Структура людської індивідуальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра психології

Контрольна робота

З дисципліни «Диференціальна психологія»

Варіант №20

Київ - 2013р.

Зміст

Вступ

Розділ І. Прийоми і способи наукової класифікації

1.1 Поняття класифікації

1.2 Наукова класифікація

1.3 Підходи наукової класифікації

Розділ ІІ. Практична частина

2.1 Методика тесту Р. Амтхауера

2.2 Профілі, побудовані за тестом Р. Амтхауера

2.3 Аналіз результатів

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Одна з важливих особливостей наукового пізнання полягає в його організованості і використовуванні цілого ряду методів дослідження. Під методом при цьому розуміється сукупність прийомів, способів, правил пізнавальної, теоретичної і практичної, перетворюючої діяльності людей. Ці прийоми, правила встановлюються не довільно, а розробляються, виходячи із закономірностей самих об'єктів, що вивчаються. Тому методи пізнання такі ж різноманітні, як і сама дійсність.

Для того, щоб дійсно пізнати предмет, треба охопити, вивчити всі його сторони, всі зв'язки. Пізнання розкриває внутрішні істотні ознаки предмету, зв'язки його елементів і їх взаємодію одного з другим. Для того, щоб це здійснити, необхідно цілісний предмет розчленувати (практично або в думках) на складові частини, а потім вивчити їх, виділяючи властивості і ознаки, зв'язки і стосунки, а потім виявити їх роль в системі цілого. Після того, як ця задача буде вирішена, частини знов можна об'єднати в єдиний предмет і скласти собі конкретне уявлення, яке спирається на глибоке знання внутрішньої природи предмету.

Розділ І. Прийоми і способи наукової класифікації

1.1. Поняття класифікації

Класифікація - розподіл тих або інших параметрів по групах (відділах, розрядах) залежно від їх загальних ознак з фіксацією закономірних зв'язків між класами об'єктів.

Класифікація - це процес впорядковування інформації. В процесі вивчення нових об'єктів відносно кожного такого об'єкту робиться висновок: чи належить він до вже встановлених класифікаційних груп.

Типології (класифікації) є загальнонауковим методом пізнання світу. У психології типологічний підхід припускає розуміння особистості як цілісного утворення, що не зводиться до комбінації окремих рис.

Узагальнення здійснюють на основі групування досліджуваних. Якщо в групі людей стабільно спостерігається поєднання певних ознак, його розглядають як «типове» - симптокоплекс. Кожну людину, якій ці ознаки властиві, починають зараховувати до певної групи. Характеристикою людини при цьому слугує назва відповідного типу, а зміст типу розкривають через опис типового, усередненого представника.

Типології - економний метод пізнання, здатний забезпечити зрозумілий результат, однак їх недоліком є нехтування особливим, індивідуальним у кожній людині, адже все, що не стосується симптокомплексу, залишається за межами розгляду. Підходячи з цього в особистості виокремлюють типове, але цілком можливо не найістотніше [2].

1.2. Наукова класифікація.

Класифікації (типології) поділяють на емпіричні і теоретичні (наукові).

Наукова класифікація повинна відповідати таким вимогам:

1) її класи мають вичерпувати всю безліч об'єктів, які класифікують;

2) кожний об'єкт може потрапити лише в один клас;

3) кожний новий підрозділ об'єктів слід виокремлювати на основі лише однієї ознаки.

Розмежовують поняття первинна класифікація і типологія.

Первинна класифікація - перелік явищ, що характеризуються загальною видовою ознакою. Тобто вона є первинним способом поділу ознак на групи без виокремлення структурних підстав (вийняток - наявність слабо структурованої підстави).

Типологія - виокремлення типів, ідентифікація сукупностей ознак, що становлять сутність цих типів на чіткій основі. У сучасних наукових типологіях, як правило, представлений один симптомокомплекс ознак, які залежно від ступеня вираженості, характеру зв'язку між ними і стійкості «злитості», утворюють остаточний перелік типів.

Науковим підґрунтям для розробки типологічної проблематики можна вважати роботи І.Павлова і дослідників його школи: вивчення типологічних властивостей нервової системи у тварин і людини [2].

1.3. Підходи наукової класифікації.

Як прийоми побудови теоретичних знань виступають історичний і логічний методи.

В основі історичного методу лежить вивчення реальної історії в її конкретному різноманітті, виявлення історичних фактів, і на цій основі при розумовому відтворенні історичного процесу розкривається закономірність його розвитку.

Логічний метод виявляє цю закономірність іншим способом: він не вимагає безпосереднього розгляду ходу реальної історії, а розкриває її об'єктивну логіку шляхом вивчення історичного процесу на вищій стадії його розвитку.

Основні дослідження типології розгорталися за аналітичним і синтетичним підходами.

Аналітичний підхід ґрунтується на аналізі кількісних характеристик певних властивостей.

Синтетичний підхід пов'язаний із групуванням суб'єктів за типами на основі однієї або кількох класифікаційних ознак, починаючи з будови тіла і до типів особистості.

При дослідженні особистості і характеру з точки зору типологічного підходу необхідно зважати на такі обставини:

а) використовуючи поняття «тип», потрібно розрізняти контексти, залежно від яких тип може позначати як певні комплекси властивостей, так і характерний зразок поведінки;

б) розвиваючи вчення про властивості нервової системи як базові характеристики, що є основою типології, не слід вважати, що всі часткові психологічні типології в експериментальній і концептуальній основі повинні спиратися на аналіз цих властивостей, які не можуть бути першопричиною всього різноманіття змісту психічної діяльності.

Одним з важливих предметів дослідження в диференціальній психології є співвідношення фізіологічних і психологічних структур у типології людини.

Найтісніше пов'язаний з розробленням типологічної тематики номотетичний підхід у психології, він виявляє універсальні риси і патерни системи взаємопов'язаних психологічних ознак, властиві всім людям. Доповнювати його має ідеографічний аспект вивчення індивідуальності, зосереджений на аналізі неповторної і унікальної внутрішньої структури об'єкта.

Вивчення типів сприяє прогнозуванню поведінки. Однак прри цьому дослідники стикаються з парадоксом «заперечення очевидного». Зарахування людини до певного типу допомагає краще розуміти її особливості, однак може стереотипізувати, звужувати уявлення про можливу поведінку, що неминуче знижує рівень розуміння індивідуальних особливостей суб'єкта.

Симптокомплекси є типологічним виміром поведінки. Вони характеризують досягнення особистістю адаптивного результату в організації своєї взаємодії із середовищем і виявляються у наданні переваг.

Це припущення основане на експериментально підтвердженій гіпотезі про наявність стійких сукупностей індивідуально-типологічних ознак, що актуалізуються завдяки двом обставинам - схильності, властивій людині, і дії релевантних стимулів середовища.

Вдалих спроб поділити людей на типи не багато. Найвідоміші: типологія темпераментів і типологічна дихотомія «екстраверсія-інтроверсія».

Розділ ІІ. Практична частина

2.1 Методика тесту Р. Амтхауера

Груповий тест Амтхауера призначається для оцінки структури інтелекту осіб у віці від 13 до 61 року. Автор ставив перед собою задачу розробити такий метод, що міг би використовуватися для фахової орієнтації і консультування з проблем вибору професії. Амтхауер включив у свій тест завдання на діагностику таких компонентів інтелекту: вербального, лічильно-математичного, просторового, мнемічного.

У тест Амтхауера входять такі субтести:

1 - на загальну обізнаність і інформованість у різних областях знань (не тільки наукових, але і життєвих);

2 - на класифікацію понять;

3 - на встановлення аналогій:

4 - на підведення двох понять під загальну категорію (узагальнення);

5 - на уміння вирішувати прості арифметичні задачі;

6 - на уміння знаходити числові закономірності;

7 - на уміння мислено оперувати зображеннями фігур на площині;

8 - на уміння мислено оперувати зображеннями об'ємних фігур;

9 - на заучування слів.

Час виконання кожного субтеста обмежене і коливається від 6 до 10 хв.

У тестуванні при оцінці результатів за точку відліку приймалася статистична норма, отримана на основі емпіричних досліджень вибірок випробуваних, що відрізняються по соціально-економічних ознаках.(7)

Завдяки субтестовій структурі тест Р. Амтхауера дозволяє диференційовано оцінювати рівень розвитку різних сторін інтелекту. Окремі субтести можна об'єднати в групи, а саме:

- вербальні субтести - діагностують комплекс вербальних здібностей, необхідних для оперування інформацією, що представлена у формі слів;

- математичні субтести - визначають комплекс здібностей, пов'язаних з кількісним моделюванням явищ, заснованому на оперуванні математичними символами і числами;

- просторові субтести - визначають рівень розвитку наочно-образного мислення, практичних і теоретичних конструктивних здібностей, просторової уяви [5].

2.2. Профілі, побудовані за тестом Р. Амтхауера

Для проведення аналізу сильних та слабких сторін інтелекту необхідно виходити з групових оцінок. Вербальні здібності об'єднують показники 1, 2, 3 та 4 субтестів, математичні здібності - 5 та 6 субтестів, просторове сприйняття - 7 та 8 субтестів.

Результати, отримані за допомогою просторових і математичних субтестів, характеризують задатки, здібності, які визначаються нейрофізіологічними особливостями організму.

Результати виконання вербальних субтестів. залежать не лише від нейрофізіологічних особливостей, але і від досвіду попереднього вчення. Тому на деякі аспекти розвитку вербального інтелекту можна впливати.

При дослідженні структури інтеллекту використовують шкалу Амтхауера (a =100, b =10):

Для розрахунку використані дані Мх та SMx за нормативними таблицями.

Статистичною нормою є результати, які мають значення від 90 до 110 одиниць IQ.

Було проведено тестування чотирьох осіб. Методом математичної обробки дані приведені до єдиної шкали Т-балів, побудовані профілі.

Особа №1 - чоловік, вік: 43. Табл.2.2.1

№ субтеста	Сума балів за субтестом	За шкалою Т-балів
Субтест 1 (IN)	16	118
Субтест 2 (EL)	11	108
Субтест 3 (AN)	13	110
Субтест 4 (GE)	17	127
Субтест 5 (AR)	11	107
Субтест 6 (NU)	12	109
Субтест 7 (PL)	12	107
Субтест 8 (SP)	13	112
Субтест 9 (ME)	13	114
Загалом:	118	110

Профіль

IQ	IN(1)	EL(2)	AN(3)	GE(4)	ME(9)	AR(5)	NU(6)	PL(7)	SP(8)
130
125
120
115
110
105
100
95
90
	Вербальний інтелект	Математичний інтелект	Просторовий інтелект
	Практ.	Теорет.		Практ.	Теорет.	Практ.	Теорет.

Рис. 2.2.1. Профіль особи № 1

Особа №2 - чоловік, вік: 32. Табл. 2.2.2

№ субтеста	Сума балів за субтестом	За шкалою Т-балів
Субтест 1 (IN)	14	107
Субтест 2 (EL)	11	103
Субтест 3 (AN)	15	111
Субтест 4 (GE)	10	104
Субтест 5 (AR)	9	99
Субтест 6 (NU)	6	91
Субтест 7 (PL)	12	106
Субтест 8 (SP)	6	91
Субтест 9 (ME)	11	106
Загалом:	94	100

Профіль

IQ	IN(1)	EL(2)	AN(3)	GE(4)	ME(9)	AR(5)	NU(6)	PL(7)	SP(8)
130
125
120
115
110
105
100
95
90
	Вербальний інтелект	Математичний інтелект	Просторовий інтелект
	Практ.	Теорет.		Практ.	Теорет.	Практ.	Теорет.

Рис. 2.2.2. Профіль особи № 2

Особа №3 - жінка, вік: 33. Табл. 2.2.3

№ субтеста	Сума балів за субтестом	За шкалою Т-балів
Субтест 1 (IN)	13	104
Субтест 2 (EL)	10	100
Субтест 3 (AN)	11	102
Субтест 4 (GE)	13	113
Субтест 5 (AR)	8	97
Субтест 6 (NU)	6	91
Субтест 7 (PL)	11	104
Субтест 8 (SP)	10	101
Субтест 9 (ME)	15	118
Загалом:	97	100

Профіль

IQ	IN(1)	EL(2)	AN(3)	GE(4)	ME(9)	AR(5)	NU(6)	PL(7)	SP(8)
130
125
120
115
110
105
100
95
90
	Вербальний інтелект	Математичний інтелект	Просторовий інтелект
	Практ.	Теорет.		Практ.	Теорет.	Практ.	Теорет.

Рис. 2.2.3. Профіль особи № 3

Особа №4 - жінка, вік: 43. Табл. 2.2.4

№ субтеста	Сума балів за субтестом	За шкалою Т-балів
Субтест 1 (IN)	14	113
Субтест 2 (EL)	14	117
Субтест 3 (AN)	13	110
Субтест 4 (GE)	16	124
Субтест 5 (AR)	14	113
Субтест 6 (NU)	12	109
Субтест 7 (PL)	14	111
Субтест 8 (SP)	6	93
Субтест 9 (ME)	19	130
Загалом:	122	114

Профіль

IQ	IN(1)	EL(2)	AN(3)	GE(4)	ME(9)	AR(5)	NU(6)	PL(7)	SP(8)
130
125
120
115
110
105
100
95
90
	Вербальний інтелект	Математичний інтелект	Просторовий інтелект
	Практ.	Теорет.		Практ.	Теорет.	Практ.	Теорет.

Рис. 2.2.4 Профіль особи № 4

2.3 Аналіз результатів

Завдяки субтестовій структурі тест Амтхауера дозволяє диференційовано оцінювати рівень розвитку різних сторін інтелекту.

Характеристика особи № 1.

1. Загальний рівень інтелекту.

Відповідно даних табл. 2.2.1. загальний рівень інтелекту - 110, що становить верхню межу середнього рівня.

2. Тип інтелекту.

Складові вербального інтелекту: 118+108+110+127+114=577.

При цьому практична група здібностей вербального інтелекту становить:118+108=226, а теоретична - 110+127=237, що характеризує багаті добре структуровані семантичні мережі, які відображають об'єктивні закономірності світу ідей і природи.

Складові математичного інтелекту: 107+109=216 (табл. 2.2.1).

При цьому, теоретична група здібностей математичного інтелекту вища ніж практична, що виявляє більший рівень розвитку індуктивного мислення, математичну інтуїцію, здатність висувати і перевіряти математичні гіпотези, бачити закономірності і впорядкованість в безлічі абстрактних знаків.

Складові просторового інтелекту: 107+112=219 (табл. 2.2.1).

При цьому, теоретична група здібностей просторового інтелекту вища ніж практична, що характеризує концептуальне мислення, здібність застосовувати гипотетіко-дедуктівній метод для вивчення природи на основі побудови абстрактних логіко-математичних моделей.

Підрахунки свідчать по перевагу вербального інтелекту, що показує уміння здійснювати операції з поняттями, які лежать в основі будь-якого процесу, пов'язаного із сприйняттям, переробкою і засвоєнням інформації, заданої у вербальній формі. Крім того, домінує теоретичний тип інтелекту (118+108+110+127=463 та 107+109+107+112=435), який характеризує узагальнене бачення світу в його істотних властивостях, ознаках, зв'язках і стосунках, своєрідне відчуття відповідності і структури, що дозволяє створювати адекватні репрезентації фундаментальних взаємозв'язків світу.

3. Рівень розвитку окремих здібностей.

Аналізуючи профіль особи № 1 (рис. 2.2.1) можна побачити, що показники практичного інтелекту (субтест 1), абстрактного мислення (субтест 4), просторового мислення (субтест 8) та оперативної логічної пам'яті (субтест 9) вище середнього рівня. Це свідчить про «цупкість» інтелекту: утримання, збереження (на всяк випадок) будь-якої випадкової інформації; здатність створювати штучні системи, наукові побудови, легко бачити і засвоювати систему правил, які діють в певній сфері знань; сформоване розуміння об'єктівних законів просторової організації предметів і явищ, що необхідно для створення штучного місця існування людини; процес запам'ятовування заснований на осмисленні, структуруванні інформації, виділенням її внутрішньої закономірної логіки.

Майже на верхній межі середнього рівня знаходяться всі останні показники: інтуітивне мислення (субтест 2), логічне мислення (субтест 3), математична інтуїція (субтест 5), формально-логічне мислення (субтест 6) та образний синтез (субтест 7).

Таким чином можна зробити висновок: цілком сформований понятійний інтелект, його функціонування стійко, достатньо для поглибленого розуміння предметів, явищ; добрий показник абстрактного мислення характеризує можливості аналізу і узагальнення інформації, структурування та організацію її багатовимірно, по принципу «понятійної піраміди», тому надалі відтворюється в думці одночасно і цілісно, піддається будь-яким перетворенням, відтворюється у будь-якому порядку, що свідчить про спеціалізацію в суспільних науках та інженерії.

Характеристика особи № 2.

1. Загальний рівень інтелекту.

Відповідно даних табл. 2.2.2. загальний рівень інтелекту - 100, що становить середній показник середнього рівня.

2. Тип інтелекту.

Складові вербального інтелекту: 107+103+111+104+106=531.

При цьому практична група здібностей вербального інтелекту становить:107+103=210, а теоретична - 111+104=214, що характеризує практично однаково розвинуті теоретичні та практичні здібності. Це озачає можливість уявно оперувати абстрактними поняттями і образами, висувати гіпотези, моделювати явища логічними і математичними засобами та успішно втілювати та адаптувати їх до типових життєвих ситуацій, легко опановувати практичні уміння.

Складові математичного інтелекту: 99+91=190 (табл. 2.2.2).

При цьому практична група здібностей математичного інтелекту вища ніж теоретична, що виявляє здібності добре і швидко лічити «в умі», здатність правильно будувати прості математичні (числові) моделі практичних ситуацій.

Складові просторового інтелекту: 106+91=197 (табл. 2.2.2).

При цьому, практична група здібностей просторового інтелекту вища ніж теоретична, що характеризує хороше володіння координацією і окоміром, рухи точні і спритні, легке читання креслення, швидке опанування практичних умінь.

Підрахунки свідчать по перевагу вербального інтелекту, що показує уміння здійснювати операції з поняттями, які лежать в основі будь-якого процесу, пов'язаного із сприйняттям, переробкою і засвоєнням інформації, заданої у вербальній формі. Крім того, домінує практичний тип інтелекту (107+111+99+106=423 та 103+104+91+91=389), який характеризує успішну адаптацію до типових життєвих ситуацій, подолання проблем за допомогою багатого репертуару поведінкових схем.

3. Рівень розвитку окремих здібностей.

Аналізуючи профіль особи № 2 (рис. 2.2.2) можна побачити, що показник логічного мислення (субтест 3) вище середнього рівня. Це свідчить про уміння виділяти об'єктивні закономірності, зв'язки між явищами навколишнього світу, бачити внутрішню логіку послідовності подій, змінах, що відбуваються, вичленяти алгоритми діяльності, здатність розуміти логіку доказів, сенс формул, правил, сферу їх вживання; узагальнювати і частково трансформувати власні знання і досвід, переносити їх, використовувати в інших життєвих ситуаціях; «перекидати» логічні містки при недоліках інформації або знань, внаслідок чого зберігається можливість розуміння загального змісту.

На середньому рівні знаходиться решта показників: практичний інтелект (субтест 1), інтуітивне мислення (субтест 2), абстрактне мислення (субтест 4), математична інтуїція (субтест 5), формально-логічне мислення (субтест 6), образний синтез (субтест 7), просторове мислення (субтест 8) та оперативна логічна пам'ять (субтест 9).

Таким чином можна зробити висновок, що понятійний інтелект переважно інтуітивний, але добрий показник логічного мислення характеризує його повну усвідомленість, володіння операційною зворотністю, здібностями у виділенні логічної послідовності у викладі інформації, доказу і обгрунтуванні інтуітивних припущень, логічної перевірки висновків.

Характеристика особи № 3.

1. Загальний рівень інтелекту.

Відповідно даних табл. 2.2.3. загальний рівень інтелекту - 100, що становить середній рівень.

2. Тип інтелекту.

Складові вербального інтелекту: 104+100+102+113+118=537.

При цьому практична група здібностей вербального інтелекту становить:104+100=204, а теоретична - 102+113=215, що характеризує багаті добре структуровані семантичні мережі, які відображають об'єктивні закономірності світу ідей і природи.

Складові математичного інтелекту: 97+91=188 (табл. 2.2.3).

При цьому, практична група здібностей математичного інтелекту вища ніж теоретична, що виявляє здібності добре і швидко лічити «в умі», здатність правильно будувати прості математичні (числові) моделі практичних ситуацій.

Складові просторового інтелекту: 104+101=205 (табл. 2.2.3).

При цьому, практична група здібностей просторового інтелекту вища ніж теоретична, що характеризує хороше володіння координацією і окоміром, рухи точні і спритні, легке читання креслення, швидке опанування практичних умінь.

Підрахунки свідчать по перевагу вербального інтелекту, що показує уміння здійснювати операції з поняттями, які лежать в основі будь-якого процесу, пов'язаного із сприйняттям, переробкою і засвоєнням інформації, заданої у вербальній формі. Крім того, теоретичний та практичний типи інтелекту (104+102+97+104=407 та 100+113+91+101=405) майже врівноважені, що характеризує узагальнене бачення світу в його істотних властивостях, ознаках, зв'язках і стосунках, своєрідне відчуття відповідності і структури, та успішну адаптацію теоретичних знань і висновків до типових життєвих ситуацій.

3. Рівень розвитку окремих здібностей.

Аналізуючи профіль особи № 3 (рис. 2.2.3) можна побачити, що показник абстрактного мислення (субтест 4) та оперативної логічної пам'яті (субтест 9) вище середнього рівня. Це свідчить про здатність створювати штучні системи, наукові побудови, легко бачити і засвоювати систему правил, які діють в певній сфері знань; процес запам'ятовування заснований на осмисленні, структуруванні інформації, виділенням її внутрішньої закономірної логіки.

На середньому рівні знаходяться всі останні показники: практичний інтелект (субтест 1), інтуітивне мислення (субтест 2), логічне мислення (субтест 3), математична інтуїція (субтест 5), формально-логічне мислення (субтест 6), образний синтез (субтест 7) та просторове мислення (субтест 8).

Таким чином можна зробити висновок: понятійний інтелект переважно інтуітивний, але добрий показник абстрактного мислення та оперативної логічної пам'яті характеризує можливості аналізу і узагальнення інформації, структурування та організацію її багатовимірно, по принципу «понятійної піраміди», тому надалі може бути відтворена в думці одночасно і цілісно, піддана будь-яким перетворенням, відтворена у будь-якому порядку.

Характеристика особи № 4.

1. Загальний рівень інтелекту.

Відповідно даних табл. 2.2.4. загальний рівень інтелекту - 114, що становить показник вище середнього рівня.

2. Тип інтелекту.

Складові вербального інтелекту: 113+117+110+124+130=594.

При цьому практична група здібностей вербального інтелекту становить:113+117=230, а теоретична - 110+124=234, що характеризує практично однаково розвинуті теоретичні та практичні здібності. Це озачає можливість уявно оперувати абстрактними поняттями і образами, висувати гіпотези, моделювати явища логічними і математичними засобами та успішно втілювати та адаптувати їх до типових життєвих ситуацій, легко опановувати практичні уміння.

Складові математичного інтелекту: 113+109=222 (табл. 2.2.4).

При цьому, практична група здібностей математичного інтелекту вища ніж теоретична, що виявляє здібності добре і швидко лічити «в умі», здатність правильно будувати прості математичні (числові) моделі практичних ситуацій.

Складові просторового інтелекту: 111+93=204 (табл. 2.2.4).

При цьому, практична група здібностей просторового інтелекту вища ніж теоретична, що характеризує хороше володіння координацією і окоміром, рухи точні і спритні, легке читання креслення, швидке опанування практичних умінь.

Підрахунки свідчать по перевагу вербального інтелекту, що показує уміння здійснювати операції з поняттями, які лежать в основі будь-якого процесу, пов'язаного із сприйняттям, переробкою і засвоєнням інформації, заданої у вербальній формі. Крім того, домінує практичний тип інтелекту (113+117+113+111=454 та 110+124+109+93=436), який характеризує успішну адаптацію до типових життєвих ситуацій, подолання проблем за допомогою багатого репертуару поведінкових схем.

3. Рівень розвитку окремих здібностей.

Аналізуючи профіль особи № 4 (рис. 2.2.4) можна побачити, що показники практичного інтелекту (субтест 1), інтуітивного мислення (субтест 2), абстрактного мислення (субтест 4), математичної інтуіції (субтест 5), образного синтезу (субтест 7) та оперативної логічної пам'яті (субтест 9) вище середнього рівня. Це свідчить про «цупкість» інтелекту: утримання, збереження (на всяк випадок) будь-якої випадкової інформації; здатність створювати штучні системи, наукові побудови, легко бачити і засвоювати систему правил, які діють в певній сфері знань; уміння бачити, виділяти основне, значиме, головне в описовому, неструктурованому матеріалі, розуміти внутрішній сенс висловів, повідомлень, відокремлювати істотні, константні властивості, характеристики об'єктів і явищ від «зовнішніх», другорядних; засвоювати і «автоматично» використовувати стандартні математичні алгоритми; швидко схоплювати ситуацію в цілому і вибирати оптимальний напрям для подальших дій, перетворювати спостережувану ситуацію, уявляти її під різними точками зору, образно оцінювати виникаючі сенси і враження, що використовується для наукових узагальнень, в системних або емпіричних дослідженнях; процес запам'ятовування заснований на осмисленні, структуруванні інформації, виділенням її внутрішньої закономірної логіки.

Майже на верхній межі середнього рівня знаходяться показники логічного мислення (субтест 3) та формально-логічного мислення (субтест 6). Показник просторового мислення (субтест 8) на середньому рівні, тобто здібність до вичленення просторової структури об'єктів і оперування вже не цілісними образами, а внутрішніми структурними залежностями не розвинута.

Таким чином робим висновок: можна констатувати наявність повноцінного понятійного інтелекту і виключно широких можливостей в освоєнні різних видів діяльності (окрім суто математичних), з подальшим заняттям науковими дослідженнями [5, 6].

Крім того, порівнюючи профілі всіх осіб за віковою категорією, можна зробити висновок: у осіб віком 43 роки вербальний рівень інтелекту вище ніж у осіб 32-33 роки, що обумовлено наявним додатковим досвідом попереднього вчення.

індивідуальність особистість здібність талант

Висновок

Отже, об'єкт дослідження диференціальної психології - людина, її психіка; а предмет - людська індивідуальність. Структура людської індивідуальності.

Люди різняться не тільки статевою, соціокультурною належністю, зовнішніми ознаками. Неоднаково проявляються в них і властивості нервової системи, характери, здібності, інтелект, творчий потенціал, воля, психомоторні і пізнавальні стилі, що зумовлює відмінності у саморозкритті, самоствердженні, життєвих сценаріях. Ці та багато інших питань є предметом диференціальної психології, вивчення якої дає цілісне уявлення про природу психічної варіативності, індивідуальні, типологічні, групові відмінності між людьми, становлення індивідуальності на різних етапах розвитку, вплив статевих, сімейних, соціальних, виховних чинників на формування і реалізацію здібностей, таланту та інших можливостей особистості.

Список використаних джерел

1. Ахвердова О.А., Волоскова Н.Н., Белых Т.В. Дифференциальная психология: теоретические и прикладне аспекты исследования интегральной индивидуальности / Учеб. Пособие. - СПб.: Речь, 2004. - 168с.

Размещено на Allbest.ru