Оператор присвоєння записує значення виразу в змінну, константу або властивість об'єкта. Синтаксис:

[Let ? Set] <Iм'яЗмінної> = Вираз

Оператор присвоєння обчислює вираз, заданий в його правій частині, і присвоює результат змінній, ім'я якої вказане в лівій частині. Службове слово Let необов'язкове і зазвичай опускається. Інструкція Set застосовується для присвоєння змінній посилання на об'єкт.

Вирази можуть складатися із змінних, іменованих чи рядкових констант, дужок, знаків математичних та інших операцій а також вбудованих стандартних функцій та функцій користувача.

Існують три основні групи операцій:

Ш арифметичні, виконуються над числами, і їх результатом є числа, у виразах виконуються у наступній послідовності (за пріоритетом):

1) A^B - піднесення до степеня;

2) - A - зміна знака;

3) A*B - множення, A / B ділення;

4) A \ B - ділення націлло;

5) A mod B - залишок від ділення;

6) A + B - додавання, A - B - віднімання.

Ш відношення, їх результатом є логічні значення:

A < B - менше; A > B - більше; A <= B - менше або дорівнює; A >= B - більше або дорівнює; A <> B - не дорівнює; A = B - дорівнює;

логічні, застосовуються в логічних виразах, і їх результатом є логічні значення, у виразах виконуються у наступній послідовності (за пріоритетом):

1) Not A - логічне заперечення;

2) A And B - логічне множення;

3) A Or B - логічне додавання;

4) A Xor B - виключне або;

5) A Imp B - логічна імплікація;

6) A Equ B - логічна еквівалентність.

Крім цих операцій часто використовується операція конкатенації - & для з'єднування текстових рядків (типу String). Для позначення цієї операції можна використовувати також знак "+", проте його дія буде залежати від типу операндів, оскільки цим знаком позначають також і додавання чисел.

При обчисленні значення виразу операції виконують в такій послідовності:

виклик функції та дії в дужках,

арифметичні (згідно до їх пріоритету),

операції відношення,

логічні (згідно до їх пріоритету).

В LibreOffice Basic є великий набір вбудованих функцій і процедур, використання яких спрощує програмування. Ці функції можна розділити на наступні категорії: математичні функції, функції обробки рядків, функції перевірки типів, функції зміни форматів, функції часу і дати.

Математичні функції LibreOffice Basic:

Abs (число) - обчислює модуль (абсолютна величина) числа;

Atn (число) - обчислює арктангенс числа у радіанах;

Cos (число) - обчислює косинус кута, заданого у радіанах;

Exp (число) - обчислює експоненту числа, наприклад, e⁵ записуємо як Exp (5), а коли потрібно визначити значення самого числа e, то записуємо Exp (1), бо e = e¹;

Int (число) - виділяє цілу частина числа;

Використання розгалуженнь у кодах макросів дозволяє охопити широке коло альтернативних можливостей для використання одного і того ж макроса замість створення окремого макроса для кожної конкретної ситуації. Оператор розгалуження (умовного переходу) в LibreOffice Basic має таку структуру:

If <Умова> Then

<Інструкції >

[Else

<Інструкції_Else>]

End If

Якщо під час виконання коду Умова приймає значення True (істина), то виконуються інструкції після Then, якщо False (хибність), то виконуються інструкції після Else.

Інструкції, які потрібно виконати записують з нового рядка, як після слова Then, так і після Else. Їх може бути довільна кількість, оскільки послідовність інструкцій після Then обмежується словом Else, а послідовність інструкцій після Else - ОБОВ'ЯЗКОВО словами End If.

Поширеними є ситуації коли після перевірки умови потрібно або виконувати якусь послідовність дій, або не виконувати нічого. Для таких випадків передбачена так звана коротка форма розгалуження, без слова Else та інструкцій після нього:

If <Умова> Then

<Інструкції >

End If

У такій команді розгалуження інструкції виконується, якщо результат перевірки умови істинний, і не виконуються в протилежному випадку, а далі виконання макроса продовжується з інфтрукції, наступної після слів End If.

Якщо при використанні короткої форми розгалуження блок після Then складається з одного оператора, то вживати End If необов'язково, але при цьому вся конструкція повинна бути записана в одному рядку:

If <Умова> Then <Інструкція>

Для ситуацій, коли потрібна кількість повторів команд тіла циклу відома до початку циклу, в усіх мовах програмування передбачено спеціальну конструкцію циклу - оператор циклу з параметром For. LibreOffice Basic не виняток. Синтаксис оператора For у LibreOffice Basic (та VBA):

For <Лічильник> = <Початкове Значення> To _

<Кінцеве Значення> [Step <Крок>]

<Інструкції>

[Exit For]

<Інструкції>

Next <Лічильник>

Така конструкція циклу повторює виконання групи Інструкцій, для кожного значення Лічильника, яких він набуває, змінюючись від Початкового Значення до Кінцевого Значення із вказаним Кроком. Якщо крок не вказаний, тоді він дорівнює 1, для Лічильників числових типів допускається дробове значення Кроку.

Якщо для додатнього значення Кроку задати Початкове Значення більшим за Кінцеве Значення, то інструкції в тілі циклу не виконуватимуться жодного разу, аналогічну ситуацію матимемо, якщо Початкове Значення менше за Кінцеве Значення а значення Кроку від'ємним. Зміна значення Лічильника Інструкціями у тілі циклу не заборонена синтаксисом Basic, але є небажаною, оскільки часто призводить до логічних помилок у програмах, зокрема, зациклень. Альтернативний спосіб завершення циклу представлений інструкцією Exit For є необов'язковим і використовується, переважно, у поєднанні з операторами розгалуження If, або Select Case та безумовного переходу Goto.

Сучасні пакети офісних програм є продуктом об'єктно-орієнтованого програмування і, як наслідок, складними структурами різноманітних об'єктів: вікон, меню, панелей інструментів, робочих листів, комірок, діаграм і т.п. Кожен об'єкт має свої властивості, набір методів для відтворення та зміни цих властивостей та визначені події, що дозволяють запускати на виконання той чи інший метод. Пересічний користувач електронної таблиці, що вводить число 5,67 в комірку В3 і натискає клавішу "Enter" не замислюється над тим, що своїми діями він створює цієї комірки певну подію, внаслідок якої комірка виконує відповідний метод, що змінює її властивість - вміст, в даному випадку. Якщо для ефективного використання програмного подукту розуміння його об'єктної структури не є таким вже і важливим, то для створення повнофункціональних макросів воно є просто необхідним, оскільки дає можливість перетворити макроси із засобів для розв'язання простих арифметичних задач на механізми, що дозволяють справді автоматизувати роботу користувача.

Користувачам, знайомим з Visual Basic for Applications відомо, що кожен додаток Microsoft Office складається з ієрархії об'єктів, головним і якій є об'єкт Applications, тобто, сама програма. Йому підпорядковані вікна, документи, робочі книги і ін., їм, в свою чергу панелі інструментів, діаграми, робочі листи і т.д. Кожен окремий об'єкт з'являється на основі загального шаблону - класу і є його представником. Наприклад, на основі загального класу Workbook (Робоча книга) під час створення нової книги в MS Excel генерується екземпляр робочої книги з назвою "Книга1”. Цей екземпляр є окремим об'єктом, з властивостями методами та поідями якого можуть працювати користувачі (і макроси також), хоча які саме властивості, методи та події матиме об'єкт визначає власне клас.

Об'єктна модель LibreOffice є, можна сказати більш "демократичною”. І більш складною, відповідно. В основі цієї об'єктної моделі лежить система універсальних мережевих об'єктів UNO (Universal Network Object), запровадження якої мало на меті уніфікувати роботу з об'єктами додатків в різних мовах програмування (Java, Ваsic, Python, С). Роль шаблону на основі якого генеруються об'єкти тут відіграє сервіс, який визначає тип об'єкта, його властивості, методи та події. Але в LibreOffice Basic прийнято говорити "об'єкт підтримує сервіс”, а не "об'єкт є екземпляром сервісу" (як для класу у VBA), оскільки об'єкти UNO мають можливість підтримувати декілька сервісів одночасно, здебільшого завдяки тому, що деякі сервіси UNO, в свою чергу, можуть підтримувати інші сервіси. Крім сервісів в термінології UNO використовується поняття "інтерфейс”, воно позначає різні групи методів об'єкта, тобто, сервіси UNO можна розглядати як об'єднання різних інтерфейсів. В свою чергу, сервіси UNO об'єднуються в модулі і ім'я модуля потрібно вказувати при звертанні до сервісу. Так, наприклад, повна назва сервісу

com. sun. star. document. DocumentInfo

утворюється з назви модуля document та назви сервісу DocumentInfo (префікс com. sun. star стандарний для всіх UNO і вказує, що сервіс належить до LibreOffice). Окрім інтерфейсів, сервіси можуть підримувати ще й стрктури, які є наборами властивостей об'єктів, аналогічно як інтерфейси - наборами методів.

Вивчення структури UNO, вочевидь, є важливим для програмування на LibreOffice Basic в тому сенсі, що дає можливість дізнатися якими методами володіє то чи інший об'єкт LibreOffice та які він має властивості.

Використані джерела