Психологічні особливості негативних психічних станів у студентів

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ НА ОСОБИСТІСТЬ СТУДЕНТА

1.1 Поняття про негативні психічні стани особистості та їх види

1.2 Особливості депресії у студенті

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ СТУДЕНТІВ

2.1 Організація та проведення дослідження рівень тривожності та прояву депресивних станів у студентів

2.2 Аналіз результатів дослідження

2.3 Форми роботи психолога із студентами щодо подолання у них депресивних проявів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

негативний психічний депресія студент

ВСТУП

Важливим завданням сучасної освіти є формування гармонійно розвиненої, фізично та психічно здорової особистості. Проте на успішність розв'язання цього завдання сьогодні негативно впливають ряд чинників: проблеми нестабільного соціально-економічного становлення держави, складність соціальної ситуації розвитку , внутрішньо сімейна атмосфера та особливості взаємин батьків, рівень професійності та психологічної освіченості викладачів, а також сенситивність студентів до різноманітних соціальних впливів, їхні емоційні нестабільність та вразливість, вікові, індивідуально-типологічні властивості тощо. Окремі з цих чинників детермінують появу у студентів негативних психічних станів, які, при відсутності належної психологічної корекції, адекватних змін умов навчання та виховання, можуть трансформуватись у стійкі властивості особистості та деформувати її подальший розвиток, стати причиною погіршення успішності навчальної діяльності, поведінки, зумовити порушення взаємин з іншими людьми.

Проблемам психічних станів особистості присвячені праці багатьох інших вітчизняних, а також зарубіжних вчених-психологів (Л.Берковітц, В.М.Бехтєрев, В.К.Вілюнас, Б.І.Додонов, К.Ізард, Є.П.Ільїн, О.Г.Ковальов, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, Т.Х.Шінгаров, О.Я.Чебикін, П.М.Якобсон та ін.). В психолого-педагогічній літературі висвітлені зміст та підходи до класифікації психічних станів особистості (В.О.Ганзен, Г.Б.Леонова, А.О.Прохоров, Ю.Є.Сосновікова, В.М.Юрченко); вивчені особливості розвитку емоційної сфери у студентів (Л.А.Венгер, О.В.Запорожець, В.К.Котирло, В.С.Мухіна, О.Л.Кононко).

Негативні психічні стани студентів досліджувалися психологами О.Л.Венгером, Т.П.Гавриловою, А.К.Дусавицьким, С.В.Крюковою, І.М.Нікольською, А.М.Прихожан, Т.П.Смірновою, Н.П.Слободяник, Л.М.Співак та ін. Проте до цього часу немає чіткої класифікації, системного аналізу генези та особливостей розвитку негативних психічних станів в студентів, відсутні конкретні, науково обґрунтовані рекомендації щодо їхньої комплексної корекції та профілактики.

Очевидна теоретична і практична значущість проблеми, недостатній рівень її вивчення та перспективність і визначили тему курсового дослідження: “Особливості виникнення депресій у студентському віці та шляхи їх подолання”.

Об'єкт дослідження - психічні стани студентів.

Предмет дослідження - депресія як негативний психічний стан студентського віку та її корекція.

Мета дослідження -вивчити детермінанти розвитку та особливості прояву депресії як негативного психічного стану в студентів та її психокорекція.

Мета роботи зумовила постановку завдань дослідження:

Здійснити теоретичний аналіз наукової літератури щодо вивчення проблеми негативних психічних станів у студентів.

Визначити особливості виникнення психічних станів у студентів.

Експериментально виявити прояви негативних психічних станів у студентів.

Розробити шляхи корекції подолання депресії у студентів.

Теоретико-методологічні засади дослідження. Методологічну основу дослідження склали теоретичні підходи до розвитку особистості, її психічних процесів, станів, властивостей у навчально-виховній діяльності, що містяться в наукових доробках І.Д.Беха, І.С.Булах, Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконіна, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, Ю.О.Приходько, О.В.Скрипченка та ін.; наукові психолого-педагогічні положення щодо розвитку особистості, співвідношення біологічного та соціального у психіці людини Л.С.Виготського, Г.С.Костюка.

У роботі використано загальнонаукові методи теоретичного дослідження (аналіз та систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних теоретичних досліджень, моделювання та ін.).

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що: розроблено та обґрунтовано теоретичні засади негативних психічних станів у шкільному віці; поглиблено та уточнено поняття “негативні психічні стани особистості”; теоретично обґрунтувані методи, способи та засоби комплексного підходу щодо корекції негативних психічних станів студентів та їх профілактики.

Структура та обсяг курсової роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел із 39 найменувань, з них 9 іноземною мовою.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ НА ОСОБИСТІСТЬ СТУДЕНТА

1.1 Поняття про негативні психічні стани особистості та їх види

Поведінка і діяльність людини в будь-який проміжок часу залежать від особливостей психічних процесів і психічних властивостей особистості, які виявляються протягом цього періоду, тобто від її психічного стану.

Психічний стан - форма прояву психіки індивіда, яка разом із психічними процесами і психічними властивостями умовно виділяє в психіці статичний момент психічні процеси підкреслюють динамічні аспекти психіки, а психічні властивості вказують на стійкість проявів психіки індивіда в структурі особистості. Психічний стан є психологічною характеристикою особистості, що відображає її порівняно тривалі переживання. До психічних станів відносять прояви почуттів (настрій, афект, тривога), уваги (зосередженість, розсіяність), мислення (сумніви, впевненість), учви (мрії) тощо [19, с. 45].

У психології особливо актуальним є вивчення психічних станів людей в умовах стресу, що виникає в екстремальних ситуаціях (наприклад, екстренне прийняття рішення в умовах бойових дій).

Як зазначає С.Д. Максименко, психічний стан - це наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості [13, с. 65].

Психічний стан - психологічна характеристика людини, що відображає її тривалі, статичні душевні переживання [19,с. 45].

Психічний стан є ефектом (наслідком) психічної діяльності.

Психічна діяльність відбувається в горизонті, “тілі” психічного стану, який має вплив на неї.

Психічні стани людини можна класифікувати наступним чином:

1) залежно від ролі особистості і ситуації у виникненні психічних станів - особистісні і ситуативні;

2) залежно від домінуючих (провідних) компонентів (якщо такі чітко виступають) - інтелектуальні, вольові, емоційні тощо;

3) залежно від міри глибини - стани (більш або менш) глибокі або поверхневі;

4) залежно від часу протікання - короткочасні, затяжні, тривалі тощо;

5) залежно від впливу на особистість - позитивні і негативні, стенічні, що підвищують життєдіяльність, і астенічні;

6) залежно від міри усвідомлення - стани більш або менш усвідомлені;

7) залежно від причин, що їх викликають;

8) залежно від міри адекватності об'єктивної обстановки, що викликала їх [16].

Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, але при доситьчастих повторах набувають стійкості і можуть стати властивістю особистості.

Науковці виділяють види психічних станів у залежності від таких параметрів:

впливу на особистість (позитивні і негативні, стенічні й астенічні);

переважних форм психіки (емоційні, вольові, інтелектуальні);

глибини (глибокі, поверхневі);

часу протікання (короткочасні, тривалі та ін.);

ступеня усвідомленості [13,с. 67].

Поряд з позитивними (стенічними) станами у людини в процесі її життя (діяльності, спілкування) можуть виникати і негативні (астенічні) психічні стани. Наприклад, нерішучість як психічний стан може виникнути не тільки за відсутності у людини самостійності, упевненості в собі, але і у зв'язку з новизною, неясністю, заплутаністю тієї або іншої життєвої ситуації в екстремальних (крайніх) умовах. Такі умови призводять і до виникнення стану психічного напруження.

Виділяють стан суто операційного (операторного, “ділового”) напруження, тобто напруження. Таке напруження виникає як результат складності діяльності (складність сенсорного розрізнення, що виконується, стан пильності, складність зорово-рухової координації, інтелектуальне навантаження тощо) і емоційного напруження, викликаного емоційними екстремальними умовами (роботою з людьми, в тому числі з хворими, правопорушниками тощо).

Необхідно зазначити, що рішення складних розумових завдань взагалі неможливе без певного емоційного напруження, оскільки емоційне напруження є необхідною умовою продуктивної інтелектуальної діяльності. “Емоційне рішення” значно випереджає інтелектуальне рішення, виступаючи як емоційне передбачення знаходження основного принципу вирішення завдань. Виступаючи проти помилкових вербальних (словесних) оцінок, емоції можуть виконувати позитивну функцію “корекції” пошукової діяльності, що приводить до об'єктивно вірних результатів.

Попереднє емоційне переживання ситуації дозволяє людині:

а) відчути, що діяльність, яку вона виконує є “її діяльністю”;

б) ніби дистанційно оцінювати умови протікання діяльності, що планується, тобто здійснювати так зване попереднє “емоційне планування”.

Негативні емоції можуть виконувати позитивну роль у зв'язку з тим, що відбувається взаємодія “інтелектуальних” (емоційна активізація, що є продуктом інтелектуального процесу) і “ситуативних” (емоційна активація, що породжується загальною ситуацією, в якій протікає інтелектуальний процес) емоцій.

Розглянемо негативні психічні стани більш детальніше.

Афект. Це сильний емоційний процес, який виникає у людини швидко, триває бурхливо і характеризується значними змінами свідомості та порушенням вольового контролю за діями. Фізіологічною особливістю афекту є сильне збудження підкіркових центрів і звільнення їх від стримувальної і регулювальної дії кори. Афект є короткочасною, але надзвичайно сильною емоційною реакцією, за якої відбуваються значні тілесні зміни, розладнуються дрібні рухи, змінюються звичні установки особистості.

До афективних переживань схильні люди з неврівноваженими процесами збудження і гальмування. Найчастіше афекти виявляють індивіди невиховані, істеричні, які не звикли контролювати свої почуття.

Іноді афекти мають позитивний характер. їх причинами є радісні події в особистому житті чи житті країни, наприклад важлива перемога улюбленої футбольної команди. Такі афективні переживання є нормальним явищем, а їх вираження - необхідним і корисним для психічного і фізичного розвитку людини. Вольове самовиховання є ефективним засобом навчитися керувати власними афективними станами [27].

Фрустрація (від лат. - марне сподівання, невдача, обман). Свідченням її є негативний емоційний стан, що супроводжується усвідомленням неможливості досягти поставленої мети. Виникає фрустрація, коли на шляху до поставленої мети людина зустрічає реально нездоланні перешкоди або сприймає їх такими. Тоді можуть з'являтися різні зміни в поведінці і самосвідомості особистості. Рівень фрустрації залежить від сили та інтенсивності її причини, функціонального стану людини, а також її досвіду емоційного реагування на життєві труднощі. Як правило, фрустрація супроводжується широкою гамою негативних емоцій: страхом, розлюченістю, гнівом, роздратуванням, сумом, почуттям провини тощо. Іноді фрустрацію розглядають як одну з форм психологічного стресу [27].

Страх. Цей негативний емоційний стан, виникає у людини при появі уявної або реальної загрози для її життя чи життєвого благополуччя. Залежно від ситуації, ступеня усвідомлення її небезпечності та від індивідуальних особливостей людини він може набувати різної інтенсивності - від легкого побоювання до жаху, що паралізує. При цьому людина відчуває невпевненість, незахищеність і загрозу. Ця емоція може мати як стенічний, так і астенічний характер. Емоційну маску страху на обличчі створюють прямі підняті брови, горизонтальні зморшки на лобі, розкриті очі й напружені губи [19].

Сором. Виражається цей негативний емоційний стан в усвідомленні невідповідності власних думок, вчинків і зовнішності не тільки сподіванням оточуючих, а й власним уявленням про належну поведінку і зовнішній вигляд. Нерідко він є результатом сильно розвинутої рефлексії; сповнених сумнівів, суперечностей роздумів; аналізу власного психічного стану. Сором може бути пов'язаний з невпевненістю людини у своїх силах, побоюванням можливого неуспіху в роботі, незнанням того, яке враження вона може справити на партнерів по спілкуванню. Переживання сорому проявляється в зміні виразу обличчя, почервонінні, потупленому погляді, відвертанні очей, метушливості тощо [18].

Спектр людських переживань, безперечно, є значно різноманітнішим. Крім того, кожне з них може мати різні ступені вираженості, наприклад спокійне задоволення, бурхлива радість, захоплення, екстаз і т. д. Поєднуючись між собою, деякі емоції викликають складні переживання, що робить емоційне життя людини дуже насиченим.

Тривога є базовим станом для розгортання інших негативних психічних станів. Тривога, у залежності від вроджених, індивідуально-типологічних чинників, особливостей досвіду емоційного реагування та психогенних ситуацій, може по-різному трансформуватись у студентів у такі негативні стани як страх, гнів, агресію, астенію, депресію (субдепресію) та інші. На основі діагностики зазначених станів в студентів з негативними психічними станами методами кореляційного аналізу (за Спірменом) виявлений кореляційний зв'язок між ними і підтверджена гіпотеза щодо домінуючого впливу на інші стани тривоги. Наголошується, що генеза, детермінанти та динаміка їхнього розвитку у студентському віці потребують ґрунтовного дослідження. Робиться висновок, що проблема дослідження походження та розвитку негативних психічних станів особистості - одна з найскладніших та недостатньо вивчених, що зумовлено складністю відбору психодіагностичного інструментарію, неоднозначним підходом вчених до розуміння їх сутності та структури.

Стрес (пер. з англ. stress - напруга) - система реакцій організму у відповідь на будь-яку висунуту до нього вимогу. Стрес - це відповідь на загрозу, реальну чи уявну [27,с. 36].

Виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об'єктивних, скільки від суб'єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінки нею ситуації, зіставлення своїх сил і особливостей з тим, що вимагається, та ін. Будь-яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя, може стати причиною стресу або стресором. При цьому не мають значення зміст самої ситуації та ступінь її об'єктивної загрози. Важливим є саме суб'єктивне ставлення до неї.

1.2 Особливості депресії у студентів

Депресія - афективний синдром, в основі якого лежить знижений (пригнічений, тужливий, тривожний, боязкий чи байдужий) настрій. Класичний депресивний синдром визначається тугою, що виступає у сполученні з ідеаторною і моторною загальмованістю (депресивна тріада), зниженням вітального тонусу, ідеями самознищення, а також різноманітними соматовегетативными розладами.

В умовах сьогодення доведено, що депресивні розлади, в тому числі ендогенні, можуть виникати в будь-якому віковому, у психопатологічних своєрідних формах, зумовлених патопластичним впливом еволютивної особистісної динаміки. Депресії у студентів важко розпізнати, по-перше, через те, що змішуються з "нормальними" віковими змінами, а по-друге, в силу їхньої власної специфіки, зумовленої віком виникнення. Таким чином депресії надзвичайно поширені в студентському віці, на що вказують дані про частоту депресивних станів у студентів: від 20 до 85% популяції, а також відомості про наростаючу кількість самогубств у студентському віці.

Депресії в цьому віці в основному розвиваються поступово, після більш-менш тривалого періоду, під час якого депресивна симптоматика мала непомітний, фрагментарний характер. На перший план виступали вегетативні розлади, що обмежуються порушенням сну, апетиту і терморегуляції, і уривчасті, непостійні соматичні скарги, що супроводжувалися слізливістю, невиразними скаргами на нудьгу, періодами мовчазності й відгородженістю [3, с.14]. Такі люди ніколи не потрапляли в поле зору психіатрів, оскільки початкові етапи депресії звичайно розцінювалися як соматичне захворювання або астенічний стан після перенесеного соматичного захворювання.

Таким чином на ранніх стадіях хвороби мав місце ряд характерних для депресії ознак, до яких відносилася зміна поведінки у студента (чи зміна "характеру"): весела, товариська, рухлива людина зненацька ставала плаксивою, повільною, замкненою; ласкава і доброзичлива -- злою, забіякуватою, буркотливою; допитлива й активна - байдужою, надмірно слухняною.

Іншою важливою ознакою депресії на початковому періоді була зміна форми емоційного реагування з відсутністю звичайного пожвавлення при зустрічі зі знайомими, не усмішливістю, відмовою відповідати на запитання, недовірливістю, небажанням підійти до інших людей, читати, дивитися телевізійні передачі. Різко змінювався зовнішній вигляд, що виявлялося не тільки в схудненні, блідості і синяві під очима, але й у понурій чи напруженій позі, похмурому чи сумному виразі обличчя, неспокійному чи пригаслому погляді [2, с. 7].

Вегетативні розлади і болі в тілі були найбільш частими і на піку депресії. Відзначалося порушення тривалості сну, утрудненість засипання, вразливість, неспокойний нічний сон, що переривався кошмарними сновидіннями з частим пробудженням і плачем, порушення ритму "сон - пильнування". Розлад харчування спостерігався найчастіше у формі різкого зниження апетиту чи вибірковості в їжі, нудоти і квот з наступним, іноді дуже значним зниженням маси тіла. Серед інших вегетативних розладів найбільш частим було порушення терморегуляції: тривале помірне підвищення температури, короткочасні епізоди підйому температури до 39-40° (в одному випадку до 42°). Запори, пітливість, мерзлякуватість, охолонення кінцівок часті при депресії в студентів, рідко зустрічаються в дітей. Частіше відзначалися тахікардія, знижений артеріальний тиск, розширення зіниць.

Уже в перші дні і тижні після початку депресії у більшості хворих виявляються ознаки фізичного нездужання і вони висловлюють скарги на неприємні тілесні відчуття (серцебиття, запаморочення, розпирання барабанних перетинок, почуття печії у грудях, "незручність", "занепокоєння" у ногах і руках і болі в серці, животі, спині, кінцівках, при сечовипусканні, головний біль і т.ін.). Ці розлади були або вкрай різноманітними, нестійкими, що часто змінюють один одного, або, навпаки, монотонними, однозначними, елементарними, обмеженими однією ізольованою скаргою. Найбільш часто в студентів спостерігалися болі в животі, скарги на головний біль. Найчастіше болючі розлади не були постійними, а повторювалися у вигляді нападів зі страхом, моторним занепокоєнням і плачем. Характер нападів мали і дихальні порушення (утрудненість подиху, відчуття неповноти вдиху і страх неминучої задухи). Нерідко депресію маскувала псевдоневрологічна симптоматика, до якої належали розлади, що імітували неврологічне захворювання: астазія - абазія (неможливість стояти), порушення чутливості рук за типом "рукавичок" з неможливістю писати, біль у ногах з порушенням ходи, порушення зору, глухота, сильні головні болі з запамороченням, порушенням координації рухів і короткочасними непритомними станами.

Описані розлади у сполученні з млявістю, підвищеною стомлюваністю, падінням маси тіла, зміною усього вигляду людини (землистий колір обличчя, блідість слизистих, синява під очима, понурий вид, згорблена поза і т.ін.) створювали картину важкої фізичної недуги і на початку були предметом пильної уваги невропатологів чи хірургів. Соматовегетативні розлади при депресії у студентів мали дві тенденції розвитку: вони або наростали, формуючи на піку стану картину розгорнутої соматизованої депресії, або поступово редукувалися, поступаючись місцем очевидним афективним розладам.

Студенти на фоні депресії помітно частіше, ніж до її виникнення, хворіли на застудні і інфекційні захворювання; ланцюжок інфекцій, що викликав природну астенізацію, ще більше ускладнював і маскував депресивну симптоматику. Це явище описане як явище "соматопсихічного синергізму", пов'язане зі зниженням психофізичного тонусу при ендогенній депресії.

Студенти вкрай рідко скаржилися на "печаль". Але навіть при вживанні слова "печаль" не завжди мали на увазі під цим відчуття нестерпного страждання й безвихідності, а часто - тривогу чи нудьгу. Більш адекватними були визначення: "сум", "смутно", "нестерпно", "хочеться плакати", "важкість на серці", "камінь на серці", "темна стіна". Тужливий ефект обумовлювався локалізацією душевного болю у грудях, іноді праворуч від серця, у епігастрії і навіть у горлі.

Страх був найбільш розповсюдженим видом афекту і мав безліч неоднозначних варіацій. Насамперед на фоні депресії відбувалося посилення звичайних ("фізіологічних") страхів темряви, самотності, тварин, "білих халатів", медичних маніпуляцій. Переважав страх, пов'язаний із переживанням загрози існування, що супроводжувався вираженим моторним занепокоєнням і безсонням. Нерідко страх набував характеру безмежності ("загибель світу", "кінець світу", "атомна війна", "нейтронна війна", "загибель усіх людей" і т.ін.). Страх перед майбутнім (життям і смертю) також виникав у вигляді коротких епізодів зі сльозами, ідеаторними порушеннями, безліччю питань про життя і смерть. У декого страх поступово набував вигадливої фабули, супроводжувався безглуздою поведінкою і появою захисних дій чи набував аморфного генералізованого характеру і наближався за своїми проявами до маревного. Тривога і страх підсилювалися у вечірні й нічні часи і супроводжувалися ілюзорними обманами сприйняття, почуттям присутності стороннього, а іноді - тактильними і зоровими галюцинаціями (комахи, змії, дрібні тварини). Тривога і страх були тісно пов'язані з труднощами засипання, переривчастістю сну, безсонням, нічним плачем, сновидіннями що лякають.

Афективні розлади не вичерпувалися афектами туги, тривоги, страху, нерідко на перший план виступав дисфоричний афект, за якого переважала дратівливість із гнівливістю, злостивістю й агресією. При цьому спалахи люті, активного опору з драчливістю, брутальністю, лайкою, як правило, провокувалися ззовні і чергувалися з періодами слізливості і пригніченості; важкий, похмурий, безрадісний настрій - з відсутністю задоволення від будь-якого виду діяльності, буркотливим невдоволенням собою і навколишніми, усім світом, ворожістю, буркотливістю; домінували висловлення типу: "Я злий", "Усіх ненавиджу", "Навколо все брудне, мерзенне, і я сама не краще", "Усіх би розірвав" і т.ін. При цьому часто виникала безпричинна ворожість до найближчих людей, найчастіше до матері.

Сенситивні ідеї відносин були особливо поширені в студентів при депресіях з порушенням успішності і страхом перед університетом: хворі вважали, що викладачі недолюблюють їх через тупість, однолітки нехтують ними, не хочуть дружити, прагнуть скривдити, глузують з їх незграбності, поганої успішності, невміння грати, що вони нецікаві, неприємні навіть батькам, що надають перевагу іншим дітям у родині.

Іноді у структурі депресії в них можна спостерігати патологічні фантазії, фабула яких в основному відповідала афективному фону і включала переважно сцени похорону, убивств, страт, світових катастроф. При перевазі садистичного відтінку фантазії, як правило, домінують злостивість, ворожість, ненависть до всього людства. У ряді випадків патологічні фантазії садистичного змісту з візуалізацією сцен загибелі, цвинтарів, мучень чи непристойних дій спрямовані на близьких за типом контрастних уявлень, мали ознаку сторонності й елементи боротьби, носячи, власне кажучи, характер нав'язливих уявлень. У декількох людей тематика патологічних фантазій дисоціювалась з провідними депресивними розладами, відрізняючись експансивним характером.

Депресивні ідеаторні розлади з ускладненням виявлялися в студентів. Вони виникали поволі і поступово зростали, виявляючись у труднощах осмислення і запам'ятовування навчального матеріалу. Студенти більше часу витрачали на приготування домашніх завдань, не розуміли прочитаного, багато разів переказавши текст, наступного дня не могли згадати його біля дошки, не могли розв'язати найпростіших задач, плутали рахунок, робили помилки в елементарних обчисленнях, скаржилися, що не розуміють пояснень викладачів. Не могли зосередитися, ставали незібраними, забували приготувати уроки, принести конспекти і підручники, скаржилися: "Пам'ять зіпсувалася, зовсім дурна стала", "Не вмію вчитися", "Силкуюся зрозуміти і не розумію". Зрідка відзначалися неясні, занадто складні для вербального звіту відчуття, коли "щось відбувається з думками, головою", що супроводжувалися страхом "збожеволіти" і занепокоєнням.

Ступінь виразності моторної загальмованості в більшості студентів у депресії була незначною і коливалась протягом доби. У деяких випадках на короткому відрізку часу виявлялися різкі, часто полярні коливання у сфері моторики - від явної загальмованості до підвищеної рухової активності, особливо вираженої в раптових станах і істероформних епізодах. Більш очевидною рухова загальмованість була при депресіях у студентському віці, з'являлася невластива повільність.

Депресії у студентів являли собою сполучення щирої депресивної симптоматики й особистісної захисної реакції, що наставала у відповідь на власну неспроможність і ті заходи впливу, з якими через розпізнання хворобливого стану підходили до таких людей. До таких особистісних реакцій відносяться відмови від відвідування університету, істероформні стани, конфліктність, порушення поведінки з антидисциплінарними вчинками, прогулами пар, агресивністю, тягою до асоціальних угруповань.

Серед неврозоподібних розладів, що виникли на тлі затяжних депресивних станів, переважали тики, нав'язливі дії, фобії, страх перед навчальним закладом, учителями, скупченням людей, відповідями біля дошки, що іноді супроводжувалися заїкуватістю і елективнім мутизмом, відходами, втечами і повним” відмовами від відвідування університету.

Серед проявів депресії у студентів спостерігається схильність до виникнення параксизмальних станів психомоторного порушення з перевагою надмірної рухової активності і плачу. Стани виникали при перевазі тужливого афекту, характеризувалися невтримним рухом - іноді безцільним бігом (кімнатою, навколо будинку, вулицею, часто напереріз транспорту), безліччю зайвих рухів, розгойдуванням тулуба, метанням зі сторони у сторону. При цьому скарги обмежувалися лаконічним: "Не можу так більше", "У грудях вода і пожежа", що супроводжувалися однотипними голосіннями чи криком.

При тривожному і боязкому афекті також фіксувалися окреслені стани ажитації з "надмірним плачем" і стереотипними за питаннями: "Я не вмру?", "Усе буде добре?", "Війни не буде?"... Меланхолійні ракурси і стани тривоги нерідко виникали через незначний привід і часто були істерично забарвлені. Так, у момент невтримного руху студенти били посуд, рвали одяг, вискакували на балкон, на двір і там демонстративно пронизливо кричали, валялися по підлозі. При цьому викрикували, що більше не можуть, не будуть жити, що краще вмерти, а нерідко і робили спроби покінчити з собою. Такі стани тривали від 10-15 хвилин до 2 годин і змінювалися руховою загальмованістю з мовчазністю і малою приступністю. Настільки ж нетривалими були і стани з болісними тілесними відчуттями і страхом смерті, що протікали з руховим занепокоєнням, рідше - з нерухливістю. Непостійною була і дисфорія, що з'являлася за несприятливої ситуації у вигляді окресленого стану (тривалість 1-3 години) зі злістю, руйнівними тенденціями, образами на адресу близьких, лихослів'ям і цинізмом.

Спостереження показують, що депресивна симптоматика в студентському віці відрізняється мінливістю, насиченістю безліччю фрагментарних розладів. Депресії з постійною млявістю, мовчазністю, порушенням контакту з навколишніми, відсутністю спонукань були вкрай рідкими і короткочасними. У переважній більшості випадків відзначалася безупинна "пульсація" у настрої, самопочутті, стані моторики. У результаті лабільності й нестійкості симптоматики клінічна картина депресії в студента відзначалася безупинною зміною відтінків, чергуванням найбільш яскравої симптоматики з відносно спокійними проміжками, що створювало картину "афективного шторму".

Добові зміни афекту були більш згладженими, ніж за ендогенних депресій у хворих зрілого віку. Поліпшення самопочуття і настрою у другій половині дня майже завжди було відсутнє. У першій половині дня головним чином переважали слабкість, млявість, повільність, ідеаторна загальмованість, почуття суму, головні болі; до вечора наростали слізливість, моторне занепокоєння, дратівливість, злостивість. Окреслені короткочасні епізоди психомоторного порушення спостерігалися переважно у вечірній час. Пізно ввечі й уночі переважали тривога і страх, що супроводжувалися іноді ілюзіями і безсонням. При суб'єктивній оцінці свого стану діти зазвичай відзначали погіршення самопочуття до вечора, боялися наближення темряви, настання ночі у зв'язку зі "страхом страху". У студентів працездатність не відновлювалася у другій половині дня, що було виразно пов'язано як з наростаючими до вечора тривогою і занепокоєнням, так і з підвищеною стомлюваністю депресивної людини. Такий добовий ритм чималою мірою сприяв дезадаптації , позбавленої можливості хоча б часткової компенсації протягом доби.

Мінливість, схильність до зовнішніх впливів наявні не тільки на характері афективних і рухових розладів протягом доби, але і на всій депресії в цілому. Інтенсивність депресивної симптоматики відрізнялася мінливістю і багато в чому залежала від зовнішніх обставин і фізичного стану хворого. На тлі тривалої тьмяної депресії звичайно фіксувалися короткі (від декількох днів до 1 місяця) епізоди більш важких депресивних розладів, які провокувались, особливо на ранніх стадіях хвороби, психотравмуючою ситуацією чи важким соматичним захворюванням.

Серед екзогенних провокуючих факторів, що передують депресії, були психотравми, соматичні захворювання та їхні сполуки, але переважали однак психотравмуючі ситуації. Для студентів значимими були зовсім різні психогенні фактори.

Аналіз наступних депресивних розладів свідчить, що зниження залежності від провокуючих факторів більш ніж удвічі в інших депресіях і поступову втрату такої залежності при наступному перебігу хвороби, що ще раз свідчить про ендогенний характер описаних депресій і підтверджує екзогенну роль лише як пускового фактору на початку хвороби.

Таким чином, загальними типовими ознаками депресії в студентів є: масивність соматоалогічних і поведінкових розладів, що маскують власне афективну симптоматику; багатоплановість відтінків патологічного афекту з перевагою тривоги, страху чи дисфорії при малій дифференційності тужливого настрою; нездатність до адекватної вербалізації переживань; спрямованість фабули депресивних надцінних і маревних ідей ззовні; наявність оборотних регресивних розладів; згладженість добового ритму афекту; сполучення з рудиментарною симптоматикою інших регістрів і особистісною захисною реакцією; висока частота реактивної провокації і чутливість симптоматики до зовнішніх впливів; фрагментарність, мінливість характеру і ступеня виразності розладів; частота епізодів психомоторного порушення з насиченим атиповим афектом і соматовегетативних кризів.

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ СТУДЕНТІВ

2.1 Організація та проведення дослідження рівень тривожності та прояву депресивних станів у студентів

Дослідженням було охоплено 15 осіб V курсу спеціальності “біологія-психологія” Інституту природничо-географічної освіти та екології НПУ ім. М.П. Драгоманова

Мета дослідження полягала у виявленні проявів депресивних станів у студентів п'ятого курсу та визначення шляхів їх подоланн.

Завдання дослідження:

Провести комплексний аналіз якісних і кількісних параметрів настрою, рівня тривожності та депресивності студентів.

Дослідити вплив настрою на рівень тривожності та депресивності досліджуваних студентів.

Розробити та узагальнити форми роботи психолога із студентами щодо подолання у них депресивних проявів.

Дослідження складалося з трьох етапів:

1. Відбір учасників для експерименту.

2. Дослідження проявів негативних психічних станів у студентів.

3. Аналіз і математична обробка даних.

Відповідно до теми, мети та завдань дослідження ми обрали такі методики:

Для дослідження настрою студентів як загального емоційного стану ми обрали психологічний тест `Як настрій?” (Додаток А).

Психологічний тест. «Як настрій?»

1.Вранці ви дивитесь у дзеркало ...

- як я сьогодні виглядаю?

-на жаль, милуватися нічим!

-посміхаюся собі, дружньо підморгую

2.Чи робите ви зарядку?

-ні

-іноді згадую про необхідність це робити

-да, регулярно із задоволенням

3.Чи любите ви страви з гострими приправами?

-дуже люблю

-всяка приправа хороша в міру

-гострі приправи шкідливі для організму, я їх уникаю

4.Якому кольору одягу ви б віддали перевагу?

-синій

-сірий

-червоний

5.Яке враження на вас справляють повідомлення про катастрофи?

-здригаюся від жаху

-співчуваю постраждалим

-не турбуюся, якщо не бачу небезпечних наслідків для себе

6.Теплий літній дощ - це ...

-прекрасний привід подуріти під дощем

-умова гарного врожаю

-перешкода для прогулянки

7.Ваш супутник життя ...

-Найкращий чоловік

-до ідеалу йому далеко

-звичайна людина

8.Чи часто у вас буває бажання від радості підстрибнути або заплескала в долоні?

-на жаль, життя дає мало підстав для такого захоплення

-іноді буває, але намагаюся стримуватися

-зазвичай я бурхливо радію будь-якої дрібниці

9.Приятель розповідає вам анекдот «з бородою» ...

-ввічливо посміхнусь, потім сам розповім свіжий

-це не поганий привід посміятися разом з другом

-не можу себе змусити сміятися над побитими жартами

10.Чи турбують вас головні болі?

-дуже часто

-досить рідко

-тільки після зайвого келиха

Психологія трактує феномен настрою як загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Породжений він емоціями, що переважали в недалекому минулому чи існують у певний час. Він буває бадьорим, радісним, сумним, пригніченим, спокійним, збудженим.

Настрій завжди зумовлений певними причинами - поганою погодою, певною подією, станом здоров'я тощо. Проте не всі причини усвідомлюються. Настрої різнихлюдей, зумовлені однією причиною, можуть бути різними, навіть протилежними. Наприклад, повідомлення про перемогу спортивної команди у відповідальних змаганнях у одних породжує радісний настрій, а в інших - пригнічення.

Тест складається з десяти тверджень, і має на меті визначення настрою у досліджуваного за останні декілька днів, включаючи сьогоднішній день.

З метою визначення рівня тривожності ми обрали методику вимірювання рівня тривожності за Тейлором (Додаток Б).

Методика вимірювання рівня тривожності Тейлора

1. Зазвичай я спокійний і вивести мене з себе нелегко.

2. Мої нерви розстроєні не більше, ніж в інших людей.

3. У мене рідко бувають запори.

4. У мене рідко бувають головні болі.

5. Я рідко втомлююся.

6. Я майже завжди почуваюся цілком щасливим.

7. Я впевнений у собі.

8. Практично я ніколи не червонію.

9. У порівнянні зі своїми друзями я вважаю себе цілком сміливою людиною.

10. Я червонію не частіше, ніж інші.

11. У мене рідко буває серцебиття.

12. Зазвичай мої руки достатньо теплі.

13. Я сором'язливий не більше ніж інші.

14. Мені не вистачає впевненості в собі.

15. Часом мені здається, що я ні на що не здатний.

16. У мене бувають періоди такого занепокоєння, що я не можу всидіти на місці.

17. Мій шлунок сильно турбує мене.

18. У мене не вистачить духу перенести всі майбутні труднощі.

19. Я хотів би бути таким же щасливим, як інші.

20. Мені здається часом, що переді мною нагромаджені такі труднощі, яких мені не подолати.

21. Мені нерідко сняться жахливі сни.

22. Я помічаю, що мої руки починають тремтіти, коли я хочу що-небудь зробити.

23. У мене надзвичайно неспокійний і переривчастий сон.

24. Мене вельми непокоять можливі невдачі.

25. Мені доводилося відчувати страх у тих випадках, коли я точно знав, що мені ніщо не загрожує.

26. Мені важко зосередитися на роботі або на якомусь завданні.

27. Я працюю з великою напругою.

28. Я легко приходжу в стан збентеження.

29. Майже весь час відчуваю тривогу через когось чи через будь-чого.

30. Я схильний приймати все занадто серйозно.

31. Я часто плачу.

32. Мене нерідко мучать напади блювоти і нудоти.

33. Раз на місяць або частіше у мене буває розлад шлунка.

34. Я часто боюся, що ось-ось почервонію.

35. Мені дуже важко зосередитися на чому-небудь.

36. Моє матеріальне становище дуже турбує мене.

37. Нерідко я думаю про такі речі, про які ні з ким не хотілося б говорити.

38. У мене бували періоди, коли тривога позбавляла мене сну.

39. Часом, коли я перебуваю в замішанні, у мене з'являється сильна пітливість, що дуже бентежить мене.

40. Навіть у холодні дні я легко пітнію.

41. Часом я стаю таким збудженим, що мені важко заснути.

42. Я - легко збудлива людина.

43. Часом я відчуваю себе абсолютно непотрібним.

44. Часом мені здається, що мої нерви сильно розбалансовані, і я ось-ось вийду з себе.

45. Я часто ловлю себе на тому, що мене щось тривожить.

46. Я набагато чутливіший, ніж більшість інших людей.

47. Я майже весь час відчуваю почуття голоду.

48. Іноді я засмучуюся через дрібниці.

49. Життя для мене пов'язана з незвичайною напругою.

50. Очікування завжди нервує мене.

Оцінка результатів дослідження за опитувальником виводиться шляхом підрахунку кількості відповідей обстежуваного, які свідчать про тривожність.

Кожна відповідь «так» на висловлювання 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35 , 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 і відповідь "ні" на висловлювання 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 , 8, 9, 10, 11, 12, 13 оцінюється в 1 бал.

Сумарна оцінка: 40-50 балів розглядається як показник дуже високого рівня тривоги; 25-40 балів свідчить про високий рівень тривоги; 15-25 балів - про середній (з тенденцією до високого) рівні; 5-15 балів - про середній (з тенденцією до низького) рівні і 0-5 балів - про низький рівень тривоги.

Опитувальник складається з 50 тверджень, на які досліджуваний має відповідати “так” або “ні”. Тестування триває 15-30 хвилин. Методика має на меті визначити рівень тривожності у досліджуваного який склався за останні декілька місяців.

3. З метою визначення проявів депресії у студентів ми обрали шкалу депресії Бека (BDI) (Додаток В).

Шкала депресії Бека (BDI)

Цей опитувальник складається з 21 груп тверджень. Прочитайте уважно і обведіть кружком номер (0, 1, 2 або 3) твердження, найкращим чином відображає Ваше самопочуття протягом останніх тижнів, включаючи СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ. Якщо підходящими Вам здаються кілька тверджень в групі, обведіть кожне з них. Переконайтеся, що Ви прочитали всі твердження в кожній групі, перш, ніж зробити вибір

1

0 Я не відчуваю себе засмученим, сумним.

1 Я засмучений.

2 Я весь час засмучений і не можу від цього відключитися.

3 Я настільки засмучений і нещасливий, що не можу це витримати.

2

0 Я не турбуюсь про своє майбутнє.

1 Я відчуваю, що спантеличений майбутнім.

2 Я відчуваю, що мене нічого не чекає в майбутньому.

3 Моє майбутнє безнадійне, і ніщо не може змінитися на краще.

3

0 Я не відчуваю себе невдахою.

1 Я відчуваю, що терпів більше невдач, ніж інші люди.

2 Коли я згадую своє життя, я бачу в ньому багато невдач.

3 Я відчуваю, що як особистість я - повний невдаха.

4

0 Я отримую стільки ж задоволення від життя, як раніше.

1 Я не отримую стільки ж задоволення від життя, як раніше.

2 Я більше не отримую задоволення ні від чого.

3 Я повністю не задоволений життям. і мені все набридло.

5

0 Я не відчуваю себе в чомусь винуватим.

1 Досить часто я відчуваю себе винним.

2 Велику частину часу я почуваю себе винним.

3 Я постійно відчуваю почуття провини.

6

0 Я не відчуваю, що можу бути покараним за що-небудь.

1 Я відчуваю, що можу бути покараний.

2 Я очікую, що можу бути покараний.

3 Я відчуваю себе вже покараним.

7

0 Я не розчарувався в собі.

1 Я розчарувався в собі.

2 Я собі огидний.

3 Я себе ненавиджу.

8

0 Я знаю, що я не гірше інших.

1 Я критикую себе за помилки і слабкості.

2 Я весь час звинувачую себе за свої вчинки.

3 Я звинувачую себе у всьому поганому, що відбувається.

9

0 Я ніколи не думав покінчити з собою.

1 До мене приходять думки покінчити з собою, але я не буду їх здійснювати.

2 Я хотів би покінчити з собою.

3 Я б вбив себе, якби трапилася нагода.

10

0 Я плачу не більше, ніж зазвичай.

1 Зараз я плачу частіше, ніж раніше.

2 Тепер я весь час плачу.

3 Раніше я міг плакати, а зараз не можу, навіть якщо мені хочеться.

11

0 Зараз я дратівливий не більше, ніж зазвичай.

1 Я більш легко дратуюся, ніж раніше.

2 Тепер я постійно відчуваю, що роздратований.

3 Я став байдужий до речей, які мене раніше дратували.

12

0 Я не втратив інтересу до інших людей.

1 Я менше цікавлюся іншими людьми, ніж раніше.

2 Я майже втратив інтерес до інших людей.

3 Я повністю втратив інтерес до інших людей.

13

0 Я відкладаю прийняття рішення іноді, як і раніше.

1 Я частіше, ніж раніше, відкладаю прийняття рішення.

2 Мені важче приймати рішення, ніж раніше.

3 Я більше не можу приймати рішення.

14

0 Я не відчуваю, що виглядаю гірше, ніж зазвичай.

1 Мене турбує, що я виглядаю старим і непривабливим.

2 Я знаю, що в моїй зовнішності відбулися істотні зміни, що роблять мене непривабливим.

3 Я знаю, що виглядаю жахливо.

15

0 Я можу працювати так само добре, як і раніше.

1 Мені необхідно зробити додаткове зусилля, щоб почати робити що-небудь.

2 Я насилу змушую себе робити що-небудь.

3 Я зовсім не можу виконувати ніяку роботу.

16

0 Я сплю так само добре, як і раніше.

1 Зараз я сплю гірше, ніж раніше.

2 Я прокидаюся на 1-2 години раніше, і мені важко заснути знову.

3 Я прокидаюся на декілька годин раніше звичайного і більше не можу заснути.

17

0 Я втомлююся не більше, ніж зазвичай.

1 Тепер я втомлююся швидше, ніж раніше.

2 Я втомлююся майже від усього, що я роблю.

3 Я не можу нічого робити через втому.

18

0 Мій апетит не гірший, ніж зазвичай.

1 Мій апетит став гірше, ніж раніше.

2 Мій апетит тепер значно гірше.

3 У мене взагалі немає апетиту.

19

0 В останній час я не схуд або втрата ваги була незначною.

1 За останній час я втратив понад 2 кг.

2 Я втратив більше 5 кг.

3 Я втратив більше 7 Кr.

Я навмисно намагаюся схуднути і їм менше (підкреслити).

ДА_________ НІ_________

20

0 Я турбуюся про своє здоров'я не більше, ніж зазвичай.

1 Мене турбують проблеми мого фізичного здоров'я, такі, як болі, розлад шлунку, запори і т.д.

2 Я дуже стурбований своїм фізичним станом, і мені важко думати про щось інше.

3 Я настільки стурбований своїм фізичним станом, що більше ні про що не можу думати.

21

0 В останній час я не помічав зміни свого інтересу до сексу.

1 Мене менше займають проблеми сексу, ніж раніше.

2 Зараз я значно менше цікавлюся сексуальними проблемами, ніж раніше.

3 Я повністю втратив сексуальний інтерес.

Оцінка результатів

0-9 - відсутність депресивних симптомів

10-15 - легка депресія (субдепресія)

16-19 - помірна депресія

20-29 - виражена депресія (середньої тяжкості)

30-63 - важка депресія

Пункти 1-13 - когнітивно-афективна субшкала (CA)

Пункти 14-21 - субшкала соматичних проявів депресії (SP)

Опитувальник складається з 21 групи тверджень, за кожне із тверджень дається певна кількість балів. Після закінчення всі бали додаються і визначається рівень депресії який присутній на даний час досліджуваного. Цей опитувальник відображає відображує самопочуття досліджуваного за останні декілька тижнів.

Явище тривожності - складний психологічний феномен. Тривожність виникає на ґрунті хитросплетіння емоційних процесів, є одночасно і станом і властивістю особистості. В підлітковому віці тривожність виникає і закріплюється в якості особистісного утворення, на основі домінуючої в даний віковий період потреби у зміні ставлення до себе, що задовольняє. Тривожність має отримувати як підвищені так і занижені форми прояву. Дане явище переплітається з багатьма психічними станами і властивостями.

Слід відмітити, що тривожність є перш за все емоційною похідною. Так в теорії диференційних емоцій К.Ізарда відмічено, що тривожність складається з домінуючої емоції страху і взаємодії страху з однією або кількома іншими фундаментальними емоціями, особливо з співчуттям, гнівом, провиною, соромом і інтересом. Тривожність як і депресія, може включати потребнісні стани і біохімічні фактори. Одним із різновидів легких форм депресивних розладів є маскована депресія - така форма депресивного ураження, за якої психоемоційні вияви перебувають у тіні соматичних симптомів, тобто на перший план виходять не порушення настрою, а скарги на захворювання внутрішніх органів. У разі маскованої депресії також можливі перелічені вище симптоми, однак їхня кількість та виразність менші, а переважають соматичні вияви.

2.2. Аналіз результатів дослідження

Після проведення методик ми отримали такі результати:

За тестом “Як настрій?”

Таблиця 1

Хороший	Поганий	Дуже поганий
Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%
10	66.6	4	26.7	1	6.7

Тип настрою у студентів 5 курсу

Ці дані ми можемо подати графічно.

Рис. 1. Типи настрою у студентів 5 курсу

Наведені експериментальні дані свідчать про те, що у десятьох досліджуваних або 66.6 % був хороший настрій на момент проведення тесту. Це може пояснюватись впливом багатьох факторів на людину. По-перше - це умови життя людини, де і з ким проживає. Якщо умови хороші то це буде позитивно впливати на настрій людини. По-друге - успіхи у навчанні. Якщо людина останнім часом добре навчається і має високі бали то це обов'язково відіб'ється на її настрої, з позитивної сторони. По-третє - фізичне самопочуття, коли людина здорова фізично, то і психічно вона буде відчувати себе здоровою. Також на хороший стан можуть впливати такі фактори як: хороші відносини у сім'ї, нові знайомства, гарні відносини з друзями, купівля якогось предмета про який давно мріяв, певні позитивні події в державі, наприклад вибори президента, хороша погода.

У чотирьох досліджуваних або 26.7% на момент проведення тесту був поганий настрій. До поганого настрою можуть привести такі причини:

- недосипання

- погана погода

- проблеми в сім'ї

- проблеми в навчанні, неуспішність

- якась хвороба чи вірус, який атакує людину

- невдачі в інтимному житті,

- кинула кохана дівчина чи хлопець, та багато інших проблем залежно від індивіда та ситуації яка склалась на даний момент.

У одного досліджуваного був виявлений дуже поганий настрій. Дуже поганий настрій людини можуть спричиняти ті фактори, що і поганий настрій але в сумісності, тобто декілька факторів одразу, наприклад хлопця кинула дівчина, внаслідок цього почався поганий сон, проблеми в навчанні чи на роботі. Також може сильно погіршити настрій втрата близької людини.

Провівши методику на визначення рівня тривожності Тейлора ми отримали такі результати (таблиця 2).

Таблиця 2

Аналіз рівня тривожності у студентів 5 курсу

Дуже високий	Високий	Середній з тенденцією до високого	Середній з тенденцією до низького	Низький
Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%
		5	33.4	6	40	4	26.6

Рис.2. Рівні тривожності у студентів 5 курсу

Тривожність - це схильність особистості до переживань, емоційного стану тривоги, боязливості, невпененості, очікування неприємностей.

Підрахувавши результати дослідження ми побачили, що у 33.4% студентів високий рівень тривожності. Це можна пояснити тим, що студенти навчаючись на п'ятому курсі, дуже плідно і напружено навчаються, так як це останній рік навчання в університеті, і їм хочеться його добре закінчити. Дослідження проводилось незадовго до початку зимньої сесії, а перед екзаменами студенти більше нервуються ніж на початку навчального року, так як у них підвищується інтенсивність навчання, а це не може не супроводжуватись підвищенням тривожності. Адже сама ситуація іспиту, коли потрібно прикласти зусилля, завжди таїть в собі невизначеність та суперечність, а отже, і привід для тривоги. Повністю зняти тривогу можна, усунувши всі труднощі пізнання, але в навчальному процесі зняти тривогу неможливо. Також впливають на стан тривожності індивідуально-психологічні властивості самих студентів. Наприклад є студенти в яких від природи підвищений рівень тривожності. Також до цих факторів можуть додаватись певні негативні події в особистісному житті студентів, серйозні проблеми із здоровям та ін.

У 40% був виявлений середній рівень тривожності з тенденцією до високого, а в інших 26.6% був середній рівень з тенденцією до низького, тобто у 66.6% переважає середній рівень тривожності. Це можна пояснити тим що у кожного студента в кінці семестру різні проблеми у навчанні, ті студенти які вчились добре менше переживають, а у студентів в яких не вистачає балів рівень тривожності підвищується. На 5 курсі студенти відчувають себе більш наближеними до закінчення навчального закладу. Вони вивчають спецкурси (наближені до майбутньої спеціальності), як наслідок високий рівень тривожності практично зникає, але навчальний процес не дає повністю розслабитися, і починає зростати середній рівень.

Із результатів дослідження можна побачити , що у переважної більшості студентів переважає середній рівень тривожності, це вже загальноприйнята тенденція і вона була підтверджена багатьма дослідженнями. Це пояснюється більшою адаптацією студентів п'ятого курсу, та більшим досвідом у навчанні, ніж у студентів молодших курсів.

За шкалою депресії Бека ми отримали такі результати (таблиця 3):

Таблиця 3

Рівні депресивних станів у студентів 5 курсу

Відсутність депресивних симптомів	Легка депресія	Помірна депресія	Виражена депресія	Важка депресія
Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%
8	53.4	3	20	3	20	1	6	-	-

Рис. 3 Рівні депресивних станів у студентів 5 курсу

У ході дослідження було виявлено, що у 53.4% студентів не було виявлено виражених симтомів депресії. Такі люди не мають на даний час суттєвих проблем, задоволені своїм соціальним середовищем, не мають проблем у спілкуванням з іншими, тобто задоволені своїм життям.

У 20% випадків діагностується легка депресія,у 20% досліджуваних виражена помірна депресія, і тільки в однієї особи була діагностовано виражена депресія.

Субдепресивний стан - це депресія на першій стадії розвитку, що характеризується зниженим настроєм, песимістичній оцінкою подій і зниженням працездатності. Може бути спричинений різними фокторами, але не настільки серйозними щоб визвати важку депресію. У студентів може визиватись через проблеми у навчанні.