Главная База знаний "Allbest" Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника Системи стабілізації поля зору сучасних танкових прицілів

Системи стабілізації поля зору сучасних танкових прицілів

Особливості спостереження з об'єктів, що рухаються. Просторові коливання об'єкта регулювання: вплив на точність систем стабілізації. Методи стабілізації поля зору приладів спостереження (сучасних танкових прицілів на основі електромеханічних гіроскопів).

Рубрика Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника
Вид дипломная работа
Язык русский
Дата добавления 08.03.2012
Размер файла 3,4 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Технічне обгрунтування актуальності дослідження стабілізаторів поля зору прицілів та приладів спостереження
  • 1.1 Особливості спостереження з об'єктів, що рухаються
  • 1.2 Просторові коливання об'єкта регулювання та їх вплив на точність систем стабілізації
  • 1.3 Теоретичні основи побудови стабілізаторів поля зору
  • 1.3.1 Стабілізація поля зору у вертикальній площині
  • 1.3.2 Стабілізація поля зору в горизонтальній площині
  • 1.4 Методи стабілізації поля зору приладів спостереження
  • 1.4.1 Силові стабілізатори поля зору
  • 1.4.2 Індикаторні стабілізатори поля зору
  • 1.5 Висновки до розділу
  • 2. Дослідження систем стабілізації поля зору сучасних танкових прицілів на основі електромеханічних гіроскопів
  • 2.1 Методика визначення точності стабілізаторів поля зору на основі електромеханічних гіроскопів
  • 2.1.1 Режим стабілізації під час випадкових зовнішніх збурень
  • 2.1.2 Силова стабілізація поля зору
  • 2.2 Дослідження двоплощинних стабілізаторів поля зору сучасних танкових прицілів на основі електромеханічних гіроскопів
  • 2.2.1 Двоплощинна гіроскопічна рама з розв'язаними гіроскопами
  • 2.2.2 Двоплощинна гіроскопічна рама з просторовим шарніром
  • 2.3 Розрахунок точності систем стабілізації поля зору на основі електромеханічних гіроскопів
  • 2.3.1 Розрахунок точності двоплощинної гіроскопічної рами з розв'язаними гіроскопами
  • 2.3.2 Розрахунок точності двоплощинної гіроскопічної рами з просторовим шарніром
  • 2.4 Висновки до розділу
  • 3. Дослідження систем стабілізації поля зору перспективних танкових прицілів на основі волоконно-оптичних гіроскопах
  • 3.1 Тенденції розвитку датчиків чутливості стабілізаторів поля зору (гіроскопів)
  • 3.1.1 Класичні електромеханічні гіроскопи
  • 3.1.2 Нові типи гіроскопів
  • 3.1.2.1 Гіроскопи з газостатичною опорою підвісу
  • 3.1.2.2 Поплавкові гіроскопи
  • 3.1.2.3 Кільцеві лазерні гіроскопи
  • 3.1.2.4 Волоконно-оптичні гіроскопи
  • 3.2 Переваги волоконно-оптичних гіроскопів
  • 3.3 Принцип дії волоконно-оптичного гіроскопа
  • 3.4 Основні елементи волоконно-оптичного гіроскопа
  • 3.5 Волоконно-оптичний гіроскоп ВГ910
  • 3.6 Стабілізатор поля зору прицілу дослідного зразка
  • 3.7 Фактори, які впливають на точність волоконно-оптичного гіроскопа
  • 3.7.1 Поляризаційний зсув нуля
  • 3.7.2 Амплітудний зсув нуля
  • 3.7.3 Магнітооптичний зсув нуля
  • 3.7.4 Термооптичний зсув нуля
  • 3.7.5 Нелінійний зсув нуля
  • 3.8 Розрахунок точності стабілізатора поля зору на основі ВГ910
  • 3.9 Висновки до розділу
  • 4. Техніко-економічна оцінка
  • 5. Екологія та охорона навколишнього середовища
  • Висновки
  • Список літератури

Вступ

Сучасні рухомі об'єкти: танки, бойові машини піхоти (БМП), бойові машини десанту (БМД), противотанкові ракетні комплекси (ПТРК), зенітні самохідні установки (ЗСУ), машини розвідки, літаки, бойові вертольоти та інші становлять основу озброєння сучасних армій. Найбільш ефективним і масовим видом озброєння є танки. За більш ніж 90 років танки пройшли величезний шлях розвитку: з технічно недосконалих, тихохідних і неповоротних монстрів, що наводили жах на солдатів у першу світову війну, вони перетворилися на швидкісні, які постійно удосконалюються, могутньо озброєні і надійно захищені бойові машини, насичені комп'ютеризованими системами, що дозволяє вести бойові дії цілодобово, в будь-яких погодних умовах і в будь-якій кліматичній зоні. Військові аналітики різних країн прийшли до висновку, що в даний час немає і в найближчій перспективі не передбачається поява більш могутньої системи озброєння, яка могла б порівнятися з танком за своїми властивостями. Успіх, досягнутий щодо характеристик сучасних танків, значною мірою залежить від рівня і характеристик оптико-електронних комплексів (ОЕК).

Для однозначного прогнозування напряму розвитку танків і ОЕК доцільно розглянути шляхи розвитку танкобудування і оптичного приладобудування у минулому і сьогодні. Слід зазначити, що в СРСР ефект від вкладення коштів в області озброєння складав 20 доларів США на 1 рубель вкладених коштів.

Нинішній розвиток світового танкобудування визначається двома напрямами. По-перше, більшість країн світу прагнуть модернізувати наявні моделі танків, а не будувати нові. Головним у цьому напрямі є оснащення танків новітньою електронікою - нічними і цілодобовими системами бачення, автоматизованими системами управління вогнем озброєння та поля зору, системами контролю, зв'язку, навігації та інше. Танки поступово перетворюються з бойових машин у бойові системи. По-друге, простежується тенденція стандартизації багатьох вузлів і деталей танків, що виробляються в різних країнах світу.

На кожному етапу вдосконалення танків підвищувалися і характеристики ОЕК: збільшувалася дальність виявлення і локації цілей вдень, удосконалювалася системи стабілізації озброєння і поля зору; додавалися нові функції шляхом введення каналів далекометрирування, управління ПТКР, телевізійного денного і нічного бачення, тепловізійного цілодобового бачення, підвищувалася надійність за рахунок використання апаратури діагностики і контролю.

Стратегія майбутнього застосування танків полягає в наступному: "хто перший побачив, той і переміг".

На сучасному етапі розвитку ОЕК існуюче визначення в інформаційних технологіях щодо створення рухомих комплексів озброєння "Gill": місцевість - машина - екіпаж - зброя - ціль слід доповнити: “середовище-машина-екіпаж-зброя-приціл-ціль" [13]. Приціл, у сьогоднішньому розумінні, - інтегрований оптико-електронний комплекс цілодобового або всепогодного бачення і виявлення цілі, прицілювання і утримання марки на цілі під час стрільби або забезпечення технології: "здійснив постріл-забув".

На сьогодні склався вигляд і склад ОЕК сучасного танка. Він включає: денний візирний або телевізійний канал бачення, нічний телевізійний або тепловізійний канал бачення, канал лазерного далекометрирування, канал управління ПТКР, високоточні слідкувальні приводи переміщення оптичних або механічних виконавчих елементів, гіростабілізаторозброєння та приладів прицілювання та спостереження, вбудовану апаратуру контролю і діагностики, апаратуру реєстрації дій оператора-навідника і виносну посистемну апаратуру контролю. ОЕК почали інтегрувати з ОЕК командира і з навігаційною системою.

Розвиток кожного з каналів йшов своїм шляхом, конструктивні рішення постійно ускладнювалися. Під час вдосконалення системи стабілізації поля зору головним завданням конструкторів було доведення умов стрільби з ходу до умов стрільби з місця, при цьому збільшити технічний потенціал системи та зменшити витрати на виробництво.

Розглянемо детальніше стратегію вдосконалення систем стабілізації поля зору. Додати можливість прицільної стрільби всіма видами озброєння танка в русі з'явилася ще в 1916 році. Одна з петроградських фірм запропонувала встановити одноплощинний електрогіроскопічний стабілізатор для гарматного озброєння бронеавтомобілів. Це була перша спроба забезпечити стрільбу бронеавтомобіля "з ходу" шляхом використання стабілізації озброєння у вертикальній площині. За кордоном, за заявою військових спостерігачів, проводились посилені роботи із створення систем стабілізації лінії прицілювання і стрільби під час руху танка. Але яке було здивування американських фахівців, коли під час захоплення єгипетських танків, поставлених СРСР під час боїв за висоти Голанські, вони виявили цілі на всіх танках радянського виробництва наявність систем стабілізації, що забезпечують стрільбу "з ходу". Перші стабілізатори будувалися на базі гіроскопічних систем, на основі асинхронного двигуна Га7/30а-2м, сухого гіроскопа і гіромотора ГМА-4Ю, поплавкового гіроскопа і гіромотора ГМА-4. Вони забезпечували стабілізацію головного дзеркала і поля зору ОЕК в одній, вертикальній, площині (An/vsd-5 - танк "МК-6031", 1к13 - "Т-55а", "Т-62", GPS - танк "М1", ТПД-1К - танк "Т-72а"), двох площинах (TIMS - танк "ГМ-1", Emes-15 - танк "Леопард", SAMS - танк "Челленджер", 1Г42 - танк "Т-64Б", 1Г46 - танк "Т-80", 1Г46-м - танк "Т-80у", 1а45т - танк "Т-72б", "Т-90", "Т-90с"), в трьох площинах (Hl-60 - танк "Леклерк".

Україна - відома в світі танкобудівна держава з давніми традиціями. На її землі (у м. Харкові) більше 65 років тому була створена знаменита "тридцятьчетвірка" (танк Т-34), яка визнана кращим середнім танком другої світової війни. Естафету творців Т-34 гідно продовжує Харківське конструкторське бюро з машинобудування (ХКБМ) ім.О. О. Морозова, що має світовий авторитет, з яким плідно співпрацює колектив підприємства ДП НПК "Фотоприлад" і основним напрямком діяльності якого є розробка, конструювання, виробництво оптико-електронних приладів та спецтехніки.

Саме в рамках цієї співпраці були створені вироби 1Г42, 1Г46 та прицільно-наглядові комплекси ПНК-5, ПНК-6, ПТТ-2, ПТТ-3, СКАТ-М і модернізовані комплекси ТО1-К01Э, ПНК-4С [16].

Деякі з них у складі танків ХКБМ успішно пройшли горнила тендерних випробувань у Греції, Малайзії, Туреччині, показавши непогані результати, а серійні комплекси Т01-К01Э, ПНК-4С і 1Г46 бездоганно несуть бойову службу у складі більш ніж трьохсот танків, котрі поставлені Україною Пакистану.

Шкода, що ХКБМ ім.А. А. Морозова та ДП НПК "Фотоприлад", що створили кращий танк 80-х років - Т-80, за неймовірних зусиль і практично безкорисливою ініціативою українських конструкторів створили українські танки Т-80У/Т-84, БМ "Оплот" з інтегрованою системою цілодобового бачення і ведення вогню, не оцінені державою і тому безповоротно втрачають позиції на світовому ринку.

1. Технічне обгрунтування актуальності дослідження стабілізаторів поля зору прицілів та приладів спостереження

1.1 Особливості спостереження з об'єктів, що рухаються

При спостереженні з об'єктів, що рухаються, пошук і розпізнавання цілей значно ускладнюється порівняно з пошуком та розпізнаванням цілей з місця. Це зумовлене тим, що під час руху об'єкта зображення місцевості і цілей внаслідок коливань корпусу безперервно переміщується у полі зору приладу спостереження, що приводить до погіршення роздільної здатності системи „око - прилад".

Із зростанням кутової швидкості коливань поля зору роздільна здатність системи „око - прилад" знижується, а отже, зменшується (рис.1) дальність виявлення і розпізнавання цілей [10,15].

Рис.1. Вплив швидкості коливань поля зору на дальність бачення.

Під час спостереження з об'єкта, що рухається, суттєво зростає час перерв спостереження. Основними причинами, що викликають перерви, є виходи спостережуваного об'єкта за межі поля зору, вихід ока спостерігача за межі вихідної зіниці приладу. Якщо прилад спостереження встановлено на стабілізованому озброєнні, то перерви спостереження, крім того, зумовлені стопорінням озброєння на корпус після пострілу.

танковий приціл електромеханічний гіроскоп

Тривалість перерв спостереження може бути оцінена відносним часом перерв:

де фпс - відносний час перерв спостереження;

tис - час перерв спостереження;

tУ - сумарний час спостереження.

Вплив швидкості руху об'єкта на час перерв спостереження показано на рис.2. На середніх швидкостях руху та за відсутності стабілізації поля зору (крива 1) приладу спостереження відносний час перерв може досягати фпс=0,3.0,4.

Поліпшення умов бачення з машин, що рухаються, скорочення часу перерв спостереження, пошуку та розпізнавання цілей досягається введенням до складу ККО систем стабілізації поля зору СПЗ приладів спостереження (крива 2).

Рис.2. Вплив швидкості руху на час перерв спостереження:

1 - поле зору не стабілізовано; 2 - поле зору стабілізовано.

1.2 Просторові коливання об'єкта регулювання та їх вплив на точність систем стабілізації

Основна причина побудови стабілізаторів поля зору в бронеоб'єктах є зовнішні збурення у вигляді просторових коливань [15]. Вони впливають на точність систем стабілізації, погіршують умови знаходження цілей і ведення стрільби з ходу, є основною причиною розсіювання снарядів і куль за напрямком стрільби. Розглянемо класифікацію коливань об'єкта регулювання по площинах, в яких вони виникають та їх вплив на систему стабілізації.

Під час ведення бойових дій на середньо пересіченій місцевості, під час стрільби з ходу корпус танка зазнає коливання в просторі. Коливання корпусу обумовлені нерівностями місцевості, по яких рухається танк, і залежать від швидкості руху, динамічних властивостей підвіски, характеру зчеплення гусениць з ґрунтом і цілого ряду інших факторів. Корпус об'єкта, що рухається, здійснює складні просторові рухи, які можливо розглянути як сполучення лінійного переміщення й обертання навколо деякого центру [15].

Як інерційна система координат під час аналізу руху навколо деякого центру як правило приймається система координат X, У, Z, яка є нерухомою відносно землі. Координатні системи корпусу, башти і гармати позначені відповідними індексами к, б, г і показана на рис.3.

Рис.3. Координатні системи корпусу, башти і гармати.

У першому наближенні складне переміщення корпусу в просторі прийнято розглядати як суму трьох лінійних та трьох кутових переміщень. Лінійні переміщення вздовж осей X, Y, Z визначають миттєве положення корпусу, його центру коливань Ок в інерційній системі координат Хк, Yк, Zк. Змінні складові цих переміщень називаються відповідно поперечними (х - коливання), поздовжніми (y - коливання), вертикальними (z - коливання) лінійними коливаннями.

Кутові коливання корпусу, які відбуваються відносно осі Хк у площині YкОкZк, називаються поздовжніми кутовими коливаннями (ц - коливання), а коливання відносно осі Yк у площині ZкОкXк називаються поперечними кутовими коливаннями (г - коливання). Як лінійні, так і кутові коливання корпусу об'єкта, який рухається, є випадковими процесами і характеризуються середніми значеннями амплітуди, швидкості, прискорень і частоти. Параметри лінійних і кутових коливань кожного типу бронеоб'єкта визначаються експериментально для кожної ймовірної умови руху. Результати експериментальних випробувань обробляються на основі методів теорії ймовірності і статичної динаміки і видаються у вигляді середніх параметрів та частотних характеристик.

Повздовжні кутові коливання корпусу (рис.4) в основному визначаються профілем місцевості, якою рухається танк, швидкістю і плавністю руху, а також динамічними властивостями підвіски.

Поздовжньо-кутові коливання погіршують умови спостереження, збільшують час виявлення цілей, збільшують похибки наведення цілей і є основною причиною розсіювання снарядів і куль по дальності.

Зі збільшенням швидкості руху амплітуда поздовжніх кутових коливань спочатку зростає, а потім зменшується. Для багатьох танків і інших бронеоб'єктів найбільше значення амплітуд поздовжніх кутових коливань має місце при швидкості 20 - 28 км. Інтенсивність поздовжніх кутових коливань впливає в першу чергу на точність системи стабілізації у вертикальній площині.

Рис.4. Поздовжні кутові коливання (ц - коливання).

Середнє значення поздовжніх, поперечних і горизонтальних кутових коливань серійних зразків бронетанкового озброєння наведені в табл.1.

Таблиця 1

Середні значення повздовжніх коливань

Види коливань

Кутові коливання

Лінійні

прискорення

амплітуда

швидкість

частота

Повздовжні

цk

2,5

Щ цk

8,25

fцk

1,1

бy

1,4

Поперечні

гk

1,8

Щ гk

6,3

fгk

0,8

бx

0,4

Горизонтальні

шk

1,2

Щ шk

1,6

fшk

0,6

бz

0,82

Середні параметри коливання корпусу танків визначені під час руху по середньо-пересічній місцевості зі швидкістю 1 - 20 км/год. Горизонтальні коливання корпусу зумовлені періодичними змінами напрямку руху (низькочастотна складова), а також нерівномірністю натягу гусениці, стан поверхні, дорожніми умовами на трасі руху бронеоб'єкта (високочастотна складова). Характер горизонтальних кутових коливань у значній мірі залежить від досвіду і майстерності механіка-водія.

Горизонтальні кутові коливання (рис.5), як і поздовжні погіршують умови знаходження цілей і ведення стрільби з ходу, та є основною причиною розсіювання снарядів і куль за напрямком.

Рис.5. Горизонтальні кутові коливання.

Поперечні коливання (рис.6), як і поздовжні, визначаються профілем місцевості, швидкістю і плавністю руху і динамічними властивостями підвіски.

Рис.6. Поперечні кутові коливання (г - коливання).

Як видно із табл.1, амплітуда і швидкість поперечних кутових коливань приблизно в два рази менше за амплітуду і швидкість поздовжніх кутових коливань.

Аналіз розглянутих причин розсіювання снарядів під час стрільби з ходу показує, що для забезпечення високої ймовірності враження цілі необхідно істотно зменшити амплітуди і швидкості кутових коливань як озброєння так і поля зору прицілу.

Це досягається безпосередньо введенням в склад комплектів управління озброєння стабілізаторів гармати, башти і лінії прицілювання.

1.3 Теоретичні основи побудови стабілізаторів поля зору

1.3.1 Стабілізація поля зору у вертикальній площині

Принцип стабілізації поля зору (лінії прицілювання) у вертикальній площині пояснимо на прикладі перископічного приладу спостереження, наприклад прицілу, що складається (рис.7) з верхнього ВДз та нижнього НДз дзеркал, які встановлюються під кутом 45° до оптичної осі приладу [17].

Припустимо, що у початковому положенні прицілу (рис.7, а) промінь АО1 який іде від цілі, падає на ВДз під кутом АО1 N = 45°. У цьому випадку відбитий від дзеркала промінь збігається з оптичною віссю O1O2. Потрапляючи на НДз, промінь відбивається та йде по оптичній осі O2О3 в об'єктив приладу спостереження.

а б в

Рис.7. Принцип стабілізації поля зору у вертикальній площині:

а - початкове положення прицілу;

б - нахил прицілу в поздовжній площині на цк;

в - нахил прицілу в поздовжній площині на цк з одночасним поворотом верхнього дзеркала.

Під час руху танка корпус прицілу, а разом з ним і перископічна система дзеркал повертатимуться у поздовжній площині на довжину кутів поздовжніх коливань корпусу танка цк. Зміна положення перископічної системи приведе до зміни (рис.7, б) кута падіння променя АО1 на верхнє дзеркало на величину значення цк, тобто кут АО1 = 45° + цк. Одночасно на величину значення цк зміниться і кут відбиття NО1Б. Відбитий від ВДз промінь O1Б не збіжиться з оптичною віссю прицілу, що приведе до переміщення зображення у полі зору. У випадку великих амплітуд поздовжніх кутових коливань корпусу танка відбитий від верхнього дзеркала промінь O1Б може взагалі на потрапити на нижнє дзеркало, тобто ціль буде втрачено.

Для того щоб промінь O1Б, зміщений на кут цк відносно осі O1О2, після його відбиття від ВДз знову збігся з оптичною віссю O1О2 прицілу, необхідно повернути верхнє дзеркало навколо його осі.

Припустимо, що ВДз повернуте на кут а у бік, протилежний нахилу корпусу прицілу (рис.7, в). Зміна положення верхнього дзеркала приведе до зміни кута падіння на нього променя АО1 на величину значення а. Згідно з рисунком, кут падіння АО1N ' - (45° + <цк - а). Зміна кута падіння призведе, у свою чергу, до зміни і кута відбиття.

Промінь O1Б', відбитий від верхнього дзеркала під кутом N 'О1Б'= (45° + <цк - а), зміститься відносно променя O1Б на кут в, наближаючись до оптичної осі прицілу. Знайдемо значення кута в. Із рис.7, в маємо: в = N О1 Б - N О1 Б'.

Беручи до уваги, що

N О1Б' - N 'О1Б' - а; N О1Б = 45° + цк; N 'О1Б'= 45° + цк - а, одержуємо:

в = 45° + цк [ (45° + цк - а) - а] = 2а. (1.1)

Отже, під час повороту ВДз на кут а у бік, протилежний нахилу прицілу, відбитий від нього промінь повертається на кут 2а, наближаючись тим самим до оптичної осі приладу.

Для того щоб зображення цілі не перемістилось у поле зору прицілу під час нахилення його корпусу на кут цk, потрібен точний збіг променя O1Б з оптичною ціллю O1O2, тобто гранично слід мати в = цк. Ґрунтуючись на рівнянні (1.1), знаходимо кут повороту ВДз, при якому ціль залишиться нерухомою у полі зору прицілу: а = цк/2.

Таким чином, для виконання умови стабілізації поля зору (лінії прицілювання) у вертикальній площині верхнє дзеркало прицілу необхідно повертати зустрічно поворотам його основи (прицілу) на кут, що дорівнює половині кута повороту прицілу (корпусу танка).

1.3.2 Стабілізація поля зору в горизонтальній площині

У початковому положенні приладу спостереження (рис.8), тобто коли кут повороту башти відносно цілі шб = 0, світловий промінь А потрапляє на верхнє дзеркало і, збігаючись з оптичною віссю О1О2О3 надходить в об'єктив приладу (промінь Б).

Під час повороту башти у горизонтальній площині відносно цілі на кут шб на верхнє дзеркало падає потік косих променів А', повернутих щодо оптичної осі АО1 на кут шб. Промінь О1О2, який відбивається від верхнього дзеркала і лежить згідно з законом геометричної оптики у площині А'О1N, повернутій відносно площини АО1N на кут АО1N ' = шб, виявляється відхиленим від оптичної осі О1О2 на кут шб. Відбиваючись від нижнього дзеркала, промінь О1О'2 отримує напрямок О'2Б'.

Рис.8. Принцип стабілізації поля зору в горизонтальній площині.

Промінь О'2Б' лежить у площині О1О'2 N ', повернутій відносно площини О1О2 N, на кут шб. Отже, і промінь О'2 Б' виявляється повернутим на кут шб відносно променя О2Б - зображення цілі змістилось у горизонтальній площині.

Внаслідок невеликої перископічності приладів спостереження лінійним зміщенням О1О'2 відбитого від верхнього дзеркала променя можна знехтувати, тобто О2?О'2.

Для компенсації зміщення зображення цілі необхідно повернути нижнє дзеркало так, щоб його нормаль N ' зайняла положення N " ? N, тобто повернути нормаль N ' навколо точки O2 = O'2. Це досягається поворотом нижнього дзеркала відносно поздовжньої осі у на кут аНДз = шб.

Таким чином, для виконання умови стабілізації поля зору (лінії прицілювання) у горизонтальній площині нижнє дзеркало приладу спостереження необхідно повертати навколо поздовжньої осі зустрічно поворотам його основи на кут, що дорівнює куту повороту приладу спостереження (башти танка).

1.4 Методи стабілізації поля зору приладів спостереження

Розглянуті принципи стабілізації поля зору (лінії прицілювання) приладу спостереження можуть бути реалізовані двома способами: за рахунок механічного або електромеханічного зв'язків дзеркал з гіроскопічними датчиками кута.

Стабілізатори з механічними зв'язками називаються силовими, з електромеханічними - індикаторними [3,4,10,14,15,16].

1.4.1 Силові стабілізатори поля зору

У разі силової стабілізації поля зору приладу спостереження (рис.9) верхнє дзеркало за допомогою стрічкової передачі зв'язується з зовнішньою рамкою гіроскопа. Діаметри шківів відносяться як 1: 2. Якщо тепер основу прицілу повернути відносно стабілізованої зовнішньої рамки гіроскопа на кут цк, то шків Ш2 та зв'язане з ним верхнє дзеркало повернуться щодо нерухомого шківа Ш1 на кут цк /2. Кут повороту верхнього дзеркала відносно основи приладу буде при цьому таким: аВДз =цк/2.

Силова стабілізація поля зору в горизонтальній площині в принципі виконується так само, як і у вертикальній. У цьому випадку гіроскоп встановлюється таким чином, щоб вісь його зовнішньої рамки була паралельною осі обертання башти. За допомогою спеціальної передачі 1: 1 зовнішня рамка зв'язується з нижнім дзеркалом приладу спостереження.

Рис.9. Силовий стабілізатор поля зору у вертикальній площині.

Для одночасної стабілізації поля зору у двох площинах можуть застосовуватись або два гіроскопічні датчики кута, або двоплощинна гіроскопічна платформа. Кінематична схема двоплощинного гіростабілізатора поля зору наведена на рис.10.

Рис.10. Двоплощинний стабілізатор поля зору.

Двоплощинний стабілізатор поля зору має у своєму складі:

гіроскопічний датчик кута;

обертовий трансформатор ОТ, ротор якого встановлений на осі зовнішньої рамки ЗРГДК гіроскопа, а статор з'єднаний з основою;

підсилювач Пс;

виконавчий двигун ВД;

редуктор Ред;

верхнє дзеркало ВДз приладу спостереження, вісь обертання якого паралельна осі ЗРгдк;

нижнє дзеркало НДз приладу спостереження

обертовий трансформатор ОТЗЗ зворотного зв'язку, ротор якого встановлений на осі дзеркала ВДз, а статор з'єднаний з основою.

Якщо спільна для дзеркала і датчика кута основа повернеться відносно осі зовнішньої рамки ЗРГДК, паралельної осі обертання дзеркала ВДз, то разом з основою повернеться і статор ОТ. Оскільки ротор ОТ залишиться разом з ЗРГДК нерухомим, то на виході ОТ з'явиться сигнал, пропорційний кутовому повороту основи (приладу спостереження). Цей сигнал Uy підсилюється у підсилювачі Пс і надходить на виконавчий двигун ВД. Останній через редуктор повертає дзеркало у напрямку, протилежному напрямку повороту основи.

Під час руху об'єкта коливання його корпусу передаються приладу спостереження. Встановлена на ньому гірорама завдяки властивості стійкості зберігає з певною точністю кутові положення осей платформи та рами незмінними. Оскільки верхнє дзеркало кінематичної рами зв'язане з рамою передачею 1: 2, а нижнє - з платформою передачею 1: 1, то під час поворотів корпусу приладу в поздовжній вертикальній площині на кути ±цк та в горизонтальній на кути ±шб верхнє дзеркало синхронно повертається відносно корпусу приладу спостереження на кути +0,5цк, а нижнє - на кути +шб. У результаті такого руху дзеркал промінь, відбитий від їх поверхонь, збігається з оптичною віссю приладу спостереження і точно спрямовується у вихідну зіницю окуляра, виконуючи тим самим стабілізацію поля зору.

1.4.2 Індикаторні стабілізатори поля зору

У разі індикаторної стабілізації поля зору гіроскоп та дзеркало приладу спостереження роз'єднані, а зв'язок між ними здійснюється через слідкувальний привод дистанційної передачі кута.

Рис.11. Індикаторний стабілізатор поля зору:

ЗРгдк - зовнішня рамка гіроскопічного датчика кута;

ОТ - обертовий трансформатор; Пс - підсилювач;

ВД - виконавчий двигун; ОТЗЗ - обертовий трансформатор зворотного зв'язку;

Ред - редуктор; ВДз - верхнє дзеркало; НДз - нижнє дзеркало.

Разом із дзеркалом повертається і ротор ОТЗЗ, статор якого відносно основи є нерухомим. Сигнал UЗЗ подається на вхід привода і діє зустрічно сигналу Uy гіроскопа. Крутість характеристики ОТ3З удвічі вища, ніж крутість характеристики ОТ. Внаслідок цього при повороті ВЗ на кут 0,5цк сигнал зворотного зв'язку UЗЗ стане рівним сигналу керування Uy і відпрацювання кута припиниться - поле зору є стабілізованим у разі повернутого приладу спостереження.

1.5 Висновки до розділу

Аналіз умов ведення бойових дій, із залученням великої кількісті протитанкових засобів показав, що для ефективної боротьби з ними необхідно вести вогонь на велику відстань з ходу. Під час руху по пересіченій місцевості ефективність стрільби падає, тому що корпус танка здійснює інтенсивні коливання в трьох площинах. Це впливає на умови спостереження за полем бою, на точність прицілювання під час стрільби. Отже, з'явилась необхідність стабілізувати поле зору приладу спостереження шляхом уведення в його склад стабілізатора лінії прицілювання. На танках, які знаходяться на озброєнні Збройних Сил України встановлюються двоплощинні силові стабілізатори поля зору. Вони забезпечують стабілізацію поля зору в двох площинах і цим самим покращують умови ведення стрільби як з місця, так і з ходу. Однак кожна система стабілізації має свою похибку, тому і в такому стабілізаторі поля зору, як САР вона також присутня. В основному похибка стабілізатора поля зору виникає через наявність зовнішніх збурень у вигляді кутових коливань та прискорень. Через наявність помилки системи виникає необхідність її визначення та введення необхідних засобів для її зменшення, а тим самим підвищення якості цієї системи.

2. Дослідження систем стабілізації поля зору сучасних танкових прицілів на основі електромеханічних гіроскопів

2.1 Методика визначення точності стабілізаторів поля зору на основі електромеханічних гіроскопів

Основним показником якості СПЗ є точність утримання (стабілізації) поля зору приладу спостереження під час коливань корпусу об'єкта, що рухається. Розглянемо основні фактори, що впливають на характеристики точності СПЗ [10,14].

2.1.1 Режим стабілізації під час випадкових зовнішніх збурень

Основним способом ведення стрільби з танка в умовах сучасного бою є стрільба з ходу. Зовнішні збурення, зумовлені безперервними випадковими коливаннями корпусу танка, що рухається, викликають відхилення стабілізованого озброєння від заданого наводкою напрямку. Ці відхилення, так само як і коливання корпусу, мають випадковий характер і являють собою помилку стабілізації, яка знижує імовірність влучення у ціль під час стрільби з ходу. Чим меншою буде помилка, тим вищою буде точність стабілізації, а отже, кращою - якість системи.

Якщо, однак, подати випадкові зовнішні впливи як суму гармонічних збурень, то вимушені коливання, що встановлюються в системі, і є реакцією на кожну гармоніку, можна розглядати як усталений режим. Підсумовуючи реакції СТО на гармонічні складові випадкових зовнішніх збурень, отримуємо випадковий процес кутових відхилень стабілізованого озброєння - помилки стабілізації.

Реалізації помилок стабілізації Дц (t) (рис.12, а) знаходять експериментально шляхом осцилографування сигналів обертових трансформаторів датчиків кутів СО та СБ. Може бути застосований і метод кінозйомки віддаленої цілі - помітного точкового орієнтира - за допомогою кінокамери, яка встановлюється на стабілізованому озброєнні (гарматі).

Рис.12. Методи оцінки точності стабілізації за реалізацією випадкового процесу кутових коливань стабілізованого озброєння (а) та за спектральною щільністю збурення та амплітудно-фазовою частотною характеристикою системи регулювання (б).

На основі отримуваних реалізацій визначають середню квадратичну похибку уц стабілізації, яка є мірою якості стабілізатора танкового озброєння та лінії прицілювання. Для обчислення уц часовий інтервал t реалізації випадкового процесу Дц (t) розбивають на N однакових частин Дt. Для кожного Дti,. інтервалу знаходять абсолютне значення Дцi похибки. Відповідно до теорії випадкових функцій обчислюють середню квадратичну похибку стабілізації:

Одиницею вимірювання похибки стабілізації прийнята одна тисячна: 1 тис. = 0,06°=10-3рад.

Як бачимо, експериментальне визначення точності стабілізації досить трудомістке, потребує спеціальної апаратури і певної кваліфікації обслуговуючого персоналу. Тому експериментальна оцінка якості стабілізаторів озброєння проводиться тільки на полігонах під час випробувань танків.

Під час проектування і розрахунку стабілізаторів озброєння та приладів спостереження їх реакція на випадкові збурювальні впливи - точність стабілізації - оцінюється математичними методами. Для цього досліднику достатньо знати амплітудно-фазочастотну характеристику системи за зовнішнім збуренням і спектральною щільністю Sy (щ) збурювального впливу.

Спектральна щільність SДц (щ) похибки стабілізації, яка характеризує інтенсивність похибки за спектром частот, розраховується як

де - квадрат модуля АФЧХ системи за зовнішнім збуренням.

Як правило, спектральну щільність SДц (щ) похибки стабілізації знаходять графоаналітичним методом. Порядок розрахунків при цьому такий:

визначають амплітудно-фазочастотну характеристику АФЧХ, використовуючи передавальну функцію Wу (р) стабілізатора, і замінюють у ній оператор р на уявну змінну jщ:

Wу (р) >= P (щ) + Q (щ),

де P (щ), Q (щ) - дійсна та уявна частини АФЧХ;

обчислюють квадрат модуля АФЧХ за її дійсною та уявною частинами:

= P2 (щ) + Q2 (щ),

і, задаючись частотами щ від 0 до ?, будують графік = F (щ) (рис.13, б);

знаходять у спеціальному довіднику графік Sy (щ) спектральної щільності потрібного збурювального впливу. Такі спектральні щільності є результатом обробки на ЕОМ реалізацій збурювальних впливів, що отримуються експериментально для найбільш імовірних трас бойового застосування танків;

накладають графік Sy (щ) на графік , як показано на рис.13, б;

перемножуючи однойменні ординати Sy (щi) та на кожній із частот щi, отримують графік спектральної щільності SДц (щ) похибки стабілізації;

знаходять середнє квадратичне значення похибки стабілізації

де значення визначається планіметруванням площі, обмеженої кривою спектральної щільності SДц (щ) та віссю абсцис;

якщо похибка не відповідає вимогам технічних умов, проводять коригування параметрів стабілізаторів танкового озброєння та лінії прицілювання.

2.1.2 Силова стабілізація поля зору

Структурна схема силового СПЗ наведена на рис.13. Основою СПЗ є структурна схема тристепеневий гіроскоп. Зв'язок гіроскопа з верхнім дзеркалом урахований безінерційною ланкою з передавальним коефіцієнтом 1/2.

Як вихідний сигнал розглядаємо кут аВДз повороту дзеркала приладу спостереження.

Рис.13. Структурна схема силового стабілізатора поля зору.

В ідеалі (абсолютно точному СПЗ) кут повороту дзеркала повинен дорівнювати половині кута ц0 коливань його основи: аВДз = ц0/2. Проте у реальних умовах на рамки гіроскопа діють збурювальні моменти Мх, Му, внаслідок чого зовнішня рамка змінюватиме своє первинне положення на довжину кута а, вносячи тим самим деяку похибку у роботу СПЗ: аВДз = (а+ц0) /2,де а - відхилення зовнішньої рамки гіроскопа від заданого положення. Моменти Мх, Му, що діють на рамки гіроскопа, визначаються, як

правило, тертям у їх опорах, статичною і динамічною неврівноваженістю карданових підвісів:

де Мтрx, Мтру - моменти тертя в опорах рамок; Мнх, Мну - динамічні моменти незрівноваженості рамок; Мнх', Мну' - статичні моменти незрівноваженості рамок.

Формування моментів тертя та динамічної незрівноваженості визначаються роботою СПЗ на рухливій основі, тобто кутовими і лінійними коливаннями корпусу танка. Розкриваючи значення складових моментів Мх, Му для стабілізатора поля зору у вертикальній площині, маємо:

де lнQн - неврівноваженість карданова підвісу;

рц0 - швидкість коливань основи у вертикальній площині;

ргк - швидкість коливань основи у горизонтальній площині;

аz - вертикальні лінійні прискорення; ах - горизонтальні лінійні прискорення.

Беручи до уваги передавальні функції СПЗ за кожним із збурювальних моментів, знаходимо помилку гіроскопічного задавача:

Відзначимо, що моменти неврівноваженості Мнх, Мну діють на рамки гіроскопа постійно, викликаючи зростаюче уведення (відхилення) дзеркала приладу спостереження. Швидкість такого уведення може періодично усуватись навідником.

Кутові відхилення зовнішньої рамки, що залежать від кутових ц0, гк та лінійних аz, ах коливань основи, є випадковими функціями часу і визначають власне помилку гіроскопа-задавача, а отже, і СПЗ у цілому.

Знання спектральних щільності кутових коливань та лінійних прискорень дозволяє знайти імовірнісні характеристики кожної із складових помилки СПЗ, а за ними визначити середньоквадратичне значення сумарної помилки стабілізатора:

2.2 Дослідження двоплощинних стабілізаторів поля зору сучасних танкових прицілів на основі електромеханічних гіроскопів

Стабілізатори лінії прицілювання силового типу, одно - і двоплощинні. широко застосовуються в прицілах, які встановлюються на вітчизняних танках різноманітних марок і модифікацій. Так, наприклад, одноплощинні стабілізатори стоять у прицілі ТПД 2-49, ТПДК-1, які встановлюються на танки Т-64А, Т-72.

З появою різноманітної протитанкової зброї та високоточних комплексів керованого озброєння з'явилась необхідність у більш точному наведенні і утриманні центральної прицільної марки на цілі. Одно площинна стабілізація поля зору цього не забезпечувала і в прицілах, пристосованих для стрільби артилерійськими і керованими снарядами були встановлені двоплощинні силові стабілізатори лінії прицілювання.

Розглянемо два типи двоплощинного стабілізатора поля зору з розв'язаними гіроскопами та просторовим шарніром.

2.2.1 Двоплощинна гіроскопічна рама з розв'язаними гіроскопами

Можливий варіант двоплощинної гірорами з розв'язаними гіроскопами наведений на рис.14.

Гіроскопічна рама складається з платформи П, на якій встановлюються два двоступеневих гіроскопи ГВ і ГГ, рамки яких розвернуті одна відносно одної на кут 90°. Обидва гіроскопи, як правило, конструктивно виконані однаково, тобто їх кінематичні моменти тертя в опорах рівні. Платформа П розміщена в рамі Р, яка змонтована на основі О.

Рис.14. Двоплощинна гірорама з розв'язаними гіроскопами.

Вказана кінематика забезпечує кожному гіроскопу 3 ступеня свободи, Розглянемо ступені свободи гіроскопа вертикалі:

перший ступінь - обертання ротора навколо осі Y у підшипниках рамки ротора;

другий ступінь - поворот гіроскопа ГВ разом з рамкою навколо осі Z;

третій ступінь - поворот ротора і рамки з платформою П і рамою Р навколо осі X.

Розглянемо ступені свободи гіроскопа горизонталі:

перший ступінь - обертання ротора навколо осі Y в підшипниках рамки ротора;

другий ступінь - поворот гіроскопа ГГ разом з рамкою навколо осі X;

третій ступінь - поворот ротора і рамки з платформою П і рамою Р навколо осі Z.

Використовуючи двоплощинну гірораму даного типу якості задатчик кутового положення озброєння, її доцільно встановлювати таким чином, щоб осі обертання роторів були паралельні осі каналу ствола гармати YГ, вісь обертання рами - паралельно осі цапф гармати ХГ. Така орієнтація (рис.15) дає протилежний напрямок векторам кінематичних моментів НП гіроскопів HГг і НГв і таким чином забезпечує стабілізацію рами і платформи при поздовжньо-кутових і горизонтально-кутових коливаннях корпусу бронеоб'єкта. З метою перетворення кутових відхилень гармати і башти в пропорційні електричні сигнали на осях рами платформи встановлюються ротори індукційних датчиків, наприклад поворотні трансформатори ПГг і ПГв, статори яких з'єднуються відповідно з основою і рамою гірорами.

Рис.15. Орієнтація двоплощинної гірорами в бронеоб'єкті.

Для зміни просторового положення платформи гірорама оснащується системою наведення, до складу якої входять електромагніти наведення ЕМНВ і ЕМНГ, ротори яких знаходяться на осях гіроскопів ГВ і ГГ, а статори закріплені на платформі.

Робота системи наведення грунтується на властивості прецесії. Під час дії моменту наведення Мнв на рамку гіроскопа ГВ платформа П разом з рамою Р прецесує навколо осі X, тобто повертається в вертикальній площині. Під час подання сигналу управління на електромотор ЕМНГ, момент наведення, який прикладається до рамки гіроскопа ГГ, викликає прецесію платформи навколо осі Z - поворот в горизонтальній площині. Підвищення точності стабілізації гіроскопічної рами досягається введенням в її конструкцію системи розвантаження.

Система розвантаження забезпечує усунення завалів рамок гіроскопів ГВ і ГГ відносно платформи, збереження взаємної перпендикулярності всіх трьох осей кожного гіроскопа, створення моментів розвантаження, що протидіють зовнішнім збуренням.

Схема розвантаження двохосьової гірорами складається з датчиків розвантаження ДРВ, ДРГ, підсилювачів і електродвигунів розвантаження ЕРв, ЕРГ. Датчики розвантаження вимірюють кути в1 і в2 повороту рамок гіроскопів ГВ, ГГ відносно платформи і перетворюють їх в електричні сигнали, які підсилюються підсилювачами і подаються на електродвигуни розвантаження.

Електродвигуни розвантаження ЕРВ, ЕРГ формують на рамі і платформі моменти розвантаження МРВ, МРГ, які за знаками протилежні моментам зовнішньої дії Мx та Mz.

Таким чином, система розвантаження зменшує сумарні моменти, діючі на гірораму, і тим самим розвантажує її. Щоб найбільш повно компенсувати дію зовнішніх збурюючих моментів намагаються максимально зменшити інерційність системи розвантаження і по можливості збільшити її передаточний коефіцієнт.

Під час встановлення гірорами в прицілі як гіроскопічного задатчика стабілізатора поля зору верхнє дзеркало прицілу з'єднують з зовнішньою рамкою гірорами. З'єднання здійснюється за допомогою стрічково-рейкової передачі з передатним коефіцієнтом 1: 2, а нижнє дзеркало з'єднують з платформою за допомогою стрічкової передачі з коефіцієнтом 1: 1.

2.2.2 Двоплощинна гіроскопічна рама з просторовим шарніром

Рис.16. Двоплощинна гіроскопічна рама з просторовим шарніром.

Гірорама складається з зовнішньої рами НР, корпусу К і двох однакових триступеневих гіроскопів Г1 і Г2, встановлених у корпусі гірорами. Корпус має два ступеня свободи: обертання навколо осі X в опорах зовнішньої рами і обертання навколо осі Z разом з зовнішньою рамою, яка рухомо закріплена на основі.

Гіроскоп Г1 встановлений у кардановому підвісі так, що вісь X його зовнішньої рами паралельна осі X, а вісь Y, внутрішньої рами паралельна осі Z гірорами. Гіроскоп Г2 по відношенню до гіроскопу Г1 повернутий навколо осі Y гірорами на 90°. Вісь Х2 його зовнішньої рами паралельна осі Z, а вісь Y2 внутрішньої рами паралельна осі X гірорами.

Ротори гіроскопів обертаються в протилежні боки. Отже вектори кінетичних моментів гіроскопів направлені зустрічно.

Внутрішні рамки гіроскопів пов'язані між собою просторовим шарніром Ш і можуть прокручуватися відносно осей гіроскопів тільки з однаковою швидкістю і тільки в протилежних напрямках.

Гірорама орієнтується в танку так, що її вісь X паралельна осі цапф гармати, вісь Z паралельна осі обертання башти.

Розглянемо роботу гірорами на прикладі стабілізації відносно осі X. Будемо вважати, що гіроскопи Г1 і Г2 абсолютно однакові. Це значить, що однакові їх кінетичні моменти, моменти інерцій і відповідні коефіцієнти в'язкого тертя. Розглянемо стабілізацію гірорами відносно осі X (Рис.16). При поздовжніх кутових коливаннях корпусу танка на зовнішню рамку гірорами діє момент сил тертя Мх. Під дією цього моменту зовнішня рамка разом з корпусом гірорами почне прокручуватися за основою з деякою швидкістю щх. Моменту Мх протидіють: інерційний момент Мjx й момент тертя Мfx.

Під час поворотів корпусу гірорами гіроскопи Г1 і Г2 завдяки своїм стабілізуючим властивостям намагаються зберегти своє початкове положення в просторі осей Z1 та Z2 роторів гіромоторів. Ротори гіроскопів намагаються докрутити в один і той же бік відносно корпусу на кут, рівний за величиною, та Протилежний по напрямку кута повороту корпусу. Але шарнір Ш заклинюється і не допускає такого переміщення. Ось чому гіроскопи рухаються разом з зовнішньою рамкою й корпусом, здійснюючи переносний рух зі швидкістю щх, призводять до виникнення на рамках гіроскопа гіроскопічних моментів Мгу і Мгх. Гіроскопічний момент Мгу діє на внутрішню рамку гіроскопа Г2. Ці моменти протилежні.

Просторовий шарнір Ш не перешкоджає прецесійному руху рамок гіроскопів, які під дією сумарного моменту МгУ починають прецесувати в різні боки з однаковою швидкістю. Шарнір при цьому переміщується в просторі за напрямом сили Fх.

Прецесійний рух внутрішньої рамки гіроскопа Г1 зі швидкістю щу викликає на його зовнішній рамці гіроскопічний момент Мгх, а прецесійний рух зовнішньої рамки гіроскопа Г2 зі швидкістю щх викликає на його внутрішній рамці гіроскопічний момент Мгу. Через те що моменти рівні між собою і направлені в один і той же бік, то просторовий шарнір заклинюється й прецесійний рух рамок під дією вказаних моментів не виникає. Дія моментів Мгх1і Мгу2 передається через опори гіроскопів і корпус на зовнішню рамку гірорами. В результаті на зовнішній рамці виникає сумарний гіроскопічний момент, який направлений проти діючого на гірораму виникаючого моменту стабілізує гірораму відносно осі X. Стабілізація гірорами відносно осі 2 проходить аналогічно. Для підвищення точності стабілізації гірорами з просторовим шарніром застосовуються спеціальні системи розвантаження. У випадку, коли гірорама є одночасно й силовим стабілізатором лінії прицілювання, система розвантаження особливо необхідна. У цьому випадку збурюючі моменти з боку об'єктів регулювання достатньо великі, а точність стабілізації недостатня.

Страница:


Подобные документы

  • Системи спостереження за повітряною обстановкою

    Класифікація систем спостереження за повітряною обстановкою. Принцип побудови багатопозиційних пасивних систем. Спостереження на основі передачі мовних повідомлень. Автоматичне спостереження ADS, на основі використання первинних радіолокаторів.

    реферат [31,2 K], добавлен 30.01.2011

  • Проектування радіолокаційного координатора

    Формування і передача по цифровій лінії зв’язку інформаційних сигналів. Використання радіолокаційних станцій. Середньоквадратична похибка стабілізації положення антенного блоку. Випромінювання магнітного та електричного поля. Параметри системи сканування.

    курсовая работа [477,5 K], добавлен 12.06.2011

  • Монтажник радіоелектронної апаратури та приладів

    Планово-організаційний аналіз змісту навчання робітничої спеціальності "Монтажник радіоелектронної апаратури та приладів". Психолого-педагогічний зміст роботи викладача професійно-технічного навчального закладу. Проведення педагогічного спостереження.

    курсовая работа [598,2 K], добавлен 05.09.2011

  • Функціональні і структурні схеми систем радіоавтоматики

    Керуюча напруга системи фазового автопідстроювання частоти, яка застосована в радіотехнічних пристроях. Принцип дії системи, її схема. Системи спостереження за часовим положенням імпульсного сигналу. Призначення систем автоматичного регулювання посилення.

    контрольная работа [716,6 K], добавлен 27.11.2010

  • Трифазний випрямляч

    Випрямлячі трифазного струму, споживачі середньої і великої потужності. Структура електричної схеми та опис системи керування і системи стабілізації. Напруга мережі та її заміри, змінювання за лінійним законом і автоматичним регулюванням коефіцієнта.

    курсовая работа [2,9 M], добавлен 27.03.2012

  • Теорії лінійних одноконтурних автоматичних систем регулювання

    Визначення перехідної функції об’єкта керування. Побудова кривої розгону об’єкта. Обчислення і побудова комплексно-частотної характеристики (КЧХ) об’єкта. Побудова КЧХ розімкнутої автоматичної системи регулювання. Запас сталості за модулем і фазою.

    курсовая работа [158,4 K], добавлен 23.06.2010

  • Характеристика та використання систем відеоспостереження

    Алгоритми вибору устаткування охоронного телебачення. Розрахунок пропускної системи каналів зв'язку, необхідних для роботи системи спостереження. Принципи побудови мультисенсорних систем, огляд, функціональні можливості та характеристики мультиплексорів.

    статья [81,1 K], добавлен 13.08.2010

  • Розробка автоматизованої системи керування об'єктом "Холодильна камера"

    Конструкція та принцип роботи холодильної камери. Структурна схема автоматизованої системи керування, її проектування на основі мікроконтролера за допомогою сучасних програмно-інструментальних засобів розробки та налагодження мікропроцесорних систем.

    курсовая работа [4,5 M], добавлен 08.07.2012

  • Системи і датчики для контролю параметрів зовнішнього середовища

    Характеристика моніторингу, як системи спостереження і контролю навколишнього середовища. Аналіз автоматизованої системи контролю радіаційної обстановки та спектрометричного посту контролю. Особливості вимірювальних перетворювачів температури і вологості.

    курсовая работа [210,9 K], добавлен 06.03.2010

  • Тесламетр

    Огляд пристроїв вимірювання магнітної напруженості поля. Силова взаємодія вимірюваного магнітного поля з полем постійного магніту. Принципи побудови приладів для вимірювання магнітних величин. Розробка Е1та Е2 тесламетра. Явища електромагнітної індукції.

    отчет по практике [1,3 M], добавлен 28.08.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены