Психологічні особливості підлітків

Інколи, починаючи вже з 7-8 класів, на того чи іншого учня починають дивитись як на абсолютно безперспективного. Так, неодноразово на уроках у 8-9 класах нам доводилося чути подібні зауваження: «Для тих, хто продовжуватиме навчання у школі, я раджу опрацювати такий додатковий матеріал…», «Ті, хто потім навчатиметься у 10 класі, дізнаються, що…» - цими зауваженнями педагоги не тільки по-різному розцінюють наявний рівень знань, навчальних мотивів, здібностей дітей, а й дають їм чітко зрозуміти, що по-різному уявляють собі їхнє майбутнє і теперішнє.

На нашу думку, без глибокої переконаності в перспективності кожного підлітка робота з ним не може бути успішною.

За даними опитування, тільки незначна частина учнів середніх класів не мають труднощів у навчанні. При цьому в будь-якому віці підлітки вбачають причини цих труднощів насамперед у собі, у власній поганій пам'яті, слабкій увазі, невмінні думати тощо. До того ж, якщо молодші підлітки говорять про те, що у них «не вистачає знань, умінь», що вони «не можуть учитися», то старші жаліються на лінь, безхарактерність. Другою за частотою згадування причиною труднощів у навчанні підлітки називають складність навчальної програми, окремих предметів. Старші вказують на цю причину рідше, ніж молодші.

І третьою причиною, на думку підлітків, є професійна некомпетентність педагогів, які «не вміють пояснювати», «одразу ставлять низькі бали», «кричать, тому тут же забуваєш усе, що знав» тощо.

Якщо порівнювати ці висловлювання підлітків із висловлюваннями їхніх вчителів про причини труднощів у навчанні, то останні також вважають, що у всьому винні підлітки: «школярі безвідповідальні, недобросовісні, ледачі». Як другу причину, вони вказують пасивність батьків, які не бажають і не вміють примусити дітей навчатися. На третьому місці йдуть складності програми. А батьки основною причиною труднощів у навчанні вважають недоступність програми, високі вимоги школи і тільки потім здібності власних дітей.

Ще одна важлива проблема, пов'язана з галуззю навчання сучасних підлітків, полягає у цілковитому ігноруванні пізнавальної мотивації. Почнемо з того, що переживання щодо навчання посідають у молодших підлітків перше місце, у 8-класників - друге, у 9-класників - п'яте. Іншими словами, ці переживання дуже важливі для підлітків. Але які ці переживання? Як свідчать дослідження, «переважна більшість їх пов'язані зі шкільними балами - радість від високих, сум - від низьких».

Проаналізувавши матеріали досліджень, анкетувань, опитувань підлітків, їхніх батьків та вчителів, можна зробити такі висновки.

Молодші підлітки значно менше спілкуються з дорослими і дуже багато з ровесниками. Останні для них важливіші, бо виступають ареною самоствердження. У них дуже яскраво виділяються більш-менш постійні групи друзів та приятелів. Спілкування йде за найширшим спектром запитань. Усі вони цікавлять підлітків з погляду подій: «хто зробив», «що зробив». Для підлітка головне - дія. Тому він намагається спілкуватися з ровесниками на вулиці, на стадіоні, на заняттях гуртка, спортивної секції - там, де можна щось робити.

Старші підлітки люблять рухливі ігри і вже із задоволенням просто гуляють на вулиці із приятелями або подругами. Їх ще приваблюють великі компанії, і вже тягне в маленьку групу друзів. Їм ще цікаво говорити про щось конкретне, і вже подобаються теми абстрактні (про дружбу, справедливість). Вони ще «смикають за кіски» дівчаток і зухвалі щодо батьків та вчителів, і вже дуже цікавляться стосунками статей та прагнуть до спілкування на рівних із дорослими. Залишаючись наодинці, старші підлітки ще люблять якісь конкретні справи, але вже багато часу присвячують роздумам про себе, про людей, що їх оточують.

2.2 Вплив самооцінювання підлітка на навчання

Навчання для підлітка - один із головних видів діяльності. Від того, як він навчається, здебільшого залежить його нормальний психічний розвиток. Утім, залежність тут взаємна. Адже нормальний психічний розвиток є важливою передумовою та складовою успішного навчання. У підлітка під час навчання з'являються труднощі й суперечності. Успішність у навчанні пов'язана з усвідомленням дитиною важливості отримання знань, а також залежить і від її зацікавленості шкільними навчальними предметами.

Навчити учня навчатися, підтримати інтерес до знань - важливе завдання педагогів і батьків. Велике значення має сприяння самостійному навчанню дітей, якісному виконанню домашніх завдань, контролю й оцінюванню своєї роботи. Слід сформувати у них інтерес до пошуку нових знань, уміння знайти відповіді на запитання, що їх хвилюють.

Якщо у підлітків не сформоване зацікавлення до навчання, вони неминуче впадають у стан нудьги, апатії, байдужості, у них починає формуватися різко негативне ставлення до «нецікавих» предметів. Важливо, щоб старші навчили підлітків ефективних, валеологічно обґрунтованих методів навчання, особливо в період підготовки до іспитів.

Мотивація навчальної діяльності характеризується спрямованістю на навчання (освоєння змісту, способів, прийомів навчання), а також пізнавальною активністю й діяльністю.

Названі компоненти виявляються в підлітків по-різному. Вирізняють такі рівні розвитку мотивації навчальної діяльності підлітків [1, с. 78]:

1-й рівень: характеризується малою кількістю позитивних мотивів. Позитивні мотиви навчання ситуативні, короткочасні. Підлітки з низьким рівнем мотивації змушені вчитися, бо цього вимагають батьки й викладачі. Пізнавальні інтереси аморфні. Мотиви самоосвіти відсутні Як правило, відсутні життєві плани, пов'язані з загальною освітою.

2-й рівень мотивації характеризується тим, що підлітки вже усвідомлюють важливість вивчення загальноосвітніх предметів і розвитку пізнавальних процесів. З'являється інтерес, формується почуття відповідальності, обов'язку. Підлітки цієї групи хоча й усвідомлюють важливість навчання та праці, але дуже приблизно. Ці підлітки орієнтовані на задоволення престижних прагнень. Підліток вивчає матеріал тих предметів, які вважає важливими для себе. Працьовитість розвинута мало. Але можливості виховання мотивації в цієї групи підлітків значно ширші.

3-й рівень мотивації характерний розвитком почуття обов'язку, пізнавального інтересу. Мотив навчання для отримання професії перебуває на вершині ієрархії мотивів. Підлітки починають усвідомлювати необхідність володіння вміннями вчитися. Підлітки цієї групи з успіхом можуть застосовувати пропоновані нами завдання та вправи, для того щоб розвинути особисті пізнавальні процеси й інтелект.

Пізнавальні мотиви і почуття підлітків можна спостерігати на уроках: з яким інтересом учні сприймають знання, вирішують завдання контрольної роботи. Крім того, пізнавальну мотивацію, цілеспрямованість навчальної діяльності можна визначити за повсякденним ставленням кожного учня до виконання домашніх завдань, за схильністю до читання, за начитаністю, поінформованістю.

Для дівчат та хлопців дуже важливо усвідомити життєву необхідність знань та їх значущість для розвитку особистості. Значну роль у цьому процесі можуть і повинні відігравати батьки. Яскравий приклад цього - співпраця батьків і школи з метою формування позитивного ставлення (мотивації) до оволодіння знаннями про здоров'я і навичками здорового способу життя під час вивчений валеології [18, с. 150].

Психоемоційний комфорт підлітка у багатьох випадках залежить від оцінювання його навчальної діяльності дорослими. Оцінювання для підлітка має різний зміст.

В одних випадках оцінювання дає йому можливість посісти певне місце серед товаришів, заслужити повагу вчителів і батьків, а в інших - реалізувати відчуття власної гідності.

Деякі батьки безпідставно вимагають від дитини тільки високих балів. За невиконання їхніх вимог вони карають: забороняють займатись улюбленими справами, не дозволяють гратися на вулиці тощо. Але це ще більше зміцнює негативне ставлення підлітка до школи та навчання, збільшує прірву нерозуміння і суперечностей між батьками та дитиною [5, с. 143].

Часто-густо оцінювання для підлітка пов'язане з такими потребами віку, як самоствердження, самоусвідомлення. Вона впливає і на формування самооцінювання.

Як тільки дитина народжується і починає розвиватися, вона отримує різноманітну інформацію про довкілля. Особа зростає у світі різних думок, суджень, уявлень інших людей стосовно того, якою вона є і якою хочуть її бачити інші (батьки, родичі, друзі, учителі, знайомі, телебачення, реклама, газети тощо). У процесі взаємодії з іншими людьми дитина оцінюється ними, що впливає на формування власних поглядів на своє місце в суспільстві, визнання особистісних якостей, ставлення до успіхів і невдач, критичність, особливості стосунків з оточуючими.

Самооцінювання виникає і формується тільки під час спілкування особи з іншими людьми.

Самооцінювання відіграє одну з провідних ролей у розвитку особистості підлітка, прагненні до реалізації власних здібностей, встановленні контактів з оточуючим світом.

У родині дитина починає усвідомлювати своє місце серед людей, набуває навичок позитивного ставлення до світу, навчається поважати батьків, дорослих, однолітків, себе. Результатом такої взаємодії є виникнення різних рівнів самооцінювання, а саме [20, с. 8]:

* завищене - людина оцінює свої особистісні якості дуже високо, ставить свої здібності понад усе, перебільшує свою значущість, не дотримується соціальних норм поведінки;

* адекватне - людина реально оцінює свої особистісні якості та гідність, відповідним чином усвідомлюючи свої здібності, позитивні й негативні риси характеру та особливості поведінки;

* занижене - людина занизько оцінює себе, невпевнена у своїх силах, можливостях та здібностях, негативно ставиться до себе, відчуває себе неповноцінною.

У підлітків рівні самооцінювання дуже мінливі й можуть коливатися від найнижчих до найвищих. Цю особливу обставину слід враховувати батькам. Так, для збереження і зміцнення психічного здоров'я та нормальної соціально-психологічної адаптації треба намагатися формувати у підлітка адекватне або трохи завищене самооцінювання, тобто навчити дитину поважати себе і оточуючих.

Надмірно завищене самооцінювання може призвести до появи таких специфічних негативних рис характеру, як упереджене ставлення до оточуючих, зухвалість, неприйняття соціальних норм поведінки тощо [10, с. 185].

Нарешті, занижене самооцінювання спричиняє поганий настрій, почуття власної неповноцінності, що може призводити до самотності, депресії, психічних і соматичних розладів та захворювань, навіть спроби суїциду.

За результатами проведеного нами дослідження, ми встановили, що важливе місце посідає у підлітків самооцінювання своєї зовнішності, зокрема, через порівняння себе з еталонами краси, «мужності» і «жіночності». Гостре сприйняття вад зовнішності у підлітків зумовлене високою цінністю її у самосприйнятті й міжособистісному спілкуванні. Не випадково зацікавленість своєю зовнішністю посідає у молоді одне з чільних місць.

Хлопці-підлітки починають захоплюватися різними видами спорту, особливо тими, що розвивають і зміцнюють м'язи, формують фігуру. З цією самою метою дівчата відвідують заняття з аеробіки, шейпінгу, фітнес-клуби, цікавляться різноманітними дієтами тощо. Часто низьке самооцінювання зовнішності впливає на формування низького самооцінювання інших особистіших якостей. Ось чому підлітки з дефектами зовнішності частіше страждають від почуття неповноцінності.

Популярними в підліткових групах стали татуювання, пірсінг (проколювання шкіри в ділянці надбрівних дуг, губ, носа, язика тощо для сережок, різних металевих прикрас). У підлітковому середовищі престижним є вживання сленгу (трансформована мова, ненормативна лексика), що зумовило виникнення так званої підліткової субкультури.

Шановні батьки! Ваші діти повинні знати, що використання нестерильних інструментів для проколювання шкіри та нанесення татуювання може призвести до занесення в організм збудників багатьох захворювань, зокрема вірусного гепатиту та СНІДу.

Батькам потрібно допомогти дитині усвідомити, що різноманітні недоліки та вади зовнішності - явище тимчасове, перехідне, як і сам підлітковий вік. Стаючи дорослими, люди починають розуміти та усвідомлювати, що найголовнішими людськими цінностями є не зовнішня краса, а внутрішня привабливість людини, її багатий внутрішній світ, гідність, духовна зрілість. Деякі люди навіть із тяжкими вадами зовнішності пристосовуються до цього і компенсують фізичні вади розвитком у собі високих моральних якостей, здібностей і талантів, що надає їм упевненості, розвиває самоповагу й адекватне самоприйнятгя, дає змогу досягти значних успіхів у науці, політиці, мистецтві, спорті.

Дуже важливо пам'ятати, що підліток - це, як правило, «раб норми». Зріст, вигляд, одяг, захоплення - все у нього має бути таким самим, «як у всіх», а інакше - він «гірший». Тут треба спробувати зрозуміти дитину і, в межах можливого та розумного, задовольнити її потреби, не відмовляти за принципом: «Тобі це не потрібно!» або «Не розумію, навіщо тобі це здалося!»

Дорослі мають враховувати високу значущість для підлітка його вигляду, розуміти, що надмірна увага до своєї зовнішності у цьому віці - природне і нормальне явище.

Батьків часто дратує, що їхні діти-підлітки довго чепуряться біля дзеркала. Не варто хвилюватися, адже у дзеркалі вони хочуть побачити себе новими. Підлітки зосереджено вивчають себе, свою зовнішність, свій внутрішній світ. І все це їм здається набагато цікавішим, ніж уроки, школа, дорослі проблеми. Утримайтеся від зайвих повчань, пригадайте себе у цьому віці, коли кожне слово батьків сприймалося як приниження, образа.

Таким чином, упевненість у любові батьків та розумінні допоможе дитині сформувати і зберегти психічне здоров'я у цей складний пубертатний період. Підліток спокійно і радісно підкориться їх волі, якщо батьківський авторитет тримається не на силі, а на повазі. Батьки повинні допомогти своїм дітям подолати труднощі, пов'язані з цим періодом, залишатися їхніми надійними друзями, зберегти їхнє здоров'я.

Висновки

У результаті проведеної роботи нами було досягнуто поставленої мети, а саме визначено психологічні особливості розвитку, спілкування, самооцінки та поведінки дітей підліткового віку.

Мети дослідження досягнуто завдяки вирішенню поставлених завдань, в результаті чого нами:

1) виявлено особливості психологічного розвитку підлітків;

2) охарактеризовано кризу підліткового віку;

3) досліджено особливості спілкування та поведінки підлітків;

4) розроблено поради для батьків відповідно до теми роботи.

На основі теоретичного аналізу психологічних особливостей розвитку спілкування, самооцінки та поведінки дітей підліткового віку було сформульовано висновки.

Підлітковий вік (пубертат) - один із найскладніших та найвідповідальніших періодів становлення й розвитку психіки людини. Це вік допитливого розуму, жагучого прагнення до пізнання світу, пошуку свого призначення в ньому, бурхливої активності, ініціативності, потреби в кипучій діяльності та творчості. Він характеризується багатьма суперечностями, різноманітними фізіологічними та психологічними змінами, кризами тощо, зумовленими переважно невідповідністю між прискореним біологічним (фізіологічним) дозріванням та відносним відставанням психологічного й соціального розвитку.

«Почуття дорослості», яке приходить на зміну «почуттю дитячості» (що в молодшому віці створювало атмосферу захищеності, комфорту), зумовлює основну суперечність підліткового віку. Бажання молодих людей якомога швидше подорослішати породжує низку різноманітних проблем, але підлітки ні соціально, ні психологічно ще не готові правильно їх вирішувати.

Якщо якісні зміни у психічному розвитку молодшого школяра пов'язані передусім із навчальною діяльністю, то у психічному розвиткові підлітка головну роль відіграє система соціальних взаємин зі світом.

Питання розвитку дитини в підлітковому віці знайшло відображення у працях вітчизняних та зарубіжних педагогів, психологів: Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, В.О. Сухомлинського, С. Холла, Ш. Бюлера, К. Левіна та інших.

В ході виконання роботи ми визначили психологічні особливості розвитку, спілкування та поведінки дітей підліткового віку і з'ясували такі різновиди діяльності, що мають особливе значення саме в підлітковому віці:

1) спілкування з однолітками;

2) спілкування з дорослими та молодшими;

3) навчальна діяльність;

4) професійна діяльність;

5) захоплення, спорт;

6) художня творчість;

7) самореалізація у випробовуванні власних сил;

8) пошук сенсу життя та свого місця в суспільстві;

9) пізнання світу дорослих людей.

Якщо підліток задовольняє потребу у вказаних різновидах діяльності, у нього формуються різноманітні життєві навички, необхідні для його адаптації в суспільстві, розвитку гармонійної особистості:

1) набуття нових навичок спілкування на формальному (діловому) і особистісному рівнях. Підліток навчається різним способам спілкування з однолітками, дорослими, молодшими, розрізняє ділові й особистісні стосунки та правила поведінки;

2) усвідомлення підлітком власної індивідуальності, розуміння різноманітності внутрішнього світу інших людей. Він враховує та поважає індивідуальність і неповторність інших особистостей, відкриває внутрішній світ людей і свій власний;

3) формування різних рівнів самооцінювання, самоконтролю, розвиток критичного ставлення до себе і до оточуючих;

4) виникнення чинника «само» (самостійність у прийнятті рішень, самоконтроль власної поведінки, самоповага, самоусвідомлення тощо). Якщо в підлітковому віці чинник «само» не формується, гальмується нормальний психічний розвиток особистості, у підлітка не виробляються навички самостійно приймати рішення та нести відповідальність за них, він важко адаптується серед однолітків;

5) випробування себе у різних видах діяльності, період спроб і помилок, пізнання та оцінювання власних здібностей, набуття вмінь, пошук «своєї» діяльності.

Пошук власного місця в колективі, завоювання авторитету серед однолітків та дорослих, соціально-психологічна адаптація до навколишнього середовища, пізнання прекрасного, розуміння мистецтва, духовний розвиток та самовдосконалення.

На основі проаналізованої літератури з обраної теми ми розробили поради для батьків, що виховують дітей підліткового віку (Додаток Ж), оскільки розвиток особистості в підлітковому віці значною мірою залежить від сімейно-родинних стосунків, зокрема від стилю батьківського виховання.

Отже, підлітковий вік це один із найвідповідальніших і найважливіших моментів у житті людини. Саме від особливостей розвитку особистості в даному віковому періоді залежить подальше становлення особистості, становлення її взаємостосунків із оточуючими, вибір майбутньої професії, а звідси і щастя в дорослому житті.

Список використаних джерел

1. Божович Л.І. Розвиток мотивів навчання у школярів /Л.І. Божович, Н.Г. Морозова, Л.С. Славіна. - М., 1992. - 110 с.

2. Вікова і педагогічна психологія / під ред. А.В. Петровського. - М., 1982. - 462 с.

3. Воробейник Я.Н. Основы психогигиены / Я.Н. Воробейник, Е.А. Гюклитар. - К.: Здоровье, 1989. - 184 с.

4. Выготский Л.С. Педология подростка: собр. соч. в 6 т. / Л.С. Выготский. - М., 1984. - Т. 4. - 352 с.

5. Гаврилова Т.П. Учитель и семья школьника / Т.П. Гаврилова. - М., 1988. - 216 с.

6. Гадасина А.Д. Запрещенные плоды: подростки и секс: книга для учителя / А.Д. Гадасина. - М.: Просвещение, 1991. - 80 с.

7. Гнєздилова М.У. Спілкування та поведінка підлітків / М.У. Гнєздилова. // Психолог. - 2002. - №38-39. - С. 42-45.

8. Єгонська Н. Криза підліткового періоду / Н. Єгонська. // Завуч. - 2002. - №34. - С. 13-16.

9. Кон І.С. Вступ до сексології / І.С. Кон. - К.: Освіта, 1991. - 232 с.

10. Краковский А.П. О подростках / А.П. Краковский. - М., 1970. - 241 с.

11. Кушнарьова І. Як допомогти підліткам / І. Кушнарьова. // Психолог. - 2003. - №34. - С. 1-5.

12. Марьясис Е.Д. Азбука здоровья семьи / Е.Д. Марьясис, Ю.К. Скрипкин. - М.: Медицина, 1992. - 208 с.

13. Мудрик А.В. Общение школьников / А.В. Мудрик. - М., 1987. - 168 с.

14. Общая психодиагностика / под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. - М., 1987. - 315 с.

15. Отрогценко П.Г. Хочу быть здоровым / П.Г. Отрогценко, В.О. Мовчанюк, И.И. Никберг. - К.: Либідь, 1991. - 248 с.

16. Психология современного подростка / под ред. Д.И. Фельдштейна. - М., 1987. - 182 с.

17. Полякова Г. Особливості розвитку підлітків / Г. Полякова. // Психолог. - 2003. - №34. - С. 24-30.

18. Семиченко В.А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: навч. посібник. / В.А. Семиченко, В.С. Заслуженюк. - К.: Веселка, 1998. - 214 с.

19. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О. Сухомлинський. - К.: Рад. школа, 1978. - 263 с.

20. Терлецька Л.О. Важливий період у житті / Л.О. Терлецька. // Психолог. - 2002. - №6. - С. 3-8.

Размещено на Allbest.ru