Розвиток комунікативних умінь студентів-медиків засобами соціально-психологічного тренінгу

Згідно результатів методики діагностики ПУЕК В.В. Бойко 16,7% опитаних (5 осіб) емоції звичайно не заважають спілкуватися з партнерами; у 23,3% (7 осіб) респондентів є деякі емоційні проблеми в повсякденному спілкуванні; у 43,3% випробуваних (13 осіб) емоції "на кожен день" в деякій мірі ускладнюють взаємодії з партнерами та 16,7% опитаних (5 осіб) емоції явно заважають встановлювати контакти з людьми [75, 234].

Проаналізувавши результати опитувальника з визначення рівна комунікабельності, виявилося, що 13,3% опитаних (4 особи) до певної міри товариські і в незнайомих обстановках відчувають себе цілком упевнено. Та все ж з новими людьми сходяться з оглядкою, в суперечках і диспутах берете участь неохоче; 36,7% респондентів (11 осіб) мають нормальну комунікабельність. Вони допитливі, охоче слухають цікавого співбесідника, достатньо терплячі в спілкуванні з іншими, відстоюють свою точку зору без запальності, в той же час не люблять галасливих компаній; 30% випробуваних (9 осіб) вельми товариські (деколи, мабуть, навіть понад міру). Цікаві, балакучі, полюбляють висловлюватися з різних питань, що, буває, викликає роздратування оточуючих. Та їм бракує посидючості, терпіння і відваги при зіткненні з серйозними проблемами та у 20 % опитаних (6 осіб) товариськість б'є ключем, вони завжди в курсі всіх справ. Полюбляєте брати участь у всіх дискусіях, хоча серйозні теми можуть викликати у них головний біль і навіть нудьгу. Беруться за будь-яку справу, хоча далеко не завжди можуть успішно довести її до кінця [75, 260-261].

Висновки до розділу 2

1. При дослідженні комунікативних умінь були обрані 2 групи студенті-медиків Луганського обласного медичного училища другого року навчання за спеціальністю "Сестринська справа", віком від 18 до 42 років.

Перша група - № 21 складається з 13 осіб, з них 9 дівчат і 4 хлопця, віком від 18 до 21 років. Друга група - група № 23, складається з 17 осіб (лише дівчата) віком від 18 до 42 років.

Для ефективної комунікації медпрацівник повинен мати:

§ достатньо високий рівень спостережливості для того, щоб визначити психічні і особисті особливості пацієнта, його реакцію на хворобу і відповідно побудувати тактику спілкування з ним;

§ володіти навичками пасивного й активного слухання та навичками емпатії для того, щоб оптимально провести бесіду з хворим з метою отримання максимальної інформації, встановлення довірчих відносин і збільшення ефективності призначеного лікування;

§ володіти загальними комунікативними навичками (уміння встановити контакт, правильно використовувати засоби комунікації, уміння задавати питання і оцінювати відповіді, уміння створити образ людини, якій можна довіряти).

Для визначення комунікативної компетенції студента-медика середньої ланки були підібрані наступні методики: виявлення рівня спостережливості (опитувальник з виявлення рівня спостережливості), виявлення уміння слухати партнера як співбесідника (опитувальник УАС), визначення рівня вираженості емпатії (методика діагности ПУЭК В.В. Бойко), виявлення рівня комунікабельності (опитувальник з виявлення рівня комунікабельності).

2. Згідно з опитувальника з виявлення рівня спостережливості були отримані наступні результати: 30% респондентів (9 осіб) мають високий рівень спостережливості; 60% респондентів мають достатньо розвинену спостережливість та 10% респондентів не дуже цікавить те, що ховається за зовнішністю, манерою поведінки інших, хоча в спілкуванні у них не виникає скільки-небудь психологічних проблем.

Згідно з опитувальника УАС 46,7% (14 осіб) опитаним властиві деякі недоліки у спілкуванні з партнером; 50% (15 осіб) випробуваних хороші співбесідники та 3,3% респондентів (1 особа) відмінний співбесідник.

Згідно результатів методики діагностики ПУЕК В.В. Бойко 16,7% опитаних (5 осіб) емоції звичайно не заважають спілкуватися з партнерами; у 23,3% (7 осіб) респондентів є деякі емоційні проблеми в повсякденному спілкуванні; у 43,3% випробуваних (13 осіб) емоції "на кожен день" в деякій мірі ускладнюють взаємодії з партнерами та 16,7% опитаних (5 осіб) емоції явно заважають встановлювати контакти з людьми.

Проаналізувавши результати опитувальника з визначення рівна комунікабельності, виявилося, що 13,3% опитаних (4 особи) до певної міри товариські і в незнайомих обстановках відчувають себе цілком упевнено; 36,7% респондентів (11 осіб) мають нормальну комунікабельність; 30% випробуваних (9 осіб) вельми товариські (деколи, мабуть, навіть понад міру) та у 20 % опитаних (6 осіб) товариськість б'є ключем, вони завжди в курсі всіх справ.

3. Робота з розвитку комунікативних умінь студентів-медиків

3.1 Процедура соціально-психологічного тренінгу

У якості психокорекціонного заходу була розроблена програма соціально-психологічного тренінгу з розвитку комунікативної компетенції студентів-медиків.

Мета тренінгу: підвищення комунікативної компетенції студентів-медиків.

Завдання тренінгу:

1. розширення можливостей встановлення контакту у різноманітних ситуаціях спілкування;

2. розвиток спостережливості;

3. навчання навичкам ефективного слухання;

4. вдосконалення навичків емпатії та рефлексії;

5. розширення діапазону творчих здібностей;

6. розвиток загальної психологічної культури [73, 3].

Психокорекційний захід складається з чотирьох тренінгових занять по 2,5 години кожне.

Кожне заняття складається з 3 етапів:

1. розминка - підготовка та "розігрів" учасників групи для ефективної роботи, який допомагає знайомству учасників, їх розкриттю, створенню в групі позитивної атмосфери;

2. основний етап - інформація о вміннях та навичках, які будуть розвиватися протягом заняття та вправи, в тому числі і психогімнастичні, ролеві ігри, які спрямовані на формування, розвиток та вдосконалення даних якостей. На цьому етапі вправи та ролеві ігри закінчуються обговоренням;

3. заключний етап - підведення підсумків та завершення тренінгу (вислови учасників, щодо свого стану після заняття, осмислення проробленої роботи, побажання та пропозиції тренеру та учасникам тренінгу). Резюме ведучого. Прощання.

Перше заняття в обох групах тренер розпочав з того, що проінформував учасників щодо принципів та правил роботи в групі.

Такими груповими правилами є:

1. правило рівноцінності: немає розподілу по віку, статусу, тощо - в тренінговій групі усі рівні;

2. правило активності - від активності кожного виграють усі;

3. правило щирості - кожний говорить те, що думає, а не те, що від нього очікують;

4. обговорюється тільки те, що відбувається "тут і тепер";

5. правило конфіденційності - інформація, яку обговорюють в групі та яка має відношення до особистих життєвих історій учасників тренінгу, не виноситься за межі круга;

6. правило конструктивного зворотного зв'язку - казати про поведінку, а не про особистість.

Керівник також наголосив на звертанні одного до одного на "ти" й за ім'ям, щоб забезпечити спілкування на рівні "людина-людина" та сприйманні себе й інших такими, якими вони є [80, 4].

Програма соціально-психологічного тренінгу

Заняття № 1

Мета: розвиток спостережливості.

№ 1. Вправа "Невидимий зв'язок"

Мета: допомогти знайомству учасників, їх розкриттю, створенню в групі позитивної атмосфери.

Час: 5-10 хв.

Процедура:

1) Вся група стоїть в колі. Тренер відмотує від клубка частину нитки, після чого, продовжуючи тримати кінець нитки, передає клубок будь-якому з учасників.

2) Цей учасник повинен представитися і розказати трохи про себе, свої захоплення, очікування від тренінгу, тощо. Після цього він, продовжуючи тримати нитку, передає клубок наступному учаснику.

3) Кожен учасник, розказавши про себе, передає клубок наступному учаснику, продовжуючи триматися за нитку клубка.

4) Після того, як представилися всі, виявившись зв'язаними ниткою від клубка, тренер може попросити учасників розплутатися, акуратно змотуючи клубок і згадуючи про те, що говорив про себе кожний присутній.

Необхідний матеріал: невеликий клубок шерсті [22, 18].

Міні-лекція тренера

Досягнення бажаного результату в спілкуванні з партнером залежить від того, наскільки ви зможете передбачати його реакцію на ваші слова і вчинки і побудувати у зв'язку з цим свою поведінку. Важливо враховувати характер, звички, переконання, інтелектуальний і культурний рівень співбесідника, його спосіб життя. Все це складає внутрішні зміст людини, виявляється зовні: в його манері одягатися, ході, позах, жестикуляції, вираз обличчя, звучання голосу, інтонації.

Спостережливі люди часто з першого погляду визначають, що за людина перед ними, як з нею потрібно триматися, чого від неї можна чекати [78, 22].

Згідно даних деяких досліджень в області спілкування, слова, які вимовляють співбесідники, несуть тільки 7 % інформації. І якщо словесний обмін інформацією ми називаємо вербальним спілкуванням, то все, що супроводжує нашу мову, ми називаємо невербальними засобами спілкування. Саме невербальні засоби спілкування несуть 93 % інформації про стан співбесідника, розстановці акцентів в думках, які висловлюють з приводу предмета бесіди і про ставлення говорючого до слухаючого.

Знання "мови" немовного спілкування, з одного боку дозволяє більш глибоко і вірно розуміти інших людей, розпізнавати наші почуття до них та впливати на них, а з іншого - контролювати та змінювати те враження, яке ми справляємо на партнерів по спілкуванню. Звичайно ж, не варто сприймати невербальні сигнали механічно, забуваючи про культурні, індивідуальні та ситуаційні відмінності [49, 15].

Найбезпосередніший показник почуттів - вираз обличчя, проте, набагато більш правдивими виявляються багато інших немовних "знаків" - багато про що можуть розказати поза та жести людини [73, 8].

№ 2. Вправу "Вгадай хто"

Мета: розвиток спостережливості.

Час: 3-10 хв.

Процедура:

1) Учасники тренінгу сидять у колі. Тренер дає інструкцію: "Кожен з нас - унікальна особистість, у якої багато граней. Будь ласка, напишіть на листочках будь-яку інформацію про себе, яка поки не відома вашим колегам. Хай це буде щось нестандартне: нелюбимий колір або назва вулиці на якій ви живете, улюблене їжа, тварина, вид спорту або кінозірка. Ви можете написати про місця, де побували або про захоплення. Не пишіть про щось особисте, про щось таке, що ви не хочете зробити предметом обговорення. Підписувати листочки не треба".

2) Всі віддають тренеру листочки, і тренер їх перемішує.

3) Далі тренер зачитує записки по одній, а група повинна вгадати автора. Як правило, всі групи успішно справляються з цим завданням, але якщо група не може вгадати автора після декількох невірних припущень, то він може оприлюднити себе.

Необхідний матеріал: папір для записів, олівці [22, 26].

Вправа № 3. "Всі ми особливі"

Мета: розвиток спостережливості.

Час: 5-10 хв.

Процедура: студенти, розділяються на пари, 6 секунд мовчки дивляться один на одного. Потім ведучий запрошує в коло пару. Не дивлячись на партнера, потрібно буде описати риси його обличчя, назвати колір очей, волосся, форму обличчя, тощо. Потім потрібно назвати головну особливість зовнішності партнера [73, 13].

№ 4. Психогімнастична вправа "Повтор"

Мета: розвиток спостережливості студентів.

Час: 10-15 хв.

Процедура: декілька людей виходять за двері, інші - спостерігачі. Будь-який студент приймає певну позу, сидячи на стільці. В аудиторію входить учасник, який декілька секунд дивиться на позу, займає місце показуючого та приймає таке ж положення. Потім входить наступний учасник, і все повторюється знову. Коли останній учасник групи сідає на стілець, студент-скульптор розташовується на стільці поряд і приймає початкову позу. У всіх є можливість порівняти пози і виявити най спостережливих [73, 15].

№ 5. Психогімнастична вправа "Настрій"

Мета: розвиток спостережливості та вміння читати пози співбесідника.

Час: 5-7 хв.

Процедура: студенти розділяються на пари і сідають обличчям один до одного. Вони по черзі приймають пози, відповідні їх стану та настрою, які партнер повинен відгадати. Щоб зробити це легше, партнеру рекомендується прийняти таку ж позу. Цікаво порівняти тлумачення пози партнером до і після цього[25, 16].

Пояснення тренера до наступної вправи

Можна примусити партнера удаватися собі і це необхідне, якщо співбесідник напружений та насторожений, явно приховує негативні думки, свої заперечення. У такому разі рекомендується прийняти відкриту позу, розтиснути руки. Через деякий час партнер, швидше за все, зробить те ж саме. При цьому його настрій покращиться.

В іншому випадку можна з посмішкою трохи наблизити корпус тіла до партнера і, злегка нахиливши голову, запитати його: "Я бачу, ви хочете заперечити?" або "Які у вас сумніви?", а потім відкинутися на спинку стільця. При цьому в полі зору партнера повинна бути розкрита долоня. Витримавши паузу ви вимусите партнера висловитися.

Ви примусите партнера розімкнути стислі руки і тим самим доб'єтеся зміни його стану, запропонувавши дотягнутися до якого-небудь предмету, наприклад, документа, ручки [73, 12].

№ 6. Ролева гра "Розтиснути кулаки"

Мета: відробіток прийому, який дозволяє добитися відвертості співбесідника.

Час: 10-15 хв.

Процедура: студенти мається свій в розпорядженні пара за столом один проти одного.

Один приймає позу напруженості і недовір'я (руки схрещені на грудях). Другий пробує застосовувати прийом, що знімає цей стан. Завдання виконують всі по черзі. Воно вважається виконаним, якщо у напруженого співбесідника виникло бажання розтискати руки і заговорити [45, 17].

№ 7. Вправа для завершення тренінгу і підведення підсумків "Доки горить сірник"

Мета: допомогти учасникам пригадати мету, з якою вони прийшли на тренінг і дізнатися чи досягнута вона.

Час: 5 хв.

Процедура:

1) Учасники разом з тренером стоять в колі. Тренер запалює сірник і передає його своєму сусіду справа. Тому потрібно за той час, доки горить сірник, пригадати з якою мету він прийшов на тренінг і чи досягнута вона.

2) Після того, як це буде зроблено, цей учасник запалює новий сірник і передає її наступному, якому у свою чергу, потрібно поки горить сірник, пригадати свою мету і так далі.

Необхідний матеріал: коробок сірників [22, 125].

Заняття № 2

Мета: оволодіння навичками ефективного слухання.

№ 1. Вправа "Вітання"

Мета: допомогти учасникам увійти до тренінгового процесу.

Час: 5-10 хв.

Процедура: студенти по черзі вітають один одного і виказують свої побажання на сьогоднішнє тренінгове заняття.

Необхідний матеріал: маленький м'ячик [73, 4].

Міні-лекція тренера

Вміння слухати інших - один з основних навичків у спілкуванні. При уважному слухання, ви на деякий час відмовляєтеся від звичайного почергового ритму, що нагадує зміну швидкостей [74, 55].

Процес слухання має 2 етапи. На першому відбувається власне слухання співбесідника. На другому етапі після обдумування і, якщо потрібно, уточнення сказаного виражають своє відношення до почутого.

Пасивний тип слухання доречний, коли ви відчуваєте, що потрібно допомогти співбесіднику висловитися: партнер не впевнений в собі і говорить поволі, з паузами, або у нього швидка, плутана мова. Звичайно статус людини, потребуючої в пасивному слухання, нижче за статус слухаючого. Наприклад: начальник вислуховує підлеглого, старший молодшого, лікар пацієнта.

На першому етапі не слід перебивати того, хто говорить, обмежуючи свою участь в бесіді короткими репліками: "Так, розумію", "Це цікаво". Намагайтеся не перестаратися, демонструючи свою увагу: пильний погляд в очі або в рот можуть збентежити будь-кого, а перебільшене віддзеркалення відчуттів викликати здивування.

Коли співбесідник зупиняється, доречні слова: "Продовжуйте, прошу вас", співчутливе мовчання або схвалення виказаного [73, 41].

№ 2. Вправа "Сліпе слухання"

Мета: навчити навичку ефективної передачі інформації без зворотного зв'язку.

Час: 10-15 хв.

Процедура: вправа виконується в парах. Одна або дві пари виконують вправу, інші спостерігають. Члени пари сідають за стіл так, щоб не бачити рук один одного (спиною один до одного). Кожному члену пари надається по 7 сірників, одному з них ведучий складає з 7 сірників фігуру. Завдання цього члена пари пояснити іншому, як лежать сірники, щоб той зміг викласти з своїх сірників точно таку ж фігуру. Забороняється дивитися на те, що робить партнер, і задавати один одному які-небудь питання. Потім перешкода знімається, порівнюють результат та зразок [6, 44].

Необхідний матеріал: коробок сірників.

Пояснення тренера до наступної вправи

Частіше за все необхідне активне слухання. Активне слухання означає тимчасове відсовування у бік вашої точки зору і настрій на сприйняття точки зору іншої людини [23, 45].

Типові прийоми слухання:

1. глухе мовчання;

2. угу-узгодження ("ага", "угу", "так-так", "ну", кивання підборіддям, тощо);

3. луна - повторення останніх слів співбесідника;

4. дзеркало - повторення останньої фрази зі зміною порядку слів;

5. перефраз - передача змісту вислову партнера іншими словами;

6. спонука - вигуки та інші вирази, спонукаючи співбесідника продовжувати перервану розповідь ("ну і", "Ну і що далі?", "Давай-давай", тощо);

7. уточнюючі питання - питання типу "Що ти мав на увазі, коли говорив "есхатологічний?";

8. навідні питання - питання типа "Що-де-коли-навіщо", що розширюють сферу, зачеплену говорючим, нерідко такі питання є тими, що по суті відводять від лінії, наміченої розповідачем;

9. оцінки, поради;

10. продовження - коли слухаючий приєднується до розповіді та намагається завершити фразу, почату говорючим, "підказує слова";

11. емоції - "ух", "ах", "прекрасно", сміх, "ну-і-ну", "скорботна міна", тощо;

12. нерелевантні та псевдорелевантні вислови - вислови, що не мають відношення до діла або що мають лише формальне відношення [23, 46].

№ 3. Вправа "Уміння слухати"

Мета: виявити помилки в сприйнятті партнером інформації про іншу людину.

Час: 15 мін.

Процедура:

1) Учасники поділяються на пари.

2) В кожній парі учасники повинні за 5 хвилин розповісти іншому про себе на задану тренером тему (звідки родом, про свою сім'ю, про своє хобі, про останній проглинутий фільм, про останню прочитану книгу, тощо).

3) (Про це завдання не мовиться наперед). Тренер об'єднує пари в четвірки і просить кожного учасника розказати про те, що він дізнався про партнера, іншу пару. При цьому партнер мовчить і ніяк не виправляє того, що про нього говорять.

Питання до обговорення:

Чи все розповіли партнери або були втрати інформації?

Чи достовірна була передана інформація?

Чи правильно сприйняли інформацію про партнера і які прийоми слухання вони використовували? [22, 92].

Міні-лекція до наступної вправи

В контексті заняття доречно привести триразову схему вислухування: "Підтримка-З'ясування-Коментування" [6, 48] наведену у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Триразова схема вислухування

Номер такту	Назва	Основна мета	Доречні реакції
1.	Підтримка	Дати можливість говорючому виказити свою позицію	Мовчання Угу-узгодження Луна Емоційний супровід
2.	З'ясування	Переконатися, що ви адекватно зрозуміли співбесідника	Уточнюючі питання Перефраз
3.	Коментування	Вислів своєї точки зору	Оцінки Поради Коментарі

№ 4. Ролева гра "Диспут"

Мета: вживання триразової схеми вислухування.

Час: 10-15 хв.

Процедура: учасники розділяться на дві команди. За допомогою жеребу з'ясовується яка з команд займатиме одну з альтернативних позицій з якого-небудь питання, наприклад: прихильники і супротивники "загару", "куріння", "роздільного харчування", "смертної страти", тощо.

Аргументи на користь тієї або іншої точки зору члени команд виказують по черзі. Обов'язковою вимогою для граючих є Підтримка висловів суперника і З'ясування змісту аргументування. В процесі слухання той з членів команди, чия черга виказувати свою точку зору наступним, повинен реагувати Угу-узгодження та Луна, задавати Уточнюючі питання, якщо зміст аргументування не до кінця ясний або ж дати Перефразу, якщо створилося враження повної ясності. Аргументи на користь позиції своєї команди дозволяється виказувати лише після того, як виступаючий тим або іншим чином просигналізує, що його зрозуміли правильно (кивок головою, "так, саме це я і мав на увазі").

Ведучий стежить за черговістю виступів, за тим, щоб слухаючий здійснював Підтримку вислову, не пропускаючи тактів, Перефраз, використовуючи при цьому реакції відповідного такту. Застерегти учасників від спроб продовжувати і розвивати думки співбесідника, приписуючи йому не його слова.

По закінченню вправи ведучий коментує його хід, звертаючи увагу на випадки, коли за допомогою Перефраза вдалося добитися уточнення позицій учасників "диспуту" [46, 87].

№ 5. Ролева гра "Спор при свідках"

Мета: закріплення триразової схеми вислухування.

Час: 15-20 хв.

Процедура: учасники розбиваються на трійки. Один з членів бере на себе роль спостерігача-контролера. Його задача - стежити за тим, щоб учасники суперечки здійснювали "Підтримку висловів" партнерів, не пропускали другого такту - "З'ясування" та при Перефразі використовували "інші слова". Два інших члена трійки, заздалегідь вирішивши, яку з альтернативних позицій вони займають, вступають в суперечку, на вибрану ними тему, дотримуючись триразової схеми ведення діалогу. По ходу вправи учасники змінюють ролі, тобто роль спостерігача-контролера по черзі виконує всі члени трійки.

Зразкові питання обговорення:

Ш Які труднощі у використовуванні схеми зустріли Ви в розмові?

Ш Чи були випадки, коли після Перефраза відбувалося уточнення позиції?

Ш Хто з партнерів не зрозумів іншого - той, хто говорив, або той, хто слухав? [46, 89].

№ 6. Вправа для завершення тренінгу і підведення підсумків "Доки горить сірник"

Мета: допомогти учасникам пригадати мету, з якою вони прийшли на тренінг і дізнатися чи досягнута вона.

Час: 5 хв.

Процедура:

1) Учасники разом з тренером стоять в колі. Тренер запалює сірник і передає його своєму сусіду справа. Тому потрібно за той час, доки горить сірник, пригадати з якою мету він прийшов на тренінг і чи досягнута вона.

2) Після того, як це буде зроблено, цей учасник запалює новий сірник і передає її наступному, якому у свою чергу, потрібно поки горить сірник, пригадати свою мету і так далі.

Необхідний матеріал: коробок сірників [22, 125].

Занятті № 3

Мета: вдосконалення навичків емпатії та рефлексії.

№ 1. Вправа "Вітання"

Мета: допомогти учасникам увійти до тренінгового процесу.

Час: 5-10 хв.

Процедура: студенти по черзі вітають один одного і виказують свої побажання на сьогоднішнє тренінгове заняття.

Необхідний матеріал: маленький м'ячик [73, 4].

Міні-лекція тренера

Емпатія - супереживання, тобто розуміння на рівні почуттів, прагнення емоційно відгукнутися на проблеми іншої людини. Ситуація іншої людини не скільки обмислюється, скільки відчувається. Через емоційний відгук ми розуміємо внутрішні стан іншого. Реалізація цього механізму можлива у разі ухвалення партнера по спілкуванню як безумовну цінність. Ухвалення іншого нерозривно пов'язано з довірою, готовністю самому розкритися на зустріч іншому, стати для нього об'єктом переживання.

Рефлексія - механізм самопізнання в процесі спілкування, в основі якого лежить здатність людини представляти і усвідомлювати те, як він сприймається партнером по спілкуванню. Це вже не просто пізнання іншого, але знання того, як інший розуміє мене, тобто своєрідний подвоєний процес віддзеркалення один одного [73, 19].

№ 2. Вправа "Так"

Мета: вдосконалення навичків емпатії та рефлексії.

Час: 5-10 хв.

Процедура: група розбивається на пари. Один з учасників говорить фразу, що виражає його стан, настрій або відчуття, наприклад, "Дивно, але я помітила за собою, що коли знаходжуся в такому стані, то колір мого одягу приблизно однаковий". Після чого другий повинен задавати йому питання, щоб уточнити і з'ясувати деталі. Перший може відповідати тільки "Та" чи "Ні". Вправа вважається виконаною, якщо у відповідь на розпитування учасник одержує три ствердні відповіді - "Так" [75, 100].

№ 3.Психогимнастическое вправа "Передача по колу"

Мета: розвиток уяви та емпатії.

Час: 5-10 хв.

Процедура: всі сідають в коло. Один з учасників групи починає дію з уявним предметом так, щоб його можна було продовжити. Сусід повторює дію і продовжує його. Таким чином, предмет обходить круг і повертається до першого гравця. Той називає переданий їм предмет, і кожен з учасників називає у свою чергу, що передав саме він.

Після обговорення вправа повторюється ще раз [29, 25].

№ 4.Вправа "Карусель"

Мета: розвиток емпатії та рефлексії в процесі навчання.

Час: на встановлення контакту і проведення бесіди 3-4 мін. Потім ведучий дає сигнал і учасники тренінгу зсовуються до наступного учасника.

Процедура: члени групи встають за принципом "каруселі", тобто обличчям один до одного та утворюють два кола: внутрішнє нерухоме та зовнішнє рухоме.

В вправі здійснюється серія зустрічей, причому кожного разу з новою людиною. Учасникам слід легко увійти до контакту, підтримати розмову та попрощатися.

Ситуації:

v Перед вами людина, яку ви добре знаєте, але досить довго не бачили. Ви раді цій зустрічі.

v Перед вами незнайома людина. Познайомтеся з нею.

v Перед вами маленька дитина, вона чогось злякалася. Підійдить до неї і заспокойте ії.

v Після тривалої розлуки ви зустрічаєте коханого (кохану), ви дуже раді зустрічі [73, 21].

№ 5. Вправа "Мауглі"

Час: 15-20 хв.

Мета: розвиток вміння точніше розуміти емоційний стан співбесідника.

Процедура: учасники розбиваються на пари. Другий учасник з кожної пари говорить (пише) першому 5 своїх негативних якостей (краще реальних). Задача першого розказати групі про ці якості (в чому вони виявляються і чому небажані), неначебто вони були б його власними (перший може попросити у другого який-небудь характерний для його іміджу предмет (годинник, медальйон, шарфик, окуляри) для символічної ідентифікації). Другий повинен оцінити, наскільки партнеру вдалося влізти в його шкуру, наскільки вони виявилися "однієї крові" [25, 27].

№ 6. Вправа для завершення тренінгу і підведення підсумків "Доки горить сірник"

Мета: допомогти учасникам пригадати мету, з якою вони прийшли на тренінг і дізнатися чи досягнута вона.

Час: 5 хв.

Процедура:

1) Учасники разом з тренером стоять в колі. Тренер запалює сірник і передає його своєму сусіду справа. Тому потрібно за той час, доки горить сірник, пригадати з якою мету він прийшов на тренінг і чи досягнута вона.

2) Після того, як це буде зроблено, цей учасник запалює новий сірник і передає її наступному, якому у свою чергу, потрібно поки горить сірник, пригадати свою мету і так далі.

Необхідний матеріал: коробок сірників [22, 125].

Заняття № 4

Мета: вдосконалення комунікативних навичків.

№ 1. Вправа "Вітання"

Мета: допомогти учасникам увійти до тренінгового процесу.

Час: 5-10 хв.

Процедура: студенти по черзі вітають один одного і виказують свої побажання на сьогоднішнє тренінгове заняття.

Необхідний матеріал: маленький м'ячик [73, 4].

№ 2. Вправа "Вербальне вітання"

Мета: розвиток навику встановлення контакту.

Час: 5-7 хв.

Процедура: ведучий пропонує студентам привітати протягом хвилини якомога більшу кількість членів групи. Можна привітати одного учасника кілька разів.

Питання для обговорення:

o Як ви відчували себе під час вправи?

o Контакт з ким з членів групи вам запам'ятався?

o Що, на вашу думку, до цього привело? [73, 45].

№ 3. Психогімнастична вправа "Вітання без слів"

Мета: розвиток навичку встановлення контакту на невербальному рівні.

Час: 5-10 хв.

Процедура: ведучий дає наступну інструкцію: "Зараз ми спробуємо привітати в за 1 хвилини якомога більшу кількість членів групи - але без слів, використовуючи лише можливості нашого тіла, погляду, міміки та жестикуляції. Можна вітати одного учасника кілька разів. Намагайтеся використати якомога більше різних можливостей для вітання. Не забувайте про усмішку".

Питання для обговорення:

§ Які варіанти вітання вам якнайбільше сподобалися?

§ Яку кількість можливостей невербального вітання вам вдалося використати?

§ Як партнер реагує на вітання, супроводжуване дружньою невербальною поведінкою?

§ Як партнер реагував на дотик або зменшення дистанції? [29, 46].

№ 4. Вправа "Знаменитості"

Мета: тренування комунікативних навичків, уміння задавати питання, невербальну комунікацію, уміння вирішувати проблеми.

Час: 5-10 хв.

Процедура: учасники розподіляються по парах. Кожному на спину прикріпляється листок паперу з ім'ям знаменитості (співака, політика, актора). Після цього група отримує наступну інструкцію: "У вас на спині прикріплений листок паперу з ім'ям знаменитості. Вам потрібно, не знімаючи і не читаючи, що у вас там написане, вгадати, про кого йде мова. Ви не можете самі подивитися написане ім'я, але це може зробити ваш партнер. Ваше завдання - дізнатися від нього це ім'я, задаючи йому питання, на які можна відповісти "так" чи "ні", наприклад, "Це жінка?", "Це політик?", тощо, не можна задавати ніяких інших питань, окрім питань на які можна відповісти "так" або "ні".

Необхідний матеріал: листки паперу форматом А4 з іменами знаменитостей, скотч, шпильки [22, 95].

№ 5. Вправа "Передати одним словом"

Мета: вдосконалення інтонації в процесі комунікації.

Час: 5-10 хв.

Процедура:

1) Тренер роздає групі картки, на яких написані назви емоцій, і просить не показувати їх іншим учасникам.

2) Далі тренер просить вимовити "Ага", "Алло" або "Будьте здорові!" з інтонацією, відповідної емоції, написаної на картці учасника.

3) Вся група вгадує, яку емоцію намагався зобразити учасник.

Питання для обговорення:

Наскільки легко вдавалося вгадати емоцію по інтонаціях?

В реальному житті, наскільки часто в телефонній розмові ви по інтонації з перших слів розумієте, в якому настрої ваш співбесідник?

Чи було так, що, подзвонивши в організацію, ви по інтонації перших слів розуміли, що вам тут не раді?

Наскільки бездоганне ваше власне телефонне спілкування?

Необхідний матеріал: картки розміром з візитну картку з надрукованими на них назвами емоцій.

Список емоцій: радість, здивування, жаль, розчарування, підозрілість, смуток, веселощі, холодна байдужість, спокій, зацікавленість, упевненість, бажання допомогти, утомленість, хвилювання, ентузіазм [22, 97].

№ 6. Ролева гра "Леопольд"

Мета: вдосконалення навичків переконання, уміння знайти підхід до кожного, розгляд питань, пов'язаних з довірою до партнера по переговорах та створенні образу людини, якій можна довіряти.

Час: 20-30 хв.

Процедура:

1) З групи вибирається одна "миша", всі інші залишаються "котами".

2) Кожний кіт отримує папірець зі своїм ім'ям, одного з них звуть Леопольдом, а всіх інших - іншими котячими іменами, наприклад Василем, Муркою, тощо.

3) Тренер нагадує групі сюжет мультфільму про Леопольда. В цьому мультфільмі доброзичливий і нешкідливий кіт намагається потоваришувати з мишами, які постійно влаштовують йому всілякі капості.

4) В цій вправі котам теж потрібно переконати мишу, що вони нешкідливі і з ними можна мати справу. Фокус в тому, що Леопольд тільки один і саме він хоче потоваришувати з мишею. Вся решта котів - небезпечні хижаки, які тільки прикидаються доброзичливими. Завдання кожного кота - переконати мишу, що саме він - нешкідливий Леопольд. Завдання миши - визначити справжнього Леопольда

5) Котам дається 5 хв на підготовку, після чого вони виступають, пояснюючи "миші", чому вони нешкідливі. "Миша" оцінює виступ і говорить, кому з котів вона повірила.

Питання для обговорення:

v Що робить наші презентації заслуговуючими довіри?

v Чому ми довіряємо одному партнеру, але не довіряємо іншому?

v Що можна зробити для того, щоб нам більше довіряли?

Необхідний матеріал: картки з котячими кличками [44, 103].

№ 7. Вправа "Остання зустріч"

Мета: вдосконалення комунікативної культури; допомагає підвести підсумки тренінгу.

Час: 5-7 хв.

Процедура: ведучий звертається до групи: "Наші заняття закінчились і ми прощаємося з вами. Але чи все ми встигли сказати один одному? Може ви забули поділитися з групою своїми переживаннями? Або є людина, думка якої про себе ви хотіли б знати? Або ви хочете подякувати комусь? Зробіть це "тут і зараз"" [22, 115].

3.2 Аналіз ходу формуючого експерименту

Учасники формуючого експерименту були розділені на 2 тренінгові групи по 15 осіб кожна: перша група складалася з 11 дівчат та 4 юнаків, друга - з 15 дівчат. Учасники обох тренінгових груп прослухали правила роботи в групі, погодились та разом прийняли їх.

Спочатку процес групового навчання в обох групах розвивався не досить інтенсивно, зумовлений підвищеною тривожністю та емоційним напруженням, які пов'язані зі страхом реально побачити свої проблеми у спілкуванні та відкрито досліджувати свої страхи.

На першому занятті члени обох тренінгових груп поводилися стримано, відмовлялися відверто висловлювати свої почуття та думки, були схильні досліджувати проблеми інших, а не власні, а також протягом першого заняття ініціатива в групі належала тренерові.

Але в групі, яка складалася тільки з дівчат процес "розморожування" був помітних вже після першої години заняття, вони прийняли зручну позу та розслабилися, у групі створилася атмосфера довіри, емоційної близькості, хоча і спостерігався прояв залежності деяких членів групи від інших. Побачивши це, тренер розсадив цих членів та намагався стимулювати здатність самостійно робити висновки, та ці спроби не були успішними [79, 103].

При виконанні психогімнастичних вправ дівчата були активними та проявляли творчість у їх виконанні. Їх дуже зацікавила інтерпретація тренера після психогімнастичної вправи "Настрій": вони слухали дуже уважно та задавали питання, щодо інтерпретації тих чи інших елементів пози співбесідника. Але при виконанні рольової гри "Розтиснути кулаки" дві дівчини відмовилися грати, сказавши що вони не знають про що говорити. Тренер спробував запропонувати декілька тем для розмови, вони прийняли їх, але їм не вдалося вмовити співбесідника "розтиснути кулаки" та заговорити.

Та, незважаючи на це, про початок інтеграції у цій групі свідчить такі вислови наприкінці заняття деяких учасників: "Мене зацікавили висновки про мою поведінку", "я би хотіла розширити свій арсенал навичків ефективної взаємодії", "я вважаю, що досвід, який я набуду після закінчення занять стане мені у нагоді, коли я закінчу навчання та піду на роботу" [79, 105].

У другій групі навчання ускладнилося тим, що хлопці виразили недоброзичливу поведінку своїми колючими жартами, демонстрацією нудьги та бурхливим реагуванням на зворотний зв'язок. Ведучій запропонував "укласти контракт" з ними, щодо відтягування в часі реакції на почуті неприємні висловлювання. Але це допомогло лише спокійно та за планом завершити перше заняття: решту заняття після "укладання контракту" хлопці нудьгували та виконували вправи неохоче.

При виконанні вправи "Вгадай хто" учасникам групи майже не вдалося вгадати авторів записок, а при виконанні вправи "Усі ми особливі" учасники почали жартувати, щодо зовнішності партнера і ця вправа перетворилася на гру. Наприкінці заняття учасники не змогли пригадати цілі, з якими прийшли на заняття, але зауважили, що було весело при виконанні психогімнастичних вправ [21, 52].

На другому занятті в першій групі при виконання вправи "Сліпе слухання" одна з дівчат не змогла декілька разів правильно викласти фігуру з сірників, яку їй намагалася пояснити друга учасниця, проявивши неповне слухання, та звинуватила у всьому її. Тренер пояснив, що зміни в поведінці відбуватимуться швидше, якщо кожен буде брати відповідальність щодо них на себе, а не звинувачуватиме інших у власних труднощах спілкування.

При виконанні рольових ігр "Диступ" та "Суперечка при свідках" з'явилася конфронтація між членами групи, але вона відбувалася без приниження гідності особистості учасників навчання та сприйнялася, як спроба дослідити поведінку людини, а не спробувати її скривдити чи покритикувати.

Наприкінці заняття тренер запропонував проаналізувати власну поведінку та поведінку інших при виконанні цих вправ. У висловах учасників спостерігалася впевненість у можливості власних змін, турбота та увага у висловах, щодо інших учасників, уникаючи категорій "добре-погано" [24, 23].

На друге заняття члени другої групи, а саме 2 юнака запізнилися, тим самим продовжуючи виказувати свою недоброзичливу поведінку. При виконанні рольових ігр "Диступ" теж з'явилася конфронтація, але ворожа. Мотивом цієї конфронтації виступало бажання домінувати. Керівник спробував блокувати цю конфронтацію, передусім прикладом власної поведінки, безумовним позитивним, чуйним та поважним ставленням до особистості кожного учасника тренінгу. Але при виконанні вправи "Суперечка при свідках" встановився взаємний зв'язок між членами трійок тому, що кожен контролер повинен був співвідносити дії одного члена з реакцією іншого та контролювати цей процес. У членів трійок з'явилися спільні турботи, які зміцнили зв'язок між учасниками. Тому наприкінці другого заняття члени групи спілкувалися відкрито, а заняття закінчилося у активній, динамічній формі [10, 67-70].

На третьому занятті у першій групі виникли проблеми при виконанні вправи "Карусель". Виявилося, що дівчатам набагато легше встановити контакт зі знайомою людиною. При спробі встановити контакт з незнайомцем вони розгублювалися та гальмували хід вправу. Після цього тренер познайомив їх з прийомами звертання та ще раз повторив вправу. У другий раз встановлення контактів з незнайомцями відбувалися жвавіше, але все ж таки не так активно, як зі знайомими людьми.

На третьому занятті у другій групі почав з'являтися зворотний зв'язок, який був здійснен на пізнавально-чуттєвому рівні, а не рівні оцінних суджень. Цьому сприяли вправи "Так" та "Мауглі". Члени групи так захопилися процесом пізнання емоційного стану партнера, що самі не помітили як почали співпереживати одне одному, турбуватися.

Дуже активно й з гумором виконали вправу "Передача по колу", але жоден не вгадав який предмет передав йому партнер і тільки після третього повтору вони більш-менш впорались із завданням.

По закінченню заняття декілька членів з обох груп висловились про те, що тепер краще розуміють деякі ситуації з свого реального життя, тому що тепер розуміють емоційний стан тих людей, з якими були пов'язані ці ситуації [35, 117].

На четвертому, останньому, занятті у першій групі відчувався високий рівень згуртованості членів групи, переважала атмосфера емоційної близькості та теплоти. Дівчата показали непогані результати при виконанні вправи "Вербальне привітання" та творчу активність при виконанні вправи "Знаменитості" та ролевої гри "Леопольд", хоча учасниця - "миша" і не вгадала, хто був "Леопольдом". Питання довіри стало дуже гострим вибором для неї і вона віддала перевагу більш емоційно близький для неї людини. А загалом ця група покращила свою комунікативну компетенцію завдяки цим заняття.

Друга група дуже активно та творчо виконала вправу "Знаменитості" та рольову гру "Леопольд", а вправу "Передати одним словом" виконали дуже голосно та з гумором. Наприкінці заняття учасникам було запропоновано розповісти, як кожен з них почував себе упродовж тренінгу, що кожному дали ці заняття, чи намітились зміни в поведінці, чи розвинулись ті чи інші якості, а іншим висловити своє ставлення до змісту розповіді кожного. Обговорювання пройшло чесно і відкрито. Навіть юнаки, які в перші 2 заняття відкрито виказували свою недоброзичливу поведінку, при підводі підсумків пожалкували з приводу швидкого закінчення занять. Тренер в свою чергу завершив тренінг висловивши до кожного своє побажання у формах: "Тобі слід серйозно замислитись над...", "Сподіваюся, що ти обміркуєш для себе таке..." [79, 134].

3.3 Аналіз результатів формуючого експерименту

Аналіз результатів розвитку спостережливості у студентів-медиків наведений у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Аналіз результатів розвитку спостережливості

	Змінна 1	Змінна 2
Середнє	91,63333	96,16667
Дисперсія	202,0333	153,523
Нагляди	30	30
Кореляція Стьюдента	-4,37183

Згідно результатів таблиці 3.1. Т-критерій Стьюдента нижче табличного. Це свідчить про те, що експеримент з розвитку спостережливості не вдався.

Аналіз результатів навчання навичкам ефективного слухання студентів-медиків наведений у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Аналіз результатів навчання навичкам ефективного слухання

	Змінна 1	Змінна 2
Середнє	9,533333	7,833333
Дисперсія	13,08506	8,41954
Нагляди	30	30
Кореляція Стьюдента	6,804695

Згідно результатів таблиці 3.2. Т-критерій Стьюдента вище табличного. Це свідчить про те, що експеримент з навчання навичкам ефективного слухання студентів-медиків є валідним.

Аналіз результатів вдосконалення навичків емпатії студентів-медиків наведений у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Аналіз результатів вдосконалення навичків емпатії

	Змінна 1	Змінна 2
Середнє	9,033333	7
Дисперсія	9,412644	4
Нагляди	30	30
Кореляція Стьюдента	7,221852

Згідно результатів таблиці 3.3. Т-критерій Стьюдента вище табличного. Це свідчить про те, що експеримент з вдосконалення навиків емпатії у студентів-медиків є валідним.

Аналіз результатів володіння загальними комунікативними навичками студентів-медиків наведений у таблиці 3.4.

Таблиця 3. Аналіз результатів оволодіння загальними комунікативними навичками

	Змінна 1	Змінна 2
Середнє	14,8	12,46667
Дисперсія	25,06207	11,36092
Нагляди	30	30
Кореляція Стьюдента	4,654201

Згідно результатів таблиці 3.4. Т-критерій Стьюдента вище табличного. Це свідчить про те, що експеримент з оволодіння загальними комунікативними навичками студентами-медиками вдався [48, 350].

Проаналізувавши результати формуючого експерименту, можна сказати, що загалом випробувані покращила свою комунікативну компетенцію завдяки заняття соціально-психологічного тренінгу.

Висновки до розділу 3

1. У якості психокорекціонного заходу була розроблена програма соціально-психологічного тренінгу з розвитку комунікативної компетенції студентів-медиків.

Мета тренінгу: підвищення комунікативної компетенції студентів-медиків.

Завдання тренінгу:

1. розширення можливостей встановлення контакту у різноманітних ситуаціях спілкування;

2. розвиток спостережливості;

3. навчання навичкам ефективного слухання;

4. вдосконалення навичків емпатії та рефлексії;

5. розширення діапазону творчих здібностей;

6. розвиток загальної психологічної культури.

Психокорекційний захід складається з чотирьох тренінгових занять по 2,5 години кожне.

2. Учасники формуючого експерименту були розділені на 2 тренінгові групи по 15 осіб кожна: перша група складалася з 11 дівчат та 4 юнаків, друга - з 15 дівчат. Учасники обох тренінгових груп прослухали правила роботи в групі, погодились та разом прийняли їх.

Спочатку процес групового навчання в обох групах розвивався не досить інтенсивно, зумовлений підвищеною тривожністю та емоційним напруженням, які пов'язані зі страхом реально побачити свої проблеми у спілкуванні та відкрито досліджувати свої страхи.

Але в групі, яка складалася тільки з дівчат процес "розморожування" був помітних вже після першої години заняття, вони прийняли зручну позу та розслабилися, у групі створилася атмосфера довіри. Про початок інтеграції у цій групі свідчили такі вислови наприкінці заняття деяких учасників: "Мене зацікавили висновки про мою поведінку", "я би хотіла розширити свій арсенал навичків ефективної взаємодії" та інші. У другій групі навчання ускладнилося тим, що хлопці виразили недоброзичливу поведінку своїми колючими жартами, демонстрацією нудьги та бурхливим реагуванням на зворотний зв'язок і лише на третьому занятті у другій групі почав з'являтися зворотний зв'язок, який був здійснен на пізнавально-чуттєвому рівні, а не рівні оцінних суджень. На четвертому, останньому, занятті у групах відчувався високий рівень згуртованості членів, переважала атмосфера емоційної близькості та теплоти. Наприкінці заняття учасникам обох груп було запропоновано розповісти, як кожен з них почував себе упродовж тренінгу, що кожному дали ці заняття, чи намітились зміни в поведінці, чи розвинулись ті чи інші якості, а іншим висловити своє ставлення до змісту розповіді кожного. Обговорювання пройшло чесно та відкрито.

3. Аналіз формуючого експерименту показав, що експеримент з розвитку спостережливості не вдався, а експерименти з навчання навичкам ефективного слухання, з вдосконалення навичків емпатії, з оволодіння загальними комунікативними навичками студентами-медиками є валідними. Це свідчить про те, що загалом випробувані покращила свою комунікативну компетенцію завдяки заняття соціально-психологічного тренінгу.

Висновки

У дипломній роботі згідно з поставленої мети дослідження вивчалися проблеми спілкування і розвитку комунікативних умінь в професійній діяльності медика активними методами психологічного впливу. В ході дослідження були отримані наступні результати:

1. Проведений теоретичний аналіз проблеми спілкування в сучасній літературі. Проблема спілкування традиційно знаходиться у центрі уваги вітчизняних і зарубіжних соціологів й психологів у зв'язку з її значущістю у всіх сферах життєдіяльності людини та соціальних груп. Спілкування - складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності, який включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини.

У вітчизняній психології прийнята теза про взаємозв'язок, єдність спілкування та діяльності. Він витікає з розуміння спілкування як реальності людських відносин, яка припускає будь-які види спілкування як специфічні форми спільної діяльності людей.

В зарубіжній психології в історичному плані можна виділити три підходи до вивчення проблеми: 1)інформаційний (орієнтований на передачу та прийом інформації); 2) інтеракційний (орієнтований на взаємодію); 3) реляційний (орієнтований на взаємозв'язок спілкування та взаємостосунків).

Психологи умовно виділяють в спілкуванні три сторони: комунікативну, інтерактивну і перцептивну. Всі три сторони спілкування тісно переплітаються між собою, органічно доповнюють одна одну і складають процес спілкування загалом.

2. Визначені особливості спілкування та значущі комунікативні уміння в професійній діяльності фахівців-медиків. Як вказують ряд авторів, культура професійного спілкування медичного працівника визначається як система внутрішніх ресурсів фахівця, необхідних для побудови ефективної взаємодії з пацієнтом з метою досягнення оптимального рівня життєдіяльності останнього. Для ефективної комунікації медпрацівник повинен мати: достатньо високий рівень спостережливості для того, щоб визначити психічні і особисті особливості пацієнта, його реакцію на хворобу і відповідно побудувати тактику спілкування з ним; володіти навичками пасивного й активного слухання та навичками емпатії для того, щоб оптимально провести бесіду з хворим з метою отримання максимальної інформації, встановлення довірчих відносин і збільшення ефективності призначеного лікування; володіти загальними комунікативними навичками (уміння встановити контакт, правильно використовувати засоби комунікації, уміння задавати питання і оцінювати відповіді, уміння створити образ людини, якій можна довіряти).

3. Проведений констатуючий експеримент з визначення комунікативних умінь студентів-медиків. Для визначення комунікативної компетенції студента-медика середньої ланки були підібрані наступні методики: виявлення рівня спостережливості (опитувальник з виявлення рівня спостережливості), виявлення уміння слухати партнера як співбесідника (опитувальник УАС), визначення рівня вираженості емпатії (методика діагности ПУЭК В.В. Бойко), виявлення рівня комунікабельності (опитувальник з виявлення рівня комунікабельності).

Згідно з опитувальника з виявлення рівня спостережливості були отримані наступні результати: 30% респондентів (9 осіб) мають високий рівень спостережливості; 60% респондентів мають достатньо розвинену спостережливість та 10% респондентів не дуже цікавить те, що ховається за зовнішністю, манерою поведінки інших, хоча в спілкуванні у них не виникає скільки-небудь психологічних проблем.

Згідно з опитувальника УАС 46,7% (14 осіб) опитаним властиві деякі недоліки у спілкуванні з партнером; 50% (15 осіб) випробуваних хороші співбесідники та 3,3% респондентів (1 особа) відмінний співбесідник.

Згідно результатів методики діагностики ПУЕК В.В. Бойко 16,7% опитаних (5 осіб) емоції звичайно не заважають спілкуватися з партнерами; у 23,3% (7 осіб) респондентів є деякі емоційні проблеми в повсякденному спілкуванні; у 43,3% випробуваних (13 осіб) емоції "на кожен день" в деякій мірі ускладнюють взаємодії з партнерами та 16,7% опитаних (5 осіб) емоції явно заважають встановлювати контакти з людьми.

Проаналізувавши результати опитувальника з визначення рівна комунікабельності, виявилося, що 13,3% опитаних (4 особи) до певної міри товариські і в незнайомих обстановках відчувають себе цілком упевнено; 36,7% респондентів (11 осіб) мають нормальну комунікабельність; 30% випробуваних (9 осіб) вельми товариські (деколи, мабуть, навіть понад міру) та у 20 % опитаних (6 осіб) товариськість б'є ключем, вони завжди в курсі всіх справ.

4. Розроблена процедура соціально-психологічного тренінгу з розвитку комунікативних умінь студентів-медиків. Мета тренінгу: підвищення комунікативної компетенції студентів-медиків.

Завдання тренінгу:

1. розширення можливостей встановлення контакту у різноманітних ситуаціях спілкування;

2. розвиток спостережливості;

3. навчання навичкам ефективного слухання;

4. вдосконалення навичків емпатії та рефлексії;

5. розширення діапазону творчих здібностей;

6. розвиток загальної психологічної культури.

Психокорекційний захід складався з чотирьох тренінгових занять по 2,5 години кожне.

5. Проведений формуючий експеримент з розвитку комунікативних умінь студентів-медиків й проаналізовані його результати. Учасники формуючого експерименту були розділені на 2 тренінгові групи по 15 осіб кожна: перша група складалася з 11 дівчат та 4 юнаків, друга - з 15 дівчат. Учасники обох тренінгових груп прослухали правила роботи в групі, погодились та разом прийняли їх.

Спочатку процес групового навчання в обох групах розвивався не досить інтенсивно, зумовлений підвищеною тривожністю та емоційним напруженням, які пов'язані зі страхом реально побачити свої проблеми у спілкуванні та відкрито досліджувати свої страхи. Але в групі, яка складалася тільки з дівчат процес "розморожування" був помітних вже після першої години заняття, вони прийняли зручну позу та розслабилися, у групі створилася атмосфера довіри. У другій групі лише на третьому занятті почав з'являтися зворотний зв'язок, який був здійснен на пізнавально-чуттєвому рівні, а не рівні оцінних суджень. На останньому занятті у групах відчувався високий рівень згуртованості членів, переважала атмосфера емоційної близькості та теплоти. Наприкінці заняття учасникам обох груп було запропоновано розповісти, як кожен з них почував себе упродовж тренінгу, що кожному дали ці заняття, чи намітились зміни в поведінці, чи розвинулись ті чи інші якості, а іншим висловити своє ставлення до змісту розповіді кожного. Обговорювання пройшло чесно та відкрито.

Аналіз формуючого експерименту показав, що експеримент з розвитку спостережливості не вдався, а експерименти з навчання навичкам ефективного слухання, з вдосконалення навичків емпатії, з оволодіння загальними комунікативними навичками студентами-медиками є валідними. Це свідчить про те, що загалом випробувані покращила свою комунікативну компетенцію завдяки заняття соціально-психологічного тренінгу.