Туристичний ринок України в структурі світового ринку туристичних послуг

І останнім напрямом державної туристичної політики в рамках покращення туристичного іміджу України має бути підтримка галузей і виробництв, що є постачальниками товарів і послуг для підприємств туристичної індустрії - кафе, ресторанів, кінотеатрів, побутових послуг тощо.

Особливу увагу тут слід приділити також відродженню, розвитку та підтримці місцевих ремесел, фольклорних і культурних традицій, народних звичаїв, щоб туристи могли повністю відчути український колорит.

Отже, комплексна реалізація поданих заходів, спрямованих на реалізацію туристичного потенціалу України, вимагає як державної підтримки, так і залучення приватного та іноземного капіталу в модернізацію інфраструктури туризму. Україна має великі, а головне реальні, перспективи розвитку туристичної галузі, тому вона може і повинна зайняти одне з провідних місць серед країн - світових туристичних лідерів.

РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

3.1 Основні напрямки розвитку й формування ринку туристичних послуг України

Один з ключових питань, яке необхідно вирішити найближчим часом, - питання оптимізації взаємодії туризму і культури, як на рівні центральних органів влади, так і на місцях. Культурна спадщина, музеї, театри, в більшості країн світу є винятково важливим чинником залучення туристів, генерації міжнародних і локальних туристичних потоків. І в результаті цього, туристичний потік отримують транспорт і громадське харчування, готелі, місцева промисловість та ін

Перспективний розвиток туризму в Україні істотно вплине на зайнятість населення. Якщо у 2005 році кількість працівників у туристичній галузі складатиме 169 тис. чол., а зайнятість в туризмі з урахуванням інших галузей (транспорт, торгівля, зв'язок та ін) і тимчасової зайнятості протягом активного туристичного сезону - 2,79 млн. осіб , то вже в 2010 році ці показники складатимуть, відповідно 220 тис. осіб і 3,63 млн. осіб.

Важливими чинниками, які впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний і соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Демографічна структура населення України та аналіз вікових груп, які найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні найбільш активна частина населення від 30 до 40 років, на відміну від високорозвинених країн, де люди старшої вікової групи (55-60 років) грають всі більш важливу роль у міжнародному туризмі.

Поступове збільшення кількості працюючих людей, забезпечення вищого доходу, на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки та гнучкість робочого часу - умови для більш зручного відпочинку.

Одним з найважливіших факторів, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного, туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і особистими доходами громадян.

Туристичний ринок дуже відчутний до змін в економіці. При стабільних цінах зростання особистого споживання на 2,5% збільшує витрати на туризм на 4%, а зростання особистого споживання на 5% - на 10%.

Основні проблеми туристичної галузі в Указі Президента України «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року» туризм має стати одним з джерел поповнення державного та місцевих бюджетів, тому необхідно визначити проблеми роботи туристичної галузі та розглянути основні напрямки щодо їх вирішення [1-5]..

У роботі туристичної галузі можна виділити наступні проблеми, які стримують її розвиток. Серед них:

- відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі та туристичних представництв за кордоном;

- відсутність цивілізованих умов перетину кордону та несприятливий візовий режим для іноземних туристів;

- податкове законодавство, яке не сприяє вкладенню інвестицій в інфраструктуру туризму і санаторно-курортний комплекс;

- разновідомственна підпорядкованість туризму та санаторно-курортного комплексу;

- недоліки в системі регіонального управління;

- проблема тіньової економіки;

- необхідність передання частини повноважень органам місцевого самоврядування.

Дляв удосконалення рекреаційно-туристичної діяльності велике значення має інформація про навколишнє середовище, яка включає демографічні, науково-технічні, політико-правові, соціально-культурні, природні та економічні фактори.

До того ж усі фактори макросередовища і мікросередовища взаємопов'язані та взаємозумовлені. Тому всі дані повинні бути зосереджені у відповідних інформаційних центрах, об'єднаних в єдину інформаційну систему. Ця система повинна бути повна, зрозуміла у використанні і загальнодоступна.

Найважливішим завданням на цьому шляху є забезпечення формування у сфері туризму і курортів постійної державної ідеології, спрямованої на раціональне і ефективне використання природних, історико-культурних та соціально-побутових ресурсів, для розвитку в'їзного та внутрішнього туризму, виконання соціальної функції - оздоровлення населення, відтворення трудових ресурсів та збереження генофонду нації.

Крім того, необхідність розвитку цієї галузі в Україні, в тому числі в'їзного та внутрішнього туризму, обумовлено об'єктивною потребою збереження навколишнього середовища, природних ресурсів, культурної спадщини, людського потенціалу та його духовності, розв'язання проблем зайнятості та безробіття, що є сьогодні актуальним для малих міст Україна [8,15,22]..

Щодо стратегії розвитку курортів як територій, де в залежності від особливостей природних ресурсів, безумовно, повинна розвиватися як санаторно-курортна (чисто лікувальна) галузь, так і сучасна курортно-рекреаційна індустрія, орієнтована на забезпечення якісного відпочинку.

Враховуючи стратегічні інтереси держави у розвитку конкурентоспроможного туристичного сектору та необхідності в короткий термін суттєво поліпшити стан інфраструктури туризму на вимоги організаторів «Євро-2012», необхідно забезпечити розвиток туризму через установлення і підтримання рівноваги між збереженням природно-рекреаційних, історико-культурних ресурсів, економічними інтересами і соціальними потребами, а також створити сприятливі умови для формування високоякісних туристичних продуктів.

При цьому передбачити:

створення законодавчих, нормативно-правових, соціально-економічних, організаційно-управлінських умов для перетворення туризму на соціально та екологічно орієнтовану, економічно ефективну сферу діяльності;

формування і впровадження ефективної моделі державного управління з метою координації, регулювання та захисту інтересів учасників туристичної діяльності;

вдосконалення наявних та впровадження нових ефективних механізмів взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, наукових і освітніх установ сфери туризму;

формування туристичного простору з метою раціонального та ефективного використання туристичних ресурсів шляхом створення та забезпечення функціонування зон сталого розвитку туризму, розроблення і впровадження конкурентоспроможного національного та регіональних туристичних продуктів;

забезпечення безпеки туристів і подорожуючих, захист їхніх прав та законних інтересів;

сприяння збереженню і розвитку національної культури;

раціоналізація використання фінансових і матеріальних ресурсів у сфері туризму, наповнення бюджетів усіх рівнів від туристичної діяльності, збільшення надходження валютних коштів від туризму;

формування інформаційного простору туризму, створення сприятливих умов для забезпечення рівного доступу до інформації у сфері туризму;

сприяння покращенню інвестиційного клімату у сфері туризму, залученню інвестицій у розвиток інженерно-транспортної та комунальної інфраструктур;

створення робочих місць, розвиток малого та середнього підприємництва у сфері туризму,

розширення зайнятості у сільській місцевості від розвитку туризму;

формування сучасного механізму державного обліку та контролю здійснення туристичної діяльності;

розвиток міжнародного співробітництва у сфері туризму, покращення туристичного іміджу держави, ефективне використання можливостей, пов'язаних з проведенням фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу “Євро - 2012” в Україні тощо [25].

Таким чином, подолання наявних негативних тенденцій, створення системних та комплексних передумов для розвитку туризму має стати одним з пріоритетних напрямів забезпечення сталого розвитку країни в умовах глобалізації туристичного бізнесу. Подальші наукові розробки будуть спрямовані на визначення концептуальних підходів щодо формування цільових програм розвитку окремих видів туризму з обґрунтуванням актуальності їх розроблення та основних заходів їх реалізації.

Необхідно не тільки визначитися і зрівняти в правах ці дві основні функції курортів, але й щодо до реальних можливостей бюджету та особливостей курортних ресурсів прийняти рішення щодо пріоритетного відпочинку або лікування по південній конкретної курортної території, провести серйозну інвентаризацію і визначити оптимальну кількість відповідних установ [1-5]..

З урахуванням цього слід переглянути характер використання майна та землі, які знаходяться в державній і комунальній власності, дати врешті-решт поштовх для серйозного розвитку регіональної курортної економіки на основі реального балансу пріоритетів як туризму, так і лікування.

По-перше, необхідно повною мірою виконати Закон України «Про курорти», припинити процес знищення земель курортного та рекреаційного призначення і природних лікувальних ресурсів.

По-друге, створити сприятливий клімат для залучення інвестицій у санаторно-курортну галузь.

По-третє, провести прозору приватизацію на тендерній основі нерентабельних, непрацюючих курортно-рекреаційних установ і недобудов. Безумовно, треба багато чого зробити, що буде сприяти як збереженню традицій санаторного лікування в країні, так і розвитку загальнодержавного конкурентоспроможного внутрішнього ринку курортно-рекреаційних послуг, їх здешевленню і виходу на ринок країн СНД і Європи. Внаслідок чого курортна галузь стане вагомим джерелом наповнення бюджету всіх рівнів, тому, що ресурсна база України має унікальний курортний і туристичний потенціал, здатний забезпечити подальший розвиток національного курортного та туристичного продукту і вихід його на міжнародний ринок.

3.2 Прогноз розвитку туристичного ринку України та його перспективи

Західні фахівці склали прогноз розвитку на середньострокову перспективу для країн Центральної та Східної Європи. Документ у цілому відображає поліпшення ситуації на ринку, які стали виявлятися вже з другої половини 2015 року.

Тим не менш, експерти поки зі скептицизмом ставляться до зростання попиту на туристичні послуги в Україні. Деякі з них навіть говорять про те, що положення туристичної галузі може посилитися, і в якості аргументу приводять скорочення в'їзного туристичного потоку, падіння якого в минулому році склало 12% щодо показників 2014 року. Більше за все український туристичний бізнес користується попитом у жителів країн СНД і Центральної Європи, але навіть цей туристичний потік не зможе відновити позитивну динаміку зростання, яка відзначалася в галузі до початку кризи.

Аналітики прогнозують, що в'їзний потік збільшиться не більше ніж на 7%, починаючи з 2011 року. Питання про повне відновлення українського туристичного ринку можна буде розглядати не раніше 2014 року, коли показники почнуть показувати двозначне зростання.

Основний потік туристів в Україні направляється по автомобільних дорогах і залізничних магістралях. З точки зору наземного туризму України має вигідне географічне положення, маючи спільний кордон відразу з сімома країнами.

Це і стане основою для зростання потоку туристів, які в якості пересування вибирають автомобільний транспорт. Крім того, посилення тенденції буде відбуватися за рахунок лібералізації візового режиму між Україною та країнами ЄС.

Один з пунктів угоди гарантує право вільного перетину кордону європейськими громадянами на строк до 180 діб. Залізничний напрямок буде навпаки, демонструвати певний спад, в основному через стан залізниць, які потребують глобальної модернізації.

Головною основою для розвитку туристичної галузі стане чемпіонат Європи з футболу в 2012 році. Футбольне першість буде сприяти не тільки притоку туристів, а й залученню інвестицій на реалізацію широкомасштабних проектів.

До початку Євро-2012 заплановано будівництво стадіонів, реконструкція міжнародного аеропорту та інших об'єктів інфраструктури. Крім цього залучені кошти допоможуть здійснити проекти з будівництва нових готельних комплексів для розміщення численних уболівальників, офіційних делегацій і представників ЗМІ.

До настання листопада 2015 року керівництво УЄФА дало Україні час на будівництво Олімпійського стадіону в Києві, а також аеропортів та інших об'єктів інфраструктури [6,18]..

В умовах дефіциту інвесторів, з яким зіткнулися більшість намічених об'єктів футбольної інфраструктури, існує серйозна загроза того, що Україна не витримає заплановані терміни завершення будівництва. Найбільші побоювання викликає стан справ у готельному секторі, де, за повідомленням місцевих джерел, будівництво відстає від намічених темпів і якості, а за чутками, взагалі мова йде про розміщення гостей у наметах.

У свою бутність на посаді Президента країни Віктор Ющенко, з певних причин, бойкотував прийняття в 2015 році закону, що дозволяє Державному банку України направити 10 млрд. українських гривень на підготовку туристичних та спортивних об'єктів.

У 2014 році повідомлення з України відкрила угорська бюджетна авіакомпанія «Wizz Air», що дозволяє прогнозувати збільшення присутності низькобюджетних перевізників на українському ринку на майбутні роки. Сьогодні керівництво міжнародного аеропорту «Бориспіль» (Київ) зайнято будівництвом нового терміналу, спеціально призначеного для прийому низькобюджетних рейсів.

Подія, що на думку експертів, свідчить про позитивні тенденції, має призвести до зниження тарифів, що, у свою чергу, розширить можливості і збільшить потік туристів, які прагнуть в Україні або виїжджають з неї в інші країни.

З появою на національному ринку угорської «Wizz Air» про зниження цін на свої послуги вже заявила «Aerosvit» - лідируюча на ринку українських повітряних перевезень.

Розглядаючи стан туристичної галузі в Україну, перш за все, необхідно відзначити її сприятливі умови і багаті, рекреаційні та бальнеологічні ресурси для лікування та відпочинку населення, розвитку туризму і спорту.

Унікальні пейзажі, чудові ландшафти, національні парки, заповідники й заказники, мінеральні та термальні води, грязеві джерела створюють всі передумови для формування в Україна високорозвиненої, конкурентоспроможного рекреаційно-туристичного комплексу [].

Проте наявний ресурсний потенціал практично не використовується, а стан і результативність розвитку туризму не тільки відстає від передових країн світу, але й не відповідає вимогам сучасного суспільства, що є потенційним рівноправним членом європейської та світової спільнот.

Сформована ситуація пояснюється неконкурентоспроможністю більшості українських підприємств і організацій туристичної сфери, яка все більшою мірою проявляється на тлі процесів глобалізації та пов'язаної з нею лібералізації відносин між країнами, а також світовою фінансовою кризою [25,27].

Відповідно до проблем туристичного бізнесу України та їх загострення в умовах економічної кризи можна запропонувати деякі кроки для пожвавлення цієї сфери:

- вдосконалення нормативно-правової бази туристичної та курортно-рекреаційної галузі;

- створення стратегії розвитку курортів;

- створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток туристичної та курортно-рекреаційної інфраструктури;

- створення належних умов для розвитку іноземного та внутрішнього туризму, зокрема, через розвиток окремих туристичних центрів;

- сприяння розвитку готельного бізнесу, підвищення якості послуг, що надаються;

- належний облік туристичних ресурсів України, забезпечення їх раціонального використання та охорони;

- дослідження туристичного ринку, підготовка і поширення інформації про туристичні можливості України;

- представлення країни у міжнародних туристських організаціях і на міжнародних туристичних заходах;

- забезпечення стимулювання розвитку туризму в економічно депресивних регіонах,

- сприяння створенню робочих місць у туристичній сфері.

Отже, можна зробити висновок, що туристична галузь поступово зріє та намагається досягти високих результатів, що поступово цього і досягає.

ВИСНОВКИ

Таким чином, ресурсна база України має унікальний курортний і туристичний потенціал, здатний забезпечити подальший розвиток національного курортного та туристичного продукту і вихід його на міжнародний ринок.

В роботі було з'ясовано, що найважливішим завданням на цьому шляху є забезпечення формування у сфері туризму і курортів постійної державної ідеології, спрямованої на раціональне і ефективне використання природних, історико-культурних та соціально-побутових ресурсів, для розвитку в'їзного та внутрішнього туризму, виконання соціальної функції - оздоровлення населення, відтворення трудових ресурсів та збереження генофонду нації.

Крім того, необхідність розвитку цієї галузі в Україні, в тому числі в'їзного та внутрішнього туризму, обумовлено об'єктивною потребою збереження навколишнього середовища, природних ресурсів, культурної спадщини, людського потенціалу та його духовності, розв'язання проблем зайнятості та безробіття, що є сьогодні актуальним для малих міст Україна.

Щодо стратегії розвитку курортів як територій, де в залежності від особливостей природних ресурсів, безумовно, повинна розвиватися як санаторно-курортна (чисто лікувальна) галузь, так і сучасна курортно-рекреаційна індустрія, орієнтована на забезпечення якісного відпочинку.

Необхідно не тільки визначитися і зрівняти в правах ці дві основні функції курортів, але й щодо до реальних можливостей бюджету та особливостей курортних ресурсів прийняти рішення щодо пріоритетного відпочинку або лікування по південній конкретної курортної території, провести серйозну інвентаризацію і визначити оптимальну кількість відповідних установ. З урахуванням цього слід переглянути характер використання майна та землі, які знаходяться в державній і комунальній власності, дати врешті-решт поштовх для серйозного розвитку регіональної курортної економіки на основі реального балансу пріоритетів як туризму, так і лікування.

По-перше, необхідно повною мірою виконати Закон України «Про курорти», припинити процес знищення земель курортного та рекреаційного призначення і природних лікувальних ресурсів.

По-друге, створити сприятливий клімат для залучення інвестицій у санаторно-курортну галузь.

По-третє, провести прозору приватизацію на тендерній основі нерентабельних, непрацюючих курортно-рекреаційних установ і недобудов.

Безумовно, треба багато чого зробити, що буде сприяти як збереженню традицій санаторного лікування в країні, так і розвитку загальнодержавного конкурентоспроможного внутрішнього ринку курортно-рекреаційних послуг, їх здешевленню і виходу на ринок країн СНД і Європи. Внаслідок чого курортна галузь стане вагомим джерелом наповнення бюджету всіх рівнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України «Про курорти». Відомості Верховної Ради (ВВР) 2000 N 50 с.435.

Закон України «Про туризм». Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995 N 31 ст.241.

Указ Президента України «Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року» від 10.08.1999.

Постанова КМУ "Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки" (від 29.04.2002 № 583) // www.zakon.rada.gov.ua

Азар В. Туризм - еще один феномен XX века // Туризм: практика проблемы перспективы №5 2012. с.15-17

Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу термінологія районування: Монографія. - К.: ВПЦ «Київський університет» 2012. - 395 с.

Биржаков М.Б. Никифоров В.И. Индустрия туризма: Перевозки. - СПб.: Издательский дом Герда 2013. - 400 с.

Гаспарян А.А. Розвиток в Україні. //Бізнес 2013 №5. с.12-18.

Гнатів О.К. Проблеми розвитку вітчизняного туризму // Економіка України №5 2012 с.23-25.

Горобець Н.П. Нові технології в галузі туризму // Економіка і інформатизація №7 2012 с. 27-28.

Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 рр.: Постанова КМ України від 29 квітня 2002, №583.

Гулевська Н.М. Передумови формування стійкого туризму // Вісник СумДУ. Серія «Економіка». - 2013. - № 2. - С. 130-134.

Калиновский С.С. Гончаренко П.А и др. Стратегический менеджмент туризма. - С-Пб.: Оркестр 2005.- 561с.

Качанівський В.С. Концепція розвитку туризму в Україні. - Л.: Брама 2012. - 317с.

Козик В.В. Панкова Л.А. «Світове господарство та міжнародні економічні відносини». Львів: Просвіта 2005. - 237 с.

Козловський Є.В. Іноземний досвід регулювання міжнародного туризму та його використання в Україні //Економіка України. - 2012. - №10.- с.24-27.

18. Кравців П.В. Самольотов П.В. Проблеми регіональної модифікації концепції сталого розвитку та особливості її реалізації в гірських районах. В зб.: Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі. - Матер. регіональної науково-практичної конференції. - Ужгород: Патент 2005. - С. 69-75

Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг ( геопросторові аспекти). 2-е вид. перероб. та д оп . - К: Альтерпрес 2012. - 436 с.

Мальська М.П. Худо В.В. Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навч . посібник. - К: Центр навчальної літератури 2004. - 272 с.

Новиков В.С. Инновации в туризме: учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений/ В.С. Новиков. - М.: Издательский центр «Академия», 2013.

Потемкін О.С. Київ туристичний // Галицькі контракти №5 2005 с.17-20

Севастьянова С.А. Региональное планирование развития туризма и гостиничного хозяйства: учебное пособие / С.А. Севастьянова. - М.: КНОРУС, 2013.

Сухов Р.И. Организация работы туристического агентства: Учебное пособие. - М.: ИКЦ “Март”, 2005.

Тимчук О. Перспективи розвитку гірського туризму в Україні // Збірник наукових праць НДФІ №7 2012 с.31-34.

Лендєл О.Д. Основні напрямки розвитку туристичної інфраструктури регіону // toulib.net/ statti.htm

Рудой А. Рекреативные потенции // Комп&ньон.- 2012.- № 26.- Ст.30-34.

Туризм в України: Статистичний збірник.- К.: Держкомстат України, 2012. - 184 с.

Стратегія сталого розвитку туризму і курортів в Україні: Проект. - К., 2013.

Юрченко С.А. Инфраструктура мира [Текст]: Учебное пособие.- Х.:ХНУ имени В.Н. Каразина, 2012.- 328 с. - ISBN 966-623-358-4

Румянцев А. П., Коваленко Ю. О. Світовий ринок послуг: Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 456с.

Світовий ринок товарів та послуг: Підручник: У 2 ч. / с 24 А. А. Мазаракі, Є. М. Воронова, І. В. Чаус та ін.; За аг. Ред А. А. Мазаракі. - Ч. 2. -К.: Київ. нац. торг. екон. ун-т, 2012. - 318с.

Заблоцька Р. О. Світовий ринок послуг: Підручник. 2-е вид. -К.: Знання України, 2005. - 280с.

Семенов Г. А., Панкова М. О., Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми: Навчальний посібник. - Видання друге, перероблене і доповнене. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 232с.

ДОДАТОК А

Рис. 1.1. Туристична інфраструктура

ДОДАТОК Б

SWOT - аналіз туристичної галузі України

Сильні сторони	Слабкі сторони
Сприятливе геополітичне положення України. Можливості для розвитку всіх видів туризму. Щорічне зростання ринку. Збільшення конкуренції туристичних операторів. Значний розвиток культури відпочинку українців.	Великі іноземні компанії не розглядають Україну як стратегічний ринок через його порівняно невеликий обсяг. 2. Повільні темпи зростання інвестицій у розвиток туризму. 3. Відсутність бюджетного фінансування важливих для розвитку туристичної і курортної сфер України заходів. 4. Низький рівень інформаційних технологій в Україні. 5. Значні труднощі для українців, пов'язані з отриманням візи. 6. Невідповідність між ціною і якістю українських туристичних послуг. 7. Залежність від економічної ситуації, погодних умов.
Можливості	Загрози
Прихід до України європейських операторів, що призведе до зниження ціни та збільшення ємності ринку. 2. Інвестування в розширення туристичного бізнесу. 3. Розвиток різноманітних напрямів туризму (екстремальний, історико-культурний, науковий, діловий, подієвий). 4. Розширення туристичних маршрутів під впливом зміни вподобань українців та втрати популярності масових напрямів. 5. Вдосконалення системи маркетингу в туристичній сфері, введення програм лояльності. 6. Швидке зростання бази міні-готелів. 7. Вдосконалення інформаційної системи в туризмі.	1. Несприятлива економічна ситуація. 2. Збільшення ціни на туристичні послуги, зменшення попиту. 3. Зменшення варіантів для населення із середніми доходами. 4. Відмова від туристичного відпочинку.

Размещено на Allbest.ru