Дослідження становлення та розвитку психологічної теорії професійної орієнтації зумовлене необхідністю поступів і впровадження ефективних психологічних механізмів адаптації творчої особистості до нової соціальної практики в Україні. Брак таких досліджень сповільнює реформування вітчизняної системи професійної орієнтації, сприяє зростанню невдоволення громадян рівнем реалізації своїх життєвих сподівань. В зв'язку з цим постає об'єктивна необхідність вивчення тенденцій процесу професійної орієнтації особистості в контексті сучасного розвитку суспільства, розкриття механізмів даного процесу, виявлення рушійних сил, умов і факторів, що визначають його спрямованість та якісний зміст.

Професійна орієнтація, має за мету надання допомоги підростаючій особистості у професійному самовизначенні, створенні необхідних умов для досягнення молоддю певних професійних цілей. Вирішальну роль в цьому процесі відіграє сім'я, стосунки з батьками як представниками дорослого світу (М.А. Алексєєва, І. Бех, Л., Божавич, Я. Гашовський, О. Насонова, Л. Осьмак і ін.).

Унікальність сім'ї, як інституту соціалізації обумовлена довготривалими і глибокими взаємодіями між дітьми і батьками, крім того, сім'я - це наочний приклад побудови не тільки подружніх взаємин і стилю поведінки в сім'ї, але й ставлення до професійної, суспільної діяльності. Саме сім'я закладає підвалини системи ціннісних орієнтацій особистості, що розвивається. Тому вивчення взаємодії двох суб'єктів - сім'ї і дитини - підлітка, психологічних особливостей цієї взаємодії, її впливу на процес професійного самовизначення сприятиме повноцінному формуванню майбутньої особистості в умовах розвитку сучасного суспільства.

Актуальність даної проблеми і зумовила наш вибір теми дослідження "Психологічні особливості професійної орієнтації підлітка в сім'ї”.

професійна орієнтація підліток сім'я

Об'єкт дослідження: виховна діяльність сім'ї та її вплив на професійну орієнтацію підлітків.

Предмет дослідження: особливості професійної орієнтації підлітків в сім'ї.

Мета дослідження: полягає в визначенні умов і факторів, що забезпечують направленість і якісний зміст професійної орієнтації підлітка в сім'ї.

В основу дослідження покладено припущення, згідно з яким ефективність професійної орієнтації підлітків в умовах сімейної взаємодії залежить від особливостей дитячо-батьківських взаємин, які обумовлюють вибір неповнолітніми майбутньої професії.

У відповідності з поставленою метою і висунутими припущеннями вирішувались наступні завдання:

Соціальною сутністю сім`ї є система прийнятих у суспільстві та закріплених у законі взаємостосунків чоловіка та жінки, родини, батьків та дітей, взаємні почуття любові, моральної та юридичної відповідальності, а також сумісна діяльність, спрямована на задоволення спільних для сім`ї та кожного члена сім`ї зокрема потреб (1, c.45). Окрім того, сім`я є суспільною інституцією, діяльність якої спрямована на відтворення суспільством себе у нових поколіннях (А.Г. Харчев).

В психології під сім`єю розуміється група, що, з одного боку, створюється як суспільна одиниця на засадах соціального регламентування діяльності особистості, а з другого, на основі особистісного почуття - кохання чоловіка до жінки, любові батьків до дітей, родини у цілому (С.Д. Максименко, В.О. Соловієнко та інші). Сім`я об`єднана єдиною метою, включена у суспільну діяльність (2, с.60-61).

Сім`я виконує кілька функцій: економічну, репродуктивну, виховну, комунікативну, рекреативну та регулятивну. Аналіз соціологічної, психологічної, юридичної та іншої спеціальної літератури дозволяє стверджувати, що єдиної типології функцій сім`ї ще не випрацювано. Так, соціологи Г.М. Свердлов та В.А. Рясенцев найважливішими функціями сім`ї вважають функції продовження роду, виховання дітей та ведення господарства; В.П. Ключников - продовження людського роду, соціалізацію дітей та економічну функцію; С.О. Лаптинок - господарсько-побутову, відтворення населення, виховання дітей, організацію дозвілля тощо; Н.Г. Юркевич - функцію духовного спілкування, сексуальну, народження дітей, співпраці у процесі виховання дітей, забезпечення матеріальних потреб членів сім`ї, їх взаємопідтримки; А.Г. Харчев - відтворення населення, соціалізації та господарювання. Отож, соціологи, у основному, наголошують на двох фундуючих функціях: по-перше, народження та виховання дітей, і, по-друге, матеріального забезпечення існування своїх членів. На противагу соціології, психологи (Е. Бернс та інші) підкреслюють, що у сім`ї, по-перше, знаходить своє задоволення базова потреба людини кохати і бути коханою, і, по-друге, реалізуватись, продовжити своє індивідуальне буття у своїх нащадках.

У нашому дослідженні не є важливим перерахування усіх функцій сім`ї. Важливо те, що всі названі функції можна згрупувати навколо двох понять: перше, то є забезпечення умов (матеріальних, фінансових та духовних) життя та самореалізації членів сім`ї; друге, то є народження та виховання дітей, тобто виживання людини та продовження її роду.

Отож, одним із завдань сім`ї є народження та готування дітей до життя в існуючих соціальних умовах, забезпечення засвоєння ними знань та приписів поведінки, необхідних для адаптації до суспільних умов, у яких живе дитина, та самореалізації підростаючої особистості у цих умовах. Повсякденний досвід і спеціальні психологічні, соціологічні, педагогічні та інші дослідження дозволяють, одначе, стверджувати, що не всі сім`ї належним чином виконують це завдання. Необхідність зведення до мінімуму таких сімей породжує як практичні, так і наукові проблеми, пов`язані з дослідженням стану та перспектив розвитку сім`ї і виконання нею її найважливішої функції - виховання дітей.

Сім'я, як ланка соціальної структури суспільства, виступає регулятором відносин між людьми. Існуючі в суспільстві норми та культурні зразки задають визначені еталони уявлень по те, якими повинні бути чоловік чи дружина, батько чи мати по відношенню до дітей, діти по відношенню до батьків. В свою чергу, сім'я виховує і готує до суспільного життя майбутніх громадян, створюючи і реалізуючи в їх ціннісних системах запити і очікування соціуму. Саме в сім'ї дитина отримує основні духовні цінності, на основі яких будується її система взаємовідносин у соціальному середовищі. Спостерігається, що прийняті в сім'ї цінності визначають ставлення дитини до себе та інших людей, сприяють її духовному росту або, навпаки, перешкоджають розвиткові особистості.

З соціально-психологічного погляду сім'я є соціальною групою, що відповідає нормам і цінностям даного суспільства, яка об'єднана сформованою в сумісній діяльності сукупністю міжособистісних відносин: подружжя між собою, які знаходять своє виявлення в коханні, інтимності, прив'язаності (3, с.34).

Сучасна вітчизняна психологічна наука притримується положення проте, що сім'я - динамічна мала група людей, які спільно проживають і пов'язані родинними відносинами (шлюбу, кровної. спорідненості, усиновлення, опіки, свояцтва), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та біологічних потреб, взаємною моральною відповідальністю (4, с.7).

Як одна з форм спільності людей з історично сформованими стійкими зв'язками і відношеннями, сім'я володіє рядом характерних ознак, що надають їй неповторну своєрідність. Сім'ю визначають за допомогою таких термінів, як "осередок", "спільність", "група", "інститут", "колектив". Подібна чисельність підходів зумовлена складністю і багатогранністю цього соціального явища і тим, що воно є об'єктом дослідження багатьох наук - філософії, соціології, педагогіки, економічних і законотворчих наук. Кожна з них розглядає ті процеси і взаємини, які характеризують окремі сторони життєдіяльності сім'ї. Сім'я як первинна "інтимна" група виступає зв'язуючою ланкою між індивідом і суспільством. Таким чином, хоча індивід і належить одночасно до різних груп, серед них все ж виділяється сім'я, як група, заснована на великій згуртовуючій силі, кровних зв'язках і, що поєднує у собі спонтанність неформальної і формальної форм організації.

Сім'ю можливо розглядати як осередок суспільства, що забезпечує тривале спільне життя чоловіка і жінки, а також їх нащадків. Це спільне життя засноване на зв'язках між членами сім'ї. Дані зв'язки регулюються правовими нормами, традиціями, звичками. Сім'я протягом всієї історії суспільства виступає таким структурним елементом визначеної суспільної системи, який володіє своєрідною внутрішньою структурою, закономірностями розвитку і характерним для організованих груп правовим порядком; на неї розповсюджується властива людським організаціям система соціальних норм поведінки. Вона виконує певні функції, зумовлені суспільством. І в цій суті вона виступає соціальним інститутом.

В сім'ї складаються різноманітні як особисті, так і групові стосунки (між членами сім'ї, що належать до однієї статі, шлюбного союзу, покоління). Сімейні стосунки розподіляються на матеріальні та духовні.

Ми засновуємо наше розуміння проблеми на усталеній в українській психології та психології країн СНД тези про те, що й у сучасних ускладнених соціально-економічних умовах сім`я продовжує визначати спрямованість формування особистості дітей та підлітків і має достатньо можливостей для виховання та підготовки до повноцінного життя підростаючого покоління (К. Є. Ігошев, Г.М. Міньковський, М.І. Алексєєва та інші).

Роль сім`ї у становленні свідомості та самосвідомості підлітків відмітив уже Л.С. Виготський, який вбачав у сімейному вихованні опору соціальному розвитку підростаючої особистості. Ідеї Л.С. Виготського розвинув В.В. Столін у роботі "Самосвідомість особистості". Він підкреслював, що образ "Я" підлітка та його поведінка, що визначається цим образом, формується під впливом того образу, що склався у батьків. Дорослі передають дитині образ як у спеціально організованій вербальній поведінці, так і мимовільно, у процесі повсякденного спілкування (5). М.І. Алексєєва та О.Б. Насонова вважають, що "у підлітковому віці, коли найінтенсивніше розвивається самосвідомість, батьківське ставлення до дитини набуває вирішального значення для становлення та закріплення "образу-Я" підлітка. Від того, як батьки сприймають і розуміють його потреби, інтереси, психологічні стани та переживання (а отже, відповідно, і взаємодіють з ним), залежить сприймання і оцінка підлітком себе, формування позитивного чи негативного "образу-Я", прийняття або неприйняття своєї особистості. Батьківські установки щодо дітей впливають на усвідомлення ними мотивів своєї поведінки і діяльності, формування цінностей і ідеалів, вироблення оцінок і самооцінок, за якими діти оцінюють себе і людей, що їх оточують. Усе це певним чином позначається на соціальній адаптації дітей." (6, с.63).

На значну роль сім`ї у формуванні особистості дитини зауважував М.Й. Боришевський: "Сім`я є тією найменшою соціальною клітинкою, де закладаються основи особистості громадянина: виховуються його почуття, формується характер, виробляються звички, ставлення до найрізноманітніших сторін життя - до людей, їх взаємин, до праці, до себе самого. Зміцнення сім`ї, поступове вдосконалення сімейного виховання є однією з найважливіших соціальних проблем, від успішного розв`язання яких великою мірою залежить сучасне і майбутнє нашого суспільства" (7, с.3-4).

В.О. Васютинський, розкриваючи роль сім`ї у становленні особистості дітей, зауважує: "Найважливішим середовищем людини, причому не тільки в ранньому віці, а й, по суті, аж до досягнення нею дорослості, є сім`я, родина. Які особливості поведінки, які уявлення про себе та про інших. засвоїть дитина - насамперед залежить від сім`ї, від тих стереотипів, що панують і виявляються в її щоденному житті" (9, с.59). На думку А.А. Гусейнова і І.С. Кона, "окремий індивід самостійно не може стати моральною особистістю. Це можливо лише у суспільстві, у сім`ї" (10, с.45). Звідси "підвищення цінності шлюбу та сім`ї і відповідальність кожного члена сім`ї за виховання дітей (10, с.308). Про роль сім`ї у формуванні особистості дитини писав й М.В. Савчин. Він доводив, що суспільство здійснює соціалізацію індивіда не безпосередньо, але суспільний вплив на дитину опосередковується родиною (11, с.171-172).

На думку В.І. Зацепіна, Л.М. Бучинської, І.Н. Гавриленко значущість сім`ї для становлення особистості підлітка визначається тим, що сім`я є для нього найбільш близьким соціальним середовищем. Особливості життя у сім`ї мають величезне значення для здоров`я та психічного розвитку дітей (12, с.45). Оскільки одним із засобів розвитку дітей у сім`ї, вважають названі автори, є наслідування поведінки дорослих, то значну роль у формуванні потреб, інтересів, мотивів, установок дитини відіграє мотивація батьків, яка знаходить свій вираз у їх ставленні до світу речей, людей, власної особистості та діяльності (12, с.151).

Значущість ролі сім`ї у становленні особистості дитини доводили у своїх працях Т.М. Афанасьєва, В.В. Бойко, В.І. Войтко, Т.В. Говорун, І.С. Дьоміна, Ю.А. Королев, С.Д. Лаптенок, Л.Д. Суслопарова, В.О. Сухомлинський, А.Г. Хрипкова, З.А. Янкова, М.І. Алексєєва, О.Б. Насонова та інші.

Визначення провідної ролі сім`ї у становленні особистості дитини характерне як для наведених сучасних дослідників, так і для психологів, що вивчали цю проблему двадцять-тридцять років рому. Так, К.К. Платонов писав, що завдяки виховним впливам сім`ї, тобто близьких для підлітка людей, формуються його потреби, бажання, інтереси, прагнення, ідеали, світогляд та переконання (13, 14).

Дослідник із США Езра Воучел та психоаналітик австрієць Гельмут Фікдор також наголошують на тому, що у процесі соціалізації дитини сім`я формує її установки (32, с.166). У майбутньому вони виявляться у суспільній діяльності дорослої людини. Отож, психологи психоаналітичної орієнтації вважають, що установки, які вироблені підлітком стосовно своїх батьків, можуть переноситися на інші особистості, які їм здаються чимось подібними до батьків (32, с.166).

Значна кількість психологів-дослідників зауважують, що вплив сім`ї на дитину є унікальним за інтенсивністю та результативністю, оскільки він здійснюється постійно на протязі багатьох років, є всебічним, засновується на емоційно-значущих взаємоставленнях між членами сім`ї (Іванов Н.Я., Ігошев К. Е.). До цих відомих чинників, що визначають дійовість сімейного виховання, ми можемо додати ще декілька. Зокрема те, що діти та підлітки не можуть уникнути впливу сім`ї. Підліток може піти зі школи, не з`явитися у вуличній компанії, змінити референтну групу однолітків, але впливу сім`ї підлітку не уникнути, оскільки самостійно, поза сім`єю, він жити ще не в змозі, і навіть втечі підлітків із сім`ї закінчуються, здебільшого, поверненням їх у сім`ї працівниками правоохоронних органів. Отож, сімейне виховання є менш дійовим у порівнянні з іншими формами суспільного виховання лише стосовно тих підлітків, які позбавлені сім`ї (наприклад, сироти). Сім`я є тому найбільш дійовим чинником виховання, що вона - основне середовище життєдіяльності підлітків. Визначальними у цьому середовищі є вияв любові батьків до дітей та відчуття підлітками своєї захищеності, безпеки та гарантованості допомоги. У неблагополучній сім`ї відсутні такі почуття дітей. Наш аналіз дозволяє також стверджувати, що сім`я - не лише місце захищеності, але є певною моделлю світу. Недостатність життєвого досвіду та авторитет батьків сприяє ототожненню стосунків у сім`ї та поза сім`єю, у суспільстві в цілому.

Сутнісною ознакою сім'ї є, насамперед, відносини. Для того, щоб отримати цілісну уяву про сім'ї, необхідно враховувати стосунки, які складаються в ній за типами:

1. Чоловік - дружина.2. Батьки - діти.3. Діти - батьки.4. Діти - діти. Ці структурні характеристики сім'ї, маючи відносну незалежність, являють собою її соціально-психологічну єдність. Повноцінною сім'єю е така, яка має в наявності всі типи взаємовідносин. Не випадково багато вчених висувають на перший план системний характер внутрішніх сімейних відносин та їх взаємозв'язок з суспільством (33, с.56). Це визнання виходить з тої позиції про те, що сім'я - це первісний осередок в якому індивід усвідомлює себе як особистість та готується до включення в систему суспільних відносин. Отже, сутність сім'ї полягає у взаєминах між її членами.

Компонентами структури сімейних взаємин виступають: об'єкти взаємин (члени сім'ї - ті, що спільно проживають, тимчасово відсутні, колишні, майбутні, померлі); взаємини об'єктів (взаємозв'язок, взаємозалежність конкретних членів сім'ї - родинна, генетична, юридична формальна); основа взаємин (ядро сім'ї, основана на різних видах відносин); матеріальний фон взаємин: об'єктивна залежність членів (задоволення біологічних та соціально-економічних потреб) та їх суб'єктивна взаємозалежність - прояв родинних почуттів, любов,. взаємні моральні зобов'язання, відповідальність (4, С.6).

Виходячи із даної системи компонентів, всі нуклеарні (одноядерні) сім'ї - найбільш характерний тип сім'ї для сучасного суспільства - можна розділити на такі типи: подружня, повна, неповна, повна змінена ("повна сім'я"), сім'я з прийомними дітьми, опікунська сім'я (4, с.6).

Необхідно зауважити, що сім'я - досить динамічна соціальна група: можливі переходи одного типу сім'ї в інші, а також існування перехідного типу сім'ї. На сучасному етапі розвитку суспільства українська сім'я представлена всіма вказаними типами взаємовідносин між компонентами. Під час дослідження нами враховувалась класифікація сімей за об'єктами взаємин з обов'язковою умовою присутності дітей підліткового віку (одно-, дво, трьох-, багатодітні і т.д.), за матеріальним фоном відносин (авторитарні, демократичні, ліберальні і т.д.).

Ми дотримуємось положення, що саме тип відносин між структурними компонентами сім'ї здійснює першочергові впливи на процес соціалізації підлітка в сім'ї. Оптимальне функціонування сім'ї залежить від правильного розподілу ролей - внутрішньо і позасімейних обов'язків ситуативної гнучкості. Психологічний баланс визначається взаємодією чоловіка і дружини.

Інтегралом міжособистісних стосунків у сім 'ї є її психологічний центр - індетифікаційно-смислова домінанта, навколо якої кристалізується весь ансамбль суб'єкт-суб'єктивних взаємодій; спосіб поєднання "я" і "ми", зона вироблення психологічної ціннісної, етико-ритуальної сумісності членів сім'ї (25, с.171).

Сім'я як відносно замкнута мала група має свою соціально-психологічну структуру міжособових відносин. При їх вивченні на перший план виступають функціонально-рольові зв'язки - слідування соціальне заданим нормам поведінки, зразкам і ролям, зафіксованим у тій чи іншій культура Ядро взаємовідносин у сім'ї, як і у іншій соціальній групі, складає сумісна діяльність по реалізації загально сімейних задач.

Отож, сім`я має визначальну роль у формуванні не лише позитивних, але й негативних рис особистості підлітка. Однак домінуюча роль сім`ї не означає повного визначення розвитку особистості умовами сімейного буття. Як підкреслює академік С.Д. Максименко, внутрішні якості особистості, "формуючись під впливом зовнішніх, не є проте їх безпосередньою механічною проекцією. Формуючись і змінюючись у процесі розвитку, вони самі зумовлюють те специфічне коло впливів, яким це явище може підкорятися (34, с.41). Так, наприклад, подібність соціальної ситуації розвитку підлітків у алкогольноузалежненій сім`ї не визначає з необхідністю однотипності особистісного розвитку дитини, оскільки зовнішні умови опосередковуються специфікою внутрішніх умов (С.Л. Рубінштейн, Н.В. Чепелєва, О.М. Леонт`єв, М.Т. Ярошевський, О.М. Ткаченко, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко та інші).

Отже, можна зробити перші висновки. Значна кількість дослідників вважає, що підлітки у своїй діяльності відтворюють та розвивають ціннісні орієнтації і мотиваційні установки, що панують у сім`ї. Такого погляду дотримуються психологи, що належать до різних наукових шкіл, сповідують різні методологічні установки, тобто визначальний вплив сім`ї на особистість підлітка визнається майже всіма науковцями, незалежно від упереджень школи, до якої вони належать. Такого ж погляду дотримується переважна більшість педагогів-практиків та значна кількість батьків.

Таким чином, ми можемо стверджувати, що установки підлітка щодо інших людей та самого себе породжуються сім`єю. У процесі життя підлітка у сім`ї йому передається життєвий досвід старших, їх рівень культури, прийняті ними приписи поведінки, а це є фундуючим чинником випрацювання ним власних ціннісних орієнтацій, інтересів та звичок поведінки. Сім`я формує базис, виходячи з якого підліток сприймає, оцінює та осмислює навколишній світ. Навіть ті підлітки, які намагаються не наслідувати поведінку батьків у дійсності не є незалежними від ціннісних орієнтацій та мотиваційних установок сім`ї, бо, на нашу думку, вони здійснюють своє "заперечення" батьківських настанов за зразком нонконформної поведінки. Як писав З. Фрейд, "непокірність" хлопця виражає: "мені нічого не потрібно від батька." (16, с.117).

Відомо, що сім'я як складовий елемент суспільного середовища диференційовано сприймає, засвоює і реалізує запити даного суспільства на певному часовому відрізку, впливаючи на формування суспільної складової підлітка. Стосунки всередині сім'ї залежать від навколишнього соціального середовища. Життєві цінності, що їх дотримуються члени родини, модель виховання дітей в сім'ї зумовлені належністю не тільки до певної держави, але й належністю до певної соціальної групи.

Сучасна сім'я характеризується наявністю проблематики, зумовленої соціально-економічними перетвореннями нашого суспільства.

Найбільш помітними за результатом е впливи економічної кризи, що породжують проблеми безробіття батьків, низької фінансової спроможності сім'ї, важких матеріально-побутових умов, погіршення стану здоров'я батьків і дітей, падіння рівня народжуваності. Всі названі фактори спричинюють процес дестабілізації сім'ї і підсилюють її внутрішню проблематику. Подібний симбіоз негативних впливів нерідко стає фатальним для чутливого організму сім'ї.

Сучасні соціально-економічні процеси зумовлюють необхідність перегляду старої системи ціннісних орієнтирів, її глобальну трансформацію і вироблення нової системи соціальних цінностей (детально в розділі 1.2). Вплив процесу трансформації системи життєвих цінностей, на перший погляд, менш помітний, але результати цього впливу суттєво відчуватимуться в майбутньому. Зміна системи ціннісних орієнтацій веде до порушення системи передачі соціально-культурного надбання в рамках сім'ї від батьків до дітей, поглиблюючи проблему поколінь, ускладнюючи процес соціалізації підлітка в сім'ї, що послаблює функцію сім'ї, як інституту соціалізації.

Сучасні соціально-економічні перетворення українського суспільства забезпечують в перспективі і умови зміцнення сім'ї. Серед них наступні: демократизація суспільних відносин і процесів неодмінно сприятиме демократизації відносин і всередині сім'ї, побудові їх на засадах рівноправ'я, взаєморозуміння і взаємоповаги; зробить їх більш гнучкими, рухливими. Стає більш широкою варіантність вибору стилів поведінки, спілкування, виховання в сім'ї; забезпечуються можливості самовизначення і самореалізації кожного з членів сім'ї в суспільному середовищі. Значно збагачується сьогодні інформація з питань виховання, культури міжособистісних стосунків, психології" що сприяє самоосвіті і підвищенню рівня обізнаності в цих життєвоважливих галузях; повернення до національної культури, традицій, історії сприяє відродженню національної системи виховання, яка сприятиме розвитку і формуванню майбутніх громадян України, генезує національний дух, менталітет, характер, психологію, традиційну родинно-побутову культуру, спосіб життя.

Важливими характеристиками сімейного виховання є його безперевність, тривалість, різноманітність і різносторонність, інтенсивність та індивідуальна спрямованість. Своєрідність і навіть деяка унікальність сімейного виховання відображають особливості життєвих звичаїв кожної сім'ї, її морально-психологічного клімату, емоційного тонусу і т.д. Сімейне виховання, маючи загальні характеристики в якості однієї з форм виховання підростаючого покоління, в кожній окремо взятій сім'ї реалізуються по-своєму.

Особливості сімейного виховання полягають у тому, що: воно є організація життєдіяльності сім'ї; основу його складає домашня праця; сім'я як колектив володіє багаторольовою структурою і в силу цього чинить багатостороннє виховне діяння на дітей; в сім'ї складається морально-психологічний клімат, в якому формується особистість людини з перших днів її народження; сімейне виховання виявляється найбільш ефективним у тому випадку, коли воно органічно пов'язане з суспільним вихованням.

Сімейне виховання вирішує ряд завдань: виявляє і розвиває здібності дітей-розумові, фізичні, емоційно-вольові, формує якості, що складають основний зміст внутрішнього світу особи - світогляд, ідейно-політичні, моральні якості; залучає підлітка до різноманітної діяльності, шляхом якої набувається соціальний досвід.

Успішність сімейного виховання значною мірою залежить від виховного потенціалу сім'ї - комплексу факторів і умов, які в сукупності визначають її педагогічні можливості. (19, с.34) Серед факторів, що чинять найбільш ефективний вплив на виховний потенціал сім'ї можна виділити: внутрісімейні стосунки (між подружжям, батьками і дітьми); ідейно-політичний і моральний приклад батьків, організація життєдіяльності сім'ї; чисельність і склад сім'ї; рівень педагогічної культури батьків і їх освіченості; ступінь відповідальності старших за виховання дітей. Особливе значення мають взаємини між батьками І дітьми. З одного боку вони е особистісним відображенням процесу взаємодії між вихователем і вихованцем, з іншого - внутрішньою особистісною основою процесу сімейного виховання.

Засновуючись на всьому вище сказаному, ми вважаємо доведеним фактом значну (у певних випадках й вирішальну) роль сімейного виховання у становленні особистості підлітка.

Ми також дотримуємося іншої узвичаєної в психології думки щодо розширеного тлумачення засобів сімейного виховання (В.О. Сухомлинський, С.Л. Соловейчик та інші). Тобто під сімейним вихованням розуміємо не лише цілеспрямовані виховні впливи, спеціально зорганізовану діяльність батьків з метою формування тих чи інших якостей дитини, але всю сукупність сімейних взаємостосунків, які сприяють розвитку одних та гальмують становлення або вияв інших патернів поведінки дітей, сімейну атмосферу, особливості спілкування у сім`ї (Коломинский Я., Колупаев Г.), пануючі ціннісні орієнтації і навіть специфіку побуту, які накладають свій відбиток на формування особистості дитини.

Отже, існує пряма форма сімейного виховання (при залученні батьками дітей до мистецтва, спорту, релігії, заохочення до читання тощо; контроль-відслідковування батьками небажаної, соціально неприйнятної поведінки та її нейтралізація та інше), і непряма форма, якою є умови сімейного життя, у яких батьки мимовільно стають для дітей зразками поведінки.

Аналіз психологічної літератури дозволив виділити наступні психологічні чинники сімейного непрямого "побічного" виховання. Першим з них є сімейні стосунки, у які включена життєдіяльність дітей. Сім`я мимовільно вводить дітей у свої повсякденні турботи, забезпечує контроль за їх поведінкою (Максимова Н.); перебування у сім`ї посилює значущість для дітей групових думок та оцінок членів сім`ї, спрямовує певним чином їх спілкування. Іншим чинником непрямої форми сімейного виховання є авторитет батьків (Кудряшова Ф., Макаренко А.). Значна кількість дослідників наголошує на певних змінах у непрямих формах сімейного виховання (Ігошев К, Максимова Н.). Зокрема, мова йде про зміну статусу дітей у сім`ї внаслідок подовження періоду підопічності дітей. Дослідники наголошують на тому, що виникла потреба утримувати дітей у сім`ї довше, ніж сорок-п`ятдесят років тому. Це пов`язано з тим, що для оволодіння багатьма сучасними професіями необхідно порівняно більше часу. Для оволодіння значним запасом інформації, необхідної для участі у кваліфікованій праці, керуванні складною технікою, оволодінні комп`ютерною грамотністю потрібен значний період навчання. Окрім того, повноцінна професійна діяльність неможлива без загального морального та інтелектуального розвитку, на який, також, затрачується значна кількість часу. Отож, якщо кілька десятків років тому діти, закінчуючи неповну середню школу у чотирнадцятирічному віці, починали працювати на виробництві, що фактично було початком самостійного життя, то нині - більшість дітей закінчує одинадцятирічну середню школу, а потім ще й п`ятирічні вищі або середні спеціальні заклади.

Підсумовуючи сказане, стверджуємо, що значна кількість дослідників помічає нові тенденції у сімейному вихованні. Вони пов`язані з урбанізацією, поширенням нового типу сім`ї (так званої "нуклеарної") та подовженням періоду підопічності дітей, що, у свою чергу, пов`язано, на нашу думку, з довшим періодом освоєння дітьми професійних умінь.

До цих описаних в літературі фактів можемо додати ще ряд. Зокрема, процеси міграції населення, які породжені техногенними та екологічними трагедіями і соціально-політичними та економічними кризами. Можна назвати також процес підвищення мобільності сім`ї (різкий перехід у інші соціальні страти) у перехідний період розвитку суспільства. Названі процеси у дечому порушують звичне сімейне виховання, можуть ослабити почуття захищеності підлітка у сім`ї, а також знизити авторитет батька як зразка поведінки для дітей, змінити звичні форми спілкування у сім`ї і, таким чином, ослабити дійовість сімейного виховання.

Ці та інші зміни структури сім`ї та динаміки її функціонування ускладнили, звичайно, сімейне виховання. Але, на нашу думку, значущість описаних чинників не є такою, що долає провідну роль сім`ї у становленні особистості підлітка. Адже формують підлітка не лише спеціально організовані "виховні зусилля" батьків, а, як відмічалося, раніше, здебільшого умови та обставини сімейного буття. Звичайно, у екстремальних умовах (зокрема під час міграції) спеціально сплановані та організовані заходи порушуються. Умови та обставини сімейного буття значно ускладнюються, але до часу розпаду сім`ї все ж система сімейних взаємостосунків ускладнюється, а отже, сім`я продовжує впливати на формування особистості підлітків.

Таким чином, все вищесказане дозволяє нам наполягати на тому, що у сучасних умовах провідну роль у вихованні підлітків продовжує відігравати сім`я. Оскільки ж сім`я відіграє значну, якщо не вирішальну, роль у формуванні особистості підлітків, то ми можемо стверджувати, що відхилення у їх соціальному розвитку є у великих межах наслідком недостатнього виконання сім`єю своєї виховної функції.

Отож, у сучасних ускладнених соціально-економічних умовах сім`я продовжує визначати спрямованість формування особистості підлітків і має достатньо можливостей для виховання та підготовки до повноцінного життя підростаючого покоління. Сім`я лишається тією соціальною інституцією, де закладається фундамент особистості: виховуються її почуття, формується характер, випрацьовуються звички поведінки, потреби та ставлення до найрізноманітніших сторін суспільного буття та до самого себе. Фактор сім`ї є одним з найбільш важливим у системі взаємозв`язаних сил та чинників суспільного виховання (сім`ї, школи, церкви, правоохоронних та громадських об`єднань, рухів та організацій тощо). Тому подальше вдосконалення сімейного виховання є одною з найважливіших соціальних проблем, від успішного розв`язання яких у значній мірі залежить сучасне та майбутнє української держави.

1.2 Особливості професійного самовизначення та ціннісні орієнтації сучасного підлітка