Психологічна готовність жінки до материнства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра практичної психології

Курсова робота

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ЖІНКИ ДО МАТЕРИНСТВА

Кондрашевич Марина Володимирівна

спеціальність № 6.030103 - практична психологія

Науковий керівник:

старший викладач Дударенко І.С.

Черкаси - 2012



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО МАТЕРИНСТВА

1.1 Поняття материнства та його функції

1.2 Психофізіологічні аспекти готовності до материнства

1.3 Етапи формування готовності до материнства

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТОВНОСТІ МОЛОДОЇ ЖІНКИ ДО РОЛІ МАТЕРІ

2.1 Зміст та форми роботи психолога по підготовці жінки до материнства

2.2 Аналіз психологічної готовності студентської молоді до ролі матері

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Вивчення психології материнства - одна з малорозроблених наукою областей. Вивчення готовності до материнства в останні роки ведеться в різних аспектах: у плані соціологічних досліджень пізнього материнства та материнства неповнолітніх; при дослідженні факторів ризику психічної патології дитини у зв'язку з соціальними і психічними аномаліями матерів (Брутман В.І., Північний А.А., Копил О.А., Баженова О.В. та ін) [10]; в філогенетичному аспекті (Філіппова Г.Г.) [29]. Досліджуються значущі особистісні характеристики майбутньої матері, вивчаються фактори, що впливають на материнську поведінку.

Як вказує С.Ю. Мещерякова, при всій розмаїтості підходів при вивченні материнства систематичного дослідження зв'язку готовності до материнства, реальної материнської поведінки та розвитку дитини не проводилося [20]. Філіппова Г.Г., автор книги «Психологія материнства», зазначає: «проблема готовності жінок до материнства залишається досить проблематичною» [31]. «Ще досить багато жінок, які народжують дітей не тому, що вони щасливі в житті, наповнені любов'ю і хочуть передати це щастя і любов дітям, а просто тому, що вони вийшли заміж, і так належить, мати дітей».

Актуальність вивчення психологічної готовності до материнства продиктована протиріччям між гостротою демографічних проблем, пов'язаних з падінням народжуваності, величезним числом сімей, що розпадаються і лавиноподібним збільшенням числа дітей-сиріт при живих батьках, із зростанням числа випадків жорстокого поводження з дитиною і не розробленістю соціальної та психологічної допомоги сім'ї та, в першу чергу, жінці.
Наявні у науково-публіцистичній літературі факти свідчать про те, що сучасні молоді люди дуже мало орієнтовані на виконання материнських і батьківських ролей. Функції матері не займають центрального місця у самосвідомості сучасної жінки - цей тривожний факт відзначають багато вітчизняних та зарубіжних вчених. Жінка народжує дитину, але вважає її тягарем. У сучасних умовах, коли зросло соціальне навантаження на жінку, їй стало значно складніше, ніж раніше, поєднувати трудову, суспільно-корисну діяльність і материнство, це поєднання все більше набуває соціального характеру. На думку Матвєєвої Є.В. можливість гармонійного поєднання жінкою професійних і сімейних ролей в значній мірі визначаються її практичною готовністю до сімейного життя та материнства [18].

Філіппова Г.Г. вказує на те, що все частіше батьки напередодні народження дитини виявляються необізнаними про елементарні особливості розвитку дитини і своїх функціях у догляді за нею. Крім того, зменшення кількості дітей веде до того, що часто перше немовля, з яким зустрічається жінка, ставши матір'ю, - це її власна дитина. У цих умовах крім виникнення потреби у підвищенні батьківської компетентності, відбувається усвідомлення недостатності в емоційних переживаннях, неготовність до виникнення материнських почуттів [29].

У ході проведених досліджень Філіппова Г.Г. зробила висновок про те, що неготовність прийняття материнської ролі веде до наявності внутрішнього конфлікту, показниками, якого є конфліктний і тривожний образ майбутньої дитини, об'єктне відношення до дитини з боку матері, відсутність емоційного прийняття себе, як матері, дискомфортне ставлення до власної материнської позиції [28].

Вітчизняні та зарубіжні дослідники вважають, що несформованість психологічної готовності до виконання материнських функцій веде до спотворення моральних цінностей самої особистості жінки, до формування ідеології антиматеринства, дітофобіі.

Перераховані обставини зумовлюють актуальність роботи.

Об'єкт дослідження: психологічна готовність до материнства дівчат репродуктивного віку та їх характеристики.

Предметом дослідження є характеристики соціально-особистісної, когнітивно-операційної готовності до материнства, складові психологічної готовності до материнства.

Мета: Виявити психологічну готовність до материнства дівчат репродуктивного віку і визначити їх психологічні характеристики.

Для поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

1) Розкрити поняття «психологічна готовність до материнства» і визначити його складові;

2) Вивчити завдання роботи психолога по підготовці жінки до материнства;

3) Підібрати методичний інструментарій для визначення психологічної готовності до материнства;

4) Провести аналіз психологічної готовності студентської молоді до ролі матері.

Теоретична значимість: Незважаючи на наявність великої кількості літератури, що стосується материнства взагалі і психологічної готовності до материнства зокрема, дуже небагато досліджень присвячено вивченню психологічної готовності до материнства у дівчат, які мають статус незаміжніх, але при цьому фізично до материнства вже повністю готових.

Практична значимість: Надалі можливе планування створення корекційно-діагностичних програм для жінок, які хочуть планувати свою вагітність.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО МАТЕРИНСТВА

1.1 Поняття «материнство» і його функції

Материнство вивчається в руслі різних наук: історії, культурології, медицини, фізіології, біології поведінки, соціології, психології. Кожна наука вивчає і визначає материнство, виходячи зі своїх цілей і завдань. Інтерес до комплексного вивчення материнства з'явився порівняно недавно. Але на сьогоднішній день єдиного визначення поняття «материнство» немає.

У словнику української мови «материнство» трактується як «стан жінки у період вагітності, пологів, годування дитини; властива матері свідомість споріднені її зв'язки з дітьми».

У сексологічному словнику материнство визначається як функція жіночого організму, спрямована на продовження людського роду і включає біологічні (виношування, народження і вигодовування дитини) та соціальні (виховання дитини) аспекти [15].

Філіппова Г.Г. розглядає материнство як психосоціальний феномен: як забезпечення умов для розвитку дитини, як частина особистісної сфери жінки [31].

Представники феміністського підходу (Є.А. Каплан, Е. Оаклей) оголошують материнство суттєвою, хоч і необов'язковою, частиною життя жінки.

Більша ж частина теорій материнства (психоаналіз, біосоціологія, теорії, які спираються на ідеї Руссо) розглядають материнство, перш за все як роботу.

Брутман В.І. визначає материнство як одну із соціальних жіночих ролей, на утримання якої детермінують, надають суспільні норми та цінності [9]. «Материнство, - стверджує італійський психолог А. Менегетті, - насправді всього лише виконання жінкою завченої з дитинства ролі».

Хорват Ф. визначає материнство як особистісні якості жінки, її біологічні та психологічні особливості, які жінка має як би в собі, як якусь художню здатність, начебто вроджений талант [33].

Матвєєва О.В. визначає його як особливий тип діяльності жінки, спираючись на положення Давидова В.В. про типологію діяльності. В. В. Давидов виділяв типи діяльності, які склалися і виникли в процесі онтогенезу. Останні позначені як відтворюючі. Матвєєва О.В. вважає, що до цього типу діяльності і відноситься материнство [17,33].

Мінюрова С.А., Тетерлева Є.А. відзначають, що всі психологічні роботи в області материнства дозволяють виділити два основних напрями сучасних досліджень. Перше присвячене обговоренню якостей, поведінки матері, вивчення їх впливу на розвиток дитини. Мати розглядається в термінах повинності як детермінанта розвитку особистості дитини, як об'єкт - носій батьківських функцій, позбавлений суб'єктивної психологічної реальності. Другий напрямок аналізу материнства акцентує увагу на ідеї суб'єктності жінки-матері. Тому, аналізуючи материнство, автори визначають його як унікальну ситуацію розвитку самосвідомості жінки, яка стає етапом переосмислення з батьківських позицій власного дитячого досвіду, періодом інтеграції образу батька та дитини[22].

Таким чином, немає єдиного, однозначного поняття «материнство». Для цілісного бачення материнства необхідно позначити функції, притаманні матері.

Функції матері досить складні і різноманітні. Вони полягають у задоволенні всіх фізіологічних потреб дитини, забезпеченні її емоційного благополуччя, у розвитку прихильності, базових структур ставлення до світу, спілкування, основних особистісних якостей дитини та її діяльності.

Філіппова Г.Г. виділяє дві взаємопов'язані групи материнських функцій: видотипову і конкретно-культурну.

До видотипових функцій матері відносяться наступні.

1. Забезпечення стимульного середовища для пре- і постнатального розвитку когнітивних і емоційних процесів.

2. Забезпечення умов (у формі поділу діяльності з дитиною) для розвитку видотипової структури діяльності.

3. Забезпечення умов для виникнення формування видотипових потреб: потреби в емоційній взаємодії з дорослим, в отриманні позитивних емоцій від дорослого, включення дорослого в чуттєво-практичну діяльність, потреба в оцінці дорослим своєї активності та її результатів, пізнавальна потреба і ін, а також формування прихильності.

4. Забезпечення умов для освоєння видотипових засобів відображення у формі формування потреби у спілкуванні, як системоутворюючих для сфери спілкування.

5. Забезпечення умов для розвитку мотиваційних механізмів.

Конкретно-культурні функції охарактеризувати складніше. Всі зазначені вище відотипові функції мати здійснює згідно з наявною в її культурі моделі материнства, в яку входить не тільки операційний склад і технологія догляду виховання, але і модель переживань матері, її ставлення до дитини і своїми функціями, а також способи емоційної взаємодії з дитиною. До цієї групи материнських функцій Філіппова відносить наступні.

1. Забезпечення матір'ю предметного середовища і умов чуттєво-практичної, ігрової діяльності та спілкування, які сприяють утворенню культурних особливостей когнітивної сфери та моторики.

2. Забезпечення умов для формування культурної моделі прихильності.

3. Забезпечення умов для формування культурних особливостей соціально-комфортного середовища.

4. Організація умов (предметного, ігрового середовища, спілкування) для формування культурних особливостей стилю мотивації досягнення.

5. Забезпечення умов для формування у дитини основних культурних моделей: ціннісно-смислових орієнтацій, сім'ї, материнства і дитинства та ін.

Філіппова Г.Г. відзначає, що далеко не всі ці функції усвідомлюються матір'ю. Навіть науці багато з них стали відомі тільки в останні десятиліття, і, немає підстав вважати, що їх пізнання вже закінчено. Проте мати успішно виконує ці функції багато тисячоліть. Культурою вони також добре освоєні і представлені у переліку правил, норм, в обрядах, повір'ях, звичаях. Деякі з материнських функцій, такі, як задоволення органічних потреб дитини, формування у неї деяких особистісних якостей, в достатній мірі усвідомлюються матір'ю і суспільством. Інші існують в суспільній свідомості і свідомості матері у реформованій формі, подання про їхнє значення для дитини в різній мірі наближаються до біологічних і соціокультурних завдань її розвитку [26,28,31].

Різні напрямки в психології мають свій предмет дослідження і залежно від цього оцінює і інтерпретує функції матері.

1.2 Психофізіологічна готовність жінок до материнства

На рівень психологічної готовності до материнства впливають різні фактори, в тому числі ступінь психофізіологічної зрілості. Велике значення відіграє вік жінки, так як для жінок різних вікових груп характерні фізіологічні та психологічні особливості, що впливають на готовність до материнства.

Вчені стверджують, що вік від 16 до 18 років не є сприятливим для народження дитини ні у фізіологічному, ні в психологічному плані.

Так, Е. Фенвік - автор «Настільної книги для батьків» стверджує, що жінка молодше 18 років ризикує народити мертву або недоношену дитину.

Сучасною наукою встановлено, що, незважаючи на акселерацію - прискорення темпу індивідуального розвитку, - фізична, інтелектуальна та соціальна зрілість, необхідна для народження та виховання дитини, в 16 - 18 років, на жаль, не наступає. Першу дитину жінка повинна народити у віці 19 - 28 років [3].

Кашапова С.О., досліджуючи психоемоційні і особистісні особливості у дівчат у віці від 16 до 18 років, які очікують народження дитини, робить висновок про те, що для вагітних цього віку характерна неадекватна самооцінка, внутрішня конфліктність, інфантилізм. При порівнянні отриманих результатів з даними становлення материнської сфери у жінок оптимального дітородного віку, автор зазначає викривлене формування материнської сфери дівчат, які не досягли 19 років, які очікують народження дитини.

«У дівчат 18 років, ще не завершено розвиток організму» - пише Анна де Кервасдуе. Зокрема автор зазначає, що незрілість кісток таза є причиною передчасних пологів, вроджених каліцтв. Велике значення в цьому віці мають проблеми морально-соціального порядку. Це і проблеми в сім'ї (наприклад, реакція батьків), і проблеми з навчанням, яку молодій мамі доведеться перервати або зовсім кинути. Як наслідок, зменшуються шанси знайти роботу та зайняти гідне становище в суспільстві. Це і є проблеми особистого характеру. Дівчинка відчуває загальний осуд, у неї знижується самооцінка, вона віддаляється від оточуючих, посилюється почуття самотності, непотрібності. Виникають і проблеми у відносинах з дитиною. Автор стверджує, що дівчатка 16 - 18 років відчувають внутрішню розгубленість, а пережиті труднощі можуть стати причиною жорстокого ставлення до дитини.

Таким чином, дівчина у віці 16 - 18 років не готова стати матір'ю. Така рання вагітність не бажана не лише з огляду медичного ризику для матері та дитини, а й з-за морально-соціального клімату, аж ніяк не сприятливого для подальшого розвитку молодої мами та її малюка.

У жінок у віці 19 -21 року організм цілком сформований для народження дитини, але для цього віку характерно те, що більшість дівчат зайняті навчанням, що є головним мотивом обмеження народжуваності в цьому віці (Бойко В.В.). Першорядне значення має освіта, оволодіння спеціальністю, щоб надалі мати гідну роботу [6].

Долбік-Воробєй Т.А. в ході проведених досліджень виявила, що для студентської молоді характерна сімейна дезорганізація, що веде до ослаблення почуття сімейного обов'язку, сімейних традицій. У зв'язку з цим важливою проблемою стає народжуваність в молодих сім'ях. Студентські сім'ї, які мають дітей, стикаються з найбільшими труднощами, наприклад, - поєднання навчання з вирішенням проблем пристрою побуту сім'ї та виховання дітей. Підтвердженням цьому є листи читачок журналу «Щасливі батьки» [12].

Таким чином, період з 19 до 21 року також не досить сприятливий для народження дитини в тому плані, що для жінки на даному етапі головною метою є отримання освіти, а не народження малюка.

У віці від 21 року до23 років навчання в основному закінчується, жінка замислюється про своє майбутнє. А саме про заміжжя, сім'ю, дитину, а також роботу. Останнє має важливе значення. Робота повинна бути цікавою, з гідною зарплатою. Крім того, жінки вважають, що необхідно якийсь час, щоб влаштуватися на новому робочому місці, досягти певної сталості у професійній діяльності. Все це необхідно для того, щоб «побудувати основу» (побутова облаштованість, хороша зарплата, матеріальне благополуччя) для планованового сімейного життя і, зокрема, для народження дитини.

В.С. Корсаков зазначає, що молоде подружжя, яким від 20 до 22 років перебувають у самому розквіті фізичної форми. Зараз їм все під силу, у них достатньо енергії, щоб виростити здорову дитину, вагітність і пологи проходять без особливих ускладнень. Але більшість пар в цьому віці ще не вирішили свої матеріальні і житлові проблеми. Крім того, бажання зробити кар'єру, реалізувати свої можливості може перешкодити виконати свої та батьківські і подружні обов'язки.

Жінка 24-26 років в основному визначається в професійному плані. Також відбувається усвідомлення того, що цілі щодо навчання, роботи досягнуті і тому необхідно «переходити» до постановки та досягнення наступних, а саме, до створення сім'ї і народження дитини. Корсак В.С. вважає, що найкращий вік у жінок для народження первістка 24-27 років.

Вчені-медики також вважають цей вік найбільш сприятливим для народження дитини. У жінок, старших 29 років вища частота народження дітей з недостатньою масою тіла та недоношених. Смертність на першому тижні у таких дітей в 20 разів вища, вища і ймовірність вроджених вад розвитку (Шнейдерман Н.А.). Пов'язано це з тим, що можливості статевої системи жінки після 29 років знижуються [23].

Крім того, межа в 26 років пояснюється тим, що, починаючи з 25 років, проявляється наступна закономірність: чим старша жінка, тим частіше вона відмовляється від народження дитини (Бойко В.В.) [6]. Тому вік, у межах 24-26, років найбільш сприятливий для становлення жінки матір'ю.

Таким чином, жінки кожної вікової групи виявляють певні характеристики, що впливають на рівень її готовності до материнства [6].

Проведений нами аналіз існуючих підходів і положень, що стосуються материнства, дозволив сказати наступне:

Єдиного визначення материнства в даний час не існує;

· Немає строгого визначення поняття «психологічна готовність до материнства»;

· Існують різні погляди щодо складових компонентів психологічної готовності до материнства.

1.3 Етапи формування психологічної готовності до материнства

материнство готовність жінка психолог

Більшість авторів, які досліджують цю проблему, вважають, що готовність до материнства формується протягом усього життя жінки. На цей процес впливають як біологічні, так і соціальні чинники, оскільки готовність до материнства має з одного боку, потужну інстинктивну основу, і з іншого боку, виступає як особистісне утворення, в якому відображається весь попередній досвід її взаємин зі своїми батьками, однолітками, чоловіком та іншими людьми. Розглянемо докладніше цей процес.

Як вже сказано вище, основи особистості закладаються в найперші місяці життя в процесі спілкування з близькими дорослими, особливо з матір'ю. Якщо переважаючим є суб'єктне ставлення, то і у дитини ставлення до себе наповнюється особливим переживанням себе як улюбленої і потрібної істоти. Тоді вона росте активною, ініціативною, життєрадісною, допитливою і впевненою у собі. У такої дитини формується суб'єктне ставлення до себе і до інших людей, складається прихильність до близьких дорослих.

Якщо у матері і інших оточуючих дорослих переважає об'єктне відношення до дитини, то вона відчуває себе як об'єкт маніпуляцій, ставлення до себе як до суб'єкта не розвивається або розвивається слабо, дитина не відчуває себе коханою, значущою для навколишніх, у неї відсутня ініціатива в спілкуванні, не складаються прихильності, відзначається слабкий інтерес до навколишнього світу. Чим старшою стає дитина, тим, складніше компенсувати недоліки її ставлення до себе, тому так важлива роль взаємин з матір'ю в ранньому дитинстві. Адже наступні особистісні перетворення спираються на той фундамент, який вже був закладений раніше.

Оскільки спілкування є провідним фактором у психічному розвитку дитини, відповідно, і всі сфери психічного розвитку, включаючи розвиток особистості, відчувають на собі ефект "внеску" спілкування на ранніх етапах. "Сліди" цього "внеску" проявляються і в більш старшому віці: в особливостях спілкування дитини з однолітками, в ігровій діяльності, в його світовідчутті, відповідно, вони проявляються і у відношенні майбутньої матері до свого немовляти.

За спогадами переживань, які долають жінкою в дитинстві, можна судити про особливості її раннього досвіду взаємин з близькими дорослими. Якщо батьки були лагідні, спілкування з ними залишило яскраві позитивні спогади, була глибока прихильність до матері, значить в ранньому дитинстві жінка мала сприятливий досвід емоційного спілкування. Це ставить її в більш вигідні умови в прогнозі майбутньої материнської поведінки в порівнянні з тими, хто такого досвіду не мав.

Велике значення в становленні батьківської поведінки має спілкування з однолітками, старшими та молодшими дітьми. На цьому етапі також важливим є досвід, набуття майбутньою матір'ю в іграх з ляльками, в «доньки-матері". Про характер цього досвіду можна судити за спогадами майбутньої матері про улюблені ігри і іграшки, за наявністю переваги того чи іншого віку дітей. Якщо в дитинстві жінка любила грати в ляльки, в доньки-матері, якщо вона любить дітей і особливо їй подобаються немовлята, у неї набагато більше шансів стати хорошою матір'ю, ніж у тієї жінки, яка не має таких переваг [33].

Безумовно важливим етапом у становленні материнської поведінки є період від зачаття до народження дитини. В цей час в організмі і психіці жінки відбуваються глобальні перетворення, готують її до материнства, виробляється відношення жінки до своєї власної, конкретно ще не народженої дитини. Про характер цього ставлення можна судити за особливостями взаємодії майбутньої матері з ним, наявності або відсутності уявного спілкування. Багато авторів, наприклад, В.І.Гарбузов, М.І.Буянов, А.И.Захаров, виділяють в якості важливих факторів, що впливають на цей період на подальшу материнську поведінку, бажаність - небажаність дитини, особливості протікання вагітності і суб'єктивне переживання жінкою вагітності. Найбільш сприятливою ситуацією для майбутньої материнської поведінки є бажаність дитини, наявність суб'єктного відношення матері до ще не народженого немовляти, яке проявляється в любові до нього, уявної або словесної адресованності, прагненні інтерпретувати рухи плоду як акти спілкування.

Велике значення мають також установки жінки на стратегію виховання дитини, які складаються у неї до кінця вагітності під впливом відомостей, взятих у жіночій консультації, з книжок, від своїх батьків і знайомих. Те, як вона має намір здійснювати догляд за немовлям (слідувати чи суворого режиму, чи пропонувати соску, чи брати на руки або прагнути «привчати до самостійності", тобто орієнтуватися на потреби немовляти або на власні уявлення про необхідні йому), також свідчить про переважання суб'єктного або об'єктного ставлення до дитини.

Ми перерахували основні, але далеко не всі етапи формування готовності до материнства і фактори, які на неї впливають. Не всі з них ще остаточно вивчені. Важливо, що рівень психологічної готовності до материнства визначається сумарним ефектом дії позитивних і негативних чинників до того моменту, коли жінка стає матір'ю. Чим більше позитивних факторів, що впливають на розвиток суб'єктного відношення до майбутньої дитини, діяло на жінку протягом її життя, чим яскравіше виражено суб'єктне ставлення до ненародженої дитини, тим вище буде рівень її готовності до материнства.

Звичайно, материнський досвід набувається і після народження дитини. В процесі перших контактів з новонародженим "запускаються" інстинктивні механізми, завдяки яким у когось посилюються, а у когось вперше пробуджуються материнські почуття, які спонукають жінку до відповідної поведінки. З цієї точки зору важливо, щоб мати одразу після пологів перебувала в тісному контакті з дитиною. Подальший досвід спілкування з малюком для деяких жінок надає позитивний вплив в сенсі зростання їх материнської компетентності. Однак, за даними нашого дослідження, у 70% матерів рівень психологічної готовності до материнства відповідав рівню їх материнської компетентності після народження дитини аж до трирічного віку [30].



РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТОВНОСТІ МОЛОДОЇ ЖІКИ ДО РОЛІ МАТЕРІ

2.1 Зміст та форми роботи психолога по підготовці жінки до материнства

Усвідомлене бажання жінки стати матір'ю - річ засаднича для благосприятливого перебігу вагітності та пологів. Фактично, психологічна готовність до настільки відповідального кроку має дуже велике значення, яке важко переоцінити. Таку підготовку, в ідеалі, краще починати ще до настання вагітності. І якщо є бажання підійти до цього важливого питання максимально грамотно, то слід проконсультуватися не лише у акушерів-гінекологів, а й у психологів.

Важливим моментом у підготовці до материнства, в тому числі і психологічним, є знайомство зі спеціальною літературою, якої на задану тему безліч. Навіть якщо ви збираєтеся відвідувати різні консультації, корисні поради з хорошої книги все одно нададуть вам істотну допомогу [33].

Відвідування грамотного фахівця-психолога, безсумнівно, дасть позитивний ефект. Це дасть можливість дізнатися про всі "підводні камені", які можуть виникнути в період вагітності і про те, як справлятися з виникаючими труднощами.

Психологічні консультації показані, в першу чергу, вагітним жінкам з гестозами, підвищеним тонусом матки. Корисно буде відвідати психолога і майбутнім мамам, які гостро реагують на різні стресові ситуації. Взагалі, психотерапевтичні заняття будуть цікаві всім, хто хоче народити здорового малюка.

Чим раніше буде розпочато роботу по адаптації до вагітності та підготовки до пологів, тим краще. У нашому житті багато подій, на які ми звикли реагувати емоційно, а жінка за своєю природою особливо чутлива і вразлива. Очікування материнства несе в собі, з одного боку, радість, безмежне щастя, а з іншого - чималий стрес для організму, який може супроводжуватися і раптовими сльозами, і емоційними сплесками. Навчити, як вести себе в подібних ситуаціях, може професійний психолог, спеціаліст по роботі з вагітними.

Початкова психологічна підготовка майбутніх мам зазвичай включає в себе різноманітні тренінги, навчальні вміння реагувати на різні стресові ситуації спокійно. Це вміння приходить тоді, коли жінка приймає відповідальність за здоров'я майбутньої дитини на себе.

Крім того, дуже добре, коли на такі заняття приходять і майбутні тата. Пара може приходити, як окремо, так і разом. Такі заняття часто дуже сильно змінюють їх колишні стосунки, вони стають істотно глибше і ближче. Адже в ході подібних занять відповідальність починає приймати на себе не тільки жінка, але і чоловік, що сприяє більш теплому, емоційному фону взаємин. Саме повне прийняття такої відповідальності спонукає зайнятися майбутню матір необхідної фізичною підготовкою. Коли вона розуміє, що їй необхідно докласти власні зусилля, щоб дитина народилася міцною і починає займатися спеціальною гімнастикою, дихальними вправами, правильно харчуватися, то на світ з'являється здоровий, гармонійно розвинений малюк.

Крім того, психологічна підготовка зменшує ймовірність виникнення токсикозів, адже в багатьох випадках вони обумовлені саме психологічними причинами. Вагітна жінка впевнена, що якщо у її матері був токсикоз, та й взагалі в сучасних умовах він виникає у всіх сучасних жінок, то, звичайно, у неї він теж обов'язково буде. Якщо в основі виникнення токсикозу (гестозу) лежать саме психологічні причини, то робота з грамотним фахівцем дозволяє повністю позбутися від цих неприємних явищ.

Психологу, який працює з вагітними, часто доводиться виконувати роль сімейного консультанта. Наприклад, часто виникає така ситуація, що чоловік тяжко переживає, що його "друга половинка" більше зосереджена на майбутній дитині, і тому в сім'ї можуть виникати конфлікти на грунті неминучих обмежень, що накладаються вагітністю. Так, вагітна жінка вже не може вести такий активний спосіб життя, як раніше. Якщо чоловік проявляє солідарність і весь час проводить вдома, то у нього може накопичуватися роздратування. А якщо чоловік все ж іде, наприклад, в гості один, то негативні емоції, образи часто виникають у жінки. Подібні проблеми частіше зустрічаються в молодих сім'ях, де, найчастіше, народження дитини відбувається не заплановано. Коли цей крок усвідомлений обома партнерами, подібних ситуацій, як правило, не виникає.

Часто звертаються вагітні жінки з підвищеним тонусом матки, не займаються навіть медикаментозною терапією. Такий стан, природно, не терпить зволікання, так як заподіює шкоду малюку. У цих випадках необхідно навчити жінку навичкам саморелаксаціі, дихальним вправам, адекватної поведінки в стресових ситуаціях. Уміння купіювати такий стан за допомогою різних психологічних методик призводить до тривалого збереження ефекту.

На консультації до фахівця нерідко звертаються мами, які чекають другу дитину. Їх найчастіше турбує проблема ревнощів старшої дитини до свого ще не народженого братика або сестрички. Психолог в цьому випадку працює над тим, щоб включити дитину в процес очікування. Якщо батьки активно співпрацюють з психологом, а не просто спостерігають за процесом з гаслом "лікарю, ви полікуєте, а я подивлюся", то очікування поповнення в родині стає загальною радістю. Однією, напевно, з найпоширеніших проблем у вагітних жінок стає страх перед майбутніми пологами. Якщо є очікування того, що буде боляче - то боляче буде обов'язково. Біль має властивість багаторазово посилюватися, якщо людина її боїться і постійно очікує. Спробуйте вщипнути себе спочатку за розслаблену, а потім за напружену руку, і ви відчуєте на собі дію цього "механізму".

Робота зі страхом перед пологами дуже обширна. В ході спеціалізованих консультацій жінка отримує загальну інформацію про фізіологію пологів, про причини болю і, звичайно, про можливі варіанти її купірування. А це знову ж таки, дихальна гімнастика, вправи по саморелаксаціі, а так же методики точкового масажу (шляхом натискання на певні точки тіла, вдається істотно знизити больові відчуття). Дуже сильно лякає "коктейль" з невизначеності та неминучості. Численні оповідання-"страшилки" досвідчених подруг і родичок "готують" вагітну жінку до того, що їй належить велике випробування, неймовірні тортури ... А на прийомі у спеціаліста вона отримує великий обсяг інформації з відповідями на всі хвилюючі її питання. Коли жінка чітко уявляє, що її очікує і як діяти в складних ситуаціях, вона менше переживає, відчуває себе більш впевнено і тому, як правило, вагітність і пологи протікають більш легко [23].

Вагітність, народження дитини - один з найбільш важливих і складних процесів у житті будь-якої жінки. Тому підтримка психолога в такій ситуації буває просто неоціненна і не менш необхідна, ніж спостереження акушера-гінеколога, хоча звичайно, такі консультації ні в якому разі не взаємозамінні, вони, як показує практика, чудово доповнюють один одного, допомагаючи жінці добре перенести вагітність і легко народити.

2.2 Аналіз психологічної готовності студентської молоді до ролі матері

Вибірку для даного дослідження склали 20 дівчат у віці від 18 до 22 років, які є студентками Черкаського національного університету денної форми навчання з першого по п'ятий курс. З урахуванням поставлених завдань і на основі теоретичного аналізу для дослідження психологічної готовності до материнства була обрана анкета « Чи готові ви стати мамою?».(див. додаток А)

Анкета дозволяє виявити ставлення досліджуваних до різних питань, що стосуються материнства, які представляють собою блоки:

1. Плани на майбутнє, пов'язані з материнством;

2. Ставлення до аборту;

3. Відносини з матір'ю;

4. Ставлення до народження дитини;

5. Ставлення до материнства;

6. Страхи, пов'язані з вагітністю та пологами;

7. Настрій щодо виховання та догляду за дитиною.

1. Плани на майбутнє, пов'язані з материнством:

При аналізі даних, отриманих при проведенні анкети, було виявлено, що 20 з опитаних дівчат (100%) збираються в майбутньому створювати сім'ю і народжувати дітей.

25% (5 дівчат) готові відразу після закінчення отримання освіти вийти заміж і народити дитину, 65% (13 дівчат) сказали про те, що після закінчення навчання у вузі вони збираються займатися своєю кар'єрою, і 10% (2 дівчини) сказали про те , що ще не знають.

Таким чином, можна зробити наступний висновок: незважаючи на те, що 100% з опитаних дівчат збираються надалі ставати дружинами і матерями, за фактом тільки лише третина з них готові після закінчення навчання створити сім'ю, інша ж частина не включає в свої найближчі плани вихід заміж і народження дитини. Іншими словами, всі з опитаних дівчат бачать себе в майбутньому матерями, тобто згідні з тим, що головна функція будь-якої жінки - це народити і виховати дитину, але на даний період часу вони в більшості своїй не готові народити.

Дані результати відображені на рис.1:



Рис. 1. Майбутнє після закінчення навчання, пов'язане з народженням дитини

2. Ставлення до аборту.

Відносно аборту нами були отримані наступні результати. 18 дівчат з опитаних (90%) не змоги б зробити аборт, решта 2 (10%) зізналися, що пішли б на це (рис. № 2).

Ставлення до аборту є однією з найбільш яскравих характеристик психологічної готовності до материнства. С. Ю. Мещерякова виділяла переживання жінкою відношення до ще не народженої дитини на етапі вагітності в окрему групу показників готовності до материнства. Крім того низький рівень психологічної готовності до материнства, також виділений і описаний С. Ю. Мещерякової, характеризується коливаннями жінки в ухваленні рішення мати дитину [19]. Таким чином, можна зробити висновок про те, що якщо дівчина готова піти на аборт, то це характеризує рівень її психологічної готовності до материнства як низький. Також можна зробити припущення про те, що не всі з дівчат були здатні чесно зізнатися в тому, що змогли б зробити аборт. Тому є ймовірність того, що відсоток респонденток, готових піти на аборт, насправді вище.



Рис. 2. Ставлення до аборту

3. Відносини з матір'ю.

При аналізі даних анкети, що стосуються відносин респонденток зі своїми матерями були отримані наступні результати. Для 12 дівчат (60%) мама є найближчою людиною, у 6 дівчат (30%) відносини з матір'ю більш і менш гарні, і 2 дівчат (10%) розцінюють взаємини з матір'ю як не дуже хороші (рис. № 3) Особливості комунікативного досвіду жінки в її ранньому дитинстві також виділені С. Ю. Мещерякової в окрему групу показників психологічної готовності до материнства. Виходячи з концепції М.І. Лисіна, основи особистості, ставлення людини до світу і до себе самого закладаються з перших днів життя в спілкуванні з близькими дорослими. Складне в спілкуванні першого особистісне утворення може розглядатися і як перший внесок у становлення майбутнього батьківського поведінки. Якщо досвід спілкування з близькими дорослими був позитивним, це означає, що стартові умови для формування суб'єктного ставлення до інших людей були сприятливими і основа для формування суб'єктного ставлення до своєї дитини закладена. Іншими словами, близькі, довірливі стосунки з власною матір'ю корелюють з високим рівнем психологічної готовності до материнства.

Рис. 3. Відносини з матір'ю

4. Ставлення до народження дитини.

При аналізі значення дитини для випробовуваних були отримані наступні результати. 7 дівчат (35%) сказали, що народження дитини - це щастя, радість, добро і т. д., 5 дівчат (25%) зазначили, що дитина - це продовжувач роду, 8 дівчат (40%) - що дитина - це частина будь-якої нормальної сім'ї (рис. № 4). Крім того 8 досліджуваних (40%) сказали про те, що дитина потрібна для зміцнення сім'ї, 10 досліджуваних (50%) - що жінці належить мати дітей, а 2 досліджуваних (10%) помітили, що дітей взагалі може і не бути (мал . № 5). З усього цього можна зробити висновок, що дитина для випробовуваних не є цінністю сама по собі, вона потрібна, для якихось певних цілей, як необхідна частина життя. Іншими словами, респондентки не усвідомлюють повною мірою сенс, цінність дітей.



Рис. 4. Значення дитини

Рис. 5. Значення дитини

Незважаючи на те, що 90% досліджуваних (18 дівчат) відзначили, що люблять дітей, і тільки 10% (2 дівчини) сказали, що їх не люблять, проводити час з дітьми 40% (8 дівчат) готові не більше п'яти годин на день , 50% (10 дівчат) - 2-3 години, і 10% (2 дівчини) - не більше години на день (рис. № 6 та № 7). Це так само свідчить про низьку готовність випробовуваних до материнства, так як дівчата не готові до того, що потрібно буде проводити з маленькою дитиною весь свій час.

Рис. 6. Відношення до дітей

Рис. 7. Кількість годин, які досліджувані готові проводити з дитиною в день



5. Ставлення до материнства.

У чому бачать сенс материнства досліджувані? Лише 30% респонденток (6 дівчат) зазначили, що материнство для них - це щастя. 30% опитаних (6 дівчат) вважають, що «бути матір'ю дуже відповідально», при цьому не вказують, що це за відповідальність. 40% респонденток (8 дівчат) не змогли відповісти, що для них означає бути матір'ю. Тобто можна стверджувати, що дівчата, які беруть участь в дослідженні в більшості , сенс материнства ще не усвідомлюють. Дані результати відображені на рис. № 8.

Щодо настрою досліджуваних на вагітність можна відзначити наступне. Позитивні емоції вид вагітних жінок викликає у 15 дівчат (75%). У 5 дівчат (25%) вид вагітної жінки не викликає ніяких почуттів. У жодної із опитуваних вагітна жінка не викликає негативних емоцій. Дані результати відображені на рис. № 9.

Рис. 8. Сенс материнства



Рис. 9. Емоції пов'язані з вагітністю

6. Страхи, пов'язані з вагітністю та пологами.

Щодо переживань з приводу змін, що відбуваються з фігурою під час вагітності, 70% (14 дівчат) зазначили, що дуже хвилюються з цього приводу, 20% (4 дівчини) сказали, що їх це не сильно хвилює, і 10% (2 дівчини) виявилися взагалі погано інформовані про зміни в жіночому організмі і тілі, пов'язаних з виношуванням дитини (рис. № 10).

Рис. 10. Страх, пов'язаний із зміною фігури під час вагітності

Страх, пов'язаний з пологами, присутній у 80% респонденток (16 дівчат), і тільки лише 20% (4 дівчат) не переживають з цього приводу (рис. № 11). Таким чином, ми бачимо, що у більшості досліджуваних присутні страхи, пов'язані з вагітністю та пологами.

Рис.11. Страх перед пологами

7. Настрій щодо виховання та догляду за дитиною.

На питання про грудне вигодовування 3 дівчини (15%) відповіли, що взагалі не збираються годувати грудьми. 10 дівчат (50%) відзначили, що готові годувати дитину до півроку. І 7 дівчат (35%) сказали, що готові годувати дитину грудьми стільки, скільки це буде необхідно. Дані результати відображені на рис. № 12.

На питання про прийнятність фізичного насильства у вихованні дитини, 10% відповіли, що фізичні покарання прийнятні, 40% - що не прийнятні, 50% - що прийнятні тільки в певних ситуаціях. дані результати також свідчать про низьку готовність до материнства серед досліджуваних. Дані результати відображені на рис. № 13



Рис. 12. Тривалість годування груддю

Рис. 13. Прийнятність фізичних покарань

Таким чином, в результаті дослідження можна виділити три рівні психологічної готовності до материнства, кожен з яких має певні психологічні характеристики:

1. Низький рівень психологічної готовності до материнства.

Низька психологічна готовність до материнства характеризується тим, що дівчата даної групи не збираються навіть після закінчення навчання народжувати дітей, вважаючи за краще заміжжя і народження дитини кар'єрний ріст. У разі небажаної або незапланованої вагітності вони без коливань готові піти на аборт. Більшість таких дівчат мали негативний комунікативний досвід в ранньому дитинстві і характеризують свої стосунки з матір'ю як негативні. У таких дівчат було виявлено об'єктне відношення до майбутньої дитини, тобто дитина для них була засобом досягнення своїх власних цілей або ж перешкодою в їх досягненні, але не самоцінністю («будь-якій жінці належить мати дітей», «дитина потрібна для зміцнення сім'ї»). У цих дівчат були виявлені страхи, пов'язані зі зміною фігури під час вагітності та болем під час пологів. У дівчат цієї групи в їх більшості були відсутні уявлення про організацію виховання та догляду за маленькою дитиною, наприклад, вони були не готові годувати дитину грудьми і проводити з ним весь час, вважали прийнятним застосування фізичних покарань.

Низький рівень психологічної готовності до материнства характерний для 45% опитаних дівчат.

2. Середній рівень психологічної готовності до материнства.

У дівчат з середнім рівнем психологічної готовності до материнства спостерігалася невизначеність у виборі свого майбутнього: кар'єра і дитина для них були рівноцінними, хоча деякі з випробовуваних все ж воліли кар'єру. Дівчата даної групи, відповідаючи на питання про прийнятність для них аборту, відчували коливання, але в більшості своїй відповідали, що не зможуть піти на це. Відносини з власною матір'ю такі дівчата характеризували як «нормальні», «більш і менш», що свідчить про відсутність близькості й довіри. У таких дівчат також спостерігалося об'єктне відношення до майбутньої дитини: вони визнавали, що поява дитини - це щастя, але при цьому наголошували, що дитина - це, перш за все, велика відповідальність і багато труднощів і обмежень. У дівчат цієї групи також спостерігалися страхи, пов'язані з вагітністю та пологами. Такі дівчата мали початкові уявлення про організацію виховання та догляду за маленькою дитиною: вони були готові до грудного вигодовування, але не знали, скільки часу необхідно годувати грудьми, більшість з них вважали прийнятними фізичні покарання за потребою.

Середній рівень психологічної готовності до материнства характерний для 30% опитаних дівчат.

3. Високий рівень психологічної готовності до материнства.

Дівчата даної групи були готові відразу після отримання освіти створити сім'ю. Вони визнавали велику цінність дитини в порівнянні з цінністю кар'єри. Такі дівчата з упевненістю заявляли про неприйнятність для них аборту. Практично всі дівчата цієї групи мали позитивний комунікативний досвід в ранньому дитинстві, мама для них - це найближча і найрідніша людина. У цих дівчат було виявлено суб'єктне ставлення до майбутньої дитини, тобто дитина для них була самостійною цінністю: вони характеризували народження дитини як радість, материнство як щастя, вище благо. У дівчат цієї групи не було виявлено страхів, пов'язаних зі зміною фігури під час вагітності, але у деяких з досліджуваних спостерігався страх перед пологами. У цих дівчат були досить непогані знання в сфері організації виховання та догляду за дитиною: вони були готові годувати дитину грудьми стільки, скільки буде потрібно, і вважали неприйнятними фізичні покарання
Високий рівень психологічної готовності до материнства характерний для 25% опитаних дівчат.

Дані результати відображені на рис. № 14:



Рис 14. Рівні психологічної готовності студентської молоді до материнства



ВИСНОВКИ

1.Більшість авторів, які досліджують проблему готовності до материнства, вважають, що готовність до материнства формується протягом усього життя . На процес формування впливають як біологічні, так і соціальні чинники, оскільки готовність до материнства має з одного боку потужну інстинктивну основу, а з іншого виступає як особистісне утворення, в якому відбивається весь попередній досвід її взаємин зі своїми батьками, однолітками, чоловіком та іншими людьми.

Одна з дослідників психологічної готовності до материнства Мещерякова С.Ю. розглядає цей концепт як специфічно особова освіта, стрижневою твірної якого є суб'єктно-об'єктна орієнтація у ставленні до ще не народженої дитини. Така позиція у визначенні готовності до материнства пояснюється припущенням Мещерякової С.Ю. про те, що суб'єктне ставлення до майбутньої дитини проектується в стиль материнської поведінки і тим самим забезпечує найбільш сприятливі умови для психічного розвитку немовляти.

Автор виділяє кілька груп показників психологічної готовності до материнства.

1. У першу групу включені особливості комунікативного досвіду жінок з її раннього дитинства.

2. До показників другої групи віднесені переживання жінкою ставлення до ще не народженої дитини.

3. Третю групу показників склали установки на стратегію виховання дитини.

Те, як майбутня мати має намір здійснювати догляд за дитиною, з точки зору автора, також свідчить про переважання суб'єктного або об'єктного відношення до неї.

Філіппова Г.Г. розглядала психологічну готовність до материнства як провідний чинник адаптації до вагітності і материнства. У якості складових психологічної готовності до материнства були виділені цінність майбутньої дитини; себе як матері; материнська компетентність.

Матвєєва Е.В.визначає психологічну готовність до материнства, як специфічне особистісне утворення, що включає в себе три блоки готовності: потребово-мотиваційний блок; когнітивно-операційний блок і блок соціально-особистісної готовності до материнства.

2. Основними завданнями психолога по підготовці жінок до материнства є наступні:

Ш Заняття з вагітними:

?підготовка до пологів і материнства, створення оптимальних умов для розвитку дитини та для благополучного перебігу вагітності;

?формування материнської домінанти;

?налаштування на природні пологи та грудне вигодовування;

?психологічна корекційна робота (заняття проходять у групах, із сімейними парами, індивідуально).

Ш Заняття з родинами вагітної, спрямовані на зміну ставлення до майбутньої дитини і самої вагітної, а також до батьківства взагалі.

Ш Партнерство в пологах, спрямоване на досягнення психоемоційного комфорту породіллі, необхідного для природних пологів.

Ш Допомога у подоланні можливих післяпологових наслідків, післяпологової депресії.

Ш Психологічна підтримка жінки та сім'ї під час вагітності, пологів і в післяпологовий період.

3. Для дослідження психологічної готовності до материнства була обрана анкета « Чи готові ви стати мамою?». (див. додаток А).

Анкета дозволяє виявити ставлення досліджуваних до різних питань, що стосуються материнства, які представляють собою блоки:

§ Плани на майбутнє, пов'язані з материнством;

§ Ставлення до аборту;

§ Відносини з матір'ю;

§ Ставлення до народження дитини;

§ Ставлення до материнства;

§ Страхи, пов'язані з вагітністю та пологами;

§ Настрій щодо виховання та догляду за дитиною.

4. В ході дослідження були вивчені особливості психологічної готовності студентської молоді до ролі матері.

Дані, які були отриманні під час дослідження, виявили наступні особливості: всі дівчата, які брали участь в дослідженні, збираються в майбутньому створювати сім'ю і народжувати дітей, але на даному етапі більшість з них вважають побудову кар'єри, матеріальне благополуччя і влаштування особистого життя більш цінним, ніж народження дитини.

Дівчата даної вікової групи не усвідомлюють повною мірою сенсу материнства. Для них бути мамами - це, перш за все, велика відповідальність, величезне навантаження, крок, до якого необхідно довго і серйозно готуватися, а не щастя і радість.

Для більшості досліджуваних дитина не є цінністю сама по собі. Дівчата вважають, що дитина потрібна для зміцнення сім'ї, для продовження роду, або ж тому, що жінці належить мати дітей, але не бачать у дитині самостійної цінності.

У досліджуваних присутні страхи, пов'язані з вагітністю, пологами і вихованням дітей. Вагітність в більшості викликає у досліджуваних негативні емоції. Пологи також асоціюються в основному з болем, а не з появою на світ маленької людини.

В більшості досліджувані зазначили, що люблять дітей, але, тим не менш, рівень сформованості позитивного образу дитини у них досить низький. Дитина, перш за все, асоціюються з труднощами, обмеженнями, відсутністю вільного часу, великою відповідальністю, «кінцем особистого життя», тобто з негативними емоціями. Більшість з досліджуваних не готові проводити з дитиною більше п'яти годин на день. Іншими словами, дівчата даної вікової групи не налаштовані позитивно на виконання ролі матері.

Щодо знань дівчат про виховання та розвиток дитини можна відзначити наступне. Дівчата в більшості не інформовані про важливість і необхідність грудного вигодовування, є ті, хто взагалі не збирається годувати дитину грудьми. Це свідчить про перевагу своїх інтересів над потребами дитини.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абабков В.А., Пере М., Кайдановская Е.В., Шеби Д. Семейная жизнь и профессиональная деятельность. //Вопросы психологии, 2004, №6.

2. Авдеева Н.Н. Вы и младенец: у истоков общения. -М.: Пр.1991.

3. Андреева Н.Г. Этот удивительный ребенок. - С-Пб., 1999.

4. Бойко В.В. Малодетная семья. - М.: Пр.1988.

5. Бойко В.В. Счастье, семья, дети. - М.: Пр 1980.

6. Бойко В.В. Если ты женщина и мать. -М.: Пр.1985.

7. Баженова О.В., Баз Л.Л., Копыл О.А. Готовность к материнству: выделение факторов, условий психологического риска для будущего развития ребенка. // Синапс, 1993, №4.

8. Брутман В.И., Варга А.Я., Хамитова И.Ю. Влияние семейных факторов на формирование девиантного материнства. //Психологический журнал, 2002, №2.

9. Брутман В.И., Радионова М.С. Формирование привязанности матери к ребенку в период беременности. //Вопросы психологии, 1997, №6

10. Брутман В.И., Филиппова Г.Г., Хамитова В. Динамика психологического состояния женщин во время беременности и после родов. //Московский психотерапевтический журнал, 2003, №2.

11. Винникот Д.В. Маленькие дети и их матери, М., 1998.

12. Гурьянова Т.А. Развитие психологической готовности к материнству на стадии планирования беременности, во время беременности и после родов. // Методологические проблемы современной психологии: иллюзии и реальность. Материалы сибирского психологического форума, 16-18 сентября 2004 г.

13. Долбик-Воробей Т.А. Студенческая молодежь о проблемах брака и рождаемости / / Cоцис.-2003. - № 11.-с.78-83.

14. Залевский Г.В. От «демонической» до «биопсихосоционоэтической» модели психического расстройства. // Сибирский психологический журнал, 2009, №32.

15.Залевский Г.В., Залевский В.Г., Кузмина Ю.В. Биопсихосоционоэтическая модель развития личности и ее здоровья. //

16.Сибирский психологический журнал, 2009, №33. 15. Конюхов Н.И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж, 1996.