Перспективи та правові наслідки підписання Угоди про асоціацію

Сторона ЄС включає такі застереження:

- Послуги у сфері досліджень та розробок (соціальні, гуманітарні, природничі науки) - для послуг у сфері досліджень та розробок, що фінансуються державою, ексклюзивні права та повноваження можуть надаватись лише громадянам країн-членів Європейського Союзу.

- Послуги супутникового мовлення - постачальники послуг у цьому секторі можуть зобов'язуватись охороняти цілі загальних інтересів стосовно передачі контенту через свої мережі відповідно до нормативно-правової бази ЄС щодо електронного зв'язку.

- Інші - встановлюються державами - членами.

Сторона Україна:

- Нотаріальні послуги - лише громадянам України дозволено надавати нотаріальні послуги.

- Аудиторські послуги - обов'язкове підтвердження аудитором або аудиторською фірмою України офіційних аудиторських звітів.

- Послуги зі страхування та пов'язані з ними послуги - іноземні страхові компанії можуть надавати страхові послуги через свої філії тільки через 5 років з дня вступу України до СОТ.

- Інші - для інших сфер застережень немає.

Як бачимо Україна в більшій мірі лібералізує реєстрацію підприємств та надання послуг іншими Сторонами ніж ЄС.

Розділами Угоди детальніше регулюються окремі сектори: комп'ютерні послуги, поштові та кур'єрські послуги, телекомунікаційні послуги. Цікаві положення регулюють фінансові послуги.

Так фінансова послуга означає будь-яку послугу фінансового характеру таку як:

1. Страхові послуги:

- пряме страхування;

- перестрахування та ретроцесія;

- страхове посередництво.

2. Банківські та інші фінансові послуги:

- послуги з прийняття вкладів;

- послуги з кредитування;

- послуги з переказу грошей;

- укладання угод на біржі;

- емісія усіх типів цінних паперів.

До цих послуг можуть вживатися пруденційні заходи (нагляд за фінансовою установою з боку держави), наприклад: захист інвесторів, депозитаріїв, власників полісів, забезпечення стабільності фінансової системи. Вони не повинні бути дискримінаційними.

Кожна Сторона зобов'язується докласти зусиль для забезпечення впровадження міжнародних стандартів. Такі міжнародні стандарти включають: "Основні принципи ефективного банківського нагляду", Угоду ОEСР, FATF та інші. Якщо компетентними органами однієї надається фінансовим організаціям іншої Сторони доступ до саморегулівної організації (некомерційні обслуговуючі організації) то їм одночасно надається національний режим або режим найбільшого сприяння.

Детальніше регулювання надання транспортних послуг включає:

- морські перевезення. Кожна Сторона надаватиме суднам під прапором іншої Сторони або таким, що знаходяться в управлінні постачальника послуг іншої Сторони, режим найбільшого сприяння або національний режим та дозволить постачальникам послуг з міжнародних морських перевезень іншої Сторони мати установи на її території на умовах заснування та управління на таких самих умовах;

- автомобільні, залізничні та внутрішні водні перевезення. У майбутньому будуть регулюватися спеціальними угодами;

- авіаційні перевезення. Укладення угоди між Україною та Європейським Союзом про спільний авіаційний простір.

Електронна торгівля в розумінні Угоди відноситься до транскордонних послуг з яких не стягуються митні платежі.

Наступна частина розповідає про тимчасову присутність осіб однієї Сторони для здійснення тимчасової економічної діяльності на території другої Сторони. До таких осіб належать: основний персонал (бізнес-відвідувачі, персонал переведений в межах корпорації, керівники, спеціалісти) - дозвіл на тимчасове перебування надається до трьох років, випускники-стажери - до одного року, продавці бізнес-послуг - до 90 днів протягом 12 місяців, постачальники договірних послуг які мають досвід не менше трьох років - до 180 днів протягом 12 місяців, незалежні фахівці (самозайняті особи які зареєстровані на території іншої країни) які мають досвід не менше шести років - до 180 днів протягом 12 місяців. Також у Додатках ХVI-С та ХVI-F до Угоди містяться застереження про постачальників договірних послуг та незалежних фахівців. Тим не менш продовжують застосовуватись національні акти щодо мінімальної заробітної плати, в'їзду та часу перебування.

Окрім всіх застережень Сторони проводять процедуру ліцензування, яке впливає на:

a) транскордонне надання послуг;

b) заснування на їхній території юридичних та фізичних осіб;

c) тимчасове перебування на їхній території категорій фізичних осіб, визначених вище.

Постачальник послуг або інвестор вживає заходів для того, щоб отримати від компетентного органу рішення про дозвіл на надання послуг, заснування або продовження терміну дії такого дозволу. Якщо кількість ліцензій обмежена, Сторони застосовують процедуру відбору потенційних кандидатів. Плата за ліцензування має бути обґрунтованою. Кожна Сторона також створює один або декілька інформаційних центрів для надання конкретної інформації (крім конфіденційної) для інвесторів і постачальників послуг іншої Сторони.

Отже, можна зробити висновок, що легше зареєструвати своє підприємство та вести підприємницьку діяльність на території ЄС ніж реєструватися як самозайнята особа. Але виникає наступне питання - яким чином будуть оподатковуватися як перші так і другі підприємці, за законодавством ЄС чи України? Сторони домовилися що податки будуть стягуватися як з резидентів так і нерезидентів на основі національного законодавства та угод між Сторонами, спрямованими на уникнення подвійного оподаткування.

Про лібералізацію руху товарів, осіб та послуг вже було сказано. Сторони повинні забезпечувати вільний рух капіталу, пов'язаного з надходженням прямих інвестицій відповідно до законодавства приймаючої країни та інвестуванням відповідно до положень Глави 6.

Сторони повинні забезпечити:

a) вільний рух капіталу пов'язаний з наданням кредитів, які стосуються торговельних операцій, або з наданням послуг, в яких бере участь резидент однієї із Сторін,

b) вільний рух капіталу, пов'язаний з портфельними інвестиціями і фінансовими позиками та кредитами інвесторів іншої Сторони. Як норми законодавства України про обмеження готівкових розрахунків (не більше 10 тис. грн. в день між підприємствами і 150 тис. грн. в день між фізичними особами) будуть взаємодіяти з нормами Угоди про вільний рух капіталів - невідомо.

Сторони можуть вдатися до захисних заходів щодо руху капіталу між Стороною ЄС і Україною на термін, що не перевищує шість місяців якщо це спричиняє або загрожує спричинити серйозні труднощі з точки зору реалізації операцій курсової або грошово-кредитної політики.

Необхідно згадати і Главу 8 - "Державні закупівлі",яка передбачає забезпечення взаємного доступу до ринків державних закупівель на основі принципу національного режиму на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях у традиційних галузях економіки, а також у комунальному господарстві. Законом України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 року передбачено достатньо новел та приближення до прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу в ЄС. Так, мають право бути присутніми представники засобів масової інформації та уповноважені представники громадських об'єднань на всіх стадіях державних закупівель.

Державні закупівлі, що підпадають під дію Угоди, після закінчення перехідного періоду (не довше 8 років) будуть проводитись відповідно до норм, встановлених основними директивами ЄС в сфері державних закупівель (2004/18/ЄС, 2004/17/ЄС, 89/665/ЄЕС, 92/13/ЄЕС). Державні закупівлі - це закупівлі товарів, послуг та робіт центральними та місцевими органами влади, іншими суб'єктами публічного права, компаніями, що надають комунальні послуги, на неконкурентній основі, що перевищують мінімальні розміри, встановлені законодавством ЄС (0,13-0,4 млн євро для товарів та послуг залежно від замовника та 5 млн євро для робіт).

Після закінчення перехідного періоду Україна та ЄС взаємно отримають доступ до ринків державних закупівель в повному обсязі.

На протязі шести місяців Україна зобов'язується застосувати основні принципи законодавства ЄС в сфері державних закупівель та розробити "Дорожню карту" адаптації українського законодавства до норм ЄС.

Адаптація відбуватиметься пофазово і при оцінці успішності адаптації будуть враховуватись не лише базові директиви, але й роз'яснення Єврокомісії та рішення Суду ЄС. Завершення кожної фази відбувається після прийняття законодавства і успішного практичного застосування нових правил, і передбачає відкриття нових сегментів ринку державних закупівель.

Також передбачається посилення функцій органів відповідальних за регулювання та нагляд за державними закупівлями (Міністерства економіки) та органу перегляду рішень за державними закупівлями (АМКУ).

ЄС зобов'язується надавати Україні широку технічну підтримку для адаптації української системи державних закупівель.

Сторони визнають важливість вільної та неспотвореної конкуренції у торговельних відносинах. Відомством з питань конкуренції в Україні є АМКУ.

Несумісним із належним функціонуванням Угоди є:

- угоди, узгоджені дії суб'єктів господарювання та рішення об'єднань суб'єктів господарювання, метою або наслідками яких є перешкоджання, обмеження, спотворення чи суттєве послаблення конкуренції на території будь-якої із Сторін;

- зловживання одним або декількома суб'єктами господарювання домінуючим становищем на території будь-якої із Сторін; або

- концентрація суб'єктів господарювання, що має наслідком монополізацію чи значне обмеження конкуренції на ринку на території будь-якої із Сторін.

Вважатиметься сумісним із належним функціонуванням Угоди:

- допомога соціального характеру, що надається індивідуальним споживачам, за умови, що така допомога надається без дискримінації, пов'язаної із походженням відповідних товарів;

- допомога на відшкодування збитків, спричинених природними катастрофами або надзвичайними ситуаціями;

- допомога на інші культурні, екологічні цілі та для сприяння економічному розвитку регіонів із надзвичайно низьким рівнем життя або суттєвим рівнем безробіття.

Державна допомога підприємствам повинна бути прозорою, а саме обов'язок надсилання повідомлення іншій Стороні про обсяг державних дотацій підприємствам (обсяг, яким підприємствам і на які цілі, обсяг доходів та витрат). Така інформація не надається у разі якщо допомога менше ніж 200 000 євро для одного підприємства протягом трирічного періоду. Положення цієї глави не стосуються товарів сільського господарства. Однозначно можна сказати, що ця сфера, як і сфера про державні закупівлі, будує пильно простежуватись іншими Сторонами що буде сприяти зменшенню корупційних схем.

Також Угода про асоціацію регулює відносини, пов'язані з юстицією, свободою та безпекою. Зокрема, у розділі ІІІ зазначається, що надається особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Це співробітництво, здебільшого буде спрямоване на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією.

Зачіпається і питання співробітництва у сфері міграції, притулку та управління кордонами , яке буде, зокрема, зосереджуватись на:

- подоланні причин виникнення міграції, активно використовуючи можливості співробітництва у цій сфері з третіми країнами та в рамках міжнародних форумів;

- спільному запровадженні ефективної та превентивної політики щодо боротьби з нелегальною міграцією, незаконним переправленням нелегальних мігрантів через державний кордон та торгівлею людьми, у тому числі щодо методів боротьби з організованими злочинними групами, що здійснюють незаконне переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон та торгівлю людьми, а також захисту жертв таких злочинів;

- запровадженні всеохоплюючого діалогу з питань притулку, зокрема стосовно практичних аспектів реалізації Конвенції ООН про статус біженців 1951 року, Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та інших відповідних міжнародних документів, а також шляхом забезпечення поваги принципу "невислання";

- правилах щодо доступу, забезпеченні прав та статусу осіб, яким надано доступ, гідному поводженні та інтеграції іноземців, які проживають на законних підставах;

- подальшому розвитку оперативних заходів у сфері управління кордонами.

- посиленні рівня безпеки документів;

- обміні поглядами щодо нелегального працевлаштування мігрантів.

Також потребують уваги положення відносно працівників, зокрема питання поводження з працівниками та їх мобільності. По-перше, ставлення до працівників, які є громадянами України та які законно працевлаштовані на території держави-члена, має бути вільним від будь-якої дискримінації на підставі громадянства, стосовно умов праці, винагороди або звільнення, порівняно з громадянами цієї держави-члена. По-друге, існуючі можливості доступу до зайнятості для українських працівників, надані державами-членами згідно із двосторонніми договорами, мають бути збережені та, у разі можливості, покращені.

Окрім руху працівників, зазначається ще одне, не менш важливе для України питання - рух фізичних осіб,зокрема Сторони прагнуть досягти посилення мобільності громадян і подальшого прогресу у візовому діалозі. Задля цього , перш за все, потрібно , як зазначено у ст. 19 угоди "вжити послідовних кроків до встановлення безвізового режиму у відповідний час після створення умов для добре керованого і безпечного пересування людей, визначених у 2-фазовому Плані дій щодо лібералізації візового режиму, представленого на Саміті Україна - ЄС 22 листопада 2010 року".

Ще один умовний "блок" взаємоспівробітництва стосується боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, прекурсорів та психотропних речовин, зі злочинністю і корупцією, та тероризмом. Таке співробітництво спрямовуватиметься виражатиметься у наступних діях:

- боротьба з незаконним обігом наркотиків,

- зменшення обсягів постачання, торгівлі та попиту на наркотики,

- боротьба з наслідками для здоров'я та соціальними наслідками наркозалежності.

- більш ефективне запобігання відводу хімічних прекурсорів, що використовуються для нелегального виробництва наркотиків та психотропних речовин.

- боротьба з незаконним переправленням через державний кордон нелегальних мігрантів,

- протидія торгівлі людьми і вогнепальною зброєю та незаконному обігу наркотиків;

- запобігання контрабанді товарів;

- боротьба з економічними злочинами, зокрема злочинами у сфері оподаткування;

- боротьба з корупцією як в приватному, так і в державному секторі;

- запобігання підробці документів;

- протидія кіберзлочинності.

- обмін інформацією щодо терористичних угрупувань та організованих груп, які здійснюють їх підтримку,

- обмін досвідом та інформацією про тенденції тероризму та стосовно засобів і способів боротьби з тероризмом, зокрема допомогу у технічній галузі та навчанні,

- обмін досвідом стосовно запобігання тероризму

Також необхідно відзначити, що йдеться й про забезпечення імплементації відповідних міжнародних стандартів, зокрема стандартів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (ФАТФ) та стандартів, рівнозначних тим, які були прийняті Європейським Союзом.

І, звичайно необхідно вказати на ще один такий "блок" - судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, "повною мірою використовуючи відповідні міжнародні і двосторонні документи та базуючись на принципах юридичної визначеності і праві на справедливий суд".

Стосовно судового співробітництва в кримінальних справах Сторони намагатимуться посилити взаємодію щодо взаємної правової допомоги та екстрадиції. Це включатиме, у разі необхідності, приєднання до відповідних міжнародних документів ООН та Ради Європи, зокрема Римський Статут Міжнародного кримінального суду 1998 року, та їх виконання, як зазначається у статті 8 цієї Угоди, а також більш тісне співробітництво з Євроюстом.

Сторони підтверджують своє зобов'язання щодо ефективного виконання фундаментальних та пріоритетних конвенцій МОП, які вони ратифікували, та Декларації МОП стосовно основних принципів та прав у світі праці 1998 року.

Вирішення спорів регламентується главою 14 Угоди. З метою уникнення та врегулювання спорів між Сторонами та знаходження (за можливості) взаємовигідного їх рішення, Сторони повинні намагатися спочатку проводити консультації в дусі доброї волі з метою знаходження такого рішення. Консультації вважаються ініційованими після подачі дипломатичними каналами однією Стороною письмового запиту іншій Стороні та його копії Комітету з питань торгівлі, в якому зазначається спірний захід та посилання на відповідні статті цієї Угоди.

Консультації проводяться впродовж 30 днів з дати отримання такого запиту та мають відбутися на території Сторони-відповідача.

Якщо консультації не були проведені у строки, зазначені вище, або ж консультації були завершені без досягнення взаємовигідного компромісу, то Сторона-скаржник може подати запит щодо заснування третейської (арбітражної) групи.

Протягом 10 днів з дати подання такого запиту, Сторони повинні проконсультуватися щодо погодження складу третейської групи. У випадку неспроможності Сторін досягти згоди з цього питання, склад третейської групи призначається шляхом жеребкування із списку з 15 осіб, що складається Комітетом з питань торгівлі із осіб, які мають бажання та спроможні працювати в якості арбітрів. Кожна із Сторін пропонує до такого списку п'ять осіб, а також обидві Сторони мають обрати інших 5 осіб, які не є громадянами жодної із Сторін та спроможні діяти у якості голови третейської групи.

Третейська група складається з трьох членів, які обираються Головою Комітету з питань торгівлі (або уповноваженою особою) шляхом жеребкування, по одній особі із кожного списку, поданих Сторонами.

Впродовж 5 днів із дати заснування третейської групи, остання отримує право вивчати зазначене в заявці питання, ухвалювати рішення щодо відповідності заходу положенням Угоди та ухвалювати постанови до виконання. Будь-які слухання третейської групи мають бути відкритими для громадськості.

Розділ V іменується як "Економічне та галузеве співробітництво" і включає 28 глав - секторів. Загалом, він складається з загальних норм, але Додаток XXVI - XLIII має на меті імплементацію технічних норм для окремих галузей за рахунок прийняття відповідних Директив та Регламентів.

До основних галузей Розділу V належать: енергетика, оподаткування, екологія, транспорт, бухгалтерський облік та аудит, сільське господарство, права споживачів, соціальна політика, громадське здоров'я, освіта та молодь.

Енергетичні товари це: природний газ, електроенергія, сира нафта.

Сторони погоджуються активізувати наявне співробітництво у сфері енергетики з метою підвищення енергетичної безпеки, конкурентоспроможності та стабільності. Співробітництво включає такі сфери:

- розвиток інфраструктури з метою диверсифікації джерел, постачальників енергії та шляхів і методів її транспортування;

- розв'язання потенційних кризових ситуацій в енергетиці;

- інтеграція електроенергетичної системи України до європейської електроенергетичної мережі;

- співробітництво в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства 2005 року;

- встановлення привабливого та стабільного інвестиційного клімату у сфері енергетики;

- ефективне співробітництво з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ), Європейським банком з реконструкції і розвитку (ЄБРР) та іншими міжнародними фінансовими організаціями й інструментами для підтримки співробітництва між Сторонами у сфері енергетики;

- розвиток відновлювальної енергетики а також альтернативних видів палива, зокрема біопалива;

- просування Механізму спільного запровадження Кіотського протоколу;

- реструктуризація вугільного сектору (енергетичного, коксованого та бурого вугілля) з метою підвищення його конкурентоспроможності, безпеки шахт і гірників. Процес реструктуризації має охоплювати всі етапи вугільного виробництва, зокрема від видобутку до утилізації відходів вугільного виробництва.

Жодна із Сторін не повинні вживати або підтримувати заходи, в результаті яких підвищується ціна на експорт енергетичних товарів для іншої Сторони, у порівнянні з ціною для внутрішнього споживання. У разі якщо на внутрішньому ринку та при експорті ціни різні, Сторона повинна надати підтвердження що це не є результатом заборонених заходів, а саме:

- у випадку загального економічного інтересу (регульована ціна);

- якщо Сторона гарантує прозорість, пропорційність та недискримінаційність таких заходів. При цьому Сторони повинні вживати заходи щодо інформування і захисту споживачів від нечесних методів ціноутворення (при побутовому споживанні).

Митні збори і кількісні обмеження на імпорт і експорт енергетичних товарів мають бути заборонені між Сторонами. Але це не перешкоджає застосуванню кількісних обмежень або заходів, що мають еквівалентну дію.

Збори за транзит та транспортування енергетичних товарів мають бути помірними. До них застосовується режим найбільшого сприяння.

Кожна Сторона повинна вжити всі необхідні заходи з метою заборони та усунення несанкціонованого відбору енергетичних товарів, що переправляються транзитом або транспортуються їх територією.

Кожна Сторона гарантує:

- мінімізувати ризик випадкового переривання, скасування або зупинки транзиту і транспортування;

- швидко відновити нормальну роботу такого транзиту або транспортування.

Сторона не повинна у разі виникнення спору переривати або зменшувати транзит або транспортування. Сторона не повинна нести відповідальності в результаті дій пов'язаних з третьою країною.

Кожна Сторона має повний суверенітет над вуглеводневими ресурсами, розташованих на її території. Держава зберігає право визначати райони доступні для здійснення діяльності розвідки, вивчення і видобутку вуглеводнів іншій Стороні після сплати нею фінансового внеску або внеску у вуглеводнях.

Технічні норми у сфері екології:

- імплементація Україною Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату 1997 року, включаючи всі критерії відповідності для повного запровадження кіотських механізмів;

- підвищення рівня виробництва завдяки сучасним технологіям;

- сприяння взаємній допомозі у випадках надзвичайних ситуацій;

- заборона продажу етилованого бензину;

- заборона використання важкого дизельного палива, газу, нафти із вмістом сірки, що перевищує визначену граничну величину;

- визначення усіх терміналів для зберігання та завантаження бензину;

- вимоги щодо відповідності вимогам усіх вантажних кранів та мобільних контейнерів для завантаження танкерів;

- затвердження максимальних граничних значень вмісту ЛОС для фарб і лаків;

- підготовка технічної та інвестиційної програми з імплементації вимог до очистки міських стічних вод;

- встановлення стандартів для питної води;

- встановлення ефективної системи перевірки і контролю з метою забезпечення дотримання положень Директиви та зокрема стосовно несанкціонованих ГМО

- інші технічні умови.

Варто відзначити, що 02.10.2012 року був прийнятий Кодекс цивільного захисту України який регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них та функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту.

Оподаткування включає:

- звільнення від податку на додану вартість і мита на товари, що ввозяться особами, які подорожують з третіх країн;

- посилення потужностей збору і контролю, зокрема у процедурах відшкодування ПДВ задля уникнення накопичення заборгованості;

- забезпечення ефективного збору податків;

- боротьба з податковим шахрайством (карусельним шахрайством), а також ухиленням від сплати податків;

- боротьба з контрабандою підакцизних товарів.

Технічні норми у сфері транспорту:

- встановлення та використання пристроїв обмеження швидкості для певних категорій механічних транспортних засобів;

- встановлення для певних автомобільних транспортних засобів, що рухаються в межах Співтовариства, максимально дозволених розмірів при національних і міжнародних перевезеннях і максимально дозволеної ваги при міжнародних перевезеннях;

- перевірка придатності до експлуатації автомобілів та автопричепів;

- перевезення небезпечних вантажів наземним транспортом;

- загальні правила стосовно умов допуску до роботи операторів автомобільних перевезень;

- організація робочого часу осіб, які здійснюють мобільну автотранспортну діяльність;

- стягнення плати з великовагових вантажних транспортних засобів за використання певних інфраструктур;

- ліцензування залізничних підприємств;

- розділення пропускної здатності залізничної інфраструктури і стягнення зборів за користування залізничною інфраструктурою;

- спільні правила стандартизації звітності підприємств залізничного транспорту.

Сільське господарство:

- захист географічних зазначень і позначень походження сільськогосподарської продукції та продуктів харчування;

- гарантований традиційний склад та спосіб виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів харчування;

- умови імпорту органічних продуктів з третіх країн;

- деталізовані правила сертифікації хмелю;

- торгівля насінням кормових культур;

- програма підтримки фермерів;

- торгівля насінням буряка, овочів, картоплі;

- продаж м'яса великої рогатої худоби, вік якої не перевищує 12 місяців;

- стандартів торгівлі яйцями, м'ясом птиці;

- методи аналізу та оцінки якості молока та молочних продуктів.

Права споживачів, соціальна політика, громадське здоров'я, освіта та молодь:

- захист споживачів щодо контрактів, що укладені поза діловими приміщеннями;

- дистанційна торгівля та фінансові послуги споживачам;

- кредитні угоди для споживачів;

- рамкової угоди про роботу на визначений термін та неповну зайнятість;

- щодо колективного звільнення;

- загальна система рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності;

- мінімальні вимоги стосовно безпеки і охорони здоров'я на робочому місці;

- мінімальні вимоги до охорони здоров'я і безпеки працівників практично у всіх сферах праці;

- щодо виробництва, презентації та реалізації тютюнових виробів;

- про рекламу та спонсорство тютюнових виробів;

- щодо вживання алкогольних напоїв молоддю, особливо дітьми та підлітками;

- забезпечення якості вищої освіти.

Дивлячись на ці норми, на перший погляд здається що їх практично нереально виконати навіть за 3-10 років (терміни реалізації технічних норм) і в результаті вони можуть призвести до пагубних наслідків в українській економіці. Однак, якщо такі думки будуть привалювати в нашому суспільстві - ми не зрушимо з місця ще дуже довго.

Розділ 3. Перспективи та правові наслідки підписання Угоди про Асоціацію, її вплив на окремі галузі

Підписання Угоди про асоціацію (політичної частини) між Україною та Європейським Союзом (далі УА або Угода) є, безперечно, важливою подією як для внутрішньополітичного розвитку, так і у відносинах з ЄС. Швидкість підписання підкреслює значну підтримку України з боку Європейського Союзу та його солідарність з нашою державою.

Водночас слід реально оцінювати обсяги та значення підписаного, а також чітко визначити подальші кроки, насамперед, у процесі імплементації Угоди.

Довідково: 21 березня ц.р. на черговому засіданні Європейської Ради (Саміті ЄС) заключним актом були визначені як підписані наступні політичні положення Угоди про асоціацію: Преамбула, Стаття 1 та Розділи І, II, VII. При цьому Угода (Преамбула) не містить перспективи членства для України, а лише посилається на визнання Євросоюзом "європейських прагнень України", який вітає її європейський вибір. У заключному акті щодо підписання інших розділів угоди зазначене наступне: "Підписанти підтверджують своє зобов'язання здійснити підписання й укладання розділів III, IV, V і VI Угоди, які разом з іншими розділами становлять єдиний документ".

Власне рішення про розділення Угоди викликало хвилю дискусій і запитань. Протягом переговорного процесу і навіть після остаточного парафування УА (19.07.2012) ЄС категорично відкидав дану можливість. З боку ЄС така нагальність була обґрунтована тривалістю процесу ратифікації Угоди всіма державами-членами Європейського Союзу: процес ратифікації Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС тривав з 1994 по 1998 рр. (при цьому ЄС нараховував на той час 15 держав-членів). За неофіційною інформацію українських та європейських дипломатів, рішення про розділення Угоди не було підготовлене заздалегідь і заявлене деякими державами-членами ЄС безпосередньо під час екстреного саміту ЄС щодо України 6 березня ц.р. Рішення було обґрунтоване побоюваннями спровокувати Росію та 2 економічними інтересами деяких держав-членів ЄС у стосунках з Російською Федерацією.

Підписання ж політичної частини не несе потенційних загроз у відносинах з Росією. Із підписанням політичної частини Україна та держави-члени ЄС можуть розпочинати процес ратифікації. Що стосується частини Угоди щодо створення глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, то у висновках Європейської Ради по Україні (21/03/2014) зазначено, що "Європейський Союз та його країни-члени налаштовані підписати решту Угоди про асоціацію та угоди про створення глибокої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, що разом із політичними положеннями складають єдиний механізм ". На відміну від політичної частини, яка набуде чинності лише після ратифікації, рішення щодо тимчасового застосування більшої частини економічних положень Угоди ще до набуття нею чинності було погоджено наприкінці вересня 2013 р. Тоді ж Комітет постійних представників держав-членів ЄС погодив і обсяги тимчасового застосування Угоди.

Водночас відмову від підписання економічних положень Європейська Рада зобов'язалася компенсувати рішенням щодо тимчасового скасування митних зборів - так званих автономних торговельних заходів - на більшу частину українського експорту до ЄС (положення фактично дублюються з Додатку І-А Угоди про асоціацію). Рішення має бути ухвалено найближчим часом і діятиме з липня по 1 листопада 2014 р.

Напередодні підписання Угоди політичний дискурс в Україні був перевантажений спекуляціями, насамперед, навколо термінів підписання Угоди та її розділення на дві частини. Відмова попереднього уряду від підписання УА під час Саміту Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада 2013 р. стала основною причиною суспільного вибуху у державі. Тому подібні спекуляції не сприяють нормалізації ситуації та мають, скоріше, деструктивний вплив, бо з поля зору втрачені більш важливі та актуальні завдання. Мова йде, насамперед, про підготовку та власне процес імплементації Угоди.

Фактично підготовка до імплементації Угоди про асоціацію в Україні триває декілька років. У 2009 р. був схвалений та набув чинності Порядок денний асоціації (ПДА). Він мав стати практичним інструментом підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту набуття нею чинності.

По більшості пріоритетів ПДА досягнуто лише певного прогресу ("Політичний діалог", "Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею", "Інші сфери співробітництва" При цьому "значний прогрес", відзначений попереднім урядом у деяких інших підрозділах, беручи до уваги європейські оцінки, можна поставити під значний сумнів (мова йде, насамперед, про такі підрозділи, як "Боротьба з корупцією", "Співпраця з питань юстиції, свободи та безпеки", "Економічне співробітництво", "Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерні питання"). Проте згідно моніторингів, здійснених здебільшого неурядовими організаціями, стан виконання цих планів залишався незадовільним. За результатами громадського моніторингу виконання Україною Порядку денного асоціації (ПДА) між Україною і ЄС3 (з травня 2010 р. по вересень 2012 р.), проведеного за підтримки Міжнародного фонду "Відродження", станом на кінець 2011 р. більшість пріоритетів ПДА (70 із 78) ще перебували у стадії виконання, а суттєвого прогресу було досягнуто лише щодо близько 20 пріоритетів.

Станом на кінець червня 2012 р. за результатами аналізу економічного блоку питань ПДА, з 48 напрямків діяльності, лише 3, за оцінками експертів, можна було вважати виконаними; у процесі виконання залишалися 42 пріоритетні завдання, а інші 3 експерти оцінили як не виконані.

За результатами останнього Громадського моніторингу виконання умов підписання Угоди про асоціацію (1 жовтня 2013 р. ) експерти констатували певний прогрес, якого досягла українська влада по більшості з 11 критеріїв, сформульованих за вимогами Ради ЄС, що були необхідні для підписання УА під час Вільнюського саміту. Але і тоді, на думку експертів, це свідчило про відсутність гарантій підписання Угоди.

Враховуючи призупинення підписання Угоди про асоціацію попереднім урядом України, є підстави вважати, що відбулося і призупинення процесу підготовки Угоди до імплементації. Про це свідчить наступне:

1) не було забезпечено виконання у встановлені строки та у повному обсязі Порядку денного асоціації Україна - ЄС;

2) й досі не визначений і не представлений національний механізм імплементації УА на державному рівні;

3) не затверджена Національна програма імплементації Угоди, яка має передбачати детальний перелік заходів покрокової реалізації положень Угоди та строків їх виконання.

Щодо визначення національного механізму імплементації, то на сьогодні слід констатувати відсутність державних рішень нової влади по даному питанню. Формат уряду та його рішення, зокрема щодо розподілу компетенції Першого віце-прем'єр-міністра України та віце-прем'єр-міністрів України, взагалі не враховують сферу європейської інтеграції.

За інформацією з Міністерства юстиції України, робота над програмою імплементації була призупинена й досі не відновлена. Власне проект програми напередодні Вільнюського саміту був дуже сирим, декілька разів повертався Міністерством юстиції іншім профільним міністерствам на доопрацювання. При розробці програми спостерігалася тенденція намагання

уникнути зайвого навантаження профільними міністерствами, і, відповідно, мінімізація своєї участі у проведенні необхідних реформ.

У світлі підписання Угоди про асоціацію, вищенаведені питання вимагають негайної уваги з боку української влади. Аналіз більшості проблемних питань у сфері європейської інтеграції та перелік необхідних рекомендацій був підготовлений ще у 2012 р. у рамках проекту "Національний Конвент України щодо ЄС".

Іншим важливим аспектом підписання Угоди про асоціацію сьогодні постає питання надання Україні перспективи членства в ЄС. Зважаючи на останні події в нашій державі, дане питання набуває великої актуальності і вимагає негайних дій, зокрема наполягання на офіційному закріпленні перспективи членства з боку ЄС. Цей аспект був проблемним з самого початку узгодження політичної частини УА і так і не був закріпленим у кінцевому тексті Угоди. На сьогодні питання перегляду Угоди також виключене. Однак існує ціла низка міжнародно-правових заходів, які уможливлюють закріплення даного положення, зокрема, підписання окремого протоколу.

В юридичній площині положення про перспективу членства не несе ніяких наслідків ні для України, ні для ЄС і в жодному випадку не означає автоматичний початок процесу вступу до ЄС, бо:

1) ані Угода про асоціацію, ані надання "перспективи членства" не надають гарантій вступу;

2) питання вступу до ЄС має чітко визначену процедуру відповідно до договорів Європейського Союзу, основними передумовами якої є подання заяви державою на вступ та відповідність даної держави критеріям членства в ЄС.

Основна причина небажання надати дану перспективу полягала у побоюванні багатьох держав-членів Євросоюзу, що надання "перспективи членства" державам Східної Європи матиме величезне геополітичне навантаження, оскільки означатиме готовність ЄС взяти на себе більші союзницькі зобов'язання по відношенню до цих держав.

Однак питання про надання перспективи членства Україні сьогодні має дуже важливе політичне і, насамперед, психологічне значення. Це положення має змінити сприйняття України в ЄС не лише серед політичних еліт, але й більш широких суспільних верств. Так само воно за відповідних умов могло б спричинити потужний вплив на зміст внутрішньополітичного життя України та її геополітичні пріоритети.

Наразі українській владі слід наполегливо та послідовно відстоювати свою позицію щодо отримання документально зафіксованої перспективи членства у ЄС, бо держава може вкотре втратити черговий історичний шанс.

Водночас, варто уникати спекуляцій щодо власне вступу до ЄС.

Довідково: 17 березня 2014 р. Європейський Комісар з розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле заявив німецькому виданню Die Welt: "Якщо ми хочемо серйозно змінити відповідну частину Східної Європи, якої це стосується, ми повинні використовувати найбільш потужний інструмент політики, який є в ЄС - це розширення. Воно має безпрецедентну ефективну та стабілізуючу силу". Однак дана заява набула розголосу в українських ЗМІ у вигляді фактичної констатації готовності ЄС прийняти Україну.

Українське експертне середовище сьогодні закликає уряд України до негайного подання заяви на вступ до ЄС, аргументуючи це визнанням з боку ЄС виконання Україною всіх політичних умов для підписання УА, викладених у Висновках Ради міністрів закордонних справ ЄС від 10.12.2012. При цьому ігнорується очевидний факт невідповідності України на даний момент критеріям членства в Євросоюзі. За процедурами ЄС, після подання зави на вступ починається оціночний етап відповідності держави даним критеріям. На сьогоднішній день, на думку європейських політиків та експертів, існує загроза отримання негативної оцінки. У даному контексті значної уваги потребує питання інформаційної підтримки процесу підписання та ратифікації Угоди про асоціацію, насамперед, роз'яснення цілей, змісту та призначення Угоди, а також стану та перспектив відносин України з Євросоюзом.

Слід констатувати незначну кількість роз'яснювальних заходів щодо УА, які здебільшого ініціювалися європейською стороною. Мова йде, зокрема, про ініціативи інформаційні кампанії "Сильніші разом" і "Будуймо Європу в Україні", реалізовані Представництвом ЄС в Україні та посольствами держав-членів Євросоюзу.

До речі, кампанія "Сильніші разом" передбачає проведення регіональних інформаційних заходів, організацію візитів представників українських ЗМІ до держав-членів ЄС, розроблення телепрограм для регіональних українських телеканалів на тему євроінтеграції тощо.

"Будуймо Європу в Україні" - серія інформаційно-просвітницьких заходів (вуличні акції, семінари, тренінги, круглі столи), які мають на меті пояснити важливість підписання Угоди про асоціацію, поширити європейські цінності, підвищити рівень обізнаності українців щодо розвитку відносин між Україною та ЄС.

З урядового боку інформаційна підтримка Угоди обмежилася здебільшого окремими публікаціями та заявами.

Важливим аспектом у контексті підписання Угоди про асоціацію є сьогодні також активна відбудова конструктивних двосторонніх відносини та розширення діалогу з ключовими державами-членами ЄС. У даному контексті необхідним є напрацювання стратегій співробітництва з даними державами з метою більш ефективного просування своїх національних інтересів або навіть переходу на рівень стратегічного партнерства.

Насамкінець, хотілося б зробити певні рекомендації. Підписання політичної частини Угоди про асоціацію є, безумовно, важливим знаком солідарності Європейського Союзу з Україною.

Незважаючи на тривалі терміни, необхідні для ратифікації Угоди Європейським Союзом та його державами-членами, її послідовна та ефективна імплементація може стати дієвим механізмом подальшого сталого економічного розвитку та модернізації нашої держави, оновленою стратегією реформування усіх ключових сфер і впровадження європейських стандартів з метою дійсного підвищення рівня життя населення України та реалізації нашої стратегічної мети - набуття повноправного членства в Європейському Союзі. Водночас Угода не є кінцевою метою нашого співробітництва з Європейським Союзом, а являє собою лише необхідний інструментарій наближення до ЄС.

Першочерговим завданням нової української влади є дистанціювання від деструктивних спекуляцій навколо термінів та способів підписання Угоди про асоціацію включно з поглибленою та всеосяжною зоною вільної торгівлі.

Доцільно зосередитися на виконанні наступних ключових завдань:

1) Кабінету Міністрів України доручити переглянути звіти щодо імплементації Порядку денного асоціації Україна - ЄС та надати реальну картину;

2) визначити національний механізм імплементації Угоди про асоціацію, включаючи створення ефективної системи координації процесу європейської інтеграції України на державному рівні;

3) посилити контроль та прискорити затвердження Національної програми імплементації Угоди, який має передбачати детальний перелік заходів покрокової реалізації положень Угоди та строків їх виконання;

4) забезпечити перегляд повноважень підрозділів центральних органів виконавчої влади, до відома яких належать питання європейської інтеграції, з метою дотримання зобов'язань у рамках Угоди та задля уможливлення виконання ними ключових завдань у сфері європейської інтеграції;

5) наполегливо та послідовно відстоювати свою позицію щодо надання Європейським Союзом Україні перспективи членства та юридичного її оформлення протягом найближчого часу;

6) забезпечити інформаційну підтримку процесу ратифікації та імплементації Угоди про асоціацію, насамперед, з метою роз'яснення цілей, змісту та призначення Угоди.

Висновки

Отже, пріоритетність співробітництва України з Європейським Союзом та його окремими державами-членами пов'язана з тим, що це угруповання буде визначати напрями економічного прогресу та політичну стабільність в регіоні у довгостроковій перспективі.

Ця Угода про асоціацію України та Європейського Союзу повинна стати головним інструментом загальної стратегії на шляху наближення України до ЄС за всім спектром співробітництва - політичним, соціальним, фінансовим, економічним, торговельним, науковим, освітнім, культурним тощо. Інші програми та плани політичного, соціально-економічного спрямування, що розробляються або підлягають розробленню органами виконавчої влади, повинні ґрунтуватися на цілях даної Угоди.

За результатами дослідження вважаю за необхідне виокремити певні висновки. Підсумовуючи перший розділ, вони такі:

1. Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані у червні 1994, коли була підписана Угода про партнерство та співробітництво (УПС). Україна, тим самим, поставила питання про започаткування відповідного переговорного процесу з ЄС.

2. Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому у складі Євросоюзу з'явилася так звана "група друзів України" - низка центральноєвропейських країн з традиційними партнерськими зв'язками з нашою державою. Яскраве підтвердження вибору України на користь демократичного шляху розвитку сприяло ґрунтовній переоцінці ЄС своєї політики щодо України, пошуку нових, нестандартних інструментів та механізмів. Певну позитивну роль у цьому зв'язку відіграла також поява у 2003 р. нової зовнішньополітичної концепції ЄС стосовно відносин з колом своїх сусідів - Європейської політики сусідства.

3. 21 лютого 2005 року, під час засідання Ради з питань співробітництва, Україна та ЄС підписали трирічний План дій - двосторонній політичний документ, який містить заходи по розширенню політичної співпраці та поглибленню економічної інтеграції України до ЄС.

План дій покликаний вивести на якісно вищий рівень відносини України та ЄС порівняно з існуючими рамками УПС. Водночас, існує певний дисбаланс дій та зобов'язань сторін в рамках Плану дій, згідно з яким на Україну припадає переважна кількість зобов'язань, у сфері внутрішніх демократичних перетворень, економічних реформ та адаптації національного законодавства до норм та стандартів ЄС в низці секторів економіки.

4. 21 березня на позачерговому саміті "Україна-ЄС" було підписано політичну частину Угоди про асоціацію. Зокрема, були підписані преамбула і три розділи, а саме розділ 1 (загальні принципи), розділ 2 (політичний діалог, реформи, політична асоціація, співробітництво й конвергенція у сфері зовнішньої й внутрішньої політики) і розділ 7 (інституційні, загальні й заключні положення).

Резюмуючи другий розділ, я дійшов висновків, що

1. УА за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом.

2. УА забезпечує створення зовнішнього (тобто європейського) каркасу для розвитку української політики та економіки, фіксує зовнішні зобов'язання щодо життєво необхідних реформ. Така зовнішня мотивація є необхідною в умовах постійного дефіциту внутрішньої політичної волі та організаційної здатності до здійснення політики в інтересах суспільного блага (а не вибраних груп еліт). УА як міжнародно-зобов'язуючий документ створює кращі передумови для того, щоб постійно декларовані українською владою пріоритети щодо верховенства права, демократії та ринкової економіки дійсно реалізовувалися на практиці.

3. Обсяг правового доробку (acquis) ЄС, який міститься в додатках до УА (передусім у розділі про Поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі - ПВЗВТ) і має бути інкорпорований у законодавство України, стане безпрецедентним для угод про асоціацію. Він наближатиметься до обсягу, який зазвичай зобов'язуються виконати країни - кандидати на вступ до ЄС.

4. Імплементація УА сприятиме зближенню регуляторного середовища України та ЄС, а відтак - усуненню не лише митних зборів, але і нетарифних торговельних бар'єрів, що сприятиме інтеграції України до європейського економічного та правового простору загалом, зокрема до внутрішнього ринку ЄС та Європейського економічного простору.

5. Наслідки імплементації УА будуть комплексними. Спроби обрахувати точні показники вигод чи втрат для національного ВВП від імплементації УА є спрощеними, оскільки переважно не враховують середньострокової економічної динаміки та перспектив розвитку ринків (насамперед зовнішніх, від яких залежать базові експортоорієнтовані галузі). Крім того, такі прогнози як правило спираються лише на аналіз динаміки прибутків/збитків виробників та надавачів послуг, тоді як найбільшим бенефіціаром УА виступають широкі верстви українських споживачів, що отримають, внаслідок запровадження УА, доступ до кращих товарів/послуг за нижчу ціну.

6. Серед безпосередніх вигод, що зачіпають найширші верстви населення, є доступ до ширшого асортименту продукції та підвищення безпеки товарів, які пропонуються на внутрішньому ринку, завдяки гармонізації вимог до безпеки продукції та послуг з міжнародними стандартами.

7. Серед найважливіших соціально значущих результатів імплементації УА, внаслідок запровадження екологічних стандартів ЄС та стандартів праці прогнозується покращення стану екологічного середовища та умов праці. Як наслідок, слід очікувати зростання безпеки праці, зниження техногенних ризиків громадського здоров'я та підвищення середньої тривалості життя.

Підсумовуючи третій розділ, можна стверджувати, що:

1. Угода про асоціацію ЄС чітко визнає європейський вибір та європейські устремління України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності.

2. Підписання політичної частини Угоди про асоціацію раз і назавжди мусить покласти кінець питанням щодо участі України у інтеграційних об'єднаннях. Цим кроком Україна чітко продемонструвала, що Україна - це Європа, а Європа, в свою чергу, підтримала нас в цьому. Підписання Угоди про асоціацію демонструє, що Україна чітко визначилась зі своїм цивілізаційним вибором. Разом з тим, потрібно розуміти, що наявна Угода про асоціацію не передбачає автоматичний вступ в ЄС. Більше того, немає жодного положення в цій Угоді, яке б передбачало такий вступ. Але незважаючи на це, Угода про асоціацію слугує першим кроком в доволі складному і довгому процесі по майбутньому набуттю членства в ЄС.

3. Політична частина Угоди про асоціацію зобов'язує Україну ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року. Проте не все так просто. Відповідно до висновку Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в/2001, ратифікація Римського статуту можлива лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Це зумовлено тим, що МКС, відповідно до Римського статуту, доповнює національні органи кримінальної юстиції. В свою ж чергу, част. 3 ст. 124 Конституції України передбачає, що "Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції". З огляду на це, в.о президента України О. Турчинов у своєму розпорядженні № 230/2014-рп від 19 березня 2014 року зазначив, що "зобов'язання України, які випливають зі статті 8 Угоди, щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції України".

4. Політична частина Угоди про асоціацію передбачає поглиблення діалогу і співробітництва у сфері зовнішньої та безпекової політики, а також співпрацю з метою мирного врегулювання регіональних конфліктів.

Таким чином, підписання політичної частини Угоди про асоціацію - це крок до майбутніх модернізацій. Інше питання, чи готові ми втілювати в життя ці модернізації? Чи готова влада до проєвропейських змін? Отже, не потрібно сподіватись, що Угода про асоціацію одразу ж призведе до швидкого покращення ситуації в Україні. Але потрібно розуміти, що її підписання дає нам шанс на європейське майбутнє.

Висновки

Постає лише одне питання - чи потрібна Угода про Асоціацію для України? Можна дати таку відповідь - є як + так і - .

Високі стандарти у сфері захисту прав споживачів та у сфері праці це звичайно плюс.

З іншої сторони низькі квоти, нивілювання привілейованих митних зборів у разі перевищення цих квот, підвищення стандартів виробництва не для внутрішнього ринку а для експорту, важкість реєстрації підприємств та само зайнятих осіб ц країнах ЄС, угода не регламентує перспектив вступу України в ЄС. Однак всю свою дієздатність та не декларативність Угода зможе показати при використанні її норм в національних судах України.

Не зважаючи на те, що Угода є обов'язковою для України, все ж таки, на мою думку, наша держава повинна йти своїм, насправді незалежним шляхом, використовуючи принципи ЄС та поступово розриваючи економічні зв'язки та залежність з іншими державами.

Список використаних джерел

Нормативна література:

1. Конституція України від 1996 р.// Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 р.// Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5403-17