37

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Загальна характеристика Єгипту
• 1.1 Географічне положення та природні ресурси країни
• 1.2.Населення та економіка Єгипту
• 1.3 Історія Єгипту та визначні місця
• Розділ ІІ. Розвиток туризму В Єгипті
• 2.1 Характеристика основних туристичних центрів
• 2.2 Особливості національної кухні
• Розділ ІІІ. Перспективи розвитку туристичної індустрії в Єгипті
• 3.1 Готелі Єгипту
• 3.2 Основні туристичні маршрути, курорти, круїзи
• Висновки
• Література
• Додатки

Вступ

Єгипет є найбільшою за чисельністю, економічним потенціалом, політичною вагою та найбагатшою на історичну спадщину країною Північної Африки. Частина території країни - Синайський півострів - знаходиться в Південно-Східній Азії (тобто Африка є напівафриканською-напівазійською державою з площею 1002,4 тис. км²). Уся її величезна територія поділена на 26 мухаз - так називаються місцеві губернаторства.

На території країни знаходиться Суецький канал, який з'єднує Середземне і Червоне моря, моря басейнів Атлантичного та Індійського океану. Центральною водною артерією країни, навколо якої виникла єгипетська державність є Ніл - найдовша річка Африки.

Держава межує з Лівією на заході, Суданом - на півдні, Ізраїлем та сектором Газа Палестинської автономії (територія Ізраїлю) - на сході. Єгипет входить до міждержавних організацій - Африканського Союзу, Ліги арабських держав (штаб-квартира в Каїрі), "Ісламської конференції", є членом ООН.

Єгипет сповна використовує переваги свого транспортно-географічного положення між Африкою та Азією. Держава має змогу розвивати зв'язки з 24 країнами Середземномор'я і басейну Червоного моря. Через міжнародний Суецький канал проходить інтенсивний вантажопотік морського транспорту світового значення між морями басейнів Атлантичного та Індійського океанів. Канал має величезне військово-стратегічне значення.

Мета роботи - проаналізувати розвиток туризму в Єгипті і основні економіко-географічні характеристики країни

Завдання: визначити загальні географічні та економічні характеристики Єгипту, поняття та види туризму в Єгипті, розвиток готелів та курортів Єгипту.

Розділ І. Загальна Характеристика Єгипту

Кількість населення Єгипту становить близько 72 млн чоловік. Природний приріст населення становить 20 чол. на 1000 чол. Густота населення -- 72 чол./км2. Розміщене населення переважно в долині Нілу. Міське населення становить 45%. Етнічні групи: 99% населення держави є араби, а антропологічні єгиптяни діляться на 3 групи. В долині Нілу проживають «справжні єгиптяни», вони відносяться до самітохамійської раси, арабські риси яскраво виражені у жителів пустель і особливо на Сінаї; на півдні держави, в Асуані живуть нубійці[16].

Більшість арабів, які називають себе «справжніми єгиптянами», мають змішану єгипетську і арабську кров, а представники вищих верств суспільства ще й турецьку. Офіційною державною мовою в Єгипті є арабська, яка відноситься до саміто-хамітської групи мов і поділяється на декілька діалектів. Літературна мова єдина, але розмовна мова в Єгипті відрізняється від мови сусідніх арабських держав, є свої діалекти в Каїрі, Нижньому, Верхньому Єгипті. Широко розповсюджена англійська мова, менш поширена французька, в останні роки, в зв'язку з туристичним бумом із Росії, все більше людей розмовляє російською мовою. '

За офіційними даними, 94% населення Єгипту сповідують іслам, частина арабів відноситься до християнської общини. Більшість мусульман в Єгипті -- сунніти. Іслам є державною релігією.

Найбільші міста : Каїр (10,3 млн чол., разом з агломерацією), Александрія (3,3 млн чол.), Ель-Ґіза (2,2 млн чол.).

Каїр був заснований арабами в X ст. декілька північніше того місця, де більше 4 тис. років тому знаходився Мемфіс -- столиця давнього Єгипту. В Каїрі проживає приблизно шоста частина всіх єгиптян. Квартали Каїру, вздовж берегів Нілу, забудовано висотними будинками, в яких розташувались контори фірм, видавництв, крамниці, готелі. В старій частині Каїру живе і працює робочий люд. Каїр -- це промисловий і культурний центр Єгипту. В його університеті навчається молодь із країн Африки та Азії. Тисячі найцінніших книг зберігаються в бібліотеках Каїру.

Александрія, нині другий після Каїру індустріальний центр країни, була заснована Александром Македонським в 332--331рр. до н. є. Александрія була столицею Єгипту і одним із світових культурних центрів давніх часів.

Єгипет -- аграрно-індустріальна країна. Головна експортна сільськогосподарська культура -- довговолокнистий хлопок. Вирощують рис, кукурудзу, пшеницю, сахарну тростину. Основні сільськогосподарські тварини: велика рогата худоба, кози, вівці та ін. Розвинене рибальство. Ведеться видобуток нафти, фосфатів, залізної руди. Значне місце в економіці займають текстильна промисловість та виробництво бавовняних тканин, а також швейна, харчова промисловість, чорна і кольорова металургія, машинобудування. Нафтопереробна і нафтохімічна промисловість спеціалізується на виробництві мінеральних добрив.

Експорт: нафта і нафтопродукти, хлопок, промислові товари.

Основні експортні товари -- нафта, нафтопродукти, бавовна і прядиво з неї, продовольчі та промислові товари широкого вжитку. Нафта та нафтопродукти забезпечують 50% експортних надходжень.

Основні імпортні товари : продукція машинобудування, пшениця, залізо, сталь, транспортні засоби.

Головні зовнішньоторгівельні партнери -- США, Франція, Німеччина, Японія.

1.3 Історія Єгипту та визначні місця

Перші сліди появи землеробства на території Єгипту відносяться до епохи неоліту (VII тис. до н. е.), але характерні для цивілізації риси з'явились тільки у VI тисячолітті до н. е. Люди почали переходити в цьому регіоні до осідлого способу життя, активно розвивалось скотарство і землеробство, почали виготовляти предмети із глини, так з'явилось гончарне ремесло. Для того, щоб захистити посіви та житло від частих розливів Нілу, люди почали зводити берегові дамби, споруджувати водовідводні канали, насипи (3300 р. до н. е.). У першій половині IV тисячоліття остаточно склалась система зрошення, яка проіснувала до середини XX століття[8].

У другій половині IV тисячоліття до н. е. окремі додержавні суспільства, об'єднались в Верхньоєгипетські й Нижньоєгипетські царства. Центром Південного (Верхнього Єгипту) стало місто Ієраконноль, а Північого ( Нижнього) -- Буто.

Історію Давнього Єгипту прийнято ділити на періоди Давнього Середнього та Нового царства. Засновником першої єгипетської династії і об'єднувачем Єгипту був легендарний цар Мене (Міна) (2950 р. до н. е.). Також Мене вважають засновником»Білих стін» (Мемфіса) -- міста на лівому березі Ніла. Багаторічні війни на півночі закінчились остаточною перемогою царя II династії Хасехемуї (2660 р. до н. е.), який знищив до 50 тисяч людей, що жили на півночі і жорстоко придушив повстання в Нижньому Єгипті.

З завершенням династичної боротьби і останньою перемогою півдня, почалася епоха Давнього царства (2715--2192 pp. до н. е.), епоха пірамід, коли столицею Єгипту став Мемфіс. Одна з назв цього міста Хет-На-Птах -- Садиба близнюка Птаха. На грецькій мові це вимовляється як««Айгюптое», що й дало сучасну назву державі Єгипет.

В період правління III--VI династії починається будівництво пірамід. Перша піраміда фараона Джосера в Соккарі (2620 р. до н. є.) була збудована архітектором Імхотеном.

Використання папірусу для письма допомогло єгиптянам зберегти різні наукові відомості. Стали налагоджуватися торгові зв'язки з Ліваном та Сірією. З приходом IV династії (2290 р. до н. є.) починається розпад держави, внаслідок внутрішніх конфліктів. Чиновники, безконтрольно правлячи провінціями, за прикладом фараонів почали будувати гробниці. Після самого тривалого в історії правління фараона Петі II (2246--2152 р. до н. е.), за часи правління VII--VIII династій, відбувся розпад держави, який супроводжувався численними війнами. В наступну епоху Єгиптом правлять дві паралельні династії.

Таким чином, з'являється Верхній Єгипет зі столицею в Геракеополісі -- ІХ-Х династії. Цей період називають Першим міжвладдям. Умови життя в Єгипті змінилися в період Середнього царства за XI--XIV династії.

До періоду Нового царства відноситься будова храмів в Нарпаці, Луксфе, Абідосе, Абу-Сімбея і пірамід в Долині фараонів в Фівах. Аменофис IV, який прийшов до влади, переносить столицю в-Ахетатон (сучасна Ель-Аморну) та вводить новий культ бога АтОна замість Амона, а сам приймає ім'я Ехнатон. Серйозні зміни в державному житті послабили Єгипет, але вже нащадки Ехна-тона повернули культ Амона і знову перенесли, столицю до м. Фіви. Під керівництвом воєначальника Хорембеха Єгипет повертає собі втрачені при Ехнатоні території. Одним з важких випробувань для країни стало нашестя хеттів, яке було зупинено епідемією. В державі поширилась корупція, жерці захопили велику владу, народові навіть не вистачало хліба, з півночі наступали «народи моря», з заходу -- лівійські племена.

Після смерті Рамсеса XI, в 1085 р. до н. е., в державі почалась громадянська війна, яка у 1070 р. до н. є. поклала кінець династії Рамсесидів, Влада фактично перейшла від фараонів до жерців бога Амона, а царський титул перестав бути божественним. Час правління ХХІ-ХХХ династій називають Пізнім періодом. Вже за останнього правління Рамсесидів Єгипет втратив свій попередній вплив на Азію. Жрець храма Амона в Карпоці Херіхор став фактичним правителем Верхнього Єгипту. Насубанебджед, могутній правитель Поніса, став засновником XXI династії, царі якої близько ста років правили Дельтою, підтримуючи дружні відносини з правителями і верховними жерцями Амона РА в Фівах. Через століття на політичну арену прийшли лівійці.

З другої половини Нового царства полонені лівійці використовувались фараонами як воїни.

Після перенесення столищ з Тунісу в Бубастіє починається новий період в історії держави. Шешонк І зміцнює свою владу в дельті і оголошує свого сина верховним жрецем Амона Ра в Фівах. Здавалося, держава повинна об'єднатись. Але війська Шешонка вдерлися до Палестини в 945 р. до н. е., завоювали і розгромили Єрусалим. Держава переживала час тяжкої кризи. За нове об'єднання виступали лівінйські жреці, які змогли в цій боротьбі обпертися на військову силу Кільської Ефіопії (ДЦрЦг), яка вже відділилася від Єгипту. Консолідація південних місцевих ефіопських племен куштів призвела в VIII до н. є. до виникнення на південних межах Єгипту держави зі столицею Копота поблизу четвертого порога Нілу. В середині VIII ст. до н. є. ефіопський цар Піонхі прийшов до Фів і за підтримки жерців Амона, якому поклонялися в Ефіопії, почав похід на північ. Нижній Єгипет виступив могутнім супротивником. Правитель Соіса Тефнахт очолив боротьбу проти ефіопів, його підтримали жерці Мемфіса[11].

До початку нової ери Єгипту довелося побувати у складі ассирійських, перських та еллінських імперій. Останню єгипетську династію фараонів було ліквідовано в 341р. до н. е. Александр Македонський завоював Єгипет у 331. р. до н. є. і вигнав звідти персів; протягом IV--І ст. до н. є. країна належала давньогрецькій династії Птоломеїв. Останньою царицею цієї династії була Клеопатра VII, дружина Юлія . Цезаря та Марка Антонія. Після її смерті Єгиптом заволодів Рим. Країна перетворилась на провінцію Римської імперії. Місто Александрія стало найважливішим торгівельним центром світу. Єгипет був провінцією Риму, потім перетворився на провінцію Візантії. Араби прийшли до Єгипту в 639 р та без особливих зусиль завоювали країну. З'явилась нова столиця, Старий Каїр, який розглядали як плацдарм для підкорення всієї Північної Африки. Поряд з християнством, яке вже набуло поширення, в країні, з'явився іслам, а разом з ним і арабська мова. У IX ст. було проголошено незалежність країни, але не надовго. Знову завойовники, перенесення столиці, війни. Все це підривало економіку країни, яка тільки-но починала відновлюватись. В 1517 році Єгипет був завойований Османською імперією. Відкриття морського шляху в Індію негативно позначилось на становищі Єгипту. Він став бідною провінцією Османської імперії. В 1798 р. до Єгипту вдерся Наполеон. Він хотів перешкодити торгівлі Британії зі Сходом. 1805 рік ознаменувався для Єгипту як рік незалежності. . Після спорудження Суецького каналу, значення Єгипту стало очевидним. У 1882 році територія країни була окупована військами Великої Британії. Проте аж до 1914 р. Єгипет формально вважався частиною Османської імперії. 19 грудня 1914 р. Єгипет став султанатом під британським протекторатом, першим султаном став Хуссейн Каміль і залишався ним до 28 лютого 1922 року. А 16 березня Велика Британія запровадила незалежну конституційну монархію, і султан Ахмед Фуад став королем Фуадом І. За собою британці залишили контроль над обороною та комунікаціями імперського значення. Після смерті батька, 28 квітня 1936 p., королем став Фарук І. 26 серпня 1936 р. у Лондоні було підписано британсько-єгипетський договір про розширення автономії Єгипту. Він зокрема, передбачав перебування британських військ на єгипетській землі впродовж наступних 20 років із наступним їх виведенням. Під час Другої світової війни Єгипет був найважливішою британською військовою базою. В 1942 р. британські війська завдали поразки німецько-фашистським та італійським військам в битві під Ель-Аламейном. Єгипет оголосив війну Німеччині та Японії в лютому 1945 р. В 1948 р. єгипетські війська взяли участь в арабо-ізраїльській війні, араби хотіли знищити новонароджену єврейську державу. 23 липня 1952 р. стався військовий заколот, 26 липня король зрікся престолу на користь свого малого сина, принца Фуада II, король Фарук І виїхав в еміграцію, а 18 березня 1965 р. помер у Римі. 18 червня 1953 р. монархію було ліквідовано, Єгипет було проголошено республікою. Керівником заколоту 1952 р. номінально був генерал Мухаммед Нагіб. Але згодом виявилося, що реальна влада знаходилась в інших руках. 14 листопада 1954 p., внаслідок чергового перевороту, виявився реальний лідер Єгипту -- підполковник Тамаль Абдель Насер, Він націоналізував 26 липня 1956 р. Суецький канал (безпосередньою причиною цього кроку стала відмова Великої Британії та Франції взяти участь у фінансуванні будівництва висотної Асуанської греблі на р. Ніл). Це не сподобалось Великій Британії та Франції, і вони розпочала воєнну інтервенцію. Рішуче проти неї виступив СРСР, а СІЛА не наважилися надати союзникам по НАТО належну допомогу. Інтервенція не принесла бажаних наслідків. Війна арабів проти Ізраїлю в рамках цього конфлікт знову виявилася для мусульман невдалою. До речі, цю війну розпочаг Ізраїль 29 жовтня 1956 p., а 31 жовтня 1956 р. британсько-французькі війська окупували зону Суецького каналу. 6 листопада 1956 р. ООН прийняла резолюцію про припинення вогню. 22 лютого 1958 р. Єгипет і Сірія утворили Об'єднану Арабську Республіку, в березні того ж року до неї приєднався і Ємен. Вона проіснувала до 28 вересня 1961 p., поки з її складу не вийшли Сірія та Ємен. До 11 вересня 1971 р. Єгипет користувався союзною назвою, а тоді, згідно прийнятої чинної Конституції, взяв назву Арабська Республіка Єгипет. Ґ. Насер продовжував, нарощувати воєнний потенціал та вважався ідеологічним і політичним лідером арабського світу. У шестиденній війні в травні 1967 р. араби в черговий раз зазнали від Ізраїлю майже нищівної поразки. Ізраїль відібрав Сінайський півострів у Єгипту, у Сірії -- Голанські висоти, у Йорданії -- Західний берег р. Йордан.

Розділ ІІ. Розвиток туризму В Єгипті

Подорожуючи різними країнами, цікавишся в першу чергу їхньою історією, культурою, національними традиціями і, звісно ж, кухнею. Навіть якщо ти не гурман, не любиш куховарити чи просто не надаєш їжі великого значення, все одно опосередковано будеш звертати увагу на те, що тобі подають і що ти їси. Тим більше не можна не звернути увагу на арабську кухню, адже вона кардинально відрізняється від рідної, української. Тут слід зазначити, що єгипетська кухня має дуже багато спільного з туніською, турецькою, сказано ж -- арабська. Усі ці азіатсько-африканські (як би це дивно не звучало) кулінарні традиції об'єднує одне -- араби не їдять свинини, не п'ють алкоголю, що суворо забороняє їм Коран, проте споживають багато баранини, риби та морепродуктів, овочів, фруктів.

Їдучи на відпочинок у Єгипет, мала бажання відпочити не лише від хоч і улюбленої, але роботи, а й від кухні. Проте, відверто кажучи, була трохи розчарована. Так звані шведські столи на сніданок і вечерю нагадували радше нашу (маю на увазі київську) мережу фаст-фудів на кшталт «Домашня кухня» чи «Пузата хата» (зірковість готелю не надто впливає на якість їжі, адже приготувати щось оригінальне й індивідуальне для сотень постояльців дуже важко, це вам не ресторан). Готують щось середньоєвропейське -- багато овочевих салатів, рагу, соте, омлети, спагеті з різноманітними соусами, тушковане м'ясо (переважно яловичина, яку вони абсолютно не вміють готувати, вона у них виходить жорстка і неїстівна, та курятина).

Особливої уваги заслуговують оливки і маслини, які абсолютно не можна порівнювати з тими, які ми споживаємо у консервованому вигляді, -- баночні маслини на смак такі, ніби їх вимочили у прісній воді, порівняно з оригінальними засоленими, які в Єгипті споживають скрізь і до всього: овочеві салати, салати з м'якими сирами на зразок «Фета» чи «Моцарели», але місцевого виробництва (дуже смачні, проте занадто солені, як на мене). А ще маслини додають до оригінального салату мункачіні -- апельсини, цибуля маринована і маслини[5].

Що ще вражає в Єгипті (навіть не так розмірами -- просто якийсь «кінг сайз», як натуральним смаком), так це фініки -- свіжі, соковиті (саме так!), я б сказала навіть хрумкі. Вони зовсім не схожі на в'ялені плоди, які продають у нас. Це все одно, що порівнювати тараню зі свіжою рибою. А от єгипетські банани у порівнянні з якими-небудь південно-американськими виглядають, як горобець проти орла. Дається взнаки сухий клімат.

Якщо ж у вас путівка з повним пансіоном, то вам пощастить більше дізнатися про національну кухню, адже на обід часто подають різні страви, приготовлені на грилі, що дуже поширено в арабській кухні. Це не лише курчата-гриль чи риба, запечена на вугіллі, а й такі страви, як різноманітні кебаби (це можуть бути як відомі нам люля-кебаби -- смажені на вогні ковбаски, так і донер-кебаб, іншими словами шаурма -- дуже поширена страва в усьому арабському світі, кебаб-куфта -- рублені котлети).

Якщо ви любите баранину (я не відношу себе до цієї категорії людей, тому не є великим знавцем і поціновувачем таких страв), то Єгипет -- саме те місце, де ви можете відвести душу й насолодитися супом з баранини (шурпою), кускусом, макбусом (це як плов з баранини, тільки рис і горішки варять у м'ясному бульйоні), макбус-самаком (те саме, тільки з рибою). А ще серед арабів дуже поширені страви з бобових, а особливо -- із сочевиці. Це можуть бути супи-пюре (як данина європейській кухні), просто відварена сочевиця на гарнір, а можуть бути такі екзотичні страви, як кошрі -- відварений рис із сочевицею чи кушарі -- макарони з цибулею та соцевицею.

Також особливою шаною тут користуються баклажани. Як їх тільки не готують у Єгипті -- запечені на грилі, тушковані з помідорами, з різними соусами, фаршировані м'ясом -- пальчики оближеш. Є навіть особлива страва -- баба хуммус -- смажені баклажани.

Що цікаво, навіть зловживаючи їжею (тобто накладаючи собі повну тарілку різноманітних страв), не набираєш зайвої ваги, а все тому, що разом із м'ясом споживаєш багато овочів. Правда, при цьому не потрібно зловживати мучними виробами, а це дуже важко, тому що різноманітні свіжісінькі булочки, круасани, пончики, бісквіти з кремом та свіжими полуничками просяться до рота. Але спокійно, булки «топтати» можна і вдома, а от скуштувати місцевих ласощів варто, принаймні для того, аби мати уявлення -- що ж воно таке. А це в основному дрібні солодощі, в яких багато горіхів та меду. Взагалі арабські кондитерські вироби, як на мене, занадто солодкі й калорійні (згадайте рахат-лукуми).

Від'їжджаючи додому, я хоч і відпочила від свого домашнього «мартена», проте несамовито захотіла наварити баняк наваристого борщу зі свининою, насмажити котлет і «розговітися» від арабської екзотики. Що не кажіть, в гостях добре, а вдома... смачніше.

Розділ ІІІ. Перспективи розвитку туристичної індустрії в Єгипті

3.1 Готелі Єгипту

Шарм-ель-Шейх-один із найпрестижніших і дорогих курортів на Червоному морі. Тут мало 2-3* зіркових готелів, проте відмінний вибір 4 і 5*. Більшість готелів побудовані в арабському стилі, що створює неповторний східний колорит. Відпочинок в Шарм-ель-Шейху - це відмінний сервіс у висококласних готелях, чудове море, цікава історія і море вражень. Добре розвинута інфраструктура, все передбачено для комфортного відпочинку.

Хургада - це безкінечні кілометри піщаних пляжів, що омиваються хвилями моря, білосніжні готелі, низькі гори, і магічна красота Червоного моря. В туристичній зоні міста за останні роки побудовано десятки готелів і туристичних поселень. Унікальні кліматичні умови створюють тут необмежені можливості для заняття серфінгом і підводним плаванням цілий рік! Підводний світ Червоного моря рахується найбагатшим в північній півкулі.

Хургада захоплююча в будь-яку пору року, але особливо приємне тут перебування у другій половині січня, коли хвиля відпускників спадає і все місто, узбережжя, готель у Вашому розпорядженні[11].

Збудовані останніми роками на Червоному морі комфортабельні готелі перетворили Єгипет на справжню туристичну Мекку, куди щороку, незалежно від сезону, прямують мільйони туристів. Мандрівники із Західної Європи й навіть сусіднього Ізраїлю буквально беруть в облогу тутешнє узбережжя, спростовуючи стереотип, що в Єгипті відпочивати можна тільки взимку. Вся суть в особливому мікрокліматі "Червономор'я" - за дуже низької вологості повітря, на відміну від середземноморських курортів, тут ніколи не буває задушливо, навіть у 40-градусну спеку. Постійний морський бриз приносить прохолоду, тому в Хургаді чи Шарм-ель-Шейху легше дихати, ніж, скажімо, на Кіпрі чи в Римі. Усе це не секрет для європейців, які приїздять на Червоне море саме влітку. Місця в найкращих готелях розкуповуються задовго до початку "високого сезону". Тепер і туроператори СНД розглядають відпочинок на цих курортах в найтеплішу пору як вельми перспективний. Адже за минулі роки помітно більше туристів відвідує Єгипет у літні місяці.

На березі бухти Наама розташовані головним чином 4-і 5-зіркові готелі, де відпочивають "багаті й знамениті". Деякі зведені в арабському стилі: з куполоподібними дахами, візерунчастими балконами і віконницями. Як правило, в кожному готелі - декілька ресторанів, де можна повечеряти, послухати живу музику. Проте увечері гарно провести час пропонує будь-який інший заклад з-поміж тих, що нескінченною вервечкою тягнуться вздовж набережної. А потім варто посидіти під пальмами, випити кави або покурити кальян, що не забороняється робити навіть жінкам. Взагалі у Шарм-ель-Шейху все по-європейському демократично. Хочеш - одягай вечірню сукню, а хочеш - ходи до півночі в шортах. Молодь, яка приїздить заради дайвінгу, до ранку танцює на дискотеках чи "відривається" в "Hard Rock Cafe".

Сама Сафага, як місто, мало цікава для туристів. Тут не так багато магазинів і нічних клубів, як у Хургаді, за межами території готелю особливо нема чим зайнятися. Тому Сафага - не найкращий вибір для тих, хто хоче зайнятися шопінгом або поринути в нічне життя.

Один з готелів у Сафазі - Menaville 4* - спеціалізується на лікуванні шкірних захворювань. В готелі немає лікувального центра як такого. Досвідчений лікар за спеціальною методикою проводить процедури, основою яких є піщані, сонячні й морські ванни.

Поруч із готелем Holiday Inn Safaga працює невеликий магазин DUTY FREE. Саме з порту Сафага щотижня відправляється в круїз по Червоному морю (Єгипет - Ізраїль - Йорданія) судно Regina Maris 3*.

Інфраструктура готелів у Табі відповідає найвищим вимогам готельного будівництва. Тут передбачені всі умови не тільки для відпочинку, але й для проведення корпоративних заходів, конференцій, семінарів і інших бізнесів-зустрічей. Конференц-зали різної місткості обладнані за останнім словом техніки. Гості готелів можуть скористатися послугами бізнесів-центрів, що мають комп'ютери й доступ до мережі Інтернет.

Для бажаючих відпочити від суєти й шуму великих міст це - ідеальне місце. Готелі в Марса Аламі переважно 4-5* . До того ж, живучи тут і не витрачаючи багато часу на далекі поїздки, можна здійснити захоплюючу екзотичну подорож пустелею - на джипах або на верблюдах. Туристам пропонують відвідати оазис і традиційне поселення бедуїнів.

Макаді та Сома Бей. Готелі тут виникали "гніздовим" способом: будувався перший великий готель, до якого підводили всі необхідні комунікації, зводилася станція опріснення, а потім, на вже готовій інфраструктурі виникали інші готелі[9].

Характерною рисою є те, що розташовані тут готелі знаходяться на пустельному березі, поблизу немає ніяких населених пунктів. Бари, ресторани, магазини, диско й інша інфраструктура - тільки на території самого готелю, а за її межами - тільки море й гори - ідеальні умови для тихого й комфортного відпочинку.

3.2 Основні туристичні маршрути, курорти, круїзи

Каїр - важливий релігійний центр. У місті знаходиться понад 300 мечетей. Цікавими для туристів є стародавня Цитадель, збудована у 12 ст., і Алебастрова мечеть - символ Каїру. Напроти цитаделі розташована Мечеть султана Хасана - одна з найкрасивіших зразків арабської архітектури (14 ст.).

Привертає увагу і найбільший на Близькому Сході ринок Хан Ель-халілі, який засновано також у 14 ст. Тут можна придбати все, чим славиться Схід: спеції, парфюмерію, золото, срібло, килими, вироби з міді та бронзи, шкіри, скла, кераміки та ін.

Унікальним у місті є і Інститут Папірусу, де зібрана колекція картин з сюжетами про життя Стародавнього Єгипту.

Одними з найяскравіших пам'яток Каїру, та і Єгипту загалом, є піраміди Гізи, збудовані у 2690 р. до н.е., вони займають територію більше 5 га: найбільша піраміда Хеопса, середня, - піраміда Хефрена і трохи менше - піраміда Мікерена. Це єдине з семи чудес світу, яке збереглося до наших днів. Висічений з величезної глиби знаменитий Сфінкс Гізи є другим шедевром Стародавнього Єгипту. Стародавні міста Мемфіс і Саккара, що знаходяться за 20 миль на південь від Гізи, також користуються великою популярністю у туристів. У самому Каїрі безліч різноманітних архітектурних і релігійних пам'яток різних стилів та епох: церкви, мечеті, синагоги.

Перебуваючи в Шарм ель Шейху, можна також відвідати монастир Св. Катерини, що розташований біля підніжжя гори Синай. Багато туристичних фірм пропонують клієнтам ексклюзивні подорожі - сафарі по пустелі Синай на орендованих джипах[13].

Тих, хто збирається додати в кров порцію адреналіну, запрошує національний парк "Мухаммад", який не має собі рівних у Північній півкулі за багатством коралових рифів і морської фауни. Там можна побачити й прямовисні стіни, що заросли казкової краси коралами, і глибоководних риб, і навіть акул. "Підводний сад", "Вежа", "Стіна", "Черепашача бухта", "Поле амфор", "Храм", "Сад вугрів", "Акуляча обсерваторія", "Зустріч скатів", "Поле унітазів" (затонуле судно, що перевозило ці санітарні атрибути, і вони тепер валяються по всьому дну) - ось далеко не повний перелік популярних підводних об'єктів.

Для прихильників активного відпочинку в Шарм-ель-Шейху чимало й інших розваг. Це передусім джип-сафарі, яке, крім гострих відчуттів, дарує нам, мешканцям помірної смуги, красу пустелі. До того ж є можливість покататися на арабських скакунах, гідроциклах, парапланах або зайнятися віндсерфінгом.

Александрія - одна з перлин Середземноморя, вважається одним з найбільших курортів Близького Сходу. М'який клімат впродовж всього року, прекрасні піщані пляжі, що простяглися на 40 км уздовж узбережжя, привертають увагу тисяч туристів. Місто багате на культурні та історичні пам'ятки.

Палац Ель-Монтада - колишня літня резиденція королів - розташований на вершині пагорбу, звідки відкривається вид на один із найунікальних пляжів у східній частині Александрії. Навколо палацу на значній території розташований прекрасний парк.

Форт Кайт-Бей розташований на місці, де колись здіймався Фороський маяк. Із руїн маяка у 15 ст. султан Ашраф збудував мусульманську фортецю з круглими бійницями. На іншому березі гавані у 2 ст. до н.е. у греко-єгипетському стилі збудовані наскельні гробниці Анфуші. Забарвлення стін підземного комплексу нагадує мармур, алебастр і дерево.

Катакомби Ком аш-Шавкафу, які належать до І і ІІ ст. н.е. і розташовані біля порту Александрія, було випадково відкрито у 1900 р. Вони складаються з трьох ярусів, два нижніх з яких затоплені. В архітектурі надмогильних пам'яток цього найбільшого в Єгипті римського підземного кладовища поєднані елементи єгипетського, грецького та римського стилів. У розписі капели представлені сцени християнських поховальних обрядів, а „охороняють” капеллу шакалоподібний Анубіс і дракон з головою собаки. Тут можна зустріти різні види поховань, зокрема і гробниці-колодязі у скельних коридорах.

Мечеть Абу-ель-Аббаса - найбільша й найпопулярніша в Александрії. Вона споруджена у 18 ст. і вважається шедевром архітектурного мистецтва. У 1944 році її майже повністю перебудували. Дуже цікавим є виконання орнаментів чотирьох куполів та мінарету висотою 73 м, декорації фасадів і вирізьблений мінбар (кафедра, з якої читають проповіді).

У Греко-римському музеї міста, який було засновано в 1891 р., зберігається понад 40 000 безцінних експонатів. Особливий інтерес викликає колекція монет часів від Олександра Македонського до візантійського періоду. Статуї, саркофаги, глиняний посуд, папіруси та художні твори відображають різноманітність та поєднання стилів Стародавнього Єгипту, періоду Птолемеїв, римлян та греків. Фігури з мармуру та дерева відображають найважливіші божества Александрії. Зал з мумією крокодила і останками святилища Себека (бог-крокодил) нагадує про поклоніння цим божественним плазунам у Файюмі.

У залах Музею образотворчих мистецтв розміщена цікава колекція картин, тут регулярно відбуваються виставки єгипетських та зарубіжних художників, проводиться „Александрійське бієналле” - виставка робіт художників Середземномор'я.

В 50 акваріумах Гідробіологічного музею, який розташований біля форту Кайт-Бей, живуть риби, яких виловили у Нілі, Середземному і Червоному морях. Одним з найцікавіших експонатів музею є скелет 17-метрового кита, якого в 1936 р. викинуло на берег на сіхд від Александрії.

Колонна Помпея - одна з найважливіших визначних пам'яток міста - знаходиться на пагорбі, поряд з сучасним арабським цвинтарем. Це величезнна колонна (25 м), яку виготовлено з червоного асуанського граніту, стоїть серед руїн храму Серапим. Храм збудовано на честь імператора Деоклетіана.

У Хургаді є два цікавих райони Саккаля (“Кура”, у перекладі “селище”) і Ель-Дахар (або по англ. “даун-таун”). Саккаля - це стара частина міста, де можна відвідати антикварні крамниці. “Даун таун” - діловий і торгівельний центр курорту.

Увечері туристи можуть відпочити на дискотеках, в казино, побачити світло-музичне шоу “Співаючі фонтани” (в готелі Club Golden Five).

В південній частині міста знаходиться легендарний палац “Тисяча і одна ніч”, який збудовано в стилі східного “Діснейленду”, де щовечора відбуваються театралізовані вистави на теми з життя фараонів. До послуг туристів прекрасні ресторани, де їм запропонують унікальні блюда східної кухні. А поряд знаходиться, напевне, найрозкішніший готель міста, який стилізовано під султанський палац.

Висновки

Отже, можна зробити висновок, що основна позначка курсової роботи, яка полягала у вивченні туристично-екскурсійних ресурсів Єгипту, їх використання для розвитком економіки, а також проведенні аналізу щодо ефективного аналізу рівня розвитку рекреаційних можливостей держави була досягнута.

Головний висновок можна зробити такий, що велику роль у розвитку туристичної галузі відіграють та багата історико-культурна спадщина, що дісталася Єгипту, а також вміле використання інвестицій для розвитку рекреаційних ресурсів країни. Ця країна приваблива для багатьох самих вибагливих туристів.

У Єгипті знизилася популярність стосовно туристів із Заходу, але не для туристів із країн пострадянського простору. Причини: при сформованій політичній обстановці туристи з західних кран бояться відвідувати арабські країни, а оскільки величезне число готелів було орієнтовано саме на них, то вони втратили значне число клієнтів із Заходу. Туристичний ринок Єгипту негайно відреагував на це зниженням цін на проживання й обслуговування туристів. Це, в свою чергу, ще більш залучило нашого не настільки вимогливого до сервісу і політичних перипетій туриста. Доказом популярності Єгипту на сьогоднішній день служить величезне число щотижневих рейсів на Каїр, Хургаду і Шарм Ель Шейх. Єгипет - один з найпоширеніших напрямків, серед українських туристів. В основному, усі їдуть туди не тільки заради відпочинку, а й ознайомитись з великим історичним надбанням цієї чудової країни. Звичайно, у цій роботі розглянутий і найпоширеніший, рекреаційний туризм, але багато уваги приділятися екскурсійним ресурсам.

Законодавча база туризму спрямована на взаємодію та співпрацю всіх ланок галузі за принципом: приватна власність під контролем держави, раціональне обмеження туристичної діяльності з метою отримання прибутку при ефективній експлуатації та збереженні природно-рекреаційних та історико-культурних ресурсів, народних традицій.

Основними факторами, що сприяють розвитку туризму в Єгипті, є наявність великого історико-культурного та природно-рекреаційного потенціалу та значні обсяги капіталовкладень у розвиток туристичної інфраструктури.

Чітка визначеність туристичного законодавства, а також підтримка туризму з боку держави та суспільства в цілому, забезпечують його стабільний і результативний розвиток. Так, у 1996 р. Єгипет відвідало 3900 тис. іноземних туристів, у тому числі 130 тис. туристів з країн СНД, доход від туристичної діяльності складав 6 млрд. дол. США, в тому числі 3,9 млрд. - від іноземного туризму. Загалом, туризм дає 5% національного доходу країни, а частка Єгипту в світовому доході туризму становить 0,5%.

Література

1. Александрова А.Ю. Международный туризм. -- М.: Аспект-Пресс, 2001. -- 467 с.

2. Алисов И.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира. -- М.: Гардарики, 2000. -- 704 с.

3. Биржаков М.Б. Введение в туризм. -- СПб.: Герда, 1999. -- 192 с.

4. Воронкова Л.П. История туризма. -- М.: Моденс, 2001. -- 304 с.

5. Все страны мира: Энцикл. справ. / Авт.-сост. И. О. Родин, Т. М. Пименова. -- М.: Вече, 2003. -- 560 с.

6. Зарубежные страны / Авт.-сост. Я.М. Бердичевский. -- Запорожье: Премьер, 2003. -- Вып. 1. -- 624 с.

7. Квартальнов В. А., Романов А.А. Международный туризм: Политика развития. -- М.: Сов. спорт, 1998. -- 142 с.

8. Клець В.К. Країнознавство: У 2 т. -- Дніпропетровськ: Арт Прес, 2002.

9. Любщева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). -- К.: Альтерпрес, 2003. -- 436 с.

10. Малая энциклопедия стран. -- М.: АСТ, 2000. -- 720 с.

11. Методика страноведческого исследования (Экономическая и социальная география) / Под ред. Н.С. Мироненко. -- М.: Изд-во МГУ, 2003. -- 152 с.

12. Мироненко Н.С. Страноведение: Теория и методы. -- М.: Аспект-Пресс, 2001. -- 268 с.

13. Народонаселение: Энцикл. слов. / Гл. ред. Г.Г. Меликьян. -- М.: БРЭ, 2004. -- 640 с.

14. Николаенко Д. В. Рекреационная география. -- М.: Владос, 2001. -- 252 с.

15. Папирян Г.А. Международные экономические отношения: Экономика туризма. -- М.: Финансы и статистика, 2008. -- 208 с.