влада, з допомогою якої одна група утискає і експлуатує інших , часто формує в експлуатованих садистські схильності і тому, вірогідно, садизм може зникнути лише тоді, коли буде ліквідована можливість одного класу панувати над іншим. Враховуючи тісний зв'язок між тоталітаризмом і садизмом, логічно припустити, що подолання тоталітаризму потребує ліквідацію класового чи групового панування.

Розповсюдженість психічної агресії в тоталітарному суспільстві пояснюється, зокрема, тоталітарною несвободою, залежністю і затиснутістю людини репресивно-бюрократичною машиною, всією суспільною атмосферою, численними обмеженнями. Тоталітарна система формує у людей садистські та садомазохістські схильності, особливо у службовців силових відомств, чиновників, великих і малих начальників, та й у частини рядових громадян, оскільки тоталітаризм прагне кожного зробити функціонером тоталітарної системи. Садомазохістський характер властивий і бюрократичній особистості не так у політичному, як у соціальному сенсі. В бюрократичній системі кожна людина контролює підлеглих, але, в свою чергу, контролюється своїм начальником. Бюрократична система зневажає тих, хто нижче, і захоплюється тими, хто вище.

Таким чином тоталітарне суспільство формується на слабкості і страху, але формує саме по собі жорстокість і агресію. Тоталітарна особистість завжди має місце у ієрархічній системі, і будучи в ролі «підкореного» вищими станами, прислуговує їм, а потім чинить терор над їй підпорядкованими. По своїй суті це суспільство психологічних розладів, де невпевненість і тиранія породжують садизм - задоволення від страждань інших і мазохізм - задоволення від власних страждань.

4. Вчені про соціально-психологічний аспект тоталітаризму

Чимало вчених займалися вивченням «людської» сторони даного режиму. Серед них можна виділити корифеїв психоаналізу Фрейда, Фромма, Франка, Юнга, Райха, також чималий внесок у дослідження цього питання зробили Сартра і Камю. Розглянемо основні положення, погляди, ідеї, концепції деяких з них.

Франк стверджував, що зло не обмежується ні різними видами тоталітаризму, ні тими доктринами, що знаходяться за його межами. «недалекоглядно вбачати останнє джерело зла тільки в певній доктрині. Доктрина є лише зовнішня оболонка й ідеологічне виправдання інстинкту зла, що дрімає в душі людства»

З. Фрейд порівнює тоталітаризм із «психічною інфекцією». Важливість цього терміна можна зрозуміти, бачачи натовпи, що скандують ім'я лідера, кандидата в президенти, поп-зірку. Натовп знаходиться під гіпнотичним впливом об'єкта поклоніння і самого натовпу. Психічне життя тоталітарних суспільств набуває рис масової патології, на роль диктаторів пробиваються параної дальні особистості. За Фрейдом, первинний феномен соціальної психології - несвідома ідентифікація груповому лідеру. Індивід може регресувати до інфантилізму, набуваючи рис мазохізму, прагнення розчинитися в натовпі.

Фромм притримується дещо інакших поглядів, згідно із його теорією зло є запрограмованим не на біологічному, а на соціальному рівні. Він вважає, що біологічна і психічна організація людини, будучи недосконалою, вірогідно, створює тільки можливість тоталітаризму, яка реалізується у певних соціальних умовах, що відіграють вирішальну роль. Для садистського характеру все живе повинно бути під контролем. Це зауваження важливе для розуміння природи тоталітаризму, оскільки над особистістю - одна із найхарактерніших рис і тоталітаризму, отже, патологічний контроль - це спільна риса садизму і тоталітаризму, тотальний соціум має садистські схильності. А садизм - перетворення безпорадності в ілюзію всемогутності. «Тобто це релігія духовних калік». Серцевину садизму складає жадоба абсолютної і необмеженої влади над живою істотою. І знову ж пристрасть до необмеженої влади - нав'язлива ідея тоталітаризму.

Також Фромм зазначав, що у більшості людей уявлення про реальність спирається не на роздуми чи критичний розум, а на спільний консенсус, на єдине світосприйняття групи. «Груповий нацизм, апелюючи до спільних цінностей, цементує групу зсередини і полегшує маніпулювання групи в цілому, груповий нарцисизм - це один з найголовніших джерел людської агресивності»

Важливою є і проблема ставлення до тварин як фактора, що сприяє жорстокості людини. Жорстоке ставлення до тварин формує жорстокість між людьми. Надзвичайно глибокі гуманістичні ідеї висловлювались уже давньосхідними релігіями тисячі років тому, а саме ідея про недопущення вбивства всього живого, адже вбивство тварин формує байдужість до вбивства людей, до їх нещасть. Вбивство тварин та їх поїдання, можливо, є складовою частиною формування байдужості до чужого болю, жорстокості, зрештою самого тоталітаризму з його тортурами та масовими вбивствами людей. тоталітарний психологічний суспільство людина

Тоталітарна людина - це не тільки колишні гітлерівські чи сталінські фанатики, це феномен і соціально-політичний, і загальнокультурний. Футбольні чи попсові фанати, особливо фетишисти - тип сучасної тоталітарної людини. Квазірелігійну концепцію обожнювання поп-зірок з допомогою поп-політ-діджеїв неважко переключити з попси на політдемагогів, що й відбувається на естрадно-політичних сценах. Очевидно, що це не звільнення від тоталітаризму, а занурювання в нього, в його трохи змінений різновид.

Також можна говорити про одномірну кібернетичну людину, яка нагадує хронічну шизофренію в легкій формі. «Ми з повним правом можемо говорити про душевно хворе суспільство і спеціально ставити питання про те, що відбувається з психічно повноцінною людиною в такому хворому суспільстві». Шизофреник у легкій формі здатен виконувати певні функції, але у нього атрофована здатність до співпереживання, до особистісного сприйняття світу. Тому в суб'єктів каральних спецслужб можна допустити наявність певної форми шизофренії.

Згідно з Юнгом «Тоталітаризм - це феномен масово психозу» Одним з найважливіших засад на особистісному рівні є відсутність всебічної і альтернативної інформації, догматизм, страх, брак сили волі. Результат маніпулювання індивідуальною і масовою свідомістю, зомбування. Причинами тоталітаризму на екзистенційному рівні є і нерозвиненість особистості всебічної і цілісної, рефлексуючі і само програмуючі особистості, що увібрали у себе культуру. Тоталітарна особистість - це однобока, одномірна духовно рахітична особистість, яка не розвинута всебічно, що завжди залежна від обставин, влади, власних вад і не має сили та волі з ними боротися.

Також до екзистенційних причин тоталітаризму Юнг відносить страх, брак сили волі, втеча від свободи. Як відомо, свобода - це відповідальність і постійна напруженість. Тоталітаризм - нездатність до критичної самооцінки, рефлексії, безвідповідальність, ось до нього і тікають, він створює ілюзію звільнення тим, що держава начебто бере відповідальність на себе.

5. Історія тоталітарних держав

Ми вже чимало говорили про тоталітарне суспільство в теорії. Тепер розглянемо держави, у яких політичний режим характеризувався як тоталітарний. Чи дійсно усі теоретичні положення відповідали тогочасній реальності? Чи можемо ми виділити якісь позитивні якості тоталітарного режиму для індивідууму чи суспільства?

Тоталітарний режим брав витоки із деспотії Давнього світу. Для прикладу зупинимося на державі інків у Перу. Вона проіснувала майже 200 років, а населення складало майже 12 млн. осіб. Місто було переповнено грандіозними спорудами храмів і палаців. Але і робота, і особисте життя мешканців проходило під пильним наглядом чиновників: вранці давався сигнал до початку роботи, для спостереження двері під час обіду були відкритими, до того ж час їжі і меню теж регламентувалися. В імперії інків кожному селянину з державних складів видавалося щорічно два плащі (робочий і святковий)одного крою, але різного кольору для різних територій, що поряд з однаковою зачіскою для кожної провінції полегшувало нагляд за пересуванням людей. Регламентувалося навіть сімейне життя. Шлюбна церемонія вчинялася раз на рік чиновником, коли всі, хто досяг певного віку, повинні були одружитись. В інків було багато дружин. Взагалі жінок, починаючи з дитячого віку, відбирали та готували як для ролі наложниць головному володарю, так і для численних жертвоприношень, батьки не могли виловити з цього приводу своєї печалі. По суті особисті інтереси були цілковито підпорядковані державним. Для такої регламентації всього життя людей, для такого все проникаючого державного контролю необхідним був розгалужений бюрократичний апарат. Закони, які регулювали життя в державі, спиралися на розширену систему покарань. Кара була сувора: майже завжди смерть або жорстокі тортури (наприклад, підвішування за волосся над прірвою) У всій життєдіяльності людей була жорстока стандартизація. І все, що якось виділялося, розглядалося як вороже (чи то народження двійні, чи то скеля надзвичайної форми) У цьому бачили прояви злих сил. І події показали, що страх, який викликали в державі інків будь-які незаплановані дії та явища, виявлялися цілком виправданими: величезна імперія виявилася безсилою перед купкою іспанців.

Таким чином ми бачимо, що психологічні основи тоталітаризму засновані на слабкому суспільстві рабів, які не в стані самостійно відстояти свої природні права. Проте саме у такому середовищі є усі способи і засоби ефективного використання трудових ресурсів. Це дає змогу підняти економічний рівень на максимально можливі висоти, розбудувати державну інфраструктуру, розвинути та збільшити частку виробництва в країні. Діяльність такого суспільства ефективна, проте досягається вона саме через страх до покарання, який наступає через відходження від строго регламентованих обов'язків. Тобто, незважаючи на усі вади, диктаторська влада і пригноблений народ є дієвим механізмом вирішення економічних проблем.

Розглянувши коротко державу інків не можна не помітити схожості з державою колишнього СРСР, КНДР та інших країн, у яких панував тоталітарний режим. Якщо порівнювати державу інків з КНДР, то ми побачимо повне копіювання однієї держави іншою, аж до однакового одягу, зачіски, регламентації меню та часу їжі, роботи та інших ознак.

Висновок

Тоталітаризм - складне явище, яке вивчалося і продовжує вивчатися українськими та зарубіжними політологами, соціологами, психологами. Роки дослідження привели до висновку, що тоталітарний режим має своє соціальне і психологічне підґрунтя. У державах з даним типом управління завжди присутні 2 складові - харизматичний лідер і тоталітарне суспільство. Останнє є поневоленим у першу чергу саме у психологічному значенні, адже йому притаманні такі риси як інфантилізм, безвідповідальність, страх, жорстокість та інше. Саме у сильному правителі таке суспільство бачить своє спасіння, будучи затьмареним якісними маніпуляціями верховної влади. Харизматичний лідер у свою чергу відрізняється жорстокістю і рішучістю, він зневажає тих, хто не здатен завдати йому супротив. Така персона завжди зовнішньо впевнена в собі, хоча часто це лише вдало замаскована картина цілого ряду психологічних порушень.

Найкраще тоталітаризм встановлювати у ослабленому суспільстві, яке в першу чергу шукає захисту. Також чималу роль відіграє наявність об'єктивної та всебічної інформації з тих чи інших питань. Більшість вчених сходяться на думці, що тоталітаризм - це своєрідний вияв психозу чи шизофренії, адже кожен прагне до жорстокості, щоб хоч якось завуалювати власну нікчемність.

Список літератури

1. Екзистенційні причини тоталітаризму та його подолання / В.І. Гадяцький // Грані 2008 р. №1 ст. 102-106

2. Імперський синдром / Л. Масенко // Сучасність 2008 р. №10 ст. 52-56

3. Размышления по поводу теоретических суждений о тоталитаризме / Ю.С. Зав'ялов // Lex Russia: Научные труды Московской государственной юридической академии. 2011 год. №4 с. 620-627

4. Витоки та поняття тоталітаризму / В.А. Пелих // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. 1998 рік. №3 ст 121-127

5. Исследования тоталитарной личности / Т. Адорно // Серебряные нити, 2001 год

Размещено на Allbest.ru