Особливості формування етнічних стереотипів

74

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ХЕРСОНСЬКА ФІЛІЯ

Кафедра психології

ДИПЛОМНА РОБОТА

Особливості формування етнічних стереотипів

Студента спеціальності

7.040101 «Психологія»

Освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»

Голобородько Євгенії Віталіївни

Херсон-2008

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аналіз психологічного явища етнічного стереотипу

1.1 Характеристика етнічного стереотипу

1.2 Джерела етнічних стереотипів

1.3 Етнічні стереотипи і міжкультурне спілкування

1.4 Наслідки стереотипізації

Розділ 2. Психологічні методи дослідження етнічних стереотипів

Розділ 3. Дослідження особливостей формування етнічних стереотипів

3.1 Дослідження етнічних стереотипів за допомогою проективного тесту.

3.2 Дослідження впливу ЗМІ на формування етнічних стереотипів

Висновки

Рекомендаці

Список використаних джерел

Додатки:

1. Результати проективного дослідження, отримані на 1 етапі експерименту, представлені у діаграмі.

2. Результати впливу періодичних та Інтернет-видань на формування позитивних етнічних стереотипів, представлені у діаграмі.

3. Результати впливу періодичних та Інтернет-видань на формування негативних етнічних стереотипів, представлені у діаграмі.

ВСТУП

Актуальність: Національна проблематика - виключно актуальна в наше бурхливе століття прогресу і соціальних потрясінь - ще с стародавніх часів привертала увагу мислителів всіх часів і народів. Особлива важливість цієї теми для кожної людини ймовірно, пов'язана з тим, що приналежність до тієї або іншої нації є універсальною характеристикою, властивою всім людям без виключення.

Стереотипи у спілкуванні, що виникають, зокрема, при пізнані людьми один одного, мають і специфічне походження, і специфічний сенс. Як правило, стереотип виникає на основі достатньо обмеженого досвіду з минулого, в результаті і прагнення будувати висновки на базі обмеженої інформації. Стереотипізація в процесі пізнання людьми один одного може призвести до двох різних наслідків. З одного боку, це призводить до визначеного спрощення процесу пізнання іншої людини; в цьому випадку стереотип обов'язково несе в собі оцінювальне навантаження. У випадку національних або етнічних стереотипів це оцінювальне навантаження має особливе значення, бо мова йде про спілкування та взаємодію між цілими народами та країнами, а отже й наслідки цього спілкування завжди мають світові масштаби. Часом ці наслідки залежать саме від стереотипів.

Отже, проблеми етнічних стереотипів та процесу стереотипізації вивчали такі вчені як Д. Кац, К. Брейлі, У. Ліпман, А. Тешфел, Т.А. Ван Дейк, Г. Олпорт, Н.В. Бахарєва, Т.Г. Стефаненко, А.С. Баронін, А.К. Байбурін, Ю.В. Бромлей, А.О. Бороноєв, Ю.П. Платонов, С.Л. Арутюнов та ін.

Отже, можна зробити висновок, що задана тема актуальна з огляду на те, що досліджуване явище займає важливе місце у міжособистісному спілкуванні.

Мета: теоретично проаналізувати поняття етнічних стереотипів, ознайомитися з літературою по даній темі, експериментально довести наявність вже сформованих стереотипів у людей та спробувати виявити джерела і фактори їх формування.

Задачі:

1) проаналізувати сутність етнічних стереотипів, їх місце і роль у житті людей;

2) виявити джерела, фактори стереотипів та наслідки стереотипізації;

3) емпірично довести існування вже сформованих позитивних і негативних стереотипів;

4) проаналізувати особливості формування етнічних стереотипів.

Об`єкт: етнічні стереотипи.

Предмет: фактори, що впливають на формування етнічних стереотипів.

Гіпотеза: на формування етнічних стереотипів впливають різноманітні фактори, зокрема, періодичні та Інтернет-видання.

Незалежна змінна: фактори формування етнічних стереотипів.

Залежна змінна: етнічні стереотипи.

Теоретичне обґрунтування роботи: дана тема буде розкриватися в рамках етнічної та кросс-культурної психології.

Практичне значення: дана робота може бути використана для вивчення особливостей процесу стереотипізації та пошуків методів або засобів руйнування стереотипів, які займають чільне місце у сприйнятті людей один одного та заважають реальному відображенню дійсності, а отже й ефективній комунікації.

Методи дослідження: у роботі були використані наступні методи: спостереження, бесіда, семантичний диференціал та проективний малюнок.

Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаних джерел та додатків. Зміст роботи викладений на 80 сторінках друкованого тексту. Робота включає в себе додатки, що складають 3 діаграми. Список використаних джерел нараховує 60 робіт українських та зарубіжних авторів.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА ЕТНІЧНОГО СТЕРЕОТИПА

1.1 Характеристика етнічного стереотипу

Явище стереотипу. Етнічні стереотипи

Різні автори по-різному визначають поняття стереотипу. У довідковому посібнику Б. Берельсона і г. Стейнера "Людська поведінка. Зведення наукових даних" стереотип визначається як "ворожа установка по відношенню до етнічної групи або її членів як таких". У підручнику соціальної психології Д. Креча, Р. Крачфілда і Е. Баллачі стереотип визначається як "несприятлива установка до об'єкту, яка має тенденцію бути вкрай стереотипізованою, емоційно зарядженою і нелегко піддається зміні під впливом протилежної інформації". У "Словнику по суспільних науках", випущеному ЮНЕСКО, можна прочитати:

"Стереотип - це негативна, несприятлива установка до групи або її індивідуальних членів; вона характеризується стереотипними переконаннями; установка витікає більше з внутрішніх процесів свого носія, ніж з фактичної перевірки властивостей групи, про яку йде мова".

Доцільно розглянути поняття «стереотип» в співвідношенні з близькими за значенням категоріями установки, упередження і забобону. Р. Солдатова включає ці поняття в ряд міжетнічних настановних утворень, які «містять емоційно-оцінювальне відношення до різних етнічних груп і характеризують рівень готовності до відповідних поведінкових реакцій в міжетнічному спілкуванні» (43,44). Етнічний стереотип, на думку ученого, це «в першу чергу, «культурне» утворення, природне і неминуче до тих пір, поки існуватимуть народи і етнічні групи». У свою чергу, упередження і забобон - це більш «соціальні» установки: їх формування в значній мірі залежить від конкретної суспільно-історичної ситуації» (44,36). Упередження характеризується негативним емоційним зарядом і «відповідає таким формам поведінки як уникнення спілкування або ухилення від міжетнічних контактів в певних сферах життєдіяльності». Забобон в свою чергу відрізняє велика концентрація негативних емоцій, «надмірне вихваляння досягнень і якостей своєї нації у поєднанні із зарозумілим відношенням і неприязню до інших народів» (35,36). Забобон в реальній поведінці вже не обмежується стратегією уникнення, а виявляється в конкретних вчинках дискримінуючого характеру (44). І. Кон розглядає установку як «певний напрям особистості, стан готовності, тенденцію до певної діяльності, здатної задовольнити якісь потреби людини» (15). Таким чином установка є як би певною точкою зору або призмою, через яку людина розглядає світ і події, що відбуваються в ньому. Як відзначає З. Рижова, «установки формують стиль відношення людини до ситуацій з яскраво вираженим етнічним контекстом і створюють психологічну базу для відповідної поведінки в етнонапруженій ситуації» (40).

Згідно І. Кону, установка пов'язана з певною системою очікувань і еталонів, порівняно з якими ми розглядаємо будь-яке явище. Стереотип у свою чергу, є вже сформованим виявом тієї або іншої соціальної установки по відношенню до певного явища. І. Кон розглядає стереотип як «невід'ємний елемент буденної свідомості» що допомагає індивідові «орієнтуватися в житті» і «направляє його поведінку» (це міркування має пряме відношення до уявлень героя Ф. Сологуба про поляків і євреїв) (15). Неминучість стереотипізації І. Кон пояснює універсальністю схильності людей розглядати явища чужої культури крізь призму культурних традицій і цінностей свого власного народу (явище етноцентризму). Сам по собі етноцентризм не небезпечний; проблема виникає тоді, коли реальні або уявні відмінності між людьми зводяться в абсолют і перетворюються на негативну або навіть ворожу установку по відношенню до іншого народу, яку Кон визначає як етнічне упередження (13, 36). Стереотипи і упередження автор відносить не стільки до явищ психологічних, скільки соціальних: «Щоб зрозуміти природу етнічних упереджень, потрібно вивчати не стільки упереджену людину, скільки суспільство, що породжує його» (15).

Таким чином, стереотипи - емоційно забарвлені образи, передавальні значення, що склалися в свідомості людей, які поєднують в собі елементи опису, оцінки і розпорядження. Разом з тим, стереотип - це не просто образ, але “стандартизований”, спрощений образ якого-небудь явища дійсності, це схема, що лише фіксує деякі риси явища, що іноді не існують, приписувані йому суб'єктивно. Об'єктним результатом стереотипізації є спрощене, схематичне, іноді близьке до дійсного знання, іноді спотворене, уявлення дійсності, яке виступає як своєрідний психологічний бар'єр на шляху до його подальшого пізнання (51,55).

Стереотипи приймаються людьми за знання, проте фактично містять в собі лише неповний і односторонній опис якогось факту дійсності. Цей опис, як правило, поєднується з сильними емоційними відношеннями (симпатія або антипатія, ухвалення або неприйняття), і зі встановленим традицією або звичаєм розпорядженням поведінки і оцінки подібного факту дійсності.

Стереотипи зазвичай некритично засвоюються людиною під впливом його соціального оточення (36).

Явище стереотипізації, не дивлячись на всі недоліки, зберігається, тому що воно позбавляє людину від необхідності творчо переробляти всі враження від оточуючого людину фізичного і соціального середовища.

Без стереотипізації людям довелося б детально інтерпретувати кожен новий факт, кожну ситуацію, неначебто вони не мали ніякого життєвого досвіду.

Соціальний стереотип - це спрощене, часто одностороннє, спотворене знання про людей, неточне, надмірно загальне. Термін “соціальний стереотип” введений в психологію в США ученим Ліпманом у зв'язку із загостренням расової проблеми (1,3,6).

Різновидом соціальних стереотипів є етнічні стереотипи.

Кожна етнічна група (плем'я, народність, нація, будь-яка група людей, пов'язана спільністю походження і відрізняється певними рисами від інших людських груп) володіє своєю груповою самосвідомістю, яка фіксує її, - дійсні і уявні - специфічні риси. Будь-яка нація інтуїтивно асоціюється з чимось тим або іншим чином. Вчені США вже давно і ґрунтовно досліджують ці проблеми. Зрозуміло, в різних країнах проблеми ці носять різний характер. Деякі автори більше цікавляться відносинами білих з неграми, деякі - єврейським питанням. Але те, що достовірно встановлене в даному випадку, може, з відповідними корективами, сприяти розумінню і більш загальних проблем (4,5). Найперше серйозне емпіричне дослідження, присвячене вивченню етнічних стереотипів, було проведене в США Д.Кацом і К.Брейлі в 1933 році. Студенти Прінстонського коледжу двічі (у 1933 і 1951 роках) повинні були охарактеризувати декілька різних етнічних груп за допомогою вісімдесяти чотирьох слів-характеристик ("розумний", "сміливий", "хитрий" і тому подібних) і потім вибрати з цих характеристик п'ять рис, які здаються їм найбільш типовими для даної групи. Вийшла наступна картина: американці - заповзятливі, здібні, матеріалістичні, честолюбні, прогресивні; англійці - спортивні, здібні, дотримуються умовностей, люблять традиції, консервативні; євреї - розумні, користолюбні, заповзятливі, скупі, здібні; італійці - артистичні, імпульсивні, пристрасні, запальні, музичні; ірландці - забіякуваті, запальні, дотепні, чесні, дуже релігійні і так далі. Вже в цьому простому переліку приписуваних тій або іншій, групі рис виразно простежується певний емоційний тон, проступає відношення до оцінюваної групи (18).

Види етнічних стереотипів

Виділяють 2 види етнічних стереотипів:

1. Аутостереотип - уявлення людей про себе і інших представників своєї національності.

2. Гетеростереотип - уявлення про людей інших національностей.

Етнічний аутостереотип є складовою частиною етнічної самосвідомості, в структурі якого виділяють 2 компоненти:

* Когнітивний - уявлення про минуле і сьогодення свого народу.

* Емоційний - національні почуття (31,51).

І в національній психології існують такого роду стереотипи. Під етнічним стереотипом сьогодні прийнято розуміти узагальнене уявлення про фізичну, етичну і розумову зовнішність представників різних етнічних груп (36). Етнічний стереотип характеризується підвищеною емоційністю і стійкістю у віддзеркаленні рис групи, що стереотипізується.

Існують дві категорії стереотипів: поверхневі і глибинні (46,47).

Поверхневі стереотипи - це ті уявлення про той або інший народ, які обумовлені історичною, міжнародною, внутрішньополітичною ситуацією або іншими тимчасовими чинниками. Ці стереотипи міняються залежно від ситуації в світі і суспільстві. Тривалість їх існування залежить від загальної стабільності суспільства. Це, як правило, образи-уявлення, пов'язані з конкретними історичними реаліями. Поверхневі стереотипи представляють безперечний інтерес перш за все для істориків, а також всіх, хто цікавиться соціально-політичними процесами, що відбуваються в суспільстві.

На відміну від поверхневих глибинні стереотипи незмінні. Вони не міняються протягом часу. Глибинні стереотипи володіють дивовижною стійкістю, і саме вони представляють найбільший інтерес для дослідника особливостей національного характеру: самі стереотипи дають матеріал для вивчення того народу, який є об'єктом стереотипізації, а оцінки характеризують особливості тієї групи, в якій вони поширені (28,52).

Серед глибинних стереотипів в особливу групу виділяються зовнішні, пов'язані з атрибутами життя і побуту народу, в російській мові їх часто іменують словом “клюква”. Не дивлячись на постійні зміни в побуті народів, подібні стереотипи змінюються незначним чином. Хутра, самовари, величезні шалі, матрьошки вважаються невід'ємною частиною російського життя ось вже декілька століть. Деякі з цих атрибутів дійсно зберігаються до цих пір. Деякі атрибути російського життя зійшли у небуття природним чином, проте культивуються в нашій країні або з комерційних міркувань, оскільки добре купуються іноземцями, або чисто обрядово (31).

До того, що особливо часто підпадає під категорію стереотипізації того або іншого народу, можна віднести:

- Вербальна поведінка

- Невербальна поведінка (міміка, жести, рухи тіла)

- Національний характер і уявлення про нього іншими націями

- Соціальні ситуації, поведінка в соціальних ситуаціях

- Особливості побуту і повсякденного життя нації

- Національна кухня

- Релігійні і національні обряди

Соціальні стереотипи і установки можуть набувати різних форм:

- Стереотипні дії і ритуали;

- Типові емоційні реакції і домінуючі відчуття;

- Узагальнені уявлення;

- Стійкі розпорядження і заборони;

- Соціальні ярлики;

- Громадська думка;

- Домінуючі цінності (51).

Функції і властивості етнічних стереотипів

Етностереотипи формуються, а головне, реалізуються в системі цінностей та способі життя. Форми репрезентації етностереотипів можуть бути різними, але найбільш доступні для фіксації та наукового спостереження системи поведінкових правил та структура ціннісних орієнтацій. У Зв`язку з цим виділяють експліцитні (поведінкові) та імпліцитні (психологічні) особливості етностереотипів.

Етнічні стереотипи впливають на етнічні антипатії (етногонізм) та симпатії, що визначають поведінку людей в ситуаціях міжетнічного контакту.

Етнічні стереотипи завжди утворюються під впливом соціальних та політичних умов, певних культурних факторів та відображають міжетнічні установки.

Бромлєй Ю.В. в ході досліджень виявив, що сфери, у яких національні особливості зберігаються найбільш повно, це норми поведінки в сім`ї, весільні та поховальні обряди, норми харчування. На думку автора, досить стійкими є стереотипи організації сімейного побуту: різні стосунки в сім`ї, міра участі жінок та молодих членів сім`ї у вирішенні важливих сімейних питань, розподілу обов.язків і т.д. (6,7,8).

Об'єктивно необхідною і корисною психологічною функцією стереотипізації з часів У. Ліппмана, який в 1922 році ввів поняття «Соціальний стереотип», багатьма дослідниками вважається спрощення і систематизація рясної і складної інформації, що отримує людина з навколишнього середовища. Так, прихильники теорії «заощадження ресурсів» головну функцію стереотипізації вбачають в забезпеченні індивідів максимумом інформації при мінімальному інтелектуальному зусиллі. Іншими словами, передбачається, що стереотипи в процесі соціального пізнання позбавляють індивідів від необхідності інтерпретувати соціальний світ у всій його складності, але є нижчою формою уявлень про соціальну реальність, уявлень, які використовуються тільки тоді, коли недосяжні вищі, точніші і індивідуалізовані уявлення (16).

Проте сприйняття людини як члена групи зовсім не означає спотворення його «справжньої» індивідуальності, а самими стереотипами є корисні способи сприйняття. Наш світ складний для сприйняття не тільки із-за кількісної перенасиченості інформацією, але і в результаті її якісної невизначеності. Стереотипізацію слід розглядати як засіб розуміння соціального значення інформації, іншими словами, вона існує головним чином не для того, щоб економити пізнавальні ресурси сприймаючого індивіда, а швидше для того, щоб відобразити соціальну реальність (22).

Британський психолог А. Тешфел особливо підкреслював, що стереотипи здатні захистити не тільки цінності індивіда, але і його соціальну ідентичність. Виходячи з цього, як основні соціально-психологічні функції стереотипізації слід розглядати міжгрупову диференціацію, або оцінювальне порівняння, найчастіше на користь своєї групи, і здійснювана з її допомогою підтримка позитивної соціальної ідентичності. Іншими словами, призначення стереотипів - налагодити відносини групи перш за все не з іншими групами, а усередині неї самої, створивши образ, що дозволяє її членам ідентифікувати себе у круговерті історії. Пригадаємо класичне: «ми - не раби, раби - не ми». З цієї точки зору, «надзадача» соціальних стереотипів - забезпечити хай символічну, але цілісність соціальної спільності (22,29).

Тешфел виділив і дві соціальні функції стереотипізації:

1) пояснення існуючих відносин між групами, зокрема пошук причин складних і «зазвичай сумних» соціальних подій;

2) виправдання існуючих міжгрупових відносин, наприклад дій, що здійснюються або планованих по відношенню до чужих груп. Так, психологічний механізм стереотипізації у всі часи використовувався в різних реакційних політичних доктринах, санкціонуючи захоплення і пригноблення народів, для збереження панування поневолювачів шляхом впровадження в масову свідомість негативних стереотипів відносно переможців і переможених.

Існує також розширена теорія Тешфела відносно функцій етнічних стереотипів. Він виділяє дві функції стереотипу на індивідуальному і дві - на груповому рівні. До індивідуального рівню відносяться:

1) когнітивна (схематизація, спрощення);

2) ціннісно-захисна (створення і збереження позитивного «Я-образа»).

До соціального рівня:

3) ідеологізуюча (формування і збереження групової ідеології, яка

пояснює і реабілітує поведінку групи);

4) ідентифікуюча (створення і збереження позитивного групового «Ми-образа). (52).

Вже неодноразово наголошувалося, що стереотипи служать для спрощення міжетнічної диференціації і «економії» сприйняття в етноконтактних ситуаціях. Їх роль також полягає в поясненні-виправданні (з позиції інтересів власної групи) відносин між етнічними групами конкретної етноконтактної ситуації або власної поведінки по відношенню до членів іноетнічної групи (54,55). Разом з тим, етнічний стереотип відображає прагнення людей до збереження і зміцнення позитивної етнокультурної ідентичності, граючи важливу соціальну роль як чинник консолідації і фіксації етнічної групи. Як відзначає Р. Солдатова, «этнические стереотипы - это когнитивные инструменты поддержания оптимальной проницаемости этнических границ. Оптимальность состоит в том, что плотность этнических границ, с одной стороны, должна быть не меньше, чем это требуется для сохранения группы как самостоятельного и целостного этнокультурного образования. С другой - не больше, чем это необходимо для непрекращающегося взаимодействия между разными народами» (43).

Іншими словами, зміст стереотипів визначається чинниками соціального, а не психологічного порядку. І саме ворожі, повні забобонів стереотипи, а не механізм стереотипізації сам по собі - явище суто негативне, яке сприяє лише стабільності міжгрупових відносин, заснованих на пануванні і підпорядкуванні. З іншого боку, етнічні стереотипи часто виконують негативну роль, коли використовуються індивідом в процесі міжособистісного сприйняття при недоліку інформації про конкретного партнера по спілкуванню (44).

Серед найбільш істотних властивостей етнічних стереотипів виділяють їх емоційно-оцінювальний характер. Емоційні аспекти стереотипів розуміються як ряд переваг, оцінок і настроїв. Емоційно забарвленими є і самі характеристики, що сприймаються. Іншою важливою властивістю етнічних стереотипів вважається їх стійкість, стабільність, навіть ригідність. Хоча стабільність стереотипів не раз підтверджувалася в емпіричних дослідженнях, вона все-таки відносна: при зміні відносин між групами або під час появи нової інформації їх зміст і навіть спрямованість можуть змінюватися (55).

Ще одна властивість етнічних стереотипів - узгодженість, або консенсус. Саме узгодженість вважав найважливішою характеристикою стереотипів Тешфел. На його думку, соціальними стереотипами можна вважати лише уявлення, що поділяються достатньо великим числом індивідів в межах соціальних спільнот. Стереотипи і особистісні переконання про етнічні групи, хоча і можуть частково співпадати, є різні когнітивні структури, кожна з яких - лише частина знань індивіда про свою або чужу групу. Більш того, якби стереотипи не були узгодженими, було би дуже мало сенсу в їх вивченні. Небезпека ворожих і зневажливих стереотипів, а значить, і основна причина їх вивчення, полягає в можливості схожих реакцій у відповідь на схожі стереотипи: якби кожен індивід реагував на членів групи, що принижувалася, відповідно до своїх власних переконань, негативний ефект стереотипів був би значно ослаблений (42,45).

Ще однією суттєвою властивістю стереотипу з часів Ліппмана вважається їх неточність. Надалі стереотипи отримували ще менш утішні характеристики і інтерпретувалися як «традиційна нісенітниця», «пряма дезинформація», «сукупність міфічних уявлень» і тому подібне. Втім, починаючи з 1950-х років набула поширення гіпотеза, згідно якої об'єм дійсних знань в стереотипах перевищує об'єм помилкових, - так звана гіпотеза «зерна істини». На даний час вже не викликає сумнівів, що етнічні стереотипи не зводяться до сукупності міфічних уявлень, та є образами етносів, а не просто думки про них. Вони відображають, хай і в спотвореному або трансформованому вигляді, об'єктивну реальність: властивості двох взаємодіючих груп і відношення між ними (47).

Для сучасного наукового підходу до проблеми істинності стереотипу

характерний зсув акценту з його когнітивного змісту на афектний: у центр уваги ставиться питання про причини стійкості і поляризованості стереотипу. Згідно концепції У. Вайнекі, особливість стереотипу полягає в тому, що він співвідноситься головним чином не з відповідним об'єктом, а із знаннями інших людей про нього. При цьому неважливо, істинне дане знання або помилкове, оскільки головне в стереотипі - не сама істинність, а переконаність

у ній, причому відмінною стороною такої переконаності є її стійкість, міцність (11). Дійсно, практика показує, що навіть в випадку доведеності невідповідності стереотипу дійсності, він часто продовжує функціонувати, причому з не меншою силою і виразністю. Існують різні спроби пояснити цю особливість стереотипів. З чисто психологічної точки зору можна вивести схильність стереотипізованого мислення з когнітивного стилю індивіда (5). Але разом з тим очевидно, що одна і та ж людина може демонструвати у відношенні різних об'єктів різний когнітивний стиль: навряд чи можна погодиться з тим, що людина, що догматично міркує в одному випадку, у всіх інших також виявиться догматиком. В зв'язку з цим важливим представляється пояснення, запропоноване ще Ліппманом: «Системы стереотипов могут быть ядром наших личных традиций, защитой нашего положения в обществе… Это гарантия нашего самоуважения. Это проекция на мир нашего собственного чувства, наших собственных ценностей, нашей собственной позиции и наших собственных прав. Поэтому стереотипы в высшей степени заряжены теми чувствами, с которыми они связаны» (52). Сильною стороною міркування Ліппмана є пояснення специфіки дії стереотипу не природженими властивостями психології мислення і сприйняття, а функцією захисту соціальних цінностей. Цією ж захисною функцією пояснюється і ще одна відмінна особливість стереотипу - його емоційна насиченість. Чим твердіше оцінка, тим, як правило, більшу емоцію викликає будь-яка спроба поставити під сумнів її, і, навпаки, чим інтенсивніше емоція тим більш категорична думка, що виражає її.

Цікавий аспект дії стереотипів на міжособистісне і групове спілкування зачіпає Н. Лєбєдєва: вона виділяє 4 основні характеристики стереотипів, що впливають на комунікативну поведінку.

1.Стереотипізація - результат когнітивного «відхилення», викликаного ілюзією зв'язку між груповим членством і психологічними характеристиками (наприклад, англійці - консервативні, німці - педантичні).

2.Стереотипи впливають на спосіб проходження інформації, її відбору (наприклад, про свою зазвичай запам'ятовується найбільш сприятлива інформація, а про чужу - найбільш несприятлива).

3.Стереотипи викликають очікування певної поведінки від інших, індивіди мимоволі намагаються підтвердити ці очікування.

4.Стереотипи народжують прогнози, схильні підтверджуватися (оскільки люди мимоволі «відбирають» моделі поведінки інших людей, схожі із стереотипами) (19,20,21).

1.2 Джерела етнічних стереотипів

Причини формування етнічних стереотипів

Формування етнічних забобонів і упереджень, тих, що несуть в собі негативний заряд і ведуть до посилення міжетнічної напруженості, є серйозною перешкодою до взаєморозуміння між народами. У механізм формування стереотипів залучені не тільки схематизація, категоризація і т.п., але і інші когнітивні процеси, перш за все каузальна атрибуція, або приписування причин поведінки і досягнень індивідів на підставі групової (зокрема, етнічної) приналежності (30). Люди пояснюють поведінку впливом внутрішніх (особистісних, суб'єктивних) і зовнішніх (ситуативних, об'єктивних) чинників. При цьому вони схильні свої успіхи пояснювати своїми внутрішніми якостями, а невдачі - зовнішніми обставинами. Навпаки, успіхи інших частіше пояснюються зовнішніми, а невдачі - внутрішніми чинниками. Цей феномен нерозривно пов'язаний з функцією, яку виконує в психологічній структурі особистості «Я-образ», що складається як результат взаємодії базового оцінювального відношення людини до світу, себе і інших людей. Ця функція полягає в захисті позитивної самооцінки найрізноманітнішими способами: від завищення своєї самооцінки до заниження оцінки інших (33,34).

Надзвичайно цікава в зв'язку з цим проблема походження і формування стереотипів: чи є соціальні стереотипи наслідком індивідуально-психологічних особливостей людини або викликані іншими причинами? У психології існує ряд теорій, що намагаються по-своєму відповісти на це питання. Однією з них є теорія фрустрації і агресії, розроблена в руслі необіхевіорізму. Незадоволене заблоковане прагнення людини створює в психіці стан напруженості, фрустрації, яке у пошуках розрядки часто знаходить її в акті агресії. На рівні суспільної психології об'єктом агресивної поведінки виявляється расова або національна група (31,37). В рамках психоаналітичної школи схожий механізм має теорія проекції, основна ідея якої полягає в універсальності несвідомого приписування іншим власних прагнень і імпульсів, не сумісних з свідомою установкою індивіда: «Руйнівна, збочена сторона «людської природи», яку ми пригнічуємо в самих собі, зберігає свій вплив в житті «інших», роблячи їх тим самим не тільки нижчими по відношенню до «нас», але і небезпечнішими для нас, для нашої культури, раси, релігії і т.д.» (50).

Нез'ясовним з погляду цих двох теорій залишається вибір конкретної етнічної спільності як об`єкту виміщення агресії або об'єкту для проекції: загострення національної ворожнечі в тій або іншій конфліктній ситуації, може бути пояснене вже раніше існуючою ворожою установкою по відношенню до конкретної національної групи. Як відзначає І. Кон, в теоріях агресії і проекції «соціальна природа етнічних стереотипів і реальні взаємини етнічних груп залишаються в тіні. Упередження виявляється чимось неісторичним і навряд чи взагалі переборним» (15). Очевидно, що походження етнічних стереотипів залишається лише частково з'ясованим з чисто психологічних позицій. Так або інакше, уявлення про іншу етнічну групу складається історично в процесі реальних взаємин між двома етносами. Війни, колонізація, спустошення земель або, навпаки, відносини співпраці і взаємної пошани залишають відбиток в генетичній пам'яті народу, який визначає і через сторіччя забарвлення і спрямованість образів один одного (11,50). У онтогенезі стереотип може привласнюватися індивідом поза обліком історичного контексту і незалежно від реального досвіду особистого спілкування з представниками того або іншого етносу. Виховання, освіта, громадська думка, засоби масової інформації - ось ті канали, через які людина засвоює суспільні норми і цінності, залучається до елементів своєї культури і формує уявлення про інші етноси. Дослідження показують, що в ранньому дитинстві людина ще вільна від яких-небудь стереотипних уявлень (що автоматично знімає питання про їх вроджений характер), але вже в молодшому шкільному віці стереотипи починають активно засвоюватися і використовуватися дітьми, значно випереджаючи формування власних ясних уявлень про етнічні групи (33).

«Перший пласт» етнічної специфіки свідомості закладається ще в ранньому сенсомоторному досвіді дитини разом із сприйняттям нею норм соціальної взаємодії. У. Павленко і З. Таглін вважають, що процес цей починається з того моменту, коли дитина починає сприймати зміст наспівуваних йому колискових пісень (29,30). Вони відзначають також роль паремій як знаряддя етнічної специфікації свідомості: це пов'язано з тим, що в народних прислів'ях, приказках, загадках так або інакше відбиваються природні і соціальні умови існування етносу: «Відображаючи особливості місцевої флори і фауни, ландшафту і клімату, паремії задають індивідові образ природного середовища його батьківщини і формують природний фон асоціацій». Віддзеркалення в народній творчості соціальних реалій конкретної етнічної спільності формує «другий пласт» етноспецифічності свідомості: «Цим шляхом в асоціативні процеси індивіда включаються образи і поняття зі сфери соціального устрою, релігії, господарської діяльності, побуту і історії етносу» (29,30). До цього «другого пласту» відноситься також формування уявлень про інші етноси, взаємини з якими є невід'ємною частиною легендарного епосу народу, його билин і оповідей.

Аналіз історичних і літературних пам'ятників дає багато що для розуміння механізму формування стереотипних уявлень. Величезний інтерес в цьому плані представляє середньовічне дипломатичне листування, що відображає політичні детермінанти походження тих або інших (частіше негативних) стереотипів: «Вороже відношення до інших народів було характерне для європейського середньовіччя. Ворожість посилювалася, якщо мова йшла про народів різних конфесій» (14,23). Конфесійні суперечності між шведами і росіянами, посилені суперництвом за освоєння територій, зумовили погляд на росіян як на «язичників» і «антихристів»», що об'єктивно не відповідало дійсності. Важливим чинником в генеруванні негативних стереотипів росіян можна також вважати «установку на забезпечення безпеки етносу»: «Вже в 17 столітті в Швеції панувало уявлення про те, що Росія - це сильний і небезпечний сусід, основою зовнішньополітичного курсу якого є територіальна експансія, пошук життєвого простору. У 18 столітті на зміну недовірі прийшов страх» (12,14).

Аналогічний механізм формування уявлень про інший етнос виявляється при зіставленні образів нормана на Заході і на Сході, що вказує на значні відмінності у відношенні до скандинавів в обох регіонах: «В образі варяга на Русі відсутні основні стереотипні характеристики нормана-ворога, що сформувалися в умовах запеклої боротьби з вікінгами, але домінують уявлення, обумовлені переважанням договірних відносин зі скандинавами» (25).

Таким чином, походження етнічних стереотипів глибоко вкорінене в історичній пам'яті народу, і їх стійкість забезпечується передачею з покоління в покоління у формі фольклору, епосу, літописних і літературних пам'яток. Важливо відзначити, що багатий матеріал для вивчення процесу формування етнічної самосвідомості народу і, як наслідок, етнічних стереотипів поведінки і сприйняття інших етносів дає вивчення особливостей народної мови і словотворення. «Мова є справді скарбничкою історичного досвіду народу в набагато більшому ступені, ніж будь-яка інша сфера культури» (34) А. Потебня по праву вважав, що мова є не тільки головною етнодиференційною, але і етноформуючою ознакою що обумовлює само існування етносу. Аналіз імен, етнонімів, топонімів, навіть астронімів показує глибоку закріпленість у мові своєрідності місця існування і нерозривно пов'язаного з нею мислення народу: «Повний список імен народу не тільки містить вказівки на негативно оцінювані явища природного середовища (імена-обереги), але дає достатньо ґрунтовну характеристику тваринному і рослинному світу, клімату і ландшафту середовища етносу» (29,30). Походження назв етносів також далеко не випадкове, а, навпаки, є наочною ілюстрацією того, як сприймали предки свій і сусідні народи. Наприклад, слово svensk (швед) містить корінь sve, що означає «свій». Це знов обертає нас до дихотомії «Ми» - «Вони»: «Ми (мій народ, всі шведи) - люди; всі чужі - не люди»: «Природні особливості території життєдіяльності етносу, виступаючи основою його розмежування з сусідніми людськими колективами, формують і таку константу етнічної свідомості, як самоназва етносу» (10,29,30).

Узагальнюючи сказане, доцільно відзначити, що чисто психологічний підхід до питання про походження етнічних стереотипів (у руслі психоаналізу або необіхевіорізму) не володіє достатнім арсеналом фактів для вичерпного обґрунтування причин і механізмів формування стереотипів виключно виходячи з індивідуально-психологічних характеристик. Як відомо, етнічні стереотипи детерміновані, по-перше, реальними специфічними рисами групи, що стереотипізується ; по-друге, специфікою заломлення цих рис через апарат сприйняття стереотипізуючої групи; по-третє, всім комплексом економічних, політичних і культурних взаємин груп, що піддаються стереотипізації. (17). Вітчизняні психологи достатньо одностайні у визнанні того факту, що вивчення походження етнічних уявлень неможливе у відриві від всестороннього аналізу відповідної соціальної ситуації: «У основі формування етнічних стереотипів лежать системи етнічних уявлень. Етнічні уявлення, виникаючи на базі традиційних думок, що існують в суспільній свідомості етносу, є продуктам епохи і соціокультурного середовища» (18).

Цікавий аспект формування етнічних стереотипів в руслі концепції

когнітивного дисонансу зачіпає Р. Оганджанян: він зв'язує цей процес з мірою задоволеності деяких соціальних потреб в багатонаціональному і переважно мононаціональному населенні і підкреслює важливість специфіки цих зв'язків залежно від міграційної ознаки. Автор відзначає, що людина, що переселяється в нове середовище, заздалегідь створює певний образ житла і взаємин з місцевими жителями, формуючи таким чином якусь систему очікувань. Якщо нове оточення виявляється менш привабливим, або не складаються відносини з «аборигенами», то людина випробовує дисонанс. Зменшення загальної міри дисонансу може здійснюватися за рахунок збільшення нових когнітивних елементів, в даному випадку - негативних етнічних автостереотипів (або уявлень про власну етнічну групу) і позитивних етнічних гетеростереотіпов (або уявлень про чужу спільності). У моноетнічному середовищі, на думку автора, міра задоволеності соціальних потреб особливо помітно впливає на характер етнічного автостереотипу: частка людей з позитивними автостереотипами збільшується по мірі зростання задоволеності соціальних потреб. Автор також підкреслює, що «причини власних невдач люди часто шукають у вчинках тих, що оточують, а в мононаціональному середовищі ці уявлення в певних умовах можуть перетворюватися в етнічні стереотипи» (28).

Приведені дані зайвий раз доводять, що на характер вже сформованого або того, що ще формується стереотипу безпосередньо впливають особливості безпосереднього етноконтактного середовища: «Основою формування стереотипів служать реальні культурні відмінності, які можуть бути легко сприйняті на рівні поведінки в ситуації міжкультурної взаємодії» (43,44).

На симпозіумі з міжнаціональних проблем в 1989 році багатьма учасниками також зачіпалося питання про джерела стереотипних уявлень про свій і інший народи. Наголошувалася роль масової свідомості у формуванні образів інших національностей, де основними постачальниками фактів виступають «література, мистецтво, чутки, розповіді; у меншій мірі «колега по роботі» або «короткочасна епізодична зустріч» (27). Підкреслювався факт формування стереотипу в макросередовищі, де психології відводиться роль підсилювача: «Коли формується стереотип, то спочатку формується відношення, а потім воно вже наповнюється конкретними мовними і дієвими компонентами». Хорошою ілюстрацією до сказаного є стереотип-перевертень (інша назва «атрибуції-перевертні»), коли один і той же стереотип протягом дуже короткого часу може перетворитися на свою протилежність по знаку і навіть по мовному оформленню. Це пара атрибуцій, практично тотожних за значенням, але протилежних, наприклад: «скупий» - «жадібний», «обережний» -«боязкий» і т.д. (10). Залежно від характеру етноконтактної ситуації полюс «перевертня» по відношенню до групи, що стереотипізується, може мінятися на протилежний. Цілком логічно, що автостереотип зазвичай носить «виправдувальний» характер, позитивніше оцінюваний з точки зору загальноприйнятих норм, а «гетеростереотип» - «звинувачувальний». Але, як відзначає Р. Солдатова, «це не означає, що позитивні якості «перевертнів» доводяться строго на автостереотип, а негативні входять тільки в гетеростереотип. «Перевертень» - єдиний, позитивне і негативне в нім склеєно. Наприклад, актуалізація негативного полюса «перевертня» в гетеростереотипі «гасить» позитивні атрибуції» (43,44).

Кожен етнос в процесі своєї життєдіяльності на певній території у конкретних соціально-економічних і історичних умовах виробляє свій унікальний стереотип поведінки, який «поставляє» членам етносу загальноприйняті моделі поведінки в тих або інших стандартних ситуаціях. У даному контексті «стереотип» означає не стільки уявлення про інші етноси, скільки «стійкі, регулярно повторювані елементи способу життя, які хоч і володіють відомою соціальною значущістю, проте не носять «дієвого характеру» і не усвідомлюються носіями поведінки як «вчинки» (46). Етнічний стереотип поведінки це набір типових програм, направлений, перш за все, на «нейтралізацію тенденції до індивідуалізації поведінки, заборони зростання його варіативності, бо нічим не контрольоване зростання різноманіття неминуче привело би до розпаду суспільства» (4). Таким чином, етнічні особливості поведінки виступають найважливішим етноконсолідуючим чинником і підставою для порівняння і зіставлення з іншими етносами. За словами З. Арутюнова, «етнічні відмінності виявляються в тому, як люди одягаються, як вони їдять, в їх улюблених позах стояння або сидіння, хоча всі люди на землі і одягаються, і їдять, і сидять» (3,4). У різних етнічних культурах одним і тим же діям може додаватися різний зміст, або один і той же зміст може знаходити різне вираження у вчинках. Стереотипні уявлення якраз і формуються при спробі інтерпретувати поведінку представника іншого етносу, яка звичайне здійснюється з погляду особливостей своєї власної культури.

Це міркування логічно підводить нас до висновку про те, що етнічний

стереотип приречений на неадекватне і упереджене віддзеркалення дійсності.

Література як джерело етнічних стереотипів

Найбільш популярним джерелом стереотипних уявлень про національні характери є так звані міжнародні анекдоти, тобто анекдоти, побудовані на шаблонному сюжеті: представники різних націй, потрапивши в одну і ту ж ситуацію, реагують на неї по-різному, відповідно до тих рис їх національної вдачі, які їм приписують на батьківщині анекдоту.

Європейські стереотипи добре видно в наступному жарті: “Paradise is where cooks are French, mechanics are German, policemen are British, lovers are Italian, and it is all organized by the Swiss. Hell is where cooks are British, policemen are German, lovers are the Swiss, mechanics are French, and it is all organized by Italians (Рай там, де кухарі - французи, механіки - німці, поліцейські - англійці, коханці - італійці, а організовують всі швейцарці. Пекло - де кухарі англійці, поліцейські - німці, коханці - швейцарці, механіки - французи, а організовують всі італійці)” (57).

Отже, одне джерело, де з обмовками і великою обережністю можна шукати національні характери, - це міжнародні жарти і анекдоти різних видів: ті, які розповідають про себе самі представники тієї або іншої культури, і ті, які створені іншими культурами.

Іншим джерелом можна вважати національну класичну художню літературу. Слово класична в цьому контексті невипадково, тому що література, що має цей ранг, пройшла випробування часом: її твори заслужили визнання, вплинули на розуми і відчуття представників даного народу, даної культури (31,48).

Приведемо в приклад цитату з антифашистської казки Е. Шварца «Коли лицар Ланцелот прибув в місто, що було поневолене жорстоким Драконом, він, на свій подив, почув про доброту Дракона. По-перше, під час епідемії холери Дракон, дихнув на озеро і закип'ятив у ньому воду. По-друге, він позбавив місто від циган. "Але цигани - дуже милі люди", - здивувався Ланцелот. "Що ви! Який жах! - вигукнув архіваріус Шарлемань. - Я, правда, в житті своїм не бачив жодного цигана. Але я ще в школі проходив, що це люди страшні. Це бродяги за природою, по крові. Вони вороги будь-якої державної системи, інакше вони влаштувалися б де-небудь, а не вешталися б туди-сюди. Їх пісні позбавлені мужності, а ідеї руйнівні. Вони крадуть дітей. Вони проникають усюди". Зверніть увагу: Шарлемань сам не бачив циган, але їх погані якості не викликають у нього ніяких сумнівів. Навіть реальний Дракон кращий за міфічних циган. До речі, джерелом інформації про "циганську загрозу" був не хто інший, як сам пан Дракон (24).

Антифашистська казка Е. Шварца дуже точно фіксує зв'язок між політичним деспотизмом і расовою дискримінацією. Упередження проти "чужаків", що укорінені в суспільстві, перетворилися на норму суспільної поведінки, розділяють людей, відволікають їх увагу від корінних соціальних проблем і тим самим допомагають пануючим класам утримувати свою владу над людьми».

ЗМІ як чинник формування етнічних стереотипів

У сучасному світі засоби масової інформації стали могутнім чинником дії на масову свідомість і джерелом формування всіляких стереотипів, зокрема етнічних. В умовах наявності в російському товаристві об'єктивних передумов (нелегальна міграція, політична нестабільність і так далі) для виникнення нетерпимості по відношенню до представників «інших» етнокультурних і етноконфесійних груп ЗМІ грають вирішальну роль в розповсюдженні і посиленні ксенофобії (тоді як потенціал ЗМІ міг би бути з успіхом використаний в зворотному процесі - в подоланні негативних етнокультурних стереотипів і вихованні в українських громадян установок толерантності) (35).

Як показало проведене дослідження українські ЗМІ, етноконфліктогенні публікації з найбільшою періодичністю зустрічаються в розділах кримінальної хроніки, а також в аналітичних статтях, що зачіпають теми криміналу, тероризму і міграції. Продукування ксенофобії (етнофобії) найчастіше відбувається за допомогою вибіркового позначення журналістами етнічної приналежності героїв кримінальних сюжетів (вказівки на етнічність переважно «неукраїнських» злочинців), що об'єктивно сприяє формуванню в масовій свідомості представників етнічної більшості негативних етнокультурних стереотипів Інших (іноетнічних) (58).

Журналісти, слідуючи страхам, що існують в масовій свідомості українців, і фобіям, усвідомлено або мимоволі етнізують кримінальну ситуацію, мотивуючи етноконфесійними чинниками проблеми, що відбуваються в соціально-економічній і політичній сферах. Об'єктом нападок і некоректних звинувачень журналістів в негативному впливі на економічні і соціальні процеси в Україні в основному стають приїжджі трудові мігранти з країн СНД, особливо - вихідці з середньоазіатських республік. Публікації на ці теми нерідко мають характер етнічної ксенофобії, провокуючи у читацької аудиторії негативні установки по відношенню до росіян, білорусів, узбеків, корейців та ін. і взагалі іноетнічних приїжджих. У окремих публікаціях іммігранти інтерпретуються буквально як цивілізаційні вороги України і українців, що представляють для нас загрозу не тільки соціальну, економічну і політичну, але також культурну і демографічну (56,57).

Однією з типових форм трансляції негативних етнічних стереотипів і упереджених буденних типізацій є публікація інтенцій, що містять узагальнення про риси «національного» характеру або «культурних» особливостях способу життя і поведінки представників різних етнокультурних груп. Як перші, так певною мірою і другі у ряді випадків служать чинником формування ксенофобії, негативних міжетнічних установок в масовій свідомості, сприяють загостренню взаємодії етнічної більшості з представниками іноетнічних груп.

Створенню негативних етнічних образів (Чужого, Ворога) сприяють також твердження журналістів про фізичну, інтелектуальну, духовну, моральну неповноцінність тієї або іншої етнічної групи або її окремих представників, а також згадка різних етнонімів в принизливому, образливому контексті (зокрема в «етнічних» анекдотах) (58).

Як свідчить аналіз зібраних матеріалів, тиражування установок ксенофобії часто є наслідком не позиції редакції того або іншого засобу масової інформації, а етнологічної некомпетентності і професійної некоректності журналістів. Внаслідок цього конфліктогенні враження справляють не тільки статті, що містять прямо викладені інтолерантні позиції і думки (яких зафіксовано не так багато), але і цілком нейтральні за змістом тексти, в яких, проте, спосіб подачі матеріалу або окремі формулювання сприяють формуванню негативних етноконтактних установок.

Унаслідок спотвореного розуміння природи етнічності «якості окремих осіб і подій беруться за властивості всіх членів даної етнічної групи або всіх етнічно маркірованих соціальних ситуацій» (43). Таким чином, етнічна ксенофобія і расизм у суспільстві знано поширюються саме завдяки ЗМІ.

1.3 Етнічні стереотипи і міжкультурне спілкування

Стереотипізація у міжетнічному спілкуванні

Зрозуміти зміст і сенс етнічного стереотипу не так складно, як вирішити питання про взаємовплив міжетнічних відносин і самих етнічних стереотипів. Сила впливу реальних відносин між етносами на стереотипи може бути продемонстрована на прикладі феномена “дзеркального образу”, коли члени двох конфліктуючих груп приписують ідентичні позитивні риси собі (автостереотипи), а ідентичні негативні - супротивникам (гетеростереотипи). На даний час в західній соціальній психології все більшого поширення набуває точка зору, згідно якої “зміст стереотипів швидше результат, ніж причина існуючих міжгрупових відносин” (17). У численних емпіричних дослідженнях доведено, що контакти ведуть до зміни стереотипів, причому не стільки в спрямованості, скільки в ступені їх сприятливості і несприятливості. У дослідженні Н.В. Бахарєвої (1979) було виявлено, що одним з чинників, що призводять до послаблення і подолання негативних етнічних стереотипів, є “збільшення знань про об'єкт відношення”. Роль міжетнічних взаємодій у формуванні і функціонуванні стереотипів можна виявити лише з урахуванням характеру цих відносин, їх соціально обумовлених форм: співпраці або суперництва, домінування або підпорядкування. Саме від їх характеру залежить спрямованість і ступінь сприятливості стереотипів. Було виявлено, що автостереотипи, як правило, сприятливіші, ніж гетеростереотипи. Проте на тлі загальної тенденції зустрічаються і зворотні явища, головною причиною виникнення яких є відмінність в соціальному статусі груп: нерівність в політичному, економічному і інших відносинах. Співтовариства з низьким статусом, гноблені етнічні меншини схильні розвивати негативні автостереотипи і позитивні гетеро стереотипи (1,2).

Але можна поглянути на проблему з іншого боку: чи впливають стереотипи на міжетнічні відносини? Дійсно, наявність стереотипів, особливо узгоджених, виразних і емоційно забарвлених, в якійсь мірі сприяє стабільності існуючих відносин. У спокійній міжетнічній ситуації широко поширені схемі характеристики етносів можуть бути відсунуті на периферію людської пам'яті або можуть сприйматися з гумором і не грати практично ніякої помітної ролі у відносинах між сусідами. Але актуалізовані або мобілізовані у момент будь-якої напруженості, що починається, в суспільстві, стереотипи, особливо негативні, можуть істотно посилити конфлікт, різко розмежувавши людей на етнічні або етноконфесійні групи, викликаючи образи і підсилюючи протистояння. Хоча очевиднішою є дія стереотипів не на міжетнічні відносини як різновид соціальних відносин, а на міжособистісні взаємини представників різних етнічних груп і на їх спільну діяльність. Так, руйнування негативного стереотипу може “поліпшити” відношення до конкретної людини іншої національності, але такі локальні зміни не визначають характер міжетнічних відносин в цілому (6,7).

Головні висновки досліджень в області соціального стереотипу були підсумовані Г. Тешфелом у вигляді наступних шести положень: