Особливості ведення інформаційних війн в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Бурхливий розвиток інформаційних технологій, комунікаційних мереж, засобів зв'язку та доступу до різноманітної інформації, що ми сьогодні спостерігаємо, не могли не позначитися на соціальній сфері, на суспільних та на міжнародних відносинах. Сьогодні новітні технології відіграють дуже велику роль в будь-якому суспільстві - вони дозволяють швидко обробляти великі банки інформації, змінюють структуру комунікації між людьми, в цілому відбиваються у всіх сферах людського життя. Швидкий розвиток інформаційних технологій, які стають загрозою і перетворюються на війни, радикально змінює структуру суспільства та значно трансформує міжнародні відносини. Це чітко просліджується від часів «холодної війни» до сучасності. На сучасному етапі розвитку людства, коли все розвинутими стають інформаційні технології та системи, інформаційні війни стають насправді небезпечними і мають дуже великий вплив на розвиток світового суспільства і безпосередньо впливають на міжнародні відносини за допомогою високотехнологічного обладнання або ж за допомогою психологічних операцій, які набувають зараз все ширшого розповсюдження.

Застарілі ідеології ведення війн четвертого покоління (Велика Вітчизняна війна, війни в Чечні) та п'ятого покоління (з застосуванням ядерної зброї) змінюються на ідеологію ведення війн шостого покоління, яка характеризується наступними основними постулатами (згідно зі стратегічною концепцією США «Спільна перспектива_2010»):

- перемога полягає зовсім не в захопленні території противника;

- застосування ядерної зброї зовсім не є найвагомішим аргументом;

- цілком достатньо для досягнення цілей війни заподіяти противнику непоправної шкоди, застосовуючи високоточну зброю для руйнування найважливіших об'єктів або комунікацій (інфраструктури управління);

- масові жертви серед мирного населення та особового складу противника, заподіяння істотної економічної та екологічної шкоди, з огляду на загальну тенденцію глобалізації всіх світових процесів, - не є доречними.

Невід'ємними компонентами війн майбутнього будуть інформаційна війна (як одна зі складових потенціалу стримування гіпотетичного агресора) та несмертельна зброя, роботи з впровадження елементів яких здійснюються у багатьох країнах вже тепер.

Сьогодні інформаційною зброєю, яка має дуже великий вплив, стає будь-яка інформація. Але постає питання її правильного використання, подачі або інформаційного захисту власної країни. Інформація стає справжньою зброєю в руках кваліфікованих спеціалістів даної області.

У сучасному суспільстві інформація стає найбільш важливою цінністю, а індустрія отримання, обробки і трансляції інформації - провідною галуззю діяльності, куди з кожним роком вкладають все більш значні капітали. Як вважають провідні вчені, інформація стає важливим стратегічним ресурсом, відсутність якого призводить до суттєвих втрат в економіці. Інформатизація суспільства виступає одним з вирішальних чинників модернізації економіки на ринкових засадах і запорукою інтеграції України в світове співтовариство.

Інформаційні системи все більше ускладнюються, взаємозалежність між різноманітними компонентами вже не завжди очевидна, та інформаційна безпека набуває таким чином все більш глобального характеру, виходячи у більшості випадків на перший план.

XXI ст. перед суспільством з погляду безпеки поставило цілу низку нових проблем.

Слід відмітити, що в силу суб'єктивних факторів категорія «інформаційна безпека» сьогодні розглядається в Україні і за кордоном переважно у організаційно-управлінському та інженерно-технологічному аспектах, що, на мою думку, не зовсім правильно і в майбутньому може призвести до неправильного формуван­ня державної політики. Відразу зауважу, що зазначені аспекти є важливими у системі організації захисту інформації, але без правового аспекту вони не можуть претендувати на системність і комплексність безпеки.

Саме тому існує нагальна необхідність розвитку наукових досліджень спеціальних інформаційних операцій. В Україні є всі передумови для формування потужної наукової школи у цій галузі. Вже нині певні розробки провадяться у Національному інституті стратегічних досліджень, Національному інституті українсько-російських відносин, Інституті міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка, окремих спеціалізованих науково-дослідних установах.

Дана науково-дослідницька робота присвячена інформаційним війнам, як темі, яка є новою і актуальною в сучасних умовах розвитку людства. Тема інформаційних війн з'являється на сучасному етапі розвитку людства дуже швидко і є дуже важливою, адже є досить небезпечним фактором.

Війна інформації на сьогодні стала одним з найнебезпечніших видів зброї. Користуватися компроматами, виливанням бруду, підкиданням неправдивої інформації, намагання за допомогою інформації ввести в оману стало для багатьох сенсом життя. Інформація має вплив на маси, тобто за умови вдалого маніпулювання свідомістю мас, можна досягти практично будь-якої мети - знищити опонента, прибрати з дороги конкурентів чи розпалити війну.

Інформаційна війна являє собою цілеспрямовані інформаційні впливи, що здійснюються суб'єктами впливу на об'єкти впливу з використанням інформаційної зброї задля досягнення запланованої мети.

Ідея інформаційної боротьби ґрунтується на використанні двох важливих факторів: життєдіяльність сучасного суспільства все більше залежить від інформації, обсяги якої постійно зростають, а також від того, наскільки ефективні рішення приймаються на її основі. Отже, мішенню інформаційної боротьби є процес прийняття рішень. Боротьба ведеться шляхом впливу як на свідомість та підсвідомість людей, так і на ту інформацію, на підставі якої приймаються рішення. В свою чергу, вплив на інформацію може здійснюватися безпосередньо (введенням об'єкта впливу в оману) або опосередковано (шляхом впливу на технічні засоби і системи, які забезпечують збирання, нагромадження, опрацювання та поширення інформації). Методи впливу визначають особливості сфер, в яких ведеться інформаційна боротьба. Все це свідчить про важливість та актуальність розгляду питань інформаційного протиборства в сучасному світі та місця в цьому процесі нашої країни.

Проблеми, що виникають з розвитком сучасного інформаційного суспільства та високої ймовірності втягнення України в інформаційну війну, диктують необхідність глибокого вивчення цієї проблеми та вироблення методологічних засад інформаційної боротьби, які повинні стати фундаментом формування і реалізації політики забезпечення національних інтересів на інформаційному рівні, в тому числі й у воєнній сфері, та створення національної системи інформаційної безпеки України.

Генеральна мета інформаційної війни таким чином - порушити обмін інформацією в таборі супротивника. Зрозуміло, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до цілком безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм.

Багато науковців зацікавлені даною темою. Існують немало робіт присвячених саме інформаційним війнам, наприклад Невелике філософсько-юридичне дослідження Прокоф'єва Д.М. «Інформаційна війна та інформаційна злочинність», [74] за яким інформаційна війна являє собою цілеспрямовані інформаційні впливи, що здійснюються суб'єктами впливу на об'єкти впливу з використанням інформаційної зброї задля досягнення запланованої мети.

Під впливом розуміється переважно вплив на свідомість людей. Тобто інформаційна зброя - спеціально підготована та подана інформація для цільової групи осіб (назвемо «пропаганда»). Основна зброя такої «війни» - повідомлення засобів масової інформації та нетрадиційних джерел інформації.

Інша робота «Інформаційна війна в епоху глобалізації» [54] Лідії Леонтьєвої має більш технічний характер. Досліджуються загальні аспекти використання інформаційної зброї у контексті»… програмних та апаратних засобів…»

Інформаційна війна розглядає інформацію як окремий об'єкт або як потенційну зброю та вигідну ціль. Інформаційну війну можна розглядати як якісно новий вид бойових дій, активна протидія у інформаційному просторі.

Інформаційна війна - це атака інформаційної функції, незалежно від засобів, які застосовуються. Наприклад, бомбардування АТС або вивід з ладу інформаційно-комп'ютерної системи противника - операція інформаційної війни.

Моя робота має на меті дослідити інформаційні війни теоретично та практично для того, щоб проектувати дослідження на розвиток міжнародних відносин на у розвинутих країнах та Україні. Україна, як пострадянська країна, має менш розвинуті інформаційні системи та має менший досвід у проведенні психологічних інформаційних операцій, тому досліджений досвід зарубіжних провідних країн є дуже цінним, актуальним і необхідним для нашої країни.

Об'єктом даної дослідницької роботи є інформаційні та психологічні технології та операції, які використовуються в розвинутих країнах, задля проведення вдалої зовнішньої політики та утвердження своїх позицій у світовому просторі або утвердження все існуючого впливу на інші країни.

Предметом дослідження є поняття інформаційних війн, інструментарію ведення інформаційної війни, американський, німецький та французький досвід проведення психологічних та інформаційних операцій для досягнення своїх національних інтересів та український досвід, який, як у будь-якій молодій країні, ще є недосконалим та не багатим.

У своїй роботі я розглядаю інформаційні війни на прикладі розвинутих країн світу та України та безпосередній вплив інформаційних війн на зовнішню політику, адже лише через практичне застосування та фактичні приклади можна опанувати дану тему краще та більш результативно.

Структура моєї роботи традиційна: вона складається з вступу, основної частини дослідження, що містить три розділи, та висновків.

1. Аналіз технологій ведення інформаційних війн

Зважаючи на роль інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюен виводить цікаву тезу, яка звучить так: «Істинно тотальна війна - це війна за допомогою інформації. Її непомітно ведуть електронні засоби комунікації - це постійна і жорстока війна, у ній беруть участь буквально усі. Війнам у колишньому змісті слова ми відводимо місце на задвірках Вселеної». [49] Саме Маклюен першим (ще 30 років тому) проголосив, що в наш час економічні зв'язки і відносини усе більше приймають форму обміну знаннями, а не обміну товарами. А засоби масової комунікації самі є новими «природними ресурсами», що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба за капітал, простори збиту та ін. уходять на другий план, а головним зараз становиться доступ до інформаційних ресурсів, знань, що призводить до того, що війни ведуться вже більше в інформаційному просторі та за допомогою інформаційних видів озброєнь.

Інформаційна війна - дії, початі для досягнення інформаційної переваги шляхом завдання шкоди інформації, процесам, що базуються на інформації і інформаційних системах супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що базуються на інформації і інформаційних системах. Основні методи інформаційної вийни - бокування або спотворення інформацийних потоків та процесів прийняття ришень супротивника.

Інформаційна зброя - сукупність спеціалізованих (фізичних, інформаційних, програмних, радіоелектронних) методів і засобів тимчасового або безповоротного виводу з ладу функцій або служб інформаційної інфраструктури в цілому або окремих її елементів. Основна дія інформаційної зброї - бокування або спотворення інформацийних потокив та процесів прийняття рішень супротивника.



Зараз арсенал інформаційних технологій соціального впливу настільки розвився, що раніше безсистемні намагання задіяти в сфері міждержавних інтересів масову свідомість перетворилися у чітко працюючу індустрію.

Мета інформаційної війни - послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна - складова частина ідеологічної боротьби. Такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних війн. Мета таких маніпуляцій найчастіше полягає у:

? внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

? дезорієнтації та дезінформації мас;

? послабленні певних переконань, устоїв;

? залякуванні свого народу образом ворога (у такому випадку маємо підстави говорити про інформаційну війну на своїй території; саме таку інформаційну війну вела Росія перед збройним конфліктом у Чечні: формуючи образ ворога, російські державні і продержавні ЗМІ називали загони чеченців бандформуваннями, формували загальне негативне ставлення до чеченців і взагалі - «осіб кавказької національності» [59] і т.д.

Треба поділити зміст інформаційних війн на операції, що супроводжують збройні зіткнення, та ті, що ведуться таємно у мирний час. Операції, супроводжуючі збройні конфлікти - найбільш архаїчна, але в той же час і найбільш розвинута сфера застосування інформаційного пресингу. Зараз інформаційне супроводження бойових дій відточено до автоматизму, що добре ілюструють воєнні кампанії у Персидській Затоці на початку 90_х, кампанії Росії у Чечні, нинішня боротьба з тероризмом в Афганістані та ін.

В подібних операціях передбачається, по-перше, інформаційна блокада в зоні бойових дій. Саме тут інформація безпосередньо на морально-психологічний стан особового складу. Тому альтернативні офіціальним, неконтрольовані джерела інформації по можливості подавляються. Наступна подача інформації зовні має декілька рівнів, інформаційні потоки в яких проходять по різним комунікативним каналам і не завжди бувають тотожні. Основними напрямками діяльності підрозділів, на які покладаються функції по інформаційно-психологічним спецопераціям, являються:

? підрив морально-політичного стану особового складу збройних сил і населення противника, паралізація їх волі до боротьби;

? мобілізація свого населення на широку підтримку військових дій, сковування пацифістських настроїв та виступів;

? забезпечення моральної підтримки дій своїх військ збройними силами та населенням союзників;

? введення супротивника в оману, дезінформація суспільної свідомості з метою приховування істинних замислів.

Одночасно ведеться обробка світового співтовариства в цілях обґрунтування своїх дій та провокування союзничих настроїв. При цьому інформація фільтрується, дозується та подається у вигідному для тієї чи іншої сторони світі.

Деякі західні вчені також визначають задачі інформаційних операцій в мирний час:

v дезінформація політичного та військового керівництва країн-опонентів;

v дискредитація керівництва країн-опонентів, нагнітання недовіри до нього серед місцевого населення;

v стимулювання соціально-політичних угруповань, діяльність яких відповідає інтересам агресора;

v кампанії по залякуванню керівництва опонуючої країни (демонстрація сили деякими державами в сучасному світі може розглядатися саме в такому контексті);

v організація боротьби з пропагандою супротивника, протидія його політичним акціям.

Оскільки в ході інформаційної війни здійснюється вплив на психологічну сферу людини, мас чи певних соціальних груп, - методи її ведення базуються на соціально-психологічних чинниках і дуже часто зводяться до навіювання або так званих «брудних технологій». Майже ніколи реальні цілі інформаційної війни не афішуються Ї навпаки, вони маскуються якимсь приводом.

Генеральна мета інформаційної війни таким чином - порушити обмін інформацією в таборі супротивника. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до цілком безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм.

Звідси, чим вище технологічні можливості держави і чим більше число його взаємодій з іншими групами (включаючи внутрішні групи) чи державами, тим більше держава уразлива в інформаційній війні. Ця уразливість буде зростати в міру збільшення розмірів чи мереж числа й обсягу трансакцій.

Можна зазначити, що багато з сучасних війн починається саме з інформаційних. Приводом для бомбордування Багдаду Сполученими Штатами стала поширена через усі світові ЗМІ інформація, що режим Саддама Хусейна нібито має зброю масового знищення. Війна в Іраку триває, а зброю так і не знайшли. Війну інформації також розпочинають тоді, коли треба досягти якоїсь мети. Експерти висувають різні вернсії, щодо справжньої мети нападу на Ірак. Головна - метою знищення Іраку була зовсім не ЗМЗ, а велика кількість нафти, яку прагнув взяти під свій контроль американській уряд чи просто давні непорозуміння сімї Буша з Саддамом Хусейном. Тільки раніше приводу не було розпочати цю війну, треба було людству якось пояснити таку позицію, довелося провести цілу низку виливів інформації на маси, таким чином виправдати позицію американського керівництва.

Зрозуміло, що інформаційні війни частіше використовуються на міжнародному рівні.

Вважається, що також існують інформаційні війни локального характеру. Такі війни точаться не лише між країнами і охоплюють міжнародну аудиторію, такі війни починають вестися і на місцевому рівні. Зокрема, українські політики, як ніколи, вивчили технологію ведення інформаційної війни.

Останнім часом дедалі популярнішим серед українських політиків стає знищення опонента за допомогою «інформаційних бомб». Наприклад, вважається, що одну з таких деякий час тому використала Юлія Володимирівна Тимошенко, коли заявила, що Партія регіонів підписала коаліційну угоду з «Нашою Україною». Знаючи електорат НСНУ, зрозуміло, що таке рішення не буде ухвалено прихильниками і, що саме завдяки такому злиттю партія загубить більшу їх частину, бо вони просто не зрозуміють такого об'єднання. Можна сказати, що людина, яка має такий вплив на українські маси, зробила стратегічний хід, завдяки якому змусила розчаруватися деяких українців у своїх лідерах і прибільшила кількість прихильників у своїх лавах.

Твердження, що інформаційна війна - щось нове, що з'явилося лише з настанням глобалізації цивілізаційних процесів є хибним. Це поняття не є новим, але є не вивченим. Оскільки саме поняття «цивілізації» має в собі значну інформаційну складову, то кожен конфлікт суспільств з різними цивілізаційними (або нижчого рівня) цінностями неодмінно включав елементи інформаційної війни. Однак, на початках цивілізацій і до закінчення середньовіччя, суспільства на підкорених територіях (чи ті, яких планували підкорити) розглядались як відновлюваний ресурс території і ніколи - як інформаційне середовище. Інформаційні зудари суспільств звичайно ж, відбувались, але процес інформаційної боротьби був стихійний, неусвідомлений сторонами.

Для кращого розуміння інформаційних війн далі вважаю за потрібне розглянути класифікацію інформаційних війн. Поглядів щодо класифікації існує багато.

Американські військові експерти, що брали участь у розробці доктрини інформаційної війни, виокремлюють три її види.

Роблячи спроби класифікувати інформаційні війни, український учений Г. Почепцов, спираючись на американські розробки, виокремлює сім форм інформаційних воєн: [36]

ь Командно-управлінська

ь Розвідувальна

ь Психологічна

ь Хакерська

ь Економічна

ь Електронна

ь Кібервійна

Аналіз, зроблений американськими фахівцями, засвідчив, що за сучасних умов можуть існувати девять основних типів інформаційної війни. Типів інформаційної зброї існує, звичайно, набагато менше. Наведу типи інформаційної війни:

1. Вплив на інформаційну інфраструктуру. Йдеться про використання звичайних військових засобів - від артилерії до ядерної бомби - для знищення інформаційної інфраструктури. При застосуванні цієї зброї використовується той факт, що інформація не може існувати без посередництва повного об'єкта реального світу - матеріального носія інформації.

2. Радіоелектронна боротьба. Так називають комплекс сил та заходів, спрямованих на досягнення панівної ролі в ефірі. Основним завданням радіоелектронної боротьби є протидія, використанню противником електромагнітного випромінювання для зв'язку, навігації, розвідки, тощо за одночасного збереження цих можливостей для себе. Цей вид інформаційної зброї використовує вплив на умови розповсюдження радіоелектронних хвиль - носія інформації специфічного виду.

3. Вплив на системи ЗС. Під цим розуміють дії, спрямовані на знешкодження систем Управління військами.

4. Хакерська війна. Таку назву має діяльність, спрямована на модифікацію програмного забезпечення і даних, доступних через комп'ютерні мережі. Вона повинна здійснюватися без створення автономних програмних систем, на зразок вірусів або троянських коней, тобто програм, що розповсюджуються безплатно та мають не документовані можливості. Прикладом такої програми є поширена на початку 90_х років у СНД програма зех. ехе, яка окрім виведення на екран фотографії з журналу «Playboy», здійснювала повне форматування вінчестера.

5. Кібернетична війна, тобто дії кібернетичних, програмних систем, що знищують чи модифікують програмне забезпечення та дані в мережах. Прикладами подібних систем можуть слугувати віруси, троянські коні тощо.

6. Створення в програмно-апаратному забезпеченні не документованих можливостей. Цей вид інформаційної війни передбачає створення у програмно-апаратних системах подвійного призначення, які пропонуються на продаж іншим державам чи комерційним фірмам, не документованих можливостей (логічних бомб), їх створення дає виробнику можливість при потребі отримувати інформацію, що обробляється системою, чи впливати на її діяльність і навіть припиняти її.

7. Радіоелектронна розвідка. Під радіоелектронною розвідкою розуміють комплекс заходів, спрямованих на отримання інформації за допомогою перехоплення радіомагнітного випромінювання систем зв'язку та побічних електромагнітних наведень електронної апаратури.

8. Розвідку в інформаційних системах та глобальних мережах. Під цим розуміють комплекс заходів, спрямованих на отримання інформації з комп'ютерних систем, які підключені до інформаційних систем і глобальних мереж. У СІЛА навіть розробляється концепція віртуальної розвідки. Необхідно зазначити, що гіпотетичні системи віртуальної розвідки зможуть використовуватися не тільки для збору та обробки інформації, а й для здійснення диверсії (як і звичайні розвідники).

9. Психологічні операції. Основою цих операцій є масовий вплив на масову та індивідуальну свідомість.

На думку російських фахівців, зокрема першого заступника Генерального директора Федерального агентства урядового зв'язку й інформації при Президентові РФ генерал-лейтенанта І. Маркоменка, в усіх дев'яти типах інформаційних воєн використовують інформаційну зброю чотирьох типів:

o Засоби впливу на інформаційну інфраструктуру. До цього можна віднести будь-яку зброю, за допомогою якої знищується інформаційна інфраструктура, специфічні види зброї, такі, як засоби радіоелектронної боротьби.

o Засоби розвідки, отримання інформації з інформаційних, телекомунікаційних та інших систем. Засоби радіоелектронної розвідки репрезентують найрізноманітніші системі - від найпростіших пристроїв до величезних систем глобальної радіорозвідки, утримувати які можуть лише найбагатші держави світу.

o Засоби впливу на інформацію, яка обробляється в інформаційних системах, наприклад, на програмно-математичне забезпечення цих систем. Відомим прикладом є створення і поширення вірусів, троянських коней.

o Засоби впливу на суспільну свідомість.

Розглянувши погляди сучасних вчених щодо класифікації інформаційних воєн, перейдемо до безпосередньої суті ведення інформаційних війн. Існує багато поглядів щодо того, що аналіз ведення інформаційних та психологічних операцій краще розглядати через інструменти ведення інформаційних війн.

Під інструментами ведення інформаційних війн розуміють сукупність методів та засобів інформаційного впливу, засоби використання новітніх інформаційних технологій, як інформаційної зброї.

Таких інструментів існує багато, але є найбільш розповсюджені і найбільш часто використовувані та ефективні. Нижче детально описані деякі з них.

Переробка інформації людиною спираються на певні конструкти, які дозволяють вносити розуміння у сучасну дійсність. Це використовується в сучасних процесах впливу, одним із інструментів якого є міфологізація. Це поняття передбачає чітке введення (внедрение) певних уявлень до масової свідомості, коли вони приймаються як даність. Такі міфи часто мають психологічну навантаженність і апелюють до примітивних людських інстинктів (напр., страх).

Наступним інструментом дії інформаційної війни є приєднання до другого. Мова йде про максимальну згода із співрозмовником, з розумінням його поглядів. Найбільш активно такий варіант «обеззброєння» супротивника був розроблений у теорії переговорів. При цьому дослідники спираються на ідею: людині важко містити в собі позитивне ставлення до людини і негативне ставлення до того, що він каже. Ми намагаємося вийти до співвідношення позитиву та негативу, тобто погана людина може казати тільки погане, і навпаки: гарна людина - тільки добре. У. Юри наводить приклад: «До 1977 г. арабские руководители отказывались признавать существование Израиля; они даже не употребляли этого названия. Однако в ноябре того года президент Египта Анвар Садат нарушил табу, совершив свою нашумевшую поездку в Иерусалим. Трудно было представить себе что-нибудь более неожиданное для израильтян, более обезоруживающее, спутывающее все представления о египетском соседе, чем приезд вражеского лидера в страну, которая всего четыре года назад подверглась нападению его армии». [39] Тобто однією такою дією він здолав психологічний бар'єр, який, як вважалося, складав дев'яносто відсотків конфлікту.

Схематично модель інформаційної війни повинна базуватися на наступних складових:

I. Багатоцільовий об'єкт для подальшого комунікаційного резонансу: у ньому повинні бути зацікавлені різні прошарки населення. Наприклад: невиплата заробітної плати, корупція, де проблеми торкаються різнорідних соціальних груп, що наприкінці може призвести до їх об'єднання.

II. У якості «динаміку» для масової свідомості використовується однорідна група населення, яка чітко не залежить від існуючої влади, наприклад, студенти, пенсіонери. Незвичні події можуть зближувати якусь професійну групу тимчасово. Однорідна група населення сильніше відчуває вплив конформізму, тобто зміна поведінки чи переконань під впливом групи. «Встановлено, що групи чисельність яких складає п'ять осіб мають найбільший рівень конформізму, який потім суттєво не змінюється». [22] Вплив людей із інших груп на нас не є таким великим, як погляди осіб, що належать до іншої групи. Виокремлюються нормативні та інформаційні джерела конформізму. Нормативний конформізм - повторення моделей масової поведінки, оскільки важко реалізувати поведінку, яке б суперечило очікуванням оточення. Інформаційний конформізм реалізується у неоднозначній ситуації, коли людина намагається отримати інтерпретацію дійсності від інших. «Конформизм проявляется чаще тогда, когда человек чувствует себя некомпетентным, когда задание достаточно трудное или испытуемый старается избежать ошибки». [22]

III. Опосередкованість мети: як правило, критика не йде до влади прямо, а лише опосередковано, саме з цієї причини влада не може не підтримати народного волевиявлення, яке направлено до іншої мети.

IV. Усний канал: через часту заблокованість офіційних каналів комунікації розповсюдження інформації здійснюється усними каналами. В рамках усного каналу починають працювати інші параметри впливу, до яких владні структури слабо підготовлені. У цій області присутні таку явища, як розрізнення формальних та неформальних лідерів, категорії особистих контактів та ін. Усний канал цікавий тим, що він ніколи не спізнюється з реакцією.

V. Стимуляція обговорення: завданням стає також підбір таких ключових повідомлень, які б стимулювали обговорення ситуації у цільових групах населення. Можливий варіант типу анекдоту чи чуток, які самі виходять до подальшого розповсюдження. При цьому обговорення є вигідним для комунікатору феноменом, оскільки наприкінці має місце групова поляризація. Феномен полягає в посиленні перших переконань, які були загальними для всіх членів групи. Деякі дослідники бачать у цьому джерело тероризму і поляризації: «возникающей среди людей, которых объединяют их обиды. По мере того как они взаимодействуют в изоляции от сдерживающих влияний, их настроения постепенно становятся все более экстремистскими. На выходе социального усилителя возникает мощный сигнал. Результатом становятся акты насилия, которые индивидуумы в отрыве от группы, возможно, никогда бы не совершили» [14]

VI. Багатоканальний вплив: аудиторія отримує повідомлення одного типу з різних каналів. Американські вчені виділяють наступні переваги такого інструменту: серед оточення починає циркулювати менша кількість суперечливих повідомлень; одне й те саме повідомлення буде почуте з різних джерел; характеристики кожного каналу можуть бути максималізовані; певний канал має вихід до тих членів аудиторії, на яких не має виходу інші канали.

VII. Спирання на вже існуючі мережі: однорідна група (студентство, пенсіонери) має готові соціальні и інформаційні мережі, де є всі її представники. Деякі дослідники вважають, що однорідна група «одноліток» має більшу силу впливу, аніж засоби масової інформації. Але цей усний канал часто недооцінюється.

Таким чином, можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку людства інформація стає зброєю, потужнішою за гармати. Постає питання вивчення цієї нової, але дуже важливої галузі. Адже оперувати інформаційними технологіями і інструментами ведення інформаційних війн на сьогодні вже є необхідністю. Сьогодні інформація добирає воістину матеріальну форму і володіння нею стає дуже жаданим. До реалізації будь-які, цілком «матеріальні», рішення сьогодні апріорі випробуються в інформаційній області. І результати стають вирішальними. Багато прийомів інформаційної війни, яка, схоже, стає головним театром дій в глобалізованому світі, були відпрацьовані історично, але вони ще не систематизовані та не описані в підручниках для новітніх військових училищ, які мали б готувати командирів для цього поля бою.

2. Вплив інформаційних війн на розвиток міжнародних відносин

інформаційний міжнародний війна

Спершу вважаю за потрібно розглянути існування та розвиток інформаційних війн у Сполучених Штатах Америки, я обумовлюю це тим, що згідно з аналізом діяльності американських спеціальних операційних сил, найпотужніша у світі держава не в змозі ефективно використовувати їх без застосування інформаційної зброї. США, як одна з найвпливовіших країн в світі має дуже розвинуту систему інформаційних мереж та технологій, які на сучасному етапі розвитку даної країни відіграють важливу роль. Особлива роль припадає розвитку інформаційних інструментів, зокрема інформаційним війнам, що є невід'ємною часткою як зовнішньої, так і внутрішньої політики країни. У сучасному світі інформаційні війни є найсильнішим методом впливу на міжнародну арену. Найяскравішим прикладом вищезгаданого я вважаю саме зовнішню політику та використання інформаційних технологій в даній галузі у Сполучених Штатах Америки.

В цій країні усвідомили значення інформаційно-психологічних операцій ще в середині минулого сторіччя. 1951 року в збройних силах США було створено відповідне управління. Його фахівці брали активну участь у багатьох кампаніях.

У 1960-і роки в США визначили основні напрямки ведення психологічної війни та її основного компонента - війни інформаційної. Всі науки, що стосувалися інформаційного впливу, стали пріоритетними. Спершу це психологія, кібернетика, засоби моделювання поведінки людей, обчислювальна техніка та її програмне забезпечення. Про важливість цього напрямку свідчать такі офіційні документи, як «Стратегія національної безпеки» [65] (1981 рік) і «Стратегічна концепція суперництва» (1989 рік). Після закінчення «холодної війни» у зв'язку з появою нових завдань термін «інформаційна війна» було введено в документи міністерства оборони. Він став активно мусуватися в пресі після операції «Буря в пустелі» (1991 рік). Саме тоді нові інформаційні технології вперше використовувалися як засіб ведення бойових дій. Офіційно ж термін уперше було вжито в директиві міністра оборони №3600 від 21 грудня 1992 року, де в загальному вигляді формулювалися основні положення концепції інформаційної війни.

1993 року в директиві Комітету начальників штабів №30 - 93 було викладено основні принципи ведення інформаційної війни. Ідеї інформаційного протиборства трансформовано в концепцію «Боротьби з системами управління». У цьому документі боротьба з такими системами виокремлюється у самостійний вид оперативного забезпечення бойової діяльності військ.

Згодом концепція інформаційної боротьби набула розвитку в інструкції Комітету начальників штабів (КНШ) 3210.01А «Концепція інформаційних операцій об'єднаних угруповань збройних сил» від 1996 року та в Єдиному статуті Комітету начальників штабів №3 - 13 «Доктрина спільних дій з проведення інформаційних операцій» від 1998 року.

Нині американські експерти визнають, що вже понад 20 країн планують і здійснюють різні види інформаційних операцій, спрямованих проти США. ЦРУ відзначає, що певна кількість конфронтуючих держав розглядає інформаційні війни як невід'ємну частину своїх нових військових доктрин.

Фахівці США виділяють Росію, Китай, Індію і Кубу як країни, що «відкрито підтвердили політику підготовки до інформаційної війни і швидко розвивають свої можливості». КНДР, Лівія, Іран і Сирія, на думку американських експертів, «тільки просуваються в цьому напрямку», а Франція, Японія та Німеччина вже «дуже активні в цій галузі». [48] За підрахунками фахівців, сумарні витрати на розробки в сфері інформаційних війн перевищують 120 мільярдів доларів на рік.

На реалізацію національного плану захисту американських інформаційних систем, який підписується президентом, щороку з федерального бюджету передбачається виділяти понад 2 мільярди доларів. Всього ж на інформаційну безпеку міністерство оборони планує спрямовувати не менше 10 мільярдів доларів на рік. Нині проблемою інформаційних війн зайнято близько 40 організацій, згрупованих відповідно до покладених на них функціональних завдань. Це:

· · захист інформаційних систем: об'єднана робоча група з проблем захисту комп'ютерних мереж, об'єднане космічне командування збройних сил, національний центр захисту інфраструктури;

· · реагування на комп'ютерні інциденти: робоча група військово-повітряних сил, робоча група сухопутних військ, робоча група військово-морських сил, робоча група транспортного агентства міністерства оборони, робоча група агентства національної безпеки, робоча група університету Карнегі Меллона;

· · ведення інформаційних війн: центр інформаційної війни військово-повітряних сил, центр Сухопутних військ з вироблення заходів щодо інформаційних війн, центр вироблення заходів з інформаційних війн військово-морських сил, центр інформаційних війн військово-морських сил, центр технології інформаційних війн;

· · розслідування комп'ютерних злочинів: відділ спеціальних розслідувань військово-повітряних сил, директорат кримінальних розслідувань Сухопутних військ, військова розвідка Сухопутних військ, служба кримінальних розслідувань військово-морських сил, служба кримінальних розслідувань міністерства оборони;

· · проведення операцій в інформаційних мережах: центр мережних операцій військово-повітряних сил, армійський центр мережних операцій, комп'ютерне і телекомунікаційне командування військово-морських сил, центр безпеки операцій у глобальних мережах;

· · забезпечення: об'єднаний центр боротьби з системами управління, центр спільного використання електромагнітного спектра, комп'ютерна судова лабораторія міністерства оборони, агентство перспективних оборонних досліджень, пункт управління спільними операціями за єдиним інформаційним забезпеченням діяльності підрозділів американської армії, дослідницька лабораторія Сухопутних військ;

· · розвідка: розвідувальне управління об'єднаного штабу, розвідувальне управління міністерства оборони (близько 6 тисяч чоловік, бюджет до 1 мільярда доларів), розвідувальне управління військово-повітряних сил;

· · інші організації: Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору, об'єднаний центр оборонних досліджень.

Більш детальніше зверну увагу на схему роботи та структуру найбільш впливових та дієвих сучасних спеціальних служб, що здійснюють інформаційну безпеку в США. Такими вважаються АНБ (Агентство національної безпеки) та АОІС.

АНБ створено 1952 р. Указом президента США Г. Трумена з метою ведення радіоелектронної розвідки (зараз програма та захисту від неї американських військових і урядових комунікацій (зараз програма. Директор Агентства (кадровий розвідник, генерал-лейтенант військово-повітряних сил К.А. Міні-ган) за посадою є начальником Центральної служби безпеки, яка гарантує безпеку зв'язку зокрема криптографічними засобами у збройних силах США). Штат АНБ перевищує 60 тис. співробітників, а бюджет становить приблизно 4,5 млрд доларів. АНБ входить до складу національної розвідувальної системи і є найбільшою у світі службою технічної, точніше радіоелектронної, розвідки. Агентство підтримує глобальну систему радіоперехоплення, яка складається з кількох тисяч стаціонарних постів у різних країнах на всіх континентах; постів у посольствах США, супутників радіоелектронної розвідки та розвідувальних кораблів. АНБ базується у Форті Мід.

Одним із найважливіших завдань АНБ є також забезпечення криптографічного захисту інформації в США.

Агентство національної безпеки володіє найпотужнішим у світі комп'ютерним потенціалом, є найбільшим користувачем і розроблювачем суперкомп'ютерів. У його системі функціонує один з найпрестижніших навчальних закладів США - Національна академія криптографії.

АОІС забезпечує діяльність Глобальної командної та управлінської системи, Захищеної системи інформаційних мереж, Захищеної системи обміну повідомленнями, Глобальної системи військової підтримки, Захищеної інформаційної інфраструктури спільного операційного середовища.

АОІС складається з керівництва, допоміжних служб, а також трьох галузевих та чотирьох територіальних департаментів. До галузевих входять (забезпечує фінансовий і управлінський супровід діяльності АОІС), ЛТС (забезпечує випробування систем та аналіз їх функціонування), ЛЕО (забезпечує технічну підтримку й розробку систем). До територіальних входять ті, що забезпечують діяльність захищеної інформаційної інфраструктури в західній півкулі, ті, що забезпечують діяльність в Європі, у зоні Тихого океану та польові офіси.

Розглянувши служби, що здійснюють ведення інформаційної війни, можна проаналізувати методи здійснення інформаційного захисту та інформаційної боротьби. Такими методами є не лише новітні інформаційні технологій та потужне обладнання у вигляді комп'ютерів, але важливим є той факт, що все більша увага приділяється психологічним аспектам ведення інформаційних операцій. Серед західних науковців, що займаються даною проблемою дуже часто можна зустріти поняття «спеціальні інформаційні ті психологічні операції», [5] що характеризують сучасні інформаційні війни найбільш повно.

Нині, як свідчать матеріали відкритих джерел та інформаційних документів, методи спеціальних інформаційних та психологічних операцій активно застосовуються практично всіма спецслужбами світу. Розглянемо досвід найпотужніших із них на прикладі систем США.

Попередник ЦРУ, створене у 1943 р. й очолюване У. Доннованом, Управління стратегічних служб (УСС) мало у своєму штаті відділ психологічної війни, найважливішим завданням якого було здійснення інформаційних операцій. Діяльність цього підрозділу була спрямована, насамперед, проти гітлерівської Німеччини та виявилася достатньо ефективною на останньому етапі Другої світової війни.

Основні напрями діяльності цього підрозділу наводяться нижче:

1. Радіопропаганда. Діяло кілька підпільних радіостанцій, зокрема

таких, що здійснювали транслювання від імені певних груп опору в

Німеччині.

2. Безпосередня пропаганда з використанням осередків на окупованій території. За допомогою осередків «Руху опору», Що були створені в європейських країнах за безпосередньої участі співробітників Управління стратегічних служб та розвідки Великобританії, союзники намагалися донести свої пропагандистські матеріали до мешканців окупованих територій.

Найактивніше відділ інформаційних операцій поводився на Тихоокеанському театрі воєнних дій під час останнього періоду Другої світової війни. Окремі операції, зокрема проти японських військ на о. Окінава, можуть назвати найдосконалішими зразками.

У певному сенсі навіть використання ядерної зброї проти Японії у серпні 1945 р. (м. Хіросіма та Нагасакі) можна вважати інформаційними операціями.

«Холодна війна» та пов'язане з нею жорстке ідеологічне протистояння створили умови для широкого застосування методів спеціальних інформаційних операцій. У середині 40_х pp. XX ст. дії, спрямовані на зміну масової чи індивідуальної свідомості, дістали в англомовній літературі назву спеціальних психологічних операцій.

Необхідно зазначити, що США створили найпотужнішу у світі систему зовнішньополітичної пропаганди. До речі, саме американці вперше в історії розділили напрями впливу на закордон та на власну країну. До найважливіших організацій зовнішньополітичної пропаганди США необхідно віднести:

o (протягом 2000 р. здійснювалася чергова реорганізація цієї установи з метою підвищення ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення зовнішньої політики США за умов кардинальних змін у технологічній основі інформаційної діяльності);

o «Корпус Миру»;

o радіостанція «Голос Америки»;

o радіостанції «Свобода / Вільна Європа»;

o радіостанція «Вільна Азія»;

o радіостанція «Радіо Марті» тощо.

Наймасштабніший в історії комплекс СЮ та психологічних операцій був здійснений за часів «холодної війни». Як писав у 1946 р. один з архітекторів американської зовнішньої політики, директор ЦРУ (1953-1961 pp.) А.Ф. Даллас, «людський мозок, свідомість людей здатні змінюватися. Посіявши хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на облудні та змусимо їх вірити у фальшиві цінності. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, союзників у самій Росії, Україні, Білорусії, Прибалтиці, Закавказзі, Середній Азії, і далі - скрізь». [45] Ця цитата найяскравіше характеризує основний напрям, за яким здійснювалися спеціальні інформаційні операції протягом холодної війни.

Першою масштабною СЮ здійсненою збройних сил СІЛА, що мала цю назву була операція, спрямована на підтримку військ ООН у Корейській війні (1950-1953 pp.). Перед її початком у США було ухвалено військовий план «Ведення операцій психологічної війни». До перегляду підходів у сфері психологічного протиборства керівництво збройних силСША спонукала кількість дезертирів з армії (близько 40 тис. щорічно протягом усієї війни). Усвідомлення ідеологічного характеру сучасних воєн призвело до різкого підвищення інтересу американських фахівців до проблем психологічної війни, а через це і спеціальних інформаційних операцій.

Уперше після Другої світової війни до діючої армії було передано тактичний інформаційний загін, що базувався у Форт-Райлі (США), а в 1952 р. у Форт-Брег (Північна Кароліна) на його основі було створено

Центр психологічних операцій.

У 1951 р. в Міністерстві армії було створено Управління психологічних операцій, перетворене в 1955 р. на Управління спеціальних методів війни. Розпочалася масована підготовка спеціальних кадрів.

Фахівці цього управління брали активну участь у багатьох операціях «холодної війни». Зокрема, за їхніми порадами було здійснено операцію з постачання продуктових наборів громадянам КНДР (літо-осінь 1953 р.). За певними оцінками, ця операція значно ускладнила діяльність прорадянської влади у Східній Німеччині щодо стабілізації ситуації після днях (17 червня 1953 р.).

Другим конфліктом, у якому були широко застосовані сили психологічних операцій, стала війна у В'єтнамі. Тут уперше випробовувалась батальйонна організація військ психологічних операцій. Ефективність дій нової системи довів перехід понад 250 тис. північних в'єтнамців і в'єтконговців на бік Південного В'єтнаму (за даними незалежних спостерігачів). У цій війні використовувався практично весь арсенал засобів інформаційних операцій починаючи від тотального знищення м. Фулі у Північному В'єтнамі і закінчуючи першим в історії створенням пропагандистської телевізійної мережі. Усього в конфлікті з американського боку було використано понад 1000 спеціалістів з СІА (Central Intelligence Agency). [67]

Необхідно зазначити, що спеціальні інформаційні та психологічні операції під час в'єтнамської війни були спрямовані як на безпосередніх противників (в'єтконговців та Північного В'єтнаму), так і на союзників (Південний В'єтнам) та населення СІЛА.

Наступною широкомасштабною психологічною операцією стала підтримка американського вторгнення до Гренади. В операції було задіяно перший батальйон психологічних операцій. Штатних сил і засобів батальйону вистачило на створення радіостанції з передавачем потужністю 50 Квт і 11 годин ефіру щодоби, видання газети «Голос Гренади», [26] розповсюдження листівок тощо. Результатом цієї діяльності стало рішення здатись у полон більшості особового складу армії Гренади.

Першою психологічною операцією, що здійснювалася за попередньо ретельно розробленим планом, була підтримка висадки в Панамі. Незважаючи на цілеспрямовану підготовку панамських збройних сил на чолі з головнокомандувачем генералом Нор'єгою до протидії збройних сил США, зокрема й методам психологічної війни, відповідні американські військові та цивільні (ЦРУ, Держдепартамент тощо) спеціалісти (до 3,5 тис. осіб) під час цієї операції мали чималі здобутки. Тоді вперше була широко застосована доктрина «дій, що турбують», [38] її суть полягає у впливі на аудиторію, що не переривається на жодну хвилину, не дає зосередитися, відпочити, відновити сили.

Масштабно застосовувалися війська психологічних операцій й у війні в Перській затоці, коли вперше попередньо були оприлюднені дві основні цілі операції: створення сприятливої суспільної думки в СІЛА та інших країнах світу стосовно подій; безпосереднє інформаційно-пропагандистське забезпечення воєнних дій.

До участі в операції був залучений 8 батальйон 4 групи психологічних операцій американських збройних сил, а також штатні підрозділи спеціального призначення. Крім того, відповідні функції виконували спеціалісти розвідувальних сил. Вже після перемоги у війні в Перській затоці американські фахівці здійснювали інформаційні операції проти режиму Саддама Хусейна. Формально ці операції були спрямовані на захист курдського та шиїтського населення Іраку.

Масштабні психологічні операції та СЮ було проведено й у межах операцій «Морський ангел» і «Підтримка демократії» [70] (Гаїті, 1991 та 1994pp.), «Відродження надії» і «Спільний щит» (Сомалі, 1992-1995pp.), «Спільні зусилля» [68] (Боснія, 1996 p.). Практично всі миротворчі кампанії, в яких беруть участь США, супроводжуються психологічними операціями.

Не досягла бажаного успіху лише операція «Відродження надії» у Сомалі. Серед основних причин цього американські дослідники називають: механічне перенесення досвіду операцій у Перській затоці на Сомалі; погане знання місцевих традицій та відсутність досвіду роботи в подібних умовах; відсутність необхідної кількості фахівців із знанням місцевих мов.

Аналіз причин поразки спонукає максимально враховувати конкретні умови під час здійснення операцій.

Зараз відкритим друком починають з'являтися матеріали стосовно ролі американських спецслужб у розпаді СРСР. Як пише у своєму надзвичайно відвертому та цікавому інтерв'ю «Независимой газете» перший міністр оборони незалежної Литви А. Буткявичюс, стратегія протистояння радянській армії під час січневої кризи 1991 р. спиралася саме на методи психологічної війни. «Насамперед ми мали не допустити фізичного і збройного зіткнення та перенести центр конфлікту в інформаційну і психологічну сферу». [52] Інформація стосовно методів «психологічної війни була отримана з Інституту Ейнштейна в США, під керівництвом професора Джина Шарпа. Цей інститут займався такими розробками». [52] Багато відповідних матеріалів можна знайти в мемуарах колишніх співробітників КДБ СРСР.

Як уже зазначалося, з 1991 р. на Балканах СІЛА послідовно здійснюють низку спеціальних інформаційних операцій. Для цього 1996 р. сформовано оперативну групу «Орел», до якої входить 8 батальйон психологічних операцій, видається сербсько-хорватською мовою газета «Тласник мира». У цих операціях активно використовують символічний вплив на свідомість, наприклад багаторазово підкреслюється принадність американської військової форми. У грудні 1996 р. різко зростає мовлення радіостанції «Голос Америки» на Балкани, причому інтенсивно наголошується, що це зроблено для заміни забороненої сербської радіостанції «Б_52».

Однією з провідних форм впливу на свідомість американські фахівці вважають здійснення «чорної» пропаганди.

Конкретним прикладом є діяльність мережі Рolitic International inc, що складається з 47 ^«незалежних» ТВ-станцій з 60 - мільйонною аудиторією. Ця телевізійна мережа вважається незалежною попри приховане фінансування з боку спецслужб СІЛА.

Досвід американських підрозділів у здійсненні спеціальних психологічних та інформаційних операцій, як було вже зазначено, є добре дослідженим. Певні матеріали щодо історії використання США цих методів, хоча, зрозуміло, в апологетичному дусі, репрезентують матеріали Американської Асоціації психологічних операцій.

Роль інформаційно-психологічного забезпечення при здійсненні політики США найкраще Ілюструє така цитата: «Показово, що найвищий військовий чин американської армії, Голова комітету начальників штабів, генерал Джон Шалікашвілі у період таїтянської кризи 1994 р. цілком відверто заявив: «Ми не перемагаємо, поки СКК не говорить, що ми перемагаємо». [20] За вісімдесят років - з 1916 р. до 1978 р. - співвідношення числа репортерів до числа воюючих «джи-ай» у СІЛА зросло в 1000 разів. За даними американського журналу, якщо у Першій світовій війні один журналіст припадав на 20 тис. військових, то під час операції у Боснії - на 500 військовослужбовців». [13]