Механізми управління руховими діями у стрільбі з лука



3.2 Зворотня афферентація від м'язів у ЦНС

Зворотня сигналізація від м'язів (пропріоцептивний контроль) і подальш у ЦНС, порівняння характеру пострілу з його “програмою” здійснюється підчас підготовки пострілу, підчас прицілювання і після випуску. Ефективність контролю залежить від якості та ступеню аналізу сигналів від м'язів. Позитивна властивість рецепторів м'язів адаптуватися (знижувати чутливість) іноді виконує негативну роль. У лучника зникає “відчуття лука”, відчуття ступеня натягнення тятиви, порушується оцінка положення рук та ін. Контроль за різними фазами руху здійснюється на всіх фазах у ЦНС, залежить від ступеня чутливості системи, яка контролює сигнали від м'язів про характер руху, про нервову модель. У дослідженнях це перевіряється шляхом оцінки пропріцептивної чутливості різними методами (кінематометри, лук-динамометр, відтворення заданих кутів та ін.). Слід зазначити, що дослідження показали багато моментів техніки, які не усвідомлюються навіть висококваліфікованими лучниками.

3.3 Сенсорна корекція рухів

Внесення сенсорних корекцій «поправок на основі власних відчуттів» вхід пострілу здійснюється безперервно на всіх рівнях та циклах регуляції рухової активності: у час прицілювання дотягу та навіть після випуску, хоча останнє мало доцільне. В інтервал від «прийняття рішення» до випуску тятиви, який триває біля 100мс, корекцію вносити важко тому, що час будь-якої рухової реакції завжди більше, ніж цей інтервал. Однак, можливо у висококваліфікованих лучників корекції можуть носити і «попередній» характер, за типом екстраполяції через множину змінних факторів. Це питання зовсім не досліджено, але самоаналіз висококваліфікованих лучників дозволяє припустити це.

Нами хочеться підкреслити особливе значення тимчасового компоненту в системі рухової навички лучника. У мікроінтервалах часу - це послідовність, ритмічність включення різних м'язових груп, різних ланок системи рухової навички. В інтервалах, тривалістю десятками секунд - це формування реалізація та зникнення окремих фаз всієї рухової навички. Часовому компоненту ще не приділено потрібної уваги як вченими, так і тренерами- практиками, хоч є багато цікавих спостережень, але не систематизованих. Нам здається, що можна скорочувати часові параметри стрільби (інтервали між пострілами) в умовах чіткої “здорової” рухової навички. Уперед змагальному періоді не слід вести стрільбу безладно варіювати чачасові параметри пострілу та інтервали між ними, для того, щоб не руйнувати часову структуру рухової навички у серії пострілів.

3.4 Модель ЕМГ під час виконання пострілу з лука

Дослідження взаємодії м'язів під час пострілу відіграє важливу роль у оцінці техніки. З цією метою в час постріла з лука записувалась діяльність м'язів, які виконують функції натягування тятиви, витягування, утримка лука в потрібному положенні та виконують завершальний момент - випуск тятиви. [7,16] Для цього реєструвались Їх біопотенціали за допомогою електроміогафа.

Виявилося, що під час натягування лука його втриманні та збереженні пози тіла включаються майже всі м'язи, особливо у лучників-початківців. Але чим вище кваліфікація, тим більш досконала техніка, тим більша різниця в участі різних м'язів підчас реалізації пострілу .

Розрізняють такі електроміогафічні стадії пострілу:

Посилення біотоків м'язів під час підняття лука;

Посилення біотоків м'язів під час натягнення лука;

Коливання амплітуди під час фіксації тятиви;

Стабільну (за амплітудою) електроміограму під час обробки “пострілу”;

Незначне (чи навпаки значне) збільшення амплітуди хвиль ЕМГ - під час клацання клікера;

Зменшення амплітуди хвиль електроміограми після завершення прицілювання та дотягу у момент «прийняття рішення» до випуску (свідомого чи несвідомого);

Різке падіння амплітуди біотоків м'язів у момент випуску - реакція на розрив кінематичного ланцюга (стрілець-лук);

Різний ступінь посилення біопотенціалів усіх м'язів, що приймають участь у пострілі, після його реалізації - рефлекс “віддачі”;

Поступове зменшення амплітуди біопотенціалів м'язів у зв'язку з їх розслабленням після пострілу.

Тривалість цих фаз і ступінь вираженості змін біопотенціалів м'язів різна в залежності від рівня підготовленості лучника, тобто від стану технічної готовності. Навіть у висококваліфікованих лучників постріли відрізняються не тільки результатом, але і їх електроміографічною картиною.[5, 19]

Так, в мязах руки, яка утримує лук, у ряді випадків спостерігалися неодночасне, різні за інтенсивністю збільшення та зменшення амплітуд біотоків, що супроводжували посилення коливальних рухів луку. Особливо небажаним є раптове збільшення біотоків м'язів лівої частини тіла в час поступового зменшення ступеня напруження м'язів правої, безпосередньо за 50-70мс до випуску тятиви. Це, звичайно, супроводжується зниженням результату.

За припущенням А.Н. Калініченко [10], такі передчасні реакції м'язів руки, яка утримує лук, можуть лежати в основі “складання”. Навіть в лучників, які знаходяться у стані хорошої спортивної готовності, можна спостерігати окремі порушення нормальної координації м'язів. У них ці зміни не завжди супроводжуються зниженням результату, бо можуть компенсуватися за рахунок інших м'язів. Але при втомі, надто емоційній напруженості, ймовірність таких “дискоординованих” пострілів зростає. Якщо це віхилення стає постійним та різко вираженим , тренер та лучник відмічають появу “складання”.

Так, за характером ЕМГ протягом виконання ряду пострілів можна визначити варіативність техніки, виявити ступінь ймовірності дискоординованих пострілів, характер і ступінь цієї дискоординації, а потім коректувати техніку.

Слід зазначити, що на ймовірність цих відхилень дужу впливає положення руки, яка утримує лук, тип затиску, його “звичність”, переробка техніки, втома, емоційна напоруженість і багато іншого що ще недосліджено.

У високо кваліфікованих лучників можемо спостерігати чіткий перерозподіл амплітуд біопотенціалів у різних м'язових групах до повного їх зникнення в “непотрібних” м'язах, що дозволяє знизити енерговитрати під час стрільби та відповідає принципу економізації функцій при високому рівні техніки.

Як бачимо, ЕМГ лучника несе дуже важливу “термінову” інформацію про стан спеціальної тренованості спортсмена - про його техніку та дозволяє знаходити та недоліки в ній. Вивчення механізмів порушення техніки у стрільця з лука дозволело запропонувати комплекс діагностичних досліджень координаційних білатеральних взаємовідношень м'язів під час випуску [16, 19]. Дослідження співвідношень прихованих періодів рухових згинаючих та розгинаючих реакцій правої та лівої руки на щоголь, світло, слово на різних етапах тренувального процесу у лучників дозволяє встановити обов'язкову формулу їх взаємовідношень: справа < зліва = 30 ± 10мс. Це означає, що в нормі у більшості людей приховані періоди реакції справа коротші ніж зліва на 20 - 40мс. Сигнал від ЦНС до м'язів про випуск раніше досягає правої руки, слабне рівень напруги м'язів, що утримують тятиву, який завершується випуском, після чого у всіх м'язах плечового поясу спостерігається “відповідні” реакції на розрив кінематичного ланцюга. [7]

Якщо ж приховані періоди скорочення м'язів коротше зліва, то їх “відповідні” реакції можуть з'являтися до чи під час випуску тятиви, що нвзивається “складанням”.

Дуже короткі прихвані періоди рухових реакцій иожуть свідчити про загальне підвищення збудливості нервової системи. В цих умовах, звичайно, слабне гальмування, завдяки якому лучник після сигналу клікера може затримати на 150 - 200мс випуск з тим, щоб виконати його в період оптимального прицілювання. Якщо реакції дуже прискорені, то сигнал клікера, чи входження в центр мішені стає нестримним сигналом до випуску. Цей “самовипуск” є ознакою локального рухового неврозу в системі регуляції рухової навички лучника. Показником підвищеної чутливості ЦНС чи наявність осередку збудження в підкорці можуть бути дані будь-яких інших тестів, однак, близьких до роботи м'язів лучника. [16]

Одним з критеріїв стану м'язів є їх тонус, рівень напруження у стані спокою, його зміни при напруженні й розслабленні, який визначається за ступенем “твердості” їх за допомогою різних міотонометрів та міотонографів.(В.П. Горобець) [8]

Нами був використаний прилад для вимірювання та реєстрації твердості м'язів - їх тонусу, для оцінки ефективності спортивного тренування, вплив стрілецьких навантажень у лучників, ступеню емоційної напруженості для пррогнозування спортивної результативності на змаганнях, які мають відбутися. Портативність методики, швидкість одержання та легкість інтерпритації даних завоювала симпатії тренерів і фізіологів, які широко використовують методику міо тонометрії у комплексі зіншими методами за втомою та емоційною напруженістю лучника.[16, 19]

Стан м'язової системи відображає м'язова, пропріоцептивна чутливість, яка є одним з найважливіших показників власного контролю над роботою м'язів протягом усіх фаз пострілу. Чим вище м'язова чутливість, тим краще самоконтроль та своєчасна корекція завершальних фаз пострілу, тим вище його результат.



3.5 Вегетативні компоненти рухової навички лучника

Будучи складною тимчасово-функціонуючою системою в організмі, рухова навичка потребує енергетичного забезпечення. За данними літературних джерел виявлено, що сумарні добові енерговитрати лучника складають 4 - 5 тис.ккал. Енергетична вартість двох годин інтенсивного тренування об'мом 180 - 200 пострілів (інтенсивність 1.5 постріли на хвилину - дуже висока, за класифікацією Н.А. Калініченко) складає 1000 - 1200 ккал, тобто 500 - 600 ккал за годину, 8 - 10 ккал на хвилину чи 0.15 - 0.17 ккал в секунду, може бути віднесено до роботи помірної потужності. [9] Споживання кисню не перевищувало 0.6 л/хв, бо робота відноситься до помірноі потужності, очевидь, ліквідація кисневої заборгованості реалізується в процесі стрільби. Це питання потребує подальшого вивчення при різній інтенсивності і різних режимах роботи.

Дослідження частоти серцевих скорочень в процесі тренувань і змагань показали значну варіативність пульсової “вартості” різних фаз пострілу під час тренувальних та змагальних навантажень [19].

Нами була вивчена динаміка показників серцево судинної системи (ЧСС, АТ) у висококваліфікованих лучників у різні періоди річного тренувального циклу. Найбільш оптимальні зрушення ЕКГ спостерігається у змагальному періоді при систематичному застосуванні коректорів метаболізму в міокарді, рекомендованих на підставі попередніх досліджень, що несуперечить даним літературних джерел.[16]

Встановлено, що гранична робота - стрільба викликала деяке збільшення часу проведення збудження з передсердя до шлуночка (інтервал P - Q в жінок здовжився з 0.15с ± 0.02, до 0.17с ± 0.01 і в чоловіків з 0.15с ± 0.009, до 0.16с ± 0.02, розбіжності статистично не достовірні Р > 0.05). В жінок збільшилась сума вольтажу зубців Р з 22±1.3 до 25 ± 1.6мм (розбіжності достовірні). Як у чоловіків так і в жінок відмічено збільшення вольтажу зубців Т після стрільби.

У процесі тренування під час стрілецьких навантажень у перервах між пострілами ЧСС складала 112 ±5,3 уд/хв. При натягненні лука ЧСС коливалась від 90 до 117 ударів в хвилину, а при “обробці” пострілу - 94 - 127 уд\хв. Фонові дані у стані спокою вранці до тренування в членів збірної України складали 60 ± 1.3 уд\хв, а в лучників СКА - 74 ± 1.2 уд\хв.

Розглядаючи динаміку ЧСС і результативність стільби протягом 140 пострілів, ми встановили, що на початку стрільби має місце впрацьовування: результативність стрільби покращується, дещо знижується і стабілізуєься ЧСС як у перервах між пострілами, так і при натягненні лука та обробці пострілу.

Після 30 - 40 пострілів відмічається «стійкий стан» : стабілізується час натягування лука, обробки пострілу, зменшується десперсія ЧСС. Після 100 поcтрілів всі перераховані показники погіршуються. У деяких лучників можна спостерігати в другій половині компенсацію процесу втомлення та покращення показників, які нами вивчалися.

Після стрільби при вираженій втомі порушується координація між впливами симатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, які регулюють роботу серця. У частини спортсменів відмічається переважання впливів симатичного відділу, про що свідчить прискорення ЧСС. В окремих лучників після змагань відмічається зменшення ЧСС, що свідчить про зріст тонусу парасиматичної нервової системи.

Електрокардіографічні дослідження стану міокарду у лучників в річному тренувальному циклі дозволили визначити найбільш інформативні показники ЕКГ / ЧСС, сума амплітуди зубців R і T, інтервали P - Q, а також амплітуда та форма зубця Т.

Змагальні навантаження у більшості лучників не викликають значних змін. Вони підвищують тонус симпатичної або парасимпатичної нервової системи, що залежить від індивідуальних особливостей спортсмена. ЧСС є об'єктивним та інформативним методом, що дозволяє оцінювати індивідуальну адаптацію кожного лучника до змагальних навантажень. Оптимальний стан характеризуться нормотонічною ЧСС чи тенденцією до зменшення.

Зрушення в адренергічному напрямі свідчить про зріст емоційного напруження, що несприятливо відображається на спортивному результаті.

Таблиця Параметри ЕКГ лучників у підготовчому (А) та змагальному (В) періодах підготовки (n - 16; х ± m , Р < 0.05)

	ЧСС (хв)	Зубці (мм)	Інтервали (с)	Індекси
		P2	Q2	R2	S2	T2	P-Q	QRS	QT	PV1/SV5	Кут 2°
А	72,2	2,10	0,80	12,3	0,40	3,2	0,16	0,70	0,36	5,21	75,5
	4,1	0,02	0,00	1,4	0,00	0,2	0,03	0,02	0,04	0,18	4,1
В	76,3	1,90	0,50	1,20	0,40	3,40	0,17	0,68	0,32	6,20	72,3
	3,9	0,01	0,00	0,90	0,00	0,21	0,04	0,02	0,02	0,10	2,1

Як видно з таблиці 3.3, показники ЕКГ не мали вірогідних відмінностей у періодах підготоаки, але зазначена лише тенденція (Р 0,05), що вказує на деяке підвищення симпатикотонічних впливів, що може мати сезонне (весняний період) чи емоційне походження. Оптимальними повинні бути зміни, які вказують на посилення вегетонічних впливів, що підвищує функціональну стійкість лучника.

3.6 Емоційне напруження стрільця з лука

Особливий фізіологічний стан, що супроводжується активізацією симпатоадреналової системи, яка виділяє гармони швидкої дії - адреналін і норадреналін, активізацією неспецифічних відділів мозку, що відповідають за загальну активізацією нервової системи; підвищенням внаслідок цього активності багатьох систем і органів, називають реакцією напруження, чи емоційним напруженням. Це - неспецифічна реакція, яка властива людині та тваринам, викликана “емоційно діючими” ситуаціями , наприклад, змаганнями. Ця реакція є виявленням “швидкої” адаптації до умов зовнішнього середовища. Рівень емоційного напруження визначається в умовних категоріях. Однак, цей стан добре відомий кожному спортсмену, бо завжди супроводжує змагальну діяльність. Слід зазначити, що цей стан не є наслідком фізичної роботи, але впливає на всі органи і системи, які беруть участь у спортивній роботі, і вносить додаткові “корективи” позитивного чи негативного характеру в залежності від більшості факторів. Спортсменів турбує їх негативний вплив, який прискорює розвиток втоми, порушуючи тонкі нервово-м'язові координації. Помірний рівень емоційного напруження є необхідним і сприяє покращенню спортивної діяльності.

Біохімічні дослідження показали, що високий рівень емоційного напруження, який супроводжується виділенням адреналіну, несприятливий для виступу лучників. Переважання норадреналіну оптимізує спортивну діяльність.[19]

В.П. Горобець [8] встановив, що ранг змагань проявляється на рівні емоційного напруження, який визначається ЧСС, величини електропровідності шкіри кисті. Виражене емоційне напруження знижує амплітуду тонусу м'язів рук, що небажано в період відповідальних змагань.

Показано, що надмірне скорочення часу рухових реакцій, є виявленням прихованого емоційного напруження, і є неспиятливою ознакою, яка погіршує прогноз виступів лучників на змаганнях. Це ж значення має надмірно часта електрична активність мозку, частий пульс, високий та частий тремор.[16]

Як видно, постріл з лука програмується в ЦНС спортсмена, причому, чим краще функціональний стан мозку, тим меншн інших “програм”, тим вище результат стрільби. Постріл реалізується складною координацією м'язів, що виконують цю роботу на фоні значного підсилення, пов'язаного з натягненням лука. Прояви такої діяльності можуть бути зареєстровані. Тривала тренувальна та змагальна діяльність потребує оптимального забезпечення киснем та енергетичними речовинами. Змагання у стрільбі з лука проходять в умовах емоційного напруження, яке проявляється на стані виконавчих та систем забезпечення лучника і суттєво впливає на результат. Розуміння цих питань дозволяє дати рекомендації, спрямовані на корекцію всіх фізіологічних моментів,. Які вкінцевому результаті визначають техніку, її стійкість та результат.

У дослідженнях [16, 19] на лучниках встановлено, що під час прицілювання та випуску електрична активність мозку змінюється, причому, чим більше хвилюється лучник і чим гірше він стріляє, тим зміни біоритмівмозку більш виражені,. У лучників, які знаходяться у стані доброї тренованості зміни біоритмів мозку відповідають фазам правильного пострілу, причому, чим більше синхроніховані, біопотенціали обидвох півкуль, тим вище результат ефективного пострілу.

На графіку біопотенціалів мозку [19] чітко відображається ідеомоторне відображення пострілу: початок, середина та завершення змін нагадують реакцію мозку при фактичному пострілі. Причому чим чіткіше змінюються біотоки мозку, чим блище за часовими параметрами ідеомоторний постріл до справжнього, тим краще нервова система моделює, програмує постріл та результат стає вищим.

Такі зміни біотоків мозку у спокої та під час ідеомоторного моделювання пострілу використовуались, як тест для оцінки функціонального стану мозку в спокої та в процесі стрільби [14, 16].

3.7 Моделі м'язової чутливості стільців з лука

В складно кординованих видах спорту, до яких належить і стрільба з лука дуже важливим фактором, безпосередньо впливаючим на кінцевий результат, є постійність і одноманітність відтворення м'язових відчуттів, що складають так звану “м'язову пам'ять”.

Протягом 2005 - 2006 навчального року ми досліджували та аналізували м'язову чутливість у провідних спортсменів - лучників Львівської області.

Згідно поставлених завдань аналіз результатів м'язової чутливості показує, що у спортсменки П.К. динаміка м'язової чутливості в різні періоди річного циклу має різні показники. Однак при наближені головних змагань сезону ці показники наближаються до модельних. Як можемо побачити на рис.3.3 сила лука дорівнювала 16,50 кгс в першому півріччі та була збільшена на 0,6 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі луку 16,50 кг/с показники м'язового відчуття суттєво відрізнялись від модельних (коливання від 16,25 до 17,60), а при збільшенні - вони поетапно наближалися до модельних (коливання від 16,79 до 17,33). Під час самих відповідальних змагань сезону показники найбільше наближались до модельних, а подекуди і точно відтворювались (коливання від 16,93 до 17,25).

У спортсменки С.О. показника м'язової чутливості в різні періоди річного циклу також були різними, але при наближені головних змагань сезону ці показники стабілізувались наближались до модельних. На рис.3.4 можемо побачити що сила лука дорівнювала 16,80 кгс в першій половині року і була збільшена на 0,6 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 16,80 кгс показники динаміки м'язового відчуття суттєво відрізнялись від модельних (коливання від 15,90 до 17,00), а при збільшенні - вони наближались до модельних (коливання від 17,03 до 17,60). Під час самих відповідальних змагань сезону показники не суттєво коливались, і наближались до модельних (коливання від 16,84 до 17,6).

Аналізуючи динаміку показників м'язової чутливості спортсменку Б.Н. в різні періоди річного циклу видно, що при наближені головних змагань сезону вони наближалисьються до модельних. На рис.3.5 можемо побачити що сила лука дорівнювала 16,10 кгс в першій половині року і була збільшена на 0,4 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 16,10 кгс показники динаміки м'язового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 15,70 до 16,70) а при збільшенні - вони поетапно наближаються до модельних (коливання від 16,16 до 16,98). Під час самого відповідального змагання показники з незначним коливанням, наближаються до модельних (коливання від 16,50 до 16,90), що можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.

У спортсменки Б.Т. показники м'язової чутливості в різні періоди річного циклу різні відображаються, але при наближені головних змагань сезону вони наближаються до модельних. На рис.3.6 можемо побачити що сила лука дорівнювала 17,00 кгс в першій половині року і була зменшена на 0,2 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 17,00 кгс показники динаміки м'язового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 16,40 до 18,00), а при зменшені - вони поетапно наближаються до модельних (коливання від 16,44 до 17,39). Під час самих відповідальних змагань сезону показники подекуди коливаються, але і наближаються до модельних (коливання від 16,33 до 17,00). Це явище також можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.

Рис. Показники м'язової чутливості в залежності від сили луку

Аналізуючи показники спортсмена П.І. м'язова чутливість в різні його періоди річного циклу були різними, але при наближені головних змагань сезону вони наближались до модельних. На рис.3.7 можемо побачити що сила лука дорівнювала 20,00 кгс в першій половині року була зменшена на 0,2 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 20,00 кгс показники динаміки м'язового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 19,70 до 20,48), а при зменшенні - вони поступово наближаються до модельних (коливання від 19,50 до 20,34). Під час самих відповідальних змагань сезону показники подекуди коливаються, але і наближаються до модельних (коливання від 19,38 до 19,85).

У спортсмена А.С. динаміка показників м'язової чутливості в різні періоди річного циклу по різному відображаються, але при наближені головних змагань сезону ці показники наближаються до модельних. На рис.3.8 можемо побачити що сила лука дорівнює 21,20 кг/с. Слід зауважити що на початку року динаміка м'язового відчуття суттєво відрізнялась від модельної (коливання від 20,90 до 21,70), перед головними змаганнями сезону ці показники наближаються до модельних (коливання від 20,80 до 21,43). Під час самих відповідальних змагань сезону показники незначно коливаються, але і наближаються до модельних (коливання від 21,19 до 21,47), ці показники можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.

Рис. Показники м'язової чутливості в залежності від сили луку

При аналізі спортсмена С.О. динаміка показників м'язової чутливості в різні періоди річного циклу по різному відображаються, але при наближені головних змагань сезону ці показники наближаються до модельних. На рис.3.9 можемо побачити що сила лука дорівнювала 19,90 кгс в першій половині року і була збільшена на 0,5 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 19,90 кгс показники динаміки м,язового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 19,80 до 20,33), а при збільшенні - вони поетапно наближаються до модельних (коливання від 20,02 до 20,48). Під час самих відповідальних змагань сезону показники хвиленопідбо коливаються, але і наближаються до модельних (коливання від 19,98 до 20,65), ці показники можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.

Рис. Показники м'язової чутливості в залежності від сили луку

У спортсмена Р.В. динаміка показників м'язової чутливості в різні періоди річного циклу по різному відображаються, але при наближені головних змагань сезону ці показники наближаються до модельних.

На рис.3.10 можемо побачити що сила лука дорівнювала 19,80 кгс в першій половині року і була збільшена на 0,4 кг/с в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 19,80 кг/с показники динаміки м,язового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 19,45 до 21,30), а при збільшенні - вони поетапно наближаються до модельних (коливання від 19,93 до 20,94). Під час самих відповідальних змагань сезону показники хвилеподібно змінюються, але і наближаються до модельних (коливання від 19,98 до 20,48), ці показники можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.

Рис. Показники м'язової чутливості в залежності від сили луку

Рис. Показники м'язової чутливості в залежності від сили луку

Рис. Показники м'язової чутливості в залежності від сили луку



Рис. Показники м'язової чутливості в залежності від сили луку

Таблиця Статистична залежність між м'язовою чутливістю і результатом спарингових зустрічей

спаринги	17до1тр	17після	17до2тр	17після	18до	18після
1	0,25823	0,14224	0,17929	0,16326	0,07522	0,08499
2	-0,1494	-0,2944	-0,2849	-0,277	0,06488	0,10508
3	0,04202	0,03898	0,02705	0,01746	-0,0877	-0,1122
4	0,19242	0,25901	0,22652	0,23357	0,17615	0,18735
5	0,13893	0,03841	0,0675	0,04178	-0,5875	-0,5916

Рис. Статистична залежність між мязовою чутливістю та спортивним результатом

Обробка результатів досліджень м'язової чутливості проводилась таким чином. У відповідності до проведених досліджень м'язової чутливості виводилось абсолютне значення відхилення від сили луку. Наступним проводилась кореляція абсолютної величини м'язової чутливості і спортивного результату. Причому було помічено що кореляція результату і м'язової чутливості найбільш інформативна в останніх спарингах. Хоча як можна побачити на таблиці 3.3 в останньому спарингу її показники, як на першому так і на другому тренуванні, зовсім знизилися. Але хоча, в цілому, показники кореляційного аналізу першого дня дуже низькі - можна побачити покращення показників кореляції в 4 спарингах. При аналізі другого дня виявлені кореляційні показники м'язової чутливості найбільш інформативні у п'ятому спарингу, хоча проходить його незначне збільшення стосовно першого і п'ятого спарингів.

На нашу думку, все це можна пояснити тим що в перший день спортсмени стріляли 5 спарингів по 18 стріл, а в другий 5 спарингів по 12 стріл. Причому в перший день проводилось два тренування, а в другий одне. Отже, можна припустити, що м'язова чутливість буде найбільш інформативною в тому випадку коли спортсмени не зовсім виснажені, а лише частково втомлені.

Аналізуючи динаміку змін показника “м'язова чутливість“ можна простежити характерну особливість її по відношенню до сили натяжіння лука спортсменом. Виявлено, що в разі оптимального ступеня чутливості спортсмена в ході підготовки до відповідних змагань цей показник (м'зова чутливість) наближається, а подекуди і співпадає із силою натяжіння лука.

3.8 Моделі часової структури виконання змагального пострілу з лука

Мета експериментальної частини роботи полягає в систематизації даних для створення індивідуальних та групових моделей часової структури виконання змагального пострілу з лука та серії пострілів лучників високої кваліфікації. Для створення часової структури виконання змагального пострілу з лука використовувалися наступні методи дослідження: хронометрування елементів цілісного пострілу в серії пострілів: визначення спеціалізованого “відчуття часу”, аналіз спортивної результативності найсильніших лучників України. На основі протоколів дослідження створені узагальнені таблиці, які стануть об'єктом порівняльного аналізу.

Таблиця. Узагальнена таблиця хронометражу виконання основних технічних елементів в межах цілісного пострілу та в межах серії пострілів з лука

№	Прізвище	Час до прикладки	Час до випуску
		Сер. час	Мін.	Макс.	Різниця	Сер. час	Мін	Макс.	Різниця
1	Антонов	3	2,9	3,1	0,2	5,4	4,9	6,1	1,2
2	Школьний	3	3	3	0	5,9	5,1	7,2	2,1
3	Алексієнко	4	4	4,1	0,1	6,2	5,1	7,1	2
4	Іванов	5,8	5	6	1	7,7	7	10	3
5	Сорока	5	4,9	5,5	0,6	6,8	5,8	9,1	3,3
6	Прокопів	4,1	3,9	5	1,1	8,9	7,5	9,9	2,4
7	Круглова	3,2	2,9	3,9	1	5,7	5	7	2
8	Хвостунова	2,8	2,5	3,5	1	5	4	7,1	3,1
9	Садовнича	3	2,9	3,1	0,2	4,9	4,1	5,9	1,8
10	Палеха	3	2,9	3,1	0,2	5,4	5	6,1	1,1

Таблиця. Узагальнена таблиця визначення білатерального коефіцієнту при визначенні “відчуття часу”

№ п..	Прізвище	Сер. значення прав. Руки	Сер. значення лівої руки	Білатеральний коефіцієнт
1	Антонов	0,66	0,37	1,9
2	Школьний	0,4	0,35	1
3	Алексієнко	0,19	0,08	2,4
4	Іванов	0,23	0,15	1,5
5	Сорока	0,45	0,13	3,1
6	Прокопів	0,44	0,33	1,3
7	Круглова	0,46	0,42	1
8	Хвостунова	0,33	0,16	2
9	Садовнича	0,36	0,31	1,2
1	Палеха	0,10	0,18	0,6



Таблиця. Загальна таблиця хронометражу виконання вправи М-4 (30 пострілів на дистанції 18м)

№ п.п	Прізвище	1 постріл	2 постріл	3 постріл
		Мін.	Макс.	Різниця	Мін.	Макс	Різниця	Мін.	Макс	Різниця
1	Антонов	14	28	14	39	62	23	62	91	29
2	Школьний	10	21	11	33	41	8	60	72	12
3	Алексієнко	16	25	9	38	49	11	57	81	24
4	Іванов	19	25	6	42	61	19	63	89	26
5	Сорока	22	30	7	51	64	13	86	102	16
6	Прокопів	26	31	5	59	78	19	86	118	32
7	Круглова	15	22	7	41	48	7	68	77	9
8	Хвостунов	16	27	11	40	54	14	64	86	24
9	Садовнича	12	30	18	27	63	36	55	95	40
10	Палеха	13	22	9	31	42	11	54	67	13

Хронометрування виконання основних технічних елементів в межах цілісного пострілу та в межах серії пострілів з лука показало, що середній час натягування лука у найкращих лучників України склав від 2,8 до 5,8 секунд. Варіація часового терміну є незначною, щонайбільше 1,1 секунди. Середній час виконання пострілу з лука (від початку натягування лука до моменту випуску тятиви) склав 4,9-8,9 секунд, при цьому у чоловіків він стабільніший (5,4-7,7) ніж у жінок (4,9-8,9). Часова різниця часу виконання вище вказаного інтервалу в одного спортсмена є від 1,1 до 3,3 секунди. В цьому випадку розкид виявився більшим у мужчин 3,3 проти 1,1 у жінок. При визначенні кореляційних зв'язків між стабільністю виконання вище згаданих частин техніки з лука і спортивним результатом в даний момент встановлено цей показник близько 0,5, який свідчить про середню ступінь зв'язаності цих факторів. “Відчуття часу” як з показників спеціальної підготовленості визначалося на основі вираховування коефіцієнту білатеральності.

Десятиразове визначення п'ятисекундного інтервалу, шляхом зупинки секундоміра правою, а потім лівою рукою, надавало можливість вирахувати суму відхилень. Коефіцієнт білатеральності обчислювався шляхом відношення “правої” величини на “ліву”. “Правобокість” коефіцієнту білатеральності характеризується числом більшим за одиницю, в іншому випадку, існує “лівобокіст”. Показники таблиці 3.5 свідчать що 70% лучників мають правобоковий, у 20% - спортсменів немає суттєвої різниці і тільки в 10% - спостерігається лівобокий коефіцієнт білатеральності, хоча і в цьому випадку він не є добре виражений, оскільки спостерігається невеликі абсолютні показники середніх значень сум відхилень. Для підвищення інформативності коефіцієнта білатеральності необхідно довготривалі спостереження за динамікою індивідуальних значень, проте попередні дослідження доводять про негативні наслідки в разі змін “боків” прив'язки цього показника. Зате можна говорити про абсолютні значення сум відхилень під час відтворення п'ятисекундного інтервалу. Найкращий середній показник виявився у Палехи Катерини (0,1с для правої руки і 0,18 с для лівої руки). Хронометрування початку виконання цілісного пострілу в серії з трьох пострілів при стрільбі на дистанції 18м дозволило визначити індивідуальну схему стрільби на цій короткій дистанції. Висловимо припущення про те, що занадто швидкий початок стрільби, або занадто малий відтинок часу між пострілами в серії негативно впливають на спортивний результат. Інтервал між пострілами та перед першим пострілом повинен забезпечити повну готовність до технічних дій, які забезпечують точність у влученні. Спрогнозуємо, що повинна існувати, певні часові межі для виконання першого, другого чи третього пострілу, і наскільки лучник дотримується даної схеми залежить результативність в стрільбі з лука. Відзначимо, що на підвищення спортивної результативності у провідних спортсменів впливає порядковий номер пострілу з лука. В таких лучників як Антонова Сергія, Школьного Костянтина, Сороки Олега третій постріл завжди був в 10.



РОЗДІЛ 4. ВТОМА ТА ВІДНОВЛЕННЯ В СТРІЛЬБІ З ЛУКА

4.1 Змагальні ознаки втоми лучників

У процесі спортивної підготовки спортсмен та тренер постійно зустрічаються з наслідками напруженої м'язової діяльності. Це невід'ємний, обов'язковий компонент та наслідок м'язової діяльності, що стимулює процеси відновлення. В період після тренування (під час роботи) продовжується та посилюється ряд важливих процесів.

“згасання” робочого збудження в нервових центрах, що керують м'язовою роботою; зниження біохімічних процесів, пов'язаних з м'язовим скороченням; зниження ЧСС до початкового рівня; зниження підвищеної раніше збудливості м'язів та сенсорних систем;

зменшення рівня втоми, наприклад, ліквідація продуктів неповного окислення в крові, відновлення стану шкіри пальців, зникнення повільних хвиль в ЦНС, зменшення ступеня напруження м'язів, покращення їх кровообігу, відновлення їх чутливості, якщо вона була знижена;

відновлення до норми витрачених енергетичних речовин м'язах, відновлення кровообігу в них.

Крім тих процесів, які об'єднуються терміном “відновлення”, після роботи продовжується складна інтегративна діяльність в ЦНС і м'язах аналогічна тій, яка проходить під час запам'ятовування інформації. Протягом деякого часу від хвилин до годин функціонують електрофізичні механізми пам'яті: між працюючими нервовими центрами “крутяться” електричні імпульси, які несуть інформацію про те, чому навчився спортсмен на тренуванні. Чуруз період від декількох хвилин до декількох годин вони закріплюються, консолідуються, як, як вказує найбільш розповсюджена теорія пам'яті, у структурах білкових молекул клітин головного мозку.[15] Отже, після роботи приблизно до двох годин мозок зайнятий дуже важливою діяльністю, про що потрібно пам'ятати і що необхідно враховувати в повсякденній роботі, особливо при потребі перебудувати вже сформовану рухову навичку чи важливі її компонентинезадовго до відповідальних змагань: її основні механізми включені в білкові структури клітин мозку і для їх “переробки” та зміцнення нових деталей потребує багато часу.

Втома - це тимчасове зниження працездатності під впливом попередньої праці. Виділяють процеси в системах організму, які складають сутність втоми у даному виді спорту, і cуб'єктивне почуття втоми - те , що відчуває втомлена людина.[15]

Втому можна ліквідувати до наступного тренування. Якщо ж робота викликає настільки сильну втому, що вона не минає до наступного тренування чи наступного мікроциклу,то може відбутися накопичення втоми перевтома.

Дуже інтенсивна навіть одноразова діяльність, що перевищує фізіологічні межі коливань, може призвести до виснаження енергетичних запасів та інших складних змін, які називають перенапругами. У ЦНС перенапрузі може підлягати процес гальмування, про що писав великий фізіолог І.П.Павлов.

Під впливом довготривалого комплексу негативних факторів (захворювання, повторні перенапруги на тренуваннях, психологічні стреси, несприятливий психологічний мікроклімат в команді …) може настати глибоке порушення тренованості,- перетренованість, яка в лучників недостатньо досліджена. Це важливо розуміти тому, що приймання засобів відновлення та реабілітації повинно бути грамотним, бо в іншому випадку принесена ними користь буде мінімальною.

У лучників втома проявляється у вигляді посилення тремору, зниження сили м'язів кистей, підвищення тонусу м'язів, прискоренні ЧСС, зниження зору, психологічних симптомах втоми.

Головним завданням застосування засобів та методів відновлення є усунення ознак загальної втоми,які є наслідком виконаної роботи, що дозволяє збільшити навантаження; відновлення окремих компонентів працездатності, які не підлягали спеціальному навантаженню, але характеризуються ознаками втоми, що покращує їх стан до наступного тренування; попередня стимуляція працездатності спортсменів перед початком тренувального навантаження, що сприяє зменшенню втомлення протягом тренування.[9, 17, 20]

В.Д. Моногаров [21] розрізняє три рівня відновлюючих заходів:

заходи “основного” рівня “глобальної” дії, які стимулюють процеси вилучення з тканини метаболітів та виведення їх з організму (сауна + масаж, хвойні ванни+загальний гідромасаж та ін.,)

заходи “поточного” рівня, скеровані на корекцію наслідків щоденних навантажень;

заходи “оперативного” відновлення, призначені для термінової корекції протягом тренувального заняття.

В першій половині підготовчого періоду В.Д.Моногаров рекомендує починати з застосування “основних” засобів відновлення, по мірі нарощування об'єму та інтенсивності навантажень додавати “поточні” засоби відновлення. У передзмагальному та змагальному періоді засоби відновлення необхідно пристосувати до режиму навантажень. У всіх періодах об'єм засобів відновлення слід співрозміряти з об'ємом навантажень, щоб адаптаційні реакції на засоби загального відновлення не переважали над адаптаційними реакціями на навантаження та не залишали б “сліду” до дня початку змагань.

Слід зазначити, що в методичних рекомендаціях і працях, наведених вище, ще недостатньо виділені конкретні рекомендації до застосування засобів відновлення, особливо у складнокоординаційних видах спорту з напруженням сенсорних систем.

Основні засоби відновлення в спорті, що широко застосовуються можна класифікувати таким чином:

Медико - біологічні засоби відновлення;

Педагогічні;

Психологічні (аутогенне тренування, психорегулююче тренування, послідовне розслаблення м'язів, психотренінг).

4.2 Відновлення та підвищення працездатності лучників

Практика спорту, вичерпавши можливості педагогіки та теорії фізичного виховання , які пов'язані з комбінуванням об'єму та інтенсивності навантажень, звернулася до біологічних наук із завданням: розробити шляхи раціоналізації спортивної підготовки з метою підвищення спортивних результатів, підвищення стійкості до великих навантажень, які досягають межі біологічних можливостей, розширити адаптаційні можливості організму. Принципових шляхи з'явилося два:

Детальне вивчення біохімічних, психологічних механізмів впливу тренувальних програм з метою пошуку найбільш коректних та ефективних.

Удосконалення стану організму,його органів та систем під час реалізації багаторічних програм підготовки; удосконалення процесів швидкої адаптації, що з'являються під час конкретних обгрунтованих навантажень.[9,14,17,21]

Спортивна підготовка розглядається як єдиний процес тренувальних та змагальних навантажень та застосування засобів відновлення.[14]

Монографії та окремі праці, що були присвячені цій проблемі показують, що є багато не вирішених питань, які мають велику цінність, як для великого спорту так і для здоров'я спортсменів.

4.2.1 Медико - біологічні засоби відновлення

Фізіотерапевтичні: гідропроцедури, масаж, парова лазня, фінська сухоповітряна лазня, вуглекисневі, кисневі ванни, відновлювальні (хвойні) ванни, відновлювальні душі, різні види масажу (вібраційний, підводний, баромасаж,), аеронізація, гіпероксичні процедури - вдихання кисневих сумішей, кисневі коктейлі, електростимуляція м'язів, електростимуляція активних точок шкіри, ЛНТ - локальний негативний тиск, електросон та ін.

Медикаментозні: полівітамінні комплекси (“Ундевіт, Декамевіт, Аеровіт”…), окремі вітаміни С, В1, В6, В12, неспецифічні адаптогени (елеутеракок, китайський лимонник, жень-шень, пантокрин ,муміє), коректори обміну в м'язах (МАП, інозін, Хі - протеїн, гліцерофосфат), коректори білкового обміну в міокарді, (оротат К інозін, МАП), стимулятори споживання кисню (вітамін В15: кисневий комбінований коктейль з вітамінами), коректори обміну речовин у ЦНС (глютамінова кислота, ноотрапіл, гліцерофосфат), адреноблокатори.

Харчові: вітамінізовані продукти, збалансована їжа, рідкі питні коректори гомеостазу крові.

Ріст обміну та інтенсивності навантажень у спортсменів потребують підвищення уваги до важливої киснево - транспортної, серцево - судинної системи, яка є “вузькою” ланкою в забезпечені працюючих м'язів киснем.[15]

Засоби медикаментозної корекції та реабілітації серцево - судинної системи спортсменів можуть бути поділені на такі групи:[7]

Нормалізуючі окислювальні - відновлювальні процеси після навантажень (вітаміни);

Нормалізуючий іонний баланс в міокарді;

Нормалізуюча кислотно - лужна рівновага крові;

Підсилюючі та прискорюючі ресинтез АТФ у міокарді після навантажень;

Постачання енергетичними речовинами міокард;

Послаблюючі адренергетичну реакцію серця (адреноблокатори);

Покращуючі постачання міокарда киснем (судинорозширюючі);

Підвищуючі споживання кисню міокардом;

Підсилюючі вагатонічну регуляцію серця (оротат К + інозин).

В зв'язку з тим, що в лучників найвищої квалификації часто зустрічаються відхилиння у серцево - судинній системі, які знижують загальну витривалість [19], для попередження цих змін необхідно контролювати стан серцево - судинної системи та приймати заходи їх ліквідації та попередження. Найбільш ефективний “Панангін” (один таб. Три рази в день), оротат К (по чотири таб. В день).

Показником загальної працездатності є величина потужності роботи при ЧСС 170 уд./хв. Зниження величини РНС-170 нижче 35 кгм/кг/хв. Несприятливо і повинно підлягати корекції. На перше місце слід поставити педагогічні засоби та методи, які підвищують загальну аеробну працездатність: обов'язкові ранкові кроси, розминка загальна та спеціальна перед тренуванням, обов'язкові “дихальні” п'ятихвилинки після кожних 40-60 пострілів.

За планом - достатній об'єм силових вправ, особливо в спеціальній стрілковій позі, збереження їх в усіх мікроциклах, бо без підтримки ефект знижуеться.

4.2.2 Педагогічні засоби відновлення

Активний відпочинок. Через значно виражену монотонність тренувального процесу а звідси-зниження емоційного фону, цікавості, у стрільбі з лука, особливо в період великих навантажень, слід застосовувати різні варіанти підвищення емоційного тонусу, які сприяють “розрядці” гальмівного варіанту емоційного напруження.

Вже під час виконання вправ потрібно використовувати деякі чинники, які підвищують зацікавлення до тренувань.

Після тренування, у другій половині дня для “м'язової розрядки”потрібно використовувати спортивні ігри (краще футбол), плавання, які знижують емоційну та м'язову напруженність. На зборі необхідно проводити зустрічі з цікавими людьми, поетами, музикантами, акторами, що підвищує емоцийний фон дня та знижує напруженність; проводити екскурсії новими, цікавими історичними місцями. Особливо спостерігати за оргаанізацією дозвілля у дні відпочинку, бо зміна режиму дня особливо несприятлива для лучників.

Пасивний відпочинок у вигляді денного сну-відпочинку слід по можливості застосовувати у період великих навантажень, особливо тим спортсменам в яких відчувається порушення регуляційних процесів та зниження функціонального стану сенсорних систем з вираженими ознаками астенізації, виснаження. Пасивний відпочинок-сон слід починати з сеансу розслаблення та самонавіювання відпочинку.

4.2.3 Психологічні засоби прискорення процесів відновлення

Як видно у стрільбі з лука постійному навантаженню підлягають відділи ЦНС, які повинні забезпечувати багаторазове повторення однієї і тієї ж рухової навички. Як ми вже зазначали, лімітуючи ланки ефективного пострілу можуть бути або центральні, або переферичні.

У тих спортсменів, в яких були відхилення в центральних ланках рухової навички, особливо в період змагань, обов'язково повинна проводитися корекція психологічного стану з точним обліком того, що потрібно корегувати. Однак, ще раніше слід провести психодіагностичні дослідження та визначити об'єкт корекції. Східна мудрість та ретуали, наприклад, японських лучників, потребує внутрішнього очищення спокою. У перекладі на фізіологічні поняття це означає, що в лучника не повинни бути інших домінантних вогнищ, крім правильно сформованої стрілецької змагальної домінанти. У зв'язку з цим важливого значення для психологічної корекції набувають сучасні системи, такі як аутогенне тренування, психорегулююче тренування, різні варіанти психотренингу, особливо в поєднанні з м'язовим розслабленням.[8]

Виходячи з питань практики, узагальнивши дані літератури, про методи психологічної підготовки спортсменів, нами рекомендуються до застосування варіант методики - довільне послідовне розслаблення м'язів (ДПРМ), який у суттєвих деталях відрізняється від початкових варіантів аутогенного тренування Шульца чи психорегулюючого тренування. Варіант В.П.Горобця [8] є більш коротким за часом проведення сеансу тренування (від 5 до 30 хв.); засвоюється спортсменами за 5-7 сеансів, бо має менше словесних формул, може використовуватися у вигляді скороченого варіанту, що дозволяє використовувати його у різних видах спорту в умовах тренувань та змагань, протягом інтервалів між виступами. Так ППМ використовували у процесі підготовки змагань плавці, борці, лучники.

Психологічна перевага методики ДПРМ є втому, що рух “хвиля розслаблення ” м'язовими блоками відповідає розташуванню їх проекції в коркових відділах моторної зони та рухового аналізатора (передня та задня центральна звивина мозку), фізіологічний ефект складається з прискорення відновних процесів у м'язах після великих навантажень за даними м'язового тонусу, у покращенні кровообігу в м'язах за даними температури шкіпи, в прискоренні відновлення ЧCC та показників дихання. ДПРМ сприяє покращенню біоелектричної активності мозку та зменшення емоційного напруження. Ми узагальнили дані літератури за оцінкою функціональних систем лучника у вигляді схеми комплексного стенду для обстеження лучників та вивели модельні характеристики цих систем.(табл.2)

Таблиця Модельні характеристики лучника в період вищої спортивної форми (за даними літератури та нашими спостереженнями)

№	показник	- 2 у	- у	X	+ у	+2 у
1	Час обробки пострілу (с)	0.6	0.3	2.5	0.3	0.6
2	ЧСС (в 1хв.)	4	2	65	2	4
3	ЕЕГ(б-індекс%)	10	5	80	5	10
4	ШПЗІ(біт/с)	0.4	0.2	3.2	0.2	0.4
5	ВЧ (с)	0.2	0.1	5	0.1	0.2
6	ЕМГ(d/s)	0.6	0.3	1.3	0.3	0.6
7	М'язевий тонус(d/s)	0.2	0.1	0.8	0.1	0.2
8	ЛПРР(d/s)	0.2	0.1	1.2	0.1	0.2
9	Сейсмотремор (в мм)	6.0	3.0	20	3.0	6.0
10	Гострота зору	0.2	0.1	1.0	0.1	0.2
11	Відношення м'язової сили до сили лука (силовий коефіцієнт чол.)	0.4	0.2	2.2	0.2	0.4

Де, X - середнє значення, а -у, та + у відхилення від середнього

4.2.4 Засоби та методи реабілітації лучників після травм та захворювань

У стрільбі з лука травми вкрай специфічні. Найчастіше зустрічаються омозоленість шкіри кінцевих фаланг пальців, які утримують тятиву в натягненому положенні. Для попередження цього ускладненя використовується в першу чергу педагогічні методи контролю за поступовим підвищенням навантажень, що викликає повторні процеси гіпертрофії шкіри. При невідповідності швидкості нарощування навантажень до стану шкірних покривів розвиваються пухирі, які підлягають лікуванню на ранніх стадіях мазями, які вміщують розсмоктуючі, знеболюючі частини, отримані шляхом комбінування декількох мазей, що включають вказані інградієнти. На стадії вираженого пухирця є допустимим прокол в асептичних умовах, антисептики, пов'язка. Втрата працездатності від 1 до 3 днів.

Лікуванню підлягають артрити, особливо плечового поясу, бо вони знижують переносимість навантаень та ефективність стрільби.

Особливу увагу в лучників слід звернути на осанку, контролювати можливість появи плоскостопості, варікозних розширень вен гомілок.

У перехідні періоди року контролювати та попереджати сезонні ОРЗ, захворювання грипом, ангінами, лікувати каріозні зуби.

РОЗДІЛ 5. ВДОСКОНАЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЛУЧНИКІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

5.1 Алгоритм та архітектура розробленої методики спеціальної розминки та психорегулюючих засобів

Під час практичної роботи ми прийшли до попереднього висновку, що в період підготовки до змагань на покращення результату лучника високого класу можна вплинути психорегулюючими вправами та обґрунтовано підібраними вправами спеціальної розминки.

5.2 Класифікація засобів психо-фізіологічного впливу в період підготовки до змагань у лучників високого класу

В стрільбі із лука в спеціально-підготовчому періоді та на змаганнях найбільш задіються такі групи м'язів:

1) м'язи шиї;

2) м'язи спини;

3) м'язи плечей та передпліччя;

4) м'язи живота.

Розминка підбиралася так, щоб не ускладнюючи вправ, можна було сприяти оптимізації передстартового стану, забезпечити прискорення процесів впрацьовування, поступово збільшити працездатність приблизно до рівня, необхідного в період основної роботи. Розминка виконується за анатомічним розподілом, тобто зверху вниз.

Класифікація засобів саморегуляції лучників в період підготовки до основних змагань.

Зі всіх прсихорегулюючих засобів найбільш ефективними е концентрація уваги, ідеомоторне тренування, аутогенне тренування, вправи контролю дихання та прогресивна релаксація.

Ці засоби використовуються безпосередньо під час змагань та найбільш впливають на передстартовий стан, підтримують стан “бойової” готовності лучника.

Під час дослідження була встановлена обґрунтована послідовність застосування психорегулюючих вправ. Перед розминанням виконуються вправи на концентрацію уваги та аутогенне тренування. Після розминання--ідеомоторне тренування. Безпосередньо перед початком та під час змагань виконуються вправи на контроль дихання.

Після появи фізичної та психічної втоми під час змагань та після них найкраще виконувати вправи прогресивної релаксації.

Таблиця Структурна схема впливу засобів саморегуляції на стан лучника

№ п/п	Засіб	Напрямки впливу
1. 2. 3. 4. 5.	Аутогенне тренування Ідеамоторне тренування Контроль дихання Концентрація уваги Прогресивна реалаксація	а) знижує нервозність; б) лучник може контролювати реалізацію техніко-тактичної майстерності в напруженій ситуації; в) лучник швидко вступає в контакт з друзями. а) прискорення процесу вивчення певних прийомів та навичок; б) підвищення емоційно-психологічного настроювання перед виходом на старт; в) сприяє запам'ятовування великої кількості інформації; г) покращує розпізнання специфічних змагальних ситуацій і правильне реагування на них. а) збереження холодокровості; б) дозволяє контролювати ступінь тривожності в критичних ситуаціях; в) допомагає концентрувати увагу; г) розслабляє м'язи шиї та плечей; д) забезпечує короткочасний психічний відпочинок; е) відновлює енергію. а) відволікає від навколишнього середовища; б) настроює на роботу. а) допомагає відчути різницю між напруженням і її відсутністю; б) покращує відчуття пострілу; в) повне розслаблення всіх груп м'язів.

5.3 Регуляція рівня тривожності

Існують різні способи зняття напруження в змагальних ситуаціях. Їхнє застосування залежить від конкретного спортсмена і ситуації. Спортсмени повинні вміти контролювати рівень напруження, вони повинні вміти підвищувати його чи знижувати в залежності від свого стану.

Перший крок до контролю рівня напруження - його усвідомленість під час тренувальної і змагальної діяльності. Це припускає самоспостереження, а також усвідомлення того, як впливає на фізичну активність емоційний стан.