Роль ідеологій в тоталітарному і демократичному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У даній роботі ми познайомимося з функціонуванням ідеології в тоталітарному і демократичному суспільствах, приділивши окрему увагу до впливу ідеології на політику і міжнародні відносини.

Ми розглянемо ідеологію, її застосування у формуванні та перетворенні суспільства, і подальшого функціонування в ньому. Ідеологія перетворює суспільство, вводить і зміцнює там свої істини - ту інформацію, яка є більш вигідною як для ефективного функціонування держави так і для політичної верхівки даної держави. Завдяки ідеології формуються політичні режими, що визначає внутрішню, а також зовнішню політику держави.

У нашій роботі йдеться про два абсолютно протилежних видах суспільства - про тоталітарний і демократичному, їх пристрої, особливості, і, звичайно, про роль, яку ідеологія в них грає.

Для наочності ми розглянемо політику двох країн, світових лідерів, (тимчасові рамки 30-50 рр.) головною відмінністю яких є протилежні суспільні ідеології, а як наслідок і колосальна різниця в політиці.

Актуальність обраної теми визначається декількома критеріями.

По-перше, ми розглядаємо ідеологію як систему концептуально оформлених поглядів та ідей використовувану для впровадження основних принципів та ідей у суспільство, тим самим забезпечити ефективне функціонування тієї чи іншої політичної системи. Я вважаю, що нам, як елементам суспільства дана тема близька і важлива.

По-друге, ми не можемо стверджувати, що ця тема добре вивчена. Досить багато літератури стосується окремо ідеологій, політичних режимів і зовнішньої політики; однак причинно-наслідкового зв'язку між цими трьома поняттями було приділено мало.

І в третіх, компоративного аналіз функціонування ідеологій в тоталітарному і демократичному суспільствах може стати ключем до розумію багатьох проблем на міжнародно-політичній арені.

Об'єктом дослідження в даній роботі є політика держав, предмет дослідження - ідеологія в суспільстві.

Метою дослідження є визначення ролі та функції ідеології в тоталітарному і демократичному суспільствах, визначення її впливу на політику і міжнародні відносини держав.

До завдань відноситься: вивчення перетворення суспільства ідеологією, формування певного типу суспільства за допомогою ідеології, розкриття функції ідеології в тоталітарній і демократичній політичній системі, проаналізувати вплив ідеології на формування та реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики, аналіз функціонування ідеології в тоталітарному і демократичному суспільствах в таких країнах як СРСР і США.

Методологічною основою є системний аналіз, оскільки він єдиний дає можливість створити цілісну картину еволюції тоталітарної держави та трансформації її зовнішньої політики. За допомогою цього методу можна отримати максимально об'єктивні результати, які були б вільні від ціннісної орієнтації науковця, що видається особливо важливим при дослідженні такої заполітизованої теми.

Окрім системного методу для вивчення функцій і ролі ідеології в певних суспільствах застосовувався структурно-функціональний аналіз. Характеристика особливостей тоталітарного та демократичного суспільств була б неможливою без компаративного аналізу.

В сукупності означені методи надали можливість максимально об'єктивно висвітлити тему курсової роботи.

Серед використаних джерел, перевага віддавалася вітчизняним ученим. Найбільша кількість літератури присвячено проблемам тоталітарного режиму (в основному СРСР), а проблем впливу ідеології на зовнішню політику - дуже небагато, це пояснюється малою вивченістю теми. Результати даної роботи ґрунтуються на документах, ідеологічних програмах.

Курсова робота складається з введення, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури. Структура курсової роботи підпорядкована меті і поставленим завданням дослідження.

1. Ідеологія в тоталітарному суспільстві

1.1 Функціонування ідеології в тоталітарній політичній системі

Для тоталітарного політичного режиму характерно повне, що пронизує панування в суспільній свідомості і діяльності державного апарату заради реалізації якої виправдані будь-які засоби і жертви.

Для формування і підтримки тоталітарного суспільства влада широко використовує тоталітарну ідеологію - систему концептуально оформлених поглядів та ідей, що містить основоположні принципи тоталітаризму, в якій усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, а також обґрунтовується їх перетворення. Згідно тоталітарної ідеології, держава охоплює і регламентує всі сторони життя громадян і суспільства, зливається з суспільством, поглинає його, так що традиційний дуалізм приватної та публічної, громадянської та політичної сфер повністю зникає. У такій державі індивідуалізм, роз'єднаність і класова боротьба нібито поступаються місцем солідарності, що знаходить вираз у системі різних одержавлених масових організацій на чолі з тоталітарною партією. При тоталітаризмі є єдина масова світоглядна партія, очолювана харизматичним лідером, організована за жорстко ієрархічним принципом навколо понад-ідеї і культу вождя, що володіє безумовною монополією на ідейну «правду», злита воєдино з державним апаратом і здійснює функції держави.

Під час дослідження тоталітаризму поняття харизматичності пов'язано з формуванням культу особи. Йдеться про створення харизми як необхідність, що дає змогу тоталітарному руху використати риси масового суспільства, члени якого прагнуть знайти лідера та готові до підпорядкування.[34]. При тоталітаризмі присутній тотальний контроль за економічною сферою, за допомогою методів примусу будується гігантська адміністративно-планова економічна система, підпорядкована ідеологічним постулатам, що оперує на командно-бюрократичної основі, здебільшого відірвана від потреб суспільства, що складається з заводів-гігантів; особиста ініціатива в економічній сфері жорстко карається, заперечується свобода праці, вводиться система трудової повинності, скасовуються всі недержавні економічні інститути.

Правова система при тоталітаризмі характеризується яскраво вираженою подвійністю : декоративне право для народу, включаючи конституцію і закони, і секретне неопублікований «право -невидимка », яким керуються державні органи і в якому на першому місці стоять обов'язки і заборони. Тоталітарна правова система носить яскраво виражений ідеологічний характер, широко використовується моралізаторство. Ідеологія тоталітаризму переслідує світлі і утопічні ідеї, а також проголошує благо кожної людини, яка цю ідеологію визнає і поділяє її принципи. Таким чином, тоталітарний режим мімікрує під демократію, надягає маску народовладдя за допомогою інституту виборів, референдумів, плебісцитів, громадських судів, масових маніфестацій, парадів, мітингів на підтримку влади; при тоталітаризмі декларуються права людини, державна влада патерналістськи піклується про кожного громадянина, впроваджує соціальні пільги тощо

При тоталітарному режимі фактично провідну роль в державному апараті грають силові структури, які підпорядковуються безпосередньо вождю, діють негласно, згідно з секретними інструкціями або взагалі за принципом «все дозволено», здійснюють широкомасштабну розправу над «ворогами народу», інакодумцями, ідеологічними конкурентами режиму.

В процесі функціонування механізмів тоталітарної держави масовий терор виступає інструментальним, а не структурним чинником, який притаманний лише для етапів тоталітарної революції і тоталітарної автократії. Перманентна чистка пояснюється потребами встановлення і утвердження абсолютної влади, коли усі опоненти і противники (навіть потенційні) сприймаються як вороги. [23]

Ханна Аренд пояснювала походження тоталітаризму з атомізованого суспільства, яке складалося не з громадян, а із маси, що виникла внаслідок розкладу класової системи і, перебуваючи в стадії загальної розгубленості, шукає вождя, без якого вона є натовпом. Водночас вождь без мас - ніщо. В такому суспільстві, де існує рух заради руху, терор стає головним стрижнем політичної діяльності. Х.Аренд розрізняла “терор революційної диктатури”, спрямований проти противників режиму, і тоталітарний терор, спрямований проти всіх. Вона вважала, що основна відмінність тоталітарних диктатур від попередніх полягає у нерозривному зв'язку ідеології і терору.

Тоталітарна ідеологія проникає в кожну сферу життя людини змінюючи її, підпорядковуючи своїм нормам і принципам. Саме завдяки такій зміні свідомості і поглядів людини стало можливим все перераховане вище.

1.2 Вплив ідеології на формування та реалізацію зовнішньої політики в умовах тоталітарного режиму

Особливості зовнішньої політики режиму часто пояснюються його ідеологією. Саме поняття «тоталітаризм» передбачає висунення воістину тотальних претензій. Якщо порівняти ідеологію різних тоталітарних режимів, можна виділити кілька спільних рис і відмінностей.

В межах теорії демократії тоталітарна держава переважно розглядалась як апріорі агресивна та схильна до загарбницьких війн, силового вирішення конфліктів і насадження режимів за власною подобою.. Причини такої експансіоністської міжнародної поведінки науковці вбачали в самій природі тоталітаризму, називаючи наступні чинники:

1) Психічна схибленість і моральна зіпсованість правлячої еліти тоталітарної держави.

2) Релігійний запал месіанізму і прозелітизм “тоталітарної” ідеологічної доктрини.

3) Чисто військові переваги тоталітарної держави, зумовлені її внутрішньою цивільно-мілітарною організацією.

4) Внутрішньополітичні потреби пошуку зовнішнього ворога.

5) Бажання тоталітарної держави зберегти і посилити свою внутрішню гомогенність.

6) Природна агресивність класу номенклатури. [34]

У тоталітарних державах завжди політична ідеологія ставить метою досягнення якоїсь спільної мети - «загальне благо», «побудова комунізму» і т.п. Шлях до цієї мети зазвичай лежить через світове панування (наприклад, панування арійців над неарійцями, комунізм у всьому світі). При цьому характерно поява елементів расизму, націоналізму, шовінізму і т.д. (наприклад, в СРСР постійно підкреслювалося перевагу російського народу над його « молодшими братами», в Німеччині расистські ідеї втілювалися вже мало не в формі племінного скотарства ). Такі ідеї своєрідно долали « комплекс неповноцінності » народних мас, служили знаряддям пропаганди і їх ідеологічної обробки, а також платформою жахливої практики. Образ ворога - ще одна характерна риса ідеології тоталітарної держави. Під приводом боротьби з цим ворогом ( « імперіалісти », «вороги народу», євреї та ін.) заохочувалося доносительство, недовіру людей один до одного, виправдовувалася цим агресія і тероризм влади. Із зовнішніми ворогами держава розправляється кривавими методами. Звідси виростають правовий нігілізм, нехтування законності і прав особистості. Правова концепція: право - це те, чого хоче народ, а волю народу висловлює вождь. Ніхто не відчуває себе катом. Все організовано за принципом конвеєра; виконавці волі вождя проводять в життя політико-економічний план вождя, тобто виконують свій обов'язок.

Не існує переконливих доказів, що тоталітарний устрій спричиняє агресивну зовнішню політику. Внутрішній суспільно-політичний лад країни взагалі виступає другорядною детермінантою її міжнародної поведінки, причому вплив цього фактору дуже неоднозначний і вкрай суперечливий. Різні політичні режими тоталітарної держави можуть виявитись як сприятливими, так і несприятливими для проведення експансіоністського зовнішньополітичного курсу. [34]

Втім, можна зустріти і інший варіант зовнішньої політики тоталітарного режиму. Так, керівництво Північної Кореї, яка не має сил і ресурсів для проведення активної зовнішньої експансії, орієнтоване на максимальну ізоляцію від зовнішнього світу. Стратегія " залізної " або "бамбукової" завіси у відносинах із зовнішнім світом призначена насамперед для збереження режиму, зміцнення його ідеологічної та соціально-психологічної бази, збереження контролю влади над населенням. Це один з варіантів більш загальної моделі взаємозв'язку між зовнішньою політикою і характером режиму.

Тоталітарні режими, як правило, зацікавлені в наявності справжньої або вигаданої зовнішньої загрози, яка дозволяє правлячій верхівці проводити жорстку лінію всередині країни, придушувати інакомислення, припиняти спроби демократизації, мобілізовувати ресурси на користь армії і оборонних відомств, мотивуючи це необхідністю фізично і морально готувати суспільство до боротьбі із зовнішнім ворогом.

ідеологія тоталітарний демократичний політика

2. Ідеологія в демократичному суспільстві

2.1 Функціонування ідеології в демократичній політичній системі

Демократія - це такий політичний режим, в основі якого лежить метод колективного прийняття рішень з рівним впливом учасників на результат процесу або на його істотні стадії. Саме народ є джерелом влади в громадянському суспільстві, а основними принципами демократії є свобода і права людини.

У загальному вигляді лібералізм можна визначити як ідеологію, головною цінністю якої є свобода індивіда. Всі соціальні і, політичні системи та інститути оцінюються відповідно до даної цінністю як універсальним критерієм. [14 ]

Ідеологія, в свою чергу, являє собою систему концептуально оформлених поглядів та ідей, що виражає інтереси різних соціальних класів і груп або деяких індивідів. Поширення ідей, вигідних лише обмеженої частини суспільства вже суперечить основоположним принципам демократії. Свобода - головна цінність лібералізму. У цьому сенсі історія лібералізму є процес боротьби з різними формами тиранії, включаючи їх ідеологічне обґрунтування. Абсолютна влада, теократія і капіталізм - головні політичні та ідеологічні вороги лібералізму. [ 14 ]

Роздуми про суть демократії підпорядковані рішенню головною його проблеми: визначення взаємодій її з ідеологією. Спробуємо їх представити предметно.

1. І ідеологія, і сучасна демократія - явища одного і того ж політичного суспільства. Це не може не з'єднувати їх один з одним. Політика в чому опосередковує їхні стосунки.

2. У кожного демократичного процесу, у кожного типу демократії є своє, специфічне ідеологічне підґрунтя.

3. Через демократію як специфічний соціальний інститут реалізуються завдання всіх областей життя, у тому числі і духовно-ідеологічною.

4. У демократичного інституту, існуючого в тій чи іншій країні, може бути підстава, інтегруюча різні ідеологічні системи. Як і навпаки. Одна ідеологія може « обслуговувати » різні типи демократичних інститутів.

5. Демократія і ідеологія працюють в одному соціальному інтервалі, його межі визначають правові та моральні норми, що існують в конкретній країні, в конкретному союзі держав.

6. Важливо підкреслити і таку позицію, у демократичного процесу в кожній країні, як уже зазначалося, є своє, теоретичну підставу. У той же самий час теорія демократії є своєрідна ідеологічна система.

Ідеологія в громадянському суспільстві відстоює демократичні права і свободи особи, свободу політичних уподобань. Для такої ідеології характерні такі риси:

індивідуалізм - на першому місці знаходяться інтереси особистості, а не суспільства або іншої соціальної групи ;

свобода - свободі віддається пріоритет перед іншим і цінностями, вважається, що вона може бути обмежена лише свободою іншої людини; гарантується також свобода підприємництва;

розум - найраціональніше рішення буде найправильнішим, а емоції, почуття і прихильності мають другорядне значення ;

рівноправність - всі мають рівні громадянські та політичні права і свободи (однак це не означає, що у всіх мають бути однакові доходи або соціальний стан) ;

толерантність - всі повинні терпимо й шанобливо ставитися до інших поглядів, думок, переконань, вірувань ; вітається і політичний плюралізм ;

згоду - політичні та інші соціальні відносини повинні грунтуватися на взаємних домовленостях (наприклад, на демократичних виборах), а не на насильстві ;

конституціоналізм - влада обмежується законом, а система політичних стримань і противаг повинна бути обговорена в конституції.

політичний плюралізм - свобода політичних поглядів

Ідеологія важлива в громадянському суспільстві, адже в суспільстві, де інакодумство не заборонено мало стабільності. Саме ідеологія є її гарантом. Дублюючи основні положення демократії, і не залишивши гострих кутів у своїх положеннях для протиріч, ідеологія в громадянському суспільстві проголошує першість демократії як найбільш ефективного політичного режиму.

Ідеологія перетворює суспільство, вводить і зміцнює там свої істини - ту інформацію, яка є більш вигідною як для ефективного функціонування держави так і для політичної верхівки даної держави.

2.2 Вплив ідеології на формування та реалізацію зовнішньої політики в умовах демократичного режиму

Демократія давно переступила державні кордони і стала глобальним явищем сучасності, що впливає на всю сукупність взаємин, що складаються в світі. Поширення демократії по багатьох країнах і континентах вносить корективи у формування нової конфігурації відносин між державами, що впливає в кінцевому підсумку на геополітичні реалії та пріоритети багатьох країн. Однак широко поширився демократичний процес не сприяв вирішенню протиріч між суб'єктами міжнародних відносин. [ 2 ]

Можна виділити два аспекти впливу демократії:

· поширення демократії по багатьох країнах і континентах вносить корективи у формування нової конфігурації відносин між державами ;

· демократія стала прикриттям для ряду країн у вирішенні міжнародних і геополітичних проблем явно не в демократичному контексті.

Слід виділити деякі теорії та концепції, що використовують демократичну проблематику для геополітичних цілей. Наприклад, теорія світу ( 1983, М.Дойл ), основні положення якої полягають у наступному:

· Демократії не воюють один з одним, а протиріччя дозволяють виключно мирним шляхом.

· Норми і принципи демократії універсальні і не залежать від цивілізаційних умов.

· Світ, що складається з демократичних держав, був би світом без війни.

Одним з найбільш послідовних критиків американської гегемонії як форми зовнішньополітичної діяльності є К. Лейн, який виступив у 1990 -х роках з концепцією « стратегії вільного балансування ». На його переконання, американський лібералізм - це гегемоністська ідеологія в самій Америці та ідеологія гегемона за кордоном. Саме лібералізм, наполягає цей автор, живить імперські амбіції Сполучених Штатів, оскільки « політична філософія американського лібералізму нетерпима до інших політичних ідеологій ». Вона, на думку К. Лейна, є не « теорією світу », а, швидше, теорією « хрестового походу ». Розвиваючи це положення, американський політолог відзначає, що глобальна стратегія Сполучених Штатів, в основі якої лежать ліберальні ідеї, виступає « не стратегія світу, а стратегією конфлікту». Зовнішньополітичний реалізм, вільний від ідеологічної нетерпимості, дозволить іншим країнам брати участь у будівництві нового світового порядку разом з США. Це й означає, на думку автора, «вільне балансування ». Сьогодні в США переважає думка про пріоритетність саме ідеологічних об'єднань. Пропонується об'єднувати сили і ресурси тільки демократичних держав, які виявляться в переважному становищі порівняно з усіма іншими країнами. Багато в чому з К. Лейн можна погодитися, але він не приділяє належної уваги існуючому « сплаву » лібералізму і реалізму в американській глобальній стратегії. І реалісти, і ліберали підтримують американську гегемонію на основі військової сили і в ім'я « ідеологічних цінностей » в тому вигляді, в якому їх сприймають в США. [35]

Слід зазначити, що спроби примусового впровадження демократії дискредитують самі демократичні ідеали, що негативним чином позначається на подальшій демократизації. Для товариств, які не мають демократичних традицій, з традиціоналістських ставленням до влади характерно зневага інструментальним аспектом демократії. У даному контексті доречно зауважити - якщо демократичному прогресу судилося продовжитися в новому столітті, він повинен продовжитися в найбільш розвинених в економічному відношенні країнах. [2]

Щоб заслуговувати довіри і забезпечувати привабливість моделі та бачення глобального демократичного майбутнього, держави затвердилася демократії повинні проявити увагу до якості демократії в їх власних країнах.

Аналогічні якості затребувані і в геополітичних відносинах.

З точки зору автора, демократія може вплинути на геополітику в таких аспектах:

створення рівноправних відносин між суверенними державами ;

формуванні обстановки відкритості й довіри у зовнішньополітичній сфері;

проходженні міжнародним правовим нормам, що формується в рамках ООН та міждержавних договорів ;

об'єднанні держав зі схожими інтересами для вирішення внутрішньо-і зовнішньополітичних проблем;

інституціоналізації соціальних, економічних і політичних відносин через створення регулюючих структур;

розвитку мережевої геополітичної моделі ( О.Андерссон, Е.Макгрю, Дж. Розенау, Д.Хелд ) з безліччю вузлів і сплетінь - державних, міждержавних, недержавних і змішаних за своєю природою. [ 2 ]

Перенесення демократичних принципів на геополітичну сферу сприятиме формуванню безпечного, прогнозованого світу, в якому рішення світових проблем стане долею не тільки великих держав, але й усіх суб'єктів геополітичного простору.

3. Компоративний аналіз функціонування ідеологій в тоталітарному і демократичному суспільствах (на прикладі СРСР і США)

3.1 Внутрішня політика

Тоталітарний режим в СРСР характеризується епохою Сталіна, при чому більш пізніми роками його правління. Цей період - час великих змін у державі.

Для наочності розглянемо особливості демократичного суспільства в США приблизно в цей же час.

Почнемо з розгляду економічного фону країн, ролі ідеології у функціонуванні економіки та шляхів здійснення контролю над цією сферою владою країни.

СРСР - Вся економіка зосереджена в руках держави і ним же жорстко контролюється. Заборона на приватну власність, підприємництво.

Як до, так і після війни стан економіки було жалюгідним. Багато міст було зруйновано, а саме близько 1700. Більше 70 000 дрібних сіл стерли з лиця землі. СРСР втратив величезну кількість людей, техніки, військового майна, територію, де проживало 88 млн. людей, вироблялася третина продукції промисловості і була майже половина посівних площ.[21]

Завдяки централізації всієї економіки в руках влади, Сталін ввів п'ятирічний план її мобілізації, реконструкції, підняття. План передбачав, що за п'ятиріччя випуск промислової продукції збільшиться на 180 %, засобів виробництва - на 230 %, сільськогосподарського виробництва - на 55 %, національний дохід - на 103 %. Йшлося про приголомшливо швидкому прогресі, не що має прецедентів у світовій історії. Були встановлені деякі абсолютні показники : 10 млн. т. чавуну, 75 млн. т. вугілля, 8 млн. т. хімічних добрив.

США - Свобода людини на першому місці, у тому числі і економічна. Заохочується і підтримується підприємницька діяльність, приватна власність.

У першій чверті 20 століття США були в числі провідних держав світу і найбільш благополучної в економічному відношенні країною. У 1929 р. Вибухнув світова економічна криза. За своїм характером він являв собою циклічна криза перевиробництва, коли в наслідок недостатньої купівельної спроможності населення вироблена маса товару не знайшла збуту і виявилася не реалізованою. Він охопив банківську систему, промисловість, сільське господарство. Криза намагався залагодити президент Гувер, поставивши в основу своїх принципів « американський індивідуалізм » - невтручання у приватну підприємницьку діяльність, згідно проведеної в США ідеології, проте безрезультатно.

Криза був зупинений лише новим президентом Рузвельтом і його широкомасштабної програмою «Новий курс Рузвельта » Важливим мотивом ідеології та практики Нового курсу з самого початку був поворот обличчям до « забутого людині » ; після 1935 цей мотив взагалі вийшов на провідне місце. в 1938 р. не визнав, що відповідальність має бути повністю покладена на державу і великих власників, що підпорядкували собі уряд і керували ним у своїх егоїстичних інтересах аж до початку Нового курсу ". Тим самим президент відхрещувався і від класичних постулатів індивідуалізму, що покладали відповідальність за приниження становище трудящих на самих трудящих.

Ми бачимо періоди кризи в цих двох країнах і методи його подолання. У кожному разі, для « підняття » країни їй потрібен лідер, а застосування політики індивідуалізму (як це зробив президент Гувер в США) не приносить результатів. Демократія - політичний режим для стабільного, а також забезпеченого суспільства. У рамках екстремальної ситуації він марний. Тоді ж, під демократичними гаслами, здійснюється вже зовсім інша політика. Звичайно, в обох випадках чималу роль зіграла ідеологія, що проповідує ідеї єдності, об'єднання зусиль заради загального блага і світлого майбутнього. Ми бачимо однакові гасла в демократичному суспільстві, що переживають кризу і в тоталітарному.

Говорячи про внутрішню політику, що проводиться цими країнами, то можна спостерігати колосальні відмінності в інституті права.

Тоталітарне суспільство жорстко підпорядковане своєму лідерові, главі держави, а також ідеям і принципам існуючої ідеології. Відхилення від цих принципів карається. Інакомислення вважається зрада своєї Батьківщини.

Особлива жорстокість і масштабність терору в СРСР була зумовлена кардинальним розривом із старою політичною системою, внаслідок чого було проведено повну трансформацію суспільства і створено найбільш чисту та послідовну модель тоталітарної держави. Крім того, оскільки Сталін був лідером другої хвилі і, відповідно, не мав авторитету “батька-засновника” партії, на шляху до абсолютної влади йому довелось знищити майже всю стару партійну номенклатуру (ленінську гвардію) і формувати вже новий бюрократичний апарат. [23]

Проте, 1936 року набирає чинності Конституція СРСР, в якій проголошувалася свобода совісті, слова, друку, зборів і мітингів, а також недоторканість особи і таємниця листування. Демократичний характер цієї конституції (у порівнянні з конституцією 1924 р.) був викликаний бажанням залучити до Радянського Союзу симпатії міжнародної громадськості для спільного протистояння набирав силу фашизму.

У демократичне суспільстві США ми спостерігаємо зовсім інші порядки. Саме народ є джерелом влади в громадянському суспільстві, а основними принципами демократії є свобода і права людини. Ідеалами політичної поведінки є дотримання закону. Згідно всім цим істинам і функціонує Конституція США (перша в історії людства Конституція в сучасному розумінні).

3.2 Зовнішня політика

Зовнішня політика СРСР, що будувалася на основі установок ленінсько-сталінської версії марксизму, виходила значною мірою з уявлень про класову боротьбу на міжнародній арені як рушійну силу світової політики, була орієнтована на максимальне сприяння революційним чи антиімперіалістичним, а точніше, антизахідним, і насамперед антиамериканським, рухам, що неминуче зіштовхувало СРСР з провідними державами західного світу, породжувало гострі конфліктні ситуації, вело до глобального протиборства держав, що належать до двох протилежних соціально-політичних систем. Це протиборство з властивими йому логікою і закономірностями визначало найважливіші механізми функціонування світової системи міжнародних відносин, що склалася наприкінці 40 -х років і отримала назву біполярної.

Зовнішня політика США, що будувалася на демократичних принципах, виходила з положень, що демократія є найбільш раціональною і чільною формою політичного режиму в світі. Цей фактор визначав прагнення США до розширення свого впливу на міжнародній арені, а також розширенню демократичного табору - у відповідь на соціалістичний.

Таким чином, після Другої світової війни складається біполярна світова система - два лідера, дві протилежні ідеології, що створюють антагоністичні табори, що розширюють своє впливу.

З тих пір, зовнішня політика цих країн цілком спрямована на придушення суперника і встановлення світового панування у своїй особі.

Размещено на Allbest.ru