Роль практичного психолога у створенні умов для розумового розвитку дитини раннього віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ РОЗУМОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

1.1 Характеристика розумової активності дітей раннього віку

1.2 Умови формування розумової активності дошкільників

РОЗДІЛ 2. СУПРОВІД ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В РОЗВИТКУ ДИТИНИ

2.1 Основна мета залучення практичного психолога

2.2 Основні напрямки та принципи психодіагностичної роботи психолога у розвитку розумової активності дітей

РОЗДІЛ 3. МОДЕЛІ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ У ПСИХОЛОГІВ

3.1 Основа створення моделей розумового розвитку

3.2 Психолого-педагогічні моделі оцінки розумового розвитку дітей раннього віку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність даної теми обумовлена тим, що пошук нових психолого-педагогічних підходів до розвитку розумової активності дітей у дошкільному віці стає все більш значущим, оскільки саме активність розуму є одним з основоположних властивостей особистості. Відомо, що розумове виховання і розвиток дітей полягає не тільки в тому, щоб дати дітям знання, а й навчити їх використовувати ці знання в різноманітній діяльності.

Беручи до уваги науково-теоретичні аспекти становлення діяльності практичного психолога можна зробити висновок, що саме інтегративний психолого-педагогічний супровід забезпечує ефективне та комплексне розв'язання проблем розвитку дитини.

Мета контрольної роботи - розглянути особливості виховання у дітей розумової активності.

Об'єкт дослідження - є розвиток розумової активності дітей.

Предметом роботи виступає супровід практичного психолога, що сприяє розумовому розвитку дітей.

Науково-теоретичну основу роботи становлять розробки таких відомих учених: Д.Б. Ельконін, Ю.М. Забродін, Н.В. Кузьміна, С.О. Ладивір, В.С. Мухіна, В.Г. Панок, С.І. Подмазін, Т.М. Титатернко.

Методологічна основа даної контрольної роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань: аналіз, синтез, класифікація.

Структура курсової роботи та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Контрольна робота складається зі вступу; трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ РОЗУМОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

1.1 Характеристика розумової активності дітей раннього віку

Слід зазначити, що маса психолого-педагогічних досліджень, доводять, як важливо враховувати в ході виховно-освітнього процесу власну активність дитини, що характеризується переважанням ініціативності над реактивністю. Розумова активність постійно пов'язується з діяльністю, а в структурі діяльності - насамперед з такою її ланкою, як потреба. Розумова активність визначається як «потреба в розумовій діяльності».

У дослідженнях Н.С.Лейтес представлена ??більш широке формулювання, яке вказує на те, що розумова активність багато в чому виражає «природно обумовлену потребу в розумових зусиллях». При цьому мова йде насамперед про широку допитливість, якими б психологічними засобами вона не реалізовувалася: інтелектуальними, перцептивними або навіть чисто сенсорними. Взаємозв'язок активності з потребами діяльності обумовлює їх нерозривний зв'язок з емоційними переживаннями. Підкреслюється думка про те, що активність народжується зі стану, що має насичений емоційний тон.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень показує, що центральне ядро розумової активності складають когнітивні функції і процеси. У дослідженнях А.М. Матюшкіна розкривається позиція, що дозволяє зрозуміти, що розумова активність не підпорядковується строгим законам тренування. Її основу складають ті принципи виховання особистості і розвитку мислення, які включають стимулювання і заохочення самих актів розумової активності з боку іншої людини (вихователя, батька, однолітка). Саме тому найбільш значущими ситуаціями у виникненні актів розумової активності є ситуації спілкування, різних типів міжособистісної взаємодії, ігри, навчання. У роботах Т.І. Бабаєвої, Л.М. Маневцової, Е.В. Проскури та ін. Розглядаються різні педагогічні умови, що сприяють розвитку розумової активності дітей: організація навчання, при якій дитина втягується в процес самостійного пошуку і відкриття нових знань; різноманітність інтелектуальної та практичної діяльності дитини; створення атмосфери напруженої колективної роботи; зв'язок нового матеріалу з наявними особистим досвідом дітей.

Існують різні підходи до виділення показників розумової активності дітей: ініціативність і прагнення до самостійного пошуку вирішення завдань; уміння ставити перед собою нові пізнавальні цілі і досягати їх у процесі активного пошуку; самостійна побудова дітьми найпростіших моделей відносин між поняттями; вміння знаходити творчі, нестандартні способи вирішення завдань. [12]

Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми діагностики розумового розвитку дітей дозволило здійснити підбір психодіагностичних методик і віднести до основних показників розумової активності дітей 6-7 років життя такі з них: наявність емоційно-позитивного ставлення дитини до розумової діяльності і яскраво вираженого бажання займатися нею; системність мислення (змістовна спрямованість аналізу об'єкта, з одного боку, конструктивно-перетворюючий момент дії, з іншого боку); самостійність у пошуку вирішення проблемних ситуацій, використання нових способів розумової діяльності; уміння міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, будувати найпростіші умовиводи.

1.2 Умови формування розумової активності дошкільників

Зауважимо, що розумовий розвиток - це сукупність кількісних і якісних змін, що відбуваються в розумовій діяльності дитини у зв'язку з віком, збагаченням досвіду і під впливом виховних впливів. У дошкільному віці швидким темпом йде накопичення знань, формується мова, удосконалюються пізнавальні процеси, дитина опановує найпростішими способами розумової діяльності. Забезпечення розумового розвитку дошкільника має велике значення для всього його подальшої діяльності.

Розумовий розвиток дитини здійснюється під впливом соціального середовища. У процесі спілкування з оточуючими він засвоює мову, а разом з ним і сформовану систему понять. У результаті вже в дошкільному віці дитина опановує мовою настільки, що користується їм вільно як засобом спілкування.

Розумовий розвиток дошкільника відбувається в процесі діяльності: спочатку в спілкуванні, предметної діяльності, грі, а потім і в навчальній, трудової, продуктивної (малювання, ліплення, аплікація, конструювання).

Найбільш ефективно розумовий розвиток відбувається під впливом навчання і виховання. [10]

Сучасна педагогічна наука вважає, що основними показниками розумового розвитку є засвоєння системи знань, накопичення їх фонду, розвиток творчого мислення та оволодіння способами пізнавальної діяльності, необхідними для набуття нових знань.

Щоб правильно організувати виховання розумової активності дошкільників, треба знати закономірності та можливості їх розумового розвитку. З їх урахуванням визначаються завдання, зміст, організація та методи розумового виховання. Вітчизняна психологія і педагогіка займаються вивченням закономірностей і можливостей розумового розвитку в дошкільному віці, щоб знайти шляхи оптимального вирішення завдань виховання розумової активності: максимально використовувати можливості дитини, з одного боку, і не допустити перевантаження, яка може викликати загальне пригнічення організму, - з іншого.

Вчені досліджують багато питань розумового розвитку і виховання. Вивчаються закономірності розвитку відчуттів, сприйняття, що необхідно для розробки змісту і методів сенсорного виховання як основи розумового виховання дошкільників; досліджується формування наочно-дієвого, наочно-образного і понятійного, логічного мислення дітей; з'ясовуються особливості формування пізнавальних здібностей; розробляються зміст і методи розумового виховання в різні періоди дошкільного дитинства та ін.

До кінця дошкільного віку у дітей накопичується досить великий запас елементарних знань про навколишній, вони володіють основними розумовими операціями (порівнянням, узагальненням та ін.), Здатні виділяти суттєві і несуттєві ознаки предметів і явищ, встановлювати деякі причинно-наслідкові зв'язки, у них формуються зачатки навчальної діяльності. Повноцінне розумовий розвиток відбувається тільки в процесі організованої діяльності, тому завдання педагогів полягає як у створенні відповідних умов для цього, так і в здійсненні цілеспрямованих виховних впливів на дитину.

Виховання розумової активності - це цілеспрямований вплив дорослих на розвиток активної розумової діяльності дітей. Воно включає: повідомлення доступних знань про навколишній світ, їх систематизацію, формування пізнавальних інтересів, інтелектуальних навичок і вмінь, розвиток пізнавальних здібностей.

Особливо велика роль виховання розумової активності в підготовці дітей до школи. Оволодіння запасом знань, розвиток розумової активності і самостійності, придбання інтелектуальних умінь і навичок - це важливі передумови для успішного навчання в школі і для підготовки до майбутньої трудової діяльності.

В "Програмі виховання в дитячому садку" визначені наступні завдання виховання розумової активності дітей дошкільного віку: формування правильних уявлень про найпростіші явища навколишнього життя; розвиток пізнавальних психічних процесів: відчуттів, сприймань, пам'яті, уяви, мислення, мовлення; розвиток допитливості і розумових здібностей; розвиток інтелектуальних умінь і навичок, формування найпростіших способів розумової діяльності.

Розглянемо кожне з цих завдань.

Дитина в дошкільні роки кожен день стикається з новими для неї предметами і явищами. Л. М. Толстой писав про дошкільний вік: "Хіба не тоді я набував все те, чим я тепер живу, і набував так багато, так швидко, що у всю решту життя я не придбав і однієї сотої того? Від п'ятирічної дитини до мене тільки крок. А від новонародженого до п'ятирічного страшна відстань". [3]

Однак накопичення знань і уявлень без відповідного керівництва йде безсистемно: вони можуть бути поверхневі, нерідко помилкові. Дитина думає, що "хмара - це вата", а "зірки - електричні лампочки". Спостерігаючи навколишнє життя, він самостійно намагається робити висновки. У книзі К. І. Чуковського "Від двох до п'яти" наведено чимало дитячих висловлювань, які свідчать про допитливості розуму дитини.

Завдання педагога полягає в послідовному збільшенні у дітей запасу знань, їх впорядкування, уточненні, систематизації. Дитина повинна отримати чіткі уявлення про навколишні предмети, їх призначення, деяких якостях (колір, величина, форма) і властивості (б'ється, ламається, рветься, ллється та ін.), Про матеріали, з яких вони зроблені. Він набуває також знання про деякі природні явища, їх взаємозв'язках і закономірностях (характерних ознаках пір року і взаємозв'язку між цими ознаками, типових особливостях деяких тварин і зв'язку їх зі способом життя цих тварин і т. П.). У процесі спостережень за явищами неживої природи, розвитком рослин, комах, тварин вихователь формує у дітей зачатки матеріалістичних уявлень про світ.

Дошкільнят знайомлять з доступними їм суспільними явищами і подіями: працею радянських людей, з загальнонародними святами; з Москвою - столицею Радянської держави, з деякими народами, що живуть в нашій країні. Дітей знайомлять з життям і діяльністю В. І. Леніна і його соратників. Ознайомлення з суспільними явищами і подіями сприяє вихованню у дітей інтересу до громадського життя країни, формуванню почуття любові до Батьківщини і основ інтернаціоналізму.

Важливим завданням виховання розумової активності є розвиток пізнавальних психічних процесів - відчуттів, сприйняття, пам'яті, уяви, мислення, а також розвиток мови.

Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів і сприймань. Чим вище рівень їх розвитку, тим багатше можливості пізнання навколишньої дійсності. Тому в дитячому садку велика увага приділяється сенсорному вихованню.

Особлива роль у дошкільному віці належить розвитку мови. Людина користується рідною мовою для вираження своїх думок і розуміння висловленого іншими. Оволодіння мовою дає дитині можливість отримувати знання про дійсність опосередковано (через розповідь, художній твір, пояснення вихователя і т.п.), А не тільки шляхом безпосереднього сприйняття предметів або явищ. У дитячому садку вирішуються такі завдання мовного розвитку, як збагачення словника, формування граматичної будови, розвиток зв'язного мовлення.

У дошкільному віці у дітей формується здатність свідомого запам'ятовування, збільшується обсяг пам'яті; завдання полягає в тому, щоб вправляти довільну пам'ять, збагачувати її корисними знаннями.

Велика увага приділяється розвитку уяви; воно необхідне для будь-якої творчої діяльності. У перші дошкільні роки - це відтворює уяву, на основі якого з накопиченням життєвого досвіду і розвитком мислення формується творча уява. Для молодшого дошкільника характерно наочно-дієве і наочно-образне мислення. На цій основі розвивається словесно-логічне, понятійне мислення. Вихователь формує у дітей аналітико-синтетичну розумову діяльність, яка дає можливість глибше розуміти явища, виділяти суттєві і несуттєві їхнього боку.

Допитливість - якість, властиве дитині. Воно виражається в активному інтересі до навколишнього світу, в прагненні все розглянути, поторкати, привести в дію. Про наявність допитливості свідчать і численні запитання.

Вихователь підтримує допитливість дошкільнят, організовуючи спостереження, намагаючись вчасно відповісти на виникаючі у них питання, направляючи їх думка на самостійний пошук відповіді. Завдання розумового виховання - розвивати дитячу допитливість, допитливість розуму й формувати на їх основі стійкі пізнавальні інтереси.

Перед дитячим садом стоїть завдання розвивати розумові здібності дитини. Здібностями в психології прийнято називати такі властивості особистості, які створюють передумови до успішного оволодіння тією чи іншою діяльністю. Здібності виявляються і розвиваються в процесі відповідної діяльності. Розумові здібності людини можуть характеризуватися такими якостями розуму, як кмітливість (швидкість розумової реакції), критичність (здатність об'єктивно оцінювати факти, явища, результати праці та аналізувати їх, помічати помилки і т.д.), Допитливість (здатність до наполегливої пошуку вирішення розумової задачі , використання різних способів для відшукання правильної відповіді), вдумливість.

Вихователь таким чином організує розумову діяльність дітей, щоб сприяти розвитку цих якостей. Для розвитку кмітливості він проводить ігри, де треба швидко дати відповідь ("Назви наступне число", "Скажи навпаки", "Літає - не літає" та ін.), У швидкому темпі вирішувати нескладні завдання; для розвитку критичності розуму приваблює дітей до аналізу дитячих робіт, відповідей; для розвитку допитливості організовує елементарну дослідницьку діяльність, пропонує завдання-головоломки.

Одним із завдань розумового виховання дошкільників є розвиток інтелектуальних умінь і навичок, т. Е. Формування найпростіших способів розумової діяльності: обстеження предметів, виділення в них істотних і несуттєвих ознак, порівняння з іншими предметами і т. Д. Ці вміння та навички є складовими елементами пізнавальної діяльності, вони допомагають дитині успішно оволодівати знаннями.

РОЗДІЛ 2. СУПРОВІД ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В РОЗВИТКУ ДИТИНИ

2.1 Основна мета залучення практичного психолога

Метою діяльності психологічної служби дошкільного навчального закладу є створення умов для розвитку дитини відповідно до вікових норм та їхніх індивідуальних особливостей. Практичний психолог ДНЗ спрямовує свою діяльність на попередження виникнення проблем розвитку дитини: порушення емоційно-вольової сфери, проблем взаємовідносин з однолітками, педагогічними працівниками, батьками; допомогу (сприяння) дитині у вирішенні актуальних завдань її розвитку, навчання, соціалізації; психологічне забезпечення освітніх програм; допомогу педагогам, батькам у створенні необхідних умов для гармонійного розвитку дитини; формування психологічної культури дітей, батьків, педагогів.

Діяльність практичного психолога передбачає не лише використання різноманітних методів діагностичної, корекційно-розвивальної роботи з дітьми, але виступає як комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації.

Психологічний супровід освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі здійснюється у співпраці з усіма суб'єктами навчально-виховного процесу: дітьми, батьками, педагогами. Це система професійної діяльності практичного психолога, спрямована на створення соціально-психологічних умов для збереження і зміцнення здоров'я, успішного навчання і психологічного розвитку дитини в ситуаціях взаємодії з однолітками і дорослими в дошкільному навчальному закладі. Педагоги і батьки - активні учасники цього процесу. Вихователь використовує рекомендації практичного психолога, здійснює педагогічний супровід розвитку дитини, а батьки підтримують дитину, забезпечуючи їй емоційний комфорт, захист, любов і тепло.

Професійність і ефективність психологічного супроводу дитини залежить від організації роботи дошкільного закладу, використання інноваційних технологій, створення чіткої організації роботи психологічної служби в дошкільному закладі, відпрацювання моделі супроводу дитини у співпраці практичного психолога, вихователів і батьків. [9, с. 9]

Психологічною передумовою створення цілісної системи супроводу є довірливі, проникнуті взаємоповагою й взаєморозумінням відносини між адміністрацією, вихователями, батьками, вихованцями і практичним психологом.

Етапи залучення вихователів і батьків до системи психологічного супроводу повинні здійснюватися поступово:

руйнування усталених поглядів;

набуття необхідної психолого-педагогічної компетентності;

опанування системою супроводу, усвідомлення своєї ролі в ній та практична реалізація заходів.

Діяльність практичного психолога в рамках психологічного супроводу потребує:

здійснення спільно з педагогами аналізу освітнього середовища з погляду тих можливостей, які воно пред'являє до психологічних можливостей і рівня розвитку дитини;

визначення психологічних критеріїв ефективного навчання і розвитку дошкільників;

розроблення і реалізації заходів, які сприяють успішному розвиткові дітей. [9, с. 10]

2.2 Основні напрямки та принципи психодіагностичної роботи психолога у розвитку розумової активності дітей

розумовий активність дитина психолог

Основними напрямами діяльності практичного психолога дошкільного навчального закладу, які забезпечують вирішення завдань психологічного супроводу розвитку дитини, є діагностична, просвітницька, консультативна, корекційно-розвивальна та організаційно-методична діяльність

Першим кроком у реалізації поставлених перед психологічною службою дошкільного навчального закладу завдань є психологічна діагностика, яка має на меті зібрати необхідні дані про розвиток дитини для того, щоб спланувати подальшу роботу з дитиною, педагогами, батьками.

У плануванні та здійсненні в напряму психодіагностичної роботи практичний психолог дошкільного навчального закладу керується Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах. Психологічна діагностика дитини здійснюється за згодою батьків чи осіб, що їх замінюють, за такими напрямами:

- вивчення адаптації під час адаптації до дошкільного закладу;

- вивчення рівня розвитку пізнавальної сфери;

- вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;

- вивчення комунікативної сфери;

- вивчення стилів сімейного виховання;

- вивчення інтересів, нахилів, здібностей;

- вивчення рівня психологічної готовності до школи.

Обираючи методику дослідження, практичний психолог дошкільного навчального закладу обов'язково повинен звертати увагу на її відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Важливою умовою проведення діагностичного обстеження є емоційний стан дитини під час діагностики та створення доброзичливої атмосфери, налагодження контакту психолога з дитиною.

За результатами психодіагностичних досліджень практичний психолог зобов'язаний вести відповідну документацію і статистичну звітність: протоколи діагностичних досліджень, аналітичні довідки, індивідуальні картки психологічного супроводу дитини. [9, с. 14]

РОЗДІЛ 3. МОДЕЛІ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ У ПСИХОЛОГІВ

3.1 Основа створення моделей розумового розвитку

Із задоволенням можна констатувати, що до проблеми розвитку і виховання дітей дошкільного віку у Європі ставляться серйозно, із посиленою увагою. За визначенням ЮНЕСКО молодший вік - це вік дитини від народження до шести років, у нашій країні ми поділяємо його на ранній та дошкільний вікові періоди. Основні ідеї конференції були викладені у концептуальному документі «Створення багатства націй».

Велике значення в цьому документі приділено дітям раннього віку, їхньому розвитку, сенситивним періодам, можливостям та особливостям виховання. Цей вік визначається як сенситивний період, що характеризується швидкими змінами у фізичному, когнітивному, мовленнєвому, соціальному та емоційному розвитку. Значний і вирішальний розвиток мозку відбувається до досягнення дитиною семирічного віку, особливо у перші три роки життя, коли формуються основні нейронні зв'язки. Те, що відбувається в ранньому віці, визначає стан здоров'я, схильність до навчання, особливості поведінки людини, які можуть зберегтися до кінця життя. Важливо знати, що розвиток дитини в ранньому віці має дуже стійкий результат. [13]

При наявності позитивного досвіду у дитини закладається дієва основа для подальшого успішного розвитку та навчання. Варто зауважити, що діти раннього віку дуже вразливі: поганий догляд, недоїдання, відсутність уваги і насильство негативно впливають на малюка і травмують його, часто непоправно.

Важливість раннього періоду дитинства все більше усвідомлюється в глобальному масштабі. У документах ЮНЕСКО зазначається, що багато країн не вживають необхідних заходів у сфері політики для забезпечення виховання та освіти дітей у віці до трьох років. Лише в небагатьох країнах створено національні належні умови. Вважаю, що серед цих країн перебуває й Україна, у якій є давні традиції виховання дітей раннього віку. Про це свідчать наявність відповідних вікових груп у дошкільних закладах, програм виховання дітей цього віку, численних методичних матеріалів, написаних ученими і методистами для практичних працівників. Наразі змінюється соціальне та інформаційне середовище, педагогічні погляди на можливості освіти взагалі, а в дитячому періоді -- зокрема. Тому особливо важливо продумати, які акценти слід робити у вихованні та освіті сучасних українських дітей раннього віку. Більшість вітчизняних учених (психологів, педагогів) дотримується думки, що ранній вік -- це період життя від одного до трьох років. У цьому віці дитина активно розвивається завдяки створенню сприятливих умов розвитку.

У тому разі, якщо дорослі мудро ставляться до організації освітньо-інформаційного простору, у дітей своєчасно розвиваються психічні процеси. Зокрема, на першому році життя основними умовами розвитку вважаю створення позитивної емоційної атмосфери та достатнє конструктивне спілкування з дитиною. На другому році розумовий розвиток загалом відбувається у предметній діяльності, під час якої дитина вчиться робити перші узагальнення, перенесення дій, вирізняти якості предметів тощо. На третьому році визначальним є розвиток мовлення, ознайомлення дитини зі знаковою системою рідної мови. Відомо, що мислення і мовлення пов'язані між собою. Якщо враховувати окреслені особливості розвитку дітей раннього віку, то можна створити адекватне інформаційне поле. [8]

Із метою наукового аналізу розвитку мислення дітей від одного до трьох років життя пропоную відповідні психолого-педагогічні моделі.

В основі створення моделей покладено певні наукові ідеї, а саме:

1. Дитина не народжується з готовими здібностями до мислення. Мислительні процеси, які проявляються в різних видах дитячої діяльності, відображають різні етапи її розумового розвитку. Цей розвиток не є саморозвитком, тобто процесом розумового визрівання певних задатків. Соціальне середовище стимулює розвиток дитини, а дитина виконує активну роль у пізнанні світу. За Г. Костюком, розвиток мислення дітей значно прискорюється, коли він відбувається в умовах цілеспрямованого і правильно здійснюваного втручання дорослих у цей процес.

2. Результат будь-яких мислительних дій -- отримання нових знань (Л. Венгер, В. Мухіна). Залежно від виду мислення, вони мають різну модифікацію (образи, наочні моделі, поняття).

3. У ранньому та дошкільному дитинстві людина проходить етапи розвитку мислення від наочно-дійового до образного, а далі -- до елементарного логічного мислення. Кожен етап є важливим для подальшого розвитку і кожен вид мислення не зникає під час переходу на новий рівень і не виникає раптово одразу ж після закінчення чергового етапу.

4. Кожен віковий період характеризується певними надбаннями. Важливим досягненням раннього віку є поява знакової функції мислення, яка передбачає вміння дитини мислити узагальнено. «Умение обобщать воспринимаемые факты и явления служат показателем высокого уровня развития аналитико-синтетической деятельности мышления» [4, с. 30].

5. Визначальним фактором розвитку мислення дітей є мовлення. «Речь - одно из мощных средств для развития мышления, не связанного непосредственно с ситуацией» [1, с. 345]. І далі: «Овладение речью приводит к перестройке всей структуры сознания» [1, с. 357]. К. Ушинський дійшов до висновку, що рідне слово -- основа будь-якого розумового розвитку і скарбниця всіх знань. Подальші наукові дослідження довели, що мова та мислення розвиваються одночасно як дві сторони. Доведено, що «критичним» (або сенситивним) періодом розвитку мовлення є перші три роки життя [5].

6. За Л. Виготським, у дитини раннього віку своєрідне відношення до оточуючої дійсності, яке має афективний характер сприйняття. «Сознавать вообще для ребенка раннего возраста - еще не означает воспринимать и перерабатывать воспринимаемое с помощью внимания, памяти, мышления. Все эти функции еще не дифференцировались, они действуют в сознании целостно, подчиняясь восприятию постольку, поскольку они участвуют в процессе восприятия» [1, с. 343].

7. У дитини другого року життя сприймання безпосередньо пов'язано з дією, а між сенсорною та моторною функцією виникає єдність. Домінує наочне сприйняття афективного характеру, яке безпосередньо переходить у дію [1, с. 342, 344].

3.2 Психолого-педагогічні моделі оцінки розумового розвитку дітей раннього віку

Відтак розглянемо основні психолого-педагогічні моделі оцінки розумового розвитку дітей раннього віку

Модель високого рівня розумового розвитку дітей другого року життя: дитина цілісно сприймає оточуючий світ, комплексно пізнає його за допомогою сенсорики, емоцій та мовлення (власного та дорослих). Активно взаємодіє з дорослим, особливо у продуктивній діяльності. Проявляє інтерес до спілкування з однолітками. Демонструє наочне мислення під час конкретної ситуації пізнавального характеру. Самостійно починає використовувати предмети-знаряддя для досягнення поставлених дорослим творчих завдань. Розвиваються мислительні операції - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення - які проявляються у визначенні таких якостей предметів як кількість, колір, величина. Має збагачений (для свого віку) пасивний та активний словник. На заняттях часто активна. [8]

Модель середнього рівня розумового розвитку дитини другого року життя: дитина цілісно сприймає світ, пізнає його за допомогою сенсорики, емоцій та мовлення дорослих. Активно діє з дорослим, якщо є ініціатива з боку дорослого. Інтерес до спілкування з однолітками проявляє епізодично. Наочне мислення проявляється під час конкретної ситуації, особливо в продуктивній діяльності. Використовує предмети-знаряддя тільки з допомогою педагога. Мислительні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) ще не сформовані, проявляються епізодично. Охоче спілкується з дорослим, в основному на емоційному рівні. На заняттях в основному активна.

Модель низького рівня розумового розвитку дитини другого року життя: цілісно сприймає оточуючий світ, пізнає його в основному на рівні емоцій та хаотичних дій з предметами. Із однолітками спілкуватися не бажає. Спілкування з дорослими зводиться до тілесного контакту або аутичної поведінки (з незнайомцями). Не проявляє себе у продуктивній діяльності, тому неможливо з'ясувати характеристику мислительних операцій. В основному розумовий розвиток зводиться до маніпулювання предметами та номінальної функції слова. При цьому емоційний розвиток дитини знаходиться в нормі. На заняттях пасивна або не хоче брати в них участь. [8]

Модель високого рівня розумового розвитку дітей третього року життя: дитина активно пізнає світ, використовуючи мову. Мова стає основним засобом розвитку мислення. Активно розвиваються мислительні функції, що спостерігається у таких проявах: розвитку понять та узагальнень, їх активному використанні у повсякденному житті, розумінні причинно-наслідкових зв'язків у природних явищах та побуті. Порівнює множини (багато-мало, один-багато). Спостерігаються прояви наочно-образного мислення. Демонструє елементарне передбачення результату власних мислительних дій. Розуміє зміст понять «ціле-частина», вміє їх співставляти. Має різноманітний запас слів для висловлення власної думки, побажання. Добре спілкується як із дорослими, так і з однолітками. На заняттях проявляє пізнавальну активність та пізнавальний інтерес.

Модель середнього рівня розумового розвитку дітей третього року життя: мова ще не стала для дитини основним засобом пізнання світу. Продовжує активно пізнавати його в основному за допомогою продуктивної діяльності, емоційного спілкування з дорослим. Результати мислительних операцій проявляються у жестовому мовленні та дії з предметами, практичній діяльності. Частіше ініціатором діяльності є дорослий, з допомогою якого дитина справляється із певним завданням. Не вміє передбачати результат своїх дій. Співставлення понять має несистематичний характер. Добре розуміє мову дорослого, але сама мало застосовує вербальний спосіб. Розвинена в основному пасивна мова під час занять. У комунікативній діяльності є прояви вербального мовлення. Може активно спілкуватись як із дорослими, так і з дітьми.

Модель низького рівня розумового розвитку дітей третього року життя: дитина мало спілкується вербально, пізнавальна активність може бути як на високому, так і на середньому рівні. Причиною можуть бути психічні особливості розвитку або педагогічна занедбаність. Оточуючий світ зводиться до спілкування з близькими людьми, вихід за його межі створює стресову ситуацію для дитини. Тому розумовий розвиток у таких дітей характеризується відставанням (як для свого віку). Дитина знаходиться на рівні високого рівня розумового розвитку дітей другого року життя. [8]

Запропоновані моделі мають не тільки теоретичне значення, а й можливість практичного застосування. Їх можна використовувати для діагностики розумового розвитку дітей раннього віку науковцями, студентами, магістрами. У дошкільних закладах вони можуть лягти в основу роботи психолога або методиста, особливо при тематичній розробці річного плану закладу.

ВИСНОВКИ

У зміст виховного процесу дітей дошкільного віку входить і виховання розумової активності. Щоб правильно підійти до реалізації завдань розумового виховання, необхідно глибоко знати закономірності розумового розвитку дитини. Саме в цьому напрямку працюють вчені психологи і педагоги. Вивчення вікових можливостей розумового розвитку дітей спрямоване на з'ясування закономірностей і особливостей розвитку здібностей дітей, пізнавальних інтересів, формування наочно-образного мислення дітей, передумов логічного мислення. На основі всіх виявлених закономірностей розумового розвитку дітей дошкільного віку визначається зміст і методи виховання розумової активності на різних етапах вікового становлення дитини.

Виховання розумової активності - це, насамперед, розвиток активної розумової діяльності дошкільників. Повноцінне розумове виховання відбувається тільки в педагогічно правильної організованої діяльності.

У зміст розумового виховання входить: розвиток інтелектуальних умінь і навичок, уяви, сприйняття, пам'яті, мислення, допитливості і розумових здібностей.

Інтегрований психолого-педагогічний супровід повинен забезпечити ефективне та комплексне розв'язання проблем розвитку дитини в у взаємодії з педагогами і батьками

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Виготський Л.С. Собр. cоч .: У 6-ти т.Т.4 / Под ред. Д. Б. Ельконіна. - М .: Педагогіка, 1984.

2. Возлинкая М.Ф. Нестандартная математика в школе. - М, 1993.

3. Дошкільна педагогіка / За редакцією В.І. Ядешко і Ф.А. Сохина. - М .: Просвещение, 1978.

4. Єрмолаєва Л.І. Формування узагальнень в процесі навчання дітей старшого дошкільного віку операції об'єднання / Удосконалення розумового виховання дітей дошкільного віку. - Челябінськ, 1984. - С.30.

5. Кольцова М.М. Дитина вчиться говорити. - М .: Просвещение, 1973.

6. Львов М.Р. Школа творческого мышления. - М., 1993.

7. Миронова Р.М. Игра в развитии активности детей. - Минск, 1989

8. Науменко Т.І. Моделі розумового розвитку дітей раннього віку / Україна, м. Київ, Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН та МОНМС України

9. Окерешко О.А. Побудова інтегрованого психолого-педагогічного супроводу розвитку дитини в освітньому процесі ДНЗ. Навчально-методичний посібник. Дошкільний навчальний заклад ясла-садок №2 «Теремок» - Березне, 2013 - 128с.

10. Парамонова Л.А., Урадовских Г.В. Роль конструктивных задач в формировании умственной активности детей: старший дошкольный возраст // Дошкольное воспитание. - 1985. - № 9.

11. Семяшкина Н.И. Значение дидактических игр на уроках математики // Начальная школа. - 1997. - №2.

12. Топаркова Т.А. Развитие умственных способностей // Начальная школа. - 1997.- №6.

Размещено на Allbest.ru