Туристичний ринок України в структурі світового ринку туристичних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ КРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

1.1 Сутність та роль туристичних послуг в економіці країни

1.2 Особливості розвитку туристичних послуг на світовому ринку

1.3 Основні елементи інфраструктури туристичної галузі

РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНИЙ РИНОК УКРАЇНИ В СТРУКТУРІ СВІТОВОГО РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

2.1 Аналіз туристичного ринку України

2.2 Проблеми розвитку туристичних послуг на території України

2.3 Особливості формування туристичного іміджу України

РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

3.1 Основні напрямки розвитку й формування ринку туристичних послуг України

3.2 Прогноз розвитку туристичного ринку України та його перспективи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Вітчизняний туристичний бізнес, як і більшість інших секторів економіки, переживає наслідки світової економічної кризи. Невизначена політична ситуація в країні може сприяти затяжному виходу із ситуації. Негативний вплив цих чинників потребує від працівників індустрії туризму професіоналізму та самовіддачі. Тому зростуть вимоги до підготовки майбутніх фахівців туристичної сфери, особливо менеджерів туризму, покликаних забезпечити успішне подолання кризи і розвиток індустрії туризму в Україні на перспективу.

Дослідження даної проблематики є особливо актуальним у зв'язку з тим, що за розрахунками Всесвітньої туристичної організації, туризм вийшов на перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів і послуг. Вагомий внесок у вивчення туристичної галузі зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені як Кабушкин Н.І., Квартальнов В.А., Папірян Г.А., Чудновський А. Д., Школа І. М., Уокер Дж. Проте низка питань, пов'язаних із особливостями розвитку туризму в ринкових умовах залишилися поза увагою дослідників.

Актуальність даного дипломного проекту зумовлена тим, що туристична галузь є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо). Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залученню громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини краю, збереженню екологічної рівноваги.

Слід відзначити, що за два останні роки в Україні відбуваються бурхливі процеси перетворення туристичної галузі в одну із провідних галузей економіки України.

Це, перш за все, пов'язано з прийняттям Державної Програми розвитку туризму в Україні на 2004-2010 рр., Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм»», низки Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України про підтримку розвитку туризму [1-5].

На фоні розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг та її іміджу серед інших країн. Необхідно зазначити, що об'єктивно Україна має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів.

Об'єктом роботи є туристична галузь України, предметом роботи є діяльність суб'єктів туристичного ринку України.

Метою дипломного проекту є висвітлення теоретичних та методологічних основ формування іміджу України, як перспективного учасника ринку міжнародного туризму.

Згідно мети доцільно відокремити завдання, які постають перед роботою:

визначити основні теоретико-методологічні основи функціонування туристичного ринку України в сучасних міжнародних умовах;

проаналізувати сучасний стан туристичного ринку України»

визначити основні проблеми, які сприяють подальшому розвитку туристичної галузі України»

відокремити основні тенденції та напрямки розвитку туристичної галузі України. туристичний ринок україна імідж

В роботі використані наступні методи дослідження:

метод аналізу;

метод аналогій;

статистичні методи дослідження;

метод індукції і дедукції;

описовий метод.

Джерелом інформації для економічного аналізу є планові й фактичні показники Держкомстату, результати спостережень, опитувань i обстежень, а також інші методи збирання первинної інформації, які були використані на протязі написання дипломної роботи.

При освяченні теоретичних питань формування іміджу України, як туристичної країни, були використані різні навчальні посібники, статті періодичних видань, законодавчо-нормативні акти.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ КРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

1.1 Сутність та роль туристичних послуг в економіці країни

Важливою частиною міжнародних економічних відносин поряд з світовими ринками товарів, капіталу і робочої сили є світовий ринок послуг. Економіка, у якій сектор послуг займає провідні позиції, вважається конкурентоспроможною і має перспективи росту. Міжнародний туризм сьогодні являє собою динамічну сферу зовнішньоекономічної діяльності, яка в багатьох країнах світу перетворилася в бурхливо зростаючу галузь великого бізнесу.

Об'єктивним підґрунтям формування ринку туристичних послуг є зростання та урізноманітнення суспільних потреб і відповідне йому поглиблення суспільного поділу праці. Туристичний ринок є частиною світового ринку послуг, його видовим компонентом.

Туристичний ринок - це сфера задоволення потреб населення в послугах, пов'язаних із відпочинком та змістовним проведенням дозвілля в подорожі Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2002. -320 с..

Під туристичною послугою розуміють результат діяльності організації або індивідуального підприємця щодо задоволення потреб туриста в організації та здійсненні туру або його окремих складових Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні Чернівці: Книги - ХХІ, 2003. - 300 с..

Туристична послуга може бути представлена в різній формі в залежності від задоволення тих чи інших потреб споживача і його переваг. Це можуть бути як окремі послуги туристського характеру (наприклад, проживання в готелі, авіаквитки), так і комплекс подібних послуг, що надаються споживачеві у вигляді туристичної подорожі з певними цілями і за заздалегідь запланованим маршрутом.

Такий комплекс послуг сприймається споживачем як один продукт і отримується саме в сукупності всіх його компонентів. Туристичну послугу, що складається з комплексу послуг (а в деяких випадках - товарів для туризму), об'єднаних і взаємопов'язаних єдиною метою подорожі, зазвичай називають туром.

Отже, туристична послуга є основою туру, окремі його елементи можуть входити в програму туру. Разом з тим, слід зазначити, що тур є основним видом туристичної послуги в тій його формі, яка виступає на ринку туризму. Споживач шукає на ринку не окремі послуги або товари, а найбільш оптимальне, з його точки зору, їх поєднання, пропоноване туристичними представниками у вигляді конкретних турів.

В основі відокремлення туристичного ринку лежить специфіка туристичної послуги. Туристична послуга має всі раніше перелічені ознаки послуги, тобто невідчутність, нерозривність процесу виробництва і споживання, неможливість накопичення та неоднорідність якості, але до того має ще ряд специфічних рис:

- комплексність: туристична послуга завжди є комплексом послуг, який обов'язково включає послуги розміщення, харчування, транспортування, екскурсійного обслуговування та ряд інших, що забезпечують реалізацію мети подорожі. Цьому комплексу притаманне взаємодоповнення та взаємозамінність в межах кожного виду послуг (наприклад, подорожувати можна різними видами транспорту, або одним видом, але різними класами тощо);

- мобільність: передбачає обов'язкове переміщення споживача до місця обслуговування;

- нероздільність процесу обслуговування пов'язана з попередніми ознаками: обслуговування в туризмі є процесом безперервним, оскільки тільки так може бути реалізована мета подорожування. При цьому момент виробництва і споживання туристичної послуги співпадає в часі і в просторі. Оцінити якість обслуговування також можливо лише в момент споживання;

- ритмічність: ця риса відбиває характер діяльності на туристичному ринку. Механізм регулювання попиту та пропозиції в даному випадку ґрунтується на постійній мінливості попиту та відносній стабільності пропозиції. Попит населення на туристичні послуги підвладний коливанням в залежності від циклу життєдіяльності: добового, тижневого, річного. Крім того, він коливається в залежності від співвідношення об'єктивних і суб'єктивних внутрішніх та зовнішніх чинників. Тобто, існує певний розрив у часі між підвладним коливанням попитом та постійною пропозицією. Цей дисонанс підсилюється вузькою спеціалізацією більшості підприємств, задіяних у створенні туристичної послуги, що, сукупно, негативно впливає на ефективність діяльності в туризмі Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні Чернівці: Книги - ХХІ, 2003. - 300 с..

Існує величезна різноманітність туристичних послуг. У даній роботі ми класифікуємо туристичні послуги за їх типом:

Екскурсійні послуги - послуги, які включають в себе всі види пересування за туристичним ресурсу з метою ознайомлення та отримання вражень.

До екскурсійних послуг відносять як піший огляд визначних пам'яток, так і автобусні екскурсії, польоти на вертольотах і біпланів, поїздки на водних засобах транспорту.

Спортивні послуги - це організація спортивного дозвілля туриста в залежності від його переваг і фізичної підготовки.

Диференціювати спортивні послуги можна наступним чином:

- за сезонами (зимові, річні, всесезонні);

- з рекреаційним типом курорту (водні, гірські),

- за необхідним фізичним рівнем підготовки туриста (загальнодоступні, екстремальні). За даними журналу «ТУТ Туристичні технології» № 3 за 2014 рік «Сьогодні одними з найбільш популярних туристичних послуг є послуги, пов'язані з активністю на свіжому повітрі з використанням різних транспортних засобів, тому навчання цим видам спорту відбувається найбільш оперативно і не вимагає від туриста спеціальної підготовки» Електронний ресурс - http://www.astt.ru/magazine_2005.shtml. До таких типів спортивної активності відносяться катання на мотоциклах, квадрациклах, снігоходах, джипах, водних мотоциклах, катерах тощо. На другому місці за популярністю стоять командні види спорту: волейбол, баскетбол, футбол тощо.

Оздоровчі послуги - є обов'язковим атрибутом будь-якого курорту. У стандартну оздоровчу програму входять SPA-процедури (масаж, плавання в басейні, сауна, гідромасаж, обгортання, грязеві ванни тощо), гімнастика і заняття на тренажерах.

Освітні послуги - це встановлені туристом виходячи з його інтересів майстер-класи, традиційно пов'язані зі звичаями і традиціями країни перебування. Наприклад, у Китаї туристів вчать виготовляти паперові ліхтарики, в Італії - готувати піцу, в Індії спеціально для жінок проводять майстер-класи по носінню сарі і тощо.

Подієві послуги - це надання можливості відвідування розважальних центрів країни перебування, як культурно-пізнавальних (театр, опера, балет, національний театр), так і шоу-масових (нічних клубів, ресторанів з шоу-програмою, показів мод, барів) і спортивних (футбольних матчів, тенісних турнірів, гонок «Формула-1» тощо).

Екологічні послуги - це різновид туристичних послуг з перебування, проживання і ознайомлення з природними ресурсами. До екологічних послуг відноситься відвідування природних парків і заповідників з можливістю ознайомлення з флорою і фауною цього району. Наприклад, в Ісландії обов'язковою частиною екологічної програми є купання в термальних джерелах, в Марокко при поїздці в пустелю можна заночувати в наметі, покататися на верблюді тощо.

Етнографічні послуги - це надання можливості ознайомлення з побутом та традиціями народу, що проживає на території країни перебування. Ця послуга актуальна в країнах, де збереглися стародавні племена, екзотичні обряди і традиції. Наприклад, при поїздці до Австралії один з різновидів етнографічних послуг - проживання в племені австралійських аборигенів, навчання грі на національних музичних інструментах, участь в обрядових заходах. Такі ж послуги популярні на території Марокко, де організовуються виїзди в пустелю в бедуїнські племена. У Індії одна з етнографічних послуг - візит на національне весілля.

Релігійні послуги - по суті вони близькі до етнографічних, однак, від туроператора вони вимагають більш ретельного опрацювання. Акуратність зумовлюється тим, що не кожну людину пустять в буддистський монастир на службу або дозволять бути присутнім на тому чи іншому релігійному обряді в православній церкві.

VIP-послуги - в туризмі VIP-послуги мають на увазі під собою відвідування закритих для загального відвідування місць або відвідування загальнодоступних музеїв в той час, коли в них немає туристів.

Бізнес-послуги (MICE) - Meetings-Incentive-Conferences-Events (Зустрічі - Інтенсив - Конференції - Подія) - галузь корпоративного туризму сприяння в організації зустрічей, проведення конференцій, відвідування виставок тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що туристична галузь, яка представлена туристичними послугами та туристичними продуктами, досить різноманітна та перспективна у своєму розвитку. Перелічені туристичні послуги дають змогу розраховувати на зростання ролі туризму в структурі міжнародних відносин.

1.2 Особливості розвитку туристичних послуг на світовому ринку

Перш ніж проводити аналіз розвитку туризму в будь-якій країні, необхідно виділити певні особливості, які впливають на туризм в цілому і гальмують його розвиток у всіх країнах.

Експерти в галузі туризму відокремлюють наступні особливості, що впливають на зростання та спад туристичного потоку:

- політичні;

- економічні;

- соціально-демографічні;

- культурні;

- науково-технічний прогрес Сергєєв Т. Організація туризму. М.: Нове знання, 2003.

Розглянемо кожну особливість окремо.

Політичні особливості.

Один з найважливіших факторів розвитку туристичного бізнесу в країні - це стабільна політична ситуація. Також, для розвитку туризму в тій чи іншій країні важливі міжнародні відносини, що склалися з іншими державами; стан торговельного та платіжного балансу даної країни і її партнерів; міжнародні відносини в світі або в окремо взятому регіоні.

Економічні особливості.

Зростання доходів населення в економічно розвинених країнах дозволяє населенню цих країн витрачати більше грошей на подорожі. Аналіз доходів туристів із ряду європейських країн дозволив виявити, що в туристичному потоці майже всіх країн за матеріальним становищем переважають представники середнього класу, а також широко представлена ??категорія осіб з високими доходами, формують попит на високо комфортабельні умови розміщення та обслуговування.

На розвиток туризму значний вплив мають зовнішньоекономічна діяльність держав, процеси інтеграції та глобалізації, що відбуваються в усіх галузях світової економіки. Це сприяє появі різних нових видів ділового туризму.

Однак такі явища в економіці, як жорсткість митних формальностей, фінансова нестабільність, економічні страйки, можуть значно стримувати діяльність організацій індустрії туризму.

Соціально-демографічні особливості.

На розвиток туризму впливає зростання чисельності населення, особливо міського. Міський стиль життя відрізняє стрес, анонімність життя, відсутність контактів з людьми, відрив від природи. У зв'язку з цим туризм для жителів міст представляє пошук душевної рівноваги.

Для багатьох країн світу характерна тенденція зміни співвідношення робочого і вільного часу. Зі збільшенням вільного часу в житті людей позначилися дві головні тенденції - дроблення відпускного періоду і зростання нетривалих поїздок, тобто туристичні поїздки стають менш тривалими, але більш частими.

Серед інших змін, що мають відношення до туризму, слід виділити широке залучення жінок до сфери суспільної праці. Багато з них прагнуть зробити кар'єру. Відповідно це призводить до того, що жінки пізніше стали одружуватися і народжувати дітей. Через прагнення отримати матеріальну незалежність кількість жінок, які подорожують з діловими цілями, зростає великими темпами.

Культурні особливості.

До них відноситься задоволення культурних, освітніх та естетичних потреб, що сприяє розвитку прагнення у людей до пізнання, дослідженню життя, традицій, культури та історії інших країн і народів. Прихильність до тих чи інших типів організації відпочинку і відповідно задоволення своїх культурних потреб досить істотно різняться по країнах.

Науково-технічний прогрес.

В даний час завдяки науково-технічному прогресу зменшується час перебування в дорозі при поїздках на віддалені відстані; вдосконалюється сервісне обслуговування на транспорті, який стає більш комфортабельним для пасажирів; з'являються нові прямі авіарейси, швидкісні магістралі (автомобільні, залізничні) тощо.

Розвиток туризму істотно залежить від інформованості туристів про місця відпочинку і різних подорожах. Швидке удосконалення засобів масової інформації дозволило туристським організаціям просувати як туризм в цілому, так і окремі туристські продукти або послуги.

Подальший розвиток туризму неможливий без будівництва нових і реконструкції існуючих об'єктів туризму з урахуванням останніх досягнень науки і техніки; підвищення культури і якості обслуговування на основі індустріалізації, технологізації та комп'ютеризації туристичної індустрії;раціонального використання наявних матеріальних ресурсів; застосування сучасних технологій обслуговування туристів.

Наступним кроком розглянемо фактори, які впливають на розвиток попиту туристичної послуги

На розвиток туризму сьогодні впливають наступні фактори Драчева Е.Л., Забаев Ю.В., Исмаев Д.К. Экономика и организация туризма: международный туризм. -- М.: Кнорус, 2006. -- 565 с.:

По-перше, фактор терористичної загрози, так званий синдром «11 вересня». Експерти впевнені, що він все ще має вплив на світовий туристський ринок, але іноді його вплив перебільшується. Фактор терористичної загрози, що вже міцно зайняв своє місце в сучасному світі. На думку фахівців СОТ в 2002 р. його вплив на туризм було локальним і обмеженим у часі.

По-друге, фінансова криза.

У результаті чого різко знизився попит на туристичні послуги, що склав в цілому на 30%. Причиною такого зниження попиту став страх людей в умовах кризи витрачати гроші на різноманітні поїздки.

Незважаючи на те, що за останні кілька років туризм у світі став динамічно розвинутою галуззю, яка надає все більш помітний вплив на економіку і соціальну сферу (від промислового виробництва до сільського господарства, включаючи транспортні комунікації, готельне господарство, громадське харчування), в умовах кризи, необхідно активніше розвивати внутрішні і регіональні фактори.

У результаті чого, особливого значення набуває розвиток внутрішнього туризму.

У першу чергу від кризи постраждав основний прошарок - середній клас, адже саме він завжди становив основну частину подорожуючих.

По-третє, самі міжнародні відносини. Вони мають величезний вплив на туризм. Понад 60% всіх прибуттів іноземних туристів і 70% - 75% чинених у світі поїздок припадає на промислово розвинуті країни.

Для 83% країн світу туризм в даний час є одним з п'яти основних джерел доходу, а для 38% країн туризм це головне джерело доходу. Туризм займає перше місце в світі серед всіх інших секторів економіки за кількістю робочих місць. Якщо в 1998 р. у сфері туризму було зайнято 115 млн. людей, то прогнозується, що до 2020 р. в світі буде створено 550 млн. робочих місць.

В даний час туризм в різних країнах розвинуто дуже не рівномірно. Переважно туристи виїжджають з високорозвинених країн, що є, за термінологією Всесвітньої туристської організації, країнами постачальниками туристів.

У цю групу входять держави, де відсоток населення, що виїжджає в закордонні поїздки, вище 10%. Кількість таких країн невелика, проте їх список постійно поповнюється. До недавнього часу в їх число, крім високорозвинених країн Західної та Північної Європи, Північної Америки і Японії, входили держави Східної Європи, району Перської затоки.

Сьогодні їх місце активно займають нові індустріальні країни, що розвиваються держави, які досягли високого ступеня розвитку, Республіка Корея, Сінгапур тощо. Країнами постачальниками туристів формується основний потік туристів в держави, що розвиваються. Виїзний туризм в країнах, що розвиваються представлений слабко.

Отже, розглянемо список найпривабливіших країн для туристів.

Всесвітній економічний форум назвав десятку кращих країн в індустрії подорожей і туризму.

Як виявилося, найбільш сприятливими умовами має Швейцарія. Ця країна багата культурними та природними ресурсами. Далі за рейтингом експерти поставили Німеччину і Францію.

У цілому ж ТОП-10 найбільш привабливих країн для туристів виглядає наступним чином (табл..1.1.):

Таблиця 1.1.

ТОП-10 найбільш привабливих країн для туристів

Рейтинг	Країна
1	Швейцарія
2	Німеччина
3	Франція
4	Австрія
5	Швеція
6	США
7	Великобританія
8	Іспанія
9	Канада
10	Сінгапур

Примітка до таблиці 1.1. Дані отримані з сайту Всесвітнього економічного форуму.

Оцінювання країн проходило за такими критеріями:

- культурні, національні ресурси;

- цінова політика;

- розвиток комунікацій і зв'язку;

- туристична інфраструктура;

- інфраструктура наземного та повітряного транспорту;

- охорона здоров'я, навколишнє середовище;

- безпека;

- законодавство.

Отже, можна зробити висновок, що туристична галузь відрізняється рядом особливостей від інших галузей послуг, також видно, що попит на туристичні послуги залежить від багатьох факторів, що робить туристичну галузь особливою.

1.3 Основні елементи інфраструктури туристичної галузі

Наявність туристських ресурсів - важлива, але не єдина складова індустрії туризму. Другою необхідною складовою є розвинена інфраструктура.

Складається вона з наявних у регіоні засобів розміщення та обслуговування туристів:

готелів;

туристичних баз;

пансіонатів і профілакторіїв;

спеціалізованих туристичних фірм, які забезпечують інформаційне та довідкове супроводження обслуговування туристів [12,15].

Отже, інфраструктура - це сукупність споруд, будівель, систем і служб, необхідних для функціонування туризму.

Завдяки інфраструктурі відбувається освоєння туристичних продуктів, ресурсів, підвищуються їх привабливість, доступність для туристів, збільшується туристська ємність території (без шкоди для навколишнього середовища),компенсується несприятливий вплив природно-кліматичних умов регіону.

Для більшості країн розвиток туризму особливо важлив, тому що дана галузь є сприятливим середовищем для функціонування підприємств малого бізнесу, здатних розвиватися без значних бюджетних асигнувань для залучення інвестицій в широких масштабах і в короткі терміни.

Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, зв'язку і т.д. Тому доцільно розглянути основні складові елементи інфраструктури туристичної галузі, які приведено на рисунку 1.2. в додатку А. На рисунку 1.2 зображено інфраструктуру туристичної галузі Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні Чернівці: Книги - ХХІ, 2003. - 300 с.

Даний рисунок досить наглядно зображує загальну інфраструктуру туристичної галузі. А отже, видно, що в туристичний інфраструктурі всі елементи досить тісно взаємозв'язані та взаємозалежні один від одного.

Інституційну основу інфраструктури туристичної галузі формують інститути загального та спеціального призначення, які забезпечують функціонування всіх суб'єктів туристичного процесу і рух матеріальних, фінансових та інформаційних потоків.

Другою складовою інфраструктури є: інформація та структури, що забезпечують її потоки.

Інформаційна складова є важливим елементом інфраструктури туристичної галузі, оскільки забезпечує зв'язок як між підсистемами туристичної системи, так і безперервний взаємний обмін інформацією між нею та зовнішнім середовищем.

Третя складова інфраструктури - регламентуюча.

Вона ґрунтується на законодавчих та нормативних актах, які регулюють відносини між суб'єктами туристичного процесу та регламентують їх діяльність.

На особливу увагу заслуговує аналіз ситуації із спеціалізованими інституціями в інфраструктурі, які в даний час є слабо розвиненими. Так, на туристичному ринку майже відсутні рекламні туристичні підприємства, підприємства з фінансування туристичних подорожей, спеціалізовані туристичні маркетингові служби.

Їх функції виконують частково самі туристичні підприємства, а частково структури загальної інституціональної складової інфраструктури Вавилова Е.В. Основы международного туризма. - М.: Гардарики, 2005. - 356 с..

Будучи частиною інфраструктурного комплексу, інфраструктура туризму виконує низку важливих функцій.

До них слід віднести наступні:

- забезпечувальна;

- інтеграційна;

- регулююча.

Забезпечувальна функція туристичної інфраструктури - створення необхідних умов для організації обслуговування туристів.

Інтеграційна - організація та підтримка зв'язків між підприємствами галузі, формування територіальних туристично-рекреаційних комплексів.

Найважливішою є регулююча функція туристської інфраструктури в економіці: створення нових робочих місць, вплив на споживчий попит, розвиток галузей, що випускають предмети споживання, сприяння зростанню податкових надходжень до бюджетів різних рівнів.

Туристична інфраструктура здійснює прямий і непрямий вплив на економіку кожної країни Вавилова Е.В. Основы международного туризма. - М.: Гардарики, 2005. - 356 с..

Прямий вплив - залучення коштів від послуг у туристичного підприємства, матеріальне забезпечення працівників туризму та створення нових робочих місць, зростання податкових надходжень.

Непрямий вплив полягає в мультиплікативному ефекті міжгалузевої взаємодії. Ефект мультиплікатора буде тим більше, чим більше буде частка доходу, витрачена в межах регіону.

Таким чином, в першому розділу було розглянуто основні теоретичні аспекти формування й функціонування туристичних послуг в сучасних міжнародних умовах, дана характеристика туристичної послуги та відокремлені її певні види.

РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНИЙ РИНОК УКРАЇНИ В СТРУКТУРІ СВІТОВОГО РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

2.1 Аналіз туристичного ринку України

Туристичний ринок в Україні знаходиться на стадії становлення. Стан ринку туристичних послуг конгруентний стану економіки і визначається соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в країні, відтворюючи перебіг реформування суспільного життя.

Україна належить до країн, де туризм, як активний спосіб проведення вільного часу, заохочувався державою, пропагувався та стимулювався шляхом соціалізації туристичних послуг і тому був сприйнятий більшістю населення як складова способу життя.

Поліпшення рівня та умов життя вводить туризм до споживчої суспільної моделі, особливо міського населення, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг [8,10]..

Україна - країна, яка володіє значним потенціалом у сфері туризму, завдяки сприятливому географічному розміщенню (наявності двох морів - Чорного і Азовського і двох гірських масивів - Кримського та Карпатського). Туристичний бізнес у цих регіонах отримав розвиток з моменту становлення незалежності і до цього дня, проте потенціал розвитку туризму недостатньо реалізований.

Основні причини відокремлюють наступні:

- нераціональне фінансування;

- неправильний вибір джерел інвестування.

Крім того, відзначимо, що крім перерахованих вище розвинених рекреаційних зон у кожному регіоні Україні існують місцеві санаторії та будинки відпочинку, профілюючі на видах захворювань, найбільш поширених в даних регіонах. Саме ці заклади - об'єкти туризму і зумовлюють рівень конкурентоспроможності кожного туристичного регіону України.

Також, відзначимо, що під туристичним регіоном України автори розуміють адміністративно-територіальну одиницю країни на території якої розташовані рекреаційні зони, будинки відпочинку, санаторії, що приносять дохід за рахунок реалізації туристичного продукту. Попит на продукт туризму в Україні постійно зростає, що відображають дані представлені в таблиці 2.1.

Також доцільно провести кількісний аналіз виїзного та в'їзного туризму України (див. рисунок 2.2).

Таблиця 2.1.

Кількість виїжджаючих та в'їжджаючих туристів

Рік	Кількість громадян України, які виїжджали за кордон Включно з одноденними відвідувачами (за даними Адміністрації Держприкордонслужби України)	Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну Заданими Державної служби туризму і курортів України	Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України
2000	13422320	6430940	2013998
2001	14849033	9174166	2175090
2002	14729444	10516665	2265317
2003	14794932	12513883	2856983
2004	15487571	15629213	1890370
2005	16453704	17630760	1825649
2012	16875256	18935775	2206498
2013	17334653	23122157	2863820
2014	15498567	25449078	3041655
2015	15333949	20798342	2290097

Отже, на рисунку 2.2. на основі даних таблиці зображено графік виїзного туризму та в'їзного туризму

Рисунок 2.2 Динаміка туристів України

Як можна побачити в графіку, кількість в'їзного туризму за останні 5 років значно перевищує кількість виїзного, що свідчить про наявність резерву рекреаційного потенціалу та необхідності його розвитку.

Аналізуючи дані таблиці 2.1 та рисунку 2.2. можна зробити наступні висновки:

- за період з 2000 по 2015 рік збільшилась як кількість громадян України, які виїжджали за кордон, так і кількість іноземних громадян, які відвідали Україну (на 1027,7 тис.. осіб);

- в 2004 році однозначно зменшилася кількість туристів, які користувалися послугами туристичних фірм;

- у 2005 році ситуація не змінилася;

- лише в 2013 році туристичні підприємства за кількістю клієнтів, яких обслуговували, вийшли на рівень 2003 року;

- у 2014 році кількість іноземних громадян, які відвідали Україну збільшилась на 2 млн. 327 тис.. осіб, але іноземних туристів, які відпочивали в Україні у порівнянні з 2013 роком стало більше лише на 297 осіб. Ще більше Українських громадян надавали перевагу відпочинку за кордоном ніж на Українських курортах та рекреаційних комплексах.

Даний факт свідчить про те, що рівень сервісу на українських курортах значно поступається сервісному обслуговуванню в Єгипті або Туреччині, при майже однаковому ціновому критерію. Майже зовсім не зростає рівень сервісу для відпочиваючих з середнім рівнем достатку. Ніні український туризм рекламують або самі туристичні кампанії, або громадські організації. І це незважаючи на те, що 2014 рік указом Президента був проголошений роком туризму і курортів в Україні

Отже, загальний висновок полягає в тому, що в'їзний туризм значно перевищує кількість виїзного, що свідчить про наявність резерву рекреаційного потенціалу та необхідності його розвитку.

Наступним кроком розглянемо основні напрямки туризму.

Збільшення кількості туристів відбулося переважно за такими напрямами:

Рисунок 2.3. Основні напрямки туризму

Незважаючи на кризу, туристичний ринок продовжує залишатися досить цікавим для бізнесу. За даними Державної служби туризму і курортів, на кінець 2015 р. в Україні були дійсними 7117 ліцензій на ведення туристичної діяльності: трохи більше 2 тис. туроператорів і близько 5 тис. агентів. Фактично за заявленим профілю працювали близько 4,5 тис. фірм (1,4 тис. туроператорів та 3,1 тис. агентів). Але більшу частку ринку контролюють кілька десятків великих компаній. За підсумками минулого року галузь обслужила 2 млн. клієнтів, що на 22% менше, ніж у 2014 р. Обсяги виїзного туризму скоротилися більш істотно, ніж в'їзного - на 34%.

Загальний оборот, задекларований туристичними компаніями в 2015 р., склав 5,8 млрд грн., що менше аналогічного докризового показника лише на 8%. http://www.tourism.gov.ua/PublicationsList.aspx?id=39 Тобто вони змогли цінами компенсувати падіння попиту.

Отже, туристичний ринок характеризується резонансним станом прояву явищ. і, якщо до 2014 р. в Україні туристичні послуги користувалися зростаючим попитом, то починаючи з середини жовтня 2014 р. спостерігається значний спад попиту, що обумовлено, в першу чергу, глобальною інфляцією, погіршенням матеріального становища і загальним негативним психоемоційним станом більшої частини населення України.

Проте, в ситуації, що склалася існує певна вигода для розвитку місцевого (регіонального) туризму, як альтернатива дорогим закордонним курортам на зміну приходить відпочинок у місцевих здравницях, санаторіях і будинках відпочинку.

Для виявлення рівнів конкурентоспроможності туристичних регіонів України доцільно виявити фактори, які впливають на розвиток туризму в Україну.

Одним з основних факторів розвитку туризму є економічний і соціальний розвиток країни, які тісно переплітаються з охороною природи і навколишнього середовища.

Саме туризм є місцем стикування між економікою та екологією. У якості однієї з найбільших зростаючих галузей сьогодення і майбутнього туризм повинен брати до уваги потреби людини і природи і привести їх у відповідну рівновагу.

Держава в особі органів державного регулювання туристичної діяльності в країні покликана сприяти її розвитку, що передбачає її участь в інвестиційній, страховій, правовій та іншій діяльності з метою зміцнення економічних основ туризму.

Розвиток туристичної та курортної галузей впродовж останніх трьох років характеризується позитивною та сталою динамікою. Більшість операторів ринку прагнуть створити новий, більш європейський імідж українського туристичного продукту, який буде конкурентоспроможний не тільки в своїй країні, але і за кордоном.

До цієї ж мети прагне і держава, для чого прагне забезпечити комплексний підхід до розвитку туризму і курортів на регіональному рівні і підтримку розвитку малого та середнього бізнесу в туристичній сфері, зокрема, сільського зеленого туризму.

Все це зумовило неухильне зростання кількості туристів та обсягів наданих їм услуг. Завдяки поступального розвитку міжнародного співробітництва у сфері туризму кількість іноземних туристів, які хочуть подивитися на Україну, зростає з кожним роком.

Таким чином, в України є всі необхідні передумови для масового розвитку туризму, які спонукають людей захоплюватися подорожами, походами, екскурсіями та розвивають риночку кон'юнктуру.

В умовах ринкової економіки важливим елементом діяльності будь-якого туристичного підприємства виступає аналіз кон'юнктури туристичного ринку. Більш повне знання процесів, що відбуваються на ринку, збільшує конкурентоспроможність.

Туристичний ринок має свою специфіку.

З одного боку, пропозицію туристичних послуг з необхідності має нерухомий характер.

З іншого боку, туристичний попит надзвичайно нестійкий, він схильний до різких сезонних коливань, залежить від географічного положення регіону, кон'юнктурних змін, політичних відносин, соціальних, економічних, демографічних, психологічних та інших чинників [20, 22-24]..

2.2 Проблеми розвитку туристичних послуг на території України

В Україні розвиток туризму здійснюється дуже повільно. Існуюча нормативно-правова база, що регламентує туристичну діяльність, не є закінченою і досконалою.

Розвиток вітчизняної туристичної сфери характеризується такими основними чинниками:

відсутністю ефективної моделі інноваційної та інвестиційної політики у сфері туризму, сучасної маркетингової стратегії просування туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринках;

низьким рівнем усвідомлення населенням країни та органами, що здійснюють регулювання у сфері туризму, ролі та значення туризму для соціально-економічного розвитку держави;

відсутністю єдиної системи державного регулювання туризму із включенням до неї готельних підприємств, санаторно-курортних закладів та об'єктів культурної спадщини;

недосконалістю і нестабільністю системи центрального та місцевих органів виконавчої влади з питань туризму, низьким рівнем оплати праці фахівців нижчого та середнього рівнів;

невизначеністю туристичної сфери на державному рівні як окремої самостійної галузі економіки,

наявність серйозного тіньового сектору в приватних засобах розміщення;

низьким рівнем конкурентоспроможності країни у сфері туризму по відношенню до світових туристичних країн;

відсутністю: податкового стимулювання суб'єктів туристичної діяльності, фінансової та інформаційної підтримки з боку держави національного туристичного продукту на зовнішньому ринку; сформованих туристичних ресурсів та цілісної системи їх раціонального використання;

ефективної системи захисту прав та інтересів туристів, забезпечення безпечних умов на об'єктах туристичних відвідувань та за напрямами туристичних маршрутів, своєчасного надання всіх видів невідкладної допомоги особам, які постраждали під час подорожі;

сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, державної інвестиційної політики у сфері туризму та належної підтримки розвитку пріоритетних видів туризму, зокрема в'їзного та внутрішнього;

руйнацією системи соціального туризму, практичною недоступністю туризму для малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з особливими потребами;

відсутністю належного прогнозування та планування розвитку туризму, параметрів туристичного потоку у відповідності до наявних ресурсних можливостей, потреб населення та економіки держави, поверхневим і фрагментарним підходом до розроблення та реалізації державної і місцевих програм розвитку туризму;

недосконалістю організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у сфері туризму, слабкою міжвідомчою координацією та взаємодією між органами державної влади і місцевого самоврядування;

відсутністю цілісної та комплексної системи управління туристичними ресурсами країни, різним відомчим підпорядкуванням туристичних ресурсів;

недостатнім нормативним, методичним та інформаційним забезпеченням діяльності органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб'єктів підприємницької діяльності у сфері туризму;

недостатнім якісним рівнем наукового, методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на місцевих рівнях [3,16,18].

Отже, саме з цих чинників витікають основні проблеми.

Основними причинами стриманого розвитку туризму є:

- підпорядкування закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих і рекреаційних установ різним міністерствам і відомствам, а також іншим органам виконавчої влади;

- нечітке визначення в законодавстві належності підприємств готельного господарства до підприємств, які надають туристичні послуги;

- повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;

- невідповідність переважної більшості туристичних закладів, які поступово приходять в занепад, міжнародним стандартам і вимагають значних інвестицій;

- недостатнє забезпечення туристичної галузі висококваліфікованими фахівцями;

- недостатність державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг;

- недостатність методичної, організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки суб'єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави;

- тенденція скорочення кількості підприємств готельного господарства;

- високі державні податки;

- незадовільний стан туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг та міжнародних транспортних коридорів.

Для вирішення виділених проблем необхідна програма реформування туристичної індустрії і переходу її до сталого розвитку, до якої повинні входити такі елементи:

- вдосконалення існуючої законодавчої бази та створення ефективних механізмів її реалізації;

- підготовка кваліфікованих і відповідальних фахівців;

- розвиток і впровадження фінансово-економічних механізмів забезпечення сталого розвитку туризму як пріоритетного напряму;

Розвиток національного туризму неможливо на основі лише ринкових механізмів, оскільки туризм не тільки економічне явище, а й глибоко соціальне, духовне і культурологічне. Тому потрібна державна політика розвитку туризму в Україну.

Важливою є необхідність створення механізмів сприяння будівництву нових та реконструкції існуючих об'єктів туристичної та курортної інфраструктури. Необхідно формування системи центрів туристичної інформації - елементу туристичної індустрії, створення туристичних представництв за кордоном.

В даний час у законодавстві не враховуються завдання, пов'язані з ефективним використанням історичного та культурного потенціалу країни для покращення якості національного туристичного продукту, а також не розглядається питання про зменшення ставки ПДВ на готельні послуги як шлях підвищення конкурентоспроможності української туристичної індустрії.

Наступним і найбільш важливим, є питання про проведення ЄВРО-2012 в України, оскільки якісні зміни в туристичній галузі входять до списку обов'язкових питань, які слід вирішити до проведення чемпіонату [8,10].

Футбольний чемпіонат дає можливість для удосконалення розвитку країни - її потрібно використовувати з максимальною ефективністю.

Основні моменти, необхідні для формування сучасної стратегії просування туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринках:

- широкомасштабне проведення peклaмнo-інфopмaціoнної кaмпaніі в засобах масової інформації в Україні та за кордоном;

- розвиток виставково-ярмаркової діяльності в сфері туризму;

- організація презентацій туристичних можливостей України в країнах, що направляють туристів в Україну;

- організація мережі інформаційних центрів для іноземних і російських туристів в місцях проходження найбільших туристичних потоків;

- формування сучасної статистики туризму.

Таким чином, туристична галузь в Україні розвивається під впливом ряду політичних та економічних чинників, зумовлених протіканням в країні трансформаційних процесів.

З одного боку, вони сприяли активному розвитку українського туристичного ринку і швидкого зростання частки виїзного туризму, з іншого - економічна криза несприятливо вплинув на формування туристичної галузі та її інфраструктури, відсутня впевненість у повноцінній реалізації стратегічних планів у туристичній галузі. Слабке усвідомлення необхідності інтеграційних процесів та їх організації не сприяє збільшенню туристичного потоку.

Отже, подолати зазначені негативні тенденції і забезпечити Україні гідне місце на світовому ринку туристичних послуг дозволять об'єктивізація оцінки значущості галузі в національній економіці, а також розробка і реалізація стратегії, яка враховує світовий досвід розвитку туристичної сфери діяльності, що склалися в ній тенденцій глобалізації та міжнародної інтеграції.

2.3 Особливості формування туристичного іміджу України

Туристичний бізнес можна справедливо вважати бізнесом XXI століття, тому що він є одним з найбільш динамічним і прибутковим серед усіх галузей світового господарства. За даними статистики Всесвітньої організації туризму, на туризм припадає 10% валового світового продукту, 7% загального обсягу інвестицій, 5% всіх податкових надходжень Офіційний сайт ВОТ http://unwto.org/en.

Туристична діяльність безпосередньо впливає на близько 40 галузей економіки і 10-15% працездатного населення будь-якої країни: це ціла галузь, яка об'єднує навколо себе багато супутніх галузей, таких як пасажирські перевезення (авіа, авто та морські), сфера побутових послуг (готелі, ресторани, пральні, розважальні заклади тощо), сувеніри та багато інших. Тому пошук передумов зростання туристичної індустрії є актуальною проблемою.

Особливо чітко постає актуальність цього питання для України, яка представляє собою унікальний комплекс історичних, культурних і природних пам'яток і має значні рекреаційні можливості, які сформувалися завдяки географічному положенню і історичному розвитку держави.

Важливою особливістю туристичного іміджу країни також є те, що Україна поєднує в собі красу степової та лісової природних зон, а також гірські пейзажі. Окремі її регіони є дуже привабливими для туристів, зокрема для іноземних. Про це свідчить динаміка відвідання України іноземними туристами, кількість яких збільшилася в 4 рази за останні 7 років.

Велика частина в'їзних туристів припадає на певні регіони, а саме:

АР Крим (29%, з них 9% належать Севастополю);

Київ (25%);

Одеська область (15%).

Отже розглянемо основні особливості формування іміджу України, які включать наступні аспекти:

наявність унікального природного потенціалу, який за масштабами набагато перевершує інші куточки природи в світі, що представляють інтерес для туристів;

самобутність природних комплексів, що поєднують в собі красу незайманої природи зі звичаями і традиціями народів, що представляє не тільки екологічний, але й етнографічний інтерес для мандрівників;

багаті традиції в області гармонізації відносин людини з природою, що знайшли своє вираження в теорії та практиці заповідної справи;

ресурсна база України має унікальний курортний і туристичний потенціал, здатний забезпечити подальший розвиток національного курортного та туристичного продукту і вихід його на міжнародний ринок;

значні досягнення в спорті (всесвітні чемпіони).

Стратегічною метою розвитку туризму в України є створення конкурентоспроможного на внутрішньому і світовому ринках національного туристичного продукту, розширення внутрішнього та збільшення обсягів в'їзного туризму, забезпечення на цій основі комплексного розвитку курортних територій та туристичних центрів з урахуванням соціально-економічних інтересів їх населення, збереження і відновлення природних територій та історико-культурної спадщини.

Даний фат обумовлює необхідність активних цілеспрямованих дій, насамперед у контексті державної туристичної політики, являє собою діяльність держави з розвитку туристичної індустрії і суб'єктів туристичного ринку, вдосконалення форм туристичного обслуговування громадян і зміцнення на їх основі свого політичного, економічного та соціального потенціалу [8,25]..

Певних змін має зазнати і структура туризму в Україні в бік збільшення частки внутрішнього туризму. Це пов'язано як зі зменшенням доходів українців, так і з ускладненим візовим режимом.

Наприклад, варто враховувати, що курорти Польщі чи Словаччини залишаються доступнішими за ціною, ніж вітчизняні, маючи при цьому набагато вищий рівень сервісу. Схожа ситуація спостерігається і з Кримом. Останніми роками все більше українців надавали перевагу Туреччині або Єгипту, де отримували належний рівень сервісу.

Щоб виявити основні особливості іміджу країни, як туристичної країни, подамо його стислу характеристику, зведену до SWOT-таблиці (додаток Б).

Слід зазначити, що туризм невід'ємний від культурної сфери, і його розвиток значно вплине на становище інших галузей. Так, культурний туризм може стати джерелом фінансових надходжень для відновлення, заощадження матеріальної і нематеріальної культури.

У ряді країн такі надходження вже перевищують бюджетні витрати на ці цілі з боку урядів і асигнування місцевих адміністрацій. Туристи складають значну частину публіки на культурних заходах: театральних, музичних, танцювальних і кінофестивалях, національних карнавалах.

Широко відвідуються туристами виставки, без чого, наприклад, багато народних ремесел та місцевих традицій залишалися б у забутті, як і витвори великого мистецтва. У прямій залежності від туристичних відвідин знаходиться розквіт або занепад музейної справи.

Партнерство цих сфер забезпечує збереження культурного фонду країни, що у свою, чергу робить її привабливішою для туристів.

Однією з першочергових завдань є створення позитивного туристичного іміджу України шляхом здійснення комплексної рекламно-інформаційної кампанії, яка повинна включати:

1) активізацію публікацій, як друкованих так і електронних, про унікальність української природи та культурну привабливість регіонів України;

2) участь у професійних виставках на основних зарубіжних туристичних ринках для пропаганди національного туристичного потенціалу:

3) розвиток ділового туризму шляхом проведення різних конференцій та інших ділових та наукових заходів, особливо всесвітніх.

Особливої ??уваги потребують природно-заповідні території України. Для раціонального використання їх потенціалу необхідно:

1) ввести поняття «пропускної спроможності» - тобто для кожного туристичного центру необхідно визначити критичну чисельність відвідувачів і розмістити їх так, щоб вони не завдали шкоди культурним та природним пам'яткам і могли вільно насолоджуватися перебуванням на території центру. Для цього необхідно розділити відвідувачів за часом відвідування; створити на території центру огорожі і зони, недоступні для туристів, пішохідні зони; будувати більш віддалені зони паркування та підвищувати плату за паркування; попереджати про небажаність відвідувань у періоди максимального завантаження і т.п.;

2) проводити пропаганду природоохоронних знань, екологічне виховання, використовуючи попередній інструктаж гідів та керівників туристичних груп та поширюючи відповідну літературу на території туристичного центру;

3) постійно проводити діяльність по відновленню ресурсів туристичного центру.

Наступним напрямком є ??створення регіональної системи підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, враховуючи існуючу та потенційну потребу у фахівцях даного профілю. Також необхідно проведення наукових досліджень з проблем розвитку туристичних послуг, видання наукових публікації тощо для залучення уваги вчених до розробки програм реалізації туристичного потенціалу України.

З точки зору законодавства, необхідно звернути увагу на можливість законодавчого введення на території деяких регіонів (наприклад, південного узбережжя Криму, м. Кам'янець-Подільський та ін) спеціального режиму інвестиційної діяльності з метою залучення достатнього обсягу внутрішніх та зовнішніх інвестицій в розвиток туристичної індустрії на цих перспективних територіях.

До перспективних інвесторів можна віднести, наприклад, представників численної української діаспори, оскільки в останні роки вони проявляють підвищену зацікавленість до української культури. Ще одним важливим інструментом державного впливу повинні стати ліцензування, сертифікація і стандартизація послуг сфери туризму [18,19]..

Це є дуже актуальним питанням, оскільки, наприклад, єдиною гарантією надійності туристичні фірми для споживача зараз є її реклама або думки інших споживачів, які вже скористалися її послугами, тому туристичні фірми приділяють основну увагу своєї PR-кампанії, а не прагнуть поліпшити якість наданих ними послуг.

Дану проблему може вирішити саме введення стандартизації та сертифікації. Тут також не можна не згадати необхідність стандартизації готельних послуг в Україні, тому що ціна на них є дуже високою в порівнянні з якістю наданих послуг. Для цього вкрай необхідно здійснити реконструкцію діючих готелів, привести рівень обслуговування в них зі світовими стандартами.