Географічний аналіз міграційного руху населення в Дніпропетровській області за період 2003-2008 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми дослідження полягає в необхідності систематичного вивчення населення та проведення аналізу його основних показників з метою виявлення основних проблем та тенденцій, характерних для території Дніпропетровської області.

На сучасному етапі розвитку міграційних процесів однією з основних проблем є неврегульований транскордонний рух робочої сили, який передбачає нелегальний перетин кордону країни. Така ситуація спостерігається в усьому світі, тому що основною передумовою розвитку міжнародної міграції робочої сили є глобалізація економічних відносин.

Метою даної курсової роботи є вивчення та аналіз міграційних потоків в Дніпропетровській області за період 2008-2011 років.

Об'єктом дослідження виступають міграційні процеси, що відбувалися в Дніпропетровській області за період 2008-2011 рр., а предметом дослідження є існуючі тенденції міграційної активності населення, в тому числі міжнародної, з позиції розподілу мігрантів за потоками, статтю, віком.

Для досягнення мети слід виконати наступні задачі:

1) розглянути та охарактеризувати термінологічний апарат за темою дослідження;

2) визначити місце питань міграційних процесів в структурі сучасної науки;

3) проаналізувати законодавчу базу України, яка регулює міграційні процеси;

4) розглянути структуру міграцій населення регіону за потоками мігрантів, їх статтю та віком;

5) простежити потоки трудових мігрантів та біженців з країн світу до Дніпропетровської області;

6) дослідити особливості міждержавної еміграції населення з регіону.

В основу вивчення міграційних процесів Дніпропетровської області покладені результати статистичних щорічників Головного управління статистики в Дніпропетровській області за період 2008-2011 років. В ході роботи застосовано математико-статистичний, аналітичний, картографічний та краєзнавчий методи дослідження.

міграційний населення рух демографічний

1. Теоретико-методичні основи вивчення механічного руху населення

1.1 Понятійно-термінологічний апарат за темою дослідження

У дослідженні міграційного руху населення будемо використовувати наступні тлумачення системи термінів, яка, на наш погляд, найбільш цілісно розкриває зміст понять за темою дослідження.

Для розкриття сутності понять скористаємося енциклопедичним словником Брокгауза і Ефрона [9], демографічним енциклопедичним словником [6], Советским энциклопедическим словарем [36], тлумачним словником Д.М. Ушакова [39], науковими працями В.М. Моісеєнка «Міграція населення як об'єкт комплексного дослідження» [32], Б.Д. Бреєва «Рухливість населення й трудові ресурси» [1], Т.З. Юдиної «У соціологічному аналізу міграційних процесів» [38].

На основі проведеного джерелознавчого аналізу нами було складено типологію міграційного процесу населення (рис. 1.1) (кольором виділено типи міграцій, що розглядаються в даній курсовій роботі).

Перейдемо до розкриття сутності понять:

1. Міграція населення - територіальна рухливість (механічний рух населення), пов'язана з його переміщенням по території країни (або між державами), обумовлену, як правило, впливом різноманітних факторів - соціально-економічних, військово-політичних, релігійних, природних, екологічних; особливостями історичного та господарського розвитку окремих регіонів і країн.

2. Еміграція - переселення з однієї країни в іншу по економічних, політичних, особистих обставин. Вказується по відношенню до країни, з якої емігрують.

3. Імміграція - в'їзд населення однієї країни в іншу на тимчасове або постійне проживання, розглянутий по відношенню до країни, куди в'їжджають мігранти.

4. Сезонна міграція - тимчасова міграція, один з основних видів міграції населення, для сезонної міграції характерно тимчасове (сезонне) територіальне переміщення мігрантів.

5. Маятникові міграції - умовна назва регулярних (зазвичай щоденних поїдок) населення з одного населеного пункту (місця проживання) в інший - на роботу або на навчання і назад.

6. Епізодичні міграції населення - являють собою ділові, рекреаційні та інші поїздки, здійснюються не тільки не регулярно за часом, але і не обов'язково за одними і тими ж напрямками.

7. Зовнішня міграція - виїзд громадян своєї країни в іншу країну на постійне проживання або тривалий термін.

8. Міжконтинентальна міграція - один з видів міжнародної міграції: переміщення людей з одного континенту на інший на більш - менш тривалий час.

9. Континентальна міграція - один з видів міжнародної міграції: переміщення людей у межах одного материка на більш - менш тривалий час.

10. Внутрішня міграція - пересування людей з одного регіону країни в інший з метою або наміром пошуку нового місця проживання. Така міграція може бути тимчасовою або постійною.

11. Міжрегіональна міграція - пересування людей між різними територіями в межах однієї держави.

12. Внутрішньорегіональна міграція - пересування людей між різними територіями в межах одного регіону даної країни.

13. Локальна міграція - пересування людей між різними територіями в межах якої - не будь не великої території.

14. Біженці - особи, які покинули країну, в якій вони постійно проживали, в силу надзвичайних обставин.

15. Трудова міграція - добровільне переміщення на законній підставі людей, які постійно проживають на території держави, за кордон, а також іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно проживають по за межами держави, на його територію з метою здійснення ними оплачуваної трудової діяльності.

16. Поворотна міграція - пересування особи, що повертається в свою країну походження або місце постійного проживання, зазвичай після принаймні однорічного перебування в іншої країні.

17. Безповоротна міграція - переселення з остаточною зміною постійного місця проживання.

18. Організована міграція - коли міграція здійснюється за участю громадянських і державних органів і при їх економічній допомозі.

19. Неорганізовані міграції - здійснюються силами і засобами мігрантів без будь-якої організаційної допомоги і матеріальної підтримки з боку будь-яких установ.

20. Легальна міграція - міграція без порушення міграційного законодавства країни.

21. Міграційний потік - загальне число мігрантів (або міграцій), що мають загальні риси прибуття і вибуття протягом цього відрізку часу.

22. Мігрант - особа, яка вчиняє переселення, змінює місце проживання всередині країни або переїжджаючи з однієї країни в іншу, найчастіше з-за економічної, політичної, національно-правової нестабільності.

23. Емігрант - особа, яка добровільно або вимушено що залишила територію своєї країни, громадянином якої вона вважається.

1.2 Місце питань міграційних процесів в структурі сучасної науки

Механічний рух населення відіграє значну роль в історії людства, з ним пов'язані процеси заселення, господарського освоєння землі, розвитку продуктивних сил, освіти і змішання рас, мов і народів.

Вчені різних галузей знань займаються вивченням міграцій та їх класифікацією. Перейдемо до розгляду деяких з них.

Ю. Римаренко міграцією населення вважає «переміщення людей (мігрантів) через кордони тих або інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на тривалий час». Оскільки міграція населення складається з міграційних потоків, поняття міграції застосовують і в множині - міграції [35]

Т. Драгунова додає чинники, які спонукають людей мігрувати. Суть міграції вона розуміє як «переміщення людей між населеними пунктами, регіонами, країнами, зумовлене економічними, політичними, етнічними та релігійними чинниками і пов'язане зі зміною на різні терміни місця проживання» [8].

В. Шелюк пропонує дещо ширше визначення міграції: «міграція - це поняття, яке відображає соціально-економічні і демографічні процеси, сукупність переміщень, які здійснюються людьми між країнами, регіонами однієї країни, різного виду поселеннями та інші види переміщень» [42].

М. Окольський стверджує, що термін «міграція» використовується тоді, коли увага звертається на мотив остаточного переселення. Такий підхід дещо застарів; автор пропонує розглядати міграцію в контексті ширшого поняття: «рух, що включає розмаїтість типів і форм людської мобільності, які взаємопереплітаються й трансформуються одні в інші» [33].

О. Хомра під міграцією населення розуміє «територіальні переміщення населення, що пов'язані зі зміною місця проживання» [39].

А.В. Сова доводить, що міграція відповідає будь якому переміщенню досить великої кількості людей, за винятком пересування військових частин [35].

Б. Хорев стверджував, що міграція є рухом населення, який обумовлений соціально-економічними відносинами [40].

Щодо класифікацій міграцій, то А. Ічдуйгу наводить таку класифікацію міжнародної міграції:

1) постійні переселенці; 2) тимчасові робітники-контрактники; 3) тимчасові працівники-професіонали; 4) нелегальні працівники; 5) особи, що шукають притулку; 6) біженці та 7) транзитні мігранти [9, С. 133].

С. Колінсон виокремлює чотири види міжнародних міграцій: 1) міграції економічні добровільні (трудові мігранти); 2) міграції політичні добровільні (наприклад, міграція євреїв до Ізраїлю); 3) міграції політичні вимушені (потоки класичних «біженців»; 4) міграції економічні вимушені (біженці з місць екологічних та інших видів катастроф) [25].

І. Цапенко виділяє чотири категорії іммігрантів з точки зору правового статусу: 1) переселенці, що стали громадянами країни імміграції; 2) іноземці з постійним дозволом на проживання; 3) тимчасові мігранти, що мають візу і дозвіл на роботу; 4) нелегальні іммігранти [41].

С. Каслз розділяє внутрішню і міжнародну міграцію. Міграцією він називає перетин кордону політичної чи адміністративної одиниці, внутрішньою міграцією - рух з одного ареалу (провінції, округу чи муніципалітету) в інший в межах однієї країни, а міжнародною - перетин кордонів, які відділяють одну з близько 200 існуючих у світі держав від іншої, вважаючи при цьому міграцією тільки переселення на певний період часу, мінімально на півроку чи рік [24]

А. Романюк звертає увагу на офіційну та нелегальну форми міграції: офіційна - коли людина змінює місце свого постійного проживання, включаючи і переїзд на постійне проживання за кордон, на підставі офіційного дозволу сторони, яка приймає; нелегальна міграція - коли такого дозволу немає [43].

М. Пулен розглядає міграцію у просторовому та часовому вимірах. З точки зору просторового виміру «міжнародна міграція - це зміна країни звичного місця проживанням», тобто місце виїзду та в'їзду - дві різні країни, а в ході міграції перетинається, як мінімум, один кордон. Часовий критерій пов'язаний з визначенням звичного місця проживання індивіда, для чого встановлюється тривалість та причини проживання у відповідному місці. Суттєвим недоліком цього визначення є те, що він стосується винятково міжнародної міграції [34].

1.3 Міграція населення як складова соціально-демографічного процесу

Міграцію населення можна вважати складовою соціально-демографічного процесу. Він складається з трьох стадій: вихідної, або підготовчої, що процес формування територіальної рухливості населення; основний стадії або власне переселення населення; заключній, яка виступає як приживання мігрантів на новому місці. Окремі стадії міграційного процесу тісно пов'язані між собою. Мігрант - це майбутній новосел в період його територіального переміщення, а новосел - це колишній мігрант в період його облаштування та адаптації в районі вселення. Пов'язані і крайні стадії процесу. Так, новосели, володіючи підвищеної міграційної активністю, значною мірою і потенційні мігранти.

Населення, що проживає в різних районах країни, в населених пунктах різного соціального статусу, розрізняється за рівнем міграційної рухливості, яка залежить як від ступеня соціалізації осіб, окремих груп і населення конкретної територіальної одиниці в цілому, так і від особливостей його структури (віково-статевий, генетичної, етнічної, соціальної і т.д.).

Сукупність переселень, що відбуваються в певний час у рамках тієї чи іншої територіальної системи, тобто між її частинами, представляє міграційний потік. Міграційний потік - це не тільки статистично значуща величина, але і надзвичайно різноманітна сукупність в структурному відношенні. Вітчизняні і зарубіжні дослідження показали, що підвищена частка чоловіків, осіб працездатного віку та одиноких в міграційному потоці порівняно з населенням країни в цілому - найбільш загальна соціально-демографічна особливість структури міграції; більш того, це закономірність міграційних процесів в цілому, а не тільки тієї чи іншої країни. Разом з тим є і більш приватні особливості, залежні від етнічного складу населення, від виробничої спеціалізації територій, від історично сформованих міграційних зв'язків та ін. Але ці особливості мають обмежений, часто регіональний характер.

Основні детермінанти потужності міграційних потоків - чисельність населення територій, між якими здійснюються міграційні зв'язку, і їх розташування. Чим більше чисельність населення територій, між якими проводиться міграційний обмін, тим могутніше міграційні потоки. І чим ближче розташовані території, тим інтенсивніше їх міграційні зв'язку і, отже, значніше міграційні потоки. На потужності міграційних потоків позначаються етнічні, господарські та природні фактори, а також історично сформовані зв'язку, управлінські рішення і т.д. Проте це все або має епізодичний характер, або обмежену локалізацію на відміну від таких факторів, як близькість територій і чисельність населення.

У міграції населення нашої країни виділяються три найбільш важливих в економічному і соціально-демографічному плані напрямки: рух населення в малонаселені східні і північні райони країни, безперервний відтік жителів із села в місто, інтенсивний приплив мігрантів у великі і найбільші міста, в обласні та республіканські центри.

Незалежно від характеру завдань, що стоять в області регулювання всіх трьох напрямів, за якими концентруються міграційні потоки, для управління міграцією населення на стадії переселення найперша умова - виявлення можливих районів та пунктів виходу мігрантів, а також місць їх вселення за критерієм працезабезпеченості. Рішення цієї проблеми пов'язане з удосконалюванням розробки балансу трудових ресурсів по всіх територіях і великих населених пунктів.

Заключна стадія міграційного процесу - приживання новоселів, тобто процес переходу новоселів до складу старожилів. Підвищення адаптації мігрантів в місці вселення - антипод інтенсифікації міграційної рухливості населення. Приживання - це та частина міграційного процесу, початок якої в перетворенні мігранта в новосела, а кінець - в переході новосела до складу старожилів. В структурному відношенні приживання включає в себе два основних компоненти, один з яких - адаптація, тобто процес пристосування мігранта до нових для нього умов життя в місці вселення.

За результатами досліджень радянських учених, термін приживаності новоселів в різних районах у середньому коливається близько 10 років. Цей термін залежить від місць виходу мігрантів, змін поселеного статусу при переселенні, ступеня відмінностей структури мігрантів і населення районів вселення і т.д. Багатьма дослідженнями встановлено, що в містах краще приживаються вихідці з сіл, а в міжрайонних міграціях приживання краще мігрантів, які прибули з тієї ж області, тощо. В цілому приживання новоселів відрізняється великим територіальним різноманітністю. Вона залежить від географічної структури міграційних зв'язків, відмінностей в природно-географічних середовищах, поселених статусів, структури міграційних потоків, умов облаштування мігрантів на нових місцях і т.д. Регулюючи ці потоки і створюючи своєчасно умови для швидкого облаштування мігрантів і їх успішної адаптації, можна підвищити ефективність приживання і міграційних процесів в цілому [2].

1.4 Особливості міжнародної трудової міграції та міграції біженців

Зазначимо, що з метою переїзду з однієї країни до іншої на постійне місце проживання в наш час з'явилися такі актуальні напрямки вивчення міграційних процесів як: трудова міграція з метою заробітків в інших країнах та міграції біженців з країн, де в даний момент проходять війни чи інші катастрофи [4].

Міжнародна трудова міграція населення в останні роки стала одним з найважливіших факторів розвитку світової економіки. Сьогодні в міграційний обмін залучені практично всі країни. Різниця в рівні життя і економічні можливості в різних країнах - основна рушійна сила такої міграції [24].

Можемо виділити п'ять напрямків міжнародної міграції робочої сили:

1) міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинених країн;

2) міграція в межах промислово розвинених країн;

3) міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;

4) міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн в промислово розвинені країни;

5) міграція наукових працівників, кваліфікованих фахівців з промислово розвинених в країни, що розвиваються.

Проблема міжнародної трудової міграції в даний час існує в двох аспектах:

- міграція робочої сили з країн, що розвиваються, в розвинені;

- міграція між розвиненими країнами.

Для промислово розвинених країн іноземна робоча сила з країн, що розвиваються означає забезпечення ряду галузей, інфраструктурних служб необхідними працівниками, без яких неможливий нормальний виробничий процес, а іноді просто нормальне повсякденне життя. Наприклад, у Франції емігранти складають 25% всіх зайнятих у будівництві, 1/3 в автомобілебудуванні. У Бельгії вони складають половину всіх шахтарів, у Швейцарії - 40% будівельних робітників.

Існує міграція робочої сили з промислово розвинених країн в країни, що розвиваються. В основному - це порівняно невеликий потік кваліфікованих кадрів з країн Європи і Північної Америки у країни, що розвиваються. Окремо слід сказати про міграції робочої сили в рамках колишніх соціалістичних країн, а також в СНД. Свого часу колишній СРСР імпортував робочу силу з Болгарії, В'єтнаму, Північної Кореї [3].

Біженці - це особи, які за визначенням Женевської Конвенції про статус біженців ООН 1951 року і її спеціального Протоколу чинності цілком обґрунтованого побоювання, можуть стати жертвою переслідувань за ознакою раси, релігії, громадянства, приналежність до певної соціальної групи, сексуальної орієнтації або політичних поглядів, знаходяться поза країни своєї цивільної приналежності і не можуть користуватися захистом цієї країни або не бажають користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи певного громадянства і перебуваючи поза країни свого колишнього звичайного місця проживання в результаті подібних подій, не можуть або не бажають повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

Біженцям надаються рівні права з іншими іноземцями, вони документуються особливими проїзними документами і отримують громадянство в пільговому порядку. У ряді країн існує особливий «гуманітарний статус» - тимчасовий притулок, що надається у випадку масового виходу біженців або особам, які не задовольняють конвенційний критеріям, але не можуть бути вислані з міркувань гуманності. Біженцями не можуть бути визнані особи, які скоїли тяжкі злочини неполітичного характеру, включаючи акти тероризму. Біженець або особа, шукаюче притулку, не може бути відправлено назад в країну походження [3].

У зв'язку з збільшенням гарячих точок по всьому світі (в Азії, Африці і т.д.) в українських мас медіа все частіше можна спостерігати репортажі про біженців. Майже кожна країна на кожному континенті зіткнулася з глобальною проблемою біженців. Україна не стала винятком. Але проблема імміграції для України є новою.

Кожен рік в Україну приїжджають десятки тисяч біженців і шукачів притулку. Гострі міжнаціональні конфлікти, війни, насильство - найпоширеніші причини втечі з своєї країни. Кількість біженців по всьому світу в 2010 році досягло 27,5 мільйонів чоловік. В Україні на початок 2010 року зареєстровано 56 350 людей з інших країн без державного статусу, 1 307 шукачів притулку, 7 201 біженців, і це тільки легальних мігрантів [2].

За своїм соціальним статусом у більшості випадків це малоосвічені вихідці з регіонів Південно-Східної Азії, Близького і Середнього Сходу, Центральної і Південної Африки. Опиняючись в Україні, не маючи родичів або знайомих серед місцевого населення, вони потрапляють в незвичні для себе умови, до яких погано пристосовані. Інша культура змушує біженця відмовитися від колишнього способу життя, прийняти інші соціальні норми, правила і способи поведінки. Змінюється все: від природи і клімату до одягу і їжі, від соціальних, економічних і психологічних стосунків зі світом та іншими людьми до відносин у власній родині. Найважливіша частина змін - культурні: іншу мову, звичаї, традиції, ритуали, норми і цінності.

Одна з найскладніших проблем прийняття та адаптації біженців в Україні - це надання їм житла. Зараз в Україні діє два пункти тимчасового розміщення біженців (м. Мукачеве та м. Одеса), але вони розраховані приблизно на 400 місць у загальному, а самих мігрантів тисячі. Як варіант можна поселяти шукачів притулку у віддалені села України, виділяти землі під будівництво, залучати громади біженців для будівництва житла.

Доцільно створювати спеціальні соціальні проекти по адаптації мігрантів і біженців, коли мігрант мав би безкоштовний доступ до мовних курсів та професійній підготовці. Очевидно, що найкраща адаптація - через працю, коли людина забезпечує добробут себе і своєї сім'ї і відчуває себе більш або менш незалежним. Можна створити соціальні підприємства при громадах біженців, де б люди змогли працювати і перебувати на легальному рівні, платити податки і відрахування державі. Можна розглядати мігрантів і біженців не як іноземців, а як трудовий ресурс України. Світовий досвід показує, що багато країн за рахунок мігрантів побудували високорозвинену економіку: США, Австралія, Канада, Ізраїль [2].

2. Нормативно-правова база регулювання міграційних процесів в Україні

2.1 Законодавче регулювання міграційного руху населення за роки незалежної України

Розглянемо основні законодавчі акти, що стосуються регулювання питань міграційного руху населення України (табл. 2.1)

Таблиця 2.1. Законодавчі акти регулювання міграційного руху населення України

Назва законодавчого акту	Рік прийняття законодавчого акту	Основні положення
1	2	3
Про Міністерство України у справах національностей та міграції	26 квітня 1993 р.	Утворити Міністерство України у справах національностей та міграції на базі Комітету у справах національностей при Кабінеті Міністрів України [10].
Питання Міністерства України у справах національностей та міграції	від 26 червня 1993 р.	Затвердження положення про комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів [18].
Про заходи щодо запобігання нелегальній міграції громадян в Україну	від 8 червня 1998 р.	Затвердити план заходів щодо запобігання нелегальній міграції громадян в Україну на 1998 рік [22].
Про ратифікацію Угоди про співпрацю держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з незаконною міграцією	17 березня 1999 року	Була затверджена угода про співпрацю держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з незаконною міграцією [12].
Про Положення про Державний комітет України у справах міграції	19 березня 2002 року	Затвердити Положення про Державний комітет України у справах національностей та міграції.

Таким чином, на основі даних таблиці 2.1 зазначимо, що з початку незалежності України і до 2011 р. було прийнято 12 законів, які стосувалися механічного руху населення.

В міграційній політиці України є ряд недоліків, основні з них це: квотування населення, що в'їжджає в країну та стимулювання повернення в країну осіб, що раніше виїхали за її межі, ці фактори роблять багато великих проблем в міграційній діяльності країни.

2.2 Концепція державної міграційної політики

В кінці травня 2011 року Президент України Віктор Янукович своїм указом №622/2011 схвалив Концепцію державної міграційної політики. Цей документ визначає напрямок, стратегічні задачі державної міграційної політики України, принципи та пріоритети діяльності державних органів в сфері міграції, напрямки удосконалення її законодавчого та інституціонального забезпечення, а також механізми реалізації Концепції.

Подібний документ повинен був виникнути в Україні на початку 90-х рр. Міграційна політика для такої держави, як Україна (враховуючи її географічне положення з проблемою незаконної імміграції, яка витікає, масова еміграція з певних регіонів, вплив на економіку внутрішніх міграцій та ін.) апріорі повинна бути найважливішим напрямком діяльності держави. (Через три дні після прийняття Концепції, а саме - 2 червня 2011 р. Верховна Рада України прийняла за основу законопроект про біженців та осіб, які потребують в додаткового або тимчасового захисту).

Усі майже двадцять років незалежності держава регулювала лише частину даних процесів. І якщо проблема походження потоків незаконних іммігрантів в Європу через Україну загальновідома, і держструктури виробляють різні форми та методи боротьби з нею, то процес «залишення» цих мігрантів в самій Україні менш контрольований. Тобто в містах можливо тримати ситуацію під контролем, але в сільській місцевості це зробити важче. Зараз спостерігається не контролювання повною картиною трудової еміграції («заробітчанством», тому що українці з прикордонних територій виїздять в сусідні країни, не на постійне місце проживання, хоч часто проживають там десятиріччями), не дають можливості контролювати важливі державні процеси - наприклад, виборчі.

Згідно затвердженої Концепції, стратегічними напрямками реалізації державної міграційної політики є:

- удосконалення законодавства відносно внутрішньої та зовнішньої трудової міграції громадян України, в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, виїзду їх з України та транзитного проїзду через її територію, а також в сфері боротьби з нелегальною міграцією; введення на законодавчому рівні механізму додаткового та тимчасового захисту іноземців та осіб без громадянства; визначення квот імміграції в Україну з урахуванням теперішньої та перспективної демографічної ситуації та ситуації на ринку праці;

- створення для громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних умовах проживають або тимчасово знаходяться на території України, умов для свободи пересування, вільного вибору місця проживання, а також вільного залишання території України (за виключенням обмежень, які встановлюються законом); протидія проявів расизму, ксенофобії та релігійної нетерпимості, формування толерантного відношення населення до мігрантів;

- стимулювання мігрантів до раціонального територіального розміщення з рахунком соціально-економічної та демографічної ситуації в регіонах;

- посилення соціального та правового захисту громадян України, які працюють за кордоном, в тому числі шляхом активізації міжнародного співробітництва, заключення договорів, які торкаються питань захисту прав трудових мігрантів, створення сприятливих умов для перетину трудовими мігрантами з України державних кордонів та перебування таких осіб в державі;

- працевлаштування; створення сприятливих умов та механізмів для повернення в Україну громадян України, які постійно проживають на території інших держав, з метою зменшення еміграційних потоків; протидія торгівлі людьми, забезпечення захисту громадян України за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства, які знаходяться на території України, та ті, хто постраждав від торгівлі людьми.

Напрямками діяльності Державної міграційної служби є:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в сфері міграції, громадянства та імміграції;

- розгляд в межах своїх повноважень документів відносно отримання або припинення громадянства України;

- підготовка матеріалів для розгляду Комісією при Президенті України по питанням громадянства;

- прийняття рішень про надання, втрати статусу біженця в Україні;

- узагальнення практики застосування законодавства в сфері міграції, зокрема надання статусу біженця, а також по питанням громадянства, та імміграції та еміграції громадян України або іноземців та осіб без громадянства, розробки та внесення в певному порядку пропозицій відносно його удосконалення;

- організація роботи по наданню іноземцям та особам без громадянства документів для в'їзду в Україну, перебування в Україні та виїзду за її межі або постійного проживання на її території та посвідчень біженця;

- організація роботи по забезпеченню прав біженців та інших категорій мігрантів;

- організація роботи по виконанню міжнародних угод про реадмісію;

- організація роботи по проведенню ідентифікації іноземців та осіб без громадянства, які загубили паспортні документи.

Пріоритетним напрямком роботи є виконання Національного плану дій відносно лібералізації ЄС візового режиму для України.

18 травня 2011 року відбулось перше засідання Координаційного центру по виконанню плану дій відносно лібералізації ЄС візового режиму для України, на якому були визначені першочергові пріоритети відносно виконання Національного плану.

Завдання: узгодження дій відносно створення єдиної національної бази даних управління міграційними потоками (пункт 16 Національного плану), перебудова державного механізму управління міграцією, а також політики надання притулку, захисту прав біженців, осіб, які повернені в Україну в порядку реадмісії (не взаємні зобов'язання держав, які закріплюються в міжнародних угодах, прийняти назад власних громадян, а також громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно прибули на територію однієї із Договірних Сторін, або прибувши законно втратили підстави для легального перебування.), і т.д.

Основними завданнями є 1) розробити та прийняти всю необхідну нормативно-правову базу; 2) пришвидшити впровадження дієвого механізму управління міграцією відповідно зі стандартами ЄС; 3) налагодити системи захисту персональних даних відповідно з вимогами ЄС; 4) створити ефективну систему інтегрованого управління кордонами.

3. Характеристика міграційних процесів на території Дніпропетровської області за період 2008-2011 років

3.1 Аналіз кількісних показників міграційної активності населення

Розглянемо міграційні процеси, що відбувалися в Дніпропетровській області за період 2008-2011 рр. Зазначимо, що з 1993 р. в регіоні зменшувалася чисельність населення, яка формувалася під впливом як природного скорочення, так і міграційного відпливу. Починаючи з 2008 р., кількість осіб, які прибули в область на постійне проживання, на 2% є меншою від чисельності осіб, які вибули з неї. У цей період було зафіксоване різке зниження інтенсивності міграцій (2009 р.), що пов'язано зі світовою економічно кризою. На зазначеному вище проміжку часу досить актуальними стали такі види міграцій як 1) зовнішня трудова міграція, 2) рух біженців.

Міграційна активність населення в області з 2008 р. по 2011 р. коливалася: найвищою вона була в 2008 р., в 2009 р. вона різко зменшилася практично на 50%, а в наступні роки почала зростати.

Найактивнішими у міграційних процесах було населення працездатного віку. Його частка в числі прибулих у цей період складала 80%, у числі вибулих - 85%.

За період 2008-2011 рр. потоки іммігрантів за межі держави були незначними, за весь період виїхало за межі країни всього 4383 особи.

Розглянемо загальну міграцію населення. Зазначимо, що за період 2008-2011 рр. міграція населення по Дніпропетровській області була в межах від 41 і до 48 тис. осіб за рік. З 2008 по 2009 рр. число мігрантів та іммігрантів різко скоротилося (така тенденція може пояснюватися світовою кризою), в 2010 р. число прибулих і вибулих громадян збільшилося и зрівнялося на рівні 46 тис. осіб, до 2011 міграційні потоки знизилися на 1%.



Рис. 3.1. Міграція населення Дніпропетровської області (складено автором за даними [27 - 30])

Розглянемо розподіл міграцій за потоками. Зазначимо, що за період 2008-2011 рр. чисельність мігрантів як прибулих так і вибулих практично однакова - кількість 45,8 тис. осіб. У внутрішньо регіональній міграції прибулих на 1% більше, але цей показник не впливає на збільшення чисельності населення області. В міждержавному та міжрегіональному потоках мігрантів переважають вибулі мігранти на 2%, що свідчить про скорочення чисельності жителів області (рис. 3.2; 3.3). Основними причинами еміграції з області можна назвати нестачу робочих місць, коли особи виїжджають з регіону в пошуках роботі за кордоном.

Рис. 3.2. Структура міграцій за потоками іммігрантів, % (складено автором за даними [27 - 30])



Рис. 3.3. Структура міграцій за потоками емігрантів, % (складено автором за даними [27 - 30])

За період 2008-2011 рр. внутрішньо регіональна міграція по Дніпропетровській відбувалася хвильоподібно. В 2008 р. її показник становив 31 тис. осіб, в 2009 році обсяг мігрантів різко спав до 28 тис. осіб, що пов'язано с економічною кризою. В 2010 р. кількість мігрантів знову зросла і до 2011 року практично не змінювалася (рис. 3.4), але за всі роки кількість міграцій змінювалася в незначному інтервалі, що свідчить про те, що людей влаштовують умови проживання на даній території і їм немає необхідності змінювати місце проживання.

Рис. 3.4. Внутрішньорегіональна міграція населення, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

В 2008 р. число вибулих в інші держави з Дніпропетровської області становило близько 1,5 тис. осіб, в наступні роки пішов спад міграційної активності в цьому напрямку і до 2011 р. цей показник упав до 1000 тис. осіб. З 2008 по 2009 рр. почався спад імміграційної активності, що можна пояснити світовою кризою, але в наступні роки, їх кількість знову зросла практично до 2, 5 тис. осіб це свідчить про погіршення умов проживання в області.

Рис. 3.5. Міждержавна міграція населення Дніпропетровської області, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

За період 2008-2011 рр. в межах регіонів області, до 2007 р. число вибулих осіб було набагато вище ніж число прибулих, найвищою ця різниця була в 2009 р. і складала приблизно 13000 осіб. У 2009 - р. число іммігрантів скоротилося до 25 тис. осіб. В той же час число громадян, що емігрували, за весь період тільки зростала (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Міжрегіональна міграція населення по Дніпропетровській області, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

В 2008 р. в міських поселеннях, число прибулих громадян було на 5 тис. осіб нижче за вибулих. В 2009 р. кількість іммігрантів і емігрантів різко скоротилося, хоча можна відзначити, що кількість іммігрантів змінилася не сильно, в 2010 р. їх кількість знову зросла і до 2011 року ці показники практично зрівнялись і становили близько 35 тис. осіб (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Міграція міського населення по Дніпропетровській області, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

В 2009 р. кількість іммігрантів і емігрантів було однаковим і становило 24 тис. осіб, в 2009 р. ці показники різко пішли в низ, число прибулих громадян скоротилося більше (20 тис. осіб), але в цілому було близьке до кількості вибулих (21 тис. осіб), в період 2010-2011 рр. показники знову підвищилися і в 2011 році знову практично зрівнялися, але вже становили 23 тис. осіб (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Внутрішньорегіональна міграція населення Дніпропетровської області у міських поселеннях, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

За період 2008-2011 рр. зовнішня міграція міського населення сильно змінилася, це стосується як і прибулого так і вибулого населення. В 2008 р. ці показники мали різницю в 2 тис. осіб (іммігранти 12 тис. осіб, а емігранти 14 тис. осіб), в 2009 р. ці показники спали, із за економічної кризи, а в наступні роки знову пішли в гору і на 2011 рік вони практично зрівнялися і становили 13 тис. осіб (рис. 3.9).

Рис. 3.9. Зовнішня міграція населення Дніпропетровської області у міських поселеннях, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

Протягом періоду 2008-2011 рр. мала однакову тенденцію, а саме число прибулих жителів (10 тис. осіб) було вище ніж число вибулих (9,8 тис. осіб), що може пояснюватися тим, що в нових сімей не хватає коштів, щоб купувати житло в міській зоні і їм приходиться перебиратися в сільську місцевість, також нестача робочих міст теж примушую людей виїжджати з міст. Більша частина міграцій припала на внутрішньорегіональну міграцію, тут число емігрантів було практично не змінне, а от число іммігрантів в 2009 році різко скоротилося практично на 3000 осіб, але потім воно трохи збільшилося і до 2011 року становило 8 тис. осіб. Міждержавна міграція серед міського населення була практично не помітна, вона коливалася всього в районі 500 осіб, але із за світової кризи і тут були тенденції до зменшення міграцій в 2009 р. в наступні роки число прибулих збільшилося, а вибулих залишилося практично не змінним з 2009 р.

Рис. 3.10. Міграція сільського населення по Дніпропетровській області, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

Рис. 3.11. Внутрішньорегіональна міграція сільського населення по Дніпропетровській області, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

Перейдемо до розгляду складу мігрантів за статтю. За період 2008-2011 рр. чисельність жінок і чоловіків які мігрували, було майже однакове (25 тис. осіб), тільки в 2008 і 2009 рр. жінок іммігрувало на 1 тис. осіб більше. (рис. 3.13).



Рис. 3.12. Зовнішня міграція сільського населення Дніпропетровської області, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

Протягом всього періоду кількість прибулих жінок переважала на 4 тис осіб, тільки в 2009 р. ці показники були майже однаковими. В 2003 і 2007 рр. ці показники мали однакове значення. Протягом всього періоду кількість прибулих чоловіків була на однаковому рівні, тільки в 2009 р. цей показник знизився на 2 тис. осіб (рис. 3.13). З 2008 по 2009 рр. кількість вибулих чоловіків переважала над прибулими на 1% - 5%, починаючи с 2010 р. ці показники зрівнялися і так залишилось до кінця періоду. За весь період кількість жінок іммігрантів і емігрантів була практично на одному рівні (25 тис. осіб.), тільки в 2009 р. ці показники скоротилися, кількість прибулих до 19 тис. осіб, а вибулих до 23 тис. осіб. В наступні роки ці два показники майже зрівнялися і становили 25 тис. осіб в рік.

Розглянемо розподіл мігрантів за віком. За період 2009-2011 рр. як чоловіків так і жінок, молодших за працездатний вік (до 16 років), прибувало і вибувало з області практично в однаковій кількості. Серед жінок кількість міграцій була майже однакова в усі роки (3 тис. осіб), лише в 2009 р. міграції скоротилися до 2,6 тис. осіб, кількість емігрантів в усі роки відрізнялася приблизно на 1-2%.



Рис. 3.13. Розподіл мігрантів за статтю, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

Серед чоловічого населення молодшого за працездатний вік показники міграцій за весь період теж практично не змінювалися і були в межах 3 тис. осіб (крім 2009 р., коли показники впали до 2,5 тис. осіб), до 2011 р. кількість вибулих переважала над прибулими на 1-2%, але в 2011 р. кількість мігрантів стала більша, що свідчить про покращення умов проживання в області (рис. 3.14).

Рис. 3.14. Розподіл мігрантів за молодшим за працездатний вік, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

За період 2009-2011 рр. міграція чоловічого населення в працездатному віці змінювалася не сильно, так в 2009 р. цей показник становив 17 тис. осіб як серед прибулого і 18 тис. осіб серед вибулого населення, в 2009 р. кількість іммігрантів спала до 15,5 тис. осіб, а емігрантів до 15,8 тис. осіб. В 2009 р. ці показники зрівнялися і становили 16 тис. осіб, до 2011 р. вони майже не змінилися. Якщо ця тенденція буде продовжуватися, то в області може початися нестача робітників серед чоловіків працездатного віку.

За 2003-2008 рр. міграційні потоки серед жіночого населення практично не змінювалися. В 2003 р. кількість вибулих (19 тис. осіб) на 1% переважала над прибулими, до кінця періоду ця тенденція залишилася не змінною. Лише в 2009 р. вище зазначені показники знизилися на 3%.

При порівнянні показників міграції чоловічого та жіночого населення працездатного віку ми бачимо, що жінки емігрували в більших кількостях. Так, максимум міграцій осіб жіночої статі становив 20 тис. осіб (2011 р.), а максимум міграційних рухів осіб чоловічої статі - 17,5 тис. осіб (2010 р.) (рис. 3.15).

Рис. 3.15. Розподіл мігрантів за працездатним віком, осіб (складено автором за даними [27 - 30])

За період 2009-2011 рр. кількість міграцій серед жінок старших за працездатний вік різко скоротилася. Так, в 2009 р. показники емігрантів і мігрантів були однакові (3,5 тис. осіб), в наступному році кількість емігрантів почала перевищувати іммігрантів, але обидва ці показники почали спали до 2,5 тис. осіб. В 2010 р. кількість іммігрантів стала вище і становила 3000 тис. осіб, а емігрантів 2,8 тис. осіб, але в 2011 ці показники знову знизилися до 2,5 тис. осіб.

Серед чоловічого населення, старшого за працездатний вік, в період 2009-2011 рр. число мігруючих була практично на одному рівні і становила 1000-1400 осіб, за всі роки різниця не перевищувала 400 осіб. Найвищими ці показники були в 2011 р 1500 осіб, а найнижчими в 2009 р. 100щ осіб. Також слід зазначити, що протягом всього періоду кількість іммігрантів була вища ніж емігрантів, що свідчить про гарні умови проживання в області (рис. 3.16).

Рис. 3.16. Розподіл мігрантів за віком, старшим за працездатний (складено автором за даними [27 - 30])

3.2 Географічний розподіл емігрантів та іммігрантів Дніпропетровського регіону

При розподілі імміграційних потоків за країнами світу, зазначимо, що максимальний показник припав на Російську Федерацію (43%) (легке оформлення проїзних документів). Серед країн СНД найбільші потоки були до Казахстану (1%) та Білорусі (6%). З країн Європи переважали Німеччина (11%) та Італія (2%), найбільші потоки були в германію тому що там легко працевлаштуватися. На третьому місці за потоками мігрантів можна виділити Північну Америку (8%), більша кількість міграцій була направлена до США (7%) та Канади (1%), великі потоки іммігрантів в США. В азіатські та африканські країни практично не мігрували, це пов'язано з тим, що в більшості цих країн дуже низькі умови проживання, та часто виникають етнонаціональні конфлікти в Азії, потоки були лише в ОАЕ і Ізраїль, в Африці міграційні потоки були тільки в одну країну - ПАР. Також практично не було мігрантів в країни Океанії, можна виділити лише одну країну - Нова Зеландія. В Північну та Центральну Америку, в Східну, Південно-Східну та Південну Азію, в Північну, Східну та Західну Африку, в Австралію за даний період потоків мігрантів не було зовсім, це пов'язано з недостатнім економічним рівнем країн цих регіонів, та прийнятною міграційною політикою.

Розглянемо потоки біженців, які іммігрували в нашу область за період 2008-2011 рр. За весь період дослідження осіб чоловічої статі серед біженців було на 50% більше, ніж осіб жіночої статі. Найменша кількість біженців була зафіксована у 2008 р., в 2009 р. їх стало на 15% більше. Серед чоловічої частини біженців ніяких змін не було, в той час чисельність жінок з кожним роком зменшувалась і до кінця 2011 року їх кількість скоротилася на 35%.

За період дослідження біженці в область іммігрували лише з чотирьох країн: Ірану, Афганістану, Грузії та Азербайджану. Найбільші потоки біженців були з Азербайджану (39 осіб), з Ірану та Грузії потоки біженців були в середньому 20 - 30 осіб, найменше біженців було з Афганістану (5 осіб).

Перейдемо до розгляду трудових міграцій в Дніпропетровську область за період 2008-2011 рр. Лідируючі місця за чисельністю трудових мігрантів розподілені між наступними країнами: В'єтнам (778 осіб), Туреччина (443 особи) та Російська Федерація (251 особа). З країн СНД мігранти їдуть до регіону з Білорусі та Казахстану, серед європейських країн можна виділити Францію, Італію, Німеччину та ін.

Серед країн Азії крім В'єтнаму мігранти прибули з Індії (43 особи), Китаю (7 осіб) та Філіппін (4 особи).

Серед країн Африки трудові мігранти іммігрували в нашу область лише з Камеруну (4 особи).

З Північної Америки потоки трудових мігрантів були направлені з Канади та США в однакових кількостях (35 осіб). Серед країн Латинської Америки незначна кількість трудових мігрантів іммігрувала з Бразилії (3 особи) та Аргентини (4 особи). З Центральної Америки та Австралії трудових мігрантів не спостерігалося взагалі.

Висновки

1. В процесі роботи було розглянуто та охарактеризовано основні поняття, що відображають міграційний рух населення: імміграція, еміграція, трудова міграція, рух біженців тощо.

2. В цій частині дослідження були розглянуті міграції та міграційні процеси в структурі сучасної науки. Була розглянута сама структура міграційних процесів, їх групування, взаємодія міграцій з різними науками. Були розглянуті та проаналізовані роботи інших вчених, також були розглянуті нові тенденції міграційних процесів.

1) проаналізувати законодавчу базу України, яка регулює міграційні процеси.

В ході розгляду і аналізу законодавчої бази було виділено ряд головних законодавчих актів, що стосуються міграцій, що були прийняті з 1991 по 2011 роки.

2) розглянути Концепцію державної міграційної політики.

При розгляді концепції державної міграційної політики були проаналізовані основні органи які відповідають за міграцію як в областях так і у країні в цілому. Були розглянуті договори з іншими країнами світу про та міграційні потоки та режими в'їзду в них.

5) провести кількісний аналіз міграційних процесів, що відбувалися в Дніпропетровській області за період 2003-2008 років.

В цьому розділі вивчалася характеристика міграційних процесів на території Дніпропетровської області за період 2008-2011 рр. Слід зазначити, що із за економічної кризи в 2009 р. всі види міграційних процесів різко пішли в низ. Було проаналізовано більшість міграційних процесів, що проходили в області. А саме:

Міграцію міського та сільського населення області: за весь період, число імміграцій як міського населення (62 тис. осіб), так і сільського (13 тис. осіб) переважало над мігрантами на 4%.

Також було проаналізовано міграції за статтю: за весь період чисельність жінок і чоловіків які мігрували, було майже однакове (25 тис. осіб), тільки в 2008 і 2009 рр. жінок іммігрувало на 1 тис. осіб більше.

Та віком (молодшим, працездатним та старшим за працездатний): за період 2009-2011 рр. як чоловіків так і жінок, молодших за працездатний вік (до 16 років), прибувало і вибувало з області практично в однаковій кількості. Серед жінок кількість міграцій була майже однакова в усі роки (3 тис. осіб), лише в 2009 р. міграції скоротилися до 2,6 тис. осіб, кількість емігрантів в усі роки відрізнялася приблизно на 1 -2%. Серед чоловічого населення показники міграцій за весь період теж практично не змінювалися і були в межах 3 тис. осіб.

За даний період міграція чоловічого населення в працездатному віці змінювалася не сильно, так в 2009 р. цей показник становив 17 тис. осіб як серед прибулого і 18 тис. осіб серед вибулого населення, в 2009 р. ці показники зрівнялися і становили 16 тис. осіб і до 2011 р. вони майже не змінилися. Міграційні потоки серед жіночого населення практично не змінювалися. В 2008 р. кількість вибулих (19 тис. осіб) на 1% переважала над прибулими, до кінця періоду ця тенденція залишилася не змінною. Лише в 2009 р. вище зазначені показники знизилися на 3%.

Кількість міграцій серед жінок старших за працездатний вік різко скоротилася. Так, в 2009 р. показники емігрантів і мігрантів були однакові (3,5 тис. осіб), в наступні роки обидва ці показники спали до 2,5 тис. осіб. Серед чоловічого населення, старшого за працездатний вік, в період 2009-2011 рр. число мігруючих була практично на одному рівні і становила 1000-1400 осіб, за всі роки різниця не перевищувала 400 осіб. Найвищими ці показники були в 2011 р 1500 осіб.

Також був проведений, аналіз імміграцій в країни світу, рух трудових міграцій трудових міграцій та потік біженців в Дніпропетровську область.

Серед імміграцій населення області в інші країни, максимальний показник припав на Російську Федерацію (43%), серед країн СНД найбільші потоки були до Казахстану (1%) та Білорусі (6%), країн Європи переважали Німеччина (11%) та Італія (2%), в Північній Америці, більша кількість міграцій була направлена до США (7%), в азіатські та африканські країни практично не мігрували, в Азії потоки були лише в ОАЕ і Ізраїль, в Африці міграційні потоки були тільки ПАР, серед країни Океанії, можна виділити лише - Нову Зеландію. В Північну та Центральну Америку, в Австралію за даний період потоків мігрантів не було зовсім.

За весь період чоловічого населення серед біженців було на 50% більше, ніж жіночого. Біженці в область іммігрували лише з чотирьох країн: Ірану, Афганістану, Грузії та Азербайджану. Найбільші потоки біженців були з Азербайджану (39 осіб).

Лідируючі місця за чисельністю трудових мігрантів розподілені між наступними країнами: В'єтнам (778 осіб), Туреччина (443 особи) та Російська Федерація (251 особа). З країн СНД мігранти їдуть до регіону з Білорусі та Казахстану, серед європейських країн можна виділити Францію, Італію, Німеччину. Серед країн Азії крім В'єтнаму багато мігрантів було з Індії (43 особи). З Африки трудові мігранти іммігрували в нашу область лише з Камеруну (4 особи). З Північної Америки потоки трудових мігрантів шли з Канади та США в однакових кількостях (35 осіб). Серед країн Латинської Америки незначна кількість трудових мігрантів іммігрувала з Бразилії (3 особи) та Аргентини (4 особи). З Центральної Америки та Австралії трудових мігрантів не спостерігалося в загалі.

Список джерел

1. Бреєв Б.Д. Рухливість населення й трудові ресурси / Б.Д. Бреєв. - М.: Наука, 1977. - 305 с.

2.Вікіпедія: вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: uа.wikipedia.org/

3. В центре внимания [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.memo.ru/

4. Все о миграции [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.migrations.ru