Технологія Fast Ethernet

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Кафедра комп'ютерної інженерії

Реферат

з навчальної дисципліни:

«Управління та маршрутизація в ТКС»

на тему:

Технологія Fast Ethernet

Виконав: Казидуб О.О.

студент 402-ТТ групи

Перевірив: к.т.н., доцент

Петрянін В.М.

Полтава 2014



ЗМІСТ

Вступ

1. Історія виникнення Fast Ethernet

2. Технологія Fast Ethernet

3. Порівняльний аналіз Ethernet та Fast Ethernet

4. Фізичний рівень технології Fast Ethernet

4.1 Фізичний рівень 100Base-FX - багатомодове оптоволокно

4.2 Фізичний рівень 100Base-TX - вита пара DTP Cat 5 або STP Type 1

4.3 Фізичний рівень 100Base-T4 - вита пара UTP Cat 3

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП

Мережею називається група з'єднаних комп'ютерів та інших пристроїв. Основне призначення комп'ютерних мереж - спільне використання ресурсів і здійснення інтерактивного зв'язку як усередині однієї фірми, так і за її межами. Ресурси - це дані, додатки і периферійні пристрої, такі, як зовнішній дисковод, принтер, миша, модем або джойстик. Поняття інтерактивного зв'язку комп'ютерів мається на увазі обмін повідомленнями в реальному режимі часу.

Існує безліч наборів стандартів передачі даних в комп'ютерних мережах. Одним з наборів є стандарт Fast Ethernet.

Комутація локальних обчислювальних мереж та технології Fast Ethernet були розроблені у відповідь на потребу в підвищенні ефективності функціонування мереж Ethernet. Шляхом підвищення пропускної здатності ці технології можуть усувати «вузькі місця» в мережі і підтримувати додатки, що вимагають великої швидкості передачі даних. Привабливість цих рішень полягає в тому, що вам не потрібно вибирати те чи інше. Вони є взаємодоповнюючими, так що ефективність функціонування мережі найчастіше можна підвищити шляхом використання обох технологій.



1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ FAST ETHERNET

Класичний 10-мегабітний Ethernet влаштовував більшість користувачів на протязі близько 15 років. Однак на початку 90-х років почала відчуватися його недостатня пропускна здатність. Для комп'ютерів на процесорах Intel 80286, або 80386 з шинами ISA (8 Мбайт/с) чи EISA (32 Мбайт/с) пропускна здатність сегмента Ethernet становила 1/8 або 1/32 каналу «пам'ять - диск», і це добре узгоджувалося з співвідношенням обсягів даних, оброблюваних локально, і даних, переданих по мережі. Для більш потужних клієнтських станцій з шиною PCI (133 Мбайт/с) ця частка впала до 1/133, що було явно недостатньо. Тому багато сегментів 10-мегабітного Ethernet стали перевантаженими, реакція серверів в них значно впала, а частота виникнення колізій істотно зросла, ще більш знижуючи корисну пропускну здатність.

Назріла необхідність у розробці «нового» Ethernet, тобто технології, яка була б такою ж ефективною по співвідношенню ціна/якість при продуктивності 100 Мбіт/с. У результаті пошуків і досліджень фахівці розділилися на два табори, що врешті-решт призвело до появи двох нових технологій - Fast Ethernet і 100VG - AnyLAN. Вони відрізняються ступенем спадкоємності з класичним Ethernet.

У 1992 році група виробників мережевого устаткування, включаючи таких лідерів технології Ethernet, як SynOptics, 3Com і ряд інших, утворили некомерційне об'єднання Fast Ethernet Alliance для розробки стандарту нової технології, яка повинна була в максимально можливій мірі зберегти особливості технології Ethernet.

Другий табір очолили компанії Hewlett-Packard і AT&T, які запропонували скористатися слушною нагодою для усунення деяких відомих недоліків технології Ethernet. Через деякий час до цих компаній приєдналася компанія IBM, яка внесла свій внесок пропозицією забезпечити в новій технології деяку сумісність з мережами Token Ring.

У комітеті 802 інституту IEEE в цей же час була сформована дослідницька група для вивчення технічного потенціалу нових високошвидкісних технологій. За період з кінця 1992 року і до кінця 1993 року група IEEE вивчила 100-мегабітні рішення, запропоновані різними виробниками. Поряд з пропозиціями Fast Ethernet Alliance група розглянула також і високошвидкісну технологію, запропоновану компаніями Hewlett- Packard і AT&T.

У центрі дискусій була проблема збереження випадкового методу доступу CSMA/CD. Пропозиція Fast Ethernet Alliance зберігало цей метод і тим самим забезпечувало наступність і узгодженість мереж 10 Мбіт/с і 100 Мбіт/с. Коаліція HP і AT & T, яка мала підтримку значно меншого числа виробників в мережевий індустрії, ніж Fast Ethernet Alliance, запропонувала абсолютно новий метод доступу, названий Demand Priority - пріоритетний доступ на вимогу. Він істотно змінював картину поведінки вузлів в мережі, тому не зміг вписатися в технологію Ethernet і стандарт 802.3, і для його стандартизації був організований новий комітет IEEE 802.12.

Восени 1995 року обидві технології стали стандартами IEEE. Комітет IEEE 802.3 прийняв специфікацію Fast Ethernet як стандарт 802.3n, який не є самостійним стандартом, а являє собою доповнення до існуючого стандарту 802.3 у вигляді глав з 21 по 30. Комітет 802.12 прийняв технологію l00VG - AnyLAN, яка використовує новий метод доступу Demand Priority і підтримує кадри двох форматів - Ethernet і Token Ring.



2. ТЕХНОЛОГІЯ FAST ETHERNET

Fast Ethernet - результат розвитку технології Ethernet. Базуючись і зберігаючи в недоторканності той же метод CSMA /CD (колективний доступ з опитуванням каналу і виявленням колізій), пристрої Fast Ethernet працюють зі швидкістю, що в 10 разів перевищує швидкість Ethernet - 100 Мбіт/с. Fast Ethernet забезпечує достатню пропускну здатність для таких додатків як системи автоматизованого проектування і виробництва (CAD/CAM), графіка і обробка зображень, мультимедіа. Fast Ethernet сумісний з 10 Мбіт/с Ethernet, так що інтеграцію Fast Ethernet у вашу локальну мережу зручніше здійснити за допомогою комутатора, а не маршрутизатора.

Switch (комутатор)

За допомогою комутаторів багато робочих груп можуть бути з'єднані між собою для формування великої локальної мережі. Недорогі комутатори працюють краще, ніж маршрутизатори, забезпечуючи більш високу ефективність функціонування локальної мережі. Робочі групи Fast Ethernet, що включають в себе один або два концентратора, можуть з'єднуватися через комутатор Fast Ethernet з метою подальшого збільшення числа користувачів, а також охоплення більш великої площі.

Як приклад, розглянемо наступний комутатор:

Рис. 1. Комутатор D-Link-1228/ME

Серія комутаторів DES-1228/ME включає в себе комутатори Fast Ethernet рівня 2 «premium» класу, що налаштовуються. Володіючи розширеним функціоналом, пристрої DES-1228/ME є недорогим рішенням по створенню безпечної і високопродуктивної мережі. Відмінними рисами даного комутатора є висока щільність портів, 4 гігабітних порти Uplink, невеликий крок зміни налаштувань для управління смугою пропускання і поліпшене мережеве управління. Ці комутатори дозволяють оптимізувати мережу як по функціоналу, так і за вартісними характеристиками.

Fast Ethernet (Швидкий Ethernet) -- термін, що описує набір стандартів Ethernet для пакетної передачі даних з номінальною швидкістю 100 Мбіт/с, що в 10 разів швидше за початкову для Ethernet швидкість у 10 Мбіт/с.

Технологія Fast Ethernet є еволюційним розвитком класичної технології Ethernet. Її основними перевагами є:

- збільшення пропускної здатності сегментів мережі до 100 Мбіт/c;

- збереження методу випадкового доступу Ethernet;

- збереження зіркоподібній топології мереж і підтримка традиційних середовищ передачі даних - крученої пари і оптоволоконного кабелю.



3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ETHERNET ТА FAST ETHERNET

Одна з основних причин широкого застосування Fast Ethernet у всьому світі це велика схожість її з Ethernet. Стандарт Fast Ethernet грунтується в основному на класичному стандарті Ethernet для витої пари (10BaseT) з фактором передачі, що виріс з 10 до 100 Мбіт/с. Переваги для користувача очевидні, оскільки продовжує використовуватися вже існуюча технологія.

Загальні фактори для Ethernet і Fast Ethernet мереж наступні:

- формат даних:

а) найкоротший пакет: 64 байт;

б) найдовший пакет 1518 байт;

в) довжина адресного поля: 48 байт.

- Техніка доступу: CSMA/CD;

- Однаковий кабель (за виключенням коаксіального);

- Використання повторювачів.

Різниця між мережами полягає в збільшеній швидкості Fast Ethernet, а як причина цього в наступному.

- Загальний обсяг мереж Fast Ethernet істотно менше, ніж у Ethernet мереж:

Для забезпечення правильності роботи техніки виявлення колізій CSMA/CD час доставки пакета даних від одного вузла до іншого було обмежено. Саме обмеження цього часу, що залежить від швидкості передачі даних, призвело до зменшення загального обсягу мережі. Якщо для Ethernet це 4520 м, то для Fast Ethernet це - 412 м. Максимальний розмір Fast Ethernet мережі при використанні витої пари - 205 метрів. При використанні оптоволоконного кабелю - 320 метри. Для порівняння, проста 10BaseT мережа може бути довжиною до 500 метрів.

- немає Fast Ethernet стандарта для коаксильного кабеля.

Для Fast Ethernet стандарти такі:

- 100BaseT4 з 4 витими парами для кабелю 3, 4, 5 категорій;

- 100BaseTX з 2 витими парами для кабелю 5 категорії;

- 100BaseFX для оптоволоконного кабелю 62.5/125 мм (2 волокна).

Ethernet може бути на основі витої пари (10BaseT), оптоволокна (10BaseFL) і коаксиального кабелю (10Base5, 10Base2).

- Правила побудови Fast Ethernet мереж істотно відрізняються від Ethernet правил конфігурування:

Так, наприклад, Fast Ethernet може містити максимум 2 повторювача (в Ethernet - не більш 2 повторювачів між вузлами).

ethernet волоконний оптичний коаксіальний



4. ФІЗИЧНИЙ РІВЕНЬ ТЕХНОЛОГІЇ FAST ETHERNET

Всі відмінності технології Fast Ethernet від Ethernet зосереджені на фізичному рівні (рис. 2). Рівні MAC і LLC у Fast Ethernet залишилися абсолютно тими ж, і їх описують колишні глави стандартів 802.3 і 802.2. Тому розглядаючи технологію Fast Ethernet, ми будемо вивчати тільки кілька варіантів її фізичного рівня.

Більш складна структура фізичного рівня технології Fast Ethernet викликана тим, що в ній використовуються три варіанти кабельних систем:

* волоконно-оптичний багатомодовий кабель, використовуються два волокна;

* вита пара категорії 5, використовуються дві пари;

* вита пара категорії 3, використовуються чотири пари.

Коаксіальний кабель, що дав світу першу мережу Ethernet, в число дозволених середовищ передачі даних нової технології Fast Ethernet не потрапив. Це загальна тенденція багатьох нових технологій, оскільки на невеликих відстанях вита пара категорії 5 дозволяє передавати дані з тією ж швидкістю, що і коаксіальний кабель, але мережа виходить більш дешевою і зручною в експлуатації. На великих відстанях оптичне волокно володіє набагато більш широкою смугою пропускання, ніж коаксиал, а вартість мережі виходить ненабагато вище, особливо якщо врахувати високі витрати на пошук і усунення несправностей в крупній кабельній коаксіальній системі.

Відмова від коаксіального кабелю привела до того, що мережі Fast Ethernet завжди мають ієрархічну деревоподібну структуру, побудовану на концентраторах, як і мережі 10Base-T/10Base-F. Основною відмінністю конфігурацій мереж Fast Ethernet є скорочення діаметра мережі приблизно до 200 м, що пояснюється зменшенням часу передачі кадру мінімальної довжини в 10 разів за рахунок збільшення швидкості передачі в 10 разів у порівнянні з 10-мегабітним Ethernet.



Рис. 2. Відмінності технології Fast Ethernet від технології Ethernet

Проте ця обставина не дуже перешкоджає побудові великих мереж на технології Fast Ethernet. Справа в тому, що середина 90 -х років відзначена не тільки широким розповсюдженням недорогих високошвидкісних технологій, але і бурхливим розвитком локальних мереж на основі комутаторів. При використанні комутаторів протокол Fast Ethernet може працювати в повнодуплексному режимі, в якому немає обмежень на загальну довжину мережі, а залишаються тільки обмеження на довжину фізичних сегментів, що з'єднують сусідні пристрої (адаптер-комутатор або комутатор-комутатор). Тому при створенні магістралей локальних мереж великої протяжності технологія Fast Ethernet також активно застосовується, але тільки в повнодуплексному варіанті, разом з комутаторами.

У даному розділі розглядається напівдуплексний варіант роботи технології Fast Ethernet, який повністю відповідає визначенню методу доступу, описаному в стандарті 802.3.

У порівнянні з варіантами фізичної реалізації Ethernet (а їх налічується шість), в Fast Ethernet відмінності кожного варіанта від інших глибше - змінюється як кількість провідників, так і методи кодування. А так як фізичні варіанти Fast Ethernet створювалися одночасно, а не еволюційно, як для мереж Ethernet, то була можливість детально визначити ті підрівні фізичного рівня, які не змінюються від варіанту до варіанту, і ті підрівні, які специфічні для кожного варіанту фізичного середовища.

Рис. 3. Структура фізичного рівня Fast Ethernet

Офіційний стандарт 802.3n встановив три різних специфікації для фізичного рівня Fast Ethernet і дав їм наступні назви:

* 100Base-TX для двохпарного кабелю на неекранованій витій парі UTP категорії 5 або екранованій витій парі STP Type 1;

* 100Base-T4 для чотирипарного кабелю на неекранованій витій парі UTP категорії 3, 4 або 5;

* 100Base-FX для багатомодового оптоволоконного кабелю, використовують два волокна.

Для всіх трьох стандартів справедливі наступні твердження і характеристики:

* Формати кадрів технології Fast Ethernet відрізняються від форматів кадрів технологій 10-мегабітного Ethernet.

* Міжкадровий інтервал ( IPG ) дорівнює 0,96 мкс, а бітовий інтервал дорівнює 10 нс. Всі тимчасові параметри алгоритму доступу (інтервал відстрочки, час передачі кадру мінімальної довжини і т.п.), виміряні в бітових інтервалах, залишилися колишніми, тому зміни в розділи стандарту, що стосуються рівня MAC, не вносилися.

* Ознакою вільного стану середовища є передача по ній символу Idle відповідного надлишкового коду (а не відсутність сигналів, як у стандартах Ethernet 10 Мбіт/с). Фізичний рівень включає три елементи:

- рівень узгодження (reconciliation sublayer);

- незалежний від середовища інтерфейс (Media Independent Interface, Mil);

- пристрій фізичного рівня (Physical layer device, PHY).

Рівень узгодження потрібний для того, щоб рівень MAC, розрахований на інтерфейс AUI, зміг працювати з фізичним рівнем через інтерфейс МП.

Пристрій фізичного рівня (PHY) складається, у свою чергу, з декількох підрівнів:

* підрівня логічного кодування даних, що перетворює надходятчі від рівня MAC байти в символи коду 4В/5В або 8В/6Т (обидва коди використовуються в технології Fast Ethernet);

* підрівнів фізичного приєднання і підрівня залежності від фізичного середовища (PMD), які забезпечують формування сигналів відповідно до методу фізичного кодування, наприклад NRZI або MLT- 3;

* підрівня автопереговорів, який дозволяє двом взаємодіючим портам автоматично вибрати найбільш ефективний режим роботи, наприклад, напівдуплексний або повнодуплексний (цей підрівень є факультативним ).

Інтерфейс МП підтримує незалежний від фізичного середовища спосіб обміну даними між підрівнем MAC і підрівнем PHY. Цей інтерфейс аналогічний за призначенням інтерфейсу AUI класичного Ethernet за винятком того, що інтерфейс AUI розташовувався між підрівнем фізичного кодування сигналу (для будь-яких варіантів кабелю використовувався однаковий метод фізичного кодування - манчестерський код) і підрівнем фізичного приєднання до середовища, а інтерфейс МП розташовується між підрівнем MAC і підрівнями кодування сигналу, яких у стандарті Fast Ethernet три - FX, ТХ і Т4.

Роз'єм МП на відміну від роз'єму AUI має 40 контактів, максимальна довжина кабелю МП становить один метр. Сигнали, що передаються по інтерфейсу МП, мають амплітуду 5 В.

4.1 Фізичний рівень 100Base-FX - багатомодове оптоволокно

Ця специфікація визначає роботу протоколу Fast Ethernet по багатомодовому оптоволокну в напівдуплексному і повнодуплексному режимах на основі добре перевіреної схеми кодування FDDI. Як і в стандарті FDDI, кожен вузол з'єднується з мережею двома оптичними волокнами, що йдуть від приймача (Rх) і від передавача (Тх).

Між специфікаціями 100Base-FX і 100Base-TX є багато спільного, тому загальні для двох специфікацій властивості будуть даватися під узагальненою назвою 100Base-FX/TX.

У той час як Ethernet зі швидкістю передачі 10 Мбіт/с використовує манчестерське кодування для представлення даних при передачі по кабелю, в стандарті Fast Ethernet визначений інший метод кодування - 4В/5В. Цей метод уже показав свою ефективність у стандарті FDDI і без змін перенесений у специфікацію 100Base-FX/TX. При цьому методі кожні 4 біти даних підрівня MAC (званих символами) представляються 5 бітами. Надмірна біт дозволяє застосувати потенційні коди при представленні кожного з п'яти біт у вигляді електричних або оптичних імпульсів. Існування заборонених комбінацій символів дозволяє відбраковувати помилкові символи, що підвищує стійкість роботи мереж з 100Base-FX/TX.

Для відділення кадру Ethernet від символів Idle використовується комбінація символів Start Delimiter (пара символів J ( 11000 ) і К ( 10001 ) коду 4В/5В, а після завершення кадру перед першим символом Idle вставляється символ Т.

Після перетворення 4-бітових порцій кодів MAC в 5-бітові порції фізичного рівня їх необхідно представити у вигляді оптичних або електричних сигналів у кабелі, що з'єднує вузли мережі. Специфікації 100Base-FX і 100Base-TX використовують для цього різні методи фізичного кодування - NRZI і MLT-3 відповідно (як і в технології FDDI при роботі через оптоволокно і виту пару).

Рис. 4. Неперервний потік даних специфікацій 100Base-FX/TX

4.2 Фізичний рівень 100Base-TX - вита пара DTP Cat 5 або STP Type 1

Як середовище передачі даних специфікація 100Base -TX використовує кабель UTP категорії 5 або кабель STP Type 1. Максимальна довжина кабелю в обох випадках - 100 м.

Основні відмінності від специфікації 100Base -FX - використання методу MLT-3 для передачі сигналів 5-бітових порцій коду 4В/5В по витій парі, а також наявність функції автопереговорів (Auto-negotiation) для вибору режиму роботи порту. Схема автопереговорів дозволяє двом сполученим фізично пристроям, які підтримують декілька стандартів фізичного рівня, відрізняються бітовою швидкістю і кількістю витих пар, вибрати найбільш вигідний режим роботи. Зазвичай процедура автопереговорів відбувається при приєднанні мережного адаптера, який може працювати на швидкостях 10 і 100 Мбіт/с, до концентратора або комутатора.

Описана нижче схема Auto-negotiation сьогодні є стандартом технології l00Base-T. До цього виробники застосовували різні власні схеми автоматичного визначення швидкості роботи взаємодіючих портів, що не були сумісні. Прийняту як стандарт схему Auto-negotiation запропонувала спочатку компанія National Semiconductor під назвою NWay.

Всього в даний час визначено 5 різних режимів роботи, які можуть підтримувати пристрої 100Base -TX або 100Base -T4 на витих парах;

* 10Base -T - 2 пари категорії 3;

* 10Base - T full - duplex - 2 пари категорії 3;

* 100Base -TX - 2 пари категорії 5 (або Type 1ASTP );

* 100Base - T4 - 4 пари категорії 3;

* 100Base - TX full - duplex - 2 пари категорії 5 (або Type 1A STP ).

Режим 10Base -T має найнижчий пріоритет при переговорному процесі, а повнодуплексний режим 100Base -T4 - найвищий. Переговорний процес відбувається при включенні живлення пристрою, а також може бути ініційований в будь-який момент модулем управління пристрою.

Пристрій, що почав процес auto - negotiation, посилає своєму партнеру пачку спеціальних імпульсів Fast Link Pulse burst (FLP ), в якому міститься 8-бітове слово, що кодує пропонований режим взаємодії, починаючи з самого пріоритетного, підтримуваного даним вузлом.

Якщо вузол-партнер підтримує функцію auto-negotuiation і також може підтримувати запропонований режим, він відповідає пачкою імпульсів FLP, в якій підтверджує даний режим, і на цьому переговори закінчуються. Якщо ж вузол- партнер може підтримувати менш пріоритетний режим, то він вказує його у відповіді, і цей режим вибирається як робочий. Таким чином, завжди вибирається найбільш пріоритетний загальний режим вузлів.

Вузол, який підтримує тільки технологію 10Base-T, кожні 16 мс посилає манчестерські імпульси для перевірки цілісності лінії, що зв'язує його із сусіднім вузлом. Такий вузол не розуміє запит FLP, що робить йому вузол з функцією Auto-negotiation, і продовжує посилати свої імпульси. Вузол, що отримав у відповідь на запит FLP тільки імпульси перевірки цілісності ліні, розуміє, що його партнер може працювати тільки за стандартом 10Base -T, і встановлює цей режим роботи і для себе.



4.3 Фізичний рівень 100Base-T4 - вита пара UTP Cat 3

Специфікація 100Base -T4 була розроблена для того, щоб можна було використовувати для високошвидкісного Ethernet наявну проводку на витій парі категорії 3. Ця специфікація дозволяє підвищити загальну пропускну здатність за рахунок одночасної передачі потоків біт по всім 4 парам кабелю.

Специфікація 100Base-T4 з'явилася пізніше інших специфікацій фізичного рівня Fast Ethernet. Розробники цієї технології в першу чергу хотіли створити фізичні специфікації, найбільш близькі до специфікацій 10Base-T і 10Base-F, які працювали на двох лініях передачі даних: двох парах або двох волокнах. Для реалізації роботи по двох витих парах довелося перейти на більш якісний кабель категорії 5.

Водночас розробники конкуруючої технології 100VG - AnyLAN спочатку зробили ставку на роботу по витій парі категорії 3; найголовніше перевага полягала не стільки в вартості, а в тому, що вона була вже прокладена в переважній числі будівель. Тому після випуску специфікацій 100Base-TX і 100Base-FX розробники технології Fast Ethernet реалізували свій варіант фізичного рівня для витої пари категорії 3.

Замість кодування 4В/5В в цьому методі використовується кодування 8В/6Т, яке має більш вузьким спектром сигналу і при швидкості 33 Мбіт/с укладається в смугу 16 МГц витої пари категорії 3 (при кодуванні 4В/5В спектр сигналу в цю смугу не вкладається). Кожні 8 біт інформації рівня MAC кодуються 6-ма трійковими цифрами (ternary symbols), тобто цифрами, мають три стани. Кожна трійкова цифра має тривалість 40 нс. Група з 6-ти трійкових цифр потім передається на одну з трьох передавальних витих пар, незалежно і послідовно.

Четверта пара завжди використовується для прослуховування несучої частоти з метою виявлення колізії. Швидкість передачі даних по кожній з трьох передавальних пар дорівнює 33,3 Мбіт/с, тому загальна швидкість протоколу 100Base -T4 складає 100 Мбіт/с. У той же час через прийнятого способу кодування швидкість зміни сигналу на кожній парі дорівнює всього 25 Мбод, що і дозволяє використовувати виту пару категорії 3.

На рис. 5 показане з'єднання порту MDI мережного адаптера 100Base -T4 з портом MDI -X концентратора (приставка Х говорить про те, що у цього роз'ємі приєднання приймача і передавача міняються парами кабелю в порівнянні з роз'ємом мережного адаптера, що дозволяє простіше з'єднувати пари проводів у кабелі - без перехрещування). Пара 1-2 завжди потрібна для передачі даних від порту MDI до порту MDI -X, пара 3-6 - для прийому даних портом MDI від порту MDI-X, а пари 4-5 і 7-8 є двонаправленими і використовуються як для прийому, так і для передачі, залежно від потреби.

Рис. 5. З'єднання вузлів по специфікації 100Base-T4



ВИСНОВОК

Технологію Fast Ethernet - можна назвати вдосконалення технології Ethernet, оскільки швидкість передачі збільшена в 10 разів і становить 100 Мбіт/с.

З даної роботи випливають такі переваги Fast Ethernet:

- збільшення пропускної здатності сегментів мережі до 100 Мбіт/c;

- збереження методу випадкового доступу Ethernet;

- збереження зіркоподібної топології мереж і підтримка традиційних середовищ передачі даних - витої пари оптоволоконного кабеля.

Але досконалої технології не існує і в технології Fast Ethernet існують проблеми. Основною проблемою технології Fast Ethernet є те, як досягти швидкості передачі даних 100 Мбіт/с на відстань більшу 100 м по неекранованій витій парі.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Куроуз Дж., Росс К. Компьютерные сети, 4-е изд. - М.: Вильямс, 2003.

2. Олифер В., Олифер Н. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: Учебник для вузов. 4-е изд. - СПб.: Питер, 2010.

3. Столингс В. Передача данных, 4-е изд. - М.: Лори, 2004.

Размещено на Allbest.ru