На сьогоднішній день третій сектор - сектор добровільної активності, є важливим механізмом управління багатьма процесами у сучасному громадському суспільстві. Він тісно пов'язаний з іншими секторами економіки. Держава і некомерційний сектор зацікавлені в розвитку бізнес-сектору як джерела фінансових надходжень, комерційні та некомерційні організації розглядають державу як гаранта правової й економічної стабільності і безпеки. Бізнес-сектор зацікавлений у розвитку некомерційного сектору, діяльність якого спрямована на обслуговування інтересів бізнесу. Одним із таких видів діяльності є волонтерська, адже до участі у різноманітних бізнес-зустрічей залучається велика кількість волонтерів, що мають певний набір професійних компетенцій. Такий процес становить значний економічний та соціальний ефект.

Одним із глобальних проектів у масштабах держави є проведення чемпіонату Європи з футболу у 2012 р. (ЧЄ-2012), організація якого потребує залучення великої кількості волонтерів, від знань, умінь, досвіду та особистих якостей яких залежить рівень проведення заходу. Кваліфіковані кадри, належна інфраструктура, інформаційна забезпеченість міст є значними факторами туристичної конкурентоспроможності, особливо у рамках підготовки до ЧЄ-2012. У наданні послуг іноземним туристам, що подорожують за своїми національними збірними з футболу, необхідно зважати на їх потреби як туриста-уболівальника. Тому існує необхідність у функціонуванні інформаційного сайту, консультаційних центрів, служб підтримки, гарячої телефонної лінії саме фан-спрямованості, для забезпечення потоку інформації уболівальникам від уболівальників, що можливе базі стаціонарного фан-посольства, яким виступає фан-клуб "ІНЖЕК-МЕТАЛІСТ" із залученням волонтерської роботи.

Метою роботи є окреслення основних факторів впливу на підвищення туристичної конкурентоспроможності міста, визначення ролі у цьому процесі суспільних організацій, обґрунтування необхідності впровадження запропонованих заходів на базі фан-клубу "ІНЖЕК-МЕТАЛІСТ".

Для вирішення мети роботи автором поставлені наступні задачі:

дослідити факторну модель туристичної конкурентоспроможності міста;

дати характеристику основним суспільним організаціям, що мають безпосередній вплив на розвиток туризму;

означити основні напрямки роботи фан-клубу "ІНЖЕК-МЕТАЛІСТ" у контексті підвищення туристичної конкурентоспроможності м. Харкова.

Об'єктом дослідження є роль суспільних організацій у підвищенні конкурентоспроможності туристичної галузі окремих територіальних одиниць, предметом - організація діяльності фан-клубів як одного з видів суспільних організацій.

Методи дослідження. У дослідженні використовувалися емпіричний метод спостереження та порівняння, методи прогнозування, а саме експертних оцінок, метод графічного зображення, метод розробки аналітичних таблиць.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у побудуванні факторної моделі туристичної конкурентоспроможності міста в рамках проведення ЧЄ-2012. Практичне значення одержаних результатів має на меті створення на базі фан-клубу "ІНЖЕК-МЕТАЛІСТ" фан-посольства для туристів-уболівальників.

Апробація результатів роботи і публікації. За даною темою дослідження автор приймав участь у Всеукраїнській студентські науково-практичній конференції (м. Львів), Міжнародному семінарі International workshop Euro-2012 (секція "Волонтерський рух та робота з уболівальниками", м. Харків), є автором 15 наукових публікацій, 3 наукових робіт та 2 проектів.

туристична конкурентоспроможність місто суспільна

Розділ 1. Теоретичні основи управління туристичною конкурентоспроможністю міста на основі діяльності суспільних організацій

1.1 Факторна модель туристичної конкурентоспроможності регіону

Міжнародний туризм віддзеркалює соціально-економічні відносини у житті окремих країн та одночасно є складовою частиною міжнародних відносин. Унаслідок цього виникають необхідні передумови організації та управління всім комплексом туристсько-екскурсійної діяльності як у рамках держав, так і на міжнародному рівні. Постійне розширення міжнародного туристичного обміну обумовило необхідність його міжнародно-правової регламентації: розробки різноманітних правових інститутів та створення спеціалізованих міжнародних туристичних організацій [12, с.39].

Туристичні організації можна класифікувати за наступними ознаками:

національно-територіальні: міжнародні, регіональні та національні організації. Їх діяльність має світовий, регіональний та національний характер;

суспільно-державні: урядові, суспільні, приватні;

за видом діяльності: регулюючі, постачальники, ринкові агенти, розробники, консультанти, проектні організації, організації з навчання, видавники, професійні асоціації, торгові та споживчі організації;

за сферою діяльності: транспортні (авіаційні, автобусні, залізничні, автомобільні та круїзні), туристичні агенти, туроператори, локальні профсоюзи [12, с.39].

Найбільш визнаною міжурядовою організацією, що діє під егідою ООН є Всесвітня туристична організація (ЮНВТО), діючими членами якої на сьогоднішній день є 154 країни [39]. Серед основних завдань ЮНВТО є наступні: розширення і поглиблення співробітництва держав - членів цієї організації в галузі туризму з метою розвитку країн і регіонів; удосконалення якості утворення і професійної підготовки туристичних кадрів; планування, розробка і реалізація заходів для захисту і раціонального використання навколишнього середовища в контексті світового розвитку; підвищення якості туристичного обслуговування і забезпечення безпеки туристичних послуг; вивчення туристичного ринку, збирання, аналіз і систематизація статистичних даних, прогнозування розвитку туризму; забезпечення зв'язків і обміну інформацією між країнами, що беруть участь v туристичному розвитку; розробка і поширення туристичної документації [12, с.40]. Сфера впливу ЮНВТО на діяльність всіх організацій галузі туризму виглядає наступним чином:

Рис.1.5 Міжнародне співробітництво у сфері туризму [31]

1.2.1 Діяльність волонтерських організацій та основні засади провадження волонтерської роботи

Громадські (суспільні) організації є об'єднанням громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. У даній роботі розглядається суспільна організація фан-клуб "ІНЖЕК-МЕТАЛІСТ", що була створена для задоволення спортивних інтересів, а саме у рамках підготовки міста Харкова до Чемпіонату Європи 2012 з футболу (ЧЄ-2012), а також окремо розглядаються суспільні організації, що провадять волонтерську діяльність. Відповідно до Постанови "Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг" [2], волонтерська діяльність у сфері надання соціальних послуг - це добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб-волонтерів, яка спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, і сприяє самореалізації волонтера. Законом України "Про соціальні послуги" [1] визначено поняття волонтера як фізичної особи, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер; легітимізовано право волонтерів на їх залучення до надання соціальних послуг відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, яке регулює цю діяльність; передбачено право суб'єктів, які надають соціальні послуги, залучати волонтерів на договірних засадах для виконання цієї роботи.

Згідно із Загальною декларацією волонтерів, волонтерство - це добровільний вибір, що відображає особисті погляди і позиції; це активна участь громадянина у житті товариств; воно сприяє поліпшенню якості життя, особистому процвітанню і поглибленню солідарності; виражається, як правило, у спільній діяльності в рамках різного роду асоціацій; сприяє реалізації основних людських потреб на шляху будівництва більш справедливого і мирного суспільства, а також більш збалансованому економічному й соціальному розвиткові, створенню нових робочих місць і нових професій. Волонтерство не має релігійних, етнічних, вікових, політичних та географічних обмежень [8, с.5].

Традиційною типовою класифікацією добровільних помічників є їх поділ на три умовні групи залежно від причетності до певної організаційної структури:

1) волонтери, які працюють при центрах соціальних служб для молоді. В основному це неповнолітні та молодь (старшокласники та студенти), а також досвідчені фахівці або батьки проблемних дітей і підлітків;

2) волонтери, які є членами різних громадських організацій, а саме: дитячих, молодіжних, жіночих, культурологічних, релігійних, організацій патріотичного спрямування, громадських організацій соціально-медичного профілю, організацій, що спеціалізуються на роботі з інвалідами, та ін.;

3) волонтери, які представлені іншими категоріями населення, а саме:

волонтери, які приходять за власним бажанням;

спонсори, які не завжди здатні підтримати матеріально, але як керівники фірми можуть надати методичну допомогу в організації роботи товариства, пошуку фінансів. Такий варіант часто називають патронажем;

чиновники, які працюють у державному апараті управління;

клієнти, тобто волонтерами можуть бути й ті, кому надається допомога, - клієнти конкретної організації, наприклад, пацієнти клініки або слухачі виховного центру, батьки клієнтів, а також ті, хто був клієнтом раніше й хоче працювати волонтером у різних програмах [11].

Волонтерство в розвинутих країнах суттєво відрізняється від волон-терства в Україні. У США, за інформацією Бюро по трудовій статистиці, волонтерською діяльністю за даними на кінець 2009 року займалися 27 % населення. Найпоширенішими напрямами волонтерської діяльності є добровільна робота на користь релігійних організацій (34 % волонтерів), освітніх і молодіжних організацій (26 %), а також на користь соціально орієнтованих некомерційних організацій (НКО) (14 %). Що стосується видів добровольчої активності, то найбільш часто американські волонтери займаються фандрайзингом (близько 27 %) - ( (від англ. Fund raising) - процес залучення грошових коштів та інших ресурсів організацією з метою реалізації як певного соціального проекту, так і серії проектів, об'єднаних однією спільною ідеєю або ж "вектором руху"). Іншими популярними на Заході видами волонтерства є готування й роздача їжі (23 %), виконання яких-небудь робіт або допомога із транспортуванням (20 %) і добровільність у сфері освіти (19 %) [8, с.21].

Робота волонтерів має декілька стилів. Стиль роботи волонтера - це сукупність різноманітних форм та методів індивідуальної діяльності добровільних помічників залежно від певних обставин і пріоритетів. Існуючі типи волонтерів наведені нижче [8, с.21].

1. Волонтер, який працює тривалий час, - найбільше відповідає традиційному уявленню про волонтера, який присвятив себе певній справі або групі. Йому притаманні такі характеристики:

повна віддача справі або організації;

залучення до роботи трьома способами: самостійно, тобто сам знаходить організацію, яка вже співпрацює з добровольцями; будучи членом певної організації, працює більше за ту саму платню; направляється до певної організації після спілкування з іншими волонтерами;

самостійне встановлення меж для своєї роботи й визначення її тривалості завдяки прилаштуванню свого часу та енергії так, щоб досягти максимально успішного результату від роботи.

Мотивацією для такого типу волонтерів є як "досягнення", так і "приєднання", що часто виглядає як чудова можливість залучитися до роботи та проявити себе у справі.

2. Волонтер, який працює невеликий проміжок часу. Його характеризують такі ознаки:

він цікавиться справою лише у загальних рисах і ніколи не намагається заглибитися в неї;

залучення таких волонтерів відбувається способом приєднання до організації, оскільки вона виконує певну роботу, яка цікавить волонтера;

залучення до участі у підготовці певної події, що зацікавила його;

залучення шляхом "вимушеного вибору", тобто "запрошення" товаришем для роботи волонтером.

Такі волонтери бажають мати чітко визначений обсяг роботи в конкретний проміжок часу. Багатьох волонтерів цього типу можна назвати "спеціалістами", оскільки вони співпрацюють з організацією стільки, скільки необхідно для виконання певного виду діяльності чи роботи. Мотивація таких волонтерів - це визнання власних досягнень, що є мірою вдячності їм зі сторони організації та дозволяє їм просуватися вперед.

3. Волонтери, які беруть участь під час певної події, - це добровольці, які приходять брати участь у певній нетривалій ситуації чи події, що відбувається з людиною, групою, організацією чи в суспільстві в цілому. Ці волонтери можуть мати відношення до організації волонтерської роботи лише у день цієї події.

На сьогоднішній день з'являються абсолютно нові типи волонтерів, які мають свої специфічні стилі роботи, наприклад:

волонтери на своїй основній роботі. Велика кількість компаній та корпорацій активно залучає своїх працівників до праці волонтерами і найчастіше до команди, яка працює над спільним проектом. Це більш за все нагадує клуб чи спілку;

волонтери-пенсіонери. В основному залучаються до роботи асистентами в організаціях, які займаються соціальною роботою;

волонтери, які обрали працю як альтернативу вирокові. В останні роки все більше зростає кількість осіб, які обирають працю волонтером як альтернативу своєму вироку. І зараз така форма вироку, як відпрацювання певної кількості годин на користь суспільству, стає звичайною справою;

волонтери - представники певних професій. Представники певних професій створили власні активні волонтерські програми й іноді примушують своїх членів брати участь у виконанні суспільних робіт;

епізодичні волонтери. Це волонтери, які працюють певний проміжок часу в різних організаціях, беручи участь у нетривалих заходах. Вони можуть також брати участь у певній події в певній організації щороку, але обмежувати свою участь лише власним бажанням;

волонтерство у середовищі людей, які потребують перехідного періоду. Воно відбувається неформально у середовищі людей, які переконані, що робота волонтером може бути для них наступним кроком у реалізації перспективи життєвого сценарію;

волонтери, які отримують винагороду від уряду. За останні роки відбулося зростання іншої сфери волонтерства - "на вимогу". Багато установ починають накладати певні зобов'язання на тих, хто бажає отримати певні державні винагороди чи вигоди [8, с.22].

У цілому можна виокремити такі головні напрями, за якими здійснюється підготовка волонтерів:

соціально-реабілітаційна робота, попередження й подолання негативних явищ у молодіжному середовищі;

опіка і соціальний захист соціально незахищених груп молоді (діти-інваліди, сироти, малозабезпечені, безпритульні діти, самотні матері тощо);

соціальний розвиток молоді та її інтеграція у суспільство [8, 23].

Однією з тенденцій розвитку волонтерства є координація на рівні національної моделі. Сьогодні більше 80 країн світу мають мережу волонтерських центрів, причому волонтерські центри в Польщі, Україні й Чехії оцінюються як одні з кращих серед 14 країн Центральної і Східної Європи. Стійкою тенденцією є вихід волонтерства за рамки географічних і навіть політичних меж, організація й координація добровольчої діяльності на міжнародному рівні. Численні транснаціональні платформи й утворення залучають до своїх проектів та програм більше 100 млн. осіб щорічно [8, с.9].

За даними Державної соціальної служби у справах сім'ї, дітей та молоді на діяльності волонтерів Україна щорічно заощаджує близько 200 млн грн. Починаючи з 2004 року професійну підготовку добровільних помічників у соціальній сфері в Україні здійснювало 305 шкіл волонтерів, яких на сьогоднішній час налічується близько 540. Найбільша їх кількість зосереджена в Харківській, Луганській, Дніпропетровській та Житомирській областях [8, с.12].

До вaгомих міжнародних волонтерських об'єднань належать:

1) волонтери ООН (UNV (United Nations Volunteers)) - це організація, що безпосередньо підпорядковується ООН, займається підтримкою сталого глобального розвитку на планеті шляхом просування ідей добровільництва й мобілізації добровольців для вирішення конкретних практичних завдань;

2) Міжнародна волонтерська організація (SCI (Service Civil Interna-tional)) була заснована у 1920 році й має 33 відділення по всьому світу. До її завдань входить просування ідей миру, міжнародного взаєморозуміння й солідарності, соціальної справедливості та захисту навколишнього середовища;

3) Молодіжна міжнародна організація (YAP (Youth Action for Peace)) почала свою діяльність у 1923 році з просування ідей миру і співпраці між країнами та виступів проти воєнних конфліктів. Вона має відділення у 15 країнах. Ця організація об'єднує політично активну молодь, займається організацією волонтерських антивоєнних проектів, пацифістських семінарів і тренінгів, розробкою методів ненасильницького вирішення воєнних конфліктів, роботою з біженцями, соціально незахищеними групами, лобіюванням антивоєнних та миротворчих ідей серед політичних партій і організацій;

4) Федерація міжнародного культурного молодіжного обміну (ICYE (International Cultural Youth Exchange)) почала свою діяльність у 1949 році. Вона нараховує 30 відділень у країнах Африки, Азії, Європи і Латинської Америки. Місія федерації полягає у просуванні молодіжної волонтерської активності за міжнародне взаєморозуміння та мир. Глобальна освіта й інтеркультурне виховання - два основних принципи програм федерації по роботі з дітьми, людьми похилого віку та інвалідами, по організації дитячих центрів, екологічних проектів.

5) Альянс європейських волонтерських організацій (Alliance of European Voluntary Service Organizations)) був заснований у 1982 році. Він є центром європейських національних волонтерських організацій, що спеціалізуються на координації коротко - й довгострокових волонтерських робочих таборів, які просувають ідеї міжнародної співпраці, миру та взаємодопомоги;

6) Координаційний комітет міжнародних волонтерських організацій (CCIVS (Coordinating Committee for International Voluntary Service)) був створений у 1948 році під егідою ЮНЕСКО. Він координує діяльність більш ніж 250 національних волонтерських організацій у 100 країнах світу;

7) Асоціація волонтерських організацій (AVSO (Association of Voluntary Service Organization)) координує діяльність європейських добро-вольчих організацій і просуває інтереси волонтерства на рівні урядів, соціальних інститутів та громадських організацій [8, 10].

Однією з особливостей волонтерства є те, що великі його організації (асоціації) іноді перетворюються у складні об'єднання із сильно розвиненою бюрократією, наприклад, Армія спасіння, Корпус миру, Товариство Червоного Хреста.

Сьогодні в Україні функціонують такі досить потужні центри волонтерського руху, як:

Координаційна рада з питань розвитку та підтримки волонтерського

руху при Міністерстві праці та соціальної політики;

Всеукраїнський громадський центр "Волонтер";

Ресурсний центр розвитку громадських організацій "Гурт";

Український державний центр соціальних служб для молоді;

Волонтерський центр "Пенсіонер" ради організації ветеранів війни;

Коаліція громадських організацій та ініціатив за вільну від тютюнового диму Україну та ін.

Всеукраїнський громадський центр "Волонтер" (далі - Центр), що був створений у 1998 році, є громадською організацією, яка діє на засадах добровільності та самоврядування, рівноправності його членів, законності та гласності [8, с.13].

Основним завданням Центру є:

сприяння розвитку волонтерського руху в Україні;

здійснення та захист прав і свобод, задоволення соціальних та культурних інтересів громадян - членів Центру;

сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні;

створення умов для саморозвитку членів Центру як особистостей, членів суспільства, громадян України;

вивчення й обробка кращого міжнародного та вітчизняного досвідів з питань волонтерського руху;

визначення засад волонтерського руху в Україні, участь у розробці нормативно-законодавчої бази з цього питання [11].

З метою виконання завдань Центр в установленому порядку:

1) апробує та розповсюджує нові форми і методи волонтерської діяльності в Україні;

2) співпрацює з державними та громадськими організаціями й установами в галузі соціальної роботи;

3) створює громадську "Школу волонтерів" для підготовки та перепідготовки кадрів з питань волонтерської роботи;

4) ініціює та проводить громадські волонтерські акції на всеукраїнському, регіональному та місцевих рівнях;

5) відкриває спеціалізовані служби, наприклад, "Телефон довіри", "Консультативний пункт" тощо;

6) методично забезпечує волонтерські програми та проекти, а саме: видає інформаційну, методичну, довідкову літературу; пропагує принципи волонтерської діяльності в Україні [11].

Основні напрями роботи Центру:

1)"Я і навколишнє середовище" (вирішення екологічних проблем, охорона культурних та історичних пам'яток);

2)"Я і людина" (тренінги з виховання лідерських якостей, соціальна реабілітація інвалідів, сиріт, ВІЛ-інфікованих, жертв насильства);

3)"Я і міжнародна спільнота" (допомога в інтеграції України у світову спільноту) [11].

Стосовно Харкова та Харківської області тут існує декілька волонтерських рухів, одним з яких є організований волонтерський рух Молодіжної громадської організації "Харківський центр волонтерів" (ХЦВ), що був створений влітку 2006 року під час проведення Другого міського зльоту волонтерів. ХЦВ було створено за підтримки Управління у справах сім'ї та молоді Харківської міської ради з метою розвитку волонтерського руху, активного залучення молоді до реалізації соціальних програм. Формування волонтерських команд спочатку відбувалося на базі Харківського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді "Довіра", де потенційні волонтери мали змогу навчатися в школі волонтерів, набувати необхідні знання та навички, брати участь у міських акціях і заходах. До складу організації входять студенти, учні шкіл, представники студентського та шкільного самоврядувань, інших громадських організацій [35]. Основними напрямами діяльності організації є: комплексна теоретична та практична підготовка волонтерів, що здійснюють соціальну роботу; пропаганда здорового способу життя та профілактика негативних явищ; сприяння розвитку лідерських якостей та творчого потенціалу молоді; залучення молоді до соціально-вагомої роботи (ігротеки в інтернатних закладах, проведення клубів спілкування молоді з функціональними обмеженнями, надання допомоги багатодітним родинам, проведення соціальних акцій та заходів). Саме участь у волонтерському русі дає можливість молоді самореалізуватися, з одного боку, та відчути себе причетними до участі у державних справах - з іншого. Одним із таких заходів стало проведення 29 березня 2011 року на базі Харківського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді "Довіра" міжнародного круглого столу в рамках співробітництва міст-побратимів Харків - Цинциннаті (США). Головною метою візиту делегації із міста Цинциннаті була участь у спільних з харківськими волонтерами заходах, обмін досвідом волонтерської діяльності. Під час проведення заходу відбулося активне спілкування учасників, обмін досвідом та обговорення подальших спільних соціальних проектів [35].