Гімнастика - королева фізичної культури

Функції рухового аналізатора у дітей підкоряютья закономірностям вікового розвитку , яке здійснюється на протязі ряду років. Семирічний вік вважається переломним в розвитку, періодом початку становлення вільних рухів та вдосконалення координаційних механізмів в центральній нервовій системі.

З 7 до 14 років проходить активний розвиток рухової функції дітей. Подальший розвиток функцій рухового аналізатора проходить менш інтенсивно або навіть призупиняється. Ця вікова особливість підтверджується також морфологічно.

Встановлений зв'язок між розвитком іннервації суглобів та становленням рухової функції в онтогенезі.

Функції кори великих півкуль та виникнення рухових умовних рефлексів у 13 - 14 - річних розвинені значно краще, ніж у 8 - 9 та 10 - 12 річних. Таким чином, до 13 - 14 років досягається високий рівень розвитку рухового аналізатора. Підвищуються функціональні можливості кори великих півкуль та нервово - м'язового апарату.

Потрібно враховувати, що біологічна зрілість не завжди співпадає з паспортним віком. У підлітків 12 - 15 років може бути однакова біологічна зрілість ( ступінь статевого розвитку), а відповідно близькі дані по фізичному розвитку та розвитку рухової функції.

Але рухова зрілість не приходить сама по собі з віком, вона вдосконалюється в тісному взаємозв'язку з впливом оточуючого середовища та режимом рухової діяльності, в якому виховуються діти.

Відповідно, одно із завдань фізичного виховання дітей шкільного віку складається у формування рухової функції, що дозволить покращити умови для росту та розвитку рухових здібностей дітей.

Уміння керувати своїми рухами та цілеспрямовано виконувати їх у відповідності з потребами виконуваної рухової діяльності формується лише при спеціальному навчанні за допомогою фізичних вправ. Потрібно враховувати, що самим важливим в навчанні являється вміння оцінювати свої рухи в часі, в просторі та по ступені м'язового напруження.

П.Ф. Лесгафт писав: "Каждая сознательная работа, несомненно, требуєт серьезного понимания пространства и времени и умения справляться с этими соотношениями не по книге, а на деле" ( 12 ст. 118 - 119).

Для виховання такого вміння використовуються прості та складні рухи окремими частинами тіла, ходьба, біг, стрибки, метання, вправи на рівновагу, перенесення грузу, повзання, акробатичні вправи.

При виконання даних вправ учні повинні зіставляти суб'єктивні відчуття в просторі, яке вони долають, і в часі, яке вони витрачають на виконання рухових дій, з інформацією, що отримують від вчителя. Термінова та поточна інформація про час, простір та ступінь м'язових зусиль в процесі рухової діяльності дозволяє виробити в учнів диференціювання на різні величини цих параметрів, що дуже важливо для керування рухами.

Свідоме керування руховою діяльністю успішно здійснюється при умінні точно диференціювати час, просторові та силові параметри рухового акту, а це вміння тісно пов'язане з розвитком відчуттів, і особливо м'язового відчуття . Через органи відчуттів виникає зв'язок із зовнішнім світом.

На думку В. В. Гориневського " Чем меньше развиты органы слуха, зрения и все другие чувства, тем более ограничена деятельность человека и тем менее он развит" ( 5, ст.116 ).

Спеціальними дослідженнями встановлено, що діти, що оволоділи вмінням свідомо керувати своїми рухами в просторі, в часі та по ступені м'язових зусиль, успішно справляються з різними руховими діями, ніж діти, які цьому не навчилися. Їх діяльність активніша, вони вміють зіставляти, визначати схожість та відміну рухових актів. Якщо дітей навчати руховим діям не навчивши їх керувати своїми рухами, то рухові можливості будуть обмежені, рухова здібність до імпровізації рухів буде ускладнена.

3.2 Формування правильної постави на заняттях по основах гімнастики в школі

Гарний фізичний розвиток та повноцінне здоров'я дітей шкільного віку багато в чому залежить від правильної осанки, яку потрібно формувати так як і рухові навики. Правильна осанка виховується під час росту дітей. Вона тісно пов'язана з руховою функцією і залежить від гармонійного розвитку м'язів всього тіла, що утримують тіло, особливо хребет, в прямому положенні від уміння керувати окремими частинами тіла в просторі ( координувати рухи різними частинами тіла); від звичного рухового режиму ( одні діти полюбляють під час перерви в школі відпочивати в зігнутому положенні, інші люблять погратися, побігати); від звички тримати своє тіло не тільки в положенні стоячи, але і під час діяльності.

Під правильною поставою розуміють таке звичне положення тіла стоячи, сидячи та при ходьбі, при якому голова, тулуб та ноги взаємно розміщені найбільш благо приємно для утримання їх в рівновазі та для нормальної функціональної діяльності всіх органів та систем людини.

Формування правильної постави має оздоровче та естетичне значення.

Правильна постава благоприємно діє на роботу серцево - судинної системи. Гарний фізичний розвиток та повноцінне здоров'я можливі лише при правильній поставі.

Порушення постави, що часто зустрічається в дитинстві, може привести до розладів діяльності організму, а іноді навіть до значних захворювань та втрати працездатності. Ось чому необхідно постійно стежити за поставою дітей та займатися гімнастикою, що формує правильну осанку.

У дітей шкільного віку часто можна зустріти відхилення від правильної постави, що характеризується викривленням хребта.

При викривленні хребта в поперековій області - лордозі ( прогнута постава) збільшується кут нахилу тазу , вкорочуються поперекові м'язи , розтягуються м'язи живота і живіт вип'ячується вперед.

При сутулій поставі м'язи спини розтягнені та ослаблені, голова нахилена вперед, плечі опущені та зведені вперед, грудна клітина сплощена. Викривлення хребта в грудній частині та сплощення грудної клітини призводять до зменшення амплітуди дихальних рухів.

Сколіози розвиваються у дітей через те, що вони неправильно сидять та носять портфель в одній руці, сплять на одному боці, мають звичку стояти на одній нозі і все робити тільки однією рукою. Зовні сколіози проявляються в нахиленому положенні плечового поясу: одне плече вище другого. Якщо цей недолік в поставі стає стабільним , то порушується діяльність органів, розміщених в грудній клітині, а іноді і черевній порожнині.

Постава з плоскою спиною характеризується зменшенням, а іноді і згладжуванням згибів хребта в грудній та поперекових ділянках. Хребет втрачає свою еластичність, рухи людини стають обережними , швидка хода викликає больові відчуття. Грудна клітина зменшується, що в свою чергу, негативно впливає на функцію органів дихання.

Ці вказані дефекти в поставі виникають, як правила у ослаблених дітей, які не займаються фізичними вправами, а іноді із - за поганих звичок - ходити та стояти як попало, з опущеною головою, сидіти сутулячись та ін. Всі відхилення від правильної постави в першій стадії (функціональній) можна легко виправити засобами основної гімнастики.

Перша стадія характеризується тим, що школяр, який має той чи інший недолік в поставі, по вимозі або по своєму бажанню може прийняти правильну поставу та зберігати її на деякий час, шляхом напруження м'язів. Ця властивість приймати позу, відповідаючу правильній поставі, і повинна бути поставлена в основу роботи по виправленню дефектів.

Особливе значення для формування правильної постави має рівномірний розвиток всіх груп м'язів, а також вміння керувати рухами всіх частин тіла.

Проте гармонійний розвиток м'язів всього тіла являється лише умовою для формування правильної постави. Необхідно навчати вмінню приймати положення , що відповідає правильній поставі, та зберігає її на довгий час, а також формує спеціальні навики у підтримці тіла стоячи, сидячи , при ходьбі та іншій діяльності.

Постава - це рефлекс положення, і для отримання умовного рефлексу в зберіганні правильної постави. При цьому необхідно, щоб ті хто займається знали, яке положення тіла вважається правильним, які існують відхилення від правильної постави і яке значення правильної постави. Вони повинні наглядно побачити переваги правильної осанки, її естетичність.

В школі повинні бути наглядні посібники, ілюструючи типи постави.

Перед тим як навчати правильній поставі, необхідно спочатку навчити дітей тримати правильно голови. Правильне положення голови в силу дії шийно - тонічних рефлексів забезпечує роз приділення тонусу м'язів, утримуючих тулуб та голову.

Вправи на відчуття правильної осанки необхідно включати в комплекс загально розвиваючих вправ підготовчої частини уроку індивідуальної гігієнічної гімнастики . Ними потрібно починати та закінчувати комплекси. Дітям потрібно виконувати ці вправи щоденно, по декілька разів в день, щоб опанувати звичкою триматися прямо та стежити за осанкою.

Необхідно виховати звичку завжди триматися виправленим, з при піднятою головою, розвернутими плечами та злегка підтягнутим животом. Щоб досягти цього, слід регулярно виконувати стройові вправи, вправи на рівновагу, найпростіші вправи художньої гімнастики та інші. Техніка їх така, що вони виконуються лише з правильною поставою. Ці вправи необхідно включати в уроки фізичного виховання, в секційні заняття, а деякі з них повторяти вдома.

Для виховання правильної постави рекомендується: організовувати бесіду шкільного лікаря про значення постави для здоров'я з батьками та дітьми; проводити ранкову індивідуальну гімнастику та заняття між уроками, фізкультурні хвилинки ( в процесі уроків); стежити за тим, щоб розміри парт відповідали віку ( згідно норм професора Ерісмана); призначати чергових, щоб стежили за поставою на перервах.

3.3 Навчання гімнастичним вправам

Прості вправи часто засвоюються зразу опісля показу та пояснення, більш складні - потребують довгого навчання та примінення самих різноманітних методів та прийомів. Лише уміле використання існуючими в гімнастиці методами та прийомами навчання дає позитивні результати.

Підбір вправ та методика їх проведення в різних класах залежать від особливостей віку.

3.3.1 Молодший шкільний вік

Чим менше років дитині, тим швидше вона розвивається. Особливості дитячого організму полягають в тому, що в ході зросту та розвитку будова та функції всіх органів та систем постійно вдосконалюються. Хоча зріст та розвиток на протязі дитинства проходять нерівномірно, але все ж загальна закономірність зросту зберігається.

М'язи дітей еластичні, тому діти можуть виконувати рухи по великій амплітуді. Але вправи для розвитку гнучкості вони виконують у відповідності з їх м'язовою силою. Лишня розтягнутість м'язів та зв'язок може привести до їх ослаблення, а також до порушення правильної постави. Розвиток сили м'язів тулуба має велике значення для формування правильної постави, яка в цьому віці нестійка.

Процес окостеніння проходить в усіх ланцюгах хребта. І тому не можна на довгий час використовувати вправи стоя , а також стрибки на грунт з висоти більше 80 см.

Діти цього віку відрізняються малою економією реакції всіх органів, високою збудливістю нервових процесів, слабкістю процесів внутрішнього гальмування. В зв'язку з цим діти швидко втомлюються.

Чим молодша дитина, тим швидше у нього виникають умовно - рефлекторні зв'язки на природні цілості дії, що зустрічаються в житті. Чим конкретніший рух, вужча рухова задача, тим доступніша вправа і тим успішніше вона засвоюється.

У дітей 7 - 9 років необхідно рівномірно розвивати всі фізичні якості , звертаючи увагу на швидкості та спритності (загальна координація). Шляхом активної м'язової діяльності необхідно стимулювати вегетативні функції, які впливають на обмін речовин в організмі, на зріст, розвиток всіх систем та органів.

Дітям цього віку рекомендуються слідуючи вправи основної гімнастики: ходьба, біг, повзання по нахиленій лавці, гімнастичній стінці, кидання та ловля м'яча, метання в ціль, переноска набивних м'ячів, вправи на рівновагу, акробатичні вправи.

При навчанні дітей молодшого шкільного віку потрібно користуватися методиками показу та роз'яснення. Пояснення доступних вправ повинно бути лаконічним, простим, зрозумілим - зводитися до назви конкретних дій та вказівок як їх виконувати. Демонстрацію слід супроводжувати образним оповіданням, акцентуючи увагу на тих діях, які забезпечують виконання вправи, яка вивчається.

Діти цього віку люблять повторювати за ким - несуть. Тому, навчаючи їх потрібно користуватися методом імітації та демонстрації. Рекомендується давати конкретні вказівки: стрибайте по розмітці, як можна дальше та вище, потрапляйте в ціль, робіть як я роблю та таке інше. Вправи, що вивчаються повинні бути прості та доступні дітям.

Необхідно пам'ятати, що діти швидко втомлюються і також швидко, після невеликої перерви, знову можуть виконувати рухові дії. Відповідно, вправи повинні бути недовгими та чергуватися з короткими перервами для відпочинку.

У дітей 7 - 9 років рухові навики формуються повільніше, ніж у 10 - 13 річних, та часто вдале виконання чергується з невдалим.

Для скорішого відновлення рухових навиків вправи необхідно повторювати по 6-8 разів на кожному занятті, причому в однакових умовах.

Саме про в одній із своїх праць говорить І.П.Павлов: "Точные постоянные эффекты раздражителей в системе могут получаться все легче и скорее только при одних и тех же промежутках между раздражителями, притом же применяемых в строго определенном порядке, т.е. при внешнем стереотипе…" ( 16, стр. 397).

Навчати дітей цього віку оцінювати рухи в часі, просторі та ступеню м'язових зусиль необхідно шляхом постановки конкретних завдань: ходити та бігати по розмітці ( 50, 60, 80 см); стрибати на першу, другу лінію (близько, далеко) або на задану відстань; кидати м'яч в ціль та на задану відстань; робити вправи швидко, повільно; розрізняти 5, 10, 15 секунд при виконанні стройових вправ, напружувати м'язи як можна більше та розслабляти їх при виконання загально розвиваючих вправ.

Діти повинні виконувати вправи великими групами. Послідовно, потрібно приміняти фронтальний, груповий , потічний та ігровий засоби організації занять.

Діти 7 - 9 років прихильні до ігор, фантазування, що дозволяє їм легше уявити різні рухові дії в іграх. Тому більшість вправ потрібно наближати до ігор та проводити у формі ігор.

Особливості хлопчиків та дівчаток цього віку виражені меншою мірою, тому різниці в методиці та змісту вправ практично немає.

3.3.2 Середній шкільний вік

В середньому шкільному віці на заняттях основою гімнастики продовжується подальший фізичний розвиток та укріплення ростучого організму дитини, виховуються моральні та вольові якості, а також вміння оцінювати свої рухи в часі, просторі та по ступеню м'язових зусиль.

Діти до 11 (дівчатка) - 12 (хлопчики) до віковій реіодізації відносяться до другого дитинства, а 12 - 15 років ( дівчатка) і 13 - 15 років ( хлопчики 0 - до підліткового віку.

Ріст та розвиток дітей середнього шкільного віку виникає не рівномірно. Особливо виділяється початок періоду статевого дозрівання ( 11 - 13 років ), коли бурно проходять морфологічні та функціональні зміни в усіх системах організму. Шляхи розвитку хлопчиків та дівчаток різні. Встановлено, що в період статевого дозрівання дівчатка значною мірою набирають вагу та уступають хлопчикам в силі, швидкості, витримці. Загальним для підлітків являється те, що маса тіла у них завжди відносно менша довжини тіла, а у швидкоростучих це особливо самітно. Висока збудливість та лабільність нервово - м'язового апарату сприяє значному розвитку швидкості рухів. У підлітків 13 - 14 років по швидкості м'язові скорочення досягають максимуму. Тому в них потрібно розвивати динамічну силу, швидкість та спритність. Потрібно також розвивати гнучкість, враховуючи, що тонічний опір м'язів розтягуванню після 12 років значно збільшується.

Процес формування рухових навиків у дітей 11 - 13 років проходить значно швидше, ніж у 8 - 9 річних та вони можуть оволодіти більш складними вправами.

Дітям 10 - 11 років , так як і більш молодшим, потрібні короткі та лаконічні пояснення, проте вони можуть розуміти характерні особливості рухів і можуть розрізняти їх деталі. Маючи деякий досвід, діти цього віку можуть виконувати знайомі або схожі з ними вправи по розповіді. При навчання показ та пояснення обов'язкове.

Вправи, які вивчаються на кожному уроці необхідно повторювати 6 - 8 разів. Вони засвоюються скоріше, якщо діти повторюють їх 2 - 3 рази за один підхід.

Навчальний матеріал слід засвоювати невеликими частинами, послідовно починаючи із самих простих та легких форм. Поступове нашаровування частин дозволяє успішно виконувати ті чи інші вправи в більш досконалій, але доступній формі. Наприклад, навчаючи стрибкам, потрібно спочатку навчити дітей робити напівприсідання та піднімання на носках, звертаючи увагу на те, щоб при відштовхуванні рухи ногами були еластичними, швидкими та упругими, а положення тулубу прямим. З цією метою необхідно виконувати стрибки через довгу та коротку скакалки, стрибки на одній та на двух ногах з продвиганням наперед, стрибки по розмітці. Після цього потрібно навчити їх стрибкам з місця: в довжину, через набивні м'ячі та інші.

Коли діти оволодіють основами техніки стрибка з міста в довжину та висоту, потрібно навчити їх керувати ступінню напрягу м'язів при поштовху, а також оцінити свої дії в часі і просторі. З цією метою рекомендуються слідуючи вправи: стрибок в довжину з місця на максимально можливу відстань ( оцінюється довжина стрибка); стрибок на задану лінію ( оцінюється точність виконання , визначаються помилки); те саме із закритими очима; стрибок в довжину з місця на величину орієнтира ( рейка, стойка ) з інформацією про допущені помилки; стрибки вперед по розмітці на заданий час ( 5 стрибків за 3 сек., 5 стрибків за 5 сек., 5 стрибків за 4 сек.).

Умінню оцінювати дії в просторі, в часі та по силі необхідно навчати дітей при формуванні у них різних рухових навиків. Наприклад, при навчанні ходьбі та бігу потрібно навчити дітей ходити та бігати з різною довжиною та частотою кроків. Для цього необхідно запропонувати їм ходити та бігати по розмітці, розміщеній на різній відстані. Регулярне виконання завдань на ходьбу та біг по розмітці дозволяє дітям навчитися керувати довжиною кроку, а за допомогою бігу з різною частотою кроків по тим же розміткам - оволодіти швидкістю рухів.

Навчаючи метанню, потрібно запропонувати дітям кидати м'яча на різні відстані, визначати відстань, на яку кинутий м'яч, а також вагу м'яча, кидати на одну й ту саму відстань предмети різної ваги.

Діти повинні навчитися технічно правильно повзати з різною швидкістю та уміти визначати швидкість по завданню вчителя.

Таким чином, поступове та суворе послідовне оволодіння учбовим матеріалом по частинах ( шляхом виконання учбових завдань) дозволить дітям успішно оволодіти різними руховими діями по програмі з фізичного виховання. Важливо планувати навчальний матеріал так, щоб початкове навчання якій - небуть руховій дії повторювалося на кожному занатті до тих пір, поки не буде засвоєна хоч одна його найпростіша форма.

Слід враховувати схильність дівчаток цього віку до танцювальних рухів, які повинні застосовуватися для закріплення м'язів ніг, тулуба, серцево - судинної та дихальної систем.

Навчання руховим діям дітей середнього шкільного віку ( 12 - 14 років) має свої особливості. Цей вік співпадає з періодом статевого дозрівання та характеризується збільшенням середніх річних прибавок зросту та маси тіла. Швидкий зріст тіла в довжину викликає розтягування м'язів, зв'язок, нервових шляхів, кровоносних судин. В результаті цього та ряду інших факторів, пов'язаних з діями гормонів залоз внутрішньої секреції, рухи підлітків на деякий час стають менш точними та менш координованими. Як правило у таких підлітків порушується постава. Особливо це помітно у швидкоростучих дітей, нерегулярно займаючихся фізичними вправами . Підлітки ( хлопчики ) звичайно хочуть бути самостійними, хочуть скоріше стати сильними, спритними, сміливими, перебільшують свої можливості.

Вони прагнуть скоріше зробити вправу та мало уваги звертають на деталі техніки. Це пояснюється не тільки психологічними особливостями підлітків, але і особливостями формування рухових навиків у дітей цього віку. Якщо при навчанні порівнюючи легким руховим діям перша фаза формування навика проходить значно скоріше, то при навчанні більш складним вправам, потребуючим проявлення фізичних якостей, а також просторової та часової точності рухів, початкова стадія навчання проходить значно повільніше, ніж інші.

Невміння оцінювати свої рухи в просторі, в часі, а також по ступені м'язових зусиль часто призводить до того, що навик засвоюється з помилками, відсутня точність та легкість виконання рухових дій.

В цьому віці вадливо приділяти уваги всебічному гармонійному розвитку всіх фізичних якостей, і особливо сили, швидкості, пам'ятаючи що навчання гарно фізично підготовлених дітей проходить набагато успішніше.

Слід також враховувати, що рухова функція найбільш інтенсивно розвивається у дітей 13 - 14 років, вони спроможні оволодіти руховими діями, що більш складні по координації. Їм доступна більш детальна розповідь та аналіз вправ, що вивчаються. Вони спроможні розуміти термінологічні назви вправ та виконувати їх з розповіді вчителя.

В процесі навчання дітей та підлітків руховим діям можливе примінення всіх методів та прийомів, проте вони недостатньо ефективні. Це пояснюється тим, що викладач завжди прагне скоріше навчити руху в цілому. Існуючі методи не зобов'язують його вирізати деталі вивчаючої вправи та обробляти їх окремо з кожним учнем. Система керування ходом навчання при цьому недосконала. Викладач часто не спроможний змінити хід навчання, якщо вправа у того чи іншого учня не виходить. Він говорить про помилки, допущені учнем, пояснює, чому вони допускаються, а заставити зробити вправу правильно не завжди вдається.

Серед методів навчання широко використовується метод приписів алгоритмічного типу - тільки оволодіння першою серією навчальних завдань дає право переходити до другої, а потім до послідуючих.

Навчання дітей та підлітків методом алгоритмічних приписів дає позитивні результати. Рухові навики формуються порівняно швидко та без помилок. При такому методі навчання немає вміючи та невміючих або погано виконуючих рухову дію. Матеріалом оволодівають всі, тільки в різні терміни, у відповідності з індивідуальними можливостями кожного учня.

В першій серії навчальних завдань будуть вправи для розвитку тих якостей, які передують успішному виконанню рухової дії, що вивчається. В одних випадках достатньо розвивати лише силу даних груп м'язів, в інших гнучкість, в третіх - швидкість м'язових скорочень, а іноді і всі названі якості.

Друга група повинна включати вправи для засвоєння вихідних та кінцевих положень, котрими починається та закінчується рухова дія. Вміння правильно приймати вихідне та кінцеве положення в гімнасиці обов'язкове. Перша та друга серії навчальних завдань можуть засвоюватися одночасно або в різний час.

Третя серія навчальних завдань - це дії, що забезпечують умови для виконання вивчаємої вправи.

В четверту серію навчальних завдань входять дії, пов'язані з навчанням вміння оцінювати виконувані рухи в просторі, в часі, а також по ступеню м'язових зусиль.

П'ята серія навчальних завдань - підводячи вправа та частини вивчає мого руху - вивчаються рухи в цілому в полегшених умовах за допомогою тренажеру та інших технічних засобів. При вивченні кожного навчального завдання враховуються індивідуальні особливості займаючихся, їх готовність до виконання я матеріалу, що вивчається; контролюється правильність виконання навчальних завдань; визначається порядок переходу від одного навчального завдання до іншого. Другими словами, викладач активно керує навчальним процесом.

А чи завжди слід користуватися приписами алгоритмічного типу при навчанні дітей та підлітків руховим діям? Звичайно ж що ні. Багато з них можливо обучити по старій методиці. До таких відносяться: стройові, загально розвиваючі вправи, окремі прикладні, вправи в змішаних висах та упорах та інші.

3.3.3 Старший шкільний вік

Фізична працездатність юнаків та дівчат значно підвищується та наближається до працездатності дорослих. В цьому віці поступово уповільнюється зріст в довжину та збільшується поперечний зріст грудної клітини та плечового поясу; інтенсивно росте мускулатура, збільшуються її силові можливості; діяльність серцево - судинної та нервової систем стає більш врівноваженою; підвищується інтерес до виконання вправ, що потребують сили та спритності.

Заняття основною та атлетичною ( для юнаків ) гімнастикою в цьому періоді повинні бути направлені на завершення загального фізичного розвитку та підготовку юнаків та дівчат до трудової діяльності. Проводяться вони окремо, так як в їх змісту маються важливі відмінності.

Юнакам необхідно досконало оволодіти основними прикладними руховими навиками. Вони повинні вміти долати природні та штучні перешкоди, кидати м'ячі різної ваги на відстань та в ціль, лазити по канату, шестам, оволодівати прийомам переноски живого грузу та різних предметів, виконувати підйоми силою та переворотом, перевороти в сторону та вперед. В процесі занять цими вправами потрібно розвивати силую витримку, швидкість, спритність, виховувати наполегливість, працелюбство, можливість до виконання складних та важких вправ.

Дівчата старшого шкільного віку значно прибавляють у вазі. Сила м'язів відстає у розвитку, її потрібно систематично розвивати. Особливу увагу слід приділяти укріпленню м'язів брючного пресу, плечового поясу та ніг. З цією метою потрібно виконувати загальнорозвиваюсі вправи з набивними м'ячами, палицями, на гімнастичній стінці. Враховуючи схильність дівчат до танцювальних рухів, слід включати в урок вправи художньої гімнастики з опором об гімнастичні стінку, танцювальні кроки.

Крім того, потрібно вдосконалювати у дівчат спритність, швидкість та витримку ( в довжину, висоту, з підвісних площадок, через різноманітні перешкоди ), метання м'ячів різної ваги, повзання, долання перешкод, вправи на рівновагу, рухомі ігри, акробатичні вправи.

Висновок до розділу ІІІ

Багатогранність та варіативність форм виконання вправ розширюють можливості основної гімнастики та роблять її доступним засобом фізичного виховання дітей всіх вікових груп. На заняттях вирішуються основні завдання фізичного виховання, вивчаються основи техніки багатьох рухів, формується правильна осанка, створюються благоприемні умови для розвитку рухових функцій школярів.

Недоліком являється те, що навчання вправам спортивної гімнастики школярів на уроках фізичного виховання неефективне, так як вчитель не може забезпечити достатньої щільності ( на гімнастичних знарядах вправи виконуються по одному) та навчити правильній техніці із - за малої кількості часу, що відводиться навчальним планом на гімнастику, на що можливо слід звернути увагу нашому керівництву при розробленні програм.

ВИСНОВОК

В наш час, коли про здоровий спосіб життя можна почути по радіо, телебаченню, прочитати на сторінках газет та модних журналів, особлива увага приділяється оздоровленню підростаючого покоління - дітей та підлітків. А поняття "фізична культура" та "оздоровлення" невід'ємно пов'язані між собою, оскільки досягти оздоровчого ефекту при відсутності фізичних вправ практично неможливо.

Фізичне виховання дітей - відповідальна й складна справа. На жаль, у недосвідчених викладачів існує не зовсім чітка, а іноді і невірна уява про напрямок, завдання, зміст та обсяг фізичного виховання учнів на уроках фізкультури. Це значною мірою знижує ефект спортивно - оздоровчих заходів і навіть велике бажання та ентузіазм не компенсують хиби у виборі напрямку та змісту фізичного виховання в школі.

Знання про фактори, що визначають і посилюють вплив на організм дитини, необхідні для підвищення ефективності спортивно - оздоровчої роботи. Невірна уява про фактори впливу фізичних вправ чи їх однобічне використання значно знижує результати роботи. Ось головні з них.

1. Систематичне застосування гімнастичних вправ, незалежно від статі, віку та фізичного розвитку дітей.

2. Особливості гімнастичних вправ - їх складність, характер та емоційність, новизну, тривалість , інтенсивність.

3. Врахування індивідуальних особливостей дитини. Недооцінка чи невірний підхід до індивідуальних особливостей значно знижує фізіологічний ефект і педагогічний вплив гімнастичних вправ, може викликати втрату інтересу дітей до фізичного виховання.

4. Зовнішні умови, в яких проходить процес фізичного виховання дітей в школі. Такими умовами є кліматичні, метеорологічні, стан обладнання спортивних майданчиків, якість спортивного інвентаря, рівень організації фізичного виховання.

Виховання фізичних якостей грунтується на постійному прагненні зробити понад можливе для себе, здивувати оточуюючих своїми можливостями . Але для цього з народження потрібно постійно і ругулярно виконувати правила правильного фізичного виховання . Основним етапом у вихованні цих якостей є освітній період в житті людини (7-25 років), протягом якого відбувається закріплення потрібного учбового матеріалу для його подальшого застосування в житті (високопродуктивній праці).

Пам'ятаючи вищесказане, дотримуючись педагогічних та гігієнічних вимог, при наявності необхідних умов, ми виростимо здорове покоління - покоління наших дітей та внуків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Ф.О.Александров. "Быт и культура", Москва. 1978.

2. М.В. Антропова "Школьная гигиена", Москва, "Медицина", 1970.

3. О.П. Бамбуркін та ін. "Фізичне виховання в сільській школі", "Рідна школа", 1994, №9.

4. М.Д.Большакова, А.Я. Гольдфельд "Руководство для школьных врачей", "Медгиз", 1985.

5. В.В.Гориневский, "Физическое образование. Пособие для воспитателей, преподавателей учебных заведений и лиц, занимающихся физическим образованием". Спб., 1913.

6. О.B.Жеребцов. "Физкультура и труд". Москва.1986.

7. В.М. Заціорський "Фізичні якості спортсмена", ФиС, 1966.

8. М.В. Зімкін " Фізіологічна характеристика сили, швидкості, витривалості", ФиС, 1956.

9. В.И. Козлов, Богданов Г.П. "Спортивный час Школьника", М., 1985.

10.Колесов Д.В. "Физическое воспитание и здоровье школьников"

Москва, 1983.

11. И.Н.Саркизов - Серазини "Путь к здоровью, силе и долгой жизни", ФиС, 1957.

12. А.Н.Крестовников, " Очерки по физиологии физических упражнений", ФиС, 1952

13. П.Ф. Лесгафт, "Руководство к физическому образованию детей школьного возраста"" ч.І, Спб., 1888; ч. ІІ Спб., 1901 .

14. П.Ф.Лесгафт, "Собрание педагогических сочинений", т.2, 1952 р., ст. 118 - 119).

15.Л.П.Матвеев "Теорія фізичного виховання", ФиС, 1959

16.Наказ МОЗ та МОН України від 21.04.05р. № 242/178 " Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності дітей у навчальних закладах та формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді".

17. И. П. Павлов "Двадцатилетний опыт обьективного изучения высшей нервной деятельности. Изд. 7.М., Медгиз, 1907.

18.А.Е. Покровский "Детские игры и гимнастика в отношении здоров"я и воспитания младенца" , 1893 .

19.А.Е. Покровский "Физическое воспитание у детей разных народов

преимущественно России", 1884 .

20.Чиж Ю.А. "Фізична культура - джерело здоров"я", Київ, "Здоров"я" 1977.